Принципы Синархии
(топік створено для проектно-орієнтованого середовища, з метою взаємної адаптації цього середовища з принципами синархії)
Що таке сучасна синархія?
- Вступ
Ви можете зараз реалізувати власну модель (= свій вибір, шлях розвитку, і т.і.)? - Ні? Що заважає?Існуюча система? Багато, хто так і вважає: існуюча соціально-політична система - душить людину, позбавляючи її самих елементарних, природніх свобід.Доступ до ресурсів. Грошики. :)Януковичу гроші не допомогли, а їх у нього було значно більше, ніж ми можемо мріяти ))Свобода це така цінність, яку треба прийняти. Загалом це не просто. В комплекті йде відповідальність. Є люди, для яких свобода - необхідність, а для деяких - тільки тягар. Більшість людей, як не дивно, добровільно обмінюють свободу на інші цінності. Для кого адресована ця сентенція?Далі начебто просто - багато хто готовий відповісти на запитання "що робити?": "Змінювати систему! Будь-якими способами, міняти! І чим швидше, тим краще!"Погоджуся.Але, постає питання: а що потім? Потім, після 1918, 1991, 2004, 201 ..???Ліберали кричать: "все приватизувати!"Кейнсіанці - "про здоровий ґлузд"...Або "горизонталь" або "вертикаль"; або "ліворуч", або "праворуч"..."або" - "або"...В залежності від того, які цілі ставить собі суспільство. Наскільки воно здорове.Чим вимірюється "здоров'я" суспільства?Мабуть, якщо в суспільстві домінує "червона" парадигма, то "або-або" - цілком природній для такого суспільства підхід."Здоров’я" суспільства - рівень розвитку, домінуюча парадигма.Чи не приречена Сінархія у "червоному" суспільстві на маргінальне існування?Я б сказав не рівень розвитку, а динаміка розвитку. Здорове суспільство - це суспільство, яке готове приймати виклики. Готовність приймати виклики оцінюється в ступені відкритості, динамічності, різноманітності і множинності зв'язків.СА може - "і" - "і"?!І тоді, починаєш думати не про шляхи розвитку, а про умови розвитку та взаємодії. Як "моє" може не домінувати над "твоє/його", а співпрацювати. Такі підходи народжують абсолютно чіткі практичні способи створення умов для співпраці. Ну, а далі - вибір кожного: співпрацювати чи прагнути до домінування ...А що до співпраці з тими, хто прагне до домінування? Чи це різні сторони баррикади?Як це узгоджується з п.5 "узгодження різнорідних і навіть протилежних, конфліктних елементів"?Співпраця - процес двосторонній. Неможливо її реалізувати однобічно. Якщо опонент відмовляється від співпраці, то вона в принципі не можлива. Протилежності можуть і мають співпрацьовувати, але для цього, обидві сторони мають докласти вольового імпульсу.Якщо відмовляється - нема питання. Якщо, скажемо, партія - прагне до домінування, але не відмовляється від співпраці в окремих питаннях, акціях, заходах тощо?Не буває риби не першої свіжості )))Акції, заходи і т.і. - тимчасові... Ми ж прагнему розбудувати умови, в яких можна жити, розвиватися і т.і.Дай, будь ласка, пряму відповідь - співпрацюємо, чи ні.Ні. Ми не можемо співпрацювати з домінаційними партіями.це майже всі партії і більшість ГО.Первинним покликанням партії було захист інтересів певної верстви/класу. домінаційні підходи (розповсюдити саме нашу модель на всіх) започаткували .... демократиу Платона читаємо : ""- Демократия, на мой взгляд, осуществляется тогда, когда бедняки, одержав победу, некоторых из своих противников уничтожат, иных изгонят, а остальных уравняют в гражданских правах и в замещении государственных должностей..."(Платон "Государство" кн. VIII, 557)Так, але ми зараз живемо в такому світі.От чому і важко усім об'єднатися! ось чому, нас і тягнуть до тиранії!Зрештою то є питання виживання людстваСаме тому мене хвилює, аби цей рух до синархії не перетворився на маргінальну секту, яка "не може поступитися принципами". Тому і є бажання зробити їх меньш жорсткими.НІ! Принципи мають бути жорсткими! Інакше знайдеться "хтось", хто "домалює кружечки"... Як вже вийшло з комунізмом чи фашизмом. Зараз це практично матюки! Але якщо дивитися їх ідеали - то все добре.. Саме тому, що вони поступилися принципамиі поперетворювалися на "це"...вони не поступитися - вони підмінили принципи. А така небезпека існує завжди - "двоємисліє". Жорсткими формулюваннями від цього не сховаєшся.Я не ховаюся за жорсткими принципами. Для мене вони доволі м'які. Але співпрацювати з домінаційними партіями без відмови останніх від домінаційних ідей - категорично проти.Так, це логічне і просте рішення, але це - шлях у маргінали (принаймні в ці 10 років).Зверни увагу на заставку групи у ФБ...Марґіналами ставали усі, хто прагнув до справжніх, якісних змін. Мене ця доля не лякає.Справа не в наших страхах чи хоробрості. Справа в реальних змінах в суспільстві.Якщо суспільству, щоб змінитися, необхідно поінакшому почати дивитися на світ, то змушувати я його не буду! Але вказати таку дорогу маю.Вони для синархії - з іншого світу.Я от не розумію, природа, Всесвіт, в них що працює? Принцип гармонії чи домінування?Звичайно - гармонії! )))За означенням домінація - нав'язування власної волі одного суб'єкту на другого поза його волі.В природі цього нема. Улюблений приклад з вівцями та вовками. На відміну від людей, яким притаманна індивідуальна свідомість, тваринам притаманна - колективне свідоме. Так от з рівня колективного свідомого - нема боротьби та домінації між вовками та вівцями. Оскільки, якщо вовки перестанють жерти тварин, то:1) вівці необмеженно розплодяться, зжеруть усю траву і здохнутьприклад овець і вовків не в тему, це стосується балансування ресурсів, і це закрита система вовки-вівці-трава. Справді, гармонія в закритих системах мала б вирішувати все. Але якщо взяти не просто вовків, а дві різні зграї - то тут буде принцип домінування. Виживе сильніший. Принцип домінування більш конструктивний у відкритих системах, наприклад зміна клімату може ставити частини системи перед дуже жорстким вибором, і тоді процесс відбору більш сильного може виявитись єдиним рятівником.В реальности, в динамических системах часто нельзя выделить что-то одно ("гармонія чи домінування") . Доминирование может служить механизмом стабилизирующего цикла (гармония).у природи, Всесвіту немає ніяких принципів. Принципи - то погляд людини. результат абстрагування. мислення.по другє - людство - то інший Всесвіт. і аналогії з природою - можуть призвести до помилок аналізу.Деякі речі, які ми маркуємо як принципи - все є існують. Наприклад, принцип збереження інформації. Так само існує ентропія (не намагатимусь перелічити всі).В цьому дописі, я хочу коротко сформулювати основні терміни та положення синархії, як новітньої парадигми збалансованого розвитку, парадигми "і"-"і". Потреба такого допису викликана певними непорозуміннями та неточностями, що виникають не тільки серед широкого загалу, але, інколи, й серед прихильників нашого руху.Збалансованого розвитку КОГО?1. Людства2. Суспільства3. Прихильників4. ОсобиРозглядаємо Синаргію суто в теоретичному сенсі, чи як засіб практичної трансформації?Термін сбалансований розвиток, походить від "сталого розвитку" і, на відміну від останнього влучає в себе чотири аспекти: соціяльний, економічний, природній (екосистемний) і духовно-культурний.В бізнесі існує підхід "Система сбалансованого розвитку" (автори Каплан та Норт).Згідно йому бізнес-система поділяється на декілька взаємопов'язаних рівнів. Кожна компанія вибирає свої рівні, проте найбільш поширеними є такі:
- Фінансовий,
- Клієнтський
- Процесів та ІСУ
- Людський капітал (навчання та розвиток)
Цей підхід був адаптований та використовувався для керування розвитком міст, та, якщо не помилюясь, держав. Ключові відмінності адаптованої системи:- перший та другий рівень змінено місцями - фінанси економіка заради клієнта громадян
