Созидание Гражданского общества
Оглавление:
О названии темы
В прежнем названии темы "Война за Гражданское общество" слово "война" оказалось не вполне уместным
, поэтому его сначала заменили на "борьбу"
, а потом - на "созидание"
.
- зачем "война" (прежнее название)
Сергей Бочкарев Мы еще и за "гражданское общество" будем воевать? Надо полагать, "до поcледнего члена этого самого гражданского общества"?САМО гражданское общество не появится. А уж что там: воевать, бороться, строить, проращивать, сплетать - вопрос дискутируемый.
- война и гражданское - несовместимо
Гражданское.!!!Гражданское - в русском языке и в языках цивилизованных народов (цивильных) означает - не военное (как минимум), не воюющее.Война предполагает победу над противником, его уничтожение - как такового, - как противника.А гражданское, городское, цивильное предполагает согласие, сосуществование, мир.Это - два разных, противоположных по интенции, по мотивации, по средствам, по методам и способам, по результатам рода деятельности.Вот только Майдан путает эти четкие понятия, когда цивильное населения "откапывает томагавк войны".Слово "война" предполагает, что ее нельзя отложить "на потом". Думаю, что Гражданское общество - как раз то, что нельзя сегодня откладывать.Еще как совместимо- "Гражданская война", например.
Война- это все средства хороши, поэтому пусть лучше будет из предложенного-"борьба"
Войны хватает и без Простира злагоды, есть готовые бороться, но не желающие воевать
созидать новое выйдя из толпы, где все толкаются — оказалось более перспективным вариантом.
Ресурс (5)
Публикации и обсуждения (122)
- По каким принципам действовать
Ответ Валерию Пекарю на вопрос, что я предлагаю:1. При решения любых вопросов исходить из интересов Украины, а не отдельной группировки (партии, ВР, конкретной личности, Майдана). Не путать с частным мнением любой из перечисленных группировок о том, что нужно Украине.2. Называть вещи своими именами, а не так, как этого требуют интересы группировок, политическая или революционная целесообразность (это честность).3. Отказаться от практики "простых решений", так как это противоречит пунктам 1 и 2.Обговорення:
- нет единого видения этих интересов Украины
Интересы Украины на сегоднешнем этапе определить проблематично, так как нет единого видения этих интересов в различных сословиях, партиях,регионах и даже домах и улицах.Я бы сказал, крайне проблематично (действительно, Азия, даже хуже, там хоть конфуцианство встречается).Но простое решение - война и междуусобица, что, учитывая состояние экономики - самоуничтожение.Выбираем... Но времени на выбор не так много (прямо как в системе "Рада"). "Оно уже тикает."Действовать в интересах Украины - это действовать в интересах граждан Украины. Если пройти логически эту цепочку, то мы придем к такому решению - каждый гражданин должен действовать на своей территории в своих интересах. Значит, действия власти в интересах Украины должны быть направлены на то, чтобы дать возможность каждому гражданину, а также группам людей действовать в своих интересах на своей территории.Я верю в то, что 90% людей по своей внутренней природе против беспредела. Они способны самоорганизоваться и выбрать себе милиционера. А сейчас все хотят отомстить местным "феодалам". Это неизбежно. Но это пройдет.Но и власть не выступает с четким заявлением - как и что можно делать территориальным громадам. А это должно быть сделано немедленно - выступить по тв и объяснить, что могут делать люди и что будет законно.Я не знаю, в каком смысле употребляется слово "граждане", но в сегодняшнем понимании это и большинство населения, и те, кто продает голоса за гречку, и олигархи, и "Беркут" - у них у всех одинаковые избирательные права, а у олигархов - гораздо больше.То, что ДОЛЖНО БЫТЬ - интересно только теоретикам в мирное время. Сейчас надо думать, как из этой ямы вылезти (уж как получится, хоть коряво).Не думайте, что на местах ситуация чем-то в корне отличается в лучшую сторону."Своя территория" для подавляющего большинства - только своя квартира.Я не пишу о том, что на местах лучше или хуже. Но каждый из них в своей квартире сделает так, как он считает нужным. Если в доме живут одни беркутовцы - пусть у них будет беркутовский порядок. Если они хотят продать свой голос - они найдут способ это сделать.""То, что ДОЛЖНО БЫТЬ - интересно только теоретикам в мирное время. Сейчас надо думать, как из этой ямы вылезти (уж как получится, хоть коряво)."" Не понял. А как вылезти, если не говорить, как должно быть?Вылезти так - объявить всем людям, что они могут собраться и учредить себе милицию - в квартире, в доме, в селе, в районе. Вылезти так - складывать реестры тех, кого выбрали и снабжать их отличительными знаками и полномочиями. Те, кто выбрал, пусть подчиняются. Те, кто зашел на территория - пусть подчиняется. Такой закон уместится на одной странице и может постепенно дополняться
- люди называют одни и те же вещи по разному
Пункт вторым был очень обеспокоен Р.Декарт,понимая, что люди называют одни и те же вещи по разному.
- чтобы отказаться от простых решений нужны хорошие управленцы
А для того, чтобы отказаться от простых решений, необходим механизм когда к управлению придут те, кто способен принимать сложные и эффективные решения, но такого механизма пока нет, а что еще печальней нет подобного запроса. Азияз-с (Византия-с)запрос есть.По крайней мере в Чернигове лидеры майдана сотрудничают со специалистами по управлению организцими и процессами.Надеюсь к вам прислушаются.
- не сформулированы принципы справедливости и государственно-общественных отношений
Любые решения должны опираться на две вещи - принципы справедливости и принципы государственно-общественных отношений...А пока не сформулированы первые и не обновлены вторые - всё будет имитироваться...Все интересы сосредоточены на ТОЧНОСТИ в СПРАВЕДЛИВОСТИ РАЦИОНАЛЬНОСТИ пользования общими ресурсами, временем, собственностью личности и государства.Это в идеальном случае (так пытались строить коммунизм), в реальности - что то ближе к Общественному договору (баланс интересов).
- ОПТИМИЗАЦИИ факторов, прямого влияния на РАЦИОНАЛЬНОСТЬ
Решения.....это процесс ОПТИМИЗАЦИИ факторов, прямого влияния на РАЦИОНАЛЬНОСТЬ пользования общими ресурсами, временем, собственностью личности и государства.
- о методе, методологии и инструментах
Я говорю о методе, методологии и инструментах, которых еще не было!!!Коммунизм - это утопия, методы и методологии, о которых ты говоришь, для Украины сегодня - утопия, какими бы они ни были хорошими и эффективными.Инструментов сейчас перепроизводство, мастеров катастрофически не хватает.
ПРИНЦИПЫ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ (СБОРКА)- приоритет интересов Украины над личными и групповыми
При решения любых вопросов исходить из интересов Украины, а не отдельной группировки (партии, ВР, конкретной личности, Майдана).Не путать с частным мнением любой из перечисленных группировок о том, что нужно Украине.
- нет единого видения этих интересов Украины
Интересы Украины на сегоднешнем этапе определить проблематично, так как нет единого видения этих интересов в различных сословиях, партиях,регионах и даже домах и улицах.Я бы сказал, крайне проблематично (действительно, Азия, даже хуже, там хоть конфуцианство встречается).
- Действовать в интересах Украины - действовать в интересах граждан Украины
Действовать в интересах Украины - это действовать в интересах граждан Украины. Если пройти логически эту цепочку, то мы придем к такому решению - каждый гражданин должен действовать на своей территории в своих интересах. Значит, действия власти в интересах Украины должны быть направлены на то, чтобы дать возможность каждому гражданину, а также группам людей действовать в своих интересах на своей территории.Я не знаю, в каком смысле употребляется слово "граждане", но в сегодняшнем понимании это и большинство населения, и те, кто продает голоса за гречку, и олигархи, и "Беркут" - у них у всех одинаковые избирательные права, а у олигархов - гораздо больше.
- Называть вещи своими именами
Называть вещи своими именами, а не так, как этого требуют интересы группировок, политическая или революционная целесообразность (это честность).
- люди называют одни и те же вещи по разному
Пункт вторым был очень обеспокоен Р.Декарт,понимая, что люди называют одни и те же вещи по разному.
- Отказаться от практики "простых решений
Отказаться от практики "простых решений", интересы Украины - не простое решение, и популизм - синоним нечестности.
- простое решение - война и междуусобица
Простое решение - война и междуусобица, что, учитывая состояние экономики - самоуничтожение.
- чтобы отказаться от простых решений нужны хорошие управленцы
А для того, чтобы отказаться от простых решений, необходим механизм когда к управлению придут те, кто способен принимать сложные и эффективные решения, но такого механизма пока нет, а что еще печальней нет подобного запроса. Азияз-с (Византия-с)запрос есть.По крайней мере в Чернигове лидеры майдана сотрудничают со специалистами по управлению организцими и процессами.Надеюсь к вам прислушаются.
- не сформулированы принципы справедливости и государственно-общественных отношений
Любые решения должны опираться на две вещи - принципы справедливости и принципы государственно-общественных отношений...А пока не сформулированы первые и не обновлены вторые - всё будет имитироваться...Все интересы сосредоточены на ТОЧНОСТИ в СПРАВЕДЛИВОСТИ РАЦИОНАЛЬНОСТИ пользования общими ресурсами, временем, собственностью личности и государства.Это в идеальном случае (так пытались строить коммунизм), в реальности - что то ближе к Общественному договору (баланс интересов).
- ОПТИМИЗАЦИИ факторов, прямого влияния на РАЦИОНАЛЬНОСТЬ
Решения.....это процесс ОПТИМИЗАЦИИ факторов, прямого влияния на РАЦИОНАЛЬНОСТЬ пользования общими ресурсами, временем, собственностью личности и государства.
- как вылезти из этой ямы
Каждый из них в своей квартире сделает так, как он считает нужным. Если в доме живут одни беркутовцы - пусть у них будет беркутовский порядок. Если они хотят продать свой голос - они найдут способ это сделать.Вылезти так - объявить всем людям, что они могут собраться и учредить себе милицию - в квартире, в доме, в селе, в районе. Вылезти так - складывать реестры тех, кого выбрали и снабжать их отличительными знаками и полномочиями. Те, кто выбрал, пусть подчиняются. Те, кто зашел на территория - пусть подчиняется. Такой закон уместится на одной странице и может постепенно дополняться
- как должно быть
Я верю в то, что 90% людей по своей внутренней природе против беспредела. Они способны самоорганизоваться и выбрать себе милиционера. А сейчас все хотят отомстить местным "феодалам". Это неизбежно. Но это пройдет.Но и власть не выступает с четким заявлением - как и что можно делать территориальным громадам. А это должно быть сделано немедленно - выступить по тв и объяснить, что могут делать люди и что будет законно.То, что ДОЛЖНО БЫТЬ - интересно только теоретикам в мирное время. Сейчас надо думать, как из этой ямы вылезти (уж как получится, хоть коряво).Не думайте, что на местах ситуация чем-то в корне отличается в лучшую сторону."Своя территория" для подавляющего большинства - только своя квартира.
- нет единого видения этих интересов Украины
- Мощнейший кризис после выборов даст нам шанс построить новую Украину
с Юрием Романенко беседовал Павел Казарин 12.10.2012Украина застыла между революцией и распадом. Экономика умирает, элиты доедают советский ресурс, а мир катится к третьей мировой. Выживут те страны, где на смену «людям денег» придут «люди власти» — убежден политолог, директор центра политического анализа «Стратагема» Юрий Романенко, который выступает как один из идеологов «перезагрузки» украинского государственного проекта.
- Украина Виктора Януковича – чем она отличается от Украины Кравчука, Кучмы и Ющенко?
— Только тем, что сейчас доводится до своего логического конца проект «Украина». Это проект номенклатуры, которая стремилась получить под свой контроль ресурсы, созданные в СССР за 70 лет, легализировать этот контроль и вписаться в капиталистический проект, который они до этого десятилетиями проклинали. Можно сказать, что этот проект был успешно реализован – двадцать лет идет приватизация и проедание советского наследия.Причем каждый украинский президент выполнял свою собственную функцию. Леонид Кравчук зафиксировал распад прежнего общего государства – вместе с Ельциным и Шушкевичем и запустил сам процесс освоения накопленных госуресурсов. Но Кравчук не смог создать правила освоения и дерибана – и эту задачу за него решил Леонид Кучма. Если Кравчук решал задачу отрывания куска тела от общего советского организма, то Кучма оформлял этот кусок в маленький отдельный организм. Кучма с этой задачей справился.
- И такой революционный по стилистике Майдан лишь продолжил эту тенденцию?
— Безусловно. Придя в 2004 году к власти Виктор Ющенко логично развил эту линию, выгодную сформировавшемуся к тому времени классу олигархии. Олигархам не нужен был сильный институт президента и сильное государство, они хотели полностью приватизировать государство. И отказ Ющенко от реальной власти и субъектной позиции имеет как глубоко личностные причины, связанные с внутренним миром Виктора Андреевича, так и объективные причины.
- Почему не появилось конкурентоспособной элиты?
— Украина на постсоветском пространстве воспринималась как страна, в которой есть реальная политическая конкуренция, где каждый следующий президент был оппозиционен предшественнику. Почему в результате политического генезиса не появилось конкурентоспособной элиты?— Потому что это была конкуренция внутри партноменклатуры и примкнувших к ним бандитов и авантюристов. Это не была конкуренция между разными моделями развития или разными социальными группами. Эта была конкуренция внутри властного клана, но для народа разницы не было. Единственный период, когда работали социальные лифты, был в конце 80-х – начале 90-х. А теперь мы наблюдаем в стране феодализм в его постмодернистском звучании.
- Почему у Варшавы получилось, а у Киева – нет
— Польша и Украина одновременно начинали свое автономное плавание двадцать лет назад. Но разница между нынешним состоянием двух государств разительна. Главный вопрос либерально настроенных кругов – почему у Варшавы получилось, а у Киева – нет.— Потому что Польша изначально находилась в другой ситуации, чем Украина. У нее была своя собственная история с продолжительными этапами субъектного существования. У нее была культура управления и самостоятельного участия в общей европейской истории. К тому же в конце 80-х так складывались обстоятельства, что западу надо было разорвать советский блок.Поэтому Польше списали ее долги и предоставили льготы, позволившие стране имплементироваться в европейское пространство.И, наконец, Польша – это моноэтничное государство – она стала им после отрыва западноукраинских территорий в середине ХХ века и после изгнания немецких колонистов. В польском обществе вопросы по поводу геополитической ориентации не поднимались, у элиты и граждан был консенсус — поэтому у них модернизация состоялась.
- Наивно надеяться, что Украина повторит путь какой-то европейской страны?
— По-вашему, наивно надеяться, что Украина повторит путь какой-то европейской страны?— Надо понять, что нет классической европейской модели — в разных странах ЕС существуют разные экономические модели. Но главное в том, что и в США и в странах Европы у этих моделей за спиной несколько сотен лет эволюции, которые сформировали соответствующую политическую культуру, структуру экономики и т.д. Когда наши люди говорят, что хотят жить как в Швеции, они не понимают, что это подразумевают необходимость пройти огромный путь – начиная от жестоких войн 17-го века и всей последующей череды событий.За то, чтобы оказаться в ядре западной цивилизации, надо было в свое время заплатить очень высокую цену. ЕС стал тем, чем он является, пройдя жесткую внутреннюю и внешнюю борьбу и является закономерным продуктом этой борьбы. Слишком велик этот опыт, чтобы его можно было перенести в нашу страну в одночасье. Из нынешнего неофеодализма с рабским мироощущением собственных граждан Украина никуда не сможет одномоментно перешагнуть.
- Украину сегодня в Европе кто-то ждет?
— А как быть с другой распространенной идеей о том, что Украину сегодня в Европе никто не ждет?— Дело не в том, ждут Украину в ЕС или нет, а в том, способно ли то или иное общество выстраивать успешную государственную структуру. Успешную субъектную Украину возьмут куда угодно. А неуспешную несубъектную Украину возьмут только в Таможенный союз. Потому что там единственный субъект – это Россия. А все остальные территории воспринимаются как буферные на случай конфликта.
- Можно страну перестроить в рамках либерального уклада?
— Но в украинской либеральной среде продолжает оставаться жива надежда на то, что страну можно перестроить в рамках либерального уклада.— Я думаю, что это ошибочное стремление. Либеральная модель показала свою неэффективность на глобальном уровне. Ее главная ошибка в том, что она отрицает инструменты регулирования, отрицает государство в роли субъекта, стоящего над бизнесом, подразумевает отсутствие политического контроля над экономической деятельностью.Это все то, что завело сегодня в тупик западный мир. Там можно наблюдать агонию государства в том виде, в котором мы ее привыкли видеть. Государство в привычной форме уничтожено. Его роль перетянули на себя как транснациональные корпорации (ТНК), так и транснациональные общественные группы – подобно тому же Красному кресту или Human Rights Watch.
- В чем ошибки пути европейской интеграции?
— В чем ошибаются украинские либералы, предлагающие идти по пути европейской интеграции?— Они пытаются делать прогнозы, исходя из картины мира, которая уже исчезает. Когда говорят, что мы должны строить национальное европейское государство, то нам предлагают строить то, что исчезает уже даже в ЕС. Та же Ангела Меркель активно ломает перегородки в европейской коммуналке. Условно говоря, украинские либералы напоминают тех аналитиков, что в апреле 1914 года рассуждали о том, как будет прекрасно будет выглядеть Австро-Венгерская империя в 1925 году. Они напоминают тех, кто рассуждал, что война между Британией и Германией невозможна лишь потому, что у них слишком сильно взаимосвязаны рынки. Но история опровергла все эти прогнозы.
- либеральная модель для Украины – это маршрут в кризисный мир?
— Вы хотите сказать, что либеральная модель для Украины – это маршрут в кризисный мир?— Да. Основные постулаты праволиберальной модели обрисованы Милтоном Фридманом – рынок предстает в форме субъекта, который позволяет решить все ключевые проблемы человечества. Но это очень большое заблуждение. Интересы бизнеса могут противоречить общенациональным интересам, а в логике человеческого поведения слишком много иррационального. Такая модель уже не может быть стабильной. Для того, чтобы решать современные системные проблемы – как проблемы мировой экосистемы, мировой экономики и так далее, необходимо согласование позиций.
- О роли государства
— То есть, по-вашему, Украине нужно предвосхищать следующий мировой тренд в виде возрождения роли государства? А крупнейшие акторы заинтересованы в усилении института государства в этой стране?— Фукуяма говорил о том, что разжижение модели вестфальского государства отнюдь не отрицает сильного государства в принципе. Если нет организации, способной поддерживать порядок – то будет хаос, а хаос неприемлем для больших геополитических акторов. Мы должны строить в Украине не государство вестфальского типа, а то, что может использовать ресурсы для развития человеческого капитала с тем, чтобы территория была имплементирована в глобальную систему. Либо встраиваясь в региональные блоки, либо просто существуя в роли значимого субъекта, который выполняет ответственную функцию. Но во втором случае есть разница между мировым поставщиком какао и поставщиком высокотехнологичного оборудования.
- Что нужно сделать, чтобы украинское государство стало субъектом развития собственного населения?
— Допустим, праволиберальная модель не подходит Украине, потому что она перестает работать во всем мире. А что тогда подходит Украине? Что нужно сделать, чтобы украинское государство стало субъектом развития собственного населения?— Мы должны выйти из ситуации крайностей – наша славянская черта ударяться в крайности приводит к очень плохим последствиям. В итоге, когда мы строим социализм, то отрицаем все позитивные черты капитализма, строим капитализм – громим все, что связано с социализмом. Сегодня для нас крайности – непозволительная роскошь. Наше общество перенапряжено, ощущение бессилия начинает его разрывать, в геометрической прогрессии плодятся конфликты. Мы можем строить только то, что нам позволяет ресурсная база и наш человеческий капитал
- какие ресурсы у Украины еще остаются?
— А какие ресурсы у Украины еще остаются?— Мы имеем территорию с достаточно хорошим климатом и плодородной землей, только треть которой остается в нормальном состоянии. Но в мировых масштабах мы находимся в очень приличных условиях, потому что можем прокормить не только сами себя, но еще дополнительно около двухсот миллионов человек. Собственно говоря, только за счет этого, Украина может себя прекрасно чувствовать. Поэтому ключевой ресурс и первая составляющая – это сельское хозяйство и земля.Второй ресурс – это различное сырье: уголь, металлы, газ на шельфе. Все это позволяет иметь в Украине достаточно развитую промышленность в тех секторах, где мы пока еще конкурентоспособны. Речь об отдельных сегментах машиностроения, трубостроении, сегментах, связанных с авиацией. Наверное, уже утерян для нас сегмент, связанный с космосом, поскольку нет воспроизводства кадров, способных поддерживать все это на высоком уровне.Отдельный сектор – это оружие. В ситуации усиления глобальных конфликтов, которую мы наблюдаем, продажа оружия будет чрезвычайно прибыльной, и мы сможем получать до $3 млрд. в год. Для сравнения, в 2011 году Украина экспортировала сельскохозяйственной продукции на $5,5 млрд.К тому же у нас есть неплохие транзитные возможности, которые объективно можно развивать. Россия – Европа, арабский мир – запад, Евросоюз – Китай: все эти маршруты идут через Украину. И отдельно стоит упомянуть человеческий ресурс. Несмотря на то, что он постоянно истощался, еще есть резерв интеллектуального ресурса, остатки образования и есть массы, способные выступать в роли рабочей силы.— Это активы. А что можно отнести к пассивам, которые выступают в роли приговора для существующей модели в стране?— В первую очередь, это ситуация в глобальной экономике. Из-за того, что она ухудшается, мы будем терять внешние рынки. Поэтому те сильные позиции, которые мы имеем по машиностроению и металлургии, будут в значительной степени нивелированы кризисом.Вторая сложность – мы имеем огромное количество пенсионеров, которых сегодня уже около 16-ти миллионов и это число будет постоянно расти. Этот фактор опрокидывает экономическую и социальную модель, потому что пенсионные выплаты требуют огромных бюджетных затрат. Сегодня украинский крупный капитал перекладывает пенсионную нагрузку на мелкий и средний бизнес в виде налогов.Нужно переложить эти затраты на крупный капитал или же распределить риски равномерно.Третий пассив, который также будет расти – это кризис инфраструктур. Поскольку инфраструктуры не модернизировались двадцать лет, то фактически во всех своих формах они вошли в состояние тотального износа.Четвертый пассив – это пассив безопасности. Поскольку государство фактически демонтировано и распределено между различными финансово-промышленными группами, то, соответственно, нет безопасности внутренней, а также – внешней. А ведь внешние условия будут в дальнейшем лишь ухудшаться и внешняя среда будет предъявлять Украине все больше требований.Все эти пассивы опрокидывают существующую модель. Мы не можем экспортировать то, что экспортировали раньше, чтобы покрывать дефицит платежного баланса. Мы не можем эксплуатировать то, что имеем, потому что этого не выдерживает инфраструктура. Демографический пассив постоянно отнимает ресурсы от государства. Мы имеем ситуацию, когда привычная среда последовательно меняется в худшую и агрессивную сторону.
- Нынешние политические элиты неспособны переломить ситуацию
— Нынешние политические элиты – старые, как Партия регионов и «Батькивщина», или новые – как партия Виталия Кличко – способны сложившуюся ситуацию изменить?— Они не способны переломить ситуацию – потому что они не понимают сути момента. Они хотят жить так, как жили раньше и занимаются перераспределением уменьшающегося ресурса в свою пользу. Но они принципиально не могут предложить новую модель в этих условиях. Новая модель – это создание новых устойчивых правил игры, формирование актуального социального договора, в котором большинство социальных групп страны себя найдут. Старые политики неспособны такие правила игры создать – это подтвердили прошедшие двадцать лет.
- Кто способен создать новые правила игры
— Если старая элита не способна создать новые правила игры – то, кто способен?— Это могут создать только контрсистемные игроки. Я полагают, что это те люди, которые будут выходить на украинскую политическую авансцену уже в 2013 году после нынешних парламентских выборов. Они начнут появляться в ходе масштабнейшего политико-экономического кризиса, который развернется после парламентских выборов.Нынешние выборы в Раду – это выборы конца. Это эсхатологический конец прежней системы. Парламентские выборы зафиксируют неспособность этого государства организовать это пространство. После выборов начнется традиционная грызня, доминирование крупного капитала и в результате наступит жесткий экономический кризис, издержки которого вновь будут перекладываться на плечи населения. Это будет возбуждать недовольство масс.Как новые лидеры войдут в реальную политику?— Допустим. Начинается кризис, идут уличные протесты, выкристаллизовываются новые лидеры. А как они войдут в реальную политику? Ведь их никто из старых политических элит туда пускать не станет.— Думаю, что это все будет происходить в борьбе. В рамках нынешнего украинского квазигосударства ситуация будет двигаться в сторону противостояния – не исключая и самого жесткого.
- Варианты развития украинской ситуации
— Какие существуют варианты развития украинской ситуации?— Их три.Первый – это когда с нарастанием противоречий властный режим исчезает, Украина разваливается на какое-то количество территорий, который затем попадают под влияние различных субъектов. В этом случае повторяется тот сценарий, который был в 17-18 веках, в 1917-1920 гг. Украина исчезает как субъект и переходит под протекторат нескольких сил. В числе этих сил может быть и Россия, хотя Россия сейчас сама входит в штопор, из которого, я боюсь, она может и не выйти в течение ближайших 10-15 лет.Второй вариант: учитывая, что между большими мировыми центрами влияния назревает конфликт, можно предположить, что какое-то время им будет не до Украины, и в стране будет период анархии. Большие игроки установят контроль лишь над стратегическими активами, а все остальное будет зоной хаоса. Де-юре Украина продолжит существовать как независимое государство, а де-факто это будет Сомали восточной Европы. Но это станет лишь затягиванием нынешнего промежуточного этапа.Третий вариант – самый благоприятный для нас. Он приведет к формированию в Украине субъекта, который станет участником большой игры – пусть и не на самых передовых позициях.
- Кто заинтересован в революции
— А кто заинтересован в третьем варианте?— Очень многие силы в Украине в этом заинтересованы. Даже в финансово-промышленных элитах вызревает понимание того, что так дальше жить нельзя – и они видят в третьем варианте условия для минимизации собственных потерь. Поэтому часть элиты может пойти на размен политической власти в обмен на сохранение определенных активов. Эти варианты им нужно дать – чтобы не скатиться к войне всех против всех.В этом, кстати, ошибка молодых украинских левых – их идея о полном уничтожении украинских олигархов приведет к тотальной войне, потому что нельзя олигархическую крысу загонять в угол. Ресурсов у крупного капитала в Украине явно больше, чем у этих полумаргинальных левых, у которых весь ресурс – трехтомник Маркса. Необходимо предложить порядок, в котором будут видеть себя большинство социальных групп страны. Хотя частью олигархов, наверняка, придется пожертвовать.— Это революция?— Да. Но нужно понимать, что революция – это не обязательно пьяные матросы на воротах Зимнего. Революция – это глубокие системные изменения, создающие новый тип государства. Она может идти по южнокорейской модели, когда колониальное общество выросло в современную страну благодаря армии и крупным землевладельцам, создавшим эффективные правила игры. Революция – это польские события конца 80-х годов как пример компромисса между старыми элитами и новыми. Они не стали резать друг друга как югославы, а нашли принципы для мягкой передачи власти. Нам нужно тоже искать эти принципы.
- С кем и о чем надо договариваться
— То есть контрсистемные игроки обречены договариваться с ФПГ?— Любая политика – это всегда сговор. Нужен большой украинский сговор, который учтет интересы широких слоев общества – олигархов, среднего класса, села, бюджетников и т.д. Разные соцгруппы должны будут политически структуризироваться в этих условиях. Затем они будут договариваться – в формате борьбы или сговора — с существующими финансово-промышленными группами. Начнутся переговоры по поводу новой организации нынешней территории Украины.
- Ведь что нужно тому же среднему классу? Ему нужна стабильность, гарантия неприкосновенности собственности и бизнеса и гарантированные правила игры. Это установка среднего класса.
- Для бюджетников и пенсионеров необходимо гарантия, что их зарплата будет обеспечивать покрытие затрат на хотя бы минимально достойную жизнь. Им нужен базовый жизненный минимум и перспектива базового промежуточного максимума через, скажем, двадцать лет.
- Олигархи должны увидеть, что новые правила игры позволят сохранить им часть своих капиталов. Частью активов придется пожертвовать в пользу государства – речь об активах, без которых государство не может быть инфраструктурно целым и стабильным. И в отношении олигархов должна действовать формула: есть налоги – есть собственность. Нет налогов – нет собственности. Это будет ключевым краеугольным камнем нового политического режима.
— Какие ресурсы должны уйти государству?— У государства должны остаться железная дорога, порты, энергетика, энергогенерация, ВПК – все то, что позволяет обеспечивать базовые функции государства. - Украине предстоит быть гибкой
— Эта обрисованная «идеальная» система, которая могла бы быть эффективна в Украине – как она может называться? К какому строю она тяготеет?— Как говорил Дэн Сяопин – неважно, какого цвета кошка – главное, чтобы она ловила мышей. В условиях, когда ключевой проблемой является безопасность и выживание неважно, как это будет называться – нужен работающий механизм.Государство – это всегда динамика – вот и Украине предстоит быть гибкой. Мы сегодня находимся в той же ситуации, что и большевики накануне введения НЭПа – базовые экономические процессы в стране умирают.Новый политический режим будет появляться в условиях полного краха: ему придется решать элементарные функции: чтобы было тепло в домах, горел свет, ходил транспорт, завозились продукты и т.д.Причем нужно забыть чушь про то, что государство не может быть эффективным собственником, нужно не попадать под различные догмы. Мы должны научиться быть жесткими практиками и исходить из задач выживания общества на этой территории. И только затем логику выживания надо будет перевести в логику развития.— А возможен ли в принципе социальный договор, который объединит запад и восток Украины? Тема историко-культурного раскола оставалась одной из основных все последние двадцать лет.— Универсальный социальный договор возможен на основе социальной справедливости, что позволит выйти за рамки любых культурологических различий. Правила одни для всех – вне зависимости от языка и вероисповедания. Власть должна заниматься созданием эффективного государства, из успехов которого будет рождаться новое чувство общности. Мы сегодня поляризируемся по принципу наших неудач – кто-то объединяется вокруг потерпевшего поражение Бандеры, кто-то – вокруг разрушенных СССР и Российской империи. Нужно создавать новых героев и самим становиться героями.
- Отношения с внешними игроками
— Но Украина, не будучи субъектом, зависит от внешних игроков. Что заставляет думать, что та же Москва согласится с появлением в Украине контрсистемных игроков? Ведь любое развитие украинского проекта ослабляет российское влияние на него.— Главная проблема нынешней власти в том, что она непредсказуема. Мы можем достичь договоренности с нашими внешними партнерами, если станем жестко и прагматично отстаивать свою линию и будем полезными им в тех позициях, где мы можем быть полезными. Ведь, так или иначе, независимо от строительства Северного и Южного потоков Украина все равно будет контролировать значительную часть поставок углеводородов в Европу.Имея контроль над поставками газа в Европу, мы априори имеем сильную позицию. Фактически, мы сегодня не можем использовать эту сильную переговорную позицию только потому, что наша элита включена в коррупционные транзитные схемы. Надо просто отказаться от коррупционных схем в вопросах транзита углеводородов.Это же касается и сферы безопасности. Украина могла бы гарантировать России, что она не входит в НАТО, но и не входить при этом в ОДКБ. Украина не должна подвергать себя риску втягивания в большой конфликт, который сейчас назревает между крупнейшими мировыми игроками. А если мы и будем втягиваться – то надо входить в конфликт на той стороне, которая имеет больше шансов победить. Это цинично, но это работает. Румыния вошла в Первую мировую войну в 1916 году, когда половина войны уже осталась позади – зато по итогам мирного договора Румыния увеличила свою территорию в два раза за счет Венгрии.У нас должна быть точно такая же стратегия. Мы должны вписаться в новый мировой порядок на стороне победителя. Пусть это будут американцы, русские, кто угодно. Для нас в первую очередь должно иметь значение ценность выживания нашего социума и его развитие.— Это реально?— Ну смог же маленький Катар площадью 10 тыс кв км стать участником в глобальной игре, создав к тому же влиятельнейший в мире телеканал «Аль-Джазира» и превратившись в мощнейшего игрока. Да у Катара есть газ, но у Украины есть продовольствие, а еда будет не менее важным ресурсом на протяжении ближайших десятилетий. Украине просто нужны адекватные носители субъектного мышления с адекватным мировоззрением и миропониманием. Учитывая количество образованных и умных людей в Украине, я думаю, что это вполне осуществимая задача.
- Перспективы авторитаризма
— Последние двадцать лет в Украине выигрывали выборы только популисты. И на первом же национальном волеизъявлении тот, кто будет выступать со стратегическими задачами проиграет очередному «олегу ляшко».— Вы исходите из того, что будут выборы, а я исхожу из того, что будет сговор. Либо будет силовая борьба, в которой выиграет тот, у кого будет больше фактической силы.— Это означает перспективу авторитаризма и отмены выборов?— Сама по себе демократия – это не универсальный рецепт для всех обществ и всех ситуаций. В мире есть десятки внешне демократических государств – отсталых и страшных. Есть успешные и активно развивающиеся авторитарные государства. Но это не значит, что и авторитарная модель автоматически становится успешной — она может работать только на каком-то конкретном этапе.Сегодня через этап авторитаризации власти будут проходить все без исключения страны на планете. Это мы наблюдаем сегодня и в США, и в РФ, и в ЕС, и в Китае. В условиях хаоса и кризиса авторитарные режимы более устойчивы с точки зрения управления, поскольку нет времени на постоянное согласование решений. Разве во время Второй мировой войны в США и Великобритании оставались чисто демократические режимы? Там тоже были ограничения по потреблению, тоже было планирование и т.д. Мы находимся в ситуации, когда глобальный экономический кризис перерастает в войну, и это будет формировать необходимость в иных формах управления. А вот потом, когда всё успокоится – будут найдены иные, возможно более эффективные формулы управления.У нашего "корабля" должен быть капитан?Сегодня нужно говорить о том, что на государственном мостике должен быть капитан, должны быть эффективные подчиненные и матросы. Иначе корабль утонет, а на шлюпках уплывут к островам богатые пассажиры. Общество стоит перед фактом – либо оно утонет, либо соберется, выберет новых лидеров и выгребет. Успешный социум отличает от неуспешного умение приспосабливаться к новым условиям. Те же американцы демонстрируют огромный потенциал творческого саморазрушения старого наследия, тормозящего их развитие.
- Сначала создавать Украину, потом украинцев
— Но у каждой страны есть набор ментальных предрасположенностей, определяющих как политических строй, так и экономический. Кому-то ближе солидаризм, кому-то – индивидуализм.— В свое время граф Кавур сказал – мы создали Италию, теперь нужно создавать итальянцев. Когда создадут Украину – нужно будет создавать украинцев. Национальные черты характера – это не догма и не данность, их можно трансформировать и адаптировать. Важно то, что мы страна больших проектов: когда мы в них включены, то проявляем максимум своих способностей. А для этого во власть должны прийти не «люди денег», думающие о личной выгоде, а «люди власти», имеющие амбиции и желание войти в историю.
- Украина Виктора Януковича – чем она отличается от Украины Кравчука, Кучмы и Ющенко?
- Богдан Гаврилишин: как изменить Украину без революций
О Богдане Гаврилишине88-летний Богдан Гаврилишин - человек с невероятно богатой историей. Родился в поселке Коропец Тернопольской области, во время Второй мировой вывезен в Германию, оттуда - в Канаду. Работал лесорубом, был профсоюзным активистом и видным деятелем украинской общины. В Торонто получил первое высшее образование инженера-механика, переехал в Швейцарию, где уже стал экономистом в Женевском университете.Почти 30 лет Богдан Гаврилишин работает в Международном институте менеджмента (МИМ) в Женеве. В 1970-е годы этот институ проводит первый Всемирный экономический форум в Давосе в честь своего 25-летия. Теперь это, наверное, главная экономическая конференция в мире.В 1990-е Богдан Гаврилишин создает МИМ в Киеве, работает советником нескольких украинских президентов, премьер-министров и спикеров Верховной Рады.Несмотря на почтенный возраст, Богдан Дмитриевич продолжает выступать на конференциях. Например, 1 ноября его выступлением на английском языке открылась конференция TEDxKyiv. Журналист LB.ua записал и перевел эту речь.
Фото: mskod.comЯ выскажусь сегодня по двум темам:- Как изменить Украину
Потенциал Украины - как природный, так и человеческий - остается огромным. Но сейчас Украина в очень плохом состоянии - политически, экономически, социально и экологически. Все должно измениться. У нас есть потенциал, чтобы это сделать. Вопрос в том, как. Конечно, Партия регионов не могла этого сделать, это не было их целью пребывания во власти. Партия оппозиции также не сможет сделать это. Кто это сделает? Это будет молодое поколение. Это будете вы. Люди в возрасте 20-35 лет.Как они это сделают? Будут сформированы малые группы примерно по семь человек со знаниями в разных сферах: в политике, экономике, социальной сфере, экологии, может быть, антропологии. Они изучат 5-6 эффективных стран. Есть несколько эффективных стран в мире.Эти эффективные страны имеют 4 характеристики:
- Политические свободы.
- Определенный уровень экономического благосостояния населения.
- Социальная справедливость: образование, здравоохранение, уход, пенсии.
- Симбиоз с биосферой.
Вот четыре характеристики. Эти люди выбирают одну из стран. Каковы эти страны? Это Норвегия, Швеция, Австрия, Германия, Польша и, конечно, Швейцария. Они имеют такие характеристики. Польша почти достигла этого уровня также.Сперва молодые люди изучат по интернету всех факты об этих странах: какие там Конституция, судебная система, структура парламента и так далее. Затем у них будет встреча с послами выбранных ими стран. После этого они выберут, какой страну изучать глубже. Создадут программу для ознакомительной поездки в эту страну, заранее решат, с кем они там хотят встретиться: с каким министром, в какой день, даже час. Они будут связываться напрямую с этими людьми и сами будут составлять свою программу. Потом составят бюджет, подсчитают, сколько это будет стоить, чтобы поехать, скажем, в Норвегию на семь дней с деловой поездкой, чтобы создать фонд для расходов. Они должны будут обязательно поехать в эту страну, потому что знать факты из интернета не достаточно, чтобы действительно понимать страну. Вы должны будете почувствовать страну, чтобы понять, должны почувствовать, как люди в этой стране относятся друг к другу, как они относятся даже к этой группе из Украины, например, как бизнес и профсоюзы относятся друг к другу. Вы должны это почувствовать, и именно поэтому нужна эта поездка.Когда молодые люди вернутся, они будут писать статьи или делать семинары, давать интервью, чтобы распространить эту информацию в обществе. Они будут готовить общество к изменениям по примеру других стран.После этого эти малые группы из 6-7 человек пойдут на выборы в местные советы. Группами, не по отдельности. Это будет их политическая учеба тому, как на самом деле надо работать. Через несколько лет эти люди создадут новую политическую философию. Сейчас в мире такой нет. К слову сказать, демократия и свободный рынок не являются идеологией или философией. Эти молодые люди создадут определенную идеологию.Они создадут три основные партии - социалистов, центристскую и правую, или либеральную. И пойдут на выборы в парламент. К этому времени будет несколько сотен таких людей. Возможно, они пойдут туда одной партией широкого спектра, с социалистическими, центристскими и так далее группами в одной и той же партии.Это возможно, так это работает в Швейцарии, например.Партія, що претендує називатись ідеологічною, має відповісти на два ключових питання:- форма власності на засоби виробництва і
- спосіб розподілу суспільних благ.
Саме тому в одній партії не можуть бути прихильники ліберальноі і комуністичної ідеї.Они могут быть даже не в большинстве в этом новом парламенте. Но они будут идеологическим, программным, моральным большинством.Поэтому, что бы они не предложили, это будет принято в качестве закона. Вот когда на самом деле начнется трансформация. Через 10 лет Украина станет такой же эффективной страной с четырьмя характеристиками, которые я упомянул раньше. Политические свободы, достаточный уровень экономики, благополучие населения, социальная справедливость, симбиоз с биосферой.Сперва это была мечта, потом это был план, а сегодня уже сотни людей прошли первый этап этого плана и готовятся к выборам в местные советы в следующем году. Это будет трансформация Украины без революции. - Как сделать весь мир лучше
Вторая тема, которую бы я хотел затронуть, это новая парадигма мира, это вопрос, как изменить мир в лучшую сторону. Мировая экономика растет, но чувство благополучия, удовлетворения, счастья на самом деле ухудшается, а не улучшается. Много стресса, много давления, самоубийства на работе. Например, 14 менеджеров France Telecom в прошлом году покончили с собой. Так что это не очень здоровый мир.Почему мир не здоров?Всеобщая декларация прав человека, провозглашенная ООН в 1948 году, сама по себе великолепна. Но декларация породила большие надежды. Ведь кто должен был удовлетворить все эти права человека, чтобы дать возможность всем людям пользоваться этими правами? Правительства.Правительство перегружены. Потому что мы живем сейчас в мире очень жесткой конкуренции в любом обществе, даже в богатом. Более влиятельные члены общества, как правило, богаче, могут закрепить за собой все свои права, например, доступ к лучшему образованию, лучшему здравоохранению и так далее, ограничивая других граждан в этих правах. Это происходит в стране, это происходит и между странами.Например, США продает свои продукты в бедных африканских странах по высоким ценам, а покупает у них сырье по низким ценам. Страны остаются крайне бедными. Как эта страна может удовлетворить, по крайней мере, минимальные жизненные права, такие, как доступ к пресной воде, к, по меньшей мере начальному образованию, доступ к какой-либо медицинской помощи? Таким образом, мы находимся в мире, в котором существует ситуация "победитель-проигравший" (win-lose), и проигравших больше, чем победителей.Мы должны что-то изменить. Как мы можем изменить это? Используя новую парадигму с двумя элементами. Первый элемент - Всеобщая декларация обязательств человека, обязанностей. Потому что каждый из нас не должен говорить, что правительство сделает все для нас. Каждый из нас должен чувствовать определенную ответственность, например, сохранять свое здоровье в хорошем состоянии, не расходовать лишний раз бюджет, нести ответственность перед сообществом или семьей, регионом, страной, окружающей средой, современным глобальным миром, разными цивилизациями, и так далее...Мы несем ответственность за что-то, и не все правительства должны делать. Например, во время Майдана, были созданы медицинская служба, религиозная служба, психологическая служба, образовательный сервис. Люди просто решили, что есть необходимость, и это нужно им, чтобы удовлетворить эту потребность, не дожидаясь приказа или бюджета от правительства. Таким образом, мы фактически уже продемонстрировали, что, да, мы берем на себя ответственность за себя, как делают сейчас волонтеры в Донецке или в Луганске, например. ...Это новый тип системы ценностей, новый тип поведения. Мы впереди мира в этом смысле.Две 22-летние украинки изучали, как функционирует генассамблея ООН. Мы поручили МИДу принять их в качестве полноправных титулованных членов украинской делегации. А когда будет проходить обсуждение на генассамблее Целей тысячелетия 2015-2025, они предложат принять ООН Всеобщую декларацию обязанностей человека, 15 пунктов которой покрывают тридцать прав декларации прав человека.Эти две девушки получат поддержку от других молодых делегатов из некоторых стран. Они выберут компоненты для архитектуры новой Украины, такие как политический статус страны, вид и структуру парламента, судебную систему и все остальное. Я просто хотел бы сказать, что молодые люди уже действительно трансформируют Украину. У нас есть потенциал для этого, мы должны сделать это, вы делаете это. А во-вторых, у нас есть возможность реально выступать как страна цивилизационного мира, действительно меняя его из мира win-lose и жесткой конкуренции, в мир сотрудничества и обоюдного выигрыша (win-win).
- Как изменить Украину
- В Украине сейчас происходит процесс ползучей олигархической контрреволюции
Источник: ОстровРуководитель ВОО «Украинская стратегия», Анатолий Пинчук уже давал интервью «ОстроВу», причем в самые критические моменты для Украины. В последнее время, кроме экпертно-аналитической и общественной деятельности, он является одним из основных неофициальных коммуникаторов с военно-политическим истеблишментом США. Месяц назад он организовал поездку в Вашингтон делегации в составе которой был командир батальйона «Донбасс» Семен Семенченко, сокоординатор Реанимационного пакета реформ Анна Гопко и другие общественные деятели и военные эксперты… Главной и, по сути, единственной темой встреч в Конгрессе, Сенате, партийных институтах, и Пентагоне, были вопросы безопасности Украины в связи с агрессией России и вопросы возможного оказания военной помощи Украине со стороны США. Как оказалось спустя месяц, эта тема стала еще более актуальной…Договоренности по возможным поставкам оружия- Анатолий, когда вы ездили в Вашингтон, Семен Семенченко писал, что там обсуждались договоренности по возможным поставкам оружия. Как и насколько это выполняется? И считаете ли вы нормальным то, что общественные деятели ездят заграницу договариваться о поставках оружия?- Наверное, с точки зрения эффективности государственной системы это не является нормальным. Но кто то же должен это делать. (Отзывы американцев о деятельности, точнее бездеятельности украинского посольства в США вы слышали сами) Что касается реализации каких-то договоренностей, то она минимальна в силу того, что такие вещи как поставки оружия реализуются исключительно на уровне государства. Оружие не может быть поставлено общественной организации или коммерческой структуре. Максимум, что возможно со стороны негосударственных структур — это благотворительная помощь в обеспечении проплат по тем или иным закупкам, но только для государственных структур. Тем не менее, договоренности о возможности подобных вещей были.Почему тогда такими возможностями не пользуется наше государство?- Почему тогда такими возможностями не пользуется наше государство?— Это уже вопрос к государству и тем органам, которые уполномочены это делать. Насколько я знаю, организации, которые работают в системе оборонной промышленности, сейчас начали определенную активность в этих вопросах, и уже идут отдельные процессы в сфере закупок каких-то отдельных позиций и в сфере передачи той помощи, на которую пошел президент США.Это очень незначительная помощь с точки зрения реальных потребностей Украины и того, что может быть предусмотрено решениями Конгресса в случае принятия двух известных законопроектов, которые сейчас находятся на рассмотрении. (законопроекты о предоставлении Украине военной помощи и статуса союзника США, — “ОстроВ”).Я надеюсь, что этот процесс будет активизирован с приходом нового министра обороны. Я не знаком с ним лично, но те отзывы о нем как о руководителе Национальной гвардии, который лучше смог обеспечить свои подразделения, нежели Министерство обороны и Генеральный штаб — украинские вооруженные силы, дают основание предполагать, что он лучше будет решать эту проблему.Есть ли сейчас потребность в оружии?- Есть ли сейчас потребность в таком оружии, если президент рассказывает о том, что идет перемирие и перспектива военного конфликта Украине не грозит?— Во-первых, у нас как такового перемирия и не было, оно существовало, скорее, на бумаге. Да у нас не велись активные боевые действия, но события в донецком аэропорту, под Счастьем, под Дебальцево, последняя ситуация с попыткой окружения части наших блокпостов, как то не вяжутся с термином перемирие, а последние заявления лидеров ДНР о выходе из перемирия и намерении захватить Краматорск, Мариуполь, Славянск, свидетельствуют о том, что вот вот начнется новый виток эскалации вооруженного конфликта самими террористическими организациями, якобы вопреки позиции России, хотя все мы понимаем, что это не так. То есть Путин как бы «умывает руки», а террористы действуют самостоятельно. Точно такая же ситуация была с известным референдумом, который проводился “ДНР” и “ЛНР”, когда Путин обратился к ним, чтобы те не проводили референдум, а они его не послушались.К сожалению, за это время перемирия, по моей информации, степень переброски вооружения с территории России на подконтрольные террористам территории и степень довооружения украинских частей — не в пользу Украины.Складывается впечатление, что Петру Алексеевичу встречаться с Путиным вообще опасно, потому что, как правило, какие-то напряженности и эскалации боевых действий происходят именно во время или сразу после этих встреч. Вспомните известную встречу в Минске, в момент которой происходило вторжение регулярных российских частей в Украину. Сейчас же, когда была встреча в Милане, была попытка окружения части украинских блокпостов. Ну и заявления, о которых говорилось…Причем сейчас есть риск потери ряда территорий. Например, если говорить о том, что могут пойти на Мариуполь, то этот город защищен, поэтому я не думаю, что есть перспектива взятия Мариуполя террористами без прямой поддержки со стороны России. Но, если они сейчас решат не брать Мариуполь, а просто обойти его и двинутся в сторону Мелитополя и Крыма, то в этом случае у нас могут быть проблемы.Используется ли это перемирие для того, чтобы решить существующие проблемы в зоне АТО?- Используется ли это перемирие для того, чтобы решить существующие проблемы в зоне АТО?— К сожалению, как я уже говорил, перемирие использовалось крайне неэффективно. Так только после последнего визита в Харьков, президент дал указание усилить Харьковскую область какими-то специальными подразделениями на случай возможных атак террористов с юга, то есть из Луганской и Донецкой областей. Это положительный сигнал, но почему это было сделано только после визита президента в Харьков, а не раньше, и почему часть воинских частей была отведена из зоны боевых действий в места постоянной дислокации, мне непонятно.Насколько я знаю, это происходит как перегруппировка сил, и я допускаю, что в ближайшее время какая-то их часть в обновленном виде будет возвращена туда. Однако сути это не меняет: перемирие по факту террористами и россиянами было использовано более эффективно, чем украинской стороной.Как расценивать постоянные речи президента о том, что все хорошо?- Если опасность возобновления боевых действий не только сохраняется, но и увеличивается, то как расценивать постоянные речи президента о том, что все хорошо и военное решение вопроса невозможно? Это предвыборная игра или он действительно не понимает опасности ситуации?— Давайте различать две базовые позиции: возможность или невозможность как такового военного решения вопроса и возможность начала боевых действий. Если мы говорим о том, чтобы решить вопрос принципиально с Российской Федерацией, то такое решение чисто в военной плоскости — невозможно.Вопрос заключается и в том, что понимание внутри самой России возможности или невозможности решения таких вопросов, к сожалению, может прийти только по результатам новых силовых столкновений в ходе которых будет убито такое количество российских военнослужащих, что это вызовет волнения и недовольство со стороны российских граждан.Я могу сейчас предположить, что с учетом игры, которую Путин ведет с европейцами, сейчас пока можно говорить не о прямом российском вторжении, а что скорее всего для эскалации конфликта будут использованы террористические формирования и те российские военные, которые уже сейчас находятся на той территории Украины, которую контролируют бандформирования. Насколько мне известно, это от 3 до 5 тысяч россиян.Насколько адекватно наша власть отвечает на эти вызовы и угрозы?- Насколько адекватно наша власть отвечает на эти вызовы и угрозы? И что она могла бы сделать?— С моей точки зрения, недостаточно адекватно. Должны проводиться реформы в армии как таковой, в частности в управленческой системе, которые были бы ориентированы как на более эффективные действия в зоне АТО, так и на создание эффективной армии, которая бы в случае прямой и полноценной агрессии со стороны РФ смогла бы ее отразить, а при необходимости и зайти на территорию России. Необходимо срочно разрабатывать и принимать новую военную доктрину.Также должны происходить кадровые чистки людей, которые могут быть российскими агентами и тех, кто занимается коррупцией и пытается воровать деньги, направленные на повышение обороноспособности страны. Еще предыдущий министр обороны Гелетей анонсировал кадровые чистки с использованием полиграфов, но ничего так и не было сделано.Необходимо заниматься переоснащением и перевооружением армии. Во-первых, использовать внутренние резервы, достаточное количество оружия и бронетехники в Украине присутствует, нужно только все расконсервировать, привести в порядок и отправить часть в зону боевых действий, а часть на те территории, которые граничат с Россией. Последний кричащий пример — это склад бронетехники в Винницкой области, где есть достаточное количество бронетранспортеров, военных автомобилей, артиллерии и так далее. Часть этой техники можно было бы привести в порядок и использовать.Во-вторых, необходимо заняться переоснащением уже новым оружием, которое Украина должна грамотно попросить. Когда мы были в США, мы с вами слышали комментарии от членов американского конгресса и политических деятелей об отсутствии адекватных официальных письменных просьб с украинской стороны о самой этой военной помощи, в первую очередь о летальной (со смертельными видами оружия). И это при том, что у нас нехватает и легкой бронетехники, и крупнокалиберного стрелкового оружия, и противотанковых систем, и самолетов и вертолетов. Да, это требует переобучение людей и многих других вещей, но это нужно доделать, без этого у нас не будет армии, способной выиграть войну с Россией.И последнее, это непосредственно усиление частей в зоне АТО, что позволило бы нивелировать те риски, о которых я говорил ранее.Насколько Президент Порошенко эффективен, как Верховный Главнокомандующий?- То есть получается, что Президент Порошенко неэффективен, как Верховный Главнокомандующий?На мой взгляд, наш президент мог бы быть гораздо эффективнее, если бы он в кадровой политике больше руководствовался принципами профессионализма, порядочности, а также, с учетом фактора фактической агрессии РФ, и некоей антироссийскости, если хотите, а не личной преданности, и не боялся признавать свои неудачи и ошибки. Например, во время своего визита в США (мы с вами были свидетелями этому), когда он получил колоссальную поддержку со стороны Конгресса, но провел по факту неудачные переговоры с Обамой, он попытался всем показать, что на самом деле они прошли успешно.Если бы он сразу же после этих переговоров, выступая в Атлантическом Совете, признал, что они прошли не так, как ему хотелось, но попросил бы Конгресс, как законодательный орган США в ускоренном режиме рассмотреть законопроекты о помощи Украине, то возможно на единственном заседании Конгресса в октябре они были бы уже приняты, и возможно, мы бы уже начали получать оружие. Насколько я понимаю, подобная ситуация произошла в Милане, когда четких договоренностей и уступок со стороны Путина не было, была просто высказана потенциальная возможность достижения таких договоренностей, а это уже преподносится как некий успех дипломатии.Надо понимать, что с Путиным договориться нельзя. Он сильнейший манипулятор, играющий по своим собственным правилам. Его можно или отжать силой или уничтожить. Последняя статья Джоржа Сороса об этом же. И Сорос, кстати жестко критикует Обаму за недостаточную поддержку Украины. На Западе и особенно в США, таких, как Сорос, как генерал Кларк много, и у нашего Президента есть все возможности опираться на их поддержку. Но нужно быть искренним. И с ними, и с самим собой. На самом деле, признание своих ошибок и поражений делает тебя сильнее, и в будущем ты уже их не допускаешь и побеждаешь. Надеюсь Петр Алексеевич сможет сделать правильные выводы.Как вы оцениваете миланские договоренности по газу?- Кстати, а как вы оцениваете миланские договоренности по газу?Начнем с того, что оформленных договоренностей нет. Есть потенциально возможные договоренности. Исходя из той информации, что у меня есть, я считаю их невыгодными для Украины. Вообще если бы украинская власть была чуть решительней и жестче, можно было бы, признав РФ агрессором (а именно этот термин используется в законе о статусе Крыма как временно оккупированной территории) просто разорвать все контракты с Газпромом на основе форс-мажорных обстоятельств.Прекратить закупки газа и его транзит, но при этом выразить готовность обеспечить безперебойный транзит газа, купленного европейцами на украино-российской границе. При этом не было бы необходимости подписывать какие либо договора с агрессором, т.к.газ был бы уже собственностью европейских кампаний. И у них же можно было бы покупать газ и для себя, без действительно технически сложного реверса. Только жесткость надо было проявить не только по отношению к Путину, но и к госпоже Меркель.Вообще на основе признания РФ агрессором и страной поддерживающей террористические формирования, можно было бы многократно усилить экономическое давление на Москву. Украина на основе этого может ставить вопрос о выплате репараций за все разрушения на Донбассе и убытки в связи с аннексией Крыма, причем по Крыму в постоянном текущем режиме, до возвращения его Украине.При этом можно конфисковывать и национализировать активы российских госкомпаний и компаний, афилированных с окружением Путина. Почему в Италии арестованы активы Ротенберга, а в Украине нет? Со стороны Украины могли быть уже введены десятки торговых санкций по отношению к РФ, пока же происходит наоборот. Вести экономическую войну тоже надо уметь.Как может измениться политическая ситуация после парламентских выборов?- Как может измениться политическая ситуация после парламентских выборов?— Я до сих пор боюсь, что ситуация может не измениться, потому что сама эскалация может произойти буквально в ближайшие дни, что может заблокировать возможность изменения ситуации в результате выборов.На мой взгляд, сам процесс выборов не приведет к радикальным изменениям по двум причинам. Во-первых, эти выборы проходят по старому избирательному законодательству. К сожалению, ни президент, ни правительство не выполнили свои обещания и не дожали Верховную Раду, хотя они и имели соответствующие инструменты. Соответственно, выборы проходят по неправильной избирательной системе как таковой, и речь идет и об отсутствии открытых списков, и о системе мажоритарных выборов, что также (не может 5-10% избирателей диктовать свою волю остальным) и об отсутствии прозрачных механизмов финансирования избирательных кампаний.Существующая система финансирования избирательного процесса, отсутствие соответствующих ограничений, связанных с использованием средств массовой информации и других ограничителей для денег, приводят к тому, что на выборах существенно играет роль финансово-ресурсная составляющая. Эти и другие факторы привели к тому, что в Украине так и не появилось ни одной полноценной гражданской политической силы, которая бы хотя бы на 80% отображала ценности и принципы людей, которые вышли когда-то на Майдан. Есть политические силы, которые максимально к этому приближены. Среди них я бы выделил объединение «Самопомощь» и «Гражданскую позицию», но все равно они являются субъектами этого политикума и играют по соответствующим правилам, а не противопоставили себя всему тому прогнившему политику, который сформировался в Украине за эти годы.Поэтому, пока вряд ли можно рассчитывать, что произойдут какие-то существенные изменения. Главное, чтобы новый парламент все таки запустил хотя бы часть критично необходимых реформ.- А вы для себя уже решили, за кого будете голосовать?— Я для себя решил, что буду голосовать за одну из двух ранее упомянутых политических сил («Самопомощь» и «Гражданская позиция»), ориентируясь на то, чтобы обе эти силы попали в парламент. То есть, я буду голосовать за ту из них, которая на момент голосования, будет иметь меньше шансов прохождения в парламент. Они там должны быть обе.Власть, которая постоянно говорит о мире - подыгрывает населению?- По последним социологическим опросам население Украины больше поддерживает мирный вариант решения конфликта, чем военный. Можно ли сказать, что власть, которая постоянно говорит о мире, подыгрывает населению к выборам?— Я бы даже сказал наоборот. За этот период некое изменение настроений в обществе произошло не без прямого участия нашей власти. В некотором смысле присутствует формирование общественного мнения. Петр Алексеевич, с одной стороны, очень правильно в своем выступлении 24 августа назвал эту войну отечественной. В принципе, все эти события дали мощный толчок к формированию украинской политической нации, но тогда надо ситуацию доводить до логического конца, то есть мы должны выиграть эту войну с Российской Федерацией и с режимом Путина. С другой стороны, активизировавшаяся в последнее время кампания об усталости от войны и необходимости мира любой ценой, также играет свою негативную роль. Но я, а точнее не я, а социологи опровергают ваше утверждение. Согласно опросу, проведенному с 14 по 21 октября Институтом Горшенина почти 55% украинцев считают, что нужно силой бороться за возврат оккупированных территорий, в т.ч. Крыма и почти столько же поддерживают членство Украины в НАТО.Нужно также понимать, что дружественных настроений к Украине уже давно нет в России, особенно с учетом последних заявлений Навального и Ходорковского, что говорит о том, что там сформирована некая система общественных ценностей, где доминирует система евразийства.Если проанализировать действия Путина и убрать оболочку так называемого русского мира, то там скрывается идея евразийства, антиславянская, кстати за своей сущностью, то есть он пытается строить евразийскую империю, поэтому Путин больше всего заигрывает с Китаем и Германией..Путин смог добиться исключения США из переговорного процесса по Украине, и я считаю, что это колоссальное внешнеполитическое поражение Украины. Если вспомнить азы геополитики, то только так называемые морские государства (США, Великобритания, Австралия) заинтересованы в том, чтобы не сложилось евразийского монстра в виде оси Берлин-Москва-Пекин, который расплющит такие страны, как Украина, Польша и страны Балтии. Не случайно защитниками Украины в Европейском Союзе выступают Польша и страны Балтии, потому что они понимают все эти риски для себя. Нужно просто вещи называть своими именами и не обманываться.Что сейчас происходит с системой олигархии в Украине?А что сейчас происходит с системой олигархии в Украине?— К сожалению, в Украине сейчас происходит процесс ползучей олигархической контрреволюции. Даже те законы, которые вроде «правильные», выхолащиваются в процессе принятия. Последний пример – то, что убрали обязательные проверки на полиграфе в законе об Антикоррупционном бюро. И даже автор этого законопроекта, председатель Комитета по борьбе с коррупцией и организованной преступностью Виктор Чумак, которого я очень уважаю, не смог ничего сделать. Да и закон о люстрации принят такой, что просто служаки, которые не воровали, но и не боролись, под него попасть могут, а те, кто воровал, но оказывался боле политически проницательным – нет. Вместо серьезной системной реформы системы всех органов центральной власти принимаются хаотичные решения, имитирующие реформы. И правительством и Президентом. Про правовую безукоризненность вообще говорить не приходится.Для примера – Президент принимает решение о слиянии регуляторов и создает единую Нацкомиссию по энергетике и коммунальным услугам. Назначает ее новый состав уже без ставленников Ахметова, который был по сути хозяином предыдущей НКРЕ. Но делает это на основе закона о природных монополиях, который в нынешней редакции противоречит действующей Конституции. А можно было сначала поменять закон и действовать и по закону и по Конституции.До сих пор не оптимизированы функции ЦОВ и не создана система мотиваций (кнута и пряника если хотите) для чиновников.Система единого электронного документооборота и соответственно электронного управления на его основе так и не создана. Коррупцию ведь нельзя победить, ее можно сделать практически невозможной за счет тотальной прозрачности и создания системы соответствующих мотиваций.При этом 90% действительно реформаторских законов приняты с подачи таких инициатив как РПР и под давлением общественности.По большому счету, сущность того, что люди вышли на Майдан, было как раз неприятие ими олигархическо-клептократической системы, достигшей своего апогея при Януковиче.Люди вышли строить систему правоотношений в обществе, когда граждане формируют власть, которая им подотчетна, им служит и их защищает. Это достаточно глубокий общественный процесс. Более подробно на эту тему можно почитать работы Сергея Дацюка. Сейчас происходит попытка олигархов и бюрократии возобновить контроль над экономикой. Если этот процесс не будет остановлен в результате выборов, то мы не можем исключить третьего Майдана. Дестабилизация и раскачивание экономики сейчас не нужны, потому это будет играть на руку Путину. Но если нормальных реформ так и не будет и будет продолжаться та коррупция, о которой мы знаем, то общество будет вынуждено скинуть ту надстройку, которая стоит над ним. Этот процесс будет точно использоваться Путиным в своей игре, будут попытки дестабилизации или даже военного переворота и соответственно несет в себе риски развала страны. Но если у граждан, а не у путинских диверсантов, просто не окажется иных инструментов смены власти, тогда…И сейчас у людей находящихся во власти главная задача — это, несмотря на личные интересы и амбиции, забыть о себе, стать национальными государственными деятелями и защищать интересы украинской нации. Делать то, что принесет успех всей нации, то, что сделает сильным и успешным каждого гражданина, осознав при этом геополитические и геоэкономические интересы нации. Только став такими, они смогут не допустить политической дестабилизации, провести необходимые реформы и сохранить страну.Вопросы:
- а кто делает революцию?
Есть смысл договориться о методологии определения, что является контрреволюцией, а что ей не является.На мой взгляд есть не столько сопротивление системы, сколько отсутствие систематической работы по изменению системы.Как пример, элеткронный документооборот в сущности не есть революцией, а есть апгрейд ПРЕЖНЕЙ системы - реальная - же революция была-бы настоящая децентрализация управления, точнее просто изъятие существенной части функций у государственного аппарата в пользу НЕгосударственных субъектов - местного самоуправления (управление собственностью общины исключительно силами самой общины), а также частного бизнеса (как например страховая медицина вместо государственной, а также частные пенсионные фонды вместо так называемой солидарной системы).
- а кто делает революцию?
- Як захищати Україну від агресора?
Для того, що воювати проти України, достатньо заявити про своє бажання кацапським вербувальникам або лугандонським бойовикам. Одразу отримаєш зброю, спорядження, боєприпасів без обмеження, відчуєш себе воїном.Для того, щоб воювати за Україну, маєш три варіанти.
- Піти на контракт
Піти на контракт (не менше, ніж на рік)в ненависну для нормального українця мусарню з перспективою, що тебе завтра кинуть придушувати українських патріотів. Наприклад, бити українських патріотів в Одесі або Харкові. Мусарня переважно як була, так і залишилася антиукраїнською і кримінальною. Відчуєш себе мусором.Андрій Грищук Зараз контракти не річні а 45 добові.
- хто бачив текст контракта?
Эрнесто Чегевара Да покажите хоть кто то текст контракта!!!! Лично приходил на встречи с командирами батальйонов, которые набирали людей... Такое впечатление, что текст контракта - секрет, хотя именно с контракта, с юридических обязательств, нужно начинать вообще разговор, если подписание контракта предусмотрено.
- контракт "для своїх"
Владимир Назаренко Что интересно ,противно смотреть по ТВ как возвращаются герои гаишники из 100 километровой зоны от АТО ,и докладывают что они месяц регулировали движение в освобожденных городах,и потерь нет.Зато есть корочка участника боевых действий. Герои засранные мусорные.
- хто бачив текст контракта?
- Піти у військкомат
Піти у військкомат, купити собі все потрібне для війни за власний кошт, потрапити під командування людей, для яких ти лише витратний матеріал. Стояти під вогнем артилерії противника без права відповісти або відійти. А позаду за тобою буде ретельно наглядати СБУ і чекатимуть прокурорські. Відчуєш себе гарматним м'ясом.Мало прийти в военкомат( даже полностью экипированным). Для того,чтоб взяли нужно еще и НЕ иметь боевого опыта(????).Как показала практика- спецам отказывают почти всегда. Правда,забавная картинко?
- Піти воювати на власний ризик.
Піти воювати на власний ризик. Але не забувай, якщо загинеш, держава твою родину годувати не буде. За зоною боїв на тебе полюватимуть українська мусарня і СБУ. Українець не має права захищати свою країну зі зброєю в руках поза мусарні або армії.
Тож потрапити воювати на нашій землі набагато простіше проти України, ніж за Україну. А має бути навпаки. Готовий - отримав зброю, взяв участь у боях, скільки маєш можливість, повернувся до родини - її те ж треба комусь годувати. Впевнений, що значна частина чоловіків у відпустку на роботі поїхали би на фронт, а не на курорт. Отримали би військовий досвід, загартувалися як воїни. Фронтовий досвід отримали би більшість чоловіків.Чи я не правий, не знаю і не розумію чогось важливого?Дуже важливим у сучасній війні є ЕКОНОМІЧНИЙ фактор - сучасні війни виграються в тилу, я маю на увазі, що дуже важливі ті хто діють на фронті зі зброєю в руках, але хтось має забезпечити їм їжу, воду, обмундирування, а також сучасна зброя дуже недешева, і важливо щоб економіка продовжувала працювати і фінансувати забезпечення армії та закупівлю сучасної зброї і навчання армії на застосування цієї сучасної зброї.Чудовий приклад сучасної зброї - авіація, безпілотники, розвідувальні супутники - в них застосовані дуже мало людей, але ці люди можуть зробити набагато (в СОТНІ разів) більше ніж піхотинці і навіть ніж броневійська.Іще надзавичайно важливе у сучасному світі ІНФОРМАЦІЙНЕ пропагандистське військо (також важливі підрозділи охорони країни від хакерських атак, а особливо важливо забеспечення швидкості і секретності передачі інформації між військом і військовим керуванням і безпека зберігання війскової інформації і не меньш важлива швидкість отримання підрозділами розвідувальної інформації, і ще дуже непогано якщо наші хакери зможуть увійти у системи ворога і надати нашим військам інформацію з інформаційних систем ворога) - усі вони не дуже сильно виграють від вміння стріляти, але ефект від них надзвичайно великий.Лікування також надзвичайно дороге - і ліки дорогі і лікарі вчасться ШІСТЬ РОКІВ, але гарне лікування зменьшує втрати і дуже сильно піднімає бойовий дух.Питання:- що буде коли у бійців урветься терпець?
Вячеслав Дьяченко И когда парням в АТО надоест умирать просто так, они придут сюда и зададут тот же вопрос в МО.
- країна в умовах внутрішньої окупації
Эрнесто Чегевара Выводы из вышеизложенного???? УКРАИНА, КАК И ПРЕЖДЕ, ВСЕ ЕЩЕ В УСЛОВИЯХ ВНУТРЕННЕЙ ОККУПАЦИИ!!!!
- потрібен Майдан 3
Игорь Бондарев Cледующий Майдан должен не балаболить, а начаться с расконсервации складов с оружием... единственная Вдасть в Украине это Народ!C каждым днём, с каждым боем на востоке, становится всё больше людей, могущих УБЕДИТЕЛЬНО СПРОСИТЬ С ВЛАСТИ, не побоявшись милиции. и этого пока не произойдёт лишь до тех пор, пока власть не опозорится в очередной раз, и, по всей видимости, - к сожалению, - не без человеческих жертв ((Нынешняя ситуация такова, что власть организовала жизнь страны так, что официально воевать против Украины дешевле (доступней по деньгам), чем за; а наш Народ, в свою очередь, - справляется со снабжением наших воинов лучше, чем это должны делать те, кто по должностной инструкции и/или - согласно Конституции ОБЯЗАН делать это. сушествующая власть - враги Народа, а не его слуги, и если власть не изменится сама, то её поменяют, но в этот раз - с жертвами среди властпредержащих, и им не помжет наличие "персональных войск".
- Чи готове Громадянське суспільство до 3-го Майдану?
- Чи є можливість організованого проведення Майдану?
- Що і як робити після перемоги Майдану?
- марно чекати рішення від президента
Побиття ментами протестувальників в Одесі, тотальний саботаж АТО, свавілля беркуту і досі вже проти волонтерів і заява порошенки що ніякого судочинства проти них не буде... ще хтось має сумніви що порошенко и ко підіграють пуйлу та нічого не хотять міняти?треба мати власне рішення питання, та вимагати від Президента його легалізації.
Пропозиції:- потрібна парамілітана збройна організація
Дима Музалевский Остается выход в виде парамилитарной общественной организации что-то типа " Мичиганской народной милиции "?В принципе украинское законодательство не запрещает такого объединения граждан, но......Святослав Стеценко Українське законодавство прямо забороняє будь-які парамілітані збройні організації.Стаття 1. Засади участі громадян в охороні громадського порядку і державного кордонуГромадяни України відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) мають право створювати в установленому цим Законом порядку громадські об'єднання для участі в охороні громадського порядку і державного кордону, сприяння органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам, Державній прикордонній службі України та органам виконавчої влади, а також посадовим особам у запобіганні та припиненні адміністративних правопорушень і злочинів, захисті життя та здоров'я громадян, інтересівсуспільства і держави від протиправних посягань, а також у рятуванні людей і майна під час стихійного лиха та інших надзвичайних обставин (далі - громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону).Громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону можуть бути створені на засадах громадської самодіяльності як зведені загони громадських формувань, спеціалізовані загони (групи) сприяння міліції та Державній прикордонній службі України, асоціації громадських формувань тощо.Защита госграницы Украины и есть на сегодняшний день основная задача.Конституція України Стаття 17. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.На території України не допускається розташування іноземних військових баз.Как следствие, необходимо законодательно разрешить.1. Закон "Про цивільну зброю і боєприпаси" дозволить купувати, зберігати, виготовляти зброю.2. Внести зміни до кримінального кодексу, дозволивши використання зброї для захисту життя. Зараз обмежується право наданне Конституцією ст.273. Указ Президента про створення ополчення, партизанського руху як підрозділів Збройних Сил України...
- створювати малі диверсійні групи
Игорь Бондарев Создавай свою Школу и выпускай малые развед-диверсионные группы. От них будет больше Пользы чем от Национальной Гвардии под командованием лащеных бизнесменов...Вобщем да, только надо еще эти группы финансировать - голым/босым воевать неэффективно, и если финансировать помощь официальной армии/Нацгвардии еще народ воспринимает скорее положительно, то непонятно куда уходящие "на диверсии" пожертвования, как раз очень тяжело будут идти.
- третій пункт можна обійти юридично
Ярослав Гутарин третій пункт можна обійти юридично і красиво, навіть щось отримати від держави, якщо цікаво пишіть
- як працюють в цьому напрямку
Реалії сьогодення. Але попри все активно працюють у напрямку протидії московинській агресії.Приєднуйтесь!
- Піти на контракт
- Решение главной проблемы Украины: союз предпринимателей и мыслителей вместо номенклатуры
проект «Гоцман»В настоящее время гражданским обществом не выработана платформа позитивной повестки дня. Есть контр-повестка — противостояние агрессии России. Есть суррогат — стремление «войти в Европу», хотя никто толком не знает, что именно это «вхождение» должно означать. Но понятной большинству людей концепции национальной идеи нового общества до сих пор нет.Все понимают, С ЧЕМ надо бороться, но почему-то очень мало кто думает, а ЗА ЧТО бороться.Тут вопрос в ОБЩЕМ понимании за что бороться - практически ЛЮБОЙ сам для себя имеет СОБСТВЕННОЕ видение, куда он хочет идти и каким путем (ну даже если опустить варианты "поучаствовать в воровстве" реально ведь Украина большая страна и в разных регионах ИДЕАЛИЗИРОВАННЫЕ пути могут существенно отличаться), а вот общего вектора нет.Варианты смМежду тем, это самый главный вопрос. Именно он определяет степень зрелости общества и его способности к выживанию в условиях системного кризиса.Кризис — это новые возможностипроект «Гоцман»Слово «кризис» звучит пугающе и вызывает ассоциации с чем-то очень нехорошим, хотя все знают, что если человек болеет, и врачи говорят «Кризис миновал», это означает, что самое страшное уже позади, и дела теперь пойдут на поправку.Так и для общества кризис — это естественный процесс, жизненная необходимость. Общество, преодолевая кризис, становится более совершенным, более дееспособным, приобретает качественно новые свойстваи и становится сильнее.Мы уже говорили о том, почему не нужно бороться с коррупцией. По тем же причинам нет смысла бороться с кризисом как таковым: кризис есть следствие конфликта, а не его причина. Если будет решен конфликт, кризис исчезнет сам собой.Во время кризиса становятся востребованы новые идеиКогда общество относительно стабильно, новые идеи интересны только узкому кругу людей и не могут охватить массы, потому что массы инертны, и не хотят никаких изменений.Обыватели рассуждают просто: чиновники воруют, система плохая, перспектив для роста нет, если ты не в номенклатуре? Ну и что, если есть крыша над головой и еда, да еще можно купить подержанную иномарку 20-летней давности и раз в году поехать с семьей в Турцию? Ведь может быть и хуже! А если все идет вроде как нормально, зачем дергаться?Такая позиция оправдана, пока все действительно идет нормально. Но вот когда наступает кризис и становится хуже, причем заметно, обыватель начинает думать, что же делать. Но думать у него получается плохо (иначе он не был бы обывателем), поэтому за него думают другие, а он только выбирает, какая теория ему больше по вкусу.Поэтому во время кризиса становятся востребованы люди, владеющие знаниями о принципах устройства мира (социума), то есть мыслители. Они дают обществу новые идеи, на базе которых происходит дальнейшее развитие: так было во время буржуазных революций, войны за независимость в США, Первой и Второй мировых войн и других кризисов в истории.Именно во время кризиса гораздо проще осуществлять кардинальные реформы. Сам кризис выполняет роль катализатора и способствует появлению новых идей и решений, сам кризис и поможет справиться с ним.Могут сказать, что ничего хорошего сейчас нет, и раньше было лучше. Но у нас есть объективный показатель: численность населения. Всего за 100 лет численность населения планеты, несмотря на все кризисы и две мировые войны, увеличилась с 1,5 миллиардов человек до боле чем 7 миллиардов, и продолжает расти.Рост численности населения как раз и есть одна из основных причин глобального кризиса, который мы наблюдаем в последние годы. Мы обязательно поговорим об этом в других статьях, но сейчас нас интересует частный случай Украины.Кризис власти в УкраинеНа первый взгляд, Украина в настоящее время представляет собой сплошной кризис. Но если мы посмотрим на ситуацию внимательно, то поймем, что главный кризис — это кризис власти.Ведь именно власть определяет и реформы в стране, и военную политику, и международную, и экономическую. Власть является тем стержнем, вокруг которого формируется общество.Таким образом, в первую очередь нам необходимо устранить причины, порождающие кризис власти в Украине. Только в этом случае мы получим возможность устранить все остальные проблемы и выйти из кризиса обновленными и сильными.В чем причина кризиса власти в Украине?Чтобы разобраться в ситуации, придется совершить небольшое отступление в прошлое, к временам СССР и моменту распада Советского Союза, в результате которого и возникло независимое квази-государство Украина.Советская номенклатура стала элитой украинского обществаПравящим классом в Советском Союзе была номенклатура.О том, что такое номенклатура, откуда она взялась и как формировался этот класс, мы подробно рассказали в статье «Как 600-й «Мерседес» развалил Советский Союз».В Советском Союзе быть богатым было неприлично и опасно, ведь разбогатеть можно было только за счет государства, а это автоматически означало нарушение закона. Но самое главное — не было физической возможности обладать теми чудесными вещами, которые мог предложить Запад: автомобилями, домами, яхтами, технологиями, одеждой, продуктами...Горбачев, Ельцин, Яковлев и прочие вершители перестройки неоднократно признавались в своей ненависти к коммунизму и в своей тайной решимости этот абсурдный строй сломать. И вокруг них образовалась огромная масса недовольных из правящего класса, из номенклатуры. И где же стал жить Горбачев, достигший самых высот советской номенклатуры? Верно, на Западе, там же, где учатся и живут дети современной номенклатуры.Черные «Волги», спецпайки и казенные дачи уже не радовали, и номенклатура развалила Союз, получив возможность стать легальными богачами.После распада Советского Союза советская номенклатура сменила кожу и легализовала свою власть под новой, демократической вывеской, сохранив все свои привилегии.А Коммунистическая партия, после краткосрочного запрета, вновь появилась на политической арене, чтобы уже не покидать ее до сих пор.То есть несмотря на новые демократические декорации, у власти остались те же люди.Украина превратилась в бутафорскую страну, где есть парламент, суды, выборы, но фактически государство продолжает обслуживать все ту же номенклатуру, а не граждан.Да и какие граждане, если все силовые структуры защищают номенклатуру, а гражданам запрещено иметь оружие и оказывать сопротивление, если их интересы нарушаются? Граждане — это те, кто может влиять на власть и чувствовать себя хозяином в своей стране и на своей земле.В Украине не было и нет граждан, а есть население, пассажиры «Титаника», который номенклатура ведет на айсберг экономического и политического краха.Олигархи и чиновникиНаиболее активная часть номенклатуры превратилась в олигархов, овладев в результате «приватизации» значительными активами на законных основаниях.На самом деле, приватизация была очередной бутафорией: людям раздали ваучеры, на которые они не могли приобрести сколько-нибудь значительные активы. Чтобы это сделать, нужно было иметь деньги, а денег у людей, естественно, не было — они были только у номенклатуры и криминала. То же самое было успешно проделано и в России.Другая, более консервативная часть номенклатуры осталась партийными функционерами, депутатами и чиновниками. Само собой, все они остались номенклатурой, закрытой кастой избранных, узурпировав власть и все активы страны.Более того: украинская номенклатура гораздо ближе к российской, чем к собственным гражданам — ведь все эти люди принадлежат к одной касте. Поэтому они сохранили устойчивые связи, которые в полной мере проявились в последнее время.Как и в Союзе, номенклатура в Украине использует раздутые силовые структуры, нацеленные не на защиту граждан, а на защиту номенклатуры от граждан. Силовики используются для решения любых вопросов, связанных с переделом бизнеса (рейдерские захваты) и устранения конкурентов и политических противников.Майдан: номенклатура против олигарховДо Януковича сферы влияния распределялись между номенклатурой на договорных началах, и украинская номенклатура находилась в относительном балансе даже несмотря на Оранжевую революцию. Менялись только вывески на супермаркетах.Но став наконец президентом, Янукович сделал попытку провернуть ту же операцию, которую осуществил Путин в России, а именно — используя силовой блок, отжать бизнес у олигархов и осуществить слияние крупного бизнеса и власти.Таким образом, возник конфликт уже внутри самой номенклатуры, между олигархами (бизнес-крыло номенклатуры) и «Семьей» (бюрократическое крыло номенклатуры).Так как у олигархов не было своих силовых структур, они использовали свой главный ресурс — население, и организовали Майдан. Это, безусловно, была крайняя мера, но опыт Оранжевой революции 2004 года говорил, что она может сработать, а другого способа остановить экспансию Семьи олигархи не видели.Мы надеемся, что сейчас ни у кого не вызывает сомнений, что без поддержки украинских олигархов никакого Майдана бы не случилось? Да, огромные массы людей совершенно искренне выходили на площади, но без организации и систематической поддержки различными способами, а также освещения событий по всем телеканалам (принадлежащих олигархам), Майдан был бы просто невозможен.Однако с 2004 года прошло немало времени, и в Украине окреп средний класс — предприниматели, а ненависть к власти и разочарование от застоя, длящегося десятилетиями, достигла предела. Если до Януковича у малого и среднего бизнеса еще сохранялась надежда на улучшение экономической ситуации, то с началом организованной атаки бюрократов на бизнес стало понятно, что будет только хуже.Майдан быстро стал самостоятельным явлением, и возможность контроля над ним стала весьма условной. С другой стороны, под влиянием русских «старших товарищей» Янукович и Семья вместо привычных договоренностей пошли на открытое противостояние.Джинн народного гнева вырвался на свободу, и несмотря на успешную рокировку номенклатуры по принципу 2004 года разрядки не произошло. Наоборот, на Майдане начались стихийные процессы формирования гражданского общества, а война с Россией только ускорила эти процессы.Люди, десятилетиями находившиеся в положении бесправного стада, поверили в свои силы и свою способность самостоятельно решать свои проблемы, а не ждать, когда об этом позаботится хозяин.Появились добровольческие батальоны, волонтеры, которые самостоятельно выступили в защиту своей земли и сумели организовать серьезное сопротивление. Причем не только безо всякой помощи государства, но и преодолевая все препоны, которые номенклатура ставила на пути людей.Основой гражданского сопротивления в Украине стали как раз предприниматели: малый и средний бизнес, то есть люди, которые не зависят от государства.Номенклатура против предпринимателейМайдан и война с Россией вскрыли главную проблему Украины и главную причину перманентного кризиса власти: конфликт между предпринимателями и номенклатурой.Номенклатура против предпринимателейБогатство Украины, в отличие от России и Беларуси, создается прежде всего ее населением. Поэтому в Украине существует несколько группировок, каждая из которых контролирует свой сектор, но не имеет решающего преимущества перед другими.Наиболее важные ресурсы для номенклатуры в Украине — это газовая труба, по которой идет транзит русского газа в Европу, и бюджет. А бюджет наполняют предприниматели. Не будет предпринимателей — не будет бюджета, нечего будет пилить. Поэтому украинская номенклатура вынуждена мириться с бизнесом и давать ему небольшую свободу.А так как свободное предпринимательство является гораздо более эффективным, чем государственные и олигархические крупные структуры, и занято в нем огромное количество людей, то даже в очень неблагоприятных условиях, созданных номенклатурой, бизнес неизбежно начинает крепнуть, как трава, пробивающая асфальт.Как раз окрепший частный бизнес и появление значительных масс людей, не зависящих от государства, и есть причина кризиса власти в Украине.Потому украинская номенклатура на протяжении 23 лет и делает все возможное, чтобы не допустить консолидации малого и среднего бизнеса, то есть свободных предпринимателей, не зависящих от государства. Посмотрите, разве есть среди десятков партий в Украине хотя бы одна, представляющая интересы предпринимателей?Это логично. Ведь предприниматели могут запросто обойтись без государства и сами решить не только свои проблемы, но и проблемы всей страны. Именно они создают рабочие места и наполняют бюджет, который потом пилит номенклатура.А вот государство без предпринимателей обойтись не может никак. Ведь тогда вместо того чтобы получать от них деньги, государству придется содержать всех людей, которые сейчас заняты в частном бизнесе, и обеспечивать их работой.А где же взять на это деньги? В России для этого есть труба, а в Беларуси есть «БелКалий». А в Украине нет. Вот и приходится украинской номенклатуре терпеть предпринимателей.предприниматели не хотят терпеть номенклатуруНо дело в том, что сейчас уже предприниматели не хотят терпеть номенклатуру.В борьбе за власть номенклатура использует все наработанные приемы: подкупает активистов, открывает для некоторых социальные лифты и делает вчерашних майдановцев номенклатурой, использует телеканалы и СМИ, очерняет волонтеров и добровольцев, обманывает людей, покрывает предателей и преступников, принадлежащих к своему классу.Номенклатура — это люди с особой, искаженной психикой, для которых нет ничего важнее власти и богатства. Ради сохранения своего положения они готовы на любую подлость, любые жертвы и предательство.Именно номенклатура несет ответственность за все преступления, совершенные с февраля 2013 года против украинского народа, так же как и за все преступления, совершенные в советский период и после обретения Украиной независимости.Они считают себя избранными и неприкосновенными, а всех остальных людей — ничтожными холопами, презирают и ненавидят трудящихся.Далеко не все предприниматели понимают, кто на самом деле является их врагом. Почти за сотню лет своего существования номенклатура научилась маскироваться за красивыми лозунгами и правильными словами.Нельзя рассчитывать, что номенклатуру можно победить изнутри. Любой, самый хороший человек, попав в номенклатуру, становится ее частью, его психика и ценности меняются.Не верите? Посмотрите на великого майдановца Ярему, который стал генпрокурором, а его сын в 26 лет уже возглавил департамент госрегистрации имущественных прав на недвижимое имущество, уже попал в номенклатуру, как и сам Ярема.Поэтому ни верить номенклатуре, ни договариваться с ней нельзя, а победить ее можно только снаружи.Но как это сделать, спросите вы? Ведь на стороне номенклатуры власть, суды, она принимает законы и ее защищают все силовые структуры. Это полная оккупация, джентльмены.Решение естьИ тем не менее, решение есть.Старую систему может вытеснить только новая система.Какой должна быть новая система власти в Украине?Какой должна быть новая система власти в Украине?Сейчас часто можно услышать тезис, что «необходимо сломать старую систему». Знакомые слова, не так ли? Верно, именно это мы слышали в 91-м году, после распада Советского Союза.Тезис правильный, если забыть о том, что с момента его провозглашения прошло 23 года, а воз и ныне там.Совершенно очевидно, что необходима концепция нового устройства общества, основанная на принципах справедливости.Концепция справедливого обществапроект «Гоцман»Концепция справедливого обществаСправедливость есть не какое-то абстрактное понятие, а вполне конкретное необходимое условие существования стабильного общества.Если общество устроено справедливо, в нем не будет ни революций, ни бунтов, ни агрессии, потому что не будет конфликта. Каждый гражданин добровольно признает, что общество устроено справедливо, и будет играть по установленным правилам.И наоборот, если общество устроено несправедливо, избежать революций, Майданов и кризиса будет невозможно, потому что всегда найдутся те, кто не станет признавать установленных правил.В любом обществе все граждане являются потребителями, но не все создают блага.Откуда же берется богатство страны, кто умножает ее богатство и каким образом функционирует экономика?Не углубляясь в экономические тонкости, можно сказать так: предприниматели платят налоги, из которых формируется бюджет.Из бюджета государство финансирует инфраструктуру, армию, военный флот, правоохранительные органы, правительство, социальную сферу и несет другие расходы, связанные с решением общенациональных задач.Некоторые могут сказать, что государственные служащие тоже платят налоги. Верно, но по сути это фикция: государство получило налогов 100 грн., заплатило бюджетникам зарплату 50 грн. и забрало у них налог 10 грн. При этом сумма осталась прежней.Поэтому справедливо, если власть будет находиться в руках тех, кто создает блага, наполняет бюджет и увеличивает богатство страны, то есть у предпринимателей.Заметим, что термин «предприниматель» достаточно условный. Когда мы говорим «предприниматель», то имеем в виду тех, кто создает блага. Например, врач, работающий в частной клинике или преподаватель коммерческого ВУЗа тоже относятся к этой категории, так как они работают в системе рыночной экономики.На Западе буржуазия создает национальное богатство, рабочие места и наполняет бюджет. Поэтому и власть принадлежит буржуазии.А номенклатура ничего не создает. Это чисто паразитический класс, который не делает ничего полезного для общества. Тем не менее, власть в Украине принадлежит номенклатуре, и получается что одни зарабатывают, а другие распоряжаются полученными богатствами по своему усмотрению. Как они это делают, мы можем увидеть в Межигирье и на любой парковке перед государственными учреждениями наподобие прокуратуры или суда.Из-за несправедливого принципа распределения благ у многих сформировалось негативное отношение к дорогим машинам, домам и другим проявлениям роскоши. Люди видят сверкающий новенький «Лексус» и сразу понимают, что скорее всего он принадлежит какому-нибудь негодяю: депутату, менту, чиновнику или члену их семьи.Поэтому часто можно услышать требования, чтобы члены правительства ездили на работу на велосипедах или в метро, а полеты Яценюка эконом-классом вызывают восторг.Между тем, стремиться к высоким доходам и высокому уровню жизни — это совершенно нормально, что же здесь плохого? Более того, так и должно быть в здоровом обществе. Чем больше гражданин делает для общества, чем большую ответственность несет, чем более высокой квалификацией обладает, тем выше должны быть его доходы, это же справедливо.Справедливость не имеет ничего общего с равенством доходов. Кассир в супермаркете не сможет заменить премьер-министра, и не может претендовать на равные доходы. Врач, который обучался десять лет, не может иметь такой же доход, как водитель маршрутки.Проблема не в «Лексусе», а в нарушении справедливости. В справедливом обществе более высокие доходы имеют те, кто их заслуживает, потому что для достижения высокого статуса нужно много вложить: учиться, работать, создавать что-то.Это и есть стимул к обучению и честной работе: хочешь много зарабатывать — повышай свою квалификацию, создавай бизнес, учись, работай, будь полезен обществу и езди хоть на «Бентли», если это честные доходы.А вот когда нанюхавшись кокаина и сбивая прохожих на том же «Бентли» по городу носится уверенный в своей безнаказанности сын прокурора, это совсем другое дело, согласитесь.А что мы имеем на сегодняшний день? Образование, квалификация и личные качества в большинстве случаев не имеют никакого отношения к уровню жизни. Наоборот, можно не иметь никакого образования, ничего не уметь и не знать, но быть в номенклатуре — и обладать защитой и доходом, неизмеримо более высоким, чем у гораздо более умных и образованных людей. Это, друзья, никуда не годится.Ну хорошо, допустим, с этим понятно. Никто не против справедливости. Но как же создать такое общество, как избавиться от паразитов — номенклатуры? Ведь добровольно они власть не отдадут, и сделают все, чтобы сохранить свои привилегии и неприкосновенность. Мы это хорошо понимаем, и нашли решение этой задачи.Консолидация предпринимателей по принципу Ганзейского союзаИтак, мы понимаем, что противостоять номенклатуре в Украине могут только предприниматели.Номенклатура это тоже отлично понимает, и десятки лет делала все, чтобы не допустить консолидации предпринимателей, потому что это ее уничтожит.Пока предприниматели разрознены, на каждого из них легко найти управу. Вся система устроена так, что на любого при желании можно открыть уголовное дело, или оказать прямое силовое давление. Делается это государственными силовыми структурами и на законных основаниях. Никто не защитит предпринимателя, и он находится в полной власти номенклатуры.Ганзейский союзПоэтому первая задача состоит в объединении предпринимателей и превращении их в реальную политическую силу по принципу Ганзейского союза.Чем примечателен Ганзейский союз? А тем, что это было первое в мире транснациональное, негосударственное сообщество предпринимателей, созданное не для того, чтобы политически покорять территории, а для того, чтобы расширять зону свободной торговли в мире.Ганзейский торговый союз возник в XII веке и просуществовал более четырехсот лет, дольше, чем Римская империя. Вокруг него возникали и исчезали государства, а это не властно-вертикальное, а сетевое образование жило и процветало. Оно было действительно сетевым — без единого центра, без конституции, без бюрократии…Возник этот союз из купеческих нужд. И до Ганзы купцы веками плавали по Северному морю и Балтике. Но плавание это было сопряжено с риском — на море промышляли норманнские пираты, а торговле мешали разнокалиберные стандарты, существовавшие в средневековых городах. Нарушение какого-нибудь бюрократического пункта, например, несоблюдение стандарта по ширине продаваемого полотна могло привести к крупному денежному штрафу и даже разорению.И постепенно, из центра в немецком городе Любеке, начал формироваться «всемирный» купеческий союз, вступая в который, купцы обязались следовать определенным правилам, совместно действовать против разбойников, скидываясь и нанимая вооруженную охрану или карательные отряды, целью которых был поиск и уничтожение пиратских баз.Основное и главное правило союза — свободная торговля без препон и ограничений. В обязанность городских властей, зависимых теперь от купцов, входила оборона города от пиратов и охрана торговых путей.
Членами Ганзы в разное время были более 200 больших и малых городов, расположенных главным образом в бассейне Северного и Балтийского морей. Для выработки общих правил и законов представители городов регулярно собирались на съезды в Любеке. Ганзейские купцы и компании пользовались определенными правами и привилегиями.До сих пор города, входившие в Ганзейский союз, в своих официальных наименованиях сохраняют титул «ганзейский …». Например, полное название Гамбурга звучит как «Вольный и ганзейский город Гамбург». Соответственно и государственные автомобильные номерные знаки в этих городах начинаются с «дополнительной» латинской буквы H… — HB (то есть «Hansestadt Bremen», Бремен), HH («Hansestadt Hamburg», Гамбург), HL (Любек), HGW (Грайфсвальд), HRO (Росток), HST (Штральзунд), HWI (Висмар).Подробнее о Ганзейском союзе и его уничтожении Москвой читаем в статье «Ганза как транснациональный союз мыслителей и предпринимателей».Как только предприниматели объединятся, они смогут защитить себя и заставить власть действовать в интересах своего народа, а не в интересах номенклатуры.Мы полагаем, что пришло время возродить идеи Ганзейского союза на новом уровне и создать современный союз предпринимателей и мыслителей, используя возможности, которые дает интернет.Такой союз сможет не только объединить украинскую нацию на единой платформе свободы, процветания и справедливости, но и стать со временем транснациональным сообществом с центром в Украине.Таким образом, Украина сможет стать лидером Европы и самой прогрессивной страной в мире.Это и есть предлагаемая нами позитивная концепция нового справедливого общества, где власть будет принадлежать не паразитам, а тем, кто создает блага, а главным критерием успеха в обществе станет не принадлежность к той или иной касте избранных, а его способность делать мир лучше, увеличивать богатство человеческой цивилизации.Союз предпринимателей и мыслителей сможет защитить себя не только силой оружия (что безусловно необходимо), но и торговыми санкциями. Имея удобную систему коммуникации и общие интересы, предприниматели смогут легко решать любые возникающие проблемы и успешно бороться с властями.Для решения этой задачи мы уже создали сеть Гоцмана, которая должна стать платформой для консолидации предпринимателей и прогрессивных людей Украины.Краткие тезисыПодведем итог.Кризис дает новые возможности, прежде всего по реализации новых прогрессивных идей.Главный кризис в Украине — это кризис власти. Случился он потому, что власть осталась в руках той же самой советской номенклатуры, которая просто легализовала свое богатство и власть.Только устранив причины кризиса власти, можно будет решить все остальные проблемы Украины, включая войну и экономические реформы, причем очень быстро и с минимальными потерями.Причина кризиса власти в Украине — конфликт между номенклатурой и предпринимателями.Номенклатура борется за свои привилегии и боится предпринимателей, потому что они не зависят от государства.Предприниматели могут обойтись без номенклатуры, наоборот, она мешает им нормально работать. А номенклатура без предпринимателей обойтись не может, потому что в этом случае вместо доходов от налогов ей придется содержать людей, занятых сейчас в частном бизнесе. А денег на это у номенклатуры нет.В борьбе за власть номенклатура использует все наработанные приемы: подкупает активистов, открывает для некоторых социальные лифты и делает вчерашних майдановцев номенклатурой, использует телеканалы и СМИ, очерняет волонтеров и добровольцев, обманывает людей, покрывает предателей и преступников, принадлежащих к своему классу.Номенклатура — это люди с особой, искаженной психикой, для которых нет ничего важнее власти и богатства. Ради сохранения своего положения они готовы на любую подлость, любые жертвы и предательство.Именно номенклатура несет ответственность за все преступления, совершенные с февраля 2013 года против украинского народа, так же как и за все преступления, совершенные в советский период и после обретения Украиной независимости.Они считают себя избранными и неприкосновенными, а всех остальных людей — ничтожными холопами, презирают и ненавидят трудящихся.Далеко не все предприниматели понимают, кто на самом деле является их врагом. Почти за сотню лет своего существования номенклатура научилась маскироваться за красивыми лозунгами и правильными словами.Нельзя рассчитывать, что номенклатуру можно победить изнутри, став ее частью. Любой, самый хороший человек, попав в номенклатуру, становится ее частью, его психика и ценности меняются. Поэтому ни верить номенклатуре, ни договариваться с ней нельзя, победить ее можно только снаружи.Номенклатура десятки лет делала все, чтобы не допустить консолидации предпринимателей, потому что это ее уничтожит.Пока предприниматели разрознены, на каждого из них легко найти управу. Вся система устроена так, что на любого при желании можно открыть уголовное дело, или оказать прямое силовое давление. Делается это государственными силовыми структурами и на законных основаниях. Никто не защитит предпринимателя, и он находится в полной власти номенклатуры.Поэтому первая задача состоит в объединении предпринимателей и превращении их в реальную политическую силу по принципу Ганзейского союза.Как только предприниматели объединятся, они смогут защитить себя и заставить власть действовать в интересах своего народа, а не в интересах номенклатуры.Для решения этой задачи мы уже создали сеть Гоцмана, которая должна стать платформой для консолидации предпринимателей и прогрессивных людей Украины.Все необходимое для этого у нее есть. - Чому Україна ближче до Папуа Нової Гвінеї, ніж до Європи (Олександр Бобик)
Чому Україна ближче до Папуа Нової Гвінеї, ніж до ЄвропиОлександр Бобик, для "Хвилі"Будь-які проблеми в будь-якій системі є свідченням, в першу чергу, вад її ідеології. Будь-яке суспільство іде не туди, не так і не в тому темпі насамперед тому, що в його теоретичну основу закладені хибні уявлення. Саме тому справжні творці майбутнього основну частину своєї первісної активності спрямовують на всебічні теоретичні пошуки, і не заспокоюються доти, доки нагромаджені знання не вилаштуються в струнку загальну схему.Вони, як правило, стоять осторонь, коли маси майданують, і чекають, коли ці маси виявлять запит на щось толкове…Перспективні сильні світу цього прагнуть пізнати істину, тоді як актуальні – її заперечити…Закритий інформаційний простірЯкщо запитати пересічного українця щось про його країну, то він наголосить, що українські жінки – найкрасивіші, землі – найплодючіші, клімат – найкращий, пісні наймелодійніші, а самі українці – найстарший народ у світі і, як носії великої генетичної спадщини і унікальної культури, відповідно – в усіх сферах най…З точки зору сприйняття навколишнього світу, для сучасних українців (як народу в цілому) є характерним аборигенне мислення, яке характеризується закритим інформаційним простором. Це породжене, в першу чергу, неспроможністю осягнути інформаційні конструкції, якими живуть більш цивілізовані суспільства…Кожна людина діє в межах певного інформаційного поля, що є синтезом тієї інформації, яку вона здатна засвоювати та обробляти.В цьому сенсі аборигени – це люди, в яких всі потенції черепної коробки повністю використані, тому всі їхні уявлення й ритуали доведені до досконалості в межах їхнього рівня цивілізації; однак осягнути критичну масу нової інформації, необхідну для якісного стрибка, аборигени вже не спроможні.Навіть потрапивши в найбільш цивілізоване суспільство, аборигени не засвоюють усіх його досягнень, а бачать лише те, що спроможні побачити.В аборигенів є можливим лише кількісний розвиток, вони здатні опановувати, скажімо, технічні досягнення передових народів, але не можуть створити суспільну систему, яка могла б самостійно продукувати такі речі.При цьому проблемою є не технологічна сторона питання, а саме загальні можливості суспільства.Відповідно, народи-аборигени завершують свій історичний розвиток і випадають в осад на постійний режим старіння у своєму замкнутому світі, тоді як прогрес людства проходить через динамічні нації, наче поїзд-експрес повз якутські села…Розуміння функціювання держави та майданиАборигенне мислення можна описати на прикладі рибини в озері, яка свято вірить в те, що в межах озера вона – найкраща, найрозвиненіша і найдосконаліша, а поза межами озера життя в «нормальному розумінні» не може бути в принципі.При цьому мірилом своєї виключності рибина обʹєктивно і заслужено, на основі раціонально осмисленої доступної їй інформації, вважає своє домінантне становище відносно інших мешканців озера.В цьому сучасні українці є ближчими до папуасів, ніж до, скажімо, білих жителів Австралії.Для «щирого українця» таке порівняння саме по собі здатне викликати емоційний шок, однак, скажімо, за рівнем сприйняття корупції (за даними авторитетних міжнародних організацій), мешканці України наразі знаходяться між жителями Папуа і Папуа Нової Гвінеї.Рівень сприйняття корупції можна вважати інтегральним показником здатності до усвідомлення абстрактних соціальних конструкцій.Чому українці виправдовують корупцію у власній державі?Тому що не здатні зрозуміти, як функціонує сучасна держава, відтак – вплинути на її формування, а тому – добитися ефективного виконання суспільно важливих функцій її представниками.І судячи з того, що дана ситуація регулярно породжує «майдани», ця нездатність носить обʹєктивний, тобто – генетичний характер.Самі «майдани», які наразі суспільною свідомістю в Україні сприймаються як вияв високої ідейності та культури мас, не є ні оригінальним українським феноменом, ані навіть унікальним явищем в сучасному світі.Скажімо, в Центрально-Африканській Республіці традиційна зміна влади також відбувається через «майдан», і народний лідер на хвилі демократичного піднесення стає президентом. Прийшовши до влади, цей лідер обростає корупцією і змінює закони під себе…Рано чи пізно це завершується «майданом»…В силу більшої відшліфованості алгоритму («майдани» в ЦАР ввійшли в політичну практику років на 20 раніше від України), тамтешні борці за демократію набагато оперативніше переходять до збройних сутичок, спалювання казарм та розграбунку крамниць, але на загальну схему процесу це не впливає…Відповідно, якщо порівняти, скажімо, Швецію і Україну в традиціях здійснення державного управління, то можна зробити висновок, що «майдан» – це найбільш примітивний варіант цієї діяльності, й покликаний до життя тільки тому, що основна маса електорату обʹєктивно неспроможна оволодіти більш досконалими методами.Розуміння цивілізованностіВ сучасному українському трактуванні основним показником розвитку нації є її «цивілізованість», що, як усяке неусвідомлене явище, набуває універсальних форм всезагального мірила цінностей.І зрозуміло, що українці за цим показником, з точки зору самих українців, – якщо не най… у світі, то – точно не поза межами першої трійки лідерів…А між тим, поняття цивілізації в сучасній науці має конкретні формулювання і, відповідно, є відносним параметром, що достатньо легко визначається.Відсутність розуміння цього має наслідком когнітивний дисонанс у всяких фундаментальних дослідженнях, особливо при контакті з більш розвинутими народами, і неможливість коректного визначення ні свого місця у світі, ні власного шляху в історії…Коли починалася європейська колонізація Північної Америки, тамтешні аборигени знаходилися на найвищому, з їхньої точки зору, рівні цивілізації.Деякі племена знали землеробство і скотарство, деякі навіть мали писемність…Особливо слід відзначити високе суспільне становище жінки: в індіанських племенах рід і успадкування землі ведуться по матері, жінки відповідають за основні магічні ритуали, відповідно, саме вони є основою племені, причому – обʹєктивною, тоді як вождь є всього лише виборним представником його інтересів…Першими білими на північно-американській землі були місіонери. З точки зору індіанців, місіонери були ідіотами, яких можна було практично безкарно грабувати і вбивати.Після місіонерів прийшли авантюристи…Авантюристи активно вживали спиртне, слабо орієнтувалися в моральних забобонах й у вирішенні своїх проблем покладалися в основному на зброю. Архетипно вони нагадували «ополченців» сучасного Лугандону.Після авантюристів прийшли крамарі.Крамарі взагалі не страждали химерами сумління й умудрялися без зброї «віджати» в аборигенів те, що авантюристам не вдалося відвоювати.Відповідно, коли на американській землі зʹявилися люди, яких ми звично називаємо «цивілізованими», індіанців там вже можна було побачити хіба що в резерваціях…З точки зору пересічного вождя сучасного індіанського трайбу, що намагається всучити туристам сигарети і сувеніри місцевих умільців, білі люди є примітивними, лінивими й позбавленими всякої культури і моралі.Найзадрипаніше індіанське племʹя дасть велику фору будь-якому білому місту в сенсі традицій, історичної памʹяті, легенд, міфів, обрядів, ритуалів, правил поведінки, моральних канонів, розуміння природної гармонії, містики, вміння вишивати бісером і плести коси, а також – готувати традиційні страви і виживати в умовах дикої природи.Якщо виходити з уявлень індіанського вождя, то рівень цивілізованості його племені настільки далеко переважає межі сприйняття білих людей, що останні повинні падати ниць і боятися підвестися, побачивши будь-якого індіанця.Таке ставлення практично реалізувалося на початках колонізації…Оскільки така точка зору дещо суперечить українським підходам, мусимо визначити обʹєктивні параметри поняття «цивілізованості».Очевидно, що «цивілізацію» не слід плутати з такими речами як «матеріальний рівень життя», «культура», «традиції», «древність роду», «моральність» і т.п., оскільки у випадку такої підміни понять вождь з лісів Полінезії може виявитися вінцем розвитку людства (вони, принаймні, в цьому твердо переконані).Слово «civil» походить від латинського терміну «civitas», що означало громадянина, обʹєднаного з іншими громадянами через формальний закон.Тобто: члена суспільства, побудованого на обʹєктивному законі.Поділ праці та сім’яСуспільство як форма існування людини виникло внаслідок поділу праці.Первісним поділом праці прийнято вважати землеробство і скотарство, хоча це правильно тільки з точки зору вивчення народного господарства.З цивілізаційної точки зору, суспільство зʹявилося тоді, коли виник розподіл обовʹязків і повноважень між мужчиною та жінкою, і уможливився моногамний шлюб.В результаті чого виникла сімʹя – система вищого порядку і вищого рівня ефективності, в якій окремі люди стали елементами з відповідними обовʹязками і сферами спеціалізації.Саме сімʹя стала виключною стратегією людини, що дозволила малопристосованій до життя в природніх умовах істоті завоювати весь світ…Отже, поділ праці відбувається на основі спеціалізації та кооперації, внаслідок чого член цивілізованого суспільства стає вже не «самодостатнім» індивідом, а елементом системи вищого порядку, відповідно, його ментальність будується вже на основі образу суспільства з усіма відповідними правами і зобовʹязаннями.Обʹєктивний закон оформляє це все легально, а рівень практичного дотримання цього закону визначається рівнем усвідомлення громадян.Спеціалізація та кооперація дають можливість кожному індивіду концентруватися саме на тій діяльності, в якій він найбільший мастак, від чого виграє кожен член спільноти. При хорошому усвідомленні суспільних взаємозвʹязків спеціалізація на сфері своїх талантів стає не тільки правом, але й обовʹязком кожного.Коли ніхто не лізе туди, чого не може робити краще за інших, але кожен очікує від талановитого воїна, скажімо, що він без зайвих пояснень виконає свій обовʹязок у критичній ситуації.Тому в досконалому суспільстві кожен його член мислить розумом найрозумнішого й бʹється силою найсильнішого.Цим суспільство відрізняється від стада, де жодного поняття обʹєктивної спільноти не існує, і кожен бореться за виживання в індивідуальному порядку.За А. Смітом, саме поділ праці, піднявши її продуктивність, створив умови для розвитку суспільства.З кожним новим витком цивілізації відбувається нова хвиля поділу праці, новий якісний стрибок спеціалізації та кооперації, нове зростання продуктивності праці, внаслідок чого передове суспільство піднімається на якісно вищий рівень складності та ефективності.Це все легалізується новим законодавством і стає таким чином формальним фундаментом суспільних стосунків.Відповідно, усвідомлення суспільних конструкцій громадянином стає необхідною умовою для життя в цивілізованому суспільстві.І саме генетична здатність цього громадянина, вірніше – конституційної більшості громадян якої-небудь країни, до усвідомлення стає основним фактором, що визначає динаміку та межі цивілізаційного процесу в цій країні.Отже, ми можемо вивести критерій оцінки рівня розвитку цивілізації: з двох суспільств ceteris paribus більш цивілізованим слід вважати те, в якому є вищими показники спеціалізації та кооперації.За цим критерієм сучасну Україну таки справедливо буде віднести до типово аборигенних країн десь між Папуа і Папуа Новою Гвінеєю…Вирішальне значення цивілізованостіРосію, з її ядерними ракетами, дурнями та дорогами, можна поставити десь посередині країн світу, тоді як США і більшість країн Європи є ближче до вершини цього списку…І лише такі країни, як Японія чи Швейцарія, можуть претендувати на звання по-справжньому цивілізованих…Оскільки спеціалізація та кооперація множать сили в геометричній прогресії, то основний закон історії гласить, що більш цивілізовані народи перемагають менш цивілізовані.Якщо мова іде про культурні стосунки – більш цивілізований народ «окультурює» аборигенів через свою мову, технології, соціальні принципи і т.п.В минулому це називали «цивілізаторською місією», що у світлі актуальної демографії вважається неполіткоректним…Цей процес може бути активним – у випадку анексії динамічною державою території, населеної аборигенами – чи пасивним – при формальній незалежності останньої.Очевидно, що кожен народ прагне до самостійності, тому будь-яка імперія валиться, як тільки цивілізаційна роль нації-цивілізатора слабне нижче певного рівня.Відхід «цивілізаторів» з аборигенних територій, як правило, означає зупинку динаміки розвитку для останніх…Взаємостосунки цивілізованої нації і аборигенів можна розглянути на основі прикладу взаємодії людей і собак.В сучасному цивілізованому місті доглянуті породисті собаки ведуть себе зразково не тільки для тварин, але й для людей. Однак, це є наслідком безперервного впливу на них з боку людей, які систематично, регулярно і послідовно винищують безпородніх та дресують, доглядають і схрещують найбільш породистих.Це жорстоко, це негуманно, але це дає результат.Якщо ж люди раптом зникають з такого міста, то більшість собак, отримавши омріяну волю, швидко гинуть, а ті, що залишилися, втрачають навики культурної поведінки та ознаки породи вже в наступному поколінні.Звчиайно ж, люди – не собаки, і тому мають право самі визначати свою долю, але описану схему можна спостерігати доволі регулярно…Можливо, когось сильно зденервує теза про нижчий рівень цивілізованості українців порівняно з росіянами (повторю: йдеться не про гуманізм і культуру, а саме про конкретні параметри суспільної спеціалізації та кооперації), але історія незалежності України на сьогодні найбільше нагадує історію Південно-Африканської Республіки, а не, скажімо, Східної Німеччини.Отже, говорячи про наших баранів, примітивніша з точки зору рівня розвитку цивілізації країна в принципі не може виграти змагання з більш цивілізованою, якщо немає вирішальних зовнішніх факторів.Перспективи УкраїниСтосовно сучасної України це означає, що вона може наразі сподіватися лише на те, що закордон їй допоможе, причому – вирішальним чином, або що росіянам надоїсть захоплювати чужі території, або що вони вимруть природнім шляхом, але тільки не на те, що вона зможе виграти війну самостійно.І в будь-якому випадку не варто плекати ідей про те, що ця Україна колись стане своєю в цій Європі.Щоб створити щось суверенне на її території, потрібно вийти за межі існуючої системи й сформувати суспільство на вищому якісному рівні.Але для цього потрібні абсолютно нові люди, іншого генетичного складу, іншого рівня мислення та, відповідно, з абсолютно іншим ставленням до надбань українства.І цих людей повинна бути критична маса…Якщо б такі люди навіть і зʹявилися (що в історії є достатньо рідкісним і помітним феноменом), то відразу ж виникне питання: а куди подіти всю наявну масу аборигенів, які докладуть усіх зусиль, щоб захистити «надбання»?Чи може собі хтось зараз уявити в Європі щось подібне до колонізації Північної Америки?Отже, щоб на території сучасної України виникла дійсно модерна держава, потрібно, щоб творці цієї держави були готовими до протистояння з усім світом, особливо з тими країнами, які визначають в ньому правила гри.А це означає, що вони мали б бути спроможними досягнути якісно вищого рівня цивілізації, ніж в Америці та Європі…* * *Дана стаття, швидше за все, викличе бурхливе несприйняття в «щирих українців», проте – істина вартніша.А прихильникам теорії про виключну «цивілізованість» сучасних українців можна задати одне запитання: чому підконтрольна їм країна йде не туди, не так і не в тому темпі?Відповідь можна пошукати в перших абзацах цієї статті…
- Ничто не изменит этот народ (Юрий Романенко)
Давайте откровенно назовем вещи своими именамиГеннадий пишет . "Масдар-сити в ОАЭ.Полностью заточен на альтернативную энергетику.На столицу не претендует.Можно принять во внимание опыт". Эта выдержка из дискуссии в ветке о новой столице Украины заставила меня написать этот пост.Геннадий, украинцы ничего не будут перенимать. Они будут ныть, пиздить мешками цемент у своего работодателя, получая при этом хорошую зарплату, в общем, они будут искать любой повод, чтобы жить так как они живут и ничего не менять. Им нравится такое состояние. Им нравится, когда в хате висит ковер и на жене золото, но возле дома будет лужа в которой можно утонуть.Сегодня это народ не способный мечтать, народ мелочный, потому на протяжении сотен лет выступающий донором других народов. Украинцу проще приспособиться под то, что создали другие народы. Поэтому наши соотечественники так хорошо вписываются в другие страны. Они не строят украинских кварталов, они просто растворяются в других народах. Чтобы потом дома "тужити за батькивщиною". А многие и не тужат.И никакие события на Майдане, никакие революции гідности этого еще не изменили. Дискуссии в этой ветке также тому подтверждение. Очень много нужно сделать, если вообще возможно, чтобы это унылое болото превратилось в цветущий сад. Есть несколько миллионов перспективного человеческого материала, не более того, с которым можно строить нечто новое. Но это всего лишь возможность, опять-таки, не более того. Все остальное, это уже списанный генетический материал, который будет или донором нового украинского проекта, или будет донором для других народов.За эти слова меня будут упрекать потом, но нужно реалистично смотреть на вещи. Украинцы абсолютно заслуженно живут так, как они живут.Народ, который не способен изменяться, в конечном итоге, растворяется в динамичном потоке моря перемен.Народ, который изменяется, наоборот, плывет, по бурному морю перемен и наслаждается открывающимися перспективами.P.S.: В конечном итоге, все решит или не решит образованное, критически мыслящее, суперорганизованное и фанатично преданное своим идеям меньшинство. Которое будет выступать "варягами" в отношении этого смрадного социального болота. И погонит его туда, куда нужно, а оно побежит будучи увлечено идей или под гнетом давления безысходности. Вот так и только так здесь можно что то изменить.Вопросы и замечания:
- есть мечта: мы хотим в Единую Европу
Евгений Козлов У нас есть мечта: мы хотим в Единую Европу. С этого всё и началось. Если кто забыл. Или нет?Юрий Романенко В основе этой мечты простое обоснование - пойти туда, где халява. Ну просто по наивности предполагается халява. Без осознания цены и усилий заплаченных Европой "за халявой". Вот что такое украинские евромечты. Они ничем не отличаются от жителей магриба в этом плане, которые тоже едут за социалом в царство халявы. Отличие от жителей Магриба заключается в том, что они остаются в своей культурной матрице.
- есть мечта: мы хотим в Единую Европу
- Про новий "новий" уряд та ще "новіший" парламент і перспективи України...Частина перша. Дисфункція реальності.(Ігор Харченко)
Про новий "новий" уряд та ще "новіший" парламент і перспективи України. I.Дисфункція реальності.Ігор Харченко, директор Центру розвитку суспільства. Источник
- Система
- Перші обрання-призначення та витік інформації про "принципові" позиції щодо конкретних міністерських крісел представників окремих політичних сил підтвердили, що пострадянська система черговий раз успішно адаптувалася до нових постмайданних реалій.
- Система легко "проковтнула" невелику порцію громадянських активістів/комбатів/журналістів і починає їх швиденько "пережовувати".
- Суспільний контроль за діями влади, як системне явище, практично відсутній.
- Корупційні схеми відновлені. Змінилися частково адресати нагорі корупційної піраміди.
- Система відновлює свою боєздатність закамуфлювавши себе гарними але нереалістичними наборами "стратегічних ініціатив/реформ/ законопроектів/заяв" , які озвучують т.з. "нові обличчя" в парламенті чи уряді для українського суспільства, яке має тишком це слухати "бо ж війна", і президент з прем'єр-міністром для зовнішньої аудиторії, яка має дати гроші для підтримки падаючої нереформованої економіки.
- Олігархи
"Павучі королеви" вибрали жертву зі свого кола, яку мають "з'їсти" найближчим часом. Леонідович опирається як може. Паралельно усі разом вони й далі "доять" бюджет обезкровлюючи й так слабку державу.
- Партії
Партій немає. Є бізнес- та піар-проекти.Ідеологічні платформи відсутні, то ж об'єднання відбуваються на основі персональних та групових інтересів. В тому числі й персональних та групових інтересів активістів/комбатів/журналістів/експертів.
- "Заграніца"
Росія:
- наступає,
- вводить війська,
- активізує і вербує агентів впливу в Україні і світі.
- "сприяє" формуванню української нації (мии ж за це "сприяння" платимо кров'ю).
ЄС:- Боїться Росії/війни/незрозумілих українців/зими без газу/...
США та Китай:- Грають свою гру.
- Суспільство
Очікує:
- миру;
- війни;
- нового президента, з яким почне жити по-новому;
- нового парламенту, в якому не буде бандитів;
- нового уряду, який не буде красти;
- українського "...Вашинґтона з новим і праведним законом", як варіант Ататюрка/Лі Куань Ю/де Голля, одним словом воїна/кшатрія, який прийде і "порядок наведе" - створить Новий Лад у цій країні;
- Нового Року...
- Люстрація
Профанація.
- Громадянські активісти/журналісти/експерти
(які не потрапили (чи яких не взяли?) в парламент/адміністрацію/уряд)Рекомендують піти у відставку президенту/прем'єру/міністру, якими ще донедавна захоплювалися, бо ж "говорить англійською', "на своєму місці", "перший .... за якого не соромно перед іноземцями" і т.д. Від любові до ненависті, як кажуть, один крок. Забувають, що владу любити суворо заборонено!Створюють чергову ініціативу, де збирають фахівців, які готові "змінити країну"/ "провести болючі реформи"/"створити професійний уряд", пишуть візії, і все чекають, коли ж якась політична сила найме їх на роботу і візьме на себе політичну відповідальність за те, що вони пропонують зробити з країною чи для країни.Пропонують, пропонують і пропонують.... зміни/реформи/законопроекти/....Деякі - матюкаються.... інколи - нецензурно....
- Підприємці (в першу чергу - середній бізнес)
Стогнуть, плачуть, та грошей на формування системних громадських організацій, (які спроможні будуть контролювати владу) і ідеологічних партій (які можуть змінити країну) не дають.Для заспокоєння совісті дають гроші на бронежилети/ліки/операції/інвалідні візки/тепловізори/навіть на снайперські гвинтівки....Сподіваються на :
- "нові обличчя",
- "іноземців в уряді",
- інстинкт самозбереження олігархів/політиків/прокурорів....,
- США/ЄС...
- і, можливо, Бога..
- Громадяни України - республіканці
(для яких Республіка - це спільна справа, а Україна - це спільне добро усіх її Громадян)
- Творять новий світогляд.
- Створюють дієві організації.
- Воюють де можуть.
- Готуються до чергових позачергових виборів президента і парламенту.
- Важко, але об'єднуються, бо ж розуміють, що тільки разом зможуть змінити себе, Україну і світ.
- Вивчають матчастину, тактику і стратегію.... згідно реалій часу.
- Не сподіваються ні на кого, крім себе, бо знають, що наша сила - в нас самих! І що з нами Бог!
- Система
- инструменты Гражданского общества. Павел Гурник
Подобные изменения имеют необходимый срок , этот срок кажется нам неприемлемым и всё равно необходимо закладывать фундамент.Тем более, что фундамент сам по себе в промежуточных и краткосрочных вариантах может приносить быструю практическую пользу.Я говорю о консолидации и росте гражданского общества - единственного источника альтернативной элиты.Проблема не только в ограничении влияния крупного капитала на власть, но и в создании механизмов такого влияния со стороны общества. Капитал влияет постоянно, у него есть рычаги, такие же постоянные рычаги должны быть и у общества.ГОСУДАРСТВЕННОЕ СТРОИТЕЛЬСТВО
- Механизмы давления
Единственной реальной силой, которая заставила политиков действовать в соответствии с запросами общества стал Майдан. Поэтому проблема не столько в отборе политиков и наполнении ими гос. органов (= выборы), а в том, чтобы обеспечить механизмы давления на них со стороны общества, менее ресурсоёмкие и рискованные, чем Майдан.Очевидно, это механизмы прямой демократии, встроенные в систему самой гос. власти. Такой элемент есть - референдум, но он совершенно неэффективен, т.к. полностью контролируется властью, а не обществом.
- Баланс общества и власти
Система гос. власти такова, что позволяет не принимать решения тогда, когда они остро необходимы. Требуется перераспределение полномочий прежде всего Рада-Президент, а вероятно, и правительство-президент. Возврат к Конституции 2004 г. - это достижение. Но и она, мешая Ющенко принимать волюнтаристские решения, наподобие Януковичевских, позволяла ему мешать работе правительства.Следовательно, необходимо проанализировать и Конституцию 2004 года под этим углом зрения.Вероятно, патовую ситуцию в верховной власти может устранять давление общества на власть, когда есть эффективный механизм такого давления (см. п. 1), а также, когда общество достаточно консолидировано и способно внятно формулировать свои запросы.При этом власть должна быть организована так, чтобы в максимально возможной степени снизить риск впадения в паралич исполнительной власти при решении экономических и других важнейших текущих неотложных задач, а также иметь возможность обеспечивать движение по уже заданному на выборах вектору общенациональной политики.
- Мотивации общества
Текущей мотивации общества вполне достаточно для того, чтобы поддержать усилия по направлениям пп. 1) и 2). Результативность в решении этих задач сама по себе будет мотивировать на подобное реформирование на региональном и местном уровнях гос. власти.
РАЗВИТИЕ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА- Общество остро нуждается в инструментах, обеспечивающих коммуникацию и выработку консенсусных решений.
- Сама работа по поиску и созданию таких инструментов консолидирует граждан, развивает и усиливает гражданское общество.
- Без механизмов реального влияния на власть со стороны общества, все усилия по его развитию тщетны. Выборы - механизм такого влияния, но как показывает жизнь, его недостаточно.
Надо, наверное, начать с определения, что такое "Гражданское общество". Название древнее. но вошло в употребление в 17-18 вв. Главный его смысл заключался в том, что сообщество граждан должно иметь свои законы и не зависеть от грубого произвола со стороныгосударства. Гражданское общество имеет два разных аспекта, социальный и политический. Со времен Аристотеля эти две сферы рассматривались в нераздельном единстве.Общность, государство, koinonia,civitas были единым социальным и политическим целым. В труде Адама Фергюсона "Опыт истории гражданского общества" (1767) отмечается разрыв между политической и социальной сферами. Примерно в тоже время Дж.Мэдисон в своихстатьях в "Федералисте" подчеркивал роль гражданского общества как противовеса произволу государства.В англосаксонском мире гражданское общество и государство обычно считались взаимодополняющими, а не враждебными друг другусилами, отчего понятие гражданского общества иутратило там свое специфическое значение. В других европейских странах гражданское общество понималось как источник противостояния государству, поскольку там деятельность государства сводилась к вмешательству его в частную и корпоративную жизнь граждан.В обоих случаях для гражданских обществ характерны три особенности.- наличие множества ассоциаций или, в более общем плане, центров социальной власти. В этом смысле гражданское общество несовместимо с жесткой, единовластнойгосударственной машиной.
- относительная независимость этих центров социальной власти. В силу своей способности к самоорганизации эти центры власти противятся контролю со стороны государства.
- чувство гражданской ответственности, а также цивилизованное поведение и активная гражданская позиция - все это необходимые элементы подлинно гражданского общества.
Определение civil - гражданин, в русском языке имеет славянскую этимологию. Образовано от словосочетания "человек города", что не имеет никакого отношения к латинскому значению civil. В условиях диктата российской монархии, значение слова гражданин вымылось из политического понятия, как альтернативное значение. Особенно это размытие приняло ещё большие и глубокие формы во времена советской диктатуры большевиков, а потом коммунистов. Это определение стало обезличенным после введения слова товарищ. Обезличивание гражданского сознания привело к тому, что народ перестал себя чуствовать силой, способной влиять на политику власти.Сегодня мы имеем или равнодушное отношение населения к объединению в институты - гражданские объединения по интересам, или даже антагонизм к понятию "Гражданское общество" и самому определению "Гражданин", как творцу своего будущего.В определении. и разницы в чтениях "гражданин" я бы не был так однозначен. Понимаете, таки да -- " человек города". Можем, конечно спорить, что главнее, от города ли происходит общество, община его населяющая, или наоборот.В любом случае общины городов как правило резко отличались от общины окружающей территории, и пользовались широкой автономией, правами. Обратите внимание на магдебургское право, послужившее впоследствии образцом для множества городов различных государств Европы. Думаю, что это городское самоуправление и создало те ячейки, которые послужили своеобразными центрами конденсации.При чем тут этот исторический экскурс? Если коротко, то Российская империя не знала и не терпела института " вольного города". Поэтому таких ячеек не очень. Следовательно, все шаги в сторону местного самоуправления должны стимулировать укрепление, развитие того самого civitas,которое необходимо. - Механизмы давления
- «IT-майдан»
Объективно: люди на майданах НИЧЕГО НЕ РЕШАЮТ. Подавляющее большинство - хорошие, добрые, неравнодушные, образованные люди, жаждущие позитивных перемен. Но сам формат такого взаимодействия и «общения» – как максимум – делает возможным выражение протеста. Де факто, коллективного принятия решения не происходит. Ничего не поделаешь.Почему так, Юнг и другие умные люди более ста лет назад все написали. Попытки создать всевозможные «Рады майданов» претерпевают неудачи, да и не мудрено, таких образований уже десятки если не сотни. Мало того, что они будут воевать между собой за легитимность «настоящей Рады Майдана». Кроме того, и в среде этих организаций уже идут войны за кресла. И хотя это печально, но вполне закономерно. Так что же делать? Одним из «рабочих» названий проекта было: « IT-майдан».IT-понятно почему, а майдан – это тренд в первую очередь самоорганизации украинцев. Суть проекта такова: Создать интернет инструмент для общественного взаимодействия, проект общественного движения для отзыва народом у власти властных полномочий. Основным различием с традиционными партиями и общественными движениями станет структурирование движения не по региональному принципу, а по профессиональному (по интересам), причем в общины (ячейки) сформированные не на долговременной основе а под решение конкретной задачи.Движение по иерархической лестнице внутри проекта жестко регламентируется автоматически как в онлайн играх, или тематических форумах. За сделанную работу начисляются балы, из которых складываются рейтинги участников, отсюда звания, «награды», возможность получать более качественную информацию, если вдруг мы примем такое решение и трансформируем движение в политическую партию – то автоматически списки кандидатов в депутаты всех уровней и т.д. Из-за постоянной деятельности, рейтинги участников будут находиться в постоянной динамике. Причем, они будут перемещаться как снизу вверх так и сверху вниз.Можно сказать, что речь идет о прозрачных кадровых перестановках по принципу «лучший и наиболее энергичный становится выше», которые происходят независимо от воли «руководителя». Манипуляции и злоупотребления "положением" внутри структуры не возможны. Подтасовки решений невозможны (все ступени принятия решений запротоколированы). Нужны переводчики, юристы, специалисты во всех областях народного хозяйства страны, из которых будут формироваться экспертные группы скажем по 5-10 человек (по сути любой гражданин сможет стать экспертом. Например, студент сможет «экспертить» касательно образования).Над одной и той же задачей смогут работать множество групп по многоуровневой регламентной схеме «первый: предложил-обсудили, второй предложил обсудили, вынесли на голосование – приняли решение». Затем вопрос попадает в группы более высокого уровня и т.д. до тех пор пока не найдено оптимальное решение конкретной правовой задачи в виде конкретного проекта закона Украины.В экспертной группе не должно быть «главного». Он не должен быть выборной должностью- это должен быть "куратор" - следящий за соблюдением регламента (которому также за эту работу начисляются балы). Это должен быть больше "системный администратор", а не «директор» экспертной группы. И опять же - объединяться нужно не по территориальному принципу - а по профессионально-отраслевому - это даст "погруженность в тему" отсеет сепаратистско-региональные моменты (когда донетчанин будет сотрудничать с львовянином возможно даже не зная об этом, и не «навсегда» а ситуативно – для принятия какого-то конкретного решения. Собрались (виртуально) - приняли решение, оценили степень участия друг друга балами, разошлись для новой работы. Да, конечно, про такие вещи, как митинги, суды, и другие общественно значимые мероприятия модераторы будут сообщать по региональному принципу.Но!! Объединения должны носить ситуативный характер. Как встреча узконаправленных профессионалов для решения четкой задачи. Куратор только систематизирует результаты и следит за регламентом - это технический специалист. Баллы - консолидировались в личный рейтинг "эксперта", а его место в общем рейтинге экспертов дает ему возможность участвовать в работе экспертных групп более высоких ступеней. Оценивать балами работу каждого могут и сами члены группы. Один из возможных вариантов. Допустим, я член экспертной группы. Всего нас в группе - десять. Но оценить позитивно после обсуждения и голосования я могу только пятерых, причем-одного единицей, одного-двойкой, и лучшего-пятью балами. "Эксперт" в свою очередь, может одновременно участвовать в работе нескольких ситуативных групп. При этом никакой коррупции, закулисных игр в "гетманов". Но народ будет замотивирован. На решение задач (читай, время существования групп) должно отводиться ограниченное количество времени). Если вопрос серьезный -то можно добавлять на это время и т.д.2. Одна из главных целей первого этапа – анализ законодательства, и реальная работа по законотворчеству. Большой социальный запрос на сопоставление нормативно- правовой базы Украины, ЕС, Таможенного союза. Всяческие попытки отобрать часть суверенитета у страны с любой стороны должны быть жестко озвучены и согласованы с Конституцией. Всех не отпускает ощущение, что нас «играют в темную». В этих основных документах необходимо как следует разобраться. Степень погруженности в законодательство должна быть очень глубокой. От Конституции до мельчайших ведомственных нормативных актов, инструкций, регламентов, бланков и т.д.Для этих целей и создается специальный инструмент: что-то среднее между тематическим форумом, традиционной развлекательной социальной сетью. У участников свои аккаунты, зайдя на которые гражданин и будет учавствовать в законотворчестве, через соцопросы и плебисциды, чаты и т.д.Также фильтруя через ip можно проводить анонсы событий, запускать новости и пр.
