Люстрация

Hide all replies | Show all replies Original topic
23 Oct
Люстрация
входить до порталу "Простір злагоди" #prostir
Яка потрібна люстрація
14 Aug
  • мета люстрації
    23 Jul
    • не допустити негідних кандидатів на вибори
      14 Aug
      И не только на выборы. На руководящи должности тоже.
      14 Aug
      Акцент люстрації має бути перш за все на виконавчий та судовій владі. Це реальна влада, а не законодавча.
      14 Aug
      Для того, щоб люстрація виконавчої та судової влади мала сенс - потрібна їх незалежність. Суд має забезбечувати дотримання Закону, тобто Закон - первинний. Крім того кадровий та адміністративний вплив (люструють одних - проштовхнуть туди інших).
      ключеві посади
    • відсторенення від влади негідних
    • дати можливість гідним довести свою гідність
      12 Jul
      дати можливість гідним довести свою гідність
    14 Aug
    Люстрація - це недопущення до влади людей, які не відповідають певним критеріям.
    Відсторонення від влади - це зовсім інший процес. Суб’єкти, відповідно, теж різні.
    14 Aug
    "Недопущення" і "Відсторонення" стають тотожними на найближчих виборах - це для депутатів.
    Для службовців повне переформування дає той самий результат.
    Процеси різні, але потрібні разом.
  • час люстрації
    14 Aug
    • проводиться люстрація кандидатів, хто не пройшов - знімається
      14 Aug
      Vladimir Tarnay не можна проводити виборів до проведення люстрації
      14 Aug
      Тоді люстрація не буде підтримана тими, хто не хоче дострокових виборів.
      14 Aug
      Кандидати на виборні посади мають проходити таку ж перевірку, як і при люстрації - це логічно.
  • критерії люстрації
    14 Aug
    • непорядність
      14 Aug
      Безусловно должны отсеиваться по факту продажности.
      14 Aug
      Если это нарушение закона (частный случай - продажность), то почему бы этим не заняться прокуратуре и суду?
      14 Aug
      непогано у разі таких випадків - справді передавати справи до суду (потенційному кандидату треба добре подумати, перш ніж подати заяву - самолюстрація)
      Если это этические нарушения - Рада должна это разобрать и вынести соответствующие решения и дать оценки.
      Если депутат действовал под давлением - нужно выяснять причины (возможности оказания такого давления) и устранять их. Конечно, это не снимает ответственности с самого депутата.
      Цель - не допустить до власти коррупционера - это понятно. А если ошибка выйдет, и это окажется достойный человек?
      14 Aug
      Непорядність це якось неоднозначно. Ходити голяка вулицею це непорядно, але не злочин. Кримінальні злочини?
      14 Aug
      Не злочин, але непорядність:
      • недотримання обіцянок даних виборцям;
      • голосування за диктаторськи закони Януковича 16 січня
    • входження в попередні Ради
      14 Aug
      • за
        14 Aug
        Vladimir Tarnay не можна проводити виборів до проведення люстрації, бо прийдуть ті самі.
        14 Aug
        Дмитрий Громаков нужно просто запретить всем депутатам последних двух созывов баллотироваться...
        14 Aug
        Видимо, нельзя люстрировать только по факту депутатства - решение должна по каждому кандидату принимать люстрационная комиссия состоящая из моральных авторитетов, незапятнаных депутатов (хоть по итогам проверки "Чесно"), политологов.
        Безусловно должны отсеиваться по факту продажности.
        14 Aug
        Я понимаю желание провести люстрацию и отчасти разделяю его. Но хотелось бы лучше понять смысл, задачи, средства и цели, а также просчитать последствия.
        Если это нарушение закона (частный случай - продажность), то почему бы этим не заняться прокуратуре и суду?
        Если это этические нарушения - Рада должна это разобрать и вынести соответствующие решения и дать оценки.
        Если депутат действовал под давлением - нужно выяснять причины (возможности оказания такого давления) и устранять их. Конечно, это не снимает ответственности с самого депутата.
        Цель - не допустить до власти коррупционера - это понятно. А если ошибка выйдет, и это окажется достойный человек?
      • проти
        14 Aug
        Но не все же там сволочи. Есть и порядочные люди. Правда, часто путают личные обиды с государственной необходимостью, забывая о нуждах простых людей.
        14 Aug
        Те самые сейчас принимают решения, которые ещё вчера не видели даже в своих самых страшных снах. Майдан заставил.
        14 Aug
        И кто же будет баллотироваться? В Украине достаточно профессиональных политиков нужного уровня? Люстрация усилит кризис и серьёзно удлинит его, но не решит поставленных перед нею задач. Нужны позитивные шаги, а не только запретительные меры.
        14 Aug
        Видимо, нельзя люстрировать только по факту депутатства - решение по каждому кандидату нужно принимать отдельно
    • співпраця з зарубіжними розвідками
      14 Aug
      Підозра в співпраці з зарубіжними розвідками, перед усім - ФСБ, КГБ СРСР.
      14 Aug
      Підозра не може враховуватись, треба доведені факти
      12 Jul
      Наявність фактів (а особливо доведених. А довести може тільки суд. А щоб суд щось довів - потрібна судова реформа) повинна бути приводом до притягнення до відповідальності за статтею "державна зрада", а значить автоматичної заборони балотування куди б то не було. Єдиним результатом таких фактів повинен бути арешт та позбавлення волі! Ну, можливо, ще й громадянства, як особи, що вчинила злочин саме проти громади (народу, суспільства, держави).
  • засоби люстрації
    14 Aug
    • люстрационная комиссия
      14 Aug
      Решение должна по каждому кандидату принимать люстрационная комиссия состоящая из моральных авторитетов, незапятнаных депутатов (хоть по итогам проверки "Чесно"), политологов.
      14 Aug
      Критерії люстрації мають бути чітко визначеними в законі. Інакше цілком покладаємось на людський фактор.
      14 Aug
      Одне іншому не заважає, люстраційна комісія діє відповідно Закону (де прописані критерії).
    • люстраційна декларація
      14 Aug
      Идея такая: допустим, есть чёткий список критериев для проведения люстрации. На основе этого списка можно создать документ - типа декларации о доходах или клятвы президента. Подписание этого документа - условие для допуска кандидата для того, чтобы баллотироваться. И вот после того, как он это подписал, за ложь при подписывании - лишение права избираться и лишение мандата (если он был избран). Его подпись под этим документом будет основанием для возбуждения дела в суде, если кто-то обвинит человека в том, что он солгал, подписав этот документ, т.е. укажет факты (в т.ч. и в прошлом депутата), которые подпадают под критерии, указанные в документе.
      14 Aug
      Люстрационная декларация + закон, предусматривающий ответственность за ложь при её подписании (лишение мандата и права избираться на какой-то срок) + право любого гражданина подать в суд на подписанта за ложь в декларации.
    • Люстраційний реєстр
      14 Aug
      Люстраційний реєстр - відкритий стоп-лист. Для контролю того, щоб люстровані особи не влаштовувалися в інші департаменти, або тихенько в ті самі.
  • люстраційні списки
  • зміна умов праці службовців
    14 Aug
    Олександр Миколайович
    Лише зміна умов діяльності посадовців здатна з плином часу привести до тої ж мети, що і люстрація: покінчити з наявною та започаткувати нову практику здійснення службових повноважень. Одночасне застосування люстрації і зміни умов діяльності посадовців – це найкоротший шлях досягнення мети: покінчити з наявною та започаткувати нову практику здійснення службових повноважень.
    Таким чином, в залежності від мети суспільних перетворень маємо три відповідні шляхи її досягнення:
    • з метою імітації бурхливої діяльності, застосовуємо люстрацію;
    • з метою повільних змін, застосовуємо заміну умов діяльності посадовців;
    • з метою швидко покінчити з наявною та досягти сталого стану нової практики здійснення службових повноважень, застосовуємо одночасно люстрацію і заміну умов діяльності посадовців.
    14 Aug
    Ні, не лише зміна умов. Не треба виходити з концепції, що люди хороші, а їх якась міфічна система змушує красти та саботувати. Маємо справу з кримінальними злочинцями-рецидивістами. Але і умови безперечно теж змінювати треба.
  • люстрація принципів
    14 Aug
    Для журналистов и политиков (партий) является необходимостью мировоззренческое системное политическое позиционирование, как философская твердь (базис) и соответственно хотя бы средний уровень знаний в некоторых гуманитарно-политических областях.
    Для общества стала очевидной необходимость люстрации, однако нет понимания как ее проводить. Люстрацию личностную проводить бесполезно, люстрации подлежат гуманитарные и правовые принципы (основы) системной организации и гуманитарно-правовой науки. Т.е. люстрация есть замена носителей одних цивилизационно-правовых принципов, носитилями иных принципов.
    В украинском внемировоззренческом, в значительной части, беспринципном обществе провести люстрацию проблемно, беспринципность менять на беспринципность бестолку. Надеюсь Вы догадались, что необходимо люстрировать принципы и в журналистике.
    12 Jul
    Принципи? Які саме принципи журналістики (для прикладу) потрібно змінювати? Можна конкретніше? Маю на увазі не що саме у "безпринципності" окремих конкретних журналістів чи певних медіа, а взагалі що саме у принципах журналістики потрібно змінювати?
Проблеми просування Люстрації
14 Aug
  • Как преодолеть сопротивление сегодняшних депутатов ВР?
    14 Aug
    А що, хтось з самого початку думав, що депутати зроблять собі таке "харакірі"?
    14 Aug
    Долати опір необхідно шляхом реалізації конкретних планів/завдань повноважним суб’єктом влади. Люстраційний комітет функціонує як суб’єкт досягнутого між владою і Майданом "тимчасового компромісу".
    14 Aug
    Шукати союзників - молоді амбітні політики та чиновники. Це шанс для них. Міжнародні інституції та держави зацікавлені в посилені України. Країни, які пройшли подібний процес та розуміють його необхідність.
  • Как привлечь широкие массы и ГО?
    14 Aug
    Чи хтось думав, що Єгор Соболєв сам щось зробить проти цієї компанії? Скільки людей викладало цеглою слово "Люстрація"?
    Це що, всі сили нашого суспільства, тоді чого на нього хтось має звертати увагу?
  • Субъект осуществляющий продвижение Люстрации
    23 Jul
    Нужна мощная сила, учитывая колоссальное сопротивление Люстрации со стороны власти.
    • Що є зараз
      14 Aug
      Див. Ресурс
    • завдання суб’єкту проведення Люстрації
    • функціонал
    • за яких умов він може бути створений/сформований
    • які засоби впливу може мати такий суб'єкт?
      12 Jul
      які засоби впливу може мати такий суб'єкт? Як зробити, щоб ці засоби були дієвими та могли працювати вже завдяки самому факту свого існування?
    14 Aug
    Політичні сили, в першу чергу, є об’єктом "люстраційних" дій.
  • Какая стратегия проведения Люстрации
    14 Aug
    А, до речі, що саме було треба зробити? І що можна зробити зараз?
    • Громадська інформаційна компанія
      14 Aug
      Громадська інформаційна компанія з роз'яснення мети та критеріїв люстрації. Наводити приклади Східної Європи.
    • шукати підтримку інших країн
      14 Aug
      Зайти в посольства, просити про можливу підтримку.
    • працювати на упередження
      14 Aug
      Виявити високих чиновників, які підпадуть під люстрацію, працювати з їх замісниками.
      12 Jul
      Яким чином?
    • спертися на кредиторів
      14 Aug
      Схилити на свій бік кредиторів України - МВФ, ЄБРР. Інвестиційні фонди, великі міжнаціональні компанії. Люстрація має зменшити корупцію та покращити якість управління.
  • Как объединиться в продвижении Люстрации
    14 Aug
    • это обсуждение
    • круглые столы
    12 Jul
    роз'яснювальна робота та популяризація у активному та пасивному суспільстві.
  • Що треба робити крім Люстрації (на її підтримку)?
    14 Aug
    • Новий виборчий Закон - яким має бути?
    14 Aug
    Податкова реформа
    Міліцейська реформа
    Прокурорська реформа
    Медична реформа
    Судова реформа
    Війсткова реформа
    список нескінченний
    14 Aug
    Олександр! Уточнено назву гілки - додано "(на її підтримку)"
    Відредагуй список (а краще зроби приоритетний, для підтримки Люстрації )
Публікації
3 Feb
  • ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ПРОТИПОКАЗАННЯ
    14 Aug
    ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ПРОТИПОКАЗАННЯ
    Слово люстрація – має декілька значень:
    1.  (від лат. Lustratio – очищення через жертвопринесення) – магічні обряди, спрямовані на очищення людей, на захист від хвороб та інших бід. У багатьох народів надприродна сила приписувалась насамперед вогню; було поширеним окурювання людей, худоби, житла факелом, запаленим від «живого вогню» (який добували тертям), а пізніше – від свічок, запалених в церкві в четвер на страсному тижні;
    2. (від лат. Lustrum – податковий або фінансовий період, Люструм) – описи державних маєтків. Метою люстрації було встановлення складу податного населення, його грошових і натуральних повинностей, доходів королівських економій. Люстрація у феодальній Литві вперше була запроваджена у XVI столітті. Інвентаризація королівських маєтків;
    3. Заборона особам, які скомпрометували себе, займати протягом певного часу або по життєво посади в державному апараті, балотуватись в представницькі органи, бути суддями і т. д.
    Зараз це слово широко вживається тільки в останньому значені, в значенні заборони займатися певною діяльністю. Коло осіб, на яких поширюється така заборона визначається спеціальним законодавчим актом або кожну особу до якої застосовується заборона визначає спеціальний уповноважений на те орган.
    Проведення люстрації в значенні заборони займатися певною діяльністю має на меті покінчити з наявною та започаткувати нову практику здійснення службових повноважень. Але ця мета досягається без зміни умов діяльності посадовців лише на першому етапі і майже від початку застосування люстрації відбувається повернення до наявної на час її застосування практики здійснення службових повноважень. Саме тому, застосування люстрації без зміни умов діяльності посадовців не має сенсу. І це з одного боку.
    З іншого боку, лише зміна умов діяльності посадовців здатна з плином часу привести до тої ж мети, що і люстрація: покінчити з наявною та започаткувати нову практику здійснення службових повноважень.
    А з третього боку, одночасне застосування люстрації і зміни умов діяльності посадовців – це найкоротший шлях досягнення мети: покінчити з наявною та започаткувати нову практику здійснення службових повноважень.
    Таким чином, в залежності від мети суспільних перетворень маємо три відповідні шляхи її досягнення:
    • з метою імітації бурхливої діяльності, застосовуємо люстрацію;
    • з метою повільних змін, застосовуємо заміну умов діяльності посадовців;
    • з метою швидко покінчити з наявною та досягти сталого стану нової практики здійснення службових повноважень, застосовуємо одночасно люстрацію і заміну умов діяльності посадовців.
    Відносно заміни умов діяльності посадовців слід зауважити наступне. Таку заміну не варто проводити не виявивши умов, які привели до наявної практики здійснення службових повноважень, яку вже не сприймає більшість громадян. Очевидно, що до тих умов належить надмірна самостійність державного правління, його надто слабка підконтрольність народові та значна бюрократизація, коли всі можновладці крім президента і депутатів призначаються і звільняються можновладцями. Цей діагноз, однозначно визначає ліки: демократизація – передача владних повноважень депутатів і чиновників народу у всіх сферах життя суспільства.
    Зокрема:
    • в економіці: в Конституції в розділі, який затверджується референдумом визначити:
    • у відсотках від загального обсягу видатків бюджету видатки на утримання ВРУ, КМУ, армії, міліції, прокуратури, охорони здоров’я і освіти;
    • верхню межу доходів громадян на рівні трьох мінімальних зарплат;
      12 Jul
      верхню? Це ж та як? А якщо хтось чесно робить щось, що приносить більші доходи? Відбирати? Чи ви мали на увазі нижню межу?
    • відсоток від надходжень до бюджету місцевих рад, який вони передають в бюджет вище стоячих рад;
    • в політиці: запровадити:
    • скасування президентства
      12 Jul
      навіщо? Щоб запобігти спробам узурпації влади? Так тоді її може узурпувати Прем'єр міністр чи Голова Верховної Ради. Їх всіх скасувати? Думаю, що це не є необхідністю. Достатньо просто добре прописати законодавство і забезпечити важелі для унеможливлення цього. У багатьох розвинених країнах і надалі існує інститут президенства, чи навіть монархія, але це не дає особам на цих посадах жодних шляхів до узурпації.
      ;
    • формування ЦВК шляхом обрання по два члени комісії (один від більшості, один від опозиції) кожною обласною радою і автономною республікою Крим;
    • гібридну виборчу систему обрання депутатів без антидемократичних обмежень, зокрема, застав, збирання підписів, … (висування виключно політичними партіями кожного кандидата в певний округ, реєстрація партійного списку ЦВК, а балотування і обрання за правилами мажоритарної системи);
    • закон про відклик депутата;
      12 Jul
      Я б сказав не тільки депутата, а взагалі будь якої виборної особи
    • обрання народом кожні п’ять років та відклик у будь-який час виборцями суддів;
    • обрання народом кожні п’ять років та відклик у будь-який час виборцями керівництва міліції , охорони здоров’я і освіти від райвідділу до міністра;
      12 Jul
      тобто ви пропонуєте і "вибори кабміну", "нацбанку", "укрпошти", "укравтодору" і т.д.???
    • скасування обрання громадянами міських рад міст з районним поділом та ради представників районних рад, до яких депутатами районних рад з власного складу обираються представники, які працюють за сумісництвом в обох радах;
    • скасування міських управлінь міліції, охорони здоров’я та освіти міст з районним поділом;
    • перерозподілити владні повноваження від центральних органів влади до місцевих;
      12 Jul
      яким чином?
    • скасувати депутатську недоторканість;
    • в соціальній сфері:
    • скасувати всі посадові пільги і привілеї та надати чинності закону про кримінальну відповідальність за їх запровадження;
    Здійснення навіть тільки цих майже безкоштовних заходів, дозволяє розпочати країні рух до свободи, заможності та впевненості у завтрашньому дні переважної більшості громадян.
  • Що міняти в Системі
    31 Oct
    Говорячи про зміни, яких хоче Майдан після усунення від влади Віктора Януковича, найчастіше звучить словосполучення «зміна системи влади». При цьому додається, що мова йде не про «зміну облич», а саме про «зміну системи» та «перезавантаження». Що це таке? Як зробити так, щоб система не відтворювалася, і щоб під куполом Верховної Ради з’явилися нові обличчя – з числа тих, хто вийшов на Майдан?
     
    У чому саме полягає «злочинність влади» – у системі (тоді питання: в чому її суть), чи у людях (тоді питання: чи замінені вони, а якщо ні – як це зробити)?
    Операція «Детоталіризація»: суть системи, яку треба змінити
    31 Oct
    У новітній українській політичній історії було багато пропозицій щодо зміни системи влади: і одразу після проголошення незалежності, і коли приймалася перша Контституція 1996 року, і кожну зміну Конституції обгрунтовували необхідністю «змінити систему влади».
     
       Але система вперто не мінялася. Принцип «єдиноначалія», коли одній посадовій особі (і передовсім – президенту) намагалися підпорядкувати всі гілки влади, - залишався незмінним. Апогеєм концентрації влади в одних руках стала епоха Віктора Януковича. 
        У тоталітарних режимах вся влада підпорядковується одній особі (в СРСР це був генсек). У демократичних країнах вона ділиться на три основні складові: законодавча, виконавча і судова гілки, які діють незалежно одна від одної. В Україні, попри правильно розписані конституційні повноваження, 23 роки продовжують шукати «генсека». За мовчазною згодою суспільства, ключовим завжди лишалося питання: хто в державі найголовніший? 
         Щоправда, після проголошення незалежності певний час «головним» був парламент – але тільки до обрання президента у 1994 році. Потім все повернулося до звичної моделі персоніфікованої влади. І так було за всіх президентів. Епоха Януковича є найпоказовішим взірцем того, як одна людина керувала і партією (хоча президент не має такого права), і парламентською більшістю, і урядом, і судовою системою, не кажучи вже про Генпрокуратуру. Усе було підпорядковане єдиному центру. Конституція формально цього не дозволяла, але на реалії українського життя це не впливало. Під час революції 2013-14 років ми побачили, до яких крайніх наслідків призводить тоталітарна модель управління.
       Отже, «зміна системи влади» - це відмова від пошуку «головної людини в країні» («генсека», «царя», «берегині» абощо). Це побудова влади на принципах демократії, тобто – реального поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову гілки. Цей поділ має бути закріплений не лише в Конституції, але й через систему законів, які треба чітко привести у відповідність до європейських принципів і європейської практики. У цьому контексті судова гілка – основа для того, щоб організація влади в Україні нарешті почала відповідати європейській системі. Не працює суд – не працюють закони.
    14 Aug
    Позбутися символів тоталітаризму.
       
    Носії системи влади
    31 Oct
    Тепер питання: хто є носієм «вірусу тоталітаризму»? Хто його постійно відтворює, не зважаючи на Конституцію? Це окремі «невдало підібрані» люди – чи організації?
        Закони ухвалює парламент. Склад парламенту формують політичні партії. Після повернення до Конституції 2004 року, повертається і суто пропорційна виборча система. Фактично, і характер законів, і стан судової системи, відображають те, якими є за своєю суттю політичні партії. 
        В українській політичній історії усі партії утвоювалися під лідера. Тобто під умовного диктатора, який одноосібно приймає рішення. І коли цей лідер попадав у владне крісло, він відтворював у масштабах держави ті методи керівництва, які практикував у своїй партії. 
        Партії, представлені сьогодні в парламенті (зокрема, «Батьківщина»), уже мали можливість змінити законодавчий каркас, який би переформатував систему влади, – вони були владою і на рівні уряду (мали свого прем’єра), і на рівні законодавчої гілки (демократична більшість 2007-09 років). Переформатувати ВР, сформувати демократичну більшість і дати політичне завдання ухвалити закони, відповідні до європейських принципів, міг і Президент Ющенко. У 2005-09 роках була можливість змінити відверто тоталітарні закони, за якими, до речі, потім засудили і Луценка, і Тимошенко. Але, попри постреволюційну ейфорію, жодних системних демократичних реформ не відбулося – змінилися лише обличчя. 
        Отже, зміна системи влади з тоталітарної на демократичну може розпочатися лише після появи в українській політиці демократичних (а не вождистських) партій, які самі будують свою партійну діяльність за принципами європейської демократії, ухвалюють у парламенті відповідні закони, а потім керуються ними. 
       
    «Перезавантаження». Як змінити владу кадрово?
    31 Oct
    Опозиція не стала представником Майдану у парламенті. Попри бажання політиків ототожнити себе з Майданом через повторення ключових слів «ми» та «наша перемога», Майдан так і не ототожнив себе з ними. Недовіра лише зросла. Їм не вірять, їх хочуть контролювати, і тому Майдан не розходиться.
        Але як зробити так, щоб у Верховній Раді опинилися представники Майдану? Як Майдан може стати владою?
        Нинішня влада є двополюсною. Вона поділена між двома великими гравцями: Партією регіонів та «об’єднаною опозицією», яку зараз представляє передовсім «Батьківщина». 
        Біполярна модель – це запрограмована постійна конфронтація. Ми проходили це і в геополітиці. Згадайте чорно-білий світ СРСР-США, який ледь не загинув у ядерній катастрофі. Лише після цієї ядерної загрози світ почав трансформуватися на багатополюсний. 
        Біполярна модель влади в Україні – це постійна громадянська війна і громадянський конфлікт, поділ на Схід і Захід, загроза сепаратизації або й розколу країни по лінії Дніпра. Це заблокований парламент – після виборів він практично не працював, бо дві протиборствуючі частини ніяк не могли «перетягнути канат» на свій бік. Саме їхня політична конфронтація і призвела фактично до громадянського конфлікту і жертв.
        Ця модель тримається на двох китах: високому прохідному бар’єрі та непомірно великих коштах неконтрольованого походження, необхідних для ведення виборчих кампаній. 
         Законодавчо цю модель створили Партія регіонів і «Батьківщина». Саме вони в 2009 році за домовленістю підвищили прохідний бар’єр та заборонили участь блоків у виборах. Це фактично дозволило їм монополізувати свої електоральні поля. Маючи в розпорядженні великі капітали, вони задавали і фінансову планку виборчих кампаній. Останні президентські вибори в Україні, співставно з ВВП країни, були більше, ніж у 450 разів дорожчими, ніж останні вибори у президента Франції. А парламентські – здається, у 20 разів дорожчі, ніж у Польщі. Йдеться про виборчі бюджети партій і кандидатів у президенти. Невеликі партії, або ж партії, що не мали кількох десятків мільйонів доларів, не мали шансів пройти в парламент. 
        Де-факто відбулася підміна демократичних принципів: політичні сили змагаються не програмами, а кількстю грошей. Це демократія лише формально: ти маєш право обирати, але не маєш можливості побачити альтернативу. Її затіняють «джинса», платні ток-шоу, масована реклама, пайки та копійки, які дають перед виборчою урною збіднілому народу.
        Як ліквідувати цю монополію? Як впустити в парламент ті сили, що самоорганізувалися і виявилися під час революції – це молоді люди, мале й середнє підприємництво, національний патріотичний інтелект, який пішов на Майдан віддавати своє життя задля демократичної європейської України? Що дозволить людям без грошей, без адміністративних ресурсів, без власних ЗМІ, навіть без структурованих політичних сил, бо вони тільки зароджуються, але які мають патріотизм і нове бачення, як має розвиватися Україна, - стати владою за результатами вже найближчих виборів?
         «Вливати» їх в існуючі політичні структури – це змушувати грати за тими правилами, які в цих структурах вже встановлені і які точно не влаштують нове покоління політиків. Змушувати змагатися в умовах існуючих законів – це гарантовано прирікати на поразку хоча б через фінансову неконкурентоздатність. 
         Найперше, що треба зробити, аби в політику пішла «нова кров» – це максимально знизити прохідний бар'єр, аж до 1%. Друге – жорстко обмежити кількість коштів, які залучаються у виборчі перегони, і дуже чітко встановлюватися єдині правила ведення агітаційних кампаній. І третє – це привести до парламенту демократичні партії: у законі про політичні партії необхідно жорстко і чітко прописати принципи фінансування партій, а прокуратурі і судам – дати повноваження контролювати їх дотримання.
         Тільки ліквідувавши політичну монополію, яка утворилася під біполярну модель «білих і синіх», можна відкрити двері законодавчого органу для нових людей, які, зокрема, вийшли на Майдан. А відтак – і до нової якості української влади.
    14 Aug
    Перейти до винагороди за зроблену роботу. Піймав корупціонера - на тобі бонус у відсотках. виграли учні Олімпіаду чи потрапили до престижного вузи - премію. Якось так.
    12 Jul
    Але потрібна і система противаги, щоб запобігти зловживанням. Наприклад "впіймав корупціонера" виявилось лише "наклепом", а "корупціонер" виявився реально чесною людиною - відповідай за наклеп! Звинувачуєш - доведи вину! Не довів - відповідай! Бо так "мисливців на відьом" буде багато, і це може перетворитись на спосіб знищення "невгодних" самими ж корупціонерами.
     Чому потрібні вибори до ВР 
    31 Oct
    Теза «в усьому винен Янукович та його оточення» вже активно експлуатується обома частинами парламенту. Вона легітимізує позицію, що зараз достатньо лише позачергових президентських виборів, а парламент і місцеві органи влади можуть працювати до 2017 року. 
        Але треба чітко усвідомлювати, що доведення країни до стану громадянської війни і жертв – це не лише відповідальність влади, але й відповідальність (або безвідповідальність) опозиції. Майдан має допомогти усвідомити це тій більшості, яка сформувалася і вже почала звично ділити портфелі, – з надією на те, що народ швидко забуде про свої вимоги, як це було у 2004 році, і все повернеться на круги своя. 
        Нинішня Верховна Рада – це та ж за складом Рада, яка допустила жертви. А нинішня більшість утворена за участі тих, хто вчора був у лавах «злочинної влади». Нічого не змінилося і на місцях. За таких умов Майдан має змусити парламент призначити позачергові вибори і до ВР, і до місцевих орагнів влади. Суспільство, яке пережило стан громадянської війни, повинно отримати право на формування таких органів влади, які ніколи не допустять ні громадянського протистояння, ні тим більше кровопролиття. 
           Щодо люстрації. Поза сумнівом, вона вже розпочалася завдячуючи революції. Але для того, щоб провести люстрацію по всій вертикалі, недостатньо схвалити закон. Запобіжником має бути система громадського контролю. 
           Бо події в Україні після революції вкотре нагадують «Весілля в Малинівці». Не секрет, що більшість нинішніх депутатів уже побували в усіх політичних силах. Сьогодні вони черговий раз поміняли «красные звезды» на жовтоблакитні стрічки – і знову вони герої, готові працювати у владі.
          Чому суспільство знову і знову сприймає політиків, проти яких були гучні корупціні скандали? Чому все забувається, щойно при новій владі він скаже гарне слово? Таку народну «великодушність» ми спостерігаємо вже 23 роки. Спочатку рухівці вибачили комуністів і почали з ними будувати незалежну Україну; після помаранчевої революції 2004 року вибачили представників попередньої влади, які моментально обсіли всю вертикаль; тепер серед «прихильників Майдану» знову з’являються «колишні», або ж просто люди з дуже сумнівною «кредитною історією». 
           Я думаю, що зараз, на відміну від 2004 року, набагато силнішими стали елементи громадяського суспільства. Самооранізація у вигляді Самооборони, Правого сектору, Автомайдану та інших громадських ініціатив – так швидко вони не розійдуться, і певний час будуть виконувати роль громадського контролю за діями нової влади. 
           Але як зрозуміти, чи зміниться зараз система влади, про яку говорять всі?
       
    «Маркери» змін
    31 Oct
    ЄС чітко заявив, що Україні потрібні системні демократичні та економічні реформи, і саме під такі реформи він готовий давати кошти. Чи здатні будуть ця нова парламенська більшість, уряд і майбутній президент почати змінювати систему влади – чи, навпаки, блокуватимуть розвиток громадянського суспільства? Це дуже швидко покажуть події. «Опорними точками» для розуміння, чи рухається ситуація в бік реформ, найближчим часом будуть такі дії парламенту:
    1. Заборона комуністичної ідеології та КПУ. Саме КПУ лишається носієм, «оберегом» тоталітарного менталітету. І саме тому (як не дивно декому може видаватися) під час революції люди почали зносити пам'ятники Леніну. Вони відчувають, що щось в Україні не те: поки стоїть Ленін – поки в Україні немає демократії.
    2. Новий закон про вибори – зменшення прохідного бар’єру до 1%.
    3. Новий закон про політичні партії, який встановить жорсткий контроль за фінансуванням партій та їх виборчих кампаній.
    4. Призначення дати дочасних парламентських та місцевих виборів. 
         Це й дасть відповідь на запитання, чи хочуть нинішні політики допустити до парламенту «нову кров». Бо лише вона здатна принести в політику демократичні стандарти, назавжди поховавши тоталітарне минуле України. 
         На сьогоднішній день зміну системи влади я вважаю завданням №1 для Майдану. Цього разу Майдан повинен виконати свою місію до кінця: примусити законодавчий орган іти шляхом розбудови демократичної системи влади, а не консервування тоталітаризму.  
    14 Aug
    1% замало. Це статистична погрішність. 3 нормально.
     