- додано екологічну складову
Цінність цього підходу в тому, що він дозволяє не тільки розробляти стратегію ("Мапу стратегії"), а ще й керувати її реалізацією (цілі для кожного з рівнів, показники для цілей, цільові значення показників, проекти щодо покращення показників)Мається на увазі "Збалансована система показників (BSC)" Каплана і Нортона?Це трошки відмінно від того, про що я казав. Мова йшла про концепцію Сталого розвитку (http://uk.wikipedia.org/wiki/Сталий_розвиток). На цьому етапі - етапі принципів, іще зарано казати про менеджментський інструментарій - варіантів їх багато і у кожного є свої "+" і "-", але їх вибір визначається через принципи...Питання було про суб’єкт розвитку (див. далі)Розвиток стосується усіх аспектів.Інструментарії синархії можуть застосовуватися і в практичному і в теоритичному сенсі.Питання було не про аспекти розвитку, а про суб'єкт розвитку.ми розглядаємо цілісну систему - розвитку усьогоале те, що працює для особи - може не працювати для суспільства, і навпаки.ось чому потрібен баланс. Причому, баланс це не статика, це динамічний процес.Наприклад: будь-яка антропогенна діяльність пов'язана із споживанням природних ресурсів. в варіанті "споживацького" суспільства (парадигмі розвитку) ми споживаємо цей ресурс поки він не скінчиться. В збалансованій парадигмі, ми споживаючи цей ресурс одночасно прикладаємо паралельні зусилля для захисту та відновлення цього ресурсу на системному рівні.ніхто не вимушує до балансу. Різні галузі застосування можуть мати окремий інструмент."Пиріжки - окремо, кошеня - окремо"і так і ні!в чому й "дрібничка" )))ми звикли розглядати факти, події, процеси, людей, технолоґіїї ... по-окремості без їх постійної єдності - усього з усім. Інмтрументарій реалізації, дійсно, може бути окремий для кожної ґалузі, але принцип підходів, бачення процесів - єдиний.Природа (сама по собі) збалансоване явище, так само, як і здоровий людський орґанізм. Баланс це обов'язковий наслідок дії принципів множинності, едності і недомінаціїЗнов двозначність "Принципу". Як використовуємо термін і у якості "обмеження, табу" , то це повинно мати однозначне трактування.Нема табу - ні в чому!!!ти приписуєш еквівалентність "табу" і "обмеження"!!!!!! от і подивись в Вікі "обмеження" і "табу"!в означенні з Wiki. Мабуть не обійдемось без свого.тож про що і мова - треба домовитись о термінах, бо кожен може брати своє значенняЄ два шляхи порозуміння.1) відчуй сенс2) зрозумій кожну буквуЖоден з цих шляхів не є ліпшим чи гіршим.Для себе особисто, я обираю перший, що дає мені змогу не протирічачи сенсу робити власні тлумачення...Як ми працюємо для широкого загалу, чи навіть прихильників - особисті уподобання не повинні мати вирішального значення. Маємо прагнути охопити два шляхи порозуміння.Див. зауваження про сенси. Вербалізує - кожен по своєму. Приклад - Стеценко.Що таке "розвиток"?За Сеном, розивиток є свободою (див. "Розвиток, як свобода")Розвиток пухлини. Гарна свобода. - Парадигма
Практично, кожне судження без винятків, є обмеженим тими чи інакшими припущеннями. Отже, в будь-якому з них можна знайти абсолютно реальні вади. Часто, якісь “неправильні” ключові слова, затуляють від нас сенс. Але, що ж залишається робити, якщо інструментарій передачі інформації від суб’єкту до суб’єкту, об’єктивно, недосконалий? Необхідно чітко визначити та сформулювати основні філосовсько-світоглядні принципи, які лежать в основі лоґіки розвитку нашого руху.Усвідомлення, повсякчасне пам’ятування та застосування цих принципів, є запорукою нашої незламності, і, водночас, критерієм належності до нашого руху.В основі нашого підходу, лежать такі філософсько-світоглядні принципи:
- Принципи
- Принцип ідеалу.
Дуже добре його визначив Платон в “Тімеї”: “Якщо деміурґ будь-якої речі споглядає на незмінно сущеі бере його в якості прототипу при створенні ідеї і властивостей цієї речі, все безумовно вийде прекрасним; якщо ж він дивиться на щось, що вже виникло і користується ним як першообразом, твір його вийде дурним”.А можна хоч би невеликий список "незмінно сущого"?:) Список є тільки Його аспектів. Це: Абсолют, Істина, Ідеал, Бог, Шлях...Чи можна практично щось з цього списку взяти, в якості прототипу?Звичайно можна! Доприкладу - Бог створив людину "по образу своему и подобию"Але деміург не є Богом. Для деміурга не існує істиного знання про "незмінно суще", лише його (деміурга) інтерпритація. Тут знов змішуються поняття "Принцип" і "Ідеал".Одне з імен Бога - Деміурґв тексті воно вжито з маленької літери і за смислом використовується як творець (людина).якщо ми кажемо про множинність, то й творців - декілька, отже деміурґ - не є іменем особистості. це дійсно - творець, але не обов'язково людина...Але ця стаття і ці принципи - для людей.Отже. Творча людина споглядаючи незмінно-суще (ідеал, прототип), формулює принципи (модель) щоб втілити їх в реалії. Ми вже про це декілька раз казали... :(в такому трактуванні вислів взагалі не є вірним. Я - творча людина, але як буду писати симфонію, маючі ті самі прототипи, що і Бетховен - нічого не вийде.У Платона слово "деміург" не є випадковим - означає певний рівень людини. Для людей що не досягли цього рівня - вислів не буде вірним.А без врахування рівня, ми не можимо використовувати формулювання як загальне.якщо ти твориш ти - творець (деміурґ - грец. δημιονργός — «майстер, ремісник»). І тут немає значення - ти пишеш музику, чи створюєш світи.А твій приклад - невірний.Бетховен Я (1) Я (2)Ідеал (прототип) Бог Бетховен БогПринцип Гармонія ??? Гармонія (в мому розумінні)Реалія Музика Копія з копії Моя музика"копія" ні до чого, просто той самий прототип - ВсесвітТак чому ж тоді "не вийде"?Бо я не вмію писати музику, я творча людина в іншому.Ну то й що?! Через тебе Бог і гармонія можуть прийти в цей реальний світ через щось інакше: через картини, програми, технолоґічні процеси, через Любов - безліч варіантів.Я поділяю ці принципи (чи ідеали :)) -мені взагалі не потрібні формулювання. Але ми розгядаємо формулювання для багатьох людей - і від його точністі залежить його ефективність - це, дійсно - як з правом, але писані закони мають бути виверені. (ми зараз аналізуємо)тоді ти кажеш про сприйняття носвіченої масою, яка, нажаль, окрім лозунгів зараз нічого не хоче сприймати... Наш шлях полягає в підготовці "тренерів тренерів"спочатку, а потім тренери другого рівня будуть оперувати лозунгами.кожен тренер спочатку був спортсменомя сам займався спортом - знаю )))але без ТРОЯ - нічого не буде!ось чому потрібні зараз не лозунги а саме сенсові розуміння, усвідомлення.Згоден, глибоко занурились.Але вся ця робота має бути просякнута сенсами принципівІдеа́л (лат. idealis від грец. ίδέα — образ, ідея, пор. також ейдос)Прототип (коґнітивна психологія) — абстрактний образ,творець=деміурґ , істине знання вміщує в собі Єдине (Блг, Абсолют...) решта знань є відносно суб'єктивними.Власне формулювання: "Будь-яке наше досягнення не має якості Абсолюту, але нам треба рухатись до нього"так - брати саме Абсолют за взірецьдля своїх реалізацій, а не чужі, попередні реалізації (котрі, водночас, обов'язково треба знати і вивчати).погане слово - фиксоване, не взірець - ідеалце наша психолоґія важко втримує динамічні взірці )))так саме цей принцип змушує змінювати нашу психологію (духовний розвиток людини)ну, не зовсім "змушує" ))) це природній плин речейЦе одночасно і заклик до пошуку ідеалу, і прийняття Абсолюту.Слово ідеал - не дуже підходить, бо ідеал може бути особистий. Абсолют краще, бо він не має цієї вади.Назву принципу пропоную таку "принцип Абсолютності".Платонові ідеали, прототипи... все це скасовується квантовою теорією. А теорія відносності скасовує Абсолют. Єдиний абсолют у нашому просторі Всесвіту - швидкість світла.