- Власть как коммуникация (Виталий Куренной)
Власть как коммуникацияНиклас Луман. Власть / Пер. с нем. А. Антоновского. М.: Праксис, 2001. 256 с.Никлас Луман относится к числу живых классиков современной социологической мысли, хотя до сих пор его работы мало известны русскоязычному читателю. Перевод «Власти» (1975, 1988), вышедший в недавно заявившем о себе издательстве «Праксис», представляет несомненный интерес и тематически, и с точки зрения переводческой практики. Правда, работа системного во всех отношениях автора, перегруженная терминологией, которая к тому же по большей части просто калькируется в переводе, едва ли имеет шанс стать интеллектуальным бестселлером. Ситуацию неясности текста до определенной степени стремится разрешить статья А.Антоновского, помещенная в конце книги ипризванная раскрыть смысл ряда основных категорий, используемых в теории социальных систем Лумана. Здесь мы остановимся на некоторых содержательных моментах, которые могут быть отнесены к современному состоянию власти.Луман продолжает подход к рассмотрению власти, предложенный Толкоттом Парсонсом и заключающийся в интерпретации власти как средства коммуникации. Власть понимается как «символически генерализированное коммуникативное средство» (с.25). Как и любое другое коммуникативное средство, она регулирует процесс межличностного взаимодействия путем редукции «комплексности» (неограниченного числа возможностей) к ограниченному числу возможных действий, которые ограничивают и исчерпывают пространство выбора у партнера по коммуникации.Основным следствием такого понимания власти является отказ от того, чтобы рассматривать власть как некое качество или способность, присущую кому-то из партнеров властных отношений. Власть возникает и функционирует во многом сходно с другими системами коммуникации, такими, как наука или экономика. Она неизбежно возникает входе любых коммуникативных интеракций и представляет собой «жизненно-мировую универсалию существования», так как «там, где люди коммуницируют друг с другом, всегда существует вероятность того, что они будут ориентироваться на возможность причинения взаимного вреда и тем самым оказывать друг на друга влияние» (с. 139).Впрочем, «естественные» основания власти, известные нам по взаимодействиям в области «жизненного мира», имеют лишь косвенное отношение к ее состоянию в эволюционировавших общественных системах, требующих для своего функционирования дифференцированных и обобщенных («генерализированных») символических средств. Например, насилие является условием возникновения власти как пограничная «альтернатива избежания», однако всобственном смысле оно никогда не является властью. Более того, для развитых общественных систем применение насилия является свидетельством недостаточности власти.Показателем силы власти является, напротив, отказ от принуждения (насилия), так как принуждение означает уничтожение конститутивного признака власти, а именно наличия выбора из ограниченного ряда возможных действий. Для сильной власти, характерной для современных демократических обществ, показательно, напротив, широкое число степеней свободы и ее способность «добиваться признания своих решений при наличии привлекательных альтернатив действия или бездействия» (с. 18).Способность власти к постоянной селекции и ограничению возможных действий как раз и служит для Лумана критерием оценки власти: «высокий рационализм сильной власти заключается не в преследовании форсируемых и тем не менее всегда остающихся проблематичными хороших целей, но в том, что все большее число возможностей подвергается все большему числу ограничений» (с. 125).Особенность коммуникативного кода власти состоит в том, что среди всех действий, возможных для подчиненного, всегда присутствует одна, которую этот последний предположительно должен избегать, поскольку она влечет за собой репрессивные последствия. Эта так называемая «альтернатива избежания» (так в переводе, хотя, возможно, более понятным было бы выражение «избегаемая альтернатива»). Наличие избегаемой альтернативы является необходимым условием кода власти, однако реализация именно этой возможности имеет для власти разрушительные последствия (с. 40).Поэтому власть вынуждена постоянно продуцировать средства, вуалирующие и оправдывающие откладывание реализации избегаемых альтернатив. Это выражается, в частности, в отказе от явного и определенного формулирования позиции власти, так как ее наличие одновременно означает возможность эксплицитного отрицания власти через выбор избегаемой альтернативы. Гегелевский анализ генезиса сознания Господина и Раба обнаруживается у Лумана в указании на связанный с насилием «асимметричный порядок предпочтений», который требуется для образования власти: «для сильных насилие менее неприятно, чем для слабых» (с. 103).Сильная власть, задерживая реализацию и смягчая характер избегаемых альтернатив, не позволяет, таким образом, подчиненному оказаться в изначальной ситуации распределения ролей Господина и Раба. Если метафорически продолжить эту мысль, то можно вспомнить лапидарную формулировку А. Галича: «Я выбираю свободу Норильска и Воркуты». Выбирая избегаемую альтернативу, Раб может освободиться (по крайней мере на уровне субъективного самосознания), тогда как в ситуации неопределенной и «мягкой» позиции власти он никогда не способен оказаться в пункте выбора свободы.Фундаментальным условием власти как таковой является неопределенность относительно результатов селекции, возникающая в ходе коммуникации «Эго» с власть имущим другим («Альтером»), и поэтому усиление власти выражается в нарастании неопределенности установлений, регулирующих применение власти (с. 44). Можно, видимо, сказать, что эволюция власти связана, с одной стороны, с возрастанием ясности формальных критериев селекции возможных действий при одновременной структурной диффузии власти и неясности относительно конечных инстанций принятия решений. С этим процессом связан ряд проблем современных общественных систем, в частности различие формальной и неформальной власти, ослабление власти, переход властных функций к подчиненным, возможность функционирования власти в промежутках между выборами и т. п.Наличие избегаемой альтернативы является главным признаком коммуникативного кода власти. С развитием и усложнением общественных систем, функционирование которых связано с таким числом решений, которые уже не поддаются обзору и непосредственному контролю, происходит «второе кодирование» власти, состоящее в привлечении другого коммуникативного кода, оперирующего оппозицией «правового — неправового». Вместе с тем власть приобретает формально-универсальный характер бинарной оппозиции, притязающей на то, чтобы «конституировать тотальность возможного через противоположность» (с. 70), аналогично тому, как наука охватывает тотальность познания оппозицией «истинное— ложное».Привлечение правового кода обеспечивает функционирование современного государственно-политического механизма демократических обществ. Так, в частности, правомерная деятельность сама по себе позволяет привлекать на свою сторону ресурсы власти, не опираясь на свое «ближайшее окружение», которое фактически невозможно контролировать в высокодифференцированных обществах (с. 78).Для функционирования современной политической власти и метакоммуникации по ее поводу характерно наличие и другой вторичной кодировки, пришедшей на смену моральному и истинностному коду, а именно возможность исчерпывающе определять любую политическую тему как «прогрессивную» или «консервативную». Использование этой оппозиции позволяет замкнуть горизонт оценок политического действия как замкнутую тотальность, оценивая его либо тем, либо иным образом, а также всегда делает возможным нахождение контрпозиции для любой поддающейся политизации позиции.Власть в сложных общественных системах обобщается и формализуется не только в своих средствах, но и по характеру связи с индивидом. По мере дифференциации и усиления всякого коммуникативного средства происходит его обезличивание. В сфере власти это выражается в том, что происходит дифференциация должности и лица и формируется связь между властью и должностью, а не между властью и личностью (с. 61). Характерной особенностью современных обществ является также сравнительное обособление различных коммуникативных средств и наложение ограничений на их прямое конвертирование— собственности или истины во власть и наоборот (с. 156 и далее).Эти ограничения вытекают не из невозможности конвертирования денег во властное влияние, но из ограничений на концентрацию власти в руках собственников в сложных системах (в качестве примера здесь можно было бы указать на разделение функций акционеров и менеджеров предприятий).Особенность основных коммуникативных кодов, таких, как деньги, истина или власть, по определению исключает «революцию», т.е. равномерное распределение медийного кода (с. 140). В качестве возможного исключения Луман указывает только код морали (христианская любовь к падшим), под который стилизованы большинство революций, поскольку «моральную революцию можно себе по крайней мере как-то представить» (с. 200).В целом образ власти, предлагаемый Луманом, представляется огромной обсчитывающей саму себя матрицей, элементы который слагаются из все более генерализированных символов ее селективной деятельности. Неслучайно через всю работу рефреном повторяется мысль о возможности достижения в структуре властных отношений, так сказать, комплиментарного автоматизма, когда для власть имущего уже излишне отдавать приказания подчиненному — этому последнему «может быть передана даже инициатива составления приказа» (с. 59). В конечном итоге «функция власти состоит как раз именно в том, что власть устанавливает возможные сцепления событий абсолютно независимо от воли подчиненного этой власти человека, совершающего те или иные действия, желает он этого или нет» (с. 23). Нельзя не привести при этом формулировку переводчика работы, прокомментировавшего теории социальных систем следующим образом: «Люди у Лумана больше не являются частью общества, а принадлежат к его внешнему миру. Общество же состоит из коммуникаций — событий, сменяющих друг друга во времени» (с. 225).Замечательно при этом, что развернутое Луманом систематическое построение концепции власти основывается по сути дела на двух классических теориях позитивистской философии: эволюция и одновременная дифференциация систем (Спенсер) и «экономия мышления» второго позитивизма (именно к ней может быть возведена теория генерализации средств коммуникации). В связи с этой последней у Лумана можно отметить также достаточно оригинальный взгляд на ряд тем философии XX столетия. В частности, в противоположность Гуссерлю, связывавшему «кризис западноевропейского человечества» с забвением «живого» смысла и подменой его генерализированными средствами калькуляции, автор «Власти» позитивно оценивает редукцию смыслового многообразия, вводя «социологическое» понятие техники. Эта последняя позволяет, на его взгляд, разгрузить «смыслообразующие процессы переживания и действия от восприятия, формулирования и коммуникативной экспликации всех вытекающих смысловых отношений» (с. 111). Можно, значит, сказать, что «Детали “АМО”» Родченко, взятые для оформления обложки книги, хотя и не имеют прямого отношения к методологии Лумана (шестеренки все-таки символизируют каузальные методики анализа, от которых автор явным образом дистанцируется), но тем не менее в какой-то мере передают обнаруживающийся у него пафос калькуляционной техники функционирования власти.
- Не тикай, включайся: стране нужны мозги
Не тикай, включайся: стране нужны мозги«Вы никогда не поменяете систему, борясь с ней. Чтобы поменять что-то, постройте новую модель, которая сделает старую систему ненужной».Каждый решает для себя, оставаться в Украине или переезжать в другую сторону. Но есть еще и уточнение: как оставаться. Далее я предлагаю посмотреть на вопрос «IT и другие»: что мы можем сделать для своей страны.В начале мая меня задержала милиция вместе в ребятами из проукраинской организации Харькова. Меня многократно допрашивали, подозревая в организации «провокации». В итоге я показал сайт нашей компании и подробно рассказал, чем занимаюсь. Меня оставили в покое и вскоре отпустили. Начальника отделения пребывал в недоумении: если я зарабатываю, по меркам города, вполне неплохо, то зачем я этим занимаюсь?О том, что толкает айтишников заниматься непрофильной деятельностью, и пойдет дальше речь.Проблема перекати-поляНесколько лет назад напиcал позитивную статью о том, как замечательно жить в нашей стране. В одном из комментариев мне логично возразили, что я наивен: по работе и другим деятельностям я почти не пересекаюсь с нашей суровой реальностью. Со временем я всё больше стал понимать сказанное.Наша IT-сфера действительно живет в своем полувиртуальном-полуидеальном мире.В то же время мы сталкиваемся с необычной в истории человечества ситуацией: наши IT-коллеги уезжают за рубеж с понижением своего финансового статуса и при этом без явной угрозы своей жизни или здоровью. Текущая война на Востоке не основная причина, так как подобное происходит уже последние 10 лет.С одной стороны, мир глобален, и нет ничего зазорного в том, чтобы работать и жить в любой точке, где каждый из нас может лучше себя реализовать. С другой стороны, лично я не одобряю, хотя и понимаю стремление многих избавиться от риска бесправия милиции, медицинской системы, унылых и неверящих в себя людей на улицах.Тема эмиграции более чем освещена на ДОУ и других ресурсах. И тот факт, что уезжающие украинцы мотивируются не поиском себя, а побегом из нашей страны, наводит на грусть и размышления.Оптимальным вариантом, на мой взгляд, будет пожить/поработать за рубежом и вернуться домой.Ли Куан Ю, премьер-министр Сингапура, в своей биографической книге о превращении своей страны «из грязи в князи» отметил следующее: в этом государстве живут преимущество этнические китайцы. Так вот, многие, как и сам премьер-министр, получали образование на Западе, — преимущественно в Великобритании, — и возвращались домой. Остальные учились в местных, менее маститых университетах. Ли Куан Ю писал, что вторая категория пусть и менее образована, но она действовала более энергично и с большим энтузиазмом, так как, по его мнению, обладала большей связью со своей страной и народом.«Эмигрируете вы скорее не для себя, а для своего третьего поколения, — отметил в одном из интервью Роман Хмиль. — Куда бы вы не уехали, вам все равно там будет сложно почуствовать себя „своим“, и ментально вы все равно будете цепляться за родные места, каждое утро читая новости с родины».IT-пир во время чумыНаша экономика продолжает стагнировать, и боюсь, что кроме IT-отрасли, непрерывный рост ждет только продажа водки. Народ будут спаивать, и он сам будет спиваться от безысходности.Благополучие нашей братии на фоне понижения уровня жизни все больше вызывает схожий негатив жителей осажденного Ленинграда к тем, кто жил выше среднего. «Ешь ананасы, рябчиков жуй».
Львиная доля населения сейчас вынуждена сражаться просто за поддержание допустимого уровня жизни, и им просто не до вопросов общественного развития.В тоже время многие айтишники азартно пересчитвают свою зарплату по новому курсу и приобретают упавшую в цене недвижимость. Но есть и такие, которые огорчены происходящим вокруг, и они готовы действовать.Свой среди чужих, чужой среди своихАвторы Cultural Demension провели исследования по ментальным отличиям разных культур. В плане государства, если следовать логике «что русскому хорошо, то немцу смерть», то вполне возможно, что демократические институты и гражданское общество пока далеки от нашего рядового человека. Наши соотечественники поддерживают бывших регионалов, Радикальную партию, Тимошенко... И мне сложно понять, чем они думают.В то же время, немногие заказчики в в нашей отрасли хотят видеть местных, и на это обычно есть свои причины.Brainbasket foundation поставили перед собой задачу трудоустроить в ИТ-индустрии Украины 100 000 программистов, для которых нужно еще 20-30% «вспомогательного состава». Пока неизвестно, получится или нет. Но ясно одно — нас будет становится с каждым днем больше.Несколько лет назад я также написал полушуточную статью на ДОУ про идею заменить правительство на программистов. В ней я объяснял отличия между способами мышления у программистов и у средних граждан нашей страны. В частности, в нашей сфере практически отсутствуют такие понятия, как «блат», «коррупция» и «подсиживание». Нас умилияют и смешат фразы из потустороннего мира современных офисов и печенек: «Сколько и кому нужно дать взяток, чтобы стать PM на ставке $2000, и почему об этом все умалчивают?». В нашей сфере отсутствует воровство, откаты и грубость. Дураков и «сынков» в IT нет. Если тебя не выгодно держать — ты идешь оббивать пороги новых компаний.И именно таких «идеальных» людей из мира IT нам сейчас не хватает в стране.В истории «про Сыры» продавец и программист живут в одном городе и покупают хлеб в одном магазине, но их реальности, мечты, ежедневный быт отличаются так же, как разнятся жизни брокера на Wall street и крестьянина из Тибета.Получается, мы, айтишники, по своей ментальности ближе к человеку Запада, чем к среднестатистическому украинцу.Next Level или «капець»В университете каждый из нас наверняка проходил схему мотивации Маслоу. Удовлетворив базовые потребности, нормальная личность нуждается в актуализации, признании в обществе. Некоторые из нашей братии начинают действовать в этом направлении.Однако немалая часть видит следующим шагом и вызовом для себя именно переезд. А дальше силы человека на десятилетия сковывает процесс культурной и экономической адаптации: приобретение недвижимости, обустройство детей. Реализация себя как личности забивается в угол, о ней стараются не думать.Многие из нас могут найти какой-то скрытый мотив и неожиданный поворот в гонке за самоутверждением или звонкой монетой. Но если вы изучите эти истории поближе, то корыстные мотивы будет разглядеть непросто. Думаю, что скорей всего для перечисленных людей действительно приоритетом стала реализация себя, а также вызов недостаткам окружающей среды и положительных изменений.Айтишники идут в народИ такие случаи уже есть. Вопрос не только про финансирование беженцев и армии. В этом отличились многие компании. Дальше речь про тех, кто пошел дальше спонсорства и фандрейзинга.Из известных на ДОУ случаев: Роман Хмиль полностью ушел в образовательные проекты, Эдуард Рубин постепенное превращает отсталое «совецькое» учебное заведение в Харькове в современный колледж , Алексей Скрыпник и Влад Воскресенский покинули посты гендиректоров Eleks и Invisible CRM соответсвенно и ушли в Верховную Раду.Каждый помогает стране по мере своих сил и способностией. Про инженерную помощь на ДОУ недавно выходила статья «Информационные технологии на страже родины».Приведу еще несколько примеров из своего круга знакомых. Буду рад, если вы дополните своими историями в комментариях.Виктор Левандовский, CEO InternetDevels, самой крупной компании на Drupal в Европе из Луцка, основал и возглавил общественную организацию «Комитет общественного контроля за соблюдением законности и борьбе с коррупцией», которая уже 4 года (причем во времена Януковича) активно занимается гноблением чиновников-коррупционеров. Это позволило ему войти в общественные советы при обласной налоговой администрации, при обласном МВД, что повысило эффективность борьбы за правду.Екатерину Макаренко из Харькова ждут на работу на всех 5 обитаемых континетах. Вместо этого после Майдана она поставила на hold свою IT-карьеру бизнес-аналитика и с головой окунулась в системную помощь пограничникам в рамках группы волонтеров Help Army. По ее словам, для нее было шоком после динамичной и эффективной IT-сферы окунуться в сферу закупок и организации армиии, такой далекой от нашего понимания эффективности. Сейчас Екатерина состоит в официальном гражданском совете при пограничниках.Владимир Лыков, руководитель компании Тунгуру из Донецка, организовал открытую школу по дизайну для взрослых и для детей.Александр Борняков, владелец крупной Одесской компании INTERSOG, стал депутатом областного совета в Одессе. Сейчас он продвигает несколько инициатив, в том числе проект электронного правителсьтва «Зеленую книгу».Дмитрий Яковлев, COO из Харькова, создает детский клуб активного отдыха и приключений. Сейчас все на этапе оформления документов.И что теперь?Что же до нашей «совковой» реальности, где никто не хочет ни за что отвечать, то Майдан и война взорвали общество. И пока еще все не устаканилось и не замерло в локальном «новом порядке», сейчас мы не должны упускать шанс действовать.Итак, куда стоит направить наши ресурсы — время, умения, деньги?Правильный ответ: в образование, малый и средний бизнес, государственные структуры, органы власти и силовые структуры.Почему-то очень многие источники заговорили именно про образование. Говорят, что это самые выгодные инвестиции. Украинское IT уже достаточно популярно, поэтому не было бы неожиданностью появление IT-заведения мирового уровня, в котором бы учились студенты не только третьего мира, но и первого — из США, Голландии и Норвегии.Отдельное внимание стоит уделить тем, кто недавно уехал. По своему небольшому полугодичном опыту жизни за рубежом я знаю, что полностью встроиться в новое общество очень сложно, а часто и невозможно. В то же время для любого человека важно чуствовать себя частью чего-то большего — компании, футбольного клуба, нации или страны. Любая устойчивая помощь извне — информационная, образовательная, финансовая (с умом, конечно) — позволила бы им связать себя с малой родиной и быть... более счастливым.Возможно, стоит всем примкнуть единому общественному движению, возможно, даже к политической партии. Как минимум одна из них напоминает лучик света среди царства тьмы и была активно поддержана айтишниками.Не стоит также зазнаваться, что мы самые умные и прогрессивные, и одновременно считать себя одним-в-поле-не-воином. Когда я заикнулся при своей подруге-юристке о том, что мы, программисты, — самые умные, она ожидаемо поинтересовалась: «умнее юристов?». Я активно общаюсь с предпринимателями и думаю, что именно эти две категории граждан — наиболее активные и близки нам по духу. Сюда же можно отнести текущих или бывших сотрудников западных компаний: производственных структур, консалтинговых и просто ритейла. Кроме этого, в каждой сфере есть умные, честные и профессиональные люди, которые тоже не хотят жить по-старому.Инъекция в нашу страну этического, практичного, эффективного подхода к тому, как делаются дела, может превратить ее в место, откуда никто не захочет уезжать.P.S. Рекомендую посмотреть выступление на TED о том, как в Аргентине на коленке была создана интернет-партия. Возможно, это одно из самых подходящих решений для нас. - Секрет путинского консенсуса (Владислав Иноземцев)
Участники дискуссии: Иосиф Раскин, Александр Янов, Михаил Аркадьев, Сергей Мурашов, Сергей Ожич, Виктор ДьяковСегодня, обсуждая вопрос о том, прочна ли созданная в России в 2000-е годы политическая система, большинство дискутантов не учитывают ее внутренней комплексности. Рассуждения об «авторитаризме» и «возврате к советскому прошлому», «нефтяной игле» и «эффекте пропаганды», как и многие другие, уводят нас от важнейших принципов функционирования современного российского общества и мешают оценить потенциал и перспективы путинской стабильности.На мой взгляд, в последние годы в России сложился уникальный тип социальной структуры, которому трудно найти аналог. Я менее всего верю в то, что его образ был априори создан в мозгу жителей кооператива «Озеро» и затем воплощен в жизнь, однако то, что в итоге возникло, требует долгого и глубокого анализа. По сути, это своего рода «необщественное общество», как бы коряво этот термин ни звучал.Россия начала второго десятилетия XXI века — совершенно особая страна по ряду признаков. Это открытое общество, граждане которого больше всего боятся именно этой открытости. Это относительно жестко управляемое общество, но не имеющее никакой идеологии, общество с массой формальных ограничений, но допускающее немыслимую степень личной свободы. Наконец, что самое важное, это общество, которое кажется единым и сплоченным, но основано на неограниченном индивидуализме.Формирование этой социальной системы шло по нескольким направлениям, на каждом из которых власть достигала впечатляющих успехов.Первой ее победой стало преодоление угрозы со стороны внешнего мира. Если мы вспомним Советский Союз и фобии коммунистической элиты, то окажется, что самой очевидной из них была боязнь информационной открытости. Сведения о западных обществах контролировались, выезд граждан ограничивался, информация фильтровалась. Предполагалось, что авторитарная модель может существовать только в изоляции от мира. Однако специфика 1990-х и 2000-х годов показала обратное. Сначала масштабные рыночные реформы, прочно связавшиеся в сознании людей с «западными ценностями», жестоко ударили по благосостоянию и гордости россиян, а затем рост благосостояния пришелся на период куда более самостоятельной политики. При этом сохранение советского принципа самоидентификации со страной привело к тому, что успехи единиц стали восприниматься как достижения общества: мне самому доводилось слышать, как небогатые российские туристы в Париже рассуждали о том, на каких дешевых машинах, по сравнению с москвичами, ездят французы, хотя никто из говоривших не мог позволить себе «олигархические» лимузины.Запад стал рассматриваться в «новой» России как источник проблем для нашей страны, как общество, у которого «вставшей с колен» державе нечему учиться и которое зависит от нас больше, чем мы от него. Повторю: эти представления сформировались и в силу опыта 1990-х, и в результате экономического подъема 2000-х, и как следствие умелой пропаганды. Но факт остается фактом: властям удалось добиться полного иммунитета против того влияния Запада, которое в ХХ веке разрушило десятки ранее закрытых авторитарных режимов.Вторым выдающимся достижением стала деидеологизация общества, в большинстве случаев крайне опасная для недемократических систем. Если в Советском Союзе народ был, причем не только исключительно формально, объединен определенной целью, то в современной России такая цель отсутствует. Ни «стабильность», ни «вставание с колен», ни даже сплочение «русского мира» не указывают на нее, определяя не столько конечный результат (типа «победы коммунизма»), сколько состояние или процесс. На место советской идеологии и ее проявлений пришла рафинированная капиталистическая беспринципность с принципом обогащения в качестве «альфы и омеги». Несмотря на рассуждения о «духовных скрепах», современная российская система сдерживается скрепой материальной — взаимным и глубоким консенсусом воров, жирующих на общественном достоянии.На смену идеологии, которая позволяла всему обществу смотреть в одном направлении, пришла круговая порука коррупционеров, которая кооптирует в правящую клику все новых людей на основе личной лояльности. Это сплачивает «элиту», так как выбраковывает из нее принципиальных граждан и трансформирует любые личные качества в деньги и богатство. Они и являются новой российской идеологией, которая создает не столько единую «платформу», сколько задает общий принцип функционирования общества. В деньги конвертируются знания, позиции в иерархии, власть, а сами деньги столь же просто конвертируются во все остальное. Это в нормальных странах бывает научная элита, культурная, политическая или предпринимательская, но в России «элита» едина и объединяет только тех, кто умело превращает любые свои возможности в кэш, и наоборот.В таких условиях у общества исчезают цель, ощущение миссии и образцы для подражания — и оно деструктурируется, становясь массой.Третий фактор даже более важен и вытекает из двух уже отмеченных. Пресловутый «путинский консенсус» не был обменом свободы на благосостояние, как считают многие либералы. Свободу у россиян никто не забирал, напротив, ее сегодня в обществе имеется с избытком. Секрет России эпохи Путина состоит, скорее, в притворных ограничениях свободы, но в таких, которые еще больше оттеняют ее беспредельность. В отличие от советских времен, россияне имеют право выезжать из страны, обзаводиться любой собственностью, свободно распространять информацию, заниматься бизнесом и, что самое важное, практически не сковывать себя никакими моральными ограничениями в частной жизни. Свобода в России не отменена — она умело вытеснена из общественной жизни в личную; именно это и делает страну «необщественным обществом», в котором не возникают те социальные взаимодействия, которые привычно именуются гражданскими, но в котором в то же время не появляется давления на власть, всегда порождаемого отсутствием свободы как таковой. За тысячами мелочных запретов, о которых часто пишет возмущенная пресса, скрывается неограниченное пространство личной вседозволенности, и совершенно прав наш известный историк Алексей Миллер, отмечающий, что, «живя в заведомо несоответствующей демократическим стандартам России, чувствуешь себя лично свободным»1.Это объясняет то устойчивое снижение социальной активности, которое мы наблюдаем в последние годы в стране, причем на фоне все большего увлечения активностью квазисоциальной: общением в интернете, социальных сетях, на форумах и т. д. Свобода в России перестает быть инструментом социальных перемен — и это, наверное, было бы высшим достижением путинизма, если бы не еще одно обстоятельство.Четвертый момент кажется мне самым принципиальным. Начиная с первых постсоветских лет в России стало складываться общество, в котором человек мог добиться практически всего, но в условиях, когда он действовал индивидуально и не стремился опираться на общественную консолидацию. Если вы хотите решить какую-то проблему, проще дать взятку, договориться об исключительном отношении или просто закрыть глаза на те или иные правила, но только не пытаться усомниться в их законности и не требовать их изменения. Это прекрасно соотносится с главным принципом управления — со слиянием бизнеса и власти и с превращением любой публичной должности в источник обогащения. Коррупция выступает не злом, а естественным элементом — если не благом — в новой системе, так как она позволяет решать те проблемы, которые эта система создает. И что важнее, она позволяет решать их эффективно, в то время как коллективные действия, напротив, блокируют саму возможность решения. Это именно та жизнь, которая, как говорил известный британско-польский философ Зигмунт Бауман, представляет собой «процесс индивидуального решения системных противоречий»2.В результате у людей возникает, причем небезосновательно, понимание контрпродуктивности коллективных действий. Коррупционная система не вызывает отторжения, так как предлагает практически идеальный вариант повседневного нарратива, позволяющего решать массу существующих у каждого человека проблем, причем более эффективно, чем любой иной вариант. Секрет путинской России состоит в резком расширении того пространства, на котором гражданам позволено индивидуально решать системные противоречия. В итоге страну населяют люди, желающие есть и спать, зарабатывать деньги и свободно действовать в своем ограниченном пространстве, видеть реалии другого мира, но удовлетворяться (и даже гордиться) своими. Поэтому Путин может спать спокойно. Под ним — абсолютно деструктурированная масса, а liquid postmodernity, апологетизирующая коррумпированную власть, не способная к самоорганизации и не имеющая общих задач и единых целей.Завершая картину и возвращаясь немного назад, можно снова вспомнить об открытости. В этом — финальный аккорд системы. Слабостью советского общества было то, что оно не позволяло проявить себя слишком многим и слишком разным людям и социальным группам. Носители отличных от общепринятых взглядов преследовались; инициативы были наказуемы; альтернативная культура зажималась; религиозная жизнь подавлялась. И как только Михаил Горбачев заговорил о переменах, его намерения нашли миллионы сторонников. Некоторые хотели реформы и обновления системы, некоторые — ее полного разрушения, но все понимали: никто не решит своих частных проблем, не разрушив рамок, сковывавших все общество в целом. Система, не устраивавшая почти всех, не могла выжить. Сегодня границы открыты, и тот, кто недоволен системой настолько, что не удовлетворяется свободой внутри них, волен уехать. Таких с каждым годом становится все больше, а «агрессивно-послушное большинство», как его когда-то называли, все более консолидируется.У российского общества нет будущего. Но у той безликой и беспринципной массы, которая населяет сегодня страну, оно есть. И это более чем устраивает и саму массу, и тех, кто паразитирует на ее послушности. Ведь от народа никто не просит жертв — от него требуется только немного смирения. А это значит, что на скорые перемены рассчитывать не стоит.1 Миллер А. От демократии XIX века к демократии XXI-го: каков следующий шаг? // Демократия и модернизация: взгляд из XXI столетия / Под ред. В.Л. Иноземцева. Москва: Европа, 2010. С. 101.2 Зигмунт Бауман. Индивидуализированное общество [пер. с английского под редакцией и со вступ. статьей Владислава Иноземцева], Москва: Логос, 2002, с. 86.
- Інституційна та управлінська криза руйнують країну зсередини
Інституційна та управлінська криза руйнують країну зсередини. ИсточникОлексій Жмеренецький, спеціально для УПНевизначеності основоположних правил взаємовигідного співжиттяЗа міжнародними оцінками, якість наших інститутів – судової, податкової, правоохоронної систем та в цілому системи державного управління – на рівні відсталих африканських країн. Прямим результатом цього є виродження системи «правил гри» – правил співжиття, за якими взаємодіють між собою суспільство, бізнес, держава.Наслідки такої ситуації очевидні на відповідних показниках конкурентоздатності, економічної свободи, умов ведення бізнесу, захисту прав власності та рівня корупції.Адже проблема не в конкретних особистостях чи галузевих законах, а в невизначеності основоположних правил взаємовигідного співжиття громадян, бізнесу, органів влади, управлінців на формальному та на неформальному рівнях.Проте адекватні для прогресивного світу інструменти змін – планомірне реформування та вибори нових керманичів – в Україні поки що не дають позитивних результатів.
Натисніть для збільшенняНайщиріші бажання поодиноких політичних груп та лідерів покращити ситуацію згасають, стикаючись із фундаментальними принципами старої системи.Фрагментарні реформи наштовхуються на саботаж громадян та управлінців, нівелюються шляхом використання розгалуженої системи законодавчих норм, що роками виписувалися для реалізації корупційних схем.Майдан нічого в цьому плані не змінив, та й не міг змінити за своєю суттю – не запропонував нових спільних виписаних правил та процедур співжиття, не залишив після себе механізмів запровадження й контролю за виконанням цих правил. Натомість знову виштовхнув нагору відпрацьований політичний матеріал.Утворилося нове замкнене коло – зруйнована система управління, корумповані головні керманичі, відсутні проекти змін, – а народ зневірений.Ця ситуація веде країну до краху.Але, поки ми живемо й хочемо жити тут, в Україні, спробуємо на міжнародному досвіді та науковому матеріалі проаналізувати, як відбуваються зміни правил співжиття громадян та організацій у суспільствах, які можливості для змін ми не помічаємо.Причини змінНобелівський лауреат Дуглас Норт у своїх роботах стверджує: трансформації інститутів, тобто правил співжиття, відбуваються під впливом зміни «відносних цін» – переваг тієї чи іншої форми взаємодії. Наприклад, якщо дати хабара пожежному інспектору є дешевшим ніж дотримуватися стандартів безпеки, в умовах, коли ризики альтернативної перевірки та покарання мінімальні – корупція буде процвітати природним шляхом.Суб’єктом інституційних змін дослідник вбачає індивідуальних економічних або політичних гравців, які реагують на стимули, закладені в правилах взаємодії. Наприклад, корумповані політики та бізнесмени, чиновники-конформісти, байдужі громадяни – усі вони не бачать вигідної та безпечної для себе альтернативи співіснування та продовжують життя за правилами, що ведуть країну до занепаду.Зміни, на думку вченого, складаються з адаптації гравців до поведінки один-одного в рамках правил, норм і примусів, що разом формують сучасну інституційну систему.Саме діяльність індивідів, – каже Норт, – що спрямована на максимізацію власних вигод (в економіці, політиці) змінює співвідношення цін, породжуючи інституційні зміни. При цьому оцінка індивідом витрат та отриманих благ від взаємодії за тими чи іншими правилами залежить від наявних у нього знань та навичок.Простіше кажучи, будь-які зміни залежать від нашої індивідуальної діяльності, спрямованої на створення умов максимального особистого комфорту, що відповідає рівню свідомості та знань кожного з нас.Чинні правила, по суті, консервують в Україні паразитарне становище вузьких груп інтересів – сировинних олігархів, корумпованих політиків, злодійкуватих чиновників, імпортерів-контрабандистів тощо. Вони блокують зміни та контролюють і, схоже, далі продовжуватимуть контролювати всі гілки влади.Досі жоден із ключових гравців – президент, прем’єр, парламентська коаліція – не запропонував проект правил співжиття, який би враховував спільні інтереси розвитку всього суспільства.Та й, чи є в нинішніх можновладців стимули для запровадження цих нових правил? Нинішня система не передбачає наявності таких стимулів, оскільки вона побудована на принципі «хапай та втікай».Стабільність системи забезпечують правила, пов’язані ієрархічними залежностями.Сукупність конкретизованих формальних правил (законодавство), неформальних обмежень та механізмів примусу до їх виконання формують правила нашого співжиття. Неформальні обмеження стійкі до виживання, оскільки саме вони складають частину повсякденної поведінки людей. Усі наші звички, традиції й соціальні умовності визначають стійкість таких неформальних обмежень.На жаль, домінування в законодавстві вузьких інтересів вище згаданих груп призвело до того, що в неформальних правилах українців укорінилися корупційні практики, кумівство, зневага до закону.Тобто, наразі суспільство одноголосно не вимагає зміни правил на краще, тому що в людей просто відсутній загальний моральний еталон, за яким би можна було будувати нові правила.Дослідник припускає, що зміни у відносних цінах або смаках можуть призвести до того, що неформальні обмеження будуть просто ігноруватися, причому за спільною згодою, а потім від них взагалі відмовляться. Наприклад, якщо ризики, пов’язані з «кумівством», значно зростуть, або з’являться інші доступні способи вирішення проблем – то зникне й позитивне ставлення людей до подібної допомоги «своїм».Одна з основних функцій неформальних правил полягає в тому, щоб доповнювати або розширювати формальні. Зміна одних правил тягне за собою зміну інших.В українському випадку формальні правила ставлять людей у ситуацію вимушеного порушення цих самих правил, зарегульовують відносини не вигідним для суспільства чином із метою збору корупційної данини. Цінності виживання та загальна корумпованість суспільства наразі є основою неформальних правил в Україні.Зміни у формальних правилах та/або механізмах, що забезпечують їх дотримання, зазвичай вимагають значних витрат ресурсів – пише дослідник. Гравці порівнюють свої вигоди та витрати в рамках актуальних правил із витратами й виграшем від виділення ресурсів на зміну правил або механізмів їх дотримання.Для політиків ціна «не-зміни» існуючих правил могла б значно зрости, якби Майдан здійснив жорстоке власноручне покарання злочинців у законі. Проте в момент легітимності таких дій, під час повалення режиму Януковича, цей крок не відбувся.Сьогодні ж реванш олігархічних сил з «людським обличчям» та стан війни зменшують легітимність подібного впливу суспільства на корумповану верхівку.Виходячи з того, яким зараз суспільство уявляє собі шлях до можливих змін, формується й уявлення про ціну, яку за них треба платити. І складається вона на користь подальшого пограбування людей, які під страхом збереження стабільності та обороноздатності будуть змушені віддавати перевагу терпінню, а не боротьбі.Норт підкреслює, що гравці – у політиці й в економіці – можуть спрямувати свої таланти або знання на пошук вигідних можливостей та отримання потенційного виграшу, оцінюючи при цьому ймовірність успіху й ризикуючи ресурсами. Залежно від того, наскільки великою може бути така віддача від цілеспрямованого впливу на правила й механізми для їх дотримання, може бути вигідним створення спеціальних організацій для просування політичних змін.Для України це означає, наприклад, можливість консолідації малого та середнього бізнесу навколо інвестування в зміни правил співжиття шляхом підтримки відповідних громадських рухів.Саме бізнесу найбільш очевидні вигоди від побудови нової системи для порятунку від сировинних олігархічних груп.Умови змінІнший Нобелівський лауреат з інституційної економіки, Елеонор Остром, у дослідженні внутрішньої структури та історії спільнот, що досягли стійкого успіху у зміні своїх правил співжиття або зазнали провалу, – виділяє основоположні принципи зміни таких правил.Спробуємо одразу співвіднести їх із ситуацією в Україні.
Натисніть для збільшенняХто і як буде розробляти правила? Як бачимо, законодавство, яке і являє собою чинні правила, не може бути успішним. І не лише через свою погану якість, а й через спосіб його формування та реалізації. Процес запровадження нових правил повинен враховувати ці фактори.Хто і як буде наглядати та карати за невиконання в період їх запровадження, коли державна машина буде всіляко це саботувати?Як члени спільноти відслідковуватимуть дії одне одного в процесі виконання правил?Наприкінці своєї роботи «Керування спільним: еволюція інститутів колективної дії» автор дає корисний для України висновок: «Якщо замість чесних чиновників ми уявимо собі корумповані централізовані режими, то проблеми забезпечення інститутами стають ще складніше.Імовірно, що місцевим спільнотам доведеться створювати свої власні інститути поза рамками офіційного законодавства. При цьому можна очікувати, що будь-яка група, здатна вирішити цю непросту задачу, повинна бути дуже однорідною, повинна мати якісну інформацію про свої спільні ресурси й про поведінку своїх колег, повинна високо оцінювати можливість подальшого користування спільними ресурсами.Однак більш імовірно, що в цих умовах ми побачимо щось схоже на досвід досліджених раніше суспільств, де ніхто не співпрацював ні з ким і всі жили в умовах інституційного жаху».В Україні зміна правил за народною ініціативою заблокована – як на рівні чиновництва, так і на рівні процедур. Тому для легалізації спільно вироблених правил доведеться застосовувати широкий спектр формальних та неформальних заходів, для цього суспільство має системно підготуватися.Структура организаций и их культурный уровень, самосознания (по Плахтию) определяют большинство вышеописанных проблем. Попытка описать структуры в презентацииТехнологічні завдання для суспільних групВиходячи із цього, можна сформулювати низку технологічних завдань для суспільних груп, що прагнуть діяти заради змін в Україні:1. Спільно виробити нові правила співжиття у формі народної Конституції та норм основних законів:- а) Зібрати пропозиції нових правил від усього суспільства та провести широку дискусію з використанням спеціально розробленого інтернет-інструментарію.
- б) Організувати робочі групи з експертною підтримкою для аналізу та зведення нових правил у стандартні юридичні документи, зокрема, написання проекту народної Конституції.
2. Структурувати різні складові громадянського суспільства навколо нових правил співжиття та забезпечити організаційну здатність суспільства контролювати дотримання нових правил:- а) Технологічно та організаційно об’єднати громадські групи в роботі над проектом Конституції та норм основних законів.
- б) Технологічно та організаційно поєднати інформаційні, матеріальні, управлінські, репутаційні та інші ресурси найактивніших громадських об’єднань через спільні бази даних, інтерактивні карти, реєстри, взаємні рекомендації, публічне електронне планування діяльності.
3. Забезпечити вбудовування нових правил у структуру законодавства країни:- а) Провести Установчі збори України з незалежних представників суспільства, які брали участь у розробці нових правил.
- б) Забезпечити винесення проекту нової Конституції на всеукраїнський референдум відповідно до 156-ї статті Конституції.
4. Привести до повноважень управлінців, мотивованих та здатних адмініструвати життя за новими правилами:- а) Виявити в процесі роботи над новими правилами управлінців, які готові почати адміністрування країни за новими правилами.
- б) Привести за новими правилами нових управлінців до важелів управління.
- Про конкретні пропозиції механізмів вирішення поставлених завдань – у матеріалі наступного тижня.
- Успех страны - зависит от формы мышления лидера/управляющего
Что показательно в успешных командах реформаторов? Взаимное доверие и уважение, общее видение, ответственность, решимость, внешние коммуникации.Смотришь на такие команды - и душа радуется. Работают как единый механизм. Даже спорят уважительно - другое мнение ценно, но решение должно быть принято.А что наши два лидера? Тихушники. Окружающие себя непонятно кем. Не слышащие и не уважающие другого мнения.Погрязшие в дележе и договорняках.Важна форма мышления лидера/управляющего20 лет изучаю различные социальные системы. И утверждаю: успех страны, бизнеса, проекта - зависит от формы мышления лидера/управляющего.
- какой народ - такие и правители
Elena Gorb А как на счет "какой народ - такие и правители?". Не заслужили, значит еще. Сначала на более низких уровнях такие модели должны появиться и прорасти. Ну или нам пошлют гения и у него удивительным образом получится попасть на самый верх.
- створення всеукраїнського експертного менеджмент-банку управління
Володимир Острижнюк На жаль залишилось просто моєю мрією ще з березня 2014 відповіді для себе ще не визначив чому тільки мрією, але відповідь десь між минулим або майбутнім - Мрію про створення всеукраїнського експертного менеджмент-банку управління,щоб в один кулак зібрати всіх найавторитетніших людей з найрізноманітніших сфер діяльності.
- страна/компания вскоре начинает походить на лидера
Владимир Рогов Соответствует ли этой статистике предположение, что компания через некоторое время начинает походить на своего лидера?Андрей Длигач Именно
- власть переросли не все
Elena Gorb переросли не все, а небольшая активная часть. Это и на местном уровне видно - одни готовы что-то делать, вплоть до идти на местные выборы, вторые, как обычно на кухне. При этом готовность не всегда равна способность. Но мы работаем над этимМало перерасти - нужно переиграть.
- лидер нужен один, а не два
Ігор Харченко В успішних командах реформаторів завжди є ОДИН лідер, а не ДВА! І він - Лідер! В нашому випадку це люди з вождівським комплексом, які все знають. Це було зрозуміло з самого початку, ще до Майдану. Проблема не в них, а в тих, хто їх підтримував, а тепер критикує. Бо замість того, щоб створити їм конструктивну опозицію, допомагали їхньому зміцненню. Реформи можуть здійснити ті, хто хоче це зробити, а не ті, кого примушують це зробити.
- нужен e-government
Сергей Лабунский Стране нужен e-government ! Все остальные варианты это просто смена фигуры на шахматной доске', где основные игроки находятся вне Украины
- популизм лидеров
Олександр Гнєдаш " Смотришь на такие команды - и душа радуется". И неважно, что результат нулевой, но за то, как говорят красиво... Абсолютно верно "... успех страны, бизнеса, проекта - зависит от формы мышления лидера/управляющего" Но что делать если его учили только производить хорошее впечатление и нечего больше не производить?
- какой народ - такие и правители
- Що ми робимо неправильно? Підсумки змарнованого півріччя (Валерій Пекар)
Червень 30, 2015 Перша публікація: pravda.com.ua
- ВИЗНАННЯ ПОРАЗКИ
Останнє засідання Національної ради реформ проходило досить гаряче. Поважному зібранню були запропоновані промовисті цифри, що означають, станом на даний момент, фактичний провал реформ в Україні.Стисло, ситуація виглядає таким чином: з Коаліційної угоди виконано лише 39% того, що мало бути виконано до кінця травня. З плану на 2015 рік виконано лише 11%, а вже минуло півроку. 85% заходів, що припадають на цей рік, заплановано на кінець року, що означає невідворотне невиконання. Парламент прийняв лише 34% запропонованих урядом законопроектів, а 19% взагалі зняв з розгляду.Цифри не брешуть. Це означає, що треба визнати:
- Фактичну недієздатність парламентської коаліції — вона тримається як примотана старим скотчем (хотілося використати сталий вислів “тримається на чесному слові”, але якраз чесного слова там і нема). Не набирається проста більшість на найбільш необхідні реформи, і тим більше слабо віриться у конституційну більшість 300 голосів для конче необхідної судової реформи, для децентралізації, для зняття недоторканості з депутатів і суддів заради перемоги справедливості щодо злочинців. Темп роботи парламенту, як порівняти з обсягом роботи, є категорично незадовільним.
- Фактичну недієздатність коаліційного уряду, що складається приблизно рівною мірою з реформаторів та антиреформаторів. Ще у грудні минулого року ми з колегами попереджали, що коаліційний уряд не зробить реформ, так воно і сталося. Технократи-реформатори повністю скуті старими процедурами, блоковані середньою ланкою бюрократів, перевантажені поточними операціями, затиснені своїми супротивниками в уряді.
- Розрив між парламентом та урядом. Навіть призначений коаліцією коаліційний уряд не має політичної підтримки, а партії не несуть політичної відповідальності за своїх міністрів та за підтримку очолюваних ними реформ.
- Час згаяно, а це означає зменшення довіри, зубожіння населення, втрату можливостей економічного відновлення та зростання обороноздатності країни, збільшення ризиків реваншу та остаточної геополітичної поразки.
Отже, реформи загальмували, і це не #зрада окремих політиків чи урядовців, а системна неспроможність, передбачена із самого початку. Провал зафіксовано ще у березні, і від того часу декілька місяців витрачено на спробу масованим припливом нових урядовців та волонтерів досягти переламного успіху. Отримано величезну кількість тактичних перемог, і слава всім тим, хто до цього доклав зусиль. Але стратегічно система підтвердила свою нездатність до змін. Маємо визнати: Гідра майже приватизувала зусилля і нових урядовців, і громадських волонтерів.Ще раз підкреслимо: велика кількість змін вже зроблена, і фактично всі основні реформаторські процеси зрушили з місця. Це заслуга порівняно невеликої когорти людей як в уряді, так і в парламенті.Але…Але ці реформи не дійшли до пересічного громадянина, сім’ї, підприємства, містечка. Для них все залишилося, як було: та сама відсутність правосуддя і справедливості, те саме свавілля бюрократів та силовиків, та сама монополізація на рівні не лише цілої країни, а й будь-якого міста чи області, де є місцеві “міні-олігархи”.В плюсах порівняно з минулим — гордість за країну, що встояла під ударом агресора. В мінусах — війна, втрата заощаджень та підвищені тарифи. В цілому баланс однозначно негативний.Кажуть, що прірву неможливо перескочити на дев’яносто дев’ять відсотків, а лише на сто. Так і тут: середній показник готовності реформ на рівні десь 30%, який дає система моніторингу реформ, означає, що нормативні документи написані, але не набрали чинності і тим більше не втілилися у реальні зміни. Що далі, то темп буде нижчий, бо складність завдань збільшуватиметься, а спротив зростатиме.Ми отримали багато тактичних перемог, але прямуємо до стратегічної поразки.Адже можна виграти всі бої та програти війну. Невизнання поразки пришвидшує остаточну поразку. Значить, потрібно визнати факт та поміняти підходи. - УРОКИ ПОРАЗКИ
Детальний аналіз причин повільності реформ був написаний ще у лютому, і ви можете його перечитати, бо все актуально. Основна стратегічна, засаднича причина — брак політичної волі в усіх гілках влади, ідейна та ціннісна строкатість парламенту та, відповідно, призначеного ним уряду.Тактичні причини також зрозумілі:
- покладання відповідальності за реформи на бюрократичну машину, зацікавлену в їхньому провалі,
- старі правила і процедури, створені заради стабільності, а не змін,
- перевантаженість поточними операціями,
- надмірна політизованість та відкладання непопулярних рішень.
План перемоги також зрозумілий і неодноразово запропонований:- Формування професійного уряду, про який говорилося ще у жовтні, та отримання ним політичного мандату від парламенту.
- Термінова заміна нормативної бази роботи уряду – це закон про Кабінет Міністрів, про центральні органи виконавчої влади, регламент Кабінету Міністрів. Старі процедури, створені в часи “папередників”, спеціально призначені гальмувати всі зміни.
- Розмежування в уряді та в кожному міністерстві поточних операцій від здійснення реформ – в бізнесі необхідність такого розмежування відома кожному, хто хоч раз робив реорганізацію чи реінжиніринг процесів, тож дивно, що для державців це така новина.
- Формування урядового штабу реформ з державних службовців, звільнених від поточних операцій, під керівництвом окремого віце-прем’єра. Мінімум представників старої системи, лише нові люди. Знищити урядову “інституційну пам’ять”, що дозволяє повзати, а не літати. Набір до урядового штабу реформ волонтерів з громадянського суспільства задля паралельної розробки підзаконних нормативних актів, планування впровадження та комунікації реформ до суспільства. Окрім барона Мюнхгаузена, ще нікому в історії не вдавалося витягти себе з болота самому, тож штаб змін у системі має стояти трохи осторонь самої системи. Саме так робив Каха Бендукідзе у Грузії.
- Заміна непрацюючих голів парламентських комітетів та встановлення їхньої персональної відповідальності за профільні реформи разом із профільними міністрами. Комунікація до суспільства політичної відповідальності партій за парламентські комітети.
- Персональне лідерство президента у процесі реформ не в юридичному – бо цього не передбачає Конституція, а в ідейному та комунікаційному плані. Все одно суспільство покладає на нього всю відповідальність. Демонстрація стратегічного бачення і надзвичайної рішучості полководця завжди змінює хід війни.
- Негайна розробка та запуск плану комунікації реформ суспільству через державні медіа та соціальну рекламу, які сьогодні фактично не використовуються.
Це план для уряду, парламенту та президента — якщо не для цих, то для наступних. Українська модернізація невідворотна, питання лише в тому, чиї прізвища залишаться в історії її перемоги та де будуть кордони України, якщо зволікати. Про план дій громадянського суспільства напишемо окремо згодом.Реформи — це війна зі старою системою, Гідрою, і вести її треба як війну — зі стратегією, штабом, ресурсами, допомогою іноземних союзників, з мобілізацією, пропагандою, героями серед своїх і розкаяними полоненими серед супротивника.Реформа державної служби та системи органів виконавчої влади є першим та абсолютним пріоритетом. Починати будь-які зміни завжди треба із себе, тож нереформована система виконавчої влади жодних реформ не зробить. Не боятися повного переосмислення: що має робити те або інше міністерство в умовах відкритої економіки та відкритого суспільства, та чи потрібно воно взагалі.Зламати стару пострадянську систему і побудувати натомість компактні, ефективні, сучасні, наповнені новими людьми міністерства нової країни — з цього має початися стрімкий злет України.Запустити економіку — це завдання номер два: регуляторна гільйотина, тобто скасування всіх обмежень одним рішучим ударом, та стимулююча економічне зростання податкова реформа – проста, прозора, радикальна та прихильна до інноваційної економіки, в якій додана вартість створюється скоріше працею талантів, ніж великими капіталовкладеннями.За останній рік Україна опустилася з 155 до 162 місця у світі за рівнем економічної свободи, в одній компанії з Венесуелою, Північною Кореєю, Зімбабве та соціалістичною Кубою. Іншими словами, наші підприємці мають долати бар’єри, вищі, ніж в будь-якій іншій країні Європи чи Азії.Якщо не зламати ці бар’єри швидко й назавжди, економіка просто вмре під вагою проблем війни та кризи. Власне, вона вже помирає, і макроекономічні показники це підтверджують: так погано не було ні після розвалу СРСР, ні під час жодної попередньої кризи. Дати людям свободу заробляти — з цього починається будь-яке економічне диво.Третій пріоритет — війна корупції не на словах. Посадити достатню кількість суддів, прокурорів, керівників міліції та податкової, депутатів-регіоналів для того, щоб решта оговталася та почала займати принаймні нейтральну позицію.Зміни відбуваються завжди через розкол старих еліт, і перемога Майдану 22 лютого 2014 року це зайвий раз довела: пролилася велика кров, і прихильники Януковича зрадили його.Так само зараз корпус суддів, прокурорів та міліціонерів повинен розколотися: одна частина має “зрадити” іншу через інстинкт самозбереження, поклавши край круговій поруці. Українська звичка домовлятися з ворогом, ніколи не затискаючи його у глухий кут, вже була порушена Януковичем.До реваншу регіоналів на місцевих виборах залишилося декілька місяців, і після того вони вже ні з ким домовлятися не будуть.Але пріоритет з пріоритетів — комунікація. Нам потрібна потужна, зрозуміла та яскрава пропаганда реформ, пропаганда нової країни, нових відносин, нових героїв, нових українських історій, нового місця України у світі.Потужності урядових структур для цього не вистачить навіть на десять відсотків. Нам потрібен інформаційний батальйон волонтерів, які вміють розібратися і пояснити простою мовою. Нам потрібен такий підрозділ в кожному місті, аби працювати з місцевими медіа.І ще нам потрібні швидкі перемоги. Символи, на які можна далі спиратися. Символи, що надихають і дають енергію.Вважамо за необхідне зупинитися на головних помилках політичної спільноти та громадянського суспільства.Головна помилка політичної спільноти полягає у невмінні знайти та залучити союзників. Соціальна енергія сотень тисяч громадських активістів, підприємців, студентів залишилася невикористаною. Політична боротьба залишається процесом всередині невеличкого, замкненого на себе, трошки оновленого “політичного класу”, на що суспільство дивиться як на внутрішні чвари з оцінкою “чума на обидва ваших доми”.Без союзників політики-реформатори приречені. Військова теорія вчить: для наступу на добре укріпленого супротивника потрібні в декілька разів переважаючі сили. - ВІДСУТНІСТЬ КОНСОЛІДАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА
Головна помилка громадянського суспільства полягає у відсутності консолідації. Широкого громадського руху за реформи так і не створено. Експертні спільноти розпорошені та не можуть досягти згоди з ключових питань розвитку країни.Сила громадянського суспільства велика лише тоді, коли люди разом, коли вони миряться з розбіжностями заради головного — реалізації спільного бачення майбутнього. Як це було на Майдані.
- НЕДООЦІНКА ВАЖЛИВОСТІ ТЕМПУ
І спільна помилка тих та інших полягає в недооцінці важливості темпу. Всі великі реформатори, від Лєшека Бальцеровича до Кахи Бендукідзе, постійно повторювали українцям: реформи бувають або швидкими і рішучими, або невдалими. Це як у польовій хірургії: краще наробити помилок і потім виправляти, аніж довго шукати кращий спосіб і через це втратити єдиний шанс.Політична система передбачувано гальмує, не встигаючи за набагато більшим запитом суспільства. Вікно можливостей ще не закрилося, але вже починає скрипіти. Час підбити підсумки, зробити висновки та рішуче поміняти спосіб мислення і дії.
Обговорення:- ніхто не знає, що робити
Віктор Козир Нації завжди об'єднуються лише навколо Національної Ідеї та Проекту, який її реалізує. Буде справжня національна Ідея, на яку очікує 75%-90%% громадян, – буде й об'єднання.Нема Нац. Ідеї – нація буде завжди розпорошеною. На сьогодні Національна Ідея і проект, який її реалізує, ще не презентовані в Україні. Тому нема і очікуваного українським народом бачення майбутнього України.Світоглядні та науково-технологічні парадигми "бачень" майбутньої України, пропоновані різними громадськими рухами, партіями, владою та окремими активістами, не виходить за межі цивілізаційної парадигми існуючої державної системи, їх практична реалізація не здатна забезпечити фундаментальних системних змін і все залишить по-старому.І тому на сьогодні реалізація цих "бачень" не здатна виправдати очікувань українського народу і не є мотиваційними для 90% громадян. Відомі на сьогодні "бачення" майбутньої України є лише частковими випадками (частными случаями) більш фундаментального інтелектуального продукту і можуть бути використані лише як додатки до опису властивостей та характеристик іншої насправді фундаментальної розробки.Тож відсутність консолідації це не помилка суспільства, а наслідок відсутності реальної Мети консолідації і відсутності спільного бачення майбутнього.Та й реформи, які проводяться в Україні, насправді є лише псевдореформами, які не змінять існуючу державну систему. Отже, нема і навколо чого єднатися.Українці, як це не звучить парадоксально, свідомо чи підсвідомо розуміють ці недоліки і тому не підтримують масово жодну з політ. сил чи громадські об’єднання.Ну не знають всі нинішні офіційні та самопроголошені "поводирі" України, Що Будувати і Що Робити.А также особо и не жаждут быть винтиком у очередных "вождей национальной идеи". Сколько было их уже? И кто из них ответил за свою деятельность?
- чи ми очікували більшого?
Taras Kachka А дозвольте не погодитись. Чому провал? Чи ми очікували більшого? Я навіть меншого очікував від реформ. Тому що ми усі зосередилися на пришвидшенні роботи Верховної Ради. І досить результативно. Кожен тиждень щось цікаве схвалюють. Знову ж таки, сьогодні проект 2087а по державних закупівлях – урядовий, антикорупційний, прогресивний – схвалено в першому читанні. Звісно, на Національній Раді Реформ говорилося про проблеми у співпраці між Урядом і Парламентом. Утім, я би не сказав, що це розмова глухого із сліпим. Все залежить від того як на це дивитися. І обопільне бажання виправити ситуацію теж начебто є.Насправді, незадоволення від того, що закони – лише початковий етап. І ми всі, не лише уряд, слабо готові до їх впровадження. Найсвіжіша історія – РРО та електронна система адміністрування ПДВ. Норми, схвалені під Новий рік, набирають чинності завтра (1 липня) і ми з криками і протестами говоримо про те, що треба ще відкласти набрання чинності. А потім ще і ще і ще. Якщо ми раз за разом будемо відкладати складні рішення – то і справді опинимося в ситуації Греції. До того ж це не єдиний приклад. Проблеми з впровадженням законодавства про безпечність харчових продуктів визнав Прем‘єр-міністр на зустрічі з бізнесом минулого тижня. Прикладів може бути багато.І це справжній виклик – справді щось міняти. Це довго, болісно і неприємно. Одних треба звільняти, інших призначати, міняти щось в щоденній роботі. Сам того страшно не люблю. Але ж приклади є. І в Міністерстві оборони і в Міністерстві економіки і в Міністерстві юстиції. Валерій Пекар, ви самі це чудово розумієте.Згоден в іншому – треба постійно коригувати плани, підтримувати темп прийняття рішень тощо.Але головне в цьому – настрій. З таким настроєм слоненятко не продаси.Валерій Пекар Тарасе, про тактичні успіхи реформ в різних міністерствах я знаю не гірше, а, можливо, й краще, бо значна частина цієї роботи зроблена руками наших активістів. Але цифри не брешуть, і вони наведені на початку статті.Не бачити поразки і продовжувати запевняти всіх, що усе гаразд, -- це прямий шлях до остаточної катастрофи. Наразі набраний темп реформ дозволяє екстраполювати (враховуючи зниження темпу), що все необхідне буде зроблено за 35 років. Скільки Вам тоді буде?Якщо особисто Ви очікували меншого, то це Ваше дуже особисте очікування. Бо мені відомі очікування людей -- як із соціології, так і з численних розмов у різних містах, де я бував. Люди оцінюють успіх у 3%.Світлана Ткачук Тарас Качка, мабуть в уряді працює, тільки там вміють випромінювати дурнувату, нічим не обгрунтовану впевненість у тому, " що все робиться добре" , "складні рішення" "прикладів може бути дуже багато", Смайлик «frown» Смайлик «frown» Коли тих "спеціалістів" слухаєшь, то з огидою згадуєшь "уверенность в завтрашнем дне" , як у совку було....При чому тут "беспечність харчових продуктів.... визнав прем"ер" і далі по тексту :"Одних треба звільняти, інщих призначати. Сам того страшно не люблю"- Господи втомилося, бідненьке!!! Тарас - відпочиньте на фронті, там і настрій буде бадьорий, щоб "слоненятко продати"- бо Україну, ви вже продали:(
- на кому відповідальність за провал реформ?
Владимир Галдецкий "Визнання провалу реформ на даний момент є абсолютно необхідним". Так. Але також необхідно покласти політичну відповідальність за провал реформ на сьогоднішніх керманичів, а не шукати об"єктивні причини провалуМаксим Левківський Відповідальність на нас усіхВладимир Галдецкий Може в тому, що обрали таких депутатів та Президента ? А також у тому, що повірили та підтримували їх ? ** Але я не вважаю себе та інших виборців винними у провалі реформ.Andriy Maksymets Відповідальність на тих "всіх нас", хто знає ЯК треба, але не робить. ))Роман Синчук признание провала должно повлечь за собой отставку всех ветвей власти. Они просрали - они должны понести политическую (как минимум) ответственность. А иначе - это пустой и никому не нужный треп.Валерій Пекар Следующий парламент будет хуже нынешнего, так что нам невыгодно требовать его отставкиАндрій Стесін Строго говоря от перемены состава парламента состав кадровой номенклатуры не меняется существенно, так что не в парламенте сейчас акцент, imho
- АП не способна к рестарту
Карл Волох Все гораздо сложнее, чем кажется. Призывы президента "возглавить" процесс наивны - он, кроме собственных полномочий, имеет еще и наибольшую фракцию в парламенте. И, в первую очередь, ее "заслуга", что большинство реформ через ВР тупо не проходят. Нужно быть даже большим оптимистом, чем я, чтобы надеяться, что АП способна нажать сегодня на рестарт - учитывая назначения и награждения последнего времени. Но главная проблема даже не в этом, а в том, что и стандартные демократические механизмы тут бессильны: любые выборы сегодня приведут к власти политсилы гораздо менее реформаторские и более популистическиеВалерій Пекар Совершенно верно, следующий парламент будет хуже.Поэтому нужно работать с этим.Влияние президента на фракцию сомнительно и уменьшается.Однако я и не требую от него невозможного -- только идейного и коммуникационного лидерства, а это вполне в его силах и, тем более, в его интересах. Сегодня сидеть в стороне, ожидая, пока снесут Яценюка, это не лучший путь.
- про відповідальність президента
Андрій Стесін "Персональне лідерство президента у процесі реформ не в юридичному - бо цього не передбачає Конституція, а в ідейному та комунікаційному плані. Все одно суспільство покладає на нього всю відповідальність." - помню в 2010 году тоже пытались убедить (через) Акимову, что без личного принятия президентом политической ответственности на себя, не провернуть эту заржавевшую махину. Янык похерил эти увещевания, как мы помним, самоустранился в виртуальные пенсионеры и "дал дорогу молодым", имена которых мы помним...тоже кстати западные советники по реформам были...Вадим Кварцяный За майже півтора року "нової влади" стало остаточно зрозуміло, що мета колективного порошенка і колективного яценюка - не реформи, а консервація системи корупційного здирництва та дерибану. А усі балачки про "реформи" та "боротьбу з корупцією" - лише димова завіса, за якою ця консервація відбувається. Навіть кров "Небесної сотні" та тисяч героїв війни не стала червоною межею для цинічних бариг, які видряпалися на вершину влади по тілах патріотів. Але найгірше те, що будь які наступні вибори лише погіршать ситуацію і приведуть до влади ще більше ригів і комуняк.
- ставка президента не на людей а на номенклатуру
Андрій Стесін Начиная с 1994 года, каждые выборы украинцы связывали свои надежды на перемены с новым президентом. Каждый новый президент оказывался перед выбором: на кого ему опереться? На людей, но ценой саботажа кадровой номенклатуры и её пособников? Или на кадровую номенклатуру ценой дальнейшего загнобления людишек?Все 20 лет все президенты выбирали только второй вариант. Видимо, в условиях социалистического мусодарственного уклада они людей боятся меньше, чем кадровую номенклатуру - раз, и фактор "социальной близкости" дополнительно склоняет весы - два.Хотя пример яныка мог бы и насторожить, люди не так уж травоядны и безобидны, как кажется.Николай Казак Ну не сдувается номенклатурный строй от революций. Наоборот, крепчает. Но всё дело в паузе между держимордами: если приходит институциональная команда, как в Грузии, то есть шанс. А если губошлёп типа Ющенко, то обратно в болото. Судя по персонально вашим высказываниям, вы значительно лучше понимаете смысл слова "институция", чем многие в нынешней власти, за это можно даже простить левачество и социализм. Но понимаете ли вы, что начинать надо с имущественных и гражданских отношений, а не с коррупции и не с монополизма?
- отставка правительства Яценюка
Владимир Галдецкий Изначально, после парламентских выборов формирование Правительства должно было осуществляться наибольшей фракцией (БПП). Так во всем мире делается. Но, больные на голову соратники Яценюка кричали, что по многомандатному округу с перевесом в 0,001 % победил яценюковый фронт, а значит "цей месидж" (премьерство яйцеголового) поддержал украинский народ. (??!!). По-моему, сейчас первоочередным должна быть отставка яценюкового правительства. Это будет небольшим, но позитивным сигналом обществу и бизнесу. К Порошенко доверие уже тоже слабое, но другого варианта нет. А значит пусть попробует Порошенко и его фракция сформировать команду реформаторов.
- а чому МИ змарнували півроку?
Любомир Шкорута Ключові слова: "змарноване півріччя..."Щодо "них", - вони змарнували не півріччя, вони змарнували увесь пост-майданівський час. Чому так сталося зрозуміло. "Вони" не є українською владою...Щодо "нас". Ми знову довірили керувати нами пройдисвітам...Хто винен зрозуміло, - "Ми" винні.Тепер питання, "що робити?"...
- нет реформ - нет смысла коммуникации
Владислав Оленченко Проблема глубже... Если нет реформ и процветает коррупция в кабинетах на Банковой, Грушевского и пр. , то о какой коммуникации может идти речь? По какому поводу коммуницировать? По поводу собственной продажности у обитателей высоких кабинетов желания коммуницировать не возникает, по понятным причинам, а по поводу отсутствующих реформ они коммуницируют по-полной! Просто он так выглядит... Но коммуникация всегда так выглядит, Валерій Пекар, когда коммуникацию строятпо-поводу симулякра. Улучшение коммуникации о несуществующем в реальности - это оксюморон и способ запудрить мозги доверчивой публике.
- треба переконувати в медіа
Ярослав Дубович Валерій Пекар, Karl Volokh , Vitaliy Shabunin - ходіть на 112-й, плюси і "Інтер". Говоріть, інформуйте і переконуйте! Добре, що через УП І ФБ, але цього недостатньо! Інакше буде велика біда...
- какой смысл в мнениях эксперта?
Eduard Timoffeeff Такое отношение к действительности свойственно академисту. Благоразумное переосмысление. Боюсь, что мнение Эксперта "пойдет в стол".Валерій Пекар Статья написана в стратегической, а не академической рамке. В стол не пойдет -- кому надо, уже читают, я знаю.
- мираж экономического роста
Андрій Стесін "...стимулююча економічне зростання податкова реформа..." -- снова о Мюнхгаузене, гельминты-фискалы даже при участии пособников-коллаборационистов ничего существенно отличного от имеющейся системы создать не смогут, в принципе. Где вы видели гельминта, который бы добровольно оставил кормящую клячу в покое, по доброй воле прекратил размножаться и стал бы вегетарианцем?Мне неизвестны случаи превращения гельминтов в дождевых червей.
- подмена сущности оппонента
Андрій Стесін "Реформи — це війна зі старою системою, Гідрою" -- почему традиционно оппонента деперсонализуют и подменяют на ложную сущность?То у нас когда из казны воруют - то виноваты не воры, а... НДС.То когда правительство терроризирует, пытает и грабит своих сограждан - то виноваты не террористы и грабители, а... Гидра.Каких еще мифических персонажей мы не приобщили к досье, чтобы только ни в коем случае не называть оппонентов их реальными именами? ...а то они обидятся и откажутся сотрудничать даже для декоративной видимости, как сейчас; страшно же, правда?
- треба подолати корупцію
Andriy Maksymets І все ж таки, на моє глибоке переконання, першим пріоритетом в процесі реформування країни має бути подолання корупції. Без цього неможливо "зварити той клей", який дає мандат довіри суспільства владі, і склеює ці дві складові країни в одне ціле. Вже після цього можна реформувати державну службу, запускати економіку, тощо. І за цей процес (тбт. подолання корупції) усю відповідальність несе президент. Його небажання викорінити це зло і призвело до занепаду реформ. Подолання корупції і буде тією швидкою перемогою, після якої народ почне довіряти владі і представникам громадянського суспільства (бо ж зараз і довіра до останнього знижується). І тоді комунікувати реформи буде легше.Владимир Галдецкий Да. Но победить коррупцию "посадками и показательными арестами" невозможно. Нужно устранять основу коррупции, ее социальную и экономическую основу. Вот рассмотрим пример назначения судей : если судейская должность покупается (по слухам это от 100 до 300 тыс.баксов), то судья, купивший должность, никак не может быть честным и судить по справедливости, По определению не может... Он должен "отбить" вложенные средства и еще заработать. Как исправить ситуацию ? Посадить пять или десять судей в тюрьму ? Ну и что ? А вот если бы была выборность судей населением и суд независимых присяжных, то и правосудие бы появилось. Резюмирую : в борьбе с коррупцией дело не в президенте, а тоже в проведении социально-экономических реформ.Андрій Стесін Произнеся слова "борьба с коррупцией", вы сами того не понимая возводите иллюзорный симулякр до уровня достойного вас противника.Владимир Галдецкий В сегодняшних реалиях под коррупцией я понимаю злоупотребления в конкурсных процедурах бюджетных закупок, взятки на таможне за занижение стоимости импортируемых товаров, взятки в судах и правоохранительных органах, выдача НБУ банкам кредитов рефинансирования за откаты, поборы чиновников за выдачу разных согласований, справок и разрешений... Но в целом термин "борьба с коррупцией", равно как и "гильотина дерегуляции" - пустые лозунги. Недавно прочитал правильную мысль - коррупция (в наших условиях) означает, что выгоднее и проще "уплатить тому, кто решает", чем идти обычным, законным путем, стоя в бесконечных очередях, натыкаясь на противодействие, придирки чиновников, запутанность законодательства и пр.Андрій Стесін "взятки на таможне за занижение стоимости импортируемых товаров" -- стричь коррупционеров уже выстроилась очередь из нескольких "антикоррупционных бюро" и примкнувших к ним организованных группировок. Рынок борьбы с коррупцией перегрет.
- корпус судей не расколется
Андрій Стесін "корпус суддів, прокурорів та міліціонерів повинен розколотися: одна частина має зрадити іншу" -- не верю (с). Без Волшебного Пенделя (tm) уровня президента - не бывает. Это - повторюсь - вопрос выбора президента между опорой либо на людей, либо на аппарат кадровой номенклатуры. Если президент не выбрал людей - то никакой "раскол" не возможен в принципе. Это кстати единственный ДЕЙСТВИТЕЛЬНО ПОЛИТИЧЕСКИЙ выбор - на чьей стороне президент. Всё остальное не значимые статистически погрешности.
- какие реформы в сфере бизнеса?
Геннадий Деревицкий Валерий Пекарь,скажите пожалуйста,а какие реформы нашим правительством сделаны в сфере малого и среднего бизнеса, а также в сфере налогов? Или какие будут в будущем?Или вы думаете, что введение НДС счетов улучшит работу бизнеса? Нет станет хуже, ведь при НДС счетах каждому предприятию прийдется где-то взять дополнительно оборотные средства и это в период кризиса, войны. Или вы думаете, что сокращение и объединение налогов которое провел Яйценюк это реформа? Нет, это привело только к увеличению налоговой нагрузки и т. д. Реформ нет идет их имитация, а ведь реформы в налоговой сфере напрямую связаны с экономикой страны и от этого зависит будет ли в Украине средний класс. Что же будит делать "Нова краiна", если совещания Национальной рады реформ не будут приносить желаемых результатов в продвижения реформ в Украине?Валерій Пекар Довольно много успехов в дерегуляции. Налоговую реформу сейчас разрабатываем, скоро покажем проект.Реформы делаются не в Нац раде реформ, а в парламенте и в правительстве. Если не слышат, будем делать так, чтобы услышали.
- невміння не є помилкою
Невміння не є помилкою, бо нема шансу просто зробити інакше, правильно. Подолати невміння можна тільки навчившись того, чого не вмієш, а це тривалий та важкий процес.А вчитися, зокрема вчитися консолідації - це саме те, чого Громадянське суспільство найбільше уникає сьогодні.Воно не хоче спільно навіть просто обговорити проблемні статті, от хоч як наведена.Говорить тоже надоело, а на большее у многих сил, времени да и желания нет. Культуры постоянного обучения друг у друга нет. А без этого - "каждый суслик -агроном".
- помогать тем, кто действует на основании ценностей
Sergey Marchuk Надо помогать тем, кто действует на основании ценностей, а не цен, и у кого в случае получения полномочий хватит политической воли на быстрые и решительные реформы. С помощью экспертов.
- нужна пассионарность, а не правильные тексты
Вадим Еремейчук Здоровая доля пассионарности и пиара повысит результативность. Власть реагирует только там, где
- а) дивиденды популярности
- б) где не расшатывается договорняк.
А это очень узкое поле, где системным реформам нет места. Поэтому без субъектности ГО, которая опирается на широкую поддержку людей ничего не сдвинется с мертвой точки. И здесь ГО должно сделать первый шаг, чтобы быть понятней.Одно дело - это просто правильные тексты, а другое - это услышанные большинством людей правильные тексты. Мышиная возня сейчас не работает, а пассионарность Саакашвили работает. Будут какие-то сдвиги в этом направлении? - семейные ценности как прототип общества
можливо принципи устрою сімейного щастя нам допоможуть знайти відповіді?Jenő Zsurky Все счастливые семьи похожи друг на друга,а несчастливые - каждая по-своему"Мысль понятна, но как то не вяжеться с алгоритмом, а кроме того, эта одинаковость - есть поддельная, и в основном наиграннаяJenő Zsurky Возникает интересная мысль. В счастливой семье сорудничают, или она оттого счастливая, что умеют сотрудничать. Классика -- курица и яйцоТема кроется в ожиданиях, она отличная хозяйка - но убрать в доме и приготовить борщ после свадьбы не смогла, он отличный хозяин - но прибить свадебную картину и починить кран, который течет год , не смог...скажу за себя: у каждого свой фронт работ, и каждый с ним справляется...тема недоверия, типа пошел по бабам или иное, исключена...делаем все вместе, есть редкие исключения и то, они оговариваются...абсолютная открытость и никаких секретов, а главное, решения принимаются всей стаей, даже ребенок имеет право голоса...пока единогласия нет, ничего не происходит...идут переговоры и обсуждения...да, я счастливый отец и семьянин, и так уже 20 лет и этим горжусь!...злагода - это те, що треба...Гражданское общество воспитывается в семье (у британцев так), ну и школа закрепляет процесс - объясняя как это гражданское общество взаимодействует с госструктурами.семья, ясли. садик, двор, школа, институт, работа,творчество - все должно быть взаимодополняющими элементамиДаже в идеальной семье сегодня ребенка готовят к жизни в современном обществе (никто не хочет вырастить изгоя), уродуя его при этом по образу общества.Злагода, к которой мы стремимся не есть злагода с сегодняшним обществом, построенном на конкуренции, скорее, это злагода вопреки ему.Образ семьи подходит в смысле общечеловеческом ("все люди - братья"), но не подходит в смысле ячейки конкурентного общества "свій до свого по своє".
- яка природа непорозуміння в суспільстві?
Myhaylo Roll Проблема штучна! Найоптимальніший і природнійJenő Zsurky Якби ж то штучна була -- то й результати були б інші. Дивись, розмовляв недавно з одним партійним діячем. Чудово, на 80% згодні, й так далі. Питаю на другій годині розмови -- чудово, як би ми могли співпрацювати? Відповід: " спочатку вступіть до нашої партії, а потім поговоримо"Myhaylo Roll От я й кажу - було б бажання. Потрібні не розмови про консолідацію, а дії. Хай координація дій у демократичному середовищі розпочнеться з малого кола. За вуха не варто тягти нікоговступить в партию?Jenő Zsurky Так якраз у цьому й проблема. Вона, звісно, не вирішується за хвилини або навіть місяці. Оце практичне - "як то співпрацювати". Чітко визначаючи - у тому й тому, від сих до сих, тому що тут ми маємо спільні інтереси. Звичайно, популяризувати приклади, аби люде могли сказати . нічого особливого, так і я/ми ж можемо.формат співпраці - КООРДИНАЦІЯможливо лі віднести координацію до природних явищ, питання риторичне! Було б бажання! Менше слів, більще справи! unr.org.uaкоординация - лишь малая часточка из функций управления, а ведь именно оно( управление) сменяет хаос и наводит порядок...может ширше надобно брать и мыслить? и обращаться за моделью поведения в счастливую семью, со всеми вытекающими атрибутами счастья, радости и гармонии?Myhaylo Roll Статут демократичного об’єднання “Українська Національна Рада”то все класс, о чем вы говорите, но как исполнять будем?...одному нравиться, другому нет, а надобно всем вместе? программ много, но ни одна не работает, как и эта, что 70 лет назад была, и ни к чему не привела...Jenő Zsurky Ууу, Олег. Как раз у той программы, которая 70 лет фурычил, и была претензия на исключительность. Видишь ди, все значительные религии в принципе почти одинаково описывают "стандарт" человеческих отношений, и беда начинается там, когда отбрасывают его, можем этот стандарт назвать Тао, или Дао.
- Фейсбучна сотня приросла до моніторів
Myhaylo Roll Фейсбучна сотня приросла до моніторів(((((Jenő Zsurky Ну, а як мені поспілкуватись з конкретним діячем за тищу км без монітору. га?
- в Украине много этнических неукраинцев
Переглянул. Во-первых, это вряд ли 70.летний статут. это современный. Во вторых -ну здесь огромная путаница в понятиях. И это непростые вещи - начнем с того что путается этническая принадлежность и гражданская. Конечно, легко гражданину США в этом смысле - он может спокойно и сгордостью считать себя американцем. и вместе с тем кем угодно этнически. И никуда не деться от факта - в пределах государства Украина очень много тех, кто этнически не- украинец. И теперь пусть кто-о попробует мне сформулировать те ж самые "национальные интересы", которые должны иметь приоритет.и терминах, бинго!...с этого всегда следует начинать!в том то и дело, что у нас не может быть национальных границ- в априори, а к этой мысли подводит термин - злагодапардон за интимность, но тумбочка между кроватями - это уже не муж и женакак бы это утопически не звучало, но человечество едино, и пока мы это не ососознаем, а многие уже прониклись, и в частности здесь, делов не будетединство целей, как фактор, который может быть полезным, в проявления сущности взаимопонимания и согласованности действий
- Фейсбучна сотня приросла до моніторів
Офтопик: (перенесено в соответствующие темы)- що це таке, громадянське суспільство?
- ВИЗНАННЯ ПОРАЗКИ
- ПРОБЛЕМА ТА ЇЇ АНАЛІЗ (Владимир Мерцин)
ІЗ ТЕОРІЇ. ПРОБЛЕМА ТА ЇЇ АНАЛІЗЗараз багато говориться, що в країні та на місцях потрібно щось міняти, тобто малощо міняється. Дехто вважає, такий процес іде і навіть країна змінилась.Щоб зрозуміти сутність процесу запропоную проаналізувати дану проблему - необхідність змін в країні (так як мене вчили, колись в Європі). В результаті отримаємо розуміння ситуації і що потрібно робити. Так би мовити, поговоримо з проблемою, задамо їй питання.ПИТАННЯ до проблеми:
- В чому виявляється дискомфорт? Який параметр або параметри вийшли за зону комфорту?
- Чому це сталося?
- ЧИЯ ЦЕ ПРОБЛЕМА?
- Формулювання проблеми. Чому це потрібно робити саме зараз?
- ЩО БУДЕ, ЯКЩО ЇЇ НЕ ВИРІШУВАТИ ВЗАГАЛІ?
ДЛЯ ОКРЕМОЇ ЛЮДИНИ:- Причини дискомфорту можуть бути різні - не вистачає грошей, не має роботи, не може щось конкретне купити ..
- Варіанти знову різні: піднялись ціни, спад економіки - зменшились робочі місця, неефективна влада
- Проблема персональної людини.
- Якщо не вирішувати зараз то далі буде ще гірше.
- Відріжуть електрику, газ, заберуть житло, помре з голоду
Варіанти рішень: знайти додаткову роботу, відмовитись від конкретної покупки, зайнятись грабунком, піти на Майдан ....ДЛЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА:- Більшість населення країни, і вони в тому числі, живуть погано.
- Коли країна живе погано завжди винувата влада, альтернатив тут не має.
- Раз питання поставлене - то проблема турбує громадянське суспільство і це його персональна проблема.
- , 5. Далі, якщо нічого або неефективно робити, буде ще гірше.
Варіанти рішень: тиснути на владу, вимагаючи змін, разом з владою працювати над змінами в країні, змінити владу - на виборах чи через майдан ..- інституції "громадянського суспільства"
Сергей Беляев Що таке "громадянське суспільство"? Це суспільство, яке має систему інституцій, здатних впливати на владу.Інакше це німе або майданове суспільство, яке виходить поволати тоді, колі його на це організують центри впливу. Про які інституції йдеться?Та про реальні громади, які усвідомлюють себе співвласниками країни і висувають владу із себе, а не отримують її на свою голову за допомогую маніпулювання електоратом. ТОЖ РОЗВИВАЙМО МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ, ПАНОВЕ!Владимир Мерцин Я про це і говорю. Крім того, повинні бути громадські об"єднання, які представляють певні, конкретні професії та напрямки на рівні країни, для доведення до влади свого бачення вирішення, виникаючих в даному сегменті, проблем.
- как создать гражданские объединения?
А есть инструкции как:
- создать гражданские объединения
- организовать финансирование
- принимать решения
- реализовать намерения в бюрократических структурах.
Инструкции... Ну. скажите - кто кого будет инструктировать? Есть вообще-то достаточно неплохой закон об "объединениях граждан" На его основе вполне быстро и снебольшими затратами можете создать любое объединение .. достаточно трех человек, создать устав. Но вот здесь начинается проблема - а для чего мы создаем что-то в этом роде? То есть надо этим трем людям найти хотя бы какой-то вид, перспективу, сформулировать цели, пути их достижения, способы участия, сотрудничества, определить возможный круг тех, с кем воможно сотрудничество и т.д. Я даже могу предположить -- может, целесообразно создать именно " объединение объединяющих" . Но, опять же это может быть только по инициативе " на месте".В школе как учили математике?- рассказали на пальцах теорию,
- продемонстрировали пару примеров
- дали задания
В риззоме уже есть проект Мер від Громади Полтави, когда опыт будет нарабатываться и структурироваться вот такими инициативами, то не нужно централизованного "объединения объединяющих". Единственное кто нужны: люди способные упаковывать все наработки в единую базу знаний. - может быть гражданская инициатива, помогающая организовываться
Я как раз с критикой централизованного объединения объединяющих! Я имел в виду, что вполне может быть жизнеспособным гражданская инициатива, помогаюшая организовываться, такая штука вполне может работать и в сети. Если взять пример с математикой, так ведь и " а у тебя сколько вышло" и дай списать" - тоже ведь в этом процессе.Всего знать невозможно в современных условиях, поэтому пусть списывают решения. Если найдут лучше решения то, может, поделятся и это пойдет в общую копилку "гражданской библиотеки" приемов и решений. Основная беда, общество есть, но оно не знает с какой стороны и как подойти к "колайдру" под именем государственная бюрократия (у многих руки и опускаются разбираться, поскольку они деятели, а не теоретики)
- необходимость некоторой теории
Нужно теоретикам и практикам находить способы сотрудничества. Без некоторой теории никак не обойтись.Хотя бы чтоб более-менее видеть на пару шагов вперед. Чтоб видеть хотя бы четко разницу в целях политической партии, общественной * гражданской) организации, территориального объединения/ местного самоуправления. Иначе получаются желающие пилой заколотить гвоздь, и разочарованные в эффективности пилы...О! Хорошая цитата от Виктора Гюго, кстати : " У будущего много разных имен. Слабый называет недостижимым, робкий -- неизвестным, а смелый - возможным".
ДЛЯ ВЛАДИ.Найбільш цікавий розділ. Відповіді може, я вважаю, більшість дати і самостійно. Зверну увагу лише на п.3 та п.5.- п.3 - для влади, якщо їй не стало жити гірше - це не проблема.
- п.5 - якщо нічого не вирішувати то для неї (ВЛАДИ) нічого не зміниться. А значить, і ПРОБЛЕМИ НЕОБХІДНОСТІ ЗМІН (як такої) У ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА РЕГОНАЛЬНОЇ ВЛАДИ НЕ ІСНУЄ!
Верно, власти нужно создавать "головную боль" и угрозы, тогда она начнет шевелитьсяВИСНОВКИ:Ключевою ланкою в змінах в країні може виступати виключно ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО (кажуть, що в країні воно є), яке повинно донести сигнал до влади і переконати її, що проблеми змін у країні це її персональна проблема, бо інакше конкретні люди у владі перейдуть у групу пересічених громадян або стануть громадянським суспільством.Адекватна влада в громадянському суспільстві має бачити союзника і партнера.До речі, цікаво, що влада посилається, частіше всього, на мудрість народу (тобто, групи окремих людей), а не звертається до громадянського суспільства. А громадянське суспільство має критично відноситись до влади і якщо вважає її неефективною, повинно зробити все для її зміни.Обсуждение:- рівень країни та місцеві об’єднання
Як ми говоримо про країну, то інституції повинні бути рівня країни.
- Як з цим пов’язано МІСЦЕВЕ самоврядування?
Владимир Мерцин Чи має право на існування теза - "Сильні регіони - сильна країна"? Якщо інституції на рівні країни працюють неефективно, чи посилить країну ефективна робота на місцях?Звичайно, правильна теза. Якщо інституції на рівні регіонів працюють ефективно, то можемо говорити про ефективну працю в цілому, інакше яка ж з них користь? Припустимо, якщо у нас у Закарпатті суди працюють погано, а десь, скажімо в Тернополі добре, то це автоматом значить що на рівні країни-погано.Якби взагалі можливо було б належним чином усьо-усьо вирішувати з одного "єдиного центру" -- то й не було б сенсу в існуванні місцевого самоврядування. Але ж неможливо, й це наочно підтверджується історією імперій, тай дуже добре нам знайомого СРСР.А можно вспомнить про феодальную раздробленность и бесконечные войны с соседями.Можно, конечно.Заодно и подумать, что же это за штука такая "феодальная раздробленность" и почему система отношений и реалий 12 столетия таки отличается от таковой в 21.м. Не повредит;Вопрос: больше сегодня раздробленность общества, чем в 12 столетии, или меньше?
- Як профоб’єднання можуть допомогти країні, якщо кожне дбає про свою галузь, та тягне на себе?
Владимир Мерцин Профоб"єднання дбають про людей, які працюють в цій галузі. Погодьтесь є різниця між галуззю та людьми, що працюють в цій галузі.
Сергей Беляев Асоціації та обєднання - це добре. Але вони не мають прямого відношення до праці та власності. У багатому суспільстві вони лобіюють чи просувають якісь гуманітарні ідеї за рахунок усіляких меценатів. А Україна у стані важко хворого на операційному столі. Потрібні якісь конкретні дії, бо помре.Владимир Мерцин Ідея Співаковського, про точкові стратегії і її розвиток та адаптація для регіонів і навіть міст пропонує не чекати, а діяти в рамках можливого, одночасно працюючи над розширенням цих рамок.Все, що говорив про профспілки, стосується і асоціацій та об"єднань. За всіма ними стоять люди з зарплатами, умовами праці, розширенням бізнесу, а значить створення нових робочих місць і т.д. - Як з цим пов’язано МІСЦЕВЕ самоврядування?
- школа громадян - керуванню колективною власністю
Сергей Беляев Наша влада зараз висить у повітрі, легенько спираючись на власну брехню та людську дурість. Люди не розуміють і не відчувають, що країна належить їм, а вони лише обирають управлінців.Тільки реальна участь у вирішенні конкретних задач по керуванню колективною власністю може виховати свідомого (у найкращому розумінні) громадянина. Це і ОСББ, і ОСН, і будь-які інші форми громадських обєднань - але такі, де є реальний бюджет та відповідальність. А які люди - така і влада.практично, щоб навчитися керуванню колективною власністю - треба не одну сотню років, ще й коли жорстко примушує життя, та і то без всяких гарантій.
- підтримати якійсь інтернет-проект
Сергей Беляев Шансів нема майже ніяких. З такою владою Україна буде злидарювати довго. І з таким народом. Тому може, підтримаємо освітній інтернет-проект з питань організації управління громадами? Монтян працю є в цьому напрямку - дивіться "Школу юного кальмара". Хто ще щось робить?Владислав Адам Я глухим не граю, а в своїй більшості наш нарІд не чує. Наш "цвіт нації" застиляє їм очі і затуляє уха. Амінь)
- Философский самолет
Грамотность и знаниеГрамотность можно считать огромным социальным злом. Изначальное желание научить массы читать и писать было продиктовано не сентиментальностью, а желанием получить более тонкий и эффективный инструмент управления этими самыми массами.Грамотность и знание принципиально различались по сословиям и классам. Знание было для управляющих, карающих и присматривающих. Грамотность — для обслуги. Их сходство было схожестью маргарина и масла. Маргарин, кстати, в советские времена пропагандировали как более полезный продукт. Маслом и прочими ядами предпочитала молча травиться партийная номенклатура."Спуск" культурыОдновременно происходила подмена понятия "культура" как правил поведения, она вытеснялась минимальным фольклорным набором и самодеятельностью, порожденной все той же грамотностью.Гонка вооружений вынуждала поддерживать уровень грамотности на уровне, соответствующем техническому прогрессу. Не мировом, но все-таки уровне. Когда вся эта конструкция биполярного мира окончательно развалилась, начался спуск новообразовавшихся сообществ по достаточно плавной глиссаде с заоблачных высот вниз, к реальности.Моторы перестройки и национальных революций уже не шумели, можно было комфортно наслаждаться видом величественно приближающейся земли. Ведь хорошие самолеты даже при частично испорченных, а то и вовсе не работающих двигателях в состоянии планировать довольно долго. Продолжая образное сравнение, этот плавный спуск общей культуры иногда перемежался падениями в "воздушные ямы", народ слегка вскрикивал, но мудрые пилоты и пассажиры бизнес-класса его умело успокаивали, одновременно надевая парашюты.Как мы пользуемся инструментами демократииИ вот сегодня, когда в иллюминаторе звезды уже маленькие, а домики большие, любая умело наворовавшаяся скотина (в "оруэлловском" смысле этого слова) с помощью десятка букв без особого труда получает вполне себе легитимный мандат на дальнейшее воровство. За счет недомыслия тех, кто знает на пару букв меньше.Все это называется представительской демократией, всеобщим и равным избирательным правом, торжеством общественного мнения и созданием гражданского общества. Когда-то в Никарагуа сандинисты хотели окультурить местных, довольно диких индейцев и построили им по советскому рецепту приличные хижины с кухнями внутри. Индейцы страшно обиделись и ушли воевать на стороне "контрас", потому что по их понятиям принимать пищу в доме, где спишь и вообще живешь — дело совершенно гадкое и непотребное.Когда мы думаем о сепаратистах и москалях, то считаем их идиотами, отказывающимися от цивилизационных благ и способными только ругать Обаму и давить тракторами помидоры и хамон. Но западный мир смотрит на нас точно с таким же брезгливым сожалением, когда видит, как и для чего мы пользуемся инструментами демократии. Которыми они изо всех сил пытаются научить нас пользоваться.Не в силах поверить, что это не косорукость, исправимая путем тренировок, а вполне осознанный большинством выбор — защиты своего цивилизационного пространства. От того, что образованное меньшинство называет тех, кто манипулирует грамотным большинством, — негодяями и идиотами, ничего не меняется уже много лет.Знающие не ходят голосоватьПроблема еще и в том, что знания, компетентность и квалификация совершенно не связаны с гуманизмом и вообще с теми человеческими качествами, которые принято считать положительными. Хороший человек, попадая в обстоятельства, где от него требуется не "хорошесть", а эффективность, в состоянии совершать чудовищные, непоправимые ошибки.Доселе в украинском обществе существовало более отчетливое разделение на "хороших" и "плохих". Сначала это были коммунисты, затем — кучмисты, потом — регионалы. Хотя сплошь и рядом это были одни и те же люди. Нынче же в яростной предвыборной борьбе хорошего с отличным вскрывается тот простой факт, что глиссада переходит в пикирование.Меньшая, образованная часть избирателей, не желая мириться с происходящим внутри салона, просто выпрыгивает из самолета "Украина". Рассчитывая исключительно на силу веры, которая должна побороть силу гравитации. Они не пойдут голосовать, они не имеют морального права в стотыщпятьсотый раз своими, в том числе, руками приводить к власти моральных уродов из числа "простых людей". Всех этих ленинских кухарок, доуправлявшихся государством до полного пожара кухни.Грамотная часть злорадно их подбадривает, а то и провожает пинками под одобрение экипажа, спеша занять свежеосвободившиеся места у окошек. Знающие не пойдут голосовать. Они всегда были в курсе, что мир несправедлив, но тот факт, что, начиная от президента и… Нет, это не заканчивается вообще нигде. Все претенденты на ресурс демонстративно игнорируют городскую ментальность как экзотическую заумь. И упорно пихают, пихают, пихают мировоззренческие остатки советского села в медиаконтент, как мох в щели лесной избушки.Невежество и провинциализмПарадокс в том, что большинство этих людей искренне обиделись бы, если бы их обвинили в невежестве, диком провинциализме пополам со спесивостью. Ведь речи им пишут вполне образованные люди, и слова там вполне европейские. Но ведь дело не в словах, а в том, что под ними подразумевает говорящий, хоть бы и на английском.А он подразумевает, что его собственное воспитание и история личного успеха — венец эволюционного процесса. Что такое советское село, в отличие от старого, досоветского? Это плаксивая сентиментальность и плохо скрываемая зависть всех ко всем, желание украсть из колхоза побольше, если нет шансов стать его председателем — вершина карьеры. Это полунищенское рабство грядки в теплое время года, выпрашивание дров и угля — в холодное, и "синька" круглый год под предлогом отмечания бесконечных светских и церковных праздников. И, разумеется, любой селянин страшно обидится, если прочитает о себе такое. Ему же говорят из города вчерашние земляки, что все у них хорошо, это все клеветники. Или завистники. Когда речь идет о сугубой безмозглости украинского политического процесса с точки зрения городских образованных граждан, то это не совсем верно.Думающих выбрасывают из политического процессаХотя расхожая реплика "они нас держат за идиотов" — совершенно справедлива. Речь об отсутствии головного мозга, чьи функции включают обработку сенсорной информации, поступающей от органов чувств, планирование, принятие решений, координацию, управление движениями, положительные и отрицательные эмоции, внимание, память. Мозг человека выполняет высшую функцию — мышление.Также одной из функций мозга является восприятие и генерация речи. А вот со спинным мозгом, более древним по происхождению, отвечающим за моторику и базовые инстинкты — все хорошо. Забота о сохранении вида и продолжении рода, на все лады интерпретируемая политиками, безусловно, находит свой положительный отклик в широких массах.Думающих выбрасывают из политического процесса. Никаких социальных лифтов для них не предвидится. В силу общего оскудения и существующие-то сильно сокращаются, а конкуренцию между лифтерами никто не отменял. Лозунги несут не информацию, а ожидаемые массой эмоции — кто точнее угадает мелодию, тот и главный певец народных чаяний."Философский пароход"В 20-х годах прошлого века советская власть тоже было озаботилась евроинтеграцией — Советам нужно было официальное признание странами мира. Поэтому Ленин предложил красный террор шибко грамотных — высылку за границу. "Философский пароход" в узком смысле — собирательное имя для двух рейсов немецких пассажирских судов, пароходов из Одессы и Севастополя, а также поездов из Москвы в Латвию и Германию, выславших из страны несколько сотен интеллектуалов.Как говорил Троцкий, расстрелять их тогда было нельзя, а мириться с ними невозможно. Некоторые сильно переживали и просили, чтобы их оставили дома, хоть бы и в Сибири. Их просьбы уважили — расстреляли через несколько лет. Сейчас нет нужды высылать кого-либо из городских умников. Достаточно изолировать их от квази-реальности, создаваемой вчерашними колхозниками. Публично продемонстрировать, что их недавние требования достоинства, справедливости, чести и прочей дребедени — пустой звук, арифметически ничтожная величина. И они уедут сами, как ранее уехали и не вернулись с заработков обычные работящие люди, еще не утратившие смекалки и чувства собственного достоинства.На что способны отчаявшиеся интеллектуалыВпрочем, это было бы для власть предержащих слишком радостной развязкой. Дело возможно и неблизкого будущего, но отчаявшиеся интеллектуалы способны на гораздо более коварные поступки, нежели отчаявшиеся пролетарии и средний класс. Они больше не пойдут на Майдан, они пойдут в кабину пикирующего самолета. Может, успеют, а может, и нет.
- кріпатцтво та психологія жебрацтва
Annet My_ Кріпацтво в Іспанії остаточно було скасовано у 1486 році. Наступні роки були позначені економічним (епоха Великих географічних відкриттів) та науковим (епоха Відродження) розквітом. Звичайно, все не було таким безхмарним. Були і епідемії, і голод, але люди почали вчитися обирати своє майбутнє і відповідати за нього.На жаль, на теренах нашої країни саме в цей час, навпаки, кріпатчина почала набирати найжахливіших форм. Століттями у нас вкорінювали психологію жебрацтва, ми розучилися забезпечувати себе і ділитися плодами власної праці. Тільки люди з психологією жебраків, маючи можливість жити у державі, живуть у маєтках за високими парканами.Але найбільше лихо, що "грамотная" частина населення вважає таких жебраків успішними і заздрить їм. У кожного є вибір - залишатися у лайні, жахаючись втратити свідомість від свіжого повітря, чи спробувати піти вперед і отримати нагороду. Вибори лише ФАРС, життя починається ПІСЛЯ ВИБОРІВ. Яке? У кожного свій вибір...
- народ не пришел голосовать
Анатолий Бабин Глубокая параллель! А идеологи думают, что точно угадали, что нужно народу. Только вот незадача - народ оскорбился и не пришел голосовать!
- видимость демократических процедур
Дима Калоша идеологи не думают. Они создают видимость "демократических процедур" при процессе отжатия (кое-где делёжки) ценных кресел.
- не выбирать власть, а создавать ее
Александр Заиченко Да, голосовать в таких условиях это позиция, а не безответственность, что нужно не выбирать власть, а создавать ее.Только создание власти сейчас понимется как создание стада, в котором каким-то чудом после его создания родятся правильные решения.Создавать для чего? Для заведения на административные позиции в текущей системе?
- кріпатцтво та психологія жебрацтва
- Чотири умови успішної Української революції. Олексій Жмеренецький
Чотири умови успішної Української революції ДжерелоНеділя, 24 січня 2016Рейтинги України та дві вуличні революціїДостатньо поглянути на основні рейтинги України порівняно з іншими країнами світу, щоб зрозуміти, наскільки глибоко ми застрягли на планетарній периферії.Дійшло навіть до того, що у своєму останньому звіті 2015 року, впливова американська приватна розвідувально-аналітична компанія Stratfor прямим текстом розглядає Україну в якості безсуб'єктного ресурсу на наступні 10 років у грі регіональних лідерів – Польщі та Росії.Можливий підйом із подібного дна інакше, як революційним, не назвеш.Україну за останні 10 років вже потрясли дві вуличні революції, проте подальших революційних змін так і не відбулось.Двічі на постреволюційних виборах українці обирали тих самих популістів-корупціонерів зі "старої гвардії". А нечисленні "нові обличчя", які все ж таки приходили до влади, – виявлялися нездарами, брехунами, з часом продавались, або, будучи інтегрованими у старі партійні та управлінські структури, просто ставали заручниками системи.
Натисніть для збільшенняСьогодні, через два роки після останньої революції лише 15% українців вважають, що влада веде країну у правильному напрямку, 82 відсотки громадян незадоволені роботою уряду, тільки 11% схвалюють роботу ВР, про що свідчить січневий звіт 2016 року IRI (Міжнародного республіканського інституту).Після останньої революції країна не показала навіть тимчасового зниження рівня корупції. Більше того, на думку бізнесу, маємо навпаки – її зростання, особливо в діяльності податкової служби та митниці. Такі дані наводяться у спільному дослідженні Transparency International, Gfk, PwC, ПриватБанк у жовтні 2015 року.
Натисніть для збільшенняЧому ж так відбувається, і яка необхідна революція для справжніх змін?Чому ж так відбувається, і яка необхідна революція для справжніх змін?Розглянемо цю проблему у трьох площинах:- Особистості – чи достатньо в Україні талановитих, досвідчених і порядних лідерів для взяття влади та здійснення якісних реформ?
- Маркетинг – чи здатні нові якісні особистості завоювати підтримку суспільства, знайти партнерів, спільно взяти необхідні повноваження та просувати реформи?
- Переломний момент – як прорубати стару систему так, щоб нові особистості швидко отримали більшість в управлінні державою?
Для відповіді на перші два питання давайте проведемо мислений експеримент.Уявімо, що завтра ми прокинулись у країні, де зникли всі старі ненависні політики – усі ті, хто чергувався при владі останні 15 років під різними прапорами. Уявімо, що катастрофи не сталося, як не сталося її протягом 2-х тижнів з 22 лютого 2014 року, після втечі Януковича з керівниками основних державних відомств. Уявімо, що призначено дострокові вибори у парламент та вибори президента. А державний апарат на цей час виконує свої рутинні функції, підтримуючи життєдіяльність управлінської системи – тобто робить те, для чого він власне і задуманий.Хто може перемогти, як не буде конкуренціі старих сил?Виникає перша проблема – хто і яким чином переможе на цих виборах, навіть за відсутності конкуренції з боку старих політичних титанів?Чи є в Україні яскраві та підтримувані суспільством "нові обличчя", чи є в цих людей потужні "фанклуби", що донесуть "благу звістку" до мільйонів обивателів? Чи знайдуться волонтери та прихильники, які пожертвують власний час і гроші заради приходу цих конкретних нових людей до влади?Нещодавно утворені креативні команди "Сила Людей" та "Демократичний альянс" – ледь-ледь знаходять фінанси для власного існування, а про гучні перемоги мова взагалі не йде. На позачергових парламентських виборах 2014 року демальянсівці разом із "Громадянською позицією", здобули 3,1%, а Сила людей" 0,11%.Інші нові лідери розпорошені по партійним спискам старих розкручених брендів, а значить, поки що є залежними гравцями.Припустімо, що якимось дивом, в круговерті надзвичайних подій усі ці молоді політики отримують омріяну більшість у владі.Хто із них реально зможе реформувати країну?Виникає друга проблема – хто із них реально зможе реформувати країну?Вчорашні активісти, волонтери, молодіжні тренери, блогери – звичайно ж, спробують зіграти "Лі Кван Ю". Проте "фейсбук-реформи" не годують голодні маси, які чекають рішучих "хлібних" змін у фізичній реальності.Дуже скоро після завітної перемоги, новоявлені державотворці нервово шукатимуть собі прагматичних "Ках Бендукідзе". А от з проявленими "Кахами" в Україні біда… Навіть "новий українець" Саакашвілі залишився без свого.Чи є у нас взагалі потужні економісти-інституціоналісти державного рівня, із реальним досвідом та знаннями, вільні від ідеологічних та теоретичних шор, не зав'язані на вузьких корпоративних інтересах – ті, хто погодяться взятись за ризиковану, довгу та важку справу?Чи знайомі з такими людьми амбіційні молоді політики?Чи здатні вони взагалі оцінити рівень компетенції можливих реформаторів?Усе це під великим питанням.Як станеться так, що "нечисть" візьме і зникне з політичної арени, а виборчі правила змінятьсяІ нарешті – переломний момент: як же станеться так, що уся "нечисть" візьме і зникне з політичної арени, а виборчі правила зміняться так, що нові обличчя зможуть пробитися до влади?На щастя – це найлегше питання із широким асортиментом сценаріїв.Від умовно м'яких варіантів – через жорсткий суспільний тиск щодо внесення змін до Конституції України відносно юридичного перекриття шляху до влади старій корумпованій еліті за її формальними ознаками – наприклад, за кількістю термінів роботи у різних гілках влади на ключових посадах, невідповідності статків задекларованим доходам тощо, закладення права народної відозви посадовців.До жорстких інструментів – через вибіркове партизанське усунення ключових представників еліт та масового повстання – чого, власне, найбільше бояться "хазяї життя", а деякі з яких вже відчули це на власній шкурі на окупованих територіях сходу України.Напевне у патовій ситуації, у якій зараз перебуває наша країна – будь-який варіант переломного моменту буде прийнятним для суспільства. Головне, щоб тільки перші дві умови змін були виконані.Пріоритетною справою для громадськості є швидке нарощення потенціалуОтже, сьогодні пріоритетною справою для громадськості є швидке нарощення потенціалу по чотирьом напрямкам:1. Інвентаризація перспективних нових політичних обличь – серед незаплямованих, медійно "смачних", з відповідною харизмою, розумовими та ораторськими здібностями. У вигляді публічного каталогу з можливостями обговорення та громадянських розслідувань.Водночас – інвентаризація прийнятних українських реформаторів – серед бувших неполітичних державних службовців високого рангу, керівників крупних не сировинних компаній, світил науки та геніїв. У вигляді все того ж каталогу з резюме та проектними звітами.2. Побудова громадськістю під ключові нові обличчя електорального майданчику в обивательському полі.3. Консолідація навколо методів створення "переломного моменту" – наприклад, активних сьогодні громадських проектів "Народна Конституція" від Громадської Коаліції та Установчі Збори від команди "Україна – це Я", що працюють над організацією широкого громадянського конституційного процесу, де неодмінно проявляться нові лідери.4. І звичайно ж, історія Януковича – це одвічне нагадування для суспільства про те, що добро має бути із м'язами. І якщо нинішня корумпована система знову вирішить піти силою проти народу – то у відповідь отримає вже не пісні з танцями...Отже, чотири умови – інакше чергова "зрада".Це наше із вами завдання на 2016 рік.- Потрібні нові підходи до управління економікою та Державою
DidVit_Система влади в Україні по своїй суті є антинародною і не відповідає ні ментальності волелюбного українця, на вимогам часу! Світ на порозі нової індустріальної епохи, де очікуються суттєві зміни в економіці і в розвитку продуктивних сил. Потрібні нові підходи до управління економікою та Державою, тому у нас є колосальні перспективи стати успішними, створивши нову систему управління і нову економіку, але слід бути дуже рішучими в проведенні реформ! Національні інтереси повинні переважати особисті в тому сенсі, що вільна людина має творити таку економіку, яка буде рушієм прогресу в розвитку української нації і відповідно - Держави!!!
- МОТИВИ УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДИ ЗАРАЗ. Сергій Дацюк
МОТИВИ УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДИ ЗАРАЗ Джерело19 лютого 2016З безлічі аналізів нинішньої кризової ситуації можна взнати багато – і про інтриги між Президентом, Парламентом та Урядом, і мотивації тих чи інших політичних партій, і ангажемент окремих депутатів. От тільки лишається незрозумілим – а чого власне прагне українська громада? Які мотиви української громади в процесі нинішньої політичної кризи?Раціональні мотиви української громадиВідсутність знання і небажання формулювати логіку дій української громадиФундаментальний і смисловий недолік експертних аналізів – відсутність знання і небажання формулювати логіку дій української громади. Тобто фундаментальна проблема більшості експертів – елітарна позиція або, що ще гірше, заангажована якоюсь політичною силою позиція.Давайте подивимось для прикладу один з непоганих аналізів ситуації останнього часу – позицію Олесі Яхно "Уволить нельзя оставить": "Разные мотивации и отсутствие внятной управленческой системы не позволяют выстроить эффективное сотрудничество между разными ветвями власти и единство на уровне целей – у каждого свои победы и поражения. В итоге, парламент сам по себе, и живет в логике политических рейтингов партий. Правительство – тоже само себе, и живет в логике обязательств перед МВФ. Граждане – тоже сами по себе, при этом сложное социально-экономическое положение усугубляется феерическим популизмом отдельных политиков/партий, поскольку еще больше уводит от понимания реальной ситуации." Говорилося це по відношенню до "першого формату владної конфігурації", але навіть в "другому форматі" (нинішньому) ця логіка лишилась приблизно такою ж.Як видно, тут саме в переході до логіки громадян стається збій. Тобто Олеся логіку Парламента розуміє і означує, логіку Уряду розуміє і означує, а як доходить справа до логіки громадян, то стається збій, затик, провал і т.д.Це відбувається зовсім не тому, що аналітик не здатна сформулювати цю логіку. Це відбувається тому, що вона не бажає її формулювати, тобто її мислення туди не спрямовується, бо воно мотивовано чимось іншим.Такими аналізами політичних експертів та багатьох політиків сьогодні переповнений публічний простір. Аналіз відбувається в схемі Парламент-Уряд-Президент-олігархи. Проблема таких аналізів саме і полягає в тому, що з них незрозуміло – а власне що вигідно українській громаді як єдиному повновладному представнику України.Тобто рефлексія політичних експертів та багатьох політиків спрямована на що завгодно, окрім власної позиції (джерело її походження, ангажемент, спрямування, логіка формулювання вигоди) та окрім відмінної від власної позиції громади.Загальнонаціональна політична криза це саме той випадок, коли важливою є не рефлексія щодо ситуації як така, а рефлексія, яка виходить на найвищий рівень – суб'єктності України в світі і протягом тривалого часу на майбутнє.Раз позицію власне української громади більшість політиків та експертів формулювати не бажають, то солідарні зміни відбутися не можуть. Оце і є причина довготривалості нинішньої політичної кризи.
- що і якими кроками потрібно змінити в медіа та експертних середовищах?
Іван Бокс якщо зрозуміло, що наш експертний клас не відповідає рівню сьогоднішніх викликів, так само і медіа, що й формують загальнодержавний рівень, аналітики, критики, дискурсу, але в статті всі кроки до подолання кризи стосуються лиш влади та суспільства.що потрібно змінити в медіа та експертних середовищ? а головне якими кроками?Олександр Тертичний Історія не знає інших легітимних варіантів за винятком координованої громадсько-політичної потуги. В наших умовах це не може бути партією, то ж залишається масовий загальнодемократичний рух/платформа. Але його створення блокуютьпартійні вожді, бо залишаться без роботи )Артем Дугин хто що блокує? Його започаткувати треба, той рух. Позбувшись всіх вад традиційних партій. Подолати залізний закон дідуся Міхельса. Саме таке завдання.Іван Бокс значить партійні вожді сильніші за ініціаторів/організаторів громадсько-політичної потуги в данний історичний момент. тож питання, який шлях до результату - через партійне будівництво чи громадський рух відкрите. єдине, що очевидно - громадський рух без власної партії може нарікати лиш на себеЛиш знаходжусь в пошуку адекватної викликам часу діяльності. спостерігаючи за діяльністю партій, громадських об‘єднань, волонтерів, журналістів дійшов висновку, що кожен з них нарікає на одні й ті самі причини не успіху. тож кожен день, кожний з нас стикається з одним й тим самим результатом, що не вдовольняє нікого. але ми продовжуємо "лупати цю скалу".Реалізувати цілі всіх не здатна жодна організаціяТож можна покращити становище в межах своєї професійної діяльності, волонтерської, інтелектуальної. але по-справжньому впливати на державні процеси окремо не здатні ні волонтерські чи громадські організації, ні добробати, ні нові партії, ні нові медіа. лиш поєднання декількох елементів в діяльності на вирішення спільної задачі й дасть можливість осягнути мету й реалізувати цілі всіх.Хто до кого прийде і коли мені не відомо. можу лиш прогнозувати один з можливих шляхів до успіху
- пусть власть скушает себя
Валентин Федорчук Пока люди нищие, безработные и занимаются политикой власть спокойна.Когда люди занимаются самообеспечением и самоорганизацией,власть начинает кушать саму себя!Надежда Казакова Не дождаться нам , пока власть скушает себя. Надо срочно ее переизбирать.
В чому власне позиція української громади?В чому логіка сподівань і перспективних дій української громади щодо Президента, Парламенту і Уряду в нинішній ситуації? В чому власне позиція української громади?Ця позиція така:- Перевибори Парламенту і Президента в Україні щодва роки
Під час революційного процесу, коли люстрації опирається значна частина правлячого класу, перевибори Парламенту і Президента в Україні можуть проводитися щодва роки. Затрати на перевибори – економічні чи політичні – набагато менші, ніж вигоди для української громади.Можливі міжнародні ризики (репутація щодо МВФ, США, ЄС) та військово-геополітичні (загострення війни) можуть бути мінімізовані державою разом з громадою або державою під тиском громади. Отже затрати на вибори чи військово-політичні ризики це контраргумент проти перевиборів елітарного змісту, всередині якого є здебільшого лукавство і небажання позбуватися влади.
- Переформатування Уряду та Коаліції довіру громади не відновлюють
Парламентські перевибори потрібні українській громаді, бо нинішня структура Парламенту принципово не має громадської довіри. Переформатування Уряду та переформування Коаліції довіру громади до Уряду та до Парламенту не відновлюють.В результаті парламентських перевиборів буде приблизно таке: мінус НФ, можливо мінус РПЛ, зменшення розміру БПП, збільшення розміру Батьківщини, збільшення розміру Опоблоку, Самопоміч приблизно зберігається в тому ж розмірі, плюс політсила Саакашвілі, плюс можливо Свобода, плюс можливо ще якісь нові сили. Така структура Парламенту набагато краща, ніж нинішня, бо поверне довіру громадян.
- Президентські перевибори потрібні українській громаді
Президентські перевибори потрібні українській громаді, бо нинішній Президент:
- не досяг успіху в справі деокупації Донбасу та Криму;
- уклав олігархічний консенсус, яким і керується у внутрішній політиці;
- утримався від створення центру стратегічних рішень всередині країни і дозволив міжнародним структурам диктувати Україні геополітичну стратегію.
Ще раз підкреслюю. Перевибори Парламенту потрібні не тому, що ми маємо покарати БПП і НФ, залишити Самопоміч, збільшити вплив Батьківщини, збільшити вплив Опоблоку, запустити в Раду політсилу Саакашвілі, можливо Свободу і ще якісь сили. Так говорити, це означає продовжувати перебувати в логіці елітаризму чи в логіці політичного ангажементу.Для чого перевибори ПарламентуПеревибори Парламенту потрібні, оскільки вони на користь українській громаді –- продовжують люстрацію,
- вносять свій вклад в боротьбу з корупцією,
- перезапускають та інтенсифікують реформи,
- дають поштовх до реформи управлінської структури держави,
- але найголовніше – вони відновлюють довіру громадян до влади і розблоковують конституційний процес в Парламенті, який в змістовному плані перетягнув на себе Президент і блокував своїм антигромадським підходом.
Ці перевибори створюють шанс розробити і прийняти інноваційну і ефективну для України Конституцію.- люстрація не в ту сторону
Олександр Тертичний Пан Дацюк вважає, що «перевибори Парламенту потрібні, оскільки вони на користь українській громаді – продовжують люстрацію…»Оскільки наступний склад ВРУ, за всіма ознаками буде на порядок ближчий до прихильників «руського міра», можна уявити, яка саме люстрація відбудеться внаслідок виборів...
- нічого нового Вибори не принесуть
Andriy Nakorchevski Нащо проводити вибори, коли немає поки що жодної партії, яка б насправді репрезентувала інтереси середнього класу - основного рушія змін. Все, що дадуть вибори, - це перетасування старої політичної колоди плюс пару нових олігархічних проектів. Принципово нового ці вибори не принесуть.Сергей Дацюк А чим вам не подобається Самопоміч чи партія Саакашвілі, чи на крайній випадок Батьківщина з її ініціативою Конституанти? Зрештою створіть свою партію, яка буде репрезентувати інтереси середнього класу.Andriy Nakorchevski Самопоміч? Батьківщина? Ви серйозно? Чи Саакашвілі ? Я здивований. І давайте щоб кожен займався своєю справою. Політики робили політику, а професори робили з неї висновки:)Nadiya Dovzhenco Самопоміч незрозумілої природи, а Саакашвілв лякає близкістю до любих друзів. Напрягло у заяві Березюка, те що вони хочуть створити платформу на основі своєї партії.Зараз би підійшов заклик до всіх патріотичних сил забути про бренди і стати в один національний рух.
- які можливі результати перевиборів?
Автор вважає, що під час наступних виборів «українська громада може проявити гідність, відновлюючи громадський контроль над цінностями правлячого класу». Це сподівання суперечить як соціологічним прогнозам, так і елементарній тверезій логіці.Бо українська громада ще НІКОЛИ не контролювала цінності правлячого класу. Отже, і відновлювати нема чого. Тим більше - за збереження чинної виборчої системи, яка забезпечує мандатами ЛИШЕ тих осіб і ті партії, що здатні залучити на виборчу кампанію величезні кошти – переважно від олігархів же. Якщо ж взяти до уваги, що довіра до політиків, партій взагалі і партій правлячої коаліції в першу чергу впала в кілька разів, то природний протест примусить виборців СУТТЄВО (можливо удвічі) зменшити підтримку цих партій і цих депутатів. То буде кращий склад ВРУ, який «відновить громадський контроль над цінностями правлячого класу»?
- вибори - щоб негідники не засиджувались
Сергей Вирченко У перехідний період треба частіше "тасувати" державу. Щоб негідники не засиджувались на теплих місцях, і виникли умови для скорішої появи "на поверхні" тих, хто здатний бути державником, і доводить цю свою здатність практичними діями.
- Хто від імені громади призначить дострокові вибори?
Михайло Довгий п.Дацюк дав узагальнене (філософське) формулювання завдань громади по захисту власних інтересів:1. Конституанта як перезаснування держави "з нуля"Mike_Kharkov _ Перезаснування держави "з нуля" можливо лише іншими засновниками, це повинно бути зрозумілим, бо що, власне, зміниться? наявне в країні бабло обере собі захисника, як це було у 91-му. А підписи свої поставлять під цим 42 млн. обдурених "демократією" статистів, тому що обирати буде ні з кого (як з Порошенко). Люди – ті ж, бабло в тих же, що зміниться?Це замкнене коло, у якому сторіччями обертаються країни 3-го світу, не ми одні.Розривається воно тільки авторитарною владою (не демократичною, але працюючою на майбутнє народу), як у Сингапурі.2. Подолання олігархічного консенсусуПерші практичні кроки для реалізації громадою захисту своїх інтересів: дострокові вибори президента і парламенту або скорочення термінів між черговими виборами до двох років.Хто від імені громади призначить дострокові вибори або скоротить терміни? Третій Майдан?P712 _ я це питання ставила Дацюку, хто обиратиме тих осіб, яким довірятиме все суспільство, які ввійдуть у цю конституанту.Тобто хто буде арбітром і які будуть критеріїї. Відповіді немає (швидше всього її немає в природі, бо немає надлюдей серед нас), тому Конституанта – це гарно звучить і гарно піариться, але на жаль, утопія. Зазвичай такими моральними авторитетами є колишні президенти, але то в нормальних країнах, в нас таку шваль обирають за президенти, що які там моральні авторитети.
- перевиборів всіх і зараз - недоречні, Громада України не має суб'єктності
Артем Дугин Чим більше бідність - тим меньша гідність. Нас знову привчають до покори. Пасионарність ефективно гаситься тільки бідністю. Це розумів Сталін у 30х, це розуміють США, влаштовуючи сьогоднішні девальваційні війни в Україні та Росії, роблячи закономірні, з їх точки зору, висновки щодо "винуватців" конфлікту на європейському континенті.Але мені здається, що ваші заклики до перевиборів всіх і зараз - недоречні сьогодні. Несистемні, навіть контрсистемні заходи української громади зараз - це не вибори. Бо вибори - це частка самої системи, що призвела нас до тих наслідків, що ми маємо.Ще один бунт? Ні. Бо бунти не створюють нових суб'єктів. Громада України не має суб'єктності досі. А без суб'єктності нічого ходити на будь-які вибори. Суб'єктність має з'явитися в непартійному, а громадському секторі, визріти інституційно, увійти в силу поза системою. Це рік-два, а може й п'ять наполегливої праці. А потім перемога на виборах, як данина старій системі. А потім демонтаж самої системи.
Для чого перевибори ПрезидентаПеревибори президента повинні статися не тому, щоб помститися нинішньому Президенту чи навіть просто зруйнувати олігархічний консенсус. Президент зробив те, що він умів робити, але так і лишився бізнесменом-політиком, не змігши стати державним діячом.Перевибори Президента потрібні тому, що нам потрібен державник, а не торгаш, який з усіма вміє домовлятися – і з своїми, і з чужими. Бо є час коли домовляються, а є час, коли інтереси своєї країни просувають власною стратегічною дією, включаючи силовий спосіб реалізації сильної стратегії.- чи Порошенко приведе Україну до процвітання?
Виктор Тарасов На жаль, влада не дослухається до них, з відомих причин та через кілька хвилин нашле на УП цілу армію "мінстеців", щоб спотворити дискусію між людьми, яким болить все, що відбулося в Україні.Те, що Порошенко став президентом, є ганьба та фатальна помилка українського народу, який на хвилі ейфорії після перемоги над Януковичем, купився на добре відрежисовані, пафосні та майже повністю брехливі промови. Час показав, що ні одна, з десятків обіцянок, не була виконана. Ну і що далі? Чи є хтось, котрий вірить в те, що Порошенко приведе Україну до процвітання? Відповідь може бути тільки одна – це неможливо. Тому продовження існування у владі цього президента, цього уряду, тільки жахлива втрата часу, якого вже обмаль...
Звичайно існує чисто управлінська мета – реформа структури управління самого Уряду – яка не досягається засобами перевиборів. Але на новий Уряд сподівання щодо такої реформи набагато більше, ніж на нинішній Уряд, який цього не зробив і в принципі не здатен зробити.Ідея Конституційної АсамблеїВ такій логіці стає зрозумілою ідея Конституційної Асамблеї як останнього шансу для України. Конституційна Асамблея це процес, який просувається та інтелектуально розробляється на той випадок, якщо правлячий клас буде нездатний запропонувати інноваційну Конституцію з дійсним самоврядуванням (в елітарній логіці – децентралізацією), з подоланням двоїстості виконавчої влади в країні, з дійсною судовою реформою – в напрямку руху країни до розподіленого громадянства в світі всевладдя корпорацій та посилення ролі самодостатніх громад.Особливо успішною була Конституанта в американських колоніях Британії (майбутньому США), тобто Перший та Другий Континентальні конгреси (через ізоляціонізм вплив Конституції США прийшовся на ХХ століття). Конституанта була успішною в ході Великої французької революції навіть на тлі революційного терору, бо вона суттєво вплинула на світ та Європу в XIX столітті. Конституанта була неуспішною в ході Жовтневої революції в Російській імперії на тлі більшовицького та білогвардійського терору. Тобто приклад щодо Конституанти потрібно брати з США, меншою мірою – з Франції, і зовсім не потрібно брати приклад в цьому плані з імперської Росії.Конституційна Асамблея все ближче і ближче, поки правлячий клас неспроможний стати на позицію всієї української громади.- ждать - самоубийство
Stan Barlovski Ждать .Єто самоубийство .Историю творят.Ирина Крятова Перевыборы Парламента и Президента как дискридитировавших себя. У нас нет времени тупо ждать. Мы можем умереть и не дождаться лучшей жизни. Мы хотим рывка в будущее.
Трансцендентні мотиви української громадиВ принципі, на формулюванні раціональних мотивів дій української громади в нинішній кризовій ситуації можна було би завершити. Але позиція авторитетного філософа Мирослава Поповича змусила мене додати цю частину для формулювання ще і нераціональних і значною мірою трансцендентних мотивів української громади.Порушений баланс в результаті невдалої спроби голосування в ПарламентіПерша теза пана Мирослава – уявлення про баланс, який був порушений в результаті невдалої спроби голосування в Парламенті за відставку Уряду.Я сам використовував уявлення про баланс при описі причин виникнення революційної ситуації. Але тут важливо розуміти – коли баланс корисний для суспільства і коли шкідливий.Знову ж таки потрібно для цього ставати на позицію всієї української громади. Баланс в суспільстві корисний, коли він охоплює більшість сфер життя і служить на користь всьому суспільству, а не тільки його правлячому класу.Олігархічний консенсус, який встановився в українському суспільстві вже після революції, – це теж баланс. От тільки олігархічний баланс не на користь всьому суспільству – він продовжує корумпувати країну, він породжує саботаж реформ, він змушує країну коритися зовнішньому управлінню в ситуації війни (бо самі нічого стратегічного робити не можемо). І найголовніше – олігархічний баланс знищує довіру до правлячого класу і робить неможливим солідаризм як основу довготривалого осмисленого і перспективного розвитку країни.Революція в кінцевому результаті веде до відновлення порушеного напередодні революції балансу, але в інших умовах, за іншої соціальної структури, з іншими правилами життя. Тобто цей баланс після революції має бути відновлено на рівні всього українського суспільства. Цей баланс має визнати як позитивний українська громада в цілому, а не лише правлячий клас.Нинішній баланс олігархічного консенсусу не міг і не буде довго існувати. Бо меркантильні політики та олігархи є безперспективними і соціально пасивними, а українська громада є носієм перспективи і в соціальному плані активна. Тому українська громада може, вже будує і буде намагатися будувати баланс в суспільстві на власних умовах.Теза: "проводити вибори і одночасно війну – божевілля"Трансцендентні цінностіВодночас найбільш контраверсійною тезою пана Мирослава у згаданій статті є теза про те, що "проводити вибори і одночасно війну – божевілля".І тут як філософ філософу я буду відповідати пану Мирославу філософськи.Подібно до того, як для окремого людського індивіда основними мотивами життя є ерос і танатос, для колективної спільноти (народу) основними мотивами є не тільки раціональні мотиви короткострокової і довгострокової вигоди, але і тімос – тобто здатність поставити своє життя в готовності померти за деякі трансцендентні цінності (деякі дослідники називали їх ілюзорними).Історико-цивілізаційний досвід людства показує, що відмова від трансцендентних цінностей і від ситуацій вибору між життям і смертю в ситуації їх дотримання робить суспільство кволим, аморальним і зрештою призводить до деградації.Саме тому ризик на межі між життям та смертю, який інстинктивно час від часу приймає на себе суспільство, є важливим для його цивілізаційного розвитку.Євромайдан – це раціональний потяг української громади. Революція гідності – це трансцендентний потяг української громади. Не просто за вхід в Європейський Союз, а за вхід в Європейський союз ГІДНИМИ вмирали люди на Майдані. От чому я люблю Революцію Гідності і не дуже люблю Євромайдан.- друга частина майдану – чіткий розрахунок
Mike_Kharkov _І цей трансцендентний потяг пішов прямо з майдану на схід зі зброєю в руках, і допоміг Путіну у всіх його цілях? так?В мене інша класифікація майдану.Евромайдан був і раціональним, бо цілі не руйнували громади, і трансцендентним, бо діяли більше почуттями.А друга частина майдану – проект спецслужб та олігархів, що був направлений на розв'язування війни, бо війна потрібна була і Путіну для рейтінга, і олігархам для прикриття грабунку, і зовнішнім силам для посилення присутності. А це вже не трансцендентність, а чіткий розрахунок, від якого гравці вже отримують реальний результат. І отримують за рахунок грабування народу України. І шматуватимуть далі.Друга частина вже спиралась на завчасно підготовлені кадри.
Збереження гідностіТак от. Ви, пане Мирославе, говорите, що проводити одночасно вибори та війну – божевілля? Тобто щось таке божевільне, де українська громада може проявити гідність, відновлюючи громадський контроль над цінностями правлячого класу і водночас не даючи ворогу спіймати нас у слабкий момент (слабкий саме для правлячого класу момент)?Ви говорите так, ніби першу хвилю війни Росії проти України зупинив правлячий клас, а не українська громада, яка клала свої життя, поки правлячий клас оговтувався і не дуже поспішаючи відновлював армію. А отже сподіватися зараз в ситуації кризи потрібно на українську громаду, а не правлячий клас – послуговуватися солідаризмом, а не елітаризмом.Революція гідності продовжується, допоки ми час від часу ставимо питання про гідність на межі між життям та смертю. Олігархічний консенсус це негідний баланс. Відновлення гідного балансу пов'язано з ризиком – так завжди, нічого хорошого в житті не буває без плати.Що робить більшість правлячого класу зараз? Вони намагаються забруднити нас корупцією, саботувати реформи, щоб ми втратили віру, що в нашій країні можливі зміни на краще, і зрештою все робить для того, аби принести негідний мир ціною втрати територій.Правлячий клас своїми діями ніби говорить українській громаді: "ви були гімном і лишилися гімном, бо гідними ви ніколи не будете".Зрозумійте – в той момент, коли ми повірили в те, що свою територію можна не відвоювати, а виторгувати назад, ми почали втрачати гідність, яку вибороли на Майдані. В той момент, коли ми злякаємося виборів під час війни, ми продовжимо втрачати гідність.Проводити вибори під час війни не менш ризиковано, ніж вмирати на Майдані під кулями та БТР-ами посіпак Кривавого Президента. Ризик виборів під час війни це гідний ризик. Це той самий ризик, який ми вибрали тоді на Майдані.І що нам сьогодні заважає зробити гідний вчинок? Хіба лишень дуже раціональна філософія про те, що це божевілля.Тому напередодні річниці перемоги першого етапу революції гідності дуже гідним вчинком було би закласти умови руйнування олігархічного балансу і в ситуації війни піти на перевибори – Парламенту і Президента.Олігархічний консенсус за умов саботажу реформ і виторгуваного миру не дасть нам гідності.Лише те, що здається божевільним, зробить нас гідними.- Втрата самомоповаги - найстрашніше
Igor Kvilinsky _ Втрата самомоповаги і віри в те, що ми самі змінюємо своє життя й світ навколо нас, найстрашніше, що може бути. І це саме те, чого домагається цей олігархічний консенсус – звести народ до рівня бидла, рівня зацькованих негараздами та бідністю рабів. І допустити цього не можна.
- достоинство Европейской революции
Попытки институализировать достоинство – некоторая бессмыслица. Это же оценочная категория. Назвать революцию своей страны "Революцией достоинства" – основание и причина гордиться, если есть такая потребность. Однако, если сделано стоящее дело – страной, соотечественниками, вами лично – гордиться не запрещается всё равно. А степень достоинства пускай оценивают кто как хочет.На мой личный взгляд, в Украине произошла Европейская революция и, на мой личный взгляд, это – более чем достойно. Потому что европейские и западные ценности – это наивысший уровень цивилизационных ценностей на данный момент, что как раз можно обосновать с цифрами в руках. Да, название "Революция достоинства" устоялось, неоспоримый факт. Но я почему-то уверен, что мы выходили на улицу не за то, чтобы кто-то оценивал наше достоинство. Взрослый человек сам разберется, что с его точки зрения достойно, а что – нет.
- чи перевибори - гідний ризик?
Олександр Тертичний Надзвичайно пафосно звучить заява, що «ризик виборів під час війни це гідний ризик. Це той самий ризик, який ми вибрали тоді на Майдані.» Маю нагадати, що громада Майдану (київського та всіх місцевих разом) складала максимум 12% українців. То було два роки тому. ЗА КОГО вони проголосують ЗАРАЗ, коли партії коаліції і президент скинули їх з мінімального достатку у принизливу прірву злиденності? А за кого проголосують інші 88%, які не виходили на майдани?
- ніндзя против самураїв
Артем Дугин Тут треба згадати різні військові східні традиції: ми вперто бажаємо вмерти самураями. Самураями, що мають честь. Але успіху досягають ніндзя - інколи змушені протягом декількох діб знаходитись по вуха в лайні, дочекаючись ворога в клозеті, та вбиваючи його одним рухом. І потім ефективно залишають місце пригоди. Невідомі, нечесні але живі, та ті що перемагають.Сергей Дацюк Індивідуальні стратегії не схожі на колективні. Для суспільства в цілому годиться тільки стратегія самурая. Суспільства-ніндзя мають дуже низьку соціальну енергетикуАртем Дугин Японців давайте візьмемо після другої світової, та тих же німців в той же період.Доречі, можна порівняти ті самі країни та їх стратегії: довоєнні та після поразки у другій світовій. Чітка різниця, що дуже нагадує різницю між самураями на ніндзя.