        
  • Карл Волох
    14 Aug
    • мало людей (біля 1тис)
    • поставили закон Колеснікова і наш, як альтернативний
    • мало голосів від фракцій і груп
    • хто не проголосував за люстрації - партія, що поставить його в список - буде бойкотуватися
    • основне, пояснити свої статкі
    • виборні посади не люструються (голосування і є люстрація)
    • чиновники, прокурори, міліція і суди
    • не дати відвертим корупціонерам (найбільш відвертих)
    • мішені - комуністи, КГБ і чиновники Януковича
  • Від Єгора Соболєва
    15 Aug
    Єгор Соболєв
    Усіх вітаю!
    Тепер по порядку.
    1. Що прийняли? Закон передбачає перевірку кожного судді, прокурора, міліціонера, есбеушника та посадовця включно з керівниками Міноборони та Генштабу. Із оприлюдненням інформації про початок кожної перевірки так, щоб громадяни могли поділитися важливими фактами. Із творенням наглядових комісій, куди мають обов'язково включатися журналісти та громадські активісти. І головне - із вимогою автоматично видати вовчий квиток усім, хто не зможе пояснити майно своєї родини; хто був помічений в підтримці зазіхань на нашу територіальну цілісність; хто сидів на керівних посадах під час розстрілу Майдану; хто в минулому був пов'язаний з КДБ; хто вийшов з керівних комітетів Компартії та комсомолу. Ось весь текст http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=51795.
    2. Коли друге читання (тобто остаточне ухвалення закону)? Зараз усі парламентарі мають право запропонувати поправки до закону. Це дуже важливий етап, на якому вороги люстрації будуть намагатися вихолостити закон, а друзі можуть його посилити. Робочу групу із розгляду усіх пропозицій буде координувати Юрій Дерев'янко. Він вже запросив до групи представника Президента Руслана Князевича. Завтра оприлюднимо мейл для прийому пропозицій від громадян. І будемо вимагати обговорення всіх поправок у відкритому режимі із веб-трансляцією. Щоб закон залишився законом про ОЧИЩЕННЯ влади. Розгляд усіх пропозицій в парламенті може зайняти кілька тижнів. І після цього треба вимагати ухвалення закону в цілому.
    3. І ось тут нам треба знову буде багатотисячно зібратися. Ми ще раз показали всій країні - як тільки ми піднімаємося, наші політичні представники починають виконувати нашу волю. Так і діятимемо надалі. Дякуємо кожному, хто боровся. Особливо - хто для цього приїхав з інших регіонів. Anastasiia Bereza, Borislav Bereza, Ольга Богомолець, Svitlana Zalishchuk, Hanna Hopko, Natali Sokolenko, Виктория Сюмар, Sergiy Taran, Максим Маньковський, Сергій Іванов - разом до перемоги!
    Влада - це ми
  • "Новое время", 03/02/15 "Воры в законе"
    3 Feb
    Чиновники украли миллиарды уже после революции, за которую украинцы заплатили сотнями жизней
    Сотни погибших во время революции достоинства и тысячи убитых в войне на востоке не помешали высокопоставленным чиновникам грабить страну на миллиарды гривен
    На своей странице в Twitter 25 января музыкант и общественный активист Святослав Вакарчук написал: “Чиновник, который берет взятку в то время, когда солдаты отдают жизнь за свою землю, ничем не лучше террориста, который стреляет из Града по мирным жителям”.
    Эмоциональная запись Вакарчука появилась неслучайно: эта сентенция — точное отображение украинской действительности.
    Ни кровь Небесной сотни на киевском Майдане, ни жертвы войны на востоке Украины не уберегли высшие государственные чины от соблазна коррупции и разграбления казны в особо наглых размерах.
    Те, кто пришел на смену преступному режиму Виктора Януковича, цинично продолжили дело своих предшественников.
    Поборы, подкупы, контрабанда и рейдерство не переместились вслед за своими хозяевами в Москву и Ростов-на-Дону.
    Торговля “хлебными” креслами в госорганах — от $10 тыс. оптом до $5 млн за штучный товар — снова в массовом обороте.
    Алексей Мирошниченко, зампредседателя правления Федерации работодателей Украины, говорит, что в 2014 году в карманах чиновников осело около 100 млрд грн в виде взяток и откатов. В 2013‑м эта сумма была на уровне 180 млрд грн, что выглядит как небывалый прогресс.
    Однако скамья подсудимых пуста, несмотря на заверения в нулевой терпимости к коррупции бывших лидеров революции, которые весной прошлого года въехали в высокие кабинеты власти.
    Нет на ней ни тех, кто крал в период заката преступного режима, ни тех, кто принял от них зловещую эстафету.
    Прокуратура сохранила за собой репутацию главного звена в коррупционных схемах страны.
    Здесь тонут и растворяются все более или менее громкие разоблачения и многочисленные жалобы на чиновничий произвол.
    Старые криминальные схемы теперь работают не только на личное обогащение, но и на кассы близких к власти партий и политических объединений.
    “Коррупционный фараон убежал из страны, однако его грабительская пирамида не рассыпалась и продолжает работать,— констатирует Егор Соболев, глава парламентского Антикоррупционного комитета.— Более того, часть людей, пришедших к власти в результате Евромайдана, пытаются стать новыми коррупционными фараонами”.
    Локомотив под откос
    В начале октября 2014 года НВ спросило у министра аграрной политики Игоря Швайки, как он противостоит тотальной коррупции в его ведомстве.
    В ответ чиновник рассказал, что на внешней стороне здания министерства он повесил ящик, куда граждане могут нести свои жалобы и обращения. Швайка то ли пожаловался, то ли похвастался, что ящик почти всегда пуст.
    “Очень мало людей приходят и кладут свои послания,— сказал он, а затем добавил: — Те, кто жалуются, что дают взятку, должны начать с себя”.
    Однако команда советников нового министра агрополитики Александра Павленко все же решила начать со Швайки.
    Кейс обнаруженных злоупотреблений не вмещается ни в один настенный ящик. Здесь и поборы с бизнеса через всевозможные инспекции, продажа должностей, выкачивание средств через госкомпании и вывод госсредств через фирмы с явным признаком фиктивности.
    Министр экономического развития Айварас Абромавичус рассказывает НВ, что только на получении карантинного сертификата по перевозке зерна внутри страны (ни в одной стране мира такого сертификата нет) в прошлом году чиновники Министерства агрополитики выкачали из бизнеса в свой карман 1 млрд грн.
    Таким же криминальным способом подчиненные Швайки зарабатывали за выдачу фитосанитарного сертификата.
    “Когда корабли не хотели простаивать, они платили за ускорение процедуры куда‑то на сторону,— рассказывает глава Минэкономики.— По нашим подсчетам, это тоже 1 млрд грн”.
    Ровно на такой же скорости — 1 млрд грн в год — воровались деньги в Госсельхозинспекции. Сектор ответственности этого рыночного рудимента широк — от регистрации транспортных средств до сертификации семян и контроля безопасности пищевых продуктов.
    В сентябре прошлого года Кабмин объявил о ликвидации Госсельхозинспекции. Вопреки всему, она никуда не делась.
    “Это очень серьезная коррупционная составляющая, которую можно было в кратчайшие сроки сломать. Министр аграрной политики [Игорь Швайка] уперся и не подписал [постановление о ликвидации Госсельхозинспекции]",— поясняет внештатный советник нынешнего Минагрополитики, попросивший не называть его имени из соображений безопасности.
    С ним журналиста НВ познакомил Егор Соболев как с экспертом, у которого есть полный перечень раскрытых и задокументированных коррупционных схем Минагрополитики.
    Советник министра рассказывает, что собранные деньги в Госсельхозинспекции шли на самый верх: “В зависимости от региона руководство сельхозинспекции собирало по $50 тыс. с каждого регионального начальника инспекции. Это в 2014 году”.
    Собиратели мзды и себя в нужде не оставляли. Отследить их заработки сложно, но, вероятно, эти суммы не ниже, чем стоимость кресла, за которое многие из них заплатили в твердой валюте.
    “Мне рассказывал совладелец крупного агрохолдинга, что должность главы лесного хозяйства в прошлом году стоила $100 тыс. Так ли это?” — спрашивает журналист НВ.
    “Это очень мало,— отвечает советник министра агрополитики.— Я думаю, столько стоила разве что должность областного лесника в Кировоградской или Черкасской области.
    В более “хлебных” областях — от полумиллиона долларов. В министерстве был прайс-лист, который предлагался кандидатам при назначении на самые “хлебные” должности.
    Этот прайс-лист предполагал цифры от $3 млн в год за назначение на руководящие посты в такие, например, госпредприятия, как Артемсоль, ГПЗКУ [Государственная продовольственно-зерновая корпорация Украины] и прочие. Остальные почти 400 предприятий — как в магазине “все по $10 тыс.”. Я видел этот список”.
    Заработать на госпредприятии, даже генерирующем убытки, можно простой ловкостью рук и с минимальным мошенничеством.
    Из докладной записки нового министра агрополитики Алексея Павленко: “Имущество отчуждалось всеми возможными и невозможными способами: в качестве возвращения кредиторки, через суд, через создание предприятия смешанной формы собственности (с дальнейшим получением контрольного пакета акций)”.
    Например, осенью 2014‑го крупнейшая госкомпания Спецагро, подчиненная Минагрополитики, отказалась от помещения в центре Киева по улице Гринченко, которое у нее арендовал Финбанк и остается там поныне.
    “Причем письмо об отказе от этого помещения подписал лично Швайка,— рассказывает советник министерства агрополитики.— Хотя сдача этого помещения приносила госпредприятию, которое обслуживает данное помещение, 150 тыс. грн в месяц”.
    Еще один из способов умыкнуть деньги из казны практиковали в ГПЗКУ — называется он плохие долги.
    Схема необычайно проста. Госпредприятие платило офшорной фирме, а в некоторых случаях подставной фирме в Украине за услугу или же товар, и на этом история заканчивалась.
    Ни денег, ни продукции. Теперь таких плохих долгов скопилось примерно на $100 млн.
    В Генпрокуратуру и финмониторинг переданы все материалы по аферам в ГЗПКУ на сотни миллионов гривен.
    Другое крупное госпредприятие — Укрспирт (объединяет 75 спиртзаводов) — весь год за бюджетные средства закупало зерно, кукурузу и оплачивало услуги логистики — все по завышенной цене на 25–30 %.
    Из докладной записки Павленко: “Отгрузка спирта по заниженной стоимости нанесла государству убытков на сумму 9,6 млн грн <…> необоснованное завышение цен на покупку сырья привело к неоправданным потерям и недополученным доходам на 3,6 млн грн”.
    В интервью ЛИГАБизнесИнформ первый замглавы Государственной фискальной службы Владимир Хоменко подвел итог этой пьянящей истории — руководство Укрспирта украло у государства около 200 млн грн.
    После аудита в Укрспирте,19 декабря 2014 года, директор госкомпании Михаил Лабутин слег на больничный, что защитило его от немедленного увольнения.
    Ирония судьбы в том, что точно так же поступил и его предшественник в этом кресле — Александр Харт.
    Он после разоблачения также слег в больницу, а в конце мая 2014‑го чудесным образом исчез.
    В конце июня он был объявлен МВД в розыск. Сейчас, по данным СМИ, благодаря “расторопности” милиции греется в Крыму.
    Неорганизованная преступность
    Члену парламентского Антикоррупционного комитета Бориславу Березе пожаловались сотрудники Государственной миграционной службы (ГМС) на непомерный оброк, которым их обложило вышестоящее начальство.
    “Существует понятие пятничный билет,— рассказывает нардеп.— Каждую пятницу приходит поставленная задача собрать [определенную сумму] с каждого районного ГМС”.
    Жалобщики готовы рассказать в подробностях, как работает эта система, но не всем подряд, а только высшему руководству силовиков.
    “Вы не представляете, какие там деньги крутятся,— цитирует Береза свои источники.— Нас просто уничтожат”.
    Депутат рассказывает, что осенью прошлого года пересказал тогда еще советнику министра внутренних дел Антону Геращенко суть дела, но пока никакого интереса эта история у правоохранительных органов не вызвала.
    Это будит у нардепа подозрения в том, что со времени свержения режима Януковича украинская коррупция не претерпела никаких изменений.
    Это не совсем так. По мнению Мирошниченко, украинская коррупция модернизировалась — разрушена ее строгая вертикаль, когда весь черный нал поднимался к единому центру, на самый верх, к чинам, при упоминании которых вся цепочка падала в обморок.
    “Коррупция была управляемой, все знали нормы, проценты, откаты. Многих наказывали за “крысятничество” [сокрытие собранной дани],— рассказывает топ-менеджер ФРУ.— Сейчас, на мой взгляд, коррупция стала горизонтальной”. Иными словами, никто никого не боится.
    Все отпущены на вольные хлеба. Одна большая вертикаль превратилась во множество маленьких.
    Из коррупции клана она превращается в коррупцию кланов. Кто что контролирует — тот с того и имеет.
    Виталий Шабунин, глава правления Центра противодействия коррупции, приводит в пример схемы вывода госсредств через госкомпанию Укрэкоресурсы, которую контролирует Министерство экологии и природных ресурсов.
    С импортеров собирают средства на утилизацию упаковки и отходов промышленного производства. Растаможить груз, не заключив соглашение с Укрэкоресурсами, невозможно.
    Тарифы на услуги завышены, но сами услуги предоставляются в весьма усеченном виде.
    На собранные средства монополист обязан был создать сеть предприятий по переработке отходов. Но так ничего и не построил.
    “Часть этих денег просто была использована нецелевым и сомнительным образом”,— поясняет Шабунин.
    “Я четыре раза пытался уничтожить эту компанию,— заявил на киевском саммите YES бывший министр экономического развития Павел Шеремета.— Один раз мне сказали, чтобы не трогал ее, потому что эта компания нужна для потока денег для избирательной кампании одной из партий. В другой раз мне сказали, чтобы не трогал ее, потому что уже две партии получали финансирование через нее”.
    Тогда пресса заподозрила две партии, замешанные в этой нечистоплотной истории: Народный фронт и ВО Свобода, чей протеже, Андрей Мохник, возглавлял Минэкологии.
    Доходы от взяток, откатов, поборов наполняют кассы политических объединений, которые пришли на волне борьбы с коррупцией.
    Томаш Фиала, президент Европейской Бизнес Ассоциации и директор инвестиционной компании Dragon Capital (в число ее активов входит компания Медиа-ДК, издающая журнал и сайт НВ), рассказывает, что в ряде министерств директора департаментов зарабатывают до $20 млн в год.
    “Знаю, что некоторые министры с марта по ноябрь прошлого года сгенерировали для себя и партии, которая их назначила, $300 млн,— обнажает действительность Фиала.— То же самое касается правоохранительных органов и судов”.
    Большие потоки черного нала все еще идут с таможни, которая не перестала зарабатывать на контрабанде.
    Импортеры умоляют руководство государственной фискальной службы закрыть контрабандные потоки.
    Те с пониманием кивают, на этом церемония борьбы с коррупцией заканчивается. “Импортеры попросили меня обратиться к новому министру финансов, сделать последнюю попытку, перевести весь импорт в правовое поле, чтобы все работали на равных,— говорит Фиала.— Если не получится, то многие вернутся опять к той же контрабанде, чтобы не потерять бизнес”.
    Виновники торжества
    Весь этот беспредел возможен исключительно по одной причине: правоохранительные органы, в частности прокуратура, игнорируют жалобы бизнеса, откровенно подыгрывая нечистым на руку чиновникам.
    Иллюстрация к сказанному: Тедер Хиллар, самый богатый бизнесмен Эстонии (собственный капитал — $500 млн), через своих юристов обратился в прокуратуру из-за преступных действий рядового чиновника, который по собственной инициативе убрал из реестра имущественных прав запись об аресте оспариваемого собственниками киевского ТРЦ Sky Mall.
    В результате Андрей Адамовский, бизнесмен российского происхождения и представитель одной из сторон, немедленно переписал недвижимость на себя, а потом использовал его в качестве залога под ипотеку с Financing and Invest Solutions BV (Нидерланды).
    Укргосреестр вину своего жуликоватого сотрудника признал, о чем сообщил в Генпрокуратуру.
    Компания Тедера Хиллара Arricano также обратилась в украинскую прокуратуру с иском.
    Но дело стремительно закрыли, из 40 свидетелей, указанных в иске, были допрошены лишь трое. Жалобы в прокуратуру не дали никакого эффекта.
    Хиллар все еще надеется на перемены в преодолении коррупции. “Тогда прокуратура не будет закрывать глаза на кражу у иностранных инвесторов торгового центра стоимостью в $200 млн и на то, что госбюджету недоплатили налогов на миллионы долларов”.
    Впрочем, такими копейками прокуратуру уже не разжалобить. Шабунин рассказывает, что за последние полгода Госфинмониторинг передал в правоохранительные органы информацию о подозрительных трансакциях на общую сумму в 133 млрд грн. Это примерно одна треть госбюджета.
    Из этой суммы всего 870 млн грн арестовано до судебного рассмотрения. Это сопоставимо с годовым бюджетом Ивано-Франковска.
    В результате в казну вернули 380 тыс. грн. Немногим меньше стоимости однокомнатной квартиры на окраине Киева.
    Эта ниспадающая шкала — точное отображение эффективности следственных и судебных органов.
    Прокуратура играет на руку не только коррупционерам свежего призыва, но и бережет от потерь изгнанных ценой большой крови преступников режима Януковича, рассказывает Соболев.
    Генпрокуратура не собрала никаких доказательств по ключевым фигурантам, которые попали под международные санкции (Андрей Клюев, Андрей Портнов, Сергей Курченко, Сергей Арбузов, Александр Янукович и прочие).
    Украинская собственность Виталия Захарченко (экс-министр МВД), Эдуарда Ставицкого (экс-министр топлива и энергетики), Николая Злочевского (экс-министр экологии) несколько раз сменила владельцев, добавляет Шабунин.
    Разыскиваемому бывшему министру агрополитики Николаю Присяжнюку суд вернул $2 млн, изъятых при обыске жилья его сестры. Прокуратура не обжаловала это решение.
    Только в конце января 2015 года МВД объявило в розыск Юрия Иванющенко, теневого кардинала в свите Януковича.
    Целый год человек, который, по словам Хоменко, контролировал 60 % контрабанды крепких напитков во времена Януковича и замешан в ряде иных экономических преступлений, не занимал милицию.
    И только после своего исчезновения в декабре 2014‑го Иванющенко объявлен в розыск. Остается все меньше романтиков, которые верят в наивную глупость правоохранителей, все больше прагматиков видят в таком бездействии преступный сговор.
    Соболев считает плевком в глаза общества декларации о доходах людей, которые по роду службы должны бороться с коррупцией.
    Например, одной из статей дохода семьи заместителя генпрокурора Олега Бачуна в размере 6 млн грн указаны подарки, призы и выигрыши. Соболев, не веря в этот зигзаг удачи, подозревает, что под этой статьей Бачун прячет часть нетрудовых доходов.
    “Таких людей нужно отдавать под суд, а не сохранять их на высоких государственных постах,— взрывается Соболев.— Иначе у нас точно не будет шансов победить коррупцию”.
    Сомнения в чистоплотности доходов Бачуна есть и у Шабунина. Но вот невероятное благополучие другого заместителя генпрокурора — Анатолия Даниленко — тревожит его еще больше.
    В сентябре 2014 года, когда журналисты программы Наші гроші обнародовали информацию о том, что Даниленко прибрал к рукам 140 га земли в Киевской области, разгорелся скандал.
    Замгенпрокурора объяснил тогда, что, во‑первых, не прибрал, а приобрел, во‑вторых, не землю, а имущественный комплекс с озерами, и, в‑третьих, не он, а его 30‑летний сын.
    За свою долгую карьеру в правоохранительных органах Даниленко успел не только вырастить сына и посадить дерево, но и построить три дома, пять квартир и обзавестись 1,3 тыс. кв. м. другой недвижимости, а также консолидировать 8,4 га земли в своей собственности.
    “Мне очень больно, потому что для меня [Виталий] Ярема — это наибольшее разочарование Майдана,— говорит Шабунин.— Когда он стал генпрокурором, мы были счастливы.
    Думали: ну, наконец‑то. Как только он сказал, что у него нет претензий к Даниленко, все стало ясно”.
    Министр инфраструктуры Андрей Пивоварский, который пришел в Кабмин в декабре прошлого года, поражен тем, что и чиновники уровня глав департаментов по‑прежнему живут на широкую ногу.
    “На руке у него [чиновника] часы за $15–20 тыс. и туфли из кожи какого‑то вымирающего вида животного,— делится личными наблюдениями Пивоварский, до этого работавший в частном бизнесе.— Человек всю жизнь был в бюрократической машине, зарабатывал несколько тысяч гривен в месяц, откуда у него может появиться Ягуар, Мерседес?”
    Обычно свое высокое материальное положение чиновники объясняют “жена купила, мама подарила, богатый папа”, раздражается Пивоварский.
    “Этих людей необходимо моментально менять, они по‑другому жить не смогут. Когда я его спрашиваю, а зачем тогда работать сюда пришел, если из такой богатой семьи,— цитирует он свой диалог с подчиненным.— А он отвечает: я, мол, патриот Украины. И смеется”.
    Сломить прогнившую коррупционную машину в первую очередь следует, очистив власть от чиновников с сомнительной репутацией. На конкурсной основе набрать новый персонал.
    Пусть даже без опыта работы в госструктурах. Как сказал бывший президент Грузии Михаил Саакашвили: “Лучше 5 лет ошибок, чем 50 лет саботажа”.
    Предложение Фиалы: сократить 80 % сотрудников и львиную долю их функций, часть из которых оказывают нулевой, а часть — негативный эффект на рост экономики.
    Новобранцам госуправления увеличить зарплату до рыночной, но при этом жестко карать за коррупцию.
    “Я бы ввел в Уголовный кодекс коэффициент “два”,— предлагает Мирошниченко.— Статья предусматривает за взятку срок до 8 лет, а если это судья (прокурор и т. д.) — 16 лет. Чтобы люди понимали свою ответственность”.
    Для реализации этого плана следует провести полную ротацию в силовых структурах. Уровень доверия к нынешней прокуратуре не поднимется выше уже никогда.
    Кроме того, президент и премьер-министр должны взять на себя личную ответственность за происходящий произвол и в случае провала навсегда уйти из большой политики.
    “При Януковиче было принято говорить: рыба гниет с головы,— заключает Фиала.— Я бы сегодняшнему руководству страны дал еще три месяца перед тем, как начинать повторять то же самое”.
    Материал опубликован в №3 журнала Новое Время от 30 января 2015 года
Ресурс
14 Aug
2 May
  • хороший список ресурсов
    2 May
    Thanks for this list - great to see how much is going on in this field
  • неплохо бы добавить информацию о топике вначале
    2 May
    I always start my Rizzoma topics with a one-liner on what this topic is about (who starts it; why; what are you trying to achieve,...) - you may want to add sthg along these lines on the top
  • включить люстрацию в широкий механизм верховенства закона
    2 May
    Lustration is only one of the mechanisms that can help a country navigate the transition to a genuine rule of law - it might be useful to also put this mechanism in a broader context
  • есть хорошая библиография на эту тему
    2 May
    This may be covered in one of these resources; but an overview of international lessons learned would certainly be of use... I have a bibliography that I could share if you want...
    2 May
    Да, конечно, размещайте здесь любую информацию и любые ссылки на тему люстрации.
Події
24 Jul
  • 23.07 Круглий стіл
    24 Jul
    23 липня 2014 року в приміщенні Національної Академії Наук України відбулось засідання «круглого столу» з питань реформування судової та правоохоронної системи. Організаторами заходу були Центр політико-правових реформ та група Реанімаційний пакет реформ. 
Законотворчість
13 Aug
  • Проект ЗАКОНУ УКРАЇНИ про люстрацію (Борис Чикулай)
    24 Jul
    Борис Чикулай
    Звернення
    24 Jul
    Шановні вільні громадяни,
    Цивілізована,  сучасна, правова Україна – головна мотивація виходу громадян на Майдани. Різні заклики, котрі символізують одну мету: бажання  перезавантажити  країну,  змінити  систему,  позбутися
    організованого  злочинного  угрупування,  кланів,  мафії,  хунти, встановити  справедливість,  припинити  підміну  понять,  фактів, втілити  цивілізаційні  реформи. 
    Створення  і  підтримка  цієї антигуманної  системи  лежить  на  штабістах  ПР,  КПУ,  ВЛКСМ,  КПСС  і
    працівниках  КГБ/ФСБ.  Як  би  вони  себе  не  виправдовували,  вони належать  до  прихованого  організованого  злочинного  угрупування. Вони  згенерували  кримінал  і  створили  разом  ним  фіктивну
    недодержаву, а насправді: приховану республіку прихованого СССР.
    Нам, вільним громадянам України, неможливо жити у подібних умовах. У таких  умовах не  живуть наші європейські  сусіди.  Там також  була злочинна  тоталітарна  комуністична  система,  яку  успішно  вдалося
    демонтувати законодавчо. У країнах Східної Європи, у Німеччині, у країнах Балтії, є чинним люстраційне  законодавство.  Саме  закони  про  люстрацію  знищили злочинні  зв‘язки  між  штатними  працівниками  ідеологічних  і  карних структур  СССР.  Саме  завдяки  люстраційному  законодавсту  до реформування  і  функціонування  країни  потрапили  нові  громадяни  з цивілізованими, гуманними, сучасними поглядами і якостями.
    Нам потрібен Закон про люстрацію для України.
    Проект  цього  закону  потрібно  зареєструвати  у  ВР  і  ухвалити  до позачергових  виборів  усих  рівнів.  Люстраційний  закон  це  фільтр: позачергові  вибори  і  подальше  політичне,  громадське,  наукове,
    державне  життя  мають  відбуватися  без  громадян,  котрі  пов‘язані  з організованою злочинною системою ПР, КПУ, ВЛКСМ, КПСС, КГБ/ФСБ.
    Функція  Закону  про  люстрацію  одна:  трансформувати  тоталітарну, кримінальну совєтську систему в демократичну. Це головне завдання фільтру. Окрім того, за кримінальні, адміністративні та інші види
    правопорушень  злочинців  має  бути  покарано  за  кримінальним, адміністративним кодексом.
    Звертаюсь  до  кадрів  ПР,  КПУ,  ВЛКСМ,  КПСС,  КГБ  котрі  нині підтримують  цивілізаційний  вибір  громадян  України:  Ви  маєте  з чистим  серцем  прийняти  нову  дійсність  і  добровільно  відмовитися
    від  претензій  на  державотворення  у  якості  парламентаря  чи держслужбовця на найближчі 10 років.
    Звертаюсь  до  правозахисників:  це  не  порушення  прав  людини, згадайте,  що  люстраційне  законодавство  у  Чехії  підписав  один  з найвідоміших правозахисників світу Вацлав Гавел.
    Прийняття цього закону до виборів усіх рівнів наочно продемонструє бажання депутатів змінити структуру політикуму.
    Актуальність закону доведено розстрілами, корупцією, лєнінопадом і дослідженням біографій парламентарів і держслужбовців.
    З повагою, Борис Чикулай
    Версія 3.0 ПРОЕКТ1 ЗАКОНУ УКРАЇНИ про люстрацію.
    Стаття 1. Мета закону
    24 Jul
    1. Забезпечити умови стратегічної заміни
      24 Jul
      замість "заміни" краще "оновлення"
      кадрів усіх гілок влади, державних  інституцій  для  демонтажу
      24 Jul
      запобігання формування
        тоталітарної,  кримінальної системи.
    2. Захистити  державу  від  повернення  на  відповідальні  посади громадян,  котрі  у  минулому  сприяли  функціонуванню  кримінально-тоталітарного режиму.
    3. Ліквідувати  антидержавні,  злочинні,  корупційні,  непотичні зв‘язки, котрі притаманні кримінально-тоталітарному режиму.
    4. Трансформувати  кримінально-тоталітарну  державну  систему  у відкрите громадянське, демократичне, соціальне суспільство.
    5. Політично, історично і юридично дослідити та оцінити матеріальний і моральний збиток заподіяний кримінально-тоталітарною системою державі Україна і його громадянам.
    Стаття 2. Обмеження дії закону
    24 Jul
    1. Закон  не  розповсюджується  на  рядових  членів  ПР,  КПУ,  КПСС (КПРС) і ВЛКСМ у випадку, коли вони не приймали участь у показових процесах,  спеціальних  операціях,  не  працювали  у  відділах політичного  виховання,  освіти,  культурних  та  пропагандиських заходів ПР, КПУ, КГБ (КДБ), МВД
      24 Jul
      КПРС і її активного сателіта ВЛКСМ, необхідно просто заборонити як партії що мали керівну роль в СРСР і що визначали долі мільйонів людей, що влаштовували геноцид народів СРСР, що допомагали Гітлеру розв'язати другу Світову війну, що створили з країни концтабір, заганяли інакомислячих в психіатричні лікарні і в'язниці, розв'язували військові авантюри, розстрілювали мирні демонстрації і ін.
      Тому всіх, хто був членом КПРС і ВЛКСМ
      24 Jul
      Я був членом КПРС (до 1989р, а потім відкрито боровся з комуністичною диктатурою, як і багато моїх однопартійців) і ВЛКСМ (навіть був комсоргом) - чи має люстрація торкатися і мене?
      або зараз сповідує ідеї цих партій, категорично не допускати до керівних посад, а самі партії прирівняти з ідеології з NSDАP (фашистської) Німеччини часів Гітлера і заборонити на території України.
      (МВС), КПСС (детально див. Статтю 4 цього закону);
    2. Закон  не  розповсюджується  на  рядовий  склад,  матроський  склад, сержантський і старшинський склад МВС, ЗС України у тому випадку, коли вони не воювали проти громадян у подіях 2013/2014 років.
    Стаття 3. Першочергові інституції, котрі потребують захисту
    24 Jul
    1. Верховна Рада України; Апарат Верховної Ради України; Інститут законодавства ВРУ,
    2. Кабінет  Міністрів  України  та  його  підрозділи:  міністерства, служби,  агенства,  інспекції,  національні  комісії;  Секретаріат Кабінету Міністрів України; Національне агентство України з питань державної служби,
    3. Президент України; Адміністрація Президента України,
    4. Верховний  суд  України;  Апарат  Верховного  Суду  України; Конституційний  суд  України;  Секретаріат  Конституційного  суду України;  суди  загальної  юрисдикції,  адміністративні  суди, господарські  суди,  Генеральна  прокуратура  України,  прокуратури обласного, міського рівня, Прокуратура Автономної республіки Крим; державні нотаріуси;
    5. Генеральний  штаб  Збройних  Сил  України,  ЗС  України,  Рада національної  безпеки  і  оборони  України,  Апарат  Ради  національної безпеки  і  оборони  України,  військові  аташе,  Міністерство  оборони України, Міністерство внутрішніх справ України та його підрозділи, Міністерство  надзвичайних  ситуацій,  Внутрішні  війська  України, Державна  прикордонна  служба  України,  Головне  управління  розвідки Міністерства  оборони  України,  Служба  зовнішньої  розвідки,  Служба безпеки  України,  Державна  служба  спеціального  зв‘язку  та  захисту інформації  України,  Управління  державної  охорони  України, Національне  космічне  агенство  України,  військово-промисловий комплекс України: ДК "Укрспецекспорт" та інші.
    6. Міністерство закордонних справ України, дипломати, дипкорпус,
    7. Рада  Національного  банку  України,  Антимонопольний  комітет України, Фонд державного майна України, Пенсійний фонд України,
    8. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, Національне телебачення,  Національне  радіо,  Державні  інформаційні  агенції, телерадіокомпанії  України,  АР  Крим;  в  друкованих  виданнях  та видавництвах державної так комунальної форм власності;
    9. Центральна виборча комісія України, усі виборчі комісії,
    10. Рада  міністрів  Автономної  Республіки  Крим,  Апарат  Верховної Ради АР Крим,
    11. Президія  Національної  академії  наук  України;  вчені  ради, ректори,  декани  державних  академій  наук  України,  державних  вищих навчальних  закладів  України,  загальноосвітні  школи,  Бібліотеки загальнодержавного  значення;  Республіканські  та  обласні універсальні наукові бібліотеки; Спеціальні бібліотеки (бібліотеки науково-дослідних  установ,  навчальних  закладів,  підприємств, організацій);  Державна  архівна  служба;  Галузеві  державні  архіви (СБУ,  МВСУ,  МОУ  та  інші);  Архівні  установи  НАНУ,  МКУ,  МОНМСУ); Обласні  та  міські  державні  архіви;  Архів  АР  Крим; Центральні державні  архіви;  Український  науково-дослідний  інститут  архівної справи  та документознавства,  Державна  наукова архівна бібліотека, м. Київ, Державний центр збереження документів НАФ,
    12. Державні компанії, державні організації,  компанії з  обмеженою відповідальністю, де акціонером є держава, підприємства зовнішньої торгівлі,  Державна  адміністрація  залізничного  транспорту  України, державні  фонди,  державні  фінансові  установи  та  державні  банки України,
    13. Місцеві органи влади: працівники обласних, районних, міських і селищних рад, адміністрацій,
    14. Творчі спілки України,
    15. Професійні спілки України,
    16. Олімпійський комітет,
    17. Атомні станції,
    18. Служби безпеки польотів.
    19. Всі навчальні заклади України
      24 Jul
      Всі навчальні заклади України.
    Стаття 4. Процедура кадрового захисту інституцій
    23 Jul
    1. Громадянин, котрий  нині  працює або претендує на  посаду в  усіх державних  органах  влади,  вказаних  інституціях  (детально  див. Стаття.  3),  чи  подає  документи  на  участь  у  виборах  усіх  рівнів, має особисто підписати заяву, у якій він підтверджує:
      24 Jul
      • а) не обіймав штатну посаду у ПР, КПУ, ВЛКСМ, КПСС рівня від районного  комітету  і  вище,  не  був  членом  цих  комітетів  та їхніх бюро (президій), членом Центральних комітетів;
      • б) не обіймав  штатну посаду у  політичних, контрозвідувальних відділах (управліннях) Радянської армії, МВД СРСР, СНД;
      • в)  не  був  і  не  є  співробітником  органів  КГБ,  ФСБ,  не виконував  функції  резидента,  агента,  ідейного  співробітника, утримувача  конспіративної  квартири  КГБ,  ФСБ,  працівником апарату  у  відділі  політичного  управління,  не  був інформатором,  позаштатним  співробітником  КГБ,  ФСБ  або помічником  в  оперативному  отриманні  інформації  для  органів КГБ,  ФСБ;  не  був  позаштатним  працівником/інформатором  СБУ  і МВС  України,  який  долучався  до  збору  інформації  проти політичних  опонентів  організованого  злочинного  угрупування Януковича;  не  надавав  моральну  і  матеріальну  підтримку силовим  структурам у  період  з листопада  2013  до  лютого  2014 року;
      • г)  не  числився  студентом  ВНЗ  ім.  Фелікса  Дзержинського  при Раді  міністрів  СССР  для  працівників  Державної  безпеки,  ВНЗ Міністерства  внутрішніх  справ  СССР  для  працівників громадської  безпеки,  Вищої політичної,  партійної  школи  СССР, УССР  або  науковим  аспірантом,  або  студентом  чи  учасником курсів у спеціальних партійних, політичних школах, або курсах і  школах  ФСБ,  КГБ  (наприклад,  Краснознамённый  имени  Ю.  В. Андропова институт КГБ СССР), КПСС на теренах СССР, СНД;
      • ґ)  не  приймав  участь  у  спеціальних  операціях  ПР,  КПУ,  КГБ, КПСС,  ВЛКСМ  в  Україні  та  у  інших  республіках  СССР  чи  за кордоном;
      • д)  не  працював  і  не  був  активістом  у  відділах  політичного виховання, освіти, культурних  та  пропагандиських  заходів  ПР, КПУ, ФСБ, КГБ, МВД, КПСС, ВЛКСМ;
      • е) не має прямих родинних зв‘язків з громадянами, котрі мали штатні посади у ПР, КПУ, КПСС, ВЛКСМ, КГБ, ФСБ;
      • є) не брав участь у підрозділах Беркут, Ягуар, Альфа (ЦСО А), Булат,  Тінь,  Сокіл,  Омега,  Барс,  ДАІ,  та  інших  підрозділах МВС,  ЗС  України,  не  координував  їх  дій  проти  громадян  у період з листопада 2013 до лютого 2014 року;
      • ж)  не  брав  участь  у  диверсійних  групах  "тітушки",  не координував  їх  дій  проти громадян у  період  з листопада  2013 до лютого 2014 року;
      • 3) не брав участь у судових переслідуваннях громадян у період з листопада 2013 до лютого 2014 року;
      • и)  не  підписував  у  2013/2014  роках  різні  звернення, наприклад, до Польського Сейму в якому однобоко перекладалась відповідальність  за  Волинську  трагедію  1943-44рр.,  на українців, що проживали на окупованих територіях Волині, і не робив  заяв  в  яких  українців  чи  українські  національно-визвольні  рухи  звинувачувались  у  "геноциді",  чи  "ознаках геноциду", "Фашизмі";
      • і)  не  закликав  до  відторгнення,  або  відмови  від  частини Конституційних  територій  України,  та  інших  сепаратистських дій;
      • ї)  не  використовував  антиукраїнську  риторику,  яка  принижує український  етнос,  заперечує  його  самобутність,  право  на самовизначення,  пропагує  неповагу  до  національно-визвольних рухів українського етносу всіх періодів, або блюзнірство щодо українських  національних  героїв  які  боролись  за  Державність українців,  за  весь  період  з  часу  розпаду  Київської  Держави Княжої  Доби,  включно  з  національно-визвольними  змаганнями 1917-1924рр .  УНР -ЗУНР ,  1939  р .  Карпатська  Русь , антинацистські та антикомуністичні національно-визвольні рухи 1941-1960 рр.,    боротьбу  десидентського  руху "шестидесятників",  учасників  руху  відновлення  Державності  в 1989-1990рр.,  учасників  "Кривавого  похорону"  18  липня  1995 року,  побитих  "Беркутом"  шахтарів  у  Луганську  24  серпня 1998р.,  активістів  акції  "Україна  без  Кучми"  2000-2001рр., "Повстань  Україно"  2002р.,  політвязнів  справи  захоплення офісу КПУ "9 березня" 2000р, і політвязнів за протистояння з кучмівським  режимом   9  березня  2001р.,  переслідуваних МВС і СБУ  учасників  "Помаранчевої  Революції"  2004р,  побитих "Беркутом"  учасників  маршів  на  Покрову  14-16  жовтня  у 2005-2012рр.  в  Києві  та  інших    регіонах  України,  учасників "Податкового Майдану", активістів під Українським Домом проти антимовного    закону  влітку  2012  року,  і  всіх  учасників, особливо  скалічених  і  загиблих  в  бротьбі  з  кримінальною хунтою в 2013-2014р.
      • й)  не  припускав  провокаційних  висловлювань  про  жертв Голодомору,  Голокосту,  Волинської  трагедії  1943-44рр, депортації  Кримсько-татарського  народу,  нацистського  і комуністичного терору, а також Героїв Небесної Сотні,
      • к)  не  героїзував  НКВД,  МГБ,  КГБ,  організаторів  Голодомору, Голокосту,  депортацій  кримсько-татарського  народу, нацистських  організацій  і  підрозділів  причетних  до  злочинів проти  людства,  а  також  силових  структур  України  й  інших держав  причетних  до  масових  погромів,  каліцтв  та  вбивств протестувальників у 2013-2014рр.
      24 Jul
      Це нагадує т. з. "самоочищення" тридцятих років. Простіше, коли кожен кандидат проходить через детектор і психологи визначають можливість його використання на тій чи іншій посаді.
      12 Jul
      За такої кількості "люстрованих" ніяких "детекторів" не вистачить. Поліграф доцільно використовувати у випадках, коли є приводи щодо сумнівів щодо наведених у "анкеті" даних.
    2. Інституції,  зазначені  у  Статті  3,  обов‘язково  публікують  на офіційних  інтернет-сторінках,  та  у  державних  ЗМІ,  перелік працівників  з  біографією,  фотографіями  і  відміткою  "підписав люстраційну  заяву". 
      24 Jul
      Достаточно того, чтобы картотеки отделов кадров были открыты для запроса. А с другой стороны это нарушение прав человека.
      12 Jul
      Теж згоден, що публікації може підлягати сам факт підписання "заяви". А решта інформації повинна надаватись лише у випадках, коли це не порушуватиме права людини: або за власною згодою, чи за рішенням суду.
      Інституції,  котрі  не  мають  права опубліковувати  штат  повністю,  наприклад  СБУ,  перевіряються  у обов‘язковому  порядку  тими,  хто  має  на  це  право.  За  перевіркою складається повний  секретний  внутрішній  протокол (-и) і  загальний протокол для оприлюднення у ЗМІ.
    3. З  громадянином,  котрий  не  проходить  вищенаведений  фільтр, розриваються трудові, службові відносини, кандидатура знімається з виборів,  складається  мандат  депутата.
      12 Jul
      чи іншої виборної особи.
      Згода  профспілок  не вимагається.  Без  права  на  апеляцію.  У  випадку  добровільного зізнання,  каяття,  співпраці  громадянин  має  право  на  допомогу  у безкоштовних консультаціях та курсах по перекваліфікації.
     
    Стаття 5. Додатковий захист
    24 Jul
    1.  Громадянам,  котрі  не  проходять  фільтр  Статті  4,  додатково заборонено:
    • а) приймати участь у компаніях, що займаються приватними охоронними послугами, системами і агенціями;
    • б) очолювати або бути у радах громадських організацій;
      24 Jul
      Це теж порушення прав і свобод громадян.
    • в) очолювати або бути у радах церков і релігійних організацій;
      24 Jul
      Держава повинна втручатися у внутрішнє життя церкви тільки у випадках кримінальних злочинів. Церква відокремлена від держави.
    • г) очолювати або бути у радах засобів масової інформації;
    • ґ) виступати у ролі політичних консультантів, лобістів;
      24 Jul
      та експертів.
    • д) володіти травматичною та вогнепальною зброєю;
      24 Jul
      ???
      24 Jul
      Прошу уточнити коментар
    • е) приймати участь у виборчому процесі спостерігачами, членами комісій, представниками ЗМІ, агітаторами, тощо.
    Стаття 6. Санкції за наведення неправдивої інформації
    24 Jul
    1.  У  випадку  неправдивих  фактів,  підтверджених  у  люстраційній заяві,  коли  суд  або  неспростовні  докази  виявили  зворотнє, громадянин  втрачає  посаду,  депутатський  мандат,  знімається  з виборів.  З  цією  особою  припиняються  трудові  або  службові відносини.  Накладається  штраф  до  3  тис.  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згода профспілок не вимагається.   Без права на апеляцію.
    24 Jul
    См. Ст.4
    Стаття 7. Добровільне зізнання, каяття, співпраця
    24 Jul
    1. У  випадку  добровільного  детального  зізнання,  або  каяття, громадянин  може  повернутися  до  активної  політичної,  громадської діяльності за  10  років.  Зазначена  діяльність  може  втілюватися сповідуючи  цивілізовані,  демократичні  цінності.  Співпраця  у викритті  засекречених  інформацій  і  громадян,  створення  доказової бази, вітається і винагороджуєтся.
      24 Jul
      Я не вірю в щирість покаянь, виконаних за необхідності (під тиском). Тому всі, хто був замазаний в корупції, був засуджений і не отримав реабілітації, або його біографія залишає бажати кращого, не повинен займати керівних або відповідальних постів.
      Приватні фірми не зобов'язані слідувати цим правилам.
    Стаття 8. Контроль біографічних відомостей
    24 Jul
    1. Контроль біографічних відомостей має проходити:
    • -перевіркою відділом кадрів, керівниками інституцій, інше;
    • -громадськість, ЗМІ;
    • -правоохоронні органи, прокуратури, суди.
    Стаття 9. Джерела інформації
    24 Jul
    1. Основним джерелом інформації є безпосередньо сам громадянин. У випадку добровільного зізнання, каяття, співпраці громадянин має право  на  допомогу  у  безкоштовних  консультаціях  та  курсах  по перекваліфікації.
    2. Особисті документи громадян:
    • -дипломи у тому числі з інших країн;
    • -довідки у тому числі з інших країн;
    • -трудові книжки у тому числі з інших країн;
    • -документи,  на  підставі  яких  отримуються  пільги  та  пенсії  у тому числі з інших країн;
    • -паспорти у тому числі з інших країн;
    • -посвідчення у тому числі з інших країн;
    • -характеристики у тому числі з інших країн;
    • -рекомендації у тому числі з інших країн;
    • -нагороди, у тому числі з інших країн;
    • -направлення і таке інше.
    3.  Фото-відео документація та інформація  на  будь  яких носіях  від державних органів, організацій й приватних громадян,
    4. Пенсійний фонд,
    5. Архіви в Україні і за її межами,
    6. Документи  будинків відпочинку,  пансіонатів,  протоколи  перетину кордонів, паспортні столи, житлово-експлуатаційні контори, відділи
    кадрів, спец-лікарні і таке інше,
    7.  Свідки,  висновки  експертів,  речові  докази,  документи  та протоколи тестів,
    8. Центр документації наслідків тоталітаризму.
    24 Jul
    9. Проверка через интерпол о причастности к криминальным группировкам.
    Стаття 10. Центр документації наслідків тоталітаризму
    24 Jul
    1. Для  політичного,  історичного  і  юридичного  аналізу  та  оцінки матеріальних  і моральних  збитків  заподіяних  тоталітарною  системою державі  Україна  і  його  громадянам  створити  Центр  документації наслідків тоталітаризму (ЦДНТ).
    2. Усі  матеріали  від  державних  органів,  організацій  й  приватних громадян,  котрі  є  доказами  причетності  службовців,  депутатів  чи кандидатів у сприянні тоталітарному режиму передаються до ЦДНТ.
    3. Публічна  інформація  ЦДНТ  є  відкритою,  крім  випадків, встановлених законом Про доступ до публічної інформації.
    4. Свідки,  особи  чи  інституції,  котрі  володіють  додатковою інфомацією чи документами про приналежність тих чи інших громадян до ПР, КПУ, КГБ, ФСБ, ВЛКСМ чи КПСС обов‘язково мають їх передати до  ЦДНТ.  Знищувати  їх  заборонено,  передбачена  кримінальна відповідальність.
    5. У  ЦДНТ  мають  право  працювати  лише  позапартійні  громадські діячі, науковці.
      24 Jul
      Это тоже является нарушением прав и свобод граждан. П.5 должен распространяться только на лиц, состоявших в запрещенных партиях и организациях. А так же граждане, не имеющие уголовного прошлого. Думати не заборониш.
    Стаття 11. Набір нових кадрів
    24 Jul
    1. Набір  нових  кадрів  відбувається  прозоро,  на  конкурентній основі, з урахуванням найкращих якостей  кандидата, преференцій до високого  професійного  досвіду,  досконалого  знання  української мови,  однієї  із  мов  ЄС,  досвіду  роботи  за  кордоном  у цивілізованих,  демократичних  країнах,  наприклад,  країни  ЄС,  США, Канада, Австралія, Японія та інші.
      24 Jul
      "Набір  нових  кадрів  відбувається..." - Куди? До МЗС?
    2. Нові  кандидати  мають  успішно  скласти  низку  тестів  на психологію, цінності демократії, мови та інші.
      24 Jul
      И детектор брехні!
    Стаття 12. Прикінцеві та перехідні положення
    24 Jul
    1. Цей  Закон  набирає  чинності  з  дня,  наступного  за  днем  його опублікування,  обов‘язково  до  виборів  усих  рівнів,  починаючи  з виборів Президента 25 травня 2014 року.
    2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
    • Про доступ до публічної інформації
    • Про державну службу
    • Про вибори Президента
    • Про вибори Верховної Ради України, АР Крим
    • Про пенсійне забезпечення
    • Про підприємництво
    • Про Національний архівний фонд і архівні установи
    • Про співпрацю з діаспорою
    • Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб
    • Про СБУ
    • Про Кабінет Міністрів України
    • Про міліцію
    • Про прокуратуру
    • Про судоустрій і статус суддів,
    а  також  до  інших,  котрі  потребують  змін  у  зв‘язку  з  ухваленням Закону про люстрацію.
    3. Створити науковий Центр документації наслідків тоталітаризму.
    4. Забезпечити Центр документації наслідків тоталітаризму особовим складом на конкурсній основі, бюджетом і приміщеннями.
    Голова ВР України              ________________
    Президент України              ________________
    м. Київ, Дата:______________          Ініціали, Підпис
           
                № ______________
  • ЗАКОН УКРАЇНИ Про люстрацію в Україні
    24 Jul
    ПРОЕКТ Источник
    вноситься народним депутатом України
    Капліним С.М.
    (посв. №367)
     
    ЗАКОН УКРАЇНИ
    Про люстрацію в Україні
    Розділ I
    СУБ’ЄКТИ ЛЮСТРАЦІЇ І ЛЮСТРАЦІЙНА ДЕКЛАРАЦІЯ
    Стаття 1.    Визначення термінів
    24 Jul
    В цьому Законі терміни, що визначені нижче, мають наступні значення:
    • виборні посади – посади Президенти України; народного депутата України; міського голови і депутатів місцевих рад;
    • державний апарат – сукупність посад, на які поширюється дія цього Закону;
    • державна функція – професійна діяльність відповідного суб’єкту люстрації щодо практичного виконання покладених на нього законом завдань і функцій;
    • люстрація – процес очищення державного апарату від осіб, які становлять загрозу національній безпеці України, економічному добробуту та правам людини, шляхом перевірки Люстраційним комітетом України достовірності і повноти відомостей, включених суб’єктами люстрації до люстраційних декларацій, за наслідками якого може бути прийняте рішення,  відповідно до підстав, визначеними цим Законом, про звільнення суб’єктів люстрації з посад у державному апараті та/або про обмеження у праві обіймати ці посади;
    • номінальний володілець, якій діє в інтересах суб’єкту люстрації  – фізична або юридична особа, яка набула право власності на майно за рахунок суб’єкту люстрації і яка має перед суб’єктом люстрації формальне або неформальне зобов’язання визначити подальшу фактичну або юридичну долю майна відповідно до інструкцій суб’єкту люстрації;
    • суб’єкт оціночної діяльності, кваліфікований для оцінки майна, – юридична особа, яка відповідає сукупності таких вимог: внесена до Державного реєстру суб’єктів оціночної діяльності і перебуває в ньому не менше трьох років до дати набуття чинності цим Законом, і має трудові або цивільно-правові відносити принаймні з трьома оцінювачами, які отримали кваліфікаційні свідоцтва відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» не менше ніж за три роки до дати набуття чинності цим Законом, і напрям оцінки майна двох з них є оцінка об'єктів у матеріальній формі;
    • суб’єкт оціночної діяльності, кваліфікований для оцінки цінних паперів - юридична особа, яка відповідає сукупності таких вимог: внесена до Державного реєстру суб’єктів оціночної діяльності і перебуває в ньому не менше трьох років до дати набуття чинності цим Законом, і має трудові або цивільно-правові відносити принаймні з трьома оцінювачами, які отримали кваліфікаційні свідоцтва відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» не менше ніж за три роки до дати набуття чинності цим Законом, і напрям оцінки майна двох з них є оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі прав на об’єкти інтелектуальної власності;
    • члени сім’ї - особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, в тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням. Членами сім’ї також є інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
    Стаття 2.    Мета люстрації
    24 Jul
    Метою люстрації є забезпечення національної безпеки, економічного добробуту та прав людини шляхом вжиття передбачених цим Законом заходів з очищення державного апарату від осіб, які не відповідають люстраційним критеріям і внаслідок цього є несумісними із виконанням державної функції.
            
    Стаття 3.    Суб’єкти люстрації і посади, на які поширюється дія цього Закону
    24 Jul
    1.  Суб’єктами люстрації є особи, які відповідно до цього Закону зобов’язані подавати люстраційні декларації.
    2.  Люстраційні декларації зобов’язані подавати особи, які станом на 1 січня 2014 р. займали такі посади:
    1)       Президента України, Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів, заступників міністрів, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, їх заступників, керівників державних органів із спеціальним статусом, їх заступників або членів, голів колегіальних органів державного регулювання, їх заступників або членів, Голови Служби безпеки України, Генерального прокурора України, Голови Національного банку України, Голови Рахункової палати, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
    2)       державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, крім державних службовців шостої і сьомої категорій;
    3)       військові посади в Збройних Силах України та інших утворених відповідно до законів військових формуваннях, крім посад, які обіймають військовослужбовці строкової військової служби;
    4)       суддів Конституційного Суду України, інших професійних суддів, Голови, членів, дисциплінарного інспектора Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, секретарів цієї Комісії, Голови, заступника Голови, секретарів секцій Вищої ради юстиції України, інших членів Вищої ради юстиції України;
    5)       осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, податкової міліції, органів та підрозділів цивільного захисту;
    6)       прокурорів і слідчих органів прокуратури, яким присвоєні класні чини працівників органів прокуратури, крім працівників прокуратури, яким присвоєно класні чини юриста 1-3 класів;
    7)       посадових або службових осіб Служби безпеки України, органів доходів і зборів;
    8)       членів Центральної виборчої комісії;
    9)       Голови Антимонопольного комітету України, його першого заступника та заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, інших осіб в системі Антимонопольного комітету України, яким відповідно до законодавства видано службове посвідчення працівника Антимонопольного комітету України;
    10)  посадових або службових осіб інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим;
    11)  голів та членів виконавчих органів, членів наглядових рад державних, казенних та комунальних підприємств, господарських товариств, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на їх господарську діяльність -  за умови, що голови або члени виконавчих органів чи наглядових рад підприємств і товариств призначаються на посаду Кабінетом Міністрів України або Верховною Радою України або Президентом України;
    12)  голів та членів виконавчих органів, членів наглядових рад державних банків та банків, державна частка у статутному капітал яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на їх господарську діяльність;
    13)  осіб, що призначаються Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України чи Прем'єр-міністром України; і
    14)  керівників (ректорів (президентів), начальників, директорів тощо), проректорів (заступників директорів) вищих навчальних закладів державної або комунальної власності.
    3.  Люстраційні декларації зобов’язані подавати особи, які є кандидатами на зайняття посад, визначених у частині другій цієї статті.
    4.  Люстраційні декларації зобов’язані подавати особи, які є кандидатами  на виборні посади, в порядку і строки, передбачені законодавством України про вибори.  
    Стаття 4.    Категорії суб’єктів люстрації
    24 Jul
    1.  З метою підвищення ефективності адміністрування люстраційних декларацій суб’єкти люстрації, визначені у частині другій статті 3 цього Закону, поділяються на  п’ять категорій.
    2.     До першої категорії входять:
    1)       Президент України, Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники;
    2)       Генеральний прокурор України та його заступники;
    3)       Голова Служби безпеки України та його заступники;
    4)       судді Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, Вищого господарського суду України Вищого спеціалізованого суду України про розгляду цивільних та кримінальних справ;
    5)       судді загальних апеляційних судів, апеляційних адміністративних судів та апеляційних господарських судів;
    6)       голови та заступники голів місцевих загальних судів, окружних адміністративних судів та місцевих господарських судів;
    7)       Голова, члени, дисциплінарні інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
    8)       Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції, а також інші члени Вищої ради юстиції;
    9)       прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, міст, прокурори природоохоронних та екологічних прокуратур, прокурори прокуратур з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, та їх заступники;
    10)  члени Центральної виборчої комісії України;
    11)  Голова Національного Банку України, члени Правління та Ради Національного Банку України.
    3.     Коло посад, які входять до другої-п’ятої категорій суб’єктів люстрації, визначається постановою Люстраційного комітету України.  
    Стаття 5.    Люстраційна декларація
    24 Jul
    1.     Люстраційна декларація (далі – декларація) – це заява суб’єкта люстрації про відповідність люстраційним критеріям.
    2.     Декларація, окрім заяви, передбаченої частиною першою цієї статті, включає також відомості про об’єкти декларування, відомості про оцінку майна в обсязі, передбаченому цим Законом, і згоду суб’єкту люстрації на оприлюднення цих відомостей.
    3.     Суб’єкт люстрації зобов’язаний подати декларацію до Люстраційного комітету України у строки, встановлені цим Законом.
    4.     Декларація подається на паперовому носії разом із її електронною копією і оригіналом і електронною копією звіту про оцінку майна. Звіт про оцінку майна подається у випадках, передбачених цим Законом.
    5.     Форма декларації і порядок її заповнення і подачі затверджуються Кабінетом Міністрів України.
    6.     За розгляд декларації сплачується державне мито. Квитанція про сплату державного мита додається до декларації, що подається на паперовому носії.
    Стаття 6.    Люстраційні критерії
    24 Jul
    Суб’єкт люстрації відповідає люстраційним критеріям, якщо:
    1)        об’єкти декларування були набуті у власність або у користування (споживання) суб’єкту люстрації і членів його сім’ї за рахунок легальних джерел доходу (далі – «перший люстраційний критерій»);
    2)        в період до 24 серпня 1991 р. суб’єкт люстрації не був співробітником Комітету державної безпеки Союзу Радянських Соціалістичних Республік,  інших республік, що входили до складу СРСР (далі – «другий люстраційний критерій»);
    3)        суб’єкт люстрації не співпрацював з Комітетом державної безпеки Союзу Радянських Соціалістичних Республік, інших республік, що входили до складу СРСР, в період до 24 серпня 1991 року в якості агента, резидента чи іншого негласного нештатного співробітника або помічника в оперативному отриманні інформації (далі – «третій люстраційний критерій»).
    Стаття 7.    Об’єкти декларування
    24 Jul
    1.     Об’єктами декларування є:
    1)    нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, житлові будинки, квартири, садові (дачні) будинки, гаражі, об’єкти незавершеного будівництва, інше нерухоме майно;
    2)    транспортні засоби, включаючи автомобілі легкові, автомобілі вантажні (спеціальні), водні засоби, повітряні судна, інші транспортні засоби;
    3)    нематеріальні активи (знаки для товарів і послуг, об’єкти авторського права тощо)
    4)    суми коштів на рахунках у банках та інших фінансових установах;
    5)    суми готівкових коштів у національній або іноземних валютах;
    6)    банківські метали на вкладних (депозитних) металевих рахунках;
    7)    цінні папери, частки у статутних (складених) капіталах юридичних осіб; і
    8)     об’єкти рухомого майна і послуг, вартість яких на момент придбання перевищувала десять тисяч гривень або еквівалент цієї суми в іноземній валюті.
             2. Декларуванню підлягають об’єкти, визначені у частині першій цієї статті, які станом на 31 грудня року, що передує року, в який подається декларація (далі – дата декларування):
    1)    належать суб’єкту люстрації і членам його сім’ї на праві власності,  або
    2)    перебувають у користуванні суб’єкту люстрації і членів його сім’ї на законній або договірно-правовій підставі,   або
    3)    фактично перебувають у користуванні суб’єкту люстрації і членів його сім’ї без договірно-правової підстави, або
    4)    належать номінальному володільцю, який діє в інтересах суб’єкта люстрації.
    3. Декларуванню підлягають послуги, спожиті суб’єктом люстрації або членами його сім’ї протягом трьох років до дати декларування. Як виключення із загального правилу, послуги з навчання за кордоном декларуються, якщо вони спожиті суб’єктом люстрації або членами його сім’ї протягом десяти років до дати декларування.
    4. Об’єкти декларування декларується окремо по суб’єкту люстрації, його/її дружині/чоловіку, кожному іншому члену сім’і та номінальному володільцю, який діє в інтересах суб’єкта люстрації.
    5. Майно, яке належить суб’єкту люстрації на праві особистої приватної власності, декларується окремо від майна, яке належить суб’єкту люстрації на праві спільної сумісної власності подружжя. Майно, яке належить суб’єкту люстрації і членам його сім’ї на праві спільної часткової власності, декларується як таке, що належить відповідному члену сім’ї із зазначенням частки, яка йому належить.
    Стаття 8.    Декларування нерухомого майна
    24 Jul
    1.       У декларації зазначається місцезнаходження об’єкта нерухомого майна (країна, адреса) і його загальна площа, відносно земельної ділянки зазначається також її цільове призначення і кадастровий номер. Адреса нерухомого майна, розташованого за кордоном, вказується мовою відповідної країни.
    2.       Стосовно нерухомого майна, що перебуває на праві власності, зазначається дата набуття права власності на майно, сума витрат, понесених у зв’язку з набуттям майна у власність, а також у зв’язку із його поліпшенням (ремонтом, переплануванням тощо).
    3.       Стосовно об’єктів незавершеного будівництва зазначається будівельна адреса, загальна площа згідно із проектно-дозвільною документацією, сума витрат, понесених у зв’язку із будівництвом об’єкту незавершеного будівництва і ринкова вартість об’єкта незавершеного будівництва за цінами, які існували на період, протягом якого здійснювалась найбільша за обсягом частина будівельних робіт.
    4.       Стосовно нерухомого майна, яке набуто у власність за оплатними і безоплатними договорами, також зазначається ринкова вартість майна за цінами, які існували на дату виникнення права власності, а також ринкова вартість поліпшення за цінами, які існували на період, протягом якого здійснювалось поліпшення. Стосовно нерухомого майна, яке перебуває у користуванні на законній або договорно-правовій підставі, зазначається сума витрат, що є платою за користування майном протягом календарного року відповідно до договору, строк, протягом якого особа користується майном відповідно до договору, і ринкова вартість річної оренди або іншого виду користування зазначеним майном.
    5.       Стосовно нерухомого майна, яке перебуває у фактичному користуванні без договірно – правової підстави, а також нерухомого майна, яке перебуває на праві власності номінального володільця, який діє в інтересах суб’єкту люстрації, зазначається ринкова вартість майна станом на будь-яку дату місяця, що передує даті декларації. 
    Стаття 9.    Декларування транспортних засобів
    24 Jul
    1.       У декларації зазначається марка,  рік випуску транспортного засобу, а також:
    для колісних транспортних засобів (крім тих, що обладнані електродвигуном) - об’єм циліндрів двигуна в куб. см;
    для колісних транспортних засобів, обладнаних електродвигуном - потужність двигуна в кВт;
    для водних транспортних засобів, обладнаних двигуном - потужність двигуна в кВт;
    для водних транспортних засобів, які не обладнані двигуном - довжина корпусу судна в см.;
    для повітряних суден – максимальна злітна маса в кг.
    2.       Стосовно транспортних засобів, що перебувають на праві власності, зазначається дата набуття права власності, сума витрат, понесених у зв’язку з набуттям об’єкту у власність.
    3.       Стосовно транспортних засобів 2008 і наступних років випуску (крім антикварних і колекційних), набутих за оплатними і безоплатними договорами, також зазначається їх ринкова вартість за цінами, що існували на дату виникнення права власності.
    4.       Стосовно транспортних засобів 2008 і наступних років випуску (крім антикварних і колекційних), які перебувають у користуванні, зазначається сума витрат, що є платою за користування транспортним засобом протягом календарного року відповідно до договору, строк, протягом якого особа користується транспортним засобом відповідно до договору, і ринкова вартість річної оренди відповідного транспортного засобу.
    5.       Стосовно транспортних засобів, які перебувають у фактичному користуванні без договірно – правової підстави, а також транспортних засобів, які перебувають на праві власності номінального володільця, який діє в інтересах суб’єкту люстрації, зазначається ринкова вартість майна станом на будь-яку дату місяця, що передує даті декларації. 
    Стаття 10.  Декларування нематеріальних активів
    24 Jul
    Нематеріальні активи декларуються лише у тому разі, якщо суб’єкт люстрації також декларує доходи від них. У цьому разі у декларації зазначається підстави виникнення права на нематеріальний актив і сума витрат, понесених у зв’язку із його придбанням.
            
    Стаття 11.  Декларування коштів і банківських металів
    24 Jul
    У декларації зазначаються:
             суми готівкових коштів у національній або іноземних валютах,
    суми коштів у національній валюті, які зберігаються на рахунках в українських банках (фінансових установах),
             суми коштів у іноземній валюті, які зберігаються на рахунках в українських і іноземних банках (фінансових установах),  і
             вартість банківських металів у національній валюті на дату розміщення банківських металів на металевих рахунках в українських і іноземних банках (фінансових установах).
            
    Стаття 12.  Декларування цінних паперів і часток у статутних (складених) капіталах юридичних осіб
    24 Jul
    1.       У декларації зазначаються вид цінних паперів, їх номінальна вартість і сума витрат, понесених у зв’язку з набуттям цінних паперів відповідного виду у власність. 
    2.       Стосовно акцій додатково зазначаються найменування емітенту акцій, країна реєстрації емітенту, і розмір частки, який представляє пакет акцій у статутному капіталі емітенту, а стосовно акцій, включених до котирувальних списків фондових бірж, також зазначається біржовий курс акцій на дату, що існувала на дату набуття права власності на зазначені акції.  Якщо пакет акцій становить або перевищує 25% статутного капіталу емітенту додатково зазначається ринкова вартість пакету акцій станом на дату придбання.
    3.       Стосовно часток у статутних (складених) капіталах юридичних осіб зазначаються найменування юридичної особи, країна реєстрації юридичної особи, розмір внеску до її статутного капіталу, і, якщо цей внесок становить або перевищує 25% статутного капіталу юридичної особи, додатково зазначається ринкова вартість частки станом на дату придбання.
    4.       Обов’язок з визначення ринкової вартості пакетів акцій і часток поширюється на випадки володіння акціями і частками на праві власності, а також на випадки, коли між суб’єктом люстрації (або членом його сім’ї) і юридичною особою існують відносини контролю інші ніж ті, що основані на праві власності. Термін «відносити контролю» має значення, визначене законодавством України про захист економічної конкуренції. 
    5.       Обов’язок з визначення ринкової вартості пакетів акцій і часток не поширюється на випадки, коли сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів або послуг юридичної особи і суб’єктів господарювання, пов’язаних із нею відносинами контролю, є меншою ніж еквівалент 1 мільйону євро у фінансовому році, який передує даті декларування.
    Стаття 13.  Декларування рухомого майна
    24 Jul
    1.       У декларації зазначається інформація про предмети рухомого майна, включаючи предмети антикваріату, витвори мистецтва, природне дорогоцінне каміння чи дорогоцінний метал, прикраса з використанням дорогоцінних металів та/або природного дорогоцінного каміння, інше рухоме майно),  за умови що витрати на придбання кожного з таких предметів перевищували 10 000 гривень. У декларації зазначається кількість таких предметів і загальна сума витрат на їх придбання.
    2.       Вартість предметів рухомого майна, задекларованих відповідно до цієї статті, не включається до вартості поліпшення нерухомого майна.
    Стаття 14.  Декларування послуг
    24 Jul
    Декларуванню підлягають наступні послуги:
    1)       послуги з навчання за кордоном суб’єкту люстрації і членів його сім’ї, і
    2)       інші послуги, за умови що послуга (крім послуг з навчання за кордоном) спожита протягом трьох років, які передують даті декларування (далі – строк декларування послуг), і витрати на придбання послуги перевищували 10 000 гривень або еквівалент цієї суми в іноземній валюті на дату придбання послуги.
            
    Стаття 15.  Декларування послуг з навчання за кордоном
    24 Jul
    Інформація про послуги з навчання декларується у наступному обсязі:
    3)    прізвище, ім’я, по-батькові особи, яка споживає або спожила послугу;
    4)       назву навчального закладу і назву країни, в якій відбувається навчання,
    5)       дату зарахування на навчання,
    6)       дату отримання диплому (або іншого документу) про закінчення навчання або дату, коли очікується отримання такого диплому або документу,
    7)       вартість навчання за кожний рік навчання, що минув, а також за рік навчання, який розпочався, але не закінчився до дати декларації,
    8)       вартість проживання за кордоном відповідно до нормативів, визначених постановою Люстраційного комітету,
    9)       інформацію про джерела фінансування навчання (власні кошти, стипендії, гранти, банківські кредити тощо).    
            
    Стаття 16.  Декларування інших послуг
    24 Jul
    1.       У декларації зазнаються кількість випадків придбання послуг, які відповідають критеріям, визначеним у пункті другому частини першої статті 14 цього Закону, а також загальну суму витрат на придбання зазначених послуг.
    2.       У декларації окремо декларуються туристичні послуги, які спожиті за кордоном, із зазначенням назви країн, які суб’єкт декларування або члени його сім’ї відвідали із туристичною метою протягом строку декларування послуг, і кількість днів перебування у зазначених країнах.
    Стаття 17.  Визначення ринкової вартості майна, цінних паперів і часток участі у капіталі
    24 Jul
    1.       Якщо відповідно до вимог цього Закону суб’єкт люстрації повинен визначити ринкову вартість майна, вона визначається на підставі звіту про оцінку майна, який суб’єкт люстрації замовляє у суб’єкту оціночної діяльності, кваліфікованого для оцінки майна. Ринкова вартість цінних паперів, часток участі у капіталі визначається на підставі звіту про оцінку майна, який суб’єкт люстрації замовляє у суб’єкту оціночної діяльності, кваліфікованого для оцінки цінних паперів. 
    2.       До декларації включаються наступні відомості про оцінку майна (цінних паперів, часток участі у капіталі):
    1)       найменування суб’єкту оціночної діяльності, а також прізвище, ім'я та по батькові оцінювача, який здійснював оцінку відповідного виду майна;
    2)       дата видачі та номер свідоцтва про включення інформації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності;
    3)       напрями та спеціалізації оцінювача, зазначені у його свідоцтві про включення інформації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності;
    4)       назва об'єкта оцінки та його коротка характеристика;
    5)       прізвище, ім'я, по батькові замовника оцінки;
    6)       дата і номер договору на проведення оцінки;
    7)       дата оцінки;
    8)       величина вартості, отримана в результаті оцінки, у тому числі в розрахунку на одиничний показник.
     
    3.       Дата оцінки не може передувати даті декларування.
    4.       У разі виникнення обґрунтованих сумнівів щодо якості або добросовісності оцінки майна, яка проведена на замовлення суб’єкту люстрації, уповноважена посадова особа Люстраційного комітету має право замовити контрольну оцінку майна у відповідного суб’єкту оціночної діяльності, який обирається з-поміж акредитованих суб’єктів оціночної діяльності автоматизованою системою розподілу справ Люстраційного комітету України. У цьому разі для цілей люстраційної перевірки приймається вартість майна, визначена контрольною оцінкою.
    5.       Суб’єкт люстрації зобов’язаний сприяти оцінювачам, які звертаються до нього для здійснення контрольної оцінки майна, у здійсненні їх завдання. У разі порушення суб’єктом люстрації цього обов’язку уповноважена посадова особа Люстраційного комітету вживає передбачених цим Законом заходів для забезпечення виконання оцінювачами їх завдання.  У разі якщо після вжиття цих заходів контрольна оцінка майна все ще не може бути проведеною у зв’язку із неможливістю отримання повноцінного доступу до об’єкту оцінки, декларація суб’єкту люстрації вважається такою, що містить недостовірні дані.
    6.       У разі у разі істотної розбіжності у результатах контрольної оцінки і оцінки, на яку посилався суб’єкт люстрації, вартість оцінки майна покладається на відповідного суб’єкта люстрації, а уповноважена особа Люстраційного комітету приймає рішення про визнання неякісною оцінки майна, на яку послався суб’єкт люстрації у декларації. Розбіжність вважається істотною, якщо вартість майна, встановлена контрольною оцінкою, перевищує більше ніж на 50% вартість майна, на яку посилався суб’єкт люстрації у декларації.
    7.       Рішення посадової особи Люстраційного комітету про визнання неякісною оцінки майна може бути оскаржено в суді суб’єктом оціночної діяльності, який здійснив оцінку, визнану неякісною.    
    8.       Порядок акредитації суб’єктів оціночної діяльності встановлюється постановою Люстраційного комітету України. Метою акредитації є проведення конкурсу для визначення суб’єктів оціночної діяльності, які користуються найкращою репутацією на ринку. Перелік акредитованих Люстраційним комітетом суб’єктів оціночної діяльності публікується на веб-порталі Люстраційного комітету України.
    Стаття 18.  Випадки незастосування вимоги про включення до декларації ринкової вартості майна
    24 Jul
    1. Вимога про включення до декларації ринкової вартості майна або послуг не поширюється на:
    (а) об’єкти нерухомості, приватизовані суб’єктом люстрації або членом його сім’ї відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» один раз;
    (б) майно, отримане суб’єктом люстрації або членом його сім’ї у спадщину (або отримане як подарунок) від члена сім’ї спадкодавця (дарувальника) першого ступеня споріднення;
    (в) службове житло, отримане суб’єктом люстрації або членом його сім’ї, який є особою, згаданою у статті 3 цього Закону, за договором найму житлового приміщення у випадках, передбачених законодавством;
    (г) земельні ділянки, які перебувають у користуванні на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного із органом державної влади або органом місцевого самоврядування.
    2. Об’єкти і майно, зазначені у пунктах «а» і «б» частини першої цієї статті декларуються за нульовою вартістю.
    Стаття 19.  Легальні джерела доходу і період декларування
    24 Jul
    1.       Легальними джерелами доходу є сукупний доход (надходження) від діяльності та операцій, перелічених у статті 20 цього Закону, отриманий суб’єктом люстрації та членами його сім’ї за період декларування, за вирахуванням понесених у період декларування фінансових зобов’язань, перелічених у статті 23 цього Закону, і нормативних витрат на споживання.
    2.       Періодом декларування є останній календарний рік, що передує даті декларування, та така кількість попередніх календарних років на розсуд суб’єкта декларування, яка дозволяє підтвердити достатність легальних джерел доходів для набуття (споживання) задекларованих майна і послуг.
    3.       Нормативними витратами на споживання визнається п’ятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законодавством України на відповідний період року.
    4.       У разі якщо разом із суб’єктом декларування проживають неповнолітні діти або інші непрацездатні члени сім’ї, нормативні витрати на споживання, визначені у частині другій цієї статті, збільшуються на двократний розмір прожиткового мінімуму для відповідної категорії осіб, у розрахунку на кожну таку особу.
    Стаття 20.  Доходи (надходження) із легальних джерел
    24 Jul
    1.       Доходи (надходження) із легальних джерел включають:
    1)       заробітна плата, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) декларанту відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору;
    2)       дохід від викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту;
    3)       авторська винагорода, інші доходи від реалізації майнових прав інтелектуальної власності;
    4)       суми кредитів, отриманих від банків або інших фінансових установ;
    5)       дивіденди, проценти;
    6)       матеріальна допомога;
    7)       дарунки, призи, виграші;
    8)       допомога по безробіттю;
    9)       аліменти;
    10)  спадщина;
    11)  страхові виплати, страхові відшкодування, викупні суми та пенсійні виплати, що сплачені декларанту за договором страхування, недержавного пенсійного забезпечення та пенсійного вкладу;
    12)  дохід від відчуження рухомого та нерухомого майна;
    13)  дохід від провадження підприємницької та незалежної професійної діяльності;
    14)  дохід від відчуження цінних паперів та корпоративних прав; і  
    15)  дохід від передачі в оренду (строкове володіння та/або користування) майна.
    2.       Суми податків, сплачених (утриманих) із доходів, перелічених у цій статті, не включаються до розрахунку легальних джерел доходу.
    Стаття 21.  Умови включення доходів до розрахунку легальних джерел доходів
    24 Jul
    1.       Доходи, перелічені у частині першій статті 20 цього Закону, включаються до розрахунку легальних джерел доходу, якщо вони:
    1)       підлягали оподаткуванню, і податок було сплачено суб’єктом люстрації, членом його сім’ї або відповідним податковим агентом в порядку і в строки, передбачені законодавством; або
    2)       були звільнені від оподаткування і були задекларовані в порядку і в строки, передбачені законодавством, - якщо закон пов’язує звільнення цих доходів від оподаткування із поданням податкової декларації або іншого виду податкової звітності; або
    3)       були звільнені від оподаткування (або оподатковувалися за нульовою ставкою) і закон не пов’язує звільнення цих доходів від оподаткування (застосування нульової ставки) із поданням податкової декларації або іншого виду податкової звітності, - за умови, що такі доходи були отримані суб’єктом люстрації або членом його сім’ї у спосіб, який дозволяє ідентифікувати особу, від якої такі доходи були отримані, а також встановити розмір доходів, дату і підставу їх отримання.
    2.       Особа, від якої отримані доходи, встановлюється на підставі укладеного із нею договору або на підставі іншого документу, що має юридичне значення (наприклад, рішення органу товариства про виплату дивідендів). Розмір доходів, дата і підстава отримання доходів у грошовій формі встановлюються на підставі інформації про рух або залишок коштів на банківському рахунку, на який доходи були зараховані (для безготівкових розрахунків) або на підставі довідки, касових ордерів, квитанцій, інших подібних документів, наданих юридичною особою, яка здійснювала виплати (для готівкових розрахунків).
    3.       Зазначені у попередній частині цієї статті документи до декларації не додаються, але можуть буди витребувані Люстраційним комітетом України у будь-який момент до закінчення строків, передбачених частиною другою статті 33 цього Закону.
    Стаття 22.  Доходи, які не включаються до розрахунку легальних джерел доходу
    24 Jul
    До розрахунку легальних джерел доходу не включаються:
    1)       незадекларовані і звільнені від оподаткування доходи (надходження), отримані готівкою від фізичних осіб або від юридичних осіб – нерезидентів, зареєстрованих у країнах, включених до акту Кабінету Міністрів України, який визначає перелік країн, у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні;
    2)       доходи, за рахунок яких право власності на майно набував номінальний володілець, якій діяв за рахунок і в інтересах суб’єкта люстрації.
    Стаття 23.   Фінансові зобов’язання, які беруться до уваги для розрахунку легальних джерел доходу
    24 Jul
    Фінансові зобов’язання, які беруться до уваги для розрахунку легальних джерел доходу, включать:
    1)       витрати на добровільне страхування;
    2)       витрати на недержавне пенсійне забезпечення;
    3)       витрати на утримання майна, що підлягає декларуванню, крім витрат на поліпшення, що збільшує вартість майна; 
    4)       витрати на погашення основної суми кредиту, наданого банком або іншою фінансовою установою;
    5)       витрати на погашення суми процентів за кредитом, наданим банком або іншою фінансовою установою.  
    Стаття 24.  Валюта декларування
    24 Jul
    1.       Валютою декларування є гривня.
    2.       Залишки на рахунках і готівкові кошти у іноземній валюті декларуються у відповідній валюті, а також у гривнях по курсу Національного банку України, який діяв на дату декларування. 
    3.       Витрати або доходи, понесені (отримані) в іноземній валюті, перераховуються в гривню по курсу Національного банку України, який діяв на дату понесення витрат (отримання доходів).
    Стаття 25.  Строки подачі суб’єктами люстрації декларацій
    24 Jul
    1. Суб’єкти люстрації, визначені у частині другій статті 3 цього Закону, подають декларації в порядку, визначеному Люстраційним комітетом, в такі строки:
    суб’єкти люстрації першої категорії - протягом чотирьох місяців з моменту набуття чинності цим Законом,
    суб’єкти люстрації другої категорії –  1 квітня 2015 р,
    суб’єкти люстрації третьої категорії – 1 жовтня 2015 р.,
    суб’єкти люстрації четвертої категорії – 1 квітня 2016 р., і
    суб’єкти люстрації п’ятої категорії –1 жовтня 2016 р.
             2. Суб’єкти люстрації, визначені у частині третій статті 3 цього Закону, подають декларації в порядку, визначеному Люстраційним комітетом, перед призначенням на відповідну посаду.
             3. Суб’єкти люстрації, які є кандидатами на зайняття виборних посад, подають Люстраційному комітету України декларації в строки, визначені законодавством про вибори.
     