- Принцип суб’єктності.
Суб’єктом прийнято вважати – носія суб’єктивної реалії.Отже, або ми є таким колективним носієм власної суб’єктивної реалії, а від так – суб’єктом ґлобальних процесів; абоА яке означення має "суб’єктивна реалія"?Читаємо Вікіпедію, Юнґа, або хочаб Дубровського (http://www.globalistika.ru/dubrovsky/nauchnye_texty/probl_ideal.htm)"субъективную реальность как персональную целостность «Я» и как всякое отдельное, дискретизированное, явление – в единстве рефлексивного и арефлексивного, актуального и диспозиционального.":) Ти вважаєш це прийнятним для загального користування?А це робиться для "загального користування"???????Добре! Скажи для кого це робиться."для проектно-орієнтованого середовища" ;)А для кого це робиться в групі на ФБ?Для того, хто візьме на себе "труд" подумати. Це як стимулна рівні Юнга?Дарма ти так! дуже багато людей читало Юнґа...І Алєксєєва, і Платона, і Аристотеля (це я так - про всяк випадок ;))але мало хто з них порядНавпаки - в цій групі доволі багато думаючих людей!Ти починаєш міркувати мірилом пропаґанди... а це зовсім інша розмова...Пропаґандистські тексти пишуться тими, хто усвідомив принципи, для тих, хто і не має зрозуміти їх повністю...Не все можна пересказати просто - як не думати про це напередможно, Сергію, можна... Переді мною зараз така задача не стоїть... Квітка лотосу, що тобі так не сподобалася, насправді, це так просто! :))))Це тому, що ми звикли розв'язувати задачі тут і зараз - а вони потім не стикуються, хоч убийМожливо й так... Для мене - минуле, сучасне і майбутнє завжди були чимось цілістним...ну так давай так і робити - одночасно на минуле, сучасне і майбутнє (це реакція на твоє "зараз", тому ми повинні думати і о майбутніх пропагандистах зараз)так те, що ти бачиш і є резальтом такого підходу ))))кожен має робити свою справу... що може - я, ти, інші... Зробити десятки, сотні інтерпритацій іншими словами цих принципів без підміни сенсів - цілком реально! Поглянь на виступ Стеценка!Так його виступ це виклад тих самих принципів!!! Вони, інколи, викладені іншими словами, в іншій послідовності, але вони ті ж! Це через те, що людина сприйняла принципи не на рівні "буковок", але саме усвідомила їх! сама!я дивився, так само як і іншіРозумію. Я ци принципи сприйняв дуже давно (своїми словами), але це не означає, що зараз нема що робити - для спільних дій треба порозуміння і впевненість в ньому.тільки для цього я їх і записав (зваж - не вигадав, а записав!)це як з правом - рано чи піздно воно має стати "писаним"та однаково зрозумілим для всіх. До речі 8-10 РІЗНИХ людей здатні створити такий продукт. І я вважаю - це програма-максимум для проектно-орієнтованої спільноти. :)На цьому етапі потрібно інакше - сприйняття на вищих рівнях, коґнітивних, емоційних... для того, щоб робити інтерпритації, як Кирило.Це НЕ продукт!!!!!!!8-10 людей можуть створити свої інтерпритації, з яких народяться сотні і тисячі...але, це вже буде не для всіх ;)урім цього буде, і відбувається робота через інші методи на інших засадах...І якщо ти зможеш, усвідомивши ці писані принципи, зібрати 8-10 проектних інтерпритаторів, які теж усвідомлять - це буде колосально!!!!!ні, і стаємо перегноєм для росту чиєїсь реалії.чи не протирічить це використання "або-або" принципу "і-і"?Ні не протирічить. Якщо я свідомо відмовляюся від свідомої дії, то я свідомо погоджуюсь бути тим самим "перегноєм" для інших.п.4 каже про безліч трактувань "свідомих дій"Якщо я, суб'єкт, свідомо заявляю про свій вибір, і дії інших суб'єктів по відношенню до мене не можуть бути тлумачені, як домінаційні, то це мій власний вибір Шляху. Навіть, якщо він полягає у відмові від власного Шляху.Щодо конкретизації "свідомості вибору" це питання до Закону.Зауважу. В такому виборі нема нічого ані доброго ані поганого. Як і будь-який інший свідомий вибір він вартий поваги.Якщо людина не належить до "колективного носія власної суб’єктивної реалії" -чи це обов'язково "перегній"?Елемент колективності в данному контексті необхіден для спільного забезпечення та захисту Шляху (суб'єктивної реалії) кожного окремого індивіду.Я довго міркував над формулюванням цього речення: тут подвійний процес - Індивідуальні суб'єктивні реалії кожного і колективна реалія необхідності колективного забезпечення та захисту... Можливо "формула" вийшла не зовсім вдала...Поглянь реально якщо я, зробивши якийсь вибір, не втілюю його сам, або колективно - значить мій вибір НЕ втілювати його. а це і є "перегній"...Хм. А навіщо потрібна "суб'єктивна реалія"? "Нагинати" глобальні процеси? Я більш схильний до думки, що ми таки "перегній" за вашою термінологією. В глобальних процесах, звісно.Власне формулювання: "Діємо ми, а не діють над нами"Так, навіть якщо твоя свідома "дія" набуває форми свідомого "недіяння"...
- Принцип єдності.
Єдність то є взаємозв'язок речей і процесів, що утворює цілісну систему взаємодії, яка є внутрішньо стійкою в змінах і водночас вміщена в більш широку систему – у складі нескінченного в часі і просторі Всесвіту.А ви врахували наростання ентропії? Мені видається. що ми маємо справу з системою перетворень, а система взаємодії - це лише інструмент.
- Принцип множинності.
Відповідно до цього принципу, існує необмежена множина основ і елементів буття чи істинного знання, а від так і моделей практичної реалізації соціальної орґанізації, віри, науки та ін.вся множинність основ зводиться до питання їх стійкості в часі ( і навіть до часу). А моделі організації обмежені стійкою основою.Будь-яка модель - динамічна. "Моно-модельні" суспільства - приречені на ентропію ("Всесвіт-25"). В полі-модельному суспільстві (спробою якого є синархія) важливі не безпосередні якості моделей, а процесів зв'язків між ними.
- Принцип ґармонії (ладу).
Принцип узгодження різнорідних і навіть протилежних, конфліктних елементів, приведення їх у єдність. За цим принципом: “Кожне місце хтось уподобає, і у кожного є своє місце”. Цей принцип можна також назвати органічним або природнім.Дуже втішний принцип. Надихає. :)
- Принцип всезагального блага.
Ми розглядаємо всезагальне благо (bonnum commune), як обумовлене множинною природою людини, блага усіх чсіх членів спільноти на основі природньо правового (а, від так, загальносправедливого)визнання блага кожного.чи доречно вводити поняття, які самі є дуже складними та неоднозначними (справедливість, загальносправедливий)?Справедливість - дійсно складний процес, суб'єктивний.но простой в своей сути. Она базируется на двух несовместимых тезисах распределения-награды:
- Всем поровну
- Каждому по заслугам
И потому возникают сложности, когда ее пытаются формализовать, и потом реализовать.Только нахождение компромисса, как правило стихийно, эволюционно, и позволяет ее, справедливость реализовывать.В том числе и на уровне юридического права. Реализация которого поэтому требует насилия.эти два тезиса - просто самые популярные (и простые) решения - любой свод правил несет сложное понимание справедливости (определяемое правилами, с которыми согласны и считают в комплексе справедливыми).Але не вважаю, що треба уникати складних концепцій, ба більше того, вже відповідав на аналоґічне питання у ФБ:російською, термін "природнє право" перекладається як "естественное право". А що до його сутності, то відповім словами Алєксєєва (Алексеев С.С., "Восхождение к праву. Поиски и решения", М., 2002, стр. 114):"...слово «право», как мы уже видели, многозначно и оно может применяться в предельно широком смысле и обозначать качественно иное явление, чем феномен строго юридического регулирования, т.е. иметь неюридическое значение, в данном случае значение естественного права. Этот термин в рассматриваемом ракурсе обозначает не институционный нормативный регулятор, не позитивное, писаное право, а феномен из другого круга явлений социальной жизни – социально оправданную свободу определенного поведения, являющуюся результатом прямого действия условий жизнедеятельности людей и даже природных (и плюс к тому – что не исключено - трансцендентных) факторов. Здесь как раз перед нами то, что выражает феномен права в самом широком значении этого понятия (т.е. основания, позволяющего индивиду, иному субъекту действовать, предполагать, требовать по принципу «имею право»), – феномен, который, повторю, является неотъемлемым атрибутом человеческого общества с момента его возникновения."Не розумію, що можна робити з таким поняттям як "всезагальне благо". Що є "благо"? - це навіть складніше, ніж "Що є істина". Те, що людина вважає за благо сьогодні, вона з часом стане вважати нещастям, і навпаки. Маніпулювання такими поняттями як благо, добро, справедливість - це вже "класика жанру". Визнання блага кожного - вже зроблено (п.3 та пр.4) - Принцип недомінації.
За цим принципом, жодна модель не має домінувати над іншою поза свідомої згоди останньої.Неможливість усунути домінування цілкомДоки є різні моделі, які не змогли всі досягти свідомої згоди, але вимушені жити разом - домінування неможливо усунути цілком. Теж саме стосується і інших принципів. Див.В цьому і різниця між толерантністю та недомінацією.Толерантність це терпіння іншого, інколи - через "зубовний скрежет". Це призводить до того, що ми бачимо в Европі: сказали, що мають толерувати усе, от і мають зассилля чужої культури, віри, світоглядів.Недомінація ж це усвідомлення доцільності усіх та усього і, що головне, можливості та необхідності свідомої співпраці усіх з усіма, як співпрацює розмаїття клітин в живому орґанізмі. Але як тільки шось починає позиціонувати себе в якості "кращості, вищості, правильності", тут мають починати працювати механізми захисту, як лейкоцити в людському орґанізмі.по прикладу з організмом - різні клітини мають залежність, вищість (мозок керує ногами, а не навпаки).Складна ситуція з проведенням межі, за якою починається домінування. До того ж динамічно може йти перехід через межу в різні сторони.І так і ні.Так, бо в цьому світі взагалі меж нема...Ні, бо відміна між домінуванням та підпорядкуванням пролягае в свідомості того, над ким позиціонується такі дії- якщо я свідомо даю згоду на підпорядкування - нема питань. Якщо ж це робиться поза моєї волі - то є домінація...але ми чогось висуваємо вимоги до того, хто домінує, а не до того, над ким домінують.так, бо він тим самим порушує право вибору індивіда. Є особистий вибір кожного - яким Шляхом йому йти і саме цей вибір, його усвідомлення та практична реалізація є основою синархіївін нічого не порушує, якщо все в свідомості індівіда.так якщо свідомість дозволяє таку дію - порушення немаа тепер давай практично:1. політична партія прагне домінування своєї ідеології2. люди обирають цю партіюНачебто порушення нема, але це стає наочним після виборівЯке наше відношення до цієї партії ДО виборів?Сам вже і відповів:1) домінування ідеолоґій визначає інші варіянти - неприйнятними ні для кого. співпраця тут неможлива. Якщо партія каже: ми бачимо таку модель (чогось - економіки, соціальних стосунків і т.п.) і прагнемо до її реалізації серед однодумцівдавай не розглядати крайніх радикаліврозглядати треба усіх... і це не крайній варіант - почитай програми наших парламентських партій...- нема питань!!! Навпаки, такі партії треба підтримувати. Але ящо вже на початковій стадії, партія претендує на "істину в останній інстанції"але в законі немає поділу на групи однодумцівукраїнською мовою, є колосальний термін громада! який є навіть в нашому недолугому законодавстві ;)громада - це як маленька держава, протиріччя - такі самі.та нав'язування своїх догматів іншим - ні.зазвичай - просто краща від іншихі цього достатньо )))2) питання вибору людей - а ті, хто проголосивав проти?в законі немає питання хто як проголосувавце ти про який закон?в країніВідносно легко, визначити домінування в міжнародних справах (на запобігання чого має бути спрямована доктрина Варт), це: територіальні претензії, культурна експансія, втручання у внутрішні справи, економічна війна.Методи реагування мають бути теж дифірінціовані. Для громадян це ущемлення в громадянських правах і т.і.домінування і множинністьМножинність розповсюджується і на домінування, або ми маємо признати його неістинним знанням. Чи можемо брати на себе функцію вирішувати де істина?Чи не є будь-яка ієрархія домінуванням.Ґармонія і домінування несумістні... Загалом кожна спільнота проводить таку межу - де є правда (але не істина - претензії на істину суто більшовицька штука).Якщо повернутися до аналоґії з орґанізмом, то домінуючі клітини то є ракові клітини.Є така гіпотеза, що ракові клітини - це клітини, що виконують програму самознищення організму, і це є нормальним(функціональним) явищем, а не хворобою. Ми можемо помилятися аналогічно.Ти робиш припущення "другого рівня" і на його основі хочеш апонувати "припущення першого"...Я вже казав - що з розгляду Вселенського процесу (з рівня Абсолюта) - байдуже що ми будем робити, навіть якщо усі гуртом скоїмо суіцид. Природі/Богові/Всесвіту - байдуже!Мова йде про усвідомлення себе в якості природньої (невідємної) частини цілого, що підпорядковується Єдиному. Так, я припускаю, що існують механізми самознищення, але моя воля спрямована на проявлену діяльність, в гармонії з усім орґанізмомТарасе! Що ти таке кажеш? (це ж порушує пр.Єдності)чим саме? інакшими словами я кажу про правильність усіх дій та явищ на абсолютному рівнітобі ж не однаково, як працює твоя печінка (як вже ми кажемо про єдиний організм), чи які сорняки ростуть на твоєму городі. Абсолют "для нас" - має свій Абсолют (це я до слова "усіх" )от тому я і кажу - нетреба скакати по рівнях...не можемо не скакати - пр.Єдності та пр.Ідеалупринцип Єдності НЕ описує Ідеал!!! Він каже про необхідність звернення до Іделу при побудові практичних систем!ми - люди (з усіма своїми поторохами та недосконалостями) бачимо невимовний Ідеал, намагаємось хоч якось його формалізувати словами (принципи), усвідомлюючи недосконалість будь-якої вербалізації ТОГО, свідомо відмовляємось від домінації, як засобу (інструменту), натомість пропонуючи свідому співпрацю. Отже, слово "усіх" ( так само, як і інші терміни тут) динамічно розвивається від одного, до декількох, і далі до загалу....це знов 1-го знизу рівня, пр. Єдності робить цей організм клітиною більшого, а якщо на це не зважати, то здорова людина може бути справжньою раковою для більшого організма. Тому її свідоме самознищення може бути ретельним виконанням її функції.людина не "з'явилася з нікуди" - людина є частиною екосистеми=Природи=Єдностісаме тому, але пошкоджена клітина має бути заміненаЗнаєш, що классно з Природою? Дай їй волю діяти самостійно (утвори умови) і вона сама заповнить нішу - такою ж клітиною, або інакшою. І перша і друга будуть гармонізувати з усім орґанізмом (екосистемою).так навіщо їй наш захист? (крім як від себе)тому вважаю принцип недомінування вживати тільки для себе (самому не домінувати)ні! синархія не має припускати домінування над інакшими! інакше це викреслює захист як такий! в тому числі і від кримінальних злочинів!Це два варіанти. Для цього є пр. Множинності, чи знов тільки для "своїх"?Жорстькі обмеження дають вузьке коло (слабке, вимагає захисту).м'які обмеження дають широке коло (сильне, питання захисту не виникає)Чомусь, лейкоцити таки атакують ракові клітини...бо вони(лейкоцити) - нижчого рівня (автомати)Саме на такому - автоматичному рівні і мають діяти захисні системи!Хоча, дія лейкоцитів теж може бути контрольованою відповідним рівнем свідомості... До чого ми й прагнемо - створити умови для розвитку людини і її свідомості .То не треба вмонтовувати в це функції захисної системи, яка не є "філосовсько-світоглядним принципом"необхідно! але паралельно закладати систему апеляцій"Все звери равны, но некоторые звери равны в большей степени" :)не є самостійним принципомДомінування є порушенням принципів множинності та гармоніїАнтидомінування - також є порушенням принципів множинності та гармоніїЯк на мене, нема ніякої необхідності виділяти це окремим принципом (так само як і попередній пункт це дає простір для маніпулювання, та взаємних звинувачень )Важно понять, что синархия не демократична и не толерантна.О демократии, как извращенной форме правления уже много было сказано.Чем же отличается демократическая толерантность от синархической недоминации?Если коротко, то так:
- Толерантность - терпи, сцепив зубы. Если проявляешь свои ценности, быстро оказываешься врагом для общества доминирующих ценностей. Это приводит либо к накоплению напряжения внутри, которое, рано или позно прорвется наружу в самых уродливых проявлениях; либо к мимикрии - обману самого себя и общества.
- Недоминация - процесс осознания, что у каждого могут быть свои ценности и нету "лучших" или "худших" наборов ценностей. Каждый из ценностных наборов - равнозначим для своих носителей. Также, недоминация это процесс личной ответственности за ненавязывание (силой или манипуляцией) своих ценностей - другим, помимо их воли.
Тому, у свому світосприйнятті, ми переходимо від парадигми “моделі”, до парадигми “взаємодій між множинами моделей”. Узагальнюючи, можемо сформулювати нашу основну парадигму, як: “Єдність та свідома співпраця протилежностей”. - Принцип ідеалу.
- Походження терміну "синархія"
Найбільш відповідним терміном, який, зокрема, відображає принципово інакшу парадигму нашого руху, відмінну від тотальної більшості сучасних суспільно-політичних парадигм, є термін “синархія” (гр. σύν- “спів-“, і ἀρχεία “управління, володарювання”).Вперше цей термін було вжито Томасом Стекхаузом (1677-1752), англійським священиком, який використовував це слово в його “Новій історії Біблії з початку світу до утвердження християнства” (опублікований в двох томах в 1737 in-folio).Найбільш суттєве раннє використання слова “синархія”, походить з творів Олександра Сент-Ів д’Альвейдра (1842-1909), який вперше використав цей термін у своїй книзі “La France Vraie” (“Франція сьогодення”) для опису того, що він вважав ідеальною формою правління. д’Альвейдр розробив таку політичну формулу, яка призведе до гармонійного суспільства. Він захищав природність диференціації між класами, і подолання конфлікту між соціальними, етнічними, релігійними та економічними групами через ієрархії співпраці – синархію. Також у нього, ми знаходимо першу спробу органічної реалізації триєдиної структури владної інституції, яка будувалася на принципі рад.Серед подальших філософських досліджень синархії, необхідно згадати російського філософа Володимира Олексійовича Шмакова (?-1929) – послідовного прибічника космізму.
Загальні питання
- Термін "Принцип"
Треба дати означення терміну, в якому ми його використовуємоhttp://uk.wikipedia.org/wiki/ПринципЧи не варта замість слова "Принципи" вживати "Ідеали" (те, чого ми прагнемо, до чого йдемо)."У світогляді людини принципи відображають найголовніші цінності і водночас обмежують можливий спектр дій, задають табу." Різні табу та обмеження будуть протирічити п.3, п.4, п.5.Ідеал, здебільшого, невимовний. Він скорше відчувається. Принципи, є дійсно обмеження (як будь-яка інтерпритація Ідеалу). Але не забуваймо, що синархія є "фасилітатором", а не "медіатором" ;)
- Яка надзадача цього обговорення?
- усвідомити єдність принципів учасників
- дати узгоджене формулювання принципів
Друге завдання я формулюю, як дати ґрунт для власних інтерпритаційсенсів, щоб осягнути більші верстви населеннячи не доцільно давати формулювання власними словами, як спосіб усвідомити єдність?додавай. у вигляді власних, окремих формул.
- Принципи - вимоги до себе, чи до інших?
Вважаю, що має бути першеЗгоден.Але трошки в ширшому форматі: це вимоги до тих, хто хоче реалізувати синархію, і для нового Ладу, до тих правочинів, що буде вчиняти Рада. Себто то є вимоги до нас.Як ми можемо тоді висувати вимогу недомінування для інших? Чи відділяти їх в окрему касту, не зважаючи на пр.Єдності та пр.Множинності?можемо і маємо - див. вище про інструменти захисту...стіни захищають, але обмежують розвиток
- Що ми тут робимо?
Сергію, от з'явилося таке питання до тебе...Першою твоєю тезою, через яку я незаперечував утворення цього "потоку" було твоє: "я поділяю ці принципи, але хочу їх ліпше розібрати". Практично ж, ти у своїх питаннях намагаєшся підлаштувати ці принципи та їх сенси під розуміння натовпу, погратися в "адвоката диявола"... Ба більше того, останні твої дописи почали рясніти фразами на кшталт - "це - маніпуляція"я намагаюся зрозуміти як будуть сприймати це:1. різні верстви людей2. ті хто їх поділяє, але по-свойому3. уточнити своє ставлення та свої формулювання.ні, там тільки "можливість маніпуляцій". Маніпулювати(свідомо чи підсвідомо) - нормальна якість людини. Але, справді - часто використовують звинувачення в маніпуляціях (ярлик), чого я особисто ніколи не роблю.Мені здається, що треба наголосити на двох важливих моментах:1. Ці принципи призначені для тих, хто збирається щось змінювати в цій країні. Це водночас і вимоги для "будівничих" і до того "що вони будуватимуть".я це добре розумію, але, певно, коло "будівничих" - не обмежується членами групи, належність до цього кола не може бути фіксованою (списочною) - є багато "будівничих", про яких ми з тобою не маємо уявлення.2. По відношенню до існуючих систем правління (які описують та просувають одну систему правління в якості ліпшої та правильнійшої для усіх), синархія є метасистемою (системою вищого рівня. Доречі у ФБ в одному з коментів я так і написав), оскільки описує гармонізовану взаємодію систем нижчого рівня (поліваріянтність систем місцевих громад, економічний плюралізм - принцип множинності). Якщо поглянеш роботи сучасних соціолоґів, то там дуже добре виписана і розтлумачена різніця між системою та мета системою.Тому давай уточнемо - що ми тут робимо? Якщо те, що було запропоновано тобою на початку, то давай так і діяти (без грачок в "адвоката диявола"!!!). Якщо ж щось інакше, то перепрошую - без мене...ми ж наче не збиралися обговорювати поняття Добра та Зла :) Тим паче з іншого рівня оцінки будуть іншими. Тарасе, наше суспільство нав’язує нам поділ на чорне і біле, на своїх і чужих. Я вважаю, що це не є властивостю сінархії.Я роблю те ж саме, що і на початку, але форма змінюється бо змінюється усвідомлення питань."Якщо - якщо" ("або-або") - не співпадає з п.множинності. Відмінність наших оцінок деяких речей не може бути перешкодою.
- Проголошувати принципи чи жити за принципами?
Подумав, що коли ми ставимо людину перед вибором "вибір кожного: співпрацювати чи прагнути до домінування" - то чи не є це ідеологічним домінуванням Принципів Синархії (або-або).Як бути, якщо людина живе і діє за Принципами, але не "підписується" під цими Принципами, чи навіть спростовує ци принципи на словах. ("Бути" vs "здаватися")?
- Про відсоток прибутку
Какой процент чистой прибыли при перепродаже товара синархия считает честной прибылью?Виталий, это "простенький" вопрос, на который ответить просто не получится )))Для начала принципиальные замечания:1) Синархия старается, где только возможно, избегать количественных подходов, сосредоточившись на качественных решениях. Поэтому, вопрос о количественной оценке субъективной "честности" прибыли - выходит за рамки синархии как таковой.2) Экономической "системой" синархии является экономический плюрализм. Под которым понимается паралельное функционирование различных экономических моделей в рамках общего Лада.3) Налоговая система синархии, основана на одном фиксированом налоге с оборота, коррелируемого индивидуально на Индекс Экологического Баланса каждого производителя.4) Право собственности и договора в синархии являются абсолютными.Теперь по сценариям получения сверх-прибыли:
- Монополия "технологическая" (т.е. использование уникальной технологии производства, ноу-хау и т.п.). Если другие частные/коллективные производители не могут наладить производство конкурентной продукции, то задача общей институции, через систему ладных (общих) предприятий - начать аналогичное производство.
- Другие формы монополий (в том числе и корпоративный сговор) - есть формой доминации, что является прямым нарушением принципов синархии, и, следовательно, есть криминальным преступлением, со всеми вытекающими последствиями...
- Принцип множинності всередині і назовні
Почему принцип множественности действует "снаружи" и не действует "внутри" Синархии, строго ограниченной 7-ю принципами?))))) додайте власні, тим самим розвиваючи свою власну ціннісну сферу / спільноту.Але це вже не буде Синархія (як полі-модельне СУСПІЛЬСТВО). Тобто суспільство буде значно ширше, а Синархія буде тількі в локальній спільноті.Щось тут було збилося....Не треба плутати полі-модельне з все-модельним...Я розумію, але до чого тут суспільство. У суспільстві є різні угрупування, скажемо такі, що прагнуть домінації, порушують інші принципи. Добре розумію С. як теоретичну модель, і зовсім не розумію практичної частини.
- Книжка
Вчора поставив крапку в чорнетці книги про синархію. Де-які кусники вже виставляв у себе в стрічці на ФБ. Найближчим часом (сподіваюсь та тримаю пальці перехрещеними) вийде друком, і після того викладу її в мережі.
Публикация
СИНАРХІЯ: пошук шляхів гармонійного впорядкування світу
Концепція та ідеологічне наповнення: Тарас Бебешко
Сьогодні ми чуємо довкола себе чимало критики різних існуючих та неіснуючих систем, теорій, засад і принципів світобудови та суспільного устрою. Це ще раз доводить їх недосконалість і потребу пошуку нового шляху розвитку. Проте, дуже часто критика залишається єдиним, що ми чуємо. Ані зважених пропозицій, ані конструктивних впроваджень, ані обґрунтованих планів побудови нового.
Чи не на часі нарешті визначатися? Не на рік, два, під поточний політичний момент чи персону якогось вождя, лідера, а на перспективу розвитку як конкретного індивіда – вільної людини, так і мислячого людства загалом.
Синархія пропонує саме такий варіант побудови суспільного гуртожитку, що ґрунтується на природних законах і принципах, за якими всі й усе (що важливо, навіть і природа!) мають своє місце й призначення та служать фундаментом гармонії – ладу.
Вступ
Від самих початків усвідомленого та організованого життя людства раз по раз поставало питання вибору оптимальної форми правління, а за тим і всього світоустрою. Найбільшого успіху в подібних пошуках досягли давні греки ще за кількасот років до Різдва Христового у своїх державах-полісах. Саме на них і по сей день посилаються вчені, політики, митці, журналісти, громадські діячі та інші.
Платон вирізняв три основні форми правління – монархію, аристократію та політію. Кожна з них у свою чергу ділиться ще на дві форми – ті, що ґрунтуються на законі та на силі. Інший античний філософ Аристотель розрізняв шість можливих форм правління: демократію, політію, аристократію, олігархію, монархію і тиранію. Деякі з них він оцінював позитивно: монархію, аристократію і політію (як свого роду владу множин населення). Інші три вважав поганими: тиранія, олігархія і демократія. Втім, як і його попередник, притримувався думки, що ідеальну форму правління знайти вкрай важко, тому схилявся до ідеї «змішаного» правління.
Їх послідовникам протягом усіх наступних століть та тисячоліть довелося «зламати багато списів» навколо тієї ж проблеми, пройшовши надскладний шлях політичної та державної еволюції від численних «квітучих» монархій, до не менш «процвітаючих» демократій із подальшим налагодженням союзів та інших відносин.
Саме демократія стала чи не найпопулярнішою формою правління, яка за останні сто років була поширена по всьому світу. До неї прагнуть, її активно популяризують та рекламують, її ненавидять та жорстко критикують, за неї борються й вмирають. У зіткненні думок одні апелюють до Еммануїла Канта, який не сумнівався: «демократія – найбільш складна і найгірша форма правління»; інші не втомлюються згадувати англійського прем’єр-міністра Уїнстона Черчилля, що стверджував: «Багато форм правління застосовувалося й ще буде застосовуватися у цьому грішному світі. Всі розуміють, що демократія не є досконалою. Правильно було б сказати, що демократія – найгірша форма правління, за винятком всіх інших, які застосовувалися час від часу».
Отож чим більше ми сперечаємося та розмірковуємо в політичній площині, тим більше переконуємося в правдивості слів У. Черчилля й потребі продовження подальших пошуків оптимальної форми правління, суспільного та світового впорядкування.
Частина І. Що таке синархія?
Слід відзначити, що аргументовані дискусії щодо цього питання не оминули й Україну. Кілька років поспіль група українських вчених різних галузей, політичних та громадських діячів, журналістів, небайдужих громадян, консультуючись також і з зарубіжними колегами, обговорювали проекти створення новітньої форми правління з урахуванням вимог часу та потреб модерного суспільства. Результатом широкого діалогу стало формулювання засад синархії.
Синархія – гармонізована, органічна система співбуття людей, що ґрунтується на природних законах і принципах, за якими всі й усе мають своє місце й призначення та служать фундаментом гармонії – Ладу.
Що ж насправді криється в такому визначені? І навіщо взагалі піднімати питання про нову форму державного правління, не лише для України, чи якоїсь окремо взятої держави, а для цілого світу?
Заклики до змін лунають споконвіку, але в часи модерної історії вони матеріалізуються в революції, перевороти, народні бунти, розпади та напіврозпади держав і цілих імперій, латентні конфлікти. Причому, чим більший тиск система здійснює на людину, тим більшу протидію, контрреакцію та демонструє.
Чому вільний громадянин не можете зараз реалізувати власну модель буття (свій вибір, шлях розвитку тощо)? Тому що існуюча соціально-політична система душить людину, позбавляючи її самих елементарних, природних свобод. Висновок: «Змінювати систему! Будь-якими способами! І чим швидше, тим краще!». Підсумок: періоди нестабільності та глибокі кризи (пригадаймо хоча б 1918, 1991, 2004, 2013 рр.), і подальше нерозуміння мети, завдань, стратегічного вектору руху – куди ми йдемо?
Ліберали закликають максимально розширити зону свободи, консерватори говорять про здоровий глузд. Так чи інакше людину підштовхують до жорсткого вибору або «горизонталі», або «вертикалі»; або «ліворуч», або «праворуч»; «або», «або»... Можливо пора зупинитися і визнати існування альтернативного шляху з принципово іншим способом мислення, де дилема «або … або», поступається визнанню «і … і»?!
Так починається розмова не про шляхи розвитку, а про умови розвитку та взаємодії. Як «моє» може не домінувати над «твоє/його», а співпрацювати. Такі підходи народжують абсолютно чіткі практичні способи створення умов для співпраці. Ну, а далі – вибір кожного: співпрацювати чи прагнути до домінування.
Синархія – це насамперед новітня модель збалансованого розвитку, яка передбачає гармонійнє поєднання всіх можливих недомінуючих «і» для досягнення спільного ще більшого результату. Більш того, вона сприяє формуванню таких умов, які б давали змогу максимальній кількості моделей взаємодіяти між собою, утворюючи множини моделей. Єдність та свідома співпраця протилежностей – ось той основоположний принцип, що дозволяє враховувати найбільшу кількість можливих думок, якими б різними вони не були, для пошуку спільного знаменника.
Кожна ціннісна спільнота має свій голос, такої ж ваги як і будь-яка інша. Отже в прийнятті рішень має право й повинна брати кожна спільнота, а не більшість чи меншість, як є нині. На жаль, історичний досвід та практика сучасності підтвердили, що рішення більшості, яке потім застосовують до меншості, а нерідко відверто нав’язують їй, не вирішує протиріч, а радше поглиблює їх.
Синархія покликана забезпечувати гармонію ладу спільнот, та з іншого боку – їх захист. Той, хто воліє здобути лад і приймає засади гармонійного співбуття і розвитку – є ладичем. Ним може стати кожен, хто поділяє принципи суспільного гуртожитку (див. частину ІІ). До того ж ладичем може бути громадянин будь-якої країни. Синархія – є явищем екстериторіальним, тобто таким, що не прив’язане до якихось країн, сталих географічних чи політичних кордонів, і це відкриває неабиякі можливості для нового формату діалогу та співпраці.
На жаль, до сих пір не було створено умов для подібного розвитку самобутніх індивідів та множин, не проявлялася можливість одночасного співіснування різного й різних. Щоправда, в історії людства були поодинокі спроби сформувати полібні моделі буття, але вони не зазнали успіху, головне через те, що замкнулися на окремій території. Більшість же попередніх систем будувалися на домінації одного, єдиного, головного. Або точніше – позиціонуванні чи насадженні волі одного суб’єкта поза свідомої згоди іншого або шляхом насильства (насадження може бути фізичним – «груба сила» або психологічним – маніпуляція). Насаджувався культ переможця. Натомість синархія в основі своїй наріжним каменем закладає недомінацію.
Люди воліють бути такими, якими вони є від природи. Запропонований лад, яким б незвичним він не здавався на перший погляд, здатен гарантувати умови й захист природного права – бути собою.
Синархія передбачає три рівні:
1) якість кожної людини та право вибору власного шляху, яким би він не був;
2) право на утворення між людьми, що вже визначилися, ціннісних спільнот;
3) налагодження міжспільнотного співіснування або інакше – вихід зі стану війни одного з іншим до миру.
В межах ціннісної спільноти ніхто не має права втручатися в її життя та самоорганізацію доти, доки не з’явиться якась маніпуляція чи домінація на інтелектуальному чи фізичному рівні. Тут має діяти сила авторитету, а не авторитет сили.
Вже для врегулювання співбуття спільнот між ними з’являється з’єднувальна тканина, фахове середовище, лад. Обов’язки упорядника стосунків та регулювальника на цьому рівні покладені на ладну раду – це група фахівців, що здатна вирішувати найскладніші питання та розв’язувати різного роду суперечки. Втім, це не керівний чи управлінський орган, радше – дорадча структура. Подібна модель не заперечує існування держави, яка може бути однією з форм організації ціннісної спільноти в умовах ладу.
Лад найбільш вдало можна порівняти з природою, яка дозволяє в межах своєї структури гармонійно співіснувати різним організмам і навіть цілим живим системам. Лад – це метасистема або система систем. Спільноти можуть бути різного розміру, структури, поділяти різні цінності, мати власну стратегію розвитку, проте всі вони поєднуються ладом.
Як зазначалося вище, захист є другою й не менш важливою функцією, яку забезпечує синархія. Натомість сам захист забезпечують варти. На них покладено як убезпечення від зовнішніх інтервенцій в систему, так і захист від усіх форм і проявів домінації в середині самого суспільноо гуртожитку.
До людей, які зголошуються виконувати місію варти (як зрештою й до інших кандидатів до управлінських органів синархії) висувається три критерії відбору: по-перше, прийняття принципу не домінації; по-друге, фахова придатність; по-третє, психологічна схильність – готовність до вільних комунікацій і «не зациклення» на жодних цінностях, тобто максимальна нейтральність. Окрім того, формування варт провадиться на підходах вартування або інакше – активного захисту. Це накладає відбиток на тактичну та психологічну підготовку цієї категорії службовців. На відмінну від армій сьогодення, які, здебільшого, орієнтовані на активне просування певних мілітаристських цінностей, часто відкрито агресивного спрямування.
Система варт будується на вертикально-ієрархічних засадах, натомість духовно-інтелектуальна складова, що забезпечує умови співбуття – на горизонтальних. Синархія – це гармонійне поєднання сили й розуму.
Справді унікальним надбанням синархії є право кожного її члена, ладича, на законодавчу ініціативу (до речі, ця норма була викинута з усіх демократичних правил і нормативних актів). Важливо пам’ятати, що не всякий розум здатен сформулювати цю ініціативу, втім позбавляти його такого природного права волевиявлення не має ніхто! Запровадження такої новації окрім іншого буде грати роль запобіжника від проявів домінації, інших порушень основоположних постулатів, колапсу системи як такої.
Економічна модель синархії також передбачає свободу й плюралізм. Власне кажучи, сучасний бізнес пішов значно далі, ніж політичні чи суспільні формування. Варто загадати хоча б форму співорганізації через транснаціональні корпорації, універсальні економічні чи фінансові системи, або, як це продемонстрували деякі країни Латинської Америки та Сходу, побудову економіки з можливістю взаємобуття й взаємодії різних моделей (капіталістичної та натурального господарства) тощо.
Лад не має диктувати бізнесу або ладичам, за яками принципами організовувати виробництво, здійснювати розподіл та перерозподіл продукції. Це мають визначати вони самі.
Перспективи синархії в її відкритості, що поєднується із здатністю до замозахисту. Будь-яка група зі своїми сформованими цінностями, у будь-який час може долучитися до загальної спільноти. Єдина умова до них – це дотримання філософсько-світоглядних принципів суспільного гуртожитку, про що йтиметься в наступній главі.
Частина ІІ. Філософсько-світоглядні принципи суспільного гуртожитку
- Принцип єдності. Усе в природі перебуває в єдності: людина, жива та нежива матерія, енергії, те, що відкрито людині й те, що приховане за завісою таїни.
- Принцип ідеалу. Споглядаючи єдність, ладич приймає її як основу при творенні ідеї.
- Принцип суб’єктності. Втілюючи ідею, ладич стає творцем, носієм власної суб’єктивної реалії, формує власні основи й елементи буття чи знання, особисті благо та шлях.
- Принцип множинності. Ладич усвідомлює існування необмеженої множини основ і елементів буття чи знання, а заразом і шляхів – моделей практичної реалізації індивідуальної та соціальної організації, віри, науки тощо.
- Принцип гармонії. Усвідомлюючи множинність, ладич вдається до гармонізації – узгодження різнорідних та протилежних елементів, їх проявів у єдності.
- Принцип всезагального блага. Гармонізація множини природньо-правових благ кожного ладича одне з одним і з благом природи, обумовлює всезагальне благо – благо ладу.
- Принцип недомінації. Заради всезагального блага, ладич свідомо відмовляється від домінації над іншими ладичами, громадами та природою.
Частина ІІІ. Природа – окремий суб’єкт синархії
Ладичі визнають суб’єктність природи. Екосистема в ладу виступає як рівноправний та рівноцінний суб’єкт. Як кожна людина, належна до синархії, визнає свою унікальність, так вона мусить визнавати унікальність природи, сприймати її як рівню собі, а не як об’єкт споживання чи ресурс. Якщо між ладичами діє правило – «Будь таким, як ти є!» – значить потрібно й природі дати можливість бути. Відзначимо, що у світовій практиці вже траплялися випадки, коли окремі річки чи ліси на державному рівні здобували суб’єктне визнання, а деякі держави визнали суб’єктність природи в цілому. Це сприяє гармонійному співіснуванню людини й природи, збереженню самобутності останньої.
Ладич не споживає природу як безкінечний ресурс, бо просто не може володіти тим, що йому не належить. Він з вдячністю користується тим, що дає природа. Ці стосунки ґрунтуються на принципі балансу. Всяке споживання послуг екосистеми має бути компенсоване та в той чи інший спосіб відшкодоване природі. Не можна без вагомої потреби втручатися в систему, що вже самозбалансована.
Лад покликаний звести до мінімуму втручання у природу. Зокрема, це стосується й видобутку корисних копалин. Маємо добувати їх рівно стільки, скільки потрібно в даний час. Споживання повинно регулюватися життєвою необхідністю, а паралельно з ним, мають бути використані всі можливі зусилля на відшкодування подібного втручання.
На практиці, якщо десь щось будують чи створюють за рахунок природи, то це має і може бути компенсоване поруч або в іншому місці: у вигляді скорочення викидів, зменшення забруднень чи іншого людського впливу, оголошення рівнозначної до вже освоєної території заповідником і т.д.
Замість висновків
Сьогодні ми чуємо довкола себе чимало критики різних існуючих та неіснуючих систем, теорій, засад і принципів світобудови та суспільного устрою. Це ще раз доводить їх недосконалість і потребу пошуку нового шляху розвитку. Проте, дуже часто критика залишається єдиним, що ми чуємо. Ані зважених пропозицій, ані конструктивних впроваджень, ані обґрунтованих планів побудови нового.
Чи не на часі нарешті визначатися? Не на рік, два, під поточний політичний момент чи персону якогось вождя, лідера, а на перспективу розвитку як конкретного індивіда – вільної людини, так і мислячого людства загалом.
Синархія пропонує саме такий варіант побудови суспільного гуртожитку, що ґрунтується на природних законах і принципах, за якими всі й усе (що важливо, навіть і природа!) мають своє місце й призначення та служать фундаментом гармонії – ладу.
Давньоруські та українські споконвічні традиції не раз доводили вміння громадян виходити із найскладніших ситуацій, швидко оговтуватись від потрясінь, щоб з толком, правдою, відкритим серцем і розумом наводити лад у власному домі. Відродитися і показати себе вже по-новому ми здатні й тепер, а синархія може стати чудовою основою для спільного новотвору.
Концепція та ідеологічне наповнення: Тарас Бебешко
Обговорення
- Cognitio Fraternitatis
Cognitio Fraternitatis– Чи вірите Ви в Бога?– Я не вірю. Я – знаю.(Із інтерв’ю К. Юнґа)
- Знаю, що Бог Єдин і ніхто не може бути мені вчителем, отцем чи наставником від імені Його, бо всі ми – брати.
- Знаю, що найпершими Правами Людини є Право на Життя та Право на власний Шлях.
- Знаю, що найбільшою чеснотою Людини в Житті є слідувати власним Шляхом, яким би він не був.
- Знаю, що нема більшого Зла ніж, у гордощах своїх, поставити власний Шлях над Шляхом іншого.
- Знаю, що ніхто серед людей не може бути мені володарем, правителем чи управителем.
- Знаю, що перед громадою, моїм єдиним обов’язком є співпраця та повага до Шляху іншого. Громада, що співпрацює – народжує Націю. Той, хто не співпрацює – не є громадянином.
- Знаю, що тільки синархія може забезпечити та захистити громаду.
- Знаю, що тільки фах та здатність співпрацювати можуть бути критерієм участі в правлінні.
- Знаю, що все, що я маю в цьому світі – взято в борг у Природи.
- Знаю, що усіма силами маю повсякчасно повертати цей борг.
- Знаю, що повертаючи борг Природі – забезпечую й захищаю Права на Життя та власний Шлях себе й громади, теперішніх та прийдешніх.
- Знаю, що маю споживати тільки стільки, що можу повністю покрити діями із захисту та відновлення Природи.
До термінологіїЗараз подумав, що таки термінологію трошки би поправив, „в світлі останніх“... )Замість „громад“ - „спільноти / ладні спільноти“;Замість „Нації“ - „Лад“;Замість „громадян“ - „ладичі“. - Синархія
СинархіяСьогоднішня ситуація штучно роздмухується шляхом протиставлення цінностей.Я категорично проти подальшої експлуатації ціннісних підходів! Взагалі, спекуляція наборами цінностей то є суто маніпулятивна технолоґія.Пояснюсь.
- На цінності безпосередньо впливає фактор часу - вони змінюються і на індивідуальному і на суспільному рівні.
- Цінності мають суто суб'єктивний характер і до кожної конкретної цінності є рівноважна анти-цінність (на кшталт теза/антитеза). Більше того, жодна цінність не може розглядатися з позицій краще/гірше. До прикладу: життя, як цінність має свою протилежність у смерті, як цінності. Актуальність останньої, підтверджує, зокрема, дискусія щодо евтаназії..
- Більшість існуючих конфліктів, пов'язана із намаганнями представників одних ціннісних спільнот, "розтягнути" власні цінності на інші ціннісні спільноти. До прикладу: Майдан є рекцією на спробу ціннісної фашистсько-кримінальної спільноти, розтягнути свої цінності на решту ціннісних спільнот.
Висновки такі:- будь-які цінності мають право на існування та поширення в рамках окремої ціннісної спільноти;
- кожна ціннісна спільнота має бути захищена від домінації інших;
- діяльність ціннісних спільнот, які намагаються домінувати над іншими (причому такі спільноти можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми) має бути обмежена, для чого і потрібні структури, які діють поза ціннісними обмеженнями - з'єднювальна тканина, що забезпечує виконання принципу недомінації;
- кожна людина має мати право на участь в ціннісній спільноті (в одній або декількох) на засадах вільного, свідомого вибору;
- кожна людина, яка свідомо переймає на себе принцип недомінації, спільноти таких людей, та екосистема вцілому мають розглядатися, як окремі, незалежні суб'єкти загального утворення - Ладу, як гармонії.
Єдність, синархія складних систем можлива на засадах принципу недомінації, а не на цінностях (які б вони не були!).Обговорення:- як може обмежувати "з'єднювальна тканина", яка має з’єднувати
Обмеження, відсторонення - не є функцією "з'єднювальної тканини", вона досягає недомінації позитивним шляхом - з’єднанням всіх, не питаючи про цінності та принципи, але створюючи умови взаємодії, у яких неможлива домінація.Taras Bebeshko з’єднувальна тканина організму людини, не має нічого спільного з тканиною дерева або тварини. То є різні організми.Так і Лад - він НЕ для всіх, але для кожного.Цікаво, "для кожного" - а якщо цей "кожний" прагне домінації?Taras Bebeshko Як хтось прагне домінації, то він - НЕ кожний.Синархія - НЕ толерантна. І Лад ґрунтується саме на свідомому, відповідальному визнанні принципів.Тоді не треба писати "для кожного", бо "кожний" означає "будь-який", без всяких "якщо". (суто лінгвістично).
- Ким проголошені принципи Колективного Розуму (КР)
Taras Bebeshko Проголошені тобою „принципи КР“ - то є твої особисті чи всього КР?В КР немає нічого, утвердженого кимось особисто - все проходить через колективне перетворення, яке може бути продовжене будь-ким у будь-яку мить.
------------------------------------