Обговорення (крім того, що в пунктах)- потрібен ПЛАН підйому ГРОМАДИ
Елена Величко Основна ідея, що повинна бути – це не дати продати землю та власність громади -тіж самі підприємства, їх можна віддати в управління, але на 1-2 роки, бо при доступі нормальних людей, усе те кодло, виводиться, та підприємства ДАЮТЬ ЗИСК ГРОМАДІ та зворотній зв"язок – ГРОМАДА ВІДНОВЛЮЄ підприємства, бо в ГРОМАДИ ТОДІ БУДУТЬ КОШТИ.Тобто потрібен ПЛАН підйому ГРОМАДИ та добробуту ЛЮДЕЙ, в системі "ВСЕ ПРОДАТИ" – нема майбутнього, бо постійно іде продаж-перепродаж, БЕЗ СТВОРЕННЯ,ОНОВЛЕННЯ, тобто руйнація, з прибутком у "бонзь", руйнація економічної основи громади, і як наслідок економічна небезпека держави та громадянина, в цй економічній та іншій, що є похідна – ми й перебуваємо, бо не маємо ні на що кошти,нам навісили мантру "це не совок"От треба розшифрувати, що тае совок, совок – це коли не якісна праця та приписки, тобто таж сама мафія, що Зараз. А державна, якісна медицина – то не совок, то в Англії, високі соціальні стандарти – це не совок-то в Німмеччині та
- наше парадоксальне мовчання
LYCIV_OLGA _Найбільший/найдивовижніший (!!!) парадокс наших днів – це те, що ми, українці, – мовчки, нехай і "скриплячи зубами" (бо все, що відбувається завдяки нинішній владі – дійсно "задовбало"!), тільки спостерігаємо за всією мерзотністю цієї ВСІЄЇ постмайданної влади, лише іноді – "стравлючи пар" в інтернеті, але ж примирюємося з цим усім, дозволяємо цій/такий владі так себе з нами поводити, а отже – і стаємо "співучасниками" цієї/такої влади!Одні – інертно дотримуються принципу "моя хата – з краю", інші – воліють сліпо/бездумно вірувати у чергового пана, боячись власної/особистої відповідальності за самостійно прийняті рішення:Наприклад – рік тому – Олексій Полтораченко "Національні особливості боротьби за демократію", або – трохи пізніше: Юрій Романенко "Неадекватність як головний ворог України"
- перемогти внутрішнього ворога
LYCIV_OLGA _Але – з кожним днем/з новою, черговою антиукраїнською/антинародною мерзотою цієї влади – все більше людей переконуються, що ЦЯ ВЛАДА "МИЗДОБУЛІВ" – вочевидь не українського народу та української держави! Це – ВЛАДА ОДНОЗНАЧНО/ЯСКРАВО ВИРАЖЕНИХ/ВІДВЕРТИХ ВОРОГІВ ВСЬОГО УКРАЇНСЬКОГО! Усвідомлення цього народом йде, але йде дуже повільно! Не всі ще це, на жаль, усвідомили/не до всіх дійшло, що, МИ НІКОЛИ НЕ ПЕРЕМОЖЕМО ЗОВНІШНЬОГО ВОРОГА ПОКИ НЕ ПЕРЕМОЖЕМО ВНУТРІШНЬОГО!Бо саме внутрішні вороги діють у спайці із зовнішнім. І мета у них одна – знищення патріотів та України як держави і перетворення країни в територію, яку можна безкарно грабувати, тож "зносити" цю антиукраїнську владу ерзац-політиків/телепнів/тупиць/балаболів/клептократів та мародерів треба було ще "позавчора"! (Геннадій Люк "Чого не розуміють Порошенко і Яценюк" (Тут – на УП); Марія Тановицька "Яка риса національного характеру губить українців"Mike_Kharkov _ Доки не буде усвідомлення цих символів з позиції майбутнього, а не учорашньої (славаукраїнської, провладно-олігархічної по суті), громада не матиме спільного вектору устремлінь, а відповідно й розвитку.Тобто, старе – спочатку треба домовитись про термінологію – лишається актуальним.Ну, нічого не поробиш – "не дозріли", поки, значить! А "кожному овочу/фрукту – свій сезон"! Будемо "дозрівати"!І я сподіваюся/вірю, що виявляться/будуть праві Оксана Котомкина, яка – ще у у статті "Превращение украинцев в рабов: методы и реализация" (ресурс "Конфликти и законы") – наголосила: "Революция Достоинства еще не закончилась. Реализация плана обнищания людей, когда человек полностью зависит от государства, приведет к краху. Не потому, что Порошенко что-то не учел, а потому, что украинцы уже – европейцы, готовые уничтожать рабовладельцев", та Геннадій Люк, який у вище згаданій статті написав: "Остаточну юридичну оцінку дій Порошенка, Яценюка та їх соратників у кращому разі даватимуть прокурори, призначені НАСТУПНИМ президентом. У гіршому – озброєна революційна юрба"
- Сила громади проявлялася лише в розриві з системою
Артем Дугин Сила громади проявлялася лише в розриві з системою, саме за це ми досі маємо залишки поваги до подій на майдані. В волонтерстві - як несистемному русі, що підірвав легітимність системи. Влада інтегрувала в себе частку волонтерів, та перетворила їх на системних містерів смітів ("бірюковщина"), іншу частку дискредитувала, маргіналізувала. По відношенню до влади, громада програла тому, що знову віддала ініціативу системі, в той час коли мала започаткувати свою власну альтернативну владній мережеву систему.Сергей Вирченко Сила проявляється у розумі. Треба зрозуміти власну суверенність у власній країні. Тоді не нас будуть привчати, а ми будемо привчати.
- свій шлях для України
Артем Дугин Україна не може йти шляхом "традиційних" демократій. Інше суспільство, інші традиції. Забагато відповідальності для "обранців народу", забагато ризиків для народу з такими обранцями. Потрібно ліквідувати саме поле для ігрищ: інститут президенства, та парламентаризм.Сама практика передачі владних повноважень - зло. Якщо немає компетенцій - то нічого й делегувати. Вага голосу людини, що бере участь у складному багаторівневому прийнятті рішень, має залежати від рівня професійних компетенцій визначеного іншими учасниками відповідно до їх професійного рівня.
- що і якими кроками потрібно змінити в медіа та експертних середовищах?
- _Економіка – то є саме життя! Володимир Щербина
Економіка – то є саме життя! джерелоВівторок, 24 листопада 2015 - текст автораВолодимир ЩербинаВолодимир Щербина, Львів, Товариство "Мале Коло", Суспільствознавча школа економіки, для УПСуспільна дискусія про побудову суспільних відносинВідгук Блаженнішого Любомира Гузара на статтю "Андрей Шептицький як дороговказ реформ" спонукає мене до продовження міркувань з піднятої проблематики. Допоки в суспільстві не виникне суспільна дискусія в сутнісних категоріях, тим більше з залученням науковців, про належний, притаманний йому спосіб організації буття – побудови суспільних відносин та системи влади, – будуть брати гору емоції.На жаль, вони відбиратимуть енергію суспільної організації і можуть привести до критичного ослаблення суспільства та його дезінтеграції.Вирішення проблем українського суспільства є справою ідеологічноюУкраїнське суспільство сьогодні, дійсно, переживає глибоку соціальну та економічну кризу. І вона пов’язана з домінуванням пережитків "радянщини" не так у громадській свідомості та способі буття суспільства, як у державному регулюванні суспільних і економічних процесів.Проте, "суспільство міняють ідеї. Ідеї є головною рушійною силою – не пролетаріат, не там якісь інші соціальні феномени, – а ідея як концепція нового буття. Якщо суспільство може породити цю ідею, воно породить політиків, які будуть її реалізовувати", – писав Мирослав Маринович.То ж вирішення проблем українського суспільства є справою ідеологічною. Тобто, завдання оздоровлення суспільства та забезпечення його подальшого розвитку не може бути вирішене на безідеологічній основі, як також і на основі тих суспільних ідей і практик, які призвели до проблем.Що являє собою українське суспільствоВід часу набуття незалежності, в Україні не працювали над тим, що, власне, являє собою саме українське суспільство, яка його будова, які соціалізуючи чинники в ньому діють і з якою силою кожен з них впливає на його організацію, функціонування та розвиток.Вважалося (і вважається), що цими питаннями цілком вичерпно займається уряд і Верховна Рада, і що для успіху достатньо запозичити певні суспільні рішення в інших, сьогодні успішних держав.У результаті відбулося неусвідомлене нагромадження фрагментованих і непослідовних рішень на практично успадковані та не реформовані ще з часів СРСР суспільні відносини. А вони, як відомо, будуються на засадах соціалізму.Крім того, не секрет, що сьогодні суспільства цілого ряду розвинених держав перебувають під впливом лібералізму, який переслідує мету атомізувати особу і позбавити її впливу обмежуючих чинників, які накладає на неї сама її участь у суспільній побудові та у процесах суспільного буття.Ці обмежуючі чинники на інституційному рівні складають своєрідну "ідентифікаційну матрицю" українського суспільства. Відтак, їх руйнування веде до руйнування і самого суспільства.Суспільство не в стані сформулювати запит на зміни суспільних відносинВ той же час ряд науковців світового рівня, в тому числі лауреат Нобелівської премії з економіки 1993 року, доктор економіки Дуглас Норт, переконливо доводять, що для розвитку економіки та управління суспільством дуже важливо враховувати суспільні інститути, які склалися в даному конкретному суспільстві історично, та їх взаємодію.На жаль, робота з їх визначення в Україні не проводилася і її результати не враховувалися для побудови моделі суспільного та економічного розвитку.Саме відсутність такої роботи і призвела до того, що побудова системи управління суспільством та його розвитком диктується державою, окремими учасниками процесу прийняття рішень, відірвано від суспільства, а відтак – дуже суб'єктивно. А суспільство не в стані сформулювати запит на зміни суспільних відносин.Ідеї соціалізму та лібералізму руйнують основи суспільно-економічного устроюЯкось доктор економіки, професор багатьох європейських університетів, Іво Полулях висловив таку думку: "Економіка – то є саме життя. Економісти її комплікують і тим вони ускладнюють життя".Відтак, про економіку і податки треба міркувати в тій самій сутнісній парадигмі, в якій людина сприймає своє життя. І не лише своє, а і своєї сім'ї та родини.Саме ці суспільні одиниці є найдавнішими, значно давнішими, ніж громада і держава, саме вони продукують потреби, які складають спільне благо і задовольняються через функції, визначені для інститутів громади та держави, і саме вони фінансують ці функції.Ця парадигма встановлена Соціальною доктриною Церкви та працями Митрополита Андрея Шептицького в соціальному питанні.Вивчення навіть перших документів Християнського суспільного вчення – Енциклік Святого престолу "Rerum novarum" (1891), "Quadragesimo anno" (1931), Пастирського Послання Митрополита Андрея "О квестії соціальній" (1904) – приводить до висновків, що основним в суспільстві та економіці є сімейний бюджет, який наповняється результатами реалізованої праці і фінансує функції, які разом складають основи притаманного суспільству устрою, а також те, що праця є більш вагомим чинником, ніж навіть капітал.Вона є джерелом утворення приватної власності сім’ї та родини, а відтак – суспільного багатства. З неї ж фінансується і спільне благо, але не на шкоду тому, що Митрополит Андрей назвав "властю вітцівською".Ідеї ж соціалізму та лібералізму руйнують основи суспільно-економічного устрою, притаманного українському суспільству, і тим несуть загрозу його цілісності, економічній силі та здатності збудувати власну державу.Встановити належні правила перерозподілу праціТобто, існує певна межа для вилучення та відособлення праці як основного джерела наповнення сімейного бюджету, переступити яку держава "не сміє".Визначити цю межу і встановити належні правила перерозподілу праці як джерела утворення суспільного багатства – це надважливе завдання для кожного народу. Бо правильно встановлені правила у цій сфері взаємно підсилюють спрямування суспільних процесів, сприяють утворенню синергетичного ефекту, збільшують силу народу і могутність держави.І це не просто економічна наука. Це завдання міждисциплінарної взаємодії багатьох наук, які описують українське суспільство, як систему. Хоч дуже складну і малозрозумілу, та все ж систему.Тобто, суспільство можна і потрібно описати в категоріях систем як з точки зору побудови, так і функціонування та управління.Необхідність моделювання суспільства, особи, сім'ї, родини, громадиМіркуючи про українське суспільство у своїй праці "Синергетична концепція культури", доктор фізико-математичних наук професор Анатолій Свідзинський також приходить до висновку про утопічність та шкідливість лівої ідеї і задається питанням, чи не можемо ми намалювати спрощену, але виразну картину дерева буття народу?Для цього він пропонує застосувати "знайомий з точних наук метод моделювання складних явищ. Модель бідніша за реальний процес в усій його повноті, але якщо вона… схоплює головні риси цього процесу, вона має перевагу над реальністю в тому відношенні, що може бути досліджена докладніше і на ній вдасться виявити важливі риси, які можуть відповідати реальності.Фактично дослідники в галузі футурології обирають саме такий підхід, намагаючись до того ж надати моделюванню не лише якісний, а й кількісний характер, тобто складають математичну модель".Таке завдання під силу вирішити лише спільними зусиллями представників різних наук – від богословських до точних – у тісній та дбайливій співпраці.Метою цієї роботи має стати визначення у якості елементів математичної моделі суспільства його основних (базових) інститутів: особи, сім'ї, родини, громади; праці та приватної власності, їх зв'язків між собою та з державою, а також – ролі у процесах побудови, функціонування та розвитку суспільства.Проблема різного бачення проблем суспільством та державоюВажливою частиною цієї роботи повинно стати привернення уваги суспільства до надмірного перерозподілу податками та "солідарними" внесками найманої праці, яка реалізовується в економіці України.В диспропорції цього перерозподілу полягає причина суспільної та економічної кризи, оскільки праця є не лише економічним ресурсом, а й чи не найголовнішим соціалізуючим чинником, і має свої функції в сім'ї та родині, а зокрема – фінансувати потребу у створенні їх приватної власності.Вона є їх природним приватним інвестиційним ресурсом! Тому від її належного і повноцінного функціонування залежить практично все в суспільстві та економіці. Проблема полягає лише в тому, що бачення цієї "належності" у суспільства своє, а в держави – своє. І треба знайти відповідність.
- знання треба послідовно, без епатажу виносити на люди
zilwowa_На Ютубі чимало коментарів Олега Соскінаі добре було б, звичайно, вказати, котрий із них пропонується послухати. Я не сумніваюся що він є одним із тих фахівців, які дуже добре розуміють глибинні причини того стану економіки та суспільства, який ми маємо нині в Україні. І знаю з перших рук (навіть не з коментарів на Ютубі).Проте, ці знання треба послідовно, без епатажу виносити на люди, пояснювати і пропонувати дуже конкретні зміни: що, де, коли і як треба змінити і чому. ...А також - ініціювати активність фахової та громадської думки, спрямовану на роз'яснення причинно-наслідкових зв'язків та пропозицій.Ще раз наголошу: заходи з усвідомлення проблеми, способів її усунення та забезпечення подальшого розвитку мають міждисциплінарний характер і потребують участі відповідних фахівців....І хорошого медійного супроводу.
- Що ми розуміємо під терміном "українське суспільство"?
Володимир Щербина Що ми розуміємо під терміном "українське суспільство"? Якщо щось таке, що структурно не містить інтелектуальної еліти, а також необхідної комунікативної складової, то це - не суспільство.Константин Соловьев Українське суспільство - это тоже абстракция ибо не имеет общего мозга, как основы организма ( субъекта с возможностью появления ВОЛИ).Абстракции это плоды воображения и для правоотношений ( с экономическим смыслом) - не имеют правспособности, а следовательно и дееспособности).
- виробити суспільну ідею та чин до неї, які можуть згуртувати суспільство
Суспільство, а тим більше таке, що претендує на націю(!), не може не містити важливих структурних компонент. Відтак - треба їх активувати з метою виробити таку суспільну ідею та чин до неї, які можуть згуртувати суспільство, "націлити" його на певну "кінцеву" мету розвитку".Інші ("варяги" і колективний "дядько сем") цього не зроблять.
- знання треба послідовно, без епатажу виносити на люди
- Украина на краю. Логика революционного поворота. Святослав Швецов
Кто может обеспечить справедливость и развитиеЯ хочу жить в Украине, основой общества и государства которой является справедливость, экономика страны находится в постоянном развитии.При этом справедливость я понимаю как ответственность человека перед обществом за те права и свободы, которые ему даются обществом. При условии неизбежного наказания за несоблюдение своей ответственности и навязывания своих свобод других членам общества за счёт их прав.Для этого Украина должна стать другой. Полностью другой.Может ли нынешняя власть обеспечить справедливость и развитие? – Нет.Может ли нынешняя оппозиция любых раскрасок в случае получения власти в государстве обеспечить справедливость и развитие? – Нет.Может ли общество заставить власть обеспечить гражданам Украины справедливость, а стране развитие? – Нет.Что такое "народ"Потому что «Народ» — это масса людей, которая не имеет конструктивных целей, задач и методов их достижения.«Народ» не имеет чётких целей, задач и методик. Каждый человек отдельно – это своя собственная картинка существующего мира, зачастую искажённого посредством СМИ, свои мотивации и свои цели.«Народ» в целом реагирует на раздражители стихийными всплесками бунтов, уходом личного бизнеса в тень и т.д. Т.е. вынужденное поведение «народа» по отношению к власти является оборонительным. Вот только одной обороной сражения не выигрываются.Неадекватность элитИ власть и оппозиция являются «элитой» нашего общества. Которая через свою субъектность навязывает свою модель государства. Больная «элита» навязывает обществу больное государство, которое вынужденно существовать исключительно для обеспечения интересов нынешних политических и бизнес «элит». Имея административные и финансовые ресурсы эти «элиты» вносят многочисленные вирусы в общество – информационные, поведенческие, идеологические и т.д. В итоге общество также становится больным. Настолько, что речь идёт уже о переходе украинского общества в коматозное состояние.А «элиты» и построенное ими государство является неким сумасшедшим домом, в котором мы все живём. Что видно даже не особо вооружённым взглядом кроме тех граждан (и их уже довольно много), кто полностью принял правила «палаты №6» и многое происходящее вокруг считает «нормальным». Разделяясь только на сторонников «больных смыслов от власти» и сторонников «больных смыслов от оппозиции».Причём, болезнь имеет обратную связь. И наши «элиты» также уже глубоко больны и попросту неадекватны. Причём – все. И власть и оппозиция ведут себя неадекватно. Одни считают что полностью контролируют ситуацию и в экономике страны ничего страшного не происходит – можно её грабить и дальше. Другие, желая попросту занять их место, постоянно генерируют различные виды бессмысленных «протестов», цели которых, на самом деле, абсолютно не затрагивают абсолютное большинство населения.От замены главврача лучше не станетДаже живя в сумасшедшем доме, люди понимают, что от замены главврача лучше не станет.В нормальном, здоровом обществе существует несколько политических субъектов (как минимум два), которые предлагают обществу различные методы лечения болевых точек. Эти субъекты, конкурируя между собой, вынуждены опираться на те или иные части общества. В результате победы одного или нескольких таких субъектов государство соблюдает интересы хотя бы той части общества, на которую или на которые опирались данные победившие субъекты в своей борьбе.В здоровом обществе идёт постоянное обновление таких субъектов за счёт работающих социальных лифтов. Кроме такого инструмента контроля над субъектами (элитами) в здоровом обществе и государстве народ имеет ряд механизмов общественного контроля над действиями элиты.Во многом такие правила общественного договора были приняты элитами за счёт понимания того, что замыкание элит на самих себя ведёт сначала к деградации элит, потом к деградации общества и в конечном итоге к деградации и исчезновению страны, элитами которой они являются.На самом деле, хоть многие как в нашей стране, так и за рубежом говорят о «народных государствах» и о создании действующих моделей общественного договора «снизу» — абсолютно все такие модели (как здоровые, так и больные) в истории человечества были внедрены «сверху». Т.к. в результате любой смены предыдущей элиты и замене её на новую она приходит к власти и осуществляет внедрение новой модели договора между элитами и обществом через инструменты власти. Если происходит уничтожение элит, но новые элиты не обладают возможностями (властью в государстве) внедрить такую модель, то такое общество переходит под контроль другого государства, либо исчезает.В Украине «элиты» не отражают и не хотят отражать интересы даже части общества, а замкнуты только на своих личных интересах. В стране не работают социальные лифты. Все инструменты действенного общественного контроля над действиями украинских «элит» были уничтожены едва родившись. Как несущие угрозу личным интересам этих «элит». Глупо ожидать, что какая-то часть «элит» переодетая в отличные от действующей власти партийные цвета будет коренным образом что-то менять. Весь конфликт интересов между различными группами украинских «элит» лежит в плоскости их места в «Серой пирамиде» украинского общества и государства. И не более того.Может ли общество "самоорганизоваться"?Также является большой ошибкой ожидать от общества некоей «самоорганизации» в некие общественные организации, которые могут «контролировать» действия «элит». В условиях «Серой пирамиды» государство, т.е. субъекты «элит» всегда будет побеждать узконаправленные действия тех или иных групп людей. Пока они не будут направленны на переустройство всей системы государства и не заменят нынешние «элиты». Грубо говоря, ещё можно и нужно отстаивать и даже где-то отстоять интересы чернобыльцев, предпринимателей, жителей той или иной улицы. Можно заставить посадить того или иного конкретного чиновника. Но в данном случае общество и его представители выполняют несвойственные ему функции – оно работает вместо власти. А возможно только эпизодически.Для того, чтобы власть стала народной и работала в интересах народа он и должен стать этой властью. Т.е. должна произойти полная смена нынешних «элит» и исключение их субъектности. Нынешние «элиты» должны утратить возможности влиять на общество посредством инструментов власти, СМИ и финансов. Либо же возможности остатков ныне существующих элит не должны быть определяющими.Однако, «представители народа» — это, также как «общество» в целом, достаточно аморфное понятие. Каждый «представитель» имеет свои интересы, видение и т.д. Не объединённые по общей программой, целями и задачами в единой субъект такие «представители» превращаются просто в скопище активистов и общественных организаций. И они не в состоянии ни менять нынешние «элиты», ни менять систему даже в случае исчезновения данных «элит».Необходимость создания субъекта политического и общественного процессаСоответственно, возникает необходимость создания субъекта политического и общественного процесса, состоящего из новых элит (теперь уже без кавычек), который должен прийти к власти и осуществить построение новой модели государства, основанного на принципах социальной справедливости (см. выше) и экономического развития. Попросту говоря – заключить с обществом новый общественный договор между государством и народом, который будет принят обществом в целом и обеспечить обществу социально-экономическое развитие.Кто должен построить такую организацию-субъект? Это должны быть люди, которые:- Понимают основные «болевые точки» нашего общества. И видят методы их лечения.
- Разбираются в экономике и могут предложить пути выхода страны из кризиса. Фактически, пути восстановления страны.
- Не были у власти в ранге депутатов, чиновников и силовиков высшего и среднего уровня.
- Не имеют криминального прошлого.
- Обладают силой воли и твёрдостью характера, чтобы с одной стороны не идти на компромисс с нынешними псевдоэлитами, а с другой стороны – чтобы смогли претворить в жизнь свои идеи и программы когда придут к власти. Несмотря на сопротивление части общества и бывших (на этот момент сегодняшних) «элит»
К чему должен стремиться этот субъектК чему должен стремиться этот субъект.Во-первых – к отражению интересов большей части общества. Причём, к отражению настоящих интересов. А именно, к улучшение социально-экономического положения людей. Для этого необходимо правильно локализовать эти проблемы, что мало у кого получается, и найти правильные методы их решения.Во вторых — к созданию механизмов контроля общества над действиями элиты. Т.к. продумывать эти механизмы необходимо заранее.В третьих. Необходимо снять с людей ту информационную матрицу, которая навязывается нашими СМИ. Необходимо постоянное разъяснение активистам и сторонником того, что подаётся в СМИ. Давать объективную картину происходящего. С логическим обоснованием причин и последствий. Если из мозгов людей не выбить занесённые туда информационные вирусы, то закончится потерей объективности обществом. Что уже во многом произошло. Что в свою очередь при ещё большем ухудшении социально-экономического положения приведёт страну к анархии. Т.к. люди не смогут объективно оценивать ситуацию в чрезвычайной ситуации.В четвёртых. Необходима программа. Она не нужна в деталях, но принципиальные направления политического устройства, экономической модели, внешнеэкономической и внешнеполитической ориентации, социальной поддержки, организации силовых и правоохранительных структур, модель административного аппарата и т.д. При этом все эти вещи должны опираться на реальность. Не просто на цифры и возможности, которыми обладает Украина сейчас, а на те ресурсы, которые будут в стране, когда станет возможной «перезагрузка системы». А ресурсы в этот момент будут гораздо меньше, чем сейчас. Собственно, такая программа должна давать представление о той стране, той модели общества, которую необходимо построить. И обозначать хоть примерные алгоритмы действий после прихода новой элиты во власть.Как получить властьСовершенно понятно, что субъект должен получить власть. Поэтому на «закидон» типа «Да они власть хотят получить» необходимо однозначно отвечать – «Да. Мы хотим получить власть. Потому что иначе создать новую модель общества не выйдет».На какие ресурсы может опираться этот субъект в борьбе за власть? К сожалению, ресурсов для немедленного получения контроля над государством у такого субъекта не будет по определению. Цели и задачи новых элит кардинально будут отличаться от интересов нынешних псевдоэлит. Компромисс хотя бы с частью нынешних «элит» (в случае, если они почувствуют реальную угрозу от такого субъекта) приведёт к вхождению верхушки этого субъекта в существующую «Серую пирамиду» в качестве каких-то частей прежней элиты и полному сливу всей инициативы.Поэтому победа в стиле «мирным демократическим путём» попросту невозможна в сложившихся условиях. Т.к. ресурсы на такую «победу» есть только в пределах нынешних «элит».Внешнее финансирование из-за рубежа влечёт потерю суверенитета в большей или меньшей степени. И рассматриваться субъектом новых элит тоже не может. За внешние ресурсы рано или поздно спросят. И жёстко. Это только Ульянов смог, благодаря уникальному стечению исторических обстоятельств нагло кинуть всех своих спонсоров. Да и потенциальные ресурсы СССР были намного больше, чем отдельной Украины.Казалось бы – ситуация безвыходная. На то, чтобы прийти к власти нужны ресурсы, а их нет или брать их нельзя. Однако, ситуация с мировой экономикой и внешнеполитической ситуацией ведёт к тому, что экономика Украины катится в пропасть. Что не раз освещалось не только в моих статьях и не только на ресурсе «Хвиля». Данная ситуация ведёт к тому, что у нынешних псевдоэлит сокращается ресурсная база. А у нового субъекта она растёт. В первую очередь за счёт активистов, симпатиков и организационной структуры.Исторические параллелиЛогика развития ситуации в Украине ведёт к тому, что постоянное ухудшение социально-экономической ситуации приведёт к исчезновению ресурса у нынешних «элит». И вот в этот момент ресурсы старой и новой элиты будут сравнимы между собой. При этом социальная поддержка старых элит в обществе будет практически равна нулю. На самом деле ни одна революция не была результатом «завоевания». Власть брали не столько потому, что были сильны революционеры, столько потому, что эту власть уже никто не хотел защищать. Если в обществе есть силы, которые хотят взять власть и силы, которые имеют ресурсы эту власть отстоять, то это не смена власти, а гражданская война. Классический пример – Россия 1917-го.В феврале 1917-го у Царской семьи ни осталось ресурсов. Никто не выступил в защиту монархии – ни дворяне (коим по долгу как бы было положено), ни армия, ни полиция, ни буржуазия, ни крестьянство с рабочими. Смена власти произошла быстро и практически бескровно. Вина Временного правительства в том, что оно не смогло предложить обществу то, что ему было действительно необходимо. А также не смогло решить военный вопрос – ни быстрой победой, ни «почётным миром». По сути, к власти пришли представители тех же самых «прежних элит». Только стоявших ранее на ступеньку ниже. Закончилось это октябрьским большевистким переворотом. И в итоге власть взяла сила (субъект), которая хоть и была малочисленной, но была наиболее организованна и предлагала наибольшей части общества решение действительно насущных для неё проблем.Да, потом была гражданская война. Однако и здесь сказалось то, что именно большевики обладали наибольшей поддержкой среди активного населения при нейтралитете подавляющего большинства пассивного населения. В результате именно большевики навязывали свою модель государства и общества. Которая, в итоге, оказалась таки недееспособной.Если субъект не будет созданЕсли такой субъект, состоящий из новых элит и предлагающий новую модель государства и общественного договора не будет создан или же до момента начала Руины он не будет иметь поддержки на значительной территории страны среди активной части общество, то государство Украина попросту исчезнет в результате социального конфликта. А попросту – в результате полного исчезновения производства, инфраструктуры, каких-либо структур власти и воцарения анархии. Как минимум мы получим парад суверенитетов, который не имеет пределов измельчания. Вплоть до суверенитета улицы в отдельном селе.Чего необходимо избегать в процессе созданияНу и несколько слов о том, чего необходимо избегать в процессе создания такого субъекта.- Недопустимость компромисса
Я уже писал выше о недопустимости компромисса с нынешними «элитами». Если проще, то такая организация не должна включать в свою структуру тех, кто подлежит люстрации. А это практически весь нынешний и предыдущий политикум. Также недопустимо сращивание с криминалом. К чему приведёт получение финансирования от представителей современных украинских «псевдоэлит» я уже писал выше.
- Единственной «идеологией» должен быть прагматизм
Единственной «идеологией» должен быть прагматизм. С человеческим лицом. Любое действие и положение программы должно отвечать критерию максимальной полезности для общества и его выполнимости – соответствует ли результат затрачиваемым ресурсам.Т.е. необходимо отсекать все течения, которые приводят к неактуальным проблемам. Эти проблемы должны быть отданы на решение на местном уровне. Но конкретнее об этом я напишу в следующей статье.С этой точки зрения ни украинский национализм, ни коммунизм-большевизм не несут никакого конструктива. Ибо не предлагают решения социально-экономических проблем общества. А только создают новые. Мало того. И та, и другая идеологии суть есть одно и тоже. Т.к. обе основаны на человеконенавистничестве. Только одни по некоему «классовому» признаку, а другая по этническому. При этом человеку предлагается «идеальный вариант» — для того, чтобы «стать» в ряды той или иной идеологии надо просто родиться. Либо украинцем, либо в определённой социальной страте (что в условиях современной Украины практически пожизненно). Налицо абсолютный инфантилизм – ничего делать не надо. Всё заберём у врагов. В этом обе эти идеологии тоже абсолютно схожи.В экономике они действуют всего двумя действиями арифметики – «отнять» и «поделить». В методиках «отъёма» и своей «работы» вообще они тоже абсолютно одинаковы. УПА и НКВД ничем в этом не отличались друг от друга. В итоге мы имеем одно и тоже дерьмо, только в разных обёртках. Либерализм в чистом виде также не подходит по причинам, которые я буду расписывать не в этой статье.
- Социально-экономическая программа должна быть выполнима.
Невозможно строить инновационную экономику в условиях колоссальных долгов и общей технологической и инфраструктурной отсталости. Точно также должны откидываться утопические проекты социального, политического, экономического и т.д. устройства Украины. На которые нет ресурсов а эффект от них минимален по сравнению с затрачиваемыми ресурсами.
- Костяк организации необходимо строить только на тех, кто практически полностью поддерживает цели, задачи, методы и программы организации.
По сути – объединяться попросту не с кем. Все субъекты в Украине – это представители нынешней псевдоэлиты. А всякие общественные организации, профсоюзы, группы людей попросту не имеют достаточной субъектности.Если ещё проще, то все мероприятия необходимо проводить опираясь только на свои ресурсы. Если кто-то желает присоединяться, то делает это на беззаговорочно подчинённом положении. Иначе даже повестка единичной акции будет размыта а проведение акции и её результаты будут непредсказуемы. Что постоянно случается в нашей стране при попытках объединения различных формализованных и неформализованных групп при проведении тех или иных акций (мероприятия власти и оппо здесь не рассматриваются, так как являются действиями псевдоэлит, направленных в их интересах).Категорически нельзя привлекать к мероприятиям представителей нынешних «элит». Кроме мероприятий необходимо понимать, что время многословных обсуждений что в реальности, что в сети уже прошло. Все, кто не поддерживает цели, задачи, программы вежливо оставляются в стороне. У нас свобода, так что надо давать таким людям или группам людей свободу делать то, что они хотят. Но не в рамках организации.
- Любое мероприятие, проводимое организацией должно быть хотя бы частично результативно.
Т.е. должны быть озвучены реально достижимые актуальные задачи и хотя бы часть их них должна быть решена. Иначе произойдёт дискредитация и маргинализация субъекта.
- И последнее. Учиться полезному нужно у всех. Даже у врагов и противников.
- народ дуже і дуже розрізнений
На практиці це майже не реально зробити так як у нас народ дуже і дуже розрізнений + читаємо історію — ну ніколи не виходило у хохлів щось зробити разом — в смислі гуртом і всією країною.Так і входили в чийсь склад і далі гадили москалів чи турків чи пшеків чи ще когось чи щось. А винні самі. Кажу як є — на практиці це не реалізуємо.
- Задавлять відразу інші країни
А тепер саме головне — нехай таки чудним образом прийшла гарна влада—- то ви думаєте хтось дасть із зовні помінятися Україні? Та задавлять цю нову владу іще в зародку. Давить будуть росіяни напару з єс та сша. На том все й закінчиться. Бо сильна країна це їм конкурент не потрібний на майбутнє. Задавлять відразу ж як побачать що суспільство почало скидати і міняти владу.
- Що далі? Сергій Дацюк 23.02.2016
Що далі? ИсточникСергій Дацюк 23.02.2016 - текст автораПитання «що далі?» бентежить сьогодні в Україні всіх – і політиків, і олігархів, і широкі кола української громади – ба, навіть у світі цим дуже цікавляться. Щоб відповісти на це питання, потрібно оцінити ситуацію, в якій ми в Україні опинилися.Що ми маємо?Два підходи до аналізу невдалої спроби відставки УрядуПолітична криза в жанрі аналітики інтриг виглядає дуже непривабливо. В цьому жанрі сформульовано два основних підходи до аналізу ситуації невдалої спроби відставки Уряду 16-го лютого 2016 року.Перший підхід – змова і маніпуляція громадою відбувалася в колі Президента, Прем'єр-міністра, олігархів та окремих утаємничених депутатів – запропонований депутатом Лещенко в блозі «Разобрать сговор по молекулам» і підтриманий депутатом Найемом.Другий підхід – рішення щодо невідставки Уряду приймалося за межами України і Президент змушений був змінити своє попереднє рішення просування відставки під тиском США – запропонований Юлією Мостовою в її статті «Ми ділили апельсин».Водночас обидва підходи мають дещо спільне – і в тому, і в іншому випадку мова йде про маніпульовану демократію в Україні, коли українську громаду ніхто навіть не збирається питати, що вона думає з того чи іншого приводу і чого власне вона прагне.Окрім того, обидва підходи не суперечать один одному. Інакше кажучи, різка зміна курсу Президента під тиском зовнішнього управління від наполягання на відставці Уряду до просування невідставки Уряду стала можливою лише за умови попереднього існування всередині політикуму олігархічного консенсусу, який передбачає наявність достатніх інструментів маніпуляції депутатами в Парламенті в обхід їх незалежного волевиявлення як представників громадськості.Проблеми:
- більшість депутатів не виконують волю української громади
Відтак зафіксуємо першу проблему – голосування в Парламенті за невідставку Уряду засвідчило, що більшість депутатів не виконують волю української громади. Ця більшість депутатів можливо навіть не виконує волю Президента України – вона виконує волю центрів зовнішнього управління.Відтак про незалежний Парламент, який представляє волю української громади, мова більше вестися не може. Якщо цей Парламент збережеться і не піде на вибори, це буде не наш Парламент, ми йому довіряти більше не будемо.Обсуждение:
- основная задача для управляющего класса
Victor Lougovski Движущие силы революционного процесса - это народные массы. В их понимании революционный процесс не завершён. Завершиться он тогда, когда стоимость человеческого капитала в стране сравняется, по крайней мере, с ближайшими странами ЕС. И это основная задача для управляющего класса и его сторонников.
- основная задача для управляющего класса
- незадовільною є оцінка всього правлячого класу
Друга проблема полягає у тому, що визнання роботи Уряду незадовільною є оцінкою не стільки Уряду і не стільки навіть зв'язки Уряд-Парламент чи навіть Уряд-Парламент-Президент-(олігархи), скільки це є незадовільною оцінкою діяльності всього правлячого класу.
- іншого правлячого класу в нас нема
Третя проблема, опереточна спроба Третього Майдану показує, що українська громада свідомо чи несвідомо відчуває просту істину - іншого правлячого класу в нас нема. І якщо цей правлячий клас почати фізично знищувати, на його місце прийдуть не кращі, а гірші.
Чому США не підтримують відставку урядуІ тут ми виходимо на цікаве питання, яке не поставила в своїй статі Юля Мостова: а чому в США передумали так різко, тобто чому пропозиція Президента замінити Яценюка на Саакашвілі, Яресько, Шимківа чи Клімкіна не знайшла підтримки?Вочевидь, прораховуючи здібності і можливості кандидатів на посаду Прем'єра, в США дійшли висновку, що жоден з кандидатів не покращить нинішню ситуацію.- Саакашвілі попри всю його харизму не має всегромадської підтримки і контраверсійно сприймається багатьма чиновниками та бізнесменами.
- Яресько добрий виконавець, але не має ані власної ініціативи, ані харизми, ані широкої підтримки серед політиків та бізнесменів.
- Клімкін вже є представником нинішньої команди Уряду і принципово змінити ситуацію не зможе, бо не має власних управлінських інновацій.
- Шимків просто не має управлінського досвіду в економіці і не сприймається як лідер політиками та бізнесменами.
Отже виходить так, що можливо це не США проманіпулювали українським Президентом, а український Президент, запропонувавши очевидні і відомі кандидатури, проманіпулював США задля того, аби вони дали команду на відміну відставки Уряду.Отже революція досі не згенерувала українських політиків нової якості. Тобто мова йде навіть не про молодих політиків, а скоріше про катарсис чи внутрішнє оновлення мотивацій наявних перспективних політиків.Обговорення:- Разве США против отставкия Яценюка
Елена Степанова Разве США против отставкия Яценюка. Воробьев утверждает обратное. Это звучит на 5 минуте видео.
- причина - простий здоровий глузд більшості депутатів
Юрий Верба Не якась змова, чи зовнішній вплив стали вирішальними в тому, що не усунули Яценюка, а простий здоровий глузд більшості депутатів.
Чому не стався катарсисКатарсис міг би статися, як це стається у всіх радикальних революціях.Але ми, українська громада, самі відмовилися від умов цього катарсису:- ми не пішли на радикальну люстрацію політиків, дозволили їй сповільнитися, а потім тихенько дозволили правлячому класу її згорнути;
- ми не досягли введення воєнного стану, за умов якого лише і можливо було радикально звільнятися від саботажників, контрабандистів і мародерів;
- ми не дотисли владу щодо покарання винних у розстрілі Майдану та агентів Росії, які безпосередньо причетні до підготовки окупації - безліч з них продовжують сидіти у Парламенті, багато хто просто проживає награбоване в Україні, навіть нікуди не емігруючи.
Ми, українська громада, своєю бездіяльністю постійно доводили владі - ми є бидло і з нами так можна, бо ми на це заслуговуємо.- Тому що всі зайняті фіктивно-демонстративною активністю
У США, на відміну від нас, можновладці (і державні, і приватні) відчувають власну відповідальність за свої рішення і вчинки. У нас, на віфдміну від США, можновладці (і "державні", і приватні) відчувають власну безвідповідальність. Адже точно знають, що спитати з них - нема кому.
- чи є самоорганізований суб'єкт "революції"?
Сергей Вирченко Якщо йдеться про самоорганізовану систему (суб'єкта), то на це питання відповідь повинна бути у власній програмі, що визначає шлях до мети.Тому питання - чи є самоорганізований суб'єкт "революції"? Тобто - чи є в кого-небудь програма революції - не в значенні владного перевороту, а в значенні зміни напрямку спільного руху.У ліберальному загалі поняття "спільний рух" не відповідає реальності. Адже самоорганізованих суб'єктів - безліч.Безліч суб’єктів, безліч програм, а "української громади" немає, "самоорганізований суб'єкт "революції" - відсутній.
Обговорення- дело не в США, а во власти
Victor Lougovski Что мешает революционному процессу. Явно, что это не союзники страны, а олигархический класс и порождённая им система коррупционного управления страной.Причина удушения революционного процесса и постоянного манипулирования массами материальная - сохранение возможности получения сверхдоходов и, как можно, подольше.
Що далі?- Які можливі подальші варіанти
Аналітика інтриг, на якій спеціалізуються безліч наших знаних експертів, є цікавою лише тоді, коли виходить на саме такі узагальнення.Отже, враховуючи все вищесказане, як люблять останнім часом запитувати журналісти та експерти у політиків - що далі?Відповідь на це питання не така вже й проста. Але не тому, що політики не бачать, як унормувати ситуацію в оперативному плані. Якраз в оперативному плані політики дуже чудово все бачать:
- переформатувати Коаліцію;
- якщо це вдасться, переобрати Уряд;
- якщо це не вдасться, піти на перевибори Парламенту;
- в новому Парламенті поставити питання про переобрання Президента.
Тут все зрозуміло. - Кого українська громада хоче бачити Прем'єр-міністром?
Але от яке важливе питання виникає.А хто наш народний Прем'єр-міністр? Кого власне українська громада хоче бачити Прем'єр-міністром? Депутати на це питання відповіді не мають і не шукають, бо їх стихія торги - на кого сторгуються, то і буде. А українська громада має відповідь?Чому ми, українська громада, допускаємо ситуацію, що нам з-за кордону диктують, кого хочуть бачити нашим Прем'єр-міністром? Ну з нашими керівними політиками в цій ситуації все ясно - немає такої підлості і гидоти, на яку вони б не пішли, щоб зберегти свою владу та капітали.А ми українська громада, можемо бодай запустити процес голосування «Народний Прем'єр».І не треба торочити мені про «технічного прем'єра». «Технічні прем'єри» потрібні лише для того, щоб ними, по-перше, маніпулювати (з боку Парламенту чи з боку Президента і далі аж до зовнішнього управління), а, по друге, щоб їх підставляти під функцію утримання олігархічного консенсусу, щоб потім в будь-який момент злити як головного олігархічного колаборанта.Українській громаді потрібен не «технічний прем'єр», а справжній прем'єр.Тобто нам, українській громаді, потрібно врахувати ту саму обставину, яку враховували США, коли приймали рішення про відміну відставки українського Уряду - про перспективного політика як загальногромадського лідера.Мається на увазі проста українська традиція останніх десятиліть.Троє з наших Президентів, до того, як стати Президентами, були Прем'єр-міністрами: Кучма, Ющенко, Янукович.Отже, не виключена ситуація, що обираючи зараз нового Прем'єр-міністра, ми обираємо майбутнього Президента.Обговорення:
- зараз щось питати у громади немає сенсу
orest krok_А зараз про щось питати у громади немає сенсу.Останні соц.опитування
- Рошенко 17 % ,
- Жулька 15%.
Yevgen Naum Рошеновські опитування всі дуті, як і януковичські. Немає там ніяких 17 %. В останній час може 7 і то з натяжкою. - потрібна громада де юре
Лема Валерий українській, де факто громаді потрібна громада де юре, і громаді начхати на всіх премьєрів разом узятих.Але сперше потрібна громада де факто, бо зараз її і де факто немає.Громадяни є, але розрізнені, не об’єднані в громаду.Бездіяльність громади - це від того, що кожен робить так, як сам знає. ("броунівський рух").Лема Валерий Сенс громади полягає в тому, що вона не об'єднана, як суспільство, а єдина від природи, в той самий час суспільство мусить мати для об'єднатня розрізнених індивідів, і де воно їх бере? саме так, у громаді, чому? тому що більше немає де брати, тільки як висмикнувши їх по одному із громади, нащо суспільству особистість, якщо вони закляті вороги? не було би кому об'єднувати баранів в стадо, і для того воно виховує Вас і Дацюка.
- можемо запустити процес голосування «Народний Прем'єр»
Sergii Zhurave А ми українська громада, можемо бодай запустити процес голосування «Народний Прем'єр».
- а как выбирать?
Елена Степанова Вопрос некорректный. А кто у нас будет премьер? Это как кота в мешке выбирать. Кто громче кричит и больше обещает, тот и премьер?Может нужен конкурс? Нужна площадка для слушаний. Пусть кандидаты выступают со своим видением ситуации теперь и предложениями как из нее выходить. И из вариантов выбирать наиболее приемлемый.А фамилия - это ни о чём. Всех кто был у руля государства вообще бессмысленно допускать. И не потому что некомпетентны а потому что нужно рубить гордиев узел коррупции.
- Як зрозуміти, якими мотивами керується кандидат
Eugene Lykashev За якими ознаками можна визначити, що для такої людини головне, влада, особисте збагачення, чи майбутнє власного народу, розквіт держави та збагачення й процвітання всіх українців?Як зрозуміти, якими мотивами керується ця людина, беручи на себе таку відповідальність? Зараз я не вірю жодному з політиків.От, наприклад, якби я став президентом України, щоб я зробив спочатку? Особисто я, Євген Ликашев. Я б домігся, щоб PayPal безперешкодно зайшов на ринок України. Я б домігся, щоб простий українець міг вільно відкрити рахунок в будь-якому банку світу, щоб відкладати на нього частину своїх грошей і бути впевненим у своїй старості, а не жебракувати на пенсію у 950 гривень. І ще, я хотів би, щоб Ілон Маск збудував Tesla Gigafactory №3 саме в Україні. Звісно, цього ніколи не буде і я ніколи не буду президентом. Але я бажаю, щоб так сталося.
- где искать пассионарную личность
Если мы говорим о роли личности в истории страны, то исторический процесс не породил такую личность Всеукраинского масштаба ни ранее, ни в настоящем. Опыт показал, что ковыряние в политическом навозе всегда есть грубейшая ошибка. В статье речь идёт лишь о конституционном процессе селекции политиков. Это длительный процесс и причина тому - несовершенство Конституции.Налицо противоречие в политике правящей группы, и средней, и мелкой национально - ориентированной буржуазии. Именно эта часть буржуазии способна дать стране пассионарную личность и создать партию национального достоинства. Так можно значительно ускорить конституционный процесс.
- этих надо сменить срочно
юрий иванов Сменить это элитное быдло необходимо СРОЧНО! Майдан новый необходим и он будет.
- головний вiдповiдальний - Президент
Анатолій Півненко А хiба справа у прем'ерi?!! На перше мiсце треба ставити Президента як головного вiдповiдального за нинiшню ситуацiю в Украiнi. Згоден з С. Дацюком, який в статті "СУТЬ НИНІШНЬОЇ ПОЛІТИЧНОЇ КРИЗИ" пише про ОЛiГАРХiЧНИЙ КОНСЕНСУС, що його уклав ПП з рештою олiгархiв.
- нет никого сейчас на эти должности
Елена Огиенко Нет никого сейчас на эти должности.
- тех, кто есть сейчас оставить - так они на подхвате у заграницы.
- оппозицию ставить нельзя. потому что у них нет связей с ЕС и США, а связи с востоком Украина сейчас не приемлет.
Елена Васильева Якась безнадiйна ситуацiя.Хочемо,але не можемо.Навiть сказали нiчого.Невже доведеться чекати,коли в Украiнi находиться справжнiй Лiдер,поки вiн виросте,потiм розжене цих нiкчем,о-оооо!Мабуть не доживу...Oleg Sko Как можно называть какую-то кандидатуру на пост "народного премьера", если ни один, НИ ОДИН!, из предлагаемых кандидатов не может озвучить внятную, четкую концепцию развития Украины ни на 20 лет, ни хотя бы на 2 года?Остаются варианты "премьер по экстерьеру" или "премьер по красноречию". - Немає доброї волі в народу ростити власних лідерів
Эвридика Штурвалова Українське суспільство безнадійно хворе на колоніальне рабство: антивідбір починає діяти ще в школі, якщо не в дитсадку. Найталановитіших затирають, блокують, відсувають від активної громадської діяльності, харизматиків саботують. Немає доброї волі в народу ростити власних лідерів. Тому перемагають хижаки.
- пошук лідера - глухий кут
Василий Шелудяков Пошук лідера, або жирафа, якому зверху видніше – це глухий кут. Істинний президент – це МИ, кожен з нас! Наявний президент – то речник українців.Да буде так!
- чому не можу назвати жодну людину
Nick Seam Ми не назвемо жодного прізвища саме тому, що система налаштована на "отрицательный отбор". Я замислився, чому я можу безкінечно називати негідників у політиці і не можу назвати жодну людину, якій можна повністю довіряти.Тому що система не схвалює тих, хто від неї незалежний і хто грає не по її правилах. В таких умовах вибирати - тішити систему. Треба все руйнувати під корінь, бо іншого шляху ця наволоч нам не залишила.Вже назвали десять прізвищ. Насправді нас багато є вже зараз, просто ми не бачимо і не чуємо один одного. Напишемо коментар - і забуваємо про проблему.
- поставить банкира, который держит деньги в Украине
Я советовала бы оставлять Порошенко, а в премьеры выбрать банкира или олигарха, который докажет, что он держит большую часть своих денег в Украине. потому что только тогда у премьера и у народа цели общие будут. только я таких не знаю.
- Кандидатури
- Садовий
Олег Торгало Кто такой Садовой, что он сделал за это время, чем отличился, что поменял, какие подвиги борца за справедливость совершил? Так себе, такой же шлак, немного симпатичней и воспитанней.
- Юлия Тимошенко
Yevgen Naum У нації повинен бути лідер. І такий лідер є, Тимошенко. Тільки дурнолобе зомбі фірташово-порошенкових каналів будуть випучувати очі і кричати юлькабрехуха, юлькаворовка. Ну то й сидіть в багнюці, яку місять для вас олігархи.Юрий Верба Як не крути, немає в країні зараз нікого зі здібностями і згодою замінити голову уряду, а потім стати успішним президентом крім Ю. Тимошенко. Тому так натужно намагаються забруднити її наші вороги і конкурентиОлег Торгало После Юлиных фокусов, в нормальном обществе вспоминали бы ее как национальный позор и негативный пример политикана.
- Михаил Саакашвили
Надежда Казакова Я бы, например, проголосовала за премьера Саакашвили, президента Вакарчука.Zhannah Kirillovskaya Мой премьер-Саакашвили.Как только у него появится реальная власть,он начнёт перемены и бизнес переметнётся на его сторону.Однако,понимаю, что этой страной управляют олигархи. Местные и не местные. Они и общественным мнением управляют через СМИ. Не дадут ему стать премьером.Nadiya Dovzhenco Майбутній премєр і президент - той, хто візьме відповідальність за введення воєнного стану евакуацію з зони бойових дій населення і відсіч агрессору. Той хто не боїться Путіна і відповідальності.. Той хто за один день викине всіх генералів.Саакашвілі це вже робив і з набагато більшою різницею в силах. Але ми повинні бути готові до його наджорстких методів і бути впевнені, що він грає на нашому боці.Олег Торгало Михо, в каких то моментах достоин уважения, но вряд ли он будет уж прям такой самостоятельной фигурой - очередная чья то марионетка. Гонит правду - матку он к сожалению только в одну сторону, хотя другие бояться и это делать.
- Арсений Яценюк
Вадим Еремейчук Я скажу крамолу - Яценюк - нормальный премьер по тех. качествам на самом деле, но в такой системе он не может быть эффективным. Думаю, США это и оценили.Олег Васьковський Сговор с олигархами - это достойно оценки США, но только за не имением лучшего.Но нам нужен действительно лучший премьер, лучший президент и лучшая ВРУ. Давай не будем воров называть нормальным премьером.Вадим Еремейчук Я сказал по 'тех качествам' воров из них делает система. Важнее иметь ген прокурора с высоким уровнем доверия.
- Лановий Володимир
Vladimir Torhov Лановий Володимир Тимофийович, доктор экономичних наук,Лариса Ковалева Президент не нужен вообще. Даже избираемый парламентом. От двоевластия одни беды. Премьер - Гриценко или Лановой или Савченко.
- Олег Соскін
Sergey Pushnya Олег Соскін.
- Виктор Шишкин
Ludmila Akutina А почему бы не обратить внимание на тех, кого отвергла нынешняя власть? Например, Виктор Шишкин, Генеральный прокурор Украины в 1991-93 гг. судья Конституционного суда (2006-2015 гг.), депутат Верховной Рады 3-го и 4-го созывов.22 июля 2015 года Досрочно уволен Президентом Украины с занимаемой должности за то, что он не поддержал предложенный в проекте Конституции вариант децентрализации и придание особого статуса ОРДО и ОРЛО.
- Гриценко А.С.
Виталий Снижко Насправді, все дуже просто. І прем'єром, і президентом має бути Гриценко А.С.
- Богдан Яременко
Nana Vollmond Мой фаворит на премьера - Богдан Яременко. Он нейтральный и очень правильный, без сентиментов!
- Павло Шеремета
Михаил Олейник Трудная задача выдвигать кандидатуры на такие посты,я бы предложил премьер-Саакошвили или Шеремета,президент-Надiя Савченко.
- Олег Борисюк
Леся Студенкова Олег Борисюк
- Михаил Притула
Alla Chernorai Михаил Притула
- Віктор Михайлович Пинзеник
Леся Сидорчук Запам'ятався Віктор Михайлович Пинзеник його вчинком за часів прем'єрства Ю. В.Тимошенко.Будь -якому прем'єру потрібна наша підтримка. Яка може бути при наявності довіри і відповідних вчинків.
- Сергій Дацюк
Артем Дугин Вважаю, що найкращим Президентом України може стати С. А. Дацюк.З ним можна багато в чому не погоджуватися, але рівень компетенцій, порядність, цільність, ясність бачення, стабільність "фокусу" цієї людини є унікальними. Це був би шанс для країни.Особисто я навряд чи підтримаю, як волонтер в передвиборчих перегонах, та власне і на виборах (а це дуже важка праця) будь-яку іншу людину. Так, таке рішення прийняти - важко. Для чесної людини такий рівень "амбіцій" - це важка ноша відповідальності, в першу чергу. Це не тільки зміна способу життя, зони комфорту, оточення, а багато більше. Це виклик самому собі, зміна соціальної ролі, та звичної риторики, загроза репутації, врешті-решт.Михайло Грушевський був непоганим істориком але виявися не дуже гарним президентом. Але мені здається, що якщо б С.А. Дацюк прийняв би таке рішення, протягом року б з'явився б новий загальнополітичний дієвий громадський рух, потім партія. Підтягнулися б ті, кого не зачепяли БПП, НФ, ПР, СДПУ, Батьківщини та інші соціальні ракові пухлини. Підтримав би бізнес, освітяни. Впевнений, що увімкнулися б сотні тисяч, а мільйони б схвально гойднули головою ))). Це я без лірики, бо якщо ні, то ці люди таки емігрують.Володимир Іценко На мою думку як людину не помічену в коррупції, і хто має уявлення про управління країною і про майбутнє є сам Сергій Аркадійович.Його я б хотів бачити на посаді премєр-міністра (якщо він сам звичайно не проти).
- Г. Москаль
Владимир Розгони Г. Москаль
- А.Арестович
Ирина Крятова С.Дацюк, А.Арестович, Ю.Романенко.
- Юрий Романенко
Ирина Крятова С.Дацюк, А.Арестович, Ю.Романенко.
- Н.Воробьев
Ирина Крятова Н.Воробьев
- Савченко
Лариса Ковалева Президент не нужен вообще. Даже избираемый парламентом. От двоевластия одни беды. Премьер - Гриценко или Лановой или Савченко.
- Садовий
- зараз щось питати у громади немає сенсу
- Хто наш майбутній український Президент
Тобто питаючи «що далі?», ми повинні чітко усвідомлювати, про наскільки далі ми питаємо? Бо якщо ми питаємо про «що далі?» на найближчі місяці, то тут все зрозуміло – криза продовжуватиметься, а відсутність стратегічних компетенцій у правлячого класу не дозволить її приборкати швидко.А от питання «що далі?» на найближчі роки значно цікавіше.Вже зрозуміло, що нинішній Прем'єр-міністр, якщо він звичайно не встигне зробити чогось екстраординарного, бути Президентом не може.А хто зможе?Хто наш майбутній український Президент, якого ми сьогодні хочемо бачити Прем'єр-міністром?Дай мені відповідь на це питання, українська громадо, і я скажу, що буде далі.Бо навіть в цьому разі буде все не просто з «далі».Але хоча б ця відповідь сьогодні потрібна.Обговорення:
- зачем нужна должность президента
Beta Veroniki Почему премьер не может выполнять функции президента. Почему так необходима должность президента?
- почему новый премьер должен стать впоследствии президентом?
Надежда Казакова И почему нынешний новый премьер должен обязательно стать впоследствии президентом?Эта украинская традиция совсем себя не оправдала. На мой взгляд лучше "мухи отдельно-котлеты отдельно".
- зачем нужна должность президента
Обговорення:- далі - тиша
Igor Chernenko Що далі? А,далі тиша. Три тижні "народні обранці" будуть працювати з народом десь у Домінікані а може на Балі? Рішення знайдеться-сумнівів нема.
- дальше - или полный распад, или утилизация старого новым
Pavlo Melnik Эт все только часть наличных проявлений состояния Аномии... дальше только Конец Аномии - Или полный распад или утилизация старого новым
- Майбутній премєр і президент - той, хто візьме відповідальність
Nadiya Dovzhenco Якийсь абсолютний тупик. Все більше схиляюся до думки, що нас врятує тільки повномасштабний наступ Путіна і вся так звана еліта змиється у місця свого постійного проживання.Головне потім, після перемоги не пустити їх назад в Україну.
- виписати контури нової республіки
Volodymyr Tkachuk Починати треба з виписування контурів нової республіки за принципом рес - публіка, тобто спільна справа, річ посполита. За основу брати еволюційно досягнуті в першій половині 17ст. князівсько-шляхетські принципи управління українською територією. Частина тих принципів проіснувала до 1917р., а на ЗУ - до 1939р., так що треба просто придивитися як 100 років тому працювало місцеве самоврядування, судова та виборча системи, інститут власності тощо.Ці інститути в модернізованому вигляді і сьогодні доводять свою перевагу в найуспішніших країнах світу. Але ми вчепилися в інститути, створені Леніном-Сталіном і які в чистому вигляді збереглися в КНДР і факт ефективності яких на ліцо. Просто мазохізм якийсь. А після відтворення автентичних інститутів держуправління можна взятися і за персоналії, бо в такому випадку відомо, що повноваження президента - аналогія повноважень короля РП до 1648р. або сьогоднішнього президента Німеччини чи Чехії.
- змінювати не персоналії, а систему
Lvivgoldenducat Lvivgoldenducat Треба змінювати не персоналії,а систему влади, бо конфлікт Премєр-президент триває вже 20 років поспіль.
- який вихід
orest krok_Вихід--закласти в бюджеті Н-нну суму під відобори для любителів гречки і додаткову пенсію для пенсіонерів за штам у паспорті за відмову приймати участь у виборах. Тоді є шанс.
- Що далі? - для кого?
Сергей Вирченко Ми не входимо до референтної групи Дацюка. Що далі? - для кого?Для Дацюка? Формувати сучасну філософію. Не віртуальну, а реалістичну. Тобто - спрямовану на реалізацію.Нам всім треба позбутись фіктивно-демонстративних прагнень. Треба опановувати конструктивну логіку.Бачу таки варіанти:1. для кожного окремо2. для груп, ГО3. для партій4. для соціуму5. для української громади (майбутньої)Lena Khodakovska 7. для планети в цілому
- більшість депутатів не виконують волю української громади
- ФИЛОСОФСКИЕ ВОПРОСЫ ТЕКУЩЕГО МОМЕНТА (Вопрос 3) Светлана Овчаренко
ФИЛОСОФСКИЕ ВОПРОСЫ ТЕКУЩЕГО МОМЕНТА(Вопрос 3)Почему правительство должно быть «технократическим»?Наблюдая перипетии оценки работы правительства и слушая сопровождающую этот процесс риторику, задаюсь вопросом – почему мое правительство должно быть «технократическим»?Понимают ли, тиражирующие это определение для украинского правительства, смысл термина «технократия» и представляют ли процесс реализации «технократом» политики в социальной сфере, в гуманитарной сфере (права человека), в сфере культуры , в сфере информации, в сфере экологии, в сфере здравоохранения, образования, международных отношений?Интеллектуальный популизмМы много слышим о «популизме» (и смыл этого понятия тоже заговорен до дыр), имея ввиду экономические параметры жизни людей. Но повторяя мантру про «технократическое» правительство, мы можем гордиться правом первенства на новый тип популизма – интеллектуального.Интеллектуальный популизм – это когда мышление на государственном уровне соответствует низкому уровню образованности и примитивному пониманию понятий, терминов, концепций.Уровень требований к высшему менеджменту не дает надежды на измененияМожно ли представить себе современную крупную компанию или бизнес-корпорацию, которая решила найти себе топ-менеджера по одному критерию – технократ. А вот для украинского народа наниматели (депутаты Рады) считают возможным выставить лишь одно требование к менеджменту страны – быть технократами. И их это не смущает, в чем , собственно, и проявляется уровень гуманитарной образованности, уровень осмысления системности процессов в государстве, уровень понимания смысла произносимых «умных» слов. А заодно, как побочный эффект, можно наблюдать и уровень реального понимания современных социальных вызовов, которые стоят перед Украиной.Надо так понимать, что наши министры могут не обладать системностью мышления, не понимать мировых тенденций развития общества и экономики , не справляться с реализацией инновационных технологий, не уметь формулировать стратегические цели. Закономерный вопрос – как без таких требований к высшему менеджменту страны мы можем надеяться на реальные изменения нашего социального состояния ?
- вопрос не по адресу
Олександр Гнєдаш Запитання в пустоту. Щоб навіть зрозуміти їх, треба володти згаданими рисами - системністю та відповідним масштабом мислення, а такі люди знаходяться далеко за межами влади, а частіше, і за межами політики.
- мало осталось недискредитированных терминов
Виктория Денисенко Просто "правительство профессионалов" у нас уже было , "правительство политиков" себя не оправдало, вот и "плохо придумали" слово, чтобы "не политики и не профессионалы".. Поэтому ... "как лодку назовёшь ..."
- это просто власть специалистов
Слово "технократ" не несет негативного смысла. На самом деле это слово означает лишь "власть специалистов", то есть именно ученых, менеджеров, инженеров, которые обладают специальными знаниями в своей области и попадают в правительство не потому, что они выбраны через политические партии (Яценюк или Тимошенко) или являются влиятельными бизнесменами (Ахметов, который практически не принимал участие в работе Рады). Другими словами, технократы в идеале равноудалены от интересов различных групп влияния (партий, крупного бизнеса) и выполняют свою работу в соответствии с требованиями экономической ситуации, а не политической целесообразности.Например, итальянское правительство Марио Монти является примером правительства технократов, которое пришло на смену пр-ву Берлускони, когда последний потерял поддержку парламента из-за коррупционных и сексуальных скандалов.Современные крупные корпорации или компании (я работаю в компании среднего размера с обьемом капитала в управлении 11 млрд. долларов) возглавляют не политики, а технократы, будь это специалист в социологии, финансах, инженерии или экономике. Я не знаю успешной американской компании, которую бы возглавлял бывший профсоюзный лидер (как например б. президент Бразилии Лула) или актер (Арольд Шварценеггер не стал успешным губернатором штата Калифорния).Термин "технократ" не должен пугать.Это своего рода "хирурги", которых приглашают тогда, когда ни одна партия не хочет брать на себя ответственность за непопулярные действия (помните знаменитые фразы Яценюка "правительство камикадзе" и "кулю в лоб" если не справлюсь - до сих пор жив и он, и его правительство: его задача - не подвести свой "Народный фронт" в лучшем случае, в худшем - использовать должность для обогащения).Википедия сообщает, что "К технократическому методу формирования правительства, то есть созданию его не на политической, а на профессиональной основе, прибегают некоторые страны в случае политического или иного кризиса. Чаще всего так поступают государства с президентской формой правления. После Второй мировой войны наиболее часто таким образом формировалось правительство в Финляндии — 7 раз. Показательной в этом отношении стала ситуация в Италии в первой половине 90-х годов XX века, когда в коррупционном скандале были задействованы все без исключения члены правительства и лидеры основных политических партий. В результате этого в 1993 и 1994 годах действовало непартийное технократическое правительство во главе с директором Банка Италии К. А. Чампи."Светлана Овчаренко Согласна с позицией Википедии в отношении "метода формирования правительства".Но вот еще одна цитата из Википедии, в которой четко проговариваются критерии профессиональной компетентности и совместность действий по реализации ясных целей:":Технократическое правительство — это власть экспертов, которая эффективно выполняет административные функции. В технократической системе, в которой экономика регулируется экономистами, социальная политика регулируется политологами, система здравоохранения управляется специалистами медиками и другие отрасли соответствующими специалистами, которые работают и обмениваются знаниями совместно, координируемые специалистами-менеджерами, производительность каждого максимизируется настолько, насколько это принципиально возможно".К сожалению, практика нашего менеджмента осталась на уровне советского прочтения технократии, о чем я стремлюсь предупредить.Тоже цитата: "Советский Союз осуществил Социал-тейлоризм, где экономическое планирование, политическая бюрократия и техническая элита производили контроль над экономикой через учреждения, подобные ГОЭЛРО, или пятилетние планы. В то же время политические воздействия повлияли на советское планирование; политическая бюрократия разрабатывала планы, чтобы достичь технических результатов, и необходимой цены производства, считаясь скорее не с технической, а с экономической необходимостью." Почитайте украинский закон о стратегическом планировании и вам станут очевидны причины моих тревог.
- вопрос не по адресу
- Роль гражданского общества в формировании общественного консенсуса. Вадим Еремейчук
Роль гражданского общества в формировании общественного консенсусаВадим Еремейчук - текст автораОт автораРасширяем цикл статей посвященных формированию общественного консенсуса по урегулированию вопроса олигархической собственности в Украине, развиваем план действий и рассматриваем роль гражданского общества в этом процессе.Короткий анализ распространения буддизма в ТибетеКогда Падма-Самхава распространял буддизм в Тибете, он применил несколько интересных методик, которые позволили процессу пройти успешно:
- Он оценил, что могут понять в Тибете, а что нет, часть учения была изложена, а другая "отложена" на несколько веков, то есть, не было попыток научить всему сразу.
- Даже оставшаяся часть учения была разделена на части в зависимости от способностей и предпочтений учеников.
- Он не отвергал существующих верований в Тибете, а "инсталлировал" буддизм поверх них. К примеру, если в Тибете были жертвоприношения животных, а буддизм против этого, – беда? Можно было насаживать "по-христиански", а можно было предложить заменить животных на статуэтки из глины. Шаманы проверили – работает, уважение учителю, – все довольны, особенно животные. Естественно, также Падма-Самхава не говорил, что ваши местные "духи" – ерунда, он говорил, что подчинил их.
Роль гражданского обществаВ идеале граждаское общество должно быть локомотивом прогресса и развития остального общества. Но эту функцию невозможно исполнять без субъектности, которая может возникнуть только в рамках общественного консенсуса. А это в свою очередь значит, что не только общество должно слушать гражданских представителей, а и они обязаны слышать то, что в реальности волнует людей и понимать какие мнения являются доминирующими; понимать основу, с которой необходимо работать.Такая основа хоть и накладывает определённые рамки как на сложность излагаемых идей и концепций, так и на сам нарратив, что не нравится многим представителям ГО, но в реальности просто требует выхода из собственной зоны комфорта. Ведь всегда можно излагать упрощённую, укороченную и даже неполную версию своих подходов, но за счёт более широкого распространения таких идей, усиливать их практическую применимость, что в итоге сформирует базу и для более сложных концептов."Постепеннее".Истоки данной проблемы лежат в самом расслоении украинского общества. По сути, в Украине сосуществуют (прим. условно) и современная Европа, и Европа 20-го века, и Азия, и даже немного Африки с русским миром тоже есть.Находясь только в нише "современной Европы" гражданское общество не сможет оформить действенный общественный консенсус, поскольку сама данная группа находится в меньшинстве. Здесь мы возвращаемся к известному дзенскому коану: если в лесу, в котором никого нет, упало дерево, то был ли звук?Необходимые качества идейОсновными качествами идеи, на базе которой необходимо объединиться самому гражданскому обществу является конструктивность, понятность и актуальность для большей половины избирателей – это ключевое требование.1. КонструктивЗдесь можно много выслушать о том, какой недоделанный украинский народ: не так голосует, берёт гречку, роет копанки, где не надо, пилит деревья, чтобы затопило, паркуется не так, да и вообще начни с себя и своего подъезда и так далее.Такой подход контрпродуктивен по нескольким причинам:- часто он усиливает атомизацию общества, а не формирует общественный консенсус
- если какие-то явления происходят, значит это является текущей основой с которой необходимо взаимодействовать, а не отвергать её, просто обесчеловечивая большую часть общества
- часто ничего продуктивного, кроме уныния и апатии такие заявления не приносят
И вот почему:- если, допустим, мы говорим про экологию, то достаточно осознать, что 90% серьёзных, а не вымышленных экологических проблем в различных странах – это обычная бедность. Страны с низким ВВП на душу населения имеют плохую экологию, а с высоким – хорошую. Работая над тем, чтобы украинец был богаче, Вы работаете в том числе и над улучшением экологии, образования и даже над повышением уровня толерантности к ЛГБТ! Эти и многие другие проблемы, о которых сейчас бесполезно сокрушаются многие известные представители ГО, являются производными, и будут решены природно при решении проблемы бедности
- многие негативные явления не могут быть искоренены без заменителя, условно говоря, вместо жертвоприношения животных нужна глиняная статуэтка. (Прим. Будет порядок с парковочными местами и столбиками, где нельзя парковаться – украинцы будут парковаться лучше! То есть, это проблема эффективности государства, но нет, надо обязательно написать "телегу" ненависти – смысл?)
- часто такая критика идёт с позиции что "мы уже в Европе, мы же идём в Европу", что является обычным игнорированием реальности – спасибо Юнкеру, он многих отрезвил. (Прим. Для особо запутавшихся, предлагается просто посмотреть выступления Трампа и его рейтинг, а потом еще раз.)
Критиковать общество в определённых случаях можно и нужно, но это очень опасный инструмент в нашей ситуации общественного раскола, поэтому важно указывать связь этой критики с реальными решениями проблемы, и, конечно, поглаживать украинский эгрегор – украинцы всё-таки держатся!2. ПонятностьНекоторые интеллектуалы пишут о войне, упрекают общество в недостаточной мобилизации, но при этом рассуждают об этимологиях и эгрегорах, а самой прагматичной (но всё еще мало реалистичной) идеей является новая Конституция на базе общественного консенсуса, которого, де факто, сейчас нет.(Прим. Ах, если бы они только могли применить свои же рассуждения к самим себе и выйти из зоны личного комфорта, то было бы очевидно, как загадочно выглядело бы обсуждение этимологии слова "п*здец" во время боя и предложения подумать о Конституанте!)На самом деле, можно говорить и о Конституции, и о футурологии, но снова-таки необходимо чётко указывать связь с реальными задачами; повышать концентрацию общества на основном, а не дезориентировать его. (Прим. По сути, речь идёт об информационной мобилизации, эффективного использования того скромного информационного ресурса, которым обладает гражданское общество.)3. АктуальностьОчевидно, что идея должна не просто быть понятной и конструктивной, но и актуальной, иметь силу, побуждающую общество к действию.Также очевидно, что политики уже поработали на электоральном поле, поэтому в реальности всё, что необходимо делать ГО на этапе формирования общественного консенсуса – это детализировать, развивать и сортировать уже существующие тренды!Какой основной тренд во внутренней политике? Борьба с коррупцией и влиянием олигархов. Неужели, это маленькое поле для работы? Неужели, без решения данных проблем возможны какие-то другие решения?Кто сформировал гражданский план решения этого вопроса? Или всех устраивает, как его решает власть путём политического кризиса? Или всем снова предлагается поверить в экспортного мессию? Отсутствие внятных и комплексных ответов на эти вопросы со стороны ГО говорит насколько оно оторвано от остального общества, своего ключевого ресурса субъектности.Общественный консенсусСреди существующих на данный момент общественных консенсусов наиболее выражены внешние и антагонистические.Есть консенсус по геополитическому вектору развития в сторону западного мира и консенсус противостояния агрессии Путина, однако их успешная имплементация зависит от внутренних.Антагонистические внутренние направлены против коррупции, против олигархов, против бедности, против текущей власти и т.д. мало того, они имеют ярко выраженную социалистическую мотивацию.Это наша реальность, которую необходимо не игнорировать, не противопоставлять ей себя, а дополнять её и расширять, переводя в прогрессивное и конструктивное русло.По сути, ключевая задача состоит в том, чтобы описать имплементацию неосоциалистических принципов, адаптированных к украинским реалиям с точки зрения мотиваций прогрессивного капитализма! (Прим. постмодерн, всё-таки) Это особенно важно в условиях травм, нанесённых коммунизмом украинцам, когда вместе с ним из общественного сознания стираются и принципы солидарности, борьбы за справедливость, которую необходимо установить в том числе и в отношении нескольких богатейших кланов Украины.Таким образом, условно "левые" поддержат сами инструменты, без страха быть заклеймёнными коммунистами, а "правые" поддержат прогресс и капитализм, – соотсветсвенно, консенсус будет действительно широким.Ошибки гражданского обществаКто-то из "селебритис" ГО удосужился детально пояснить, допустим, вот это:Online.de: Вы себя еще чувствуете членом команды президента Петра Порошенко?Саакашвили: Я всегда чувствовал себя членом большой команды Украины. И к этому, конечно, относится политическое сотрудничество с президентом. Я всегда хотел ему помочь стать успешным президентом, но его успех должен был стать успехом Украины. Я никогда бы не стал служить только одной личности. Я служу Украине. Он также служит Украине. Mы все в команде, которая работает на благо Украины."Успех президента должен был стать успехом Украины", – напрашивается вопрос – но не стал? С намёком, что и не станет? Но всё-таки, "Mы все в команде, которая работает на благо Украины." Вместе с Кононенко?Очевидно, что реальное обновление власти может произойти за счёт проекта Саакашвили, поэтому важно детализировать его позициионирование, в том числе и касательно Президента и объяснить обществу, как текущая позиция соотносится с борьбой против олигархов. Это реальный инструмент влияния, когда г-ну Саакашвили пришлобы бы или определиться конкретнее, или терять рейтинг, что могло бы и повлиять на Президента в том числе.Но как Вы собрались влиять на Президента и олигархов напрямую, если ГО на существующей базе общественного консенсуса даже не может повлиять на нескольких журналистов-политиков без серьёзных активов? После того, как они решили остаться в БПП после скандала Абромавичуса и реакции Президента, их необходимо было бы повсеместно объявить основными предателями идеалов Майдана, – ведь на других особых надежд не было давно, а эти бодро дезориентируют общество имитационной деятельностью, втягивая его во внутриклановые разборки, – поэтому опаснее всего. Сформировав такой инструмент влияния, хотя бы на них, им также пришлось бы определяться, что могло бы, в том числе, и повлиять на Президента при решении вопроса Кононенко."Постепеннее", но эффективнее.Данные примеры показывают, что гражданское общество больше занято поддержанием личной зоны комфорта, чем реальной государствообразующей деятельностью, что всегда приводит к расколу, – и это первое, что необходимо исправить.Раскол в гражданском обществе(Прим. Мало того, переговоры между этими группами напрямую практически невозможны. Но вначале всегда грустно, дальше будет веселее.)Ключевой задачей для преодоления раскола в гражданском обществе является не "выяснение отношений" между условными группами, а формирование субъектности, через правильно выработанную повестку, принятую обществом – тогда все остальные группы будут или втянуты в обозначенный дискурс, или будут маргинализироваться.(Прим. Это не голосовное заявление, а резльтат дискуссий с Валерием Пекарем, с Олегом Покальчуком, с Сашей Боровиком и многими другими.)Что мы имеем в итоге?Несмотря на мою критику многих известных представителей ГО, широкий общественный консенсус обязан включать в себя то, что есть и взаимодействовать с ним.Субъективно, я выделяю три основных, заметных и адекватных концепции:- "Конституанта" Сергея Дацюка
- Концепция "тысячи маленьких реформ" Валерия Пекаря
- "Прогресс через просвещение" Юрия Романенко
(Прим. Поправьте, если пропустил, что-то заметное, только без представителей группы "Диагностики", пожалуйста)Предлагаемая идея формирования общественного консенсуса по урегулированию олигархической собственности цивилизованным способом, на базе принципов прогрессивного капитализма не противоречит ни одному из вышеописанных направлений.Тем не менее, оценивая концепции по вышеизложенной системе координат, учитывая прагматичный конструктив, понятность обществу и актуальность, она может стать той необходимой основой, на базе которой и смогут реализовываться и более высокоуровневые концепты-надстройки.ПослесловиеДанный текст продолжает развитие теоретической базы, необходимой для формирования общественного консенсуса по урегулированию проблемы олигархической собственности в Украине.На данный момент серия статей в той или иной степени раскрывает реальный план действий в его психологической, образовательной, гражданской, политической и революционной составляющих:- Теоретическое обоснование (ч.1): "Популизм, демократия и революция"
- Теоретическое обоснование (ч.2): "Власть, собственность и общество"
- Либеральная аргументация "Прогрессивный капитализм в украинском контексте"
- Аргументация ГО "Роль гражданского общества в формировании общественного консенсуса"
- Work-in-Progress. Политико-правовая аргументация
- Оптимальный исторический прецедент "Евромайдан vs Революция Гвоздик"
- ИДЕЯ: НАЦИОНАЛЬНОЕ ЕДИНСТВО
ИДЕЯ: НАЦИОНАЛЬНОЕ ЕДИНСТВОИДЕЯ: НАЦИОНАЛЬНОЕ ЕДИНСТВО - заключается в том,что национальное единство создается благодаря объединению и солидарности людей, занятых в определенных сферах, независимо от социального положения в них, образующих объединение (функциональную группу).ЦЕЛЬ:Цель - осуществление контроля органов государственного управления и защита прав и свобод, удовлетворение общественных, в частности экономических, социальных, культурных, экологических и других интересов граждан Украины, при осуществлении своих политических прав.ЗАДАЧИ:Увязать гражданское общество Украины, вокруг ЕДИНОГО НАЦИОНАЛЬНОГО ИНТЕРЕСА.
- в ходе деятельности объединения, обязательное участие людей разных социальных групп,что становится благотворным условием зарождения общности интересов. а общность интересов - это ступень к общенациональному единству интересов. И,как следствие, к ЕДИНОМУ НАЦИОНАЛЬНОМУ ИНТЕРЕСУ.
Свободное объединениесогласно Международной Конвенции, общественное объединение считается СВОБОДНЫМ, что крайне важно при рассмотрении споров с государством в ЕСПЧ, при условии отсутствия публичных функций в Уставе объединения. и все же, общественное объединение, может иметь определенный порядок публичных функций и характеризоваться, как СВОБОДНОЕ, если государство делегирует общ. объединению, данный порядок публичных функций.Функции контроля за органами гос. властиГосударство может,а в нашем случае должно, поручить ВСЕУКРАИНСКОМУ НАЦИОНАЛЬНОМУ СОЮЗУ ЭКОНОМИКИ ТРУДА И ПРАВА функции,по КОНТРОЛЮ ЗА ОРГАНАМИ ГОСУДАРСТВЕННОЙ ВЛАСТИ.Консультативный органом Парламента и ПравительстваВСЕУКРАИНСКИЙ НАЦИОНАЛЬНЫЙ СОЮЗ ЭКОНОМИКИ ТРУДА И ПРАВА будет являться консультативным органом Парламента и Правительства по тем вопросам, которые присвоены ему ЗАКОНОМ, осуществлять контроль деятельности законодательной и исполнительной власти, иметь право законодательной инициативы и может учавствовать в разработке Законодательства поэкономическим, социальным и др. вопросам.Предпосылки и необходимость- в наше время,в ряде стран (в частности Швеции,Италии,Франции,Германии и др.),государственные институты отражают общественные (корпоративные) интересы, нормы об этом включены в Конституции.
- сегодня крайне важно создание корпоративных (общественных) органов, общественного представительства, активно учавствующих в законодательной деятельности.
- к настоящему времени, накоплен большой опыт наделения различного рода общественных организаций, в условиях современной организации государственности.
- на данный момент,создание такой общественной организации и наделения ее, публичными функциями, обусловлены определенной объективной потребностью.
- Конституция Украины ст.22 - Права и Свободы человека и гражданина, закрепленные Конституцией, не являются исчерповающими - тем самым Конституцию можно и нужно считать и рассматривать, как правовую базу для дальнейшего развития, расширения и совершенствования Прав и Свобод и усиления их конституционных и других законных гарантий.
- важное значение имеет определение направления развития прав и свобод человека и гражданина.
Формирование новых лидеровСегодня НАША БАТЬКIВЩIНА нуждается в НОВЫХ ЛИДЕРАХ! - в ЛИДЕРАХ - С КООРДИНАЛЬНО НОВЫМ МЫШЛЕНИЕМ, ставящих в основу своей деятельности -- НАЦИОНАЛЬНЫЕ ИНТЕРЕСЫ УКРАИНЫ!!Уже развивающееся гражданское общество, имея серьезную, осознанную, конструктивную гражданскую позицию, как основу, поддерживая деятельность свободных общественных (корпоративных) органов, являющихся общественными представительствами, станет той силой, которая будет способна БЫТЬ противовесом корпорированной системе в стране и коррумпированным, зарегулированным, формализированным, а следовательно неэффективным органам государственного управления!В таком обществе будут формироваться НОВЫЕ ЛИДЕРЫ,В КОТОРЫХ СЕГОДНЯ НУЖДАЕТСЯ УКРАИНА!!!Обсуждение:- лидеры не придут к управлению, пока нет силы
Сергей Михайлов Даже если такие лидеры и могут появиться, то система, по правилам которой эти люди могут попасть к руководящим постам имеет столько предохранительных методов и требований, что это в настоящее время не реально.А при всех лозунгах о реформах, этого не когда не будет, пока люди не смогут понять и почувствовать своей силы.Только при помощи изменений в законе о выборах, еще можно обойтись без большой крови.Александр Баграмянц Речь о создании организации, в задачи которой входит, привнести в украинские массы определенный конструктив, понимание происходях процессов в стране,мире, осознание своей индивидуальной необходимости и значимости в достижении сильной позиции гражданского общества, своего обязательного участия в государственном управлении и государственном строительстве.Т.е. организация занимается построением такой гражданской позиции общества, с которой политизированные финансовые анклавы не смогут не считаться! Сплачивая единством национальных интересов. И в таком обществе будет иметь место,формирование НОВЫХ ЛИДЕРОВ.А сильное гражданское общество,заставит быть услышанным.
- как преодолеть равнодушие и пассивность людей?
Сергей Михайлов Этот вопрос решается не за один день. Сначала надо учить людей тому правилу, что без их голоса на выборах снова придут такие, которые будут еще хуже. Вот только, сейчас людей довели до той точки, когда они стали равнодушные к своей судьбе и стране в которой они живут.! А методов борьбы с этим явлением кроме кровопролития и "пустого холодильника " наверно ещё не придумано!Александр Баграмянц Скажу более, без такой позиции общества, Украина не будет даже иметь возможности перемен к лучшему. И мы сейчас не говорим, о РАЗВИТИИ РАЗВИТИЯ УКРАИНЫ! Возможности которого Украина лишает себя Соглашением об ассоциации с ЕС. Тема эта очень серьезная и на данном этапе совершенно бессмысленно вкидывать ее в головы украинцев, желая получить результат немедленно. Информацию необходимо подавать частями. А то ней можно отравиться.Сергей Михайлов Понятие ассоциация и членство в ЕС, это земля и небо. Если мы откажемся сейчас от этого пути развития, то скорее всего мы окажемся еще дальше в развитии, чем находимся. Допустим, что мы отказались от ассоциации. и пошли своим путем. Сможет ли население отказаться от одежды, которая поступает из стран Европы? Может Украина,как государство такое ,что может отказаться покупать оборудование и технологии по добыче газа и нефти.? Может машиностроительная область так развита,что мы можем обеспечить свои потребности в энергосберегающих технологиях? Может у нас уже законы такие,что исчезло понятие ,"ДОЛГИ ПО ЗАРПЛАТЕ" ? Может сначала научиться пользоваться "молотком " прежде ,чем "забивать "гвозди .!Александр Баграмянц Конечно не за один. Европе 100 лет понадобилось,что бы выбороть те демократические завоевания, систему социальных гарантий, которые сегодня мы называем европейскими ценностями -- ЕВРОПЕЙСКОЙ МОДЕЛЬЮ!!!Но поверьте,другого пути и только ,что б получить возможность бороться за РАЗВИТИЕ РАЗВИТИЯ УКРАИНЫ. Просто не существует!!! Система будет изгибаться ,деформироваться, трансформироваться. Сломать ее возможно только при условии развитого гражданского общества и его серьезной, уверенной позиции в государственном устройстве.
- бороться с системой ее же оружием
Сергей Михайлов Надо бороться со всем этим их же оружием. То есть использовать знание тех законов, которые еще не успели вычистить. А этим они занимаются планомерно.под видом улучшений законодательных актов.
- Realpolitik. Ресурсный анализ гражданской политики в Украине. Вадим Еремейчук
Realpolitik. Ресурсный анализ гражданской политики в Украине ИсточникВадим Еремейчук, "Хвиля"Революция достоинства - социальный лифт для молодых политиковРеволюция достоинства стала социальным лифтом для достаточно большой группы новых, молодых политиков и активистов.Очевидно, что высокая поддержка П.А.Порошенко скорее была определена шантажом российской агрессии, чем реальным волеизъявлением украинцев, поэтому именно на новых и молодых политиков были возложены наибольшие надежды активной части гражданского общества.Представляете, все расследования Сергея Лещенко умноженные на силу депутатского мандата, группу единомышленников в парламенте и поддержку гражданского общества? Они бы точно привели к арестам одиозных персонажей и слому старой системы, думал я, да и Президент не сможет такому давлению противостоять.Да, были какие-то добрые ожидания и у меня, циника и практика, но ничего не случилось, а расследования Сергея стали только хуже и гаже – политик не получился, а журналист был потерян.Про его пуштунского происхождения twin brother [брата-близнеца] и вспоминать теперь даже как-то неудобно – почти Пономарь, вот и комментарии закрыл у себя на FB, как раньше регионалы-туареги. А Боря Колесников, кстати, открыл сразу после потери власти, писать даже что-то пробовал, но это всё лирика, тенденции, так сказать.Применить realpolitik к моделированию действий реформаторовЕсть, у революции начало – нет у революции конца, если не сделать домашнее задание.Речь в тексте пойдёт именно о realpolitik, которая, всегда о ресурсе, поэтому она и исключает наличие идеологий.Это предложение применить realpolitik к моделированию действий реформаторов, автохонов и даже добрых идиотов, как и к другим отделам единой и мощной партии психолептиков, которые, допустим, окончательно не продались режиму олигархического консенсуса, который, де факто, уже перешёл в режим олигархической автократии – новой версии реализации Януковича.(Прим. Психолептики – натуральные седативные препараты, вызывающие природный сон)Ведь есть гипотеза, что самая бедная страна Европы уже не может дальше спать, а ключевое разногласие лучше всего проиллюстрировать небольшим реальным диалогом.Из диалогов с Валерием ПекаремПримечание:Я и группа “Прогрессивный Капитализм” продолжаем заочное общение с Валерием Пекарем, несмотря на различие позиций, я всегда благодарен ему за открытость – это дорого стоит в наше время и заслуживает огромного уважения.)
- Валерий Пекар: Всі хочуть, аби Україна позбулася олігархів. Але не всі усвідомлюють єдиний спосіб це зробити + [презентация от Минэкономики о том, как хорошо будет с новыми тарифами]
- Вадим Еремейчук: Не варто претензії суспільства до конкретних ФПГ переводити в обговорення ціни на газ. Тарифи для населення – це політекономічна сфера, а не суто економічна. Ви це чудово розумієте, та чомусь розповсюджуєте. Замість використовувати суспільну енергію, Ви її спрямовуєте куди завгодно, тільки не за призначенням. Навіщо? Суспільство має і моральне, і конституційне, а після суспільного аудиту і законне право відправити динозаврів у небуття та будувати нову країну. Навіщо протистояти неминучому?
- Валерій Пекар: Суспільство має право провести масові розстріли, але хай потім не скаржиться, що наступні 70 років перетворилися на злидні і небуття
- Вадим Еремейчук: Валерій, суспільство має право і помилятися. Не помиляється той, хто нічого не робить. Навіть німці помилилися, але виправилися, та Україні ні нацизм, ні комунізм не загрожують, ми в 21-му сторіччі та в світі доступної інформації. Тому головне — це суспільний консенсус, який є, він “елітами” створений саме таким, чому немає довіри до нього? Його можна скорегувати у бік прогресу, але його вже не змінити – немає ресурсу, треба деолігархізувати тим, що є. Руйнація консенсусу = руйнація країни зараз.
- Валерій Пекар На острові Пасхи був консенсус вирубати всі дерева, а після цього 90% мешканців повиздихали. Общественный консенсус – основной ресурс перемен
Итак, для оформления победы Революции Достоинства у гражданского общества есть два ресурса: политический и ресурс общественного консенсуса.Политический ресурс полностью заблокированПолитический ресурс полностью заблокирован системой тотального обмана: “смешанными” выборами, Конституцией, профанацией коалиции в Раде, олигархическими СМИ, популистическими проектами олигархов, государственной системой насилия, контролем финансовых ресурсов государства, в конце концов.Многие политики-реформаторы выбрали предложенный Валерием Пекарем путь: протиснуться между расколом элит.Однако, этот вариант настолько неадекватен, что мне даже жалко тратить отдельный текст на его обсуждение, ведь когда дело касается сохранения основ коррупционной олигархической власти, элиты всегда будут едины, а конфликты между ФПГ, попадающие в СМИ, носят характер исключительно внутренней конкуренции, что многие воспринимают, как раскол. Мотивации элит, диктуемые собственностью и капиталом с тёмным прошлым, всегда будут стремиться воспроизвести условного “Януковича” в той или иной форме – доказано практикой, лучшим критерием инстины.Теперь, когда новыми тарифами на газ, которые общество неспособно оплатить, меняется сама парадигма отношений олигархии и общества – население не только обязано жить в самой бедной стране Европы, но ещё и стать попрошайками-иждивенцами у тех, кто его же и ограбил, что вполне естественно было ярко поддержано всеми “экономистами” от природы.(Прим. Питання до Юлії та всіх експертів: Чи є у світі ще одна газодобуваюча країна, де більшість населення змушене оформлювати субсидії на опалення? Наведіть приклад, будь-ласка.Yulia Kovaliv, 1-й заступник міністра економічного розвитку: Власне й для того, щоб ми були газодобуваючою країною нам потрібні ринкові ціни на газ.)Общественный консенсусВ итоге, единственным реальным ресурсом перемен остаётся общественный консенсус, который и должен стать как модератором нарратива в политическом поле, так и основным двигателем перемен.Но как его видят многие реформаторы? Исключительно, как большевистский, либо консенсус туземцев.Де факто, такая антинародная позиция – это обесчеловечивание общественного консенсуса, это представление его в формате “биомассы”, над которой популисты получают тотальный контроль, даже в информационный век – это ни что иное, как латентная форма фашизма. Чем это лучше олигархического видения общественного консенсуса?Валерий Пекар и многие другие гражданские активисты и политики, несмотря на полезную работу, которую они делают, лишают общество даже самой возможности объединиться и не быть туземцами, не быть большевиками, но решить ресурсные задачи революции, оформить мирную и цивилизованную победу Революции Достоинства.Да – необходимо забрать у олигархов то, что было ими украдено – это нельзя забыть и простить, да – необходимо объявить олигархов пособниками преступного режима Януковича с презумпцией виновности в правовом поле, провести публичный аудит их собственности, но не делить ресурсы в угоду какой-то идеологии, а провести цивилизованную реприватизацию государственными институтами, которым будет доверять общество с получением измеряемой экономической выгоды, по примеру той же Криворожстали. Ведь все разговоры с “реформаторами” заканчиваются на вопросе, что Вы думаете о приватизации Укртелекома…Да – необходимо найти политиков и активистов, которые не испугаются озвучить и детализировать этот план, отсеять и отправить в маргинес остальных, да – оказать оставшимся широкую поддержку в рамках Конституции Украины.Кто вообще против этого? Кому не понятен план? Разве это не то, что может объединить и левых, и правых, “идеологов” и прагматиков, всех, кто не находится на зарплате олигархической автократии?Или дальше смотреть, как все эти клоуны будут продолжать рассказывать обществу, что оно недоделанное, необразованное и дикое – не может понять свой прагматичный интерес, поэтому должно массово перейти на субсидии или стать адептами какой-то новой идеологии? Удовлетвориться статусом попрошаек в самой бедной стране Европы и системой тотального обмана?Прогрессивный капитализмЦелеполагание определяет качество действияПрогрессивные капиталисты Европы, при поддержке ведущего мозгового центра Policy Network, создали центр развития прогрессивного и демократического капитализма, с целью возвращения доверия общества к капитализму, разрушения сдерживающих идеологических рамок, реализации экономического развития, которое понятно и заметно для людей – это европейская повестка.Прогрессивный капитализм – это развитие государственных институтов и внедрение инноваций без идеологических примесей, в рамках измеряемых величин. Это и есть человекоцентричный дизайн государства.Структурные реформы в Украине – это очищение института частной собственности от олигархического влияния, фактическая деолигархизация – это украинская повестка, которая полностью совпадает с целеполаганием именно капитализма, а не большевизма.Новые украинские элиты без кавычек, прошедшие естественный отбор, имея общественные гарантии священности и неприкосновенности их собственности, будут ключевым инструментом прогресса и развития других важнейших государственных институтов.Разве украинское общество ближе к большевизму, чем к европейскому направлению развития?Общество, прошедшее второй Майднан и выстоявшее в борьбе с российской агрессией готово взять отсветственность и за ресурсы государства, не превратившись в дикое большевистское стадо.Хватит врать, господа “реформаторы”.Фактическая деолигархизация неизбежна, товарищи капиталисты.Украина готова к прогрессу! - Почему маска гражданского общества в Украине ведёт в никуда. Игорь Тышкевич
Почему маска гражданского общества в Украине ведёт в никуда ИсточникИгорь Тышкевич, "Хвиля" - текст автораПредисловиеС удовольствием почитал статью Вадима Еремейчука «Realpolitik. Ресурсный анализ гражданской политики в Украине». Но соглашаться не спешу. Более того, уверен, что тезисы Вадима чрезвычайно опасны. Если их развивать, то положительные процессы, которые начались в обществе рискуют быть красивым водоворотом смыты в канализацию.Итак, название текста меня заинтриговало. Если смотреть только заголовок, согласен с подходом. Необходимо думать о гражданской политике: участии граждан в решении важных проблем. Именно граждан — сообщества личностей, каждая из которых имеет свой взгляд на проблемы. И ещё раз именно граждан — личностей, которые готовы брать отвественность за себя, местное сообщество и страну в конце концов.Но дальше текст меня вогнал в ступор. Приводится заочная дискуссия с Валерием Пекарем. И, естественно, идёт разговор о тарифах и олигархах. Ну как же — больно, неприятно. Не буду долго распинаться насчёт ценообразования и возможностей решения вопроса «олигархии». Поговорю о гражданах и населении.Начинает Вадим с примера Сергея Лещенко. И справедливо замечает, что «политик не получился, а журналист был потерян». Для меня данная метаморфоза была понятна сразу после выборов. Писал тогда текст «Комбаты, журналисты, казаки — кем они могут стать для украинской истории». Общий смысл в том, что они не смогут создать новой системы — слишком разрозненны, не имеют представления о ценности структуры. А часть — просто случайные люди. Но при этом их функция весьма важна: если не сломать, то по крайней мере повредить старую систему взаимодействий как внутри элит так и по оси элиты-общество. Увы, даже с реализацией этого «минимума» есть сложности. Но есть и успехи. Посему ничего трагичного не произошло.И вот на этом возвращаюсь к тезисам Вадима. Ключевая фраза в конце текста «Общество, прошедшее второй Майдан и выстоявшее в борьбе с российской агрессией готово взять ответственность и за ресурсы государства, не превратившись в дикое большевистское стадо».Стадо и обществоРазница между правом ОБЩЕСТВА и СТАДАНа мой взгляд ключевое отличие между понятием «общество» и «стадо» — роль индивида. Общество — совокупность «я». Где каждый «я» ответственен за себя лично. Стадо — «мы», где индивид прячется за «общей маской».И говоря о тех же тарифах, плохой жизни, столкнулся с интересным явлением. Те, кто берёт ответственность за себя — оптимисты. И спокойно смотрят в будущее. Те, кому ближе стадо — скулят. Писал об этом в тексте для «Зеркала Недели». Дам две выдержки:Іван Бокс Скоріше, фаталісти, циніки, мазохісти… оптимісти довго не витримують
- «Понять и принять, что никто тебе ничего не должен, что по большому счету общество не будет переживать за твой личный успех или неуспех — страшно. Ведь «выпадаешь из стада». И от тебя, только от тебя зависит, как говорили в известном мультике, «что ты будешь кушать зимой». Не только доход — твой успех завтра.»
- «Посмотрите и послушайте, что и как говорят жители успешных стран. У американцев, немцев, шведов, да и многих других вначале — воля, уверенность, успех индивида. А общий успех — «мы» — возникает не от безликого стада, а как сумма успехов и уверенности в себе отдельных личностей».
На этом возвращаемся к тексту. «Суспільство має і моральне, і конституційне, а після суспільного аудиту і законне право відправити динозаврів у небуття та будувати нову країну». Согласен. Общество имеет право. Но именно общество, состоящее из «я». В тексте о личности, увы я не прочитал ничего. Разве только негативные примеры. Зато про чудесное и идеальное общество много. Естественно, со ссылками в недавнее прошлое — Майдан.Значительная часть общества желает быть стадомЕщё один тезис: «Итак, для оформления победы Революции Достоинства у гражданского общества есть два ресурса: политический и ресурс общественного консенсуса»Начну с общественного консенсуса и Майданов. Увы, но на сегодня значительная часть общества желает быть стадом. Жёстко? А давайте подумаем. Люди ждут манны небесной. От кого угодно. Живут сказками том, что вся мировая политика «крутится вокруг их страны». Такой себе глобус Украины. Когда сказки не получается — растёт недовольство. Случается Майдан. Но не часто — украинцы добрые люди — рвут власть как Тузик грелку лишь только раз в 10 лет.Во время таких революций проявляются новые лица. Но их мало, они не объединены. Власть меняется. Общество вновь впадает в спячку «ожидания». А те, кто готов брать ответственность к власти не приходят. Их мало, они не объединены. И общество не готово слушать и слышать неприятные вещи. В результате старая система восстаёт из пепла. Но с обновлённым фасадом.Пути выхода из ситуации на примере роста тарифовПри этом власть слышит людей. И реагирует. Да, именно так. Слышит современное общество. Которое ждёт и хочет чуда. Вы заговорили о тарифах. Прекрасно. Не далее как вчера дал текст с табличками — сравнил энергетику Беларуси и Украины. Там же по тарифам и направлениям энергосбережения. Итак, в двух странах тарифы растут.Есть два пути выхода из ситуации:- Людям не нравится и они начинают зарабатывать и думать как сэкономить. Государство даёт возможности экономии.
- Людям не нравится и они требуют от государства бабла. То есть денег сегодня и сейчас. Государство боится и пытается раздать каждому «по некоторому количеству Леси Украинки и Шевченко». Общество успокаивается. Но потом вновь кричит — мало. Когда деньги заканчиваются — здравствуй новый майдан.
Вадим Еремейчук Здесь ошибка, Майданов за ресурс, как раз и не было, всегда какой-то больше эмоциональный повод: фальсификация выборов, страх Москвы и тп. Важно, чтобы элиты осознали, что следующий Майдан (которого необходимо избежать) – это будет борьба ресурс и потеря их активов в Украине.
Первый путь ведёт к изменению потребления и изменению самого общества. Но он не приятен. Его можно использовать либо когда часть элит берёт ответственность на себя и навязывает такой путь. Не боится остального общества. Второй вариант, когда общество соглашается на ухудшение качества жизни на определённом отрезке. И сознательно идёт на это. Но вновь есть субъект (личность, группа), который предлагает такой алгоритм.- найти механизм противодействия
Александр Шен Если есть хотя бы один инидивид, способный делать это успешно, с него, с помощью специальной методики, снимается ориентировочная основа действий, после чего с ее помощью можно научить этой форме деятельности практически любого психически здорового человека, при наличии у него хотя бы малейшего желания.Применительно к другим проблемам, все делается по точно такой же схеме.Это все возможно, когда есть общая коммуникация, мотивация и доверие. В идеале и метод должен вырабатываться сообща, так как сейчас предлагается множество сомнительных методов, из которых человек ничего ни понять, ни выбрать не может.
Что выбирает УкраинаВ Украине элиты боятся общества. Они вроде предлагают возможности сэкономить. И даже создают возможности (те же кредиты). Но поскольку есть страх — дают конфетку — денег всем и много. А теперь вопрос на засыпку «обычному человеку дают выбор: или думать о ремонте, экономии или взять деньги на компенсацию». Огорчу, 90% выберут деньги. Вот это и есть проявление рудиментов «большевистского стада». В таком варианте ни о каких изменениях речи быть не может. А причина всему, повторю, малое количество «я» и страх. Субъекта нет — нет предложения — нет действия.Это путь которым сегодня собирается пойти Украина. И это страшно. Обратите внимание на последнюю картинку в упомянутом выше тексте — энергоэффективность экономики. Государство Украина неэффективно. Если говорить об обогреве жилья — слишком много тратит. Общество хочет денег. Не формировать систему отношений, не делать невозможным в будущем такую ситуацию, а простого решения. В результате оно не пользуется даже существующим ресурсом.Гражданское общество? А что это такое?Определение «гражданского общества»Теперь перейдём к другому термину: «гражданское общество». Очень популярное словосочетание. Да только вот объяснений что это такое есть множества. И, пользуясь вашими словами «общественного консенсуса» по терминологии, увы, нет. Ведь- если ГО — сфера проявления интересов и активности свободных граждан — это одно. И функционал и свойства и ресурс.
- если ГО — совокупность неправительственных организаций, третий сектор, это уже совсем другое.
- фраза «никакого общества нет» от Маргарет Тэтчер
Сергей Бочкарев Нравиться вот это определение:"Моя фраза «никакого общества нет» на самом деле имела следующий смысл: «Полагаю, прошли те времена, когда многие люди верили в то, что все их проблемы должно решать государство. «Я в трудном финансовом положении — мне дадут субсидию»; «Мне негде жить — правительство обязано предоставить мне жилье». Они перекладывали решение своей проблемы на общество.Да если хотите знать, никакого общества нет. Есть мужчины и женщины, есть семьи. И ни одно правительство не может ничего сделать, иначе как действуя через людей, а люди должны в первую очередь следить за собой. Наш долг заботиться о себе, а уж потом о своем соседе.Люди же слишком много думают о правах, забывая об обязанностях. Права просто не может быть, если сначала не выполнена обязанность. Если я ошибаюсь в этих моральных ограничениях, то чем тогда оправдать границы, в которых устанавливаются государственные расходы и налоги? Почему бы тогда вообще не перераспределить все и вся?»Маргарет ТэтчерМ.Тэтчер_За свою политическую жизнь я сделала несколько высказываний, которые потом хотелось переформулировать. К приведенной цитате это не относится, хотя многие до сих пор излагают ее тенденциозно как «тэтчеризм».ИСКУССТВО УПРАВЛЕНИЯ ГОСУДАРСТВОМ. СТРАТЕГИИ ДЛЯ МЕНЯЮЩЕГОСЯ МИРА
- ГО - это не продажные НПО
Александр Левченко ГО - это не продажные НПО!
Манипуляции с «гражданским обществом»А поскольку нет единого мнения, термин «гражданское общество» весьма выгоден для манипуляций. Самых разнообразных. Вот вам просто пример из ещё одной резонансной темы. Выборы в ДНР и ЛНР. Западные «партнёры» вроде как просят или даже требуют их провести. Логично. Электоральные кампании в «забугорных странах» на носу. И тамошнему обществу элиты должны продемонстрировать умение «решать вопросы».Украинские элиты (если их можно так назвать) не в восторге от такой перспективы. Да и значительная часть населения тоже. И тут на помощь приходит «гражданское общество». Которое будет легитимизировать процесс. Скоро тема «выборов» станет модной. Тон зададут самые честные, неподкупные и «прореформаторские» представители гражданского общества. В том числе участники Революции Достоинства.Месяц назад писал, что немцы предлагают деньги НПО на… «организацию и обсуждение избирательного процесса в ДНР и ЛНР». Думаете бесполезно предлагали? Отнюдь. Желающих освоить бюджет нашлось до**я и маленькая тележка. А вскоре и ОПОРА завила, что будет в минской группе осуждать «вопросы выборов». Дескать будет напоминать в т.ч. и Западу «об основополагающих принципах института выборов».Проекты утверждены, средства получены, помесячный план разработан. Дальше дело техники. Есть деньги, есть проекты. Появляется обсуждение. Внутри Украины. Обсуждать, предлагать и лоббировать, кстати, будут демократы, сторонники реформ. Что будет при этом с Украиной — дело десятое. Ведь проект утверждён. Нужно скоро отчёт писать…Освоение грантовИли ещё один пример. Буквально неделю назад был на встрече умных людей. Ну точнее умные люди встречались, а я по стечению обстоятельств попал в сию честную компанию. И вот одна из представительниц весьма успешной организации гражданского общества представляя себя говорит «мы реализовали проект результатом которого стали более 20 проектов наших участников».Твою ж мать! Я думал, что результат любой деятельности что-то конкретное. А тут проект ради проектов. То есть освоили деньги и освоим их ещё раз. Это тоже «гражданское общество». Только вот какой практический выхлоп от таких проектов для обычных украинцев — увы, для меня осталось тайной.Янтарная Республика, Лесное княжество, ДНР с ЛНРЕщё один пример гражданского общества (в широком понимании этого слова) — Янтарная Республика, Лесное княжество. Да в конце концов и ДНР с ЛНР. Где определённая часть организованных граждан решила перестроить систему под себя. Кстати, реакция на внешние раздражители и основные тезисы копателей янтаря под Ровно и боевиков под Донецком весьма похожи. Поменяй ключевые слова выступлений и можно использовать в другом регионе. И там и там «активисты» (ну или боевики) опираются на три вещи:- Поддержка части «общества» — населения которое на фоне проблем с работой, поиском доходов ожидает чуда и простых решений
- Внешняя помощь. В ДНР и ЛНР это криминал и РФ. В Янтарной Республике местный криминал, внешние игроки (в том числе и политики-крышеватели). А роль РФ выполняют контрабандисты, которые толкают камушки дальше.
- Отсутствие внятной политики власти, элит и общественных структур по решению данного кризиса
Страшно далеки они от народаГоворя, что гражданское общество имеет ресурс общественного консенсуса, стоит прояснить понятия. В частности связи самого гражданского общества и общества. Извините уж за тавтологию.Если под «обществом» понимаем совокупность жителей Украины, то какое влияние на него имеет «гражданское» общество? И какая его часть?Выразители интересов определенных группГражданское общество имеет силу и ресурс тогда и только тогда, когда оно выражает интересы определённых групп, пользуется их поддержкой. И, самое главное, не боится декларировать в том числе неприятные массам тезисы.Проверяется это просто — уровнем участия граждан. Типичный пример — «волонтёры». Имею в виду тех, кто помогал и помогает военным. Люди им давали деньги, делегировали право выступать от их имени. Неформальные группы тоже — труд. Волонтёров (тех кто работает добровольно и бесплатно).Существующие на грантахЕсли же говорить о НПО, формализованных структурах, тут сложнее. Многие такие организации существуют исключительно за счёт грантовых программ. Которые созданы представителями других обществ и признаны защищать их интересы. Мерилом же связи активистов с людьми есть ни что иное, как готовность жителей страны их поддерживать. И если в НПО есть хоть минимальный «местный взнос» — оно имеет связь с обществом. Если нет — всего лишь подрядчик на выполнения определённого вида работ.Предвижу сейчас гневные возгласы. Мол обижаю бедолаг. Господа, я за свою жизнь успел поработать в данной сфере. И, говорят, небезуспешно. Я знаю только два случая, когда НПО отказалось от утверждённого проекта выделения средств. Оба раза активисты мотивировали решение несовпадением интересов деятельности. Оба раза, судя по реакции донорских организаций, это было чем-то невообразимым. Вот вам и демонстрация кто ближе «структурам гражданского общества»: само общество или «кто денег даст».Мобилизующие обычных гражданА есть другие примеры. Когда организации не боятся высказывать свою точку зрения. И опираясь на личностей, которые их поддерживают рекламируют свои взгляды среди «общества». И занимаются конкретными делами. Причём мобилизуя обычных граждан. Такие тоже могут принимать помощь донорских структур. Но в случае «чуда голодания» — прекращения работы фондов, они останутся. Ибо имеют поддержку целевых групп и воспринимаются как нужные.- политическая роль ГО близка к оппозиции в России
Вадим Еремейчук Есть общемировой тренд кризиса инструментов представительской демократии, а в Украине так вообще вырожденная форма – система тотального обмана, то есть, политическая активность ГО в Украине – она ближе к роли оппозиции в России, с большей интеграцией во власть, но с тем же результатом.
- политическая активность в такой ситуации контрпродуктивна без поддержки общества
Вадим Еремейчук В итоге, политическая активность в такой ситуации, с такой системой выборов и доступа к СМИ, финансирования партий, формирования коалиции и императивным мандатом – контрпродуктивна без широкой поддержки общества.А общество не может, как было отмечено в тексте, постоянно организовывать протест по мелочам – весь этот информационный спам мало интересен, только отвлекает.
- ставить "элиты" перед выбором: потеря власти вместе с активами, или госинституты
Вадим Еремейчук Оптимальнее ставить "элиты" перед глобальным выбором: потеря власти вместе с активами, если не будет развитых государственных институтов, которым доверяет общество, начиная с ГПУ – это их задача предоставить такие институты, чтобы сохранить своё положение.Потеря доверия к институтам = потеря власти и активов и легитимности, такой формат отношений наиболее адекватен в текущей ситуации, к этому необходимо приучить элиты, надеюсь, без реальных примеров.Юра Лісовий Это поиск быстого и лёгкого пути. Типа (новые люди) ставим им (старым элитам) глобальный выбор - ребята давайте меняться, они бац испугались потерять своё и давай страну менять в деталях.
Зачем так много слов или что сказать хотел?И вот на этом подходим к главному. Ещё раз процитирую тезис Вадима Еремейчука «Итак, для оформления победы Революции Достоинства у гражданского общества есть два ресурса: политический и ресурс общественного консенсуса». И, опираясь на написанное выше выскажу своё мнение.Изменения в стране делают Личности или группы личностейИзменения в стране делает не «общество» в целом. У успехов и поражений есть конкретные герои. Личности или группы личностей. Которые:- имеют ум и смелость формулировать и декларировать цели
- умение продвигать, рекламировать свои тезисы среди населения (других личностей) и получать поддержку
- вновь настолько смелы, чтобы превращать данную поддержку в ресурс для деятельности
- И, ещё раз смелы чтобы брать на себя (лично на себя) отвественность за результаты своих действий.
Заметьте, что в такой формуле вроде бы и есть «общество». Но ответственны конкретные лица. Которые не прячутся за фразы «мы», «общество достойно» и прочую чепуху. Они говорят, предлагают, делают. Они становятся новыми элитами, которые в конце концов формируют новый общественный договор. Ведь они смогли предложить «обществу» свои тезисы. А ожидать что таковые «возникнут как чудесное явление в глубинах коллективного эго» — как минимум проявление страха отвечать за себя и свои действия.Я знаю умного человека Вадима Еремейчука. Я знаю группу умных людей «Прогрессивный капитализм». Я знаю ещё определённое количество умных людей. Именно они могут предлагать повестки. И предлагают.Осознание ответственности и смелостьСледующий шаг — осознание ответственности и смелость. Вот на этом этапе нивелируется ваш, Вадим тезис, что «гражданское общество» не имеет политического ресурса. Ответственность помноженная на ум = структура. Которая может действовать и действует. Именно предпосылки зарождения таких структур сегодня дают шанс вырваться из замкнутого круга «верим в сказку — разочаровываемся — проводим Майдан — верим в сказку».Группы «я», которые способны предложить видения и, самое главное делать, брать «вину» за успех и неудачи на себя строят страну. И меняют общество. Задают тематику «общественного консенсуса».Каждый делает своё дело. И отслеживает насколько он его делает хорошо. Простой пример — мои тексты. Они заканчиваются словами о деньгах. Для меня это инструментарий. Я, лично я хочу изменений в Украине. И предлагаю свои мысли. Если читатели переводят копейки (даже за очень злые тексты) — я делаю правильно — имею демонстрацию поддержки. Если нет — или выбрал не те слова для донесения тезиса или то, что предложил всего лишь бред сумасшедшего. Но демонстрация поддержки со стороны читателей — уже ресурс. Который можно использовать или на себя или перевести тем же военным, детям.- Разговоры об ответственности - это не более, чем разговоры
Сергей Вирченко Разговоры об ответственности - это не более, чем разговоры.Потому что ответственность - это искусственная система или структура, предполагающая как минимум два элемента: - спрашивающего и отвечающего. Одно без другого не существует по принципу, по функции. Если нет спрашивающего, то не может быть и отвечающего. Если нет отвечающего, то и спрашивать не у кого.А поскольку - искусственная, то сама с неба не упадет, а ее необходимо создавать, организовывать людям самим - искусственно.Но проблема у нас состоит в том, что люди наши обычно собственные действия не контролируют. Так их учила советская система образования, - на действия нельзя было обращать внимания, - главное - слова правильные повторять, как написано в книжках. Что они означают, - только то, что они - из книжки, или газеты.Поэтому спрашивай-не спрашивай, ответят заученным текстом, хотя на деле - все наоборот.Есть еще такие "элементы" как совесть, любовь, вера, мечта, идея, культура, человечность... Ну это так, навскидку.Сергей Вирченко Да, да, - все это есть. Где-то у кого-то. Только никто всем этим не пользуется.Потому как пользоваться - надо уметь. Точно так же как ходить, говорить, писать, читать... Этому еще нужно научиться. Оно тоже с неба не падает.
- рост естественной ответственности человека
Serge Sergeev В нормальной жизни каждый человек отвечает за свой дом, за свою землю и за свою семью, и также может договориться с соседями о том что они создадут территориальную громаду, и вместе будут отвечать за некоторый общий участок земли.А уже дальше начинается по сути федеративная система, что громады договариваются между собой про какие-то совместные проекты нескольких громад, и уже государство есть именно совместный проект всех громад страны.
- ответственность как процедура
40 с лишним миллионов человек вдруг не побегут учиться ответственности, следовательно этого просто не будет никогда.А на самом деле НИКТО В МИРЕ такой ерундой не страдает - просто в масштабе страны ответственности не бывает - бывает ТОЛЬКО ПРОЦЕДУРА, а именно ответственность только за совершенно конкретный участок земли или за четкое выполнение конкретной процедуры.
Говорите за себя. Берите ответственность и делайтеВ вашей группе базовый ресурс — большое количество умных людей. И реакция других на ваши предложения. Вот ещё один пример, разбивающий ваш тезис про «общественный консенсус» при отсутствии политического ресурса. Вы и ваша группа, а не «общество» формирует повестку и предлагает. Коллектив личностей, а не стадо.И если подумать, собраться с силами то коллектив личностей может решить «давайте сделаем». А это уже политический ресурс. И деньги, теперешняя раскладка сил в Раде не имеет к этому никакого отношения. Это всё переменные в уравнении, которое пишут личности и группы личностей.А посему, Вадим, по-человечески прошу Вас: перестаньте играть в опасные игры с терминологией «общество достойно». Говорите за себя. Берите ответственность и делайте. В таком случае мне, лично мне хочется вам помочь.А разговоры об общественном благе и коллективном я как раз ведут к деградации. Превращении сообщества личностей в стадо. Не надо этого делать — плохая практика.На этом всё.ЗЫ:по личности, собственности и «я» прекрасно высказался вчера Дмитрий Бергер в тексте «Что украинцам нужно знать о собственности». Увлекательное и полезное чтиво.Для тех, кому понравился текстТекст понравился? Считаете его заказным?Ага. Заказчиком может считать себя любой, перечисливший умеренную сумму автору.Почему прошу? Текст — это продукт. За хороший продукт говорят спасибо. Благодарность как словом так и копейкой помогает думать дальше.Словам радуюсь. По деньгам: часть оставляю себе на пиво. Остальное:- пересылаю на нужды одного из отрядов спецназа ВМС Украины
- трачу на подарки или угощения детям из Ворзельского детского дома.
Реквизиты:Карточка привата: 5168 7423 0834 3288Вебмани: U247333217329 или Z293974971904Желающие поблагодарить из-за рубежа — пишите в личкуНеобходимо думать о гражданской политикеІгар Тышкевіч Необходимо думать о гражданской политике: участии граждан в решении важных проблем. Именно граждан — сообщества личностей, каждая из которых имеет свой взгляд на проблемы. И ещё раз именно граждан — личностей, которые готовы брать отвественность за себя, местное сообщество и страну в конце концов.ОБЩЕСТВО или СТАДО- Страх выпасть из "стада"
Ігар Тышкевіч «Понять и принять, что никто тебе ничего не должен, что по большому счету общество не будет переживать за твой личный успех или неуспех — страшно.Ведь «выпадаешь из стада». И от тебя, только от тебя зависит, как говорили в известном мультике, «что ты будешь кушать зимой». Не только доход — твой успех завтра.»
- общий успех — сумма успехов и уверенности в себе отдельных личностей
Ігар Тышкевіч «Посмотрите и послушайте, что и как говорят жители успешных стран. У американцев, немцев, шведов, да и многих других вначале — воля, уверенность, успех индивида. А общий успех — «мы» — возникает не от безликого стада, а как сумма успехов и уверенности в себе отдельных личностей».
- личностей - малый процент в наших условиях
Anna Johanna О индивидуализме пишется в начале статьи. Но чтобы человек стал личностью, ему надо вырасти в нормальных обстоятельствах. Это очень малый процент украинцев вроде как.Наталія Промська обстоятельства в Украине более чем нормальные: доступ к интернету есть даже в забитых селах, а доступ к интернету предполагает, при желании, включение во все процессы, быть в курсе происходящего...просто большинство не видит силы этого ресурса для себя; этому виной архаический способ думать, что кто-то придет и все сделает...все ждут и временами возмущаются
- значительная часть общества желает быть стадом
Ігар Тышкевіч Сегодня значительная часть общества желает быть стадом. Жёстко? А давайте подумаем. Люди ждут манны небесной. От кого угодно. Живут сказками том, что вся мировая политика «крутится вокруг их страны».Когда сказки не получается — растёт недовольство. Случается Майдан. Но не часто — украинцы добрые люди — рвут власть только раз в 10 лет.
- желать быть "стадом" свойственно не только украинцам
Іван Бокс «…значительная часть общества желает быть стадом…» хіба лиш вкраїнського? хіба відсоток планктону плюс/мінус принципово різниться/залежить від розвиненості країни/суспільства?
- цикл возвращения в "стадо"
Ігар Тышкевіч Во время таких революций проявляются новые лица. Но их мало, они не объединены. Власть меняется. Общество вновь впадает в спячку «ожидания». А те, кто готов брать ответственность к власти не приходят. Их мало, они не объединены. И общество не готово слушать и слышать неприятные вещи. В результате старая система восстаёт из пепла. Но с обновлённым фасадом.
- как новые лица решили вопрос - «совокупность «я/«Стадо — «мы»?
Іван Бокс «…Во время таких революций проявляются новые лица.» не зрозуміло, як це новиє ліца вирішили питання - «совокупность «я/«Стадо — «мы»?
- как новые лица решили вопрос - «совокупность «я/«Стадо — «мы»?
- Жизненный цикл "стада"
Igor Makarenko Жизненный цикл "стада" - не "надежда-майдан-надежда", т.к. истоком он имеет не само стадо, а пастухов. реальный жизненный цикл, исходящий от самого стада - "расслабон и пофигизм - напряг - расслабон и пофигизм". А уж пастухи заботятся о том, чтобы снимать напряг, собирая аудиторию и нанося листик на пигс фейс.Стадо конечно ничего не родит само по себе. И даже не сможет сделать правильный выбор. Выигрышная партия может быть только в том случае, если новые, правильные пастухи выведут стадо на травку позеленее.
- Пути выхода из ситуации на примере роста тарифов
При этом власть слышит людей. И реагирует. Да, именно так. Слышит современное общество. Которое ждёт и хочет чуда. Вы заговорили о тарифах. Прекрасно. Не далее как вчера дал текст с табличками — сравнил энергетику Беларуси и Украины. Там же по тарифам и направлениям энергосбережения. Итак, в двух странах тарифы растут.Есть два пути выхода из ситуации:
- Людям не нравится и они начинают зарабатывать и думать как сэкономить. Государство даёт возможности экономии.
- Людям не нравится и они требуют от государства бабла. То есть денег сегодня и сейчас. Государство боится и пытается раздать каждому «по некоторому количеству Леси Украинки и Шевченко». Общество успокаивается. Но потом вновь кричит — мало. Когда деньги заканчиваются — здравствуй новый майдан.
Вадим Еремейчук Здесь ошибка, Майданов за ресурс, как раз и не было, всегда какой-то больше эмоциональный повод: фальсификация выборов, страх Москвы и тп. Важно, чтобы элиты осознали, что следующий Майдан (которого необходимо избежать) – это будет борьба ресурс и потеря их активов в Украине.
Первый путь ведёт к изменению потребления и изменению самого общества. Но он не приятен. Его можно использовать либо когда часть элит берёт ответственность на себя и навязывает такой путь. Не боится остального общества. Второй вариант, когда общество соглашается на ухудшение качества жизни на определённом отрезке. И сознательно идёт на это. Но вновь есть субъект (личность, группа), который предлагает такой алгоритм.- найти механизм противодействия
Александр Шен Если есть хотя бы один инидивид, способный делать это успешно, с него, с помощью специальной методики, снимается ориентировочная основа действий, после чего с ее помощью можно научить этой форме деятельности практически любого психически здорового человека, при наличии у него хотя бы малейшего желания.Применительно к другим проблемам, все делается по точно такой же схеме.Это все возможно, когда есть общая коммуникация, мотивация и доверие. В идеале и метод должен вырабатываться сообща, так как сейчас предлагается множество сомнительных методов, из которых человек ничего ни понять, ни выбрать не может.
- Украина выбирает "простые решения"
Ігар Тышкевіч В Украине элиты боятся общества. Они вроде предлагают возможности сэкономить. И даже создают возможности (те же кредиты). Но поскольку есть страх — дают конфетку — денег всем и много. А теперь вопрос на засыпку «обычному человеку дают выбор: или думать о ремонте, экономии или взять деньги на компенсацию». Огорчу, 90% выберут деньги. Вот это и есть проявление рудиментов «большевистского стада». В таком варианте ни о каких изменениях речи быть не может. А причина всему, повторю, малое количество «я» и страх. Субъекта нет — нет предложения — нет действия.Это путь которым сегодня собирается пойти Украина. И это страшно. Обратите внимание на последнюю картинку в упомянутом выше тексте — энергоэффективность экономики. Государство Украина неэффективно. Если говорить об обогреве жилья — слишком много тратит. Общество хочет денег. Не формировать систему отношений, не делать невозможным в будущем такую ситуацию, а простого решения. В результате оно не пользуется даже существующим ресурсом.
Общество или стадо 3DГРАЖДАНСКОЕ ОБЩЕСТВО- Определение «гражданского общества»
Ігар Тышкевіч Теперь перейдём к другому термину: «гражданское общество». Очень популярное словосочетание. Да только вот объяснений что это такое есть множества. И, пользуясь вашими словами «общественного консенсуса» по терминологии, увы, нет. Ведь
- если ГО — сфера проявления интересов и активности свободных граждан — это одно. И функционал и свойства и ресурс.
- если ГО — совокупность неправительственных организаций, третий сектор, это уже совсем другое.
- фраза «никакого общества нет» от Маргарет Тэтчер
Сергей Бочкарев Нравиться вот это определение:"Моя фраза «никакого общества нет» на самом деле имела следующий смысл: «Полагаю, прошли те времена, когда многие люди верили в то, что все их проблемы должно решать государство. «Я в трудном финансовом положении — мне дадут субсидию»; «Мне негде жить — правительство обязано предоставить мне жилье». Они перекладывали решение своей проблемы на общество.Да если хотите знать, никакого общества нет. Есть мужчины и женщины, есть семьи. И ни одно правительство не может ничего сделать, иначе как действуя через людей, а люди должны в первую очередь следить за собой. Наш долг заботиться о себе, а уж потом о своем соседе.Люди же слишком много думают о правах, забывая об обязанностях. Права просто не может быть, если сначала не выполнена обязанность. Если я ошибаюсь в этих моральных ограничениях, то чем тогда оправдать границы, в которых устанавливаются государственные расходы и налоги? Почему бы тогда вообще не перераспределить все и вся?»Маргарет ТэтчерЗа свою политическую жизнь я сделала несколько высказываний, которые потом хотелось переформулировать. К приведенной цитате это не относится, хотя многие до сих пор излагают ее тенденциозно как «тэтчеризм».ИСКУССТВО УПРАВЛЕНИЯ ГОСУДАРСТВОМ. СТРАТЕГИИ ДЛЯ МЕНЯЮЩЕГОСЯ МИРА
- ГО - это не продажные НПО
Александр Левченко ГО - это не продажные НПО!
- общий подробный разбор термина "Гражданское общество"
- Выразители интересов определенных групп
Ігар Тышкевіч Гражданское общество имеет силу и ресурс тогда и только тогда, когда оно выражает интересы определённых групп, пользуется их поддержкой. И, самое главное, не боится декларировать в том числе неприятные массам тезисы.Проверяется это просто — уровнем участия граждан. Типичный пример — «волонтёры». Имею в виду тех, кто помогал и помогает военным. Люди им давали деньги, делегировали право выступать от их имени. Неформальные группы тоже — труд. Волонтёров (тех кто работает добровольно и бесплатно).
- Изменения в стране делают Личности или группы личностей
Ігар Тышкевіч Изменения в стране делает не «общество» в целом. У успехов и поражений есть конкретные герои. Личности или группы личностей. Которые:
- имеют ум и смелость формулировать и декларировать цели
- умение продвигать, рекламировать свои тезисы среди населения (других личностей) и получать поддержку
- вновь настолько смелы, чтобы превращать данную поддержку в ресурс для деятельности
- И, ещё раз смелы чтобы брать на себя (лично на себя) отвественность за результаты своих действий.
Заметьте, что в такой формуле вроде бы и есть «общество». Но ответственны конкретные лица. Которые не прячутся за фразы «мы», «общество достойно» и прочую чепуху. Они говорят, предлагают, делают. Они становятся новыми элитами, которые в конце концов формируют новый общественный договор. Ведь они смогли предложить «обществу» свои тезисы. А ожидать что таковые «возникнут как чудесное явление в глубинах коллективного эго» — как минимум проявление страха отвечать за себя и свои действия. - Структуры делающие свое дело
Ігар Тышкевіч Необходимо осознание ответственности и смелость.Ответственность помноженная на ум = структура. Которая может действовать и действует. Именно предпосылки зарождения таких структур сегодня дают шанс вырваться из замкнутого круга «верим в сказку — разочаровываемся — проводим Майдан — верим в сказку».Группы «я», которые способны предложить видения и, самое главное делать, брать «вину» за успех и неудачи на себя строят страну. И меняют общество. Задают тематику «общественного консенсуса».Каждый делает своё дело. И отслеживает насколько он его делает хорошо.
- Разговоры об ответственности - это не более, чем разговоры
Сергей Вирченко Разговоры об ответственности - это не более, чем разговоры.Потому что ответственность - это искусственная система или структура, предполагающая как минимум два элемента: - спрашивающего и отвечающего. Одно без другого не существует по принципу, по функции. Если нет спрашивающего, то не может быть и отвечающего. Если нет отвечающего, то и спрашивать не у кого.А поскольку - искусственная, то сама с неба не упадет, а ее необходимо создавать, организовывать людям самим - искусственно.Но проблема у нас состоит в том, что люди наши обычно собственные действия не контролируют. Так их учила советская система образования, - на действия нельзя было обращать внимания, - главное - слова правильные повторять, как написано в книжках. Что они означают, - только то, что они - из книжки, или газеты.Поэтому спрашивай-не спрашивай, ответят заученным текстом, хотя на деле - все наоборот.Есть еще такие "элементы" как совесть, любовь, вера, мечта, идея, культура, человечность... Ну это так, навскидку.Сергей Вирченко Да, да, - все это есть. Где-то у кого-то. Только никто всем этим не пользуется.Потому как пользоваться - надо уметь. Точно так же как ходить, говорить, писать, читать... Этому еще нужно научиться. Оно тоже с неба не падает.
- рост естественной ответственности человека
Serge Sergeev В нормальной жизни каждый человек отвечает за свой дом, за свою землю и за свою семью, и также может договориться с соседями о том что они создадут территориальную громаду, и вместе будут отвечать за некоторый общий участок земли.А уже дальше начинается по сути федеративная система, что громады договариваются между собой про какие-то совместные проекты нескольких громад, и уже государство есть именно совместный проект всех громад страны.
- ответственность как процедура
40 с лишним миллионов человек вдруг не побегут учиться ответственности, следовательно этого просто не будет никогда.А на самом деле НИКТО В МИРЕ такой ерундой не страдает - просто в масштабе страны ответственности не бывает - бывает ТОЛЬКО ПРОЦЕДУРА, а именно ответственность только за совершенно конкретный участок земли или за четкое выполнение конкретной процедуры.
- Разговоры об ответственности - это не более, чем разговоры
Трансформация "стада" в "общество"- трансформация "стада" в осознанных и самостоятельных граждан
Иван Рыбаков Я бы делал ставку на трансформацию "стада" в осознанных и самостоятельных граждан, которым пастухи не нужны. Да, это не просто и не быстро, но к этому стоит стремиться.Igor Makarenko выбор простой - "забрать стадо" у пастухов-вампиров, и заняться его трансформацией в благоприятной обстановке, или заняться трансформацией в условиях активного противодействия со стороны пропагандитской и прочих машин подавления вампиров, и лет через 40 возможно оно само отторгнет старых патухов.Иван Рыбаков Вопрос в способе реализации сего действия.И где гарантии, что "новые пастухи" захотят распустить своё стадо, а не стричь его дальше. За примерами далеко ходить не надо.Есть еще третий путь: переформировать "стадо" в осознанное и самостоятельное (вместе а не по-одиночке) - социальный организм - гражданин.Преимущество такого Разумного Общества в том, что не надо 40 и более лет, это может быть сделано (и делается) прямо сейчас.
- людей к деятельности нужно готовить
Александр Шен Когда человек, применительно к какой-то планируемой деятельности, испытывает оптимизм, а когда становится пессимизмом. Разумеется, там есть моменты, относящиеся к темпераменту, но если отбросить также и психофизиологические различия, то окажется, что все дело в системе ориентировки.Проще говоря, если человек знает, как распланировать деятельность и что ему делать в следующий момент - он будет испытывать гораздо больший приток оптимизма, чем человек, не знающий за что хвататься. Тут нужно помнить, что речь идет о конкретной деятельности, потому что если вы заставите описанного Тышкевичем оптимиста-тарифоборца принимать роды, с которыми легко справится пессимистичная, в большинстве жизненных контекстов, акушерка, то от таких переживаний энтузиазм любого тарифоборца будет стремиться к нулю.Я это все к тому, что, в норме, людей, к незнакомым им формам деятельности нужно готовить (благо, методика поэтапного формирования умственных действий появилась еще 35 лет назад), а не увлекаться наклеиванием ярлычков.Кого из нас готовили решать проблемы масштаба страны? Почти всем надо этому учиться, а вот КТО, КАК, ГДЕ и ЧЕМУ учится конкретно?
- нужна действительно глобальная объединяющая идея
Иван Рыбаков Вот объединить бы этих личностей в одну организацию да с общей целью... Для этого нужна действительно глобальная объединяющая идея. Realpolitik тут не помощник. Тут доминатный политик нужен. И главный ресурс для него не деньги, а доверие.Теодор Дяків Глобальна ідея, вважаю, це:Заміщення політичної системи домінування держави над суспільством системою реалізації прав людини і громадянина.Все решта - деталізація, яка повинна концептуально відповідати руслу, сутності глобальної ідеї. Є контраргументи? - Прошу навести.
- ідея, люди, організація
Иван Рыбаков Але ідея без втілення - це порожній звук. А втілювати ідеї можуть лише активні люди, які не бояться брати відповідальність на себе. Саме вони і є основою громадянського суспільства.Звістно, для перемоги вони мають об'єднатися в організацію, яка буде досягати їх цілі та захищати їх інтереси. І таке об'єднання можливе лише на засадах загальної ідеї, головне завдання якої - чітко виразити цілі та інтереси цієї групи людей.От такий тріптих виходить - ідея, люди, організація.
- цель для Украины
Ігар Тышкевіч Что касается цели, я сформировал:« Украина 2030
- Общность (сообщество) свободных и умных людей. Которые уверены в себе. Основой этого являются знания, предприимчивость и способность рождать новое — технологии, смыслы, концепции.
- Как результат сама Украина — научный и индустриальный центр, источник инноваций в сфере энергетики, новых материалов, освоения космоса, бережного и эффективного использования природных ресурсов.
- Благодаря этому государство Украина является ключевым звеном в системе регионального сотрудничества наций. И как часть такой системы является одним из центров силы в мировой экономике.»
- личные и высшие цели
Ігар Тышкевіч А теперь о «высших целях» и «общеском благе». Я тупой эгоист. И готов работать на реализацию такой цели не потому что воспылал «светлыми чувствами». Просто мне, лично мне, банально хочется жить в такой стране. И хочется чтобы такая страна называлась «Украина».
- что такое "общественный консенсус"
Вадим Еремейчук Требует проработки сам термин "общественный консенсус", то есть, что такое олигархический уже более-менее понятно, а что такое общественный? Вопрос: что есть общественный консенсус? Стоит ли на него опираться? Как сделать, чтобы опора была на "лучшее", что в нём есть?
- создавать политсилу - только распылять ресурс
Александр Левченко Управлять обществом через созданные политические схемы-струткуры на данном этапе невозможно. Добавим продажные СМИ как глобальную проблему.Создавать политсилу сейчас - это не брать ответственность на себя, а распыляться в войне с воздушными мельницами.Ігар Тышкевіч Структуры - это не только политические партии. Структурой может быть всё что угодно с правилами взаимоействия и иерархией (снова таки не обязательно постоянной),Группа алкоголиков у которых есть дежурные разливающиена каждую неделю - уже структура. Cosa Nostra, Res Publica Sinn Féin - Тоже структуры.НПО - структура, люди действующие сообща и имеющие разделение фукнкций - структура.
- политическая роль ГО близка к оппозиции в России
Вадим Еремейчук Есть общемировой тренд кризиса инструментов представительской демократии, а в Украине так вообще вырожденная форма – система тотального обмана, то есть, политическая активность ГО в Украине – она ближе к роли оппозиции в России, с большей интеграцией во власть, но с тем же результатом.
- политическая активность в такой ситуации контрпродуктивна без поддержки общества
Вадим Еремейчук В итоге, политическая активность в такой ситуации, с такой системой выборов и доступа к СМИ, финансирования партий, формирования коалиции и императивным мандатом – контрпродуктивна без широкой поддержки общества.А общество не может, как было отмечено в тексте, постоянно организовывать протест по мелочам – весь этот информационный спам мало интересен, только отвлекает.
- пример создание ордена францисканцев (без плана и цели)
Наталія Промська Из С.В. Попова "Организационно-деятельностные игры: мышление в "зоне риска", где на исторических примерах показано, как этот подход был реализован:"Другой пример - описание Честертоном жизни Франциска Ассизского.По версии Честертона Франциск, найдя в определенный момент формулу своего поведения и действия, стал жить в соответствии с нею, несмотря на все негативные последствия такой жизни. Он не планировал создание ордена францисканцев, его политическую роль и общественные цели. Он жил как должно. И постепенно появлялись люди, следовавшие схеме, которую он нес на себе; их становилось все больше.Обстоятельства внешней общественной жизни в определенный момент оказывались благоприятны, и становился новый тип жизни, новый тип миропонимания. Если бы удалось спросить Франциска, этого ли он добивался, наверняка он затруднился бы дать ответ."
- отойти от примитивной схемы "развитие - деградация"
Наталія Промська Деятельность может строится только исходя из понимания социума и всех процессов в нем происходящих:"Господство примитивной схемы "развитие - деградация" в сознании приводит к попыткам организовать целенаправленное развитие (к капитализму, например). Если же ситуацию характеризовать как ситуацию становления нового (пока неизвестно какого) общественного строя, или как ситуацию становления нового государства, - станет заметно, что некоторые общественные структуры действительно разрушаются и отмирают, разлагая вокруг себя людей, природу и пр., другие - начинают расти, развиваться, организовываться.Тогда иначе видится способ действия людей, участвующих в становлении новой Украины (прим.авт.): не участие в политических спорах, какая программа, путь или цель (коммунизм или капитализм) лучше, и не доказательство своей правоты всеми доступными путями вплоть до эксперимента над всей страной, - а работа по утилизации исчезающих структур (чтобы не разлагали все вокруг) и участие в создании всего необходимого набора компонентов, из которых рано или поздно сложится жизнеспособная общественная комбинация.Какая она будет и как сложится - процесс естественноисторический. И знание здесь должно быть иное - не проектное (что должно получиться в результате), а скорее этическое: как должно себя вести." С.Попов
- общество создает коммуникация
Василь Король «Общество — совокупность «я». Где каждый «я» ответственен за себя лично.» — я з цією формулою не згоден. В Україні достатньо особистостей, а громадянського суспільства так і не має.Якщо придивитися до слова суспільство (рус. общество) походить від спілкування (рус. общение), мабуть тому, що відсутня комунікація між прошарками суспільства, впринципі то і структури суспільства немає, а головне немає теми до спілкування, яка би всіх зачіпала, немає алгоритму комунікації. Мабуть нікому не потрібно.
- синергетический консенсус активных людей способен ПРОБИТЬ стену игнора
Александр Левченко Только синергетический консенсус активных людей (по Тышкевичу), которые и составляют ГО (по Еремейчуку) способен ПРОБИТЬ стену игнора со стороны власти и общества! И тогда уже создание политсилы будет логичным, сильным и необходимым шагом.Возможно, направлений консенсуса будет не одно, а два-три. Но эти направления должны не разрушать общую синергию, а только укреплять ее. Для этого необходим более общий дискурс.ГО сейчас пока нет. Есть разрозненные группы активных людей, спорящих друг с другом без желания конструктивных согласованных действий. И да, это обвинение ))
Деолигархизация- деолигархизации как ресурс только "первой ступени"
Igor Makarenko Что же касается деолигархизации как конценсусного ресурса, то это ресурс "первой ступени", который работает только на участке пути "как не надо", во время слома и расчистки, и ничем не помогает на гораздо более длинном учатке "как надо".К тому же он легко имитируется, и этим сейчас занимается пол страны. А потому ресурс "конценсус общества на слове деолигархизация" есть обман, если после этого слова поставить точку и использовать его как основной ресурс. Чтобы было по правде, то после этого слова нужно написать еще много правильных слов. И потребуется набрать еще много других ресурсов.Конценсус стада по поводу олигархов - это все же какой-никакой, но ресурс. Он накаляет обстановку под задницами господ олигархов. А это создает более благоприятную среду для внесения изменений в расклад.
- гроші - універсальний показник ефективності
Іван Бокс «…Простой пример — мои тексты. Они заканчиваются словами о деньгах. Для меня это инструментарий…» - згоден на 100%. лиш гроші - універсальний (і що цікаво вимірюваний) показник ефективності
- причина Майданов в эмоциональной плоскости
Наталія Промська Причина Майданов лежит не в рациональной плоскости, а в эмоциональной...этот фактор мало кто берет во внимание...настроения социума - вот что сейчас двигает процессы.С рациональным сложнее в том плане, что встает вопрос: что считается рациональным? ведь законодательно зафиксировано, что человек может быть глупым и имеет право (по Закону) на иррациональное действие...другой вопрос, что каждый человек от природы наделен возможностью мыслить и имеет право на свое мнение
- революция решает ресурсный вопрос
Вадим Еремейчук Если Майдан — это революция, тогда он решает ресурсный вопрос.Наталія Промська Наши Майданы не являются революцией, это эффект от всплеска эмоций на реакцию того, что побили студентов (в последнем случае), но потом развитие событий показало, что за этим ничего кроме желаний, эмоций и т.д. ничего не стоит, потому как реальной программы и плана нет.Чтобы решить вопрос с олигархами нужно понять как до них добраться будучи в том статусе, в котором находятся активисты и все желающие перемен
- революция не решает и не должна решать ресурсных вопросов по своему определению
- революции производят переворот в мышлении, они изменяют существующие устоявшиеся конструкции, принятые в обществе
- в человеческом обществе постоянно происходят явления возникающие спонтанно, кот носят характер синергии; они же и являются сподвижниками появления нового порядка вещей: собравшись в определенной комбинации люди вместе получают другое качество...мои познания системы и системного подхода говорят о том, что всегда целое есть больше суммы частей (принцип эмерджентности).
В свете последних изменений, я так смотрю, мы вообще остаемся вне игры (если не сказать больше, что мы становимся предметом игры)...и надежды на чудо - нет - ставить "элиты" перед выбором: потеря власти вместе с активами, или госинституты
Вадим Еремейчук Оптимальнее ставить "элиты" перед глобальным выбором: потеря власти вместе с активами, если не будет развитых государственных институтов, которым доверяет общество, начиная с ГПУ – это их задача предоставить такие институты, чтобы сохранить своё положение.Потеря доверия к институтам = потеря власти и активов и легитимности, такой формат отношений наиболее адекватен в текущей ситуации, к этому необходимо приучить элиты, надеюсь, без реальных примеров.Юра Лісовий Это поиск быстого и лёгкого пути. Типа (новые люди) ставим им (старым элитам) глобальный выбор - ребята давайте меняться, они бац испугались потерять своё и давай страну менять в деталях.
- бесіда з Левко
- Укр сусп - не структуризовалося
- ГС ще не створено
- децентралізовано
- різні організації
- керується законом
- немає централізованого стержня
- спілки мають дорости до цього
- мати внутрішню дисциплину
- розуміти, що вони тільки частка
- потрібно щоб переросли в відносині
- в 1991 р заборонили КП - утворилося 3
- влада не створило межу самостійної держави
- влада залишилася в комуністів (люди залишилися ті ж)
- суть не зникла за ментальністю
- люди звикли підкорятися - слухняні
- нема схільності до ініціативної діяльності
- нема національної свідомості
- що можна сказати про нинішніх людей
- люди не здатні повстати - рабство в душах
тому Кучма знищив економіку
- комуністи - мафіозі - олігархат
- ПРОБЛЕМИ ГРОМАДЯНСЬКОГО КОНСЕНСУСУ. Сергій Дацюк
ПРОБЛЕМИ ГРОМАДЯНСЬКОГО КОНСЕНСУСУ ДжерелоСергій Дацюк 12 травня 2016 - текст автораКому потрібні офшорні скандалиОфшорний скандал може пришвидшити руйнування олігархічного консенсусу та творення громадянського консенсусу. Але якщо ми відрефлексуємо його.Публікація "панамських документів" породила в Україні скандал, але не породила особливих дискусій. Більшість українців сприйняли це, як давно відому зажерливість правлячого класу – просто з новими фактами.Водночас це не так. Оскільки це факти з всього лише одного офшору, то можна припустити, що подібна ж ситуація у нас і щодо інших офшорів. А це іншого рівня проблема, ніж лише скандал з Президентом чи зажерливим правлячим класом. Масштаб офшоризації олігархічного та великого владного бізнесу країни є системним.Тепер стають зрозумілими, бо мають своє підґрунтя, декілька важливих моментів міжнародної ситуації.Зрозуміло, що публікація "панамських документів" це спецоперація американських спецслужб. Але навіщо це їм?США (зокрема їх спецслужби за рішенням їх еліти) зробили випереджувальний крок щодо підриву нелегітимних правлячих класів по всьому світу.Світова ситуація сьогодні така, що розрив між нелегітимно збагаченими правлячими класами і їх громадами дуже великий, а це окрім небезпеки громадянських війн породжує небезпеку світової війни.Цей крок США спрацює звичайно не повсюдно. В Європі спрацює, в Латинській Америці можливо, а в Росії чи Китаї не спрацює.Громаді України потрібно буде ще поборотися за офшорну люстрацію.Водночас українські політики та більшість експертів мало аналізують офшорний скандал з точки зору смислу та перспективи для України.Зокрема спробуйте у виступах чи текстах експертів знайти відповідь на питання – чому офшори для України це погано. Позиція кожного експерта з цього питання дуже знакова і промовиста.І справді – а що поганого у тому, щоб тримати гроші в офшорах? Адже це поки що в Україні законно.Офшорний привілей як найогидніший інструмент олігархічного консенсусуДавайте спробуємо уважно прочитати статтю "Української правди" "Панама-мама. Хто з українців засвітився у офшорному скандалі?"Там присутні чотири типи фігурантів: олігархи (як от Фірташ), колишні політики-чиновники, які використовували офшор, не будучи політиками-чиновниками (як от Дубина), просто бізнесмени (як от Корогодський) і нинішні політики-чиновники (як от Порошенко, Ложкін і т.д.) Не всі вони мають однакову персональну провину, але всі вони несуть моральну відповідальність за використання нелегітимного привілею.Чому офшор це привілей в бізнесі?Колесніков заявив про те, що "отримував спеціальний дозвіл в НБУ для переформатування бізнесу і виведення його в офшори".Корогодський заявив про те, що "для відкриття своїх офшорних компаній він отримував відповідні ліцензії у НБУ".Хотілось би отримати публічне роз'яснення НБУ. А чи всім в Україні ці ліцензії чи спеціальні дозволи на офшоризацію бізнесу видають у НБУ? Це загальне право громадян України чи привілей небагатьох? І якщо є якісь норми таких спеціальних дозволів НБУ, то чи щодо всіх офшорних бенефіціарів в Україні вони виконані? І хто з бенефіціарів зміг обійти ці норми НБУ? Хто саме в НБУ видавав такі спеціальні дозволи в обхід цих норм?Уявіть собі, що це загальне право. Тоді в ситуації нашої податкової системи через деякий дуже недовгий час у нас в країні не лишиться бізнесменів, що платять податки своїй державі. Податки платитимуть лише дуже дрібні бізнесмени, прості люди з зарплат і можливо ще й пенсіонери з пенсій.Отже, щоб нинішня драконівська податкова система в Україні існувала, вітчизняна сплата податків має бути примусовою для більшості, а "право на офшор" має бути привілеєм.Бізнесмен може сказати – я не порушував закон, якщо ви зміните закон, я зміню правила свого бізнесу. Але чи може це так само сказати чиновник-політик, який тримає гроші в офшорах?Для позиції еліти важлива функція арбітра і лідера. Не маючи морального авторитету, неможливо виконувати роль арбітра і лідера.Тобто, як би мав вчинити лідер та арбітр нації Президент в ситуації офшорів? Він би мав одразу після свого обрання на посаду Президента сказати: ми є нащадки олігархічної і корупційної системи, мій бізнес побудований за правилами цієї системи, але я зроблю ряд кроків, які дадуть можливість це змінити і зробити мій бізнес відкритим і таким, що працює на країну.Ось деякі кроки – реформа податкової системи, яка робить виведення коштів в офшори невигідним, знищення всіляких преференцій для олігархів, громадський контроль за інфраструктурними бізнесами тощо.Але Президент разом з іншими олігархами та політиками-чиновниками скористався офшорним привілеєм. Президент продовжує захищати своє право на такий привілей. Президент затягує процес деофшоризації та не є прибічником офшорної люстрації.Український правлячий клас перетворився на паразитаДавайте подивимось на це як на загальну схему дій правлячого класу.Правлячий клас в своїй більшості отримує "привілей на офшори", уникаючи сплати податків в Україні. Водночас решта простих людей ці податки так чи інакше платять. Це означає, що оплата існування держави перекладається на простих громадян. А ті, хто цю державу експлуатує, дерибанить і нищить (тобто український правлячий клас), отримують право ще й не платити їй податків.Тобто український правлячий клас перетворився на паразита.Причому бізнесмени, які в момент офшоризації не є ані чиновниками, ані політиками, це просто паразити.А от чиновники-політики, які нібито мають дбати про державу, але водночас ведуть бізнес через офшори, це паразити над усіма, в тому числі і над іншими паразитами.Офшорний скандал та доля олігархічного консенсусуНа тлі офшорного скандалу Президент України відмовився їхати у Великобританію. Його пояснення виглядають смішно. Скоріш за все, йому разом з Кемероном було би дуже незручно пояснювати свої офшори. Це в Україні він може вплинути на громадську думку і спустити проблему на гальмах. Але в Європі на тлі критики західних видань української корупції це зробити буде неможливо.Проблема тут проста – якщо українська громада не буде досить наполегливою, щоб провести офшорну люстрацію та законодавчу деофшоризацію економіки, то делегітимація українського правлячого класу на Заході і всередині країни буде посилюватися.Єдиний легальний шлях офшорної люстрації це створення Тимчасової Слідчої Комісії в Парламенті при всезагальній підтримці громадян цього процесу та публічності дії цієї Комісії.Єдиний легальний шлях законодавчої деофшоризації це виокремлення громадських лідерів, які є експертами в цій проблематиці, і їх тиск на нинішнього лідера цього процесу, якому, судячи з останніх дій, Президент доручив затягувати процес і довести це законодавство до фейку.Водночас офшорний скандал створює новий виклик для України – стихійне руйнування олігархічного консенсусу, до якого українська громада не готова.
- ТРЕБА ЗАКРИТИ усі офшори
Елена Величко Дуже значний крок – відкриття Панамьких документів-дуже значний. Стало відомо про постійну брехню політиків та олігархів та масштаби розкрадання та порушення законів.Але! основне – ТРЕБА ЗАКРИТИ усі, бо саме офшори створили схему "аля-економіки" – викачуй та перекачуй. Тобто бездумне баблометання та знищення економіки як такової. Це показує, та й інші історичні моменти до чого може дійти "людина", коли суспільство не лімітує та не контролює, а також не керує на рівні держави. Тобто громада та інтереси громади повинні бути захищені саме на рівні держави, олігархічний консенсус – це держава охороняє та працює на оліггархію, що не вииконує Конституцію, бо Конституція стоїть на охороні людини та громади.
Громадянський консенсусГромадянський консенсус замість олігархічногоЯ згоден з Юрієм Романенко в тому, що олігархічний консенсус це єдине, що сьогодні утримує Україну від розпаду.Швидке руйнування олігархічного консенсусу самого по собі може зашкодити Україні. Ця стихійна руйнація олігархічного консенсусу може призвести до регіональної автаркії, тобто до стихійної фрагментації України задля збереження олігархічної влади на регіональному рівні.Для збереження зв'язності країни на місце олігархічного консенсусу має прийти громадянський консенсус, але він обговорюється, розробляється та впроваджується несвідомо, мляво і стихійно.- це консенсус грантососів
руслан49 _ "Громадянський консенсус" – це консенсус грантососів, які прозвали себе "громадянським суспільством"? Виявляється, що Шабуніну, наприклад, вже платять зарплату не тільки США, але й Кувейт за лобіювання аграрних законів.
Головні проблеми становлення громадянського консенсусуОсь головні проблеми становлення громадянського консенсусу.- Громадянський консенсус дуже слабко формулюється політиками, які повсякчас прив'язують його до поточної парламентської чи урядової роботи, в той час, як громадянський консенсус має формулюватися щодо найбільш значущих подій як в інституційному полі, так і поза ним.
- Більшість експертів взагалі прямо так чи інакше працюють на збереження олігархічного консенсусу – експертів на позиції громади дуже мало, а тих експертів, що публічно формулюють і просувають громадянський консенсус, лічені одиниці.
- Громадянський консенсус слабко формулюється регіональними лідерами, які повсякчас діють за старою схемою – щоб потрапити у центральну політику, потрібно домовитися з олігархами.
- Громадянський консенсус на телебаченні після Помаранчевої революції найбільш помітно формулювався "5-м каналом" (який тепер значно погіршив свою позицію), а після Революції Гідності громадянський консенсус найбільш помітно формулюється телеканалами "112-Україна" та "NewsOne". Але формати навіть цих телеканалів не містять на рівні редакційної політики відповідних процедур зрівноваженості та солідарної орієнтації, відтак змістовність приноситься в жертву глядацькості.
- Відомі журналісти дуже часто віддають перевагу вибірковим скандалам та аналітиці інтриг і повсякчас уникають формулювання ідей та інновацій для громадянського консенсусу. Шустер-простір продовжує генерувати в медіа речі глядацькі, але мало осмислені і безперспективні. Осмислення та аналіз перспектив для громадянського консенсусу стали соціальною функцією блогерів.
- У громадянського консенсусу досі немає очевидного загальнонаціонального лідера – є лише претенденти на таке лідерство.
Лідери громадянського консенсусуПроблема з лідером громадянського консенсусу надзвичайно суттєва. Ситуація в Україні складається так, що наступним Президентом буде не лідер олігархічного консенсусу, а лідер громадянського консенсусу. А це принципово змінює всі політичні аналізи і політтехнології.Можна назвати можливих лідерів громадянського консенсусу – Садовий, Тимошенко, Саакашвілі. В другу чергу – Ляшко, Порошенко (якщо фундаментально зміниться), Гройсман (якщо успішно покаже себе на новій посаді). В третю чергу – Турчинов, хтось з партії "Сила людей", Гацько з "ДемАльянсу", Корбан з "Укропу".Подобаються вони нам чи не подобаються, але така політична реальність. Соціологічна інерція – річ дуже суттєва для політики. Зміна соціологічної інерції можлива лише в ситуації соціального стресу – нова революція (малоймовірна), посилення російсько-української війни (більш імовірне), світова війни (в найближчий час малоймовірна).- лідер сильно ризикує - потрібна партія однодумців
Robert Bruce Як появиться лідер – повинні бути малі справи, але дуже ефективні...Це міг би бути Садовий, але він не дуже хоче, ризикувати життям, його вже пару разів попередили.ПаРаша не дурна. Такого лідера одразу попробують усунути. Тому потрібна партія однодумців...
Громадянський консенсус – ключ до позитивного майбутнього УкраїниТобто в найближчий час набір цих лідерів може змінитися тільки в тому разі, якщо російсько-українська війна перейде в гостру фазу. Якщо ж цього не станеться, то доведеться вибирати саме з цих лідерів.І в цьому сенсі, для громади мають значення системні ініціативи політиків не тільки по руйнуванню олігархічного консенсусу, але і по створенню громадянського консенсусу. З вищенаведеного набору лідерів далеко не всі займаються саме формулюванням громадянського консенсусу.Україна зависла сьогодні між регіональною автаркією і громадянським консенсусом, який по-новому зв'язує країну. І причини цього зависання – в досі малій активності громадської самоорганізації, в звичці громади все ще орієнтуватися на телебачення та в повній відсутності звички малого та середнього бізнесу платити за політиків, які будуть захищати їх інтереси супроти олігархів.Концептуалізований, насичений соціальними ідеями та інноваціями, організаційно оформлений, маючий свою медіа-підтримку громадянський консенсус – ключ до позитивного майбутнього України.Той, хто в найближчий час стане лідером громадянського консенсусу, стане і новим Президентом України. - ТРЕБА ЗАКРИТИ усі офшори
- Декларация открытого гражданского общества
- текст исходного документаДекларация открытого гражданского обществаО документеРазработана Институтом нравственностив Санкт-Петербурге в 2014 году,принята 22 ноября 2015 года Международной академиейсоциальных технологийПреамбулаДекларация открытого гражданского общества является источником международного права, обеспечивающим защиту нравственности в регионах мира.Декларация определяет процедуры гражданского общества, обеспечивающие поддержку и ответственность в отношении нравственных или безнравственных деяний социальных субъектов.Декларацию могут принимать как руководство к действию граждане различных стран международного сообщества.Декларация направлена на правовое обеспечение и развитие открытого гражданского общества. Она закрепляет нравственность как обязательную категорию, без которой невозможно обеспечить гражданское согласие, социальную справедливость и стабильность социально-экономического развития международного сообщества.Декларация определяет специфику этической оценки поведения социальных субъектов и описывает гражданские процедуры ее применения в различных сферах деятельности граждан и организаций.Нравственность, как идея не причинения вреда принимается большинством граждан и может использоваться в идеологическом обеспечении развития институтов гражданского общества и демократических и народных государств, выступать основой всей жизнедеятельности граждан.Основное отличие Декларации открытого гражданского общества от остальных деклараций – это направленность данного акта на преодоление последствий нравственного кризиса, в ходе которого произошла девальвация традиционных ценностей, сформировался культ денег и обогащения любой ценой. Нравственный кризис привел к кризисам во всех сферах жизнедеятельности человека. Возникли новые угрозы общественной безопасности, усилились традиционные вызовы, такие как коррупция, организованная преступность, терроризм, экстремизм, бедность и нищета. Стала очевидна необходимость защиты нравственности и создание правового механизма её обязательного учета во всех сферах жизнедеятельности граждан.Декларация открытого гражданского общества определяет гражданский механизм учета нравственности в регулировании общественных отношений и социальных процессов.В Декларации описывается процесс этической ответственности за безнравственность, не этичное поведение и бессовестность.Специфика Декларации заключается в том, что она предлагает конкретную технологию влияния граждан и их объединений на все процессы жизнедеятельности.Статья 1. Международное право по защите нравственности1. Международное право по защите нравственности состоит из настоящей Декларации, которой вправе свободно придерживаться граждане и объединения граждан их любого региона мира.2. Настоящая Декларация не противоречит конституциям всех государств мирового сообщества, основывается на общепризнанных принципах и нормах международного права.Статья 2. Задачи Декларации открытого гражданского общества1. Задачами настоящей Декларации являются:
- пропаганда нравственности как основы жизнедеятельности;
- организация нравственного воспитания и просвещения;
- поддержка и ограничение прав и свобод человека и гражданина для защиты нравственности;
- исключение двойных стандартов поведения, противодействие коррупции, криминалу, терроризму, экстремизму;
- развитие гражданского общества во всех регионах мира.
2. Для осуществления этих задач настоящая Декларация устанавливает основание и принципы нравственного воспитания и просвещения граждан, определяет гражданскую процедуру этической оценки и иные меры поддержки и защиты нравственности в любом регионе мира.Статья 3. Нравственный принцип и нравственность.1. Нравственный принцип – не вредить себе, окружающим, среде обитания. Реализуется в нравственном правиле: не вреди себе, соседям, среде ни мыслью, ни словом, ни делом; созидай для себя, соседей, среды мыслью, словом и делом.2. Нравственность – это общее выражение тех свойств человеческой природы, которые выполняют функцию регулятора отношениймежду членами общества, независимо от социального, национального, конфессионального и других факторов. Это особый настрой мышления и поведения, позволяющий не причинять вред себе, окружающим, среде обитания.3. Вред – ощущаемое или подлинно переживаемое человеком нарушение его жизнедеятельности. Угроза – потенциальный вред жизнедеятельности человека.4. Способность к распознанию вреда и угроз граждан формируется в процессе социализации и закрепляется в ходе изучения светской этики.5. Нравственность, являясь наднациональной, надгосударственной, надконфессиональной, надпартийной категорией, может использоваться любым человеком для определения собственной системы ценностей. Нравственные ценности доходят до любого человека добровольно в силу их привлекательности и универсальности, поддерживаются участием всех граждан в нравственном воспитании и просвещении.Статья 4. Обеспечение нравственности1. Нравственность обеспечивается нравственным воспитанием, просвещением, пропагандой, институтами гражданского общества.2. Для воспитания нравственности в образовательных учреждениях и иных организациях может проводиться урок светской этики, в ходе которого обучаемые и сотрудники осваивают положения настоящей Декларации.3. В ходе урока светской этики граждане, руководствуясь нравственным правилом, овладевают умением давать публичные нравственные оценки событиям и действиям, которые совершаются другими субъектами. Умение распознавать безнравственные поступки в собственном поведении, и поведении других граждан и организаций – обязательный учебный результат проведения урока светской этики.4. Подготовка и реализация урока светской этики координируется институтами гражданского общества, заинтересованными гражданами и организациями.5. Нравственное просвещение и пропаганда нравственности организуются в средствах массовой информации и с помощью информационно-коммуникационных ресурсов. Они направлены на наглядное представление преимуществ нравственного поведения и обеспечивают предоставление гражданскому обществу примеров наступления правовой ответственности за безнравственность, не этичное поведение и бессовестность.Статья 5. Светская этика и гражданское общество1. Поведение человека, руководствующегося нравственным правилом, является нравственным.2. Этичным является только нравственное поведение, обеспечивающее возникновение доверия.3. Доверие – общественные отношения, возникающие между гражданами и организациями граждан при отсутствии взаимного вреда и угроз. Без доверия невозможно существование гражданского общества.4. Открытое гражданское общество – совокупность свободных граждан и их объединений, осуществляющих свою жизнедеятельность независимо от вмешательства и регламентации со стороны власти на основе взаимного доверия.5. Единая цель гражданина и гражданского общества – взаимное развитие и созидание.6. Развитие гражданского общества обеспечивается открытостью социальных процессов, процедур государственного управления и местного самоуправления, свободным обсуждением и этической оценкой поведения социальных субъектов, правом граждан и их объединений формировать институты гражданского общества, направленные на реализацию положений настоящей Декларации.Статья 6. Этическая оценка1. Этическая оценка – это оценка гражданаминравственности действий (бездействий) других граждан и организаций граждан с позиций причиненияили непричинениявреда и угроз в целях блокирования безнравственного поведения.2. Процесс этической оценки носит открытый характер, регулируется гражданским обществом, является одной из форм общественного контроля.3. Основанием этической оценки является совершение гражданином или организацией деяния, оцениваемого другими лицами как вредное или угрожающее им.4. Негативная этическая оценка является этическим обременением социального субъекта.Статья 7. Гражданское согласие и шкала этической оценки1. Гражданское согласие (позитивное или негативное) – это мнение граждан, выраженное в оценочной формепо поводу социальных действий социальных субъектов.2. Социальное действие – результат активности социального субъекта: намерения, заявления, решения, поступки, затрагивающие интересы, способные нанести вред, создать угрозу для более чем для одного гражданина.3. Социальный субъект – это отдельный человек, группы людей и их объединения, организации, предприятия, администрация, правительство, гражданское общество в целом.4. Социальный процесс – это способ существования социального субъекта, его жизнедеятельность, осуществляемая во взаимодействии с другими социальными субъектами.5. Негативное гражданское согласие – это консолидированное осуждающее мнение множества социальных субъектов по поводу социальных действий или бездействийдругих социальных субъектов. Является инструментом гражданского общества по коррекции социальных процессов.6. Шкала этической оценки (бинарная, многобалльная) – это способ оцифровки и наглядного представления оценки уровня нравственности социального субъекта. Шкалы этической оценки могут использоваться гражданами для организации этического оценивания социальных субъектов.Статья 8. Совесть и социальная справедливость1. Совесть – этический регулятор поведения человека и гражданина, его внутренний настрой, формируемый в процессе нравственного воспитания с помощью других граждан и организаций граждан, постоянно корректирующих поведение и самооценку человека.2. Совесть возникает при этической оценке, общественном обсуждении и осуждении поведения социального субъекта.3. Социальная справедливость устанавливается и поддерживается социальными субъектами, действующими по совести.Статья 9. Правовая ответственность за безнравственность1. Наказание и иные меры правового характера, применяемые к социальным субъектам, совершившим безнравственные, не этичные поступки, действующим не по совести, допустимо лишь в той мере, в которой они определены действующим законодательством.2. Совершение социальным субъектом социального действия, этически оцениваемого другими субъектами как безнравственное, приводит к формированию негативного гражданского согласия.3. Негативное гражданское согласие в отношение социального субъекта приводит к утрате доверия к нему со стороны других социальных субъектов.4. Утрата доверия приводит к разрушению репутации социального субъекта.5. Отсутствие доверия и репутации естественным образом препятствует осуществлению жизнедеятельности социального субъекта. Таким образом осуществляется самонаказание за безнравственность, не этичное поведение и бессовестность.Статья 10. Общественная безопасность1. Общественная безопасность – состояние защищенности социальных субъектов от угроз и вреда.2. Общественная безопасность обеспечивается путем поддержания нравственности социальных субъектов и гражданского согласия.3. Коррупция, социальное расслоение, бедность и нищета разрушают нравственность, создают основания для экстремизма, терроризма и других безнравственных деяний, нарушающих общественную безопасность.4. Противодействие коррупции – действия социальных субъектов по предотвращению безнравственных действий других социальных субъектов с помощью консолидации и наглядного представления негативного гражданского согласия в этической оценке коррупционных действий, коррупционных проявлений.5. Ликвидация социального расслоения, бедности и нищеты обеспечивается нравственной экономической политикой, неприкосновенностью частной и личной собственности граждан.6. Безнравственная социально-экономическая политика власти ведет к утрате общественного доверия, разрушает гражданское согласие.7. Ротация кадров, в том числе дискредитирующих власть фактом своего присутствия на публичных должностях, восстанавливает доверие к власти, способствует минимизации безнравственных процессов.Статья 11. Социальный паразитизм1. Социальный паразитизм – способ существования социального субъекта, руководствующегося идеей личной наживы любой ценой. Следствие культа денег, двойных стандартов, расхождения слова и дела. Социальный паразит живет за счет других социальных субъектов, не участвуя или имитируя участие в их созидательной деятельности.2. Социально-паразитическая структура – организация, все усилия которой направлены на получение средств для поддержания собственного существования. Характерным свойством такой структуры является имитация ее основной деятельности по решению социальных задач, актуальных для граждан.3. Социальный паразитизм является причиной возникновения коррупции, социального расслоения, экстремизма и терроризма.4. Пути профилактики социального паразитизма – общественный контроль и этическая оценка социальных субъектов.Статья 12. Этика и ротации управленческих кадров1. Управленческие кадры обязаны строго соблюдать нравственные нормы.2. Граждане могут непрерывно оценивать социальные действия управленческих кадров. Этот процесс может дополняться публичным дискурсом социальных субъектов и наглядном представлением результатов дискурсивных практик.3. Не соблюдение нравственных норм, выявляемое в ходе этической оценки действий управленческих кадров со стороны граждан, должно приводить к их ротации.4. Ротации управленческих кадров, уличенных в безнравственном поведении, обеспечивают солидарность гражданского общества с органами государственной и муниципальной власти города, противодействие коррупции, криминалу, экстремизму и терроризму.Статья 13. Этическая оценка как гражданская процедура1. Этическая оценка – гражданская процедура, осуществляемая гражданами, ощутившими вред от деятельности других граждан и организаций. Публичная этическая оценка является общедоступным способом регулирования социальных отношений, реализует право граждан на свободу слова и нравственный выбор.2. Социальный субъект может вынести информацию о безнравственных деяниях других социальных субъектов в публичную сферу для открытого обсуждения. За достоверность этой информации социальный субъект отвечает в соответствии с действующим законодательством.3. Вынесенная в публичную сферу информация о безнравственном поведении социальных субъектов, подлежит этической оценке. В процессе этического оценивания могут принять участие все заинтересованные социальные субъекты.4. За этическое оценивание вынесенной в публичную сферу информации, субъекты, осуществившие этическую оценку, и (или) ее организовавшие, не могут быть привлечены к ответственности в соответствии с международным правом.5. В ходе этической оценки гражданин на письменных или электронных носителях информации в произвольной форме выражает свою оценку вреда, который он получил от оцениваемого физического или юридического лица, или свое мнение по поводу вреда от того или иного социального действия любого социального субъекта.6. Физические и юридические лица регулируют свою деятельность с учетом этических оценок граждан. Учет положительной или негативной этической оценки осуществляется самостоятельно в форме принятия надлежащих мер к восстановлению и поддержанию общественного доверия и репутации.Статья 14. Дискурсивная практика как гражданская процедура1. Дискурсивная практика как гражданская процедура – это свободное участие заинтересованных социальных субъектов в этической оценке и обсуждении социально-значимых действий других социальных субъектов.2. Дискурсивная практика может осуществляться гражданами в форме гражданских форумов, государственных, научных, экспертных и общественных советов, открытого общения, отражаться в средствах массовой информации и иных информационно-коммуникационных ресурсах.3. Личная этическая оценка любого социального субъекта может быть изменена только им лично неограниченное количество раз в ходе дискурсивной практики.4. Дискурсы носят непрерывный характер и обеспечивают воспитание нравственности социальных субъектов, социальную справедливость и гражданский мир, формируют частные нормы, регулирующие поведение социальных субъектов.5. Дискурсивные практики динамичны, субъективны и не могут быть основанием для привлечения к ответственности участвующих в них социальных субъектов в соответствии с действующим законодательством.Статья 15. Индекс нравственности1. Индекс нравственности – численный показатель вреда от социальных действий или бездействий субъекта. Формируется в процессе этического оценивания.2. Каждый социальный субъект может иметь индивидуальный индекс нравственности.3. Индекс нравственности является динамической характеристикой социального субъекта, изменяемой в ходе дискурсивных практик.4. Информация о значениях индекса нравственности социальных субъектов является открытой и доступной.Статья 16. Идеология-технология нравственности1. Идеология-технология нравственности является социальной технологией и включает в себя свободно принимаемую и разделяемую большинством социальных субъектов идею нравственности как идею не причинения вреда; и связанную с ней процедуру измерения нравственности социальных субъектов.2. Измерение нравственности социальных субъектов осуществляется в процессе этического оценивания их социальных действий. В результате каждый социальный субъект получает индивидуальный индекс нравственности, постоянно корректируемый в процессе дискурсивных практик.3. Индивидуальные индексы нравственности социальных субъектов используются другими социальными субъектами в обеспечении открытости гражданского общества, государственного строительства, государственного управления, местного самоуправления и других видах жизнедеятельности.Статья 17. Этическое регулирование деловых отношений1. Этическое регулирование деловых отношений осуществляется посредством использования участниками деклараций социальной ответственности.2. Декларация социальной ответственности – документ, содержащий в произвольной форме открытые заверения участников сделки в соблюдении нравственных норм по отношению друг к другу. Декларация принимается по требованию одной из сторон.3. Не соблюдение нравственного принципа одной из сторон является основанием для организации общественного обсуждения и этической оценки участника сделки, вред от которого ощутил другой участник сделки.4. Деловая репутация участников сделки зависит от соблюдения нравственного принципа.5. Для некоммерческих договоров, контрактов между гражданами и организациями может использоваться разновидность декларации - пакт о честности, предусматривающий нравственное отношение исполнителей документа друг к другу при любом стечении обстоятельств.6. Декларация социальной ответственности и пакт о честности могут быть заключены в письменной и устной форме. - Сумерки элит. Денис Семенов
Сумерки элит. Денис СеменовQuantum Future Lab, специально для "Хвилі"Публикация е-деклараций как развилка для обществаПубликация е-деклараций украинских чиновников ставит перед украинским обществом ряд острых, неудобных и вместе с тем фундаментальных вопросов. Они ничего не имеют общего с природной завистью бедных к богатым, хотя отчаянные попытки свести все дискуссии к банальному подсчету денег в чужом кармане предпринимаются. Они затрагивают основания нашего общежития – в частности, вопрос о «старом» и «новом» общественном договоре, о роли и функциях правящего класса.По сути, практика е-декларирования может стать стратегической развилкой для дальнейшего развития украинского общества. Точкой бифуркации, в которой будет положено начало одному из трех возможных сценариев. Какой сценарий будет выбран – зависит от нескольких факторов. Прежде всего – от действий нарождающейся украинской контрэлиты.Впрочем, обо всем по порядку.Е-декларации: теоремы доказаны!Что показало е-декларирование и е-декларации? Если отвлечься от обсуждения объемов кэша под подушками чиновников и политиков, попыток заблокировать электронную систему, перманентного давления Запада на наш правящий класс и другие важные, но все же лишь сопутствующие факторы?Главное, с моей точки зрения в том, что е-декларирование выставило на свет, оцифровало и документально подтвердило ряд гипотез, которые уже давно обсуждались в обществе – но без убедительной доказательной базы принимались за злобный интеллигентский треп. Среди прочего, е-декларирование окончательно продемонстрировало:
- Что украинский правящий класс (далее – УПК) существует как отдельная, несводимая к олигархам социальная группа со всеми полагающимися атрибутами (статусом, способом накопления и приумножения капитала, социальными привычками и даже вкусами). Причем УПК с социальной точки зрения достаточно однороден, а политическая ориентация не имеет большого значения – клептократами являются как птенцы гнезда Партии Регионов, так и выходцы из домайдановской оппозиции.
- Что функция управления все-таки слишком, непомерно дорого обходится обществу. Особенно – функция управления в формате государства. Более того – что существует прямая зависимость между качеством управления и его стоимостью. То есть, чем дороже обходится в целом (с учетом взяток и монопольного положения его бизнесов) чиновничий и политический аппарат, тем качество управления хуже. Чтобы это доказать, достаточно сравнить персональные финансовые результаты декларантов с финансовыми результатами страны
- Что существующая система перераспределения ВВП (напомню – около 50% через госбюджет) работает стабильно и без существенных сбоев, выполняя свою «святую» функцию – перераспределения национального богатства в пользу достаточно узкого круга лиц. Причем, теперь этот круг известен чуть ли не поименно, а объемы перераспределения – подсчитаны в цифровом измерении
- Что вопиющая некомпетентность УПК в управлении процессами в стране дивным образом сочетается с умением, изворотливостью, креативностью схем персонального обогащения его представителей
- Что УПК абсолютно не доверяет той системе, которую он сам же создал для остальных граждан Украины – ни банковской, ни законодательной. И предпочитает не использовать ее ни для хранения, ни для приумножения своих богатств.
- Что на самом деле существует две Украины. Одна из которых пишет для другой законы, которые не исполняет и создает правила, которым не следует.
- Что «точечные» и даже «рішучі» реформы не помогут найти выход из ситуации. Е-декларации представляют собой визуализацию тупика, в который завела Украину нынешняя система и обслуживающая ее правящая элита. Поддерживать функционирование существующей системы в полном объеме, в режиме business as usual – означает консервировать на долгие годы возможность неправомерного обогащения узкого круга лиц за счет общего ресурса. Что губительно для страны даже при постоянной смене конкретных лиц, в этот узкий круг входящих.
- Что «старый» общественный договор – «мы не спрашиваем, откуда деньги у вас, а вы не спрашиваете, откуда они у нас» — уже приказывает долго жить. Да, он сложился стихийно в первые годы независимости. Да, он помог сохранить страну в каких-то (пусть эфемерных) государственных формах. Но сейчас он подлежит пересмотру. И новый договор уже не может сложиться сам по себе, стихийно. Он может быть результатом только сознательной работы по выявлению и согласованию интересов граждан страны.
«Сумерки элит»: глобальный процессВсе эти выводы впрямую подводят наше общество к постановке ряда фундаментальных вопросов:- Какую роль в судьбе страны играет пресловутый правящий класс?
- Адекватно ли место, которое этот класс де-факто занимает, той роли, которую он на самом деле играет?
- В праве ли украинский правящий класс требовать от остальных людей выполнения нормативов (законов, правил, процедур), которым не следует сам и не стоит ли задуматься над какими-то новыми, иными нормативами, которые готовы выполнять все?
- Нужна ли нам элита и если да, то – какая?
Самое интересное в том, что это – вопросы не только для украинского общества. По сути, это фундаментальные вопросы, которые стоят сегодня перед многими нациями мира и – по большому счету – перед всем человечеством.Сложно найти классическое определение элиты, оно сильно менялось с течением времени. Во времена оны элитой были те, у кого лучше оружие и больше ракушек (одеял, блестящих камешков и т.д.). Были и те, кто в силу традиции, имел передающийся от поколения к поколению привилегированный статус. И те, кто имел соответствующий уровень капитала. Наконец, те, кто в ходе выборов приобрел возможность управления и перераспределения общими ресурсами. От каждого из этих понятий элиты общество последовательно, шаг за шагом отказывалось в пользу следующего понятия.Но с функциональной точки зрения любое выделение элит в обособленную касту выглядело и выглядит довольно просто. Элита объединяет тех, кто принимает на себя ответственность за Целое и принимает решения во имя общего блага. При этом она жертвует существенным объемом своих возможностей (в частности, некоторыми возможностями обогащения) ради служения общему благу. А за это получает премию или вознаграждение из общих ресурсов. Именно за то, что принимает решения и не растаскивает общий ресурс.Сегодня вопрос об элитах снова на повестке дня. Потому что непомерно дорогая стоимость функции управления – проблема для всего мира, включая наиболее развитые страны Запада. Потому что элиты, как показывает практика, имеют нехорошую привычку выдавать защиту собственных интересов за служение общему благу — во время глобального кризиса бросаются спасать банки вместо людей, повышением налогов размывают и понижают уровень доходов среднего класса и т.д. Потому, наконец, что элиты даже в самых благополучных странах стремятся обменивать строгость принципов на неправомерные доходы. Вспомним хотя бы «панамские бумаги», где суть скандала сводилась не к самой оффшорной оптимизации налогов, к которой бизнес прибегал, а к участию в этих процессах публичных, то есть государственных персон. Или истории с финансовой поддержкой Хиллари Клинтон и ее супруга со стороны российских и украинских олигархов.Кроме того, господству элит сегодня бросают вызов новые технологии, которые впервые в истории позволяют людям взаимодействовать (экономически, политически и социально) напрямую и глобально, без посредничества институтов – не говоря уж о правящих классах.Технологии способны алгоритмизировать множество процессов принятия решений – пока что на достаточно низких уровнях, но этот уровень все время повышается. В корпоративном секторе многие функции линейного менеджмента начинают заменять умные машины, и постепенно отпадает смысл в управленцах, которые распределяют и перераспределяют. Особенно достается государственным элитам, которые все чаще проявляют неспособность решить сложные проблемы, предполагающие учет разных (в том числе противоречивых) интересов. Удивительно ли после этого, что уровень поддержки институтов (государственных, корпоративных, гражданских) в мире находится на уровне 55%? Причем, в пятерку стран с наибольшей поддержкой институтов из европейских попали только Нидерланды?Отсюда, в конечном счете, и возникают движения, направленные против истеблишмента – в Европе, США, арабском мире и других регионах планеты. Вопрос о смене элит – вопрос глобальной повестки. А по мере развертывания новой промышленной революции и усиления связанной с ней угрозы тотальной безработицы этот вопрос будет лишь набирать актуальность и остроту. Причем, главный его аспект – вовсе не в том, каким путем произойдет смена элит. А в том, сможет ли человечество построить новый тип элиты, а не просто заменить одни лица другими.Продуктивных идей в этом направлении немного. Одна из них – возврат к исходному понятию «аристократии», которая формулировалась еще Аристотелем. То есть, правления действительно лучших (в переводе с греческого языка). С высокими интеллектуальными и моральными цензами, которые должны подтверждаться ежедневной практикой разрешения споров и конфликтов. Эта очень небольшая группа управленцев, взявших на себя ответственность за Целое, должна пройти долгий путь добровольного служения общему благу (на первых этапах – без отрыва от основной деятельности). Проще говоря, жить на «премию» от общих ресурсов смогут позволить себе только те, кто в общей сложности 20-25 лет посвятили «общественной нагрузке». А поскольку большинство процессов будет регулироваться не на государственном уровне, то и злоупотребления общим ресурсом будут сведены к минимуму.Другая идея получила название «мерцающих элит». Состоит она в том, что в горизонтальной, распределенной системе организации общества не может быть одного, единого центра – вертикальной иерархии принятия решений «за всех». Но может быть множество центров, которые последовательно берут на себя ответственность за определенный процесс или проект. И де-факто становятся элитой – это важно! – исключительно на время реализации проекта или запуска процесса. А потом снова возвращаются к обычной, повседневной деятельности.И в том, и в другом случае новое понятие элиты устраняет то, что лежит в основании элиты нынешней. А именно – вхождение в правящий класс как «билет в один конец», который гарантирует не просто пристойную жизнь, а личное обогащение практически пожизненно, за счет общих средств и ресурсов.Украина: апофеоз элитарной деградацииНаши проблемы с элитой не уникальны. Над ними так или иначе задумывается весь мир. Отличие украинской элиты от мировой лишь в соотношении «стоимость\эффективность». В условиях стремительно сокращающегося общего ресурса украинская элита дорожает «в обслуживании» и столь же стремительно теряет эффективность в управлении общим ресурсом. К тому же – практически не несет ответственности за Целое. Страна стремительно катится в финансовую и экономическую пропасть, испытывает угрозу существования со стороны гибридного агрессора, а правящий класс не только не способен организовать действенный ответ на эти вызовы, но и не несет никакой ответственности за свои ошибки и бездействие. Именно поэтому украинская элита является показательной историей деградации истеблишмента.Макс Вебер определял три типа господства в общественных системах, фактически – три способа доминирования элиты. Первый – традиционный, основанный на трансцендентной вере в особое происхождение элиты. Второй – легальный, основанный на рациональном понимании необходимости выполнения законов и доминирования их стражей. Третий – харизматический, где господство приобретается через особые психологические свойства представителей элиты – в частности, «харизму».Так вот, получается, что все три способа сегодня дают сбои. Западные элиты пока еще удерживают легальное господство – хотя люди, создавая горизонтальные социальные связи, часто-густо выходят из-под этого господства явочным порядком. Российские элиты, допустим, держатся за счет комбинации традиционного господства (пресловутые «скрепы») и харизматического («мироточащие иконы Путина»). Украинские элиты – случай в этом смысле довольно интересный. Харизмы у них никогда не было, традиционное господство в казацком менталитете как-то не приживается уже лет триста, а возможность легального – безвозвратно утеряно. Рациональных аргументов, почему ЭТИ ЛЮДИ должны регулировать и управлять не могут выдвинуть даже они сами. А уж о законодательных основаниях не стоит и говорить. По крайней мере, теперь – когда ясно, что деятельность самого управляющего класса никаким законам не подчиняется (не исключая физических).Три сценария постэлитарной трансформацииТаким образом, вопрос о смене элит стоит для Украины чрезвычайно остро. Е-декларации стали катализатором общественных дискуссий по этому вопросу. Но к чему это все приведет?Мне кажется, здесь возможны три сценария.Первый – «элитаристский». Тема е-деклараций «забалтывается», включаются боты. Декларанты даже слегка геройствуют – как люди, которые не побоялись открыто сказать о своих доходах. Сами декларации используются частью УПК, которая обладает силовым ресурсом, для давления на депутатов, прокуроров и т.д. – т.е. воспроизводится система «государства шантажа», инсталлированная еще Леонидом Кучмой. Более того – декларации используются как аргумент легализации и финансовой амнистии для всех представителей клептократической системы, они считают себя очистившимися, что консервирует не только саму систему, но даже препятствует смене лиц. В конце концов, УПК предъявляет «обратный счет» обществу – заставляя всех точно так же задекларировать свои доходы. По привычке, за несоответствие расходов декларациям преследуются только те, кто в правящий класс не входит или те, кто позволил себе ставить господство УПК под сомнение.Второй сценарий – «популистский». Определенная часть политиков воспользуется е-декларациями для разжигания социального протеста. Учитывая размер платежек за коммунальные услуги, инфляционные ожидания в связи с «реформой 3200» и связанное с ней же грядущее падение производительности капитала (а в секторе малого бизнеса – массовые разорения и банкротства), сделать это будет не так уж сложно. При этом вопрос о смене самой системы популистами ставиться не будет. И если даже их маневр увенчается успехом, мы по факту получим новую элиту, которая будет в точности копировать способы, методы и схемы старой. То есть, это та же консервация клептократии, только со сменой лиц. Это будет ошибкой, которая гораздо страшнее консервации нынешней элиты. Хотя бы потому, что бескровно такой сценарий в нынешних условий не пройдет.Третий сценарий – «контрсистемный». Разрозненные сегодня части формирующейся контрэлиты (майдановцы, активисты, «белые воротнички») ставят вопросы радикально и недвусмысленно, то есть по сути.Злободневные вопросыПервый вопрос — о ПОЛИТИЧЕСКОЙ ответственности и вместе с ним – о политической люстрации текущей элиты. Проще говоря, признание всеми того бесспорного факта, что в удручающих результатах развития страны за 25 лет в той или иной степени политически виновны все представители правящего класса – независимо от того, где они пребывали, во власти или в оппозиции. И все должны нести ответственность.Второй вопрос – о новом общественном договоре, механизме его выработки и фиксации в документах – то есть, о новой Конституции и порядке ее принятия. Мировые практики на сей счет уже есть, осталось адаптировать и имплементировать.Третий вопрос – о принципиальном сокращении государственного вмешательства в экономику, без чего клептократию побороть невозможно в принципе.Четвертый вопрос – о принципах формирования нового политического класса или принципиальном отказе от его формирования.В ходе решения таким образом поставленных вопросов возможно большое количество прозрачных договорных компромиссов с нынешней элитой. Как вариант – полная финансовая амнистия взамен на отказ от попыток занять политические и государственные должности. Или обязательство инвестировать средства в украинские предприятия. Или создание какого-то общего фонда. В общем, вариантов масса, это вопрос договоренностей. Но без общественного принуждения нынешняя элита на них не пойдет, предпочтет склонять всех к принятию первого сценария. Который вполне может закончиться вторым.Очевидно, что только третий сценарий может привести к принципиальным изменениям в стране. Е-декларации, которые породили законное возмущение людей и заставили их сделать некоторые выводы – дают прекрасный шанс ввести эти изменения в общественный дискурс.Не факт, что этим шансом Украина воспользуется. Для его реализации нужна консолидированная контрэлита, которая не стремится заменить нынешнюю и унаследовать их привычки, статус и в конечном счете – накопления. Пока консолидированной контрэлиты у нас нет. А те общественные группы, которые способны сегодня поставить вопрос о новом общественном договоре, действуют разрозненно, ограничены нехваткой ресурса и пока опасаются делать недвусмысленные политические заявления.Станет ли е-декларирование катализатором процесса? В этом-то и состоит стратегическая развилка сегодняшнего дня. От того, куда мы повернем на ней зависит, будут ли «сумерки элит» прелюдией к наступлению «ночи социального хаоса» или рассветом чего-то нового и иного в Украине.- масштаб кэша на руках в разы больше
Сергій Маслюченко декларации дали только нынешние, но не прошлые, так что масштаб кэша на руках в разы больше...масштабы воровства после 2014 года такие же, если не больше... институции не работают, регуляторка осталась такая же... рай для коррупции
- радикальная перезагрузка может разрушить государство Украина
Andriy Servetnyk Здесь есть только одно "но". Декларирование вскрыло обьемы наворованного за 25 лет, но есть основания полагать, что после Майдана обьемы воровства уменьшились в разы. И вполне могут уменьшаться дальше. А радикальная перезагрузка сейчас может "вместе с водой выплеснуть и ребенка". То есть - государство Украина.Честно считаю все попытки "разрушить до основанья, а затем" либо авантюризмом, либо инфантилизмом...
- спроектировать "криптогосударство"
Кто хочет уже сегодня присоединиться к процессу проектирования "криптогосударства" на принципах open source?"Кроме того, господству элит сегодня бросают вызов новые технологии, которые впервые в истории позволяют людям взаимодействовать (экономически, политически и социально) напрямую и глобально, без посредничества институтов – не говоря уж о правящих классах.Технологии способны алгоритмизировать множество процессов принятия решений – пока что на достаточно низких уровнях, но этот уровень все время повышается. В корпоративном секторе многие функции линейного менеджмента начинают заменять умные машины, и постепенно отпадает смысл в управленцах, которые распределяют и перераспределяют.."Andrey Khavryuchenko Спроектувати це неможливо. Можливо тільки виростити. І найкращий спосіб допомогти вирости - не заважати.Але не в цій державі, де мусора розуміють лише кулю в лоб
- Австралия идёт семимильными шагами в этом направлении
Dmitry Karpetsov Австралия идёт семимильными шагами в этом направлении. И лучше тренироваться на кошках и быть готовым к будущему.
- нужна сила, способная такие проекты проталкивать
Можно и спроектировать, но пока в Украине не будет силы, способной такие проекты проталкивать в жизнь — толку в этом не много.И сейчас надо, во что бы то ни стало, такую силу создать: сейчас запущена разработка "Як громадському консенсусу набути суб’єктності та перемогти олігархічний". Имея Субъекта — сможем любые проекты внедрять, в одиночку — ничего никто не сделает.
- нельзя давать такие технологии в руки государству
Андрій Стесін идея давать такие технологии в руки государству - изначально порочна! верный путь к цифровому концлагерю же жДмитро Баєв Речь идет не о передаче чего-либо какому-либо государству, а о создании глобальной экосистемы параллельной и альтернативной к сегодняшнему элтарно-патерналистическогому общественному укладу.
- ЛЕГІТИМАЦІЯ ПРАВЛЯЧОГО КЛАСУ. Сергій Дацюк.
ЛЕГІТИМАЦІЯ ПРАВЛЯЧОГО КЛАСУ джерелоСергей Дацюк Філософ01 листопада 2016В процесі обговорення поданих українськими державними службовцями е-декларацій відбувається мало помітна змістовна дискусія. Ця змістовна дискусія не проникає в ЗМІ, особливо на телебачення, де жваво обговорюють у кого скільки, чого і звідки.Але ця змістовна дискусія іде поза ЗМІ, і тільки вона є осмисленою і суттєвою складовою процесу унаочнення українського багатства і спробою обговорення шляхів легітимації українського правлячого класу.Що показало е-декларування?Електронне декларування було реалізоване завдяки зовнішньому (ЄС, США, МВФ і т.д.) примусу українських держслужбовців, тобто скоріш за все мав місце навіть шантаж, коли українському правлячому класу погружували – ми заберемо у вас вашу закордонну власність і ваші рахунки в закордонних банках.Не дивлячись на внутрішній саботаж українських держслужбовців, безліч конфліктів і їх намагання приховати інформацію про свої статки, електронне декларування відбулося завдяки підтримці процесу з боку українського громадянського суспільства.Денис Семенов в статті "Сумерки элит" намагається осмислити цей процес на рівні масштабної постановки проблеми – український правлячий клас неефективний, українська еліта відсутня, створення її є проблемним завданням.Але, на мій погляд, поки що про створення національної еліти не йдеться. Еліту може створити лише протоеліта. Тобто якась легітимна частина суспільства, що претендує на суб'єктність, може завдяки новому вихованню і новій освіті створити еліту як своїх наступників.Щоб ставити проблему створення еліти, спочатку потрібно здійснити складний і нелегкий процес – люструвати значну частину правлячого класу і легітимізувати нелюстровану частину правлячого класу. От тільки цей легітимний правлячий клас створить умови для заснування національної еліти. Тому почнемо від самого початку.Одразу ж задам питання в лоб: як нами, хто робив та підтримував Революцію Гідності, управляють ці негідники – правлячий клас?Чи можуть взагалі негідники правити гідними людьми? І якщо так, то як це відбувається?Автор згаданої статті наводить три типи панування за Максом Вебером – традиційне, легальне, харизматичне. І водночас автор відмічає, що жоден тип панування для українського правлячого класу не є характерним.Ці типи панування Вебер навів, аналізуючи теперішній та минулий стан справ світу, в якому він жив (1864-1920).З того часу вже минуло майже сто років, і світ значно змінився. Тобто, використовуючи уявлення про ці типи, ми майже нічого не зможемо зрозуміти у сучасному світі.В другій половині ХХ століття виник принципово новий тип панування – через системне світове упослідження багатими небагатих.Світове упослідження має багаторівневий характер, де можна виділити кілька основних ознак.1) створення та легалізація на рівні держав та наддержавних структур закритих фінансових структур, які дозволяють приховувати фінансові статки національних правлячих класів за межами країн походження. Сюди відноситься світова банківська таємниця, офшори, номерні банківські рахунки і т.д.;2) екстериторіальна легалізація нелегітимної (ганебної) власності нерезидентів в усіх розвинутих країнах – резидентів в розвинених країнах можуть переслідувати, але нерезидентам дозволяється мати власність сумнівного (ганебного) походження;3) легалізація національних монополій в світовому бізнесі – з ними мають справу, бо національні монополії є лише внутрішньою проблемою їх країн походження, а для крупних західних корпорацій вони не конкуренти;4) лицемірна світова легітимація багатіїв через диктат порядку денного у національних (і часто світових) ЗМІ, який обходить постановку питань про легітимність структури багатства, власності, влади і т.д., а з іншого боку авантюрні і ганебні списки Форбс, які фактично легітимізують нелегітимне багатство, розміщуючи у одному списку праведно зароблені кошти і награбовані чи зароблені неправедно.Тобто, збулося жахіття Маркса – трудящі громади світу так і не змогли об'єднатися, а багатії та владоможці об'єдналися в світовому масштабі.Принцип світового упослідження простий – правлячі класи розвинутих країн, де багатство донедавна було більш легітимне, закривали очі на неправедне (сумнівне чи ганебне) походження багатства менш розвинених країн в обмін на тримання ними своїх громад у покорі.Тобто до кінця ХХ століття було створено світову систему дворівневої експлуатації за наступною схемою.Монополістичні (олігархічні) та корумповані національні правлячі класи експлуатують свої громади. Оскільки вони розуміють слабкість власної позиції всередині своїх держав, вони виводять своє багатство за межі країни походження – під захист світової системи упослідження. Але оскільки монополісти (зокрема олігархи) та корупціонери нерозвинених країн не можуть довести свої права на традиційне, легальне чи харизматичне управління всередині своїх країн, то їх багатства (які і так працюють на чужі країни) час від часу конфісковуються правлячими класами розвинених країн без повернення до країн походження.Тобто маємо дворівневу систему упослідження, яка не тільки дозволяє упосліджувати правлячим класам свої національні громади, але дозволяє упосліджувати правлячим класам більш розвинутих країн правлячі класи менш розвинутих країн.В цьому сенсі електронне декларування в Україні дозволило побачити лише частку багатства багатих українців (дома та за кордоном), про яке так чи інакше українській громаді стало відомо. Електронне декларування не принесло несподіванок – жоден багатій не буде розповідати про те багатство за кордоном, про яке ще невідомо на його батьківщині.А оскільки більшість цього багатства має сумнівне а почасти і ганебне походження, то масштаби розкрадання України в інтересах навіть не власних багатіїв, а багатіїв інших країн, в рази більші.Тобто суть електронного декларування полягала в тому, що побачити лише маленьку вершину того айсбергу розкрадання національного багатства, яке відбулося за останні 25 років в Україні.Яке походження багатства українського правлячого класу?Яка схема збагачення найбагатших в Україні?Вона доволі проста, хоча має багато складних інструментів свого втілення.Коли Україна переходила від СРСР, найважливішою проблемою було зберегти промислове виробництво. В цьому сенсі ми мали зберігати надзвичайно сильно монополізоване виробництво як уламок державно-централізованого виробництва СРСР.Щоб зберегти виробництво, Україна створила ФПГ (фінансово-промислові групи), тобто передала монополії у приватне використання. Не всі вони вижили, але ті, що вижили, породили олігархів.Коли вже стало зрозуміло, що Україна зберегла якесь виробництво (це десь кінець 90-х років ХХ століття), тоді потрібно було зайнятися декількома процесами – демонополізацією, стимулюванням інновацій, розвитком нових бюджетонаповнюючих сфер економіки.Слабка і недалека влада того часу уникнула стратегічних дій. Нічого цього не було зроблено – олігархи добре заплатили чиновникам, і вони саботували ці необхідні процеси. Олігархи також встигли створити собі політичний захист через свої партії і групи в Парламенті та публічний дискурсивний захист через свої телеканали та пригодованих експертів.Тобто більшість багатства, що нині декларується в Україні, – це або багатство монополій (в тому числі олігархічних), або багатство чиновників, яке через хабарі отримане від монополістів.Революція Гідності не змогла зруйнувати цю систему монополізму-корупції. Контрреволюція квітня 2016-го року показала, що ця система вміє пристосовуватися як до революційних вимог, так і до вимог МВФ.Схема така – нібито під тиском МВФ Урядом піднімаються тарифи. Але оскільки у більшості людей немає грошей, щоб платити за цими тарифами, на це з держбюджету витрачаються кошти на субсидії, які ідуть в кишеню монополістам.Недавно була придумана ще дуже ефектна схема. Вона називається "3200" (підвищення мінімальної зарплати у два рази). Оскільки субсидії не покривають всю заборгованість по тарифах, то олігархічний Уряд придумав ще один хід. За кошти приватних підприємців (неолігархів, немонополістів), у яких ЄСВ (єдиний соціальний внесок) прив'язаний до рівня мінімальної заробітної плати, створюється перше джерело фінансування "3200", тобто ці прості підприємців заплатять основну частину коштів для підняття рівня "мінімалки". Друге джерело – це власне сам державний бюджет.Виглядає все нібито законно. Але в реальності монополісти в Україні знову продовжують своє збагачення – 1) через субсидії на завищені тарифи з державного бюджету;) 2) через підвищення рівня ЄСВ для простих підприємців; 3) через витрати коштів на новий рівень мінімальних зарплат знову ж з державного бюджету.Тобто це вже виходить потрійний розгалужений рівень експлуатації: 1) підприємців-немонополістів експлуатують підприємці-монополісти; 2) всю громаду через держбюджет експлуатують підприємці-монополісти (зокрема олігархи); 3) українських підприємців-монополістів експлуатують представники двох частин світу – Росія (де сховалися поплічники Кривавого Президента, хто накрав і утік) та Захід (де ховає свої статки інша частина монополістів та корупціонерів).Нелегітимне багатство України зазнало розколу – воно розколоте між геополітичним вибором України. І якщо на нелегітимне багатство українських багатіїв в західних країнах українська громада може мати хоча б примарні сподівання щодо його повернення, то про нелегітимне багатство українських багатіїв в Росії можна забути.Які кроки потрібно зробити для легітимації правлячого класу?Сила, якою нами, учасниками, прибічниками і послідовниками Революції Гідності, управляють негідники, значним чином не знаходиться в Україні. Тому національна революція проти системи несправедливого економічного обміну завжди приречена на поразку.Лише світова революція могла би розв'язати цю проблему. Для цього українська громада для початку має взяти під контроль своїх багатіїв на рівні знищення банківської таємниці, на рівні прозорості структури власності, на рівні прозорості функціонування всілякого публічного ресурсу (інфраструктура, бюджети різних рівнів, телеканали і т.д.)А чому Ураїна не може з 2019р сама стати штовхачем до цієї революції?Потім Україна має вимагати знищення світової банківської таємниці, розкриття світової структури власності і т.д.Але давайте будемо реалістами і будемо спиратися на національні завдання щодо правлячого класу.Автор згаданої статті описує три сценарії. Але в цьому разі краще описувати не сценарії, тобто не з аналітичної позиції виступати. В цьому разі краще пропонувати підходи та кроки, які потрібно здійснити.Перш за все, Україні необхідна Дія Справедливості.Без Дії Справедливості неможливо повернути довіру громади до власного правлячого класу.Для кожного звичайно ця Дія Справедливості означає різне – хтось хоче крові олігархів, хтось хоче націоналізацію їх багатств, хтось хоче спецконфіскації всіх нелегітимних багатств.Дія Справедливості це предмет домовленості української громади і правлячого класу, який в будь-якому разі відбуватиметься через політику. Але щоб ця домовленість відбулася, в олігархічних ЗМІ має розпочатися дискусія з цього приводу. Чим більше прихильно олігархи поставляться до публічності цього процесу, тим менше кривавим він буде. Маніпуляції тут вже не допоможуть – надто далеко все зайшло.Тому Дія Справедливості полягає не в кроках збереження нелегітимного багатства, а у кроках його конфіскації. Інакше кажучи громада має обговорювати не на яких умовах нелегітимне багатство може бути збережене у його власників, а в який спосіб воно буде повернуте громаді.Другий крок – ремотивація правлячого класу.Ремотивація це дія складної соціальної інженерії, яка все-таки можлива.Ремотивація полягає не в моралізаторстві чи в переконанні багатіїв мати інші мотивації окрім збагачення, це була би повна дурниця.Просто легітимацію невідлюстрованих багатіїв потрібно проводити за принципами: 1) конфіскації зараз і в майбутньому підлягає все приховане від публічного електронного декларування багатство; 2) конфіскації підлягає все офшорне багатство; 3) підставою для легітимації багатства є розроблені багатієм інновації світового рівня (там, де вони є, багатство зберігається); 4) підставою для легітимації багатства є немонополістичний характер його походження або здійснюваний під контролем громадських наглядових рад план демонополізації; 5) підставою для легітимації багатства є контрольована громадськістю участь якихось його частин у зміцненні обороноздатності країни.Все багатство, що має сумнівне чи явно ганебне походження, має бути конфісковане.Тобто громада має показати багатіям – тільки публічні, оподатковувані в Україні, інноваційні, немонополістичні, патріотичні мотивації збагачення мають легітимність. Решта мотивацій є нелегітимними і ведуть до конфіскації багатства. Коли багатії не розуміють публічної доцільності, їх треба дресирувати, як собачок у цирку. Оце і є ремотивація.Отже, Україна замість нелегітимного в своїх мотиваціях, неправедно збагаченого і повсякчас маніпуляційно владоможного правлячого класу має отримати хоч якось легітимний правлячий клас.І тільки після цього вже подумаємо про створення еліти.
- Почему в Украине надо вводить институт ответственного гражданства. Богдана Бабич
Исчерпание потенциала современной моделиСовременные украинские модели окончательно исчерпали свой потенциал развития. Они имели смысл в постсоветский период как способ оттянуть неизбежное. И вот теперь это неизбежное настало. Мы изменимся или исчезнем как государство Украина. Помочь нам может качественная политико-правовая инновация, например — ответственное гражданство. Хотите знать больше?Почему нужно менять Систему?Институты власти насквозь пропитаны коррупцией. Олигархический консенсус («клептократический консенсус», по Тарасу Бебешко), который образовался в Украине, не позволяет проведение каких-либо качественных изменений. Это своеобразный пакт о «пределах реформ». И пределы эти очень узкие.Сергей Дацюк в статье «Суть нынешнего политического кризиса» достаточно четко описал дальнейшие перспективы Украины: «в нынешней Украине будущего нет, гражданская война неотвратима, страна будет фрагментироваться дальше. Главные виновники — украинские корпорации и крупные украинские бизнесмены (некоторые из них даже политики и чиновники высокого ранга), которые так и не стали патриотами, а также политические проходимцы, которые опираются легитимации и легализации. Суть нынешнего политического кризиса — правящий класс разрушает Украину, сам это понимает, боится этого, но меркантильные мотивации его сильнее, чем публичные».Многие эксперты считают, что олигархический (клептократический) консенсус в нашей стране приводит к кризису и демонтажу украинского государства. Украинский крупный капитал так и не дорос до роли национальной буржуазии с ее прогрессивными функциями.По мнению Юлии Мостовой, наши клептократы-олигархи сформировались в «особой морали, где нужно было рвать, грызть и ходить по трупам. Они аморальны не потому, что богаты. Они богаты, потому что аморальны. Их неспособность управлять государством с нынешними вызовами очевидна. А мы которые выборы подряд верим, что волки могут стать пастухами».Скоро наступит время ЧПомогут ли реформаторыВ ближайшее время, президент Петр Порошенко попытается провести через парламент законопроект о выборах на оккупированных территориях. Следующий шаг — легитимизация оккупационных режимов и внесении изменений в Конституцию относительно особого статуса ОРДЛО.Это может подорвать позиции власти и запустить новые революционные процессы. Включатся генераторы хаоса. Россия применит весь свой инструментарий для дестабилизации ситуации и реализации медведчуковских сценариев. В итоге «гражданская война» и «авторитарный режим»? «Сомализация»? Мы хотим такой судьбы?Некоторые еще верят, что нас спасут «реформаторы», что нужно лишь «новые лица», «команда еврооптимистов с право-либеральными ценностями», которая «возьмет и сделает» реформы в государстве.Но приходят «новые лица», они входят в институты этой страны, но качественных изменений так и не происходит. И нет их не потому, что эти «лица» некомпетентны (хотя и такое случается), а потому что система клиентистских отношений и круговой поруки самовоспроизводится. Она адаптируется, переваривает «реформаторов» и делает государство еще более токсичным.Поэтому активности «реформаторов» напоминают попытку загрузить новейшее программное обеспечение в старый ламповый компьютер с 5-дюймовыми дискетами. Это «железо» не способен принять новую реальность.Как олигархи заходят во властьПоследние избирательные кампании показывают, что деньги лучше всего обеспечивают результат. Как правило, с помощью подкупа (продуктовый набор), скупки голосов (по 300-500 гривен) и по пол-литра водки можно обеспечить победу любого негодяя. Бывают исключения, но они лишь подтверждают правило. Как политтехнолог я являюсь свидетелем использования подобных «технологий» в условиях реальной кампании на периферии и с каждым годом они прогрессируют.Сначала людей доводят до нищеты, а потом спекулируют на страданиях и покупают голоса. О каком появлении среднего класса мы можем говорить? Олигархам попросту не выгодно руками своих карманных партий создавать условия для появления конкурентов.Майданы не меняют системуПочему у нас возникают майданы? Потому что гражданское общество, которое составляет около 10% граждан, в своем развитии в несколько раз обгоняет государственные институты и политикум. Этот креативный класс достаточно остро реагирует на несправедливость и отчуждение власти от людей. И именно они выходят на майдан, когда пропасть между властью и гражданином достигает уровня Марианской впадины.Можно победить на Майдане, можно сбросить очередного Януковича, но вместо обновления и изменения системы на выборах большинство избирателей продаст свой голос очередному популистскому олигархическому проекту.Все эти ОппоБлоки, радикалы Ляшко, «возрождение» и «власти народа», партии «Батькивщина» с БПП и НарФронтом скупают голоса за мелкий прайс. Они принимают непосредственное участие в укреплении олигархического правления в Украине и делят политическую ренту.Все начинается с ответственности гражданина, который голосует.У нас обычно говорят о политической ответственности политикума, президента, депутатов, партий, чиновников и тому подобное. С одной стороны все верно. Но не стоит перекладывать ответственность только на политикум. Приводят к власти их избиратели.Политическая ответственность — это прежде всего способность гражданина осознавать свои действия и поступки, понимать их положительный или отрицательный характер.Люди, которые продают свой голос — не ценят собственное право выбора. Они не имеют ответственности не только за свою жизнь, но и за жизнь последующих поколений. А значит к власти попадают разного рода дельцы от политики, которые рассматривают представительский мандат или должность как собственную «кормушку», за которую они народу заплатили и теперь могут использовать в своих интересах. Поэтому, такой политик или назначенный по политической квоте чиновник накладывает коррупционный «налог» на граждан. Мы с вами платим этот налог, потому что наши соседи продали свой голос за гречку. Системная ошибка!Как ее исправить? Как выйти за рамки нынешней порочной Системы?
- Як переконати людей (вчителів і лікарів) що їхня посада - це не кормушка?
Антон Плахотник "рассматривают представительский мандат или должность как собственную «кормушку», за которую они народу заплатили и теперь могут использовать в своих интересах."Більшість виборців саме так розглядають представницький мандат. Це і є діючий на даний момент суспільний договір. Натомість виборці розглядаюсь свою посаду як кормушку. Будь яку посаду. Для прикладу подивіться на те як працює державна школа чи роддом. З вас вимагають "добровільний внесок", в них навіть є свій прайс лист, це при тому що установа державна, і фінансується державою (тобто моїми податками). А потім з мене вимагають ще "добровільний внесок" просто тому що можуть.Як переконати людей (вчителів і лікарів) у першу чергу, в тому що їхня посада - це не кормушка?
- кто виноват - избранные или избиратели
Антон Плахотник Я не вірю у вибори узагалі, але моє питання залишається слушним - Кого ви пропонуєте виносити? Як ви гадаєте скільки людей РЕАЛЬНО проголосувало за Януковича, за порошенка. За данними ЦВК - більше полоаини. А реально скільки? 40% ? 35% ? 25% ? Ціл люди, самі нікуди не дінуться.
Что делать?Республиканизм в его первичном смыслеВ свое время, механизмы, основанные на выборах и всеобщем избирательном праве, вытеснили жребий, ротации и номинации, практиковавшиеся только среди полноправных граждан во времена античности и возрождения. Тогда это казалось прогрессивными инновациями.Но представительная демократия не покрыла дефицита участия и рациональности правления. С введением всеобщего голосования государство лучше не стало, наоборот, с развитием информационно-коммуникационных технологий возникла потребность в меритократических механизмах и в непосредственном участии граждан в принятии управленческих решений.Это актуализировало интерес к республиканизму в его первичном смысле.Республика – это равенство тех, кому не все равно. Рес и Публика (общее дело). Т.е. те, кого интересует жизнь в своей стране, должны иметь равные шансы на получение доступа к основным позициям власти. Но кроме прав эти граждане должны готовы принять на себя и ответственность. И если мы говорим, что первый этап революции Достоинства дал нам свободу, то второй должно привести к появлению ответственного гражданства.- яка може бути республіка меншості?
Сергій Моругін ІМХО, ідея мені видається страшною. Якщо ми кажемо про республіку - то яка може бути республіка меншості? Це буде диктатура "трьохсот тиранів". Хіба це демократія? Якщо народ не влаштовує еліту - то це еліта не від того народу, лісом піде скоріше така еліта.
В качестве конкретного механизма я предлагаю рассмотреть следующую модель:- подписания нового Общественного договора
Шаг 1. Для Украины разрыв с постсоветским прошлым и переход в новое качество государственности возможно путем подписания нового Общественного договора. Речь идет о переосновании государства на новых принципах и во имя всеобщего блага.Соответственно участниками – подписантами должны быть не элиты («президент – парламент – общественность» или «власть – бизнес- общественность», как предлагают некоторые), а сами граждане. Именно граждане должны согласиться с новыми правилами общежития и основать государство. Гражданин, подписывая договор, получает не только права и свободы, но, в рамках Республики, осознано берет на себя ответственность. Это сознательное решение и правовой акт.
- Кто и как будет составлять новый общественный договор?
Георгий Кнабе Кто и как будет составлять новый общественный договор?Кто будет экзамены принимать? И почему нельзя будет просто купить этот экзамен, как обычно?У нас и сейчас есть граждане (номенклатура) - и не-граждане, то есть все остальные жители страны.И рассуждать о том, как можно изменить социальный договор - это как заключенным рассуждать о реформах управления концлагерем.
- Кто и как будет составлять новый общественный договор?
- положение о «гражданах» и «жителях»
Шаг 2. В тексте новой Конституции Украины необходимо предусмотреть положение о «гражданах» и «жителях» государства Украина.Гражданами являются те, кто подписал Общественный договор и сдал экзамен на знание:
- а) украинского языка;
- б) истории Украины;
- в) основ конституционного строя.
Это дает право гражданам голосовать, быть избранными и занимать должности в органах государственной службы и силовых структурах. Право создавать и быть членами политических партий имеют только граждане.- Жители Украины имеют все те же права, что и граждане, кроме избирательного права и возможности занимать государственные должности.
- При этом жители Украины имеют право избирать в органы местного самоуправления (чиновниками местного уровня могут быть только граждане).
- Экзамен на гражданство проводится раз в год. Количество попыток не ограничено.
- Экзамен на приобретение гражданства организовывается по образцу Внешнего независимого оценивания для абитуриентов ВУЗов. Каждый житель Украины или иностранец, независимо от национальности, цвета кожи, сексуальной ориентации, вероисповедания, после подписания Общественного договора, имеет право получить гражданство Украины и избирательные права согласно новой процедуры.
Кто-то может усмотреть в этом предложении ограничения избирательного права. Нет, это изменение процедуры и наоборот расширение права на получение гражданства. В конце концов, когда вы хотите получить права на вождение автомобиля, вы сдаете экзамены. Никто же не называет это ограничением. Почему «рулить» страной может любая «кухарка», независимо от ее уровня подготовки?Тесты разрабатываются Министерством образования, при участие общественности и экспертов. Главным условием является возможность сдать тест среднестатистическим выпускником общеобразовательной школы.Подготовка к сдачи тестов осуществляется путем массовой образовательной кампании (от бесплатных языковых курсов до онлайн – тренингов по знанию истории и конституционного строя) и просветительских программ.«право крови» нужно менять на – «право договора»Да, это существенно меняет принцип приобретения гражданства. В европейской правовой континентальной культуре руководствуются так называемым Ius sanguinis, т.е. “правом крови”. Гражданство предоставляют тем, кто родился на этой земле.Я же считаю, что в постмодерном мире «право крови» нужно менять на – «право договора». Это более точно определяет суть ответственного гражданства. У нас есть граждане, которые родились на этой земле и с презрением относятся к государству Украина, имея при этом все избирательные права. А также, я знаю граждан других стран, которые выучили украинский и воюют за нас в АТО, и уже два года не могут получить гражданство. Справедливо?- Якщо проігнорувати національний фактор, "державу крові", то це закінчиться дуже погано
Денаціоналізація привнесе ще один конфлікт. Якщо проігнорувати національний фактор, "державу крові", то це закінчиться дуже погано для тих, хто протиставив себе такому колективному підсвідомому, як нація. Натомість потрібно не звужувати демократію, а розширювати її за рахунок збільшення ролі активістських груп, протистояти корумпуванню активізму з боку різних донорських структур.
- надо что-то предложить в утешение
Анатолий Андрейко Чтобы было согласие, нужно тем кто будет отстранен от голосования что-то предложить. Иначе бойня и с новой силой.
Как это работает у других?Предложение ввести процедуры приобретения избирательных прав не является моим ноу-хау.Опыт ПрибалтикиТак, Эстония и Латвия не реализовали «нулевой вариант» предоставления гражданства, при котором гражданство автоматически получали все жители республик. Они ввели институт “неграждан”.В отличие от граждан Эстонии, неграждане не имеют права голосовать на выборах в Рийгикогу (парламент), быть избранными в него, также как и в Европарламент. Неграждане с 5-летним цензом оседлости могут избирать советы местных самоуправлений, но избранными должны быть только граждане.Следует отметить, что идея избирательного права для неграждан в территориальных общинах сейчас достаточно популярна в США и в ряде европейских стран с высоким процентом мигрантов.Статус “негражданина” во многом сопряжен с ограничением прав. Так, в Латвии не могут служить в правоохранительных органах, охране тюрем, работать чиновниками, адвокатами, нотариусами, фармацевтами, работниками Службы государственных доходов, и ЗАГСов и др. Также существуют ограничения в социальных и экономических правах: в приобретении недвижимости, в правах на приватизационные сертификаты, в подсчёте пенсионного стажа, в праве ношения оружия, в выезде без виз в ряд стран ЕС и пр.В Латвии для натурализации необходимо принести обещание верности Латвийской Республике (аналог Общественного договора), уплатить пошлину, сдать экзамены по латышскому языку, конституции, гимну и истории Латвии. В Эстонии чтобы стать гражданином нужно сдать экзамен на владение эстонским языком;на знание основного закона (Конституции) и закона о гражданстве Эстонской Республики; подтвердить постоянный легальный доход, достаточный для содержания себя и своей семьи; быть лояльным к Эстонскому государству и дать клятву: «Ходатайствуя о гражданстве Эстонии, клянусь быть верным конституционному строю Эстонии».Я предлагаю специальную процедуру приобретения избирательного права путем сдачи экзаменов на добровольной основе всеми жителями Украины. Сделать этот выбор можно раз в год по принципу ВНО для абитуриентов (процедура описана ниже). Это добровольный выбор голосовать или не голосовать.В настоящее время большинство изначальных неграждан стали гражданами Эстонии и Латвии, часть получила гражданство России или иной страны, остальные являются апатридами.Примечательно, что неграждан в Эстонии и Латвии даже не призывали в армию (до того как была введена контрактная армия).Европа не видит особой проблемы в институте неграждан Латвии. Так, комиссар Совета Европы Нил Муйжниекс заявил, что хоть «негражданство» и уникальное явление для Европейского союза, однако нисколько не противоречит законодательству ЕС, «поскольку в законах ЕС попросту не прописаны нормы в отношении неграждан». А все упрёки России в адрес Латвии о нарушениях прав человека, включая проблему неграждан, необоснованны.Прибалтийские страны не единственные государства, где есть определенные ограничения прав и принцип приобретения прав после сдачи экзамена.Опыт ДанииСпецифическое ограничение избирательного права для определенных групп граждан закреплено в конституции Дании. Фактически, голосовать имеют право те, кто платит налоги. Так, статья 29 (1) конституции Королевства Дания: «…закон устанавливает, в каких случаях уголовные наказания и социальное вспомоществование по бедности могут служить законным основанием для лишения избирательных прав». В некоторых муниципальных в регистры избирательные списки не вносятся граждан, не уплативших вовремя местные налоги, а также получающие пособия для неимущих.Опыт ИзраиляВ Израиле, например, существует религиозный институт «гиюра» — экзамена на еврейство. Он на прямую не связан с электоральными правами, но во многом определяет возможность быть избранным или занимать государственный пост.Многие люди, имеющие право на репатриацию по закону о возвращении, не являются евреями по религиозным законам. Ведь евреем считается рожденный от еврейки либо прошедший гиюр. Вы можете получить паспорт Израиля, но многие двери будут для вас закрыты (проблема «закрытых стеклянных дверей») потому что вы не еврей / иудей. Например, сделать политическую карьеру будет достаточно сложно.Что важно для нас, так это то, что гиюр рассматривается иудеями как «однозначное, осознанное решение нееврея навсегда присоединиться к еврейскому народу и соблюдать данные Всевышним заповеди (мицвот) еврейской жизни» (божественный договор Бога и евреев) и предполагает «убежденность уполномоченных для решения этих проблем признанными еврейскими общинами раввинов в том, что нееврей искренен в своем желании принять гиюр и подготовлен к еврейскому образу жизни».Опыт ЕвропыВ Европе все больше раздаются голоса о том, что предоставление гражданства не должно быть автоматической процедурой. В основном это связанно с кризисом мультикультурализма и неготовности ЕС интегрировать мигрантов с Юга.Однако, в центральной Европе, в Великобритании, во Франции и даже в относительно благополучной Швейцарии, некоторые эксперты предлагают подвергнуть всех граждан этих стран тесту на гражданство, по результату которого предоставлять право голоса на выборах центральной власти.Особенно эта идея стала популярна после Brexit, в котором, под лозунги популистов, за выход из Евросоюз проголосовали пожилые люди, бедные слои населения и люмпенизированная часть так называемой “малой” Британии.Если отбросить эйджистские призывы (запретить пенсионерам голосовать) радикальных британских евроинтеграторов, в сухом остатке окажется желание повышения рациональности выбора англичан. В качестве примера можно привести идею о повсеместном внедрении партисипативных сетей и воссоздании института выборщиков, как в США.Другие предлагают использовать экзамены, которые сдают иностранцы претендующие на европейское гражданство, для проведения национального конституционного экзамена, по результату которого уже предоставлять право электорального голоса.- Исландия переосновала страну
- можно ли реально использовать примеры Прибалтики в Украине?
Михаил Шупиков ПРИЛИЧНО ЛИ СТАВИТЬ В ПРИМЕР ПРИБАЛТИКУ, которая потеряла экономику,40 млн-й Украине?/ Если 10% Эстонии возмутится, то мало кто в мире заметит. Но если это 40млн граждан и при насыщенности оружия..., что будет?Поэтому вопрос, может поэтапно
- Заставить работать рахункову палату и раз в три месяца делать отчет в прессе и
- Идти законодательно к организации 2 й палаты в Верх раде , по принципу США, где она подчинена конституции и избирателю, который грозит ЕЙ отзывом. Сама же палата даже президента заставляет ходить к ней на поклон....
SMART VOTE. Что это даст?- Повышение качества электорального голоса
1) Повышение качества электорального голоса. Я исходила из того, что человек осознанно принявший решение сдать экзамен на гражданство будет ценить это право. Он уже приложит достаточное усилие для того, чтобы иметь возможность голосовать. Таким образом, он не только осознанно согласился с правилами Общественного договора (наш первый шаг к гражданству), пропустил через себя определенные знания (готовясь к тестам), но и стал частью Республики (общего дела).Акт добровольного принятия на себя ответственности за судьбу страны отдельным гражданином повысит качество электорального выбора, его рациональность и осознанность.Я понимаю, что из 36 млн 331 тыс. граждан, наделенных избирательным правом экзамен на гражданство в первый год сдадут от 5 до 10 млн человек. Но, как показывает опыт той же Прибалтики, количество граждан с каждым годом растет за счет молодого поколения.Это отразиться не только на электоральной карте страны, но и может привести к определенной диспропорции представительства в органах власти. Но скажите мне, разве нынешний закон о выборах в органы местного самоуправления не сделал тоже самое? Разве это не привело к тому, что целые районы и терргромады оказались без своего представителя в областных советах?Я же предлагаю сделать так, что бы преодолеть ментальное отставание нашей страны. Выйти на новое качество решений. Возможно на каком то этапе, будет дефицит граждан с правом голоса, но я уверена, что он покроется за счет социализации нового поколения молодых украинцев.
- Новое качество политической культуры
2) Новое качество политической культуры. Такой гражданин вряд ли продаст легко свой голос за гречку или бутылку водки. Им сложно будет манипулировать, запугивать или игнорировать. Ответственность порождает участие и желание свой голос защитить.Однако основным качественным маркером будет готовность граждан придерживаться правил. Те субъекты, которые попытаются нарушать правила или манипулировать выбором граждан поставят себя вне Общественного договора и их политическая перспектива будет незавидна.Правила и ответственность порождают договороспособность. Политические субъекты будут вынуждены формировать долговременные открытые коалиции, вступать в коммуникацию с избирателями не только перед выборами, но и в межвыборный период. Это запустит процесс активного роста партий нового типа, ориентированных на партисипативные модели взаимодействия с избирателями.
- Ликвидация политического склероза и прививка от популизма
Ликвидация политического склероза и прививка от популизма. Как показывает мой личный опыт участия в избирательных кампаниях, у наших избирателей очень короткая электоральная память. Они забывают, что говорил и что делал тот или иной политик несколько лет назад. Избиратели ориентируются на внешний образ, лозунги и эпатаж. Они руководствуются не рациональными аргументами, а эмоциями. Этим пользуются популисты, которые сами по себе являются олигархическими надстройками. Популизм опасен тем, что он в конечном итоге убивает активизм граждан и подогревает патернализм. Ответственное гражданство даст мощную прививку против популистов и будет способствовать ликвидации политического склероза.
- Развитие способности к самоорганизации
Развитие способности к самоорганизации. Главной проблемой современного украинского общества является то, что на самоорганизацию способна лишь небольшая часть граждан. Это больше чем десять лет назад, но еще не достаточно для того, чтобы побороть патернализм.Долгое время наши политики культивировали в украинцах совковые представления о власти как о коллективной «сильной руке», которая принимает все решения и раздает блага. «От простого человека ничего не зависит». Вместо того чтобы воспитывать у граждан самостоятельность и инициативу, советские комплексы консервировали патриархально-патерналистскую политическую культуру.Обозреватель «Украинской правды» Михаил Дубинянский считает, что «главный минус патернализма тесно связан с его главным плюсом – чувством защищенности. Иллюзорная защита избавляет общество от лишних стрессов, но мешает трезво оценить ситуацию и подготовиться к возможным рискам.Человек привязывается к бюджетной должности и не имеет никаких запасных вариантов. А потом государственные «гарантии» неожиданно рассыпаются, словно песочные замки на солнцепеке. Чем сильнее человек заражен патернализмом, чем меньше он беспокоился в прошлом, тем хуже ему придется».Ответственное гражданство откроет шлюзы самоорганизации и инициативы. Мы видели некоторые формы этой самоорганизации на Майдане: спилькошт, экономика дарения, облачные гражданские сети, социальное предпринимательство, межсекторальное сотрудничество, неприбыльные кооперативы и многое другое.
- Сокращение пространства «государства — принуждения» и переход к «государству – сервису»
Сокращение пространства «государства — принуждения» и переход к «государству – сервису».Самоорганизация, вызванная к жизни ответственным гражданством, неминуемо приведет к сокращению пространства «государства – принуждения» с его раздутым бюрократическим аппаратом, культом некомпетентности, неэффективными управленческими решениями и закрытостью институций.Это создает условия для развития как институтов непосредственного гражданского участия в управленческом процессе, так и формирует институты Республики.Очевидно, что ускориться процесс отмирания ненужных функций государства. Что-то будет делегировано гражданскому обществу или частным экономическим агентам (потому как они более эффективны), что-то уйдет в электронные дивайсы и сервисы. В любом случаи нынешняя модель управления измениться или будет демонтирована.
- Повышение качества государственного менеджмента. Меритократический подход
Повышение качества государственного менеджмента. Меритократический подход. Еще в средине прошлого века Митчел Янг в своей книге «Восход демократии» утверждал, что степень социального прогресса зависит от меры сочетания власти и интеллекта. А это значит, что общество, желающее преуспеть в своем развитии, должно научиться максимально использовать человеческий материал и таланты, которыми оно располагает.Практически это достигается путем назначения на руководящие государственные должности исключительно по итогам открытого и публичного конкурса руководствуясь критериями чести, компетентности и искреннего служения людям, соответствие которым продемонстрировано предыдущей деятельностью человека.У нас уже есть необходимый инструментарий для контроля: декларация доходов, расходов и имущества, созданы открытые государственные реестры (кадастры) собственности – земля, недвижимость, транспортные средства.Однако, то, что еще предстоит ввести – это принцип блокчейна. Нарушение чиновником обязательств, правонарушение, коррупционное деяние и т.п. вещи автоматически приводят к отставке и наказанию.
- Идея о меритократии верная
А вот путь к переоснованию государства очень слабо представлен.
- Идея о меритократии верная
- Шанс на новую страну
Шанс на новую страну. Ответственное гражданство создает условия для воспитания нового поколения украинцев, которые не связанны совковым менталитетом. Это шанс для построение новой страны, с новыми правилами и институциями. В такой системе возможно живое право, юридические инновации и эксперименты. Гибкая политико-правовая модель – очевидное преимущество страны в новом глобальном мире. В тай системе есть место и интеграции диаспоры в украинскую политию, и множественное гражданство, и разные правовые юрисдикции, и трансфертное право и территории.
- Ускорение экономического развития и возможность перехода в новый технологический уклад
Ускорение экономического развития и возможность перехода в новый технологический уклад. Картину такого будущего описал украинский экономист Анатолий Амелин: «принципиально новое будущее Украины — стать таким себе «креативным пространством Мира», удачно расположенным, местом, где креативные умы, свободные люди, бизнесмены из стран бывшего Союза, Восточной и западной Европы, других континентов будут себя комфортно чувствовать, творить, креативить, порождать новые идеи и продукты. Где нет ограничений на перемещение творческих людей и креатив, не будет ограничений на переток капитала, простые и понятные правила, налоговая система, приветливый качественный государственный сервис?Может быть будущее Украины не следовать трендам, хотя это тоже даст Украине свои преимущества, но создавать свои, стать европейским «островом свободы». Свободы экономической, творческой, культурной».
- Избавление от кредитного рабства
Избавление от кредитного рабства. Переоснование государства открывает перед нами интересные возможности в части пересмотра наших кредитных обязательств бывших клептократических режимов. В этой связи показателен опыт референдума в Исландии и отказ граждан по долгам, которые наделали вороватые чиновники. Что нужно для этого сделать? Для начала изучить с пристрастием целевое расходование средств иностранных кредитов нынешним государством; провести аудит кредитных обязательств как сделали ряд развивающихся стран и пересмотреть условия их погашения (иногда сумму можно уменьшит в разы); переложить ответственность по выплате некоторых долгов на тех, кто эти кредиты брал (на тот момент они станут новыми криминальными эмигрантами).
- Противоядие от Минска-2 и точка реинтеграции страны
Противоядие от Минска-2 и точка реинтеграции страны. С одной стороны, введение экзаменов на гражданство явно противоречит планам внешних управляющих по консервации конфликта. На первый взгляд может показаться, что это приведет к углублению раскола в обществе и окончательно добьет украинскую государственность.С другой – концепция ответственного гражданства и новый Общественный договор способны создать новую рамку принципов для объединения страны. Основой национального единства при таком подходе выступают не «духовные скрепы» или ценности, а простые правила общежития и взаимодействия разных сообществ, понятные и на Закарпатье и на Донбассе.
- Преодоление майдана и переход к новому Ладу
Почему в Украине надо вводить институт ответственного гражданства ИсточникПреодоление майдана и переход к новому Ладу. Общественный договор и ответственное гражданство формирует устойчивый гражданский консенсус (по Сергею Дацюку), стабилизирует новую систему отношений в обществе, вводит определенные правила и медиацию противоречий.Фактически мы можем разорвать порочных круг народных бунтов и войти в период участия граждан в соуправлении государством. Таким образом, республиканская модель становиться переходом к установления синархических условий прорастания Ладу (по Тарасу Бебешко).
Как совершить переход?Переход от современной модели представительной демократии к республиканской форме правления не произойдет сам по себе. Это должно быть направленное действие субъекта, заинтересованного в подобной трансформации.Сегодня очевидно, что ни олигархат, ни существующие политические игроки, ни власть не заинтересованы в смене правил. Их вполне устраивает эта Система.Субъектом, способным стать провайдером изменения Системы, станет одна из политических сил нового типа, с ярко выраженным анти-политическими и анти-истеблишментскими позициями (по Виталию Кулику).При этом данный Субъект выстроиться по классической формуле Юрия Романенко «Организация (О) + Идея (И) + Фигуры (Ф) = Ресурс (Р) = Медиа (М) = Экспансия (Э) = Власть (В)».Она сможет выделить социальный конфликт (размежевание), мобилизировать вокруг него массы пассионариев и, в конечном итоге, получить ресурс для завершения Революции.Поэтому новое движение не следует искать среди участников нынешней «электоральной регаты». Все эти либеральные реформаторские проекты, которые играют по правилам олигархического консенсуса могут лишь утилизировать часть протестных настроений.Они не способны изменить Систему и предложить альтернативу, поскольку мыслят в старой парадигме, изжившей себя политико-правовой модели совка.Революционная сила находится еще в процессе формирования. Она создается в дискуссионных клубах, в волонтерских движениях, гражданских активностях, в окопах на «нулевой» линии размежевания.Есть несколько вариантов проявления этой силы: путем просвещения, добровольного соглашения и Общественного договора или нового этапа революции, через силу и террор.У нас есть еще время минимизировать риски, предложить разные модели, найти точку соприкосновения. Но нужно понимать, что лимит на ошибки уже исчерпан. Мы изменимся или погибнем.не все так просто, см. во всеобщем разборе Пути изменения системы власти и общества п.1.1 НУЖНА ПОЛИТИЧЕСКАЯ СИЛАСсылкиПодискутировать и предложить свое видение можно у меня на странице по принципу «критикуешь – предлагай с аргументацией свой вариант». Троллей буду нещадно банить)—Запустить общую дискуссию- надо запустить дискуссию
Bogdana Babych Стаття написана для того, аби запустити дискусію. Бо я бачу появу нових партій, але не бачу пропозицій з механізмами зміни Системи. Треба обговорювати різні варіантиГалина Кучеренко До таких ідей треба залучати якомога більшу аудиторію для обговорення і напрацювань і не в майбутньому, а вже зараз, щоб якомога швидше вийти з пропозицією до суспільства і вимогою до нинішньої правляої кулуарщини про втілення такого громадянського договору .
- дискуссия должна выходить за рамки интеллектуальной среды
- ідея - запустити мислепроцеси в суспільстві
- сенси створюються поза політичними партіями
- інтелектуали бажають щоб їх ідеї на щось вплинули
- книжки застарівають
- как потом выбрать из множества предложений
"ответственное гражданство" - это один из вариантов, даже при лучшем стечении обстоятельств подобных предложений будет очень много- а как потом из всего этого выбрать?таких пропозицій дуже багато - тільки по Конституції десь 15 різних груп та авторів.таких пропозицій мало
- ліберали та диріжисти
- в сфері економіки
Что у нас за Выборы- бізнес на виборах
- выборы сделаны под партии
Василь Бажанюк ви що вирите у чесні вибори. вибори були під партії зроблені.
- В чому причина таких виборів?
- це світовий тренд - криза представницької демократиї
- треба модель постдемократії
- проп. меритократичний
- криза партій
- люди хочуть контролювати
- партії втратили репрезентативну функцію
- партії "хватай усіх", але їм більше не вірять
- антіполітичні політичні фактори
- світи громадян та політиків
- "картельна" партія і олігархічна змова
- занижується вартість компанії
- необхідність грати за старими правилами
Але навіть супернові мережеві партії будуть грати за старими правилами. І шансів виграти вони не мають. Хіба, пройти з невеликим відсотком в парламент і гучно виступати з трибуни. Рішення приймаються 226 голосами
- проблема в избирательной системе, и в остальной системе
Дарија Милићевић Проблема не столько в избирателях, сколько в избирательной системе - коррумпированные члены Избирательной комиссии, которых покрывают чиновники самых высоких государственных постов и подтасовывают результаты даже в электронном виде (не говоря о бумажках).А что бы члены ЦИК не брали взяток, должны быть честными судьи Высшего суда. А чтобы судьи боялись, министр правоохранительной системы должен быть порядочным управленцем. Это замкнутый круг, где все повязаны между собой воровством, покрывательством и взятками.
- электорат готов продать голос
- чого ми маємо вірити - краще взяти 500 грн
- Навряд чи наступні вибори будуть традіційними
Михаил Павленко Навряд чи наступні вибори будуть традіційними, з традиціними 226-300 голосами. Готуватися потрібно до чогось іншого. Стара система вже не спрацює. І хто буде працювати за старими правилами (жити в парадигмі минулого) заздалегидь програє. Нові часи, нові правила. Ствоюємо ці правила і працюємо.
- кризис представительной демократии
Bogdana Babych Сьогодні спілкувалась з американським професором, який казав про кризу представницької демократії і загального виборчого права. Вони поки не знають, що з цим робитиВалентин Мазур Никакого кризиса демократии нет, есть кризис элит, которым не нравится, что избиратели недовольны их политикой, которая больше всего способствует самим элитам.Университетским профессорам трудно понять водителя грузовика или рабочего, которому привлекателен Трамп или Брексит, потому что текущая система глобального капитализма не приносит ему обещанной выгоды. Но делать из них идиотов, что является излюбленной тактикой принадлежащих к истеблишменту, просто высокомерно и в корне не правильно! Будто если ты голосуешь за не того, кто является выбором элиты, то ты болван. А может у избирателей есть вполне реальные причины для такого решения? Дыма без огня не бывает. Недовольство больших сегментов избирателей находит свой выход в процессе выборов. Это и есть демократия.
- скоро може бути жорсткий варіант
стояння не буде
- чи не скористається Росія хаосом в Україні
- казус Карагеури
- на Грушевського захищав конституційний лад
- казус Карагеури
Замечания по смыслу предложения- что заставит людей придерживатся правил
Миша Ворончук цікаво. але що змусить людей раптом притримуватись "правил гуртожитку"? Правил, причому цілком слушних і зараз вистачає. Та хто ж їх слухає?А чому це воно має запрацювати - незрозуміло. Досвід прибалтійських держав?Навряд це можна під Україну підігнати
- Кто позволит проводить подобную реформу?
Георгий Кнабе Кто позволит проводить подобную реформу? Неужели автор рассчитывает, что правящий класс своими руками отдаст свою власть и привилегии тем, кто сдал экзамен по украинскому*Это же наивно. Тем более, сама Богдана вначале статьи пишет, что система перемалывает всех, а все деньги у правящего класса.Так откуда возьмется бюджет для этой реформы?Анатолий Воронин Я в 2009 уже пытался стать лицом без гражданства - отказали. Шо, на этот раз получится? Вообще, всегда и везде такие темы усложняли контроль над населением. Ведь неголосующему, автономному населению нельзя эффективно промывать мозги.Александр Костенков С какого бодуна, те кто переступал через законы, человеческие и божеские, добровольно поделятся властью? Что такого должно произойти, чтобы они отказались от власти и благополучия?
- джин равного избирательного права сильно окреп
Николай Казак В целом, к сожалению, джинн равного избирательного права был окончательно выпущен из бутылки в начале прошлого века и с тех пор достаточно сильно окреп и вряд ли полезет обратно. Это как с НДС, все понимают, что мерзкий и преступный налог, но собирать легко и покрывает половину бюджета, поэтому даже не заикаются про отмену. Кэцзюй хорош для фильтрации чиновников, а за попытку ввести его для избирателей популисты съедят-с
- хіба ця модель не може бути корумпованою?
Олександра Юхній Хіба ця модель не може бути корумпованою? Питання також будуть готувати люди, які можуть бути куплені.
- тести готує міносвіти (як ЗНО)
- установити сурову відповідальність
- тест може бути надпростий (70% випускників в Естонії сдали добровільно)
- всіх бюджетників добровільно-примусово «перехрестять» у громадян
Василь Король Чому ініціатива Богдани скоріш за все не спрацює, через банальність, бо буде так чинушам спускають дерективу, всіх бюджетників добровільно-примусово «перехрестити» у громадяни, ну і далі все по сценарію...
- яка реалістичність цієї моделі?
- буває обнулення рейтингів всіх
- Аргентина - перезавантаження
- дефолт, політична криза
- буває обнулення рейтингів всіх
- Чи не є це дискримінація
- може кожен
- не визнаєш - не можеш впливати
- створювати відповідальність на рівному місці - це фашизм
Адам Вбані Відповідальність має бути через посаду, створювати відповідальність на рівному місці - це просто фашизм.
- що робити "жителям"
- це свідомий вибір
- будет ли дискриминации потомков исторической родины?
Андрей Лукашов А как быть с историческим прошлым Украины - Малороссия (Малая Русь, Киевская Русь) ? Надеюсь, не будет дискриминации потомков исторической родины.Иначе миллионы "неграждан" не согласятся быть под гнётом титульных граждан. Без обид, но отрицательные стороны медали вы явно умалчиваете.
- это вопрос этический, философский
Andrew Okara интересно. сама идея ограничения избирательного права - давно популярна, особенно когда избирательные права получило массовое общество. но в том-то и дело, что вопрос этот - вовсе не политтехнологический и даже не политологический. это вопрос этический, философский. чтобы эта идея начала восприниматься, она должна считаться актуальной и само собой разумеющейся для подавляющего большинства. а этого пока нет и близко и быть не может. хотя именнно избирательная модель предопределяет будущее. для украины это будет актуально в будущем - в связи с возвратом отторгнутых территорий. необходимо будет создать правовой механизм, чтобы ватники не могли избирать президента (точнее, из крымчан - пусть избирают путена)
- гражданство - суть человека, а не экзамены
Усвідомлення людиною свого відчуття громадянина відбувається на особистому цінністному рівні і тоді, коли суспільство, починаючи з низів, започатковує (або формує) норму поведінки і програму дій, щоб її голос був значимим і приймав участь у рішеннях, які стосуються долі її будинку, вулиці, міста, села...країни І, що саме головне, вона бере за це відповідальність, от тоді можна буде говорити про створення інституту громадянства.В античних містах людину, що живе у відриві від суспільного життя, не бере участі у загальних зборах громадян поліса та інших формах державного і громадського демократичного управління називали ідіотами (тобто розумово відсталими) - активна участь у житті громади є нормою! от як у нас це запровадиться і стане нормою життя, то це і буде справжнє громадянство, а не екзамени на знання мови, історії...це повинно бути твоєю суттю, як людини...це - умова твого існування та індентифікації у світі і просторі...твоє усвідомлення співпричастя до цілого, частинкою якого ти єВасиль Король Чомусь в інших країнах це працює (до речі в тих же США), а в нас ні, бо ми виєвляється до того унікальні, що несем пієтичні дурниці про заснування держави з низу, якимось вельми поосвітленим плебсом. Якщо ж би припустити, що плебс з дивних мотивів і намагатися щось сотворити, в сучасному світі йому цього не дадут, лишні конкуренти нікому не потрібні, для цього досить не дати їм організуватися, рубати комунікаційні канали.
- підвищити рівень людей, які йдуть у владу
- мають бути тести
- зараз державна служба реформується
Возражения- постсовковая система не реформируется
Михаил Павленко Постсовкова система не реформується. Тільки повний колапс. Всі фонди на 100% зношені, ресурсів нема, гуманітарна сфера знищена. Шансів нема. Що стосується партіі, то тільки мережева структура. Але - ресурси, ресурси, ресурси - основне питання.А про ідіологіі та дискурси, як по мені, достатньо і філософіі Доцюка та практицизму Романенко, Аристовича, десь так.
- проблема в непонимании под какие функции выбирать
Сергей Лукьянец Проблема еще глубже, в непонимании по какие функции выбирать(зачем?), не умение и не желание сопоставлять способен ли кандидат или партия в силу своего интеллекта, мировоззрения, ресурса исполнить функции.....
- перезагрузить сначала мозги
Переоснование государственности начинается с перезагрузки мозгов, с переосмысления основных правовых основ, указанных выше. Иначе экзамены будут по скотскому законодательству, по проститутской истории, по СТБовскому ломаному искаженному языку.......
- связано ли гражданство с прогрессом, свободой
Сергей Лукьянец Украине может помочь ПРЕКРАЩЕНИЕ ВЫДУМЫВАНИЯ велосипедов. Прежде чем навязывать позиционирование по гражданству, подданству, языку стоит задуматься, а всегда ли гражданство, подданство, ассоциируется с цивилизацией и прогрессом, всегда ли эти позиционирования ассоциируются с достижениями цивилизации СВОБОДОЙ( во всех пунктах Декларации ООН о ПЧ)В силу того, что население Украины находится в стадии искусственного многовекового невежества на дне гуманитарной помойки, что позиционирование определяет невежественная, жлобливая, брехливая национальная элита , апеллирующая к искаженной истории, так же как российская( история просто проститутка власти) Правовая наука и практика уже достигли вершин идиотизма опираясь на архаичные представления о фундаментах права СВОБОДЕ РАВЕНСТВЕ СВОБОД, ЧЕСТНОСТИ КРИТЕРИЕВ СВОБОДНОЙ КОНКУРЕНЦИИ( интеллектуальной, экономической, политической)
- экзаменом против оппонентов
Игорь Маникин Ой, ничего нового. В Германии в 30-х годах прошлого столетия черепа циркулем измеряли. Эти хотят экзамены принимать у своих политических оппонентов. Как всё скучно...
- экзамен по языку не даст гражданина
Олег Бондарь Экзамен по языку и истории не даст ответственного гражданина.Вдумайтесь - экзамен и ответственность.Сергей Лукьянец Новую полицию набрали через тесты и экзамены, но в новой полиции РОЖИ ПРЕИМУЩЕСТВЕННО СТАРЫЕ и традиции укоренившие с совка. Провели люстрацию, но в судах, прокуратурах, даже в партиях РОЖИ те же и принципы те же варварские и архаичные. Дело не в тестах и экзаменах на гражданственность, а в основах цивилизационных фундаментов.!Oleksii Kuzmenko складання іспитів свідчитиме тільки про здатність скласти ці іспити. А реалізація в дусі "переатестація поліції" здатна перетворити цю концепцію на репресивний інструмент.Сергій Бебешко Цікавить відданість нашій Країні та Українському Народові.Краще мати виборця, що вміє влучно знищити ворога України, ніж того, хто вміє добре теревеніти з питань історії)Bogdana Babych Люди своїм голосуванням приймають історичні рішення, вони мають знати історію. Зрозуміло, що Портнов чи Бойко здадут іспити, але їхній основний електорат - ні)Владислав Голицын Есть такое понятие :ИДЕОЛОГИЯ ГОСУДАРСТВА!!!!И экзамены не помогут,если народ не живет в едиными целями,ценностями,стремлениями и правилами!!!!!
- подобный институт - профанация
Сергей Лукьянец Подобный институт есть профанация, институционализм подразумевает конкретные функции, а "ответственность" является качеством .Более того, ответственность, обязанности,.... могут относиться исключительно к государству-чиновникам, у граждан должны быть только права на свободы.Bogdana Babych Не погоджуюсь, у громадян мають бути крім прав і обов"язки.Сергей Лукьянец У подданных могут, а у граждан нет.Алексей Чебанов Прав без обязанностей не бывает. Это две стороны одной медали. И если часть общества злоупотребляет своими правами, полученными по умолчанию, в ущерб всему обществу, то систему нужно перезагрузить.
- еще большая фрагментация общества
Олег Бондарь Задача как вычленнить подданных и граждан витает очень давно. Она решается по другому в современных обществах. Но упираетсямя критерии и судей.Но в данном случае статья решает не этот вопрос. А вопрос еще большей фрагментации нашего общества. То есть под благими намерениями нацелена на развал страны.Виктор Бражник Делить население на граждан и не граждан, на правильных и не очень ( эмигранты, это отдельная тема) это, что-то напоминает.
- надо создать оргкомитет проекта
Алексей Рапопорт Полагаю Вам нужно создать ОРГКОМИТЕТ Вашего ПРОЕКТА и предложить в него войти ГРАЖДАНАМ имеющим общественный авторитет и незапятнанную репутацию . По-моему, Ваши проект сегодня должен стать базовым, для ПАРТИИ РЕШУЧИХ ГРОМОДЯН.
- проводить единое гражданское движение
Жизненно необходимо проводить единое гражданское движение, из которого будет рождаться новая система управления страной, в которой выдвижение лидеров происходит по критериям заинтересованности человека общем благе и способности его реализовывать. В качестве начала, эта статья прекрасна.
- зробить нові партії грушами для биття
Taras Plakhtiy ця ідея зробить нові партії зручними грушами для биття старими партіями - відстоювання інтересів обмеженої в правах частини громадян стане святою і електорально вигідною справою))
Можно ли внедрить на практике- нужна рабочая модель
Сергей Лукьянец Нам не до лучших моделей, нам ту, которая работает и ведет к прогрессу, свободе ,равенству , цивилизации. Европейцы дают "домашние задания", но в каждом из них олигархия ставит точку или запятую там, где все перечеркивается, прежде всего перечеркивается РАВЕНСТВО ради привилегий.
- спроба змінити систему зсередені не спрацює
- не буде голосів все рівно
- болото не зміниш
- побудова альтернативної системи
- некому внедрять и даже понять
Богдан Вербицький Тільки от треба зважити на те, що у ціх самих страждальних людей, яких довели до знебожіння і спекулють на їхніх стражданнях, не тільки психологія суспільно-залежних маргіналів, а ще і тотальна нездатність до самостійного аналізу і супротив усьому, що не збігається зі звичним ритуалом. Ота модель незбагненна пересиченому жлобу, а владному жлобу некорисна. Її нема кому просунути у життя, нема грунту.
- а що далі, сто років без виборів поки всі не здадуть на громадянство?
Отак позбавити всіх громадянства - це дурниця яка тхне політичною зацікавленостю. Далі що? Сто років без виборів поки всі не здадуть на громадянство? Або вибори через 5-10% населення? Або взагалі платити як зараз нагріваються на ОСМД? Позбавлення має бути на якоїсь основі: напр, походження з окупованої території, продаж голосу, корупційні дії.. А потім вже повернення, якщо людина бажає мати демократичне право.
- это нельзя осуществить мирным путем
Для того чтобы это осуществить нужно взять власть. А для того, чтобы взять власть нужно выиграть выборы. На выборы ответственные граждане не ходят, а если даже все придут, то их меньше в разы, чем бюджетников.Итак, мы упираемся в вопрос как мы берем голоса на выборах. Выборы - это демография и математика, а математика не в пользу сознательных граждан. Если нет вопроса как посредством выборов берется власть, то есть, получается большинство в Раде плюс еще свой президент, то невозможно провести законы, которые забирают право голоса у большинства.Taras Plakhtiy на мою думку існуючі субєкти влади - формальні і не формальні просто не приймуть таку ідею незважаючи на тиск - це для них смерті подібно
- это нельзя осуществить переворотом
Остается второй вариант - переворот. Итак, допустим, что приходит к власти с помощью насилия меньшинство, которое сразу отсекает от выборов большинство.Упс, как оно легитимизирует свою власть?Большинство недовольно, у них забрали голос кот они научились продавать. Запад не понимает на что вы опираетесь потому что выборы у вас для меньшинства, кот вы определили по произвольному признаку. Хз как вы удержитесь во власти. А вы и не удержитесь. Потому что у вас конфликт и с большинством, и с олигархами, которых нужно доить, ведь у нового режима нет ресурса, а Запад не понимает почему он должен поддерживать людей, чья идеология идет вразрез с их системой координат ( тогда уж лучше честная диктатура, как сказал бы классик: "это хоть сукины сыны, но наши сукины сыны"), а олигархи еще аппелируют к этому большинству и кидают на это огромный ресурс. По факту конфликт на старте со всеми, а потому это закончится быстрее, чем закончилась история УНР.
- не разрушение, а перетекание
Вода Речная Гражданское единство как живое единое движение,это жизненно.Только не разрушением старого,а через перетекающее преобразование и изменение в новое.Когда детали от всяких систем станут просто неуместными,как хлам не имеющий применений к жизни в целом.
- Маркес брав зброю і воював
- Лула в Бразилії замінив всю структуру (бо раніше проростили її)
Другие предложения и вопросы- как вы относитесь к идее легально купувати голоси людей?
Як ви ставитесь до варіанту легально купувати голоси людей? Держава сплачує громадянину певну сумму грошей, а він відмовляється від виборчого права тимчасово або назавжди.
- голосують тільки платникі податків
Ця модель не є демократичною - це антиконституційно. Краще - модель, де голосують тільки платники податків (небюджетники).Василий Севастопольский НДС сплачують усі, коли купують товар в магазині.Николай Казак Если бы вы добавили в концепцию какой-нибудь вариант имущественного ценза: порог по уплате подоходного и/или налога на имущество или задекларированной недвижимости, то концепция бы выглядела вполне здраво.
- возрастного ценза быть не должно
Дмитро Сінченко Важливо також додати, що віковий ценз має взагалі бути ліквідований. Проходити тести потрібно пропонувати всім випускникам ЗОШ автоматично, тобто наше ЗНО - це і буде стандартною процедурою отримання права голоса. Коже повинен проходити її за бажанням у будь-якому віці (тобто, можливо і екстерном здавати).
- вернуть в избирательный бюллетень строку против всех
Алексей Ямковой А не легче вернуть в избирательный бюллетень строку против всех с последующей сменой кандидатов. Не надо брать пример Прибалтики - это не те страны на которые нужно равняться.
- нужны не ответственные граждане, а ответственная элита
Olexandr Grygoryshyn Насправді мову треба вести не за "відповідальних громадян",а за "відповідальну політичну еліту"в Штатах он наприклад, багато громадян з виборчим правом читає с трудом, але позбавляти їх "виборчого права" ніхто і не думає. Бо там є більш-менш відповідальні еліти.Anastasiya Bolekhan Поки що є.Не буду казати про США, але і в Європі, де за моїм субєктивним сприйняттям рівень освіченості в середньому вище ніж в Україні, останнім часов лідирують популісти, крайні праві і ліві. Лідирують, бо пропонують прості відповіді на складні виклики; нехай ці відповіді і фальшиві, але більшість людей дуже прості і за це голосують.Anastasiya Bolekhan А для того щоб сформувалася "відповідальна політична еліта" потрбно сперш покоління "відповідальних громадян", елита не виникае з вакууму.
- автоматична відставка при невиконанні угоди
- електронна угода - акт приватного права
- новий сусп договір
- підтвердити лояльність
- знати історію
- программа партії як бізнес-план
Темы с трансляции- На що може спертися українська система
- громадянський консенсус
- люди самі беруть участь у прийнятті рішення
- ротація, жереб, номінація
- стимулювати інтелектуальний пошук
- гібрідна війна - гібрідні рішення
- вийти за рамки ліберально демократичного бізнесу
- всі вкладають в пошук соціальних моделей
- загальне благо - інтереси всього народу
- є майданівські спільноти
- керування державою - не проста річ
- всі тюрми і лікарні голосують за владу
- Держава і громадянин
- нова Конституція
- юридичний казус позички Януковича
- чи були аналоги
- исландія
- відмовитись від боргів
- змінення умов повернення кредитів
- боротьба з офшорами
- компанії, які повертають активи
в Лівії, Єгипті
- скільки кожен з нас винен всесвітньому банку
- можуть бути різні юрисдикції на одній території
- полімодельність
- гібрідна держава
- грузія і сванетія
- локомотив економічних змін
- відповідальний громадянин і держава
- кожна спільнота як хоче
- підписується спільний договір
- держава - сервіс
- держава - платформа
спільність багатьох моделей на державі-платформи
- приватні (третейські) судді
- чиновники не схочуть віддати повноваження
- які механізми визначення громадян
- мігранти голосують тільки на місцевих виборах
- на Майдані було багато іноземців
- нова Конституція
- По трансляции
- нужен модератор - достаточно хаотично
- онлайн дивилося 13
- Як переконати людей (вчителів і лікарів) що їхня посада - це не кормушка?
- Богдана Бабич: Модели ответственного гражданства
Богдана Бабич, директор Института практической политики, для "Хвилі"Правила игры надо менятьНедавние промежуточные выборы в семи округах показали, что представительная демократия в Украине вошла в завершающую кризисную фазу. Участники кампании пишут о скупке голосов, админресурсе, пассивности и продажности избирателей, коррупции и правовом нигилизме, манипуляциях и фальсификациях. Шансов для нового, для качественных изменений в такой системе нет и быть не может. И здесь вопрос совсем не в избирательной системе или «новых лицах» в политике.В Украине была и мажоритарная система, и пропорциональная, и смешанная, и вроде как «открытые списки» на последних местных выборах были, а результат один и тот же. Избирают популистов, некомпетентных демагогов или коррумпированных казнокрадов.Можно опять понадеяться на «новые проекты», но это потеря нашего времени на бесполезное тасование крапленой колоды. Если не менять правила игры, это означает заведомо проигрывать шулерам.В мирное время можно долго экспериментировать с избирательным правом и искать оптимальную политико-правовою модель, но у нас война на Востоке страны. И угроза распада государственности из-за некачественного правящего класса и клептократии элит скоро может стать реальностью.Ответственное гражданствоНужно искать решение вне представительной демократии. И такое решение есть – ответственное гражданство.В своей статье «Почему в Украине надо вводить институт ответственного гражданства» я описала предполагаемую модель внедрения ответственного гражданства в Украине во время будущей Конституанты и подписания нового Общественного договора. Статья вызвала дискуссию в обществе, подтолкнула к обсуждению разных вариантов повышения качества избирателя.Во время заседания «Πολιτεία.Club» мы обсудили несколько моделей введения ответственного гражданства. Сегодня Вашему вниманию предлагается некий реестр моделей.1 Модель. SMART VOTING (Богдана Бабич)Шаг 1. Для Украины разрыв с постсоветским прошлым и переход в новое качество государственности возможно путем подписания нового Общественного договора. Речь идет о переосновании государства на новых принципах и во имя всеобщего блага. Именно граждане должны согласиться с новыми правилами общежития и основать государство.Гражданин, подписывая договор, получает не только права и свободы, но, в рамках Республики, осознано берет на себя ответственность. Это сознательное решение и правовой акт.По мнению Дениса Семенова, в Общественном договоре мы должны предусмотреть механизм его обновления. Запретить «точечные» изменения, но зафиксировать право и даже обязанность общества не реже, чем раз в 20 лет (может и меньше, этот срок предлагал Джефферсон в 18 веке) разрабатывать и принимать новый.Также, Денис Семенов предлагает, чтобы законодательно была зафиксирована ответственность каждого (!) гражданина за нарушение принципов общественного договора – лишение статуса гражданина с возможностью восстановления через какой-то срок или без таковой.Шаг 2. В тексте новой Конституции Украины необходимо предусмотреть положение о «гражданах» и «жителях» государства Украина.Гражданами являются те, кто подписал Общественный договор и сдал экзамен на знание: а) украинского языка; б) истории Украины; в) основ конституционного строя. Это дает право гражданам голосовать, быть избранными и занимать должности в органах государственной службы и силовых структурах. Право создавать и быть членами политических партий имеют только граждане.Жители Украины имеют все те же права, что и граждане, кроме избирательного права и возможности занимать государственные должности.При этом жители Украины имеют право избирать в органы местного самоуправления (чиновниками местного уровня могут быть только граждане).Экзамен на гражданство проводится раз в год. Количество попыток не ограничено.Экзамен на приобретение гражданства организовывается по образцу Внешнего независимого оценивания для абитуриентов ВУЗов. Каждый житель Украины или иностранец, независимо от национальности, цвета кожи, сексуальной ориентации, вероисповедания, после подписания Общественного договора, имеет право получить гражданство Украины и избирательные права согласно новой процедуры.Тесты разрабатываются Министерством образования при участии общественности и экспертов. Главным условием является возможность сдать тест среднестатистическим выпускником общеобразовательной школы.Подготовка к сдаче тестов осуществляется путем массовой образовательной кампании (от бесплатных языковых курсов до онлайн-тренингов по знанию истории и конституционного строя) и просветительских программ.2 Модель. Карточка избирателя (Ирина Белачева)Во время Конституанты предлагается ввести на уровне законодательных новаций экзамен-тест на знание основ конституционного строя Украины (основ нового Общественного договора). Человек, сдавший этот экзамен, вносится в реестр избирателей и получает «карточку избирателя», которая дает ему право голосовать и быть избранным.По сути, эта модель не сильно отличается от моего предложения. Из трех тестов предлагается оставить только один (эту идею предлагал и Денис Семенов).Как пишет Денис Семенов, «я против экзамена по языку, так как знание языка не говорит о потенциале человека быть гражданином. Мы должны ориентироваться на будущее, современный глобальный мир, где язык становится всеоперационным фактором. Наличие какой-то единой версии истории противоречит принципу недоминации. Я бы, наверное, лучше ввел экзамен на будущее Украины, но пока не знаю, как измерить и оценить результаты :-)»Кроме того, в этой модели нет акцентирования на разделении на граждан и жителей. Просто вводится ограничение в части избирательных прав – квалификационный экзамен на понимание, что избираем и как это функционирует.Иными словами, это больше тест на знание своих прав и обязанностей как граждан государства Украина.3 Модель. РеспонсизмКонцепция Респонсизма (от лат. responso — отвечать, эсперанто responsо — ответственный) была выдвинута группой активистов (среди них известный политтехнолог Сергей Гайдай) еще в 2010 году, когда стало понятно, что выбор между Януковичем и Тимошенко не принесет ничего хорошего Украине.Тогда сообщество респонсистов предложило передать власть в руки ответственного класса, лишенного части гражданских прав. Остальные граждане образуют свободный класс, обладающий всей полнотой прав и свобод, за исключением права участвовать в управлении государством. Возможности перехода из класса в класс должны закрепляться за каждым гражданином страны и регулироваться законодательно.Согласно респонсистам, «ответственный класс» — часть общества, наделенная правом избирать, быть избранной и служить в органах государственной власти. Эти права завоевываются в ходе прохождения свободными гражданами страны специальной процедуры отбора (обычно связанной с военной службой или ее разновидностью), длящейся несколько лет, целью которой является доказательство претендентом готовности пожертвовать своей жизнью ради страны. Представители ответственного класса ограничиваются в части гражданских прав и свобод (запрет на право владения средствами производства для действующих чиновников и членов их семей, отсутствие презумпции невиновности, более жесткое наказание за нарушение закона и т.д.) на все время пребывания в этом классе.«Свободный класс» — все граждане страны по факту рождения или длительного проживания. Свободный класс обладает самым широким спектром гражданских прав и свобод при минимальном вмешательстве государства в его жизнь (право выбирать органы местного самоуправления и правопорядка, лояльное налогообложение, независимый выборный суд, максимальное право на защиту своей жизни и здоровья и т.д.) за одним исключением – представители свободного класса лишены права избирать, быть избранными в органы государственной власти и занимать должности государственных чиновников.Переход из класса в класс является добровольным актом и возможен для всех граждан, достигших совершеннолетия. Процедура перехода закреплена законодательно. Таким образом, в обществе формируется система социального баланса, при которой каждый гражданин может сделать осознанный выбор — пользоваться всей полнотой прав и свобод, но не участвовать в государственном управлении или участвовать в управлении государством, но быть ограниченным в значительной части прав.4 Модель. «Налоговый ценз» (Николай Садченко)Эта модель фактически является модифицированным имущественным цензом, который существовал в избирательном праве в XIX – нач. ХХ века. Со временем к идее налогового ценза на участие в политике пришли некоторые либертарианци.Только люди, которые платят налоги, из которых формируется государственный бюджет, имеют избирательные права и могут претендовать на государственную власть, ибо они из своего кармана эту власть содержат.Граждане, которые не платят по той или иной причине налоги, а, например, получают социальные пособия на протяжении длительного времени (от 5 лет) или исключительно госпенсию (сторонники «налогового ценза» считают солидарную пенсионную систему «злом» и требуют перехода на накопительную из которой платятся налоги) не участвуют в выборах и не имеют права претендовать на выборные должности или госслужбу.Специфическое ограничение избирательного права для определенных групп граждан закреплено в Конституции Дании. Фактически, голосовать имеют право те, кто платит налоги. Так, статья 29 (1) Конституции Королевства Дания: «…закон устанавливает, в каких случаях уголовные наказания и социальное вспомоществование по бедности могут служить законным основанием для лишения избирательных прав».В некоторых муниципалитетах в избирательные списки не вносят граждан, не уплативших вовремя местные налоги, а также получающих пособия для неимущих.5 Модель. «Служба гарантирует гражданство»Модель описана Робертом Энсоном Хайнлайном в романе «Starship Troopers / Звездный десант» (1959 г.).Хайнлайн рассматривает социальную ответственность как готовность отдать свою жизнь за защищаемое сообщество / социум.Сегодня, когда демократия сама по себе исчерпывает свой потенциал для роста цивилизации, политические права за которые боролись и платили кровью, превратились в нечто само собой разумеющееся, и, потерявшее свою ценность. Но политические права — это не просто возможность поставить крестик в бюллетене для голосования, это ответственность, подтвержденная делом.Поэтому избирательное право должно быть только у прошедших добровольную службу, причем необязательно в армии (например, волонтерскую или альтернативную).Многие сторонники модели связывают эту идею с проектом создания разветвленной системы подготовки резервистов, возврате к всеобщей воинской повинности и формировании подразделений территориальной обороны (кроме контрактных ВСУ).После прохождения службы в территориальной обороне, добровольческих батальонах или ВСУ (1 год) гражданам предоставляются избирательные права и возможность занимать государственные посты.Следует отметить, что в том или другом варианте эта модель работает в качестве бонуса для комбатантов вооруженных сил Франции (Иностранный легион), России, США и теоретически даже в Украине (упрощенное право на гражданство для участников боевых действий в зоне АТО).В Израиле действует закон о предоставлении израильского гражданства лицам, прослужившим в Армии обороны Израиля 18 месяцев, даже если они не являются евреями по Галахе и Закону о возвращении. Закон касается также солдат, освобожденных от воинской службы до завершения полуторагодовалого срока по причине болезни или ранения, которые случились во время службы в ЦАХАЛе.6 Модель. Выкуп голоса или плата за участие в выборахЭта модель также предполагает подварианты.
- «Выкуп голоса». Государство «выкупает» право голоса у тех, кто готов его обменять на разовые выплаты в качестве социального пособия. Если уж скупка голосов стала обыденным явлением на выборах и ее невозможно побороть в рамках нынешнего криминального и избирательного законодательства, то ее можно легализировать. Людям, которые готовы отказаться от права избирать и быть избранными, во время электоральной кампании предлагается вполне легально оформить разовую субсидию, эквивалентную 3 среднемесячным платежам за жилищно-коммунальные услуги.
- Плата за участие в выборах. Желающий участвовать в выборах вносит определенную сумму на счет ЦИК (на организацию избирательного процесса). Сумма эта эквивалентна разовому ежемесячному платежу за жилищно-коммунальные услуги. Кандидаты и партии и так платят за участие в выборах. Сами партии скоро начнут получать деньги из госбюджета (закон о госфинансировании партий уже принят). Так почему не разделить финансовое бремя между субъектами избирательного процесса, государством и ответственными избирателями, да еще и дать возможность последним контролировать эти расходы (через открытый бюджет)?
В обоих подвариантах этой модели мы, таким образом, создаем фильтр, который приводит к уменьшению политической коррупции избирателей. В одном случае – люди, не дорожащие своим голосом, просто меняют его на субсидию (законно); во втором – человек подумает, хочет ли он голосовать, если за это нужно еще и заплатить. Естественно, можно раздать деньги избирателям и послать их голосовать за нужного кандидата / партию, но цена вопроса возрастет в разы. Олигархам станет невыгодно.7 Модель. ИнтегративнаяЭта модель родилась как итоговый документ обсуждения идеи ответственного гражданства во время заседания «Полития.сlub» и представляет собой продукт коллективного творчества.Главным условием будущей Конституанты (переоснования государства) закладывается подписание нового Общественного договора самими гражданами. Перед этим они должны понимать, что они подписывают и какие права / обязанности принимают.Как считает Тарас Бебешко, ответственное гражданство должно основываться на личном осознании (cognitio) и волеизъявлении каждого (не всех!). «Полития зарождается с осознания (cognitio) – одного; реализуется сознательной (cogito) волей – нескольких, чтобы стать приобретением каждого (sum)…»Второй шаг – экзамен (тест) на знание основ конституционного строя. Это касается все желающих стать гражданами нового государства Украина и получение права избирать власть.В части права быть избранным и претендовать на государственные посты предлагается на первом этапе (5 лет) ввести обязательный ценз: а) служба (1 год в армии / волонтерская служба на благо общества) или б) налог (сумма пока не определена). Через пять лет право на госслужбу и быть избранным должно предоставляться исключительно после службы.Не желающие сдавать экзамен становятся жителями Украины с сохранением гражданских прав и обязанностей за исключением права избирать и быть избранным, а также права на госслужбу и службу в правоохранительных органах и армии (они не призываются в ВСУ и территориальную оборону).В отношении граждан Украины, а также жителей действует презумпция невиновности; в отношении граждан, желающих быть избранными или госслужащими – презумпция виновности (они должны доказывать свою невиновность).РеализацияКак эту «фантастику» воплотить в жизнь? Не так сложно, как кажется на первый взгляд. Именно сейчас в Украине то самое время и то самое место, где подобные изменения могут состояться.Вот, например, народный депутат от «Народного фронта» Александр Кирш поддержал нашу идею ответственного гражданства. Он или коллеги вполне могут внести соответственный законопроект (даже, при удачном стечении обстоятельств, собрав 300 голосов) и провести через парламент. Почему бы и нет?Однако, большинство участников дискуссии считают, что нынешняя политическая система доживает свои последние дни и ситуация вынесена на гребень волны нового революционного Субъекта.Полностью можно согласиться с мнением Тараса Бебешко о том, что введение «ответственного гражданства» de facto образует другую «параллельную» субъектность. Именно из этого нужно исходить. Эта субъектность не является (пока) полностью легитимной по отношению к действующей. Так что вопрос №2 – легитимизация…»Будет ли это силовым сценарием или мирной революцией, покажет время. Ясно одно: новый субъект должен предложить качественно новые правила и новую модель развития страны.Ответственное гражданство может стать основой идеи, способной изменить страну. В нем есть потенциал для ускоренного развития инновационных моделей управления, институтов непосредственного гражданского участия в управленческом процессе, которые формируют институты Республики.Например, можно говорить о внедрении права на отзыв депутатов (предложение нардепа Александра Кирша), общественный контроль над чиновниками и пр. на основании блокчейна и электронного договора (разработка Центра развития инноваций КМА).Та же подпись под новым Общественным договором может быть электронной, да и сами выборы нужно проводить в виде электронного голосования. Все технические условия для этого уже есть.Очевидно, что ускорится процесс отмирания ненужных функций государства и переход к концепции государства-платформы. Что-то будет делегировано гражданскому обществу или частным экономическим агентам (потому как они более эффективны), что-то уйдет в электронные девайсы и сервисы. Кандидаты на некоторые должности могут определятся через меритократические программы и избираться жребием среди равнокомпетентных.По мнению Дениса Семенова, «зачем нам ответственный гражданин, над которым нависает административно-бюрократическая машина представительной демократии? Нам нужна такая система, где ответственные граждане смогут иметь реальное влияние на принятие решений относительно общего блага. В обществе элиты уже не должны иметь индульгенцию на подковерные договорняки».Общественный договор и ответственное гражданство формирует устойчивый новый гражданский консенсус.Фактически мы можем разорвать порочных круг народных бунтов и войти в период участия граждан в соуправлении государством. Таким образом, республиканская модель становится переходом к установлению синархических условий прорастания Ладу (по Тарасу Бебешко).Ответственное гражданство создает условия для воспитания нового поколения украинцев, которые не связаны совковым менталитетом.Временной лаг для этих изменений у нас год–полтора. Потом Украина войдет в логику коллапса, из которого вряд ли выйдет целостным государством.Мы изменимся или нас поглотят более адаптивные и сильные.P.S.Если я забыла и не учла чью-то идею — прошу сообщить. Материал будет дорабатываться и впоследствии я его опубликую.Подискутировать и предложить свое видение можно у меня на странице по принципу «критикуешь – предлагай с аргументацией свой вариант». Троллей буду нещадно банить)Обсуждение (кроме того, что в пунктах): - ПОЧЕМУ В УКРАИНЕ НЕТ ГОСУДАРСТВА, ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА И ПРАВОСУДИЯ. И ГЛАВНОЕ, КАК ИХ СОЗДАТЬ
ПОЧЕМУ В УКРАИНЕ НЕТ ГОСУДАРСТВА, ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА И ПРАВОСУДИЯ. И ГЛАВНОЕ, КАК ИХ СОЗДАТЬ 05/11/2021 источник
- Власть в Украине — воровская, как способ украсть, сберечь украденное и не нести за это уголовной ответственности
ПОЧЕМУ В УКРАИНЕ НЕТ ГОСУДАРСТВА, ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА И ПРАВОСУДИЯ. И ГЛАВНОЕ, КАК ИХ СОЗДАТЬ источник1. Каждая политическая сила лидерского типа в Украине (а других никогда не было), придя к власти, стремилась нарушить принцип Монтескьё: разделения властей, их взаимное сдерживание и уравновешивание.Легитимной цели обеспечения эффективного функционирования этой системы у власти не было, потому что этот принцип свойствен для развитых демократических обществ, в то время как в Украине 30 лет правила выродившаяся под влиянием новых политических и экономических реалий бывшая провинциальная партийная номенклатура, вдруг ощутившая себя «национальной элитой».Советские порядки выродились в воровские понятия: власть, как способ украсть, сберечь украденное и не нести за это уголовной ответственности.Для этого все три ветви власти должны быть под контролем:
- законодательная создавать условия для воровства,
- исполнительная - реализовывать воровство физически,
- судебная - легитимизировать.
Роль народа в этой схеме по тем же воровским понятиям - лох, терпила, который платит и чьё место возле параши.ПОЧЕМУ В УКРАИНЕ НЕТ ГОСУДАРСТВА, ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА И ПРАВОСУДИЯ. И ГЛАВНОЕ, КАК ИХ СОЗДАТЬ источникРаз в пять лет лоха зовут за воровской стол, где ему показывают еду и обещают покормить. После чего лох снова на 5 лет отбывает к параше.Правила игры не меняются, лишь иногда очередной претендент для занятия воровского трона призывает отверженных к бунту, обещая им всем место за воровским столом.Вне зависимости от результата бунта побитые лохи всегда возвращаются к параше. Не все, конечно. Кто-то погибает, кто-то становится шестеркой нового «короля» и считается остальными лохами большими счастливчиками.Никаких сдержек и противовесов нет и быть не может: все процессы, включая ручных патриотов, общественных активистов контролированы, потому что происходят в утробе шварцевского Дракона и максимум способны вызвать у последнего изжогу и газы. - Главный и единственный носитель власти - народ (СУВЕРЕН), отстранён от осуществления внутренней и внешней политики
ПОЧЕМУ В УКРАИНЕ НЕТ ГОСУДАРСТВА, ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА И ПРАВОСУДИЯ. И ГЛАВНОЕ, КАК ИХ СОЗДАТЬ источник2. Независимость не тождественна суверенитету. В 1991 году Украина стала независимой, но суверенитета, провозглашённого в Декларации от 16 июля 1990 года так и не обрела до сих пор.Более того, Декларация не стала аналогом американской Декларации, как письменного закрепления социального договора, а превратилась в печально известный «Будапештский меморандум», якобы, не обязывающий никого и ни к чему.Законами нарушаются статьи Декларации
- об исключительном праве собственности народа на землю, недра, природные ресурсы и т.п.,
- права других национальностей на свободное национально-культурное развитие,
- статус ПОСТОЯННО нейтрального государства, не берущего участия в военных блоках, с безъядерным статусом.
Теперь все природные ресурсы принадлежат олигархам, мовный закон установил ограничения (квоты) и санкции (штрафы) за использование неукраинского языка в образовании, культуре и быту, а вхождение в военный блок внесено в Преамбулу Конституции.В итоге же, главный и единственный носитель власти - народ (СУВЕРЕН), отстранён от осуществления внутренней и внешней политики. НЕТ СУВЕРЕНА - НЕТ СУВЕРЕНИТЕТА. - Мы ещё только стоим перед необходимостью формирования истинного гражданского общества
ПОЧЕМУ В УКРАИНЕ НЕТ ГОСУДАРСТВА, ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА И ПРАВОСУДИЯ. И ГЛАВНОЕ, КАК ИХ СОЗДАТЬ источник3. «Шокирующие преступления совершаются по инициативе нескольких, с одобрения большинства, при молчаливом согласии всех». Публий Корнелий Тацит.Независимость не повлекла за собой обретения суверенитета по той причине, что она не стала следствием национально-освободительной борьбы народа, возглавляемого национальной аристократией или, как сейчас модно говорить, интеллектуальной элитой. Не было «могучих кучек», которые продуцировали бы новые стратегии, смыслы, идеи развития нового суверенного государства, а потом, ставши властью, претворяли их в жизнь. Так произошло, например, в Польше, Хорватии, странах Балтии. В Украине - нет.«Элиты» не изменились качественно, а переобулись. Провинциальные бюрократы вдруг стали представителями центральной власти. В итоге, обществу не предложили ничего нового, что могло бы увлечь массы и дать импульс к созданию современного цивилизованного суверенного государства, а просто нарядили в шаровары, вышиванки и прочие аксессуары. Но на аксессуарах государства не строятся.ПОЧЕМУ В УКРАИНЕ НЕТ ГОСУДАРСТВА, ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА И ПРАВОСУДИЯ. И ГЛАВНОЕ, КАК ИХ СОЗДАТЬ источникОно ими дополняется и функционируется, как наушники или чехол дополняют и делают более релевантным основной гаджет. Сами по себе аксессуары БЕСПОЛЕЗНЫ.Ввиду того, что народ был отодвинут от фундаментальных государствообразующих процессов, он не сформировал полноценное гражданское общество, цель которого быть равноправным субъектом в отношениях с властью, наделённым эффективными инструментами контроля за исполнением властью социального договора.Незрелый народ всегда верит в мессий, джокеров и панацеи, категорически не хочет брать на себя инициативу и, соответственно, ответственность за принятые решения, свою судьбу и судьбу государства.Таким образом, власть, не сдерживаемая качественным и эффективным общественным контролем, путём совершения уголовных преступлений узурпировала исключительные полномочия народа, как суверена, на осуществление этой самой власти. Но свято место пусто не бывает. В демократических государствах гражданское общество must have, поэтому, если его у вас нет, то вам дадут его, как резиновую куклу. Для неискушенного юзера визуально разница почти не заметна.
- После последнего Майдана как грибы после дождя стали легализовываться различные ГО, финансируемые «международными партнерами», которые стали позиционировать себя в качестве представителей украинского гражданского общества и выступать от его имени в правоотношениях с властью.
- Эта узурпация общественного мнения имеет общую природу с узурпацией власти правящими кланами.
- Успех достигается за счёт единства управления, сплочённости, жёсткой иерархичности, наличия ресурсной базы и подготовленных исполнителей.
- Разница в том, что настоящее гражданское общество способно выполнять функцию по делегированию своих представителей во власть и управлению государством, а «резиновый» суррогат - нет. Это касается любой ветви власти.
Правительство Гончарука завалило все, что можно и с позором было изгнано менее чем через полгода.Законотворчество соросят отдельная и не менее провальная тема.Правосудие… обратите внимание, ни один из т.н. активистов не стал судьей первой, второй и даже третьей инстанции (всерьёз обсуждать ВАкС, как суд не будем, это внеконституционный орган внешнего контроля). Потому что там нужно: а) работать; б) нести ответственность; 3) перейти из комфортного состояния критикующих в крайне неприятное состояние критикуемых.То есть, вы поняли разницу: сформированное по эволюционным законам гражданское общество - это живой дееспособный организм; суррогат - только визуально похож на оригинал, но по факту не способен на выполнение основных функций гражданского общества. И тащить под венец такую куклу, сколь гротескно, столь и глупо и бессмысленно.Таким образом, мы ещё только стоим перед необходимостью формирования истинного гражданского общества, как движущей силы создания нового общественного договора и основанного на нем государства. - Предлагаемый путь
4. ПУТЬ. «Народ - это нация, организованная аристократией» ХОСЕ ОРТЕГАПОЧЕМУ В УКРАИНЕ НЕТ ГОСУДАРСТВА, ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА И ПРАВОСУДИЯ. И ГЛАВНОЕ, КАК ИХ СОЗДАТЬ источник
- Фундаментом и главной ценностью любого государства является народ, то есть корпорация свободных людей, объединённых общими целями обретения Безопасности, Благополучия и Свободы. Всего того, что в совокупности и составляет Счастье.
- Роль Правительства (власти) в этом процессе - физическое обеспечение достижения этих целей и Справедливое Регулирование.
- Если власть не обеспечивает достижения этих целей и (или) преследует цели иные, то она становится преступником, нарушившим Договор, должна быть низложена, подвергнута остракизму и осуждена. В цивилизованном государстве для этого действует система сдержек и противовесов (принцип Монтескьё).
Но что делать, когда государственные институты уже выродились в орудия опричнины, защищающие преступные интересы феодальных кланов, узурпировавших власть?Для этого есть природные права, в том числе право на гражданское неповиновение, гарантированное статьей 60 Конституции Украины. То есть такое право есть и оно гарантировано на уровне Основного Закона.Но для того, чтобы гражданское неповиновение, как легитимный способ противодействия узурпации, не выродилось в государственный переворот, направленный на бандитское перераспределение ресурсов, оно должно быть осуществлено зрелым гражданским обществом, ведомым национальной аристократией.«Народ - это нация, организованная аристократией» ХОСЕ ОРТЕГА. Такое общество способно на осуществление контроля над властью, участие во власти и привлечение власти к ответственности.Следовательно, для достижения указанных целей нам необходимо- формирование гражданского общества
- через создание общественных институтов, способных контролировать и заменять собой государственные институты, не выполняющие свои конституционные функции.
- Речь, прежде всего, о гражданской юстиции, задача которой будет состоять в формировании «судов правды», в которых представители общества будут решать вопросы фактов, в то время, как профессиональные судьи будут решать вопросы права.
- А продуцировать стратегию, идеи и смыслы развития гражданского общества и государства будет национальная аристократия (интеллектуальная элита), функционирующая по орденскому типу.
- Не менее важным фактором является определение Верховного Арбитра, уполномоченного вынести вердикт о наличии или отсутствии оснований для гражданского неповиновения.
Об этом мы поговорим в следующей статье. Итак, помните, Путь есть и те, кто вас убеждает в обратном, преследует свои, корыстные и преступные цели.
- Власть в Украине — воровская, как способ украсть, сберечь украденное и не нести за это уголовной ответственности
- Теория элит? Борис Оболикшто
Теория элит?.. ИсточникНесколько раз мне приходилось задавать вопрос своим собеседникам, объявлявшим себя приверженцами теории элит: “В чем состоит теория? Кто ее создатели? Как и когда она развивалась?” Ответы (которые, кстати сказать, случались не всегда) редко были убедительны и никогда исчерпывающими (может быть, правда, мне просто не везло). Оттого мне захотелось оставить в заметке цитаты из книги Арнольда Дж. Тойнби “Постижение истории”.Социальное подражание, или мимесисДополнением или противоположностью разделения труда является социальное подражание, или мимесис, что можно определить и как приобщение через имитацию к социальным ценностям. Мимесис – общая черта социальной жизни. Действие его можно наблюдать как в примитивных обществах, так и в цивилизациях, однако в разных видах обществ мимесис действует в различных направлениях.В примитивных обществах, насколько можно судить, мимесис ориентирован на старшее поколение и на уже умерших предков, авторитет которых поддерживается старейшинами, в свою очередь обеспечивая влияние и престиж власти. В обществе, где мимесис направлен в прошлое, господствует обычай, поэтому такое общество статично.В цивилизациях мимесис ориентирован на творческих личностей, которые оказываются первооткрывателями на пути к общечеловеческой цели. В обществе, где мимесис направлен в будущее, обычай увядает и общество динамично устремляется по пути изменений и роста.Распространение волны мимесисаИзобретение не проводит четкой линии между двумя эпохами мировой истории. Скорее оно порождает движение волны мимесиса, и эта психическая волна движется наподобие других волн в других средах. Она распространяется в различных направлениях из точки своего возникновения: ей требуется время для перемещения в пространстве, и, перемещаясь, она принимает разную длину, что зависит от местных условий и препятствий на ее пути.Чем дальше распространяется волна, тем более она утрачивает первоначальную форму и изначально заданный ритм. Действительно, многие технические и технологические достижения приходили в различные части мира в различном порядке, а некоторых обществ определенные волны технического прогресса вообще никогда не достигали.Способность к восприятию «культурной радиации»Подтягивание нетворческого большинства растущего общества до уровня творческих пионеров, без чего невозможно поступательное движение вперед, на практике решается благодаря свободному мимесису – возвышенному свойству человеческой природы, которое скорее есть результат коллективного опыта, нежели вдохновения.Чтобы включить механизм мимесиса, необходимо активизировать внутренние потенции человека, ибо мимесис – это черта, присущая человеку испокон веков. «Первоначальные уроки, преподанные Человеку Природой, сводились к принятию обычаев группы. Мимесис как подражание вырабатывался вполне естественно и свободно, ибо Человек становился Человеком в коллективе».Творческая эволюция, таким образом, использует ранее выработанное свойство для выполнения новой функции. Историческая переориентация внутренне неизменного феномена мимесиса уже привлекала наше внимание при анализе специфических различий между примитивным обществом и цивилизацией. Мы отмечали, что мимесис – это общая черта социальной жизни и что его действие можно наблюдать в обществах обоих видов. Однако если в примитивном обществе мимесис сориентирован на старшее поколение живущих и на образы предков, ушедших в мир иной, как на воплощение «кристалла обычая», то в обществах растущих образцом для подражания, эталоном становится творческая личность, лидер, прокладывающий новый путь.Для того чтобы побудить инертное большинство следовать за активным меньшинством, недостаточно лишь силы духа творческой личности. Освоение высоких духовно-нравственных ценностей предполагает способность к восприятию «культурной радиации», свободный мимесис как подражание духовно-нравственному порыву избранных носителей нового.Конфликт между большинством и меньшинствомКонфликт между большинством и меньшинством на практике принимает форму обоюдного вызова. Возвращающееся меньшинство ставит нетворческое большинство перед выбором: или принять его решение общей проблемы, или же довольствоваться беспомощным ожиданием последствий нерешенных проблем.В свою очередь большинство взывает к меньшинству в предвкушении новой жизни; в противном случае опыт, полученный в изоляции, так и не поможет решить стоящие перед обществом проблемы. Если меньшинство, вернувшись, не в состоянии обратить в свою веру большинство, то все движение Ухода-и-Возврата оказывается бесполезным.С другой стороны, если возвращающееся меньшинство действует эффективно и большинство принимает его идеи, конверсия через мимесис может стать столь сильной, что выльется в революцию.В любом случае обоюдный вызов производит трение, конфликт, бурю и волнения. Большинство наиболее ярких побед творческих меньшинств и творческих индивидуумов сопровождала нота трагической иронии.
- До створення стратегії інтенсивного гармонійного розвитку України
І.Д. Марчук, В.М. Самойленко, В.О. Сацик, В.П. Юшин.Достатньо повний набір смислів для оперативного створення стратегії інтенсивного гармонійного розвитку України08.07.2016. - текст джерелаЦіль написання даної статті:виявити потенційних замовників прискореної підготовки команди українських інтелектуалів, здатних за 30 днів розробити стратегію інтенсивного гармонійного розвитку України та розпочати її практичну реалізацію.Про необхідність таких технологійДля успішної підготовки такої команди необхідна Соціальна технологія напрацювання стратегії України, побудована на основі нової цілісної системи універсальних знань«Результат».З точки зору цілісно-системного підходу, що використовується в системі «Результат», суспільство (як фрактальна система) має чотири фази існування: виживання, ріст, процвітання і розвиток. Кожен із цих етапів має свою ціль і набір задач. З нашої точки зору Україна знаходиться на перехідному етапі (в зоні біфуркації) від росту до процвітання, котрий характери-зується гострою потребою в інтелектуальних і соціальних технологіях, які гарантовано забезпечують інтенсивний розвиток суспільства.Про відсутність і необхідність таких технологій та їх елементів (ідеї, ідеології, стратегії) свідчать висловлювання приватних осіб та офіційних публіцистів (Дацюка С.А.,Горбуліна В.П.тощо.[http://zn.ua/column…/2017-y-prodolzhenie-sleduet-17799_.html; http://hvylya.net/…/sergiy-datsyuk-komu-potribna-strategiya…].Зміст презентації "соцтехнології"Команда авторів та експертів системи «Результат» представляє авторську соціальну технологію нової парадигми. Дана технологія дозволяє підготувати команду експертів, здатних розробити стратегію інтенсивного розвитку України і реалізувати її в стислі терміни на експериментальних площадках, створених в різних геополітичних регіонах країни з ініціативи замовника.Всі елементи пропонованого спеціального інтелектуального забезпечення успішно апробовані на практиці в Україні та за її межами. На державному рівні така практика відсутня з причини відсутності відповідного замовлення. Дану технологію ми представляємо у вигляді 16-ти образів ключових соціальних понять які взаємозв’язані та взаємодоповнюються по смислу та суті, де смисл – те різне, що є в єдиному, а суть – те єдине що є в різному.Зміст презентації соціальної технології «Результат»: вивід України у світові лідери за темпами розвиткуЦіль створення соціальної технології «Результат»: сформувати оптимальний смисловий ряд ключових соціальних понять і процедурних механізмів, необхідних для оперативного переводу державних установ та приватних фірм України на нову систему соціальних відносин «Максимально високої ефективності».Нова Головна ціль України: максимально скоротити час щодо забезпечення необхідно-достатніх умов надінтенсивного гармонійного розвитку суспільства.Форма і зміст представлення «соцтехнології»Що таке авторська соціальна технологія «Результат» (далі «соцтехнологія»): це оптимальна послідовність засвоєння і використання спеціальних засобів інтелектуальної підтримки керівниками нової формації в процесі поетапного переводу своїх організацій на нову систему соціальних відносин «Максимально високої ефективності».Форма представлення «соцтехнології»:банер, що складається із 16 окремих плакатів, ключових соціальних понять, в яких образно відображено логічний, лінгвістичній і математичний взаємозв’язок поміж їх суттю і смислами. Вісім перших з яких, теоретичне обґрунтування практичного застосування восьми останніх.Зміст представлення «соцтехнології»виписка із Бюлетеня інтелектуальної власності, у вигляді офіціально зареєстрованих ноу-хау; у вигляді свідоцтв на інтелектуальну власність; спеціальних рекомендацій, підручників та методик, які уже пройшли успішну апробацію практичного застосування.Теоретична частина та практикаТеоретична частина
- Плакат № 1. «Ідея»
- Ключове запитання до плакату № 1: яка ідея дозволяє вивести окремий колектив організації (чи то громадськість всієї країни загалом) у відправну, стартову точку на шляху інтенсивного розвитку?
- Суть поняття «ідея»: проявлена можливість досягнення поставленої цілі.
- Смисл запропонованої "Головної ідеї": переорієнтувати свідомість людей з боротьби на єдність на основі інтелектуальних технологій в соціальній області.
- Головна ідея гарантовано забезпечує: вихід у відправну, стартову точку на шляху до поставленої цілі: надінтенсивного розвитку країни.
- Плакат № 2. «Метод»
- Ключове запитання до плакату № 2: яким «методом» може бути успішно реалізована Головна ідея на практиці?
- Суть поняття «метод»: це засіб який дозволяє досягнути поставлену ціль.
- Смисл пропонованого методу: авторський Слов’янський метод забезпечує з'єднання кращих методик, накопичених вченими Західної цивілізації з кращими духовними практики, релігійних діячів Східної цивілізації, для синтезу нового Слов'янського шляху, який їх органічно з'єднує і розвиває.
- Слов'янський метод гарантовано забезпечує: вихід на третій - серединний Слов'янський - шлях гармонійного розвитку, який органічно вбирає в себе все краще із Західного і Східного шляхів .
- Плакат № 3. «Логіка»
- Ключове запитання до плакату № 3: за якою логікою може бути досягнута Головна ціль країни?
- Суть поняття «логіка»: спосіб визначення оптимального порядку послідовності дій, в досягненні мети.
- Смисл пропонованої логіки: поєднання досвіту вчених Заходу і духовних практик Сходу щодо використання Слов’янської логіки зміни форми і стану об’єктів дослідження.
- Слов'янська логіка гарантовано забезпечує: можливість гранично скоротити витрати ресурсів людини на шляху її гармонійного розвитку.
- Плакат № 4 «Методологія»
- Ключове запитання до плакату № 4: якою методологією вирішуються всі надскладні організаційні проблеми та трансформуються в посильні задачі громад країни?
- Суть поняття «методологія» – наука, що вивчає можливість органічного синтезу різних методів і різних логік пошуку оптимального шляху поставленої цілі.
- Смисл пропонованої «методології»: з’єднати методи вчених Заходу і кращі логіки майстрів Сходу для синтезу Слов'янської методології.
- Слов'янська методологія гарантовано забезпечує: можливість створення простих і доступних методик, рекомендацій, вказівок безпроблемного досягнення всіх проміжних цілей третього серединного Слов'янського шляху інтенсивного гармонійного розвитку людини.
- Плакат № 5. «Система»
- Ключове запитання до плакату № 5: як змінити систему?
- Суть поняття «система» – це цілеспрямована взаємодія елементів за заданою шкалою цінностей.
- Смисл цілісно-системного підходу простота використання цілісно-системної інформації людьми різних професій та конфесій.
- Цілісно-системний підхід гарантовано забезпечує: можливість покроково, образно представити етапи гармонійного розвитку людини на Землі від його початку і до виходу в Суперпозицію.
- Плакат № 6 «Синергія»
- Ключове запитання до плакату № 6: Доцентричні чи відцентричні сили домінують у новій системі?
- Суть поняття «синергія»: досвід, накопичений системою в процесі досягнення різних намічених цілей.
- Смисл синергетичного підходу: він дозволяє використовувати на практиці синергетичний ефект (соціальний резонанс, консенсус), що виникає за умови достатньо гармонійної взаємодії різних елементів і систем.
- Синергетичний підхід гарантовано забезпечує: швидко гармонізувати взаємодії між різними елементами різних систем.
- Плакат № 7 «Сингулярність»
- Ключове запитання до плакату № 7: який принципово новий підхід дозволяє гарантовано досягнути всі поставлені проміжні цілі на шляху до Головної мети країни?
- Суть поняття «сингулярність» : новий етап інтенсивного гармонійного розвитку людини на Землі.
- Смисл сингулярного підходу: він дозволяє зібрати всі необхідні знання і компетенції для досягнення людиною чергової мети на шляху її інтенсивного гармонійного розвитку, у вигляді окремих блоків (синглів), і подати їх людині у формі, що гранично легко засвоюється.
- Сингулярний підхід гарантовано забезпечує: максимальну швидкість отримання необхідних знань і компетенцій для свого гранично прискореного гармонійного розвитку.
- Плакат № 8 «Освіта»
- Ключове запитання до плакату № 8: якою повинна бути нова система освіти масової оперативної підготовки соціальних лідерів з новим форматом мислення?
- Суть сингулярної освіти: особлива простота форми подачі смислу надскладних ключових соціальних понять і спеціальних універсальних знань.
- Смисл сингулярної освіти: забезпечення можливості переходу від статичної (традиційної) системи знань до динамічної - такої що постійно розвивається і оновлюється.
- Сингулярна освіта гарантовано забезпечує: формування і систематичне удосконалення особистого стилю оптимальної поведінки в різних соціальних середовищах: молоді, бізнесменів, політиків, вчених.
Практика- Плакат № 9. «Переорієнтація»
1. Ключове запитання до плакату № 9: як на практиці проводиться приведення організації в початкову точку на шлях інтенсивно-гармонійного розвитку?2. Суть поняття «Переорієнтація»: зміна напрямку шляху розвитку людини і колективу.3. Смисл переорієнтації: вона забезпечує трансформацію від стереотипів поведінки, заснованих на боротьбі – до стереотипів заснованих на єдності.4. Що необхідно для безпроблемного проведення переорієнтації: «Методика переорієнтації колективу організації замовника з боротьби на єдність» і сертифікований консалтинговою фірмою «Результат» спеціаліст по її практичному використанню.
- Плакат № 10. «Консолідація»
1. Ключове запитання до плакату № 10. як практично проводиться цілеспрямована консолідація співробітників організації навколо її соціальних лідерів нової формації?2. Суть поняття «Консолідація»: проявляння ефекту соціального резонансу у вигляді абсолютної згоди між всіма учасниками обговорення, який виникає під час їх максимально ефективної взаємодії.3. Смисл консолідації: гранично високі темпи накопичення людиною і колективом чергової критичної маси позитивного досвіту (тобто позитивної соціальної синергії) і природній перехід на черговий рівень свого гармонійного розвитку.4. Що необхідно для безпроблемного проведення консолідації: «Методика консолідації колективу організації з її соціальним лідером нової формації» і сертифікований спеціаліст.
- Плакат № 11 «Ідеологія»
1. Ключове запитання до плакату № 11: як на практиці проводиться оперативна колективна розробка фірмової ідеології інтенсивного розвитку?2. Суть поняття «ідеологія інтенсивного організаційного розвитку»: ідеальна логіка проведення реорганізаційних заходів у структурних підрозділах організації на шляху її інтенсивного розвитку.3. Смисл ідеології: максимально скоротити витрати матеріально-фінансових ресурсів під час переводу організації на шлях гранично прискореного розвитку.4. Що необхідно для успішної розробки фірмової ідеології інтенсивного розвитку: «Методика колективної розробки фірмової ідеології інтенсивного розвитку організації» і сертифікований спеціаліст.
- Плакат № 12 «Стратегія»
1. Ключове запитання до плакату № 12: як на практиці відбувається оперативна колективна розробка фірмової стратегії інтенсивного розвитку організації?2. Суть поняття «стратегія інтенсивного організаційного розвитку»: глибоко деталізована ідеологія, в якій за кожним заходом закріплений конкретний виконавець, визначена вартість проведення кожного заходу і узгодженого часу його початку і закінчення.3. Смисл стратегії: збереження і систематичне накопичення позитивного досвіту успішних колективних взаємодій.4. Що необхідно для успішної розробки фірмової стратегії інтенсивного розвитку: «Методика колективної розробки фірмової стратегії інтенсивного розвитку організації» і сертифікований спеціаліст.
- Плакат № 13 «Політика»
1. Ключове запитання до плакату № 13: як практично відбувається оперативна колективна розробка фірмової політики інтенсивного розвитку організації?2. Суть поняття «політика інтенсивного організаційного розвитку»: оптимальний порядок виділення матеріально-фінансових ресурсів організації на проведення планової реорганізації її структурних підрозділів.3. Смисл політики: гранично раціональне (справедливе) використання наявних ресурсів з максимально можливою згодою (консенсусом) за умови максимально високого темпу росту прибутку організації.4. Що необхідно для успішної розробки фірмової політики інтенсивного розвитку: «Методика колективної розробки фірмової політики інтенсивного розвитку організації» і сертифікований спеціаліст.
- Плакат № 14 «Тактика»
1. Ключове запитання до плакату № 14: як практично відбувається оперативна колективна розробка фірмової тактики інтенсивного розвитку?2. Суть поняття «тактика інтенсивного організаційного розвитку» – оптимальні процедури гранично раціонального (максимально справедливого) роз приділення ресурсів між співробітниками організації.3. Смисл тактики: максимальне спрощення процедур колективної підготовки оптимальних пропозицій керівництву організації.4. Що необхідно для успішної розробки фірмової тактики інтенсивного розвитку: «Методика колективної розробки фірмової тактики інтенсивного розвитку організації» і сертифікований спеціаліст.
- Плакат № 15 «Практика»
1. Ключове запитання до плакату № 15: як практично відбувається оперативна колективна розробка фірмової практики інтенсивного розвитку2. Суть поняття «практика інтенсивного організаційного розвитку» – накопичення її працівниками позитивного досвіту дотримання оптимального порядку своїх дій в процесі планової реорганізації.3. Смисл практики: вивід організації на максимально високі темпи росту прибутку за гранично короткий час наведення елементарного порядку.4. Що необхідно для успішної розробки фірмової тактики інтенсивного розвитку: «Методики розробки фірмових оргпроектів процесів підготовки, запуску, доводки, розвитку організації» і сертифікований спеціаліст.
- Плакат № 16 «Розвиток»
1. Ключове запитання до плакату № 16: як практично відбувається «перехід» соціальних лідерів організації від інтенсивного – до надінтенсивного гармонійного розвитку?2. Суть поняття «надінтенсивного гармонійного розвитку» – послідовне збільшення рівня гармонійного розвитку (Вурфу*) окремих членів колективу ( індивідуумів) і колективу в цілому від W=1.2 до W=1.618 ….та до виходу в суперпозицію і стан не локальності.3. Смисл розвитку: вихід на максимально високі темпи росту рівня гармонії та збільшення відчуття радості і щастя за гранично короткий час.4. Що необхідно колективу для переходу до надінтенсивного гармонійного розвитку: «Методика переходу колективу в фазу надінтенсивного гармонійного розвитку особистості в складі колективу однодумців» і сертифікований спеціаліст.*- Вурф – в перекладі з німецького – «кидок»
Обговорення:- Какой заказчик ищется?
Василий Шелудяков Какого заказчика ищите?
- Плакат № 1. «Ідея»
- Конструктор Майбутнього - це українська ентелехія. Олександр Тертичний
- текст джерелаХто створить Візію (Образ майбутнього)?«Дозвольте нам допомогти українцям побудувати нову Україну – і тоді вони, безумовно, допоможуть нам побудувати нову Європу і більш справедливий світ.» — так завершується заклик і сподівання восьми десятків представників світової академічної спільноти.А чому же ні? Якщо відтепер Ідею Європи несе в собі Україна, як вважає відомий європейський філософ Бернар-Анрі Леві, яка ж нація ще має очолити оновлення втомленого Старого світу?Якщо не чуємо пророків у своїй Вітчизні, хто ще розкриє нам нашу історичну Місію? Зазирати до Майбутнього мала би державна стратегія, але правлячий клас протягом 25 років запропонувати суспільству Стратегію розвитку країни так і не спромігся.Тому створювати Візію (Образ майбутнього), як предтечу Стратегії, досі доводиться громадським дослідницьким спільнотам. Чому у них не виходить, можна побачити тут: «Чотири Бачення майбутнього України». Майже всі вони потрапили в логічну пастку, що очікує кожного дослідника. Адже Стратегія в ідеалі має випливати з Національній ідеї (як мінімум, корелювати), бо інакше про яку перспективу можна взагалі говорити? А Ідеї то у нас і немає: принаймні, немає загальновизнаної Ідеї, від якої й треба, за логікою, конструювати Майбутнє."об'єднувати націю для єдиної мети"В таких умовах наші візіонери побачили лише два виходи: обрати одну з Ідей, що вже висунули філософи та/чи історики, або… запропонувати власну.Більшість пішла шляхом найменшого опору – подали власні новації, які насправді виявилися симулякрами «для годиться», бо професіоналів відповідного рівня і профілю у своєму складі ці спільноти ще не мають.Обійти цю халепу змогли дослідники Спільного Проекту, які звернулися до більш глибокого, ніж Національна ідея, філософського обґрунтування: ентелехії, яка, за Аристотелем, містить внутрішню приховану мету кожного буття, отже – і України. Хіба побудувати нову Європу і більш справедливий світ – не приваблива і цілком гідна стратегічна Мета для молодої нації?Такий крок є цілком виправданим і обґрунтованим, оскільки ніяк не суперечить стопленості Візії і Національної ідеї бо, на думку багатьох професійних українських дослідників, Ідея є «спільною метою та довгостроковою стратегією розвитку суспільства», або має «об'єднувати націю для єдиної мети, допоможе сформувати стратегію дій держави…», чи взагалі є «концентрованим виразом стратегічної мети».Зрозуміло, що будь-яка пристойна стратегія, отже і її Візія-предтеча, має розпочинатися із вивчення та створення стратегічних прогнозів. Адже приховану в ентелехії Мету не можна довільно придумати, нафантазувати – її можливо лише знайти, розкрити.Україна стала східним форпостом ЄвропиПроцес поступового пошуку прискорив Майдан і Вітчизняна війна.Спочатку Україна оголосила шлях до Європи, що покладало на неї місію «мосту цивілізацій»: між Старим Світом і майбутньою демократичною Росією. Але Росія спалила український міст Каїновим нападом на вчорашнього брата. І тоді, вдруге після перемоги Майдану, українці знову здивували світ: вони відтворили обороноздатність беззахисної країни за лічені місяці, що заблокувало переможний російський марш на захід. "...ЄДИНОЮ країною в Європі, яка наразі реально ламає довголітній план путінського "ґран-реваншу за 1991-й", була й залишається – Україна. Саме так: без власних політиків і ЗМІ, без нормально функціонуючої держави, гола й боса, як той "чорносвиточник", - силою самої тільки фаустівської "волі до життя". І це, якщо вдуматися, справді феноменально.» - так сформулювала історичну місію України відомий філософ, громадський діяч Оксана Забужко. Україна силою фаустівської "волі до життя" стала східним форпостом Європи.Шлях від форпосту до цивілізаційного центру Нової ЄвропиАле цієї геополітичної ролі виявилося замало, бо вперше за всю історію все людство захоплене заручником. Захід третій рік шукає й досі не знайшов нову стратегію, бо паралізований «прахом великої втоми»: маючи гігантський фінансовий, військовий, інтелектуальний потенціал, Європа відступилася від власних ідеалів і цінностей, втратила ту саму волю до життя, яку виявляє Україна.Європу треба рятувати від її «втоми», і тому Україна має розпочати шлях від форпосту до цивілізаційного центру Нової Європи. Якщо ми не очолимо оновлення, пробудження Європи, загинемо самі: історія не залишає Україні іншого гідного майбутнього. Хіба побудувати нову Європу і більш справедливий світ – не приваблива і цілком гідна стратегічна Мета? Чи це не та прихована Мета, яку нам допомагають відкрити європейські інтелектуали?Форма об’єднання/руху і зміст Візії (Програми оновлення) ВЗАЄМОпов’язаніВід цієї міцної відправної точки можна рушати далі своїм шляхом. Яким маршрутом, якими засобами? Феодально-олігархічна система в Україні не може бути «покращена» чи модернізована із середини, отже має бути замінена на іншу. Суб’єктом оновлення Системи може стати український відповідальний клас, основу якого складають майданівці, добровольці і волонтери.Громадсько-політичним інструментом оновлення має стати широке національне об’єднання. Подібне об’єднання може сформуватися лише навколо Образу Майбутнього (Візії), що містить концепт Стратегії України на політичну і соціально-економічну модернізацію. Тут криється певна формально-логічна пастка, яка полягає в тому, що форма об’єднання/руху і зміст Візії (Програми оновлення) ВЗАЄМОпов’язані. Це означає наступне: якщо складати Програму без належного уявлення про можливі організаційні інструменти її реалізації, документ потрапить «на полку», як нездійсненна фантазія авторів."Об’єднання без Візії" та "Візія без Об’єднання" — не працюютьВ той же час, починати створювати об’єднання (організаційний інструмент) без наявної Програми – означає породити ще один псевдогромадський «мертвяк»: безідейний, безпрограмний і беззмістовний. Що ж у нас перше: куриця чи яйце? На цій складності спотикаються майже всі ініціатори оновлення/модернізації країни: бо не занадто замислюючись, обирали одне з двох.Ось, наприклад, одразу кілька спільнот «візіонерів» 2014 року взялися конструювати свої Візії, відсунувши питання організаційної форми «на потім»: Несторівська група, «Нова Країна», РПР, Народна Конституція та деякі інші. Не зважаючи на солідні ресурси, результату отримати не вдалося: зокрема і тому, що суб’єкту реалізації проектів та його інструменту автори не надали належної уваги.Інший, протилежний вибір зробили 2015 року ініціатори новітніх рухів: Рух Маломужа, Рух Саакашвілі, Рух Яроша, Рух Наливайченка, Українска бизнес-іниціатива, «Новий суспільний договір», «Республіка», «Конституційна асамблея», Рух за суверенну Україну і т.д. Вони оголосили про свої ініціативи, не запропонувавши суспільству об’єднавчого Образу майбутнього. Другий рік працюють над теорією, а результатів все ще не видно, бо ініціативи висунули лише на загальних маніфестах та тезах: раніше цими проблемами активісти не переймалися, а пристойну програму оновлення країни за кілька місяців, навіть з десятком технологів, не зробиш. Хіба що – більше чи менше вдалу імітацію… Виходить, новітні «рухівці» ставлять воза поперед коня: спочатку оголошують свій НАМІР і склад ініціативної групи, і вже потім починають розбиратися з теорією і досвідом попередників.А досвід то якраз свідчить, що робити так, як вони ВЖЕ зробили, означає втратити перспективу і отримати розпад проекту у відносно близькому майбутньому. Бо головною причиною невдач попередників було нехтування науковою методологією. Невтішні наслідки не забарилися. Наприклад, на запитання навіщо Україні десяток рухів, отримуємо таку відповідь: «це абсолютно природній шлях реагування суспільства на наявну загрозу. А саме: активні люди, які знають один одного за попереднім життям, починають об'єднуватися. Вони запрошують до цих об'єднань тих, кого вважають спеціалістами, тобто, хто за публікаціями та виступами начебто розбирається у справі. Це перший етап, без якого - нікуди. Так, кипіння води починається у багатьох точках одночасно. І якщо вогонь не прибрати, поодинокі бульбашки більшають та починають зливатися.Тобто, спочатку багато точок кипіння. Потім пошуки спільних підходів - це другий етап, якій зараз розпочинається. Але неминуче серед 20-ти схожих проектів на поверхні залишаться 2-3, не більше, які зможуть переконати суспільство, що саме вони - те, що треба. Тоді саме вони отримають і довіру, і ресурси. Інші змушені будуть приєднуватися до переможців на умовах переможців, це - третій етап. І саме у цій дарвіновій боротьбі з'являться національні лідери, які відповідають викликам часу. Інакше не буває.»Але ж, це пояснення – очевидне лукавство для публіки, або щирий самообман ініціаторів. Бо в житті «бульбашки НЕ починають зливатися», тому що кожна щойно сформована спільнота («бульбашка») отримує своїх лідерів і свій актив, які свідомо чи ПІДсвідомо НЕ ХОЧУТЬ поступатися своїми лідерськими позиціями. Це реальний неспростовний досвід: клінічний факт багаторічних спроб об’єднати ГОТОВІ спільноти.Тримати в полі зору ОДНОЧАСНО минуле, сьогодення і майбутнєТим більше, що справжнє ж майбутнє України і усього світу взагалі лежить на іншому шляху: не в дарвіновій боротьбі, а в мережаному солідаризму, який продемонстрували Майдан, добробати і волонтери. А рух, що твориться на поборенні - то БЕЗПЕРСПЕКТИВНА парадигма минулих століть... Побачити цей новітній тренд можна з аналізу соціального розвитку та в доступних філософських джерелах. Але на цю пропозицію ініціатори відповідають: «філософією займатися будемо потім! Зараз Україну треба рятувати!»Між тим, проблему двоїстості форми і змісту можна вирішити застосуванням тієї ж ентелехії, в якій, зокрема, реалізується і принцип діалогу. Бо «щоб здійснити прогнозування задля вибудови Візії в її гештальт-перспективі, треба адекватно розуміти сутність Мети, а вона стане досяжною, якщо спиратимется на той базис, котрий вже існує чи потребує розробки.» (Микола Романов)"Таємниця прозріння, пояснює Олександр Неклесса, – у поточному побачити сьогодення, яке є майбутнім в оболонці минулого.» Якщо зовсім просто, це означає, що дослідник має тримати в полі зору ОДНОЧАСНО минуле, сьогодення і майбутнє: аби, «пересуваючись між часами», поступово, з кожним новим актом зростання вносити взаємопов’язані зміни в ОБИДВА процеси творення: і Візії, і організаційного Інструменту її реалізації.Приклад think tank "Спільний Проект"Можливий приклад процесу «пересування між сьогоденням і Майбутнім», можна побачити, зокрема, в think tank Спільний Проект. Він розпочався з думки кількох активістів про те, що «всі ми хочемо, по суті одного», і логічно поєднати зусилля. Вже під час першої зустрічі стало зрозуміло, що теоретичні і організаційні аспекти формування та розвитку спільноти становлять ЄДНІСТЬ, тому розглядати і вирішувати їх треба одночасно і взаємопов’язано.Тому стартові умови як організації спільноти, так і її теоретичних засад були погоджені в одному пакеті:Відправний пункт: Україна потребує кардинальної модернізації (оновлення).
- який суб’єкт здатен реалізувати проект такого масштабу?
- Запитання: який суб’єкт здатен реалізувати проект такого масштабу?
- Відповідь (до Статуту руху): масова позапартійна платформа (рух).
- Масова – тому що масштаб вимагає,
- позапартійна тому що партії (тим більше – українські) розривають будь-який блок.
- якою програмою можна залучити на підтримку такого Руху маси громадян?
- Запитання: якою програмою можна залучити на підтримку такого Руху маси громадян?
- Відповідь (до Програми руху): реалізація Програми має принести моральне задоволення і матеріальні вигоди більшій частині українців: 2/3, а краще ¾. Перш за все, це
- деолігархізація країни: демонополізація економіки, політики, мас-медіа.
- Вивільнення свободи підприємництва і свободи праці принесе швидке зростання економіки.
- А створення чистої судової системи, підконтрольних суспільству правоохоронних і силових структур залучить іноземний капітал.
- яким чином можна отримати такий результат?
Запитання: яким чином можна отримати такий результат?
- Відповідь (до Статуту руху): структура і принципи діяльності Руху мають нести в собі у згорнутому вигляді модель Нової держави: рух мережаного типу на принципах прозорості, відповідальності та колективної координації роботи.
- яким чином можна об’єднати масу осіб без традиційних керівних органів?
- Запитання: яким чином можна об’єднати масу осіб без наявності традиційних керівних органів?
- Відповідь (до Програми руху): роль координатора Руху буде виконувати, головним чином, його стратегічна програма (Мета, принципи і засоби її досягнення), а також тактичні поточні проекти, керівниками яких будуть затверджуватися професіонали на конкурсних засадах. Такий принцип буде впроваджений, як ключовий в систему управління Новою державою.
- яким вимогам має відповідати Візія, аби отримати шанс бути втіленою?
- Запитання: яким вимогам має відповідати Візія, аби отримати шанс бути втіленою?
- Відповідь (до Програми руху): Візія має пропонувати принципові відповіді на всі ключові виклики – від стратегічної Мети до Дорожньої карти, бути концептуальною і цілісною. Див. Принципи і пропозиції Спільного проекту 3 лютого 2013 р.
Таким чином, поступово створюючи одночасно обидва процеси (теоретичний та організаційни) Спільний Проект протягом 2013 року шукав українську Мету і контури Дорожньої карти.Пакет методологічних вимог до ВізіїВ міру розгортання дослідження поступово сформувався Пакет методологічних вимог до Візії (Образу Майбутнього), який з часом отримав форму герменевтичного кола:- Візія має бути вписаною до глобального контексту: визначати місце і роль України в процесі глобалізації.
- Візія має базуватися на глобальних та національних стратегічних прогнозах: технологічних, соціально-економічних, екологічних і т.п.
- Логічним початком і компасом процесу формування Візії має стати визначення та громадське погодження стратегічної Мети України.
- Візія має бути комплексною: охоплювати всі основні сфери життя. Як мінімум: громадсько-політичні, соціально-економічні та морально-етичні.
- Візія має бути цілісною: мати внутрішню логіку, аби окремі частини не суперечили одна одній.
- Документ має включати Дорожню карту, що концептуально пояснює, ЯКИМ ЧИНОМ буде реалізована Візія: напрями, форми, методи, темпи розвитку.
- Візія має бути прийнятною для явної більшості (2/3 чи навіть ¾) українців.
- Візія, як образ відносно віддаленого (10-15років) майбутнього, не може бути надмірно деталізованою, але має прагнути максимальної конкретизації із суттєвих питань: обґрунтування прогнозу, принципові напрями, методи і засоби реалізації.
- В основі Візії має лежати Національна ідея. Як мінімум, Візія не може суперечити Національній ідеї.
- Національна ідея має корелювати з історичною Місією України. Результатом стає віддалений прогноз А*, який внесе відповідні корекції до динаміки проекту:
- Візія має бути вписаною до глобального контексту: визначати місце і роль України в процесі глобалізації.
- Візія має базуватися на глобальних та національних стратегічних прогнозах: технологічних, соціально-економічних, екологічних і т.п. Замикання головних фукціоналів проекту у коло дозволяє моделювати його у вигляді сучасної інтенціональної системи.
Оскільки Спільний Проект оминув зазначені вище помилки колег, йому вдалося створити комплект документів, що отримав назву Український інтелектуальний реактор. А на його основі сформувати першу Візію, що відповідає методологічним вимогам, і РАЗОМ з Візією – ключові риси руху, що здатен її реалізувати…Обговорення:- чи визнають інші професійність розробників "Українського інтелектуального реактора"?
Перераховано 13 (ще й інші) ініціатив та рухів, які обрали хибний шлях та не мають професіоналів. А що вони думають про запропонований шлях та чи визнають вони професійність розробників "Українського інтелектуального реактора"?Олександр Тертичний Питайте у них, що ВОНИ думають ))
- кожен вважає, що робить найкраще
Кожен з цих рухів та ініціатив вважає, що робить НАЙКРАЩЕ.Олександр Тертичний Що вони так ВВАЖАЮТЬ - то їхня втіха, а відсутність результату - то ФАКТ.
- звідки візмуться "(2/3 чи навіть ¾) українців" як всі розпорошені?
Всі розпорошені, тому "(2/3 чи навіть ¾) українців" — дещо засмучують (вже не хочу згадувати, скільки там тої "вати").І "відповідальний клас", і виборці, і філософи, і вчені — ніхто нікого не чує і не хоче чути."Всі проти всіх, усі ні з ким не згодні.Злість рухає людьми, але у бік безодні." Ліна Костенко
- виборці перелічені рухи та ініціативи не підтримують
Олександр Тертичний Це жодним чином не пов'язано з потрібною для об'єднавчої платформи підтримкою виборців, бо вплив на них з боку невмілих ініціаторів дорівнює максимум 1% ))Це на всіх їх разом узятих, тобто, на одну бульбашку максимум 0,2%
- нема і не буде "великої бульбашки"
== в житті «бульбашки НЕ починають зливатися» == це справді так, але так само — в житті не буває ВЕЛИКОЇ БУЛЬБАШКИ.Тобто той самий 1% буде майже у всіх "бульбашок", а у самої великої та вмілої — 2-3%, але цього все рівно замало.Не знаю, звідкіля Ви взяли масимум 3% для дійсно масового руху. Нагадаю, що в майданах взяли участь близько 12% українців, в активному волонтерстві - близько 13%. Це і є той український Відповідальний клас, про який - один з 16 розділів Концепції ))Де ж ті 12%? Майдан — не Рух, потенційні учасники — ще не реальні.Але, якщо Ви 13% поділите на ті 13 рухів та ініціатив — то й вийде той самий 1%.Якось Спільнобачення рахувало свою цільову аудиторію, приблизно ті самі 13% (пам’ятаю нарахували 7 млн.). Я також порахував — приблизно вийшло 200-300 чоловік. Зайдіть на їх канал зараз та подивіться кількість переглядів.Зрозуміло, що це лише ПОТЕНЦІЙНІ активісти: адже, Руху ще НЕМАЄ ((За спільнобачення не відповідаю ))А Ваша гіпотеза, що 13 рухів розберуть 13% - на чому грунтується?
- чому 13 рухів розберуть 13% ?
Олександр Тертичний А Ваша гіпотеза, що 13 рухів розберуть 13% - на чому грунтується?Гіпотеза грунтується на багаторічному досвіді. На кожних Виборах більш-менш адекватні кандидати розбирають голоси в КОЖНОМУ окрузі, а проходить якійсь одіозний.На останніх довибирах по 206 окр. — 5 кандидатів з штабу національного спротиву розібрали голоси, а пройшов одіозний В.Атрошенко (що голосував за закони 16 січня).Олександр Тертичний Посилання на поточні вибори не є коректним в нашому випадку з багатьох причин. На вибори витрачаються чималі гроші, які дають олігархи, що розкладають яйця по всіх кошиках. Тобто, на виборах змагаються не ідеї, а гроші на агітацію.Виборці та пересічні громадяни не дуже розбираються — яка з запропонованих ініціатив професійна та комплексна, на жаль.
- наукова достовірність висновків
Олександр Тертичний Ми обговорюємо НАУКОВУ достовірність і обгрунтованість концепцій - поза питанням про гроші. Критиковані концепції не мають шансів отримати масову підтримку в середовищі відповідального класу в дискусіях ДО виборів, де головним аргументом буде обгрунтованість...Я ніколи не обговорюю НАУКОВУ достовірність, бо займаюся суто ПРАКТИЧНОЮ справою в тій країни, що маємо і з тими людьми, які є зараз а не в майбутньому можуть бути.
- що пропонується?
Олександр Тертичний І - що пропонуєте?Пропоную перестати дурити і себе і інших і не робити того, що не дозволяє вискочити з тої пастки в якій опинилось людство і де воно самознищується, якими б гарними, корисними, правильними та науковими б не були ці справи. (не фарбувати підлогу в каюті "Титанику", що тоне).Якщо нічого з того, що пропонується не дозволяє вискочити — шукати/винаходити інші шляхи, нетрадиційні.Сьогоденне суспільство — це як людина з розм’якшенням мозку, така людина недієздатна.Суспільство має стати РОЗУМНИМ і приймати ЄДИНІ рішення та розв’язувати свої проблеми "всім миром", І це вже є в Україні, вже напрацьована технологія, вже ми вирішили "всім миром" 16 конкретних задач, вже збагатили СПІЛЬНУ смислову пам’ять тими ідеями та смислами, що згенеровані соціумом за 3 останні роки. "Простір злагоди"Олександр Тертичний Можна побачити результати збагачення?Так, всі матеріали "Простір злагоди" (85 тем, 3000 обговорень, 50 тис. сторінок смислової пам’яті) ПОВНІСТЮ ВІДКРИТИ для перегляду, використання, участі.
- який суб’єкт здатен реалізувати проект такого масштабу?
- Зміщення політичного фронту та нокдаун ідеї консенсусів України. Олексій Роговик
Олексій Роговик, голова Free Voice Information Analysis Center, для "Хвилі"Чи є можливим колапс громадського консенсусуОлексій Роговик У квітні цього року Сергій Дацюк публікацією «Війна та мир в Україні» запустив нову суспільно-політичну дискусію щодо громадськогота олігархічного консенсусу. Ідея була підхоплена у низці наступних матеріалів і тоді здавалося, що ці консенсуси були на стадії фінального становлення, і що конфлікт між ними стане лінією розлому та фактором зміни всієї системи влади.с олигархами понятно, у них есть имена, а вот какое имя у гражданского общества, где субъектность, кто с кем находит консенсус, где представители таого самого общества или они сами себя назначили?На жаль, нині можна з усією впевненістю стверджувати, що лінія політичного розколу зміщена, а межі та ідентифікація учасників двох консенсусів настільки розмита, що мова може йти про колапс ідеї. Це означає, що стало значно менше шансів на те, що громадський консенсус через лінії розколу зможе демонтувати провладний олігархічний консенсус.Одразу варто відзначити, що до можливості колапсу передусім громадського консенсусу призвели як політика провладних політичних гравців, так і поведінка гравців на усіх рівняхполітичної опозиції. Під ударами цієї поведінки постав сам предмет конфлікту між консенсусами, а саме незгода більшості українців зі стовпами внутрішньої політики (протидія реформам, узурпація влади) та зовнішньої політики (Крим, Донбас, міжнародний тиск).Снова политики виноваты, общество тут не причем.Если делить промахи, то на всех поровну. Мы все в одной лодке, только гребем по разному.Зміцнення олігархічного консенсусуОлексій Роговик Очевидно, що лише декілька місяців назад ми очікували, що політична осіньрозірве систему масовими тарифними акціями протесту, або хоча б достроковими парламентськими виборами. Однак чинна недокоаліція на чолі з Президентом Порошенком не тільки стабілізувалася, але й пішла в серйозний реваншистський наступ. Уже на останній великій прес-конференції Порошенка відчувалося, що він відчуває смак консолідованої влади і більшу впевненість у власних політичних перспективах. Президент консолідував у своїх руках усі основні важелі влади, а отже, по суті, сформував політичний режим «по-своєму».осенью процесс только начался, необходимо дождаться весныНе дарма голова його фракції Ігор Гринів заговорив про можливий другий термін Порошенка, а Марія Жартовська та Роман Кравець у статті «На екваторі. Як Петро Порошенко готується до другого терміну» описують внутрішньополітичні процеси щодо підготовки до другого терміну. А те що вибори в Україні за дійсної виборчої системи залишаються фікцією продемонстрували довибори до парламенту. На них олігархічний консенсус за допомогою гривно-гречко корупції переміг усе крім популізму Тимошенко.Паралельно Порошенко створив «вітрину антикорупційної реформи» через бурхливу інформаційно-прокурорську діяльність Юрія Луценка та «вітрину економічних реформ» через роботу уряду на чолі з Володимиром Гройсманом. І те, що ці «вітрини» почали працювати на Порошенка, стали свідчити дані соціологічних опитувань, де розрив між БПП і “Батьківщиною” став скорочуватися. Різні соціологічні опитування показували розрив у -7% (у серпні), +0,5% переваги (у вересні), -0,9 % (у жовтні). Прогноз ситуації швидше за все буде складатись на користь команди президента, адже він вдало маніпулює та зміщує акценти, переводить відповідальності на окремих членів своєї команди. У цьому сенсі, варто чітко усвідомлювати що час грає за режим і проти опозиції.Ще одним фактором зміщення консенсусів стала послідовна та непослідовна поведінка політичних парламентських партій. «Народний Фронт» удався до активного військово-безпекового популізму, чим порізав предмет конфлікту консенсусів у зовнішній політиці (принаймні в питанні політики щодо Росії, референдуму щодо Донбасу та візового режиму точно). У парламенті громадський консенсус додатково різали і ріжуть питаннями про мораторій на продаж сільськогосподарських земель та іншими питаннями. У свою чергу, єдність опозиційного фронту час від часу розривали різні партії, які бігали то в опозицію, то в ситуативні провладні голосування (до прикладу, «Самопоміч»). Це розщеплювало громадський консенсус і дезорієнтувало його як організм.Фактором кризи громадянського консенсусуОлексій Роговик Серйозним фактором кризи громадянського консенсусу стала планомірнадискредитація та самодискредитація молодих політиків, зокрема, у контексті «квартирних скандалів», скандалів навколо е-декларування. Ці події сильно вдарили по антикорупційному сегменту громадянського консенсусу, адже влада спробувала поставити між корупціонерами та антикорупціонерами знак рівності. Цим знаком рівності влада зробила ще одну важливу для себе річ. Вона заклала бомби та загрози під можливість політичної альтернативи в Україні. Це підтверджується інституційним та електоральним положенням нових партій.если речь о плане, то кто его готовил?Сьогодні в інформаційному просторі можна зустріти тривожні думки окремих експертів. Замість формули, у якій погана влада ґвалтує і знущається з біднихопозиції та суспільства, просувається інша формула. Тепер не влада ґвалтує і знущається над більшістю. Тепер більшість розбита на різні угрупування та соціальні групи і в різних формах частково перейшла у так звану меншість. Частина громадського консенсусу інтегрувалася до олігархічної меншості.как оказалось оппозиция не такая уж и беднаяМоделювання конфлікту навколо напрямку та темпу реформОлексій Роговик У новій моделі замість конфлікту суспільства (громадського) з владою (олігархічною) моделюється інший конфлікт. Коаліція за рух в напрямку реформ з низьким темпом (олігархічна субменшість у співпраці з інтегрованими елементами громадського консенсусу) проти всіх інших (не інтегрована частина громадянського консенсусу та усі так звані «популістські сили»).У результаті суспільство та групи охочих до реформ України штучно поділяються на:
- а) прихильників реформ, що виступають за жертву темпом реформ заради збереження напряму,
- б) прихильників швидкого темпу та правильного напряму реформ,
- в) прихильники нереформ.
При цьому представників другого напрямку називають «ворогами» реформ, адже їхнє бачення представляють як неконструктивне, нереалістичне та таке, що не сприяє реформам. Таким чином, дуже вдало два реформістських сегменти суспільства конфліктують між собою. На сьогодні цей конфлікт і є стовпом глибокої кризи громадського консенсусу.Стара формула передбачала, що більшість визначає напрям реформ, а меншість визначає її темп. Тепер більшість втрачає здатність визначати навіть напрям реформ, а тим часом нова субменшість визначає темп та напрям не тільки впровадження окремих нереформ, а їх гібридного відкату назад.Ці процеси ми можемо побачити у спробах:- перерозподілити «антикорупційні повноваження» від НАБУ на користь Генпрокуратури (законопроект 5097 щодо спорів про підслідність НАБУ, законопроект 5177 щодо контролю ГПУ щодо НАБУ, законопроект 5212 щодо права ГПУ забирати справи в НАБУ);
- зірвати «недореформу» Прокуратури (законопроект 5177);
- зірвати електронне декларування (законопроект Донець 5079 та поправка Гриніва 5192);
- Верховного суду оскаржити судову «недореформу» у Конституційному суді;
- спроби оскаржити у суді функціонування системи закупівель ProZorro.
Загроза для громадського консенсусуОлексій Роговик Владна система, що набита грошима та спільними корупційними інтересами, не тільки встояла перед політичним викликом від ваги радикальної опозиції, що зростала, але й від розрізненого громадського суспільства. На відміну від влади, громадянське суспільство не має таких політично-інформаційних інструментів як влада, не має спільної ідеології як ідеологія корупції для влади і не має інститутів, що породили б єдність сенсу і дії. У цій ситуації створюється велика загроза для громадського консенсусу, адже режим Порошенка у своїй протидії політичним викликам технологічно не буде таким «вайлуватим», яким був Янукович під час перших днів акцій протесту в Києві.Що нам загрожує? Політичні партії популізму не зможуть протримати свої рейтинги три роки. Без конвертації рейтингу вони почнуть втрачати підтримку. Нові політичні проекти все ще не можуть знайти оптимальної моделі своєї діяльності та вдалого підходу до українського суспільства. Це породжує ризик поступового перетікання кадрів та суспільних настроїв на користь провладних партій, які з часом будуть мати можливість демонструвати хоч якісь результати. У цей час продовжують створюватися нові політичні проекти колишніми регіоналами та іншими (до прикладу, партія «Життя»). На додаток до цього всього, продовжуватиме видихатися громадянське суспільство як основний інструмент існування громадянського консенсусу. У результаті потенційний параліч громадського консенсусу створює умови для посилення олігархічного.Чого чекати на майбутніх виборахОлексій Роговик Замість висновку. У Адміністрації Президента вже повним ходом йде підготовка до виграшу майбутніх президентських виборів. Результат цих виборів напряму буде залежати від того, у якому стані і співвідношенні до них підійдуть громадський та олігархічний консенсус. Уже зараз очевидно, що імовірність дочасних виборів є низькою, а тому головна битва розгорнеться на виборах президента. Команда Президента може висунути чи самого Порошенка, чи Гройсмана, чи Луценка, але складається враження, що опозиція не зможе запропонувати кандидата, який зможе їх перемогти. Тимошенко, Ляшко і вже тепер Садовий з цим завданням навряд чи впораються. Ляшко в принципі, Садовий внаслідок «сміттєвого скандалу», а Тимошенко через велику дискредитаційну кампанію, яка неодмінно розгорнеться, коли справа дійде до «смаженого». Кандидат від влади однозначно переможе будь-якого кандидата, що пролізе від опозиційно-регіоналівських партій (Рабінович-Мураєв, Бойко чи ще хтось).Тому надія залишається лише на збереження громадського консенсусу, максимально широких його меж та альтернативи тому, що готує Адміністрація Президента. Чи це Святослав Вакарчук, чи хтось з вже «традиційних політиків (згідно з даними травня-червнянайрейнтиговішими були, до прикладу, Анатолій Гриценко, Валентин Наливайченко, Надія Савченко), хтось з молодих політиків (згідно з даними опитувань станом на липень найрейтинговішими, до прикладу, були Єгор Соболєв, Мустафа Найєм, Ігор Луценко, Владислав Касько, Василь Гацько та Олександр Солонтай), чи ще нікому не відомий політичний джокер.Що може перешкодити «розтягуванню» громадянського консенсусуОлексій РоговикЯкщо траєкторія розвитку політичних процесів залишиться незмінною, то шанси на перемогу олігархічного консенсусу вищі. Але є декілька серйозних факторів, що можуть цю ситуацію похитнути.- По-перше, це принципова та консолідована позиція громадського консенсусу у будь-яких політичних формах.
- По-друге, суттєве загострення та зміна ситуації у конфлікті на Донбасі.
- По-третє, активна та принципова позиція Західних партнерів України щодо демоделювання описаного сценарію.
Доля України в руках тих, хто на сьогодні уособлює громадський та олігархічний консенсус. Якщо громадський консенсус не стане більш монолітною та структурованою організацією, то політика на його «розтягування» продовжиться, а Україна остаточно втрачатиме шанс на швидкий біг у правильному напрямку.Обсуждение:- громадськість має думати про створення власної системи, яка буде протидіяти
Вош Печена Не про повалення "режиму" має думати громадськість, а про створення власної системи, яка буде протидіяти. Тарифні акції - зробимо крок назад))? А з чим/ким на перевибори нам йти?Олексій Роговик стаття якраз про створення системи і ця система називається громадський консенсус.. а суть статті про відкат громадського і посилення олігархічного і на цьому фоні перспективи остаточного програшу громадського у 2019 році..
- какая структура гражданского общества
Необходима классификация гражданского общества, структура, которая делиться на:
- классы
- страты
- возрастной ценз
- придать субъектность гражданскому обществу
учитывая тот факт, что по сути, нет такого субъекта, как гражданское общество, необходимо придать этой сущности субъектность
- субъектность общества путем выбора лидера
Есть некая общность активных граждан.
- Прежде всего, внутри этой общности, должна произойти ее класификация или стратификация, в том числе по профессиональному признаку. Далее эта общность выбирает лидера, не внутри себя, а по наитию. Например пусть будет в этом случае А. Гриценко
- общность начинает плотно работать, посредством заданных коммуникаций над решением поставленных задач через своего кокретного оператора.
Успех или неуспех, будет привлекать на орбиту такого движения все большие массы, в том числе из лагерей единомышленников, которые в силу человечесвкой природы, не смогут объединить общие усилия, но хоть мешать не будут. - не варто переоцінювати "рейтинги" президента
Tetiana Hranchak Думаю, що не варто недооцінювати суспільство і переоцінювати "рейтинги" президента.. (маніпуляції породжують маніпуляції у відповідь, що проявляється в некоректних цифрах). З ВР, опозицією, коаліцією все було вже зрозуміло після обрання Гройсмана.Акції просто зараз нічого, крім випускання пари, не дадуть, отже варто "акумулювати" енергію, яка ще знадобиться. Що стосується перспективи перемоги Порошенка на виборах президента - упевнена, що цього не буде. Люди, які пройшли Майдан і "післямайдання" не голосуватимуть за нього.Його можуть підтримати потенційні "біло-блакитні", оскільки їм навряд чи варто сподіватись на перемогу когось від Оппоблоку (уточнення - у випадку, якщо реінтеграція окремих районів Донбасу не відбудеться), підтримає адмінресурс. Оце, власне, і все..Багато чого залежатиме від конкурентів, тому цікаво буде поспостерігати за тим, кого саме "топитиме" влада зараз)) Ну і суспільство, звісно, має визначатись. При цьому будь-які інспіровані владою скандали навколо окремих політиків в результаті можуть бути використані на їхню ж користь за принципом "б'ють, отже бояться"
- нестійкість уподобань людей
Tetiana Hranchak Швидше, варто говорити про "гнучкість", змінюваність даних, отриманих в результаті маніпулятивних впливів. Така динаміка змін свідчить про нестійкість уподобань, а отже в умовах потужної піар-кампанії можуть бути й інші результати.
- нема довіри внутрішній президентській соціології
Я особисто внутрішній президентській соціології не довіряю абсолютно - для того, щоб довести свою потрібність і ефективність, технологи президента намалюють що завгодно) З наведених результатів довіру викликають лише дані КМІСОлексій Роговик суть навіть не в соціології. а в загальному тренді політичної системи
- засмучують київськи вибори
Tetiana Hranchak Останні київські вибори реально засмутили - явка і результати доволі симптоматичні
- реальної альтернатива поки що немає
Вош Печена Президент узурпував? Блок президента має найбільшу кількість голосів в раді. Ви дивуєтесь, чому основні посади за ним? Чи може президент вибори сфальшував?"Вакарчук, Гриценко, Наливайченко, Соболєв та інші" це можливі президенти? та ви жартуєте...
- ПЕРЕФОРМУЛЮВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО КОНСЕНСУСУ. Сергій Дацюк
ПЕРЕФОРМУЛЮВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО КОНСЕНСУСУ ДжерелоСергей Дацюк 14 жовтня 2016Чому так важливий смислотворчий аналіз?Контрреволюція в Україні досягла свого апогею, тому громадянський консенсус має бути проаналізований смислотворчо та переформулюваний.Чому так важливий смислотворчий аналіз? Сьогодні контрреволюційна влада прямо і безпосередньо запустила декілька трендів антигромадянської смислодеструкції, які коротко можна сформулювати так:
- Влада діє хоч і повільно, але у вірному напрямку (що не так);
- Її критики – то неконструктивні критикани і популісти (що не так);
- Альтернативи "Мінського процесу" немає (що не так);
- Борці з корупцією – самі є корумпованими (що не так);
- Революційна громада це екстремісти або дезорганізовані (дезорієнтовані, деморалізовані) групи (що не так).
- Ідеї радикального розрізнення олігархічного консенсусу та громадянського консенсусу є шкідливими для збереження України, бо на користь ворогу, тобто путінській Росії (цей тренд смислодеструкції розберемо зараз).
Смислодеструкції ідеї консенсусівВідсутність усвідомлення хибності цих політичних смислодеструктивних трендів дозволяє нерефлексивно їх підтримувати навіть тим експертам, які нібито не є владними ботами.Остання стаття Олексія Роговика "Зміщення політичного фронту та нокдаун ідеї консенсусів України" показує всю проблемність смислодеструкції ідеї консенсусів.Ця стаття написана аналітично бездоганно, але не на боці громади. Вона саме намагається запустити тренд, що нібито розрізнення громадянського консенсусу та олігархічного консенсусу втратило сенс, бо:- влада нібито перехопила на себе монополію формулювати громадянський консенсус, відтак багато експертів перебігли до неї;
- старі політичні сили на боці громадянського консенсусу втрачають довіру;
- нові політичні сили на боці громадянського консенсусу не здобувають поки що довіру. Ну і імпліцитно – раз немає нової політичної структури і політичних сил з новими ідеями, то і перевибори Парламенту не на часі.
Всі ці тенденції та явища дійсно мають місце. Але от загальна позиція статті помилкова.В Україні нема структури, яка займається виробництвом стратегічних ініціативКритика тоді є критиканством, коли вона руйнує старі чи наявні смисли і не пропонує нових. Критика тоді є критикою, коли вона смислотворча, тобто руйнуючи старі смисли, пропонує нові.Ніякого нокдауну ідеї розрізнення консенсусів не відбулося, бо влада, під тиском громади погодившись на деякі вимоги, не змінилися системно – вона не стала обстоювати загальногромадянський державницький підхід в економіці (де продовжують домінувати монополісти та олігархи), вона продовжує блокувати люстрацію, саботує реформи, не виробляє ні інновацій, ні випереджаючих ініціатив.Те, що під тиском громади помилковість Мінського процесу стала для більшості політиків очевидною, не означає, що продовження боротьби з російською окупацією буде вестися українською владою через випереджаючі супротивників та "західних кураторів" українські стратегічні ініціативи.Ідея розрізнення громадянського консенсусу та олігархічного консенсусу в нокдауні не знаходитьсяЛише тиск громадянського консенсусу на владу дає владі нові ідеї, створює в суспільстві необхідну пасіонарну напругу та стимул дій для збереження територіальної цілісності та суверенітету України, для обмеження олігархічного консенсусу і для проведення люстрації та реформ.Щоб колись об'єднатися у цілісну громаду з єдиним консенсусом, нам потрібно ще дуже довго розмежовуватися. Тому ідея розрізнення громадянського консенсусу та олігархічного консенсусу ні в якому нокдауні не знаходиться.Водночас ця ідея знаходиться в процесі потужної смислодеструкції з боку влади, її експертів, журналістів та блогерів.Згадана стаття пана Роговика попри всю її аналітичність не містить смислотворчої установки.Що потрібно було зробити, коли аналітик бачить проблеми з громадянським консенсусом? Якщо цей аналітик знаходиться на боці громадськості, то він має відрефлексувати причини проблем громадянського консенсусу і переформулювати цей консенсус. Просто заявити, що якась смислотворча ідея в нокдауні, це значить займатися смислодеструкцією. Якщо щось втратило смисл, пропонуй новий смисл, – ось суть конструктивної критики.Давайте повернемося до моєї статті "Війна та мир в Україні", на яку посилається пан Роговик в згаданій статті. Там були сформульовані основні пункти громадянського консенсусу.Ця моя стаття була написана 29 квітня 2016-го року, тобто одразу ж після підступного і незаконного контрреволюційного перевороту в Парламенті 14-го квітня. В статті мною ставилося завдання хоч якось протидіяти контрреволюції на тлі зневіри та розгублення громади.Яким має бути новий зміст громадянського консенсусуЗараз ситуація змінилася. Не дивлячись на спробу владного реваншу і її намагання перехопити безліч громадянських позицій, олігархічний консенсус нікуди не подівся.Саме тому громадянський консенсус, що протистоїть олігархічному консенсусу, має бути збережено, але в переформульованому вигляді.Отже новий зміст громадянського консенсусу полягає у наступному.- Відродити процес загальногромадської роботи над Конституцією: відтак Конституанта має не тільки граничне значення для самого існування України, але і міжнародне значення – як протистояння зовнішньому управлінню світової олігархії через оформлення української громади як міжнародного незалежного від політичної влади суверена;
- Всередині Конституанти як перший етап розвивати реальне самоврядування, зменшувати вплив центральної влади і встановлювати жорсткий контроль над діяльністю корпорацій, не допустити створення олігархічних республік чи навіть олігархічних анклавів на території України;
- Запропонувати від громади з десяток різних ініціатив на заміну глухокутовому "Мінському процесу", починаючи від загальнонаціонального референдуму про долю окупованого Донбасу і закінчуючи громадянською блокадою контрабанди щодо окупованих територій;
- Задовбати владу ініціативами реформ від громади з постійним тиском щодо їх проведення – щоб у влади фізично не лишилося часу на олігархічний дерибан, який зараз після часів режиму Кривавого Президента знову намагаються відновити (вести моніторинг поновлюваного дерибану держвласності та блокувати його);
- Вести економічну війну проти Криму, ставлячи за мету його повернення, прорвати блокаду безініціативності української влади щодо упослідженого Росією кримськотатарського народу шляхом громадських ініціатив – не можна нехтувати дружбою українців з кримськотатарським народом, ця дружба має бути дієвою;
- забезпечити повітряний щит та морський щит території України і бути готовим до війни з Росією в рамках великої війни у світі;
- Розгорнути широкомасштабну боротьбу проти українських монополій з безпрецедентним тиском на Антимонопольний комітет України, а в разі саботажу ним своєї роботи тиснути на Парламент щодо зміни законодавства з розширення повноважень цього органу та зміни його кадрового складу – високі тарифи це наслідок монополізму та непідконтрольності громаді олігархічної економіки;
- Продовжити громадський тиск на Президента, Генпрокурора та Парламент щодо люстрації в правовій системі.
- Захистити борців з корупцією від владної компанії "антикорупціонери самі корумповані", надати широку громадську підтримку антикорупціонерам, не дивлячись на жодні їх помилки, які розглядаються під мікроскопом, – незалучених в корупцію в тотальній корупції не існує, інших борців з корупцією у нас ще довго не буде – допоки не виростуть ті, хто ніколи не знав корупції;
- Провести широкомасштабну люстрацію експертів та політиків, згадуваних у "Амбарній книзі" колишньої Партії Регіонів.
- Виявляти і нейтралізовувати в публічній дискусії експертів, журналістів та блогерів, які не знаходяться на боці громадськості, як смислодеструкторів дій громади – смислодеструкція долається лише громадською смислотворчістю та осмисленою комунікацією громади.
В чому особливість нового змісту громадянського консенсусу?В чому особливість нового змісту громадянського консенсусу?- По-перше, можна чітко означити рамки антагонізму громадянського консенсусу і олігархічного консенсусу, тобто дати відповідь на запитання – до якого змістовного моменту буде існувати антагонізм олігархів та громади. І тут відповідь проста – допоки олігархи будуть впливати на політику, тобто матимуть свої політичні групи в Парламенті, і допоки вони матимуть переважаючий вплив на телебаченні у формулюванні порядку денного.Межа існування антагоністичного до олігархів громадянського консенсусу – факт існування олігархів. Допоки олігархи не будуть знищені, громадянський консенсус буде антагоністично налаштованим до влади, яка обслуговує олігархів.
- По-друге, зараз відбулися зрушення в суспільній свідомості, оскільки українська громада побачила вже перші наслідки контрреволюції – коли зі всієї громади через тарифи визискують прибутки для монополій та олігархів. Це означає, що громадянський консенсус має бути реалізовано не реакційним і оборонним чином, яким він був в часи торжества контрреволюції, а ініціативним та наступальним чином.
- По-третє, деморалізація та зневіра найкраще долається саме через нові смислові горизонти. Отже інновації як граничні амбіції ініціатив української громади стають можливі.
І наостанок про суть нинішнього загальногромадянського консенсуального процесу.Майдани бувають різні. Не хочете концентрованого Майдану – нехай буде розподілений Майдан.Суть нинішнього громадянського консенсусу у продовженні розподіленого Майдану.Обговорення:Что имеем сегодня- статья Роговика — о том, что есть сейчас, Дацюка — как хочется и как надо
Критиковать-то, конечно, можно. И даже упрекать отсутствием позитивной перспективы (которой Роговик, действительно, не предложил) - это вообще любимое обвинение СД по отношению к интеллектуалам.Однако эти две статьи написаны с совершенно разных позиций. Про теплое и про мягкое. Одна - попытка посмотреть на ситуацию сверху и описать что есть на сейчас. Вторая - при согласии, даже, с доводами первой, описывает как хочется и как надо.
- відбувається посилення олігархічного консенсусу
Сергій Ходаковський Заява депута Безбаха про створення депутатської групи за відновлення економічних зв'язків з росією та скасування санкцій проти неї, яку він зробив 11 жовтня, свідчить про посилення олігархічного консенсусу та його мовчазної підтримки з боку влади.Це може привести до реваншу колишніх, за спинами яких стоять олігархи, що втрачають свої надприбутки через розрив зв'язків з агресором. Вони готові здати країну, в надії відновити можливість і далі грабувати Україну. Тому актуальність досягнення громадянського консенсусу як ніколи висока.
- "влада" не рєптілоїди з Марсу - вони ще й представники "громади"
Вікторія Кірєєнко Сергію, Ви вперто вкидуєте тезу "влада" vs "громада". Представники "влади" не рєптілоїди з Марсу - вони такі ж самі як і представники "громади" та є втіленням усіх бажань "громади". Звісно, щи Ви це чудово розумієте, тому виникає підозра що ви це робите навмисно далеко не заради пошуків "істини" а переслідуючи якісь зовісім інші цілі.
- влада штовхає до ДЕПРЕСИВНОЇ території
З такими підходами до вирішення складних проблем, які останнім часом все частіше використовує влада, все закнічиться ФЕДЕРАЛІЗАЦІЄЮ, а якщо НІ ТО ЗНАЧНОЮ втратою населення, яке без вагань скористається можливістю покинути державу.В цьому випадку сильна, креативна і творча частина молодих людей залишить державу, залишивши владі ще більш ускладнену проблему забезпечення пенсіонерів, яке виникне автоматично за відсутності збільшення податків у бюджет (тупо не бути кому платити, всі заробітчани покинуть державу). Тоді це буде найбільша в світі ДЕПРЕСИВНА територія. Тоді питання захвату її і розшматування на куски буде лише справа часу.
- загроза федералізації
І до реці (про федералізацію) вчорашній виступ губера з Закарпаття це лише перший дзвінок. НІ, те що я пишу про федералізацію не значить що я її палкий прихильник. АЛЕ будь ласка пригадайте події 2004 (М-1) та 2014 років (М-2). Питання легітимізації влади першими поставили обласні ради. Безпоседньо саме тоді Львівська, Івано-Франківська та (здається) Чернівецька ПЕРШИМИ заявили що не признають владу Лже_овоча і більше йому не підкоряються.Що це як не махровий сепаратизм і явні ознаки федералізації ??? Чому цей сценарій не може бути відтворено знову ???Адже люди не погодяться (особливо пасіонарії і волонтери) бути вічними "терпілами" і мовчазно спостерігати за тим як шоколадка постійно симулює шлюбний оргазм з народом і називає все це "реформаторством".І може Садовий не вміє виносити сміття з квартири і тим більше його утилізовувати, але мобілізувати лохторат за умови загальної ЗНЕВІРИ до влади я дуамю йому вдасться БЕЗ проблем...
- навіть за умов зміцнення олігрхічного консесусу — криза нікуди не дінеться
Так що навіть за умов зміцнення олігрхічного консесусу, політична криза (що досталась нам в спадок) НЕ розв'язується, вона згідно закону збереження матерії переходить з одного стану в інший, але все одно кризою бути не перестає. А відповідно буде пошук її вирішення, як зубна паста яка шукає собі вихід із закритого тюбика на який випадково наступили....
- олігархи — внутрішні вороги
Ми зараз у стані США початку минулого століття. І рішення Теодора Рузвельта актуальне, може у нас воно повинне бути радикальнішим – з монополіями і монополістами-олігархами – жодного консенсусу. Вони наші внутрішні вороги і жирують на договорняках з ворогом зовнішнім та нашій громадянській незрілості-інфантильності та розрізненості потенційних передових сил суспільства.Ми ведемося на їх контрпропаганду і два тижні песмоктуємо квартиру Лещенка, не задаючи питань, а яке походження капіталу президента та інших осіб у владі. Ці особи повинні повернути у бюджет країни відсоток награбованого, легалізувати разом з нами всі капітали і далі жити чесно на рівних правах навіть з бабусею в глухому селі. Інакше ми залишимо дітям перспективу Коліївщини, бо вони цього терпіти вже не будуть. Невже хочемо їм долі Сербії? Втрачаємо такий дорогий час.Jenő Zsurky Мы только-только подходим к признанию того, что "олигархия" нам привычна и понятна,в СССР это была власть " у людей с партбилетом". И только крах двадцатилетнего поиска правильных олигархов заставляет видеть НЕОБХОДИМОСТЬ уйти от олигархической модели...Олигархия, то есть " власть немногих" -- это привычное состояние нашего общества. Увы. Поясню. Для нашего общества привычно - власть была " у людей с партбилетом" Это было вполне принято, и матюкая на кухнях, а позже уже иза пивком почем свет стоит, добрая половина деятельных людей тем не менее становилась в очередь за этим билетом, с мечтой попасть в круг.Ничего личного, токо бизнес :)Поэтому и не удивительно, что КПСС отдала черту душу относительно тихо, и никто не стал рвать тельняшку из 18 миллионов.Как ни парадоксально, но общество бывшего СССР по "уровню сребролюбия" намного превосходит те общества, где "царил капитал и страсть к наживе" :)Но как? Практика " истребления как класса" показывает, что это бессмыссленно -- истребившие автоматом становятся новыми олигархами.Роблю натяк - треба створити свої гроші...ті що є належать олігархам (тобто НБУ) тобто ми їх раби!
- усунути олігархів від влади
mihaylenco _Межа існування антагоністичного до олігархів громадянського консенсусу – факт існування олігархів. Допоки олігархи не будуть знищені...Є три способи знищення олігархів:1. Знищити фізично.2. Забрати в олігархів всі активи.3. Усунути олігархів від влади, і більше туди не допускати.Перший спосіб не годиться, бо держава негайно опиниться в міжнародній ізоляції. Жорсткішій, ніж північна корея.Другий спосіб найбільш відповідає інтересам держави, але також не годиться. Міжнародна ізоляція буде така сама, як в північної кореї.Третій спосіб – найважчий, не дасть миттєвих результатів, величезний ризик реставрації олігархату. Але це єдиний шлях, який нам дозволить міжнародна спільнота.Обговорення:
- 4. перейти на другую валюту
№4 Не користуватися їх банками! А оформитися в одній із соц мереж де ці фунції виконує адмін, і визнати внутрішні Тугріки ліквідними.
- 4. перейти на другую валюту
- зробити сво]
Как придать субъектность и силу общественному консенсусу- ХТО і ЯКИМ ЧИНОМ реалізує ці заклики
Олександр Тертичний ХТО і ЯКИМ ЧИНОМ реалізує Ваші заклики:
- «Задовбати владу ініціативами реформ від громади з постійним тиском щодо їх проведення…
- Розгорнути широкомасштабну боротьбу проти українських монополій з безпрецедентним тиском на Антимонопольний комітет України, а в разі саботажу ним своєї роботи тиснути на Парламент щодо зміни …
- Провести широкомасштабну люстрацію експертів та політиків…
- Виявляти і нейтралізовувати в публічній дискусії…
Олександр Пальченко Смисли(цілеполягання людських мас), не виконуються і не реалізовуються КИМСЬ...ВОНИ просто сприймаються масами, як належене сьогоденя і на майбутнє відразу, тому і не портібні РЕАЛІЗАТОРИ, бо дійсний закон не потребує втілення, бо дійсний закон реалізується за схемою - ЩО ТАК Є і це істотно зараз... - где то общество, что должно что-то двигать?
Вадик Гордеев Где то общество, которое должно что-то двигать ? За исключением нескольких тысяч активистов. В основной массе народу все равно где жить - у них уже устойчивое неверие в лучшее будущее и воевать они не будут по причине того, что время лозунгов ушло безвозвратно.Совок, который все ругают - в начале войны за три месяца перевез кучу заводов за Урал и запустил их по новой - ЗА ТРИ МЕСЯЦА !!! Украина воюет уже три года и где хоть один новый военный завод с новым вооружением ?Сергей Дацюк Всегда так было - историю двигали очень немногие активисты. Остальным было по фиг.Вадик Гордеев Это я знаю - не вижу тех, кто двигает. Только слышу отовсюду. Беда Украины пожизненно - слишком много гетьманов...
- у нас нет сплоченных классов или Громади
Антон Коц А с чего автор взял антагонизм олигархов и граждан?Граждане всякие бывают, огромное количество их служат клерками в олигархических конторах, охранниками их имущества, работают на их предприятиях за бОльшие зарплаты, чем в малом и среднем бизнесе, этим совсем не хочется разорения своих боссов или снижения их влияния. С другой стороны, олигархи тоже всякие бывают, на Майдане одни из них победили других, в ходе АТО одни богатеют, другие беднеют. У нас нет ни сплоченного пролетариата, осознающего свой классовый интерес, ни даже сплоченной буржуазии, со своим классовым интересом и общими правилами конкуренции,, просто мочат при помощи своих наемных армий и подкупленных силовиков друг друга, а общей законности им не требуется.Robert Bruce "Громада – що не так". Громада – абстрактне поняття. Тільки лідер і партія. Поки такий пазл в Україні не складеться, то і змін не буде...
- Що до Конституції: Несуб'єкт не може бути сувереном
Артем Дугин С. Дацюк: "1) Відродити процес загальногромадської роботи над Конституцією: відтак Конституанта має не тільки граничне значення для самого існування України, але і міжнародне значення – як протистояння зовнішньому управлінню світової олігархії через оформлення української громади як міжнародного незалежного від політичної влади суверена;"Несуб'єкт не може бути сувереном, чи не так?
- набуття економічної суб'єктності самою громадою
Aleksander Wójcik Корпоратизація громади як передумова її структуризації (набуття економічної суб'єктності самою громадою).
- Спочатку об'єкт, а потім процес
Viktor Satsyk Для забезпечення цілеспрямованої і результативної дії на об'єкт, передбачається наявінсть такого. Спочатку об'єкт, а потім процес.Сергей Дацюк Вже давно не так. Бувають безобєктні процеси і зовсім необєктивуємі структуриАртем Дугин Тоді, мабуть, марна справа - встановлювати цілі для таких структур?Taras Plakhtiy на мою думку, найперше слід означити Суб'єкта і основну увагу сконцентрувати на ньому. Всі інше - похідне. В цьому, до речі, полягає принципова відмінність моїх підходів як з Вашими, так і з підходами Сергій Дацюк (Сергей Дацюк)
- обещать гражданский консенсус — как пенсии в 1000 евро
Vladimir Khotenko Не взлетит.И вот почему. Все эти "консенсусы" и "майданы-перемайданы" и даже, открою секрет, "розподилени майданы" не сработают, потому что не говорят правду. Еще точнее, все они построены в основе своей на лжи умолчания. Кому то хватает цинизма обещать пенсии в 1000 евро, кому-то – ума -обещать всего лишь новый общественный консенсус...Кто-то просто говорит о европейском выборе и векторе. Суть одно и тоже. Никто не говорит, что чтобы жить как в германии, надо иметь такую же производительность труда. И никак иначе. Иначе, дороги – как у нас, машины и т.д. Никакой майдан не предлагает повысить производительность труда, не говорит как и за счет чего это сделать. Ни политики, ни философы – все молчок. Говорят о чем угодно, но не о главном.
- Объединенное сверху " гражданское общество" -- это ВЦСПС
Jenő Zsurky Дацюк предлагает вырастить гражданское ускоренным темпом, выдвигая лозунг " всем как один надо.." хотя философ такой квалификации прекрасно знает, что гражданское общество как раз потому и гражданское, что разнообразное.Объединенное сверху " гражданское общество" -- это ВЦСПС
- Розподілений майдан - це асоціація громадських ініціатив?
Артем Дугин Розподілений майдан - це, зрештою, асоціація громадських ініціатив?))
- нет ответа на главный вопрос Роговика — как объединить усилия гражданского общества
При этом на главный вызов, основную проблему первой статьи - что сделать, чтобы вновь объединить усилия гражданского общества вокруг давления на олигархическо-властный картель - ответа как не было, так и нет. Надо объединить. Объединить сможет набор внешних факторов (или не сможет) или волевое решение идти в наступление. Но ведь его же нужно еще и принять, хоть сообща, хоть по-отдельности, распределенно... А вот этого-то и нет, пока. А есть желание пропетлять и подождать... о чем и написал Олексій Роговик.Мария Тановицкая Можна, звісно, звинувачувати Роговика у смисловій деструкції, але ця стаття й не сприймалася як смислоутворююча. Чиста аналітика. Була наново актуалізована тема громадянського консенсусу, що є голосом разуму в цій пустелі. Відповідь же ж САД органічно її продовжує, переформатування як раз на часі, і кому як не інтелектуалам цей консенсус артикулювати. Так що, якщо прибрати критику, то загальний результат - це живий дискурс, який розгортається, набирає силу і обростає практиками.
- Структуризація в середовищі інтелектуалів
Aleksander Wójcik Структуризація в середовищі інтелектуалів як передумова набуття ними політичної суб'єктності для творення смислів.
- як отримати колективного суб’єкта
Що до суб’єкту, що може здійснити ці сценарії — можна скористатися статтею Тараса Плахтія, та зрозуміти, як отримати колективного суб’єкта.
- щоб відбувся громадянський консенсус — необхідні смисли
Олександр Пальченко Ви так мало приділяєте СМИСЛАМ, хоча вони у вас деколи "звучать", бо консенсус народовий може відбутися лише в обєднанні на смислах...на загальному цілеполяганні...ПРИМІРОМ, у старообрядців крім суто обрядових розбіжностей, на котрих вони обєднувались і відрізнялись від інших православних, було абсолютне НЕПРИЙНЯТТЯ куріння і вживання алкоголю, це був їхній смисл буденного існування і одне з цілеполяганнь у досягненні царства Божого... ТОМУ, щзоб відбувся громадянський консенсус у будь якій громаді, необхідні смисли...
- "громадянам" треба зрозуміти, що треба бути Людьми
- треба, щоб з’явиилися системні основи Громадянського суспільства
Павло Роднін Громадський консенсус можливий тілки тоді, коли в Україні з'являться хоча б системні основи Громадянського суспільства. А над цим ніхто системно не працює http://www.middleclass.org.ua/
"Консенсус еліт" ще один потенційний гравець на боці суспільстваЩе є стаття "Олігархічний консенсус" vs "консенсус еліт". Владислав Оленченко, що додає ще одного потенційного гравця на боці суспільства.Треба відпрацьувати і цей напрямок.Теория- треба не реставрація фасаду, а нова модель
Володимир Острижнюк Не пропонується нової модегі нашого співіснування,а наголошуєтся на реставрації фасаду.
- ЗАХIД НАМ ДОПОМОЖЕ!
Анатолій Півненко I що робити? Поки що основна наiя на розвинений Захiд, який за кредити нашим олiгофренам буде вимагати хоть якихось реформ. ЗАХIД НАМ ДОПОМОЖЕ!
- Що е елiта взагалi?
Анатолій Півненко Полiтична елiта Украiни неспроможна реформувати краiну. Що е елiта взагалi? Я стверджую, що кожному прошарку пiрамiди потреб i мотивацiй А.Маслоу, психолога вiдповiдае своя елiта. Елiта n-го прошарку е водночас i елiтою усiх нижче розташованих прошаркiв.Оскiльки в результатi горбачiвськоi перестройкi вiдбулося розкрiпачення тваринних iнстинктiв усерединi тодiшньоi номенклатури й ii об'еднання з кримiналiтетом, то нинiшня елiта е елiтою найнижчих прошаркiв пiрамiди А.Маслоу (найбiльш адекватноi моделi сучасного суспiльства). Саме в нижчих прошарках поведiнка в найбiльшiй мiрi формуеться iнстинктами. Отже, нинiшня укр. полiтична елiта - це найбiльш енергiйнi егоцентрованi iстоти, що задовольняють своi безмежнi фiзiологiчнi потреби. Iнстинкти просто так не зупиняються.
- Переформулювання громадянського консенсусу: версія 2.0. Олексій Роговик
Олексій РоговикУ своїй відповіді «Переформулювання громадянського консенсусу» на мою статтю «Зміщення політичного фронту та нокдаун ідеї консенсусів України» Сергій Дацюк вчергове розвинув смислове наповнення реанімованої ідеї двох консенсусів України. Та незважаючи на те, що автор намагався представити обидві публікації як щось кардинально несумісне, все ж варто відзначити, що обидві статті знаходяться цілком в одній площині мислення та на одній стороні.Формальні моменти дискусії щодо консенсусів УкраїниНемає ніякого антагонізму — статті на одному боціУ спробі захистити громадський консенсус від смислодеструктивних трендів можна потрапити у неоднозначнy ситуацію, коли цих смислодеструктивних трендів стане ще більше. Саме тому дуже важливо підходити до статей щодо громадського та олігархічного консенсусу максимально уважно. Стаття, що говорить про неорганізованість громадського консенсусу, не означає виступу на стороні олігархічного консенсусу. Так само констатація посилення олігархічного консенсусу над громадським не означає, що висувається ідея про втрату сенсу їх виокремлення. При цьому відверто не йшлося про те, що монополія на формулювання громадського консенсусу перехоплена кимось іншим. У результаті висувається на додаток ще й теза про те, що вибори не на часі, коли констатується, що шанси на ці вибори просто стали значно меншими.Конфлікт конкурентних теорій сприяє загальній еволюції ідеїМіж критикою і критиканством дійсно є велика різниця. Критика може бути за своєю цільовою спрямованістю позитивною (стимулювальною, або такою, що формує чи реанімує певну дискусію), або негативною (руйнувальною, дискредитуючою). Саме по собі запаковане у статті бажання реанімувати та зберегти дискусію навколо громадського консенсусу не є смислодеструктивним.Повертаючись до Томаса Куна та його «структури наукових революцій» можна стверджувати, що в питанні громадського консенсусу дискусія, конфлікт конкурентних теорій сприяє загальній еволюції ідеї. Коли ми говоримо про консенсус, то мова йде про гостру необхідність побудови ланцюгової ідейної естафети, що в часі вдосконалює ідею. Частиною цієї естафети є як фундаментальні основи, що заклав Сергій Дацюк, як спроби реанімувати дискусію на цю тему, так і спроби вдосконалити смислове наповнення ідеї.Нового смислу недостатньо, якщо його важко перенести в практикуНа сьогодні, загрозливу реальність нокдауну демонструють наведені сукупні факти. Тому усі наші дії покликані вийти з нокдауну ідеї (отримання удару, що похитнув впевненість у стійкості) та не допустити остаточного нокауту. У цій ситуації замовчування теми є значно смислодеструктивнішим.Ідеальних аналітиків у природі майже не існує. Адже ідеальний аналітик у цій ситуації мав не тільки вчасно і системно описати проблеми з консенсусом, не тільки запропонувати переосмислення громадянського консенсусу, але й запропонувати конкретні реальні механізми та кроки з досягнення цих цілей. На сьогодні нового смислу недостатньо, якщо його важко перенести в практику.
- інтелектуали не діють практично
Іван Бокс Заперечую роль інтелектуалів в практичних діях. наша справа «народити» - в ви дітки бавтесь (бажано при цьому не заважати процесу мислення)Олексій Роговик Це неправда і я як співоранізатор трьох громадських ініціатив заперечую Вашу тезу. Мова йшла про те, що ідеальною є ідею що містить суть проблеми, концепт її вирішення і механізми.Іван Бокс Oleksii Rohovyk щодо проекту стратегій... як на мене, "форум" має визначити (віднайти) унікальну функцію, яку більше ніхто з організаційних одиниць не може виконати без втрати якості кінцевого результату. бо там і експертні групи. і поширення. і тиск. і ще бозна що. гадаю проблема громадського (та й політичного) українського будівництва є бажання стати альфа і омегою новітнього українського дива. але десь в середині абетки губиться сенс, запал і починається перманентний кава-брейк. неможливо підмінити собою абсолютно всі рівні боротьби з корупцією. таким чином дефокусується власна(природна) здатність (і функція) громадянського суспільства. може тиснути (або впливати іншим чином) треба не стільки на причину корупції, як на інструменти, що мусять за статутом та походженням мати вплив співмірний з корупційним процесом?
Смислові установки дискусії щодо консенсусів УкраїниЯку формулу взаємодії, співпраці чи боротьби обирати для своєї діяльностіУ спробах зберегти громадський консенсус ми повинні діяти. Тиск громадянського консенсусу на владу дає їй нові ідеї і паралельно створює умови для всмоктування владою цих ідей та їх авторів. З цього моменту виростає загроза присвоєння владою громадського консенсусу та його «ідейних продуктів». Ця проблема вже не перший місяць обговорюється багатьма експертними середовища, оскільки їм доводиться вирішувати, яку формулу взаємодії, співпраці чи боротьби з владно-олігархічною системою обирати для своєї діяльності.- спочатку треба зрозуміти, хто ці МИ?
Хто ці ми? чи вони організовані достатньо. чи потребують трансформацій? чи це не важливо, головне вступити в бій, а там побачимо?Олексій Роговик Будь-яка ідея чи організація народжувалась з ідеї, з чогось. Якщо цього руху не буде, то нічого не виникне. Я не знаю хто на сьогодні складає громадський консенсус персонально, тому використовує Ми. Можете замість поставити прізвища 100 людей, яких вважаєте складовою громадськості.
Найголовніше в боротьбі — співвідношення силНе можна не погодитися з думкою, що змістовне протистояння олігархів та громади буде існувати, поки існуватиме олігархічний фактор в українській політиці. На жаль, головна проблема не в самому факті існування, а в тому, наскільки впливовим є цей фактор на українських політиків і наскільки це послаблює громаду. Громада може вічно жити у конфлікті з олігархами, але ніколи їх не перемогти. Тому найважливіше тут – це співвідношення сил.- які інструменти є вираженням сил(потенціалу)?
Іван Бокс які інструменти є вираженням сил(потенціалу)? ті що є на службі олігархату, а мають бути й у суспільному арсеналі.Олексій Роговик Наш інструментарій слабкий, тому доводиться виколупувати усе, що тільки можна. Я перелічую все. Що саме і до чого варто застосувати стосується вже планування конкретних операцій.
Розподілений Майдан – це вимушений вибір громадського консенсусуРозподілений Майдан не нова ідея, що раніше у різних формах висловлювалась експертами, до прикладу, «множини клаптиків реформ». Розподілений Майдан – це вимушений вибір громадського консенсусу в ситуації, коли сформувати нерозподілений, концентрований Майдан не вдалося.Що ми маємо зробити, щоб захистити переформульований громадський консенсус та перейти на його основі до ініціативи та наступу?- зрозуміти, хто в Україні є складовою системи громадського консенсусу
Зрозуміти, хто в Україні є уособленням та прихильником громадянського консенсусу. Для цього ми повинні горизонтально визначити, хто точно є складовою системи громадського консенсусу, а хто нею не є. Щоб зрозуміти це, необхідно розробити детальні критерії та вимоги до прихильників громадського консенсусу. Наприклад, мова йде про підтримку певного бачення на напрям та темп реальних реформ.
- хто чи що несе відповідальність за вироблення критерій/вимог
Іван Бокс хто чи що несе відповідальність за вироблення критерій/вимог. чи ці величини сталі, чи змінні?Олексій Роговик вимоги Революції Гідності були чіткими і узагальнені в низці досліджень. але овичевидно, що потребують модернізації. не зміни. а додавання нових.
- хто чи що несе відповідальність за вироблення критерій/вимог
- учасникам горизонтального «серця» — пройти перевірку, "Рада сторожів Революції Гідності"
Перші учасники горизонтального «серця» громадського консенсусу мають пройти перевірку громадою, сформулювавши разом з нею стовпи світоглядного бачення у рамках громадянського консенсусу та пройти «тест» на відповідність виробленим світоглядним стовпам. Іншими словами, мова йде про ставлення до основних елементів предмету незгоди громади з владоолігархією у внутрішній політиці (впровадження реформ дерегуляції, дебюрократизації, декорупції, деконцентрації, демонополізації, деолігархізації і децентралізації) та зовнішній політиці (політика щодо Криму, Донбасу та міжнародних відносин).На основі цієї перевірки має бути сформована Рада сторожів Революції Гідності. Її основною метою має стати моніторинг дотримання вимог Революції Гідності та прокладення шляху до нового Суспільного договору.
- Провести облік наявних можливостей та ресурсів, сформулювати інструментарій впливу та тиску
Провести облік наявних можливостей та ресурсів, і на основі цього сформулювати інструментарій впливу та тиску.Очевидно, що мова може йти і про громадсько-політичний тиск, і про дострокові президентські чи / та парламентські вибори, і про всенародні референдуми. Інструментарій є дуже важливим, оскільки, наприклад для реалізації п. 1 та 2, що запропонував Сергій Дацюк, а саме відродження роботи над конституційною суб’єктністю народу чи конституційною децентралізацією, необхідна, як мінімум, наявність критичної маси депутатів парламенту, а як максимум – наявність парламентської більшості.Цього в громадського консенсусу наразі нема, а оскільки цього нема, то і нема розуміння, як на практиці це можна реалізувати. У цій ситуації єдиним інструментом залишається «вихід на вулицю». Для потенційної ж зміни ситуації у парламенті ми не зможемо обійтися без реформи виборчої системи у пропорційну з відкритими списками.
- чи може інструмент скінчитися?
Іван Бокс хіба інструмент може логічно скінчитись коли мета досягнута (наприклад проведені дострокові вибори)?
- чи може інструмент скінчитися?
- висунути власну кандидатуру на посаду президента України
У результаті власного суспільно-політичного бродіння громадський консенсус має висунути власну кандидатуру на посаду президента України. Окрім того, громадський консенсус, можливо, має напрацьовувати коаліцію різних політичних партій чи окремих її депутатів, членів з метою створення системи представництва інтересів. Крім того, громадський консенсус має шукати союзників ззовні, що зацікавлені в побудові іншої України. Дуже важливо у цьому сенсі створити коаліцію з проактивними українськими експатичними громадами та постМайданними рухами у різних країнах світу.
- сконцентрувати енергію на деолігархізації
Дуже важливо сконцентрувати енергію на реалізації п. 2 (в частині щодо контролю над діяльністю корпорацій та регіональної деолігархізації), п. 7 (щодо безпрецедентного тиску на Антимонопольний комітет України та законодавчих змін у разі монопольного спротиву). Для реалізації цих завдань можна взяти за основу напрацювання групи «Прогресивний капіталізм» та активних аналітиків-деолігархізаторів. Так само в цьому контексті варто звернути увагу і на загрози чергового зміщення балансу у системі української власності (потенційні загрози спеціальної конфіскації, приватизація під час війни стратегічних підприємств).
- «задовбуватия владу» з приводу реформ
У контексті п. 4 щодо «задовбування влади» з приводу реформ, а саме прийняття нового пакету реформ та вдосконалення вже прийнятих «недореформ» (наприклад, судової «недореформи»). Дуже важливо захистити усі засоби масового антикорупційного ураження (діяльність НАБУ, систему Prozorro, електронне декларування, електронне врядування, ідею щодо створення антикорупційних судів, нове законодавство про захист та матеріальне заохочення інформаторів та викривачів). Також варто чітко розробити, хто, як, коли і в який спосіб має «задовбувати». Щодо п. 8 та 10, то публічний тиск щодо зірваної загальної люстрації та люстрації корупціонерів з «Амбарної книги ПР» є важливим. Поруч з тим у контексті п. 9 варто відзначити, що не всі антикорупціонери однакові. Така зрівнялівка є владною технологією. Ми можемо надати широку громадську підтримку антикорупціонерам (навіть тим, що помилилися) у разі визнання та виправлення ними цих помилок. Громадський консенсус має виступити в ролі «вихователя».
- а може пошукати хто є природним «задовбувачем»
Іван Бокс а може пошукати хто є природним «задовбувачем» згідно своїх функціональних особливостей?
- підтримка антикорупціонерам — не акція, а процес
Іван Бокс «…надати широку громадську підтримку антикорупціонерам (навіть тим, що помилилися) у разі визнання та виправлення ними цих помилок…». а це вже процес. як його сформулювати, означити правила та механізми, щоб повторити результат?
- а може пошукати хто є природним «задовбувачем»
- не обмежувати свободу слова та думки
Окремо варто узгодити п. 11 Сергія Дацюка з п. 1) та 2) у цій статті. Громадський консенсус не може бути по своїй природі репресивним органом чи органом, що обмежує свободу слова та думки. Стаття пана Сергія показала, що критерії поділу людей на смислодеструкторів та смислотворців є неоднозначними та умовними. Саме тому аналітичні матеріали чи статті варто уважно пропускати крізь призму користі, яку вони потенційно можуть привнести в громадський консенсус і яку роль вони можуть відіграти в «структурі революції» ідеї консенсусу.
- доопрацювати спосіб звільнення окупованих територій
Щодо політики України зі звільнення окупованих територій, то з позиціями пана Сергія у п. 3 (референдум щодо Донбасу та блокада контрабанди) та 5 (економічна війна проти Криму та реально дружня політика щодо кримських татар) варто погодитися і доповнити через «5 необхідних кроків України щодо конфлікту на Донбасі» та «5 кроків України щодо початку деокупації Криму». Доповнити це варто посиленою зовнішньою політикою та дипломатією, зокрема, шляхом висунення в міжнародний простір ідеї поглиблення інтеграції держав у Східній Європі і реалізацію політики на ліквідацію джерела російської агресії, а саме політики на «путіноусунення». Щодо п. 8 і забезпечення повітряного та морського щита, то не до кінця зрозуміло, що мається на увазі. Якщо йдеться про іноземну систему протиракетної оборони чи про власну систему, то виникають фінансові та зовнішньополітичні дилеми.
Отже, переформульовуємо та структуруємо громадський консенсус. Усвідомлюємо небезпеку ситуації та стежимо за другою стороною ключового антагонізму. Інвестуємо ідеї . Передаю естафету наступному автору чи авторам.Обговорення:- а які є реальні важелі впливу на владу?
Вадим Хомаха а які є важелі впливу на владу? реальні, я маю на увазі?
- точка зборки — антіолігархія
Півроку тому про олігархів нікто й не згадував. Сьогодні всі доходять згоди, що олігархат - внутрішній ворог. Хіба не прогрес? Хіба не консолідація? Навіть неоліберали і Антикорупіонери признають цей пункт.Точка зборки окреслилася.Наступний етап - конкретні сценарії. Зараз їх три: 1) фізичне усунення; 2) ліквідація активів; 3) усунення від влади (згідно коментарів). Чи знайдемо консенсус? Мій прогноз - знайдемо. Якщо нові політичні партії вже вносять у свої програми пункт про націоналізацію, а рух народної конституції заявляє про адит і амністію капіталів, значить тенденції змінюються, важко цього не помітити.
- конкретні сценарії
Наступний етап - конкретні сценарії. Зараз їх три:
- фізичне усунення;
- ліквідація активів;
- усунення від влади (згідно коментарів).
Чи знайдемо консенсус? Мій прогноз - знайдемо. Якщо нові політичні партії вже вносять у свої програми пункт про націоналізацію, а рух народної конституції заявляє про адит і амністію капіталів, значить тенденції змінюються, важко цього не помітити. - "Ради Сторожів Революції Гідності" так само не спрацює, як і рада Майдану
Олександр Тертичний Дочитав до Ради Сторожів Революції Гідності. Згадав Раду Майдану, методи її формування, функціонування і наслідки її керівництва, що маємо зараз ((
- хто буде визначати критерії?
Олександр Тертичний А взагалі то активісти просуваються вперед: вже до потреби Критеріїв додумалися. Але ще не додумалися, хто і яким чином ті критерії буде визначати ((
- здатність громадянського суспільства. може тиснути не стільки на причину корупції, як на інструменти
Іван Бокс "форум" має визначити (віднайти) унікальну функцію, яку більше ніхто з організаційних одиниць не може виконати без втрати якості кінцевого результату. бо там і експертні групи. і поширення. і тиск. і ще бозна що. гадаю проблема громадського (та й політичного) українського будівництва є бажання стати альфа і омегою новітнього українського дива.Але десь в середині абетки губиться сенс, запал і починається перманентний кава-брейк. неможливо підмінити собою абсолютно всі рівні боротьби з корупцією. таким чином дефокусується власна(природна) здатність (і функція) громадянського суспільства. може тиснути (або впливати іншим чином) треба не стільки на причину корупції, як на інструменти, що мусять за статутом та походженням мати вплив співмірний з корупційним процесом?
- важливість розробки стратегії
Олексій Роговик Ми запропонували першу в Україні регіональну цілісну антикорупційну стратегію. по-перше, вона придатна до експорту в інші регіони. по-друге, вона широка і загальна як і будь-який документ. але нам є з чого вибрати і з набір інструментів які ми вистраждали у своєму розумінні. 3 місяці назад ми не знали того, що в цій стратегії. не мали такого уявлення. в тепер піде рутинна робота з реалізації малих пунктів.
- чому з корупцією не борются журналісти
Іван Бокс я не вірю в "чесних та розумних" політиків, а лиш в умови, які примушують їх такими бути. і я не вірю в суспільну здатність такі умови влаштовувати (наодинці так точно). бо вибачте треба ще на роботу ходити, родина, друзі і все це бла-бла-бла.Як це зробили інші народи?Іван Бокс питаю себе - невже німці чи американці після роботи вдягають костюми супергероїв і форумно ловлять тих корупціонерів? добре. не зараз, а колись діди та бабусі, чи батьки нинішніх бюргерів чи бритів начисто винищили ту заразу лиш напекли достатньо пончиків та зібрались на якийсь всетехаський форум? не чув такого. але припускаю, що таке могло статись.а якщо шлях подолання корупції трохи інший, і громадський тиск є лиш елементом? яких пазлів не вистачає? про державну машину зараз не буду бо вона як триєдиний бог зараз є і джерелом і борцем і оцінювачем результатів. але що чи хто має природні функції контролю. хто зранку до ночі заробляє собі на життя таким дивним чином? журналісти. це їх хліб. навіть прізвизько їм дехто вигадав - четверта влада. гаразд. януковоч. економічна ситуація. і все таке. але ж 2,5 роки країна живе нібито після революції. влада пройшла три виборних кампанії. корупційні схеми точнозмінились. спитайте хоч в ображених папєрєднікав. але ті що мають виконувати функцію контролера, природнього союзника громадянського суспільства, а саме журналістське середовище залишилось таким ніби януковоч досі при владі. і в мене виникає питання. якщо суспільство не в змозі жодним чином вплинути на українські медіа, як воно збирається впливати на загальнодержавні процеси?Олексій Роговик відповів коротко: медіа - це проблема. бо вони на стороні своїх власників. але. активісти можуть досягти результатів і без медіа. звільнити чиновника, а медіа просто будуть реагувати пост. тут формула складніша, хоча з медіа було би значно простіше.
- суспільство може впливати на медіа, тільки фінансуючи їх
Іван Бокс суспільство може впливати на медіа лиш почавши фінансування (співфінансування) медійних проектів (а ще краще окремих напрямів чи тем). питання до здатності суспільного фінансування є. але в мене більше до журналістського корпусу питання через відсутність пропозицій до суспільного фінансування. значить з грошима все в порядку в умовно збиткових укрсуч медіа. але так само в мене питання і до українського інтелектуального класу. для контролю може й достатньо мати відповідне до викликів часу журналістське середовище, але для якісної критики (а значить і альтернативи) канали лиш мати канали поширення недостатньо.треба ще мати що по цих каналах ганяти. але маємо так само інтелектуальний клас, що дістався нам у спадок від кучми-януковоча. жодних трансформацій за останні 2,5 роки. ті ж самі обличчя. іноді й риторика та сама. якщо у всьому винна влада, значить інтелектуальний та медійний клас ні нащо не впливають. питання нащо нам тоді такий клас? якщо впливають - яку відповідальність тоді несуть? а головне як мають взаємодіяти суспільство (спільноти, громадські об‘єднання, громадяни) - медіа (журналісти) - аналітичні інституції (інтелектуали) для загального або відокремленого впливу на загальнодержавні процеси, а значить на дії/наміри/бездіяльність влади? які кроки потрібно зробити громадянам/журналістам/інтелектуалам, щоб по-перше організуватись самим в дієві інструменти, по-друге налагодити взаємодію між собою. бо інших природніх союзників суспільства в протистоянні з політично-олігархічною системою не бачу
- всі питання не можуть лежати в полі діяльності однієї організації
Іван Бокс Гадаю відповідь на всі питання не можуть лежати в полі діяльності однієї організації чи людини. має бути паралельний рух. а ефективність мірятимуть по найслабшій ланці. влада не відповідає викликам часу бо знову обрали дурних брехунів, от наступного разу точно не схибимо?а ви прибрали біля під‘їзду? медіа та інтелектуали застрягли в минулому. причому найпросунутіші з них можуть похвалитись виключно власним доробком і аж ніяк не трансформаціями у власному середовищі без чого владний механізм ніде не працює. без якісних медіа та аналітичних інституцій жодні трансформації не реалізуються, хіба в мутованому вигляді
- чи правильно зливати все в один потік пропозицій
Олексій Роговик будемо то все зливати в єдиний потік пропозицій.Іван Бокс якщо в один - кпсс вийде. або гірший монстр. будь-хто хто володітиме одночасно хоча б декількома центрами сили (а такими вважаю якщо не за впливом то за потенціалом - суспільство, медіа, інтелектуальний клас, влада, корпорації) матиме спокусу оволодіти ще трошки більшим впливом (звичайно для всезагального блага).насправді навіть природні союзники, як то журналісти, інтелектуали, громадяни мають насамперед плекати власні інтереси (свого фаху, покликання, особистості) тільки тоді власна ефективність зростатиме в конкурентному середовищі, а не "рука руку миє". маємо ставати партнерами, а не спільниками.тому журналісти мають дбати про створення якісних медіа, громадяни - розвиватись соціально та економічно, щоб мати змогу творити організації та фінансувати власні потреби (бо умовно безкоштовна журналістика та аналітика дорого коштує в результаті), інтелектуали мають творити аналітичні інституції та інтелектуальний продукт а всі разом (в якихось формах спільної діяльності, яку ще належить осягнути та утвердити) - відповідати на виклики часу. можу лиш запропонувати трохи грошенят щомісячно такому медіа чи аналітичній інституції(поки мої гроші цілі). та сподіватись, що в нас вистачить часу реалізувати все що нам випало цим шансом. а для того, щоб часу в нас було вдосталь потрібне законодавче унормування набуття, зберігання, носіння, застосування цивільної зброї та створення дієвої територіальної оборони на кшталт естонського кайтселіт
- треба поєднувати досвід
Олексій Роговик потрібне злиття досвіду. (не структур) от в нас нема механізму такого взаємного зростання та збагачення досвідом, інструментами, енергією. це треба і будемо працювати. якщо всі будуть рефлексувати і доповнювати. то вийде швидщеван Бокс так механізмів бракує, як і структур. бо кожен хто до купи вміє слова ліпити починає з творення власних візії/стратегій/планів, так ніби 25 років в цій країні жодень дурень тим не займався.
- не було в нас незалежної журналістики
ван Бокс чого в нас точно не було - це утвердження незалежної журналістики (повбивали особливо буйних, тому до укрсуч журналістів претензія в мене лиш одна - останні 2,5 роки ми прожили після революції, чи як? змінюватись збираєтесь чи зараз не вдала економічна ситуація для того? те саме стосується інтелектуалів). питання майже приречене на поразку - що може зробити суспільство для впливу на медіа та інтелектуалів, а через них на владу?бо безпосередньо із владою суспільство взаємодіє в день виборів та на майдані (в широкому розуміння слова - суспільство, адже лиш акомульована, кількісно виражена в грошах або ж громадянах суспільна сила може виробляти загальнодержавні імпульси що потенційно матимуть вплив.). але майданами змінюють владу, а не розбудовують країну. контролювати та впливати на дії/наміри/бездіяльність влади можливо лише якісною критикою та альтернативою, чого без медіа та інтелектуалів суспільство не здатне реалізувати
- інтелектуали не діють практично
- "Олігархічний консенсус" vs "консенсус еліт". Владислав Оленченко
"Олігархічний консенсус" vs "консенсус еліт".Причини серії поразок Революціі ГідностіВладислав Оленченко Останнім часом зустрічається багато розмов відносно причин серії поразок Революціі Гідності за майже три роки після початку Майдану.
- незрілість суспільства
Владислав Оленченко Одні кажуть, що причина полягає у суспільстві, його незрілості і нездатності відповідально виконувати обов'язки громадянина. Навіть, звучать ідеі позбавити "безвідповідальних" членів суспільства статусу і прав громадянина, залишивши такі права виключно "відповідальним".
- про лишение безответственных граждан голоса"
Igor Makarenko Если фраза "есть даже предложения лишить безответственных граждан голоса" это намек "в мой огород", то еще раз сформулирую эту мою мысль
- Рядовые граждане в настоящее время не имеют права голоса. Они играют роль куклы, которую через телевизор дергают за нитки олигархи. Нет такого субъекта в политике Украины как простые граждане. Это объект.
- Я считал и считаю, что ситуация в Украине не изменится к лучшему, пока здравые силы не перестанут:
- сами себя обманывать по поводу всеобщей демократии и пытаться научить ватных жителей понимать политику и сознательно включиться в управление страной. Нет, образовательные программы на эту тему должны быть, но строить на этом свою стратегию это мягко говоря детство.
- громко отстаивать свою персональную спасительную стратегию, споря какого цвета должна быть крышка унитаза. Иначе эти споры не назовешь.
- про лишение безответственных граждан голоса"
- "олігархічний консенсус"
Інші говорять про майже міфологічну істоту - "олігархічний консенсус", як про головну причину бід України. Наче б то, саме він завадив системним змінам в Украіні, наче б то саме "олігархічний консенсус" принижує людську гідність подачками у вигляді всіляких "доплат з бюджету" та "субсидій на комуналку" з додаванням "кіло гречки" під час виборів.З іншого боку, певні аналітики, стверджують, що "олігархічний консенсус" - це єдине, на чому тримається цілістність України і зникнення "олігархічного консенсусу" автоматично призводить до розпаду країни на де-кілька анклавів.
Сумний вибір молодіЯк би там не було, але переважна більшість активної частини суспільства відчуває, що так Україна більше жити не може. Молодь - та взагалі опинилась перед сумним вибором: вже їхати з України, чи їхати з України трохи пізніше..Суть сьогоднішнього "олігархічного консенсусу"Суть сьогоднішнього "олігархічного консенсусу" легко побачити, якщо поставити питання наступним чином: а з приводу чого саме досягли згоди ватажки бізнесово-кримінальних кланів родом з 90-х по відношенню до України?Клани як сталі групи власників значних активів в Украіні, які "вдало прибрали до своіх рук" промислові гіганти УРСР, надра та комунальну інфраструктуру, які "озброєні" телеканалами, спецпідрозділами для захоплення контролю над інститутами держави Украіна (те, що на побутовому рівні називають українськими політичними проектамиш та політиками), "озброєні" фінансовими ресурсами та залежними від них найманими працівниками своіх корпорацій, "озброєні" десятками тисяч охоронців під виглядом спецпідрозділів МВС (наприклад - "Титан", "Беркут" чи "Омега") та комерційних охоронних фірмНавіть поверхневий аналіз іхніх дій дає однозначний висновок: для них ніколи не стояло питання що ім робити з Україною. Грабувати і вивозити награбоване на Захід - це єдина ідея, яку вони реалізовують з перших днів свого існування і навколо реалізації якої досягли консенсусу!При уьому важливо акцентувати - олігархи виконали свою особисту програму-максимум на життя і зараз їх головне прагнення - не допустити принципових змін в країні і звісно, уникнути будь-якої відповідальності за свої дії, навіть без відповідальності політичної. Адже, "телевізор в руках" дозволяє їм міняти "українських політиків" з будь якою періодичністю, не втрачаючи операційного контролю над головними інститутами держави.Шлях веде до катастрофи25 років намагань "цементувати" Україну на основі такого "олігархічного консенсусу" - ця конструкція вичерпала ресурси для свого існування. Це вже відчувалось восени 2013-го, а теперішній "рімейк режиму януковича" у виконанні клану Порошенка - це шлях України до гарантованої катастрофи історичного масштабу.Неминучість такої катастрофи - це те, що вже навіть не викликає суперечок між експертами. Суперечки іноді бувають тільки відносно часу такої катастрофи, при спільному розумінні, що чим пізніше відбудеться катастрофа, тим більшими будуть її масштаби і гіршими наслідки.Два сценаріі розвитку подійЗвідси легко побачити, що шанс вирвати себе з коліі до катастрофи Украіні дають два сценаріі розвитку подій:- перший - це повна ліквідація "олігархічних кланів", оскільки перестати грабувати країну вони принципово не здатні і будуть використовувати будь-які методи попри будь-які морально-етичні табу;
- другий сценарій - це кардинальна зміна суті домовленості між лідерами великих бізнесових груп України. Заміна складових консенсусу бізнес-груп відносно України з існуючого формату - "домовились грабувати і вивозити на Захід, залишаючись жити на Заході", на формат - "домовились захищати і розвивати Україну, залишаючись жити і працювати тут".
Обов'язковою умовою зміни складових консенсусу є заміна персонального складу учасників такої і домовленості. Сьогоднішні учасники "олігархічного консенсусу" мали всі можливості змінити складові своєі домовленості і не скористалися цим за багато років. Вже не скористаються...Як може скластися "консенсус еліт"Новий "консенсус еліт" в Україні може виникнути як результат домовленності між новими бізнесовими групами, які зараз, можливо, і знаходяться близько до олігархів, але не приймають безпосередньої участі в "олігархічному консенсусі" і твердо для себе вирішили залишатись і розвивати свою справу тут, в Україні.Суспільство вже готове консолідуватись навколо ідеї "захищати і розвивати свою країну, залишаючись жити тут". Саме такий механізм укладання нового суспільного договору між новими елітами і суспільством може спрацювати.Обговорення:Как победить олигархию "консенсусу элит"- Достаточно ли будет только договоренностей между новыми бизнес группами?
Valentina Marchevsky Достаточно ли будет только договоренностей между новыми бизнес группами?
- Почему "маленькие олигархи без телевизора" смогут победить больших?
Igor Makarenko Почему "маленькие олигархи без телевизора" смогут победить больших?
- Кто такие "маленькие олигархи"?
Igor Makarenko Попробую предположить ответ, понятными словами.Речь идет о бизнесменах "средней руки", которые не хотят, а некоторые наверно и не могут построить себе "персональный рай" на Западе, как это делают "большие олигархи". В том числе потому, что слишком много вложились для построения своего персонального комфортного мира в Украине, отгородившись от окружающих проблем.Почему они предлагают сейчас, а не раньше?Потому что у бизнесмена обычно нет времени, сил и желания влазить в политику, тем более что это чревато. Что касается коррумпированного государства, то взятки просто включены в список затрат, и пока это не убивает бизнес, им проще с этим ничего не делать. А сейчас уже запахло жареным. Страна может прекратить свое существование, и вместе с ней рухнет налаженный комфортный мир бизнесмена.
- "Элиты" - просто слово. Они очень разобщены
Михаил Шустер "Элиты" - просто слово. Они очень разобщены (кроме центральной группы) и тем уязвимы, если не поднимать лапки после первого же "Закурить не найдется?"
- почему люди должны ваши идеи поддерживать?
Жанна Гуд Расскажите о себе - почему люди, на поддержку кого вы рассчитываете, думающие и эту недоздохло-совковую власть никогда не поддерживающие должны ваши идеи поддерживать.и если кто-то из вас при любой власти был востребованным профессионалом, то как так случилось с вами, что все происходящее перестало вас устраивать...где-то так ))"я иудеянин, родившийся в Тарсе Киликийском, воспитанный в сем городе при ногах Гамалиила, тщательно наставленный в отеческом законе, ревнитель по Боге, как и все вы ныне. Я даже до смерти гнал последователей сего учения, связывая и предавая в темницу и мужчин и женщин... ....когда же я был в пути и приближался к Дамаску, около полудня вдруг осиял меня великий свет с неба...."Gennady Shkliarevsky Не только не захотят, они даже не могут представить себе, что мир и общество могут быть организованы как-то иначе, чем организовано/дезорганизовано сейчас.Жанна Гуд нет, я о тех кто представляет - почему они должны захотеть поддержать именно этих "новых"...я не против поддержать, но я бы хотела знать что за личности стоят за идеями, не новыми в принципе т.к в этом мире все уде случилось - и организованное, и дезорганизованное. все только усугубляется или варьируется. успех или неуспех зависит от тех кто продвигает...поэтому мне, как думающему нестереотипному человеку, интересно все о людях. особенно корни, т.к они рассказывают о многом, если не обо всем)
- похоже на корейский опыт
Геннадий Чижиков Это похоже на корейский опыт...Владислав Оленченко Корейский опыт включает в себя массированную поддержку экономики Южной Кореи со стороны внешнего партнера. Поддержку в форме передачи передовых технологий и открытие своего внутреннего рынка для товаров, производимых в Южной Корее. Это создало необходимый приток инвестиций в страну и создало условия для технологического прорыва страны, потянувшего за собой потребность учиться и менять свои вековые устои среди корейцев.
- нужно ли бороться с олигархами?
Марина Мусиенко Зачем бороться с оригархами, скажите? Ведь мы, народ украины имеем работу только благодаря им. Не забывайте, что вокруг этих людей крутиться огромное число думающих людей, которые пытаются их направить в нужное русло.Проблема в том, что Украина - это один большой муравейник богатых людей, которые просто не могут договориться друг с другом...Наведите порядок в своём доме, в своей семье и тогда сознание каждого украинца перейдёт на другой уровень развития духовного и физического:) Надо верить, любить и делать что-то каждый день не только для себя любимого, но и для людей...это моё личное мнение, ребята:)Вадим Еремейчук А это не или-или больше. Им конец как явлению в любом случае, вопрос только как. Хочется, чтобы Украина с минимальными потрясениями это пережила.Михаил Шустер Беда в том, что у нас везде олигархи, на каждом уровне, у каждой кормушки. Олигарх в ЖЭКе-тот же Ахметов, только в масштабе 1:1000 и Ахметова ругает почем зря за то, что олигарх. За рулем маршрутки олигарх. В паспортном столе. В подъезде семья олигархов наркотой торгует, все об этом знают и ничего. Мы честно заслужили все, что с нами происходитВадим Еремейчук Не стоит сравнивать масштаб империи, оборот которой половина украинского ВВП и начальника ЖЕКа.Михаил Шустер Товарищи, да бросьте, опять обсуждаются вещи вне зоны влияния и контроля. Олигархи-это упрощение картинки, перевод стрелки народного гнева на абстракцию. Чтоб посвистеть, выплеснуть гнев праведный, то есть канализировать ресурс.Действовать нужно, против конкретных фамилий, до которых можно дотянуться.
- как преодолеть сопротивление олигархов
Nataly Bezmen С чего бы "большим олигархам", которые должны безусловно уйти, позволять вам и желающим прийти им на смену "новым договороспособным" позволять проделать это? И преодоление этого сопротивления потребует, скорее всего, не только возможности помахать у них перед носом новым договором народ-элиты.
- треба перестати буди надто "толерантними" до олігархів
Сергій Щокін Нам треба перестати буди надто ввічливіми і "толерантними" до олігархів. Розумні люди чітко бачать: олігархи будуть красти завжди. Вони не зміняться. Україна не є для них цінністю. Якщо Україна капітулює, розвалиться, зникне - вони не будуть перейматись. Олігархів не цікавить доля громадян України будь-яких національностей. Будуть олігархи - не буде України. Не буде олігархів - в України є шанс стати нормальною країною. Третього варіанта не існує.Gennady Shkliarevsky Ещё и как ценят! А где бы они без Украины так много денег бы нахапали? В Америке их не очень ждут.Владислав Оленченко Олигархи с удовольствием вытолкают из страны всё, что может шевелиться и укоротят жизнь остальным, лишь бы им не мешали реализовывать свою идею грабежа страны. Чем меньше граждан страны останется в Украине, тем больше можно украсть, как им думается. Дешевой рабсилы для обеспечения эксплуатации их активов в Украине - с тройным запасом...как им кажется.
- Почему потом "Олигархи" поменьше будут этот договор выполнять?
Nataly Bezmen Сами новые элиты. "Олигархи" поменьше и/или предприниматели. Ради чего им идти на договор ясно - прогнать монополистов и подрасти самим. Почему потом они будут этот договор выполнять? А не просто занять новые позиции и делать тоже самое? Потому что честные? Или потому что должны бояться? Значит, им сначала надо показать, чего им бояться.Вот и получается, что новый договор - и хорошо, и правильно, и будет. Но потом. Как следующий этап. А вы все время стараетесь представить все так, словно уже этого достаточно, что с этого можно начать. А так не работает.
- договор с опорой на "правильных" олигархов не будет выполнятся обществом
Александр Кочетков Своеобразный взгляд на новый Общественный Договор, который, по сути, выводит общество за его скобки, опять оставляя судьбу страны в руках не сегодняшних, но будущих олигархов. Но - "правильных" олигархов.Главная проблема, что такой Общественный Договор опять не станет выполняться обществом, если его опять отстранить от активного обсуждения и принятия.Настоящий Общественный Договор, по моему убеждению, должен быть написан "кровью сердца" как минимум активной части граждан Украины. Иначе - очередная профанация. Но в авангарде процесса - да, должна идти новая - патриотическая - элита.Ростислав Лукач По-моему, речь не идет о том, чтобы появились некие "будущие" (хорошие) олигархи. Цель - создать условия, чтобы украинские предприниматели могли развиваться, становиться богатыми БЕЗ дерибана бюджета, откатов госчиновникам, "своих" депутатов или ключевых медиа-ресурсов. Для этого нужна разумная, патриотичная экономическая политика. Как в развитых странах мира.Aleksander Ostapenko разобщенность ведет к поражению. До сих пор, за последние 2 года, не сказано ни единого слова, способного безусловно объединить. Тот факт, что какая-то локальная группа о чем - либо договорилась не гарантирует, что все общество присоединится к ней. Извините за банальность.Igor Leping Aleksander Ostapenko прав, разобщённость ведёт к поражению.Все олигархи, независимо от того в каком они лагере, волей-неволей объединены желанием умножать свои бабки и страхом потерять их. Они в любых условиях всегда договорятся, они вместе и у них одна цель.Противопоставить им у нас нечего. Партий много, столько же и амбиций, которые стоят выше всего остального. Раз не я, так и никто? А если поменять цель ради сохранения страны, перепрыгнуть своё я и найти компромиссы? Это патриотизм. Такому шагу поверит народ и есть возможность приобрести рычаги власти. Тогда появится возможность изменить что-то законодательно.
- Общественный договор — фикция
Gennady Shkliarevsky На этой ленте часто упоминается Общественный договор. Я хочу напомнить, что Общественный договор это не более чем фикция, придуманная Жан-Жаком Руссо, как следствие его аксиоматического принятия онтологического приоритета индивидуума. Такая аксиома имеет под собой оправдание такое же убедительное, как допущение плоскостности Земли, или принятие Земли как центра вселенной.Необходимо менять общественную практику.
- Де план ресурсної перемоги над олігархією?
Вадим Еремейчук Справа не в консенсусах, а в ресурсах. Де план ресурсної перемоги над олігархією? Просто консенсус? Really? Навколо чого його формувати?Є консенсус необхідності демонтажу олігархії — він залізний, де план навколо якого він буде оформлений? Окрім "вибери мене", ми з 2-5% будемо проти олігархів — сміхота, фейк. Де про публічний аудит та реприватизацію вкраденого? Дацюк може писати і про консенсус, тому що про олігархічні активи у нього вже було, всі решта хто говорить про консенсуси, та оминув питання ресурсів, звучать дивно.
- люди и их разум
Gennady Shkliarevsky Самые важные ресурсы человека это разум и другие люди.Разве вы не видите: вы все и есть тот самый настоящий ресурс.Владислав Оленченко Ресурс-то ресурс, но как его применить - вот где вопрос на вопросе... способ использования ресурса , кроме создания и развития политической партии, еще какой-то имеется?Gennady Shkliarevsky Ответ на этот вопрос может дать только живая творческая практика тех творцов, которые будут реализовывать ответ на этот вопрос. А творчество это всегда создание такого, что раньше не существовало и что не сводится линейной логикой к тому, из чего оно возникло. В творчестве всегда есть что-то ex nihilo.По этим двум причинам мой ответ на этот вопрос будет скорее телеономичным, то есть таким, который даёт направление но не описывает путь. В ответе на этот вопрос необходимо должно быть два аспекта: теоретический и практический. Оба одинаково важные и оба неразрывно связаны, причем не подчинением одного другому; то есть, они абсолютно равные и способствуют взаимному развитию.
- главный ресурс творческие способности каждого человека
Каждый человек творец и это не просто привлекательный лозунг. Каждый человек становится из бессознательного существа сознательным. Это творческий акт колоссальной мощности. У каждого из нас есть механизм, который делает это превращение возможным, но далеко не каждый из нас обладает способностью контролировать этот процесс с тем, чтобы творить когда захочешь, а не только когда получится. Понимание этого факта является главным условием практической деятельности, а выявление творческой способности у всех людей её главным содержанием.
- материальные ресурсы
Перед тем как начинать практическую деятельность нужно произвести учёт имеющихся в наличии материальных ресурсов. Это прежде всего активисты, которые и будут осуществлять эту практическую деятельность. Именно эти активисты и образуют местные ячейки.
- деятельность этих активистов
- а) Прежде всего они должны определить, какие общественные и гражданские организации существуют в данном месте. Причём общественные и гражданские организации нужно понимать широко. В жилом комплексе, где я живу, есть, например, ассоциация домовладельцев, которая собирается несколько раз в год. Это организация, которая может включена в данную деятельность.
- б) Активисты должны установить контакты с этими организациями и войти в курс проблем, которые поднимаются в этих организациях.
- в) Кроме этого, активисты и сами могут стимулировать возникновение организаций, например, созвав собрание жителей какого-либо района для обсуждения насущных проблем. В Америке, например, существует такая общественная форма как гражданское собрание (town hall meeting). Это собрание всех жителей по какому-либо поводу. Политики приходят на эти встречи. Не ислючено и желательно, чтобы активист был тоже членом этого сообщества (скажем как житель или как работающий в данной местности).
- г) На таких собраниях участника поднимают проблемы, которые их волнуют. Как правило, люди высказывают самые разные и возможно даже противоречащие друг другу мнения. И вот тут, активист должен показать свои качества лидера. Он или она должны содействовать процессу создания таких рамок, которые бы включали все высказываемые мнения, все точки зрения, как свои частные случаи. Это творческая операция. Более того, они должны содействовать тому, чтобы сами участники стремились бы строить такие рамки в обмене с другими участниками. Как пример такого действия могу привести Теодора Дяківа, который в этой ленте указал на возможность сочетания точек зрения высказанных мной и Игорем Макаренко. Такой же образ действий вытекает из трёхзначной логики, о которой пишет выше Виталий Тернавский. Таким образом можно выработать общую позицию каждой общности; причём именно эта общность сама выработает эту позицию и естественно, что все участники будут её разделять, а следовательно защищать и проводить в жизнь.
- д) Используя свои связи, активисты устанавливают устойчивые взаимодействия с другими общностями. Можно созывать общие собрания представителей для выработки таким же образом совместных позиций и решений. Причём, активисты должны обязательно обсуждать эти действия с членами тех организаций, которые они в данных взаимодействиях второго уровня представляют.
- е) Таки образом создаётся иерархическая многоуровневая структура с рамками, которые включают все мнения и точки зрения. Именно таким образом общество начинает вырабатывать мнения и политическую волю. Таким образом активисты и лидеры не являются чем-то посторонним по отношению ко всем участникам. Они тесно связаны с ними, они совместно с ними вырабатывают общие рамки и, естественно, что они не могут не осуществлять в своей политической деятельности мнений и политической воли всех создателей этих общих рамок.
- удовлетворение личности
участие в творческом процессе формирования политической воли и мнений, творческая реализация своих целей, является источником утверждения личности и удовлетворяет её насущную потребность в творчестве. Это огромный положительный стимул. Вспомните Майдан, где люди совместно творили и принимали постоянно творческие решения, и энтузиазм всех, кто принимал участие в Майдане. Никакие деньги не смогут противостоять такому энтузиазму. Майдан был стихийным явлением, но это не значит, опыт Майдана недоступен разуму и не может быть воспроизведён, но уже в более сознательно организованной форме.
- главный ресурс творческие способности каждого человека
- фінансовий ресурс
Вадим Еремейчук Є логіка революційного процесу. Якщо ви хочете перемоги олігархію, вона мусить бути позбавлена саме фінансового ресурсу, що потім призведе до втрати ними політичного, медійного, інтелектуального ресурсів і так далі. Якщо вони контролюють економіку, а значить політику і держ інституції, ну можна втішати себе у ФБ гуманітарними категоріями, що самим цінним ресурсом є час, наприклад.Владислав Оленченко Я не писав про методи знищення "олігархічного консенсусу". Це окрема тема. Але абсолютно очевидно, що олігархи мають бути позбавлені своєі "зброі", основні види якої названі в тексті. Це є однією з необхідних умов і ключових ознак фактичного успіху етапу знищення "олігархічного консенсусу". Але просте знищення "олігархічочного консенсусу" - цього недостатньо для виходу з колії.
- люди и их разум
- " правильный бизнесмен" автоматически не будет "правильным политиком"
Jenő Zsurky "механізм укладання нового суспільного договору між новими елітами і суспільством може спрацювати", а может и нет. Потому что в этом ходе мысли все то же стремление сохранить саму олигархическую модель.Беда в том, что бизнес ( торговля, в общем-то, как это унас понимают) и политика - все равно разные вещи. Они требуют разных подходов, строятся на разных основаниях. Поэтому мы зря считаем, что " правильный бизнесмен" автоматически будет "правильным политиком".Цель "бизнеса" в принципе одна-- материальная, получение прибыли. Это не плохо и не харашо -- такова эта вещь, этот род деятельности.Проблема видится в том, что опять же - все надцать лет схема "общественного мнения" такова : " у нас хреново с заработками, надо ставить к рулю "хозяйственников" ибо они умеют зарабатывать". Но факты показывают, что это не дает желаемого эффекта, шортвозьми!Тоесть нужны политики, в самом широком смысле. Самых разных масштабов - от городского и выше. Где их взять?
Пути победы над "олигархическим консенсусом"- конституционный процесс
Podgorna Viktoriya все робиться через один інструмент:) одночасномеханизм широко известен в мире - имела возможность лично общаться с представителями групп которые делали инклюзивный конституционные процессы (Общественного договора) в Тунисе, Исландии и референдум в Шотландии.Владислав Оленченко Это здорово, что где-то уже есть "успешные кейсы" и кто-то в Украине их изучил. Технология, которую реализовал "Тунисский квартет", не может быть воспроизведена один к одному в Украине, в силу того простого факта, что здесь кланы не станут "сидеть и смотреть", как какая-то там Хартия Будущего меняет основы устройства общества, что лишит кланы своего могущества и доходов.Podgorna Viktoriya Не будут. Для этого и нужен международный консорциум:) но без наличия субъекта он ресурсы не даст. А опыт Исландии для нас очень интересен - они отодвинули олигархов и самоорганизовались сами. Вопрос конечно сможем ли мы так сделать?!Владислав Оленченко Если ставить вопрос в такой коннотации: "сможем ли мы так сделать?", то мы попадаем в позицию "гадателя на кофейной гуще". Будет - не будет, сможем - не сможем, так - не так...Надежнее ставить вопрос по-иному: Что нужно сделать нам и как именно сделать, что бы граждане самоорганизовались, отодвинули олигархов, "перезагрузили" государство на основе другого общественного договора? Ведь в Исландии, в какой-то момент, чуть ли не половина граждан вышла на улицы, одновременно, под общими лозунгами и с единым пакетом требований к тамошним "правителям", которые банально перепугались до икоты и начали судорожно выполнять требования... Наши местные "керманичі" - из криминальной культуры и так просто не испугаются, чай не лохи позорные! Если затягивать уличный протест, то они обязательно воспользуются временем на попытки "немного поиграть мускулами" в виде репрессий против зачинщиков протеста - "агентов кремля" и обязательно попробуют "немного пострелять" на улицах, призывая к конституционному порядку во время "АТО" рассчитывая, что протестующие испугаются быстрее...
- Подписание нового Общественного договора должно сопровождаться очищением
Podgorna Viktoriya Подписание нового Общественного договора должно сопровождаться очищением, которое олигархия удачно обошла. Нужно выкинуть из субъектов договора политических столпов режима, большинство судей, налоговиков, ментов, прокуроров- это не лечится, перезапустить партийную систему как минимум.Иначе произойдёт реинкарнация системы в новом договоре. Как это сделать и на какие ресурсы это может сделать активная часть общества? - как минимум нужно стать субъектом - научиться не рыть в свою сторону, а объединиться. А ресурсы? Тут нам в помощь международный Финансовый консорциум которых на днях обсуждался в Атлантик Совет в Вашингтоне. Старым элитам его не дадут - а новой нужно структурироваться - на пути к чему два этапа: отстроиться от старых - очищение, и создание альтернативных институтов.Владислав Оленченко Так уже есть экспертное заключение международных организаций, которые занимаются борьбой с отмыванием "грязных денег" ...нужно погуглить, но цифры там примерно такие: за годы "независимости" из Украины украдено 160-170 млрд. $, ежегодно выводится из Украины 10-12 млрд. $. Но и столько же, примерно, воруется и остаётся внутри Украины.
- Не просить о новом консенсусе, а требовать его
Тадеуш Жаховский Будем надеяться, что движения типа Билецкого этому поспособствуют. Пока же помогаем и новым движениям чем можем. Не просить о новом консенсусе, а требовать его.
- сменить "паблик оферту"
Igor Makarenko Олигархи ни с кем не обсуждали договор конечно. Они сделали "паблик оферту", которую приняло и неукоснительно соблюдает большинство. Звучит она примерно так: "Голосуйте за нас, не суйте свой нос в политику, сидите тихо у телевизоров и жуйте гречку пока она у вас есть. Потому что без нас вы вообще умрете с голоду, страна развалится, повсюду будут стрелять и вас убивать. И вообще, никого лучше нас нет. А если вдруг кто-то высунется, то мы его быстренько засунем куда нужно".Решение, которое напрашивается — выдвинуть новую "паблик оферту", примерно такую: "большие олигархи воруют порядка 40 млрд долл в год (хорошо бы посчитать и перечислить все каналы и суммы, это реально сделать, но почему-то все скромно не делают это супер экстра важное дело), но проблема не столько даже в воровстве, а в том, что они убивают экономику, потому что им на нее наплевать, и потому что воруя каждую заблестевшую копейку, отпугивая своей сумасшедшей коррупцией родной и зарубежный бизнес, они не дают шанса экономике развиваться. мы, новая элита, взяв власть, отдадим народу половину этих денег (каждый год!), а вторую половину запустим на развитие экономики - через снижение налогов и реформы гос органов (в основном радикальным сокращением, заменой на информационные системы, привлечением коммерческих сервис-провайдеров, работающих на условиях конкуренции и т.д.).Если под этим подпишется активное меньшинство плюс мелкий-средний бизнес и миниолигархи, то это будет отличное начало.Следующим шагом будет публикация и принятие правил удушения на корню всяческих споров о цвете крышки унитаза, попыток самопиара и прочих актов сознательно или несознательно слить хорошее начинание на помойку.
- построение и внедрение масштабных инновационных проектов
Вадим Еремейчук Копирую симпатичное мне мнение Е.Юрьева:Смысл моего предложения в том, что современной политикой является не построение партий на основе модульных мэмов, персон или бюджетов, а построение и внедрение масштабных инновационных проектов, по принципу партиципативности, партии и прочие формы - это именно формы и ничего более. Сначала строится проект и вовлечение, а потом партия, а не наоборот. Это как в настоящем бизнесе, сначала создается бизнес идея, и бизнес проект, а потом регистрируется контора и создаются должности. Позорно, просто позорно выглядят эти унылые партийные проекты Ходорковского, парнасы, украинские полит.аферы, где вымучивают куцые идеи куцые люди, вокруг бюджетов или предполагаемых профитов. Но совсем убого, когда умные энергичные люди пытаются конкурировать с наемными троешниками на их поле, не контентом и энергетикой, а "партийным строительством".
- изменить правила игры (да, вопреки воле олигархов!)
Владимир Дубровский все куда сложнее, запутаннее и многограннее. И, да, много оттенков разных цветов, не черно-белое, как хотелось бы (и как бывало в самые острые моменты).Если очень широкими мазками - то, да, нужно сделать так, чтобы ликвидировать "олигархов" как класс, но не по-сталински, не физически (как бы ни чесались руки в отношении кое-кого), и, даже не разорив их дотла, а просто изменив правила игры (да, вопреки их воле!) на равные для всех.Государство должно перестать быть инструментом "зарабатывания" ренты.Поэтому - никакой, ни малейшей "индустриальной политики"; налоговая система, основанная на обложении, прежде всего, источников ренты (т.е., не допускающая "договоренностей"); радикальная дерегуляция и демонополизация... Жаль, упустили время для реституции "отжатого".А дальше - кое-кто из нынешних взбунтуется, кое-кто - смирится, а кто-то, возможно, и закричит, что он всю жизнь об этом мечтал. И во "втором эшелоне" будет то же самое, и так - до самого низу.Владислав Оленченко Ликвидация "олигархов" может быть осуществлена десятками разных способов и не обязательно их расстреливать в подвалах, по-сталински и даже разорять дотла не обязательно.Достаточно забрать из их рук государство, ибо они всегда будут применять государство только в качестве средства грабежа страны.
- играть на противоречиях олигархов
Владимир Дубровский Чтобы победить - нужно не переть бульдозером (нет у нас такового), а пытаться играть на противоречиях и раскалывать ряды противника. Тем более, что не все "олигархи" одинаково плохи и, возможно, действительно кто-то из них готов поддержать отлучение всех от "кормушки" - в обмен на то, что, скажем, не тронут его активы.Да, и угроза раскола страны в случае серьезного "наезда" на "олигархов", особенно - регионально укорененных - вполне реальна, хотя, к счастью, не настолько, как в 2014-м
- Нужна партия принципиально иного типа (связанная с обществом)
Gennady Shkliarevsky Нужна партия принципиально иного типа. Ибо если пойти по пути обычных партий, то тогда просто появится иная элита. Это никак не будет решением проблемы. Их можно выбить партией построенной на других принципах, связанной с обществом, а не диктующей или манипулирующей этим обществом.Taras Plakhtiy на мою думку, тут ключову роль грає вибір правильної послідовності запровадження змін. Я вважаю, що слід починати з партійної системи, а саме - з реструктуризації політичних партій.Адже саме вони, згідно Конституції змагаються за владу і набувають її в результаті виборів. І після набуття вже вони робитимуть все інше.До реаорганізацій партій просто нема достатньо потужного субєкта, здатного робити все одочасно.
- можна розглянути партію за прикладом Мондрагонської кооперативної корпорації
Партія що мала б в основі своїй принцип Мондрагонської кооперативної корпорації — була б не переможною.І олігархічні ігри з будівництвом купи заводів (інших робочих місць) не пройшли б , бо не змогли б замінити таку орг. ЗВІЧАЙНО треба поменьше застосовувати лівацькі теми (але спільна власність на деякі речі,поряд із приватною - мала б своє місце).Приваблива можливість торгувати своїми виробами та послугами в макс. вигідних умовах. Так само і їх купівля(товарів,послуг). Лише задовольнивши примітивне можна створити високе.
- можна розглянути партію за прикладом Мондрагонської кооперативної корпорації
- баланс иерархические и неиерархических взаимодействий
Gennady Shkliarevsky Рискну предложить следующее:
- Мы живём в период, когда творческий подход к знанию становится основным средством и продуктом производства.
- Истоком творчества являются неиерархические (горизонтальные) взаимодействи между равными.
- Иерархические взаимодействия необходимы исключительно для оптимизации и сохранени созданного.
- При доминировании иерархических взаимодействий, мы не можем осознать того, что возникает в процессе спонтанного развития цивилизации, а следовательно у нас нет инструментов контролировать это развитие.
- Решение состоит в создании системы, где иерархические и неиерархические взаимодействия были бы уравновешены.
Это в абстракте. А на практике (скажем той же Америки) скажу, что нам необходимы прежде всего партии, лидерство в которых бы состояло не в том, что лидеры формулируют идеи, под которые потом мобилизуют рядовых членов и население в целом; а прежде всего в участии рядовых членов и гражданского общества в целом в формировании политической воли и мнений, которые выражают лидеры. - элиту надо выращивать
Vladimir Shimalsky Патриотическая элита, сочетающая в себе патриотизм, этические начала и серьезные политико-экономические знания, должна пройти через национальные "public schools" (а до этого и какие-то особые детсадики с разумными руководителями), потом пройти украинские оксворды с кэмбриджами - и тогда(может быть) они, действительно, смогут возглавить страну.А разрыв между болезненными ожиданиями широких масс населения (в течение 25 лет(!)и "реальной политикой", которую успешно проводит сегодняшняя "элита", рождает социальный тромбоз, а затем психоз, который придётся лечить новым гуманным "инженерам", когда/если они появятся...
- возможное введение Западом лишения возможности вывоза
Igor Makarenko Есть еще вариант: введение персональных санкций Западом и лишение больших олигархов возможности вывозить награбленное на запад, и возможности там жить, включая учебу детей. Это может заставить олигархов несколько улучшить ситуацию в стране.
- переходить к олигополии
Олександр Рожко Природнім та ефективним шляхом роз`вязаня проблеми є, звісно, не "ликвидация олигархов", а перехід від олігархічних монополій до олігополії.Тому треба вітати та підтримувати усе, що сприяє цьому.
- примусити прийняти закон про відповідальність за виборчу програму
Олег Білоус В любому випадку, буде протистояння Системи. Як би ми не хотіли змін, змінити цю Систему на щось нове одним рухом неможливо. Побудова нових відносин потребує часу. Тому необхідно зробити такий крок який би привів до зміни Системи, як би вона не пручалася. На мій погляд, фундаментом Системи є безвідповідальність за дію або без дію.Тому вважаю, що першим кроком потрібно примусити прийняти закон про відповідальність за виборчу програму. Цей закон буде доповнювати закон про імперативний мандат. Згідно цього закону, любий хто порушив свою виборчу програму (по факту голосування в раді, внесений законопроект, наказ ...) на протязі 2 тижнів складає мандат.Два тижні даємо партіям (вони можуть скористатися імперативним мандатом), інакше вся партія лишається мандатів. На ці міста проводяться довибори згідно законодавства. Цей закон повинен працювати для всіх виборчих посад: депутатів всіх рівнів, мерів, Президента та інших якщо будуть. Що це нам дасть: посилення політичної конкуренції - приведе нові політичні сили і змінить цю "еліту", відповідальність політиків за свої дії буде наступати відразу, а не так як зараз "до наступних виборів", що збільшить вплив суспільства. Це виб'є фундамент у цієї Системи.
- Добиваться люстрации персонально
Ростислав Лукач А мне кажется, самое время прогрессивным силам настоятельно доводить наиболее скандальные кадровые вопросы до результата. Например, давить акциями прямого действия на насирова или какого-то одиозного прокурора, судью. Вот не отставать, пока обгадившегося чиновника не уволят. Причем, - не только в центре, но и на местах. Добиваться люстрации персонально.
Есть ли готовность общества?- чи готово суспільство для укладання нового суспільного договору
Valentina Marchevsky Действительно ли готово суспільство для укладання нового суспільного договору між новими елітами і суспільством? Кого вы видите в качестве своей местной новой элиты, которая готова защищать и развивать Украину, оставаясь в ней жить и работать?
- "суспільства" не існує
Андрій Стесін "суспільства" не існуєВладислав Оленченко Існує. Форма існування суспільства досить складна, щоб побачити його вцілому, але суспільство існує.Андрій Стесін Щиро жаль, але - ні. Є люди, кожен особисто. Відповідай за себе, і припини гавкати на абстрактні псевдо-сутності. Кажи відкрито, очі в очі.Людям. Особисто. Кожному.
- готовність суспільства — це не політичний проект
Юрий Корецкий "Суспільство вже готове консолідуватись навколо ідеї "захищати і розвивати свою країну, залишаючись жити тут"- можливо, але це не політичний проект, і на рівні таких формулюваннь ніколи проектом не стане.
- яку ідеологію запропонувати суспільству
Теодор Дяків Добрий висновок "суспільство вже готове консолідуватись".І тут багато залежить від того, що м и можемо йому запропонувати в якості ідеологічної платформи для реалізації ідеї "захищати і розвивати свою країну ..."?
- У ГО сегодня отсутствует консенсус относительно ценностей, которые способны объединить
Aleksander Ostapenko Существующие элиты в прошлом и настоящем консолидированы вокруг идеи "майнить бабло".Майдан объединил общество вокруг национальной идеи "Ні!" - неприятия того будущего, в которое на глазах рушилась Украина.У представителей ГО сегодня отсутствует консенсус относительно тех ценностей, которые способны объединить сколько-нибудь активные силы гражданского общества.
Как получить общественную поддержку- что нужно здравым силам
Igor Makarenko А что же нужно здравым силам:1. Договориться о самом минимальном общем базисе, меньше которого иметь нет смысла2. Построить конкурентную среду, где честно побеждают здравые идеи а не горлопаны3. Победившие идеи принимаются к исполнению всеми, без выпендривания4. Здравые силы берут на себя заботу о вате вместо олигархов, терпеливо объясняя ей преимущества: олигархи - это мачеха, которая держит вату в черном теле, а здравые силы будут заботиться по честному. И показать им суммы, которые воруют олигархи, и значительная часть которых в случае перехода ваты под крыло нового "опекуна", будет направлена на
- уважительное отношение к людям
Gennady Shkliarevsky Переустройство должно начаться с отказа от элитарности и уважительном отношении к людям. Поверьте мне что все люди это уважение понимают и ценят. И всем людям есть что сказать на локальном уровне их функционирования, но часто и на более глобальных уровнях.Igor Makarenko Люди, которые не понимают, что ими манипулируют, их же руками делая их жизнь все хуже, заслуживают помощи и заботы.Все, что происходит — результаты "мудрого" выбора этих людей.Люди как дети и власть их обманеттут такая аналогия - в политическом смысле большинство населения - дети. вы бы выгнали детей на улицу, чтобы они сами решали свои проблемы?дети нуждаются в заботе.В своем ОСББ им нужно учиться решать свои проблемы самостоятельно. Но даже на этом уровне в большинстве случаев их обманывает банда из нескольких человек, которые захватили власть.Gennady Shkliarevsky Как можно говорить о взрослых людях, что они как дети. У них есть семьи, они заботятся о детях, планируют будущее семьи, заботятся друг о друге и близких.Часто среди людей занимающих очень видимое место в обществе я вижу больше инфантильности, незрелости и эгоцентризма, чем среди людей менее заметных.Владислав Оленченко Не вижу противоречия...дети заслуживают уважения, но это же не означает, что им нужно давать спички и оставлять одних в доме.
- честность перед людьми
Сергій Опря Честность необходима людям. все остальное ерунда. белый лист бумаги - честность и ответственность.Gennady Shkliarevsky Честность и ответственность безусловно важны, но очень важна и структура функционирования.В США, например, сенатор Сандерс--демократ, который бросил вызов машине Клинтонов--был поддержан примерно 15 миллионами людей. Хиллари и Обама сломали его, да и ясной теории у него не было. Именно возможность автономного действия привлекла к его кандидатуре миллионы людей.
- єдність на основі різноманітності
Теодор Дяків Отже мова йде про єдність на основі різноманітності. Це, вважаю, один з постулатів українського суспільства, відомого своєю природною поліетнічністю, поліконфесійністю, проте - одночасно і визначеністю та єдністю комплексу елементів цивілізаційної матриці.
- надо что-то положить каждому
Михаил Шустер Все ждут, когда кто-то построит им страну, в которой им будет хорошо. Так не будет. Чтобы что-то взять, сначала нужно что-то положить. КАЖДОМУВладислав Оленченко Так людям кажется, что они положили. Хуже того, положили "с горкой", больше, чем требовалось на налаживание нормальной жизни в своей стране...Кто терпение положил, кто молчаливое согласие на дерибан совместной собственности граждан, кто положил здоровье и даже жизнь... Понимаете? Люди полагают, что уже все положили сверх нормы, а оно асе хуже и хуже.
Теория- цивилизация научилась создавать проблемы, но не решать
Gennady Shkliarevsky 1. То, что переживает Украина в настоящее время, может быть и происходит в более острой форме, но это далеко не уникальное явление. Его переживает весь мир.2. Главная проблема настоящего периода состоит в том, что наша цивилизация достигла уровня развития, когда она может создавать проблемы огромной мощности, но не имеет инструментов разрешать эти проблемы. Это значит, что мы, как цивилизация, не понимаем направление развития нашей цивилизации и не можем им управлять.ьное это просто разговор для выхода энергии.
- решению этих проблем лежит в другой плоскости
Gennady Shkliarevsky Мы пытаемся разрешить наши проблемы теми средствами, которые мы знаем, а они разрешить не могут, потому что они находятся на уровне организации, которая является более слабой, чем та, на которой мы действительно находимся. Путь к решению этих проблем лежит совсем в другой плоскости и требует иного мышления. А мы не можем выйти за рамки привычного. Вот и бьёмся, как рыба об лёд. Необходимо новое представление о мире.Многим то, что написано выше, покажестя слишком абстрактным и академическим. Им нужны решения здесь, сейчас и теми средствами, которые им доступны. Но в том то и дело, что эти средства не обладают достаточной мощностью. Нужно понимать куда идёт цивилизация, чтобы определить в чём состоит проблема и какие необходимы средства для её решения. Всё остальное это просто разговор для выхода энергии.
- аксиоматические установки
Gennady Shkliarevsky Есть аксиоматической установки:
- с приоритетом на индивидуума.
- приоритет коллектива.
- где и индивидуум и коллектив являются производными более общей онтологии социальной реальности, включающей обе эти как свои частные случаи.
Владислав Оленченко вот с этой третьей установкой у нас в культурном слое - беда.- Вторую отбросили, отведав "коллективизма" сполна.
- Первая завела в тупик.
- Третьей - не просматривается.
- Первичен индивидуум, его желания и цели
Igor Leping Кто-то из великих сказал, что без зеркала мы себя не видим. Как-то так. Другими словами, мы оцениваем себя через оценку внешнего мира. Без этого мы никто.Давайте посмотрим в корень проблемы. Человек по своей сути эгоистичен, он таким создан. Если он не видит для себя выгоды, у его организма не проявится импульс к действию, энергия. Под эгоизмом я подразумеваю не только желания получить что-то физическое, к нему относится всё получаемое, вплоть до одобрения его действий остальным социумом. При этом он способен что-то отдать этому социуму, если при выборе важность получения превысит важность отдачи.Первичен индивидуум, его желания и цели.В нашем случае важно желание личности видеть своё будущее в своём родном социуме, его желание развивать этот социум наилучшим образом, что в конечном виде даст возможность этой личности прийти к своей цели увидеть себя наполненным и счастливымПосылка: Человек создан эгоистом. Значит хлопцы, которые идут добровольцами на Донбасс и там погибают, делают это для собственного удовольствия? Не залазьте в эту ловушку. Человек, как и всё в природе, не эгоист и не альтруист.Если уж на то пошло, то он эгоцентрик, то есть видит мир через себя. Однако и это не описывает природу человека. Когда-то мы видели мир плоским и землю в центре вселенной, но поняли, устранив себя из центра мира, что Земля круглая и не в центре вселенной.
- незрілість суспільства
- ---------------------------------------------------------------------------
- Сборка по 4-м статьям (ДС) Архив
Зміцнення олігархічного консенсусу
- Суть сьогоднішнього "олігархічного консенсусу"
Суть сьогоднішнього "олігархічного консенсусу" легко побачити, якщо поставити питання наступним чином: а з приводу чого саме досягли згоди ватажки бізнесово-кримінальних кланів родом з 90-х по відношенню до України?Клани як сталі групи власників значних активів в Украіні, які "вдало прибрали до своіх рук" промислові гіганти УРСР, надра та комунальну інфраструктуру, які "озброєні" телеканалами, спецпідрозділами для захоплення контролю над інститутами держави Украіна (те, що на побутовому рівні називають українськими політичними проектамиш та політиками), "озброєні" фінансовими ресурсами та залежними від них найманими працівниками своіх корпорацій, "озброєні" десятками тисяч охоронців під виглядом спецпідрозділів МВС (наприклад - "Титан", "Беркут" чи "Омега") та комерційних охоронних фірмНавіть поверхневий аналіз іхніх дій дає однозначний висновок: для них ніколи не стояло питання що ім робити з Україною. Грабувати і вивозити награбоване на Захід - це єдина ідея, яку вони реалізовують з перших днів свого існування і навколо реалізації якої досягли консенсусу!При уьому важливо акцентувати - олігархи виконали свою особисту програму-максимум на життя і зараз їх головне прагнення - не допустити принципових змін в країні і звісно, уникнути будь-якої відповідальності за свої дії, навіть без відповідальності політичної. Адже, "телевізор в руках" дозволяє їм міняти "українських політиків" з будь якою періодичністю, не втрачаючи операційного контролю над головними інститутами держави.
- Зміцнення олігархічного консенсусу
Олексій Роговик Очевидно, що лише декілька місяців назад ми очікували, що політична осіньрозірве систему масовими тарифними акціями протесту, або хоча б достроковими парламентськими виборами. Однак чинна недокоаліція на чолі з Президентом Порошенком не тільки стабілізувалася, але й пішла в серйозний реваншистський наступ. Уже на останній великій прес-конференції Порошенка відчувалося, що він відчуває смак консолідованої влади і більшу впевненість у власних політичних перспективах. Президент консолідував у своїх руках усі основні важелі влади, а отже, по суті, сформував політичний режим «по-своєму».осенью процесс только начался, необходимо дождаться весныНе дарма голова його фракції Ігор Гринів заговорив про можливий другий термін Порошенка, а Марія Жартовська та Роман Кравець у статті «На екваторі. Як Петро Порошенко готується до другого терміну» описують внутрішньополітичні процеси щодо підготовки до другого терміну. А те що вибори в Україні за дійсної виборчої системи залишаються фікцією продемонстрували довибори до парламенту. На них олігархічний консенсус за допомогою гривно-гречко корупції переміг усе крім популізму Тимошенко.Паралельно Порошенко створив «вітрину антикорупційної реформи» через бурхливу інформаційно-прокурорську діяльність Юрія Луценка та «вітрину економічних реформ» через роботу уряду на чолі з Володимиром Гройсманом. І те, що ці «вітрини» почали працювати на Порошенка, стали свідчити дані соціологічних опитувань, де розрив між БПП і “Батьківщиною” став скорочуватися. Різні соціологічні опитування показували розрив у -7% (у серпні), +0,5% переваги (у вересні), -0,9 % (у жовтні). Прогноз ситуації швидше за все буде складатись на користь команди президента, адже він вдало маніпулює та зміщує акценти, переводить відповідальності на окремих членів своєї команди. У цьому сенсі, варто чітко усвідомлювати що час грає за режим і проти опозиції.Ще одним фактором зміщення консенсусів стала послідовна та непослідовна поведінка політичних парламентських партій. «Народний Фронт» удався до активного військово-безпекового популізму, чим порізав предмет конфлікту консенсусів у зовнішній політиці (принаймні в питанні політики щодо Росії, референдуму щодо Донбасу та візового режиму точно). У парламенті громадський консенсус додатково різали і ріжуть питаннями про мораторій на продаж сільськогосподарських земель та іншими питаннями. У свою чергу, єдність опозиційного фронту час від часу розривали різні партії, які бігали то в опозицію, то в ситуативні провладні голосування (до прикладу, «Самопоміч»). Це розщеплювало громадський консенсус і дезорієнтувало його як організм.
- Моделювання конфлікту навколо напрямку та темпу реформ
Олексій Роговик У новій моделі замість конфлікту суспільства (громадського) з владою (олігархічною) моделюється інший конфлікт. Коаліція за рух в напрямку реформ з низьким темпом (олігархічна субменшість у співпраці з інтегрованими елементами громадського консенсусу) проти всіх інших (не інтегрована частина громадянського консенсусу та усі так звані «популістські сили»).У результаті суспільство та групи охочих до реформ України штучно поділяються на:
- а) прихильників реформ, що виступають за жертву темпом реформ заради збереження напряму,
- б) прихильників швидкого темпу та правильного напряму реформ,
- в) прихильники нереформ.
При цьому представників другого напрямку називають «ворогами» реформ, адже їхнє бачення представляють як неконструктивне, нереалістичне та таке, що не сприяє реформам. Таким чином, дуже вдало два реформістських сегменти суспільства конфліктують між собою. На сьогодні цей конфлікт і є стовпом глибокої кризи громадського консенсусу.Стара формула передбачала, що більшість визначає напрям реформ, а меншість визначає її темп. Тепер більшість втрачає здатність визначати навіть напрям реформ, а тим часом нова субменшість визначає темп та напрям не тільки впровадження окремих нереформ, а їх гібридного відкату назад.Ці процеси ми можемо побачити у спробах:- перерозподілити «антикорупційні повноваження» від НАБУ на користь Генпрокуратури (законопроект 5097 щодо спорів про підслідність НАБУ, законопроект 5177 щодо контролю ГПУ щодо НАБУ, законопроект 5212 щодо права ГПУ забирати справи в НАБУ);
- зірвати «недореформу» Прокуратури (законопроект 5177);
- зірвати електронне декларування (законопроект Донець 5079 та поправка Гриніва 5192);
- Верховного суду оскаржити судову «недореформу» у Конституційному суді;
- спроби оскаржити у суді функціонування системи закупівель ProZorro.
- Что имеем сегодня
- статья Роговика — о том, что есть сейчас, Дацюка — как хочется и как надо
Критиковать-то, конечно, можно. И даже упрекать отсутствием позитивной перспективы (которой Роговик, действительно, не предложил) - это вообще любимое обвинение СД по отношению к интеллектуалам.Однако эти две статьи написаны с совершенно разных позиций. Про теплое и про мягкое. Одна - попытка посмотреть на ситуацию сверху и описать что есть на сейчас. Вторая - при согласии, даже, с доводами первой, описывает как хочется и как надо.
- відбувається посилення олігархічного консенсусу
Сергій Ходаковський Заява депута Безбаха про створення депутатської групи за відновлення економічних зв'язків з росією та скасування санкцій проти неї, яку він зробив 11 жовтня, свідчить про посилення олігархічного консенсусу та його мовчазної підтримки з боку влади.Це може привести до реваншу колишніх, за спинами яких стоять олігархи, що втрачають свої надприбутки через розрив зв'язків з агресором. Вони готові здати країну, в надії відновити можливість і далі грабувати Україну. Тому актуальність досягнення громадянського консенсусу як ніколи висока.
- "влада" не рєптілоїди з Марсу - вони ще й представники "громади"
Вікторія Кірєєнко Сергію, Ви вперто вкидуєте тезу "влада" vs "громада". Представники "влади" не рєптілоїди з Марсу - вони такі ж самі як і представники "громади" та є втіленням усіх бажань "громади". Звісно, щи Ви це чудово розумієте, тому виникає підозра що ви це робите навмисно далеко не заради пошуків "істини" а переслідуючи якісь зовісім інші цілі.
- влада штовхає до ДЕПРЕСИВНОЇ території
З такими підходами до вирішення складних проблем, які останнім часом все частіше використовує влада, все закнічиться ФЕДЕРАЛІЗАЦІЄЮ, а якщо НІ ТО ЗНАЧНОЮ втратою населення, яке без вагань скористається можливістю покинути державу.В цьому випадку сильна, креативна і творча частина молодих людей залишить державу, залишивши владі ще більш ускладнену проблему забезпечення пенсіонерів, яке виникне автоматично за відсутності збільшення податків у бюджет (тупо не бути кому платити, всі заробітчани покинуть державу). Тоді це буде найбільша в світі ДЕПРЕСИВНА територія. Тоді питання захвату її і розшматування на куски буде лише справа часу.
- загроза федералізації
І до реці (про федералізацію) вчорашній виступ губера з Закарпаття це лише перший дзвінок. НІ, те що я пишу про федералізацію не значить що я її палкий прихильник. АЛЕ будь ласка пригадайте події 2004 (М-1) та 2014 років (М-2). Питання легітимізації влади першими поставили обласні ради. Безпоседньо саме тоді Львівська, Івано-Франківська та (здається) Чернівецька ПЕРШИМИ заявили що не признають владу Лже_овоча і більше йому не підкоряються.Що це як не махровий сепаратизм і явні ознаки федералізації ??? Чому цей сценарій не може бути відтворено знову ???Адже люди не погодяться (особливо пасіонарії і волонтери) бути вічними "терпілами" і мовчазно спостерігати за тим як шоколадка постійно симулює шлюбний оргазм з народом і називає все це "реформаторством".І може Садовий не вміє виносити сміття з квартири і тим більше його утилізовувати, але мобілізувати лохторат за умови загальної ЗНЕВІРИ до влади я дуамю йому вдасться БЕЗ проблем...
- навіть за умов зміцнення олігрхічного консесусу — криза нікуди не дінеться
Так що навіть за умов зміцнення олігрхічного консесусу, політична криза (що досталась нам в спадок) НЕ розв'язується, вона згідно закону збереження матерії переходить з одного стану в інший, але все одно кризою бути не перестає. А відповідно буде пошук її вирішення, як зубна паста яка шукає собі вихід із закритого тюбика на який випадково наступили....
- олігархи — внутрішні вороги
Ми зараз у стані США початку минулого століття. І рішення Теодора Рузвельта актуальне, може у нас воно повинне бути радикальнішим – з монополіями і монополістами-олігархами – жодного консенсусу. Вони наші внутрішні вороги і жирують на договорняках з ворогом зовнішнім та нашій громадянській незрілості-інфантильності та розрізненості потенційних передових сил суспільства.Ми ведемося на їх контрпропаганду і два тижні песмоктуємо квартиру Лещенка, не задаючи питань, а яке походження капіталу президента та інших осіб у владі. Ці особи повинні повернути у бюджет країни відсоток награбованого, легалізувати разом з нами всі капітали і далі жити чесно на рівних правах навіть з бабусею в глухому селі. Інакше ми залишимо дітям перспективу Коліївщини, бо вони цього терпіти вже не будуть. Невже хочемо їм долі Сербії? Втрачаємо такий дорогий час.Jenő Zsurky Мы только-только подходим к признанию того, что "олигархия" нам привычна и понятна, в СССР это была власть " у людей с партбилетом". И только крах двадцатилетнего поиска правильных олигархов заставляет видеть НЕОБХОДИМОСТЬ уйти от олигархической модели...Олигархия, то есть " власть немногих" -- это привычное состояние нашего общества. Увы. Поясню. Для нашего общества привычно - власть была " у людей с партбилетом" Это было вполне принято, и матюкая на кухнях, а позже уже иза пивком почем свет стоит, добрая половина деятельных людей тем не менее становилась в очередь за этим билетом, с мечтой попасть в круг.Ничего личного, токо бизнес :)Поэтому и не удивительно, что КПСС отдала черту душу относительно тихо, и никто не стал рвать тельняшку из 18 миллионов.Как ни парадоксально, но общество бывшего СССР по "уровню сребролюбия" намного превосходит те общества, где "царил капитал и страсть к наживе" :)Но как? Практика " истребления как класса" показывает, что это бессмыссленно -- истребившие автоматом становятся новыми олигархами.
- усунути олігархів від влади
mihaylenco _Межа існування антагоністичного до олігархів громадянського консенсусу – факт існування олігархів. Допоки олігархи не будуть знищені...Є три способи знищення олігархів:1. Знищити фізично.2. Забрати в олігархів всі активи.3. Усунути олігархів від влади, і більше туди не допускати.Перший спосіб не годиться, бо держава негайно опиниться в міжнародній ізоляції. Жорсткішій, ніж північна корея.Другий спосіб найбільш відповідає інтересам держави, але також не годиться. Міжнародна ізоляція буде така сама, як в північної кореї.Третій спосіб – найважчий, не дасть миттєвих результатів, величезний ризик реставрації олігархату. Але це єдиний шлях, який нам дозволить міжнародна спільнота.
- статья Роговика — о том, что есть сейчас, Дацюка — как хочется и как надо
- Сумний вибір молоді
Як би там не було, але переважна більшість активної частини суспільства відчуває, що так Україна більше жити не може. Молодь - та взагалі опинилась перед сумним вибором: вже їхати з України, чи їхати з України трохи пізніше..
- Шлях веде до катастрофи
25 років намагань "цементувати" Україну на основі такого "олігархічного консенсусу" - ця конструкція вичерпала ресурси для свого існування. Це вже відчувалось восени 2013-го, а теперішній "рімейк режиму януковича" у виконанні клану Порошенка - це шлях України до гарантованої катастрофи історичного масштабу.Неминучість такої катастрофи - це те, що вже навіть не викликає суперечок між експертами. Суперечки іноді бувають тільки відносно часу такої катастрофи, при спільному розумінні, що чим пізніше відбудеться катастрофа, тим більшими будуть її масштаби і гіршими наслідки.
Що буде відбуватися далі- Чого чекати на майбутніх виборах
Олексій Роговик Замість висновку. У Адміністрації Президента вже повним ходом йде підготовка до виграшу майбутніх президентських виборів. Результат цих виборів напряму буде залежати від того, у якому стані і співвідношенні до них підійдуть громадський та олігархічний консенсус. Уже зараз очевидно, що імовірність дочасних виборів є низькою, а тому головна битва розгорнеться на виборах президента. Команда Президента може висунути чи самого Порошенка, чи Гройсмана, чи Луценка, але складається враження, що опозиція не зможе запропонувати кандидата, який зможе їх перемогти. Тимошенко, Ляшко і вже тепер Садовий з цим завданням навряд чи впораються. Ляшко в принципі, Садовий внаслідок «сміттєвого скандалу», а Тимошенко через велику дискредитаційну кампанію, яка неодмінно розгорнеться, коли справа дійде до «смаженого». Кандидат від влади однозначно переможе будь-якого кандидата, що пролізе від опозиційно-регіоналівських партій (Рабінович-Мураєв, Бойко чи ще хтось).Тому надія залишається лише на збереження громадського консенсусу, максимально широких його меж та альтернативи тому, що готує Адміністрація Президента. Чи це Святослав Вакарчук, чи хтось з вже «традиційних політиків (згідно з даними травня-червнянайрейнтиговішими були, до прикладу, Анатолій Гриценко, Валентин Наливайченко, Надія Савченко), хтось з молодих політиків (згідно з даними опитувань станом на липень найрейтинговішими, до прикладу, були Єгор Соболєв, Мустафа Найєм, Ігор Луценко, Владислав Касько, Василь Гацько та Олександр Солонтай), чи ще нікому не відомий політичний джокер.
- не варто переоцінювати "рейтинги" президента
Tetiana Hranchak Думаю, що не варто недооцінювати суспільство і переоцінювати "рейтинги" президента.. (маніпуляції породжують маніпуляції у відповідь, що проявляється в некоректних цифрах). З ВР, опозицією, коаліцією все було вже зрозуміло після обрання Гройсмана.Акції просто зараз нічого, крім випускання пари, не дадуть, отже варто "акумулювати" енергію, яка ще знадобиться. Що стосується перспективи перемоги Порошенка на виборах президента - упевнена, що цього не буде. Люди, які пройшли Майдан і "післямайдання" не голосуватимуть за нього.Його можуть підтримати потенційні "біло-блакитні", оскільки їм навряд чи варто сподіватись на перемогу когось від Оппоблоку (уточнення - у випадку, якщо реінтеграція окремих районів Донбасу не відбудеться), підтримає адмінресурс. Оце, власне, і все..Багато чого залежатиме від конкурентів, тому цікаво буде поспостерігати за тим, кого саме "топитиме" влада зараз)) Ну і суспільство, звісно, має визначатись. При цьому будь-які інспіровані владою скандали навколо окремих політиків в результаті можуть бути використані на їхню ж користь за принципом "б'ють, отже бояться"
- нестійкість уподобань людей
Tetiana Hranchak Швидше, варто говорити про "гнучкість", змінюваність даних, отриманих в результаті маніпулятивних впливів. Така динаміка змін свідчить про нестійкість уподобань, а отже в умовах потужної піар-кампанії можуть бути й інші результати.
- нема довіри внутрішній президентській соціології
Я особисто внутрішній президентській соціології не довіряю абсолютно - для того, щоб довести свою потрібність і ефективність, технологи президента намалюють що завгодно) З наведених результатів довіру викликають лише дані КМІСОлексій Роговик суть навіть не в соціології. а в загальному тренді політичної системи
- реальної альтернатива поки що немає
Вош Печена Президент узурпував? Блок президента має найбільшу кількість голосів в раді. Ви дивуєтесь, чому основні посади за ним? Чи може президент вибори сфальшував?"Вакарчук, Гриценко, Наливайченко, Соболєв та інші" це можливі президенти? та ви жартуєте...
- засмучують київськи вибори
Tetiana Hranchak Останні київські вибори реально засмутили - явка і результати доволі симптоматичні
- Два сценаріі розвитку подій
Звідси легко побачити, що шанс вирвати себе з коліі до катастрофи Украіні дають два сценаріі розвитку подій:
- перший - це повна ліквідація "олігархічних кланів", оскільки перестати грабувати країну вони принципово не здатні і будуть використовувати будь-які методи попри будь-які морально-етичні табу;
- другий сценарій - це кардинальна зміна суті домовленості між лідерами великих бізнесових груп України. Заміна складових консенсусу бізнес-груп відносно України з існуючого формату - "домовились грабувати і вивозити на Захід, залишаючись жити на Заході", на формат - "домовились захищати і розвивати Україну, залишаючись жити і працювати тут".
Обов'язковою умовою зміни складових консенсусу є заміна персонального складу учасників такої і домовленості. Сьогоднішні учасники "олігархічного консенсусу" мали всі можливості змінити складові своєі домовленості і не скористалися цим за багато років. Вже не скористаються...
Криза громадянського консенсусу- Чи є можливим колапс громадського консенсусу
Олексій Роговик У квітні цього року Сергій Дацюк публікацією «Війна та мир в Україні» запустив нову суспільно-політичну дискусію щодо громадськогота олігархічного консенсусу. Ідея була підхоплена у низці наступних матеріалів і тоді здавалося, що ці консенсуси були на стадії фінального становлення, і що конфлікт між ними стане лінією розлому та фактором зміни всієї системи влади.с олигархами понятно, у них есть имена, а вот какое имя у гражданского общества, где субъектность, кто с кем находит консенсус, где представители таого самого общества или они сами себя назначили?На жаль, нині можна з усією впевненістю стверджувати, що лінія політичного розколу зміщена, а межі та ідентифікація учасників двох консенсусів настільки розмита, що мова може йти про колапс ідеї. Це означає, що стало значно менше шансів на те, що громадський консенсус через лінії розколу зможе демонтувати провладний олігархічний консенсус.Одразу варто відзначити, що до можливості колапсу передусім громадського консенсусу призвели як політика провладних політичних гравців, так і поведінка гравців на усіх рівняхполітичної опозиції. Під ударами цієї поведінки постав сам предмет конфлікту між консенсусами, а саме незгода більшості українців зі стовпами внутрішньої політики (протидія реформам, узурпація влади) та зовнішньої політики (Крим, Донбас, міжнародний тиск).Снова политики виноваты, общество тут не причем.Если делить промахи, то на всех поровну. Мы все в одной лодке, только гребем по-разному.
- Причини серії поразок Революціі Гідності
Владислав Оленченко Останнім часом зустрічається багато розмов відносно причин серії поразок Революціі Гідності за майже три роки після початку Майдану.
- незрілість суспільства
Владислав Оленченко Одні кажуть, що причина полягає у суспільстві, його незрілості і нездатності відповідально виконувати обов'язки громадянина. Навіть, звучать ідеі позбавити "безвідповідальних" членів суспільства статусу і прав громадянина, залишивши такі права виключно "відповідальним".
- про лишение безответственных граждан голоса"
Igor Makarenko Если фраза "есть даже предложения лишить безответственных граждан голоса" это намек "в мой огород", то еще раз сформулирую эту мою мысль
- Рядовые граждане в настоящее время не имеют права голоса. Они играют роль куклы, которую через телевизор дергают за нитки олигархи. Нет такого субъекта в политике Украины как простые граждане. Это объект.
- Я считал и считаю, что ситуация в Украине не изменится к лучшему, пока здравые силы не перестанут:
- сами себя обманывать по поводу всеобщей демократии и пытаться научить ватных жителей понимать политику и сознательно включиться в управление страной. Нет, образовательные программы на эту тему должны быть, но строить на этом свою стратегию это мягко говоря детство.
- громко отстаивать свою персональную спасительную стратегию, споря какого цвета должна быть крышка унитаза. Иначе эти споры не назовешь.
- про лишение безответственных граждан голоса"
- "олігархічний консенсус"
Інші говорять про майже міфологічну істоту - "олігархічний консенсус", як про головну причину бід України. Наче б то, саме він завадив системним змінам в Украіні, наче б то саме "олігархічний консенсус" принижує людську гідність подачками у вигляді всіляких "доплат з бюджету" та "субсидій на комуналку" з додаванням "кіло гречки" під час виборів.З іншого боку, певні аналітики, стверджують, що "олігархічний консенсус" - це єдине, на чому тримається цілістність України і зникнення "олігархічного консенсусу" автоматично призводить до розпаду країни на де-кілька анклавів.
- незрілість суспільства
- Про суть нинішнього загальногромадянського консенсуального процесу
І наостанок про суть нинішнього загальногромадянського консенсуального процесу.Майдани бувають різні. Не хочете концентрованого Майдану – нехай буде розподілений Майдан.Суть нинішнього громадянського консенсусу у продовженні розподіленого Майдану.
- Ідея розрізнення громадянського консенсусу та олігархічного консенсусу в нокдауні не знаходиться
Лише тиск громадянського консенсусу на владу дає владі нові ідеї, створює в суспільстві необхідну пасіонарну напругу та стимул дій для збереження територіальної цілісності та суверенітету України, для обмеження олігархічного консенсусу і для проведення люстрації та реформ.Щоб колись об'єднатися у цілісну громаду з єдиним консенсусом, нам потрібно ще дуже довго розмежовуватися. Тому ідея розрізнення громадянського консенсусу та олігархічного консенсусу ні в якому нокдауні не знаходиться.Водночас ця ідея знаходиться в процесі потужної смислодеструкції з боку влади, її експертів, журналістів та блогерів.Згадана стаття пана Роговика попри всю її аналітичність не містить смислотворчої установки.Що потрібно було зробити, коли аналітик бачить проблеми з громадянським консенсусом? Якщо цей аналітик знаходиться на боці громадськості, то він має відрефлексувати причини проблем громадянського консенсусу і переформулювати цей консенсус. Просто заявити, що якась смислотворча ідея в нокдауні, це значить займатися смислодеструкцією. Якщо щось втратило смисл, пропонуй новий смисл, – ось суть конструктивної критики.Давайте повернемося до моєї статті "Війна та мир в Україні", на яку посилається пан Роговик в згаданій статті. Там були сформульовані основні пункти громадянського консенсусу.Ця моя стаття була написана 29 квітня 2016-го року, тобто одразу ж після підступного і незаконного контрреволюційного перевороту в Парламенті 14-го квітня. В статті мною ставилося завдання хоч якось протидіяти контрреволюції на тлі зневіри та розгублення громади.
- Фактором кризи громадянського консенсусу
Олексій Роговик Серйозним фактором кризи громадянського консенсусу стала планомірнадискредитація та самодискредитація молодих політиків, зокрема, у контексті «квартирних скандалів», скандалів навколо е-декларування. Ці події сильно вдарили по антикорупційному сегменту громадянського консенсусу, адже влада спробувала поставити між корупціонерами та антикорупціонерами знак рівності. Цим знаком рівності влада зробила ще одну важливу для себе річ. Вона заклала бомби та загрози під можливість політичної альтернативи в Україні. Це підтверджується інституційним та електоральним положенням нових партій.если речь о плане, то кто его готовил?Сьогодні в інформаційному просторі можна зустріти тривожні думки окремих експертів. Замість формули, у якій погана влада ґвалтує і знущається з біднихопозиції та суспільства, просувається інша формула. Тепер не влада ґвалтує і знущається над більшістю. Тепер більшість розбита на різні угрупування та соціальні групи і в різних формах частково перейшла у так звану меншість. Частина громадського консенсусу інтегрувалася до олігархічної меншості.как оказалось оппозиция не такая уж и бедная
- Що може перешкодити «розтягуванню» громадянського консенсусу
Олексій РоговикЯкщо траєкторія розвитку політичних процесів залишиться незмінною, то шанси на перемогу олігархічного консенсусу вищі. Але є декілька серйозних факторів, що можуть цю ситуацію похитнути.
- По-перше, це принципова та консолідована позиція громадського консенсусу у будь-яких політичних формах.
- По-друге, суттєве загострення та зміна ситуації у конфлікті на Донбасі.
- По-третє, активна та принципова позиція Західних партнерів України щодо демоделювання описаного сценарію.
Доля України в руках тих, хто на сьогодні уособлює громадський та олігархічний консенсус. Якщо громадський консенсус не стане більш монолітною та структурованою організацією, то політика на його «розтягування» продовжиться, а Україна остаточно втрачатиме шанс на швидкий біг у правильному напрямку. - Загроза для громадського консенсусу
Олексій Роговик Владна система, що набита грошима та спільними корупційними інтересами, не тільки встояла перед політичним викликом від ваги радикальної опозиції, що зростала, але й від розрізненого громадського суспільства. На відміну від влади, громадянське суспільство не має таких політично-інформаційних інструментів як влада, не має спільної ідеології як ідеологія корупції для влади і не має інститутів, що породили б єдність сенсу і дії. У цій ситуації створюється велика загроза для громадського консенсусу, адже режим Порошенка у своїй протидії політичним викликам технологічно не буде таким «вайлуватим», яким був Янукович під час перших днів акцій протесту в Києві.Що нам загрожує? Політичні партії популізму не зможуть протримати свої рейтинги три роки. Без конвертації рейтингу вони почнуть втрачати підтримку. Нові політичні проекти все ще не можуть знайти оптимальної моделі своєї діяльності та вдалого підходу до українського суспільства. Це породжує ризик поступового перетікання кадрів та суспільних настроїв на користь провладних партій, які з часом будуть мати можливість демонструвати хоч якісь результати. У цей час продовжують створюватися нові політичні проекти колишніми регіоналами та іншими (до прикладу, партія «Життя»). На додаток до цього всього, продовжуватиме видихатися громадянське суспільство як основний інструмент існування громадянського консенсусу. У результаті потенційний параліч громадського консенсусу створює умови для посилення олігархічного.
Смислотворчий аналіз та стратегування- Чому так важливий смислотворчий аналіз?
Контрреволюція в Україні досягла свого апогею, тому громадянський консенсус має бути проаналізований смислотворчо та переформулюваний.Чому так важливий смислотворчий аналіз? Сьогодні контрреволюційна влада прямо і безпосередньо запустила декілька трендів антигромадянської смислодеструкції, які коротко можна сформулювати так:
- Влада діє хоч і повільно, але у вірному напрямку (що не так);
- Її критики – то неконструктивні критикани і популісти (що не так);
- Альтернативи "Мінського процесу" немає (що не так);
- Борці з корупцією – самі є корумпованими (що не так);
- Революційна громада це екстремісти або дезорганізовані (дезорієнтовані, деморалізовані) групи (що не так).
- Ідеї радикального розрізнення олігархічного консенсусу та громадянського консенсусу є шкідливими для збереження України, бо на користь ворогу, тобто путінській Росії (цей тренд смислодеструкції розберемо зараз).
- Смислодеструкції ідеї консенсусів
Відсутність усвідомлення хибності цих політичних смислодеструктивних трендів дозволяє нерефлексивно їх підтримувати навіть тим експертам, які нібито не є владними ботами.Остання стаття Олексія Роговика "Зміщення політичного фронту та нокдаун ідеї консенсусів України" показує всю проблемність смислодеструкції ідеї консенсусів.Ця стаття написана аналітично бездоганно, але не на боці громади. Вона саме намагається запустити тренд, що нібито розрізнення громадянського консенсусу та олігархічного консенсусу втратило сенс, бо:
- влада нібито перехопила на себе монополію формулювати громадянський консенсус, відтак багато експертів перебігли до неї;
- старі політичні сили на боці громадянського консенсусу втрачають довіру;
- нові політичні сили на боці громадянського консенсусу не здобувають поки що довіру. Ну і імпліцитно – раз немає нової політичної структури і політичних сил з новими ідеями, то і перевибори Парламенту не на часі.
Всі ці тенденції та явища дійсно мають місце. Але от загальна позиція статті помилкова. - В Україні нема структури, яка займається виробництвом стратегічних ініціатив
Критика тоді є критиканством, коли вона руйнує старі чи наявні смисли і не пропонує нових. Критика тоді є критикою, коли вона смислотворча, тобто руйнуючи старі смисли, пропонує нові.Ніякого нокдауну ідеї розрізнення консенсусів не відбулося, бо влада, під тиском громади погодившись на деякі вимоги, не змінилися системно – вона не стала обстоювати загальногромадянський державницький підхід в економіці (де продовжують домінувати монополісти та олігархи), вона продовжує блокувати люстрацію, саботує реформи, не виробляє ні інновацій, ні випереджаючих ініціатив.Те, що під тиском громади помилковість Мінського процесу стала для більшості політиків очевидною, не означає, що продовження боротьби з російською окупацією буде вестися українською владою через випереджаючі супротивників та "західних кураторів" українські стратегічні ініціативи.
- важливість розробки стратегії
Олексій Роговик Ми запропонували першу в Україні регіональну цілісну антикорупційну стратегію. по-перше, вона придатна до експорту в інші регіони. по-друге, вона широка і загальна як і будь-який документ. але нам є з чого вибрати і з набір інструментів які ми вистраждали у своєму розумінні. 3 місяці назад ми не знали того, що в цій стратегії. не мали такого уявлення. в тепер піде рутинна робота з реалізації малих пунктів.
- Смислові установки дискусії щодо консенсусів України
Яку формулу взаємодії, співпраці чи боротьби обирати для своєї діяльностіУ спробах зберегти громадський консенсус ми повинні діяти. Тиск громадянського консенсусу на владу дає їй нові ідеї і паралельно створює умови для всмоктування владою цих ідей та їх авторів. З цього моменту виростає загроза присвоєння владою громадського консенсусу та його «ідейних продуктів». Ця проблема вже не перший місяць обговорюється багатьма експертними середовища, оскільки їм доводиться вирішувати, яку формулу взаємодії, співпраці чи боротьби з владно-олігархічною системою обирати для своєї діяльності.
- спочатку треба зрозуміти, хто ці МИ?
Хто ці ми? чи вони організовані достатньо. чи потребують трансформацій? чи це не важливо, головне вступити в бій, а там побачимо?Олексій Роговик Будь-яка ідея чи організація народжувалась з ідеї, з чогось. Якщо цього руху не буде, то нічого не виникне. Я не знаю хто на сьогодні складає громадський консенсус персонально, тому використовує Ми. Можете замість поставити прізвища 100 людей, яких вважаєте складовою громадськості.
Найголовніше в боротьбі — співвідношення силНе можна не погодитися з думкою, що змістовне протистояння олігархів та громади буде існувати, поки існуватиме олігархічний фактор в українській політиці. На жаль, головна проблема не в самому факті існування, а в тому, наскільки впливовим є цей фактор на українських політиків і наскільки це послаблює громаду. Громада може вічно жити у конфлікті з олігархами, але ніколи їх не перемогти. Тому найважливіше тут – це співвідношення сил.- які інструменти є вираженням сил(потенціалу)?
Іван Бокс які інструменти є вираженням сил(потенціалу)? ті що є на службі олігархату, а мають бути й у суспільному арсеналі.Олексій Роговик Наш інструментарій слабкий, тому доводиться виколупувати усе, що тільки можна. Я перелічую все. Що саме і до чого варто застосувати стосується вже планування конкретних операцій.
Розподілений Майдан – це вимушений вибір громадського консенсусуРозподілений Майдан не нова ідея, що раніше у різних формах висловлювалась експертами, до прикладу, «множини клаптиків реформ». Розподілений Майдан – це вимушений вибір громадського консенсусу в ситуації, коли сформувати нерозподілений, концентрований Майдан не вдалося. - спочатку треба зрозуміти, хто ці МИ?
Як отримати суб’єкта для перетворень у країні- Яким має бути новий зміст громадянського консенсусу
Зараз ситуація змінилася. Не дивлячись на спробу владного реваншу і її намагання перехопити безліч громадянських позицій, олігархічний консенсус нікуди не подівся.Саме тому громадянський консенсус, що протистоїть олігархічному консенсусу, має бути збережено, але в переформульованому вигляді.Отже новий зміст громадянського консенсусу полягає у наступному.
- Відродити процес загальногромадської роботи над Конституцією: відтак Конституанта має не тільки граничне значення для самого існування України, але і міжнародне значення – як протистояння зовнішньому управлінню світової олігархії через оформлення української громади як міжнародного незалежного від політичної влади суверена;
- Всередині Конституанти як перший етап розвивати реальне самоврядування, зменшувати вплив центральної влади і встановлювати жорсткий контроль над діяльністю корпорацій, не допустити створення олігархічних республік чи навіть олігархічних анклавів на території України;
- Запропонувати від громади з десяток різних ініціатив на заміну глухокутовому "Мінському процесу", починаючи від загальнонаціонального референдуму про долю окупованого Донбасу і закінчуючи громадянською блокадою контрабанди щодо окупованих територій;
- Задовбати владу ініціативами реформ від громади з постійним тиском щодо їх проведення – щоб у влади фізично не лишилося часу на олігархічний дерибан, який зараз після часів режиму Кривавого Президента знову намагаються відновити (вести моніторинг поновлюваного дерибану держвласності та блокувати його);
- Вести економічну війну проти Криму, ставлячи за мету його повернення, прорвати блокаду безініціативності української влади щодо упослідженого Росією кримськотатарського народу шляхом громадських ініціатив – не можна нехтувати дружбою українців з кримськотатарським народом, ця дружба має бути дієвою;
- забезпечити повітряний щит та морський щит території України і бути готовим до війни з Росією в рамках великої війни у світі;
- Розгорнути широкомасштабну боротьбу проти українських монополій з безпрецедентним тиском на Антимонопольний комітет України, а в разі саботажу ним своєї роботи тиснути на Парламент щодо зміни законодавства з розширення повноважень цього органу та зміни його кадрового складу – високі тарифи це наслідок монополізму та непідконтрольності громаді олігархічної економіки;
- Продовжити громадський тиск на Президента, Генпрокурора та Парламент щодо люстрації в правовій системі.
- Захистити борців з корупцією від владної компанії "антикорупціонери самі корумповані", надати широку громадську підтримку антикорупціонерам, не дивлячись на жодні їх помилки, які розглядаються під мікроскопом, – незалучених в корупцію в тотальній корупції не існує, інших борців з корупцією у нас ще довго не буде – допоки не виростуть ті, хто ніколи не знав корупції;
- Провести широкомасштабну люстрацію експертів та політиків, згадуваних у "Амбарній книзі" колишньої Партії Регіонів.
- Виявляти і нейтралізовувати в публічній дискусії експертів, журналістів та блогерів, які не знаходяться на боці громадськості, як смислодеструкторів дій громади – смислодеструкція долається лише громадською смислотворчістю та осмисленою комунікацією громади.
- В чому особливість нового змісту громадянського консенсусу?
В чому особливість нового змісту громадянського консенсусу?
- По-перше, можна чітко означити рамки антагонізму громадянського консенсусу і олігархічного консенсусу, тобто дати відповідь на запитання – до якого змістовного моменту буде існувати антагонізм олігархів та громади. І тут відповідь проста – допоки олігархи будуть впливати на політику, тобто матимуть свої політичні групи в Парламенті, і допоки вони матимуть переважаючий вплив на телебаченні у формулюванні порядку денного.Межа існування антагоністичного до олігархів громадянського консенсусу – факт існування олігархів. Допоки олігархи не будуть знищені, громадянський консенсус буде антагоністично налаштованим до влади, яка обслуговує олігархів.
- По-друге, зараз відбулися зрушення в суспільній свідомості, оскільки українська громада побачила вже перші наслідки контрреволюції – коли зі всієї громади через тарифи визискують прибутки для монополій та олігархів. Це означає, що громадянський консенсус має бути реалізовано не реакційним і оборонним чином, яким він був в часи торжества контрреволюції, а ініціативним та наступальним чином.
- По-третє, деморалізація та зневіра найкраще долається саме через нові смислові горизонти. Отже інновації як граничні амбіції ініціатив української громади стають можливі.
- Как придать субъектность и силу общественному консенсусу
- ХТО і ЯКИМ ЧИНОМ реалізує ці заклики
Олександр Тертичний ХТО і ЯКИМ ЧИНОМ реалізує Ваші заклики:
- «Задовбати владу ініціативами реформ від громади з постійним тиском щодо їх проведення…
- Розгорнути широкомасштабну боротьбу проти українських монополій з безпрецедентним тиском на Антимонопольний комітет України, а в разі саботажу ним своєї роботи тиснути на Парламент щодо зміни …
- Провести широкомасштабну люстрацію експертів та політиків…
- Виявляти і нейтралізовувати в публічній дискусії…
Олександр Пальченко Смисли(цілеполягання людських мас), не виконуються і не реалізовуються КИМСЬ...ВОНИ просто сприймаються масами, як належене сьогоденя і на майбутнє відразу, тому і не портібні РЕАЛІЗАТОРИ, бо дійсний закон не потребує втілення, бо дійсний закон реалізується за схемою - ЩО ТАК Є і це істотно зараз... - где то общество, что должно что-то двигать?
Вадик Гордеев Где то общество, которое должно что-то двигать ? За исключением нескольких тысяч активистов. В основной массе народу все равно где жить - у них уже устойчивое неверие в лучшее будущее и воевать они не будут по причине того, что время лозунгов ушло безвозвратно.Совок, который все ругают - в начале войны за три месяца перевез кучу заводов за Урал и запустил их по новой - ЗА ТРИ МЕСЯЦА !!! Украина воюет уже три года и где хоть один новый военный завод с новым вооружением ?Сергей Дацюк Всегда так было - историю двигали очень немногие активисты. Остальным было по фиг.Вадик Гордеев Это я знаю - не вижу тех, кто двигает. Только слышу отовсюду. Беда Украины пожизненно - слишком много гетьманов...
- у нас нет сплоченных классов или Громади
Антон Коц А с чего автор взял антагонизм олигархов и граждан?Граждане всякие бывают, огромное количество их служат клерками в олигархических конторах, охранниками их имущества, работают на их предприятиях за бОльшие зарплаты, чем в малом и среднем бизнесе, этим совсем не хочется разорения своих боссов или снижения их влияния. С другой стороны, олигархи тоже всякие бывают, на Майдане одни из них победили других, в ходе АТО одни богатеют, другие беднеют. У нас нет ни сплоченного пролетариата, осознающего свой классовый интерес, ни даже сплоченной буржуазии, со своим классовым интересом и общими правилами конкуренции,, просто мочат при помощи своих наемных армий и подкупленных силовиков друг друга, а общей законности им не требуется.Robert Bruce "Громада – що не так". Громада – абстрактне поняття. Тільки лідер і партія. Поки такий пазл в Україні не складеться, то і змін не буде...
- Що до Конституції: Несуб'єкт не може бути сувереном
Артем Дугин С. Дацюк: "1) Відродити процес загальногромадської роботи над Конституцією: відтак Конституанта має не тільки граничне значення для самого існування України, але і міжнародне значення – як протистояння зовнішньому управлінню світової олігархії через оформлення української громади як міжнародного незалежного від політичної влади суверена;"Несуб'єкт не може бути сувереном, чи не так?
- набуття економічної суб'єктності самою громадою
Aleksander Wójcik Корпоратизація громади як передумова її структуризації (набуття економічної суб'єктності самою громадою).
- Спочатку об'єкт, а потім процес
Viktor Satsyk Для забезпечення цілеспрямованої і результативної дії на об'єкт, передбачається наявінсть такого. Спочатку об'єкт, а потім процес.Сергей Дацюк Вже давно не так. Бувають безобєктні процеси і зовсім необєктивуємі структуриАртем Дугин Тоді, мабуть, марна справа - встановлювати цілі для таких структур?Taras Plakhtiy на мою думку, найперше слід означити Суб'єкта і основну увагу сконцентрувати на ньому. Всі інше - похідне. В цьому, до речі, полягає принципова відмінність моїх підходів як з Вашими, так і з підходами Сергій Дацюк (Сергей Дацюк)
- обещать гражданский консенсус — как пенсии в 1000 евро
Vladimir Khotenko Не взлетит.И вот почему. Все эти "консенсусы" и "майданы-перемайданы" и даже, открою секрет, "розподилени майданы" не сработают, потому что не говорят правду. Еще точнее, все они построены в основе своей на лжи умолчания. Кому то хватает цинизма обещать пенсии в 1000 евро, кому-то – ума -обещать всего лишь новый общественный консенсус...Кто-то просто говорит о европейском выборе и векторе. Суть одно и тоже. Никто не говорит, что чтобы жить как в германии, надо иметь такую же производительность труда. И никак иначе. Иначе, дороги – как у нас, машины и т.д. Никакой майдан не предлагает повысить производительность труда, не говорит как и за счет чего это сделать. Ни политики, ни философы – все молчок. Говорят о чем угодно, но не о главном.
- Объединенное сверху " гражданское общество" -- это ВЦСПС
Jenő Zsurky Дацюк предлагает вырастить гражданское ускоренным темпом, выдвигая лозунг " всем как один надо.." хотя философ такой квалификации прекрасно знает, что гражданское общество как раз потому и гражданское, что разнообразное.Объединенное сверху " гражданское общество" -- это ВЦСПС
- Розподілений майдан - це асоціація громадських ініціатив?
Артем Дугин Розподілений майдан - це, зрештою, асоціація громадських ініціатив?))
- нет ответа на главный вопрос Роговика — как объединить усилия гражданского общества
При этом на главный вызов, основную проблему первой статьи - что сделать, чтобы вновь объединить усилия гражданского общества вокруг давления на олигархическо-властный картель - ответа как не было, так и нет. Надо объединить. Объединить сможет набор внешних факторов (или не сможет) или волевое решение идти в наступление. Но ведь его же нужно еще и принять, хоть сообща, хоть по-отдельности, распределенно... А вот этого-то и нет, пока. А есть желание пропетлять и подождать... о чем и написал Олексій Роговик.Мария Тановицкая Можна, звісно, звинувачувати Роговика у смисловій деструкції, але ця стаття й не сприймалася як смислоутворююча. Чиста аналітика. Була наново актуалізована тема громадянського консенсусу, що є голосом разуму в цій пустелі. Відповідь же ж САД органічно її продовжує, переформатування як раз на часі, і кому як не інтелектуалам цей консенсус артикулювати. Так що, якщо прибрати критику, то загальний результат - це живий дискурс, який розгортається, набирає силу і обростає практиками.
- Структуризація в середовищі інтелектуалів
Aleksander Wójcik Структуризація в середовищі інтелектуалів як передумова набуття ними політичної суб'єктності для творення смислів.
- як отримати колективного суб’єкта
Що до суб’єкту, що може здійснити ці сценарії — можна скористатися статтею Тараса Плахтія, та зрозуміти, як отримати колективного суб’єкта.
- хто буде визначати критерії?
Олександр Тертичний А взагалі то активісти просуваються вперед: вже до потреби Критеріїв додумалися. Але ще не додумалися, хто і яким чином ті критерії буде визначати ((
- щоб відбувся громадянський консенсус — необхідні смисли
Олександр Пальченко Ви так мало приділяєте СМИСЛАМ, хоча вони у вас деколи "звучать", бо консенсус народовий може відбутися лише в обєднанні на смислах...на загальному цілеполяганні...ПРИМІРОМ, у старообрядців крім суто обрядових розбіжностей, на котрих вони обєднувались і відрізнялись від інших православних, було абсолютне НЕПРИЙНЯТТЯ куріння і вживання алкоголю, це був їхній смисл буденного існування і одне з цілеполяганнь у досягненні царства Божого... ТОМУ, щзоб відбувся громадянський консенсус у будь якій громаді, необхідні смисли...
- "громадянам" треба зрозуміти, що треба бути Людьми
- треба, щоб з’явилися системні основи Громадянського суспільства
Павло Роднін Громадський консенсус можливий тілки тоді, коли в Україні з'являться хоча б системні основи Громадянського суспільства. А над цим ніхто системно не працює http://www.middleclass.org.ua/
- ХТО і ЯКИМ ЧИНОМ реалізує ці заклики
- Нового смислу недостатньо, якщо його важко перенести в практику
На сьогодні, загрозливу реальність нокдауну демонструють наведені сукупні факти. Тому усі наші дії покликані вийти з нокдауну ідеї (отримання удару, що похитнув впевненість у стійкості) та не допустити остаточного нокауту. У цій ситуації замовчування теми є значно смислодеструктивнішим.Ідеальних аналітиків у природі майже не існує. Адже ідеальний аналітик у цій ситуації мав не тільки вчасно і системно описати проблеми з консенсусом, не тільки запропонувати переосмислення громадянського консенсусу, але й запропонувати конкретні реальні механізми та кроки з досягнення цих цілей. На сьогодні нового смислу недостатньо, якщо його важко перенести в практику.
- інтелектуали не діють практично
Іван Бокс Заперечую роль інтелектуалів в практичних діях. наша справа «народити» - в ви дітки бавтесь (бажано при цьому не заважати процесу мислення)Олексій Роговик Це неправда і я як співоранізатор трьох громадських ініціатив заперечую Вашу тезу. Мова йшла про те, що ідеальною є ідею що містить суть проблеми, концепт її вирішення і механізми.Іван Бокс Oleksii Rohovyk щодо проекту стратегій... як на мене, "форум" має визначити (віднайти) унікальну функцію, яку більше ніхто з організаційних одиниць не може виконати без втрати якості кінцевого результату. бо там і експертні групи. і поширення. і тиск. і ще бозна що. гадаю проблема громадського (та й політичного) українського будівництва є бажання стати альфа і омегою новітнього українського дива. але десь в середині абетки губиться сенс, запал і починається перманентний кава-брейк. неможливо підмінити собою абсолютно всі рівні боротьби з корупцією. таким чином дефокусується власна(природна) здатність (і функція) громадянського суспільства. може тиснути (або впливати іншим чином) треба не стільки на причину корупції, як на інструменти, що мусять за статутом та походженням мати вплив співмірний з корупційним процесом?
- інтелектуали не діють практично
- Що ми маємо зробити, щоб перейти до ініціативи та наступу?
- зрозуміти, хто в Україні є складовою системи громадського консенсусу
Зрозуміти, хто в Україні є уособленням та прихильником громадянського консенсусу. Для цього ми повинні горизонтально визначити, хто точно є складовою системи громадського консенсусу, а хто нею не є. Щоб зрозуміти це, необхідно розробити детальні критерії та вимоги до прихильників громадського консенсусу. Наприклад, мова йде про підтримку певного бачення на напрям та темп реальних реформ.
- хто чи що несе відповідальність за вироблення критерій/вимог
Іван Бокс хто чи що несе відповідальність за вироблення критерій/вимог. чи ці величини сталі, чи змінні?Олексій Роговик вимоги Революції Гідності були чіткими і узагальнені в низці досліджень. але овичевидно, що потребують модернізації. не зміни. а додавання нових.
- хто чи що несе відповідальність за вироблення критерій/вимог
- учасникам горизонтального «серця» — пройти перевірку, "Рада сторожів Революції Гідності"
Перші учасники горизонтального «серця» громадського консенсусу мають пройти перевірку громадою, сформулювавши разом з нею стовпи світоглядного бачення у рамках громадянського консенсусу та пройти «тест» на відповідність виробленим світоглядним стовпам. Іншими словами, мова йде про ставлення до основних елементів предмету незгоди громади з владоолігархією у внутрішній політиці (впровадження реформ дерегуляції, дебюрократизації, декорупції, деконцентрації, демонополізації, деолігархізації і децентралізації) та зовнішній політиці (політика щодо Криму, Донбасу та міжнародних відносин).На основі цієї перевірки має бути сформована Рада сторожів Революції Гідності. Її основною метою має стати моніторинг дотримання вимог Революції Гідності та прокладення шляху до нового Суспільного договору.
- більш важливо перевірити не перших, а останніх
Іван Бокс «…Перші учасники горизонтального «серця» громадського консенсусу мають пройти перевірку громадою…». гадаю більш важливо перевірити останніх
- сталі чи змінні вимоги Революції Гідності
Іван Бокс чи ці вимоги сталі? змінні?
- "Ради Сторожів Революції Гідності" так само не спрацює, як і рада Майдану
Олександр Тертичний Дочитав до Ради Сторожів Революції Гідності. Згадав Раду Майдану, методи її формування, функціонування і наслідки її керівництва, що маємо зараз ((
- більш важливо перевірити не перших, а останніх
- Провести облік наявних можливостей та ресурсів, сформулювати інструментарій впливу та тиску
Провести облік наявних можливостей та ресурсів, і на основі цього сформулювати інструментарій впливу та тиску.Очевидно, що мова може йти і про громадсько-політичний тиск, і про дострокові президентські чи / та парламентські вибори, і про всенародні референдуми. Інструментарій є дуже важливим, оскільки, наприклад для реалізації п. 1 та 2, що запропонував Сергій Дацюк, а саме відродження роботи над конституційною суб’єктністю народу чи конституційною децентралізацією, необхідна, як мінімум, наявність критичної маси депутатів парламенту, а як максимум – наявність парламентської більшості.Цього в громадського консенсусу наразі нема, а оскільки цього нема, то і нема розуміння, як на практиці це можна реалізувати. У цій ситуації єдиним інструментом залишається «вихід на вулицю». Для потенційної ж зміни ситуації у парламенті ми не зможемо обійтися без реформи виборчої системи у пропорційну з відкритими списками.
- чи може інструмент скінчитися?
Іван Бокс хіба інструмент може логічно скінчитись коли мета досягнута (наприклад проведені дострокові вибори)?
- чи може інструмент скінчитися?
- висунути власну кандидатуру на посаду президента України
У результаті власного суспільно-політичного бродіння громадський консенсус має висунути власну кандидатуру на посаду президента України. Окрім того, громадський консенсус, можливо, має напрацьовувати коаліцію різних політичних партій чи окремих її депутатів, членів з метою створення системи представництва інтересів. Крім того, громадський консенсус має шукати союзників ззовні, що зацікавлені в побудові іншої України. Дуже важливо у цьому сенсі створити коаліцію з проактивними українськими експатичними громадами та постМайданними рухами у різних країнах світу.
- сконцентрувати енергію на деолігархізації
Дуже важливо сконцентрувати енергію на реалізації п. 2 (в частині щодо контролю над діяльністю корпорацій та регіональної деолігархізації), п. 7 (щодо безпрецедентного тиску на Антимонопольний комітет України та законодавчих змін у разі монопольного спротиву). Для реалізації цих завдань можна взяти за основу напрацювання групи «Прогресивний капіталізм» та активних аналітиків-деолігархізаторів. Так само в цьому контексті варто звернути увагу і на загрози чергового зміщення балансу у системі української власності (потенційні загрози спеціальної конфіскації, приватизація під час війни стратегічних підприємств).
- «задовбуватия владу» з приводу реформ
У контексті п. 4 щодо «задовбування влади» з приводу реформ, а саме прийняття нового пакету реформ та вдосконалення вже прийнятих «недореформ» (наприклад, судової «недореформи»). Дуже важливо захистити усі засоби масового антикорупційного ураження (діяльність НАБУ, систему Prozorro, електронне декларування, електронне врядування, ідею щодо створення антикорупційних судів, нове законодавство про захист та матеріальне заохочення інформаторів та викривачів). Також варто чітко розробити, хто, як, коли і в який спосіб має «задовбувати». Щодо п. 8 та 10, то публічний тиск щодо зірваної загальної люстрації та люстрації корупціонерів з «Амбарної книги ПР» є важливим. Поруч з тим у контексті п. 9 варто відзначити, що не всі антикорупціонери однакові. Така зрівнялівка є владною технологією. Ми можемо надати широку громадську підтримку антикорупціонерам (навіть тим, що помилилися) у разі визнання та виправлення ними цих помилок. Громадський консенсус має виступити в ролі «вихователя».
- а може пошукати хто є природним «задовбувачем»
Іван Бокс а може пошукати хто є природним «задовбувачем» згідно своїх функціональних особливостей?
- підтримка антикорупціонерам — не акція, а процес
Іван Бокс «…надати широку громадську підтримку антикорупціонерам (навіть тим, що помилилися) у разі визнання та виправлення ними цих помилок…». а це вже процес. як його сформулювати, означити правила та механізми, щоб повторити результат?
- а може пошукати хто є природним «задовбувачем»
- не обмежувати свободу слова та думки
Окремо варто узгодити п. 11 Сергія Дацюка з п. 1) та 2) у цій статті. Громадський консенсус не може бути по своїй природі репресивним органом чи органом, що обмежує свободу слова та думки. Стаття пана Сергія показала, що критерії поділу людей на смислодеструкторів та смислотворців є неоднозначними та умовними. Саме тому аналітичні матеріали чи статті варто уважно пропускати крізь призму користі, яку вони потенційно можуть привнести в громадський консенсус і яку роль вони можуть відіграти в «структурі революції» ідеї консенсусу.
- доопрацювати спосіб звільнення окупованих територій
Щодо політики України зі звільнення окупованих територій, то з позиціями пана Сергія у п. 3 (референдум щодо Донбасу та блокада контрабанди) та 5 (економічна війна проти Криму та реально дружня політика щодо кримських татар) варто погодитися і доповнити через «5 необхідних кроків України щодо конфлікту на Донбасі» та «5 кроків України щодо початку деокупації Криму». Доповнити це варто посиленою зовнішньою політикою та дипломатією, зокрема, шляхом висунення в міжнародний простір ідеї поглиблення інтеграції держав у Східній Європі і реалізацію політики на ліквідацію джерела російської агресії, а саме політики на «путіноусунення». Щодо п. 8 і забезпечення повітряного та морського щита, то не до кінця зрозуміло, що мається на увазі. Якщо йдеться про іноземну систему протиракетної оборони чи про власну систему, то виникають фінансові та зовнішньополітичні дилеми.
- зрозуміти, хто в Україні є складовою системи громадського консенсусу
- придать субъектность гражданскому обществу
учитывая тот факт, что по сути, нет такого субъекта, как гражданское общество, необходимо придать этой сущности субъектность
- вариант получения субъектности общества
Есть некая общность активных граждан.
- Прежде всего, внутри этой общности, должна произойти ее класификация или стратификация, в том числе по профессиональному признаку. Далее эта общность выбирает лидера, не внутри себя, а по наитию. Например пусть будет в этом случае А. Гриценко
- общность начинает плотно работать, посредством заданных коммуникаций над решением поставленных задач через своего кокретного оператора.
Успех или неуспех, будет привлекать на орбиту такого движения все большие массы, в том числе из лагерей единомышленников, которые в силу человечесвкой природы, не смогут объединить общие усилия, но хоть мешать не будут. - громадськість має думати про створення власної системи, яка буде протидіяти
Вош Печена Не про повалення "режиму" має думати громадськість, а про створення власної системи, яка буде протидіяти. Тарифні акції - зробимо крок назад))? А з чим/ким на перевибори нам йти?Олексій Роговик стаття якраз про створення системи і ця система називається громадський консенсус.. а суть статті про відкат громадського і посилення олігархічного і на цьому фоні перспективи остаточного програшу громадського у 2019 році..
- всі питання не можуть лежати в полі діяльності однієї організації
Іван Бокс Гадаю відповідь на всі питання не можуть лежати в полі діяльності однієї організації чи людини. має бути паралельний рух. а ефективність мірятимуть по найслабшій ланці. влада не відповідає викликам часу бо знову обрали дурних брехунів, от наступного разу точно не схибимо?а ви прибрали біля під‘їзду? медіа та інтелектуали застрягли в минулому. причому найпросунутіші з них можуть похвалитись виключно власним доробком і аж ніяк не трансформаціями у власному середовищі без чого владний механізм ніде не працює. без якісних медіа та аналітичних інституцій жодні трансформації не реалізуються, хіба в мутованому вигляді
- чи правильно зливати все в один потік пропозицій
Олексій Роговик будемо то все зливати в єдиний потік пропозицій.Іван Бокс якщо в один - кпсс вийде. або гірший монстр. будь-хто хто володітиме одночасно хоча б декількома центрами сили (а такими вважаю якщо не за впливом то за потенціалом - суспільство, медіа, інтелектуальний клас, влада, корпорації) матиме спокусу оволодіти ще трошки більшим впливом (звичайно для всезагального блага).насправді навіть природні союзники, як то журналісти, інтелектуали, громадяни мають насамперед плекати власні інтереси (свого фаху, покликання, особистості) тільки тоді власна ефективність зростатиме в конкурентному середовищі, а не "рука руку миє". маємо ставати партнерами, а не спільниками.тому журналісти мають дбати про створення якісних медіа, громадяни - розвиватись соціально та економічно, щоб мати змогу творити організації та фінансувати власні потреби (бо умовно безкоштовна журналістика та аналітика дорого коштує в результаті), інтелектуали мають творити аналітичні інституції та інтелектуальний продукт а всі разом (в якихось формах спільної діяльності, яку ще належить осягнути та утвердити) - відповідати на виклики часу. можу лиш запропонувати трохи грошенят щомісячно такому медіа чи аналітичній інституції(поки мої гроші цілі). та сподіватись, що в нас вистачить часу реалізувати все що нам випало цим шансом. а для того, щоб часу в нас було вдосталь потрібне законодавче унормування набуття, зберігання, носіння, застосування цивільної зброї та створення дієвої територіальної оборони на кшталт естонського кайтселіт
- треба поєднувати досвід
Олексій Роговик потрібне злиття досвіду. (не структур) от в нас нема механізму такого взаємного зростання та збагачення досвідом, інструментами, енергією. це треба і будемо працювати. якщо всі будуть рефлексувати і доповнювати. то вийде швидщеван Бокс так механізмів бракує, як і структур. бо кожен хто до купи вміє слова ліпити починає з творення власних візії/стратегій/планів, так ніби 25 років в цій країні жодень дурень тим не займався.
Шляхи перемоги над олігархами- Пути победы над "олигархическим консенсусом"
- конституционный процесс
Podgorna Viktoriya все робиться через один інструмент:) одночасномеханизм широко известен в мире - имела возможность лично общаться с представителями групп которые делали инклюзивный конституционные процессы (Общественного договора) в Тунисе, Исландии и референдум в Шотландии.Владислав Оленченко Это здорово, что где-то уже есть "успешные кейсы" и кто-то в Украине их изучил. Технология, которую реализовал "Тунисский квартет", не может быть воспроизведена один к одному в Украине, в силу того простого факта, что здесь кланы не станут "сидеть и смотреть", как какая-то там Хартия Будущего меняет основы устройства общества, что лишит кланы своего могущества и доходов.Podgorna Viktoriya Не будут. Для этого и нужен международный консорциум:) но без наличия субъекта он ресурсы не даст. А опыт Исландии для нас очень интересен - они отодвинули олигархов и самоорганизовались сами. Вопрос конечно сможем ли мы так сделать?!Владислав Оленченко Если ставить вопрос в такой коннотации: "сможем ли мы так сделать?", то мы попадаем в позицию "гадателя на кофейной гуще". Будет - не будет, сможем - не сможем, так - не так...Надежнее ставить вопрос по-иному: Что нужно сделать нам и как именно сделать, что бы граждане самоорганизовались, отодвинули олигархов, "перезагрузили" государство на основе другого общественного договора? Ведь в Исландии, в какой-то момент, чуть ли не половина граждан вышла на улицы, одновременно, под общими лозунгами и с единым пакетом требований к тамошним "правителям", которые банально перепугались до икоты и начали судорожно выполнять требования... Наши местные "керманичі" - из криминальной культуры и так просто не испугаются, чай не лохи позорные! Если затягивать уличный протест, то они обязательно воспользуются временем на попытки "немного поиграть мускулами" в виде репрессий против зачинщиков протеста - "агентов кремля" и обязательно попробуют "немного пострелять" на улицах, призывая к конституционному порядку во время "АТО" рассчитывая, что протестующие испугаются быстрее...
- Подписание нового Общественного договора должно сопровождаться очищением
Podgorna Viktoriya Подписание нового Общественного договора должно сопровождаться очищением, которое олигархия удачно обошла. Нужно выкинуть из субъектов договора политических столпов режима, большинство судей, налоговиков, ментов, прокуроров- это не лечится, перезапустить партийную систему как минимум.Иначе произойдёт реинкарнация системы в новом договоре. Как это сделать и на какие ресурсы это может сделать активная часть общества? - как минимум нужно стать субъектом - научиться не рыть в свою сторону, а объединиться. А ресурсы? Тут нам в помощь международный Финансовый консорциум которых на днях обсуждался в Атлантик Совет в Вашингтоне. Старым элитам его не дадут - а новой нужно структурироваться - на пути к чему два этапа: отстроиться от старых - очищение, и создание альтернативных институтов.Владислав Оленченко Так уже есть экспертное заключение международных организаций, которые занимаются борьбой с отмыванием "грязных денег" ...нужно погуглить, но цифры там примерно такие: за годы "независимости" из Украины украдено 160-170 млрд. $, ежегодно выводится из Украины 10-12 млрд. $. Но и столько же, примерно, воруется и остаётся внутри Украины.
- Не просить о новом консенсусе, а требовать его
Тадеуш Жаховский Будем надеяться, что движения типа Билецкого этому поспособствуют. Пока же помогаем и новым движениям чем можем. Не просить о новом консенсусе, а требовать его.
- сменить "паблик оферту"
Igor Makarenko Олигархи ни с кем не обсуждали договор конечно. Они сделали "паблик оферту", которую приняло и неукоснительно соблюдает большинство. Звучит она примерно так: "Голосуйте за нас, не суйте свой нос в политику, сидите тихо у телевизоров и жуйте гречку пока она у вас есть. Потому что без нас вы вообще умрете с голоду, страна развалится, повсюду будут стрелять и вас убивать. И вообще, никого лучше нас нет. А если вдруг кто-то высунется, то мы его быстренько засунем куда нужно".Решение, которое напрашивается — выдвинуть новую "паблик оферту", примерно такую: "большие олигархи воруют порядка 40 млрд долл в год (хорошо бы посчитать и перечислить все каналы и суммы, это реально сделать, но почему-то все скромно не делают это супер экстра важное дело), но проблема не столько даже в воровстве, а в том, что они убивают экономику, потому что им на нее наплевать, и потому что воруя каждую заблестевшую копейку, отпугивая своей сумасшедшей коррупцией родной и зарубежный бизнес, они не дают шанса экономике развиваться. мы, новая элита, взяв власть, отдадим народу половину этих денег (каждый год!), а вторую половину запустим на развитие экономики - через снижение налогов и реформы гос органов (в основном радикальным сокращением, заменой на информационные системы, привлечением коммерческих сервис-провайдеров, работающих на условиях конкуренции и т.д.).Если под этим подпишется активное меньшинство плюс мелкий-средний бизнес и миниолигархи, то это будет отличное начало.Следующим шагом будет публикация и принятие правил удушения на корню всяческих споров о цвете крышки унитаза, попыток самопиара и прочих актов сознательно или несознательно слить хорошее начинание на помойку.
- построение и внедрение масштабных инновационных проектов
Вадим Еремейчук Копирую симпатичное мне мнение Е.Юрьева:Смысл моего предложения в том, что современной политикой является не построение партий на основе модульных мэмов, персон или бюджетов, а построение и внедрение масштабных инновационных проектов, по принципу партиципативности, партии и прочие формы - это именно формы и ничего более. Сначала строится проект и вовлечение, а потом партия, а не наоборот. Это как в настоящем бизнесе, сначала создается бизнес идея, и бизнес проект, а потом регистрируется контора и создаются должности. Позорно, просто позорно выглядят эти унылые партийные проекты Ходорковского, парнасы, украинские полит.аферы, где вымучивают куцые идеи куцые люди, вокруг бюджетов или предполагаемых профитов. Но совсем убого, когда умные энергичные люди пытаются конкурировать с наемными троешниками на их поле, не контентом и энергетикой, а "партийным строительством".
- изменить правила игры (да, вопреки воле олигархов!)
Владимир Дубровский все куда сложнее, запутаннее и многограннее. И, да, много оттенков разных цветов, не черно-белое, как хотелось бы (и как бывало в самые острые моменты).Если очень широкими мазками - то, да, нужно сделать так, чтобы ликвидировать "олигархов" как класс, но не по-сталински, не физически (как бы ни чесались руки в отношении кое-кого), и, даже не разорив их дотла, а просто изменив правила игры (да, вопреки их воле!) на равные для всех.Государство должно перестать быть инструментом "зарабатывания" ренты.Поэтому - никакой, ни малейшей "индустриальной политики"; налоговая система, основанная на обложении, прежде всего, источников ренты (т.е., не допускающая "договоренностей"); радикальная дерегуляция и демонополизация... Жаль, упустили время для реституции "отжатого".А дальше - кое-кто из нынешних взбунтуется, кое-кто - смирится, а кто-то, возможно, и закричит, что он всю жизнь об этом мечтал. И во "втором эшелоне" будет то же самое, и так - до самого низу.Владислав Оленченко Ликвидация "олигархов" может быть осуществлена десятками разных способов и не обязательно их расстреливать в подвалах, по-сталински и даже разорять дотла не обязательно.Достаточно забрать из их рук государство, ибо они всегда будут применять государство только в качестве средства грабежа страны.
- играть на противоречиях олигархов
Владимир Дубровский Чтобы победить - нужно не переть бульдозером (нет у нас такового), а пытаться играть на противоречиях и раскалывать ряды противника. Тем более, что не все "олигархи" одинаково плохи и, возможно, действительно кто-то из них готов поддержать отлучение всех от "кормушки" - в обмен на то, что, скажем, не тронут его активы.Да, и угроза раскола страны в случае серьезного "наезда" на "олигархов", особенно - регионально укорененных - вполне реальна, хотя, к счастью, не настолько, как в 2014-м
- Нужна партия принципиально иного типа (связанная с обществом)
Gennady Shkliarevsky Нужна партия принципиально иного типа. Ибо если пойти по пути обычных партий, то тогда просто появится иная элита. Это никак не будет решением проблемы. Их можно выбить партией построенной на других принципах, связанной с обществом, а не диктующей или манипулирующей этим обществом.Taras Plakhtiy на мою думку, тут ключову роль грає вибір правильної послідовності запровадження змін. Я вважаю, що слід починати з партійної системи, а саме - з реструктуризації політичних партій.Адже саме вони, згідно Конституції змагаються за владу і набувають її в результаті виборів. І після набуття вже вони робитимуть все інше.До реаорганізацій партій просто нема достатньо потужного субєкта, здатного робити все одочасно.
- баланс иерархические и неиерархических взаимодействий
Gennady Shkliarevsky Рискну предложить следующее:
- Мы живём в период, когда творческий подход к знанию становится основным средством и продуктом производства.
- Истоком творчества являются неиерархические (горизонтальные) взаимодействи между равными.
- Иерархические взаимодействия необходимы исключительно для оптимизации и сохранени созданного.
- При доминировании иерархических взаимодействий, мы не можем осознать того, что возникает в процессе спонтанного развития цивилизации, а следовательно у нас нет инструментов контролировать это развитие.
- Решение состоит в создании системы, где иерархические и неиерархические взаимодействия были бы уравновешены.
Это в абстракте. А на практике (скажем той же Америки) скажу, что нам необходимы прежде всего партии, лидерство в которых бы состояло не в том, что лидеры формулируют идеи, под которые потом мобилизуют рядовых членов и население в целом; а прежде всего в участии рядовых членов и гражданского общества в целом в формировании политической воли и мнений, которые выражают лидеры. - элиту надо выращивать
Vladimir Shimalsky Патриотическая элита, сочетающая в себе патриотизм, этические начала и серьезные политико-экономические знания, должна пройти через национальные "public schools" (а до этого и какие-то особые детсадики с разумными руководителями), потом пройти украинские оксворды с кэмбриджами - и тогда(может быть) они, действительно, смогут возглавить страну.А разрыв между болезненными ожиданиями широких масс населения (в течение 25 лет(!)и "реальной политикой", которую успешно проводит сегодняшняя "элита", рождает социальный тромбоз, а затем психоз, который придётся лечить новым гуманным "инженерам", когда/если они появятся...
- возможное введение Западом лишения возможности вывоза
Igor Makarenko Есть еще вариант: введение персональных санкций Западом и лишение больших олигархов возможности вывозить награбленное на запад, и возможности там жить, включая учебу детей. Это может заставить олигархов несколько улучшить ситуацию в стране.
- переходить к олигополии
Олександр Рожко Природнім та ефективним шляхом роз`вязаня проблеми є, звісно, не "ликвидация олигархов", а перехід від олігархічних монополій до олігополії.Тому треба вітати та підтримувати усе, що сприяє цьому.
- примусити прийняти закон про відповідальність за виборчу програму
Олег Білоус В любому випадку, буде протистояння Системи. Як би ми не хотіли змін, змінити цю Систему на щось нове одним рухом неможливо. Побудова нових відносин потребує часу. Тому необхідно зробити такий крок який би привів до зміни Системи, як би вона не пручалася. На мій погляд, фундаментом Системи є безвідповідальність за дію або без дію.Тому вважаю, що першим кроком потрібно примусити прийняти закон про відповідальність за виборчу програму. Цей закон буде доповнювати закон про імперативний мандат. Згідно цього закону, любий хто порушив свою виборчу програму (по факту голосування в раді, внесений законопроект, наказ ...) на протязі 2 тижнів складає мандат.Два тижні даємо партіям (вони можуть скористатися імперативним мандатом), інакше вся партія лишається мандатів. На ці міста проводяться довибори згідно законодавства. Цей закон повинен працювати для всіх виборчих посад: депутатів всіх рівнів, мерів, Президента та інших якщо будуть. Що це нам дасть: посилення політичної конкуренції - приведе нові політичні сили і змінить цю "еліту", відповідальність політиків за свої дії буде наступати відразу, а не так як зараз "до наступних виборів", що збільшить вплив суспільства. Це виб'є фундамент у цієї Системи.
- Добиваться люстрации персонально
Ростислав Лукач А мне кажется, самое время прогрессивным силам настоятельно доводить наиболее скандальные кадровые вопросы до результата. Например, давить акциями прямого действия на насирова или какого-то одиозного прокурора, судью. Вот не отставать, пока обгадившегося чиновника не уволят. Причем, - не только в центре, но и на местах. Добиваться люстрации персонально.
- конституционный процесс
- а які є реальні важелі впливу на владу?
Вадим Хомаха а які є важелі впливу на владу? реальні, я маю на увазі?
- точка зборки — антіолігархія
Півроку тому про олігархів нікто й не згадував. Сьогодні всі доходять згоди, що олігархат - внутрішній ворог. Хіба не прогрес? Хіба не консолідація? Навіть неоліберали і Антикорупіонери признають цей пункт.Точка зборки окреслилася.Наступний етап - конкретні сценарії. Зараз їх три: 1) фізичне усунення; 2) ліквідація активів; 3) усунення від влади (згідно коментарів). Чи знайдемо консенсус? Мій прогноз - знайдемо. Якщо нові політичні партії вже вносять у свої програми пункт про націоналізацію, а рух народної конституції заявляє про адит і амністію капіталів, значить тенденції змінюються, важко цього не помітити.
- чому з корупцією не борются журналісти
Іван Бокс я не вірю в "чесних та розумних" політиків, а лиш в умови, які примушують їх такими бути. і я не вірю в суспільну здатність такі умови влаштовувати (наодинці так точно). бо вибачте треба ще на роботу ходити, родина, друзі і все це бла-бла-бла.Як це зробили інші народи?Іван Бокс питаю себе - невже німці чи американці після роботи вдягають костюми супергероїв і форумно ловлять тих корупціонерів? добре. не зараз, а колись діди та бабусі, чи батьки нинішніх бюргерів чи бритів начисто винищили ту заразу лиш напекли достатньо пончиків та зібрались на якийсь всетехаський форум? не чув такого. але припускаю, що таке могло статись.а якщо шлях подолання корупції трохи інший, і громадський тиск є лиш елементом? яких пазлів не вистачає? про державну машину зараз не буду бо вона як триєдиний бог зараз є і джерелом і борцем і оцінювачем результатів. але що чи хто має природні функції контролю. хто зранку до ночі заробляє собі на життя таким дивним чином? журналісти. це їх хліб. навіть прізвизько їм дехто вигадав - четверта влада. гаразд. януковоч. економічна ситуація. і все таке. але ж 2,5 роки країна живе нібито після революції. влада пройшла три виборних кампанії. корупційні схеми точнозмінились. спитайте хоч в ображених папєрєднікав. але ті що мають виконувати функцію контролера, природнього союзника громадянського суспільства, а саме журналістське середовище залишилось таким ніби януковоч досі при владі. і в мене виникає питання. якщо суспільство не в змозі жодним чином вплинути на українські медіа, як воно збирається впливати на загальнодержавні процеси?Олексій Роговик відповів коротко: медіа - це проблема. бо вони на стороні своїх власників. але. активісти можуть досягти результатів і без медіа. звільнити чиновника, а медіа просто будуть реагувати пост. тут формула складніша, хоча з медіа було би значно простіше.
- конкретні сценарії
Наступний етап - конкретні сценарії. Зараз їх три:
- фізичне усунення;
- ліквідація активів;
- усунення від влади (згідно коментарів).
Чи знайдемо консенсус? Мій прогноз - знайдемо. Якщо нові політичні партії вже вносять у свої програми пункт про націоналізацію, а рух народної конституції заявляє про адит і амністію капіталів, значить тенденції змінюються, важко цього не помітити. - здатність громадянського суспільства. може тиснути не стільки на причину корупції, як на інструменти
Іван Бокс "форум" має визначити (віднайти) унікальну функцію, яку більше ніхто з організаційних одиниць не може виконати без втрати якості кінцевого результату. бо там і експертні групи. і поширення. і тиск. і ще бозна що. гадаю проблема громадського (та й політичного) українського будівництва є бажання стати альфа і омегою новітнього українського дива.Але десь в середині абетки губиться сенс, запал і починається перманентний кава-брейк. неможливо підмінити собою абсолютно всі рівні боротьби з корупцією. таким чином дефокусується власна(природна) здатність (і функція) громадянського суспільства. може тиснути (або впливати іншим чином) треба не стільки на причину корупції, як на інструменти, що мусять за статутом та походженням мати вплив співмірний з корупційним процесом?
Що може сьогодні суспільство- Есть ли готовность общества?
- чи готово суспільство для укладання нового суспільного договору
Valentina Marchevsky Действительно ли готово суспільство для укладання нового суспільного договору між новими елітами і суспільством? Кого вы видите в качестве своей местной новой элиты, которая готова защищать и развивать Украину, оставаясь в ней жить и работать?
- "суспільства" не існує
Андрій Стесін "суспільства" не існуєВладислав Оленченко Існує. Форма існування суспільства досить складна, щоб побачити його вцілому, але суспільство існує.Андрій Стесін Щиро жаль, але - ні. Є люди, кожен особисто. Відповідай за себе, і припини гавкати на абстрактні псевдо-сутності. Кажи відкрито, очі в очі.Людям. Особисто. Кожному.
- готовність суспільства — це не політичний проект
Юрий Корецкий "Суспільство вже готове консолідуватись навколо ідеї "захищати і розвивати свою країну, залишаючись жити тут"- можливо, але це не політичний проект, і на рівні таких формулюваннь ніколи проектом не стане.
- яку ідеологію запропонувати суспільству
Теодор Дяків Добрий висновок "суспільство вже готове консолідуватись".І тут багато залежить від того, що м и можемо йому запропонувати в якості ідеологічної платформи для реалізації ідеї "захищати і розвивати свою країну ..."?
- У ГО сегодня отсутствует консенсус относительно ценностей, которые способны объединить
Aleksander Ostapenko Существующие элиты в прошлом и настоящем консолидированы вокруг идеи "майнить бабло".Майдан объединил общество вокруг национальной идеи "Ні!" - неприятия того будущего, в которое на глазах рушилась Украина.У представителей ГО сегодня отсутствует консенсус относительно тех ценностей, которые способны объединить сколько-нибудь активные силы гражданского общества.
- чи готово суспільство для укладання нового суспільного договору
- какая структура гражданского общества
Необходима классификация гражданского общества, структура, которая делиться на:
- классы
- страты
- возрастной ценз
- Как получить общественную поддержку
- что нужно здравым силам
Igor Makarenko А что же нужно здравым силам:1. Договориться о самом минимальном общем базисе, меньше которого иметь нет смысла2. Построить конкурентную среду, где честно побеждают здравые идеи а не горлопаны3. Победившие идеи принимаются к исполнению всеми, без выпендривания4. Здравые силы берут на себя заботу о вате вместо олигархов, терпеливо объясняя ей преимущества: олигархи - это мачеха, которая держит вату в черном теле, а здравые силы будут заботиться по честному. И показать им суммы, которые воруют олигархи, и значительная часть которых в случае перехода ваты под крыло нового "опекуна", будет направлена на
- уважительное отношение к людям
Gennady Shkliarevsky Переустройство должно начаться с отказа от элитарности и уважительном отношении к людям. Поверьте мне что все люди это уважение понимают и ценят. И всем людям есть что сказать на локальном уровне их функционирования, но часто и на более глобальных уровнях.Igor Makarenko Люди, которые не понимают, что ими манипулируют, их же руками делая их жизнь все хуже, заслуживают помощи и заботы.Все, что происходит — результаты "мудрого" выбора этих людей.Люди как дети и власть их обманеттут такая аналогия - в политическом смысле большинство населения - дети. вы бы выгнали детей на улицу, чтобы они сами решали свои проблемы?дети нуждаются в заботе.В своем ОСББ им нужно учиться решать свои проблемы самостоятельно. Но даже на этом уровне в большинстве случаев их обманывает банда из нескольких человек, которые захватили власть.Gennady Shkliarevsky Как можно говорить о взрослых людях, что они как дети. У них есть семьи, они заботятся о детях, планируют будущее семьи, заботятся друг о друге и близких.Часто среди людей занимающих очень видимое место в обществе я вижу больше инфантильности, незрелости и эгоцентризма, чем среди людей менее заметных.Владислав Оленченко Не вижу противоречия...дети заслуживают уважения, но это же не означает, что им нужно давать спички и оставлять одних в доме.
- честность перед людьми
Сергій Опря Честность необходима людям. все остальное ерунда. белый лист бумаги - честность и ответственность.Gennady Shkliarevsky Честность и ответственность безусловно важны, но очень важна и структура функционирования.В США, например, сенатор Сандерс--демократ, который бросил вызов машине Клинтонов--был поддержан примерно 15 миллионами людей. Хиллари и Обама сломали его, да и ясной теории у него не было. Именно возможность автономного действия привлекла к его кандидатуре миллионы людей.
- єдність на основі різноманітності
Теодор Дяків Отже мова йде про єдність на основі різноманітності. Це, вважаю, один з постулатів українського суспільства, відомого своєю природною поліетнічністю, поліконфесійністю, проте - одночасно і визначеністю та єдністю комплексу елементів цивілізаційної матриці.
- надо что-то положить каждому
Михаил Шустер Все ждут, когда кто-то построит им страну, в которой им будет хорошо. Так не будет. Чтобы что-то взять, сначала нужно что-то положить. КАЖДОМУВладислав Оленченко Так людям кажется, что они положили. Хуже того, положили "с горкой", больше, чем требовалось на налаживание нормальной жизни в своей стране...Кто терпение положил, кто молчаливое согласие на дерибан совместной собственности граждан, кто положил здоровье и даже жизнь... Понимаете? Люди полагают, что уже все положили сверх нормы, а оно асе хуже и хуже.
- что нужно здравым силам
- суспільство може впливати на медіа, тільки фінансуючи їх
Іван Бокс суспільство може впливати на медіа лиш почавши фінансування (співфінансування) медійних проектів (а ще краще окремих напрямів чи тем). питання до здатності суспільного фінансування є. але в мене більше до журналістського корпусу питання через відсутність пропозицій до суспільного фінансування. значить з грошима все в порядку в умовно збиткових укрсуч медіа. але так само в мене питання і до українського інтелектуального класу. для контролю може й достатньо мати відповідне до викликів часу журналістське середовище, але для якісної критики (а значить і альтернативи) канали лиш мати канали поширення недостатньо.треба ще мати що по цих каналах ганяти. але маємо так само інтелектуальний клас, що дістався нам у спадок від кучми-януковоча. жодних трансформацій за останні 2,5 роки. ті ж самі обличчя. іноді й риторика та сама. якщо у всьому винна влада, значить інтелектуальний та медійний клас ні нащо не впливають. питання нащо нам тоді такий клас? якщо впливають - яку відповідальність тоді несуть? а головне як мають взаємодіяти суспільство (спільноти, громадські об‘єднання, громадяни) - медіа (журналісти) - аналітичні інституції (інтелектуали) для загального або відокремленого впливу на загальнодержавні процеси, а значить на дії/наміри/бездіяльність влади? які кроки потрібно зробити громадянам/журналістам/інтелектуалам, щоб по-перше організуватись самим в дієві інструменти, по-друге налагодити взаємодію між собою. бо інших природніх союзників суспільства в протистоянні з політично-олігархічною системою не бачу
- не було в нас незалежної журналістики
ван Бокс чого в нас точно не було - це утвердження незалежної журналістики (повбивали особливо буйних, тому до укрсуч журналістів претензія в мене лиш одна - останні 2,5 роки ми прожили після революції, чи як? змінюватись збираєтесь чи зараз не вдала економічна ситуація для того? те саме стосується інтелектуалів). питання майже приречене на поразку - що може зробити суспільство для впливу на медіа та інтелектуалів, а через них на владу?бо безпосередньо із владою суспільство взаємодіє в день виборів та на майдані (в широкому розуміння слова - суспільство, адже лиш акомульована, кількісно виражена в грошах або ж громадянах суспільна сила може виробляти загальнодержавні імпульси що потенційно матимуть вплив.). але майданами змінюють владу, а не розбудовують країну. контролювати та впливати на дії/наміри/бездіяльність влади можливо лише якісною критикою та альтернативою, чого без медіа та інтелектуалів суспільство не здатне реалізувати
"Консенсус еліт" на боці суспільства- "Консенсус еліт" ще один потенційний гравець на боці суспільства
Ще є стаття "Олігархічний консенсус" vs "консенсус еліт". Владислав Оленченко, що додає ще одного потенційного гравця на боці суспільства.Треба відпрацьувати і цей напрямок.
- Як може скластися "консенсус еліт"
Новий "консенсус еліт" в Україні може виникнути як результат домовленності між новими бізнесовими групами, які зараз, можливо, і знаходяться близько до олігархів, але не приймають безпосередньої участі в "олігархічному консенсусі" і твердо для себе вирішили залишатись і розвивати свою справу тут, в Україні.Суспільство вже готове консолідуватись навколо ідеї "захищати і розвивати свою країну, залишаючись жити тут". Саме такий механізм укладання нового суспільного договору між новими елітами і суспільством може спрацювати.
- Как победить олигархию "консенсусу элит"
- Достаточно ли будет только договоренностей между новыми бизнес группами?
Valentina Marchevsky Достаточно ли будет только договоренностей между новыми бизнес группами?
- Почему "маленькие олигархи без телевизора" смогут победить больших?
Igor Makarenko Почему "маленькие олигархи без телевизора" смогут победить больших?
- Кто такие "маленькие олигархи"?
Igor Makarenko Попробую предположить ответ, понятными словами.Речь идет о бизнесменах "средней руки", которые не хотят, а некоторые наверно и не могут построить себе "персональный рай" на Западе, как это делают "большие олигархи". В том числе потому, что слишком много вложились для построения своего персонального комфортного мира в Украине, отгородившись от окружающих проблем.Почему они предлагают сейчас, а не раньше?Потому что у бизнесмена обычно нет времени, сил и желания влазить в политику, тем более что это чревато. Что касается коррумпированного государства, то взятки просто включены в список затрат, и пока это не убивает бизнес, им проще с этим ничего не делать. А сейчас уже запахло жареным. Страна может прекратить свое существование, и вместе с ней рухнет налаженный комфортный мир бизнесмена.
- "Элиты" - просто слово. Они очень разобщены
Михаил Шустер "Элиты" - просто слово. Они очень разобщены (кроме центральной группы) и тем уязвимы, если не поднимать лапки после первого же "Закурить не найдется?"
- почему люди должны ваши идеи поддерживать?
Жанна Гуд Расскажите о себе - почему люди, на поддержку кого вы рассчитываете, думающие и эту недоздохло-совковую власть никогда не поддерживающие должны ваши идеи поддерживать.и если кто-то из вас при любой власти был востребованным профессионалом, то как так случилось с вами, что все происходящее перестало вас устраивать...где-то так ))"я иудеянин, родившийся в Тарсе Киликийском, воспитанный в сем городе при ногах Гамалиила, тщательно наставленный в отеческом законе, ревнитель по Боге, как и все вы ныне. Я даже до смерти гнал последователей сего учения, связывая и предавая в темницу и мужчин и женщин... ....когда же я был в пути и приближался к Дамаску, около полудня вдруг осиял меня великий свет с неба...."Gennady Shkliarevsky Не только не захотят, они даже не могут представить себе, что мир и общество могут быть организованы как-то иначе, чем организовано/дезорганизовано сейчас.Жанна Гуд нет, я о тех кто представляет - почему они должны захотеть поддержать именно этих "новых"...я не против поддержать, но я бы хотела знать что за личности стоят за идеями, не новыми в принципе т.к в этом мире все уде случилось - и организованное, и дезорганизованное. все только усугубляется или варьируется. успех или неуспех зависит от тех кто продвигает...поэтому мне, как думающему нестереотипному человеку, интересно все о людях. особенно корни, т.к они рассказывают о многом, если не обо всем)
- похоже на корейский опыт
Геннадий Чижиков Это похоже на корейский опыт...Владислав Оленченко Корейский опыт включает в себя массированную поддержку экономики Южной Кореи со стороны внешнего партнера. Поддержку в форме передачи передовых технологий и открытие своего внутреннего рынка для товаров, производимых в Южной Корее. Это создало необходимый приток инвестиций в страну и создало условия для технологического прорыва страны, потянувшего за собой потребность учиться и менять свои вековые устои среди корейцев.
- нужно ли бороться с олигархами?
Марина Мусиенко Зачем бороться с оригархами, скажите? Ведь мы, народ украины имеем работу только благодаря им. Не забывайте, что вокруг этих людей крутиться огромное число думающих людей, которые пытаются их направить в нужное русло.Проблема в том, что Украина - это один большой муравейник богатых людей, которые просто не могут договориться друг с другом...Наведите порядок в своём доме, в своей семье и тогда сознание каждого украинца перейдёт на другой уровень развития духовного и физического:) Надо верить, любить и делать что-то каждый день не только для себя любимого, но и для людей...это моё личное мнение, ребята:)Вадим Еремейчук А это не или-или больше. Им конец как явлению в любом случае, вопрос только как. Хочется, чтобы Украина с минимальными потрясениями это пережила.Михаил Шустер Беда в том, что у нас везде олигархи, на каждом уровне, у каждой кормушки. Олигарх в ЖЭКе-тот же Ахметов, только в масштабе 1:1000 и Ахметова ругает почем зря за то, что олигарх. За рулем маршрутки олигарх. В паспортном столе. В подъезде семья олигархов наркотой торгует, все об этом знают и ничего. Мы честно заслужили все, что с нами происходитВадим Еремейчук Не стоит сравнивать масштаб империи, оборот которой половина украинского ВВП и начальника ЖЕКа.Михаил Шустер Товарищи, да бросьте, опять обсуждаются вещи вне зоны влияния и контроля. Олигархи-это упрощение картинки, перевод стрелки народного гнева на абстракцию. Чтоб посвистеть, выплеснуть гнев праведный, то есть канализировать ресурс.Действовать нужно, против конкретных фамилий, до которых можно дотянуться.
- как преодолеть сопротивление олигархов
Nataly Bezmen С чего бы "большим олигархам", которые должны безусловно уйти, позволять вам и желающим прийти им на смену "новым договороспособным" позволять проделать это? И преодоление этого сопротивления потребует, скорее всего, не только возможности помахать у них перед носом новым договором народ-элиты.
- треба перестати буди надто "толерантними" до олігархів
Сергій Щокін Нам треба перестати буди надто ввічливіми і "толерантними" до олігархів. Розумні люди чітко бачать: олігархи будуть красти завжди. Вони не зміняться. Україна не є для них цінністю. Якщо Україна капітулює, розвалиться, зникне - вони не будуть перейматись. Олігархів не цікавить доля громадян України будь-яких національностей. Будуть олігархи - не буде України. Не буде олігархів - в України є шанс стати нормальною країною. Третього варіанта не існує.Gennady Shkliarevsky Ещё и как ценят! А где бы они без Украины так много денег бы нахапали? В Америке их не очень ждут.Владислав Оленченко Олигархи с удовольствием вытолкают из страны всё, что может шевелиться и укоротят жизнь остальным, лишь бы им не мешали реализовывать свою идею грабежа страны. Чем меньше граждан страны останется в Украине, тем больше можно украсть, как им думается. Дешевой рабсилы для обеспечения эксплуатации их активов в Украине - с тройным запасом...как им кажется.
- Почему потом "Олигархи" поменьше будут этот договор выполнять?
Nataly Bezmen Сами новые элиты. "Олигархи" поменьше и/или предприниматели. Ради чего им идти на договор ясно - прогнать монополистов и подрасти самим. Почему потом они будут этот договор выполнять? А не просто занять новые позиции и делать тоже самое? Потому что честные? Или потому что должны бояться? Значит, им сначала надо показать, чего им бояться.Вот и получается, что новый договор - и хорошо, и правильно, и будет. Но потом. Как следующий этап. А вы все время стараетесь представить все так, словно уже этого достаточно, что с этого можно начать. А так не работает.
- договор с опорой на "правильных" олигархов не будет выполнятся обществом
Александр Кочетков Своеобразный взгляд на новый Общественный Договор, который, по сути, выводит общество за его скобки, опять оставляя судьбу страны в руках не сегодняшних, но будущих олигархов. Но - "правильных" олигархов.Главная проблема, что такой Общественный Договор опять не станет выполняться обществом, если его опять отстранить от активного обсуждения и принятия.Настоящий Общественный Договор, по моему убеждению, должен быть написан "кровью сердца" как минимум активной части граждан Украины. Иначе - очередная профанация. Но в авангарде процесса - да, должна идти новая - патриотическая - элита.Ростислав Лукач По-моему, речь не идет о том, чтобы появились некие "будущие" (хорошие) олигархи. Цель - создать условия, чтобы украинские предприниматели могли развиваться, становиться богатыми БЕЗ дерибана бюджета, откатов госчиновникам, "своих" депутатов или ключевых медиа-ресурсов. Для этого нужна разумная, патриотичная экономическая политика. Как в развитых странах мира.Aleksander Ostapenko разобщенность ведет к поражению. До сих пор, за последние 2 года, не сказано ни единого слова, способного безусловно объединить. Тот факт, что какая-то локальная группа о чем - либо договорилась не гарантирует, что все общество присоединится к ней. Извините за банальность.Igor Leping Aleksander Ostapenko прав, разобщённость ведёт к поражению.Все олигархи, независимо от того в каком они лагере, волей-неволей объединены желанием умножать свои бабки и страхом потерять их. Они в любых условиях всегда договорятся, они вместе и у них одна цель.Противопоставить им у нас нечего. Партий много, столько же и амбиций, которые стоят выше всего остального. Раз не я, так и никто? А если поменять цель ради сохранения страны, перепрыгнуть своё я и найти компромиссы? Это патриотизм. Такому шагу поверит народ и есть возможность приобрести рычаги власти. Тогда появится возможность изменить что-то законодательно.
- Общественный договор — фикция
Gennady Shkliarevsky На этой ленте часто упоминается Общественный договор. Я хочу напомнить, что Общественный договор это не более чем фикция, придуманная Жан-Жаком Руссо, как следствие его аксиоматического принятия онтологического приоритета индивидуума. Такая аксиома имеет под собой оправдание такое же убедительное, как допущение плоскостности Земли, или принятие Земли как центра вселенной.Необходимо менять общественную практику.
- Де план ресурсної перемоги над олігархією?
Вадим Еремейчук Справа не в консенсусах, а в ресурсах. Де план ресурсної перемоги над олігархією? Просто консенсус? Really? Навколо чого його формувати?Є консенсус необхідності демонтажу олігархії — він залізний, де план навколо якого він буде оформлений? Окрім "вибери мене", ми з 2-5% будемо проти олігархів — сміхота, фейк. Де про публічний аудит та реприватизацію вкраденого? Дацюк може писати і про консенсус, тому що про олігархічні активи у нього вже було, всі решта хто говорить про консенсуси, та оминув питання ресурсів, звучать дивно.
- люди и их разум
Gennady Shkliarevsky Самые важные ресурсы человека это разум и другие люди.Разве вы не видите: вы все и есть тот самый настоящий ресурс.Владислав Оленченко Ресурс-то ресурс, но как его применить - вот где вопрос на вопросе... способ использования ресурса , кроме создания и развития политической партии, еще какой-то имеется?Gennady Shkliarevsky Ответ на этот вопрос может дать только живая творческая практика тех творцов, которые будут реализовывать ответ на этот вопрос. А творчество это всегда создание такого, что раньше не существовало и что не сводится линейной логикой к тому, из чего оно возникло. В творчестве всегда есть что-то ex nihilo.По этим двум причинам мой ответ на этот вопрос будет скорее телеономичным, то есть таким, который даёт направление но не описывает путь. В ответе на этот вопрос необходимо должно быть два аспекта: теоретический и практический. Оба одинаково важные и оба неразрывно связаны, причем не подчинением одного другому; то есть, они абсолютно равные и способствуют взаимному развитию.
- главный ресурс творческие способности каждого человека
Каждый человек творец и это не просто привлекательный лозунг. Каждый человек становится из бессознательного существа сознательным. Это творческий акт колоссальной мощности. У каждого из нас есть механизм, который делает это превращение возможным, но далеко не каждый из нас обладает способностью контролировать этот процесс с тем, чтобы творить когда захочешь, а не только когда получится. Понимание этого факта является главным условием практической деятельности, а выявление творческой способности у всех людей её главным содержанием.
- материальные ресурсы
Перед тем как начинать практическую деятельность нужно произвести учёт имеющихся в наличии материальных ресурсов. Это прежде всего активисты, которые и будут осуществлять эту практическую деятельность. Именно эти активисты и образуют местные ячейки.
- деятельность этих активистов
- а) Прежде всего они должны определить, какие общественные и гражданские организации существуют в данном месте. Причём общественные и гражданские организации нужно понимать широко. В жилом комплексе, где я живу, есть, например, ассоциация домовладельцев, которая собирается несколько раз в год. Это организация, которая может включена в данную деятельность.
- б) Активисты должны установить контакты с этими организациями и войти в курс проблем, которые поднимаются в этих организациях.
- в) Кроме этого, активисты и сами могут стимулировать возникновение организаций, например, созвав собрание жителей какого-либо района для обсуждения насущных проблем. В Америке, например, существует такая общественная форма как гражданское собрание (town hall meeting). Это собрание всех жителей по какому-либо поводу. Политики приходят на эти встречи. Не ислючено и желательно, чтобы активист был тоже членом этого сообщества (скажем как житель или как работающий в данной местности).
- г) На таких собраниях участника поднимают проблемы, которые их волнуют. Как правило, люди высказывают самые разные и возможно даже противоречащие друг другу мнения. И вот тут, активист должен показать свои качества лидера. Он или она должны содействовать процессу создания таких рамок, которые бы включали все высказываемые мнения, все точки зрения, как свои частные случаи. Это творческая операция. Более того, они должны содействовать тому, чтобы сами участники стремились бы строить такие рамки в обмене с другими участниками. Как пример такого действия могу привести Теодора Дяківа, который в этой ленте указал на возможность сочетания точек зрения высказанных мной и Игорем Макаренко. Такой же образ действий вытекает из трёхзначной логики, о которой пишет выше Виталий Тернавский. Таким образом можно выработать общую позицию каждой общности; причём именно эта общность сама выработает эту позицию и естественно, что все участники будут её разделять, а следовательно защищать и проводить в жизнь.
- д) Используя свои связи, активисты устанавливают устойчивые взаимодействия с другими общностями. Можно созывать общие собрания представителей для выработки таким же образом совместных позиций и решений. Причём, активисты должны обязательно обсуждать эти действия с членами тех организаций, которые они в данных взаимодействиях второго уровня представляют.
- е) Таки образом создаётся иерархическая многоуровневая структура с рамками, которые включают все мнения и точки зрения. Именно таким образом общество начинает вырабатывать мнения и политическую волю. Таким образом активисты и лидеры не являются чем-то посторонним по отношению ко всем участникам. Они тесно связаны с ними, они совместно с ними вырабатывают общие рамки и, естественно, что они не могут не осуществлять в своей политической деятельности мнений и политической воли всех создателей этих общих рамок.
- удовлетворение личности
участие в творческом процессе формирования политической воли и мнений, творческая реализация своих целей, является источником утверждения личности и удовлетворяет её насущную потребность в творчестве. Это огромный положительный стимул. Вспомните Майдан, где люди совместно творили и принимали постоянно творческие решения, и энтузиазм всех, кто принимал участие в Майдане. Никакие деньги не смогут противостоять такому энтузиазму. Майдан был стихийным явлением, но это не значит, опыт Майдана недоступен разуму и не может быть воспроизведён, но уже в более сознательно организованной форме.
- главный ресурс творческие способности каждого человека
- фінансовий ресурс
Вадим Еремейчук Є логіка революційного процесу. Якщо ви хочете перемоги олігархію, вона мусить бути позбавлена саме фінансового ресурсу, що потім призведе до втрати ними політичного, медійного, інтелектуального ресурсів і так далі. Якщо вони контролюють економіку, а значить політику і держ інституції, ну можна втішати себе у ФБ гуманітарними категоріями, що самим цінним ресурсом є час, наприклад.Владислав Оленченко Я не писав про методи знищення "олігархічного консенсусу". Це окрема тема. Але абсолютно очевидно, що олігархи мають бути позбавлені своєі "зброі", основні види якої названі в тексті. Це є однією з необхідних умов і ключових ознак фактичного успіху етапу знищення "олігархічного консенсусу". Але просте знищення "олігархічочного консенсусу" - цього недостатньо для виходу з колії.
- люди и их разум
- " правильный бизнесмен" автоматически не будет "правильным политиком"
Jenő Zsurky "механізм укладання нового суспільного договору між новими елітами і суспільством може спрацювати", а может и нет. Потому что в этом ходе мысли все то же стремление сохранить саму олигархическую модель.Беда в том, что бизнес ( торговля, в общем-то, как это унас понимают) и политика - все равно разные вещи. Они требуют разных подходов, строятся на разных основаниях. Поэтому мы зря считаем, что " правильный бизнесмен" автоматически будет "правильным политиком".Цель "бизнеса" в принципе одна-- материальная, получение прибыли. Это не плохо и не харашо -- такова эта вещь, этот род деятельности.Проблема видится в том, что опять же - все надцать лет схема "общественного мнения" такова : " у нас хреново с заработками, надо ставить к рулю "хозяйственников" ибо они умеют зарабатывать". Но факты показывают, что это не дает желаемого эффекта, шортвозьми!Тоесть нужны политики, в самом широком смысле. Самых разных масштабов - от городского и выше. Где их взять?
- Достаточно ли будет только договоренностей между новыми бизнес группами?
Інше- треба не реставрація фасаду, а нова модель
Володимир Острижнюк Не пропонується нової модегі нашого співіснування,а наголошуєтся на реставрації фасаду.
- ЗАХIД НАМ ДОПОМОЖЕ!
Анатолій Півненко I що робити? Поки що основна наiя на розвинений Захiд, який за кредити нашим олiгофренам буде вимагати хоть якихось реформ. ЗАХIД НАМ ДОПОМОЖЕ!
- Що е елiта взагалi?
Анатолій Півненко Полiтична елiта Украiни неспроможна реформувати краiну. Що е елiта взагалi? Я стверджую, що кожному прошарку пiрамiди потреб i мотивацiй А.Маслоу, психолога вiдповiдае своя елiта. Елiта n-го прошарку е водночас i елiтою усiх нижче розташованих прошаркiв.Оскiльки в результатi горбачiвськоi перестройкi вiдбулося розкрiпачення тваринних iнстинктiв усерединi тодiшньоi номенклатури й ii об'еднання з кримiналiтетом, то нинiшня елiта е елiтою найнижчих прошаркiв пiрамiди А.Маслоу (найбiльш адекватноi моделi сучасного суспiльства). Саме в нижчих прошарках поведiнка в найбiльшiй мiрi формуеться iнстинктами. Отже, нинiшня укр. полiтична елiта - це найбiльш енергiйнi егоцентрованi iстоти, що задовольняють своi безмежнi фiзiологiчнi потреби. Iнстинкти просто так не зупиняються.
- цивилизация научилась создавать проблемы, но не решать
Gennady Shkliarevsky 1. То, что переживает Украина в настоящее время, может быть и происходит в более острой форме, но это далеко не уникальное явление. Его переживает весь мир.2. Главная проблема настоящего периода состоит в том, что наша цивилизация достигла уровня развития, когда она может создавать проблемы огромной мощности, но не имеет инструментов разрешать эти проблемы. Это значит, что мы, как цивилизация, не понимаем направление развития нашей цивилизации и не можем им управлять.ьное это просто разговор для выхода энергии.
- решению этих проблем лежит в другой плоскости
Gennady Shkliarevsky Мы пытаемся разрешить наши проблемы теми средствами, которые мы знаем, а они разрешить не могут, потому что они находятся на уровне организации, которая является более слабой, чем та, на которой мы действительно находимся. Путь к решению этих проблем лежит совсем в другой плоскости и требует иного мышления. А мы не можем выйти за рамки привычного. Вот и бьёмся, как рыба об лёд. Необходимо новое представление о мире.Многим то, что написано выше, покажестя слишком абстрактным и академическим. Им нужны решения здесь, сейчас и теми средствами, которые им доступны. Но в том то и дело, что эти средства не обладают достаточной мощностью. Нужно понимать куда идёт цивилизация, чтобы определить в чём состоит проблема и какие необходимы средства для её решения. Всё остальное это просто разговор для выхода энергии.
- аксиоматические установки
Gennady Shkliarevsky Есть аксиоматической установки:
- с приоритетом на индивидуума.
- приоритет коллектива.
- где и индивидуум и коллектив являются производными более общей онтологии социальной реальности, включающей обе эти как свои частные случаи.
Владислав Оленченко вот с этой третьей установкой у нас в культурном слое - беда.- Вторую отбросили, отведав "коллективизма" сполна.
- Первая завела в тупик.
- Третьей - не просматривается.
- Первичен индивидуум, его желания и цели
Igor Leping Кто-то из великих сказал, что без зеркала мы себя не видим. Как-то так. Другими словами, мы оцениваем себя через оценку внешнего мира. Без этого мы никто.Давайте посмотрим в корень проблемы. Человек по своей сути эгоистичен, он таким создан. Если он не видит для себя выгоды, у его организма не проявится импульс к действию, энергия. Под эгоизмом я подразумеваю не только желания получить что-то физическое, к нему относится всё получаемое, вплоть до одобрения его действий остальным социумом. При этом он способен что-то отдать этому социуму, если при выборе важность получения превысит важность отдачи.Первичен индивидуум, его желания и цели.В нашем случае важно желание личности видеть своё будущее в своём родном социуме, его желание развивать этот социум наилучшим образом, что в конечном виде даст возможность этой личности прийти к своей цели увидеть себя наполненным и счастливымПосылка: Человек создан эгоистом. Значит хлопцы, которые идут добровольцами на Донбасс и там погибают, делают это для собственного удовольствия? Не залазьте в эту ловушку. Человек, как и всё в природе, не эгоист и не альтруист.Если уж на то пошло, то он эгоцентрик, то есть видит мир через себя. Однако и это не описывает природу человека. Когда-то мы видели мир плоским и землю в центре вселенной, но поняли, устранив себя из центра мира, что Земля круглая и не в центре вселенной.
- Суть сьогоднішнього "олігархічного консенсусу"
- Як громадському консенсусу набути суб’єктності та перемогти олігархічний (4D)
Как читать 4D-текстыАлгоритм чтения 4D-текстов:1) читать верхний уровень от начала до конца (не ныряя в глубины)1-й уровень, как правило составляет 8 - 14 строк. Его содержание — основные тезисы, которые обосновываются на следующих уровнях.2) дальше каждый читает ТОЛЬКО ТО, что ему ИНТЕРЕСНО.1) и 2) применяются на каждом новом уровне вложенности.1. Олігархічний консенсус наступає"Олігархічний консенсус" сформувався в 90-х з номенклатури та ватажків бізнесово-кримінальних кланів, чия непублічна програма "Грабувати і вивозити награбоване на Захід"Суть сьогоднішнього "олігархічного консенсусу" легко побачити, якщо поставити питання наступним чином: а з приводу чого саме досягли згоди ватажки бізнесово-кримінальних кланів родом з 90-х по відношенню до України?Клани як сталі групи власників значних активів в Украіні, які "вдало прибрали до своіх рук" промислові гіганти УРСР, надра та комунальну інфраструктуру, які "озброєні" телеканалами, спецпідрозділами для захоплення контролю над інститутами держави Украіна (те, що на побутовому рівні називають українськими політичними проектамиш та політиками), "озброєні" фінансовими ресурсами та залежними від них найманими працівниками своіх корпорацій, "озброєні" десятками тисяч охоронців під виглядом спецпідрозділів МВС (наприклад - "Титан", "Беркут" чи "Омега") та комерційних охоронних фірм. Зрозуміло, що їм не потрібні принципові зміни в країніВладислав Оленченко Навіть поверхневий аналіз іхніх дій дає однозначний висновок: для них ніколи не стояло питання що ім робити з Україною. Грабувати і вивозити награбоване на Захід - це єдина ідея, яку вони реалізовують з перших днів свого існування і навколо реалізації якої досягли консенсусу!При уьому важливо акцентувати - олігархи виконали свою особисту програму-максимум на життя і зараз їх головне прагнення - не допустити принципових змін в країні і звісно, уникнути будь-якої відповідальності за свої дії, навіть без відповідальності політичної. Адже, "телевізор в руках" дозволяє їм міняти "українських політиків" з будь якою періодичністю, не втрачаючи операційного контролю над головними інститутами держави..Анатолій Півненко Полiтична елiта Украiни неспроможна реформувати краiну. Що е елiта взагалi? Я стверджую, що кожному прошарку пiрамiди потреб i мотивацiй А.Маслоу, психолога вiдповiдае своя елiта. Елiта n-го прошарку е водночас i елiтою усiх нижче розташованих прошаркiв.Оскiльки в результатi горбачiвськоi перестройкi вiдбулося розкрiпачення тваринних iнстинктiв усерединi тодiшньоi номенклатури й ii об'еднання з кримiналiтетом, то нинiшня елiта е елiтою найнижчих прошаркiв пiрамiди А.Маслоу (найбiльш адекватноi моделi сучасного суспiльства). Саме в нижчих прошарках поведiнка в найбiльшiй мiрi формуеться iнстинктами. Отже, нинiшня укр. полiтична елiта - це найбiльш енергiйнi егоцентрованi iстоти, що задовольняють своi безмежнi фiзiологiчнi потреби. Iнстинкти просто так не зупиняються.Зараз чинна коаліція стабілізувалася і пішла в наступ, заговорили про другій термін ПорошенкаОлексій Роговик Очевидно, що лише декілька місяців назад ми очікували, що політична осіньрозірве систему масовими тарифними акціями протесту, або хоча б достроковими парламентськими виборами. Однак чинна недокоаліція на чолі з Президентом Порошенком не тільки стабілізувалася, але й пішла в серйозний реваншистський наступ. Уже на останній великій прес-конференції Порошенка відчувалося, що він відчуває смак консолідованої влади і більшу впевненість у власних політичних перспективах. Президент консолідував у своїх руках усі основні важелі влади, а отже, по суті, сформував політичний режим «по-своєму».осенью процесс только начался, необходимо дождаться весны.Не дарма голова його фракції Ігор Гринів заговорив про можливий другий термін Порошенка, а Марія Жартовська та Роман Кравець у статті «На екваторі. Як Петро Порошенко готується до другого терміну» описують внутрішньополітичні процеси щодо підготовки до другого терміну. А те що вибори в Україні за дійсної виборчої системи залишаються фікцією продемонстрували довибори до парламенту. На них олігархічний консенсус за допомогою гривно-гречко корупції переміг усе крім популізму Тимошенко.Створені «вітрини» економічних та антикорупційних реформдозволили команді президента у жовтні 2016 майже наздогнати “Батьківщину”Олексій Роговик Паралельно Порошенко створив «вітрину антикорупційної реформи» через бурхливу інформаційно-прокурорську діяльність Юрія Луценка та «вітрину економічних реформ» через роботу уряду на чолі з Володимиром Гройсманом..Олексій Роговик Те, що ці «вітрини» почали працювати на Порошенка, стали свідчити дані соціологічних опитувань, де розрив між БПП і “Батьківщиною” став скорочуватися. Різні соціологічні опитування показували розрив у -7% (у серпні), +0,5% переваги (у вересні), -0,9 % (у жовтні).Прогноз ситуації швидше за все буде складатись на користь команди президента, адже він вдало маніпулює та зміщує акценти, переводить відповідальності на окремих членів своєї команди. У цьому сенсі, варто чітко усвідомлювати що час грає за режим і проти опозиції.Олексій Роговик суть навіть не в соціології [що показує "рейтинги" президента], а в загальному тренді політичної системи.Ще одним фактором зміцнення олігархівстала поведінка парламентських партійСергій Ходаковський Заява депута Безбаха про створення депутатської групи за відновлення економічних зв'язків з росією та скасування санкцій проти неї, яку він зробив 11 жовтня, свідчить про посилення олігархічного консенсусу та його мовчазної підтримки з боку влади.Це може привести до реваншу колишніх, за спинами яких стоять олігархи, що втрачають свої надприбутки через розрив зв'язків з агресором. Вони готові здати країну, в надії відновити можливість і далі грабувати Україну. Тому актуальність досягнення громадянського консенсусу як ніколи висока.. Замість конфлікту суспільства (громадського) з владою (олігархічною) моделюється інший конфлікт, що до темпу на напрямку реформОлексій Роговик Ще одним фактором зміщення консенсусів стала послідовна та непослідовна поведінка політичних парламентських партій. «Народний Фронт» удався до активного військово-безпекового популізму, чим порізав предмет конфлікту консенсусів у зовнішній політиці (принаймні в питанні політики щодо Росії, референдуму щодо Донбасу та візового режиму точно). У парламенті громадський консенсус додатково різали і ріжуть питаннями про мораторій на продаж сільськогосподарських земель та іншими питаннями. У свою чергу, єдність опозиційного фронту час від часу розривали різні партії, які бігали то в опозицію, то в ситуативні провладні голосування (до прикладу, «Самопоміч»). Це розщеплювало громадський консенсус і дезорієнтувало його як організм.. Якщо громадський консенсус не стане активним "гравцем", Україна остаточно втратить свій шансОлексій Роговик У новій моделі замість конфлікту суспільства (громадського) з владою (олігархічною) моделюється інший конфлікт. Коаліція за рух в напрямку реформ з низьким темпом (олігархічна субменшість у співпраці з інтегрованими елементами громадського консенсусу) проти всіх інших (не інтегрована частина громадянського консенсусу та усі так звані «популістські сили»).У результаті суспільство та групи охочих до реформ України штучно поділяються на:
- а) прихильників реформ, що виступають за жертву темпом реформ заради збереження напряму,
- б) прихильників швидкого темпу та правильного напряму реформ,
- в) прихильники нереформ.
При цьому представників другого напрямку називають «ворогами» реформ, адже їхнє бачення представляють як неконструктивне, нереалістичне та таке, що не сприяє реформам. Таким чином, дуже вдало два реформістських сегменти суспільства конфліктують між собою. На сьогодні цей конфлікт і є стовпом глибокої кризи громадського консенсусу.Стара формула передбачала, що більшість визначає напрям реформ, а меншість визначає її темп. Тепер більшість втрачає здатність визначати навіть напрям реформ, а тим часом нова субменшість визначає темп та напрям не тільки впровадження окремих нереформ, а їх гібридного відкату назад.Ці процеси ми можемо побачити у спробах:- перерозподілити «антикорупційні повноваження» від НАБУ на користь Генпрокуратури (законопроект 5097 щодо спорів про підслідність НАБУ, законопроект 5177 щодо контролю ГПУ щодо НАБУ, законопроект 5212 щодо права ГПУ забирати справи в НАБУ);
- зірвати «недореформу» Прокуратури (законопроект 5177);
- зірвати електронне декларування (законопроект Донець 5079 та поправка Гриніва 5192);
- Верховного суду оскаржити судову «недореформу» у Конституційному суді;
- спроби оскаржити у суді функціонування системи закупівель ProZorro.
.Результат майбутніх виборів напряму буде залежати від того, у якому стані і співвідношенні до них підійдуть олігархічний консенсуста громадський консенсусОлексій Роговик У Адміністрації Президента вже повним ходом йде підготовка до виграшу майбутніх президентських виборів. Уже зараз очевидно, що імовірність дочасних виборів є низькою, а тому головна битва розгорнеться на виборах президента.- Президента можуть підтримати потенційні "біло-блакитні"
Tetiana Hranchak оскільки їм навряд чи варто сподіватись на перемогу когось від Оппоблоку (уточнення - у випадку, якщо реінтеграція окремих районів Донбасу не відбудеться), підтримає адмінресурс. Оце, власне, і все..
- Люди, які пройшли Майдан і "післямайдання" не голосуватимуть за Порошенка.
Команда Президента, що має найбільшу кількість голосів в раді, може висунути чи самого Порошенка, чи Гройсмана, чи Луценка, але складається враження, що опозиція не зможе запропонувати кандидатаВош Печена Президент не узурпував владу, не сфальшував вибори. Блок президента має найбільшу кількість голосів в раді. Зрозуміло, що основні посади за ним., який має шанси їх перемогтиTetiana Hranchak Багато чого залежатиме від конкурентів, тому цікаво буде поспостерігати за тим, кого саме "топитиме" влада зараз))Олексій Роговик Серйозним фактором кризи громадянського консенсусу стала планомірнадискредитація та самодискредитація молодих політиків, зокрема, у контексті «квартирних скандалів», скандалів навколо е-декларування.если речь о плане, то кто его готовил?Ці події сильно вдарили по антикорупційному сегменту громадянського консенсусу, адже влада спробувала поставити між корупціонерами та антикорупціонерами знак рівності.Цим знаком рівності влада заклала бомби та загрози під можливість політичної альтернативи в Україні.Це підтверджується інституційним та електоральним положенням нових партій.Сьогодні в інформаційному просторі можна зустріти тривожні думки окремих експертів. Замість формули, у якій погана влада ґвалтує і знущається з бідних опозиціїта суспільства, просувається інша формула.как оказалось оппозиция не такая уж и беднаяОлексій Роговик Тепер більшість розбита на різні угрупування та соціальні групи і в різних формах частково перейшла у так звану меншість.Частина громадського консенсусу інтегрувалася до олігархічної меншості.При цьому будь-які інспіровані владою скандали навколо окремих політиків в результаті можуть бути використані на їхню ж користь за принципом "б'ють, отже бояться".- Тимошенко
, ЛяшкоОлексій Роговик Тимошенко — через велику дискредитаційну кампанію, яка неодмінно розгорнеться, коли справа дійде до «смаженого»і вже тепер Садовий — з цим завданням навряд чи впораються.
- Кандидат від влади однозначно переможе будь-якого кандидата, що пролізе від опозиційно-регіоналівських партій
.
.Олексій Роговик Надія залишається лише на посилення громадського консенсусу, максимально широких його меж та створення альтернативиTetiana Hranchak Останні київські вибори реально засмутили - явка і результати доволі симптоматичнітому, що готує Адміністрація Президента.- Святослав Вакарчук,
Вош Печена "Вакарчук, Гриценко, Наливайченко, Соболєв та інші" це можливі президенти? та ви жартуєте...
- хтось з вже «традиційних політиків
,Олексій Роговик згідно з даними травня-червня найрейнтиговішими були, до прикладу, Анатолій Гриценко, Валентин Наливайченко, Надія Савченко
- хтось з молодих політиків
,Олексій Роговик згідно з даними опитувань станом на липень найрейтинговішими, до прикладу, були Єгор Соболєв, Мустафа Найєм, Ігор Луценко, Владислав Касько, Василь Гацько та Олександр Солонтай
- ще нікому не відомий політичний джокер.
Якщо громадський консенсус не стане більш монолітною та структурованою організацією, то політика на його «розтягування» продовжиться, а Україна остаточно втрачатиме шанс на швидкий біг у правильному напрямку.Не варто недооцінювати шанси суспільства, бо "рейтинги" президента не завжди відповідають дійсності.Tetiana Hranchak Маніпуляції породжують маніпуляції у відповідь, що проявляється в некоректних цифрах.З ВР, опозицією, коаліцією все було вже зрозуміло після обрання Гройсмана.Tetiana Hranchak Я особисто внутрішній президентській соціології не довіряю абсолютно - для того, щоб довести свою потрібність і ефективність, технологи президента намалюють що завгодно)З наведених результатів довіру викликають лише дані КМІСШвидше, варто говорити про "гнучкість", змінюваність даних, отриманих в результаті маніпулятивних впливів. Така динаміка змін свідчить про нестійкість уподобань, а отже в умовах потужної піар-кампанії можуть бути й інші результати.Між тим, Україна перетворюється на ДЕПРЕСИВНУ територію, бо навіть за умов зміцнення олігархічного консенсусу — криза нікуди не дінетьсяЗ такими підходами до вирішення складних проблем, які останнім часом все частіше використовує влада, все закнічиться ФЕДЕРАЛІЗАЦІЄЮ, а якщо НІ ТО ЗНАЧНОЮ втратою населення, яке без вагань скористається можливістю покинути державу.В цьому випадку сильна, креативна і творча частина молодих людей залишить державу, залишивши владі ще більш ускладнену проблему забезпечення пенсіонерів, яке виникне автоматично за відсутності збільшення податків у бюджет (тупо не бути кому платити, всі заробітчани покинуть державу). Тоді це буде найбільша в світі ДЕПРЕСИВНА територія. Тоді питання захвату її і розшматування на куски буде лише справа часу.. Зберігається загроза федералізації при конфліктних ситуаціяхТак що навіть за умов зміцнення олігрхічного консесусу, політична криза (що досталась нам в спадок) НЕ розв'язується, вона згідно закону збереження матерії переходить з одного стану в інший, але все одно кризою бути не перестає. А відповідно буде пошук її вирішення, як зубна паста яка шукає собі вихід із закритого тюбика на який випадково наступили..... Молодь не знає — вже їхати з України, чи їхати з України трохи пізнішеІ до реці (про федералізацію) вчорашній виступ губера з Закарпаття це лише перший дзвінок. НІ, те що я пишу про федералізацію не значить що я її палкий прихильник. АЛЕ будь ласка пригадайте події 2004 (М-1) та 2014 років (М-2). Питання легітимізації влади першими поставили обласні ради. Безпоседньо саме тоді Львівська, Івано-Франківська та (здається) Чернівецька ПЕРШИМИ заявили що не признають владу Лже_овоча і більше йому не підкоряються.Що це як не махровий сепаратизм і явні ознаки федералізації ??? Чому цей сценарій не може бути відтворено знову ???Адже люди не погодяться (особливо пасіонарії і волонтери) бути вічними "терпілами" і мовчазно спостерігати за тим як шоколадка постійно симулює шлюбний оргазм з народом і називає все це "реформаторством".І може Садовий не вміє виносити сміття з квартири і тим більше його утилізовувати, але мобілізувати лохторат за умови загальної ЗНЕВІРИ до влади я дуамю йому вдасться БЕЗ проблем.... Це шлях України до гарантованої катастрофи історичного масштабуВладислав Оленченко Як би там не було, але переважна більшість активної частини суспільства відчуває, що так Україна більше жити не може. Молодь - та взагалі опинилась перед сумним вибором: вже їхати з України, чи їхати з України трохи пізніше...Владислав Оленченко 25 років намагань "цементувати" Україну на основі такого "олігархічного консенсусу" - ця конструкція вичерпала ресурси для свого існування. Це вже відчувалось восени 2013-го, а теперішній "рімейк режиму януковича" у виконанні клану Порошенка - це шлях України до гарантованої катастрофи історичного масштабу.Неминучість такої катастрофи - це те, що вже навіть не викликає суперечок між експертами. Суперечки іноді бувають тільки відносно часу такої катастрофи, при спільному розумінні, що чим пізніше відбудеться катастрофа, тим більшими будуть її масштаби і гіршими наслідки.Доля України в руках тих, хто на сьогодні уособлює громадський та олігархічний консенсуси.Олексій Роговик Якщо громадський консенсус не стане більш монолітною та структурованою організацією, то політика на його «розтягування» продовжиться, а Україна остаточно втрачатиме шанс на швидкий біг у правильному напрямку.2. Криза громадського консенсусуУ квітні цього року здавалося, що громадський та олігархічні консенсуси були на стадії фінального становлення, і що конфлікт між ними може стати фактором зміни всієї системи влади. Зараз дійшло вже до загрози руйнації самої ідеї консенсусівОлексій Роговик У квітні цього року Сергій Дацюк публікацією «Війна та мир в Україні» запустив нову суспільно-політичну дискусію щодо громадськогота олігархічного консенсусу. Ідея була підхоплена у низці наступних матеріалів і тоді здавалося, що ці консенсуси були на стадії фінального становлення, і що конфлікт між ними стане лінією розлому та фактором зміни всієї системи влади.с олигархами понятно, у них есть имена, а вот какое имя у гражданского общества, где субъектность, кто с кем находит консенсус, где представители таого самого общества или они сами себя назначили?.Відсутність усвідомлення хибності цих політичних смислодеструктивних трендів дозволяє нерефлексивно їх підтримувати навіть тим експертам, які нібито не є владними ботами.Остання стаття Олексія Роговика "Зміщення політичного фронту та нокдаун ідеї консенсусів України" показує всю проблемність смислодеструкції ідеї консенсусів.Ця стаття написана аналітично бездоганно, але не на боці громади. Вона саме намагається запустити тренд, що нібито розрізнення громадянського консенсусу та олігархічного консенсусу втратило сенс, бо:- влада нібито перехопила на себе монополію формулювати громадянський консенсус, відтак багато експертів перебігли до неї;
- старі політичні сили на боці громадянського консенсусу втрачають довіру;
- нові політичні сили на боці громадянського консенсусу не здобувають поки що довіру. Ну і імпліцитно – раз немає нової політичної структури і політичних сил з новими ідеями, то і перевибори Парламенту не на часі.
Всі ці тенденції та явища дійсно мають місце. Але от загальна позиція статті помилкова.Сьогодні лінія розділу між консенсусами вже є не такою чіткою. За майже три роки після початку Майдану сталася серія поразок Революції Гідності, що списують на незрілість суспільстваОлексій Роговик На жаль, нині можна з усією впевненістю стверджувати, що лінія політичного розколу зміщена, а межі та ідентифікація учасників двох консенсусів настільки розмита, що мова може йти про колапс ідеї. Це означає, що стало значно менше шансів на те, що громадський консенсус через лінії розколу зможе демонтувати провладний олігархічний консенсус.Одразу варто відзначити, що до можливості колапсу передусім громадського консенсусу призвели як політика провладних політичних гравців, так і поведінка гравців на усіх рівняхполітичної опозиції. Під ударами цієї поведінки постав сам предмет конфлікту між консенсусами, а саме незгода більшості українців зі стовпами внутрішньої політики (протидія реформам, узурпація влади) та зовнішньої політики (Крим, Донбас, міжнародний тиск).Снова политики виноваты, общество тут не причем.Если делить промахи, то на всех поровну. Мы все в одной лодке, только гребем по-разному.та "олігархічний консенсус"Владислав Оленченко Одні кажуть, що причина полягає у суспільстві, його незрілості і нездатності відповідально виконувати обов'язки громадянина. Навіть, звучать ідеі позбавити "безвідповідальних" членів суспільства статусу і прав громадянина, залишивши такі права виключно "відповідальним".- про лишение безответственных граждан голоса"
Igor Makarenko Если фраза "есть даже предложения лишить безответственных граждан голоса" это намек "в мой огород", то еще раз сформулирую эту мою мысль
- Рядовые граждане в настоящее время не имеют права голоса. Они играют роль куклы, которую через телевизор дергают за нитки олигархи. Нет такого субъекта в политике Украины как простые граждане. Это объект.
- Я считал и считаю, что ситуация в Украине не изменится к лучшему, пока здравые силы не перестанут:
- сами себя обманывать по поводу всеобщей демократии и пытаться научить ватных жителей понимать политику и сознательно включиться в управление страной. Нет, образовательные программы на эту тему должны быть, но строить на этом свою стратегию это мягко говоря детство.
- громко отстаивать свою персональную спасительную стратегию, споря какого цвета должна быть крышка унитаза. Иначе эти споры не назовешь.
.Інші говорять про майже міфологічну істоту - "олігархічний консенсус", як про головну причину бід України. Наче б то, саме він завадив системним змінам в Украіні, наче б то саме "олігархічний консенсус" принижує людську гідність подачками у вигляді всіляких "доплат з бюджету" та "субсидій на комуналку" з додаванням "кіло гречки" під час виборів.З іншого боку, певні аналітики, стверджують, що "олігархічний консенсус" - це єдине, на чому тримається цілістність України і зникнення "олігархічного консенсусу" автоматично призводить до розпаду країни на де-кілька анклавів.Параліч громадського консенсусу, що спостерігається, створює умови для посилення олігархічного.Олексій Роговик Владна системане тільки встояла перед політичним викликом від ваги радикальної опозиції, що зростала, але й від слабого тиску розрізненого громадського суспільства.На відміну від влади, громадянське суспільство не має- таких політично-інформаційних інструментів як влада,
- не має спільної ідеології як ідеологія корупції для влади
- і не має інститутів, що породили б єдність сенсу і дії.
У цій ситуації створюється велика загроза для громадського консенсусу:Олексій Роговик адже режим Порошенка у своїй протидії політичним викликам технологічно не буде таким «вайлуватим», яким був Янукович під час перших днів акцій протесту в Києві.- Політичні партії популізму не зможуть протримати свої рейтинги три роки. Без конвертації рейтингу вони почнуть втрачати підтримку.
- Нові політичні проекти все ще не можуть знайти оптимальної моделі своєї діяльності та вдалого підходу до українського суспільства.
- Це породжує ризик поступового перетікання кадрів та суспільних настроїв на користь провладних партій, які з часом будуть мати можливість демонструвати хоч якісь результати.
- У цей час продовжують створюватися нові політичні проекти колишніми регіоналами та іншими (до прикладу, партія «Життя»).
Допомогти посиленню громадянського консенсусу можуть "чорні лебеді", або хоч продовження дій у вигляді "розподіленого Майдану"Олексій Роговик Якщо траєкторія розвитку політичних процесів залишиться незмінною, то шанси на перемогу олігархічного консенсусу вищі.Але є декілька серйозних факторів, що можуть цю ситуацію похитнути.- По-перше, це принципова та консолідована позиція громадського консенсусу у будь-яких політичних формах.
- По-друге, суттєве загострення та зміна ситуації у конфлікті на Донбасі.
- По-третє, активна та принципова позиція Західних партнерів України щодо демоделювання описаного сценарію.
.Тиск громадянського консенсусу на владу- дає владі нові ідеї,
- створює в суспільстві необхідну пасіонарну напругу
- це стимул дій
Сергей Дацюк для збереження територіальної цілісності та суверенітету України, для обмеження олігархічного консенсусу і для проведення люстрації та реформ.
- Розподілений Майдан – це вимушений вибір громадського консенсусу
Розподілений Майдан не нова ідея, що раніше у різних формах висловлювалась експертами, до прикладу, «множини клаптиків реформ». Розподілений Майдан – це вимушений вибір громадського консенсусу в ситуації, коли сформувати нерозподілений, концентрований Майдан не вдалося.
Суспільство знаходиться в жалюгідному стані — воно зневіренеі пасивнеВадик Гордеев Где то общество, которое должно что-то двигать ? В основной массе народу все равно где жить - у них уже устойчивое неверие в лучшее будущее и воевать они не будут по причине того, что время лозунгов ушло безвозвратно.Совок, который все ругают - в начале войны за три месяца перевез кучу заводов за Урал и запустил их по новой - ЗА ТРИ МЕСЯЦА !!! Украина воюет уже три года и где хоть один новый военный завод с новым вооружением ?, є тільки кілька тисяч активістівВластью (по Адизесу) реально обладает тот, без кого нужное нельзя сделать. И да, без народа ничего сделать нельзя (он налоги платит и на предприятиях работает, голосует наконец).Здесь ст.5 не врет. Но народ не пользуется имеющейся у него властью — не умеет, не хочет, не знает, не может сорганизоваться и проч.Это — самоотречение народа от власти.. Суспільство само не генерує смислівВадик Гордеев Есть разве что нескольких тысяч активистов.Сергей Дацюк Всегда так было - историю двигали очень немногие активисты. Остальным было по фиг.Вадик Гордеев Это я знаю - не вижу тех, кто двигает. Только слышу отовсюду. Беда Украины пожизненно - слишком много гетьманов..., нема суб’єктності громадиОлександр Пальченко Смисли(цілеполягання людських мас), не виконуються і не реалізовуються КИМСЬ...ВОНИ просто сприймаються масами, як належене сьогоденя і на майбутнє відразу, тому і не портібні РЕАЛІЗАТОРИ, бо дійсний закон не потребує втілення, бо дійсний закон реалізується за схемою - ЩО ТАК Є і це істотно зараз...- "суспільства" не існує
Андрій Стесін "суспільства" не існуєВладислав Оленченко Існує. Форма існування суспільства досить складна, щоб побачити його вцілому, але суспільство існує.Андрій Стесін Щиро жаль, але - ні. Є люди, кожен особисто. Відповідай за себе, і припини гавкати на абстрактні псевдо-сутності. Кажи відкрито, очі в очі.Людям. Особисто. Кожному.
- какая структура гражданского общества
Необходима классификация гражданского общества, структура, которая делиться на:
- классы
- страты
- возрастной ценз
- У ГО сегодня отсутствует консенсус относительно ценностей, которые способны объединить
Aleksander Ostapenko Существующие элиты в прошлом и настоящем консолидированы вокруг идеи "майнить бабло".Майдан объединил общество вокруг национальной идеи "Ні!" - неприятия того будущего, в которое на глазах рушилась Украина.У представителей ГО сегодня отсутствует консенсус относительно тех ценностей, которые способны объединить сколько-нибудь активные силы гражданского общества.
, і відповідно — готовності до нового суспільного договоруАртем Дугин С. Дацюк: "1) Відродити процес загальногромадської роботи над Конституцією: відтак Конституанта має не тільки граничне значення для самого існування України, але і міжнародне значення – як протистояння зовнішньому управлінню світової олігархії через оформлення української громади як міжнародного незалежного від політичної влади суверена;"Несуб'єкт не може бути сувереном, чи не так?Однако, «представители народа» — это, также как «общество» в целом, достаточно аморфное понятие. Каждый «представитель» имеет свои интересы, видение и т.д. Не объединённые по общей программой, целями и задачами в единой субъект такие «представители» превращаются просто в скопище активистов и общественных организаций. И они не в состоянии ни менять нынешние «элиты», ни менять систему даже в случае исчезновения данных «элит».. У громади мало ресурсу і для створення якогось політичного проектуValentina Marchevsky Действительно ли готово суспільство для укладання нового суспільного договору між новими елітами і суспільством? Кого вы видите в качестве своей местной новой элиты, которая готова защищать и развивать Украину, оставаясь в ней жить и работать?.- ті що бажають залишитися тут — це ще не політичний проект
Юрий Корецкий "Суспільство вже готове консолідуватись навколо ідеї "захищати і розвивати свою країну, залишаючись жити тут"- можливо, але це не політичний проект, і на рівні таких формулюваннь ніколи проектом не стане.
- нема довіри у людей
, тому вони не готові сприймати будь-яку ідеологіюVladimir Khotenko Не взлетит.И вот почему. Все эти "консенсусы" и "майданы-перемайданы" и даже, открою секрет, "розподилени майданы" не сработают, потому что не говорят правду. Еще точнее, все они построены в основе своей на лжи умолчания. Кому то хватает цинизма обещать пенсии в 1000 евро, кому-то – ума -обещать всего лишь новый общественный консенсус...Кто-то просто говорит о европейском выборе и векторе. Суть одно и тоже. Никто не говорит, что чтобы жить как в германии, надо иметь такую же производительность труда. И никак иначе. Иначе, дороги – как у нас, машины и т.д. Никакой майдан не предлагает повысить производительность труда, не говорит как и за счет чего это сделать. Ни политики, ни философы – все молчок. Говорят о чем угодно, но не о главном.Теодор Дяків Добрий висновок "суспільство вже готове консолідуватись".І тут багато залежить від того, що м и можемо йому запропонувати в якості ідеологічної платформи для реалізації ідеї "захищати і розвивати свою країну ..."?
- нема незалежної журналістики
ван Бокс чого в нас точно не було - це утвердження незалежної журналістики (повбивали особливо буйних, тому до укрсуч журналістів претензія в мене лиш одна - останні 2,5 роки ми прожили після революції, чи як?Змінюватись збираєтесь чи зараз не вдала економічна ситуація для того? те саме стосується інтелектуалів). питання майже приречене на поразку - що може зробити суспільство для впливу на медіа та інтелектуалів, а через них на владу?Безпосередньо із владою суспільство взаємодіє в день виборів та на майдані (в широкому розуміння слова - суспільство, адже лиш акомульована, кількісно виражена в грошах або ж громадянах суспільна сила може виробляти загальнодержавні імпульси що потенційно матимуть вплив.). але майданами змінюють владу, а не розбудовують країну. контролювати та впливати на дії/наміри/бездіяльність влади можливо лише якісною критикою та альтернативою, чого без медіа та інтелектуалів суспільство не здатне реалізувати
- суспільство може впливати на медіа, тільки фінансуючи їх
Іван Бокс суспільство може впливати на медіа лиш почавши фінансування (співфінансування) медійних проектів (а ще краще окремих напрямів чи тем). питання до здатності суспільного фінансування є. але в мене більше до журналістського корпусу питання через відсутність пропозицій до суспільного фінансування. значить з грошима все в порядку в умовно збиткових укрсуч медіа. але так само в мене питання і до українського інтелектуального класу. для контролю може й достатньо мати відповідне до викликів часу журналістське середовище, але для якісної критики (а значить і альтернативи) канали лиш мати канали поширення недостатньо.треба ще мати що по цих каналах ганяти. але маємо так само інтелектуальний клас, що дістався нам у спадок від кучми-януковоча. жодних трансформацій за останні 2,5 роки. ті ж самі обличчя. іноді й риторика та сама. якщо у всьому винна влада, значить інтелектуальний та медійний клас ні нащо не впливають. питання нащо нам тоді такий клас? якщо впливають - яку відповідальність тоді несуть? а головне як мають взаємодіяти суспільство (спільноти, громадські об‘єднання, громадяни) - медіа (журналісти) - аналітичні інституції (інтелектуали) для загального або відокремленого впливу на загальнодержавні процеси, а значить на дії/наміри/бездіяльність влади? які кроки потрібно зробити громадянам/журналістам/інтелектуалам, щоб по-перше організуватись самим в дієві інструменти, по-друге налагодити взаємодію між собою. бо інших природніх союзників суспільства в протистоянні з політично-олігархічною системою не бачу
- суспільство може впливати на медіа, тільки фінансуючи їх
- люди розуміють тільки лідерів
, а їх немаєRobert Bruce "Громада – що не так". Громада – абстрактне поняття. Тільки лідер і партія. Поки такий пазл в Україні не складеться, то і змін не буде...
- нема класів зі спільними інтересами
Антон Коц Граждане всякие бывают, огромное количество их служат клерками в олигархических конторах, охранниками их имущества, работают на их предприятиях за бОльшие зарплаты, чем в малом и среднем бизнесе, этим совсем не хочется разорения своих боссов или снижения их влияния.С другой стороны, олигархи тоже всякие бывают, на Майдане одни из них победили других, в ходе АТО одни богатеют, другие беднеют. У нас нет ни сплоченного пролетариата, осознающего свой классовый интерес, ни даже сплоченной буржуазии, со своим классовым интересом и общими правилами конкуренции,, просто мочат при помощи своих наемных армий и подкупленных силовиков друг друга, а общей законности им не требуется.
- нема системних основ суспільства
Павло Роднін Громадський консенсус можливий тілки тоді, коли в Україні з'являться хоча б системні основи Громадянського суспільства. А над цим ніхто системно не працює http://www.middleclass.org.ua/
- немає економічної суб'єктності у громади
Aleksander Wójcik Корпоратизація громади як передумова її структуризації (набуття економічної суб'єктності самою громадою).
3. Як громадському консенсусу набути суб’єктності та перемогти олігархічнийКак читать 4D-текстыАлгоритм чтения 4D-текстов:1) читать верхний уровень от начала до конца (не ныряя в глубины)1-й уровень, как правило составляет 8 - 14 строк. Его содержание — основные тезисы, которые обосновываются на следующих уровнях.2) дальше каждый читает ТОЛЬКО ТО, что ему ИНТЕРЕСНО.1) и 2) применяются на каждом новом уровне вложенности.Громадянському суспільству потрібно означити та отримати Суб'єкта, для чого об’єднати всі наявні силиОтримати потужньогоСуб'єктаВ умовах інформаційного суспільства лише об’єднані у суб’єктну організацію великі групи здатні стати колективними творцями нових концептуальних ідей необхідного рівня складності внаслідок їх спроможності оперувати значними обсягами інформації, різнопрофільними знаннями та багатоплановим розумінням, до чого фізично не здатна одна, нехай геніальна, людина.Але головне, що ці ідеї, як результат колективної творчості, будуть зрозумілими і «своїми» для усіх учасників таких груп, стануть максимально легітимними для кожного з них, зможуть мотивувати в однаковій мірі усіх їх до ефективної скоординованої діяльності по втіленню спільно вироблених цілей.для протидіїСуб’єкт — це питання: особистого розуму, волі, відповідальностіОлесь Манюк О субъекте? Субъект лишь предмет мышления. А вопрос все таки о мышлении, о невозможном - как войти в мышлении, если уже не в мышлении?Субъект может хотеть чего-угодно, или вовсе ничего не хотеть. Вопрос в том, как быть, если нет в обществе, культуре формы, рождающей мысль, а создать её невозможно.Форма, рождающая мысль общества уже год, как действует в Украине: Коллективный Разум. Развитие, він має мислительно-установча та мотиваційно-настановча природуОльга Гречанли Будь-яке питання, яке перед вами/нами постає, це питання про Суб'єкт.А це означає, що будь-яке питання, це питання особистого розуму, особистої волі, особистої відповідальності. І нікого більше.Илья Овчаренко Думаю вернее задать вопрос: куда плыть индивиду независимо от внешнего мира, места и времени? определить его высший смысл.Когда каждый индивид поймёт свою цель, так пойдёт и целокупность индивидов..Tatiana Solomaha коли ми говоримо про суб’єктність, немає ніякої економіки, політики і культури — є аспекти ідейно-організаційного, силового, рефлексивного та комунікативного плану.Тобто всі складові суб’єктності мають не предметну природу, а мислительно-установчу та мотиваційно-настановчу.--- чому ви завжди намагаєтеся расчлєнить та відокремити?), реальність це завжди сукупність ситуацій, стану, тенденцій та всього того, що ви перерахували. треба тільки не циклитися на чомусь одному, бо на виході отримаємо щось стерильне та нежиттєздатне.А яка саме необхідна суб`єктність Україні?. Європа зараз "хвора" на перехід до наднаціонального, а нас навіть до остаточного оформлення національного не підпускаютьTatiana Solomaha єдиною стратегією щодо збереження цілісності України може бути стратегія створення власного геополітичного союзу ----- по-перше це перехідний етап до наднаціонального, "пересидіти" шторм). по-друге - у якості чого? мережевих структур?) структури в союзі з національними державами? Так яка нам потрібна суб`єктність?.Tatiana Solomaha Європа зараз "хвора" на перехід від національного до наднаціонального, мені здається, що впорається), хоч це їй і важко дається. Нас навіть до остаточного оформлення національного не підпускають, щоб ми мали можливість іти далі.олігархії — це найперша задачаВош Печена Не про повалення "режиму" має думати громадськість, а про створення власної системи, яка буде протидіяти. Тарифні акції - зробимо крок назад))? А з чим/ким на перевибори нам йти?. Маємо цю роботу зробити самі, бо суб'єктність конструюється, а не дається історичноTaras Plakhtiy на мою думку, найперше слід означити Суб'єкта і основну увагу сконцентрувати на ньому. Всі інше - похідне..Микола Миколаєнко Немає такого поняття як "історична субєктність". (Дацюк же пише, що суб'єктність конструюється, а не дається історично) :)З таким же успіхом можна сказати, що Україна теж має суб'єктність, так як колись на цій території була Київська Русь, і Монголія має неймовірну історичну суб'єктність - Золота Орда.Приклад ТуреччиниМикола Миколаєнко Туреччина сьогодні нічим не відрізняється від України. У Туреччини навіть гірша ситуація, бо конфліктів зовнішніх і внутрішніх більше, ніж в України. Але чомусь демонструє зовсім іншу поведінку. В чому різниця? - оце ключове питанняЯкщо будувати Суб'єкт проектно — треба вирішити ряд питань: крітерії, ідея, мета, ідеологія, на які відповіді досі немає.Треба зрозуміти,- хто
чи що
- Зрозуміти, хто в Україні є уособленням та прихильником громадянського консенсусу.
- Для цього ми повинні горизонтально визначити, хто точно є складовою системи громадського консенсусу, а хто нею не є.
що мається на увазі — людина, група, спільнота, клас?
Чи може все це визначити хтось інший, крім самого "громадського консенсусу"? А щоб це визначити "громадському консенсусу" треба мати суб’єкність.є його складовими частинами,- Хто ці ми?
- чи ми організовані достатньо?
- чи потребуємо трансформацій?
- чи це не важливо, головне вступити в бій, а там побачимо?
- хто напрацює крітері
Необхідно розробити детальні критерії та вимоги до прихильників громадського консенсусу. Наприклад, мова йде про підтримку певного бачення на напрям та темп реальних реформ.Вимоги Революції Гідності були чіткими і узагальнені в низці досліджень. але овичевидно, що потребують модернізації. не зміни. а додавання нових.Олександр Тертичний Хто і яким чином ті критерії буде визначати ((Іван Бокс хто чи що несе відповідальність за вироблення критерій/вимог. чи ці величини сталі, чи змінні?
- чи є ідея, що може всіх поєднати?
Олексій Роговик Будь-яка ідея чи організація народжувалась з ідеї, з чогось. Якщо цього руху не буде, то нічого не виникне. Я не знаю хто на сьогодні складає громадський консенсус персонально, тому використовую Ми. Можете замість поставити прізвища 100 людей, яких вважаєте складовою громадськості.Добре, якщо є така ідея, але її не знайшли досі Єднання Нації
- усвідомити чітку мету
Суб"єктом може стати громада, якщо вона усвідомить чітку мету.Цією метою може стати повернення народу України права управління своєю спільною неподільною власністю, якою зараз керують невідомі утворення "надавачів послуг.
- створити ідеологію
Василь Король Ось мені цікаво, те що всі розмови, наших інтелектуалів, про відсутність ідеологі і брак самоідентичності в Україні, і абсолютно відсутні якісь спроби створення ідеології, чи хоч би якоїсь її артикуляції, це так і є, чи мені лиш так видається?Tatiana Solomaha якщо вас особисто спіткає така біда як "брак самоідентичності та відсутність ідеології" і таких як ви громадян буде достатня кількість, то звідки воно візметься в Україні загалом? час самоіндефікації та самовизначення попри та завдяки, не чекайте, що хтось за вас це зробить,Владимир Кон Иванов Только тупой Янукович мог отказаться от ИДЕОЛОГИИ, как ветви Власти , которая собственно и формировала рефлексивно-цивилизованную субъективность общества -жителей данного государства : - и это опять вопрос о культуреTaras Plakhtiy За визначенням відомого українського науковця Георгія Почепцова, «жива» ідеологія дає не ритуальні, а реальні відповіді на питання, які стоять перед суспільствам.
Ще можна придати суб’єктність громадянському суспільству, створити власну систему. Даремно тут сподіватися на якусь "самоорганізацію" населенняучитывая тот факт, что по сути, нет такого субъекта, как гражданское общество, необходимо придать этой сущности субъектностьВиктор Семенов Именно это и есть главная задача. Ответственность лидеров (президентов, депутатов, министров) перед обществом декларируется, но не осуществляется. И главная причина этого - несубъектность общества.- "українське суспільство" — абстракція, доки нема спілного мозку та волі
Володимир Щербина Що ми розуміємо під терміном "українське суспільство"? Якщо щось таке, що структурно не містить інтелектуальної еліти, а також необхідної комунікативної складової, то це - не суспільство.Константин Соловьев Українське суспільство - это тоже абстракция ибо не имеет общего мозга, как основы организма ( субъекта с возможностью появления ВОЛИ).Абстракции это плоды воображения и для правоотношений ( с экономическим смыслом) - не имеют правспособности, а следовательно и дееспособности).
- вариант получения субъектности общества
Есть некая общность активных граждан.
- Прежде всего, внутри этой общности, должна произойти ее класификация или стратификация, в том числе по профессиональному признаку. Далее эта общность выбирает лидера, не внутри себя, а по наитию. Например пусть будет в этом случае А. Гриценко
- общность начинает плотно работать, посредством заданных коммуникаций над решением поставленных задач через своего кокретного оператора.
Успех или неуспех, будет привлекать на орбиту такого движения все большие массы, в том числе из лагерей единомышленников, которые в силу человечесвкой природы, не смогут объединить общие усилия, но хоть мешать не будут.
, але потрібна саме горизонтальна мережева структураТакже является большой ошибкой ожидать от общества некоей «самоорганизации» в некие общественные организации, которые могут «контролировать» действия «элит». В условиях «Серой пирамиды» государство, т.е. субъекты «элит» всегда будет побеждать узконаправленные действия тех или иных групп людей. Пока они не будут направленны на переустройство всей системы государства и не заменят нынешние «элиты»., мультирозумний соціальний організмTim Vlasyuk Потрібна горизонтальна мережева структура. Такий приклад вже є. Його всі знають вже 2 тисячі років, але мало хто використовує в Україні. В США використовують частково, але дуже широко.- Об’єднання мікро-мереж через "спільних людей"
"13 апостолів" - "команда". Мережева організація без лідера(або з лідером), де кожна людина має горизонтальні зв'язки з 12 іншими людьми мережі.Звичайно можна утворювати мікро-мережі з 2,3,...11, 12 людей. На будь якому рівні від 2-х до 13-ти ця горизонтальна мережа буде життєздатною. Людина може входити до кількох горизонтальних мереж, таким чином мікро-мережі можуть об'єднуватись через спільну людину(людей).
- Приклад стартапів
Tim Vlasyuk Саме таким чином будується культура стартапів в Кремнієвій долині(США). Команди будуються за правилом 2-х піц.На стартапах побудована вся інноваційна американська економіка.Сучасний бізнес (Fintech, IT, ...) використовує горизонтальну модель мікро-мережі, що дозволяє досягти високої керованості, швидкого зворотнього зв'язку, шв. впровадження інновацій.
- Приклад стартапів
, що може стати «центром кристалізації»Скориставшись уявленнями про суб’єкт і організацію у різних галузях науки, сформулюємо міждисциплінарне визначення організації-суб’єкта. Отже, організація-суб’єкт це наділений чуттям, свідомістю і волею активний мультирозумний соціальний організм, який спроможний самовідтворюватися протягом тривалого часу і здатний пізнавати та змінювати світ:- адекватно сприймати інформацію із зовнішнього і внутрішнього середовищ;
- здійснювати в раціональній площині її обробку та аналіз;
- усвідомлювати власні інтереси;
- циклічно здійснювати нормативне планування для їх реалізації, яке полягає у відкритому виборі засобів, завдань, цілей та ідеалів;
- цілеспрямовано діяти у відповідності до вироблених та прийнятих планів.
.Можна стверджувати, що така організація стане:- а) тим «центром кристалізації», за зразком якого «кристалізується» усе суспільство;
- б) тією мікроцивілізацією, яка дасть початок новій цивілізації;
- в) тим новим порядком, за яким впорядкується вся соціальна система після випадіння у відповідний атрактор;
- г) однією з множини організацій, які, у сукупності, змінять контекст політичного середовища у суспільстві, що відкриє можливості для глобальних змін – запуску процесів зростання чисельності «середнього класу» і унормування його складу та структури;
- д) фактором, який забезпечить утворення стійких петель позитивного зворотного зв’язку, наявність яких приведе до нелінійного збільшення швидкості процесів зростання чисельності «середнього класу» і унормування його складу та структури;
- е) новою системою, яка в силу більшої своєї ефективності та успішності витіснить і замінить існуючу систему.
У контексті останнього пункту цікаво, чи розуміють лідери опозиції, які сьогодні активно декларують свої наміри змінити існуючу систему влади, що без зміни системи розподілу владних повноважень всередині їх політичних організацій – без передачі її низовим членам на місця, всі їхні добрі наміри з часом зведуться до косметичних змін?
Треба розуміти, що Система буде протидіяти, а ніяких рішень інтеллектуали ще не досягли.Окремі об’єднані в мережу громади і неакадемічні інтелектуальні мережеві організації, отримуючи суб’єктність забирають її у монополізованого крупного бізнесу, тих академічних інститутів (радянської\феодальної структури), та у нинішньої "держави", що зараз фактично працює на нинішню підолігархічну еліту.Саме тому, будь який прояв суспільної активності, руху в фактичне об’єднання громад, або будь яке помітне висування альтернативних лідерів громад - буде подавлятися, та подавляється будь якими засобами. Будь якими формальними та неформальними ресурсами (юридичними та бандитськими, внутрішніми та зовнішніми), одночасно. А будь якому справді демократичному посуванню не дають піднятися в зачатку, бо це загроза усій фактично феодальній системі в цілому, а її носіям - персонально.Симметричні та несиметричні рішення для протистояння феодальній системі та підсилення демократичного творчого прошарку, для класа дрібного бізнесу нашими інтеллектуалами ще навіть не сформульовані.Є чудові розробки на тему суб’єктності:- "Політична організація як результат розвитку суб’єктності великої групи". Тарас Плахтій
- "Конструювання суб’єкта Україна" Сергій Дацюк
.10.06.16 Сергій Дацюк: Конструювання суб’єкта Україна ДжерелоСергій Дацюк, для "Хвилі" - текст автораВступБільшість експертів і політиків часто говорять, що Україна не є суб’єктом геополітичних, інтеграційних чи навіть власних внутрішніх управлінських процесів.Останні дискусії та розмови в інтелектуальних середовищах України точаться саме про це.Далі пропонується теоретичний концепт суб’єктності України як пострефлексія Першої Експозиції Futuro.Vision на тему: «Майбутнє України в глобальному контексті», яка відбулась в Києві на НСК «Олімпійському» 7-8 червня 2016 року, а також як рефлексія інших подібних дискусій.Складність та важкість бути суб’єктомАспекти суб’єктностіЗробити Україну суб’єктом масштабних процесів є надважке завдання. І в принципі, за наявності довгої солідарної волі громади це завдання здійсненне протягом одного покоління. Але ця солідарна воля повинна базуватися на доволі складних уявленнях громадських лідерів про суб’єктність країни.Суб’єктність наочно визначається масштабними домаганнями громади (країни) як цивілізації, мислительними установками на інновації та творення нового її інтелектуальною елітою, мотиваційними настановами на благородство та солідарність її політичною та економічною елітами.В цьому сенсі, коли ми говоримо про суб’єктність, немає ніякої економіки, політики і культури — є аспекти ідейно-організаційного, силового, рефлексивного та комунікативного плану. Тобто всі складові суб’єктності мають не предметну природу, а мислительно-установчу та мотиваційно-настановчу.Економіка, політика, армія та культура це наслідки та результати суб’єктності, а зовсім не її умови. Саме тому бідні і дурні країни можуть стати багатими і розумними, а цивілізаційні прориви є можливими.Суб’єктність в конструктивістському сенсіВ конструктивістському сенсі можна розглядати суб’єктність як модель цивілізаційної конкуренції у світі. Ця модель складається з таких складно поєднаних процесів:
- неперервне власне неутилітарне ідейно-концептуальне виробництво з орієнтацією на інновації;
- неперервна організація та реорганізація власної цивілізації та безпосереднє оргуправління на міжнародному рівні з претензією на організацію всієї людської цивілізації;
- створення і відтворення силової потуги, здатної захистити свою цивілізацію від будь-яких проявів насилля та війни поза нормативною конкуренцією;
- неперервне рефлексивне управління суспільством в духовному просторі щодо смислу спільного життя та майбутнього — сенсуалізація та проспектуалізація;
- неперервна відкрита та рефлексивна комунікація, що забезпечує поєднання попередніх чотирьох процесів та, окрім того, здійснює солідаризацію суспільства.
Суб’єктність в функціональному розумінніСуб’єктність в функціональному розумінні громади (країни), і через це держави і правлячого класу в цілому, це здатність до розробки та впровадження власних за походженням довгострокових стратегій межевого (предельного — рос.) для кожної епохи масштабу у геополітиці, міжнародних інтеграційних процесах, економіці, політиці, культурі і зокрема науці та мистецтві.Чому Україні важко стати суб’єктомСтати суб’єктом це завдання для України надскладне в декількох основних аспектах:- проблематично за наявності брехливих невігласів та моральних уродів правлячого класу здійснити перехід до інтелектуально зорієнтованих, рефлективно-чесних перед собою і благородних як еліти країни;
- проблематично навіть для більшості інтелектуалів усвідомити, що це завдання не є винятково науковим по суті, бо потребує окрім науки позанаукових компетенцій методологічної традиції, конструктивізму та залучення мистецьких, релігійних і символічно-езотеричних практик;
- громада цієї території дуже рідко взагалі і дуже давно від тепер в своїй історії отримувала шанс бути суб’єктною, і за відсутності відповідних інтелектуальних орієнтацій в актуальному часі не йме віри у можливість цього.
Ще важче втримати уже наявну суб’єктністьЩе важче втримати уже наявну суб’єктність. Це означає втримання благородних мотиваційних настанов на рівні еліти та постійне відтворення різноманітності мотивацій, відбираючи найбільш ефективні з них для розвитку наявного с процесі солідаризації еліти та суспільства чи революції та творення нового в стані розпаду солідарності. Таке цивілізаційного рівня надбання дозволяє періодично здійснювати цивілізаційні революції, що небагатьом цивілізаціям вдавалося.Як і хто отримує суб‘єктністьВ ситуації України суб’єктність громади (країни) досягається люстрацією (очищенням) більшості правлячого класу, виокремленням невеликої частини благородних та зорієнтованих на інтелектуальність представників цього правлячого класу та залучення ними молодого покоління, що розділяє їх мислительні установки та мотиваційні настанови. Тобто вибрані довірою громади представники правлячого класу витісняють тих, хто не має довіри громади, і, залучаючи на свій бік молодь, компенсують вибулу частину правлячого класу.Саме так робили найбільш успішні країни Східної Європи. Саме так можемо діяти і ми.Найбільш важким для української громади є визнати моральну та інтелектуальну нездатність більшості політиків, експертів, академічних вчених і довіритися у цій справі маргінальним та молодим політикам, експертам, неакадемічним гуманітаріям.Так само важко усвідомити, що не держава, не академічні інститути і не монополізований крупний бізнес буде визначати суб’єктність країни надалі. Суб’єктність отримають об’єднані в мережу окремі громади і неакадемічні інтелектуальні мережеві організації.Ідейно-концептуальна суб’єктністьІдеї правлять змінами світуІдеї правлять змінами світу, хоча власне в періоди між змінами світом правлять інтереси. А коли час пришвидчився в останні століття і зміни почали відбуватися в циклах десятиліть, а не століть, ідеї стали визначальними безпосередньо і неперервно.Тут існує доволі складна і можливо навіть парадоксальна логіка — США стали гегемоном світу у ХХ столітті не тому, що створили сильну армію, свою світову валюту та свої впливові в світі міжнародні організації. США стали гегемоном світу, тому що змогли генерувати наукові, технологічні та соціальні інновації, які захопили світ.Саме ці інновації і дозволили їм створити найсильнішу армію, нав’язати свою валюту та змусити рахуватися зі своїми міжнародними організаціями. Бо армію, валюту та свої міжнародні організації створювали не тільки США (це робили СРСР (Росія), Європа, Китай), але домінувати у світі вдалося лише США.США на початок ХХ століття не мали ані передової науки, ані передових технологій — вони мали лише передові соціальні інновації (Конституція і система права загалом), а також вони мали Еліту зі світовими амбіціями, яка провела народ через світову ізоляцію, війну та вихід на позиції світової гегемонії.Відмінність США від Європи чи СРСР була у тому, що США вдалося уникнути як ідейно-концептуального дефіциту (СРСР) та ідейно-концептуального фетишизму (Європа).СРСР розпався саме через дефіцит ідей на рівні організаційних структур — КПРС не змогла теоретично оновити марксизм після Другої світової війни, а всі ідейні рухи (СМД-методологія, філософія Мамардашвілі чи соціальні концепції різних мислителів, в тому числі марксистських (як от Ільєнков)) піддавалися репресіям та гонінням.Ідейно-концептуальний фетишизм означає надання перебільшеного значення ідеям та концептам та нездатність до їх організаційного впровадження. Саме цим була хвора і досі хвора Європа. Маючи в 60-70-ті роки ХХ століття передову для того часу філософію постструктуралізму-постмодернізму, Європа не змогла створити організаційну підтримку цих ідей і на основі організаційного досвіду не змогла здійснити відповідну ідейну корекцію цього інтелектуального руху.Мислительна установка еліти та відповідні благородні мотиваціїОсновні принципи постмодернізму (рівноправність істин, аструктурність (уникнення тотальності влади), комунікативна толерантність) дозволили створити єдність Європи, але на дуже непевних теоретичних засадах. Зараз Європа пожинає плоди цих сумнівних без організаційного досвіду ідей, які загнали її у кризу.Натомість США на початку XXI століття почали перехоплювати ідейно-концептуальне лідерство у Європи, принаймні у соціальній філософії. Окрім того, США вдалося створити наукове та технологічне ідейне лідерство і тут випередити не тільки Європу, але і решту світу.Отже мислительна установка еліти та відповідні благородні мотивації щодо ідейно-концептуальної роботи є визначальними для її суб’єктності. Якщо еліта розуміє, навіщо постійно потрібні нові ідеї та концепти, то у неї є шанс стати масштабним суб’єктом — не тільки зайняти достойну позицію в своїй країні, але і зайняти достойну позицію у світі.Мислительні установки та благородні мотивації щодо ідейного виробництва означають не тільки фінансування нових ідей та концептів, але і побудову організаційної структури їх неперевного виробництва (інститутів та неінституційних традицій).Тотальний ідейно-концептуальний дефіцитВ Україні ми маємо тотальний ідейно-концептуальний дефіцит в науці, політиці та культурі. Всі нові ідеї запозичаються або розробляються маргінальним чином, правлячий клас зайнятий збагаченням та боротьбою за владу над можливостями збагачення. Масштабних цілей всередині благородних мотивацій немає. Такий правлячий клас приречений на повне знищення.Водночас нові претенденти на елітарність в Україні повинні досліджувати та враховувати негативні досвіди радянсько-російської та європейської еліт, а також позитивний досвід еліти США.Створення ідей та концептів світового рівня поки що можливе в Україні винятково маргінальним чином — поза академічною наукою, поза політичними інститутами, поза офіційною культурою.Організаційна суб’єктністьОрганізаційний фетишизмХоча організаційні підходи постійно змінюються і доволі революційно, саме організація як структурна орієнтація, процес та власне сама структура є одним із основ суб’єктності.Організація настільки важлива для суб’єктності, що організаційний фетишизм одна з основних акцентуацій будь-якого важливого соціального процесу, а організаційний дефіцит прямо і безпосередньо веде до загибелі будь-який рух, корпорацію, партію чи власне цілу країну.Організаційний фетишизм за ХХ століття людство пережило в найрізноманітніших формах (комуно-соціалізм (СРСР), націонал-соціалізм (Німеччина), мафіозно-олігархічний капіталізм (США)).Організаційний фетишизм і на початку XXI століття все ще існує в доволі явних формах (гармонічний неосоціалізм (Китай), православно-євразійський імперіалізм (Росія), мультикультурний імперіалізм (Європа)).Для організаційного фетишизму потрібна проста або зумисно спрощена для масового вживання ідея чи концепція, яка процесами та процедурами організаційного примусу розповсюджується на всі сфери життя. Надмірна увага до процесів організації створює добре структуроване суспільство, яке солідаризоване двічі: на рівні спрощених ідей та на рівні тотальної вертикальної організаційної структури. Навіть комунікативізм і заміна вертикальних структур на горизонтальні, як це відбулося в об’єднаній Європі, нічого по суті не змінило в її організаційному фетишизмі.Організаційний фетишизм важко подолатиНайкраще взаємодію ідейно-концептуальних та організаційних засад можна вивчати на прикладі СРСР. Спочатку виникає ідейна організація (РСДРП, РСДРП(б), РКП(б) ВКП(б)), потім надмірна орієнтація на владні аспекти приводить до влади організаційних фетишистів (типу Сталіна), які зачищають (маргіналізують чи просто знищують) всіх ідейних натхненників.Організаційно-фетишистські соціальні утворення не здатні до ідейних революцій: спроба перегляду марксизму (Ільєнков), його критики (Мамардашвілі) чи навіть розвитку самих організаційних засад цієї філософії у вигляді методології (Щедровицький) не дозволяють здійснити жодних організаційних революцій в СРСР.Організаційно-силовий фетишизм як імперіалізм у Росії настільки сильний, що іноді складається враження, що імператори Росії передали владу Сталіну, який потім передав її Путіну, а ідеї чи інші типи організацій, що супроводжували цей процес, були просто випадковим оформленням неосновних процесів.Економічний організаційний фетишизм існує в Україні у формі олігархії і партій вождистського типу. І допоки у еліти існує мислительна установка на організаційну фетишизацію, ні ідейно-концептуальним, ні рефлексивним, ні комунікативним чином, організаційний фетишизм не подолати.Дефіцит успішних горизонтальних системних та мережевих структурСаме тому, і це дуже погана новина, організаційний фетишизм долається через повну руйнацію його засновків до рівня хаосу і побудови нової складної (нефетишистської) соціальної структури.В Україні є надмір системних, зокрема вертикально організованих, структур і дефіцит явно успішних з часу Революції Гідності горизонтальних системних та мережевих структур. Проблема в тому, що мережеві структури не можуть поки що повністю собою замінити економічні та політичні структури. Відтак мережеве структурування має бути поєднано з горизонтальним реструктуруванням систем.Створення інтелектуального руху з динамічним організаційним його супроводженням є непростим, перш за все, інтелектуальним завданням. Водночас це завдання не може бути вирішене без підтримки дрібного та середнього бізнесу.Силова суб’єктністьКризова суб’єктність РосіїСилова суб’єктність зазвичай є похідною від організаційної суб’єктності. Але ХХ століття принципово змінює цю ситуацію. Коли була винайдена ядерна зброя, сила відірвалась від організації і являє собою окремий соціальний феномен. Силовий фетишизм як збочений прояв суб’єктності таким чином здобуває свою матеріальну основу — ядерну зброю.Найкраще цю ситуацію можна побачити щодо Росії. Наявність ядерної зброї дозволяє втримувати Росії так звану кризову суб’єктність навіть в ситуації повного ідейно-концептуально та повного організаційного дефіцитів. Тобто криза це та ситуація, де ядерна суб’єктність Росії може проявлятися.Відтак балансування на грані ядерної війни для Росії сьогодні це єдиний спосіб, за якого вона має хоч якусь суб’єктність. Цей спосіб небезпечний і обмежений у часі, бо світ швидко стомлюється від балансування на грані війни — або розпочинає війну, або у той чи інший спосіб знищує режим силового фетишизму.Широкий ІнтермаріумДля України як країни фронтиру характерне принципово інше. Фронтирна країна з історичного досвіду знає, що вона не може собі дозволити застосовувати силу, бо прояв сили супроти будь-якої з оточуючих її цивілізацій повсякчас призводить до зворотної відповіді, сильні супротивники-сусіди швидко домовляються і ділять її між собою, супроводжуючи цей поділ великими людськими жертвами.Відтак в Україні існує цікаве суб’єктне збочення — потентофобія, страх бути сильними і проявляти свою силу.Сьогодні це може здатися парадоксальним, але єдиною стратегією щодо збереження цілісності України може бути стратегія створення власного геополітичного союзу — більшого, ніж простий Інтермаріум (Міжмор’я). Інтеграція в Європу чи в Росію це завжди тимчасовий історичний крок.За таким кроком має слідувати Широкий Інтермаріум. Ідеальною конфігурацією для України є така — союз України, Польщі, Литви, Білорусі і деяких європейських частин Росії, де Україна разом з Польщею домінують ідейно, організаційно та рефлексивно.Цивілізаційно-рефлексивна суб’єктністьРефлексивна суб’єктність не має назавжди визначеного носіяСкладність рефлексивної суб’єктності полягає в тому, що вона як надскладна компетенція не має назавжди визначеного носія. Ідейно-концептуальну суб’єктність забезпечують інтелектуали, організаційну суб’єктність — політики, силову суб’єктність — військові. А от рефлексивну суб’єктність може забезпечувати будь-хто, але водночас ні за ким конкретно ця функцій не закріплена.Можна також сказати, що цивілізаційну рефлексивність мають забезпечувати духовні лідери, але зазвичай їх визначення надто непевне — це можуть бути як моральні лідери суспільства (які не завжди є духовними), так і просто філософи, свяещенники чи письменники, але на це здатні не всі відомі чи навіть видатні.Рефлексивно-цивілізаційна суб’єктність різних країнСоціальна функціоналізація рефлексії країн відбулася не так давно — саме коли цивілізаційна конкуренція в кінці ХХ століття стала реальністю.В історичному досвіді цивілізаційною рефлексією займалася релігія. Але навіть зараз — на початку XXI століття — цивілізаційна антропологія все ще не інституціоналізована всередині гуманітарної науки.Найбільшу рефлексивно-цивілізаційну суб’єктність досі мають США. За ними іде Китай, потім Європа, потім Росія, потім Ісламський світ, потім Африка.Ті цивілізації, які мають дефіцит смислів та перспектив свого існування через відсутність цивілізаційної рефлексії, не можуть витримувати цивілізаційної конкуренції і приречені на зникнення.Рефлексивно-цивілізаційна суб’єктність вимагає неперервного розвитку ідей та концептів, періодичного оновлення організаційних підходів, постійного втримування силового світового лідерства — щонайменше на 1-2 технологічних покоління вищі військові технології, ніж у інших можливих цивілізаційних суперників.футурологічний фетишизмІснують звичайно уловки, які рефлексивні інтелектуали використовують для нерефлексивних правлячих класів, — це сфера дискусій про майбутнє.Така уловка теж може називатися за попередніми прикладами — рефлексивний фетишизм (чи футурологічний фетишизм).Ця уловка має доволі просту технологію:- злякати правлячий клас негативним майбутнім;
- показати можливість позитивного майбутнього для нього;
- тим самим стимулювати правлячий клас до зміни мислительних установок та мотиваційних настанов.
В концепт футурофетишизму входять також його пов’язані між собою змістовні контексти — сенсуалізація (смислотворення та смислоуправління) і проспектуалізація (породження різних контекстів майбутнього та їх впровадження в теперішньому).В сенсуалізації найбільше значення має не лише смислове супроводження теперішнього, але й смислове управління ним задля впровадження нових смислів.В проспектуалізації найбільше значення мають принципові інновації: замість об’єктного проектування та процесного програмування — реальністне моделювання та стратегування.Футурофобія в УкраїніАле навіть в ситуації революції та війни, як показує досвід України, уловка футурофетишизму не спрацьовує. З простої причини — позитивного майбутнього для українського правлячого класу не існує. Він змирився з перспективою свого знищення і єдине чого він прагне — це його відтягнути.Відтак в Україні ми маємо футурофобію — страх перед майбутнім, бажання продовжити теперішнє. Ця футурофобія однаково заполонила всіх, хто приймає рішення, — і олігархів, і політиків, і академічних вчених і решту креативного класу, що обслуговує правлячий клас.Тому силовий футурошок разом з процесом люстрації футурофобів є єдиним способом цивілізаційного прориву України. Ні критики, ні вмовлянь, ні залякувань український правлячий клас не розуміє.Комунікативна суб’єктністьКомунікативний фетишизм у різних країнаїКомунікативна суб’єктність наостанок є найбільш складним процесом з усіх. Складність суб’єктної комунікації полягає у тому, що як орієнтація комунікації є складною (ідейно-концептуальна, організаційна, силова, рефлексивно-цивілізаційна і солідаристська), так і її формати відповідно мають бути доволі різноманітними.Для комунікації характерна можливість дворівневого фетишизму — комунікативний фетишизм (комунікація здатна вирішити всі проблеми) та консенсуальний фетишизм (консенсус, орієнтація на толерантність та взаєморозуміння вирішують більшість проблем).Комунікативний фетишизм звужує суб’єктність до лише комунікативної суб’єктності. А консенсуальний фетишизм звужує комунікацію до лише консенсуальної комунікації.Найпоширенішим типом консенсуального фетишизму є статусна комунікація — коли консенсус досягається шляхом недопущення до комунікації всіх, хто знаходиться поза офіційними статусами. Найбільше консенсуальний фетишизм поширений в Європі, найменш поширений в США. Подіумні дискусії або круглі столи з наперед визначеними виступаючими це найбільш поширені види статусної комунікації.Комунікативний фетишизм в Росії це надбання останнього часу, бо пізній СРСР та рання Росія демонстрували різні типи комунікації. Але російська влада зараз витрачає багато ресурсів, щоб саме статусна комунікація в Росії домінувала.Комунікативний фетишизм в Україні та в ЄвропіВ Україні комунікативний фетишизм і консенсуальний фетишизм наявний в середовищі грантоїдів, інституалізованих революціонерів та контрреволюціонерів, що симулюють солідарність з громадою.Конфліктно-рефлексивна комунікація (ОДГ, теоретичні семінари, клубні дискусії) розроблена саме в СРСР (СМД-методологія та її практика комунікації в процесі проектування та програмування) як набір компетенцій та фактично окрема професія (модератор).Зараз можна зафіксувати, що в Європі більшість комунікації (підтримуваної так званими фасилітаторами) спрямована на досягнення певного змістовного консенсусу причому з чіткою комунікативною установкою на отримання задоволення всіма учасниками комунікації. Консенсус є звужене розуміння солідаризації, адже суспільство може солідаризуватися не тільки всередині консенсусу, а і всередині компромісу щодо наявного конфлікту.Комунікації в УкраїніВ ситуації кризи, революції та війни, консенсуальна комунікація взагалі не працює. Україні, наприклад, потрібна саме конфліктно-рефлексивна комунікація, де завдання модератора полягає в доведенні змістовної дискусії до оформлення принципових опозицій, розгортання конфлікту цих опозицій та спільна рефлексія його результатів.Сенсуальний та проспектуальний контексти можуть бути завданнями окремих типів комунікації — смислової (творчої зі стимулюванням нових уявлень, божевільних ідей та пропозицій) та стратегічної (проспектуалізація у вигляді моделей (ситуативних, цивілізаційних, глобальних, геліосних), загальної стратегії та окремих проектів та програм на їх впровадження.Водночас в українській комунікативній практиці повсюдно спостерігається конфліктофобія. Це сталося в результаті невміння рефлексивно використовувати комунікативний конфлікт для виявлення проблем, їх аналізу та подальшому ідеюванню щодо їх вирішення.Збірка суб’єктуЗбірка суб’єкту з вищенаведених процесів є окремим завданням, яке виконується на рівні елітної стратегії, яка є принципово непублічною і жодного стосунку не має до державних чи інституційних стратегій.Загальні зауваженняЗвичайно це лише окремі нариси теорії чи радше концепції суб’єктності країни. Ці нариси дають уявлення, куди і як рухатися.Їх роль — показати теоретичну можливість набуття суб’єктності Україною в будь-який момент, коли українська громада забажає цього і матиме довгу волю, щоб здійснити це.Водночас цей текст призначений для того, щоб дати можливість уникнути безлічі хибних мислительних установок (в тексті означені як фетишизми та фобії), які повсякчас демонструють деякі експерти чи політики.
- субъектность организаций-суверенов
Включать простые организации в более сложныеСубъектность – это свойство организаций. И именно организации должны стать теми суверенами, кому принадлежит субъектность. Причем, если мы спрашиваем себя к какой субъектности мы стремимся, то наверняка к государственной субъектности.Но, давайте честно признаемся: невозможно получить эту «высшую» государственную субъектность с помощью выборов-перевыборов. Её нужно достичь, создать, построить из организаций более низшего порядка. То есть, сначала мы должны создать простые организации и наделить их простой субъектностью (сделать их способными самостоятельно производить эффективные процессы). А потому включая эти простые организации в более сложные, объединив общими процессами сформировать более сложные организации. А потом ещё более сложные, и так далее.Организация любого уровня должна сохранять свою субъектностьОбъединение организаций низового порядка в более сложные не должно мешать им в дальнейшем продолжать производить в том числе и «простые» процессы. То есть, «подключение» не должно означать подчинение. Организация любого уровня должна беречь свою собственную изначальную субъектность и самодостаточность, при этом прокачивать через себя как «простые» так и «сложные» процессы.Процессы, о которых идёт речь, должны затрагивать все сферы общественной жизни. Но стартовать нужно со связок: образование, промышленное производство, медицина, наука. и т.д. Там где государство уже сдало практически все позиции.
- почему упор на низовые организации?
Геннадий Валитов Интересно только, кто эти "мы", которые должны создать и наделить низовые организации субъектностью? И почему обязательно низовые?потому что у готовых "верховых" нет легитимности для дальнейшей интеграции и субъектности.
- нужна воля человека и людей
Геннадий Валитов Чтобы что-то организовать, нужна как минимум чья-то воля для начала. Для большого процесса, о котором вы говорите, нужна ещё и подключённая воля команды.
- тергромады — первичный субъект
Сергей Баранов Тер громади - первісний суб'єкт. Володіє майном та землею .
- почему ничего не выходит?
От Ви вже рік намагаєтесь зробити те, що треба. Але у Вас не виходить - поки що.Що це означає?Тиждень тому сесія сільради затвердила погодження ініціаторам утворення ОТГ. Зараз сформували робочу групу для розробки проекту ОТГ. Чекаємо висновок від ОДА. Пів роботи вже зробили.Сергей Баранов ОТГ буде створено тергромадами- юрособами , чи сільрадами?сільрадами. Статутів тергромад не було укладено ними. Маємо те що маємо.
- ОСР — не законны
Сергей Баранов ОСР( об'єднанні СільРади ) . Це не законно . Будувати фундамент державності таким чином не допустимо . Не буде триматися будівля на фундаменті , який невірно зроблений .5 років цим танцям з бубном навколо альтернативних тергромад. Стільки я цих ентузіастів, що прагнуть розділити публічну ренту бачив, але все в реальності закінчується балачками. А ОТГ вже понад 900 штук у країні. І в них є цілком реальні історії успіху.
- есть опыт как депутата сельсовета?
Сергей Баранов Ви колись були депутатом сільської ради ? Ви знаєте ,які питання вирішуються на сесіях сільради ? І як держава перешкоджає розвитку громад ?
- над созданием тергромад работает государство
Сергей Баранов до чого тут публічна рента . Над створенням ОТГ працює держава , як і перешкоджає створенню конституційних тергромад.держава в адміністративний спосіб створює ОТГ з 2020 року. А до того все добровільно))
- Украина - унитарное государство
Dmitriy Grabina ОО,у нас новый тренд в группе - валим государственность через сектатнство,ИИ,народофобие и федерализацию,называемую децентрализация....Украина - унитарное государство...Со своей...ГТС.Dmitriy Grabina ГТС и так моя,так же как и ваша,спионеренная частично тллько...Вернуть надо все общественные блага,согласно Деаларации.Геннадий Валитов так кто ж с этим спорит? Только есть хорошая поговорка: "З'їсть то він з'їсть. Та хто ж йому дасть?"ГТС кому хотите и авиастроение?Геннадий Валитов то не тренд такой. То вы так себе нашифровали, полагая, что поняли мысль правильно, ухватив не суть, а форму.государственность рушится без нас. Государственность рушится потому как именно эта версия организации не работает. Можем сколько угодно кричать лозунгами, но это не помогает. Почему умирает авиастроение? Потому что современное государство поражено шизофренией: оно вкладывает в местные аэропорты но не задаётся вопросом кто и почему там будет летать. Оно делает робкие попытки затянуть забугорные лоукосты, при этом могло бы инвестировать в собственные. Оно учит пилотов, инженеров авиастроителей, но спокойно за бесплатно отпускает их летать где нибудь в Африке и проектировать в Европе. Потому нужны интегрирующие проекты. И субъектами - участниками могут быть вузы, госкорпорации типа Антонов, органы местного самоуправления, банки, частный бизнес и пр.
- уничтожение государства становится национальной идеей
Вадим Еремейчук уничтожение государства становится национальной идеей, это нездорово.в моем тексте установка иная - на воссоздание государства. Но не через радостное подглядывание за виртуальными куклами. Потому как именно такие "процессы" делегитимизируют государство. А создание реальных социально-экономических проектов, с экономическим эффектом, измеряемым деньгами.Вадим Еремейчук это «снизу» никогда и нигде не работало, кроме племён и небольших стран, выгодно расположенных и окружённых горами.вот это снизу только и работает. Везде и всегда. Хоть при капиталистах, хоть при коммунистах.Вадим Еремейчук это такая же утопия, как и теория элит, только наоборот
- армия строится сверху, либеральное и демократическое снизу
Виктор Семенов армия строится сверху, от главнокомандующего. Нечто либеральное и демократическое надо строить снизу. Иначе, если начать строить сверху, получится структура армейского типа, то есть КГБ, ФСБ и т.д.
- победить "сверху" можно через РНС
Dmitriy Grabina Порпобуем взять через РНС,как единственную антикгбшную и антиолигархическую партию,идущую на выборы. В один ход такой мат не поставишь...)))Геннадий Валитов кстати РНС - хорошая основа для правильной "секты".)) Но не хватает инновационности в подходах. А так, дай то Бог.Геннадий Валитов термин "секта" выбрал, как раздражающий фактор, потому как термины типа "команды, спильноти, сообщества, партии и тп" настолько замылены, что в массе своей воспринимаются как обычное бла-бла-бла и развод. Мне больше нравится термин "проект", но он тоже уже там. Вот и приходится сектанить. И ведь работает ;)Вадим Еремейчук сект слишком много в Украине.Оставайтесь рациональными, их мало, как и поддерживающих РНС
- почему упор на низовые организации?
, а також підключити всі смисли, генеровані суспільством, весь накопичений досвідТреба запропонувати порядок, що буде сприйнятий більшісті соціальних груп країни. Сприяти об’єднанню можуть як зовнішні факториСамый благоприятный вариант — формированию в Украине субъекта, который станет участником большой игры – пусть и не на самых передовых позициях.В нем заинтеаинтересаны очень многие силы в Украине. Даже в финансово-промышленных элитах вызревает понимание того, что так дальше жить нельзя – и они видят в третьем варианте условия для минимизации собственных потерь.Поэтому часть элиты может пойти на размен политической власти в обмен на сохранение определенных активов. Эти варианты им нужно дать – чтобы не скатиться к войне всех против всех. В этом, кстати, ошибка молодых украинских левых – их идея о полном уничтожении украинских олигархов приведет к тотальной войне, потому что нельзя олигархическую крысу загонять в угол. Ресурсов у крупного капитала в Украине явно больше, чем у этих полумаргинальных левых, у которых весь ресурс – трехтомник Маркса. Необходимо предложить порядок, в котором будут видеть себя большинство социальных групп страны. Хотя частью олигархов, наверняка, придется пожертвовать.- структура, построенная на лидерстве, не годится
Виктор Семенов Общество "разом" имеет огромные силы и ресурсы, но общество НЕсубъектно. Вот корень проблемы. Никакая партия не может взять на себя эту роль. Вобще, любая структура, построенная на лидерстве, не годится для этой роли, потому что любой лидер - живой человек - обязательно перетягивает на себя (перехватывает) субъектность организации и сообщества, представляемого этой организацией.Необходима общественная структура (неважно как будет называться), в которой субъектность отделена от лидерства. Не бывает абсолютно безлидерских сообществ, потому что сообщество без лидера == толпа.Но субъектность сообщества не должна опираться на персональный авторитет тех или иных лидеров, хотя бы даже в коллективной форме политбюро или комитета старейшин.Это не абстрактная философия, понятие субъектности сообщества можно определить как социометрическую систему, структуру базы данных, на которой действуют процедуры и правила оценки персонального авторитета и персональной ответственности всех участников сообщества. В таком сообществе можно вести речь об ответственности лидеров перед избирателямии и перед сообществом в целом. И обратно, об ответственности сообщества перед лидером.Такое сообщество имеет субъектность безотносительно конкретных персон. И в принципе, такое сообщество может взять на себя роль представителя социальной группы, прослойки, и всего народа.
, так і вольове рішення йти у наступNataly Bezmen Объединить сможет набор внешних факторов (или не сможет). Створити суб’єкт можуть розумні люди з твердим характеромNataly Bezmen Объединить сможет волевое решение идти в наступление. Но ведь его же нужно еще и принять, хоть сообща, хоть по-отдельности, распределенно... А вот этого-то и нет, пока., і такі люди в Україні єКто должен построить такую организацию-субъект? Это должны быть люди, которые:- Понимают основные «болевые точки» нашего общества. И видят методы их лечения.
- Разбираются в экономике и могут предложить пути выхода страны из кризиса. Фактически, пути восстановления страны.
- Не были у власти в ранге депутатов, чиновников и силовиков высшего и среднего уровня.
- Не имеют криминального прошлого.
- Обладают силой воли и твёрдостью характера, чтобы с одной стороны не идти на компромисс с нынешними псевдоэлитами, а с другой стороны – чтобы смогли претворить в жизнь свои идеи и программы когда придут к власти. Несмотря на сопротивление части общества и бывших (на этот момент сегодняшних) «элит»
.Валерій Пекар Очевидно, що нова сила так або інакше постане. Ми вже писали про невідворотність української модернізації: 15-20% населення, що прагнуть жити у Модерні, складають критичну масу, їх занадто багато, щоб усім емігрувати або щоб усім скоритися та відступитися. Питання в тому, якою буде ця сила. І друге питання: чи постане нова сила сама по собі, тобто органічно, а чи через зовнішній вплив у тому чи іншому вигляді. На користь органічного виникнення нової сили говорить критична маса прихильників модернізації та досвід їхньої спільної дії на Майдані та у волонтерських рухах. Фактори на противагу включають загальне розчарування і зневіру, відсутність нових лідерів.- Субъект — не толпа на майдане
Serg Yarchuk Для реформ нужна не толпа на майдане с флагами и танцами, а СУБЪЕКТ. С тем, с кем можно говорить.
Зрозуміло, що така концепція не може бути авторською— лише об’єднані у суб’єктну організацію великі групи здатні створити СПІЛЬНУ концепціюTaras Plakhtiy Тут ключовим є питання – хто має створити таку концепцію і хто зможе її втілити? На наш погляд, в умовах інформаційного суспільства, якщо один або навіть кілька авторів і створять ідеальну концепцію, то їх робота має всі шанси загубитися у лавиноподібному потоці інформації – її просто не прочитають, а як прочитають – не зрозуміють, як зрозуміють – не повірять. А якщо повірять – то одиниці, які не зможуть зорганізуватися у вагому політичну силу, щоб втілити її у життя.Або ж розроблену ними концепцію у вихолощеному вигляді використають старі або нові владоможці для досягнення власних інтересів, що приведе до протилежного від очікуваного результату для загалу..Все це дозволяє стверджувати, що в умовах інформаційного суспільства лише об’єднані у суб’єктну організацію великі групи здатні стати колективними творцями нових концептуальних ідей необхідного рівня складності внаслідок їх спроможності оперувати значними обсягами інформації, різнопрофільними знаннями та багатоплановим розумінням, до чого фізично не здатна одна, нехай геніальна, людина.Але головне, що ці ідеї, як результат колективної творчості, будуть зрозумілими і «своїми» для усіх учасників таких груп, стануть максимально легітимними для кожного з них, зможуть мотивувати в однаковій мірі усіх їх до ефективної скоординованої діяльності по втіленню спільно вироблених цілей.Множиність та конкуренція — шлях до деградації суспільства, тому головною умовою є вибір стратегій співробітництваКількість суспільно-політичних організацій, які представлятимуть інтереси різноманітних груп та об’єднань, лише зростатиме і вони й далі конкуруватимуть між собою за голоси виборців. Сама по собі конкуренція, як культурний архетип є нестійкою – за звичайних умов вона має тенденцію переходити в конфронтацію, що завжди приводить до моральної та соціальної деградації суспільства..Нужно рассмотреть разные типы стратегий:- взаємодії учасників в рамках суспільно-політичних організацій
Головною умовою вибору організованими елітними групами стратегій співробітництва на противагу стратегіям конфронтації в умовах їх конкурентної взаємодії в рамках національної еліти є усунення на системному рівні можливості прямих особистісних та міжгрупових конфліктів з метою довготривалого утримання взаємодії учасників елітних середовищ в рамках суспільно-політичних організацій у позиціях «рівний з рівним».Це можливо здійснити лише змінивши класичну групову динаміку в первинних осередках суспільно-політичних організацій, наприклад, шляхом організації взаємодії їх членів на кожному етапі як представників різних груп, що циклічно утворюються та розформовуються у відповідності до алгоритму роботи динамічної мережі.
- путём включения всех
Мне кажется нужно отказаться от дуалистической логики сотрудничество/конкуренция. Нужно идти путём включения всех, то есть, творческим созданием целого, которое бы вмещало все позиции как свои частные случаи.
. Потрібна кропітка робота, Майдани не створюють суб’єктівЩоб не починати знову і знову "біг по колу"потрібне злиття та накопичення смислівІван Бокс Кожен хто до купи вміє слова ліпити починає з творення власних візії/стратегій/планів, так ніби 25 років в цій країні жодень дурень тим не займався., досвіду людейОлександр Пальченко мало приділяється уваги СМИСЛАМ, хоча вони у вас деколи "звучать", бо консенсус народовий може відбутися лише в обєднанні на смислах...на загальному цілеполяганні... як у будь якій громаді.Приклад старообрядцівПРИМІРОМ, у старообрядців крім суто обрядових розбіжностей, на котрих вони обєднувались і відрізнялись від інших православних, було абсолютне НЕПРИЙНЯТТЯ куріння і вживання алкоголю, це був їхній смисл буденного існування і одне з цілеполяганнь у досягненні царства Божого...Tatiana Solomaha Рефлексивно-цивілізаційна суб’єктність вимагає неперервного розвитку ідей та концептів --- то може подивитись, де той ланцюжок розірвано, та з`єднати?, проєктів та експеріментівОлексій Роговик потрібне злиття досвіду. (не структур) для взаємного зростання та збагачення досвідом, інструментами, енергією. це треба і будемо працювати. якщо всі будуть рефлексувати і доповнювати. то вийде швидще.Эдуард Курганский Есть ещё один путь "засветить свои идеи" - реализовать их на малом проекте. Получить от проекта пользу для людей. И накопленный опыт использовать на следующем проекте.Людей, которые делают это, достаточно много. Подход который они используют - пробуйте делать и обобщайте свой опыт.Это не путь "от идеи", и не путь "от проблемы". Это путь от эксперимента и его результатов.Идеи, "засвеченные малым проектом" — тоже обязательно собираются.Чужим опытом, к сожалению, так же мало кто пользуется, как и мало обращает внимание на чужие идеи.Да, мы стартуем "от проблемы", но ИДЕМ всеми возможными путями, включая и эксперименты, и опыт. А в этом длящемся процессе — и опыт, и идеи — анализируются, рождаются новые (идеи и опыты) и синтезируются для решения проблемы.Для цього маємо вже портал"Простір злагоди", де зібрані всі смисли та досвід останніх 4-х років. І ця робота ведеться на постійній- Яка унікальна функція такого "форуму"?
Іван Бокс такий "форум" має визначити (віднайти) унікальну функцію, яку більше ніхто з організаційних одиниць не може виконати без втрати якості кінцевого результату.
основіІван Бокс Проблема громадського (та й політичного) українського будівництва є бажання стати альфа і омегою новітнього українського дива. але десь в середині абетки губиться сенс, запал і починається перманентний кава-брейк. неможливо підмінити собою абсолютно всі рівні боротьби з корупцією. таким чином дефокусується власна(природна) здатність (і функція) громадянського суспільства..Цей збір досвіду продовжується щодня — Хроника. Текущие события и "горячие" темы.Ще один бунт? Ні. Бо бунти не створюють нових суб'єктів. Громада України не має суб'єктності досі. А без суб'єктності нічого ходити на будь-які вибори. Суб'єктність має з'явитися в непартійному, а громадському секторі, визріти інституційно, увійти в силу поза системою. Це рік-два, а може й п'ять наполегливої праці. А потім перемога на виборах, як данина старій системі. А потім демонтаж самої системи.До цієї справи треба залучити і середовище інтелектуалів, і тих, хто намагається створити партію іншого типуВ Україні є адекватні носії суб’єктного мисленя з адекватним світобаченням. Але інтелектуали майже ніяк не структурованіУкраине просто нужны адекватные носители субъектного мышления с адекватным мировоззрением и миропониманием. Учитывая количество образованных и умных людей в Украине, я думаю, что это вполне осуществимая задача.та не дуже схильні до практичних дійAleksander Wójcik Структуризація в середовищі інтелектуалів як передумова набуття ними політичної суб'єктності для творення смислів.. До того ж, теорія — це ще не практикаІван Бокс Заперечую роль інтелектуалів в практичних діях. наша справа «народити» - в ви дітки бавтесь (бажано при цьому не заважати процесу мислення), хоч будь-якій практичній дії завжди передує рішенняОлег Бондарь Чисто теоретичних думок можна записати дуже багато, але вони не будуть практичні. Аналогічно часним методом не буде синтеза..Будь-якій практичній дії (крім неусвідомлених) завжди передує рішення, без цього ніяк. Будь-якому рішенню (крім імпульсивних) завжди передує розуміння.Тобто, РОЗУМІННЯ — це НЕОБХІДНА умова для ДІЇ, але, зрозуміло, не ДОСТАТНЯ.Суспільству потрібен інтелектуальний продукт, який відповідає викликам поточного часу. У різних інтелектуалів різні місіїSergiy Brygar Інтелектуали повинні видавати інтелектуальний продукт, який відповідає викликам поточного часу! В ідеальному варіанті вони створюють нові сенси, які матеріалізуються в тих чи інших сферах суспільного життя., але всі інтелектуали мають бути вільними- Хтось хоче бути почутий великим числом людей і тому, безумовно, має до цього йти.
- Ну а комусь достатньо бути андеграундним авторитетом зі своїм колом однодумців, і він теж має на це право.
. Тому не треба намагатися "запхати" їх в якусь асоціаціюЛюди, які хочуть і вміють не лише задумуватися, а і створювати, взагалі повинні бути якомога вільнішими. Будь-яка залежність (не співпраця, а саме залежність) перетворює інтелектуала на звичайного менеджера, який починає обслуговувати інтереси власного начальника. За таких умов він цілком може лишатися розумною і креативною людиною, але про належність до «еліти» доводиться забувати..., чи якось зорганізувати зверхуАртем Дугин Розподілений майдан - це, зрештою, асоціація громадських ініціатив?)). Відповідальність інтелектуала — внутрішняJenő Zsurky Дацюк предлагает вырастить гражданское ускоренным темпом, выдвигая лозунг " всем как один надо.." хотя философ такой квалификации прекрасно знает, что гражданское общество как раз потому и гражданское, что разнообразное.Объединенное сверху " гражданское общество" -- это ВЦСПСОлег Бондарь Основна проблема суспільства в становлені поошарка відповідальних інтелектуалів. "Простір злагоди" допоможе цьому.Треба завжди пам’ятати, що інтелектуальний продукт маємо ще донести до суспільства.В сьогоднішніх реаліях вартісний продукт розумової діяльності досить складно донести до суспільства, адже інструментів комунікації існує не так багато, а олігархічні ЗМІ відверто блокують можливості донесення важливих і прогресивних думок до масового слухача. Навпаки, з нього старанно роблять дебіла, який не переймається нічим, окрім накопичення матеріальних цінностей, або і просто банального виживання. І ось тут я вбачаю другу місію сучасних українських інтелектуалів.У них немає іншого виходу, окрім як достукуватися до народних мас, як це робить, скажімо, Сергій Жадан.Потрібно багато-багато говорити, налагоджувати діалоги, слухати людей. Представники розумової еліти країни взагалі повинні вміти гарно слухати, бо інакше ніхто не послухає їх. Сподіватися, що будуть запрошувати на телебачення, здебільшого не доводиться. Лишається тільки «лупати сю скалу».(міцно пов’язану з суспільством)Зміни можна починати з реструктуризації політичних партій, але для цього потрібен достатньо могутній суб’єктTaras Plakhtiy на мою думку, тут ключову роль грає вибір правильної послідовності запровадження змін. Я вважаю, що слід починати з партійної системи, а саме - з реструктуризації політичних партій.Полностью согласен!!!Адже саме вони, згідно Конституції змагаються за владу і набувають її в результаті виборів. І після набуття вже вони робитимуть все інше..Taras Plakhtiy До реорганізацій партій просто нема достатньо потужного субєкта, здатного робити все одочасно.Политические активисты должны активно содействовать созданию этой субьектности.. Все це треба робити, забезпечивши широку суспільну підтримкуGennady Shkliarevsky Нужна партия принципиально иного типа. Ибо если пойти по пути обычных партий, то тогда просто появится иная элита. Это никак не будет решением проблемы. Их можно выбить партией построенной на других принципах, связанной с обществом, а не диктующей или манипулирующей этим обществом.Александр Кочетков Для подобной задачи ничего лучше широкого общественного движения человечество пока не придумало. Для себя называю его Рухом за суверенитет: первый Рух добился независимости, теперь — переход на следующий уровень субъектности.Александр Кочетков Часто спрашивают: почему не сразу политическая партия?Потому что Черномырдин. Который учил: что бы мы ни строили, все равно выходит КПСС с ее абсолютно недемократическим централизмом, мутными источниками финансирования и принудительным обожанием партвождей вплоть до мумии в Мавзолее.Партия — это единая идеологическая позиция по всем вопросам. Это дисциплина и планово-отчетная бюрократия. Это косноязычный Коба во главе аппарата, умеющий все порешать с кадрами.Рух же формируется лишь на одном общем постулате — необходимости справедливых Правил Жизни, закрепленных в новой Конституции Украины, принятой в рамках общенародного Учредительного Процесса. И достаточно. Остальное — лирика, интимный свист сусликов на фоне заката.В Рухе могут принимать участие все, исходя из принципа «разбойника, покаявшегося на кресте». А именно: каждый, вне зависимости от прошлого, может начать новую жизнь. Которая оцениваться будет опять-таки Библейским критерием: «по плодам их узнаете их». Понятно, что честная партия такой всеядности позволить себе не может и, соответственно, необходимости массовости общественному процессу не обеспечит.. І ми можемо це зробити, якщо докладемо зусильЗдраві сили повинні висунути чітку програму.Igor Makarenko А что же нужно здравым силам:1. Договориться минимальном общем базисе, меньше которого иметь нет смысла2. Построить конкурентную среду, где честно побеждают здравые идеи, а не горлопаны3. Победившие идеи принимаются к исполнению всеми, без выпендривания4. Здравые силы берут на себя заботу о вате вместо олигархов, терпеливо объясняя ей преимущества громадського консенсусу над олігархичнимОлигархи - это мачеха, которая держит вату в черном теле, а здравые силы будут заботиться о людях по-честному.И показать им суммы, которые воруют олигархи, и значительная часть которых в случае перехода ваты под крыло нового "опекуна", будет направлена на...Є різні підходи у відношенні до людей:- поважне відношення
Gennady Shkliarevsky Переустройство должно начаться с отказа от элитарности и уважительном отношении к людям. Поверьте мне, что все люди это уважение понимают и ценят. И всем людям есть что сказать на локальном уровне их функционирования, но часто и на более глобальных уровнях.
- елітарність
Igor Makarenko Люди, которые не понимают, что ими манипулируют, их же руками делая их жизнь все хуже, заслуживают помощи и заботы.Все, что происходит — результаты "мудрого" выбора этих людей.Люди, как дети, и власть их обманываеттут такая аналогия - в политическом смысле большинство населения - дети. вы бы выгнали детей на улицу, чтобы они сами решали свои проблемы?дети нуждаются в заботе.В своем ОСББ им нужно учиться решать свои проблемы самостоятельно. Но даже на этом уровне в большинстве случаев их обманывает банда из нескольких человек, которые захватили власть.Gennady Shkliarevsky Как можно говорить о взрослых людях, что они как дети. У них есть семьи, они заботятся о детях, планируют будущее семьи, заботятся друг о друге и близких.Часто среди людей занимающих очень видимое место в обществе я вижу больше инфантильности, незрелости и эгоцентризма, чем среди людей менее заметных.Владислав Оленченко Не вижу противоречия...дети заслуживают уважения, но это же не означает, что им нужно давать спички и оставлять одних в доме.
Необхідна також чесність і відповідальність перед людьми, єдність на основі різноманітностіСергій Опря Честность необходима людям. все остальное ерунда. белый лист бумаги - честность и ответственность.Gennady Shkliarevsky Честность и ответственность безусловно важны, но очень важна и структура функционирования.В США, например, сенатор Сандерс--демократ, который бросил вызов машине Клинтонов был поддержан примерно 15 миллионами людей.Именно возможность автономного действия привлекла к его кандидатуре миллионы людей.. А ще треба забезбечити, аби у спільний кошик щось поклав кожнийТеодор Дяків Отже мова йде про єдність на основі різноманітності. Це, вважаю, один з постулатів українського суспільства, відомого своєю природною поліетнічністю, поліконфесійністю, проте - одночасно і визначеністю та єдністю комплексу елементів цивілізаційної матриці..Михаил Шустер Все ждут, когда кто-то построит им страну, в которой им будет хорошо. Так не будет. Чтобы что-то взять, сначала нужно что-то положить. КАЖДОМУВладислав Оленченко Так людям кажется, что они положили. Хуже того, положили "с горкой", больше, чем требовалось на налаживание нормальной жизни в своей стране...Кто терпение положил, кто молчаливое согласие на дерибан совместной собственности граждан, кто положил здоровье и даже жизнь... Понимаете? Люди полагают, что уже все положили сверх нормы, а оно асе хуже и хуже.Необхідно бути почутими людьмиВадим Еремейчук Одно дело - это просто правильные тексты, а другое - это услышанные большинством людей правильные тексты. Мышиная возня сейчас не работает..від Несторівської групиСуспільство має право вимагати змін від держави, але водночас громадянин не уникає своєї відповідальності за брак реформ. Шлях від наявного до бажаного стану суспільних систем та інститутів пролягає через підвищення суб’єктності, коли громадяни, спільноти, бізнес не лише спроможні, а й бажають залучатись у суспільні інститути, зокрема заради вироблення нових правил гри;- "Мусиш навчитися робити те, чого ніколи не робив"
І на завершення. Британський філософ шотландського походження Томас Карлейль стверджував, що революції задумують романтики, здійснюють фанатики а користуються їх плодами – негідники. Це, до речі, також про трансформацію «рівності» у «нерівність». Простий рецепт, як змінювати такі системні закономірності, дав американський фокусник Роберт Орбен: «Якщо хочеш мати те, чого ніколи не мав, мусиш навчитися робити те, чого ніколи не робив».Тому, лише успішне навчання протягом тривалого часу новій організаційній культурі та системна колективна діяльність по-новому дозволить українським громадським активістам і політикам якісно змінити себе і свої організації. Це, в свою чергу, сповільнить процес трансформації «рівності» у «нерівність» в українському суспільстві, відкриє соціальні ліфти для активних громадян, приведе до мирного і всебічного узгодження всіх соціальних суперечностей, що, в результаті, дозволить попередити можливі соціальні конфлікти ще на етапі їх зародження.
Ще треба зрозуміти, який (чи які) об'єкт(и) перетворень.Viktor Satsyk Для забезпечення цілеспрямованої і результативної дії на об'єкт, передбачається наявінсть такого. Спочатку об'єкт, а потім процес.Сергей Дацюк Вже давно не так. Бувають безобєктні процеси і зовсім необєктивуємі структуриАртем Дугин Тоді, мабуть, марна справа - встановлювати цілі для таких структур?Victor Lougovski В адаптивной ресурсной системе все процессы и структуры имеют как абсолютное , так и относительное определение. Субъектность и объектность.А вже маючи Суб’єкт та розуміючи Об’єкт і розуміючи, які є реальні важелі впливу на владу— можна переходити до вирішення поставлених ЗАВДАНЬВадим Хомаха а які є важелі впливу на владу? реальні, я маю на увазі?, що стоять перед громадянським консенсусом, обравши відповідні способи з тих, що запропоновано чималоНовий зміст громадянського консенсусу полягає у наступному:- Відродити процес загальногромадської роботи над Конституцією
Сергей Дацюк Відродити процес загальногромадської роботи над Конституцією: відтак Конституанта має не тільки граничне значення для самого існування України, але і міжнародне значення – як протистояння зовнішньому управлінню світової олігархії через оформлення української громади як міжнародного незалежного від політичної влади суверена;
- конституционный процесс
Podgorna Viktoriya все робиться через один інструмент:) одночасномеханизм широко известен в мире - имела возможность лично общаться с представителями групп которые делали инклюзивный конституционные процессы (Общественного договора) в Тунисе, Исландии и референдум в Шотландии.Владислав Оленченко Это здорово, что где-то уже есть "успешные кейсы" и кто-то в Украине их изучил. Технология, которую реализовал "Тунисский квартет", не может быть воспроизведена один к одному в Украине, в силу того простого факта, что здесь кланы не станут "сидеть и смотреть", как какая-то там Хартия Будущего меняет основы устройства общества, что лишит кланы своего могущества и доходов.Podgorna Viktoriya Не будут. Для этого и нужен международный консорциум:) но без наличия субъекта он ресурсы не даст. А опыт Исландии для нас очень интересен - они отодвинули олигархов и самоорганизовались сами. Вопрос конечно сможем ли мы так сделать?!Владислав Оленченко Если ставить вопрос в такой коннотации: "сможем ли мы так сделать?", то мы попадаем в позицию "гадателя на кофейной гуще". Будет - не будет, сможем - не сможем, так - не так...Надежнее ставить вопрос по-иному: Что нужно сделать нам и как именно сделать, что бы граждане самоорганизовались, отодвинули олигархов, "перезагрузили" государство на основе другого общественного договора? Ведь в Исландии, в какой-то момент, чуть ли не половина граждан вышла на улицы, одновременно, под общими лозунгами и с единым пакетом требований к тамошним "правителям", которые банально перепугались до икоты и начали судорожно выполнять требования... Наши местные "керманичі" - из криминальной культуры и так просто не испугаются, чай не лохи позорные! Если затягивать уличный протест, то они обязательно воспользуются временем на попытки "немного поиграть мускулами" в виде репрессий против зачинщиков протеста - "агентов кремля" и обязательно попробуют "немного пострелять" на улицах, призывая к конституционному порядку во время "АТО" рассчитывая, что протестующие испугаются быстрее...
- Подписание нового Общественного договора должно сопровождаться очищением
Podgorna Viktoriya Подписание нового Общественного договора должно сопровождаться очищением, которое олигархия удачно обошла. Нужно выкинуть из субъектов договора политических столпов режима, большинство судей, налоговиков, ментов, прокуроров- это не лечится, перезапустить партийную систему как минимум.Иначе произойдёт реинкарнация системы в новом договоре. Как это сделать и на какие ресурсы это может сделать активная часть общества? - как минимум нужно стать субъектом - научиться не рыть в свою сторону, а объединиться. А ресурсы? Тут нам в помощь международный Финансовый консорциум которых на днях обсуждался в Атлантик Совет в Вашингтоне. Старым элитам его не дадут - а новой нужно структурироваться - на пути к чему два этапа: отстроиться от старых - очищение, и создание альтернативных институтов.Владислав Оленченко Так уже есть экспертное заключение международных организаций, которые занимаются борьбой с отмыванием "грязных денег" ...нужно погуглить, но цифры там примерно такие: за годы "независимости" из Украины украдено 160-170 млрд. $, ежегодно выводится из Украины 10-12 млрд. $. Но и столько же, примерно, воруется и остаётся внутри Украины.
- Не просить о новом консенсусе, а требовать его
Тадеуш Жаховский Будем надеяться, что движения типа Билецкого этому поспособствуют. Пока же помогаем и новым движениям чем можем. Не просить о новом консенсусе, а требовать его.
- конституционный процесс
- Розвивати реальне самоврядування
Сергей Дацюк Всередині Конституанти як перший етап розвивати реальне самоврядування, зменшувати вплив центральної влади і встановлювати жорсткий контроль над діяльністю корпорацій, не допустити створення олігархічних республік чи навіть олігархічних анклавів на території України;
- Запропонувати від громади ініціативи на заміну "Мінському процесу"
Сергей Дацюк Запропонувати від громади з десяток різних ініціатив на заміну глухокутовому "Мінському процесу", починаючи від загальнонаціонального референдуму про долю окупованого Донбасу і закінчуючи громадянською блокадою контрабанди щодо окупованих територій;
- «5 необхідних кроків України щодо конфлікту на Донбасі»
- ініціативи у зовнішній політиці
Доповнити це варто посиленою зовнішньою політикою та дипломатією, зокрема, шляхом висунення в міжнародний простір ідеї поглиблення інтеграції держав у Східній Європі і реалізацію політики на ліквідацію джерела російської агресії, а саме політики на «путіноусунення».
- Задовбати владу ініціативами реформ від громади
Сергей Дацюк Задовбати владу ініціативами реформ від громади з постійним тиском щодо їх проведення – щоб у влади фізично не лишилося часу на олігархічний дерибан, який зараз після часів режиму Кривавого Президента знову намагаються відновити (вести моніторинг поновлюваного дерибану держвласності та блокувати його);Просувати прийняття нового пакету реформ та вдосконалення вже прийнятих «недореформ» (наприклад, судової «недореформи»).Також варто чітко розробити, хто, як, коли і в який спосіб має «задовбувати».
- а може пошукати хто є природним «задовбувачем»
Іван Бокс а може пошукати хто є природним «задовбувачем» згідно своїх функціональних особливостей?
- а може пошукати хто є природним «задовбувачем»
- Вести економічну війну проти Криму
Сергей Дацюк Вести економічну війну проти Криму, ставлячи за мету його повернення, прорвати блокаду безініціативності української влади щодо упослідженого Росією кримськотатарського народу шляхом громадських ініціатив – не можна нехтувати дружбою українців з кримськотатарським народом, ця дружба має бути дієвою;
- бути готовим до війни з Росією
Сергей Дацюк забезпечити повітряний щит та морський щит території України і бути готовим до війни з Росією в рамках великої війни у світі;Про забезпечення повітряного та морського щита, то не до кінця зрозуміло, що мається на увазі. Якщо йдеться про іноземну систему протиракетної оборони чи про власну систему, то виникають фінансові та зовнішньополітичні дилеми.
- Розгорнути боротьбу проти українських монополій
Сергей Дацюк Розгорнути широкомасштабну боротьбу проти українських монополій з безпрецедентним тиском на Антимонопольний комітет України, а в разі саботажу ним своєї роботи тиснути на Парламент щодо зміни законодавства з розширення повноважень цього органу та зміни його кадрового складу – високі тарифи це наслідок монополізму та непідконтрольності громаді олігархічної економіки;
- громадський тиск щодо люстрації в правовій системі
Сергей Дацюк Продовжити громадський тиск на Президента, Генпрокурора та Парламент щодо люстрації в правовій системі.
- Захистити борців з корупцією від влади
Сергей Дацюк Захистити борців з корупцією від владної компанії "антикорупціонери самі корумповані", надати широку громадську підтримку антикорупціонерам, не дивлячись на жодні їх помилки, які розглядаються під мікроскопом, – незалучених в корупцію в тотальній корупції не існує, інших борців з корупцією у нас ще довго не буде – допоки не виростуть ті, хто ніколи не знав корупції;Дуже важливо захистити усі засоби масового антикорупційного ураження (діяльність НАБУ, систему Prozorro, електронне декларування, електронне врядування, ідею щодо створення антикорупційних судів, нове законодавство про захист та матеріальне заохочення інформаторів та викривачів).
- підтримка антикорупціонерам — не акція, а процес
Іван Бокс «…надати широку громадську підтримку антикорупціонерам (навіть тим, що помилилися) у разі визнання та виправлення ними цих помилок…». а це вже процес. як його сформулювати, означити правила та механізми, щоб повторити результат?
- не всі антикорупционери однакові
не всі антикорупціонери однакові. Така зрівнялівка є владною технологією. Ми можемо надати широку громадську підтримку антикорупціонерам (навіть тим, що помилилися) у разі визнання та виправлення ними цих помилок. Громадський консенсус має виступити в ролі «вихователя».
- впливати на інструменти корупції
Суспільство може тиснути (або впливати іншим чином) не стільки на причину корупції, як на інструменти, що мусять за статутом та походженням мати вплив співмірний з корупційним процесом?
- підтримка антикорупціонерам — не акція, а процес
- люстрація політиків з "Амбарної книги" ПР
Сергей Дацюк Провести широкомасштабну люстрацію експертів та політиків, згадуваних у "Амбарній книзі" колишньої Партії Регіонів.
- нейтралізовувати в публічній дискусії провладних експертів
Сергей Дацюк Виявляти і нейтралізовувати в публічній дискусії експертів, журналістів та блогерів, які не знаходяться на боці громадськості, як смислодеструкторів дій громади – смислодеструкція долається лише громадською смислотворчістю та осмисленою комунікацією громади.
- сменить "паблик оферту"
Igor Makarenko Олигархи ни с кем не обсуждали договор конечно. Они сделали "паблик оферту", которую приняло и неукоснительно соблюдает большинство. Звучит она примерно так:
- "Голосуйте за нас, не суйте свой нос в политику, сидите тихо у телевизоров и жуйте гречку пока она у вас есть. Потому что без нас вы вообще умрете с голоду, страна развалится, повсюду будут стрелять и вас убивать. И вообще, никого лучше нас нет. А если вдруг кто-то высунется, то мы его быстренько засунем куда нужно".
Решение, которое напрашивается — выдвинуть новую "паблик оферту", примерно такую:- "большие олигархи воруют порядка 40 млрд долл в год (хорошо бы посчитать и перечислить все каналы и суммы, это реально сделать, но почему-то все скромно не делают это супер экстра важное дело), но проблема не столько даже в воровстве, а в том, что они убивают экономику, потому что им на нее наплевать, и потому что воруя каждую заблестевшую копейку, отпугивая своей сумасшедшей коррупцией родной и зарубежный бизнес, они не дают шанса экономике развиваться. мы, новая элита, взяв власть, отдадим народу половину этих денег (каждый год!), а вторую половину запустим на развитие экономики - через снижение налогов и реформы гос органов (в основном радикальным сокращением, заменой на информационные системы, привлечением коммерческих сервис-провайдеров, работающих на условиях конкуренции и т.д.).
Если под этим подпишется активное меньшинство плюс мелкий-средний бизнес и миниолигархи, то это будет отличное начало.
- сменить "паблик оферту"
- треба не реставрація фасаду, а нова модель
Володимир Острижнюк Не пропонується нової модегі нашого співіснування,а наголошуєтся на реставрації фасаду.
.- изменить правила игры (да, вопреки воле олигархов!)
Владимир Дубровский все куда сложнее, запутаннее и многограннее. И, да, много оттенков разных цветов, не черно-белое, как хотелось бы (и как бывало в самые острые моменты).Если очень широкими мазками - то, да, нужно сделать так, чтобы ликвидировать "олигархов" как класс, но не по-сталински, не физически (как бы ни чесались руки в отношении кое-кого), и, даже не разорив их дотла, а просто изменив правила игры (да, вопреки их воле!) на равные для всех.Государство должно перестать быть инструментом "зарабатывания" ренты.Поэтому - никакой, ни малейшей "индустриальной политики"; налоговая система, основанная на обложении, прежде всего, источников ренты (т.е., не допускающая "договоренностей"); радикальная дерегуляция и демонополизация... Жаль, упустили время для реституции "отжатого".А дальше - кое-кто из нынешних взбунтуется, кое-кто - смирится, а кто-то, возможно, и закричит, что он всю жизнь об этом мечтал. И во "втором эшелоне" будет то же самое, и так - до самого низу.Владислав Оленченко Ликвидация "олигархов" может быть осуществлена десятками разных способов и не обязательно их расстреливать в подвалах, по-сталински и даже разорять дотла не обязательно.Достаточно забрать из их рук государство, ибо они всегда будут применять государство только в качестве средства грабежа страны.
- играть на противоречиях олигархов
Владимир Дубровский Чтобы победить - нужно не переть бульдозером (нет у нас такового), а пытаться играть на противоречиях и раскалывать ряды противника. Тем более, что не все "олигархи" одинаково плохи и, возможно, действительно кто-то из них готов поддержать отлучение всех от "кормушки" - в обмен на то, что, скажем, не тронут его активы.Да, и угроза раскола страны в случае серьезного "наезда" на "олигархов", особенно - регионально укорененных - вполне реальна, хотя, к счастью, не настолько, как в 2014-м
- построение и внедрение масштабных инновационных проектов
Вадим Еремейчук Копирую симпатичное мне мнение Е.Юрьева:Смысл моего предложения в том, что современной политикой является не построение партий на основе модульных мэмов, персон или бюджетов, а построение и внедрение масштабных инновационных проектов, по принципу партиципативности, партии и прочие формы - это именно формы и ничего более. Сначала строится проект и вовлечение, а потом партия, а не наоборот. Это как в настоящем бизнесе, сначала создается бизнес идея, и бизнес проект, а потом регистрируется контора и создаются должности. Позорно, просто позорно выглядят эти унылые партийные проекты Ходорковского, парнасы, украинские полит.аферы, где вымучивают куцые идеи куцые люди, вокруг бюджетов или предполагаемых профитов. Но совсем убого, когда умные энергичные люди пытаются конкурировать с наемными троешниками на их поле, не контентом и энергетикой, а "партийным строительством".
- журналісти у боротьбі з корупцією
Іван Бокс я не вірю в "чесних та розумних" політиків, а лиш в умови, які примушують їх такими бути. і я не вірю в суспільну здатність такі умови влаштовувати (наодинці так точно). бо вибачте треба ще на роботу ходити, родина, друзі і все це бла-бла-бла.Як це зробили інші народи?Іван Бокс питаю себе - невже німці чи американці після роботи вдягають костюми супергероїв і форумно ловлять тих корупціонерів? добре. не зараз, а колись діди та бабусі, чи батьки нинішніх бюргерів чи бритів начисто винищили ту заразу лиш напекли достатньо пончиків та зібрались на якийсь всетехаський форум? не чув такого. але припускаю, що таке могло статись.а якщо шлях подолання корупції трохи інший, і громадський тиск є лиш елементом? яких пазлів не вистачає? про державну машину зараз не буду бо вона як триєдиний бог зараз є і джерелом і борцем і оцінювачем результатів. але що чи хто має природні функції контролю. хто зранку до ночі заробляє собі на життя таким дивним чином? журналісти. це їх хліб. навіть прізвизько їм дехто вигадав - четверта влада. гаразд. януковоч. економічна ситуація. і все таке. але ж 2,5 роки країна живе нібито після революції. влада пройшла три виборних кампанії. корупційні схеми точнозмінились. спитайте хоч в ображених папєрєднікав. але ті що мають виконувати функцію контролера, природнього союзника громадянського суспільства, а саме журналістське середовище залишилось таким ніби януковоч досі при владі. і в мене виникає питання. якщо суспільство не в змозі жодним чином вплинути на українські медіа, як воно збирається впливати на загальнодержавні процеси?Олексій Роговик відповів коротко: медіа - це проблема. бо вони на стороні своїх власників. але. активісти можуть досягти результатів і без медіа. звільнити чиновника, а медіа просто будуть реагувати пост. тут формула складніша, хоча з медіа було би значно простіше.
- элиту надо выращивать
Vladimir Shimalsky Патриотическая элита, сочетающая в себе патриотизм, этические начала и серьезные политико-экономические знания, должна пройти через национальные "public schools" (а до этого и какие-то особые детсадики с разумными руководителями), потом пройти украинские оксворды с кэмбриджами - и тогда(может быть) они, действительно, смогут возглавить страну.А разрыв между болезненными ожиданиями широких масс населения (в течение 25 лет(!)и "реальной политикой", которую успешно проводит сегодняшняя "элита", рождает социальный тромбоз, а затем психоз, который придётся лечить новым гуманным "инженерам", когда/если они появятся...
- примусити прийняти закон про відповідальність за виборчу програму
Олег Білоус В любому випадку, буде протистояння Системи. Як би ми не хотіли змін, змінити цю Систему на щось нове одним рухом неможливо. Побудова нових відносин потребує часу. Тому необхідно зробити такий крок який би привів до зміни Системи, як би вона не пручалася. На мій погляд, фундаментом Системи є безвідповідальність за дію або без дію.Тому вважаю, що першим кроком потрібно примусити прийняти закон про відповідальність за виборчу програму. Цей закон буде доповнювати закон про імперативний мандат. Згідно цього закону, любий хто порушив свою виборчу програму (по факту голосування в раді, внесений законопроект, наказ ...) на протязі 2 тижнів складає мандат.Два тижні даємо партіям (вони можуть скористатися імперативним мандатом), інакше вся партія лишається мандатів. На ці міста проводяться довибори згідно законодавства. Цей закон повинен працювати для всіх виборчих посад: депутатів всіх рівнів, мерів, Президента та інших якщо будуть. Що це нам дасть: посилення політичної конкуренції - приведе нові політичні сили і змінить цю "еліту", відповідальність політиків за свої дії буде наступати відразу, а не так як зараз "до наступних виборів", що збільшить вплив суспільства. Це виб'є фундамент у цієї Системи.
- Добиваться люстрации персонально
Ростислав Лукач А мне кажется, самое время прогрессивным силам настоятельно доводить наиболее скандальные кадровые вопросы до результата. Например, давить акциями прямого действия на насирова или какого-то одиозного прокурора, судью. Вот не отставать, пока обгадившегося чиновника не уволят. Причем, - не только в центре, но и на местах. Добиваться люстрации персонально.Tetiana Hranchak Акції просто зараз нічого, крім випускання пари, не дадуть, отже варто "акумулювати" енергію, яка ще знадобиться.
- тиснути не стільки на причину корупції, як на інструменти
Іван Бокс "форум" має визначити (віднайти) унікальну функцію, яку більше ніхто з організаційних одиниць не може виконати без втрати якості кінцевого результату. бо там і експертні групи. і поширення. і тиск. і ще бозна що. гадаю проблема громадського (та й політичного) українського будівництва є бажання стати альфа і омегою новітнього українського дива.Але десь в середині абетки губиться сенс, запал і починається перманентний кава-брейк. неможливо підмінити собою абсолютно всі рівні боротьби з корупцією. таким чином дефокусується власна(природна) здатність (і функція) громадянського суспільства. може тиснути (або впливати іншим чином) треба не стільки на причину корупції, як на інструменти, що мусять за статутом та походженням мати вплив співмірний з корупційним процесом?
- К чему должен стремиться этот субъект
К чему должен стремиться этот субъект.Во-первых – к отражению интересов большей части общества. Причём, к отражению настоящих интересов. А именно, к улучшение социально-экономического положения людей. Для этого необходимо правильно локализовать эти проблемы, что мало у кого получается, и найти правильные методы их решения.Во вторых — к созданию механизмов контроля общества над действиями элиты. Т.к. продумывать эти механизмы необходимо заранее.В третьих. Необходимо снять с людей ту информационную матрицу, которая навязывается нашими СМИ. Необходимо постоянное разъяснение активистам и сторонником того, что подаётся в СМИ. Давать объективную картину происходящего. С логическим обоснованием причин и последствий. Если из мозгов людей не выбить занесённые туда информационные вирусы, то закончится потерей объективности обществом. Что уже во многом произошло. Что в свою очередь при ещё большем ухудшении социально-экономического положения приведёт страну к анархии. Т.к. люди не смогут объективно оценивать ситуацию в чрезвычайной ситуации.В четвёртых. Необходима программа. Она не нужна в деталях, но принципиальные направления политического устройства, экономической модели, внешнеэкономической и внешнеполитической ориентации, социальной поддержки, организации силовых и правоохранительных структур, модель административного аппарата и т.д. При этом все эти вещи должны опираться на реальность. Не просто на цифры и возможности, которыми обладает Украина сейчас, а на те ресурсы, которые будут в стране, когда станет возможной «перезагрузка системы». А ресурсы в этот момент будут гораздо меньше, чем сейчас. Собственно, такая программа должна давать представление о той стране, той модели общества, которую необходимо построить. И обозначать хоть примерные алгоритмы действий после прихода новой элиты во власть.
- сформувати ядро
Перші учасники горизонтального «серця» громадського консенсусу мають пройти перевірку громадою, сформулювавши разом з нею стовпи світоглядного бачення у рамках громадянського консенсусу та пройти «тест» на відповідність виробленим світоглядним стовпам.Іншими словами, мова йде про ставлення до основних елементів предмету незгоди громади з владоолігархією у внутрішній політиціта зовнішній політиціВпровадження реформ
- дерегуляції,
- дебюрократизації,
- декорупції,
- деконцентрації,
- демонополізації,
- деолігархізації
- і децентралізації
.політика щодо Криму, Донбасу та міжнародних відносинНа основі цієї перевірки має бути сформована Рада сторожів Революції Гідності. Її основною метою має стати моніторинг дотримання вимог Революції Гідності та прокладення шляху до нового Суспільного договору.- більш важливо перевірити не перших, а останніх
Іван Бокс «…Перші учасники горизонтального «серця» громадського консенсусу мають пройти перевірку громадою…». гадаю більш важливо перевірити останніх
- сталі чи змінні вимоги Революції Гідності?
Іван Бокс чи ці вимоги сталі? змінні?
- "Ради Сторожів Революції Гідності" так само не спрацює, як і рада Майдану
Олександр Тертичний Дочитав до Ради Сторожів Революції Гідності. Згадав Раду Майдану, методи її формування, функціонування і наслідки її керівництва, що маємо зараз ((
- всі питання не можуть лежати в полі діяльності однієї організації
Іван Бокс Гадаю відповідь на всі питання не можуть лежати в полі діяльності однієї організації чи людини. має бути паралельний рух. а ефективність мірятимуть по найслабшій ланці. влада не відповідає викликам часу бо знову обрали дурних брехунів, от наступного разу точно не схибимо?а ви прибрали біля під‘їзду? медіа та інтелектуали застрягли в минулому. причому найпросунутіші з них можуть похвалитись виключно власним доробком і аж ніяк не трансформаціями у власному середовищі без чого владний механізм ніде не працює. без якісних медіа та аналітичних інституцій жодні трансформації не реалізуються, хіба в мутованому вигляді
- чи правильно зливати все в один потік пропозицій
Олексій Роговик будемо то все зливати в єдиний потік пропозицій.Іван Бокс якщо в один - кпсс вийде. або гірший монстр. будь-хто хто володітиме одночасно хоча б декількома центрами сили (а такими вважаю якщо не за впливом то за потенціалом - суспільство, медіа, інтелектуальний клас, влада, корпорації) матиме спокусу оволодіти ще трошки більшим впливом (звичайно для всезагального блага).насправді навіть природні союзники, як то журналісти, інтелектуали, громадяни мають насамперед плекати власні інтереси (свого фаху, покликання, особистості) тільки тоді власна ефективність зростатиме в конкурентному середовищі, а не "рука руку миє". маємо ставати партнерами, а не спільниками.тому журналісти мають дбати про створення якісних медіа, громадяни - розвиватись соціально та економічно, щоб мати змогу творити організації та фінансувати власні потреби (бо умовно безкоштовна журналістика та аналітика дорого коштує в результаті), інтелектуали мають творити аналітичні інституції та інтелектуальний продукт а всі разом (в якихось формах спільної діяльності, яку ще належить осягнути та утвердити) - відповідати на виклики часу. можу лиш запропонувати трохи грошенят щомісячно такому медіа чи аналітичній інституції(поки мої гроші цілі). та сподіватись, що в нас вистачить часу реалізувати все що нам випало цим шансом. а для того, щоб часу в нас було вдосталь потрібне законодавче унормування набуття, зберігання, носіння, застосування цивільної зброї та створення дієвої територіальної оборони на кшталт естонського кайтселіт
- провести облік наявних можливостей та ресурсів для впливу та тиску
Провести облік наявних можливостей та ресурсів, і на основі цього сформулювати інструментарій впливу та тискуОчевидно, що мова може йти і про
- громадсько-політичний тиск,
- і про дострокові президентські чи / та парламентські вибори,
- і про всенародні референдуми.
Інструментарій є дуже важливимоскільки, наприклад- для відродження роботи над конституційною суб’єктністю народу
- чи конституційною децентралізацією,
необхідна, як мінімум, наявність критичної маси депутатів парламенту, а як максимум – наявність парламентської більшості.Цього в громадського консенсусу наразі нема - то і нема розуміння, як на практиці це можна реалізувати.У цій ситуації єдиним інструментом залишається «вихід на вулицю».Для потенційної ж зміни ситуації у парламенті ми не зможемо обійтися без реформи виборчої системи у пропорційну з відкритими списками.- чи може інструмент скінчитися?
Іван Бокс хіба інструмент може логічно скінчитись коли мета досягнута (наприклад проведені дострокові вибори)?
- висунути власну кандидатуру на посаду президента України та тощо
- У результаті власного суспільно-політичного бродіння громадський консенсус має висунути власну кандидатуру на посаду президента України.
- Окрім того, громадський консенсус, можливо, має напрацьовувати коаліцію різних політичних партій чи окремих її депутатів, членів з метою створення системи представництва інтересів.
- Крім того, громадський консенсус має шукати союзників ззовні, що зацікавлені в побудові іншої України. Дуже важливо у цьому сенсі створити коаліцію з проактивними українськими експатичними громадами та постМайданними рухами у різних країнах світу.
- сконцентрувати енергію на деолігархізації
Дуже важливо сконцентрувати енергію на реалізації п. 2 (в частині щодо контролю над діяльністю корпорацій та регіональної деолігархізації), п. 7 (щодо безпрецедентного тиску на Антимонопольний комітет України та законодавчих змін у разі монопольного спротиву).Для реалізації цих завдань можна взяти за основу напрацювання групи «Прогресивний капіталізм» та активних аналітиків-деолігархізаторів. Так само в цьому контексті варто звернути увагу і на загрози чергового зміщення балансу у системі української власності (потенційні загрози спеціальної конфіскації, приватизація під час війни стратегічних підприємств).
- запропонувати конкретні реальні механізми та кроки
запропонувати конкретні реальні механізми та кроки з досягнення цих цілей. На сьогодні нового смислу недостатньо, якщо його важко перенести в практику.
- вчитися консолідації
Подолати невміння можна тільки навчившись того, чого не вмієш, а це тривалий та важкий процес.А вчитися, зокрема вчитися консолідації - це саме те, чого Громадянське суспільство найбільше уникає сьогодні.Воно не хоче спільно навіть просто обговорити проблемні статті, от хоч як наведена.Говорить тоже надоело, а на большее у многих сил, времени да и желания нет. Культуры постоянного обучения друг у друга нет. А без этого - "каждый суслик -агроном".
- баланс иерархические и неиерархических взаимодействий
Gennady Shkliarevsky Рискну предложить следующее:
- Мы живём в период, когда творческий подход к знанию становится основным средством и продуктом производства.
- Истоком творчества являются неиерархические (горизонтальные) взаимодействи между равными.
- Иерархические взаимодействия необходимы исключительно для оптимизации и сохранени созданного.
- При доминировании иерархических взаимодействий, мы не можем осознать того, что возникает в процессе спонтанного развития цивилизации, а следовательно у нас нет инструментов контролировать это развитие.
- Решение состоит в создании системы, где иерархические и неиерархические взаимодействия были бы уравновешены.
Это в абстракте. А на практике (скажем той же Америки) скажу, что нам необходимы прежде всего партии, лидерство в которых бы состояло не в том, что лидеры формулируют идеи, под которые потом мобилизуют рядовых членов и население в целом; а прежде всего в участии рядовых членов и гражданского общества в целом в формировании политической воли и мнений, которые выражают лидеры. - можливий перехід до олігополії
Олександр Рожко Природнім та ефективним шляхом роз`вязаня проблеми є, звісно, не "ликвидация олигархов", а перехід від олігархічних монополій до олігополії.Тому треба вітати та підтримувати усе, що сприяє цьому.
І тільки тоді можна вже розглядати сценарії, стратегію- конкретні сценарії
Наступний етап - конкретні сценарії. Зараз їх три:
- фізичне усунення;
- ліквідація активів;
- усунення від влади (згідно коментарів).
Чи знайдемо консенсус? Мій прогноз - знайдемо. Якщо нові політичні партії вже вносять у свої програми пункт про націоналізацію, а рух народної конституції заявляє про адит і амністію капіталів, значить тенденції змінюються, важко цього не помітити. - Сценаріі розвитку подій
Звідси легко побачити, що шанс вирвати себе з коліі до катастрофи Украіні дають два сценаріі розвитку подій:
- перший - це повна ліквідація "олігархічних кланів", оскільки перестати грабувати країну вони принципово не здатні і будуть використовувати будь-які методи попри будь-які морально-етичні табу;
- другий сценарій - це кардинальна зміна суті домовленості між лідерами великих бізнесових груп України. Заміна складових консенсусу бізнес-груп відносно України з існуючого формату - "домовились грабувати і вивозити на Захід, залишаючись жити на Заході", на формат - "домовились захищати і розвивати Україну, залишаючись жити і працювати тут".
Обов'язковою умовою зміни складових консенсусу є заміна персонального складу учасників такої і домовленості. Сьогоднішні учасники "олігархічного консенсусу" мали всі можливості змінити складові своєі домовленості і не скористалися цим за багато років. Вже не скористаються... - Сценарій «Республіка»
Сценарій «Республіка» (основні параметри: інтеграція громадянського суспільства, слабкий зовнішній тиск).
- Загроза економічного колапсу та військової поразки стимулює різку консолідацію громадянської активності, що виливається у широкий народний рух за реформи. Тиск на парламент та суди призводить до швидкого ухвалення необхідних законопроектів та судових рішень про притягнення до відповідальності корупціонерів різних мастей.
- Паралельно з’являються абсолютно нові соціальні інституції там, де старі виявляються неспроможні: виникають Громадянські Варти та волонтерські «міністерства», третейські суди та громадські «люстраційні бюро», система обігу «векселів довіри» та системні краудфандингові фонди тощо. З’являються нові лідери та нові політичні сили, що мають (на відміну від існуючих) яскраво виражену ідеологічну забарвленість, праву та лівоцентричну, їхня інтелектуальна дискусія формує суспільний порядок денний.
- Політики з існуючих [одноразових] політичних проектів швидко приєднуються до цих сил. Відбуваються позачергові парламентські вибори за новим законом, що переформатовують політичне поле України.
Цей сценарій можна визначити як найбільш бажаний. Стратегію суб’єкта (у даному випадку громадянського суспільства) слід визначити як перехід від інерційного сценарію до найбільш бажаного.
і тактику- В чому особливість нового змісту громадянського консенсусу?
В чому особливість нового змісту громадянського консенсусу?
- антагонізм буде доти, доки існують олігархи
Сергей Дацюк По-перше, можна чітко означити рамки антагонізму громадянського консенсусу і олігархічного консенсусу, тобто дати відповідь на запитання – до якого змістовного моменту буде існувати антагонізм олігархів та громади.І тут відповідь проста – допоки олігархи будуть впливати на політику, тобто матимуть свої політичні групи в Парламенті, і допоки вони матимуть переважаючий вплив на телебаченні у формулюванні порядку денного. Межа існування антагоністичного до олігархів громадянського консенсусу – факт існування олігархів. Допоки олігархи не будуть знищені, громадянський консенсус буде антагоністично налаштованим до влади, яка обслуговує олігархів.Не можна не погодитися з думкою, що змістовне протистояння олігархів та громади буде існувати, поки існуватиме олігархічний фактор в українській політиці. На жаль, головна проблема не в самому факті існування, а в тому, наскільки впливовим є цей фактор на українських політиків і наскільки це послаблює громаду. Громада може вічно жити у конфлікті з олігархами, але ніколи їх не перемогти. Тому найважливіше тут – це співвідношення сил.
- які інструменти є вираженням сил(потенціалу)?
Іван Бокс які інструменти є вираженням сил(потенціалу)? ті що є на службі олігархату, а мають бути й у суспільному арсеналі.Олексій Роговик Наш інструментарій слабкий, тому доводиться виколупувати усе, що тільки можна. Я перелічую все. Що саме і до чого варто застосувати стосується вже планування конкретних операцій.
- точка зборки — антіолігархія
Півроку тому про олігархів нікто й не згадував. Сьогодні всі доходять згоди, що олігархат - внутрішній ворог. Хіба не прогрес? Хіба не консолідація? Навіть неоліберали і Антикорупіонери признають цей пункт.Точка зборки окреслилася.Наступний етап - конкретні сценарії. Зараз їх три: 1) фізичне усунення; 2) ліквідація активів; 3) усунення від влади (згідно коментарів). Чи знайдемо консенсус? Мій прогноз - знайдемо. Якщо нові політичні партії вже вносять у свої програми пункт про націоналізацію, а рух народної конституції заявляє про адит і амністію капіталів, значить тенденції змінюються, важко цього не помітити.
- олігархи — внутрішні вороги
Ми зараз у стані США початку минулого століття. І рішення Теодора Рузвельта актуальне, може у нас воно повинне бути радикальнішим – з монополіями і монополістами-олігархами – жодного консенсусу. Вони наші внутрішні вороги і жирують на договорняках з ворогом зовнішнім та нашій громадянській незрілості-інфантильності та розрізненості потенційних передових сил суспільства.Ми ведемося на їх контрпропаганду і два тижні песмоктуємо квартиру Лещенка, не задаючи питань, а яке походження капіталу президента та інших осіб у владі. Ці особи повинні повернути у бюджет країни відсоток награбованого, легалізувати разом з нами всі капітали і далі жити чесно на рівних правах навіть з бабусею в глухому селі. Інакше ми залишимо дітям перспективу Коліївщини, бо вони цього терпіти вже не будуть. Невже хочемо їм долі Сербії? Втрачаємо такий дорогий час.Jenő Zsurky Мы только-только подходим к признанию того, что "олигархия" нам привычна и понятна, в СССР это была власть " у людей с партбилетом". И только крах двадцатилетнего поиска правильных олигархов заставляет видеть НЕОБХОДИМОСТЬ уйти от олигархической модели...Олигархия, то есть " власть немногих" -- это привычное состояние нашего общества. Увы. Поясню. Для нашего общества привычно - власть была " у людей с партбилетом" Это было вполне принято, и матюкая на кухнях, а позже уже иза пивком почем свет стоит, добрая половина деятельных людей тем не менее становилась в очередь за этим билетом, с мечтой попасть в круг.Ничего личного, токо бизнес :)Поэтому и не удивительно, что КПСС отдала черту душу относительно тихо, и никто не стал рвать тельняшку из 18 миллионов.Как ни парадоксально, но общество бывшего СССР по "уровню сребролюбия" намного превосходит те общества, где "царил капитал и страсть к наживе" :)Но как? Практика " истребления как класса" показывает, что это бессмыссленно -- истребившие автоматом становятся новыми олигархами.
- усунути олігархів від влади
mihaylenco _Межа існування антагоністичного до олігархів громадянського консенсусу – факт існування олігархів. Допоки олігархи не будуть знищені...Є три способи знищення олігархів:1. Знищити фізично.2. Забрати в олігархів всі активи.3. Усунути олігархів від влади, і більше туди не допускати.Перший спосіб не годиться, бо держава негайно опиниться в міжнародній ізоляції. Жорсткішій, ніж північна корея.Другий спосіб найбільш відповідає інтересам держави, але також не годиться. Міжнародна ізоляція буде така сама, як в північної кореї.Третій спосіб – найважчий, не дасть миттєвих результатів, величезний ризик реставрації олігархату. Але це єдиний шлях, який нам дозволить міжнародна спільнота.
- "влада" не рєптілоїди з Марсу - вони ще й представники "громади"
Вікторія Кірєєнко Сергію, Ви вперто вкидуєте тезу "влада" vs "громада". Представники "влади" не рєптілоїди з Марсу - вони такі ж самі як і представники "громади" та є втіленням усіх бажань "громади". Звісно, щи Ви це чудово розумієте, тому виникає підозра що ви це робите навмисно далеко не заради пошуків "істини" а переслідуючи якісь зовісім інші цілі.Степанчук Геннадий Протиставляти народ і еліту - така ж помилка, як і повністю їх ототожнювати. Це ж стосується і пошуку вини лише з одного боку. Еліта не з'являється з Космосу.І приклади успішних дій еліти здебільшого походять з країн, де ця еліта знаходиться під суттєвим тиском громади. Хоча з кожного правила можна знайти винятки.
- які інструменти є вираженням сил(потенціалу)?
- зрушення в суспільній свідомості дають можливість наступу
Сергей Дацюк По-друге, зараз відбулися зрушення в суспільній свідомості, оскільки українська громада побачила вже перші наслідки контрреволюції – коли зі всієї громади через тарифи визискують прибутки для монополій та олігархів. Це означає, що громадянський консенсус має бути реалізовано не реакційним і оборонним чином, яким він був в часи торжества контрреволюції, а ініціативним та наступальним чином.
- деморалізація та зневіра долаються через нові смислові горизонти
Сергей Дацюк По-третє, деморалізація та зневіра найкраще долається саме через нові смислові горизонти. Отже інновації як граничні амбіції ініціатив української громади стають можливі.
- антагонізм буде доти, доки існують олігархи
- потрібна структури, яка займається виробництвом стратегічних ініціатив
Критика є критиканством, коли вона не пропонує нових смислов.Критика є критикою, коли вона смислотворча, тобто руйнуючи старі смисли, пропонує нові.Ніякого нокдауну ідеї розрізнення консенсусів не відбулося, бо владане змінилася системноСергей Дацюк під тиском громади погодившись на деякі вимогиСергей Дацюк Влада
- не стала обстоювати загальногромадянський державницький підхід в економіці
, вона продовжує блокувати люстрацію,де продовжують домінувати монополісти та олігархи
- саботує реформи,
- не виробляє інновацій,
- не виробляє випереджаючих ініціатив.
Продовження боротьби з російською окупацією буде вестися українською владою по-старомуСергей Дацюк Не через випереджаючі супротивників та "західних кураторів" українські стратегічні ініціативи.Те, що під тиском громади помилковість Мінського процесу стала для більшості політиків очевидною, не означає, що - не стала обстоювати загальногромадянський державницький підхід в економіці
- Чому так важливий смислотворчий аналіз?
Контрреволюція в Україні досягла свого апогею, тому громадянський консенсус має бути проаналізований смислотворчо та переформулюваний.Чому так важливий смислотворчий аналіз? Сьогодні контрреволюційна влада прямо і безпосередньо запустила декілька трендів антигромадянської смислодеструкції, які коротко можна сформулювати так:
- Влада діє хоч і повільно, але у вірному напрямку (що не так);
- Її критики – то неконструктивні критикани і популісти (що не так);
- Альтернативи "Мінського процесу" немає (що не так);
- Борці з корупцією – самі є корумпованими (що не так);
- Революційна громада це екстремісти або дезорганізовані (дезорієнтовані, деморалізовані) групи (що не так).
- Ідеї радикального розрізнення олігархічного консенсусу та громадянського консенсусу є шкідливими для збереження України, бо на користь ворогу, тобто путінській Росії (цей тренд смислодеструкції розберемо зараз).
- можливість розробки стратегії
Олексій Роговик Наприклад, ми запропонували першу в Україні регіональну цілісну антикорупційну стратегію. по-перше, вона придатна до експорту в інші регіони. по-друге, вона широка і загальна як і будь-який документ.але нам є з чого вибрати і з набір інструментів які ми вистраждали у своєму розумінні. 3 місяці назад ми не знали того, що в цій стратегії. не мали такого уявлення. в тепер піде рутинна робота з реалізації малих пунктів.
- цивилизация научилась создавать проблемы, но не решать
Gennady Shkliarevsky 1. То, что переживает Украина в настоящее время, может быть и происходит в более острой форме, но это далеко не уникальное явление. Его переживает весь мир.2. Главная проблема настоящего периода состоит в том, что наша цивилизация достигла уровня развития, когда она может создавать проблемы огромной мощности, но не имеет инструментов разрешать эти проблемы. Это значит, что мы, как цивилизация, не понимаем направление развития нашей цивилизации и не можем им управлять.ьное это просто разговор для выхода энергии.
- решению этих проблем лежит в другой плоскости
Gennady Shkliarevsky Мы пытаемся разрешить наши проблемы теми средствами, которые мы знаем, а они разрешить не могут, потому что они находятся на уровне организации, которая является более слабой, чем та, на которой мы действительно находимся. Путь к решению этих проблем лежит совсем в другой плоскости и требует иного мышления. А мы не можем выйти за рамки привычного. Вот и бьёмся, как рыба об лёд. Необходимо новое представление о мире.Многим то, что написано выше, покажестя слишком абстрактным и академическим. Им нужны решения здесь, сейчас и теми средствами, которые им доступны. Но в том то и дело, что эти средства не обладают достаточной мощностью. Нужно понимать куда идёт цивилизация, чтобы определить в чём состоит проблема и какие необходимы средства для её решения. Всё остальное это просто разговор для выхода энергии.
- аксиоматические установки
Gennady Shkliarevsky Есть аксиоматической установки:
- с приоритетом на индивидуума.
- приоритет коллектива.
- где и индивидуум и коллектив являются производными более общей онтологии социальной реальности, включающей обе эти как свои частные случаи.
Владислав Оленченко вот с этой третьей установкой у нас в культурном слое - беда.- Вторую отбросили, отведав "коллективизма" сполна.
- Первая завела в тупик.
- Третьей - не просматривается.
- Первичен индивидуум, его желания и цели
Igor Leping Кто-то из великих сказал, что без зеркала мы себя не видим. Как-то так. Другими словами, мы оцениваем себя через оценку внешнего мира. Без этого мы никто.Давайте посмотрим в корень проблемы. Человек по своей сути эгоистичен, он таким создан. Если он не видит для себя выгоды, у его организма не проявится импульс к действию, энергия. Под эгоизмом я подразумеваю не только желания получить что-то физическое, к нему относится всё получаемое, вплоть до одобрения его действий остальным социумом. При этом он способен что-то отдать этому социуму, если при выборе важность получения превысит важность отдачи.Первичен индивидуум, его желания и цели.В нашем случае важно желание личности видеть своё будущее в своём родном социуме, его желание развивать этот социум наилучшим образом, что в конечном виде даст возможность этой личности прийти к своей цели увидеть себя наполненным и счастливымПосылка: Человек создан эгоистом. Значит хлопцы, которые идут добровольцами на Донбасс и там погибают, делают это для собственного удовольствия? Не залазьте в эту ловушку. Человек, как и всё в природе, не эгоист и не альтруист.Если уж на то пошло, то он эгоцентрик, то есть видит мир через себя. Однако и это не описывает природу человека. Когда-то мы видели мир плоским и землю в центре вселенной, но поняли, устранив себя из центра мира, что Земля круглая и не в центре вселенной.
, бо вже є кому діяти.- Яку формулу взаємодії, співпраці чи боротьби обирати для своєї діяльності
У спробах зберегти громадський консенсус ми повинні діяти. Тиск громадянського консенсусу на владу дає їй нові ідеї і паралельно створює умови для всмоктування владою цих ідей та їх авторів. З цього моменту виростає загроза присвоєння владою громадського консенсусу та його «ідейних продуктів».Ця проблема вже не перший місяць обговорюється багатьма експертними середовища, оскільки їм доводиться вирішувати, яку формулу взаємодії, співпраці чи боротьби з владно-олігархічною системою обирати для своєї діяльності.
А той, хто сам вирішує проблеми — може сподіватися і на неочікувану допомогу.- возможное введение Западом лишения возможности вывоза
Igor Makarenko Есть еще вариант: введение персональных санкций Западом и лишение больших олигархов возможности вывозить награбленное на запад, и возможности там жить, включая учебу детей. Это может заставить олигархов несколько улучшить ситуацию в стране.
- ЗАХIД НАМ ДОПОМОЖЕ!
Анатолій Півненко I що робити? Поки що основна наiя на розвинений Захiд, який за кредити нашим олiгофренам буде вимагати хоть якихось реформ. ЗАХIД НАМ ДОПОМОЖЕ!
- Чи можливий "консенсус еліт" на боці суспільства
- Як може скластися "консенсус еліт"
Новий "консенсус еліт" в Україні може виникнути як результат домовленності між новими бізнесовими групами, які зараз, можливо, і знаходяться близько до олігархів, але не приймають безпосередньої участі в "олігархічному консенсусі" і твердо для себе вирішили залишатись і розвивати свою справу тут, в Україні.Суспільство вже готове консолідуватись навколо ідеї "захищати і розвивати свою країну, залишаючись жити тут". Саме такий механізм укладання нового суспільного договору між новими елітами і суспільством може спрацювати.
- Как победить олигархию "консенсусу элит"
- Достаточно ли будет только договоренностей между новыми бизнес группами?
Valentina Marchevsky Достаточно ли будет только договоренностей между новыми бизнес группами?
- Почему "маленькие олигархи без телевизора" смогут победить больших?
Igor Makarenko Почему "маленькие олигархи без телевизора" смогут победить больших?
- Кто такие "маленькие олигархи"?
Igor Makarenko Попробую предположить ответ, понятными словами.Речь идет о бизнесменах "средней руки", которые не хотят, а некоторые наверно и не могут построить себе "персональный рай" на Западе, как это делают "большие олигархи". В том числе потому, что слишком много вложились для построения своего персонального комфортного мира в Украине, отгородившись от окружающих проблем.Почему они предлагают сейчас, а не раньше?Потому что у бизнесмена обычно нет времени, сил и желания влазить в политику, тем более что это чревато. Что касается коррумпированного государства, то взятки просто включены в список затрат, и пока это не убивает бизнес, им проще с этим ничего не делать. А сейчас уже запахло жареным. Страна может прекратить свое существование, и вместе с ней рухнет налаженный комфортный мир бизнесмена.
- "Элиты" - просто слово. Они очень разобщены
Михаил Шустер "Элиты" - просто слово. Они очень разобщены (кроме центральной группы) и тем уязвимы, если не поднимать лапки после первого же "Закурить не найдется?"
- почему люди должны эти идеи поддерживать?
Жанна Гуд Расскажите о себе - почему люди, на поддержку кого вы рассчитываете, думающие и эту недоздохло-совковую власть никогда не поддерживающие должны ваши идеи поддерживать.и если кто-то из вас при любой власти был востребованным профессионалом, то как так случилось с вами, что все происходящее перестало вас устраивать...где-то так ))"я иудеянин, родившийся в Тарсе Киликийском, воспитанный в сем городе при ногах Гамалиила, тщательно наставленный в отеческом законе, ревнитель по Боге, как и все вы ныне. Я даже до смерти гнал последователей сего учения, связывая и предавая в темницу и мужчин и женщин... ....когда же я был в пути и приближался к Дамаску, около полудня вдруг осиял меня великий свет с неба...."Gennady Shkliarevsky Не только не захотят, они даже не могут представить себе, что мир и общество могут быть организованы как-то иначе, чем организовано/дезорганизовано сейчас.Жанна Гуд нет, я о тех кто представляет - почему они должны захотеть поддержать именно этих "новых"...я не против поддержать, но я бы хотела знать что за личности стоят за идеями, не новыми в принципе т.к в этом мире все уде случилось - и организованное, и дезорганизованное. все только усугубляется или варьируется. успех или неуспех зависит от тех кто продвигает...поэтому мне, как думающему нестереотипному человеку, интересно все о людях. особенно корни, т.к они рассказывают о многом, если не обо всем)
- надо ли открывать план обывателям
тому нам не треба розкривати весь план для обвателів.
- если не раскрывать план совсем — это будет очеречная секта в ряду многих других сект, а в таких условиях не побеждает никто.
- если иметь две части плана (для себя и "пипла") — это будут очередные популисты
- похоже на корейский опыт
Геннадий Чижиков Это похоже на корейский опыт...Владислав Оленченко Корейский опыт включает в себя массированную поддержку экономики Южной Кореи со стороны внешнего партнера. Поддержку в форме передачи передовых технологий и открытие своего внутреннего рынка для товаров, производимых в Южной Корее. Это создало необходимый приток инвестиций в страну и создало условия для технологического прорыва страны, потянувшего за собой потребность учиться и менять свои вековые устои среди корейцев.
- нужно ли бороться с олигархами?
Марина Мусиенко Зачем бороться с оригархами, скажите? Ведь мы, народ украины имеем работу только благодаря им. Не забывайте, что вокруг этих людей крутиться огромное число думающих людей, которые пытаются их направить в нужное русло.Проблема в том, что Украина - это один большой муравейник богатых людей, которые просто не могут договориться друг с другом...Наведите порядок в своём доме, в своей семье и тогда сознание каждого украинца перейдёт на другой уровень развития духовного и физического:) Надо верить, любить и делать что-то каждый день не только для себя любимого, но и для людей...это моё личное мнение, ребята:)Вадим Еремейчук А это не или-или больше. Им конец как явлению в любом случае, вопрос только как. Хочется, чтобы Украина с минимальными потрясениями это пережила.Михаил Шустер Беда в том, что у нас везде олигархи, на каждом уровне, у каждой кормушки. Олигарх в ЖЭКе-тот же Ахметов, только в масштабе 1:1000 и Ахметова ругает почем зря за то, что олигарх. За рулем маршрутки олигарх. В паспортном столе. В подъезде семья олигархов наркотой торгует, все об этом знают и ничего. Мы честно заслужили все, что с нами происходитВадим Еремейчук Не стоит сравнивать масштаб империи, оборот которой половина украинского ВВП и начальника ЖЕКа.Михаил Шустер Товарищи, да бросьте, опять обсуждаются вещи вне зоны влияния и контроля. Олигархи-это упрощение картинки, перевод стрелки народного гнева на абстракцию. Чтоб посвистеть, выплеснуть гнев праведный, то есть канализировать ресурс.Действовать нужно, против конкретных фамилий, до которых можно дотянуться.
- как преодолеть сопротивление олигархов
Nataly Bezmen С чего бы "большим олигархам", которые должны безусловно уйти, позволять вам и желающим прийти им на смену "новым договороспособным" позволять проделать это? И преодоление этого сопротивления потребует, скорее всего, не только возможности помахать у них перед носом новым договором народ-элиты.
- треба перестати буди надто "толерантними" до олігархів
Сергій Щокін Нам треба перестати буди надто ввічливіми і "толерантними" до олігархів. Розумні люди чітко бачать: олігархи будуть красти завжди. Вони не зміняться. Україна не є для них цінністю. Якщо Україна капітулює, розвалиться, зникне - вони не будуть перейматись. Олігархів не цікавить доля громадян України будь-яких національностей. Будуть олігархи - не буде України. Не буде олігархів - в України є шанс стати нормальною країною. Третього варіанта не існує.Gennady Shkliarevsky Ещё и как ценят! А где бы они без Украины так много денег бы нахапали? В Америке их не очень ждут.Владислав Оленченко Олигархи с удовольствием вытолкают из страны всё, что может шевелиться и укоротят жизнь остальным, лишь бы им не мешали реализовывать свою идею грабежа страны. Чем меньше граждан страны останется в Украине, тем больше можно украсть, как им думается. Дешевой рабсилы для обеспечения эксплуатации их активов в Украине - с тройным запасом...как им кажется.
- Почему потом "Олигархи" поменьше будут этот договор выполнять?
Nataly Bezmen Сами новые элиты. "Олигархи" поменьше и/или предприниматели. Ради чего им идти на договор ясно - прогнать монополистов и подрасти самим. Почему потом они будут этот договор выполнять? А не просто занять новые позиции и делать тоже самое? Потому что честные? Или потому что должны бояться? Значит, им сначала надо показать, чего им бояться.Вот и получается, что новый договор - и хорошо, и правильно, и будет. Но потом. Как следующий этап. А вы все время стараетесь представить все так, словно уже этого достаточно, что с этого можно начать. А так не работает.
- договор с опорой на "правильных" олигархов не будет выполнятся обществом
Александр Кочетков Своеобразный взгляд на новый Общественный Договор, который, по сути, выводит общество за его скобки, опять оставляя судьбу страны в руках не сегодняшних, но будущих олигархов. Но - "правильных" олигархов.Главная проблема, что такой Общественный Договор опять не станет выполняться обществом, если его опять отстранить от активного обсуждения и принятия.Настоящий Общественный Договор, по моему убеждению, должен быть написан "кровью сердца" как минимум активной части граждан Украины. Иначе - очередная профанация. Но в авангарде процесса - да, должна идти новая - патриотическая - элита.Ростислав Лукач По-моему, речь не идет о том, чтобы появились некие "будущие" (хорошие) олигархи. Цель - создать условия, чтобы украинские предприниматели могли развиваться, становиться богатыми БЕЗ дерибана бюджета, откатов госчиновникам, "своих" депутатов или ключевых медиа-ресурсов. Для этого нужна разумная, патриотичная экономическая политика. Как в развитых странах мира.Aleksander Ostapenko разобщенность ведет к поражению. До сих пор, за последние 2 года, не сказано ни единого слова, способного безусловно объединить. Тот факт, что какая-то локальная группа о чем - либо договорилась не гарантирует, что все общество присоединится к ней. Извините за банальность.Igor Leping Aleksander Ostapenko прав, разобщённость ведёт к поражению.Все олигархи, независимо от того в каком они лагере, волей-неволей объединены желанием умножать свои бабки и страхом потерять их. Они в любых условиях всегда договорятся, они вместе и у них одна цель.Противопоставить им у нас нечего. Партий много, столько же и амбиций, которые стоят выше всего остального. Раз не я, так и никто? А если поменять цель ради сохранения страны, перепрыгнуть своё я и найти компромиссы? Это патриотизм. Такому шагу поверит народ и есть возможность приобрести рычаги власти. Тогда появится возможность изменить что-то законодательно.
- Общественный договор — фикция
Gennady Shkliarevsky На этой ленте часто упоминается Общественный договор. Я хочу напомнить, что Общественный договор это не более чем фикция, придуманная Жан-Жаком Руссо, как следствие его аксиоматического принятия онтологического приоритета индивидуума. Такая аксиома имеет под собой оправдание такое же убедительное, как допущение плоскостности Земли, или принятие Земли как центра вселенной.Необходимо менять общественную практику.
- Де план ресурсної перемоги над олігархією?
Вадим Еремейчук Справа не в консенсусах, а в ресурсах. Де план ресурсної перемоги над олігархією? Просто консенсус? Really? Навколо чого його формувати?Є консенсус необхідності демонтажу олігархії — він залізний, де план навколо якого він буде оформлений? Окрім "вибери мене", ми з 2-5% будемо проти олігархів — сміхота, фейк. Де про публічний аудит та реприватизацію вкраденого? Дацюк може писати і про консенсус, тому що про олігархічні активи у нього вже було, всі решта хто говорить про консенсуси, та оминув питання ресурсів, звучать дивно.
- люди и их разум
Gennady Shkliarevsky Самые важные ресурсы человека это разум и другие люди.Разве вы не видите: вы все и есть тот самый настоящий ресурс.Владислав Оленченко Ресурс-то ресурс, но как его применить - вот где вопрос на вопросе... способ использования ресурса , кроме создания и развития политической партии, еще какой-то имеется?Gennady Shkliarevsky Ответ на этот вопрос может дать только живая творческая практика тех творцов, которые будут реализовывать ответ на этот вопрос. А творчество это всегда создание такого, что раньше не существовало и что не сводится линейной логикой к тому, из чего оно возникло. В творчестве всегда есть что-то ex nihilo.По этим двум причинам мой ответ на этот вопрос будет скорее телеономичным, то есть таким, который даёт направление но не описывает путь. В ответе на этот вопрос необходимо должно быть два аспекта: теоретический и практический. Оба одинаково важные и оба неразрывно связаны, причем не подчинением одного другому; то есть, они абсолютно равные и способствуют взаимному развитию.
- главный ресурс творческие способности каждого человека
Каждый человек творец и это не просто привлекательный лозунг. Каждый человек становится из бессознательного существа сознательным. Это творческий акт колоссальной мощности. У каждого из нас есть механизм, который делает это превращение возможным, но далеко не каждый из нас обладает способностью контролировать этот процесс с тем, чтобы творить когда захочешь, а не только когда получится. Понимание этого факта является главным условием практической деятельности, а выявление творческой способности у всех людей её главным содержанием.
- материальные ресурсы
Перед тем как начинать практическую деятельность нужно произвести учёт имеющихся в наличии материальных ресурсов. Это прежде всего активисты, которые и будут осуществлять эту практическую деятельность. Именно эти активисты и образуют местные ячейки.
- деятельность этих активистов
- а) Прежде всего они должны определить, какие общественные и гражданские организации существуют в данном месте. Причём общественные и гражданские организации нужно понимать широко. В жилом комплексе, где я живу, есть, например, ассоциация домовладельцев, которая собирается несколько раз в год. Это организация, которая может включена в данную деятельность.
- б) Активисты должны установить контакты с этими организациями и войти в курс проблем, которые поднимаются в этих организациях.
- в) Кроме этого, активисты и сами могут стимулировать возникновение организаций, например, созвав собрание жителей какого-либо района для обсуждения насущных проблем. В Америке, например, существует такая общественная форма как гражданское собрание (town hall meeting). Это собрание всех жителей по какому-либо поводу. Политики приходят на эти встречи. Не ислючено и желательно, чтобы активист был тоже членом этого сообщества (скажем как житель или как работающий в данной местности).
- г) На таких собраниях участника поднимают проблемы, которые их волнуют. Как правило, люди высказывают самые разные и возможно даже противоречащие друг другу мнения. И вот тут, активист должен показать свои качества лидера. Он или она должны содействовать процессу создания таких рамок, которые бы включали все высказываемые мнения, все точки зрения, как свои частные случаи. Это творческая операция. Более того, они должны содействовать тому, чтобы сами участники стремились бы строить такие рамки в обмене с другими участниками. Как пример такого действия могу привести Теодора Дяківа, который в этой ленте указал на возможность сочетания точек зрения высказанных мной и Игорем Макаренко. Такой же образ действий вытекает из трёхзначной логики, о которой пишет выше Виталий Тернавский. Таким образом можно выработать общую позицию каждой общности; причём именно эта общность сама выработает эту позицию и естественно, что все участники будут её разделять, а следовательно защищать и проводить в жизнь.
- д) Используя свои связи, активисты устанавливают устойчивые взаимодействия с другими общностями. Можно созывать общие собрания представителей для выработки таким же образом совместных позиций и решений. Причём, активисты должны обязательно обсуждать эти действия с членами тех организаций, которые они в данных взаимодействиях второго уровня представляют.
- е) Таки образом создаётся иерархическая многоуровневая структура с рамками, которые включают все мнения и точки зрения. Именно таким образом общество начинает вырабатывать мнения и политическую волю. Таким образом активисты и лидеры не являются чем-то посторонним по отношению ко всем участникам. Они тесно связаны с ними, они совместно с ними вырабатывают общие рамки и, естественно, что они не могут не осуществлять в своей политической деятельности мнений и политической воли всех создателей этих общих рамок.
- удовлетворение личности
участие в творческом процессе формирования политической воли и мнений, творческая реализация своих целей, является источником утверждения личности и удовлетворяет её насущную потребность в творчестве. Это огромный положительный стимул. Вспомните Майдан, где люди совместно творили и принимали постоянно творческие решения, и энтузиазм всех, кто принимал участие в Майдане. Никакие деньги не смогут противостоять такому энтузиазму. Майдан был стихийным явлением, но это не значит, опыт Майдана недоступен разуму и не может быть воспроизведён, но уже в более сознательно организованной форме.
- главный ресурс творческие способности каждого человека
- фінансовий ресурс
Вадим Еремейчук Є логіка революційного процесу. Якщо ви хочете перемоги олігархію, вона мусить бути позбавлена саме фінансового ресурсу, що потім призведе до втрати ними політичного, медійного, інтелектуального ресурсів і так далі. Якщо вони контролюють економіку, а значить політику і держ інституції, ну можна втішати себе у ФБ гуманітарними категоріями, що самим цінним ресурсом є час, наприклад.Владислав Оленченко Я не писав про методи знищення "олігархічного консенсусу". Це окрема тема. Але абсолютно очевидно, що олігархи мають бути позбавлені своєі "зброі", основні види якої названі в тексті. Це є однією з необхідних умов і ключових ознак фактичного успіху етапу знищення "олігархічного консенсусу". Але просте знищення "олігархічочного консенсусу" - цього недостатньо для виходу з колії.
- люди и их разум
- " правильный бизнесмен" автоматически не будет "правильным политиком"
Jenő Zsurky "механізм укладання нового суспільного договору між новими елітами і суспільством може спрацювати", а может и нет. Потому что в этом ходе мысли все то же стремление сохранить саму олигархическую модель.Беда в том, что бизнес ( торговля, в общем-то, как это унас понимают) и политика - все равно разные вещи. Они требуют разных подходов, строятся на разных основаниях. Поэтому мы зря считаем, что " правильный бизнесмен" автоматически будет "правильным политиком".Цель "бизнеса" в принципе одна-- материальная, получение прибыли. Это не плохо и не харашо -- такова эта вещь, этот род деятельности.Проблема видится в том, что опять же - все надцать лет схема "общественного мнения" такова : " у нас хреново с заработками, надо ставить к рулю "хозяйственников" ибо они умеют зарабатывать". Но факты показывают, что это не дает желаемого эффекта, шортвозьми!Тоесть нужны политики, в самом широком смысле. Самых разных масштабов - от городского и выше. Где их взять?
- Достаточно ли будет только договоренностей между новыми бизнес группами?
Обговорення- есть ли смысл в разговоре с олигархами
Александр Левченко Такое ощущение, что по нормальному с олигархами никто не говорил. Предложили бы им стратегию игры с позитивной суммой и они бы не отказались.Сергей Дацюк Для олигархов все игры с негативной суммой, поскольку они все считают в деньгах. Уменьшение их прибыли за счет социального роста их страны они не воспринимают как позитивную сумму.Александр Левченко Так надо придумать концепцию, чтобы и олигархи разбогатели и страна. Только тогда это по настоящему подход выигрыш-выигрыш.выигрыш-выигрыш: Недвижимость, принадлежащая олигархам, при улучшении ситуации в стране подорожает в разы. Это все олигархи понимают. Только предприниматели не склонны инвестировать в проекты, которые плохо поддаются прогнозированию по сроку окупаемости и в которых слишком много факторов не контролируемых инвестором.
- Як може скластися "консенсус еліт"
Решаем задачу обретения субъектности- Что есть сегодня (2)
Сегодня есть:1. заказчик — вот те 77 человек участников2. бриф — основной 3D-текст3. ресурс — люди, которых волнует вопрос
- хоть как-то волнует 77 человек участников
- те, что присоединятся в процессе работы
4. способ коммуникации — ризома+ФБ - Задача (4)
Задача: разработать способ позволяющий в существующих сегодня реалиях получить мощный Субъект, который сможет выразить и отстаивать интересы Гражданского общества.
- "Работа над ошибками" и "Проектирование Субъекта" — сводимы
"Работа над ошибками" и "Проектирование Субъекта активных действий в Украине" - не совсем разные темы, но сводимые друг другу, когда работа над ошибками получает вектор - что за ошибки и какое их исправление необходимо ((не)достаточно) под какую задачу.Формирование субъекта и есть вектор исправления ошибок.Сергей Вирченко Да, комбинация возможна.
- Работа над ошибками (чего-либо).
- Работа над ошибками проектирования (чего-либо).
- Работа над ошибками проектирования субъекта (чего-либо: проектирования, исследования, созерцания, разрушения, управления...). Субъект - это всегда субъект действия (любого).
Темы - разные. В том смысле, что разные фокусировки или акценты. - парадоксальность темы
Проектирование субъекта интересно тем, что это парадоксальная тема (?). Так как проектирует - субъект, а проектируется субъектом - объект. Получается - субъект в функции объекта. Это - как?Не всякий Субъект осознает себя как субъект, но он может действовать как субъект. Одной из задач, среди тех, которые решает этот субъект — может быть САМООСОЗНАНИЕ в качестве субъекта.
- субъекты и субъективация
Субъектом может быть человек. Это же касается рассмотрения деятельности искусственного интелекта. Решение состоит в том, что Мы может рассматриваться лишь в форме хозяйственного субъекта, действия которого могут рассматриваться как коллективное действие группы конкретных людей, которые несут персональную ответственность за эти действия.Для этого Мы должно принимать коллективные решения на основании принятия персональных решений тех его учасников, которые поддерживают это решение. А это возможно лишь в обществе правоспособных людей. Любое решение касается ресурсного обеспечения. Поэтому любое решение связано с выделением ресурсов для его обеспечения. Для этого необходим общий ресурсный фонд. Таким образом процес принятия решения связан с выделением ресурсов на его реализацию. Т.е. "голое сование" заменяется на принятие решения об участии в конкретном действии выделением необходимой доли для обеспечения общей суммы. Все.Из этого определения следует, что люди должны быть распределены на акторов - суверенов, способных принимать решенияи нести за них ответственность; подопечных, которые по договору опеки передают свои права на управление их публичными ресурсами в руки своих акторов.Руссо сказал, что суверенитет, который состоит в общей воле не может быть представлен. Он или есть, или его нет.Поэтому процес субъективации любого коллектива состоит из Волевыявления каждого учасника в принятии Норм взаимодействия в этом коллективе.Схема субъективацииСхема субъективации описана в Схеме Схема Моделі життєдіяльності Республіки 13.docx
- "Работа над ошибками" и "Проектирование Субъекта" — сводимы
- Инструмент для схематизации (2)
Сергей Вирченко Для разработки схемы нужно по ходу обсуждения заниматься схематизацией: банально рисовать, пририсовывать, стирать, зачеркивать, рисовать поверх нарисованного... В реальном времени.Иначе - пока нарисуешь и выложишь, - ситуация обсуждения уже "уплыла". И рисунок попадает не в ту "точку" содержания обсуждения, для которой предназначался.
- realtimeboard
пробуем, кто хочет — пишите сюда е-mail:
там 14 дней бесплатно, а дальше обрезают фукции, какие еще не понятно - webmeetings
- draw.io
- bigbluebutton
Там повністю вільний софт - бери і встановлюй.
- twiddla.com
- realtimeboard
- Среда для разработки
Используем
- Rizzoma (это здесь),
- Draw.io (MindMap)
- Вопросы по организации
- нужна модель имеющегося в наличии
Jenő Zsurky нужна модель имеющегося в наличии.то что есть сегодня — в базовом тексте
- что делать если моделей будет много?
Jenő Zsurky А если у каждого мыслителя выстроится своя модель - один заточится на "олигархов", другой на кпемлевских, третий ваще на филиал мирового масонства, четвертый станет искать пролетариат и буржуазию и т.д.?не может, мы вместе работаем над ОДНОЙ моделью.
- где брать недостающее?
Чего нет сейчас — участники будут находить, добывать, создавать и прочими способами обеспечивать.
- нужна модель имеющегося в наличии
- MindMap
Обсуждения:- О субъектности
[О субъектности]Субъектность стала новым загадочным мэмомЯ здесь начал замечать, что вот эта мифическая субъектность стала таким новым загадочным мэмом из области того, чего же очень остро хватает.Картинки будущего и визии вышли из моды. Вот субъектности бы нам, и заживём.Кто оно, что это, эта самая субъектность никто толком не представляет, но хочется её решительно всем.Уверен, что многие бы удивились сравнив свои представления о субъектности с чужими, но поскольку слово новое и нераскрытое, этого и не требуется, поэтому всем и нравится пока.Добавишь деталей — будет адок, как всегда.Нет, субъектность это, наверное, хорошо, это же типа сам себе босс, да?
:)Захотел и перестал дышать на целый час, так что ли?Делать надо из того, что делается — а потом все как-то получитсяЯ это к тому, что ресурсный анализ, как принцип прогрессивного мышления предлагает смотреть на вещи реальнее: что всего есть в достатке.И да, субъектности тоже.Возможно, просто есть много чего лишнего, потешных блогоботов, коррупционеров, маргинальных гетьманчиков, чиновников-коррупционеров и даже олигархов, и ресурса украденного у страны у них тоже слишком много.Да, наша деятельность базируется на гипотезе, что в нужный момент в нужном месте, сказанные нужным количеством мыслящих людей нужные слова произведут мирную и в отличие от Майданов эффективную трансформацию Украины.Мы занимаемся этим дизайном, имеем право.Практические испытания запуска своего дискурса по-моему проходят успешно, просто не все помнят об упоминаемости заданных смыслов весной и реакцию на них всяких подписот.Сейчас всё намного лучше, можно и теорию подкачать, описать этот путь.Полную апатию нужно будет пройти — а потом пружина разожметсяЕсли вам кажется, что ничего не меняется, то будьте уверены, что если при экзистенциальных противоречиях замораживаются трансформации элит и институтов, то общественные настроения меняются очень быстро.Мы пришли к этапу тотального недоверия к власти и движемся к этапу полной апатии, да, что вот ничего изменить вообще нельзя и его тоже нужно будет пройти.Парадоксально, но те, кто дальше пытается aka "вернуть былой майдановский дух", процессу только вредят, разувериться, что что-то хорошее может в Украине с такой властью случиться решительно необходимо.Так же можно верить, что олигархия крепка, как никогда, ггг, это не так, но это лучше чем верить Портникову, который говорил что её уже нет как года два.Потому что только в тотальной апатии и бессилии готовится запрос для веры в чудо, то есть, в себя.И вот когда среда будет готова, зажатую пружину будет важно расправить в нужном направлении.Отсюда и дизайн наших тем: от указание конкретных врагов до конкретного капиталистического целеполагания и методов борьбы.- субъект и объект
СУБЪЕКТ — познающий и действующий, тот, КТО ДЕЛАЕТ.ОБЪЕКТ — то, с кем что-то делает субъект.
- субъекты в Украине
Для понимания ситуации в Украине сейчас можно пробежаться по пунктам основных задач и ответить по каждому на вопрос: КТО это ДЕЛАЕТ сейчас? В состоянии ли он это СДЕЛАТЬ?При этом на некоторые пункты может найтись несколько независимых субъектов (на Майдане было около 50) — и здесь ситуация невеселая — никто из них не может это (изменить Систему, побороть олигархов, провести люстрацию) сделать один, и никто ни с кем не может объединиться.Вот такой расклад.
- субъект и объект
Новое обсуждение:- олигархи такие, каких мы заслужили
Олигархов придумала Тимошенко, чтобы направить народную ненависть в нужное ей русло. Победить олигархов невозможно, это неправильная постановка задачи, типа как почкам победить селезенку.Олигархи - наша надежда, поскольку это они сдерживают окончательно спятившее государство, кто бы оно ни было.Плохие олигархи? Какие есть. Каких заслуживаем, возможно.
- Украина как множество эгрегоров, проблема множественности
Мне кажется полезным слово "эгрегор". В сугубо материальном смысле, без эзотерики. Люди, условно, объединены в эгрегоры, это просто некие типы людей с определёнными ценностями. Их можно разложить по полочкам и назвать словами, наверное кто-то это уже делал.То, что происходит-бесконечная борьба эгрегоров, которые в ходе ее трансформируются. "Ты чей будешь"? - сложный вопрос, который маскируют словом "самоидентификация" и прочей болтовней про нацию и народ.Сначала "кто я". Потом "кто здесь". Потом "с кем я". Потом "кто с кем". Вот это и есть Украина. Или нет.Украину или общество можно представлять и в виде такой модели.Все модели разные, поэтому идет бесконечный спор авторов моделей/видений и никто ничего не может сделать в масштабе страны/мира.Это касается любого вопроса, и прежде всего надо понять, как справиться с этой проблемой множественности.
- проблему разрозненности общества решает только одно: общий проект
По сути-проблему разрозненности общества решает только одно: общий проект. Мы должны обязательно должны строить коммунизм или фашизм, обращать в веру неверных или разбивать яйцо с тупого конца. А тупого, я сказал! С острого бьют только выродки!Ну, или антипрививочники, противоабортники, БДСМ и прочие интеллигенты.
- систему можно изменить, управляя ей, а можно - разрушить
Все мы часть этой системы. И ее можно менять, управляя (быть формальными, неформальными лидерами ) ее компонентами или разрушив (а кража это часть разрушения) тоже ее до основания, но ломать не строить.
- интеллектуалам остается только тренировать свой мозг
Система-общество у нас распадается, деградирует уже 30 лет открыто, до этого это было скрыто под покрывалом стабильной жизни. Почему, потому, что активисты на силе воровстве, а не интеллектуалы.Дацюк вроде все сказал. У нас нет мыслительного дискурса и лидеров интеллектуалов в результате него. Высшее гуманитарное образование умерло давно. Неужели все?Конечно нет. Но менять, что-то по правилам местечковых инфантов, прекрасно управляемым извне пора заканчивать. А других вы просто не воспринимаете. Ну. мозг - это тоже мышца - его тренирую каждый день. Лучше на практике, а не в идеале. А это процесс.Это не "с нами сделали", это мы сами, в силу исторической необходимости. Так работает эволюция.Что дает ум и образованность - возможность прогнозирования. Но не просто так прогнозирования, а чтоб встать впереди паровоза, заняться тем, что начнет взлетать завтра.
- для нового техноуклада у нас ничего нет
Лучшее, что у нас умеют копировать - как китайцы. Но копировать - мало уже. Для социума невозможно.Есть запрос на новый техноуклад; но людей нет и учить некому, да и ученики не созрели. Сразу норовят убежать по теплым местам. Тем самым распространяя дух распада по другим странам. Оказалось, что организационное орудие массового поражения применное в Украине стало опасным и его создателям - через поколение.
- установится власть силы, если уровень общества инфантильный
Забываем про "новый дивный мир глобализаторов". В сетевых сообществах нельзя прогнозировать ((.Об этом как раз книга Гараедаги. Его вывод - раз нельзя прогнозировать давайте менять сами ориентируясь на консенсус и текущий момент - иттерационно.Да. Сетевое сообщество. Большинство людей остается в парадигме иерархииСенге еще больше - а давайте втихаря менять культурные коды, чтобы нашу "идеальную" модель внедрить. Ну и имеем. Я называю это неоукраинизацией. Хотели как лучше ... и лес рубят щепки летят.Но Сталин тиражировал уже проверенные лет 50 технологии. А сейчас все с колес и делают управляемый хаос по всему миру - ведь Пригожин сказал "из хаоса будет порядок". Только не сказал какого уровня ))). Конечно, социум, если не убьет себя стабилизируется на уровне, на котором власть будут слушать беспрекословно. Как правило - власть силы, если уровень общества инфантильный.
- Какие в стране лидеры - такая и самоорганизация
Практика нашей "самоорганизации" показала: какие лидеры - такая и самоорганизация. А лидеры плоть от плоти из общества.Классический пример мальчика Боровика, которого через два года вытолкали взашей. А ведь он верные вещи говорил. Не даром был высоким менеджером в microsoft. Но общество его обсмеяло - сцена с выносом в Одесской горраде.
- в силиконовой долины бредят сингулярностью
Все из силиконовой долины бредят сингулярностью - не понимая, что это не просто хаос. Это смерть. Видно плохо учились математики.
- Нужна реальная самоорганизация практикующих ответственных интеллектуалов
Уже ясно, что процесс глобальных "реформ" сбоит фундаментально. Даже Рифкинских энергетических концепций (а не нужно было имитировать консенсус среди своих). ИТ-шники зарылись в освоей облачной инфраструктуре и строчат примитивные сервисы. Нейросетям уже лет 50 как.До новой экономики - базы цивилизации как до Луны. Геннетики просто сорвались с цепи и готовы переписать самих людей ради прикола. Процесс вышел из под контроля, а посему приходят силовые методы. Но и они не дадут эффекта.Нужна реальная самоорганизация практикующих ответственных интеллектуалов. Это и есть проверка на вшивость уже не Украины, а цивилизации.Михаил Шустер "интеллектуалы" - ругательное словоплюс у Пелевина очень хлестконо такие бывают ))), то что у нас это дефицит или имитация ничего не меняет. Только фиксирует наши ограниченные возможности.
- варианты изменения Системы
"Заменить систему" - для этого волшебная палочка нужна, штук 200. Систему заменить нельзя. Ибо система - это мы и есть. Сложившиеся тараканы (смыслы), структура, связи и др.Людей не переделать, но сменить систему можно (правда путь этот не простой и не короткий).Для того, чтобы систему изменить (к чему мы все стремимся) нужно, для начала, очень хорошо представлять себе ее суть. На сегодняшний день последнее достижение на этом пути - тут https://www.postcommunistregimes.com/Я бы сказал, что описание верно на 80%, за исключением трактовки "патрональной демократии" как "открытого доступа" (на сей счет имею внутреннюю дискуссию с авторами). И есть еще важное дополнение о роли мышления в терминах нулевой суммы, которая осталась за скобками.Честно говоря, пока не вижу способа изменить систему "всерьез и надолго" не меняя культурно-ценностного базиса в виде размытого разделения сфер человеческой деятельности (на чем базируется теория авторов) и подхода "нулевой суммы" (о чем много лет говорю я). Возможно, этот список требует дополнения, но и без него достаточно...Мені видається, що про це найкраще написано у мене))
Обсуждение- о дееспособности и субъектности
Igor Bolotskyy Действовать, значит нести ответственность. А это может только субъект. "Народ" по опредилению не может быть субъектом, а значит любые упоминания слова "народ" (в дискуссиях) в предпологаемом качестве "действующий", является заведомой манипуляцией или недопониманием.Именно здесь, на мой взгляд и кроется проблема того, как сделать так, чтобы народ/общество/толпа каким то образом мог бы приобрести субъектность.Теоретически сейчас - это государство. Но оно не есть на практике субъект-представитель "толпы", а субъект-паразит, паразитирующий на толпе, а значит в таком виде, при таких условиях/правилах её враг. И в такой ситуации толпа бессильна, так как дезорганизована и обречена на полное истощение"определение" народа, который не может быть субъектом - устарело.Контрпример уже есть и технология обретения субъектности работает на практике.Павел Гурник Нет "субьекта-государства", нет и "субъекта-всего-народа".Есть коллективные, постоянно изменчивые общности - условные субъекты - позиционирующие себя "на сейчас" противостоящими :
- криминально-олигархическая общность, использующая в Украине (и не только) "по-факту" "государственный инструментарий" и "псевдо-легитимность" и
- активная, осознающая свою позицию часть общества "сборной солянки" "всех остальных".
Понятно, что каждая из сторон пытается(должна пытаться) не только "приобрести" максимальную субъектность, но и заинтересовано максимально убеждать в своей субъектности противоположную сторону.Кстати - именно таким образом возможно понять, с кем имеешь дело - всякий, кто доказывает наличие субъектности противоположной стороны - в лучшем случае есть "полезный" для противоположной стороны "идиот".Смотря какой смысл вкладывать в "субъект". Для меня лучшее объяснение в википедии: - носитель действия. И что ещё важно, это с кем идёт сравнение.Для обсуждаемых нами действий в стране, нужны механизмы, которые имеют люди, занимающие сейчас госструктуры. И не важно для нашей беседы, на кого именно они работают или кому служат. Важно, что не на общество, а значит против нас, используя нас для своих нужд.Имея легитимизацию и госаппарат они (лучше/хуже) действуют в своих интересах, а значит их можно определить, как субъект по отношению к нам.Украинское общество напротив, не имеет никаких сейчас механизмов для действий. Поскольку толпа способна к осмысленным и слаженным действиям (иначе хаос) исключительно под чутким :) руководством. А значит мы пока не имеем субъектности по отношению к "нашему" государству.Павел Гурник Можно определить "субъектом" криминальную банду захватившую вас в заложники для реализации собственных целей. Есть ли банда "носителем действия" ? Использует чужое имущество, структуры, механизмы, инструменты для осуществления "действий" в "своих интересах" "используя вас" ?Напротив - что имеете, можете, делаете - вы - находясь в роли "заложника" ? ))) Из такой "действительности" есть много желающих произвести "фиксацию и легитимизацию факта" (как, к примеру - "амнистию ворованных активов") - ведь всё просто - вот факт, вот субъект, вот его действия и механизмы. А "заложник" - когда нибуть и ему (когда родит), а пока - он не субъект - он под управлением :) "чутким". Что поделать - мы все такие реалисты ("нечего уже ..."). ""Реал политик" - куда деватьсяSerg Yarchuk Субъект = тот, кто влияет и с кем считаются в долгосрочной перспективе (постоянного действия).банда, титушня - тоже субъект, но краткосрочный, и поэтому не субъект, пока не станет ВВ)))Павел Гурник Долго - сколько ? 70 лет - достаточно долго ? А 25 лет ? )))Но вы правы в другом - "считается" - есть смысл не упускать из виду условную объективность - субъект - это то, что мы таковым считаем, легитимны настолько - насколько мы признаём законы "нашими" (ввиду которых легитимность установлена).Если вы не признаёте (к примеру) своим законом - "воровские понятия" - действия банды в соотв. с такими законами не легитимны для вас (хотя вокруг вас может происходить и последствия, в т.ч.для вас в соотв. с этими решениями и действиями по "законам - понятиям"). Вот ещё - - от вашего имени выступает в суде якобы "поверенный вами адвокат", не в ваших интересах и подложно - он является "субъектом" ваших интересов ?Igor Bolotskyy Реальность проще и жёстче. Какая разница, как назвать людей, которые у вас сейчас последнее забирают? Субъект это тот, кто побеждает. Так что лучше думать не как назвать, а что делатьВот здесь, на мой взгляд, и кроется основная беда. Стратегически, укр. общество, для начала должно было бы сейчас "родить" своё управление, легитимизировать его и через него могло бы хоть как-то организоваться и начать осмысленно и последовательно предпринимать действия.А потом, может быть и вернуть весь нынешний госресурс под свой контроль. По нормальному, именно через государство народ преобретает субъектность. Общество и государство должны быть одним организмом, ставать субъектом, но уже по отношению к другим странам. Тогда это уже геополитика - профессионалы пишут программы "как олигархам победить громаду
Gennadiy Kasyan Имейте ввиду, что олигархам профессионалы пишут программы "как олигархам победить громаду"А разве не заметно, что и здесь авторы являются оппонентами? Реальная победа будет достигнута, когда обсуждения "как громаде победить олигархов" и "как олигархам победить громаду" станут рассматриваться СОВМЕСТНО, как и для нынешних оппонентов.Тогда победит каждая сторона (win - win), а главное, тогда победит Украина.
- Обьединяться вокруг решения проблем
Олег Бондарь Не нужно никого побеждать. Теория развитие через конфликт неверна. Ми получим других ... дальше будет новое название, врагов и так до самознищення.Обьединяться нужно вокруг решения проблем через развитие, а не борьбу. Исключение, самозащита. Но кто сказал, что в наших проблемах виновати 10 олигархов или совки или школа или родители старперы? Зрелые люди берут ответственность за решение проблем на себя, а не оправдываются причинами.
- концепції авторів недосконалі
Petr Klymenko Я знайомий з авторами та їх концепціями. Кожна з них має суттєві вади як в теоретичному так і в практичному сенсі. На неділі заслуховували В.Волкова - ще гірше. Люди впадають в крайнощі або фантастично футуристичну містику. Де можна опублікувати кращу версію необхідних кроків а не плакатись з того, що все пропало від того що "закордон нам допоможе".Спільна розробка є творчім СИНТЕЗОМ як ідей авторів так і ідей коментаторів. Такі мережеві розробки завжди значно (на кілька рівнів) перевищують рівень найкращих пропозицій учасників. Важливо, що жодна з пропозицій не відкидається, а є окремим випадком, який зберігається, щоб бути використаним, якщо/коли зміняться умови.
- система показує пріоритети
Олег Бондарь Я б сказав так, ваша система показує пріоритети в баченні, проблемах й засобах на певний момент.Як система пріоритетів серед інтелектуалів вона файна.
- "хромают" формулировки
Александр Хижняк Можно вопрос по-другому поставить: как туловищу отрезать голову, или удалить мозг. Так понятней будет. Правильно сформулированный вопрос это половина ответаАлександр Хижняк Как вы яхту назовете - так она и поплыветУ нас "название яхты" меняется многократно вслед за изменением содержания, и на верхний уровень тогда выносится новая формулировка, которая отвечает новому содержанию.Это известный и широко используемый метод ПОСЛЕДОВАТЕЛЬНОГО ПРИБЛИЖЕНИЯ которым делаются многие разработки.
- а если в начале ошибка?
Александр Хижняк Ничего не поменяется, если в самом начале есть большая ошибка, которая направляет все действия в пустоту.Если ошибка большая — она сразу кем-то обнаруживается (а критики на что) и исправляется. Есть даже польза от таких ошибок — они провоцируют реакцию тех, кто знает правильный ответ и вовлекают их в работу. )
- наднаціональний характер олігархії
Natalia Berdadyn форма, в якій буде виражений конфлікт громадянського суспільста з олігархами ніколи не мож бути майданною -- це не баба параска і баба плпжка, і вони з одного села. Громадянське суспільство в Україні є інакшим ніж громацянськке суспільство в Америці чи в Італіх -- вони різні.Суспільство є завжи національним, а олігархат -- наднаціональним Над Над, все над -- то де тут надія. Умови для олігархату були сотворені глобальною владоюю Тоді треба переводити це птання == громадянське суспільсво проти світової влади, світової банківської системи Поки вона існує --олігархи практично невловими.Все рішажться давно за межами України.
- динамічний потенціал громадського суспільства
Natalia Berdadyn Проте громадське суспільство може розростатись, розвиватись, а олігарх -- це глухий кут в лабіринті -- йому ростуть тільки гроші в банку в тій кількості, яка йому вже давно не потрібна особисто.
- олігархам не потрібні війні та майдани
Natalia Berdadyn Тож олгарх сам не проти змінити щось, але ніколи не шляхом війни і ще більше -- майдану, не смішім його.Щодо довгих МайданівА щодо майданів - тих які тривають більше ніж 21 день то ось уточнення від знання однієї системи . яка допомагає визначати що є що і хто є хто це гральні карти таро. Їх 21 -- і остання карта придурок. Як не дивно, але така розкладка понять точно відповідає Євромайдену до 21 дня вистоювання -- були всі і королі і папи Римські, мерть і підвішені і диявол і справедливісь.А на новий рік, коли впустили олігарха на сцену -- то всі решту дні були всі придурочні.То перш ніж лікувати націю, хай забуде майдани, це так як пияк, який не признається, що його лікувати потрібно.
- просвіта, просвіта, просвіта
Natalia Berdadyn Але сам розвисток громадянського суспільства, як процес, якому вже були достойні форми, наприклад " Просвіта " . На нинішньому етапі лікбез політичної неграмотності, яка є фактором фатальним , абсолютне не розуміння світових процесів, причини і виникнення війн -- в Європі, де було стільки публікацій на тему прихованої і неакторизованої політики, що обиватель, знаючи свою некомпетентність для кінцевого зуультату не поїде в столицю палити шини Отож, просвіта, просвіта, просвіта.
- оволодіти джерелами енергії
Друге -- це просвіта в поповненні енергії тепла , розповсюдження знань взаємодопомога і співробітницво у териториторіальних ромадах про використанння автономних джерел опалювання, які можуть замінити бензин, газ.Ці напрацювання зараз поширюються на ютубах. Якщо громадянське суспільсво буде в процесі очолить науково - технічний прогрес і вихопить нішу, на якій процвітає олігархат, бо він оволодів джерелами енергії і ціноутворенням.
- "гражданское общество" - способно "обрести субъектность"
Павел Гурник В отличие от сказанного - "гражданское общество" - вполне способно "обрести субъектность" (групповую) - при соблюдении перечня условий и обретя перечень возможностей.Юрий Поляков Согласно концепции организменности - социум это совокупность социо-организмов. Субъектностью обладало даже первобытное племя. Просто система координации и принятия решений совершенствуется в течение эволюции. На данном этапе наше общество по совокупности психо-физиологических реакций - это аналог древнего подростка)), поэтому ему нужны яркие и понятные ориентиры))Павел Гурник Субьектность - способность и выражение воли (деланья, лучше созидания, но и разрушения), в случае группы - единой групповой. Мы можем сказать такое о нашем "обществе в целом" ?А вот "инициации концентрации и организации проявления или сопротивления" - при условиях, что я уже перечислил (и - да - в начале - через простые образы и создание линейных мотиваций, после - усложняя и дифференцируя) - вполне "по силам" - вот тем 5-15% "полож. актива".Олександр Тертичний цілком згоден з тим, що суспільство в цілому не є суб/єктом.Юрий Поляков Відношення до суспільства, як до обєкта - і є заперечення емерджентного переходу із простої суми в нову інтегральну якість. Системна організація суспільства фрактально повторює біо-еволюцію.Тобто, ми живемо з вами в світі де конкурують між собою соціальні організми різних типів і видів. Якщо ми це усвідомимо, то зовсім по іншому побачимо наше суспільство...Олександр Тертичний Все залежить в якій системі розглядається Предмет дискусії. Виставлена стаття ставить питання: що можна зробити, аби...Здійснити ЦІЛЕСПРЯМОВАНИЙ вплив некоординоване суспільство НЕ МОЖЕ. Тому і я, і Гурник не вважаємо суспільство СУБ/ЄКТОМ. Лише певні частини суспільства, що здатні до усвідомленої координації дій..Юрий Поляков Дійсно печінка, чи то шлунок не мають розуму, але "певні частини суспільства, що здатні до усвідомленої координації дій" - є своєрідним "мозком" суспілства, а люди, що утворюють цю неформальну спільноту - є своєрідними "нейронами". Ці нейрони поки не системно шукають звязку один з одним з допомогою "аксонів" (інтернет, соц. мережі).Деякі групи вже починають створювати певні асоціації, але вони ситуативні. --- Потрібна стурктуризація ментального поля (когнітому по Анохіну). Така структуризація можлива, в нашому випадку, лише при появі в ментальному полі дуже чітких, яскравих, не банальних візій. Згенерувати такі візії - найголовніше завдання людей-нейронів, або їх тимчасових асоціацій. Саме тоді все суспільство, як організм отримає мотивацію і сенси для цілеспрямованої діїОлександр Тертичний Саме тоді все суспільство, як організм отримає мотивацію і сенси для цілеспрямованої дії - і перетвориться у суб/єкт ))Юрий Поляков ні, просто дане супільство стане більш розумнішим і цілеспрямованимОлександр Тертичний ЗАРАЗ розвиток суспільства не є ЦІЛЕспрямованим. Якщо Ви з цим не згодні, назвіть ХТО/ЩО і ЯК закладає Мету...Юрий Поляков Так я згоден. Я вже писав, але повторю - для нашого суспільства потрібно згенерувати 5-6 візій, своєрідних колективних гештальтів, які посилять соціальну енергію, та включать процесси самоорганізації за для досягнення цих цілейПавел Гурник Громадянське суспільство може мати суб'ктність при наявності відповідної стадії розвитку і маючи спроможність дії і контролю. Так і пишу всюди . Але "може", а не "має завжди"
- консенсус — утрата разнообразия
Громадський консенсус - це глухий кут. Кожна людина має свою картину світу, має своє природнє право бути особистістю, яку повинні поважати інші люди. І це здорово! Різнобарв'я. Намагання звести все в купу штучно і є глухим кутом нікому не потрібним.Конценсус - це втрата, це втрата істини, а істина в різнобарвності. Вміння будувати конструкції самоврядування, при яких кожен лишається собою і поважається асме за його неповторність та особливість - мистецтво, якому треба навчатись. Криза ГК - закономірна.
- надо начать модерировать олигархию
А если начать модерировать олигархию? Для это надо определить их интересы. Если интерес олигарха это наследственный империализм то - это враг. А если интерес олигарха это защита своих активов то другой разговор. И фактически если наше общество будет иметь постоянную экспансионную модель, как США (очень анархическое общество) то олигархический сигмент попросто будет не успевать и превратится в венчурных инвесторов. И уже от них будет зависеть с положительным или отрицательным мат ожиданием. А поле нашей экспансии - это весь бывший союз и даже восточная Европа. Например если поставить вопрос в публичную плоскасть о целях олигархов то к примеру олигархи П или К просто захотят еще больше денег и гарантий, что в принцине нормально и правильно, а например олигарх М должен будет выйти из такого консенсуса для достижения цели за что его можно и "ограничить"
Участники (79)- Александр Кочетков
- Александр Митин
- Aleksander Ostapenko
- Александр Хижняк
- Aleksander Wójcik
- Андрій Стесін
- Антон Коц
- Артем Дугин
- Вадик Гордеев
- Вадим Еремейчук
- Вадим Хомаха
- Valentina Marchevsky
- Валерій Пекар
- Василь Король
- Viktor Satsyk
- Виктор Семенов
- Вікторія Кірєєнко
- Владимир Дубровский
- Vladimir Khotenko
- Vladimir Shimalsky
- Владислав Оленченко
- Володимир Щербина
- Вош Печена
- Геннадий Добровинский
- Геннадий Чижиков
- Gennady Shkliarevsky
- Gennadiy Kasyan
- Гоша Щабель
- Жанна Гуд
- Іван Бокс
- Игорь Козырев
- Igor Leping
- Igor Makarenko
- Илья Овчаренко
- Ирина Жигинас
- Jenő Zsurky
- Константин Соловьев
- Лариса Щепеткина
- Марина Мусиенко
- Мария Тановицкая
- Михаил Шустер
- mihaylenco
- Nadiya Dovzhenco
- Natalia Berdadyn
- Nataly Bezmen
- Олег Білоус
- Олег Бондарь
- Олександр Пальченко
- Олександр Тертичний
- Олександр Рожко
- Олексій Роговик
- Oleg Veschiyceo
- Олесь Манюк
- Ольга Гречанли
- Павло Роднін
- Petr Klymenko
- Podgorna Viktoriya
- Ростислав Лукач
- Robert Bruce
- Святослав Швецов
- Сергей Вирченко
- Сергей Дацюк
- Сергей Жигинас
- Sergiy Brygar
- Сергій Опря
- Сергій Ходаковський
- Сергій Щокін
- Serg Yarchuk
- Степанчук Геннадий
- Тадеуш Жаховский
- Taras Plakhtiy
- Теодор Дяків
- Tatiana Solomaha
- Tetiana Hranchak
- Tim Vlasyuk
- Юрий Коваленко
- Юрий Корецкий
- Юрий Романенко
- Юрій Шеляженко
- Політична організація як результат розвитку суб’єктності великої групи. Тарас Плахтій
Політична організація як результат розвитку суб’єктності великої групи ДжерелоТарас Плахтій, для «Хвилі» — текст автораПро публікаціюОсновні тези, що лягли в основу цієї публікації, викладено у нашій науковій статті [27] та презентовані у вигляді відео-доповіді на VІІ Теоретико-методологічному семінарі за міжнародною участю «Архетипіка і державне управління: виклики та ризики суспільної трансформації» Української школи архетипіки 28 травня – 3 червня 2016 р.Модель колективного суб’єктуСтворення політичних організацій – мультирозумних систем соціальної моделіОднією із найважливіших задач, які стоять перед сучасним українським суспільством є побудова ефективних та результативних організацій у всіх сферах його життєдіяльності з огляду на неминучий перехід у найближчому майбутньому до економіки 4 – 6 технологічних укладів.З точки зору системного підходу [1], такі організації мають будуватися як мультирозумні системи соціальної моделі, які володіють колективною суб’єктністю, на противагу домінуючим зараз організаціям біологічної моделі з одним розумом та достатньо поширеним ще організаціям механістичної моделі із зовнішнім розумом. Безперечно, процес поширення організацій – мультирозумних систем соціальної моделі, буде достатньо тривалим і самочинно розпочнеться з високотехнологічних корпорацій у сфері бізнесу. Однак, на нашу думку, необхідною умовою прискореного розвитку українського суспільства, є побудова суб’єктних нових або реорганізація з метою набуття суб’єктності існуючих політичних партій, як інституцій, що, згідно Конституції України, формують виборні та виконавчі органи влади усіх рівнів.Створення політичних організацій – мультирозумних систем соціальної моделі з колективною суб’єктністю вимагає розробки відповідних соціальних технологій, які, у свою чергу, мають базуватися на результатах наукових досліджень природи таких систем, що дають уявлення про взаємостосунки їхніх розумних елементів, механізми узгодження інтересів і позицій цих елементів, координацію їх подальшого колективного руху в узгодженому напрямку.Міждисциплінарне дослідження колективних організаційних суб’єктів вимагає вибору найбільш оптимальної моделі, яка б змогла інтегрувати розрізнені уявлення про них з позиції кожної окремої дисципліни в багатогранний цілісний образ, а також – відобразити сукупність основних аспектів таких суб’єктів і представити взаємозалежність між ними.Національний характер та національна душаУ нашій попередній публікації за цією тематикою [2] ми обрали за основу багатовимірну модель особистості італійського лікаря – філософа Роберто Ассаджіолі [3], який узагальнив велику частину досліджень і розробок у галузі вивчення людської психіки під різними кутами зору за попередній період (схема 1, А). Вона, будучи далекою від досконалості і завершеності, стала більш змістовною і близькою до дійсності, ніж попередні моделі. Така модель структури внутрішнього світу людини включає в себе, погоджує між собою і зводить воєдино результати різних спостережень і експериментів.Одним з перших науковців, які системно підійшли до вивчення колективних суб’єктів, був Гюстав Лебон [4]. На його думку, моральні та інтелектуальні особливості, сукупність яких виражає душу народу, представляють собою синтез всього його минулого, спадок всіх його предків та спонукальні причини його поведінки. В окремих індивідів одного й того ж етносу вони здаються настільки ж мінливими, як риси обличчя: але більш тривале й уважне спостереження показує, що більшість індивідів одного й того ж етносу завжди володіє певною кількістю загальних психологічних особливостей, на стільки ж міцних, як анатомічні ознаки, за якими класифікуються види. Як і ці останні, психологічні особливості відтворюються механізмами спадковості з завидною точністю і сталістю. Цей агрегат спільних психологічних особливостей складає те, що називається національним характером. Що б людина не робила, пише Лебон, вона завжди і найперше є представником певного етносу — невипадково виниклої історичної спільності. Вони можуть також різнитись за етнічними, релігійними, мовними, віковими та іншими культурними ознаками. Той запас ідей та почуттів, який приносять на світ всі індивіди одного й того ж етносу, утворюють душу народу. Невидима у своїй сутності, ця душа дуже видима у своїх проявах, так як у дійсності вона управляє еволюцією народу. Лебон вважає, що спільність почуттів, ідей, вірувань та інтересів, яка створювалася повільними спадковими накопиченнями, надає психічному складу народу велику схожість і велику міцність, забезпечуючи йому у той же час величезну силу.Поняття габітусуФактично тут йдеться про соцієтальну психіку, за допомогою якої соціум в змозі ідентифікувати себе з самим собою і яку, зокрема, досліджують у своїх роботах Олена Донченко та Едуард Афонін – засновники української школи архетипіки. Вони розглядають її як структурну модель історико-культурного комплексу соцієтальних установок та форм світосприйняття і поведінки, що виконує неусвідомлено-регулятивну функцію в житті соціуму [5,6,7].Досліджуючи такі процеси в соціології, французький соціолог П’єр Бурд’є запровадив у широкий науковий обіг поняття габітусу, як сукупності міцних набутих диспозицій, призначених для функціонування в якості принципів, які породжують і організують практику та уявлення, що об’єктивно пристосовані для досягнення певних результатів, але не припускають свідомої націленості на ці результати і не вимагають особливої майстерності [8]. Габітус — цілісна система диспозицій сприйняття, оцінювання, класифікації та дій, результат досвіду та інтеріоризації індивідом соціальних структур, що носить несвідомий характер. Габітус є результатом індивідуальної історії і соціального досвіду індивіда. Дія формується на підставі суб’єктивної оцінки об’єктивних можливостей, поєднання бажаного і можливого.Принциповим моментом є те, що габітус цілісний і не може бути розкладений на окремі складові його диспозиції, оскільки виражає один загальний принцип, який проявляється у всіх практиках індивіда і може переноситися з однієї сфери в іншу, задаючи їхню взаємну узгодженість. Габітус формується середовищем, отже подібні умови, тобто позиції індивіда генерують подібні габітуси членів групи, класу. Таким чином, соціальний клас — це клас схожих умов, а також клас індивідів, що володіють схожим габітусом». Отже, практики членів групи від самого початку координовані схожістю габітусу, який виступає основою спонтанної солідарності.Вводячи поняття габітусу, Бурд’є намагається зняти традиційне для соціології протиставлення соціальної структури і особистих практик індивіда: з одного боку, габітус — це внутрішні схеми сприйняття, оцінювання, класифікації та діяльності, властиві індивіду, з іншого — це інтеріоризовані соціальні відносини, засвоєні і привласнені соціальними агентами.Важливою для нас є теза про те, що габітус забезпечує відтворення соціальних інститутів: структура інституту вписується у внутрішню структуру індивіда і згодом відтворюється в майбутніх його практиках. Габітус вписує індивіда в існуючі соціальні структури, генеруючи практики і уявлення так, що вони виявляються об’єктивно адаптованими до соціальних відносин, продуктом яких і є. Габітус забезпечує не тільки відтворення, але і певну мінливість соціальної структури в практиках індивіда, оскільки детермінує практики не безпосередньо, але шляхом спочатку заданих примусів, обмежень, уявлень про можливе, ймовірне і неможливе.Поняття колективної суб’єктностіМіждисциплінарний підхід до означеної проблеми обумовлює термінологічні неузгодженості, найбільш критичною з яких є розуміння самого поняття колективної суб’єктності.Російський соціальний психолог Ігор Сушков у своїй книзі [9] розмежовує предмети двох наукових дисциплін: загальної психології, яка розглядає особистість як суб’єкт діяльності, і соціальної психології, в центрі якої стоїть особистість, як суб’єкт соціально-психологічних відносин. На його думку, головною метою реалізації людських взаємин служить формування колективних суб’єктів соціальної системи, яке відбувається в процесі спілкування людей і соціального обміну, що проходить між ними. На думку автора, саме завдяки своїй здатності до самоорганізації суб’єкт, який стає елементом соціальної системи, перетворює її, чим відрізняє від всіх інших систем і задає імпульс не тільки її збереження, а й подальшого розвитку. В основі його підходів до аналізу колективної суб’єктності лежить теза про те, що базовою одиницею аналізу колективного суб’єкта є діяльнісно опосередковані міжособистісні відносини, опис яких фактично є описом колективного суб’єкта. З цих позицій, будь-яка соціальна група в центрі уваги дослідника соціальних процесів виступає, перш за все, як колективний суб’єкт відносин. Автор приходить до висновку, що суб’єктність як соціальної групи, так і особистості полягає в тому, що вони не просто підкоряються вимогам зовнішнього світу, вони своїм індивідуальним способом вирішують протиріччя, що виникає між спільнотою, особистістю і дійсністю.Колективний політичний суб’єкт та створення суб’єктних організаційВ той же час, наше розуміння колективного політичного суб’єкта сформоване на базі іншого підходу, в основу якого закладено визначення суб’єктності економічних систем, що було запропоноване українським науковцем Богданом Мізюком [10]. Організаційним політичним суб’єктом ми вважаємо наділений чуттям, свідомістю і волею активний мультирозумний соціальний організм, який спроможний самовідтворюватися протягом тривалого часу і здатний пізнавати та змінювати світ: адекватно сприймати інформацію із зовнішнього і внутрішнього середовищ; здійснювати в раціональній площині її обробку та аналіз; усвідомлювати власні інтереси; циклічно здійснювати нормативне планування для їх реалізації, яке полягає у відкритому виборі засобів, завдань, цілей та ідеалів; цілеспрямовано діяти у відповідності до вироблених та прийнятих планів.Практичні підходи до створення суб’єктних організацій розглядає теорія соціальних технологій [11], які, за місцем, котре вони займають в суспільстві, можна розглядати в чотирьох аспектах:
- як соціальні інститути, тобто найбільш раціональні форми організації спільної діяльності людей;
- як соціальні процеси, тобто цілеспрямовані зміни соціальних явищ в просторі і часі;
- як соціально-перетворюючу діяльність, що спрямована на перетворення соціальних об’єктів зі сторони її суб’єктів;
- як соціальні системи, тобто цілісні соціальні структурно-функціональні утворення.
Такими чином, будь-яка соціальна технологія, поєднуючи в собі вказані чотири аспекти, являє собою своєрідний конгломерат таких сутностей, тобто він одночасно є і соціальним інститутом з його нормативною системою, і соціальним процесом, що послідовно протікає у кілька стадій, і соціально-перетворюючою діяльністю, що спрямована на заплановане перетворення соціальних об’єктів, явищ та процесів, і, на кінець, соціальною системою, яка володіє структурно-функціональною визначеністю.Створення моделі колективної суб’єктності організацій в архетипному виміріМетою публікації є створення моделі колективної суб’єктності організацій в архетипному вимірі та визначення її базових аспектів, що зможуть стати основою для формування цілісного комплексу соціальних технологій функціонування політичних організаційних суб’єктів.Для створення моделі колективного суб’єкта внесемо ряд змін у модель особистості Роберто Ассаджіолі (див. схему 1, Б).Вважатимемо, що середнє несвідоме містить дві основні складові. Перша з них – індивідуальне несвідоме – безпосередньо контактує з полем свідомого і включає унікальні психічні компоненти того чи іншого індивіда (пам’ять, особистий досвід, набутий набір компетентностей, тощо), а друга – включає психічні компоненти, що містять у концентрованому і узагальненому вигляді історичний досвід етносу, нації, цивілізації. Таким чином, унікальними для однієї особистості в рамках певного суспільства вважатимемо її поле свідомого та індивідуальне несвідоме.
Схема 1. Схема особистості Роберто Ассаджіолі (А) та її спрощена версія (Б).Усі інші компоненти несвідомого моделі Роберто Ассаджіолі, включно з колективним несвідомим, вважатимемо складовими інтегрального несвідомого, яке разом із другою частину середнього несвідомого (несвідомим соцієтальної психіки), є тотожним для індивідів одного суспільства. Таким чином група індивідів одного суспільства будь-якої чисельності є «зануреною» в ідентичне інтегральне несвідоме – воно охоплює усіх її членів. Таке бачення добре корелює як із поняттям національного характеру Лебона, так із поняттями соцієтальної психіки та габітусу.Запропонований підхід дозволяє створити модель колективного суб’єкта, розмістивши поля свідомого його елементів – індивідів разом з їх індивідуальними несвідомими у спільне для них усіх інтегральне несвідоме (схема 2).
Схема 2. Модель колективного суб’єкта.Спільноту, учасники якої утворюють колективний суб’єкт, вважатимемо базовою спільнотою. В рамках цього дослідження розглядатимемо базові спільноти, що утворені індивідами, які належать до одного етносу, нації чи цивілізації, тобто які є носіями однакових компонентів несвідомого соцієтальної психіки відповідного рівня.Кореляції з з уявленнями Лебона про психологію натовпівПропонована модель добре корелює з уявленнями Лебона про психологію натовпів, зокрема з його «психологічним законом духовної єдності натовпу», у якому йдеться про те, що за певних обставин зібрання людей набуває цілковито нових рис, що відрізняються від тих, які характеризують окремих індивідів, що беруть участь у цьому зібранні [4]. Свідома особистість зникає, причому почуття та ідеї всіх окремих одиниць, що утворюють ціле, яке називається натовпом, набувають одного й того ж напрямку. Лебон стверджував, що саме так утворюється колективна душа, яка має, звичайно, тимчасовий характер, але й дуже визначені риси.Зібрання у таких випадках стає тим, що він називав організованим натовпом або натовпом одухотвореним, що складає єдину істоту, яка й підпорядковується закону духовної єдності натовпу. Таким чином, за Лебоном одухотворений натовп представляє собою тимчасовий організм, що утворився з різнорідних елементів, які на одну мить об’єдналися разом, подібно до того, як об’єднуються клітини, що входять у склад живого тіла, і утворюють шляхом такого об’єднання нову істоту, яка володіє властивостями, що відрізняються від тих, якими володіє кожна клітина окремо. Причому Лебон вважав, що чисельність натовпу може починатися з кількох людей, які, зібравшись разом, втрачають здатність до критичного мислення, яким усі вони володіють наодинці.Поля свідомого індивідів – учасників базової спільноти об’єднані у той чи інший спосіб спільним комунікативним майданчиком, в рамках якого відбувається обмін інформацією між ними. Особливості цього обміну детально вивчає загальна теорія комунікації з її численними науковими напрямками. Ми ж у цьому дослідженні обґрунтуємо наше припущення про те, що саме структура комунікативного майданчика визначає зовнішні якості великої групи людей, які об’єднані довільною ідеєю чи метою.Ключові аспекти представленої моделі колективного суб’єкта:- Ідентичне для усіх учасників інтегральне несвідоме
Психіка індивідів – учасників базової спільноти будь-якої чисельності містить ідентичне для них усіх інтегральне несвідоме. Його наявність є природною властивістю усіх людських спільнот, яка обумовлює можливість появи та існування колективної суб’єктності, як емерджентної властивості життєдіяльності базової спільноти.Таким чином, поява колективного суб’єкта є результатом або продуктом життєдіяльності базової спільноти. Це добре корелює з баченням І. Сушкова [9], який розглядає колективну суб’єктність як результат встановлення сукупності соціально-психологічних відносин між елементами соціальної системи, що формуються у процесі їх спільної діяльності.
- Наявність сталого комунікативного майданчика
Необхідною умовою появи та існування колективного суб’єкта є наявність сталого комунікативного майданчика як поля колективного свідомого базової спільноти, що об’єднує певні сегменти полів свідомого її учасників – індивідів. В рамках такого майданчика увага членів спільноти періодично фокусується на однакових психічних об’єктах (образах, ідеях), а рівень його організації визначається наявністю, надійністю і ефективністю зворотних зв’язків, що забезпечують можливість для кожного з включених в нього учасників модерувати його вміст та отримувати тимчасовий доступ до індивідуального несвідомого (пам’яті, досвіду, компетентності) інших учасників.Наша одночасна приналежність до великої кількості груп різної чисельності, які перетинаються чи охоплюють одна одну, дозволяє говорити про накладання чи взаємовкладеність суб’єктностей, що обумовлює формування множини ідентичностей у членів сучасного суспільства.
- Синхронізації частини свідомих та несвідомих психічних процесів
Колективна суб’єктність виникає внаслідок синхронізації частини свідомих та несвідомих психічних процесів у індивідів – членів базової спільноти. Це означає, що поява та існування колективного суб’єкта обумовлена здатністю індивідів – учасників базової спільноти самостійно чи під впливом певних зовнішніх чи внутрішніх факторів синхронізувати концентрацію своєї уваги на певних реальних чи віртуальних об’єктах, що перебувають у межах їх спільного комунікативного майданчика, а також змінювати інформаційний вміст цього майданчика шляхом трансляції в нього усвідомлених об’єктів із власних індивідуального та інтегрального несвідомих. У свою чергу, синхронізовані поля свідомого членів базової спільноти обумовлюють синхронізацію процесів активації резонуючих з ними архетипів інтегрального несвідомого, у яке «занурені» всі учасники взаємодії, актуалізацію та усвідомлення відповідних цим архетипам цінностей, що, в сукупності, статистично визначає їхній вибір однотипних поведінкових схем і стратегій.Модель і архетипні механізми такої синхронізації ми представили у нашому дослідженні [2].
- Якості спвльнот визначаються інструментами та соціальними технологіями
Рівень організаційної складності, формат і часові параметри функціонування комунікативного майданчика, як колективного поля свідомого базової спільноти, визначають ефективність та результативність синхронізації психічних процесів у індивідів – її учасників і обумовлюють рівень розвитку та основні якості колективного суб’єкта, що утворюється в результаті життєдіяльності такої спільноти.Таким чином, базові спільноти можуть утворювати колективні суб’єкти різного рівня розвитку і з різними якостями, що визначаються організаційними інструментами та соціальними технологіями, які використовуються для впорядкування взаємодії індивідів – учасників цих спільнот.
- Характер співвідношення позицій взаємодії учасників
Ключовим фактором, який визначає напрямок процесів синхронізації психічної діяльності індивідів – членів базової спільноти, є характер співвідношення їхніх позицій взаємодії, які обумовлені їхніми формальними і неформальними груповими статусами.На нашу думку, у цьому контексті слід зосередитися на двох протилежних співвідношеннях:
- співвідношеннях позицій взаємодії «рівний з рівним», які, зазвичай, мають місце на передконфліктних стадіях розвитку групи;
- співвідношення позицій «ведучий-ведений» або «лідер-підлеглий», які формуються після стадії конфлікту (схема 3; детальніший її опис див. нижче – у п. 10). Кожна пара перелічених позицій активує різні архетипи інтегрального несвідомого у психіці учасників взаємодії, які, в свою чергу, актуалізують відповідні їм цінності, що суттєво впливає на ймовірність обрання цими учасниками тих чи інших поведінкових схем та стратегій.
Схема 3. Вплив групової динаміки у малій групі на структуру її комунікативного майданчика і регрес суб’єктності.Перехід від позицій взаємодії «рівний з рівним» до позицій «лідер-підлеглий» обумовлюється перебігом природної групової динаміки, формується на стадії конфлікту, фіксується на подальших стадіях розвитку групи і приводить до регресу її колективної суб’єктності – скорочення бази суб’єктності від повного складу малої групи до одного лідера. Теоретичні, методологічні та технологічні підходи до стабілізації і утримання в часі взаємодії учасників великих груп у позиціях «рівний з рівним» представлено у наших публікаціях [12, 13, 14].У випадку тотожності позицій взаємодії всіх учасників спільноти, їх психічна діяльність синхронізується на основі однакових архетипів, що обумовлює актуалізацію однакових цінностей, на основі яких вони обирають тотожні поведінкові схеми і стратегії під час перебування у спільноті.Якщо ж позиції взаємодії учасників відрізняються і складають функціональну пару «лідер-підлеглий», то їх психічна діяльність синхронізується на основі антагоністичних пар архетипів, що обумовлює актуалізацію різних цінностей в кожного з учасників взаємодії, на основі яких вони обирають діаметрально протилежні поведінкові схеми і стратегії під час перебування у базовій спільноті. Це викликає когнітивний дисонанс у розподіленій по учасниках психіці колективного суб’єкта, що порушує у тій чи іншій мірі його цілісність і адекватність.Детальніше згадані архетипні механізми вибору поведінкової реакції на зовнішній виклик було представлено у нашій моделі архетипного управління соціальними системами [12].Таке бачення добре корелює з ситуаційним підходом соціальної психології, що був представлений американськими вченими Л. Россом і Р. Нісбеттом у їх книзі [15]. Автори доводять, що позиції взаємодії індивідів формуються і системно відтворюються у відповідних ситуаціях взаємодії з їх контекстами, які й обумовлюють їхній вибір найбільш відповідних цим ситуаціям і контекстам поведінкових схем і стратегій. - Перервність майданчика у часі, формування образів та ймовірностний характер поведінкових схем
Існування інтегрального несвідомого базової спільноти є неперервним у часі. Існування комунікативних майданчиків у базових спільнотах фізично завжди є перервним (дискретним), що ставить під питання саму можливість існування колективних суб’єктів. Наприклад, взаємодія працівників бізнесових підприємств та державних інституцій відбувається щодня протягом робочого часу, загальні збори членів підрозділів політичних організацій можуть тривати впродовж кількох годин щомісяця, натовп перебуває під гіпнотичним впливом харизматичного лідера ще менше часу, а перебування індивідів у комунікативному майданчику громади, нації, цивілізації відбувається лише під час їх «під’єднання» до засобів масової інформації відповідного типу і рівня.Тому неперервність існування комунікативного майданчика конкретної базової спільноти обумовлена наявністю сформованого у психіці учасників її образу, який утримується там протягом певного часу. Очевидно, що тривала відсутність повторного «під’єднання» до комунікативного майданчика у всіх випадках приводить до розмивання віртуального образу спільноти та до зменшення його впливу на вибір поведінкових схем і стратегій.І. Сушков у своїй книзі [9] визначає образ як місток між світом об’єкта і світом суб’єкта, який погоджує їх із завданнями збереження соціальної цілісності. Образ включає в себе не тільки і навіть не стільки результат роботи відповідних аналізаторів. Образ, як результат перцепції, включає в себе те, що стало видимим і одночасно встановленим самим суб’єктом. Він відображає як систему відносин елементів об’єкта, так і стан сприймаючого суб’єкта, у відповідності до його потреб. Це може відноситися як до образу об’єкта, що з’явився безпосередньо перед суб’єктом, так і до уявленого самим суб’єктом продукту минулого моделювання ним навколишнього світу. Образ виокремлює та інтегрує в собі все істотно важливе, що реалізується у відносинах суб’єкта і об’єкта. Тому він стає універсальною основою для узгодження світовідчуття людини з об’єктивними реаліями. І. Сушков вважає, що для здійснення безперервності життєдіяльності соціального суб’єкта загально-соціальний зміст образу має бути присутнім у вигляді відповідних елементів структури взаємовідносин цього суб’єкта. Він пропонує трикомпонентний підхід до розгляду цієї структури, яка, за таких обставин, включає пізнавальну, емоційну та поведінкову сторони людських взаємовідносин.Таким чином, сформований та збережений у психіці учасників спільноти її образ здатний актуалізувати і підтримувати активність взаємопов’язаних з ним архетипів та відповідних їм цінностей, які можуть протягом достатньо тривалого часу утримувати у відповідних рамках поведінку учасників у проміжку між їх колективною взаємодією в рамках цієї спільноти, наприклад, під час їх перебування в інших групах, що активують набори інших архетипів і цінностей у поточних ситуаціях. У такому випадку вибір індивідуумом поведінкових схем і стратегій у конкретній ситуації носить ймовірнісний характер і визначається рівнем активації відповідних їй архетипів обома спільнотами та сукупним впливом людських взаємостосунків, що пов’язані з образами цих спільнот.
- Чим більше ми інтегровані — тим повніше стає наше життя
Свідоме групове «я», на нашу думку, представляє собою точку самоусвідомлення базової спільноти як цілісного суб’єкта. Ця точка занурена в потік змістів комунікативного майданчика або його віртуального образу як колективного поля свідомого базової спільноти. Вона, після своєї появи, існує у психіці учасників протягом достатньо тривалого часу, що дозволяє ототожнити її сприйняття із сприйняттям інтеграції у контексті методології І. Адізеса [16].Розкриваючи це поняття, він виходить з існування постійної людської потреби приналежності до певної спільноти. Адізес стверджує, що така потреба існує завжди, що вона породжує постійні і неперервні взаємозв’язки між людьми і не потребує додаткової енергії. На його думку, власне від такої взаємопов’язаності народжується мета, яку він визначає як результат чи процес, який людина хоче досягнути за певний час. Тобто мета являється результатом або наслідком нашої взаємопов’язаності, яка існувала завжди. Автор стверджує, що ми живі завдяки нашій свідомості і то́му, як ми використовуємо нашу взаємопов’язаність для досягнення мети, що надає сенс нашому життю.На думку Адізеса, чим сильніша наша свідомість і чим більше ми обізнані про нашу взаємопов’язаність з тим, що відбувається навколо нас, тим більше ми надаємо смислу нашому життю. Більш того, це «навколо нас» може сягати на тисячі миль і стосуватися жорстокостей, що відбуваються в далеких від нас країнах. Чим більше ми свідомі, вважає Адізес, тим більшою мірою ми усвідомлюємо нашу взаємопов’язаність, тим більше ми розуміємо, що в нашому існуванні ми маємо спільну мету. Чим більше ми інтегровані з нашим середовищем, тим сильніше ми всі відчуваємо себе з ним єдиним цілим, тим повніше стає наше життя. Жити — це значить допомагати іншим і отримувати допомогу самому, бути свідомо незалежним і бути частиною загального цілого. Чим більше це загальне ціле, тим «більші» ми самі, підсумовує автор.
- Вище Я як колективна суб’єктність
Вище Я, на нашу думку, і являє собою колективну суб’єктність, як надсистемну сутність, що виникає як емерджентна властивість життєдіяльності базової спільноти. Ця суб’єктність є тотожною із вищим Я кожного учасника спільноти і перебуває, згідно з баченням Роберто Ассаджіолі [3], над потоком думок і фізичним станом комунікативного майданчика – вона не піддається їх впливу. Свідоме групове «я», як відчуття взаємопов’язаності та приналежності можна розглядати як відображення чи проекцію вищого Я на колективне поле свідомого групи – комунікативний майданчик.Існування вищого Я практично неможливо ідентифікувати безпосередньо, так як нейрони мозку не мають уявлення про його існування, або так, як окрема мураха не має уявлення про побудову мурашника. Кожний індивід спільноти прагне пізнати і злитися із вищим Я.Таким чином, ми можемо припустити, що вище Я індивіда тотожне із вищим груповим Я спільнот різної чисельності, що робить його інтегруючим фактором всього людства. Вище Я, на нашу думку, має голографічну здатність тотожно відображатися як однією людиною, так і людськими спільнотами будь-якої чисельності, включно з усім людством.У цьому контексті вирішення поставленої на початку проблеми створення суб’єктних організацій полягає у формуванні свідомого групового «я» як максимально чіткої та виразної проекції вищого Я на колективне поле свідомого шляхом налаштування комунікативного майданчика відповідними організаційними інструментами та соціальними технологіями.
- Змістовне і смислове наповнення і обрана організаційна структура
Образ конкретної базової спільноти у психіці її членів в загальному випадку формують дві достатньо незалежні складові. Першою складовою є змістовне і смислове наповнення як цілісний інформаційно-логічний модуль [2], зміна якого дозволяє управляти базовими спільнотами як соціальними системами за цілями [17].Другою складовою є організаційна культура, що формується на базі обраної організаційної структури, як сукупності алгоритмів та правил взаємодії індивідів – учасників базової спільноти. Саме ці правила та алгоритми визначають сутність, емоційну спрямованість, однорідність та впорядкованість соціально-психологічних взаємовідносин, що формуються у процесі взаємодії учасників базової спільноти.Зміна організаційної культури завжди є результатом реструктуризації соціальної системи, що можна вважати, по суті, управлінням нею за структурою [17], яке змінює її емерджентні властивості – основні зовнішні якості.
- Захоплення або узурпація комунікативного майданчика
Захоплення або узурпація комунікативного майданчика стається у базових спільнотах внаслідок природного процесу ранжування статусів їхніх учасників, який обумовлює локалізацію суб’єктності на їхніх лідерах. Мала група є первинним майданчиком процесу ранжування статусів та, відповідно, локалізації суб’єктності на лідері. Ранжування малих груп у великих групах будь-якого розміру по своїй суті відтворює ранжування претендентів на лідерство у малих групах. Це, власне, й стається внаслідок локалізації суб’єктностей останніх на їхніх лідерах, що ототожнюють себе з цими групами [18] і діють на міжгруповому рівні точно так само, як всередині власних груп, проявляючи таким чином свою біологічну природу.Результатом локалізації суб’єктності базової спільноти на її лідері є дисфункція її комунікативного майданчика внаслідок встановлення лідером одноосібного контролю над процесами обігу інформації всередині групи та доступом до неї, що дає йому змогу маніпулювати альтернативами і обумовлює системну пасивацію й атомізацію загалу. Тотожні процеси відбуваються і на міжгруповому рівні, а їх результат, наприклад, в політичних партіях, ідентифікується як дія «залізного» закону олігархізації Міхельса.Процес локалізації суб’єктності малої групи представлено на схемі 3.На короткочасній стадії знайомства учасники групи взаємодіють у позиціях рівний з рівним та мають змогу однаково впливати на зміст колективного свідомого групи внаслідок наявності у кожного з них рівного доступу до спільного комунікативного майданчика.На стадії утворення клік кожен претендент на лідерство у групі формує комунікативний майданчик своєї мікрогрупи – кліки, який стає базою для набуття нею власної суб’єктності і перебуває під його абсолютним контролем, що дає йому змогу формувати групову рамку та управляти іншими учасниками кліки. Фактично, на цій стадії започатковується дисфункція комунікативного майданчика малої групи внаслідок того, що її учасники взаємодіють на рівні цього майданчика не безпосередньо, а опосередковано – через лідерів клік, до яких вони належать. На стадії конфлікту проявляється переможець – неформальний лідер групи, якому підпорядковується більшість її учасників після визнання його лідерства та руйнування решти клік. Незгодні з такою розв’язкою інші претенденти на неформальне лідерство у групі покидають її.Після короткої стадії нормотворення робота групи стабілізується, а рівень дисфункції її комунікативного майданчика визначається притаманним переможцю типом лідерства. Проте, у будь-якому випадку, суб’єктом малої групи на стадії стабілізації є її лідер, який, зазвичай, реалізує свою абсолютну владу у ній через власну кліку.Таким чином відбувається локалізація суб’єктності малої групи на її лідері – він «перетягує» комунікативний майданчик на себе, модерує його наповнення та встановлює обмеження для інших учасників по впливу на його вміст, сприймаючи їх несанкціоновану активність як посягання на свій лідерський статус.Все це дозволяє зробити висновок про те, що міжособистісні та міжгрупові конфлікти, як інструмент ранжування претендентів на неформальне лідерство, є основною причиною дисфункції комунікативного майданчика базової спільноти, що обумовлює звуження кола носіїв – тобто регрес колективної суб’єктності, яка виникає у процесі життєдіяльності цієї спільноти.У нашій публікації [12] ми показали, що утримання учасників груп у позиціях взаємодії «рівний з рівним» можливе лише на передконфліктній стадії їх розвитку, а саме в результаті встановлення в них динамічної рівноваги і, відповідно, квазістабільного стану на стадії утворення клік.
- Управління спільнотами та критичне мислення
Спільноти різної чисельності неформально (не директивно, без прямого примусу, «м’якою» силою) управляються по різному.Малі групи управляються неформальними лідерами, які володіють абсолютною владою над усіма іншими їхніми учасниками.Зібрані фізично натовпи чисельністю від кількох індивідів легко управляються харизматичними лідерами, які гіпнотизують, зачаровують їх, висловлюючи управляючі ідеї.Великі фізично розосереджені групи впродовж тривалого часу управляються складними комплексами логічно структурованих ідей на базі міфів та вірувань, що органічно витікають із соцієтальної психіки, являють собою концепції, ідеології, релігії, світогляди і періодично транслюються у той чи інший спосіб учасникам цих груп уповноваженими носіями відповідного інституційного статусу.В інформаційному суспільстві маси управляються калейдоскопічною зміною швидкоплинних віртуальних образів, що формуються та структуруються у спосіб, який дозволяє впливати на поведінку людей та забезпечує статистично визначений результат їх вибору у заданих сферах життєдіяльності.Все це дозволяє стверджувати, що політичний суб’єкт у складі великої групи має бути здатним до колективного критичного мислення та мати механізми захисту як від узурпації влади неформальними лідерами в його підрозділах у складі малих груп, так і від перетворення у натовп, що управляється харизматичними лідерами чи інституційно – шляхом трансляції ідей. Причому ці механізми мають функціонувати автоматично, забезпечуючи самоуправління і розвиток такого суб’єкта, а також його автопоезис – безперервне самовідтворення в навколишньому середовищі.
- Проблема суб’єктних організацій у складі великих груп
Аналіз представленої на схемі 2 моделі колективного суб’єкта приводить до висновку, що комунікативний майданчик, як поле колективного свідомого, може надійно функціонувати лише у складі малих груп чисельністю до 12-15 осіб. Збільшення числа «підключених» до комунікативного майданчика членів спільноти понад ці рамки обумовлює його дисфункцію, яка проявляється у неможливості обговорювати і шукати вирішення задач, що стоять перед такою спільнотою, без лідерів з власними кліками чи зовнішніх модераторів, які впорядковують взаємодію і можуть суттєво впливати на спільно вироблені рішення, маніпулюючи альтернативами.Це встановлює обмеження за чисельністю для створення суб’єктних організацій і дозволяє набувати колективної суб’єктності лише організаціям у складі малих груп, що відповідає уявленням про «трагедію спільного» [19] та результатам досліджень логіки колективних дій [20]. Подолання цього обмеження дозволить будувати суб’єктні політичні організації у складі великих груп.
Висновки з аналізу моделіТри принципово відмінні типи колективної суб’єктностіАналіз представленої нами моделі дозволяє стверджувати, що існують три принципово відмінні типи колективної суб’єктності, дослідження яких ґрунтується на різних наукових підходах, а формування потребує різних організаційних інструментів та відповідних їм соціальних технологій.- Індивідуальна суб’єктність
Перший – найпростіший тип колективної суб’єктності складає індивідуальна суб’єктність, модель якої, власне, й запропонував Роберто Ассаджіолі. Така суб’єктність природним чином формується у всіх організаціях в результаті ранжування, що обумовлене біологічною природою їх членів.
- Суб’єктність малої групи
Другим типом колективної суб’єктності володіє мала група, яка здатна формувати і утримувати протягом достатньо тривалого часу сталий і функціональний комунікативний майданчик (схема 2). Суб’єктність малої групи у процесі її життєдіяльності за певний проміжок часу, тривалість якого залежить від реалізованого у ній типу лідерства, природним чином регресує до суб’єктності індивіда – її неформального і/або формального лідера (схема 3).
- Суб’єктність великих груп
Третій тип суб’єктності притаманний для мультирозумних систем соціальної моделі [1], які об’єднують великі групи людей. Базовою метою їх існування є узгодження інтересів учасників великої групи та скоординований рух в узгодженому напрямку. Такий тип суб’єктності на практиці було реалізовано лише у незначній кількості бізнесових організацій, що представляють економічні системи 4-6 технологічних укладів.Всі спроби збудувати політичні організації з третім типом колективної суб’єктності невідворотно завершувалися природним ранжуванням статусів їх членів та підрозділів у процесі внутрігрупових та міжгрупових конфліктів, що обумовлювало регресію заявленої колективної суб’єктності третього типу до колективної суб’єктності малої олігархічної групи другого типу внаслідок сукупної дії взаємопов’язаних групових ефектів та процесів, яка відома як «залізний» закон олігархізації Міхельса. У свою чергу, за деякий час набута колективна суб’єктність малої групи регресувала до індивідуальної суб’єктності її лідера (див. п.10 і схему 3).
Динамічна мережа як змінна структура суспільно-політичних організаційВ результаті застосування системного підходу до аналізу соціально-психологічних ефектів та процесів у первинних малих групах підрозділів суспільно-політичних організацій [21] ми виявили критичну точку: міжособистісні та міжгрупові конфлікти як місце для прикладання «важелю» — усунення на системному рівні їх можливості з метою довготривалого утримання взаємодії учасників елітних середовищ у позиціях «рівний з рівним».На основі розробленої нами моделі архетипного управління соціальними системами [12] ми сформували концепцію такого «важеля» — упорядкування процесу утворення клік у групах з метою організації взаємодії їх учасників не як особистостей, а як представників різних груп та сконструювали відповідний цій концепції організаційний інструмент – динамічну мережу як змінну структуру суспільно-політичних організацій [22].Динамічна мережа інтегрує в єдине ціле методику мозкового штурму, метод перехресних груп та технології проектного менеджменту [23]. Вона дозволяє подолати визначене у п. 12 обмеження за чисельністю та збудувати суб’єктну політичну організацію у складі великої групи її членів.Запропонована нами концепція забезпечує динамічну рівновагу і тривале утримання великої групи у квазістабільному стані на стадії утворення клік, який виникає в результаті перебігу циклічного процесу їх утворення та розпаду, що цілеспрямовано впорядковується алгоритмом роботи динамічної мережі – змінної структури суспільно-політичних організацій.Особливості Динамічної мережіОтже, особливістю змінної структури політичних організацій – динамічної мережі є її здатність розбивати учасників великої групи на малі групи різного функціонального призначення та впорядковано, за певним алгоритмом, циклічно здійснювати реструктуризацію одних груп в інші, утримуючи таким чином їх спроможність до критичного мислення в раціональній площині, що, згідно п. 3 є умовою набуття ними суб’єктності в результаті синхронізації психічних процесів колективного свідомого та несвідомого кожної такої групи. Відсутність міжособистісних та міжгрупових конфліктів у процесі взаємодії учасників структурованої у такий спосіб великої групи забезпечує їх тривале перебування у позиціях «рівний з рівним», синхронізує їх психічну діяльність на основі однакових архетипів, обумовлює актуалізацію тотожних цінностей, забезпечує вибір однакових поведінкових схем і стратегій під час перебування у спільноті, унеможливлює локалізацію суб’єктності на лідерах, що, відповідно, запобігає її дисфункції та регресу.
Схема 4. Повний цикл зміни комунікативних майданчиків змінної структури – динамічної мережі на етапах вироблення та виконання рішень.На схемі 4 представлено повний цикл зміни комунікативних майданчиків у процесі переструктурування великої групи у малі в рамках змінної структури – динамічної мережі. Для кращого розуміння, члени груп, які відображено на схемі кружечками різного кольору, на всіх етапах циклу розташовані в сталих позиціях. На кожному етапі змінюються лише комунікативні майданчики, що зображені у формі різних геометричних фігур, які зафарбовано у різні кольори. Детально сам алгоритм переструктурування описано в [22, 23]. Тут ми лише зазначимо, що така організація діяльності великої групи, внаслідок періодичного перебування її членів у різних малих групах, дозволяє весь час утримувати функціональну спроможність комунікативних майданчиків цих груп до критичного мислення. Наявність множин паралельних каналів передачі інформації із одних груп в інші, що реалізуються через впорядковані алгоритмом роботи динамічної мережі взаємопереходи їх учасників, забезпечує цілісність колективного суб’єкта у складі великої групи, його здатність до критичного мислення та блокує процеси його перетворення у натовп.Запропонована нами змінна структура суб’єктних політичних організацій відповідає усім принципам метафори організації, як голографічного мозку, які визначив Гарет Морган у своїй книзі [24]: вона здатна відображатися у кожній своїй частині через відповідну організаційну культуру – аналог ДНК біологічних систем; має надлишковий потенціал щодо опрацювання інформації та планування своєї діяльності; її внутрішня складність відповідає складності зовнішнього середовища – вона може ефективно реконструюватися та самовідтворюватися, адаптуючись до нових викликів; вона передбачає мінімум умов і вимог до процесу колективної діяльності; і, головне, вона здатна до ефективного самонавчання та, відповідно, мультиплікації власного інтелекту [25].Динамічна мережа як мультиплікатор інтелекту суб’єктних політичних організацій зі змінною структуроюДля представлення принципу мультиплікації колективного інтелекту в організації зі змінною структурою – динамічною мережею на етапі вироблення, обговорення та прийняття рішень використаємо графічну залежність компетентності учасників профільних і перехресних груп її підрозділу на кожному із кроків його роботи в рамках загальних зборів від переліку профільних знань (наприклад, політико-правових, економічних, інфраструктурних, соціально-культурних, організаційних, тощо) на шкалі кругозору, яка охоплює весь доступний їх спектр. Прототип такої залежності розробив і представив у своїй книзі російський дослідник Ігор Бощенко [26].
Схема 5. Динамічна мережа як мультиплікатор інтелекту суб’єктних політичних організацій зі змінною структурою.На верхньому графіку схеми 5 лінією червоного кольору зображено інтегральну компетентність профільної групи, яка є результатом інтеграції особистих компетентностей кожного з п’яти, у цьому випадку, її учасників. Вона сформувалася у процесі вироблення можливих варіантів вирішення поставленої перед групою задачі. Ця компетентність розташована у вузькому діапазоні конкретного профілю (наприклад, економічного) на осі кругозору, тому, можна вважати, що профільна група здійснює свою роботу в режимі вузькополосного інформаційного фільтру, який пропускає та опрацьовує лише відповідний йому діапазон зовнішнього інформаційного потоку. Очевидно, що рівень інтегральної компетентності (і, відповідно, чутливості) групи є високим лише у діапазоні власного профілю на шкалі кругозору. Тобто, можна стверджувати, що в процесі роботи такої групи формується її спільна когнітивна модель вирішення поставленої задачі з високою інтегральною компетентністю у діапазоні власного профілю, а кожний член профільної групи стає носієм цієї інтегральної компетентності в рамках виробленої групою когнітивної моделі вирішення поставленої перед нею задачі.Двовимірна динамічна мережа включає кілька профільних груп, що сортують і опрацьовують весь потік інформації із зовнішнього середовища у діапазонах власних профілів, аналізують його у контексті поставленої задачі, виробляють список альтернатив або складових її вирішення, який на наступному кроці, після реструктуризації цих груп у перехресні групи, почергово представляється їх членами для колективного обговорення.Після обговорення доповідач та всі інші учасники перехресної групи стають носіями інтегральної компетентності в рамках представленої ним і колективно обговореної когнітивної моделі вирішення профільної задачі його групи, яка збагатилася і вдосконалилася підходами представників суміжних профілів знань. На середньому графіку схеми 5 ця інтегральна компетентність також зображена червоною лінією. Таким чином, після завершення представлення і обговорення всіх доповідей у перехресних групах, кожен член підрозділу політичної організації зі змінною структурою – динамічною мережею стає носієм усіх інтегральних компетентностей, що були вироблені перехресними групами в рамках когнітивних моделей вирішення всіх задач, які входили у порядок денний загальних зборів цього підрозділу.Після завершення роботи перехресних груп, їхні учасники повертаються у власні профільні групи, де узагальнюють і узгоджують вдосконалені та збагачені на попередньому кроці когнітивні моделі вирішення їх профільної задачі. У процесі колективної роботи учасники профільної групи виробляють і стають носіями загальної інтегральної компетентності в рамках узгодженої когнітивної моделі вирішення поставленої перед групою задачі, яка зображена потовщеною червоною лінією на нижньому графіку схеми 5.Таким чином, володіючи точковою компетентністю в рамках власної когнітивної моделі вирішення своєї профільної задачі, кожен учасник підрозділу, по завершенню двох-трьох годинних загальних зборів, стає носієм як загальної інтегральної компетентності в рамках узгодженої когнітивної моделі вирішення задачі власного профілю, так і набору інтегральних компетентностей в рамках когнітивних моделей вирішення задач інших профільних груп, що, в сукупності, й складали порядок денний загальних зборів підрозділу.У такий спосіб запропонований формат роботи загальних зборів підрозділів політичної організації зі змінною структурою – динамічною мережею обумовлює ефективну мультиплікацію її колективного інтелекту, рівень якого інтенсивно зростатиме з кожним наступним циклом їхньої взаємодії у такому форматі.Резюме- Запропонована модель колективної суб’єктності організацій складає систему із двох взаємопов’язаних елементів – колективного поля свідомого, що виникає у процесі функціонування групового комунікативного майданчика, та інтегрального несвідомого, яке є тотожним для всіх учасників базової спільноти і яке охоплює їх індивідуальні поля свідомого, що, в свою чергу, у тій чи іншій мірі, включені в колективне поле свідомого.
- Рівень організаційної складності, формат і часові параметри функціонування комунікативного майданчика, як колективного поля свідомого базової спільноти, визначають ефективність та результативність синхронізації психічних процесів у індивідів – її учасників і обумовлюють рівень розвитку та основні якості колективного суб’єкта, що утворюється в результаті життєдіяльності такої спільноти.
- Ключовим фактором, який визначає напрямок процесів синхронізації психічної діяльності індивідів – членів базової спільноти, є характер співвідношення їхніх позицій взаємодії, які обумовлені їхніми формальними і неформальними груповими статусами. Біологічна природа людей запускає і підтримує перебіг процесу ранжування їхніх статусів, що приводить до регресу колективної суб’єктності групи в індивідуальну суб’єктність її лідера.
- Сформований та збережений у психіці учасників спільноти її образ здатний актуалізувати і підтримувати активність взаємопов’язаних з ним архетипів та відповідних їм цінностей, які можуть протягом достатньо тривалого часу утримувати у відповідних рамках поведінку учасників у проміжку між їх колективною взаємодією в рамках цієї спільноти, наприклад, під час їх перебування в інших групах, що активують набори інших архетипів і цінностей у поточних ситуаціях.
- Комунікативний майданчик, як поле колективного свідомого, може надійно функціонувати лише у складі малих груп чисельністю до 12-15 осіб. Збільшення числа «підключених» до комунікативного майданчика членів спільноти понад ці рамки обумовлює його дисфункцію, яка проявляється у неможливості обговорювати і шукати вирішення задач, що стоять перед такою спільнотою, без лідерів з власними кліками чи зовнішніх модераторів, які впорядковують взаємодію і можуть суттєво впливати на зміст спільно вироблених рішень, маніпулюючи альтернативами.
- Всі спроби збудувати політичні організації з колективною суб’єктністю третього типу, що притаманна для спільнот у складі великих груп людей, невідворотно завершувалися природним ранжуванням статусів їх членів та підрозділів у процесі внутрігрупових та міжгрупових конфліктів, що обумовлювало регресію заявленої колективної суб’єктності третього типу до колективної суб’єктності малої олігархічної групи другого типу внаслідок сукупної дії взаємопов’язаних групових ефектів та процесів, яка відома як «залізний» закон олігархізації Міхельса. У свою чергу, за деякий час набута колективна суб’єктність малої групи регресувала до індивідуальної суб’єктності її лідера.
- Для успішної побудови суб’єктних політичних організацій – мультирозумних систем соціальної моделі у складі великих груп людей, на основі представленої моделі та аналізу її базових аспектів, ми запропонували розроблену нами змінну структуру – динамічну мережу, та відповідний їй цілісний комплекс соціальних технологій організаційної діяльності. Динамічна мережа інтегрує в єдине ціле методику мозкового штурму, метод перехресних груп та технології проектного менеджменту.
- Запропонована нами змінна структура – динамічна мережа дасть змогу політичним організаціям у складі великих груп людей набути колективної суб’єктності, що дозволить їм відображатися у кожній своїй частині через відповідну організаційну культуру; надасть надлишковий потенціал для опрацювання інформації та планування своєї діяльності; приведе внутрішню складність у відповідність до складності зовнішнього середовища; запровадить мінімум умов і вимог до процесу колективної діяльності; забезпечить можливість ефективного самонавчання та, відповідно, мультиплікації власного інтелекту.
Список використаних джерел:- Гараедаги Дж. Системное мышление: Как управлять хаосом и сложными процессами. Платформа для моделирования архитектуры бизнеса / Дж. Гараедаги; пер. с англ. Е. И. Недбальская; науч. ред. Е. В. Кузнецова. – Минск : Гревцов Паблишер, 2007. – 480 c.
- Плахтій Т. Фрактальна модель психіки і архетипи соціальної поведінки / Плахтій Т. // Публічне управління : теорія та практика : збірник наукових праць Асоціації докторів наук з державного управління. – Х. : Вид-во “ДокНаукДержУпр”. – Спеціальний випуск. – Березень, 2015. – 226 с.
- Ассаджиоли Р. Психосинтез. Теория и практика / Ассаджиоли Р.; перевод В. Данченко.
- Лебон Г. Психология толпы. – М. : Ин-т психологии РАН, Изд-во «КСП+». – 1999 г. – 193 с.
- Афонін Е.А., Бандурка О.М., Мартинов А.Ю. Соціальні цикли: історико-соціологічний підхід / Українське товариство сприяння соціальним інноваціям, Українська технологічна академія. – Х.: Вид-во «Титул», 2008. – 504 с. – («Відкрита дослідницька концепція»; Вип. № 5).
- Донченко Е.А. Социетальная психика / Е. А. Донченко. – К. : Наукова думка, 2001. – 334 с.
- Афонін Е.А., Донченко О.А. Проблема психологічного феномена проекції в політиці // Політичний менеджмент. – 2009. – № 4(37). – С. 28-43.
- Батурчик М.В. Габитус / Энциклопедические статьи, связанные с творчеством Пьера Бурдьё.
- Сушков И. Р. Психологические отношения человека в социальной системе / Сушков И. Р. – М.: Изд-во «Институт психологии РАН», 2008. – 412 с.
- Мізюк Б. М. Основи стратегічного управління: Підручник / Мізюк Б. М. – Львів : Магнолія, 2009. – 544 с.
- Сурмин Ю. П., Туленков Н. В. Теория социальных технологий: Учеб. пособие / Сурмин Ю. П., Туленков Н. В. – К. : МАУП, 2004. – 608 с.
- Плахтій Т. Організаційні інструменти архетипного управління соціальними системами / Плахтій Т. // Публічне управління: теорія та практика: збірник наукових праць асоціації докторів наук з державного управління. – Х. : Вид-во «ДокНаукДержУпр». – №2(18) спеціальний випуск. – Червень, 2014. – С. 130-141.
- Плахтій Т. Республіканська традиція: Перезавантаження / Плахтій Т. – Хвиля. – 27. 01. 2016.
- Плахтій Т. Концепція діяльності сучасних політичних рухів в Україні / Плахтій Т. – Хвиля. – 10. 04. 2016.
- Росс Л., Нисбетт Р. Человек и ситуация. Перспективы социальной психологии / Росс Л., Нисбетт Р.; пер. с англ. В. В. Румынского; под ред. Е. Н. Емельянова, B. C. Магуна. – М. : Аспект Пресс, 1999. – 429 с.
- Адизес И. Управление жизненным циклом корпораций / Ицхак Калдерон Адизес; пер. с англ. В. Кузина. – М. : Манн, Иванов и Фербер, 2014. – 512 с.
- Тарасенко Ф. П. Прикладной системный анализ: учебное пособие / Ф.П. Тарасенко. – М. : КНОРУС, 2010. — 224 с.
- Бурдьё П. Делегирование и политический фетишизм / Энциклопедические статьи, связанные с творчеством Пьера Бурдьё.
- Garrett Hardin, «The Tragedy of the Commons», Science, Vol. 162, No. 3859 (December 13, 1968), pp. 1243—1248.
- Олсон М. Логика коллективных действий: общественные блага и теория групп / Мансур Олсон. – М.: ФЭИ, — 1995 −174с.
- Плахтій Т. Стратегії взаємодії українських політичних еліт (архетипний підхід) / Т. Плахтій // Публічне управління: теорія та практика. — 2013. — Спец. вип. — С. 144-153.
- Плахтій Т. Суспільно-політична структура – як динамічна мережа / Плахтій Т. – Хвиля. – 07. 07. 2013.
- Плахтий Т. Методика групповой работы в двумерной и трехмерной динамических сетях. / Плахтий Т. – «Менеджер по персоналу». – №10. – Октябрь, 2016.
- Морган Г. Имиджи организации: восемь моделей организационного развития / Гарет Морган; [пер. с англ. под ред. Н. Лапиной]. – М. Вершина, 2006. – 416 с.
- Плахтій Т. Інформаційна безпека суспільства: потенціал мультиплікатора інтелекту мережевих структур без керівного ядра / Плахтій Т. – 09. 10. 2009.
- Бощенко И. Эволюция социальных систем / Бощенко И. – 2005.
- Плахтій Т. О. Суб’єктність організацій в архетипному вимірі / Т. Плахтій // Публічне урядування : збірник. — № 2 (3) — червень 2016. — Київ.: ДП «Видавничий дім «Персонал», 2016. — 266 с.
Обговорення:- дуже механістично і "науково-синтетично"
Георг Крук В рамках староі школи - системного підходу все зрозуміло, але як і сама методологія, дуже механістично і "науково-синтетично".Тарас Плахтій Тобто синкретично))) Справді, я намагаюся вивчати цю проблематику з точки зору різних підходів та шукаю кореляцію та суперечності з метою вдосконалення своїх розробок, а головне - з метою забезпечити себе від методологічних помилок.
- направление от практики — к теории
Тарас Плахтій В даному випадку я рухаюся від практики до теорії, тобто є практичні речі, які мають певні якості, що відмінні від якостей аналогів, і я намагаюся пояснити та обгрунтувати їх з точки зору різних підходів.Тому, коли Ви плануєте написати щось альтернативне, перевірте спочатку це практикою, яка, як відомо, є критерієм істини.
- такі матеріали не мають сенсу навіть в бібліотеках органів державної влади
Такого роду матеріали безсенсові навіть у бібліотеках органів державної влади, оскільки ці проекти є довгостроковими і стратегічними, а з цим у нас проблеми, відповідно тези цих текстів озвучуються десь на наукових конференціях, дискутуються у колах теоретиків, а далі просто нічого не відбувається.Тарас Плахтій Якщо надіятися на їх реалізацію органами державної влади, то Ваше твердження вірне)
- це спроба перестрибнути відразу через декілька кіл неприємних викликів
vlad schwarz Ставлячи перед собою реалізацію таких глобальних завдань, ми ніби намагаємося перестрибнути відразу через декілька кіл неприємних викликів і дістатися відповідно до цілі раніше аніж того вимагає часТарас Плахтій Що ж до перестрибування кіл - Ви потрапили в десятку. Саме про це йдеться, а якщо точніше, то мова йде про перехід на зелений і жовтий рівні спіральної динаміки із червоного і синього. Тут описано чому і як це можуть зробити українськиі політичні партії.
- круглий стіл
- результати будуть з запізненням 1 рік
- плануємо, але не робимо
- партія має різні рівні
- програма
- узгоджена діяльність великої кількості людей
- на вході
- інформація
- люди
- ресурси
- на виході
Основний продукт
- інтелект продукт
- програма
- політична воля
- соціальний капітал
- інтелект продукт
- взаємостосунки в групах
- технологічний процес
- Громадський консенсус: суб’єктом до спільного майбутнього. Олексій Роговик
Громадський консенсус: суб’єктом до спільного майбутнього джерелоОлексій Роговик,голова Free Voice Information Analysis Center, для "Хвилі"
Автор картини «Українська мрія» : Наталія МощенкоПитання для створення громадського консенсусуУ матеріалі «Переформулювання громадянського консенсусу: версія 2.0» вдалося розвинути ідеї Сергія Дацюка та просунутися в доформулюванні суті цього консенсусу, а також окремих рекомендацій щодо планів дій для нього. Проте навіть після цього ми залишилися дуже далекими в розумінні того, що організаційно та тактично має бути основою для громади. На жаль, небагато авторів відгукнулися на заклик до еволюційної естафети. Роблю останню аналітичну спробу реанімувати проект «громадського консенсусу».Для того, щоб упритул підійти до «приготування страви», громаді необхідно знайти відповіді на п’ять блоків запитань:- Що в ідейному та ціннісному сенсі має бути фундаментом громадянського консенсусу?
- Яким критеріям та вимогам має відповідати потенційний учасник громадянського консенсусу? Чи можна сформувати відповідні критерії та вимоги на основі фундаменту громадянського консенсусу?
- Яким має бути процес «перетікання» узгодженого фундаменту громадського консенсусу до конкретної організованої одиниці? Яким має бути суб’єкт у організаційній основі громадянського консенсусу?
- Яким має бути первинний тактичний план коротко та середньострокових дій організаційної основи громадянського консенсусу?
- Яка стратегічна мета громадянського консенсусу? Яким є цілісне бажане для досягнення уявлення майбутньої перспективи України?
Революція Гідності як фундамент громадського консенсусуРеволюцію Гідності як символ протидії колоніальній залежності від РФ, як символ протидії внутрішнім окупаційним антинародним корумпованим режимам, як символ безальтернативності прагнення України до інтеграції в структури Західного світу можна вважати основою громадянського консенсусу в сучасній Україні. Тим більше, Революцію Гідності варто вважати основою в тому сенсі, що її цінності, ідеали та прагнення були зраджені і продовжують розтоптуватись спільними антиукраїнськими діями режиму Порошенка та російського агресора.У одній зі своїх публікацій я вже писав, що Революція Гідності артикулювала значну кількість фундаментальних цінностей: свобода (економічна, політична, громадянська), гідність, справедливість, рівність і толерантність, безпека, гуманізм, доброзичливість, піклування про людей і природу, боротьба задля блага суспільства, нетерпимість до корупції, особиста відповідальність та ініціатива, верховенство права та правосуддя, демократія та плюралізм (спільне відстоювання прав іншого, готовність контролювати політиків). До цього переліку Сергій Дацюк також додає: сприйняття громади як основого суб’єкту, проєвропейську та прозахідну геополітичну орієнтацію, антиколоніальність та самостійність України, територіальну цілісність України, самоуправління у складі унітарної країни, антиолігархічність та антикорупційність, антиавторитарність та антиконтрабандність, визнання РФ винуватцем війни, а ОРДЛО – терористами.Також Революція Гідності артикулювала значну кількість фундаментальних вимог/бачень розвитку держави, що до цього часу не виконані:- зміна Конституції: повернення до конституційної реформи 2004 року, децентралізація, зняття недоторканності, новий закон про вибори, закон про люстрацію (перш за все в судах, правоохоронних та силових структурах);
- розслідування злочинів проти Євромайдану та покарання винних (порушення кримінальних справ проти тих, хто віддавав накази, та тих, хто їх виконував; покарання всіх винних у вбивствах, побитті, переслідуваннях, репресіях; арешт депутатів, що голосували за закони 16 січня; кримінальні справи проти всіх задіяних у корупції; ратифікація Римського статуту; публічна інформація від ГПУ про хід розслідування побиття і вбивств; постійне інформування Майдану про її дії та бездіяльність;
- передача Межигір’я в державну власність, а також повернення активів, що були награбовані чиновниками; організувати паралельне розслідування щодо закордонних рахунків та нерухомого майна, яке належить посадовцям України.
На сьогодні більшість цих цінностей та вимог зберігають свою актуальність і потребують лише модернізації в сучасних критичних умовах.Сито громадського консенсусу: критерії та вимогиДля того, щоб розуміти, хто є частиною громадянського консенсусу, а хто нею не є, варто виокремити певні ознаки чи критерії. Можна запропонувати ідею, що не може бути частиною громадянського консенсусу особа:- щодо якої наявні факти участі в діях, що сприяли всебічній кризі Революції Гідності у період після її перемоги, а саме участь у перешкоджанні процесам впровадження реформ в Україні, та участь у політичних проектах, що напряму пов’язуються з капіталом українських чи російських олігархів; (реформістський та антиолігархічний критерій);
- яка в період української незалежності перебувала на керівних посадах в органах державної влади та місцевого самоврядування і несе відповідальність за теперішній стан корупції в Україні; яка перебувала на посаді у державному органі, компетенцією якого є протидія корупції, та неналежно виконувала свої функції на цій посаді; щодо якої є зафіксовані та доведені корупційні правопорушення на посадах, а також висловлені обґрунтовані публічні підозри щодо участі у таких правопорушеннях, схемах або участі в корупційних скандалах (антикорупційний критерій);
- щодо якої наявні факти перебування на державних посадах та посадах в органах місцевого самоврядування у період з 25 лютого 2010 року до 22 лютого 2014 року, та дій, що сприяли узурпації влади Віктором Януковичем; яка були членом Партії регіонів України; що здійснювала злочини проти Революції Гідності(критерій неприналежності до Януковича та Партії Регіонів);
- щодо якої наявні факти про протиправні рішення, дії чи бездіяльність, що призвели до порушення прав людини та основоположних свобод, визнаних Конституцією України чи рішеннями Європейського суду з прав людини (критерій поваги до прав людини);
- що своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на підрив основ національної безпеки, оборони чи територіальної цілісності України, вели антидержавницьку політику чи сприяли терористичним та агресивним діям Російської Федерації на території окупованого Криму або окремих районів Донбасу (критерій патріотизму та антиколабораціонізму).
Позитивним критерієм тут може стати критерій проактивності, тобто наявності хоча б останніх 1-2 років дій на користь та підсилення громади.Якщо проаналізувати ці критерії, то стає зрозуміло, наскільки складно запропонувати хоча б дюжину відомих людей, що відповідали б критеріям. Є дефіцит українського суспільства на людей з беззаперечною репутацією та діями.Суб’єкт громадського консенсусу та середовище його формуванняСергій Дацюк влучно зазначив: «Революція Гідності все ще є стихійною. Це означає, що жодна партія в Україні не представила якої-небудь програми революції. Отже, можемо констатувати – ця революція є загальногромадянською. Це означає, що ми маємо справу з принципово новою суб’єктністю».Якщо центром «завершення Революції» має стати не політична, а загальногромадська організована одиниця (суб’єкт), яку назвав Радою стражів Революції Гідності, то нам потрібно розуміти, як нам досягти створення цієї одиниці. Тому пропонується модель «попередньої робочої групи», що закладе основи мобілізації громадянського консенсусу і його публічного перетікання до єдиної загальногромадської одиниці (суб’єкта). Проблемою залишається дефіцит розуміння, як ми маємо дійти до створення відповідної «робочої групи».Перші учасники горизонтального «серця» громадського консенсусу мають пройти перевірку громадою, сформулювавши разом з нею стовпи світоглядного бачення у рамках громадянського консенсусу та пройти «тест» на відповідність виробленим світоглядним стовпам. Іншими словами, мова йде про ставлення до основних елементів предмету незгоди громади з владо-олігархією у внутрішній політиці та зовнішній політиці. На основі цієї перевірки має бути сформована Рада сторожів Революції Гідності. Її основною метою має стати моніторинг дотримання вимог Революції та вироблення нового Суспільного договору.Хто може стати «серцем» умовної першої робочої групи?Видається, що це можуть бути- представники суспільних ініціатив («Несторівської групи», ініціативної групи «Першого грудня» та ініціативи «21 листопада» та ін., а це, зокрема, Ігор Коліушко, Олександр Сушко, Павло Шеремета, Мирослав Попович, Семен Глузман, Любомир Гузар, Євген Захаров, Мирослав Маринович, Євген Глібовицький, Ярослав Грицак;
- тут же можуть бути смислотворці нових груп як республіканці чи прогресивні капіталісти), визначні та активні культурні діячі (Святослав Вакарчук, Олег Скрипка, Сергій Жадан, Влад Троїцький, Руслана Лижичко, Андрій Курков, Саша Кольцова),
- інші суспільні авторитети чи фахівці у певних сферах (Філарет, Святослав (Шевчук), Георгій Коваленко, Борис Гудзяк, Мустафа Джемілєв, Володимир Вятрович, Євген Бистрицький, Сергій Дацюк, Тарас Плахтій, Хавронюк Микола, Микола Маломуж, Богдан Яременко, Альона Гетьманчук, Олександр Пасхавер, Ярослав Юрчишин, Тарас Шевченко, Віктор Таран, Віктор Шишкін, Віктор Небоженко, Павло Гриценко, Денис Бігус, Вадим Хомаха, Сергій Опря, Андрій Новак, Євген Уткін, Ярослав Рущишин, Юрій Логуш, Вахтанг Кіпіані, Йосип Зісельс, Віталій Сич),
- учасники Антитерористичної операції на сході України.
Список відносний і умовний, а тому потребує глибокої громадської верифікації. Союзниками такої групи, яких описує Сергій Дацюк, можуть стати: «Люди, що були активними на Майдані. Це люди, які добровільно зголосилися іти на війну і там себе показали успішними бійцями. Це люди, які відстоюють позицію безпосередньої суб’єктності, гідності української громади, самоповаги народу». Не складовою, але політичною підтримкою такої групи можуть стати незаангажовані нові політичні сили.Що ж до моделей та шляхів створення структурованої одиниці, то у аналітичних та блогерських колах висловлювалися різні позиції з цього приводу, зокрема, щодо створення громадського руху та руху самоорганізації населення, суспільних комітетів, мережевих кластерів, асоціації сегрегованих команд, територіальних громад, суспільних «мозкових центрів», суб’єктних організацій «середнього класу». Навряд чи важливо, як саме це все буде називатися, але очевидно, що хтось із запропонованого вище переліку персоналій повинен виступити з ініціативою і запрошенням до непублічної дискусії хоча б про ідею створення певної неформальної групи громадського консенсусу. І заважати громаді не просто виробити щось якісно спільне, а навіть просто зібратися для початку, буде не тільки банальна лінь чи апатія, не тільки колосальна взаємна недовіра, але й, як пише Наталія Безмен «каша у мізках українських інтелектуалів» та сюрреалізм різношерстості громадсько-інтелектуального класу (республіканців, націоналістів, лібертаріанців, анархістів). Тому в цій ситуації нам нічого не залишається, як грубо плювати і залишати за межами дискусій те, що нас відрізняє, і знаходити спільні основи громадського консенсусу.Варто погодитись із формулою Юрія Романенка, що суб’єкт вишукується за формулою «Ідея (І) + Організація (О) + Фігури (Ф) = Ресурс (Р) = Медіа (М) = Експансія (Е) = Влада (В)». Єдина відмінність полягає в тому, що не політична партія, а мережева громада має стати основою суб’єкта. Якщо суспільно-громадські активісти наважаться зібратися і почати між собою говорити, то існує достатня кількість напрацювань, які допоможуть як побудувати роботу організаційно, так і швидко напрацювати конкретні цілі. Тут можна згадати напрацювання Тараса Плахтія «Суспільно-політична структура – як динамічна мережа», «Концепція діяльності сучасних політичних рухів в Україні» та«домовленності між новими бізнесовими групами» Владислава Оленченка.Тактичний план дій та механізми громадського консенсусуКоли ми говоримо про тактичний план громадянського консенсусу, то йдеться про короткостроковий перелік вимог і план дій з їх утілення протягом 1-2 років. Якщо говорити грубо, то можна виділити два напрями планування тактики. Перший – це поміркований, тобто такий, що передбачає консенсус із сучасною владою, що передбачає відставку значної частини сучасного політичного класу та виконання пакету вимог у внутрішній політиці (розслідування злочинів проти Революції Гідності і після неї, антикорупційна, політична,соціально-економічна, децентралізаційна реформи) та зовнішній політиці (щодо обороноздатності, окупованих територій, інтеграції до структур Заходу). У випадку незгоди з першим, можна говорити про другий сценарій, а саме запуск і початок процесів наповне перезавантаження влади (перевибори парламенту та президента).Важливо провести облік наявних можливостей, ресурсів і на основі цього сформулювати інструментарій впливу та тиску. Очевидно, що мова може йти і про громадсько-політичний тиск, і про дострокові президентські чи / та парламентські вибори, і про всенародні референдуми. Вибір широкий. Важливо розуміти, що зміни, які міг би реалізувати громадський консенсус, коротко можна запакувати в терміни зі статті «Революція Гідності – два роки після початку», а саме – геополітичної революції (зміна чи збереження геополітичної орієнтації України), антиколоніальної революції (спроба політико-економічної та культурної емансипації від Росії), антиолігархічної революції (запуск процесу деолігархізації країни через скасування монополій, повернення активів із офшорів, розслідування структури тарифів, блокування політичного впливу олігархів), національної революції (активний прояв діяльної національної самосвідомості, яка відмежовується від інших типів об’єднавчої самосвідомості), громадянської революції (виникнення активного громадянського суспільства, що переймає на себе функції держави), структурної революції (перехід до мережевих структур).Закріпити ці процеси переходом до громадського конституційного процесу.Стратегічна майбутня мета громадянського консенсусуПісля тактичного плану громадський консенсус повинен виробити і стратегічний план, а стратегічний план – це концепція майбутнього України.Сергій Дацюк, коментуючи ліквідацію парламентської комісії майбутнього, написав: «Я не знаю більш всепоглинаючої зради академічних гуманітаріїв, ніж відмова від концептуалізації майбутнього своєї країни своїми силами і всередині неї на рівні Парламенту. Це фундаментальна інтелектуальна зрада свого народу».2016 рік безперечно можна вважати роком масованого «розумового шторму» щодо розробки бачення майбутнього України. Група людей, що думають про майбутнє «Конкордія», яка виникла на стратегічній футуро-сесії «Майбутнє України в глобальному контексті» у вересні 2016-го року, спричинилася узгодити своє спільне бачення майбутнього. До інших продуктів цього тренду можна також віднести громадянську платформу «Хартія Майбутнього», Український Інститут майбутнього, групу «Майбутнє Майбутнього», