Школа юного кальмара. Татьяна Монтян

Hide all replies | Show all replies Original topic

27 Dec

включено до порталу "Простір злагоди"

#prostir #Ukraine Группа в ФБ Керування спільним. Глобальний лікнеп

Последние уроки:

Урок N15
6 Aug
Урок № 15 ІНФОРМАЦІЯ ТА ІНСТИТУЦІЙНИЙ ВИБІР
З Урока №2 нам відомо, що окремі люди та групи людей відрізняються ВИКЛЮЧНО інформацією, якою вони володіють.
ІНФОРМАЦІЯ - це повна сукупність ВІДОМОСТЕЙ ПРО БУДЬ-ЩО, незалежно від форми існування цих відомостей.
Ситуація, коли окремі особи та групи осіб користуються наявною у них інформацією / намагаються здобути більше інформації - для того, аби прийняти рішення в рамках діючих правил, є зрозумілою і не потребує особливих пояснень.
Ми ж розглянемо випадок, коли інформація необхідна окремим особам та групам осіб для того, аби визначитись, як саме їм слід вчиняти - міняти діючі "статус-кво"-правила чи ні. Ця ситуація називається СИТУАЦІЄЮ ІНСТИТУЦІЙНОГО ВИБОРУ.
ПРИКЛАД: Фірташ в австрійській в’язниці / "абстрактний олігарх", якого наразі розкулачують бойові загони з Антикорупційного Комітету - думає: "А може, варто інвестувати в зміну глобального правила "Переможець отримує ВСЕ"? (Урок № 10), чи все-таки є шанси і надалі використовувати це "статус-кво"-правило собі на користь і на шкоду всьому суспільству?"
Зрозуміло, що рішення конкретного олігарха залежить від великого обсягу інформації, яку він вважає достовірною /недостовірною, і яка є по факту повною / неповною. Щодо групи олігархів в подібній ситуації діють правила Манкура Олсона щодо великих / середніх /малих груп (Урок № 8).
В ситуації інституційного вибору основні альтернативи такі: (1) підтримувати продовження дії "статус-кво"-правил або (2) підтримувати зміни одного або кількох зі "статус-кво" правил.
Те, як окремі особи та групи осіб оцінюють ОЧІКУВАНІ ВИГОДИ / ВИТРАТИ в ситуації інституційного вибору, залежить від ІНФОРМАЦІЇ, наявної у них щодо вигод (або витрат), які можуть витікати з альтернативного набору правил в порівнянні з вигодами (або витратами), які можуть випливати з продовження використання статус-кво правил.
ПРИКЛАД: "Абстрактний олігарх" під загрозою "розкулачування" під час чергової зміни влади може вирішити "зіграти в довгу" та інвестувати у зміни до правил, наприклад, доручивши своїй "кишеньковій" партіі пролобіювати закодавство, спрямоване на реальне реформування системи реєстрації майнових прав та впровадження державних гарантій власності.
Якщо ж він вважає, що відкуп від "нової влади" є дешевшим, або інвестиції у зміну "статус-кво"-правил можуть з високим ступенем ймовірності виявитисяневдалими, то він просто відкупиться та перечекає, аби незабаром продовжити дерибан за старими правилами.