     
    Розділ II. ДЕРЖАВНИЙ ЛЮСТРАЦІЙНИЙ РЕЄСТР і ЛЮСТРАЦІЙНІ СПИСКИ
    Стаття 26.  Державний люстраційний реєстр
    24 Jul
    1.       Люстраційний комітет України забезпечує ведення Державного люстраційного реєстру
    2.           Державний люстраційний реєстр -  (далі - Реєстр) - автоматизована  система  складання,  зберігання, захисту, обліку, пошуку даних люстраційних списків, люстраційних декларацій, люстраційних перевірок і люстраційних проваджень.
    3.       Люстраційні декларації вносяться до реєстру разом із звітами про оцінку майна, які додаються до декларацій.
    4.       До даних люстраційних проваджень, які підлягають включенню до Реєстру, відносяться:
    1)       повідомлення про початок люстраційної перевірки;
    2)       звіт про контрольну оцінку майна;
    3)       рішення інспектора або члена Люстраційного комітету за наслідками контрольної оцінки майна про визнання неякісною проведеної оцінювачем оцінки майна, на яку посилався суб’єкт люстрації в люстраційній декларації;
    4)       попередній висновок про результати люстраційної перевірки;
    5)       рішення про результати люстраційної перевірки, прийняте у скороченому люстраційному проваджені;
    6)       висновок про результати додаткової люстраційної перевірки; і
    7)       рішення колегій Люстраційного комітету, прийняті під час люстраційного провадження.
    5.       Порядок ведення Реєстру затверджується Кабінетом Міністрів України.
    6.       Дані,  внесені  до  Реєстру,  є  відкритими для безоплатного  цілодобового  доступу  на офіційному веб-порталі Люстраційного комітету України.
    7.       Загальний   доступ  до  даних Реєстру на офіційному веб-порталі Люстраційного комітету України забезпечується  з  дотриманням вимог статті 27 цього Закону.
    8.       Члени і інспектори Люстраційного комітету України, а також посадові і службові особи, визначені Порядком ведення Реєстру, мають право повного доступу до даних Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 27 цього Закону. 
    9.       Користувачу надається можливість  пошуку,  перегляду, копіювання та роздрукування даних Реєстру. Дані, роздруковані із Реєстру, мають статус офіційних довідок із Реєстру і не вимагають їх додаткового завіряння посадовими особами Люстраційного комітету України.
    Стаття 27.  Відомості Реєстру, що не можуть бути розголошені в частині Реєстру, яка відкрита для загального доступу
    24 Jul
    1.       З метою захисту персональної інформації не підлягають публікації наступні дані:
    1)       індивідуальний податковий номер (ідентифікаційний код) суб’єкту люстрації і членів його сім’ї,
    2)       імена (ім'я, по батькові, прізвище), дати народження членів сім’ї суб’єкту люстрації
    3)       повна адреса об’єктів нерухомості, які є зареєстрованим місцем проживанням суб’єкту люстрації (публікується лише назва населеного пункту, назва вулиці, і номер будинку, а якщо будинок не є багатоквартирним будинком, то публікується лише назва вулиці),
    4)       адреса об’єктів нерухомості, які є зареєстрованим місцем проживання членів сім’ї суб’єкту люстрації,
    5)       кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований будинок, що є зареєстрованим місцем проживання суб’єкту люстрації або членів його сім’ї,
    6)       матеріали люстраційної перевірки, які містять персональну інформацію щодо членів сім’ї суб’єкту люстрації, включаючи звіти про оцінку майна і звіти про контрольну оцінку майна, та
    7)       заяви фізичних та юридичних осіб про ініціювання люстраційної перевірки, персональна інформація про фізичні і юридичні особи, які подали такі заяви.
    2.       Інформація, перелічена у частині першій цієї статті, є інформацією з особливим режимом доступу, яка надається шляхом надання прав повного доступу до Реєстру посадовим і службовим особам, визначеним Порядком ведення Реєстру, або на письмовий запит правоохоронних органів у зв’язку із здійсненням ними їх повноважень, передбаченими законом.
    3.       Права повного доступу до тієї частини Реєстру, яка містить звіти про оцінку майна, надаються суб’єктам оціночної діяльності в порядку, передбаченому Порядком ведення Реєстру.
    Стаття 28.  Люстраційні списки
    24 Jul
    1.       Люстраційний комітет складає такі люстраційні списки:
    1)       список осіб, на яких поширюється вимога про подання декларацій (далі – перший люстраційний список),
    2)       список суб’єктів люстрації, які підлягають звільненню за наслідками люстраційної перевірки (далі – другий люстраційний список),
    3)       список суб’єктів люстрації, на яких поширюється тимчасова заборона на заняття посад у державному апараті (далі – третій люстраційний список) і
    4)       список суб’єктів люстрації, які пройшли люстраційну перевірку і не мають обмежень на зайняття посад у державному апараті (далі – четвертий люстраційний список).
    2.       Люстраційні списки підлягають опублікуванню у Держаному люстраційному реєстрі відповідно до вимог цього Закону.
    Стаття 29.  Список осіб, на яких поширюється вимога про подання декларацій (перший люстраційний список)
    24 Jul
    1.       Люстраційний комітет включає осіб до першого люстраційного списку на підставі даних, отриманих від органів, в яких створені посади, які займають суб’єкти люстрації.
    2.       До першого люстраційного списку включаються суб’єкти люстрації, визначені частиною другою статті 3 цього Закону, а також члени їх сімей із зазначенням їх прізвища, ім’я та по-батькові, індивідуального податкового номеру (ідентифікаційного коду), дати народження. Щодо суб’єктів люстрації додатково зазначаються назва займаної посади, назва органу, в якому створена посада, і дата призначення на посаду.
    3.       Органи, в яких створені посади, передбачені частиною другою статті 3 цього Закону, повинні надіслати Люстраційному комітету інформацію про відповідних суб’єктів люстрації в обсязі, в порядку і в строки, визначені Кабінетом Міністрів України.   
    Стаття 30.  Список суб’єктів люстрації, які підлягають звільненню за наслідками люстраційної перевірки (другий люстраційний список)
    24 Jul
    1.       Другий люстраційний список формуються після завершення люстраційного провадження щодо суб’єктів люстрації, визначених у частині другій статті 3 цього Закону. Включення  суб’єктів люстрації до другого люстраційного списку відбувається за наслідками люстраційної перевірки на підставі рішення Люстраційного комітету, прийнятого відносно кожного суб’єкту люстрації індивідуально.
    2.       До другого люстраційного списку включаються:
    1)       суб’єкт люстрації, який включив до декларації недостовірну або неповну інформацію;
    2)       суб’єкт люстрації, заява якого про те, що він відповідає другому і третьому люстраційним критеріям, спростовується архівними матеріалами;
    3)       суб’єкт люстрації, який не подав декларацію у встановлений строк без поважних причин;
    4)       суб’єкт люстрації, в декларації якого існує істотна невиправдана розбіжність між задекларованим майном, а також витратами і підтвердженими легальними джерелами доходу.   
    3.       Розбіжність визнається істотною, якщо вона перевищує більшу з наступних сум: (i) суму офіційного доходу суб’єкту люстрації за основним місцем роботи у році, який передує даті декларації або (іі) сто тисяч гривень. Розбіжність визнається невиправданою, якщо Люстраційний комітет визнає незадовільними докази і пояснення щодо виявленої розбіжності, надані суб’єктом люстрації під час люстраційної перевірки і (або) люстраційного провадження. Для цілей встановлення розбіжності використовуються дані про ринкову вартість майна в усіх випадках, коли цей Закон вимагає декларувати ринкову вартість майна. Для цілей встановлення розбіжності використовуються сукупні задекларовані показники суб’єкту люстрації і членів його сім’ї.
    4.       Помилки і неточності, виявлені в декларації, підлягають виправленню і не є підставою для включення особи до другого люстраційного списку. Декларація із виправленими помилками і неточностями підлягає опублікуванню у Державному люстраційному реєстрі. Внесення виправлень до первісної декларації не допускається.
    Стаття 31.  Заборона для суб’єктів люстрації, які підлягають звільненню за наслідками люстраційної перевірки, займати певні посади
    24 Jul
    Суб’єкти люстрації, які включені до другого люстраційного списку, не можуть займати посади, визначні частиною другою статті 3 цього Закону, протягом десяти років з моменту включення до зазначеного списку.
    Стаття 32.  Список суб’єктів люстрації, на яких поширюється тимчасова заборона на заняття посад у державному апараті (третій люстраційний список)
    24 Jul
    1.       Третій люстраційний список формуються після завершення люстраційного провадження щодо суб’єктів люстрації, визначених у частині третій і четвертій статті 3 цього Закону. Включення  суб’єктів люстрації до третього  люстраційного списку відбувається за наслідками люстраційної перевірки на підставі рішення Люстраційного комітету, прийнятого відносно кожного суб’єкту люстрації індивідуально.
    2.       Включення суб’єктів люстрації до третього люстраційного списку відбувається на підставах, визначених у частинах другій і третій статті 30 цього Закону.
    3.       Помилки і неточності, виявлені в декларації, підлягають виправленню і не є підставою для включення особи до третього люстраційного списку. Декларація із виправленими помилками і неточностями підлягає опублікуванню у Державному люстраційному реєстрі. Внесення виправлень до первісної декларації не допускається.
    4.       Суб’єкти люстрації, які включені до третього люстраційного списку, не можуть займати посади, визначні частиною другою статті 3 цього Закону (крім виборних посад), протягом трьох років з моменту включення до зазначеного списку.
    Стаття 33.   Список осіб, які пройшли люстраційну перевірку і не мають обмежень на зайняття посад у державному апараті (четвертий люстраційний список)
    24 Jul
    1.       До четвертого люстраційного списку включаються суб’єкти люстрації, які після проведення щодо них люстраційної перевірки не були включені до другого або третього люстраційних списків.
    2.       Суб’єкти люстрації, визначені частиною другою статті 3 цього Закону, підлягають включенню до четвертого люстраційного списку, якщо станом на третю річницю з дати подачі декларації або станом на 1 жовтня 2019 р. (в залежності від того яка з цих дат наступила раніше) щодо нього не проводилась люстраційна перевірка або за наслідками розпочатої люстраційної перевірки Люстраційний комітеті не прийняв рішення про включення особи до другого люстраційного списку.
    3.       Суб’єкти люстрації, визначені частинами третьою і четвертою статті 3 цього Закону, підлягають включенню до четвертого люстраційного списку, якщо протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання Люстраційним комітетом декларації за наслідками розпочатої люстраційної перевірки Люстраційний комітет не прийняв рішення про включення особи до третього люстраційного списку.
     
             Розділ III. ФОРМУВАННЯ АВТОМАТИЗОВАНОЇ БАЗИ ДАНИХ ЛЮСТРАЦІЙНОГО КОМІТЕТУ УКРАЇНИ
    Стаття 34.  Автоматизована база даних Люстраційного комітету України
    24 Jul
    1.       Автоматизована база даних Люстраційного комітету України – це банк даних, який створюється Люстраційним комітетом України з метою перевірки достовірності і повноти декларацій.
    2.       Джерелом формування автоматизованої бази даних Люстраційного комітету України є:
    1)       інформація, включена до декларацій;
    2)       інформація, отримана від банків і фінансових установ в порядку, передбаченому статтею 35 цього Закону;
    3)       інформація, отримана від органів державної влади, які підтримують автоматизовані бази даних, що можуть бути використані для перевірки достовірності і повноти декларацій,
    4)       інформація, отримана від Інституту національної пам’яті України.
    3.       Інформація, включена до автоматизованої бази даних Люстраційного комітету, є інформацією з обмеженим режимом доступу.
    4.       Кабінет Міністрів України встановлює порядок отримання Люстраційним комітетом від органів державної влади даних, які можуть бути використані для перевірки достовірності і повноти декларацій. 
    Стаття 35.  Отримання інформації від банків і фінансових установ
    24 Jul
    1.       Банки і фінансові установи зобов’язані надавати Люстраційному комітету України інформацію в обсязі і в порядку, визначеними цією статтею.
    2.       Банки і фінансові установи надають Люстраційному комітету інформацію про: 
    1)       залишки на рахунках суб’єктів люстрації і членів їх сімей у національній та іноземній валюті станом на відповідну дату декларування;
    2)       операції щодо переказу грошових коштів на суму, що дорівнює або перевищує 10 000 гривень або еквівалент цієї суми у іноземній валюті, з рахунків у національній та іноземній валюті суб’єктів люстрації і членів їх сімей за трирічний період, що передував відповідній даті  декларування; 
    3)       залишків на рахунках у цінних паперах суб’єктів люстрації і членів їх сімей станом на відповідну дату декларування;      
    4)       інформацію щодо залишків на металевих рахунках суб’єктів люстрації і членів їх сімей станом на відповідну дату декларування.
    3.       Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів і фондового ринку повідомляють в порядку, встановленому їх спільним рішенням, банкам і фінансовим установам інформацію про осіб, включених до першого люстраційного списку. Протягом десяти робочих днів з моменту отримання цієї інформації банки і фінансові установи передають інформацію, визначену частиною другою цієї статті, Люстраційному комітету України в форматі і за процедурою, визначеними спільним рішенням Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів і фондового ринку і Люстраційного комітету України. 
              Розділ IV. ЛЮСТРАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
    Стаття 36.  Стадії люстраційного провадження
    24 Jul
    Люстраційне провадження включає такі стадії:
    1)       люстраційну перевірку;
    2)       відкриття люстраційного провадження;
    3)       розгляд люстраційної справи;
    4)       прийняття рішення.
    Стаття 37.  Стадії скороченого люстраційного провадження
    24 Jul
    1.       Скорочене люстраційне провадження ведеться щодо суб’єктів люстрації, визначених частинами третьою і четвертою статті 3 цього Закону. 
    2.       Скорочене люстраційне провадження складається із люстраційної перевірки і прийняття рішення.
    3.       Строк скороченого люстраційного провадження не повинен перевищувати тридцяти календарних днів з моменту отримання Люстраційним комітетом України люстраційної декларації.
    Стаття 38.  Люстраційна перевірка
    24 Jul
    4.       Люстраційна перевірка полягає в перевірці інформації, включеної до декларації, на предмет її повноти і достовірності, а також на предмет відповідності вартості задекларованого майна і витрат розміру доходу, отриманого з легальних джерел.
    5.       Люстраційна перевірка здійснюється інспекторами Люстраційного комітету шляхом реалізації їх повноважень, наданих цим Законом для здійснення люстраційної перевірки.
    6.       Люстраційна перевірка починається лише після розміщення інформації про її початок у Державному люстраційному реєстрі. Повідомлення про початок люстраційної перевірки повинно містити прізвище, ім’я і по батькові суб’єкту люстрації, його посаду і дату початку люстраційної перевірки.
    7.       Під час люстраційної перевірки суб’єкт люстрації має право бути представленим адвокатом або іншою особою, яка має відповідні повноваження на представництво інтересів суб’єкту люстрації під час люстраційної перевірки, знайомитись із документами, що збираються до його люстраційного досьє, і подавати письмові пояснення і обґрунтування.
    8.       За наслідками люстраційної перевірки інспектор Люстраційного комітету складає попередній висновок про відповідність суб’єкту люстрації люстраційним критеріям і про включення його до другого або четвертого люстраційного списку.
    9.       За наслідками люстраційної перевірки у скороченому люстраційному провадженні інспектор Люстраційного комітету приймає остаточне рішення про відповідність суб’єкту люстрації люстраційним критеріям і про включення його до третього або четвертого люстраційного списку.
    10.  Попередній висновок (рішення у скороченому люстраційному провадженні) включає інформацію про:
    1)       дату і місце його складання;
    2)       прізвище, ім’я і по батькові інспектору Люстраційного комітету;
    3)       прізвище, ім’я і по батькові і посаду суб’єкту люстрації, прізвище, ім’я і по батькові адвокату або представника;
    4)       стислий виклад наданих ними пояснень і обґрунтувань;
    5)       опис заходів, вжитих для перевірки задекларованої інформації;
    6)       висновки; і
    7)       підпис інспектору Люстраційного комітету.
    11.  Попередній висновок складається у двох примірниках, один з яких надсилається суб’єкту люстрації, інший передається колегії Люстраційного комітету для вирішення питання про порушення люстраційного провадження. Попередній висновок є за своєю суттю процедурним актом і не підлягає оскарженню у суді.
    12.  Призначення колегії Люстраційного комітету з розгляду справи суб’єкту люстрації за наслідками люстраційної перевірки відбувається за принципом випадкового відбору електронною системою розподілу справ.
    13.  Попередній висновок (рішення у скороченому люстраційному провадженні) і матеріали люстраційної перевірки можуть бути доказами у суді відповідно до закону.
    14.  Рішення інспектору Люстраційного комітету у скороченому люстраційному провадженні складається у двох примірниках, один з яких надсилається суб’єкту люстрації. Рішення інспектору Люстраційного комітету у скороченому люстраційному провадженні може бути оскаржене до суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
    Стаття 39.  Автоматизована система розподілу справ
    24 Jul
    1.       Призначення інспектора для здійснення люстраційної перевірки, а також відбір декларацій для перевірки відбувається за принципом випадкового відбору автоматизованою системою розподілу справ, адміністратором якої є Люстраційний комітет.
    2.       Порядок роботи автоматизованої системи розподілу справ визначається постановою Люстраційного комітету.
    3.       Програма автоматизованої системи розподілу справ повинна враховувати наступні особливості розподілу справ:
    1)       люстраційна перевірка щодо кожної наступної категорії суб’єктів люстрації, визначених частиною другою і третьою статті 4 цього Закону, здійснюється після завершення люстраційної перевірки суб’єктів люстрації попередньої категорії;
    2)       декларацію має бути розподілено до розгляду пріоритетно перед іншими деклараціями, якщо (а) декларацію подано особою, передбаченою частиною четвертою статті 3 цього Закону; (б) декларацію подано особою, передбаченою частиною третьою статті 3 цього Закону; (в) Голова Люстраційного комітету України своїм рішенням визначив перевірку декларації як пріоритетну, (г) щодо декларації отримано звернення від фізичної або юридичної особи, і інспектор не встановив підстав для залишення звернення без розгляду. Підстави (а) – (г) наводяться у порядку зменшення ступеню їхньої пріоритетності.
    4.       Справа може бути передана на розгляд іншому інспектору наказом Голови Люстраційного комітету або його заступника тільки у наступних випадках:
    1)       неможливості виконання інспектором своїх професійних обов’язків протягом щонайменше 20 днів;
    2)       на мотивоване клопотання інспектора, відповідального за розгляд справи;
    3)       відсторонення інспектора від роботи у визначеному законом порядку;
    4)       несумісності;
    5)       конфлікту інтересів;
    6)       подання інспектором заяви про відвід;
    7)       якщо інспектор не розглядав справу протягом більш ніж 10 днів.
    Стаття 40.  Люстраційна перевірка за зверненням фізичних або юридичних осіб
    24 Jul
    1.       Фізичні та юридичні особи можуть звертатися до Люстраційного комітету України із проханням про ініціювання люстраційної перевірки щодо суб’єктів люстрації.
    2.       Звернення може бути подано протягом двох місяців після опублікування відповідної декларації про відповідності у Державному люстраційному реєстрі.
    3.       У звернені має бути зазначено, в чому вбачається неправдивість або неповнота інформації, вказаної у декларації відповідності суб’єкта люстрації, а також, наскільки це можливо, докази та джерела інформації, на які посилається заявник.
    4.       Звернення повинно містити прізвище, ім’я і по батькові заявника фізичної особи, представника юридичної особи, інформацію про місце проживання або місцезнаходження заявника, засоби зв’язку із ним.  
    5.       Інспектор Люстраційного комітету України, призначений для розгляду звернення автоматизованою системою розподілу справ, залишає звернення без розгляду, якщо:
     
    (а) звернення не відповідає вимогам, визначеним частинами другою-четвертою цієї статті;
     
    (б) на момент отримання звернення відповідного суб’єкту люстрації вже включено до другого, третього або четвертого списків суб’єктів люстрації.
    6.       Рішення про залишення звернення без розгляду повинно бути прийнято і надіслане заявнику протягом тридцяти днів з моменту отримання звернення.
    7.       Заявник несе адміністративну відповідальність за включення до звернення завідомо неправдивих відомостей.
    Стаття 41.  Повноваження інспектора Люстраційного комітету України у зв’язку із здійсненням люстраційної перевірки
    24 Jul
    1.       Інспектор Люстраційного комітету України має наступні повноваження у  зв’язку із здійсненням люстраційної перевірки або люстраційного провадження:
    1)       безперешкодно входити до приміщень підприємств, установ та організацій під час проведення люстраційних перевірок за умови пред'явлення службового посвідчення і документів, що підтверджують проведення перевірки;
    2)       безперешкодно входити до приміщень фізичних осіб під час проведення люстраційних перевірок за умови пред'явлення рішення суду про надання дозволу на огляд приміщення, яке належить на праві власності фізичній особі, службового посвідчення і документів, що підтверджують проведення перевірки;
    3)       вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію і документи, в тому числі з обмеженим доступом;
    4)       вимагати від банків надання інформації, що є банківською таємницею;
    5)       викликати для надання пояснень посадових осіб і працівників суб'єктів господарювання, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, інших юридичних осіб, їх структурних підрозділів, філій, представництв, а також фізичних осіб;
    6)       призначати контрольну оцінку майна;
    7)       прийняття рішення за наслідками контрольної оцінки майна про визнання неякісною проведеної оцінювачем оцінки майна, на яку посилався суб’єкт люстрації в люстраційній декларації;     
    8)       у разі перешкоджання з боку будь-яких осіб виконувати повноваження, передбачені пунктами 1-6 цієї статті, залучати працівників органів внутрішніх справ для застосування передбачених законом заходів, необхідних для подолання перешкод;
    9)       залучати працівників органів внутрішніх справ, інших правоохоронних органів до забезпечення проведення люстраційної перевірки,  в тому числі збирання та вилучення доказів, накладення арешту на майно, предмети, документи, інші носії інформації;
    10)  залучати до проведення перевірок спеціалістів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій за погодженням з їх керівниками;
    11)  звертатися до суду з заявами про надання дозволу на огляд приміщень, які належать на праві власності або на праві користування суб’єкту люстрації, або членам його сім’ї або номінальним володільцям – фізичним особам;
    12)  звертатися до суду з заявами про надання дозволу на огляд приміщень, відносно яких є достовірна інформація про те, що суб’єкт люстрації, або член його сім’ї або номінальний володілець – фізична особа фактично користується ними без будь-якої законної або правової підстави;
    13)  звертатися позовами, заявами і скаргами у зв'язку із іншими питаннями, що розглядаються під час люстраційної перевірки, а також із запитами щодо надання інформації про справи, що розглядаються цими судами.
    2.       Органи і особи, перелічені у цій статті, зобов’язані надати документи, інформацію і дані впродовж десяти робочих днів з дати отримання письмового звернення інспектора Люстраційного комітету. Документи, інформація і дані повинні бути надані у тому форматі, в якому вони запитуються. Оригінали документів повертаються Люстраційним комітетом до органу або особи, від якої вони були отримані, протягом десяти робочих днів з моменту їх отримання.
    Стаття 42.  Відкриття люстраційного провадження
    24 Jul
    1.       Люстраційне провадження веде колегія Люстраційного комітету, яка складається із трьох членів Люстраційного комітету, відібраних автоматизованою системою розгляду справ.
    2.       Протягом десяти днів з моменту призначення автоматизованою системою розгляду справ колегії Люстраційного комітету, відповідальної за розгляд попереднього висновку, колегія Люстраційного комітету приймає одне з наступних рішень:
    1)       про затвердження попереднього висновку і включення суб’єкту люстрації до четвертого люстраційного списку як такого, що пройшов люстраційну перевірку і не має обмежень на зайняття посад у державному апараті; або
    2)       про затвердження попереднього висновку і відкриття люстраційного провадження.
    3.       Для прийняття рішення, визначеного пунктом 1 частини другої цієї статті вимагається одностайність членів колегії. Якщо рішення про включення суб’єкту люстрації до четвертого люстраційного списку не було підтримано членами колегії одностайно, колегія Люстраційного комітету приймає рішення про проведення додаткової люстраційної перевірки.
    4.       У рішенні про відкриття люстраційного провадження повинна бути зазначена дата розгляду справи по суті, яка призначається впродовж 30 календарних днів з дня прийняття рішення. Рішення про призначення люстраційного провадження є за своєю суттю процедурним актом і не підлягає оскарженню.
    5.       Рішення колегії Люстраційного комітету надсилається суб’єкту люстрації протягом трьох днів з моменту його прийняття.
    Стаття 43.  Додаткова люстраційна перевірка
    24 Jul
    1.       Додаткова люстраційна перевірка призначається, якщо будь-який з членів колегії Люстраційного комітету, яка розглядає питання про порушення люстраційного провадження, проголосував проти включення суб’єкту люстрації до четвертого люстраційного списку на підставі попереднього висновку інспектора Люстраційного комітету.
    2.       Рішення колегії Люстраційного комітету про призначення додаткової люстраційної перевірки повинно містити перелік обставин, які потребують додаткової перевірки.
    3.       Додаткова люстраційна перевірка проводиться за правилами люстраційної перевірки і при цьому особами, відповідальними за здійснення додаткової люстраційної перевірки, є член або члени колегії Люстраційного комітету, які не підтримали попередній висновок.  Під час здійснення додаткової люстраційної перевірки зазначені члени колегії Люстраційного комітету користуються повноваженнями інспекторів Люстраційного комітету.
    4.       За наслідками додаткової люстраційної перевірки складається акт щодо тих обставин, які потребували додаткової люстраційної перевірки. Акт повинен відповідати вимогам до попереднього висновку.
    Стаття 44.  Розгляд люстраційної справи та прийняття рішення
    24 Jul
    1.       Розгляд люстраційної справи відбувається на засіданні тієї колегії Люстраційного комітету, яка призначила розгляд справи. На засідання запрошуються суб’єкт люстрації, стосовно якого відкрито справу, а в разі необхідності й інші заінтересовані особи.
    2.       У разі неможливості з поважних причин взяти участь у засіданні колегії Люстраційного комітету суб’єкт люстрації, справа стосовно якого розглядається, може надати по суті порушених питань письмові пояснення, які додаються до матеріалів справи. Письмові пояснення оголошуються на засіданні колегії Люстраційного комітету в обов'язковому порядку. Повторна неявка суб’єкту люстрації на засідання колегії є підставою для розгляду люстраційної справи за його відсутності.
    3.       На засіданні колегії Люстраційного комітету заслуховуються повідомлення інспектора Люстраційного комітету, який здійснював перевірку, про результати перевірки, повідомлення членів колегії Люстраційного комітету, які здійснювали додаткову люстраційну перевірку, пояснення суб’єкту люстрації, стосовно якого розглядається справа, та/або його представника, а також інших заінтересованих осіб.
    4.       Суб’єкт люстрації, стосовно якого розглядається справа, та/або його представник мають право надавати пояснення, ставити запитання учасникам провадження, висловлювати заперечення, і заявляти клопотання.
    5.       Під час розгляду люстраційної справи допускається проведення додаткової люстраційної перевірки лише у разі, якщо вона не проводилась до відкриття люстраційного провадження. Про проведення додаткової люстраційної перевірки приймається ухвала, яка підписується тими членами колегії, які ініціювали її проведення.
    6.       Перебіг розгляду люстраційної справи та оголошення результатів її розгляду транслюється на веб-порталі Люстраційного комітету України в прямому ефірі.        
    7.       Колегія Люстраційного комітету України обговорює результати розгляду люстраційної справи за відсутності суб’єкту люстрації, стосовно якого розглядалася справа, і запрошених осіб. Рішення у люстраційній справі приймається більшістю голосів колегії Люстраційного комітету.
    Стаття 45.  Рішення у люстраційній справі
    24 Jul
    1.       За результатами розгляду справи колегія Люстраційного комітету приймає одне з таких рішень:
    про затвердження результатів люстраційної перевірки або додаткової люстраційної перевірки і включення суб’єкту люстрації до другого або третього люстраційного списків, відповідно, або
             про відхилення результатів перевірки і включення суб’єкту люстрації до четвертого люстраційного списку.
    2.       Рішення колегії Люстраційного комітету України викладається в письмовій формі, підписується головуючим і членами колегії, які брали участь у розгляді люстраційної справи, і оголошується на засіданні. Рішення у люстраційній справі повинно містити:
    1) прізвище, ім'я, по батькові і посаду суб’єкту люстрації, щодо якого приймається рішення;
    2) встановлені обставини у справі з посиланням на докази;
    3) мотиви, з яких ухвалено рішення;
    4) суть рішення за результатами розгляду;
    5) порядок і строк оскарження рішення.
    3.       За наявності окремої думки вона викладається членом колегії Люстраційного комітету України у письмовій формі і додається до справи, про що головуючий повідомляє на засіданні. Зміст окремої думки оголошенню на засіданні не підлягає.
    4.       Копія рішення колегії Люстраційного комітету вручається суб’єкту люстрації, стосовно якого розглядалася люстраційна справа, а в разі його відсутності під час оголошення рішення надсилається у семиденний строк поштою.
    5.       Рішення Люстраційного комітету може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому кодексом Адміністративного судочинства України.
    Стаття 46.  Порядок звільнення суб’єкту люстрації, який включений до другого люстраційного списку
    24 Jul
    1.       Суб’єкт люстрації, щодо якого Люстраційний комітет прийняв рішення про його включення до другого люстраційного списку, підлягає звільненню з посади тим органом, який призначив його на посаду. Орган, який призначив на посаду суб’єкта люстрації, приймає рішення про звільнення суб’єкту люстрації протягом семи робочих днів після отримання цим органом рішення Люстраційного комітету про включення суб’єкту люстрації до другого люстраційного списку.
    2.       Якщо органом, який призначив суб’єкта люстрації на посаду, є Верховна  Рада України, вона приймає рішення про звільнення суб’єкту люстрації протягом двадцяти календарних днів з початку найближчої чергової сесії після отримання Верховною Радою України рішення Люстраційного комітету про включення відповідного суб’єкту люстрації до другого люстраційного списку.  У разі якщо для прийняття Верховною Радою рішення про звільнення відповідного суб’єкту люстрації вимагається подання органу, на який відповідно до Конституції і законів України покладено повноваження зі звернення до Верховної Ради України із поданням про звільнення такого суб’єкту люстрації, до рішення Люстраційного комітету додається зазначене подання.
    3.       Якщо органом, який призначив суб’єкта люстрації на посаду, є Президент України або Кабінет Міністрів України, рішення про звільнення суб’єкту люстрації повинне бути прийняте зазначеними органами протягом двадцяти календарних днів після отримання рішення Люстраційного комітету про включення відповідного суб’єкту люстрації до другого люстраційного списку. У разі якщо для прийняття Президентом України або Кабінетом Міністрів України рішення про звільнення відповідного суб’єкту люстрації вимагається подання органу, на який відповідно до Конституції і законів України покладено повноваження зі звернення до Президента України або Кабінету Міністрів України із поданням про звільнення такого суб’єкту люстрації, до рішення Люстраційного комітету додається зазначене подання.
    4.       Орган, до якого Люстраційний комітет подав рішення про включення суб’єкту люстрації до другого люстраційного списку, повинен відзвітувати перед Люстраційним комітетом про звільнення відповідного суб’єкту люстрації протягом десяти календарних днів після закінчення відведеного цим Законом строку для прийняття цим органом рішення про звільнення суб’єкту люстрації.
    Розділ V. ЛЮСТРАЦІЙНИЙ КОМІТЕТ
    Стаття 47.  Статус Люстраційного комітету
    24 Jul
    1.       Статус Люстраційного комітету визначається цим Законом.
    2.       Люстраційний комітет є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.
    3.       Люстраційний комітет є юридичною особою з місцезнаходженням у місті Києві.               
    4.       До складу Люстраційного комітету входять 15 членів Комітету і 150 інспекторів Комітету.
    5.       Члени Комітету призначаються Кабінетом Міністрів України. Голова та заступник Голови Люстраційного комітету обираються таємним голосуванням членами Комітету зі складу членів Комітету. Порядок висунення кандидатур і проведення таємного голосування визначається на першому засіданні Люстраційного комітету після обрання кількості членів Люстраційного комітету, достатньої для проведення засідання.
    6.       Інспектори призначаються наказом Голови Люстраційного комітету за результатами конкурсного відбору в порядку, визначеному статтею 55 цього Закону.
    7.       Постанови Люстраційного комітету приймаються колегіально на засіданнях членів Люстраційного комітету більшістю від його складу.
    8.       Рішення Люстраційного комітету приймаються колегіями у складі трьох членів Люстраційного комітету більшістю голосів членів Колегії.
    9.       До штату Люстраційного комітету входять, окрім членів і інспекторів Люстраційного комітету, штатні працівники, які є посадовими особами, та працівники, залучені на контрактній основі.
    10.  За пропозицією Голови Люстраційного комітету рішенням Кабінету Міністрів України можуть бути створені регіональні представництва Комітету.
    11.  Голова, заступник Голови, члени, інспектори та інші посадові особи Люстраційного комітету є  державними службовцями.
    Стаття 48.  Присяга членів Люстраційного Комітету
    24 Jul
    Член Люстраційного комітету, його Голова і заступник Голови, перед вступом на посаду складає на засіданні Верховної Ради України присягу такого змісту: «Присягаю сумлінно, чесно і неупереджено виконувати обов'язки члена Люстраційного комітету України з метою очищення державного апарату від осіб, які своєю незаконною діяльністю завдають шкоди авторитету держави, її національній безпеці і підривають довіру суспільства до інститутів державної влади».
    Стаття 49.  Повноваження   Люстраційного комітету
    24 Jul
    До повноважень Люстраційного комітету належить:
    1)       перевірка декларацій суб’єктів люстрації, поданих відповідно до цього Закону;
    2)       контроль за своєчасним поданням і правильністю заповнення декларацій особами, визначеними цим Законом;
    3)       встановлення факту порушення люстраційних критеріїв;
    4)       [встановлення порушення законодавства щодо конфлікту інтересів та несумісності];
    5)       ведення Державного люстраційного реєстру;
    6)       складання та публікація в порядку, передбаченому цим Законом, люстраційних списків;
    7)       здійснення люстраційної перевірки і люстраційного провадження;
    8)       звернення до банків, фінансових установ, уповноважених державних органів та їх посадових особі, а також до суду з метою отримання даних, інформації і документів, необхідних для здійснення люстраційної перевірки;
    9)       призначення на посаду інспекторів Люстраційного комітету за наслідками конкурсу;
    10)  дострокове припинення повноважень інспекторів Люстраційного
    11)  формування і підтримання автоматизованої бази даних Люстраційного комітету;
    12)  включення осіб, що підлягають люстрації, до другого, третього або четвертого люстраційних списків за наслідками люстраційної перевірки;
    13)  повідомлення уповноважених органів, відповідальних за здійснення кримінальних проваджень, якщо є докази або достатні підстави, що вказують на вчинення злочину;
    14)  здійснення досліджень, аналізу, підготовка річної статистики щодо декларацій, їх перевірки, взаємодія із особами, які здійснюють владні повноваження та функції, визначені цим законом, в тому числі щодо надання допоміжних послуг;
    15)  підготовка та поширення практичних рекомендацій та інших матеріалів щодо люстрації, напрацьованих Люстраційним комітетом з урахуванням практики судових органів;
    16)  видання методичних рекомендацій щодо порядку заповнення декларації.
    Стаття 50.  Резервна
    Стаття 51.  Принцип незалежності в роботі Люстраційного комітету
    24 Jul
    1.       Для виконання покладених на нього завдань Люстраційний комітет діє на основі принципу незалежності своєї роботи.
    2.       Принцип незалежності роботи Люстраційного комітету полягає у тому, що Голова, заступник Голови, члени Комітету та люстраційні інспектори не можуть запитувати та отримувати накази щодо здійснення люстраційної перевірки і люстраційного провадження від жодного державного органу, установи або посадової особи.
    3.       У своїй діяльності Люстраційний комітет України керується Конституцією та законами України, актами Кабінету Міністрів України, нормативними документами, затвердженими Люстраційним комітетом України.
    4.       Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо роботи Люстраційного комітету України в межах його компетенції, визначеної цим Законом.
    Стаття 52.  Статус посадових осіб Люстраційного комітету
    24 Jul
    1.       Членом або інспектором Люстраційного комітету може бути призначена особа, яка відповідає вимогам, передбаченими статті 54 цього Закону.
    2.       Інспектори призначаються рішенням Люстраційного комітету на підставі результатів конкурсу, що проводяться відповідно до положення, затвердженого постановою Люстраційного комітету, погодженою із Громадською радою Люстраційного комітету, та опублікованого в офіційних друкованих джерелах, а також на веб-порталі Комітету.
    3.       Працівники Люстраційного комітету не мають права публічно оголошувати свою позицію щодо справ, які розглядаються Комітетом за їх участі.
    4.       Працівники Комітету зобов'язані не розголошувати дані та інформацію, до якої вони мають доступ, окрім випадків, передбачених законом. Ця заборона продовжується протягом 5 років після припинення роботи в Комітеті; недотримання цього обов’язку тягне кримінальну відповідальність в порядку, передбаченому законом.
    5.       Працівники Комітету можуть бути притягнуті до цивільної, дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності у випадках і порядку, передбаченому законом.
    Стаття 53.  Призначення та звільнення членів Люстраційного комітету України
    24 Jul
    1.       Члени Люстраційного комітету призначаються Кабінетом Міністрів України за поданням коаліції депутатських фракцій Верховної Ради України.
    2.       Строк повноважень Голови, заступника Голова і членів Люстраційного комітету становить п’ять років з моменту принесення присяги. Голова і більшість членів Люстраційного комітету приносять присягу одночасно.
    3.       Голова, заступник Голови і члени Комітету можуть бути звільнені з посади в таких випадках:
    1)       звільнення за власним бажанням;
    2)       засудження вироком суду, який набрав законної сили, за вчинення злочину;
    3)       порушення вимог закону щодо [конфлікту інтересів], або несумісності,
    4)       невідповідність вимогам, визначеним статтею 54 цього Закону.
    4.       Голова Комітету може бути також звільнений з посади Голови Комітету за неефективне керівництво роботою Комітету. 
    5.       За наявності підстав для звільнення Кабінет Міністрів України приймає рішення про звільнення за поданням Громадської ради при Люстраційному комітеті.
    6.       Наявність випадку, передбаченого частиною четвертою цієї статті встановлюється Громадською радою на підставі висновку зовнішнього аудиту відповідно до статті 60 цього Закону. Громадська рада встановлює наявність випадків, передбачених пунктами 3-4 частини третьої цієї статті за власною ініціативною або за повідомленням будь-якої особи.
    Стаття 54.  Вимоги до Голови, заступника Голови , членів і інспекторів Люстраційного комітету
    24 Jul
    1.       Головою, заступником Голови, членом і інспектором Комітету може бути будь-яка особа, яка відповідає всім нижченаведеним критеріям:
    1)       є громадянином України і володіє державною мовою;
    2)       має повну дієздатність;
    3)       має повну вищу освіту в сфері права або економіки, підтверджену відповідно до закону;
    4)       не є та не була протягом останніх трьох років членом жодної політичної партії, групи або об'єднання,  а також не перебувала на посаді, яка відповідно до цього Закону підлягає люстрації;
    5)       подала люстраційну декларацію і відповідає люстраційним критеріям;
    6)       не була засуджена за вчинення умисного злочину;
    7)       за станом здоров’я та психологічно придатна до виконання своїх обов'язків.
    2.       Доказом відповідності вимогам, передбаченим пунктами 4 та 5 частини першої цієї статті, є письмова заява особи, засвідчена нотаріусом.
    3.       Головою, заступником Голови та членом Комітету може бути особа не молодша 30 років і не старша шістдесяти п’яти років.
    4.       Інспектором Комітету може бути особа не молодша 25 років і не старша п’ятдесяти п'яти років.
    Стаття 55.  Конкурсний відбір інспекторів Комітету
    24 Jul
    1.       Протягом 5 днів з дня затвердження Положення про конкурс Люстраційний комітет публічно оголошує початок відбору інспекторів Люстраційного комітету шляхом публікації оголошення на веб-порталі Комітету, та у щонайменше трьох загальнонаціональних газетах та у  офіційних друкованих виданнях. Витрати на проведення першого відбору покриваються Кабінетом Міністрів України.
    2.       Кандидати подають засвідчені документи до відділу кадрів Комітету протягом 30 днів після дати публікації оголошення.
    3.       Протягом щонайбільше 10 днів від дня спливу строку для подання кандидатур, Люстраційний комітет перевіряє їх на предмет відповідності вимогам, передбаченим частиною другою статті 54 цього Закону та відбирає кандидатури, які відповідають цим вимогам.
    4.       Протягом 30 днів після завершення перевірки кандидатур на предмет відповідності передбаченим вимогам, кандидати беруть участь у конкурсі.
    5.       Умови та порядок проведення конкурсу визначаються Положенням.
    6.       Положення про конкурс або екзамен має бути затверджене постановою Люстраційного комітету, погодженою Громадською радою при Люстраційному комітеті, та опубліковане у офіційних друкованих виданнях та на веб-порталі Комітету протягом 15 днів після створення Ради.
    7.       Теми конкурсу, а також склад ради, відповідальної за організацію конкурсу, підготовку проектів питань, перевірку документів та розгляду скарг визначається постановою Люстраційного комітету, погодженою із Громадською радою, та підлягає опублікуванню на веб-порталі Комітету.
    8.       Конкурс має складатися з письмового тесту та інтерв'ю.
    9.       Тематика письмового тесту має відображати теми, які виявляють знання кандидатів, а також їх лідерські та організаційні здібності.
    10.  Апеляція може бути подана протягом 2 днів з дати публікації результатів і розглядається протягом 2 днів від дня закінчення строку на подання апеляцій.
    11.  Кандидати, які отримали кількість балів, визначену Положенням про конкурс, проходять інтерв’ю із комісією із 6 осіб, складеною на паритетних началах із членів Люстраційного комітету і представників Громадської ради протягом 5 днів з дня вирішення всіх заперечень на результати письмового тесту. Допускається одночасне функціонування до 5 екзаменаційних комісій.
    12.  Результати конкурсу затверджуються протягом 15 днів з дня вирішення апеляцій.
    Стаття 56.  Призначення люстраційних інспекторів
    24 Jul
    1.       Кандидати на посаду люстраційних інспекторів, що пройшли відбір, призначаються наказом Голови Люстраційного комітету протягом 15 днів після затвердження результатів відбору у відповідності до Положення.
    2.       Перед вступом на посаду інспектор складає присягу такого змісту на урочистому засіданні Люстраційного комітету: «Присягаю сумлінно, чесно і неупереджено виконувати обов'язки інспектора Люстраційного комітету України з метою очищення державного апарату від осіб, які своєю незаконною діяльністю завдають шкоди авторитету держави, її національній безпеці і підривають довіру суспільства до інститутів державної влади».
    Стаття 57.  Вимоги щодо несумісності
    24 Jul
    Посади Голови, заступника Голови, членів Люстраційного комітету та інспекторів Комітету несумісні із зайняттям будь-якої іншої посади в публічних або приватних органах та установах, за виключенням академічної викладацької діяльності.
    Стаття 58.  Обов’язки Голови і заступника Голови Люстраційного Комітету
    24 Jul
    1.       Основними обов'язками Голови Комітету є наступні:
    1)       організовувати, координувати, скеровувати та контролювати поточну діяльність Комітету в межах, визначених законом;
    2)    затверджувати організаційну структуру та штатний розпис Комітету;
    3)    призначати працівників Комітету у визначеному законом порядку;
    4)       порушувати дисциплінарні провадження щодо підпорядкованих йому працівників;
    5)       забезпечувати публікацію щорічних звітів про діяльність Комітету та висновків зовнішньої незалежної аудиторської перевірки діяльності Комітету на веб-порталі Комітету;
    6)       представляти Комітет у взаємовідносинах із будь-якими публічними та приватними установами та фізичними особами;
    7)       затверджувати план діяльності Комітету. План діяльності складається на щорічний основі із врахуванням висновків зовнішнього незалежного аудиту;
    8)       видавати внутрішні накази та інструкції;
    9)       виконувати інші обов’язки, передбачені законом.
    2.       Заступник Голови Комітету виконує обов'язки, передбачені цим Законом, та доручені йому Головою Комітету. Обов'язки передбачені пунктами 2 та 7 частини першої цієї статті можуть виконуватись виключно Головою Комітету.
    Стаття 59.  Відсторонення від посади
    24 Jul
    1.       Затримання (взяття під варту) або відкриття кримінального провадження проти члена Комітету або люстраційного інспектора має наслідком його відсторонення від посади.
    2.       Протягом 24 годин після вжиття заходів, передбачених частиною першою цієї статті, прокурор або суддя повідомляють про таке рішення Кабінет Міністрів України, Комітет та Громадську раду.
    3.       Рішення про відсторонення з посади Голови, заступника Голови та члена Люстраційного комітету затверджується Кабінетом Міністрів України, а щодо інспекторів Комітету – Головою Комітету. Рішення про відсторонення доводиться до відома відстороненої особи.
    4.       У випадку відсторонення Голови або заступника Голови Комітету Кабінет Міністрів України призначає одного з членів Комітету тимчасово виконуючим обов’язки Голови або заступника Голови Люстраційного комітету. Таке тимчасове призначення припиняється автоматично після відновлення на посаді відстороненої особи або після призначення нової особи на відповідну посаду.
    5.       У випадку зняття звинувачень або припинення кримінального переслідування, а також у випадку постановлення виправдувального вироку та припинення кримінального провадження рішенням суду, яке набрало законної сили, особа відновлюється на посаді і за весь період відсторонення йому/їй виплачується заробітна плата.
    Стаття 60.  Зовнішній незалежний аудит
    24 Jul
    1.       Оцінка якості управління Комітетом здійснюється на щорічній основі зовнішнім незалежним аудитом.
    2.       Фінансування аудиту, передбаченого частиною першою, здійснюється з бюджету Комітету. Обрання установи, яка здійснюватиме аудит, здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про державні закупівлі.
    3.       Висновки аудиту мають бути складені протягом перших трьох місяців року і мають обов’язково включати рекомендації щодо виконання управлінських обов’язків, ефективність організації, діяльності та комунікації, виконання обов’язків керівництвом Комітету, а також рекомендації щодо зменшення або збільшення, за необхідності, штату Комітету.
    4.       Протягом щонайбільше 5 днів після отримання звіту, Голова Комітету має надіслати його Кабінету Міністрів України та Громадській раді.
    Стаття 61.  Організаційні питання роботи Комітету
    24 Jul
    1.       Поточні та капітальні витрати Люстраційного комітету повністю фінансуються за рахунок коштів державного бюджету. Проект бюджету Комітету складається Головою Комітету за погодженням з Міністром фінансів, та передається на розгляд Кабінету Міністрів України для включення у якості окремого розділу до проекту закону про державний бюджет. Обсяг асигнувань   з   державного   бюджету   на    утримання Комітету,  у тому  числі  розмір  видатків  на оплату  праці  його працівників щорічно встановлюється Верховною Радою України окремим рядком  під  час  затвердження державного бюджету. Фінансування витрат на  утримання  Комітету  відбувається  шляхом перерахування  центральним  органом  виконавчої влади, що реалізує державну  політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів,  на   поточні  бюджетні рахунки Комітету коштів загального фонду державного  бюджету  відповідно  до нормативу перерахувань. Розмір цього  нормативу  встановлюється  Верховною  Радою України під час затвердження державного бюджету на черговий рік.
    2.       Гранична кількість працівників Комітету складає 350 осіб; ця кількість може буде збільшення законом про державний бюджет за пропозицією Голови Комітету.
    3.       Організаційна структура Комітету, завдання, обов'язки та відповідальність працівників Комітету визначається внутрішнім положенням про організацію та функціонування, що затверджується постановою Люстраційного комітету
    4.       Заробітна плата та інші права працівників Комітету встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до закону із врахуванням важливості, відповідальності, складності та ризикованості їх роботи, обмежень та правил щодо несумісності, передбачених законом, та з метою гарантування незалежності та автономності працівників відповідно до закону.
    5.       Працівники Комітету  при виконанні службових обов'язків є представниками державної влади. Їх особисті і  майнові  права  охороняються  законом  нарівні  з  працівниками правоохоронних органів.
    6.       Життя і здоров'я працівників Комітету, службові обов'язки яких полягають у безпосередньому виконанні функцій,  визначених статтею 2  Закону  України  «Про  державний  захист  працівників  суду і правоохоронних органів»,  підлягають  обов'язковому державному страхуванню за рахунок  коштів  державного  бюджету  на суму   п'ятирічної  заробітної  плати  за  їх  останньою  посадою.
    7.       У разі  заподіяння  зазначеним  особам у зв'язку з виконанням службових  обов'язків  каліцтва,  поранення,   контузії,   травми, захворювання  чи іншого стійкого ушкодження здоров'я,  що виключає можливість продовження  професійної  діяльності,  їм  виплачується страхова сума у розмірі від річної до п'ятирічної заробітної плати за   їх   останньою   посадою   (залежно   від   ступеня    втрати працездатності),  а  у разі загибелі (смерті) працівника внаслідок тілесного чи іншого ушкодження здоров'я,  пов'язаного з виконанням службових обов'язків, сім'ї загиблого виплачується страхова сума у розмірі  п'ятирічної  заробітної  плати за його останньою посадою.
    8.       Збитки, завдані знищенням або пошкодженням  майна  працівнику Антимонопольного  комітету  України  чи працівнику територіального відділення або членам  його  сім'ї  у  зв'язку  з  виконанням  ним службових обов'язків,  відшкодовуються  в  установленому  законом порядку в повному обсязі за рахунок коштів  державного  бюджету  з наступним  стягненням  цієї  суми  з  винних  осіб. 
    9.       Порядок та умови  обов'язкового  державного  страхування  і перелік   посад,   які   підлягають    обов'язковому    державному страхуванню, визначаються Кабінетом Міністрів України.
    10.  Посадові особи і відповідальні працівники Комітету мають службове посвідчення. Положення про службове   посвідчення   працівника  Комітету затверджується Кабінетом Міністрів України.
    Розділ VI. ГРОМАДСЬКА РАДА ЛЮСТРАЦІЙНОГО КОМІТЕТУ
    Стаття 62.  Статус Громадської ради Люстраційного комітету
    24 Jul
    1.           Контроль за діяльністю Люстраційного комітету здійснює Громадська рада Люстраційного комітету України. Повноваження Громадської ради визначаються цим Законом, порядок діяльності Громадської ради визначаються цим Законом та положенням про Громадську раду Люстраційного комітету України, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
    2.           Громадська рада Люстраційного комітету складається з 21 члена Громадської ради.
    3.           Громадська рада є повноважною за умови обрання до її складу не менш як двох третин від її складу.
    4.           Строк повноважень Громадської ради складає 5 років. Повноваження Громадської ради припиняються в день першого засідання новообраної Громадської ради.
    Стаття 63.  Формування Громадської ради Люстраційного комітету
    24 Jul
    1.           До складу Громадської ради можуть бути обрані представники громадських, релігійних, благодійних організацій, професійних спілок та їх об’єднань, творчих спілок, асоціацій, організацій роботодавців, недержавних засобів масової інформації та інших непідприємницьких товариств і установ, легалізованих відповідно до законодавства України (далі — інститути громадянського суспільства).
    2.       Склад Громадської ради формується на установчих зборах шляхом рейтингового голосування за кандидатури, внесені інститутами громадянського суспільства.
    3.       Для формування першого складу Громадської ради Кабінет Міністрів України утворює ініціативну групу з підготовки установчих зборів за участю інститутів громадянського суспільства.
    4.       Не пізніше ніж за 60 календарних днів до закінчення її повноважень Громадська рада утворює ініціативну робочу групу з підготовки установчих зборів для формування наступного складу ради.
    5.       Не пізніше ніж за 30 календарних днів до проведення установчих зборів Кабінет Міністрів України – щодо першого складу Громадської ради, або Люстраційний комітет України – щодо всіх наступних складів Ради, оприлюднює на своєму офіційному веб-порталі повідомлення про дату, час, місце, порядок проведення установчих зборів, порядок подання заяв для участі в установчих зборах, відомості про склад ініціативної групи та прізвище, ім’я, електронну адресу та номер телефону відповідальної особи.
    6.       Для участі в установчих зборах до ініціативної групи подається заява у довільній формі, підписана уповноваженою особою керівного органу інституту громадянського суспільства.
    7.       До заяви додаються:
             (а) рішення керівника інституту громадянського суспільства, якщо інше не передбачено його установчими документами, про делегування представника для участі в установчих зборах, посвідчене печаткою (у разі наявності);
             (б) біографічна довідка делегованого представника інституту громадянського суспільства;
             (в) копії документів, що підтверджують легалізацію інституту громадянського суспільства;
             (г) інформація про результати діяльності інституту громадянського суспільства протягом останніх двох років.
    8.       За 10 календарних днів до проведення установчих зборів приймання заяв для участі у них припиняється. На підставі поданих заяв ініціативна група складає список учасників установчих зборів, кандидатур до нового складу Громадської ради та у разі потреби уточнює місце проведення установчих зборів, про що Кабінет Міністрів України (щодо першого складу Громадської) або Люстраційний комітет України (щодо наступних складів Громадської ради) повідомляє на своєму офіційному веб-порталі.
    9.       Під час проведення установчих зборів з числа їх учасників обирається голова зборів, секретар, лічильна комісія, заслуховується інформація про результати діяльності попереднього складу Громадської ради.
    10.  Протокол установчих зборів, відомості про склад громадської ради орган оприлюднює на своєму офіційному веб-порталі та в інший прийнятний спосіб.
    11.  Кабінет Міністрів України затверджує склад Громадської ради на підставі протоколу установчих зборів.
    Стаття 64.  Членство у Громадській раді
    24 Jul
    1.       Членство в Громадській раді є індивідуальним.
    2.       Повноваження члена Громадської ради припиняються в день припинення повноважень Громадської ради, до складу якої його було обрано.
    3.       Повноваження члена Громадської ради можуть бути припинені достроково у випадку:
    1)       систематичної відсутності члена громадської ради на її засіданнях без поважних причин (більше ніж два рази поспіль);
    2)       повідомлення керівника інституту громадянського суспільства, якщо інше не передбачено його установчими документами, про відкликання свого представника та припинення його членства в Громадській раді;
    3)       скасування державної реєстрації інституту громадянського суспільства, представника якого обрано до складу Громадської ради;
    4)       неможливості члена Громадської ради брати участь у роботі громадської ради за станом здоров’я, визнання у судовому порядку члена громадської ради недієздатним або обмежено дієздатним;
    5)       подання членом Громадської ради відповідної заяви.
    4.       Рішення про дострокове припинення повноважень члена Громадської ради приймаються більшістю від складу Громадської ради.
    5.       Члени Громадської ради здійснюють свої повноваження на громадських засадах і не отримують винагороди за свою роботу.
    Стаття 65.  Голова та заступник Голови Громадської ради
    24 Jul
    1.       Громадську раду очолює голова, який обирається членами Громадської ради з її складу на її першому засіданні шляхом рейтингового голосування.
    2.       Голова Громадської ради має заступника, який обирається з числа членів Громадської ради шляхом рейтингового голосування.
    3.       Головою та заступником Голови Громадської ради не може бути обрано посадову або службову особу органу державної влади.
    4.       Повноваження Голови громадської ради можуть бути припинені за рішенням громадської ради у разі припинення його членства у раді, а також виникнення підстав, передбачених Положенням про Громадську раду.
    5.       Голова Громадської ради:
    1)       організовує діяльність Громадської ради;
    2)       скликає та організовує підготовку та проведення її засідань;
    3)       підписує документи від імені Громадської ради;
    4)       представляє Громадську раду у відносинах з органами державної влади;
    5)       може брати участь у засіданнях колегії органу.
    Стаття 66.  Повноваження Громадської ради
    24 Jul
    1.       Громадська рада відповідно до цього Закону:
    1)       погоджує рішення та інші акти Люстраційного комітету України у випадках, передбачених цим Законом;
    2)       встановлює факт невідповідності членів Люстраційного комітету України вимогам, передбаченим статтею 54 цього Закону;
    3)       звертається із поданням до Кабінету Міністрів України про припинення повноважень членів Люстраційного комітету з підстав, визначених пунктами 3 і 4 частини 4 статті 53 цього Закону цього Закону;
    4)       призначає зі свого складу членів комісії для проведення конкурсного відбору люстраційних інспекторів;
    5)       організує, контролює проведення та затверджує результати конкурсного відбору люстраційних інспекторів;
    6)       здійснює аналіз висновку щорічного зовнішнього незалежного аудиту діяльності Люстраційного комітету та дає рекомендації щодо удосконалення роботи Комітету;
    7)       здійснює інші повноваження, визначені цим Законом.
    Стаття 67.  Порядок роботи Громадської ради
    24 Jul
    1.       Громадська рада не є постійно діючим органом.
    2.       Громадська рада здійснює свою роботу на відкритих засіданнях.
    3.       Засідання Громадської ради скликаються Головою Громадської ради. Засідання Громадської ради проводяться за ініціативою Голови Громадської ради або на вимогу не менше ніж 5 членів Громадської ради, а також на вимогу Голови Люстраційного комітету або не менш як 5 членів Люстраційного комітету.
    4.       Перше засідання новообраної Громадської ради проводиться протягом десяти робочих днів після затвердження Кабінетом Міністрів України складу новообраної Громадської ради.
    5.       Засідання Громадської ради є повноважним за умови присутності на ньому не менш як двох третин членів Громадської Ради.
    6.       Рішення Громадської ради з питань, передбачених пунктами 2 і 3 статті 66 цього Закону приймаються більшістю від складу Ради, рішення з решти питань приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів Ради.
    7.       Засідання Громадської ради проводяться в приміщенні Люстраційного комітету.
    8.       Діяльність Громадської ради забезпечує адміністративний персонал Люстраційного комітету. 
    Розділ VII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
    24 Jul
    1.       Цей Закон набуває чинності з дня наступного за днем його опублікування,  крім положень, які передбачають настання відповідальності у вигляді звільнення з посади за порушення другого і третього люстраційного критеріїв, які набувають чинності в день набуття чинності Закону України «Про створення Інституту національної пам’яті України».
     
    2.                 Внести зміни до таких законодавчих актів України:
    2.1.         У Законі України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2013 р., № 17, ст. 153):
             Статтю 53 доповнити частиною другою такого змісту:
             «Перебування на посаді судді несумісне із зайняттям діяльністю, внаслідок якої суддю рішенням Люстраційного комітету України включено до списку суб’єктів люстрації, що підлягають звільненню за наслідками люстраційної перевірки».  
    24 Jul
    Тут можливе свавілля від чиновників люстраційного комітету. Несумісність з займаною посадою потрібно визначати при прийомі на посаду.
    2.2.         У Законі «Про прокуратуру» (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 53, ст. 793 із наступними змінами):
        
    Статтю 46 доповнити новою частиною такого змісту:
     
         «Перебування на посаді прокурора або слідчого прокуратури несумісне із зайняттям діяльністю, внаслідок якої прокурора або слідчого прокуратури рішенням Люстраційного комітету України включено до списку суб’єктів люстрації, що підлягають звільненню за наслідками люстраційної перевірки».
    24 Jul
    На Заході існують спеціальні незалежні служби, що володіють подібними повноваженнями.
    2.3.         У Законі «Про міліцію» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 20 із наступними змінами):
            
    Статтю 17 доповнити новими частинами одинадцятою та дванадцятою такого змісту:
            
             «Служба в міліції несумісна із зайняттям діяльністю, внаслідок якої працівника міліції рішенням Люстраційного комітету України включено до списку суб’єктів люстрації, що підлягають звільненню за наслідками люстраційної перевірки.
     
    У випадку включення працівника міліції рішенням Люстраційного комітету України до списку суб’єктів люстрації, що підлягають звільненню за наслідками люстраційної перевірки, така особа підлягає звільненню зі служби. Подання про звільнення такої особи зі служби вноситься Головою Люстраційного комітету України органу, який призначив (обрав) таку особу на посаду».
    2.4.         У Законі України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами):
            
    Статтю 12 доповнити новою частиною такого змісту:
            
             «Перебування на посаді державного службовця несумісне із зайняттям діяльністю, внаслідок якої державного службовця рішенням Люстраційного комітету України включено до списку суб’єктів люстрації, що підлягають звільненню за наслідками люстраційної перевірки».
     
    2.5.         У Законі України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 33, ст. 175 із наступними змінами):
     
             Статтю 5 доповнити новою частиною такого змісту:
            
             «Перебування на посаді в органі місцевого самоврядування несумісне із зайняттям діяльністю, внаслідок якої особу, яка обіймає посаду в органі місцевого самоврядування, рішенням Люстраційного комітету України включено до списку суб’єктів люстрації, що підлягають звільненню за наслідками люстраційної перевірки».
    2.6.         У Законі України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 30, ст. 409 із наступними змінами):
            
    Статтю 14 після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:
            
    «Служба в Державній кримінально-виконавчій службі несумісна із зайняттям діяльністю, внаслідок якої особу, яка є працівником Державної кримніально-виконавчої служби України,  рішенням Люстраційного комітету України включено до списку суб’єктів люстрації, що підлягають звільненню за наслідками люстраційної перевірки.
            
    У випадку включення працівника Державної кримніально-виконавчої служби України до списку суб’єктів люстрації, що підлягають звільненню за наслідками люстраційної перевірки, така особа підлягає звільненню зі служби. Подання про звільнення такої особи зі служби вноситься Головою Люстраційного комітету України органу, який призначив (обрав) таку особу на посаду».
            
         У зв’язку з цим частини з четвертої по восьму вважати відповідно частинами п'ятою-дев'ятою.
     
    2.7.         У Законі України «Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 30, ст. 258 із наступними доповненнями):
            
    Статтю 10 після частини четвертої доповнити новою частиною такого змісту:
            
             «Служба в Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України несумісна із зайняттям діяльністю, внаслідок якої особу, яка є працівником Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, рішенням Люстраційного комітету України включено до списку суб’єктів люстрації, що підлягають звільненню за наслідками люстраційної перевірки.
            
    У випадку включення працівника Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України рішенням Люстраційного комітету України до списку суб’єктів люстрації, що підлягають звільненню за наслідками люстраційної перевірки, така особа підлягає звільненню зі служби. Подання про звільнення такої особи зі служби вноситься Головою Люстраційного комітету України органу, який призначив (обрав) таку особу на посаду».
            
             У зв’язку з цим частини з п’ятою по дванадцяту вважати частинами шостою-тринадцятою.
    2.8.         У Законі України «Про Службу безпеки України» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 27, ст. 382 із наступними змінами):
             Статтю 19 після частини восьмої доповнити частиною дев’ятою та десятою такого змісту:
             «Служба в органах Служби безпеки України несумісна із зайняттям діяльністю, внаслідок якої особу, яка є співробітником Служби безпеки України, рішенням Люстраційного комітету України включено до списку суб’єктів люстрації, що підлягають звільненню за наслідками люстраційної перевірки.
            
             У випадку включення співробітника органів Служби безпеки України рішенням Люстраційного комітету України до списку суб’єктів люстрації, що підлягають звільненню за наслідками люстраційної перевірки, така особа підлягає звільненню зі служби. Подання про звільнення такої особи зі служби вноситься Головою Люстраційного комітету України органу, який призначив (обрав) таку особу на посаду».
            
             У зв’язку з цими частини з дев’ятої по одинадцяту вважати відповідно частинами одинадцятою-тринадцятою.
     
    2.9.         У Законі України «Про Центральну виборчу комісії України» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 36, ст. 448 із наступними змінами):
     
    1)       Статтю 7 доповнити новою частиною восьмою такого змісту:
             «Перебування на посаді члена Комісії несумісне із зайняттям діяльністю, внаслідок якої члена Комісії рішенням Люстраційного комітету України включено до списку суб’єктів люстрації, що підлягають звільненню за наслідками люстраційної перевірки»;
     
    2)       У статті 30:
             Частину четверту доповнити новим пунктом 11 такого змісту:
            
             «Включення члена Центральної виборчої комісії рішенням Люстраційного комітету України до списку суб’єктів люстрації, що підлягають звільненню за наслідками люстраційної перевірки»;
     
             Після частини сьомої доповнити новою частиною такого змісту:
            
             «Подання про дострокове припинення повноважень члена Комісії щодо Голови Комісії з підстави, передбаченої пунктом 11 частини четвертої, вноситься Головою Люстраційного комітету України Президенту України».
            
             У зв'язку з цим частини з восьмої по дванадцяту вважати відповідно частинами дев’ятою-тринадцятою.
     
    2.10.    У Кодексі Цивільного захисту України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 34-35, ст. 458 із наступними змінами):
     
    1)       Статтю 101 доповнити новою частиною такого змісту:
         «Перебування на службі цивільного захисту несумісне із зайняттям діяльністю, внаслідок якої особу рядового або начальницького складу служби цивільного захисту рішенням Люстраційного комітету України включено до списку суб’єктів люстрації, що підлягають звільненню за наслідками люстраційної перевірки».
     
    2)       У статті 106:
     
    Частину другу після пункту 8 доповнити пунктом 9 такого змісту:
     
    «у зв’язку із включенням особи рядового або начальницького складу служби цивільного захисту рішенням Люстраційного комітету України до списку суб’єктів люстрації, що підлягають звільненню за наслідками люстраційної перевірки».
     
    У зв’язку з цим пункти 9-12 вважати відповідно пунктами 10-13.
     
    Доповнити новою частиною такого змісту:
     
    «Подання про звільнення особи зі служби цивільного захисту з підстави, передбаченої пунктом 9 частини другої цієї статті вноситься Головою Люстраційного комітету України органу, який призначив (обрав) таку особу на посаду».
     
    2.11.    У Законі України «Про дипломатичну службу» (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 5, ст. 29 із наступними змінами):
    Статтю 31 доповнити новою частиною такого змісту:
            
             «Перебування на дипломатичній службі несумісне із зайняттям діяльністю, внаслідок якої працівника дипломатичної служби рішенням Люстраційного комітету України включено до списку суб’єктів люстрації, що підлягають звільненню за наслідками люстраційної перевірки».
     
    2.12.    У Законі України «Про Вищу раду юстиції» (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 25, ст. 146 із наступними змінами):
     
    1) у статті 33:
    Після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:
    «Вища рада юстиції приймає до реагування рішення Люстраційного комітету України про включення суддів і прокурорів до списку суб’єктів люстрації, що підлягають звільненню за наслідками люстраційної перевірки».
    У зв’язку із цим частину другу вважати частиною третьою.
    Частину третю доповнити новим пунктом 3 такого змісту:
    «про внесення подання про звільнення з посади судді або прокурора, включеного Люстраційним комітетом України до списку суб’єктів люстрації, що підлягають звільненню за наслідками люстраційної перевірки»;
    2) у статті 34:
             Після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:
    «Люстраційний комітет України звертається до Вищої ради юстиції із вимогою про прийняття до реагування рішення Люстраційного комітету України про включення судді або прокурора до списку суб’єктів люстрації, що підлягають звільненню за наслідками люстраційної перевірки».
    У зв’язку із цим частину другу вважати частиною третьою;
    3) Статтю 35 доповнити новою частиною такого змісту:
    «Вища рада юстиції за зверненням Люстраційного комітету України вносить подання про звільнення з посади судді, включеного Люстраційним комітетом України до списку суб’єктів люстрації, що підлягають звільненню за наслідками люстраційної перевірки, без окремого розгляду цього питання».
    4) Статтю 36 доповнити новою частиною такого змісту:
    «Вища рада юстиції за зверненням Люстраційного комітету України вносить подання про звільнення з посади прокурора, включеного Люстраційним комітетом України до списку суб’єктів люстрації, що підлягають звільненню за наслідками люстраційної перевірки, без окремого розгляду цього питання».
     
    2.13.    У Законі України «Про Антимонопольний комітет України» (Відомості Верховної Ради України, 1993р., № 50, ст. 472 із наступними змінами):
     
    1)       У статті 9 після частини четвертої доповнити новою частиною такого змісту:
    «Голова Антимонопольного комітету України звільняється з посади Президентом України за поданням Голови Люстраційного комітету України у зв’язку із включенням Голови Антимонопольного комітету України рішенням Люстраційного комітету України до списку суб’єктів люстрації, що підлягають звільненню за наслідками люстраційної перевірки»;
    2)       У статті 11 після абзацу четвертого новим абзацом такого змісту:
    «Перебування на посаді державного уповноваженого несумісне із зайняттям діяльністю, внаслідок якої така особа рішенням Люстраційного комітету України включена до списку суб’єктів люстрації, що підлягають звільненню за наслідками люстраційної перевірки»;
    3)       У статті 18
    Абзац другий доповнити новим пунктом такого змісту:
    «у зв’язку із включенням рішенням Люстраційного комітету України до списку суб’єктів люстрації, що підлягають звільненню за наслідками люстраційної перевірки».
    2.14.    У Законі України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (Відомості Верховної Ради, 1996 р., № 51, ст. 292 із наступними змінами):
     
    У статті 6:
     
    1)    Після абзацу шістнадцятого доповнити новим абзацом такого змісту:
    «Перебування на посаді Голови або члена Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку несумісне із зайняттям діяльністю, внаслідок якої така особа рішенням Люстраційного комітету України включена до списку суб’єктів люстрації, що підлягають звільненню за наслідками люстраційної перевірки»;
     
    2)    Після абзацу вісімнадцятого доповнити новим абзацом такого змісту:
     
    «Голова або член Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку звільняється з посади Президентом України за поданням Голови Люстраційного комітету України у зв’язку із включенням Голови або члена Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку рішенням Люстраційного комітету України до списку суб’єктів люстрації, що підлягають звільненню за наслідками люстраційної перевірки».
     
    2.15.    У Законі України «Про вищу освіту» (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 51, ст. 292 із наступними змінами):
     
    1)    Частину першу статті 39 після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту:
    «Перебування на посаді керівника вищого навчального закладу державної або комунальної форми власності третього або четвертого рівня акредитації несумісне із зайняттям діяльністю, внаслідок якої така особа рішенням Люстраційного комітету України включена до списку суб’єктів люстрації, що підлягають звільненню за наслідками люстраційної перевірки»;
     
    2)    Частину першу статті 39 доповнити новим абзацом такого змісту:
    «Власник (власники) вищого навчального закладу державної або комунальної форми власності третього або четвертого рівня акредитації або уповноважений ним (ними) орган (особа) звільняє керівника такого вищого навчального закладу у зв’язку із включенням такої особи рішенням Люстраційного комітету України до списку суб’єктів люстрації, що підлягають звільненню за наслідками люстраційної перевірки за поданням Голови Люстраційного комітету України»;
     
    3)    Частину другу статті 39 після абзацу першого доповнити новим абзацом такого змісту:
    «Перебування на посаді керівника вищого навчального закладу державної або комунальної форми власності першого або другого рівня акредитації несумісне із зайняттям діяльністю, внаслідок якої така особа рішенням Люстраційного комітету України включена до списку суб’єктів люстрації, що підлягають звільненню за наслідками люстраційної перевірки»;
     
    4)    Частину другу статті 39 доповнити новим абзацом такого змісту:
    «Власник (власники) вищого навчального закладу державної або комунальної форми власності першого або другого рівня акредитації або уповноважений ним (ними) орган (особа) звільняє керівника такого вищого навчального закладу у зв’язку із включенням такої особи рішенням Люстраційного комітету України до списку суб’єктів люстрації, що підлягають звільненню за наслідками люстраційної перевірки за поданням Голови Люстраційного комітету України».
    2.16.    У Цивільному процесуальному кодексі України (ВВР, 2004 р., № 40-41, 42, ст.492 із наступними змінами):
     
    1)    У статті 234:
     
    Частину першу викласти в новій редакції такого змісту:
     
             «Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею спеціальних повноважень або особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.»
     
    Частину другу доповнити новим пунктом дванадцять такого змісту:
     
    «надання дозволу відповідно до Закону України «Про люстрацію в Україні»».
     
    2)                Доповнити розділ IV «Окреме провадження» новою главою такого змісту:
     
    «Глава 13. РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО НАДАННЯ ДОЗВОЛУ ВІДПОВІДНО ДО ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ЛЮСТРАЦІЮ В УКРАЇНІ»
     
    Стаття 2901. Підсудність
     
    1. Заява про надання дозволу відповідно до Закону України «Про люстрацію в Україні» подається до апеляційного суду за місцезнаходженням приміщення, щодо якого запитується дозвіл.
     
    Стаття 2902. Зміст заяви
    1. У заяві до суду про надання дозволу відповідно до Закону України «Про люстрацію в Україні» має бути зазначено:
    1) найменування суду, до якого подається заява;
    2) ім'я посадової особи (члена або інспектора) Люстраційного комітету України, яка звертається із заявою, а також ім'я представника заявника, якщо Люстраційний комітет України делегує повноваження з представництва його інтересів під час розгляду заяви у суді представнику; 
    3) ім’я суб’єкту люстрації, щодо якого проводиться люстраційна перевірка або люстраційне провадження,  його посада і місце проживання;
    4) посилання на рішення Люстраційного комітету України про початок люстраційної перевірки щодо суб’єкту люстрації;
    4)  адреса приміщення, щодо якого запитується дозвіл;
    5) мета надання дозволу і виклад обставин, які дають заявнику підстави вважати, що задекларована суб’єктом люстрації інформація не є достатньою для досягнення цієї мети.
    2. Якщо суб’єкт люстрації, щодо якого здійснюється люстраційна перевірка або люстраційне провадження, не є власником приміщення, то у заяві до суду також зазначається:
    1) ім’я власника приміщення - фізичної особи;
    2) обставини, на які посилається заявник для встановлення передбаченого Законом  України «Про люстрацію в Україні» зв’язку між суб’єктом люстрації і власником приміщення.
    Стаття 2903. Розгляд справи
    1. Справа про надання дозволів відповідно до Закону України «Про люстрацію в Україні», розглядається у п'ятиденний строк з дня надходження заяви у відкритому судовому засіданні з повідомленням заявника, суб’єкту люстрації і власника приміщення, якщо власником приміщення є особа інша ніж суб’єкт люстрації.
    2. Неявка в судове засідання без поважних причин заявника, суб’єкту люстрації або власника приміщення  чи їх представників не перешкоджає розгляду справи, якщо суд не визнав їхню участь обов'язковою.
    Стаття 2904. Рішення суду
    1. У рішенні суду про надання дозволу відповідно до Закону України «Про люстрацію в Україні» зазначаються:
    1) найменування заявника, його місцезнаходження;
    2) ім'я суб’єкту люстрації, його посада і місце проживання;
    3) адреса приміщення, щодо якого запитується дозвіл;
    4) ім’я власника приміщення, щодо якого запитується дозвіл;
    5) стислий виклад обставин, якими заявник обґрунтовує необхідність надання дозволу.
    2. Суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні заяви, якщо суд прийде до висновку про:
    1) відсутність передбаченого Законом України «Про люстрацію в Україні» зв’язку між суб’єктом люстрації і власником приміщення, щодо якого запитується дозвіл, або
    2) недоведеність обставин, на які посилається заявник в обґрунтування поданої заяви; або
    3) відсутність у заявника передбачених законом «Про люстрацію в Україні» повноважень для звернення до суду.
    3. Рішення суду про надання дозволу на огляд приміщень надає члену або інспектору Люстраційного комітету України право доступу до приміщення, зазначеного у дозволі, протягом шести місяців з дня проголошення рішення. Суб’єкт люстрації і власник приміщення повинні бути попереджені про дату і час огляду приміщення принаймні за 24 години. Відсутність суб’єкту люстрації або власника приміщення у приміщення під час огляду не може бути підставою для перенесення огляду на іншу дату, за умови що вони були завчасно попереджені про дату і час проведення огляду. Попередження вважається врученим також і у тому разі, якщо воно було надіслано за зареєстрованим місцезнаходженням особи, і при цьому час, необхідний для завчасного попередження, відраховується починаючи із четвертого календарного дня після дати надіслання попередження.
    У разі необхідності для участі в огляді приміщення за його місцезнаходженням можуть бути залучені працівники правоохоронних органів, експерти, спеціалісти і представники громадськості, а також може бути здійснено фотографування, звуко- і відеозапис. Про огляд приміщення складається протокол, що підписується всіма особами, які беруть участь в огляді. Якщо субєкт люстрації або власник приміщення відмовляються підписати протокол, про це має бути зазначено у протоколі. Особи, які беруть участь в огляді приміщення, мають право робити свої зауваження щодо протоколу огляду.
    4. Ухвалене судом рішення підлягає негайному виконанню з урахуванням обмежень, передбачених частиною 3 цієї статті. Копію рішення суд направляє заявнику, суб’єкту люстрації і власнику приміщення (якщо ним є особа інша, ніж суб’єкт люстрації). Заявник, суб’єкт люстрації або власник приміщення мають право у п'ятиденний строк оскаржити ухвалене судом рішення до Вищого спеціалізованого суду України, як остаточної судової інстанції. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.»
    2.17.    У Законі України «Про банки і банківську діяльність» (Відомості Верховної Ради, 2001 р., № 5-6, ст. 30 з наступними змінами):
     
    У статті 62:
     
    1)                 Частину першу доповнити новим пунктом восьмим такого змісту:
                «Люстраційному комітету України – на  його запит щодо операцій та залишків на рахунках (в тому числі, рахунках в цінних паперах, металевих рахунках тощо) суб’єктів люстрації і членів їх сімей згідно з законодавством про люстрацію»;
     
    2)                 Частину дванадцяту викласти в новій редакції:
             «Положення частин другої та четвертої цієї статті не поширюються на випадки надання:
            
             (а) спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу інформації про фінансові операції у випадках, передбачених законом;
            
             (б) органам доходів і зборів – інформації про відкриття (закриття) рахунків платників податків відповідно до статті 69 Податкового кодексу України; та
            
             (в) Люстраційному комітету України – інформації щодо рахунків у національній та іноземній валюті, на рахунках у цінних паперах, на металевих рахунках суб’єктів люстрації і членів їх сімей, а також щодо операцій на рахунках у національній і іноземній валюті суб’єктів люстрації і членів їх сімей відповідно до статті 35 Закону України «Про люстрацію в Україні».
    2.18.    У Законі України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (ВВР, 2001 р., № 47, ст. 251):
     
    1)    Частину третю статті 7 викласти в новій редакції такого змісту:
             «Проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів, декларування майна відповідно до вимог Закону «Про люстрацію в Україні» та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.»
     
    2)    Частину другу статті 16 після слів «з'ясування факту порушення оцінювачем обмежень, встановлених статтею 8 цього Закону» доповнити такими словами:
             «прийняття посадовою особою Люстраційного комітету України за наслідками контрольної оцінки майна рішення про визнання неякісною проведеної оцінювачем оцінки майна, на яку посилався суб’єкт люстрації в люстраційній декларації».
     
    3)    Частину першу статті 20 після пункту третього доповнити новим пунктом такого змісту:
    «прийняття посадовою особою Люстраційного комітету України за наслідками контрольної оцінки майна рішення про визнання неякісною проведеної оцінювачами, які працюють у штатному складі суб’єкта оціночної діяльності, оцінки майна, на яку посилався суб’єкт люстрації в люстраційній декларації».
    2.19.    У Законі України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" (ВВР, 1994 р., № 11, ст. 50 із наступними змінами):
    1) В абзаці другому пункту першого статті 2 після слів "Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку" доповнити словами "інспектори і члени Люстраційного комітету України";
     
    2) Після підпункту "а" абзацу другого пункту першого статті 2 доповнити новим підпунктом такого змісту:
     
    "здійсненні люстраційних перевірок і люстраційних проваджень".
     
    У зв'язку з цим підпункти "б"-"є" вважати підпунктами "в"-"ж" відповідно.
    2.20.    У Законі України «Про засади запобігання і протидії корупції» (Відомості Верховної Ради, 2011 р., № 40, ст. 404 з  наступними змінами) статтю 11 викласти в новій редакції:
    «Стаття 11. Спеціальна і люстраційна перевірки щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування
             1. Спеціальній перевірці підлягають відомості про особу, яка претендує на зайняття посади, зазначеної в пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону (крім кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України, кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та на посади сільських, селищних, міських голів), зокрема щодо:
             1) притягнення особи до кримінальної відповідальності, в тому числі за корупційні правопорушення, наявності судимості, її зняття, погашення;
             2) факту, що особа піддана, піддавалася раніше адміністративним стягненням за корупційні правопорушення;
             3) стану здоров'я, освіти, наявності наукового ступеня, вченого звання, підвищення кваліфікації;
             4) факту включення особи до списку осіб, які підлягають  звільненню за наслідками люстраційної перевірки відповідно до Закону України «Про люстрацію в Україні» (другий люстраційний список);
             5) факту включення особи до списку осіб, які не допускаються до зайняття посади за наслідками люстраційної перевірки відповідно до Закону України «Про люстрацію в Україні»  (третій люстраційний список).
             2. Люстраційній перевірці підлягають відомості про особу, яка претендує на зайняття посади, зазначеної в частинах другій і третій статті 3 Закону України «Про люстрацію в Україні», зокрема, щодо достовірності і повноти відомостей, зазначених у люстраційній декларації, поданій на підставі вимог Закону України «Про люстрацію в Україні», а також відповідності цих відомостей вимогам, передбаченим Законом України «Про люстрацію в Україні».
    3. Спеціальна перевірка не проводиться щодо кандидата на посаду, який перебуває на посаді в державному органі, органі місцевого самоврядування та призначається в порядку переведення на посаду в іншому державному органі, органі місцевого самоврядування.
    Кандидат на посаду, стосовно якого спеціальна або люстраційна перевірка вже проводилася, при призначенні, переведенні на посаду до іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, повідомляє про це відповідний орган, який в установленому порядку запитує інформацію щодо результатів цих перевірок. У разі якщо остання люстраційна перевірка здійснювалась щодо періоду декларування, який закінчився більше ніж три роки тому, рахуючи від дати запиту, відповідний орган вимагає від кандидата на відповідну посаду подачі нової люстраційної декларації.
    4. Організація проведення спеціальної перевірки покладається на керівника (заступника керівника) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, на зайняття посади в якому претендує особа, крім випадків, установлених законом.
    До проведення спеціальної перевірки залучаються спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції, а в разі потреби - інші центральні органи виконавчої влади.
    5. Спеціальна перевірка проводиться за письмовою згодою особи, яка претендує на зайняття посади у строк, що не перевищує п’ятнадцяти календарних днів з дня надання згоди на проведення спеціальної перевірки. У разі ненадання особою такої згоди питання щодо призначення її на посаду не розглядається.
    6. Після одержання письмової згоди особи, яка претендує на зайняття посади, на проведення спеціальної перевірки орган, на посаду в якому претендує особа, не пізніше наступного дня надсилає до відповідних органів державної влади, до компетенції яких належить проведення спеціальної перевірки відомостей, передбачених у частині другій цієї статті, запит про перевірку відомостей щодо особи, яка претендує на зайняття відповідної посади. Запит підписує керівник органу, на посаду в якому претендує особа, а в разі його відсутності - особа, яка виконує обов'язки керівника, або один з його заступників відповідно до розподілу функціональних обов'язків. До запиту додаються копії документів, зазначених у частині 10 цієї статті.
    Інформація про результати спеціальної перевірки, підписана керівником органу, що здійснював перевірку, а в разі його відсутності - особою, яка виконує його обов'язки, або заступником керівника органу відповідно до розподілу функціональних обов'язків, подається до органу, який надіслав відповідний запит, у семиденний строк з дати надходження запиту.
    Орган, на посаду в якому претендує особа, на підставі одержаної інформації готує довідку про результати спеціальної перевірки.
    Особи, щодо яких проведена спеціальна перевірка, мають право на ознайомлення з довідкою про результати спеціальної перевірки та в разі незгоди з результатами перевірки можуть подавати зазначеним органам свої зауваження у письмовій формі.
    7. Порядок проведення спеціальної перевірки затверджується Президентом України.
    8. Люстраційна перевірка здійснюється в порядку і в строки, передбачені Законом України «Про люстрацію в Україні».
    9. Для проведення спеціальної перевірки особа, яка претендує на зайняття посади, подає до відповідного органу:
    1) письмову згоду на проведення спеціальної перевірки;
    2) автобіографію;
    3) копію документа, який посвідчує особу;
    4) копії документів про освіту, вчені звання та наукові ступені;
    5) медичну довідку про стан здоров'я за формою, затвердженою Міністерством охорони здоров'я України;
    6) копію військового квитка (для військовослужбовців або військовозобов'язаних);
     
    7) довідку про допуск до державної таємниці (у разі його наявності).
    Для проведення люстраційної перевірки особа, яка претендує на зайняття посади, подає люстраційну декларацію до Люстраційного комітету України в порядку, передбаченому Законом України «Про люстрацію в Україні».
    10. У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки факту розбіжностей у поданій претендентом на посаду автобіографії посадовою особою (органом), яка (який) проводить спеціальну перевірку, надається можливість претенденту на посаду протягом п’яти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом та/або виправити таку розбіжність.
    У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки відомостей про претендента на посаду, які не відповідають встановленим законодавством вимогам для зайняття посади, а також у разі включення особи за результатами люстраційної перевірки до списку суб’єктів люстрації, на яких поширюється тимчасова заборона на зайняття посад у державному апараті (третій люстраційний список) посадова особа (орган), яка (який) здійснює призначення (обрання) на цю посаду, відмовляє претенденту (крім кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України, кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та на посади сільських, селищних, міських голів) у призначенні (обранні) на посаду.
    У разі встановлення за результатами спеціальної і люстраційної перевірок та розгляду вищезазначених пояснень претендента на посаду факту подання ним підроблених документів або неправдивих відомостей, посадова особа (орган), яка (який) здійснює призначення (обрання) на цю посаду, повідомляє протягом трьох робочих днів про виявлений факт правоохоронні органи та відмовляє претенденту (крім кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України, кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та на посади сільських, селищних, міських голів) у призначенні (обранні) на посаду.
    11. Рішення про відмову у призначенні (обранні) на посаду може бути оскаржено до суду. У разі якщо рішення про відмову у призначенні (обранні) на посаду мотивовано включенням особи до списку суб’єктів люстрації, на яких поширюється тимчасова заборона на зайняття посад у державному апараті (третій люстраційний список), таке рішення оскаржується в порядку, передбаченому Законом України «Про люстрацію в Україні». 
    12. Інформація про результати спеціальної перевірки та документи щодо її проведення є конфіденційними, якщо вони не містять відомостей, що становлять державну таємницю. Такі документи зберігаються в порядку, встановленому відповідно до закону. Статус інформації про результати люстраційної перевірки та документів щодо її проведення визначається Законом України «Про люстрацію в Україні».
     
    3.       До приведення законодавства України у відповідність з цим Законом законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
     
    4.       Кабінету Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
     
             підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про приведення законів України у відповідність із цим Законом;
             привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;
             забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
     
                  Голова
    Верховної Ради України                                          О.В. Турчинов
     
