ТВОРІТЬ РЕСПУБЛІКУ В УКРАЇНІ! АЛЕ ХТО І ЯК?
Нас прирекли на заклання. Українців перетворюють на жертовних воїнів смерті. Президент — не наша головна проблема. Україну знищує машина ресентименту.
Це не російська пропаганда. Це тези Сергія Дацюка, які він кинув у публічний простір, завершивши закликом: «Творіть республіку в Україні, живу і перспективну».
І почалося! (2023 реакцій / 871 ком. / 162 репост )
Обурення, заперечення, підтримка, аргументи, історичні паралелі, взаємні звинувачення. Звична картина української дискусії, де кожен намагається довести свою правоту, а спільний результат нерідко губиться серед сотень коментарів.
Але цього разу ми спробували зробити дещо незвичне.
Не визначати, хто правий. Не голосувати. Не шукати переможця суперечки. А зібрати всі висловлені смисли в єдину структуру.
За допомогою штучного інтелекту ми опрацювали дискусію, виділили 240 автономних смислів і розмістили їх у Дереві смислів. Один смисл може бути присутнім у кількох гілках — там, де він потрібен для розуміння різних аспектів проблеми.
Так виникла картина, якої не було в жодного окремого учасника.
У ній є війна і мир, патріотизм і ненависть, влада і відповідальність, ресентимент і суб'єктність, конституція і республіка, історія і майбутнє України.
І найцікавіше: для створення цієї картини не потрібно, щоб учасники погодилися один з одним.
Кожен залишається автором власного смислу. Навіть помилкове, на чиюсь думку, твердження не викидається — йому можна протиставити інший смисл, аргумент, заперечення.
Ми називаємо цей підхід Колективним Розумом соціуму.
А тепер відбувається ще дещо незвичніше.
Штучний інтелект уже не просто допомагає аналізувати тексти. Він самостійно навчається працювати в Rizzoma — середовищі, де розвивається наше Дерево смислів.
Ми поступово переходимо від використання ШІ як інструмента обробки тексту до його участі в технології розвитку колективного знання, швидко зростають ШІ-нейрони-КР (дякуючи яким ми і впорались з цією величезною дискусією)
А тепер повернімося до провокації Дацюка.
Він закликає творити республіку.
Але чи можна створити республіку, якщо ми не навчилися навіть спільно осмислювати власні проблеми?
Як творити спільне майбутнє, коли кожна дискусія перетворюється на війну за власну правоту?
І чи не є наша нездатність працювати з різними смислами однією з причин того, що ми знову й знову опиняємося в тих самих пастках?
Ми не стверджуємо, що знайшли всі відповіді.
Ми пропонуємо інший спосіб їх шукати — разом, не втрачаючи відмінностей.
Ось наше Дерево смислів дискусії:
Запрошуємо авторів розумних смислів (117) знайти свої висловлювання (для цього є вказівник), перевірити, чи правильно передано їхній смисл, і продовжити роботу.
Може, республіка починається не з чергової боротьби за владу, а з нашої здатності нарешті думати разом?