Те, як окремі особи та групи осіб оцінюють очікувані витрати, залежить від інформації, наявної у них щодо (1) початкових витрат на перетворення "статус-кво"-правил в альтернативний набір правил, і (2) чистих витрат на моніторинг та примусове виконання, якщо відбудеться зміна конфігурації на альтернативні правила.
Аналогічним чином, внутрішні норми і дисконтні ставки залежать від інформації, яку мають особи щодо норм, якими вони керуються спільно з іншими задіяними особами, та про діапазон можливостей, які можуть чи не можуть бути доступні для них поза конкретною ситуацією.
Дані, що стосуються вигод, витрат, загальних норм та можливостей, є НАБОРОМ ЗМІННИХ, що впливають на рішення окремих особ та групи осіб підтримувати чи не підтримувати зміни до "статус-кво"-правил.
ЗМІННА — це велична, значення якої може змінюватися в межах певної задачі. Цим змінна відрізняється від константи.
Змінні оцінюються особами та групами осіб СУБ’ЄКТИВНО, в залежності від їхніх індивідуальних та групових СТАВОК ДИСКОНТУВАННЯ (Урок № 3).
ВИСНОВКИ:
1. Для ухвалення економічно обґрунтованого рішення необхідно мати максимально можливий обсяг інформації. Чим більшою є ресурсна система та/або кількість присвоювачів, і чим більш непередбачуваним є потік ресурсних юнітів і ринкові ціни на ці юніти, тим більш складним і дорогим є отримання для будь-кого точної інформації про стан самого ресурсу і ймовірної величини потоку ресурсних юнітів у випадку дії будь-якого набору правил.
2. Якщо мова йде про цілу країну як ресурсну систему, оточену іншими країнами-ресурсними системами, то обсяг інформації, необхідний для ухвалення УМОВНО ПРАВИЛЬНИХ рішень, є величезним та об’єктивно недосяжним, а отже, в будь-якому випадку рішення доводиться приймати ЗА НЕПОВНИМИ ДАНИМИ.
В усіх успішних країнах інформація практично про ВСІ ресурси цих країн (крім тієї інформації, яка є державною таємницею) - є ВІДКРИТОЮ та ЗАГАЛЬНОДОСТУПНОЮ - а саме про всі види майнових прав. Це відкриті РЕЄСТРИ, КАДАСТРИ та БЮДЖЕТИ.
Тому В ІНТЕРЕСАХ ВСІХ ПРИСВОЮВАЧІВ слід прагнути до отримання максимальної кількості інформації про спільний ресурс та розкриття її для максимальної кількості присвоювачів.
Якщо якийсь присвоювач / група присвоювачів спільного ресурса приховує інформацію та /або перешкоджає іншим присвоювачам в її отриманні - така поведінка є АНТИСУСПІЛЬНОЮ, бо підвищує ймовірність ухвалення окремими особами та групами осіб - НЕПРАВИЛЬНИХ, шкідливих ДЛЯ СУСПІЛЬСТВА В ЦІЛОМУ рішень.
Відкритість та загальнодоступність інформації НЕ ГАРАНТУЄ ухвалення УМОВНО ПРАВИЛЬНИХ рішень, але підвищує ЙМОВІРНІСТЬ цього.
--------------------------------------------------------------------------------------
Другою необхідною, але недостатньою умовою ухвалення умовно правильних рішень - є ПРОЦЕДУРНІ ПРАВИЛА їх ухвалення.
Про них - в наступному уроці.
Урок N16

6 Aug
Урок № 16 ПРОЦЕДУРНІ ПРАВИЛА ПІД ЧАС ІНСТИТУЦІЙНОГО ВИБОРУ
"Диявол починається з піни на губах янгола, що вступив у бій за святе праве діло. Все перетворюється на порох - і люди, і системи. Але вічним є дух ненависті в боротьбі за праве діло, і завдяки йому зло на Землі не має кінця. Відтоді, як я це зрозумів, я вважаю, що стиль полеміки є важливішим, ніж предмет полеміки. Предмети змінюються, а стиль створює цивілізацію". (С) Григорій Померанц "Догмати полєміки"
Під "предметом полеміки" маються на увазі матеріальні норми, а під "стилем полеміки" - процесуальні. Саме недооцінка надзвичайної важливості існування процедур обговорення та ухвалення будь-яких рішень, неухильне дотримання процесуальних норм є основною причиною абсолютної більшості конфліктів та непорозумінь між окремими особами та групами осіб.
ПРАВОВІ НОРМИ діляться на дві великі групи - МАТЕРІАЛЬНІ та ПРОЦЕСУАЛЬНІ.
В широкому сенсі, матеріальні норми формулюють правомочності та обов'язки суб'єктів та відповідають на питання: "ЩО робити?".
Процесуальні норми призначені для забезпечення реалізації матеріальних норм; вони визначають порядок, способи, та форми їх втілення. Процесуальні норми відповідають на питання: "ЯК?", тобто - "яким чином реалізуються матеріальні норми?".
ЧИМ БІЛЬШ ДОСКОНАЛИМИ Є ПРОЦЕСУАЛЬНІ НОРМИ, ТИМ ЕФЕКТИВНІШЕ ВИКОНУЮТЬСЯ МАТЕРІАЛЬНІ. Вдосконалення процесуальних норм є довготривалим процесом, "шляхом проб та помилок", який провокує численні конфлікти.
ПРИКЛАД: Матеріальна норма ("що робити?") - "Новий Папа Римський має бути обраний (по факту) з числа кардиналів". Процесуальні норми ("як це робити?") розвивалися та вдосконалювалися багато століть; остання редакція процедури проведення конклава датується 1996 роком.
Якщо навіть таке відносно просте питання, як обрання Папи Римського, має таку довгу та насичену "процесуальну" історію, то що вже казати про значно складніші питання.
Проблема ускладнюється тим, що особи, які займаються безпосереднім постачанням інституцій, а значить, і процедурних правил, як невід’ємної частини процесу їх постачання - є "упередженими на свою користь", тобто схильними "прописувати правила під себе". (Див. Урок №9 "Інституції. Постачання інституцій: постановка проблеми"
РЕЗУЛЬТАТИ СУТТЄВО ЗАЛЕЖАТЬ ВІД ПРАВИЛ, і саме тому навколо процедурних правил точиться найбільше суперечок.
ПРИКЛАД: Президент і віце-президент США обираються на виборах, що проходять раз на 4 роки. Вибори непрямі: переможець визначається Колегією виборників. Виграє кандидат, що набрав принаймні 270 голосів Колегії виборників. За рахунок непрямого голосування неодноразово бувало, що кандидат, який одержав більшість голосів виборників, тим не менш, програв би, якби враховувалися голоси окремих людей на загальнонаціональному рівні.
Американська система обрання президента викликає палкі дебати щодо її демократичності, але поки що кожного разу розмови щодо її ліквідації і переходу до прямого голосування закінчуються безрезультатно, оскільки система влаштовує обидві партії. Партії щоразу обмірковують стратегії, придивляються до карти, і відтак кажуть: “Знаєте що, ми залишаємо все по старому – переможець отримує все”.
Лише два штати, Небраска та Мен - є винятком з цього правила. Вони розподіляють голоси своїх виборників відповідно до результатів всенародного голосування.
В ідеалі процедурні правила мають постачатись "зі сторони", але в реальних умовах це є неможливим, оскільки правила визначають самі для себе безпосередні "учасники процесу".
Втім, є і протилежні ПРИКЛАДИ. Так, статути всіх видів "сусідських об’єднань" (кооперативів, кондомініумів, класичних товариств) наразі пишуться неупередженими професіоналами, які працюють на конкурентному ринку. Вдалий статут, в якому процедурні питання прописані "впритул до ідеалів справедливості", є суттєвою комерційною перевагою для девелоперів (Уряд за контрактом)
Таким чином, при інституційному постачанні процедурних правил маємо вже звичну дилему: незважаючи на розуміння необхідності їх прописування "впритул до ідеалів справедливості", реальні особи в реальних умовах все одно діють в своїх особистих та/або групових інтересах зі співвідношенням 5%-5%-90% (Урок № 1).
РЕАЛЬНО покращити якість процесуальних правил частково можливо завдяки донесенню до максимальної кількості осіб змісту цього уроку
Урок N17

6 Aug
Урок № 17 ДОТРИМУВАНІСТЬ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ: ПРИМУСОВЕ ВИКОНАННЯ ПРАВИЛ (ЛЕГІТИМНИХ КОЛЕКТИВНИХ РІШЕНЬ); МОНІТОРИНГ: ЗОВНІШНІЙ ТА ВЗАЄМНИЙ; САНКЦІЇ
Навіть якщо вже існують найкращі та найсправедливіші "правила гри" (ухвалені близькі до ідеальних колективні рішення), то зусилля тих, хто розробляв такі "правила гри" (лобіював такі рішення) будуть марними, якщо не вирішено питання примусового виконання.
Ті 5% егоїстів, які наявні в будь-якому суспільстві (див. Урок № 1 - https://www.facebook.com/groups/calmars/permalink/632013603506372/), здатні своїм «безбілетництвом» зруйнувати будь-яку інституцію. Адже переважна більшість учасників інституцій живе за універсальним принципом «я дотримуватимусь правил, якщо і інші їх дотримуватимуться». Тому що, споглядаючи за безкарним порушенням ними "правил гри" та невиконанням колективних рішень, за «безбілетниками» «підтягнуться» пофігісти, яких усюди приблизно 90%.
ПРИКЛАД: “Тео́рія розби́тих ві́кон”, яку сформулювали Джеймс Вілсон (J. Q. Wilson) і Джордж Келлінг (G. L. Kelling) у 1982 році. Відповідно до цієї теорії, якщо хтось розбив скло в будинку і ніхто не вставив нове, то незабаром жодного цілого вікна в цьому будинку не залишиться, а потім почнеться мародерство. Іншими словами, явні ознаки безладу і недотримання людьми прийнятих норм поведінки провокують оточення теж забути про правила.
Більше того - при наявності скільки-небудь сильної спокуси (якщо розмір прибутку вартий ризику з точки зору потенційного порушника) та гіпотетичної безкарності («ніхто мене не бачить/не спіймає/не доведе», тощо) - більшість з великою ймовірністю не втримаються та стануть порушниками.
Оскільки боротись з людськими слабкостями та недосконалістю людської природи як такої є справою марною, залишається налаштовувати систему контролю виконання правил/рішень таким чином, аби звести до мінімуму можливість порушень.
Отже, абсолютно необхідним для існування успішної інституції є ефективний МОНІТОРИНГ рівня дотримуваності правил/рішень та максимально невідворотне ПОКАРАННЯ ПОРУШНИКІВ.
«Правитель-контролер» не може бути кращим, ніж більшість тих, хто його обирає для свого контролювання. І навпаки – «Если сливки плохи, то что же молоко?» (С) І.С. Тургєнєв.
Тобто, сподівання на «сильного зовнішнього контролера», якого нібито можуть обрати/сформувати/призначити «слабкі люди», аби цей контролер «і сам не крав, і іншим красти не давав» - є явною УТОПІЄЮ, в яку, тим не менше, щиро та наївно вірять цілі країни та народи.
Насправді ж ЛИШЕ ТІ ОСОБИ ТА ГРУПИ ОСІБ, ЯКІ ЗДАТНІ ВИРІШИТИ ПРОБЛЕМУ ДОТРИМУВАНОСТІ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ НА РІВНІ СВОЇХ МІНІ-ГРОМАД, МОЖУТЬ ОБРАТИ/СФОРМУВАТИ/ПРИЗНАЧИТИ ЕФЕКТИВНОГО КОНТРОЛЕРА-МОНІТОРА ДЛЯ СВОЇХ ІНСТИТУЦІЙ ВИЩОГО РІВНЯ.
Отже, і тут маємо «дилему другого порядку» та «вічне» питання «курки та яйця».
Якщо на низовому рівні створена система взаємного моніторингу та/або система, що забезпечує підзвітність «зовнішнього» контролера-монітора тим особам, моніторинг яких він здійснює, то цим суттєво підвищується ймовірність того, що «інституційна матрьошка», тобто вся структура «вкладених» інституцій буде успішною. Але, звісно ж, ГАРАНТУВАТИ цим успішність неможливо, адже є багато інших факторів, здатних зруйнувати навіть сильні інституції.
В той же час, без такої добре налагодженої системи моніторингу та взаємних санкцій інституцію або не буде створено взагалі, або вона буде ГАРАНТОВАНО зруйнована у відносно короткостроковій перспективі.
ПРИКЛАДИ:
1) Якщо на виборчій дільниці присутні представники декількох майже однаково «ресурсних» та впливових кандидатів, швидше за все, голоси виборців на цій дільниці будуть підраховані максимально чесно. Це - ВЗАЄМНИЙ МОНІТОРИНГ.
2) Навіть якщо члени дільничної комісії планували порахувати голоси чесно, але представники якогось кандидата пропонують вчинити оплатну фальсифікацію на користь цього кандидата, і розмір злочинної винагороди є суттєвим настільки, що перевищує ризики викриття та потенційного кримінального переслідування - більшість погодиться. Це - наслідок ВІДСУТНОСТІ ВЗАЄМНОГО МОНІТОРИНГУ та НЕВІДВОРОТНЬОГО ПОКАРАННЯ ПОРУШНИКІВ. В результаті слабка людська природа ГАРАНТОВАНО не може встояти перед спокусою та руйнує інституцію.
САНКЦІЇ за порушення правил мають бути ГРАДУЙОВАНИМИ, тобто співмірними з тяжкістю проступку, та обов`язково мають враховувати суб'єктивну сторону проступку.
СУБ’ЄКТИВНА СТОРОНА — це внутрішня сторона проступку; включає ті психічні процеси, що характеризують свідомість і волю особи в момент вчинення проступку. На відміну від ознак об'єктивної сторони злочину, доступних для безпосереднього сприйняття іншими особами, ознаки суб'єктивної сторони недоступні для безпосереднього спостереження і встановлюються на підставі показань, даних особою, а також на підставі аналізу та оцінки об'єктивних ознак злочину.
ПРИКЛАД: Об’єктивна сторона проступку однакова: різні групи підлітків вкрали каналізаційний люк. Але: перша група були діти з марґінальних сімей, які заробляли собі гроші на їжу, а друга група — учні престижного ліцею, сини політиків та бізнесменів, які просто розважалися.
Урок N18
6 Aug
Источник
Урок №18. КОЛЕКТИВНА ПРИВАТНА ВЛАСНІСТЬ. "РОЗШАРОВАНИЙ" ТИТУЛ ("Strata title").
Починаємо ЧЕТВЕРТИЙ рівень.

6 Aug
(НУЛЬОВИЙ рівень - це Уроки № 1-4)
(ПЕРШИЙ рівень - це Уроки № 5-10)
(ДРУГИЙ рівень - це Уроки № 11-13)
(ТРЕТІЙ рівень - це Уроки № 14-17)
===ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: мова піде про теоретичні засади, на яких побудовано цивільні правовідносини у цивілізованому світі. В Україні наявні відмінності, пояснити існування яких з точки зору логіки та здорового глузду просто неможливо.===
І. Існують ДВА види КОЛЕКТИВНОЇ ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ: СПІЛЬНА та ЧАСТКОВА. (Звісно, що якщо серед часток в колективній приватній власності опиняються частки, які знаходяться в муніципальній чи державній власності (виморочне майно, конфіскація, тощо), то на них розповсюджується такий самий правовий режим).
1. Спільна власність / неподільне співволодіння - припускається один з наступних видів правовідносин: співволодіння майном подружжям, співволодіння майном членами сім'ї, просте товариство, повне товариство і товариство з обмеженою відповідальністю.
Ознакою цих правовідносин є те, що співвласник НЕ володіє НЕЗАЛЕЖНИМИ правами на спільну власність. Він може нею розпоряджатися лише за згодою інших співвласників. Частка у спільній власності НЕ РЕЄСТРУЄТЬСЯ в реєстрі майнових прав.
2. Часткова власність є найбільш поширеним випадком колективної власності. Саме ЧАСТКОВА власність мається на увазі під "колективною" за замовчуванням, якщо інше не обумовлюється спеціально, а також у спірних випадках.
Ознакою цих правовідносин є те, що частка в об'єкті нерухомості трактується законом як ОКРЕМА власність. Вона може бути БЕЗПЕРЕШКОДНО відчужена; може служити заставою і може бути конфіскована кредиторами.
На відміну від спільної власності, при частковій власності об'єкт нерухомості поділений на частки. Кожен власник частки володіє правами та обов'язками щодо своєї частки, про що РОБИТЬСЯ ВІДПОВІДНИЙ ЗАПИС в реєстрі майнових прав.
ІІ. Існують ТРИ види ЧАСТКОВОЇ колективної приватної власності, якщо наявне поєднання "окремого" та "загального": КООПЕРАТИВ, "КЛАСИЧНЕ" ТОВАРИСТВО ТА КОНДОМІНІУМ - юридичні особи З УПРАВЛІННЯ об’єктом ЯК ЦІЛІСНІСТЮ.
1. Кооператив - це форма колективної приватної власності, при якій ВЕСЬ об’єкт є власністю кооператива як юридичної особи, а члени кооператива мають лише майнове право КОНКРЕТНОГО КОРИСТУВАННЯ своєю часткою.
2. "Класичне" товариство - це коли лише "загальне" перебуває у власності товариства як юридичної особи, а "окреме" є індивідуальною власністю (одної обо декількох осіб). Членами такого товариства обов’язково є ВСІ власники "окремого", і ніхто, крім них. Виключення - англійський "коммонхолд" (commonhold), в якому від власників "окремого" не вимагається в обов’язковому порядку вступати в товариство, але... вони зобов’язані підкорятися легітимним колективним рішенням членів товариства. Таким чином, можна добровільно позбавити себе прав, але - не обов’язків.
3. Кондомініум - це так званий "змішаний титул", коли "окреме" є індивідуальною власністю (одної обо декількох осіб), а "загальне" - спільною ЧАСТКОВОЮ власністю З ОСОБЛИВИМ СТАТУСОМ (неможливе відчуження окремо від "окремого") всіх членів кондомініума.
НЕЗАЛЕЖНО від виду часткової колективної приватної власності, управління нею, користування та розпорядження - відбувається шляхом ухвалення легітимних колективних рішень ЧЛЕНАМИ КООПЕРАТИВА, "КЛАСИЧНОГО" ТОВАРИСТВА ТА КОНДОМІНІУМА; при цьому кількість ГОЛОСІВ на ЗАГАЛЬНИХ ЗБОРАХ кожного члена залежить від РОЗМІРУ ЧАСТКИ кожного члена. Тобто, ці правовідносини є ОСОБЛИВИМ ВИДОМ "акціонерних" правовідносин. Особливим - тому що йдеться про СІМБІОЗ абстрактної та конкретної "часток", або "акцій".
ІІІ. "РОЗШАРОВАНИЙ" ТИТУЛ, або "Strata title" - це СПОСІБ РЕЄСТРАЦІЇ майнових прав у колективній приватній (частковій) власності.
ПРИКЛАД: Сінгапурський Закон «Про страта-титули на землю» (1967 р). Зараз цей Закон застосовується не лише до земельних ділянок, а й до всіх видів власності, які охоплюються "страта-титул-планом" і є правовою основою для реєстрації майнових прав на виділені частини будь-якої власності. "Страта-титул-план" є набором індивідуальних планів ЧАСТИН, які показують відношення кожної з них по відношенню до об’єкта власності В ЦІЛОМУ, а поділений на частини "об’єкт власності в юридичному сенсі" визначається як один або декілька реальних об’єктів, які охоплюються "страта-титул-планом", затвердженим уповноваженим органом влади.
Законом визначена така послідовність у визначенні прав на майно всередині об’єкта: а) право індивідуального власника; б) розмір неподільної частки кожного індивідуального власника у "загальній" власності; в) розмір витрат, покладених юридичною особою, яка управляє об’єктом як цілісністю, на кожного з власників - членів юридичної особи.
Дісклеймер: я розрізняю поняття "частка" та "частина". Частка - це абстракція, тобто "ідеальна частка", а частина - це "реальна частка".
====================================
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.
Вивчити Главу 26 Цивільного Кодексу України, а також Розділ І Закона України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", та дати відповідь на питання: "Чим Україна відрізняється від цивілізованого світу в питанні визначення колективної приватної власності та її формалізації?"
Хто надішле мені хоч скільки-небудь притомну відповідь - отримає "Диплом І ступеня Школи Юного Кальмара".
Красііівєнький!
ЗІ. Підказки частково містяться ось в цій лекції, яку багато хто вже бачив - https://www.youtube.com/watch?v=TW-gBnFrVEA
6 Aug
Питання:
- кто в случае с ТОВ (LTD) является субъектами права общей собственности?
  
  6 Aug
  Aleksandr Baulin А кто в случае с ТОВ (LTD) является субъектами права общей собственности/неделимого совладения и что объектом? Если с простым товариществом понятно, по поводу полного могут быть вопросы в зависимости от особенностей регулирования, то с ТОВ это выглядит странно. Разве само ТОВ не является субъектом ПС (не общей) относительно принадлежащего ему имущества и одновременно объектом ПС, ЧАСТЯМИ в котором обладают участники и которые регистрируются в реестрах?
  
  6 Aug
  Тетяна Монтян в цивілізованих країнах це ідеальні частки без права виділу в натурі, які в реєстрі майнових прав окремо не реєструються.
- чи треба вивчати закони всього світу?
  
  6 Aug
  Gala Shine То це треба, крім того, вивчити закони усього цивілізованого світу?
  
  6 Aug
  Тетяна Монтян Gala Shine, не треба - треба вивчати лише загальні принципи.
- как быть с неделимыми объектами?
  
  6 Aug
  Aleksandr Baulin Ну конечно идеальные части - юрдицо это абстракция и других частей в нем быть не может. Но это специфика объекта (ООО), а не вид правоотношений (что под ними имеется в виду тоже вопрос). Как тогда в цивилизованным мире построено отношения сособственности на неделимые в натуре объекты - пароходы, самолеты, автомобили етс... Какой тут предполагается вид правоотношений, если речь не о семье?
  В реестр имущественных прав сведения о частях в ООО не вносятся, поскольку они содержатся в отдельном реестре юр лиц.
  
  6 Aug
  Тетяна Монтян ідеальні частки у спільній частковій в цивілізованому світі можна без проблем відчужувати без попереднього виділу в натурі і без дотримання правила щодо переважної купівлі іншими співласниками, якщо це спеціально не обумовлено під час виникнення спільної власності.
  
  6 Aug
  Aleksandr Baulin Речь о классификации видов правоотношений совместной собственности указанном в абз. 1 п.1 урока. И каким образом туда вписывается ООО, а так же к какому виду относится сособтвенность на неделимые объектам (когда в натуре выделить часть невозможно).
  
  6 Aug
  Тетяна Монтян А по багатьох об`єктах реальні частки і не виділяються, а ось ідеальні - можуть як безперешкодно відчужуватись, так і бути невідчужуваними. І це залежить не від атрибутів об’єкта, а саме від правовідносин. Я вже бачу, що недостатньо ретельно це роз’яснила.
- колективна власність у Законі та Конституції України
  
  6 Aug
  Елена Ковальская
  Принциповою відмінністю положень про право власності, визначених ЦКУ, а також Конституцією України є відсутність поняття колективної власності. Статті 325-327 ЦКУ визначають права приватної, державної та комунальної власності. Крім того, суттєво відрізняється визначення приватної власності від встановленого раніше Законом України “Про власність”, відповідно до якого об’єктами права приватної власності визначалось майно фізичних осіб, а також приватних підприємств та фермерських господарств, заснованих на власності одного окремого громадянина.
  
  6 Aug
  Андрій Стесін Взагалі-то "комунальна власність" мала би бути різновидом "колективної приватної власності", нє?
  
  6 Aug
  Тетяна Монтян Нєд, муніципальна якраз ближче за своєю правовою природою до "сімейної". А взагалі - чекай наступних уроків
- відмінність колективної приватної власності в Україні
  6 Aug
  Anna Gospodchikova Чим Україна відрізняється від цивілізованого світу в питанні визначення колективної приватної власності та її формалізації?
  В Україні зі спільної вланості може бути виділена частка, яка належить індивіду, і зареєстрована, а в цивілізованому світі цю частку не виділяють и не реєструють. Однак у всіх власників частки рівні, і рідко коли ідеальна частка співпадає з реальною.
  Будинки в Україні вважаються нерухомістю і можуть реєструватися окремо від землі, на якій вони побудовані, а у цивілізованих країнах будинки - це рухоме майно, і реєструють його з прив'язкою до земельного кадастру.
  Часткова власність в Україні не має складу загального та окремого, все ніби окреме, хоча навряд чи може статись, що загального нічого нема.
  Відсутня тому система прийняття рішень щодо часткової власності. Розпорядження майном у спільній власності здійснюється за згодою всіх власників.
  Частка в частковій власності реєструється, але всі частки в одному свідоцтві про право власності.
  В цивілізованих країнах часткою власник може розпоряджатися вільно, а в Україні інщі співвласники мають переважне право на викуп цієї частки, і їх треба спочатку повідомити про продаж.
  В Україні можна через суд забрати малу частку часткового майна зі згоди власника, а в цивілізованих аукціон. Це забеспечує справедливу ціну за частку.

------------------------------------

Помощь по Ризоме