  • Проект Закону України «Про очищення влади» 4359а
    24 Jul
    Проект
    вноситься народними депутатами України
    ЗАКОН УКРАЇНИ
    Про очищення влади
    Цей Закон визначає правові та організаційні засади проведення перевірки та атестації державних службовців (далі - перевірка) з метою здійснення люстрації влади від осіб, причетних до масових порушень прав і свобод громадян, до корупційних правопорушень та створення умов для побудови нової системи органів державної влади у відповідності до європейських стандартів.
    Розділ I
    ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
    Стаття 1. Визначення термінів
    24 Jul
    У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
    • атестація – це комплекс заходів, які направлені на сприяння підвищенню результативності та ефективності діяльності органів державної влади (державних органів), інших органів, на які поширюється дія Закону України «Про державну службу», шляхом оцінки ефективності діяльності державних службовців та відповідальності за доручену справу в державних органах, під час якої на підставі висновку про результати перевірки, аналізу психофізіологічного інтерв’ю із застосуванням поліграфа оцінюються результати роботи, ділові та професійні якості, виявлені працівниками при виконанні службових обов'язків, визначених типовими професійно-кваліфікаційними характеристиками посад і відображених у посадових інструкціях, що атверджуються керівниками державних органів відповідно до Закону України "Про державну службу";
    • перевірка – це складова частина заходів із атестації, що передбачає перевірку осіб, які займають посади, пов'язані із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зазначених у пункті 1 статті 3 цього Закону, або претендують на зайняття цих посад, у тому числі відомості, подані суб’єктом перевірки особисто;
    • поліграф - комп’ютерний технічний засіб, що відповідно до його технічних характеристик здійснює реєстрацію змін психофізіологічних реакцій людини у відповідь на пред’явлення за спеціальною методикою певних психологічних стимулів, не завдає шкоди життю, здоров'ю людини та навколишньому середовищу;
    • призначення - призначення особи на посаду, визначену пунктом 1 статті 3 цього Закону, а також призначення в порядку переведення особи на іншу посаду в межах одного і того ж органу державної влади (державного органу) чи органу місцевого самоврядування, призначення в порядку переведення на посаду з одного органу державної влади (державного органу) чи органу місцевого самоврядування до іншого, а також в порядку переведення особи, яка перебуває на посаді в органі державної влади (державному органі), що припиняється, на посаду до іншого органу державної влади (державного органу), до якого переходять повноваження та функції органу державної влади (державного органу), що припиняється, укладання з суб’єктом перевірки трудового контракту (угоди);
    • психофізіологічне інтерв’ю із застосуванням поліграфа – опитування, яке проводиться на підставі письмової згоди суб’єкта перевірки з використанням комп’ютерного технічного засобу (поліграфа), під час якого здійснюється аналіз (оцінка) динаміки психофізіологічних реакцій опитуваної особи у відповідь на психологічні стимули, задані у вигляді варіантів відповідей, предметів, схем, фото тощо;
    • суб’єкти перевірки - особи, зазначені у статті 3 цього Закону.
    Стаття 2. Основні принципи перевірки
    24 Jul
    Перевірка ґрунтується на принципах:
    • верховенства права;
    • законності;
    • комплексного здійснення правових, політичних, соціально-економічних, інформаційних та інших заходів;
    • пріоритетності запобіжних заходів;
    • невідворотності відповідальності за вчинення корупційних правопорушень;
    • відкритості та прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
    • участі громадськості у заходах щодо запобігання і протидії корупції, державного захисту осіб, які надають допомогу у здійсненні таких заходів;
    • забезпечення відновлення порушених прав і законних інтересів, відшкодування збитків, шкоди, завданої правопорушеннями.
    Стаття 3. Суб'єкти перевірки
    24 Jul
    Суб’єктами перевірки є:
    1) особи, уповноважені на виконання функцій держави:
    • а) Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Голова Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
    • б) народні депутати України;
    • в) державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;
    • г) військові посадові особи Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації;
    • ґ) судді Конституційного Суду України, інші професійні судді, Голова, члени, дисциплінарні інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, службові особи секретаріату цієї Комісії, Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції, а також інші члени Вищої ради юстиції, народні засідателі і присяжні (під час виконання ними цих функцій);
    • д) особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту;
    • е) посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, дипломатичної служби, доходів і зборів;
    • є) члени Центральної виборчої комісії;
    • ж) посадові та службові особи інших органів державної влади (державних органів), органів влади Автономної Республіки Крим;
    2) особи, які претендують на заняття посад, визначених пунктом 1 цієї статті.
    Розділ II
    ЗАХОДИ ПЕРЕВІРКИ і АТЕСТАЦІЇ
    Стаття 4. Органи перевірки
    24 Jul
    Організація проведення перевірки та атестації покладається на керівника (заступника керівника) відповідного органу державної влади (державного органу), де працює суб’єкт перевірки та/або який призначає суб’єкта перевірки (укладає з ним трудовий контракт (угоду)), або на зайняття посади в якому претендує кандидат, крім випадків, установлених законом (далі – орган перевірки).
    Організація щодо проведення перевірки суб’єктів перевірки, які претендують на заняття виборної посади або вже її займають, покладається на Центральну виборчу комісію, яка також є органом перевірки.
    Для забезпечення організації проведення перевірки та атестації керівник органу перевірки визначає відповідальні структурні підрозділи, на які покладається створення атестаційних комісій за участі представників громадськості.
    Перевірці підлягають відомості щодо:
    • достовірності відомостей, викладених у згоді на проходження перевірки, наданій суб’єктом перевірки, форма якої затверджується Національним агентством України з питань державної служби;
    • достовірності відомостей, зазначених в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру щодо суб’єкта перевірки та близьких йому осіб, форма якої затверджується Національним агентством України з питань державної служби, відповідності встановленої форми декларації, перевірки відомостей декларації шляхом оцінки правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), відповідності видатків отриманим доходам протягом останніх 3 років;
    • притягнення особи до кримінальної відповідальності, у тому числі за корупційні правопорушення, наявності судимості, її зняття, погашення;
    • факту, чи є особа піддана або піддавалася раніше адміністративним стягненням за корупційні правопорушення;
    • інших відомостей, вимога щодо подання яких установлена законом.
    Органи державної влади здійснюють заходи щодо перевірки або беруть участь у їх здійсненні у межах повноважень, визначених Конституцією України, законами та іншими, виданими на їх основі нормативно-правовими актами.
    Кабінет Міністрів України спрямовує і контролює роботу органів виконавчої влади щодо перевірки та атестації відповідно до Конституції і законів України, а також затверджує Порядок застосування непрямих (опосередкованих) методів територіальними органами центрального органу виконавчої влади із забезпечення реалізації державної податкової політики за місцем реєстрації та місцем подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру суб’єкта перевірки та близьких йому осіб за останні 3 роки та Порядок проведення атестації працівників органів виконавчої влади відповідно до цього Закону.
    Координацію реалізації заходів із перевірки та атестації здійснює Національне агентство України з питань державної служби.
    Заходи щодо виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень здійснюють спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції, в тому числі, органи прокуратури, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, якщо інше не передбачено законом.
    Координацію заходів із виявлення фактів, передбачених пунктом 4 статті 16 цього Закону, здійснює Інститут національної пам’яті.
    Координацію діяльності правоохоронних органів з питань перевірки здійснюють у межах наданих повноважень, визначених законами, Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.
    Стаття 5. Документи для проведення перевірки та атестації
    24 Jul
    Перевірка проводиться за письмовою згодою суб’єкта перевірки за 2 місяці до дня проведення атестації, а в разі конкурсного добору на посаду
    така згода подається протягом трьох днів із дати одержання суб’єктом перевірки повідомлення про результати конкурсу.
    Суб’єкт перевірки, стосовно якого перевірка вже проводилася, при атестації, призначенні, переведенні на посаду, визначену пунктом 1 статті 3 цього Закону, письмово повідомляє про це при наданні згоди на проведення перевірки.
    Для проведення перевірки суб’єкт перевірки подає до відповідного органу:
    1. письмову згоду на проведення перевірки, а також проведення психофізіологічного інтерв’ю із застосуванням поліграфа;
    2. автобіографію;
    3. копію документа, який посвідчує особу;
    4. декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру щодо себе та близьких йому осіб (чоловіка, дружини, батька, матері, вітчима, мачухи, сина, дочки, пасинка, падчерки, рідного брата, рідної сестри, діда, баби, прадіда, прабаби, внука, внучки, правнука, правнучки, синовлювача чи усиновленого, опікуна чи піклувальника, особи, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також осіб, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом перевірки, в тому числі осіб, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі) за останні 3 роки за формою, що затверджується Національним агентством України з питань державної служби.
    У разі ненадання суб’єктом перевірки, який претендував на заняття посади, згоди на перевірку, перевірка стосовно нього не проводиться і питання щодо його призначення або підготовки подання для призначення на відповідну посаду не розглядається.
    Перевірка проводиться за письмовою згодою суб’єкта перевірки за 2 місяці до дня проведення атестації, а в разі конкурсного добору на посаду така згода подається протягом трьох днів із дати одержання суб’єктом перевірки повідомлення про результати конкурсу.
    Суб’єкт перевірки, стосовно якого перевірка вже проводилася, при атестації, призначенні, переведенні на посаду, визначену пунктом 1 статті 3 цього Закону, письмово повідомляє про це при наданні згоди на проведення перевірки.
    У разі ненадання суб’єктом перевірки, який претендував на заняття посади, згоди на перевірку, перевірка стосовно нього не проводиться і питання щодо його призначення або підготовки подання для призначення на відповідну посаду не розглядається.
    Для проведення атестації суб’єкт перевірки подає до відповідного органу письмову згоду на проведення психофізіологічного інтерв’ю із застосуванням поліграфа.
    Стаття 6. Строки проведення перевірки та атестації
    24 Jul
    Перевірка проводиться у строк, що не перевищує 30 робочих днів з дня надання згоди на проведення перевірки.
    Перевірки суб’єктів перевірки, які претендують на заняття виборної посади, проводиться у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня надання згоди на проведення перевірки. Цей строк не може бути продовжений.
    У разі необхідності строк перевірки продовжується до 45 робочих днів з обов’язковим повідомленням про це суб’єкта перевірки.
    Атестація суб’єкта перевірки проводиться у строк, що не перевищує 30 днів з дня підписання керівником органу перевірки висновку про результати перевірки.
    Стаття 7. Організація проведення перевірки
    24 Jul
    Після одержання письмової згоди орган перевірки не пізніше
    наступного дня надсилає до відповідних органів державної влади (державних
    органів), до компетенції яких належить проведення перевірки відомостей,
    передбачених у частині третій статі 4 цього Закону, запит про перевірку
    відомостей щодо суб’єкта перевірки, а також повідомлення до Національного
    агентства України з питань державної служби про початок перевірки суб’єкта
    перевірки, яке розміщується на сайті Національного агентства України з
    питань державної служби.
    Повідомлення про початок перевірки повинно містити інформацію про
    поштову та електронну адресу, контактний номер телефону органів
    перевірки, органів державної влади (державних органів), до компетенції яких
    належить проведення перевірки, яким протягом 14 днів з моменту
    оприлюднення на сайті Національного агентства України з питань державної
    служби відомостей про початок проходження перевірки суб’єктом
    перевірки, а щодо суб’єкта перевірки, який претендує на виборну посаду -
    протягом 5 днів, подаються відомості щодо суб’єкта перевірки.
    Запит про проведення перевірки відомостей щодо суб’єктів перевірки,
    призначення та звільнення яких здійснюється Президентом України або
    Кабінетом Міністрів України, надсилається не пізніше наступного робочого
    дня після одержання згоди суб’єкта перевірки відповідно Главою
    Адміністрації Президента України, керівником Секретаріату Кабінету
    Міністрів України (їх заступниками або іншою визначеною ними посадовою
    особою) через Національне агентство України з питань державної служби до
    відповідних органів державної влади, до компетенції яких належить
    проведення перевірки відомостей, передбачених у частині третій статі 4
    цього Закону.
    Запит підписує керівник органу перевірки, а в разі його відсутності -
    особа, яка виконує обов'язки керівника, або один з його заступників
    відповідно до розподілу функціональних обов'язків.
    Запит про проведення перевірки відомостей щодо суб’єктів перевірки,
    які претендують на заняття виборної посади або вже займають таку посаду,
    надсилається не пізніше наступного робочого дня після одержання згоди
    суб’єкта перевірки відповідно Головою Центральної виборчої комісії або
    його заступником через Національне агентство України з питань державної
    служби до відповідних органів державної влади, до компетенції яких
    належить проведення перевірки відомостей, передбачених у частині третій
    статі 4 цього Закону.
    До запиту додаються копії документів, зазначених у частині третій
    статті 5 цього Закону.
    Копії документів, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону,
    надсилаються всім органам (підрозділам), які проводитимуть спеціальну
    перевірку.
    Обмін під час проведення перевірки відомостями між органами
    (підрозділами), які проводять перевірку, здійснюється у порядку,
    встановленому спільними нормативно-правовими актами заінтересованих
    органів державної влади (державних органів).
    Особливості взаємодії органів державної влади (державних органів) та
    органів (підрозділів), які проводять перевірку, під час проведення перевірки
    щодо осіб, які претендують на зайняття посад, перебування на яких
    становить державну таємницю, визначаються спільними нормативно-
    правовими актами заінтересованих органів державної влади (державних
    органів).
    Органи державної влади (державні органи), до компетенції яких
    належить проведення перевірки, та органи (підрозділи), які проводять
    перевірку, органи перевірки під час проведення перевірки зобов’язані
    розглядати відомості щодо суб’єкта перевірки, які надані об'єднаннями
    громадян, їх членами або уповноваженими представниками, а також
    окремими громадянами.
    Стаття 9. Звіт про результати перевірки
    24 Jul
    Звіт про результати перевірки та наявність (відсутність) підстав, які
    перешкоджають зайняттю суб’єктом перевірки посади та/або перебування на
    посаді, підписаний керівником органу (підрозділу), що проводив перевірку, а
    в разі його відсутності - особою, яка виконує його обов'язки, або заступником
    керівника цього органу (підрозділу) відповідно до розподілу функціональних
    обов'язків, подається органу перевірки, який надіслав запит, не пізніше семи
    днів із дати надходження запиту.
    Звіт про результати перевірки відомостей щодо суб’єктів перевірки,
    призначення та звільнення яких здійснюється Президентом України або
    Кабінетом Міністрів України, підписаний керівником органу (підрозділу), що
    проводив спеціальну перевірку, а в разі його відсутності - особою, яка
    виконує його обов'язки, або заступником керівника цього органу (підрозділу)
    відповідно до розподілу функціональних обов'язків, не пізніше семи днів із
    дати надходження запиту подається до Національного агентства України з
    питань державної служби, яке у триденний строк із дня одержання таких
    звітів здійснює їх узагальнення та надсилає відповідно до Адміністрації
    Президента України або Секретаріату Кабінету Міністрів України.
    Звіт про результати перевірки відомостей щодо суб’єктів перевірки,
    які претендують на заняття виборної посади або вже займають таку посаду,
    підписаний керівником органу (підрозділу), що проводив спеціальну
    перевірку, а в разі його відсутності - особою, яка виконує його обов'язки, або
    заступником керівника цього органу (підрозділу) відповідно до розподілу
    функціональних обов'язків, не пізніше семи днів із дати надходження запиту
    подається до Національного агентства України з питань державної служби,
    яке у триденний строк із дня одержання таких звітів здійснює їх узагальнення
    та надсилає відповідно до Центральної виборчої комісії, яка є органом
    перевірки.
    Копія звіту про результати перевірки про наявність підстав, які
    перешкоджають зайняттю суб’єктом перевірки посади та/або перебування на
    посаді, підписана керівником органу (підрозділу), що проводив перевірку, а в
    разі його відсутності - особою, яка виконує його обов'язки, або заступником
    керівника цього органу (підрозділу) відповідно до розподілу функціональних
    обов'язків, подається до Національного агентства України з питань державної
    служби, яке у триденний строк із дня одержання таких звітів здійснює їх
    узагальнення та надсилає відповідно органу перевірки, який надіслав запит,
    не пізніше семи днів із дати надходження звіту, вказівку про вжиття заходів
    щодо неможливості зайняття суб’єктом перевірки посади та/або подальшого
    перебування на посаді.
    Стаття 10. Висновок про результати перевірки
    24 Jul
    Кадрова служба (інший підрозділ) органу перевірки, який надіслав
    запити, на підставі звітів, зазначених в частині першій статті 9 цього Закону,
    а також у разі отримання вказівки Національного агентства України з питань
    державної служби, готує висновок про результати перевірки, який
    підписується її керівником.
    Висновок про результати проведення перевірки відомостей щодо
    суб’єктів перевірки, призначення та звільнення яких здійснюється
    Президентом України або Кабінетом Міністрів України, готується
    відповідним структурним підрозділом Адміністрації Президента України або
    Секретаріату Кабінету Міністрів України на підставі узагальненого звіту,
    зазначених в частині другій статті 9 цього Закону, поданого Національним
    агентством України з питань державної служби.
    Висновок про результати перевірки відомостей щодо суб’єктів
    перевірки, які претендують на заняття виборної посади або вже займають
    таку посаду, підготовлений Національним агентством України з питань
    державної служби, надсилається до Центральної виборчої комісії та
    оприлюднюється Національним агентством України з питань державної
    служби відповідно до цього Закону.
    Суб’єкти перевірки мають право на ознайомлення з висновком про
    результати перевірки та в разі незгоди з результатами перевірки можуть
    подавати зазначеним органам свої зауваження у письмовій формі.
    Органи (підрозділи), які проводили спеціальну перевірку, у разі
    надходження від суб’єкта перевірки зауважень стосовно результатів
    перевірки надають йому письмову відповідь протягом десяти днів з дати
    надходження зауважень, копії яких надсилаються також органу перевірки.
    Керівник органу перевірки на підставі одержаного висновку про
    результати перевірки приймає рішення про призначення, подальше
    перебування на посаді чи про звільнення суб’єкта перевірки.
    Висновок про результати перевірки про результати раніше проведеної
    перевірки додається до документів, поданих суб’єктом перевірки, або до його
    особової справи.
    Висновок про результати перевірки та документи щодо її проведення
    не є конфіденційними, якщо вони не містять відомостей, що становлять
    державну таємницю. Такі документи зберігаються в порядку, встановленому
    законом.
    Порядок оприлюднення на сайті Національного агентства України з
    питань державної служби відомостей про стан проходження перевірки
    суб’єктом перевірки з моменту надання ним згоди на перевірку і до її
    закінчення, а також відомостей про висновки про результати перевірки
    суб’єктів перевірки, щодо яких вже проведено перевірку, копій поданих
    ними декларацій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового
    характеру щодо себе та близьких їм осіб за останні 3 роки визначається
    Національним агентством України з питань державної служби.
    Стаття 11. Наслідки перевірки
    24 Jul
    У разі встановлення за результатами перевірки розбіжностей у поданих
    суб’єктом перевірки документах посадовою особою (органом), яка (який)
    проводить спеціальну перевірку, надається можливість суб’єкту перевірки
    протягом п'яти робочих днів з дня встановлення розбіжностей надати
    письмове пояснення за таким фактом.
    У разі виявлення під час перевірки декларації про майно, доходи,
    витрати і зобов'язання фінансового характеру суб’єкта перевірки та близьких
    йому осіб за останні 3 роки арифметичних або логічних помилок
    уповноважений підрозділ невідкладно письмово повідомляє про це
    відповідного суб’єкта декларування, який має право протягом п’яти днів з
    дня отримання такого повідомлення подати уповноваженому підрозділу
    письмове пояснення та/або виправлену декларацію.
    У разі встановлення за результатами перевірки відомостей про
    суб’єкта перевірки, які не відповідають установленим законодавством
    вимогам цього Закону для зайняття посади, посадова особа (орган), яка
    (який) здійснює призначення на цю посаду, відмовляє суб’єкту перевірки у
    призначенні на посаду.
    У разі встановлення за результатами перевірки відомостей про
    суб’єкта перевірки, які не відповідають установленим законодавством
    вимогам цього Закону для подальшого перебування на посаді посадова особа
    (орган), яка (який) здійснює призначення на цю посаду, подає відповідні
    пропозиції щодо неможливості подальшого перебування суб’єкта перевірки
    на посаді атестаційній комісії, крім суб’єктів перевірки, які претендують або
    обіймають виборні посади або посади, призначення на які, здійснюється без
    проведення конкурсу.
    У разі встановлення за результатами перевірки та розгляду
    вищезазначених пояснень, що суб’єкт перевірки подав підроблені документи
    та/або неправдиві відомості, посадова особа (орган), яка (який) здійснює
    призначення на посаду, повідомляє протягом трьох днів про виявлений факт
    правоохоронні органи та відмовляє суб’єкту перевірки у призначенні на
    посаду або подає відповідні пропозиції щодо неможливості подальшого
    перебування суб’єкта перевірки на посаді атестаційній комісії.
    Висновок про результати перевірки суддів судів загальної юрисдикції,
    який містить відомості про суб’єкта перевірки, які не відповідають
    установленим законодавством вимогам цього Закону для подальшого
    перебування судді на посаді, надсилається органом перевірки до Вищої ради
    юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протягом 3 днів з
    моменту його підписання керівником органу перевірки. Вища рада юстиції,
    Вища кваліфікаційна комісія суддів України розглядають зазначений звіт
    протягом трьох місяців.
    Стаття 12. Обмеження щодо використання службового становища
    24 Jul
    Особам, які беруть участь у проведенні заходів з перевірки та атестації
    суб’єктів перевірки, забороняється використовувати свої службові
    повноваження та пов'язані з цим можливості з метою проходження перевірки
    щодо себе та/або інших осіб, у тому числі:
    1) неправомірно сприяти суб’єктам перевірки при проходженні ними
    перевірки;
    2) неправомірно сприяти подальшому заняттю посади суб’єктом
    перевірки, який не пройшов перевірку, та/або призначенню на посаду
    суб’єкта перевірки, який не пройшов перевірку;
    3) неправомірно втручатися в діяльність органів державної влади
    державних органів) або посадових осіб щодо проведення перевірки;
    4) порушення вимог статей 13, 14 цього Закону.
    Порушення вимог цієї статті є підставою для звільнення осіб,
    визначених частиною першою цієї статті, займаної посади у зв’язку з
    порушенням присяги з позбавленням права займати будь-які посади,
    визначені пунктом 1 статті 3, протягом 10 років з дня звільнення.
    Розділ III
    УЧАСТЬ ГРОМАДСЬКОСТІ У ПЕРЕВІРЦІ ТА АТЕСТАЦІЇ
    Стаття 13. Участь громадськості у перевірці та атестації
    24 Jul
    Об'єднання громадян, їх члени або уповноважені представники, а
    також окремі громадяни мають право:
    1) надавати обов’язкові до розгляду органами перевірки, органам
    державної влади (державним органам), до компетенції яких належить
    проведення перевірки, відомості щодо суб’єкта перевірки, в тому числі про
    виявлені факти вчинення ним правопорушень, протягом 14 днів з моменту
    оприлюднення на сайті Національного агентства України з питань державної
    служби відомостей про початок проходження перевірки суб’єктом
    перевірки, а щодо суб’єкта перевірки, який претендує на виборну посаду -
    протягом 5 днів;
    2) запитувати та одержувати від органів державної влади та органів
    місцевого самоврядування в обсягах та порядку, не заборонених законом,
    інформацію про їх діяльність щодо проведення перевірки;
    3) здійснювати громадський контроль за виконанням цього Закону, з
    використанням при цьому таких форм контролю, які не суперечать
    законодавству;
    4) брати участь у роботі атестаційних комісій відповідно до цього
    Закону.
    Об'єднанню громадян, фізичній, юридичній особі не може бути
    відмовлено в наданні доступу до інформації стосовно компетенції суб'єктів,
    які здійснюють заходи щодо перевірки, а також стосовно основних напрямів
    їх діяльності. Така інформація надається в порядку, встановленому законом.
    Стаття 14. Інформування громадськості про стан та результати перевірки
    24 Jul
    Після одержання повідомлення про початок перевірки суб’єкта
    Національне агентство України з питань державної служби не пізніше
    наступного дня оприлюднює ці відомості на сайті Національного агентства
    України з питань державної служби.
    Не пізніше одного місяця з дня підписання висновку про результати
    перевірки, органи перевірки зобов’язані на сайті Національного агентства
    України з питань державної служби опублікувати:
    перелік суб’єктів перевірки, які не пройшли перевірку;
    висновки про результати перевірки суб’єктів перевірки, щодо яких вже
    проведено перевірку;
    декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового
    характеру суб’єктів перевірки, які пройшли перевірку;
    інші відомості, передбачені цим Законом.
    Органи перевірки зобов'язані щороку не пізніше 15 квітня
    оприлюднювати інформацію про вжиті заходи щодо перевірки.
    Стаття 15. Державний захист осіб, які надають допомогу в проведенні перевірки
    24 Jul
    Особи, які здійснюють перевірку, перебувають під захистом держави.
    Держава забезпечує здійснення правоохоронними органами правових,
    організаційно-технічних та інших заходів, спрямованих на захист від
    протиправних посягань на життя, здоров'я, житло та інше майно осіб, які
    проводять перевірку, а також близьких їм осіб.
    Державний захист осіб, які надають допомогу в проведенні перевірки,
    здійснюється відповідно до Закону України "Про забезпечення безпеки осіб,
    які беруть участь у кримінальному судочинстві".
    Особа не може бути звільнена чи примушена до звільнення, притягнута
    до дисциплінарної відповідальності чи піддана з боку керівника або
    роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація,
    зміна умов праці тощо) у зв’язку з повідомленням нею про порушення вимог
    цього Закону іншою особою.
    Розділ IV
    ПІДСТАВИ ДЛЯ ВИЗНАННЯ СУБ'ЄКТІВ ПЕРЕВІРКИ ТАКИМИ, ЩО НЕ ПРОЙШЛИ ПЕРЕВІРКУ
    Стаття 16. Підстави непроходження перевірки
    24 Jul
    Суб’єкти перевірки є такими, що не пройшли перевірку, якщо вони:
    1) займали посаду у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014
    року:
    а) Президента України, Прем'єр-міністра України, Першого віце-
    прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністра України;
    б) міністра, керівника іншого центрального органу виконавчої влади,
    які не є членами Уряду України, Служби безпеки України, Генерального
    прокурора України, Голови Національного банку України, Голови
    Рахункової палати, Голови Антимонопольного комітету України, Голови
    Фонду державного майна України, Директора Бюро з питань
    антикорупційної політики Секретаріату Кабінету Міністрів України, Голови
    Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
    в) Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики,
    Секретаря Ради національної безпеки і оборони України;
    13
    г) керівника Державного управління справами;
    ґ) члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, члена Вищої
    ради юстиції;
    д) прокурора області, прокурора міст Києва та Севастополя,
    Автономної Республіки Крим, прокурори районів, міжрайонних прокуратур,
    прокуратур у містах, прокурора спеціалізованої прокуратури, їх першого
    заступника, їх заступника;
    2) займали посаду у період з 1 грудня 2013 року по 22 лютого 2014
    року і не були в цей період звільнені за власним бажанням з органів
    державної влади (державних органів):
    а) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, першого
    заступника міністра, першого заступника керівника іншого центрального
    органу виконавчої влади, голів та членів державних колегіальних органів
    державної влади (державних органів), керівника територіального підрозділу
    на місцях міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади,
    державних колегіальних органів, його заступника, Постійного Представника
    Президента України в Автономній Республіці Крим, голови обласних,
    Київської та Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві
    та Севастополі державних адміністрацій, їх першого заступника,
    заступника, керівника Адміністрації Президента України, першого
    заступника керівника Адміністрації Президента України, заступника
    керівника Адміністрації Президента України, керівника Секретаріату
    Кабінету Міністрів України, першого заступника керівника Секретаріату
    Кабінету Міністрів України, заступника керівника Секретаріату Кабінету
    Міністрів України, членів Ради національної безпеки і оборони України;
    б) керівника структурного підрозділу Адміністрації Президента
    України, його першого заступника, заступника, помічника Президента
    України, керівника структурного підрозділу Секретаріату Кабінету Міністрів
    України, його першого заступника, заступника, радника Прем’єр-міністра
    України, керівника іншого центрального органу виконавчої влади, які не є
    членами Уряду України, першого заступника міністра, першого
    заступника керівника іншого центрального органу виконавчої влади, голів
    та членів державних колегіальних органів державної влади (державних
    органів), місцевої державної адміністрації;
    в) особи начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової
    міліції;
    г) керівники та заступники керівників територіальних підрозділів МВС
    України та Служби безпеки України в областях, містах Києві та Севастополі,
    міських, районних, міжрайонних, районних в містах відділів;
    3) а також особи:
    а) працівники правоохоронних органів, державні службовці та посадові
    особи органів місцевого самоврядування, громадяни України, вина яких
    встановлена у визначеному законом порядку у завданні шкоди життю,
    здоров'ю, майну громадян України – учасників масових акцій протесту з 21
    14
    листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року (для цілей цього Закону участь
    особи у масових акціях протесту підтверджується її заявою відповідному
    органу чи посадовій особі);
    б) працівники правоохоронних органів, які брали участь у затриманні
    учасників акцій громадського протесту та масових заходів у період з 25
    лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року включно та проти осіб, звільнених
    у відповідності до Закону України «Про усунення негативних наслідків та
    недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали
    місце під час проведення мирних зібрань» від 29 січня 2014 року № 737-VII,
    Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з
    приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та
    визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21
    лютого 2014 року № 743-VII, Закону України «Про внесення змін до Закону
    України «Про застосування амністії в Україні» щодо повної реабілітації
    політичних в’язнів» від 27 лютого 2014 року № 792-VII та визнаних
    політичними в’язнями згідно із Законом;
    в) працівники правоохоронних органів, які складали та/або своєю дією
    чи бездіяльністю сприяли складанню рапортів, протоколів про
    адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні
    кримінального правопорушення, обвинувальних актів тощо стосовно
    учасників акцій громадського протесту та масових заходів у період з 25
    лютого 2010 року по 21 лютого 2014 року включно та проти осіб, звільнених
    у відповідності до Закону України «Про усунення негативних наслідків та
    недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали
    місце під час проведення мирних зібрань» від 29 січня 2014 року № 737-VII,
    Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з
    приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та
    визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21
    лютого 2014 року № 743-VII, Закону України «Про внесення змін до Закону
    України «Про застосування амністії в Україні» щодо повної реабілітації
    політичних в’язнів» від 27 лютого 2014 року № 792-VII;
    г) слідчі органів досудового розслідування, дізнавачі, оперативні
    працівники, інспектори, які проводили слідчі та оперативні дії щодо
    учасників акцій громадського протесту та масових заходів у період з 25
    лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року включно та проти осіб, звільнених
    у відповідності до Закону України «Про усунення негативних наслідків та
    недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали
    місце під час проведення мирних зібрань» від 29 січня 2014 року № 737-VII,
    Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з
    приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та
    визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21
    лютого 2014 року № 743-VII, Закону України «Про внесення змін до Закону
    України «Про застосування амністії в Україні» щодо повної реабілітації
    політичних в’язнів» від 27 лютого 2014 року № 792-VII;
    15
    ґ) працівники органів прокуратури, які здійснювали процесуальне
    керівництво, вносили подання, погодження, підтримували клопотання про
    застосування запобіжних заходів, підтримували державне обвинувачення у
    суді, вчиняли бездіяльність стосовно учасників акцій громадського протесту
    та масових заходів у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року
    включно та проти осіб, звільнених у відповідності до Закону України «Про
    усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання
    осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від
    29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України «Про недопущення
    переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час
    проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність,
    деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-VII, Закону України
    «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні»
    щодо повної реабілітації політичних в’язнів» від 27 лютого 2014 року № 792-
    VII;
    д) державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, які
    будь-якими діями або бездіяльністю намагалися перешкодити або
    перешкоджали реалізації конституційного права громадян України збиратися
    мирно і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації у період з 21
    листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року включно, що встановлено в
    судовому порядку;
    е) особи, які співпрацювали із спецслужбами інших держав як таємний
    інформатор чи помічник в оперативному отриманні інформації, що
    встановлено в судовому порядку;
    є) особи, які закликали публічно до сепаратизму, порушення
    територіальної цілісності та суверенітету України, розпалювали
    міжнаціональну ворожнечу;
    ж) особи, які робили публічні заяви та інші публічні дії, які містять
    ознаки расової, соціальної, культурної, релігійної нетерпимості щодо
    представників української нації та представників інших національностей, що
    проживають на території України, що встановлено в судовому порядку;
    з) голови, заступники та секретарі виборчих дільниць, що
    організовували фальсифікації виборів Президента України 2004 року,
    виборів народних депутатів у 2012 році, що встановлено в судовому порядку;
    и) особи, які організовували та вчинили дії, що призвели до втрат
    державного бюджету у сумі понад 1 мільйон гривень, а місцевих бюджетів у
    сумі понад п’ятдесят тисяч гривень, що встановлено в судовому порядку;
    і) особи, чия дія чи бездіяльність призвели до порушення прав людини
    та основоположних свобод, визнаних рішенням Європейського суду з прав
    людини, Комітетом ООН з прав людини та іншими міжнародними органами;
    ї) судді, які звільнені за порушення присяги;
    4) особи, які до 19 серпня 1991 року:
    а) були обрані (призначені) і працювали на керівних посадах
    Комуністичної партії СРСР, Комуністичної партії України та інших союзних
    республік СРСР від рівня районного комітету і вище, членом ЦК КПРС;
    б) були обрані і працювали у на керівних посадах складі ЦК ВЛКСМ,
    ЦК ЛКСМУ та інших союзних республік СРСР, обласних комітетів ВЛКСМ,
    ЛКСМУ та інших союзних республік СРСР;
    в) були у якості штатного працівника чи негласного агента, особи
    начальницького складу в 5-му управлінні КДБ УРСР, КДБ СРСР, КДБ інших
    союзних республік СРСР; співпрацювали з КДБ СРСР, КДБ УРСР, КДБ
    інших союзних республік СРСР, закінчили вищі навчальні заклади КДБ (крім
    технічних спеціальностей);
    г) служили чи співпрацювали зі спецслужбами інших країн у формі
    негласного агента або таємного штатного працівника;
    ґ) працювали на посаді начальника політичного відділу (управління) в
    СА СРСР, МВС СРСР;
    д) причетні до організації політичних переслідувань учасників
    українського національно-визвольного руху часів Другої світової війни та
    післявоєнного часу, що встановлено у судовому порядку;
    5) не пройшли перевірку відомостей декларації про майно, доходи,
    витрати і зобов'язання фінансового характеру суб’єкта перевірки та близьких
    йому осіб за останні 3 роки та/або не змогли довести законність джерел
    походження отриманих доходів відповідно до цього Закону;
    6) є особами, відомості про яких внесені з Єдиного державного реєстру
    осіб, які вчинили корупційні правопорушення, що притягнуті до
    відповідальності за вчинення корупційних правопорушень щодо яких судами
    прийняті відповідні рішення, які набрали законної сили, а також відомості
    про накладення дисциплінарних стягнень за корупційні правопорушення;
    7) мають громадянств іноземних держав;
    8) умисно подали недостовірні відомості в письмовій згоді на
    проходження перевірки;
    9) відмовилися від проходження перевірки.
    Ця стаття не розповсюджуються на осіб, які є учасниками бойових дій
    під час проведення антитерористичної операції на сході України.
    РОЗДІЛ V
    НАСЛІДКИ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ПЕРЕВІРКИ
    Стаття 17. Наслідки непроходження перевірки
    24 Jul
    Суб’єкти перевірки, які не пройшли перевірку або відмовились від
    проходження перевірки, проходять атестацію відповідно до цього Закону та
    підлягають звільненню органом перевірки з займаної посади з позбавленням
    права займати будь-які посади, визначені пунктом 1 статті 3, протягом 10
    років з дня звільнення.
    Суб’єктів перевірки, які претендують або обіймають виборні посади
    або посади, призначення на які здійснюється без проведення конкурсу, не
    підлягають атестації відповідно до цієї статті, а відомості про висновок їх
    перевірки оприлюднюється на сайті Національного агентства з питань
    державної служби.
    Суб’єкти перевірки, зазначені у частині першій цієї статі, які
    звільнилися з займаних посад за власним бажанням до набрання чинності
    цим Законом, позбавляються права займати будь-які посади в органах влади
    протягом 10 років з дня набрання чинності цим Законом.
    Суб’єктам перевірки, які претендували на заняття посад і не пройшли
    перевірку, відмовляється у призначенні на посаду.
    У разі ненадання суб’єктом перевірки, який претендував на заняття
    посади, згоди на перевірку, перевірка стосовно нього не проводиться і
    питання щодо його призначення або підготовки подання для призначення на
    відповідну посаду не розглядається.
    Стаття 18. Види відповідальності та систематизація відомостей про перевірку
    24 Jul
    За вчинення корупційних правопорушень, за подання органу перевірки
    підроблених документів та/або неправдивих відомостей суб’єкти перевірки
    притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та
    дисциплінарної відповідальності в установленому законом порядку.
    Стаття 22. Особливості звільнення з роботи осіб, які не пройшли атестацію
    24 Jul
    Орган перевірки з дня надходження до нього звіту про перевірку, який
    свідчить про наявність підстав для звільнення суб’єкта перевірки із займаної
    ним посади, за рішенням керівника (його заступника) органу перевірки, в
    якому працює суб’єкт перевірки, відсторонює такого суб’єкта перевірки від
    виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом, до
    підготовки висновку про результати перевірки та проходження атестації
    суб’єктом перевірки.
    Суб’єкт перевірки, щодо якого складено протокол про адміністративне
    корупційне правопорушення, якщо інше не передбачено Конституцією і
    законами України, за рішенням керівника (його заступника) органу
    перевірки, в якому працює суб’єкт перевірки, відсторонює такого суб’єкта
    перевірки від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному
    законом, до закінчення розгляду справи судом.
    У разі спростування наявності підстав для звільнення суб’єкта
    перевірки, закриття провадження у справі про адміністративне корупційне
    правопорушення у зв'язку з відсутністю події або складу адміністративного
    правопорушення відстороненому від виконання повноважень суб’єкту
    перевірки відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу,
    пов'язаного з таким відстороненням.
    Дострокове припинення повноважень суб’єкта перевірки на виборній
    посаді, припинення повноважень суб’єкта перевірки на посаді, звільнення,
    що здійснюється за рішенням Президента України, Верховної Ради України,
    Кабінету Міністрів України, звільнення військової посадової особи з
    військової служби, пов’язане з наявністю обмежень, передбачених цим
    Законом, а також відсторонення такої особи від виконання повноважень у
    випадках, здійснюється з урахуванням особливостей, визначених
    Конституцією і законами України.
    Інші суб’єкти перевірки, які не пройшли перевірку, та/або які
    притягнуті до відповідальності за правопорушення, пов'язані з порушенням
    обмежень, передбачених цим Законом, підлягають звільненню з роботи
    (служби) на підставі рішення атестаційної комісії та/або копії відповідного
    судового рішення, яке набрало законної сили, якщо інше не передбачено
    законом.
    Про звільнення суб’єкта перевірки з посади у зв'язку з непроходженням
    ним атестації на підставі звіту про перевірку відповідно до цього Закону або
    у зв’язку з притягненням суб’єкта перевірки до відповідальності, пов'язане з
    порушенням обмежень, передбачених цим Законом, керівник органу
    перевірки у триденний строк письмово повідомляє в порядку, визначеному
    Національним агентством України з питань державної служби, про
    звільнення суб’єкта перевірки з займаної посади Національне агентство з
    питань державної служби.
    Обмеження щодо заборони особі, звільненій з посади у зв'язку з
    притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, займатися
    діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави, місцевого
    самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності,
    встановлюється рішенням Національного агентства України з питань
    державної служби з дня звільнення суб’єкта після отримання повідомлення
    органу перевірки про звільнення суб’єкта перевірки з займаної посади.
    Стаття 23. Обмеження щодо суб’єктів перевірки, які звільнилися з займаних посад
    24 Jul
    Суб’єктам перевірки, які були з роботи (служби) або іншим чином
    припинили діяльність у відповідності до вимог цього Закону протягом п’яти
    років року з дня припинення роботи (служби) (звільнення з неї)
    забороняється:
    1) розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах
    інформацію, яка стала їм відома у зв'язку з виконанням службових
    повноважень, крім випадків, установлених законом;
    2) представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих,
    що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган (органи), в якому
    (яких) вони працювали.
    Розділ VI
    КОНТРОЛЬ І НАГЛЯД ЗА ВИКОНАННЯМ ЦЬОГО ЗАКОНУ
    Стаття 24. Контроль за виконанням цього Закону
    24 Jul
    Верховна Рада України здійснює парламентський контроль за
    виконанням цього Закону в межах, визначених Конституцією України.
    Інші органи державної влади здійснюють контроль за виконанням
    цього Закону у межах повноважень та у спосіб, що передбачені
    Конституцією і законами України.
    Стаття 25. Громадський контроль за виконанням цього Закону
    24 Jul
    Громадський контроль за виконанням цього Закону здійснюється на
    підставі та в порядку, визначеному законами.
    Розділ VII
    ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
    24 Jul
    1. Цей Закон набирає чинності з дня опублікування.
    2. Кабінету Міністрів України:
    • у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: розробити на внести на розгляд Верховної Ради України законопроекти щодо реформи судової системи, «Про прокуратуру», «Про Службу безпеки України», «Про поліцію», «Про Національне бюро розслідувань», «Про Кабінет Міністрів України», «Про державну службу», якими передбачити зміну повноважень та завдань системи органів державної влади (державних органів) на основі принципів Європейського Союзу, скорочення чисельності державних службовців органів державної влади (державних органів) та збільшення за рахунок цього посадових окладів працівників органів державної влади (державних органів);
    • забезпечити проведення органами перевірки атестації працівників Національного агентства України з питань державної служби та його територіальних органів на місцях у першочерговому порядку;
    • забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
    • привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
    • забезпечити приведення у відповідність із цим Законом нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;
    • забезпечити подання органами перевірки проектів плану проведення перевірки та атестації працівників цих органів Національному агентству України з питань державної служби;
    • протягом року з дня набрання чинності цим Законом:
    • забезпечити проведення органами перевірки та атестації працівників цих органів відповідно до планів проведення перевірки та атестації працівників цих органів, затверджених Національним агентством України з питань державної служби;
    • забезпечити проведення органами перевірки відкритих конкурсів на заміщення вакантних посад державних службовців у цих органах з обов’язком залученням до участі у роботі конкурсних комісій представників громадськості та представників засобів масової інформації;
    • вжити заходів щодо скорочення чисельності державних службовців органів державної влади (державних органів) та збільшення за рахунок цього посадових окладів працівників органів державної влади (державних органів).
    3. Національному агентству України з питань державної служби у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
    • забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;
    • затвердити плани проведення органами перевірки перевірки та атестації працівників цих органів;
    • привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
    3. У статті 36 Кодексу законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375) доповнити:
    1) частину першу новим пунктом у такій редакції:
    «9) відповідно до закону»;
    2) частину другу словами «а у випадку, передбаченому пунктом 8,
    особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України
    «Про відновлення довіри до влади»».
    3 Oct
    Питання:
    • скільки депутатів чинної ВР підпадають підлягають люстрації згідно цього Закону?
      13 Aug
      А хто знає, яка кількість депутатів чинної ВР підпадають під люстраційні критерії згідно проекту "самого прогресивного" закону N4359A "Про очищення влади"?
      13 Aug
      Олександр Колодяжний По даній каденції невідомо. По минулій раді було дослідження відповідно до чеського закону (керівні позиції КПРС, комсомол, вузи КДБ, робота при посольствах) - 60% не проходить.
      13 Aug
      Якщо ситуація з КПРС/КДБ така сама і зараз - то не проголосують закон в ВР (вони ж знають про себе).
      13 Aug
      Карл Волох
      виборні посади не люструються (голосування і є люстрація)
    • Проблеми Закону Про Очищення Влади
      3 Oct
      ОпубликованBoris Chykulay
      Перш за все, усі ми бажаємо розглядати цей закон, як інструмент трансформації від прихованого СССР до демократичного ладу. Класичне європейське трансформаційне (люстраційне) законодавство узяло на себе лише цю функцію і успішно її реалізувало.
      Іншими словами, нас цікавить саме цей цивілізаційний момент: відрізати пуповину від хранителів совка та їхнього виплоду, а тимчасове відсторонення так званих людей Януковича на другому місці.
      Це є головною проблемою цього закону: автори фактично проігнорували вимогу суспільства змінити систему. Із 8 фундаментальних пунктів зміни системи автори лишили лише 3, суттєво їх нівелювавши.
      Йдеться про четверту частину Статті 3: Частина 4. Заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які:
      1) були обрані і працювали на керівних посадах Комуністичної партії Радянського Союзу, Комуністичної партії України, Комуністичної партії іншої союзної республіки колишнього СРСР починаючи з посади секретаря районного комітету і вище;
      2) були обрані і працювали на керівних посадах починаючи з посади секретаря ЦК ЛКСМУ і вище;
      3) були штатними працівниками чи негласними агентами в КДБ СРСР, КДБ УРСР, КДБ інших союзних республік колишнього СРСР, Головному розвідувальному управлінні Міністерства оборони СРСР, закінчили вищі навчальні заклади КДБ СРСР (крім технічних спеціальностей).
      Відповідно, відсутні пункти:
      - не обіймав штатну посаду у політичних, контрозвідувальних відділах (управліннях) Радянської армії, МВД СРСР; - не виконував функції резидента, агента, ідейного співробітника, утримувача конспіративної квартири КГБ, працівником апарату у відділі політичного управління, не був інформатором, позаштатним співробітником КГБ або помічником в оперативному отриманні інформації для органів КГБ; - не приймав участь у спеціальних операціях КПУ, КГБ, КПСС, ВЛКСМ в Україні та у інших республіках СССР чи за кордоном; - не працював і не був активістом у відділах політичного виховання, освіти, культурних та пропагандиських заходів КПУ, КГБ, МВД, КПСС, ВЛКСМ; - не має прямих родинних зв‘язків з громадянами, котрі мали штатні посади у КПУ, КПСС, ВЛКСМ, КГБ.
      1. Лишаються основні гравці корупційної системи лєнінців “при розумі”
      На перший погляд виглядає, що стосовно комуністів можна погодитися, але “забули” про тих, хто навчався у Вищій партійній чи політичній школах.
      Дивимося далі, комсомол: підпадає під люстрацію лише республіканський керівний орган – Центральний комітет українського осередку ЛКСМ. На практиці це означає одна дві людини, котрі нині в держслужбі – фальшивий удар. А 99% VIP комсомольців, нинішніх держслужбовців і політиків, вийшли з лав міського, обласного, районних комітетів.
      Багато запитань до захисників володарів біографій з абревіатурою КГБ: технічна спеціальність здобута у логові імперії зла не є загрозою національній безпеці? Чи не є це шпаринкою для гебістів, щоби лишитися “при справах”? Окрім того, чи піде гебіст з так званим дипломом “техніка” проти свого колеги гебіста з дещо іншим формулюванням у дипломі? То ж одна велика каста. Чи не можна будь яку спеціальність, отриману у освітніх закладах КГБ, трактувати, як технічну?
      Європейський досвід чітко відмежовується від таких співробітників.
      2. Закон короткостроковий, усього на 10 років
      Стаття 1, частина 3. “Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах ... четвертій ... статті 3 цього закону ...”
      Як правило, усі трансформаційні закони Європи кінця вісімдесятих, початку дев‘яностих лишаються чинними і безстроковими. Це допомагає боротися з глибокими агентами впливу сітки лєнінців, КГБ у різних структурах держави.
      3. Закон можна обійти отримавши статус “учасника бойових дій АТО”
      Стаття 1, частина 7. “Заборона, передбачена частинами третьою та четвертою цієї статті, не застосовується до осіб, зазначених у частинах другій - четвертій статті 3 цього Закону, які визнані учасниками бойових дій під час проведення антитерористичної операції на сході України у встановленому законодавством порядку.”
      Безліч випадків з фіктивними чорнобильськими пільгами, фіктивними учасниками бойових дій (участь у складі урядових, парламентських делегацій у “гарячі точки”) і таке інше. Ми це знаємо.
      4. Закон оминає багато важливих інституцій й ігнорує Крим
      Скажімо, відбувається деокупація Криму, а закон про очищення влади не перевіряє Раду міністрів Автономної Республіки Крим, Апарат Верховної Ради АР Крим, Прокуратуру Автономної республіки Крим і так далі.
      Окрім того, поза увагою закону лишилися: - Апарат Верховної Ради, Інститут законодавства ВРУ; - Підрозділи Кабміну: секретаріат, служби, агенства (наприклад, Національне агентство України з питань державної служби), інспекції, національні комісії; - Адміністрація Президента України; - Верховний суд України; Апарат Верховного Суду України; Конституційний суд України; Секретаріат Конституційного суду України; суди загальної юрисдикції, адміністративні суди, господарські суди; державні нотаріуси; - Генеральний штаб Збройних Сил України, Рада національної безпеки і оборони України, Апарат Ради національної безпеки і оборони України, військові аташе, Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ України та його підрозділи, Міністерство надзвичайних ситуацій, Внутрішні війська України, Державна прикордонна служба України, Головне управління розвідки Міністерства оборони України, Національне космічне агенство України, військово- промисловий комплекс України: ДК "Укрспецекспорт" та інші. - Міністерство закордонних справ України, дипломати, дипкорпус, - Рада Національного банку України, Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України, Пенсійний фонд України, - Державний комітет телебачення і радіомовлення України, Національне телебачення, Національне радіо, Державні інформаційні агенції, телерадіокомпанії України, АР Крим; в друкованих виданнях та видавництвах державної так комунальної форм власності; - Ad hoc виборчі комісії, - Президія Національної академії наук України; вчені ради, ректори, декани державних академій наук України, державних вищих навчальних закладів України, загальноосвітні школи, Бібліотеки загальнодержавного значення; Республіканські та обласні універсальні наукові бібліотеки; Спеціальні бібліотеки (бібліотеки науково-дослідних установ, навчальних закладів, підприємств, організацій); Державна архівна служба; Галузеві державні архіви (СБУ, МВСУ, МОУ та інші); Архівні установи НАНУ, МКУ, МОНМСУ); Обласні та міські державні архіви; Архів АР Крим; Центральні державні архіви; Український науково- дослідний інститут архівної справи та документознавства, Державна наукова архівна бібліотека, м. Київ, Державний центр збереження документів НАФ, - Державні компанії, державні організації, компанії з обмеженою відповідальністю, де акціонером є держава, підприємства зовнішньої торгівлі, Державна адміністрація залізничного транспорту України, державні фонди, державні фінансові установи та державні банки України, - Творчі спілки України, - Професійні спілки України, - Олімпійський комітет, - Атомні станції, - Служби безпеки польотів.
      Комплікована система перевірки і відсутність санкцій за фіктивну інформацію ускладнюють виконання цього закону. Відсутня мотивація до добровільного каяття, співпраці.
      Не уточнюється джерела, перелік документів, котрі необхідні для перевірки, не враховуються свідчення громадян.
      Громадянам, котрі не проходять трансформаційний фільтр, має бути додатково заборонено: а) приймати участь у компаніях, що займаються приватними охоронними послугами, системами і агенціями; б) очолювати або бути у радах громадських організацій; в) очолювати або бути у радах церков і релігійних організацій; г) очолювати або бути у радах засобів масової інформації; ґ) виступати у ролі політичних консультантів, лобістів; д) володіти травматичною та вогнепальною зброєю; е) приймати участь у виборчому процесі спостерігачами, членами комісій, представниками ЗМІ, агітаторами, тощо.
      Як правило, у процесі люстрації створюється Центр документації наслідків тоталітаризму для політичного, історичного і юридичного аналізу та оцінки матеріальних і моральних збитків заподіяних тоталітарною системою державі Україна і його громадянам. Це відсутньо у законі.
      Іншими словами, зміниться декілька прізвищ (здебільшого у ЗМІ) а прихований СССР лишиться. Керувати нами й далі будуть VIP комсомольці й випускники лєнінських спецустанов, а “обслуговувати” їхні діти й родичі.
      Лише #майдан3 врятує ситуацію.
      З повагою,
      Борис Чикулай
  • ЗАКОН УКРАЇНИ Про проведення люстрації в Україні 4570
    24 Jul
    Проект вносять
    народні депутати України
     
    О.Я. Тягнибок
    О.І. Осуховський
    А.М. Вітів
    Ю.М. Сиротюк
    Л.С. Мартинюк
     
     
    ЗАКОН УКРАЇНИ
    Про проведення люстрації в Україні
     
    Вступ
    24 Jul
    Верховна Рада України від імені українського народу – громадян України всіх національностей,
    виражаючи волю Українського народу щодо необхідності проведення докорінного очищення державної влади (люстрації),
    усвідомлюючи обов’язок держави – захищати життя людини та забезпечувати реалізацію усіх прав та свобод України, гарантованих Конституцією України,
    беручи до уваги, що у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року в Україні відбулися:
    факти масового вбивства та каліцтва громадян, що реалізовували своє невід’ємне конституційне право збиратися мирно та висловлювати свою незгоду із діями держави та її посадових осіб, до вчинення яких причетні вищі посадові особи держави та працівники правоохоронних органів,
    факти масового, безпідставного та системного обмеження невід’ємного конституційного права на свободу мирних зібрань працівниками правоохоронних органів та органами судової влади,
    факти масового, безпідставного та системного застосування працівниками правоохоронних органів заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та вогнепальної зброї до мирних громадян,
    факти масового необґрунтованого позбавлення волі та арештів невинних громадян на підставі завідомо неправосудних рішень судів,   
    факти масового викрадення, зникнення громадян, застосування до них тортур, у тому числі, за участю правоохоронних органів та агентів іноземних держав,
    факти масового знищення та пошкодження майна громадян,
    факти масового перешкоджання діяльності професійних журналістів, які намагалися висвітлювати події в Україні,
    інші факти численних та масових порушень прав людини та громадянина, гарантованих Конституцією України,
    враховуючи, що вказані факти спричинені:
    діяльністю вищих посадових осіб держави, які намагалися повалити конституційний лад в Україні, використовуючи правоохоронні органи та суди проти Українського народу,
    діяльністю агентів Російської Федерації, спрямованою на дестабілізацію ситуації в Україні та розпалювання громадянської війни в державі,
    масовою корупцією, яка є несумісною із виконанням посадовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування покладених на них обов’язків,
    зрощенням органів державної влади, у тому числі правоохоронних органів, із організованими злочинними групами,
    невідстороненням від займаних посад в органах державної влади колишніх працівників КДБ СРСР та осіб, відповідальних за масові репресії та переслідування за політичними, соціальними, національними та релігійними ознаками,
    зважаючи на те, що вказана ситуація загрожує територіальній цілісності та безпеці України, життю та здоров’ю громадян України,
    приймає цей Закон, який визначає правові та організаційні засади проведення люстрації, повноваження та порядок діяльності органів люстрації.
     
    Розділ  І  ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
    24 Jul
    Стаття 1. Визначення термінів
     
    У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
    Люстрація – визначений цим Законом надзвичайний порядок встановлення заборони обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях особам, визначеним цим Законом.
    Люстраційна декларація – документ встановленої форми, в якому суб’єкт люстрації повідомляє органу люстрації про наявність або відсутність підстав для застосування щодо нього звільнення та/або заборони обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, державних підприємствах, установах, організаціях.
    Люстраційний запит – запит, який направляє орган люстрації до  правоохоронних органів, органів державної влади й місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, вищих навчальних закладів незалежно від форми власності з метою перевірки достовірності інформації, поданої суб’єктом люстрації в люстраційній декларації.
    Люстраційний реєстр – державний реєстр громадян України,  в якому міститься інформація про проходження процедури люстрації в установленому Законом порядку.
    Люстрована особа – особа, якій за наслідками люстрації заборонено обіймати посади в об'єктах люстрації та/або яка підлягає звільненню.
    Орган люстрації – орган державної влади зі спеціальним статусом, уповноважений на проведення люстрації у відповідності з цим Законом.
    Персональна справа суб’єкта люстрації – сукупність усіх документів (люстраційна декларація, свідчення осіб, відповіді уповноважених органів на люстраційний запит органу люстрації тощо), зібраних органом люстрації щодо суб’єкта люстрації.
    Суб’єкт люстрації – громадянин України, який обіймає або претендує на зайняття посади або обрання на неї, щодо якого обов’язково проводиться люстрація у відповідності до цього Закону.
    Об'єкт люстрації – Президент України, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа та організація,  посадові особи якого підлягають люстрації у порядку, визначеному цим Законом.
    Інші терміни вживаються у значеннях, визначених законами України.
     
    Стаття 2. Мета люстрації
    Люстрація в Україні проводиться з метою повернення довіри суспільства до об’єктів люстрації та забезпечення належного виконання об’єктами люстрації функцій, покладених на них відповідно до чинного законодавства.
     
    Стаття 3. Основні принципи люстрації
    Проведення люстрації ґрунтується на принципах надзвичайності правових заходів люстрації, верховенства права, законності, гуманізму і соціальної справедливості, повноти, об’єктивності і неупередженості, відкритості та гласності, компетентності і професіоналізму, невідворотності настання визначеної Законом відповідальності у разі порушення вимог Закону.
    Надзвичайність правових заходів полягає у тому, що:
    1. Виборче законодавство, законодавство про статус народного депутата України, законодавство про статус депутатів місцевих рад, законодавство про статус суддів, трудове законодавство, інше законодавство, яким визначається статус суб’єкта люстрації чи особи, яка претендує на заняття посади в об’єкті люстрації, законодавство, яке регулює порядок поводження з інформацією з обмеженим доступом щодо суб’єкта люстрації, законодавство про виконавче провадження, інше законодавство застосовується в частині, що не суперечить цьому Закону.
    2. Застосування щодо суб’єкта люстрації процедури люстрації не виключає притягнення його до кримінальної чи адміністративної відповідальності.
    3. Докази, зібрані органом люстрації, які вказують на наявність у діянні суб’єкта люстрації складу злочину чи складу адміністративного правопорушення, підлягають дослідженню й оцінці у загальному порядку, передбаченому відповідним процесуальним законодавством.
     
    Стаття 4. Суб’єкти люстрації
     
    До суб’єктів люстрації належать:
    1)      Президент України, Голова Адміністрації Президента України та його заступники, службові особи Адміністрації Президента України;
    2)      Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, службові особи Апарату Верховної Ради України;
    3)      Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри України, державні службовці Апарату Прем’єр-міністра України, службові особи Секретаріату Кабінету Міністрів України;
    4)      міністри, їх заступники, керівники департаментів, фондів, служб, управлінь, центрів, комісій, комітетів, агентств, агенцій, інспекцій, спілок, бюро державних форм власності, та їх заступники;
    5)      Секретар Ради національної безпеки і оборони України та його заступники;
    6)      керівники центральних органів виконавчої влади,  які не входять до складу Кабінету Міністрів України, їх заступники, керівники департаментів і управлінь та їх заступники;
    7)      голови місцевих державних адміністрацій та їх заступники, керівники департаментів і управлінь місцевих державних адміністрацій;
    8)      Голова Служби безпеки України та його заступники, керівники департаментів і управлінь та їх заступники;
    9)      Генеральний прокурор України та його заступники, керівники департаментів і управлінь та їх заступники. Прокурори Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та м. Севастополя, та їх заступники. Прокурор та заступники прокурора Дніпровської екологічної прокуратури.
    10)  Голова Національного банку України та його заступники, члени Ради  Національного банку України, члени Правління Національного банку України, керівники департаментів і управлінь та їх заступники;
    11)  Голова Рахункової палати України, та його заступники, секретар Рахункової палати України, керівники департаментів і управлінь та їх заступники;
    12)  Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, керівник його апарату та його заступники, представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
    13)  Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим та його заступники;
    14)  Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим та його заступники;
    15)  народні депутати України та помічники народних депутатів України, на яких поширюється дія Закону України «Про державну службу». Депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад;
    16)  судді Конституційного Суду України та їх помічники, інші професійні судді;
    17)  голова, члени, дисциплінарні інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
    18)  голова, заступник голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції, а також інші члени Вищої ради юстиції;
    19)  народні засідателі і присяжні (під час виконання ними цих функцій);
    20)  члени Центральної виборчої комісії, керівники департаментів і управлінь та їх заступники;
    21)  голова, заступники, члени Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Адвокатури України;
    22)  керівники та заступники державних підприємств, установ та організацій, господарських товариств, холдингів тощо у статутному капіталі яких 25 відсотків та більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі (у т. ч. академій наук, засобів масової інформації, фондів, державних фінансових установ тощо);
    23)  керівництво вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації, видів та типів освіти незалежно від форми власності;
    24)  керівники політичних партій та громадських організацій, а також їх заступники;
    25)  керівники та їх заступники осередків політичних партій в Автономній Республіці Крим, обласних, м. Києва та м. Севастополя.
    26)  службові особи міністерств, їх департаментів, фондів, служб, управлінь, центрів, комісій, комітетів, агентств, агенцій, інспекцій;  апарату Ради національної безпеки і оборони України; центральних органів виконавчої влади,  які не входять до складу Кабінету Міністрів України; Служби безпеки України; Генеральної прокуратури України; центрального апарату Національного банку України; апарату Рахункової палати України; апарату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; апарату Верховної Ради Автономної Республіки Крим; Конституційного Суду України; секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; апарату Вищої ради юстиції; секретаріату Центральної виборчої комісії; секретаріату Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Адвокатури України; місцевих державних адміністрацій;
    27)  прокурори районів, міжрайонних прокуратур, прокуратур у містах та їх заступники, прокурори та заступники прокурорів з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері;
    28)  державні службовці, посадові та службові особи інших органів державної влади;
    29)  посадові особи державних підприємств, установ та організацій, господарських товариств, у статутному капіталі яких 25 відсотків та більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі (у т. ч. академій наук, засобів масової інформації, фондів, державних фінансових установ тощо);
    30)  посадові особи органів місцевого самоврядування, керівники комунальних підприємств та їх заступники;
    31)  військові посадові особи Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби; особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, податкової міліції,
    32)  керівництво навчальних закладів усіх рівнів акредитації, видів та типів освіти незалежно від форми власності за винятком тих, що визначені у пункті 23 цієї статті, а також професорсько-викладацький склад вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації незалежно від форми власності;
    33)  голови, секретарі та члени виборчих комісій, крім Центральної виборчої комісії;
    34)  адвокати, нотаріуси, експерти, оцінювачі, аудитори, арбітражні керуючі;
    35) претенденти на посади визначені, у п.1-34 цієї статті.
     
     
    Стаття 5. Особи, що підлягають звільненню та щодо яких застосовується  тимчасова заборона обіймати посади в об’єктах люстрації
     
    1. Підлягають звільненню із займаної посади та не можуть бути обрані чи призначені на посади, визначені статтею 4 цього Закону, такі особи:
    1)      працівники правоохоронних органів, державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, громадяни України, вина яких встановлена у визначеному законом порядку у завданні шкоди життю, здоров'ю, майну громадян України - учасників акцій громадського протесту та масових заходів починаючи з 21 листопада 2013 року;
    2)     судді, які приймали рішення щодо обрання, продовження, зміну запобіжних заходів, адміністративних арештів, протиправну відмову у задоволенні скарг, клопотань, порушення права на захист, порушення інших норм процесуального права  щодо учасників акцій громадського протесту та масових заходів у період з 25 лютого 2010 року по 21 лютого 2014 року включно та проти осіб, звільнених у відповідності до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від  29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-VII, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» щодо повної реабілітації політичних в’язнів» від 27 лютого 2014 року № 792-VII та осіб, визнаних політичними в’язнями згідно із Законом;
    3)     судді, які приймали рішення про обмеження конституційного права громадян України збиратися мирно і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації у період з 25 лютого 2010 року по 21 лютого 2014 року включно; 
    4)     працівники правоохоронних органів, які брали участь у затриманні учасників акцій громадського протесту та масових заходів у період з 25 лютого 2010 року по 21 лютого 2014 року включно та проти осіб, звільнених у відповідності до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від  29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-VII, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» щодо повної реабілітації політичних в’язнів» від 27 лютого 2014 року № 792-VII та визнаних політичними в’язнями згідно із Законом;
    5)     працівники правоохоронних органів, які складали та/або своєю дією чи бездіяльністю сприяли складанню рапортів, протоколів про адміністративне правопорушення, повідомлень про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувальних актів тощо стосовно учасників акцій громадського протесту та масових заходів у період з 25 лютого 2010 року по 21 лютого 2014 року включно та проти осіб, звільнених у відповідності до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від  29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-VII, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» щодо повної реабілітації політичних в’язнів» від 27 лютого 2014 року № 792-VII та осіб визнаних політичними в’язнями згідно із Законом;
    6)     слідчі органів досудового розслідування, дізнавачі, оперативні працівники, інспектори, які проводили слідчі та оперативні дії щодо учасників акцій громадського протесту та масових заходів у період з 25 лютого 2010 року по 21 лютого 2014 року включно та проти осіб, звільнених у відповідності до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від  29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-VII, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» щодо повної реабілітації політичних в’язнів» від 27 лютого 2014 року № 792-VII та осіб, визнаних політичними в’язнями згідно із Законом;
    7)     працівники органів прокуратури, які здійснювали процесуальне керівництво, вносили подання, погодження, підтримували клопотання про застосування запобіжних заходів, підтримували державне обвинувачення у суді, вчиняли бездіяльність стосовно учасників акцій громадського протесту та масових заходів у період з 25 лютого 2010 року по 21 лютого 2014 року включно та проти осіб, звільнених у відповідності до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від  29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-VII, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» щодо повної реабілітації політичних в’язнів» від 27 лютого 2014 року № 792-VII та осіб, визнаних політичними в’язнями згідно із Законом;
    8)     державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, які будь-якими діями або бездіяльністю намагалися перешкодити або перешкоджали реалізації конституційного права громадян України збиратися мирно і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації у період  з 25 лютого 2010 року по 21 лютого 2014 року включно;
    9)     особи, які співпрацювали із спецслужбами інших держав як таємний інформатор чи помічник в оперативному отриманні інформації;
    10)            особи, які закликали публічно до сепаратизму, насильницького (військового) розв’язання політичного конфлікту, порушення територіальної цілісності та суверенітету України, насильницького повалення існуючого конституційного ладу та розпалювали міжнаціональну ворожнечу;
    11)            особи, які робили публічні заяви та інші публічні дії, які містять ознаки расової, соціальної, культурної, релігійної нетерпимості щодо представників української нації та представників інших національностей, що проживають на території України;
    12)            особи, які порушували дану ними Присягу і факт порушення встановлений у визначеному Законом порядку;
    13)            особи, що не надають підтвердження легальності джерела отриманого доходу щодо себе та членів свої сім’ї (діти, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, брати, сестри);
    14)           особи, що були засуджені і стосовно яких не знята (погашена) судимість у встановленому Законом порядку;
    15)            особи, що були засуджені за умисні особливо тяжкі, тяжкі та середньої тяжкості злочини незалежно від зняття (погашення) судимості;
    16)            особи, що мають подвійне громадянство;
    17)  голови, заступники та секретарі виборчих дільниць, що організовували фальсифікації виборів Президента України 2004 року, виборів народних депутатів у 2012 році;
    18)            особи, які організовували та вчинили дії, що призвели до втрат державного бюджету у сумі понад 1 мільйон гривень, а місцевих бюджетів у сумі понад п’ятдесят тисяч гривень;
    19)            особи, чия дія чи бездіяльність призвели до порушення прав людини та основоположних свобод, визнаних рішенням Європейського суду з прав людини, Комітетом ООН з прав людини та іншими міжнародними органами;
    20)            члени Вищої ради юстиції, які перебували на посаді у період з 25 лютого 2010 року по 21 лютого 2014 року включно;
    21)            голови та заступники голів судів загальної юрисдикції, які перебували на посаді у період з 25 лютого 2010 року по 21 лютого 2014 року;
    22)            судді судів загальної юрисдикції, які були призначені на посаду судді у період з 25 лютого 2010 року по 21 лютого 2014 року;
    23)            судді судів загальної юрисдикції, які працюють на посаді судді понад 10 років;
    24)            члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, які перебували на посаді у період з 25 лютого 2010 року по 21 лютого 2014 року;
    25)            члени Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Адвокатури України;
    26)            члени Кабінету Міністрів України, які перебували на посаді у період з 25 лютого 2010 року по 21 лютого 2014 року;
    27)            заступники міністрів, керівники та заступники керівників центральних органів виконавчої влади, у тому числі зі спеціальним статусом, які перебували на посаді у період з 25 лютого 2010 року по 21 лютого 2014 року;
    28)            голови та заступники голів державних місцевих адміністрацій, які перебували на посаді у період з 25 лютого 2010 року по 21 лютого 2014 року;
    29)            керівники та заступники керівників територіальних підрозділів МВС України в областях, містах Києві та Севастополі, міських, районних відділів територіальних підрозділів, які перебували на посаді у період з 25 лютого 2010 року по 21 лютого 2014 року;
    30)            особи, які входили до складу Ради національної безпеки і оборони України та її Апарату у період з 25 лютого 2010 року по 21 лютого 2014 року;
    31)            особи, які працювали на будь-якій керівній посаді в Адміністрації Президента України у період з 25 лютого 2010 року по 21 лютого 2014 року;
    32)            Генеральні прокурори України та заступники Генерального прокурора України, прокурори та заступники прокурорів області, прокурори та заступники прокурорів м. Києва, прокурори та заступники прокурорів        м. Севастополя, прокурори та заступники прокурорів Автономної Республіки Крим, прокурори районів, міжрайонних прокуратур, прокуратур у містах та їх заступники, прокурори та заступники прокурорів Дніпровської екологічної прокуратури (на правах обласної спеціалізованої), прокурори та заступники прокурорів з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, які перебували на посаді у період з 25 лютого 2010 року по 21 лютого 2014 року;
    33)            особи, які до 1 січня 1992 року працювали на керівних посадах у Комуністичній партії СРСР, КДБ СРСР або свідомо (в т. ч. таємно) співпрацювали з органами державної безпеки СРСР, або брали участь у переслідуваннях громадян СРСР, зокрема:
    а)  працювали на керівних посадах Комуністичної партії СРСР від рівня районного комітету і вище, членом ЦК КПРС;
    б) працювали на посаді секретаря партійного комітету КПРС на підприємстві, установі, в організації;
    в) працювали на керівних посадах у КДБ СРСР або в штаті 5-го (по боротьбі з ідеологічними диверсіями) управління КДБ СРСР;
    г) працювали на посаді начальника політичного відділу (управління) в Совєцькій Армії, МВС СРСР;
    ґ) виконували функції резидента, агента, утримувача конспіративної квартири, інформатора або позаштатного співробітника КДБ СРСР;
    д) брали участь у переслідуваннях громадян СРСР з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру;
    е) причетні до організації політичних переслідувань учасників українського національно-визвольного руху часів Другої світової війни та післявоєнного часу;
    є) рахувалися студентами вищого навчального закладу ім. Фелікса Дзержинського при Раді міністрів СРСР, вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ СРСР, Вищої політичної, партійної школи СРСР, УРСР або науковим аспірантом, або студентом чи учасником курсів у спеціальних партійних, політичних школах, або курсах і школах ФСБ, КДБ, КПРС на теренах СРСР та СНД.
    34) особи, що подали неправдиві відомості в люстраційній декларації.
    2.     Підставами для звільнення з посади та тимчасової заборони обіймати посади є:
    1) відмова суб'єкта люстрації подати люстраційну декларацію у визначений цим Законом строк.
    2)  рішення органу люстрації про визнання особи люстрованою.
     
    Розділ ІІ СИСТЕМА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ЛЮСТРАЦІЇ
    24 Jul
    Стаття 6. Система органів люстрації
    1. Систему органів люстрації становлять Державна люстраційна комісія України та підпорядковані їй регіональні люстраційні комісії: Люстраційна комісія Автономної Республіки Крим, люстраційні комісії областей,  люстраційні комісії у місті Києві та місті Севастополі.
     
    Стаття 7. Статус органів люстрації
    Органи люстрації є державними органами виконавчої влади зі спеціальним статусом і підзвітні Верховній Раді України.
    Органи люстрації проводять свою діяльність на постійній основі, самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави.
    Органи люстрації є юридичними особами, мають печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, відповідні бланки.
     
    Стаття 8. Склад органу люстрації
    До складу органу люстрації входять голова, перший заступник, заступник голови, секретар та члени органу люстрації. Кількісний склад Державної люстраційної комісії України становить 15 осіб, з яких десять повинні мати вищу юридичну освіту. Кількісний склад регіональної люстраційної комісії становить 11 осіб, з яких сім повинні мати вищу юридичну освіту.
    Для здійснення своєї діяльності кожний орган люстрації має апарат, структуру і штатний розпис. Апарат, структуру і штатний розпис регіональних люстраційних комісій затверджує Державна люстраційна комісія України за поданням голови Державної люстраційної комісії України в межах бюджетних коштів, передбачених на утримання органів люстрації.
     
    Стаття 9. Порядок формування Державної люстраційної комісії  України
    Верховна Рада України призначає на посаду та звільняє з посади голову, першого заступника, заступника, секретаря та членів Державної люстраційної комісії України.
    Подання кандидатів у члени Державної люстраційної комісії України та на посади голови, першого заступника, заступника, секретаря Державної люстраційної комісії України вносять депутатські фракції та групи у Верховній Раді України з числа осіб, які запропоновані громадськими організаціями і відповідають вимогам цього Закону.
    Подання про призначення голови, першого заступника, заступника, секретаря та членів Державної люстраційної комісії України розглядає Спеціальна комісія Верховної Ради України, утворена із числа народних депутатів України, які дали на це згоду. Кількісний склад цієї комісії формується з урахуванням принципу пропорційного представництва депутатських фракцій і груп.
    Спеціальна комісія Верховної Ради України проводить люстраційну перевірку осіб, вказаних у поданнях, протягом 30 днів з моменту внесення подання.
    За результатами проведення люстраційної перевірки Спеціальна комісія Верховної Ради України приймає рішення про рекомендування або про відмову у рекомендуванні щодо призначення голови, першого заступника, заступника, секретаря та членів Державної люстраційної комісії України.
    Рішення про призначення та звільнення з посади голови, першого заступника, заступника, секретаря та членів Державної люстраційної комісії України приймається більшістю від складу Верховної Ради України.
     
    Стаття 10. Порядок формування регіональних люстраційних комісій
    Державна люстраційна комісія України призначає на посаду та звільняє з посад голів, перших заступників, заступників, секретарів та членів регіональних люстраційних комісій.
    Подання кандидатів у члени регіональних люстраційних комісій та на посади голів, перших заступників, заступників, секретарів регіональних люстраційний комісій вносять до Державної люстраційної комісії України громадські організації у кількості не більше, як дві особи від однієї громадської організації.
    Державна люстраційна комісія України проводить люстраційну перевірку осіб, вказаних у поданнях, протягом 30 днів з моменту внесення подання.
    За результатами проведення люстраційної перевірки Державна люстраційна комісія України приймає рішення про призначення голови, першого заступника, заступника та секретаря регіональної люстраційної комісії.
    Рішення про призначення та звільнення  з посад голів, перших заступників, заступників, секретарів та членів регіональної люстраційної комісії приймається більшістю від присутнього на засіданні  складу Державної люстраційної комісії України.
    Регіональні люстраційної комісії формуються через три місяці з дня сформування Державної люстраційної комісії України.
     
    Стаття 11. Вимоги до голів, перших заступників, заступників, секретарів та членів органів люстрації
    Головою Державної люстраційної комісії України та головами регіональних люстраційних комісій може бути громадянин України, який на день призначення досяг тридцяти років, має право голосу, проживає в Україні не менше, як десять останніх років, володіє державною мовою, має вищу освіту, дав письмову згоду на призначення в орган люстрації та не має обмежень, установлених цих Законом.
    Першим заступником, заступником Голови та секретарем Державної люстраційної комісії України та першим заступником, заступником, секретарем регіональних люстраційних комісій може бути громадянин України, який на день призначення досяг двадцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні не менше, як десять останніх років, володіє державною мовою, має вищу юридичну, дав письмову згоду на призначення в орган люстрації та не має обмежень, установлених цих Законом.
    Членом органу люстрації може бути громадянин України, який на день призначення досяг двадцяти п’яти років, має право голосу, має вищу освіту, проживає в Україні не менше, як десять останніх років, володіє державною мовою, дав письмову згоду на призначення в орган люстрації та не має обмежень, установлених цих Законом.
     
    Стаття 12. Обмеження для членів органів люстрації
    1. Не можуть бути призначені на посаду голови, першого заступника, заступника, секретаря та члена органу люстрації особи, які:
    1)               визнані у встановленому Законом порядку недієздатними або обмежено дієздатними;
    2)               особи, що були засуджені і відносно яких не знята (погашена) судимість у встановленому Законом порядку;
    3)               особи, що були засуджені за умисні особливо тяжкі, тяжкі та середньої тяжкості злочини незалежно від зняття (погашення) судимості;
    4)               притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень;
    5)               протягом останніх десяти років перед призначенням обіймали посади Президента України, суддів, прокурорів, слідчих, інших працівників правоохоронних органів, були народними депутатами, помічниками народних депутатів, депутатами всіх рівнів, державними службовцями;
    6)               є керівниками політичної партії або членом керівного органу політичної партії та/або керівниками та заступниками місцевого осередку політичних партій;
    7)               у разі призначення будуть безпосередньо підпорядковані особам, які є їхніми близькими родичами;
    8)               не можуть виконувати повноваження за станом здоров’я;
    9)               є люстрованими особами.
    2. На членів органу люстрації поширюється обмеження, передбачені Законом України “Про державну службу”.
    3. Члени органу люстрації не мають права займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо або через посередників чи підставних осіб, а також займатися іншою оплачуваною діяльністю (крім наукової, викладацької та творчої роботи).
    4. Строк повноважень члена органу люстрації становить 5 років. Одна і та ж особа не може бути членом будь-якого органу люстрації більше ніж один строк. Член органу люстрації є державним службовцем.
    5. Члени органу люстрації не мають права перебувати на державній службі протягом 5 наступних років після звільнення з посади члена органу люстрації.
     
    Стаття 13. Присяга члена органу люстрації
    Член Державної люстраційної комісії України перед вступом на посаду складає на пленарному засіданні Верховної Ради України присягу такого змісту:
    “Я (прізвище, ім’я та по батькові), урочисто присягаю Українському народу при здійсненні своїх повноважень у (назва органу люстрації) додержуватися Конституції України та законів України, чесно і сумлінно виконувати покладені на мене обов’язки, бути об’єктивним, неупередженим та справедливим у вирішенні питань, що належать до повноважень органів люстрації, та бути вірним Присязі”.
    Особа, яка склала присягу члена Державної люстраційної комісії України, ставить свій підпис під текстом присяги.
    Відмова члена Державної люстраційної комісії України скласти присягу тягне за собою скасування Верховною Радою України рішення про його призначення.
    Члену Державної люстраційної комісії України після складення ним присяги видається посвідчення за підписом Голови Верховної Ради України.
    Члени регіональних люстраційних комісій складають присягу на засіданні  Державної люстраційної комісії України.
    Особа, яка склала присягу члена регіональної люстраційної комісії, ставить свій підпис під текстом присяги.
    Відмова члена регіональної люстраційної комісії скласти присягу тягне за собою скасування Державною люстраційною комісією України рішення про його призначення.
    Державна люстраційна комісія України є повноважною з моменту призначення на посаду та складення присяги не менше двох третин її складу.
    Регіональна люстраційна комісія є повноважною з моменту призначення на посаду та складення присяги не менше семи членів її складу.
    Порушення присяги членом органу люстрації є підставою для його звільнення.
    Одночасно із складанням присяги член органу люстрації отримує допуск до державної таємниці і не потребує додаткової перевірки у відповідності до Закону України «Про державну таємницю».
     
    Стаття 14. Організація діяльності органу люстрації
    1.     Орган люстрації є колегіальним органом. Основною формою роботи органу люстрації є засідання, яке скликає голова комісії, в разі його відсутності – перший заступник або заступник голови, а в разі відсутності голови та його заступників - секретар органу люстрації.
    2.     На письмову вимогу третини складу органу люстрації голова органу люстрації зобов'язаний скликати засідання органу люстрації не пізніше двох днів після отримання такої вимоги.
    3.     Засідання Державної люстраційної комісії України є повноважним за умови присутності на ньому не менше двох третин її персонального складу.
    4. Засідання регіональної люстраційної комісії є повноважним за умови присутності на ньому не менше семи членів її персонального складу.
     
    Стаття 15. Повноваження Державної люстраційної комісії України
    1. Державна люстраційна комісія України:
    1)       організовує та здійснює процедуру люстрації щодо осіб, які обіймають або претендують на посади, визначені пунктами 1-25 частини першої статті 4 цього Закону, а також державних службовців 1-3 категорій згідно із класифікацією посад, визначеному Законом України «Про державну службу»;
    2)       створює та забезпечує функціонування сайта Державної люстраційної комісії України;
    3)       створює та забезпечує функціонування друкованого засобу масової інформації «Люстраційний вісник України»;
    4)       створює та веде Люстраційний реєстр, який в обов’язковому порядку оприлюднюють на офіційному сайті Державної люстраційної комісії України та друкованого засобу масової інформації «Люстраційний вісник України»;
    5)       контролює своєчасне подання суб’єктами люстрації, визначеними пунктом 1 частини 1 цієї статті, люстраційних декларацій та проходження ними процедури люстрації;
    6)       організовує та контролює роботу регіональних люстраційних комісій;
    7)       ухвалює Регламент Державної люстраційної комісії України та регіональних органів люстрації;
    8)       видає у випадках, передбачених Законом, нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань проведення люстрації;
    9)       інформує Верховну Раду України про роботу Державної люстраційної комісії України та регіональних органів люстрації;
    10)  роз’яснює через засоби масової інформації порядок застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів про люстрацію;
    11)  забезпечує додержання люстраційного законодавства органами люстрації;
    12)  затверджує зразок люстраційної декларації, зразок довідки про проходження люстрації, а також форми звітів про роботу, проведену органами люстрації;
    13)  видає рішення за наслідками люстрації;
    14)  організовує у межах своїх повноважень роботу щодо забезпечення охорони державної таємниці в органах люстрації;
    15)  раз на п’ять років проводити процедуру амністії, щодо окремих люстрованих осіб у відповідності до порядку встановленого Державною люстраційною комісією України;
    16)  виконує інші повноваження, визначені цим Законом.
     
    Стаття 16. Повноваження регіональних органів люстрації
    1. Регіональні люстраційні комісії:
    1) організовують та здійснюють процедуру люстрації щодо осіб, які обіймають або претендують на посади, визначені пунктами 26-34 частини першої статті 4 цього Закону за територіальним розміщення об’єктів люстрації;
    2) контролюють своєчасне подання суб’єктами люстрації, визначеними пунктом 1 частини 1 цієї статті, люстраційних декларацій та проходження ними процедури люстрації;
    3) видають рішення за наслідками люстрації;
    4) виконують інші повноваження, визначені цим Законом.
     
    Стаття 17. Повноваження Голови Державної люстраційної комісії України
    1. Голова Державної люстраційної комісії України на виконання повноважень, визначених цим Законом:
    1) веде засідання Державної люстраційної комісії України;
    2) підписує акти, затверджені Державною люстраційною комісією України;
    3) представляє Державну люстраційну комісію України у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав і міжнародними організаціями;
    4) організовує підготовку питань до розгляду на засіданнях Державної люстраційної комісії України;
    5) забезпечує розробку проекту кошторису органів люстрації на наступний рік;
    6) виконує доручення Державної люстраційної комісії України;
    7) здійснює інші повноваження, визначені цим Законом.
     
     
    Стаття 18. Права, гарантії та обов’язки члена органу люстрації
    1. Член органу люстрації має право:
    1)      безперешкодного доступу до архівів органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування, судів, Збройних Сил України, правоохоронних органів, архівів Комуністичної партії СРСР та КДБ СРСР, в т. ч. до державної або іншої захищеної законом таємниці. Доступ до державної або іншої захищеної законом таємниці надається після взяття членом органу люстрації письмового зобов’язання щодо збереження зазначеної таємниці;
    2)      подавати люстраційні запити та отримувати на них вчасно обґрунтовані відповіді від правоохоронних органів, органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, вищих навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування;
    3)      перевіряти інформацію, надану на люстраційні запити, в архівах Служби безпеки України або, за необхідністю, в інших правоохоронних органах, органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях, вищих навчальних закладах незалежно від форм власності та підпорядкування;
    4)      викликати та заслуховувати громадян, які подали заяви про суб’єкта люстрації, а також отримувати у цих громадян письмові свідчення про суб’єкта люстрації;
    5)                 звертатися за допомогою до державних органів влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових, службових осіб, керівників (або посадових осіб, що виконують їх обов'язки) підприємств, установ, організацій усіх форм власності, об'єднань громадян, а також правоохоронних органів,  які зобов'язані сприяти органу люстрації;
    Невиконання законних вимог органу люстрації тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
    На членів органу люстрації протягом строку їх діяльності та п’яти років після припинення їх діяльності поширюються гарантії недоторканності та державного захисту, передбачені чинним законодавством про статус суддів.
    Член органу люстрації зобов’язаний:
    1)                дотримуватися даної ним Присяги;
    2)                здійснювати розгляд персональних справ суб’єктів люстрації з дотриманням вимог законності, чесності та порядності;
    3)                не розголошувати таємницю конфіденційної інформації, що йому стала відома в результаті його діяльності протягом усього часу повноважень та протягом 5 років після звільнення.
     
    Стаття 19. Фінансування органів люстрації
    Видатки на утримання органів люстрації здійснюються безпосередньо з Державного бюджету України. Обсяг цих коштів щорічно встановлюється Верховною Радою України і зазначається у Державному бюджеті України окремим рядком.
     
    Розділ ІІІ ПРОЦЕДУРА ЛЮСТРАЦІЇ
    24 Jul
    Стаття 20. Порядок подання люстраційної декларації до органу люстрації
    1.     Суб'єкт люстрації, який обіймає посаду в об'єкті люстрації,  зобов'язаний подати люстраційну декларацію до органу люстрації у 30 денний строк з дня формування відповідного органу люстрації, у порядку визначеному Державною люстраційною комісією України.
    2. Суб’єкт люстрації, який претендує на зайняття посади чи на обрання на виборну посаду в об’єктах люстрації, зобов’язаний подати люстраційну декларацію до відповідного органу люстрації одночасно з поданням документів для прийняття на роботу в об’єкт люстрації або наданням згоди на роботу в ньому.
    3. Суб’єкт люстрації звільняється від обов’язку подати люстраційну декларацію у випадку звільнення за власним бажанням із займаної посади, зняття своєї кандидатури на виборну посаду або відмови обіймати запропоновану посаду.
    4. Після отримання люстраційної декларації орган люстрації протягом десяти днів вносить особу до люстраційного реєстру з поміткою “Люстраційна декларація прийнята до розгляду”. Занесення особи до люстраційного реєстру вважається фактом повідомлення декларанта про прийняття його декларації до розгляду.
    5. Декларант зобов’язаний самостійно пересвідчитися в наявності відповідного запису щодо себе в люстраційному реєстрі та письмово повідомляти безпосереднього керівника, відповідну виборчу комісію або працедавця про наявність поміток щодо себе в люстраційному реєстрі та відповідний номер реєстраційного запису.
    6. Суб’єкт люстрації зобов’язаний письмово повідомити номер реєстраційного запису з поміткою “Люстраційна декларація прийнята до розгляду” щодо себе в люстраційному реєстрі:
    а) одночасно з поданням заяви (в тексті заяви) про прийняття особи на роботу в об’єкті люстрації;
    б) одночасно з поданням заяви (в тексті заяви) про реєстрацію кандидата на виборну посаду;
    в) у 30-денний строк з дня формування відповідного органу люстрації для тих, хто обіймає посаду в об'єктах люстрації.
    7. Передумовою для перебування суб'єкта люстрації на посаді в об’єкті люстрації є наявність особи в люстраційному реєстрі із поміткою “Люстраційна декларація прийнята до розгляду”.
    8. Люстраційну декларацію суб'єкт люстрації подає кожного разу при призначенні на посаду, переведення на іншу посаду або обрання на посаду в об’єктах люстрації,  визначених частиною першою статті 4 цього Закону.
     
    Стаття 21. Підготовка персональних справ суб’єктів люстрації до  розгляду
    Після надходження люстраційної декларації орган люстрації:
    1)      реєструє люстраційні декларації в установленому законом порядку;
    2)      формує персональну справу суб’єкта люстрації та визначає доповідача у ній;
    3)      у п’ятиденний термін оприлюднює відомості про суб’єкта люстрації на офіційному сайті Державної люстраційної комісії України та друкованому виданні «Люстраційний вісник України»;
    4)      у п’ятиденний термін подає люстраційний запит до Служби безпеки України або, за необхідності, до інших правоохоронних органів, органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, вищих навчальних закладів будь-якої форми власності щодо достовірності інформації, поданої суб’єктом люстрації в люстраційній декларації і відповідь на які надається протягом 10 днів з дня отримання такого запиту;
    5)      у п’яти десятиденний термін з моменту оприлюднення відомостей про суб’єкта люстрації приймає письмові свідчення громадян України щодо визнання суб’єкта люстрації люстрованою особою, оформлені відповідно до Закону України “Про звернення громадян”;
    6)      у виняткових випадках приймає та направляє до відповідного об’єкта люстрації рішення про відсторонення суб’єкта люстрації від займаної ним посади на строк розгляду персональної справи суб’єкта люстрації.
    Суб’єкт люстрації має право на ознайомлення зі своєю персональною справою у порядку, визначеному Державною люстраційною комісією України.
     
    Стаття 22. Розгляд персональної справи суб’єкта люстрації органом   люстрації
    Персональні справи суб’єктів люстрації розглядаються органом люстрації в закритому режимі з обов’язковим повідомленням суб’єктів люстрації. Суб’єкти люстрації мають право бути присутніми особисто при розгляді своїх персональних справ.  Присутність на засіданні органу люстрації громадян, які подали письмові свідчення про суб’єкта люстрації, є обов’язковою. При розгляді персональних справ суб’єктів люстрації може бути присутній Уповноважений Верховної Ради України з прав людини або його представник.
    Орган люстрації починає розгляд персональної справи суб’єкта люстрації не пізніше 75 днів з дня надходження його люстраційної декларації, а для суб’єктів люстрації, які претендують на обрання до представницьких органів влади, – не пізніше 55 днів.
    Розгляд персональної справи суб’єкта люстрації по суті розпочинається з представлення справи доповідачем у справі про зміст люстраційної декларації, письмових відповідей на люстраційні запити, письмових свідчень громадян.
    Після доповіді у справі орган люстрації заслуховує пояснення суб’єкта люстрації, заслуховує свідків. Свідка попереджають про відповідальність за надання неправдивих свідчень.
    За наполяганням не менш як третини складу органу люстрації або за бажанням суб’єкта люстрації може бути застосовано детектор брехні (поліграф). Результати перевірки свідчень суб’єкта люстрації на детекторі брехні долучаються до його персональної справи.
     
    Стаття 23. Ухвалення рішення органом люстрації
    1. Після виконання процедури розгляду персональної справи суб’єкта люстрації головуючий засідання органу люстрації ставить на голосування одне з рішень:
    про визнання суб’єкта люстрації люстрованою особою;
    про визнання суб’єкта люстрації таким, що має право обіймати посаду у відповідному об’єкті люстрації.
    2. Рішення, передбачене частиною 1 цієї статті, ухвалюється на засіданні органу люстрації відкритим голосуванням більшістю голосів від присутнього складу органу люстрації. У разі рівності голосів голос головуючого на засідання є вирішальним.
    3. Рішення органу люстрації набирає чинності з моменту його ухвалення. Рішення є публічним і підлягає опублікуванню на офіційному сайті Державної люстраційної комісії України та у друкованому виданні «Люстраційний вісник України».
    4. Повний текст рішення, передбаченого частиною 1 статті цієї статті, виготовляється і надсилається до відповідного об’єкта люстрації, а також передається суб’єкту люстрації особисто чи направляється на вказану ним адресу не пізніше 5 днів із дня ухвалення зазначеного рішення.
    5. Рішення органу люстрації є обов’язковим для виконання всіма особами на всій території України, його виконання гарантується заходами державного примусу.
    6. Рішення, дії чи бездіяльність регіональної люстраційної комісії можуть бути оскаржені суб’єктом люстрації або Генеральним прокурором України до Державної люстраційної комісії України або до Вищого адміністративного суду України протягом 30 робочих днів з дня прийняття рішення чи вчинення дії або бездіяльності.
    7. Рішення, дії чи бездіяльність Державної люстраційної комісії України можуть бути оскаржені суб’єктом люстрації або Генеральним прокурором України виключно до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України протягом 30 робочих днів з дня прийняття рішення чи вчинення дії або бездіяльності.
    8. Орган люстрації не може скасувати своє власне рішення про визнання суб’єкта люстрації люстрованою особою, якщо таке рішення було прийняте.
    9. Визнання органом люстрації суб’єкта люстрації люстрованою особою тягне за собою звільнення та/або заборону на обіймання посад, визначених частиною 1 статті 4 цього Закону, строком на двадцять років з моменту ухвалення органом люстрації відповідного рішення.
    Звільнення або заборона на обіймання посад, визначених частиною 1 статті 4 цього Закону не підпадають під дію Кодексу законів про працю України, окрім дії статті 47 цього Кодексу.
    Люстрованій особі, додатково заборонено:
    1) бути учасником чи працівником у компаніях, що займаються наданням послуг охорони;
    2) очолювати або бути членом у радах громадських організацій;
    3) очолювати або бути членом у радах церков або релігійних організацій;
    4) очолювати або бути членом у радах засобів масової інформації;
    5) володіти травматичною чи вогнепальною зброєю;
    6) приймати участь у виборчому процесі у якості голови, секретаря або члена виборчої комісії.
     
    Стаття 24. Відомості про суб’єкта люстрації, які підлягають оприлюдненню
    Відомості про суб’єкта люстрації, які підлягають оприлюдненню на сайті Державної люстраційної комісії України та у друкованому органі «Люстраційний вісник України»:
    1)       прізвище, ім’я та по батькові;
    2)       дата подання люстраційної декларації;
    3)       дата народження;
    4)       місце народження;
    5)       посада, яку обіймає;
    6)       посада, на яку претендує;
    7)       позначка про результат проходження люстрації (люстровано або не люстровано особу).
    Відомості, визначені пп. 1 – 4, 7 частини першої цієї статті включаються до довідки про проходження люстрації.
     
    Стаття 25. Наслідки набуття чинності рішенням органу люстрації
    Суб’єкт люстрації  щодо якого набуло чинності рішення про визнання суб’єкта люстрації люстрованою особою, вважається звільненим із відповідної посади в об’єкті люстрації, або особою, яка не має права займати посаду чи бути обраною до об’єкта люстрації з дня набуття чинності зазначеним рішенням органу люстрації.
    Суб’єкт люстрації щодо якого набуло чинності рішення про визнання суб’єкта люстрації таким, що має право обіймати посаду у відповідному об’єкті люстрації вважається таким з дня набуття чинності зазначеним рішенням органу люстрації.
     
    Стаття 26. Особливості застосування процедури люстрації для кандидатів у члени органу люстрації
    Претенденти на посади в Державну люстраційну комісію України подають люстраційні декларації до Спеціальної комісії Верховної Ради України.
    Процедуру люстрації для кандидатів на посади в Державну люстраційну комісію України здійснює Спеціальна комісія Верховної Ради України, в порядку, визначеному цим Законом.
    Претенденти на посади в регіональні люстраційні комісії подають люстраційні декларації до Державної люстраційної комісії України.
    Процедуру люстрації для кандидатів на посади в регіональні люстраційні комісії здійснює Державна люстраційна комісія України, в порядку, визначеному цим Законом.
     
    Розділ IV ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЛЮСТРАЦІЮ
    24 Jul
    Стаття 27. Відповідальність за прийняття на роботу або незвільнення із займаної посади люстрованої особи
    Прийняття на роботу або незвільнення чи інше неусунення із займаної посади люстрованої особи посадовою особою, уповноваженою на ухвалення рішення про обрання, призначення чи затвердження суб’єкта люстрації на посаді в об’єкті люстрації, тягне за собою адміністративну відповідальність передбачену Кодексом України про адміністративну відповідальність з одночасним винесенням органом люстрації розпорядження про усунення порушень законодавства про люстрацію в порядку встановленому Законом.
    У разі невиконання або несвоєчасного виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про люстрацію орган люстрації приймає рішення про визнання такої посадової особи люстрованою особою.
     
    Стаття 28. Відповідальність посадових осіб
    За ненадання, умисне затримування, надання недостовірної чи неповної інформації на запит органу люстрації, а також неналежне (формальне) оформлення відповіді винні особи несуть відповідальність, передбачену Кримінальним кодексом України.
     
    Стаття 29. Контроль за дотриманням законодавства про люстрацію
    Контроль за дотриманням законодавства про люстрацію здійснюють Верховна Рада України, Президент України, Уповноважений з прав людини Верховної Ради України.
    ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
    24 Jul
    1.                Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
    2.                З моменту набрання чинності цього Закону:
    1)               на найближчому пленарному засіданні Верховної Ради України утворюється Спеціальна комісія Верховної Ради України з проведення процедури люстрації для кандидатів у члени Державної люстраційної комісії України;
    2)               на найближчому пленарному засіданні Верховної Ради України утворюється Державна люстраційна комісія України, яка розпочинає свою діяльність з дня призначення у встановленому Законом порядку Голови, першого заступника, заступника, секретаря та членів Державної люстраційної комісії України;
    3)               норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010, №41-42, № 43, № 44-45, ст.529) щодо перебування на посаді судді безстроково не поширюються на дію цього Закону;
    4)               обрання на посаду судді безстроково здійснювати заборонено.
    3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
    1)    У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 25 - 26, ст. 131):
    - доповнити новою статтею 3511 такого змісту:
    «Стаття 3511. Перешкоджання діяльності органів, що здійснюють люстрацію.
    Невиконання  службовою  особою  законних  вимог  органу, що здійснює люстрацію, не відповідь на запит, створення  штучних  перешкод у його роботі,  надання недостовірної інформації, -
    карається штрафом від п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років,  або позбавленням волі на строк до трьох років, або позбавленням  права  обіймати  певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років».
    - доповнити новою статтею 3661 такого змісту:
    «Стаття 3661. Неправдиве декларування відомостей у люстраційній декларації
    1. Зазначення суб’єктами люстрації завідомо неправдивих відомостей у люстраційній декларації, -
    карається позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк від трьох до п’яти років.
    Примітка. Суб’єктами люстрації у статті 3661 цього Кодексу є особи, визначені статтею 4 Закону України «Про проведення люстрації в Україні».
     
    2)    У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122):
    –                доповнити новою статтею 17210 такого змісту:
    «Стаття 17210. Порушення порядку подання люстраційної декларації
    Неподання або несвоєчасне подання люстраційної декларації, передбаченої Законом України «Про проведення люстрації в Україні», -
    тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
     «Стаття 17211. Відповідальність за прийняття на роботу або незвільнення із займаної посади люстрованої особи
    Прийняття на роботу або не звільнення чи інше не усунення із займаної посади люстрованої особи посадовою особою, уповноваженою на ухвалення рішення про обрання, призначення чи затвердження суб’єкта люстрації на посаді в об’єкті люстрації, -
    тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу в розмірі тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
    Примітка. Суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, визначені статтею 4 Закону України «Про проведення люстрації в Україні»;
    –                   доповнити частину першу статті 255 пунктом 13 такого змісту:
    «13) посадові особи органів люстрації (статті 17210, 17211).»;
    –                    у частині другій статті 250, частині другій статті 268 цифру «1729» замінити цифрою «17211».
    4. До приведення законодавства України у відповідність з цим Законом законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
    5. Кабінету Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
    підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про приведення законів України у відповідність із цим Законом;
    привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
    забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;
    забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
     
    Голова Верховної Ради України
---------------------------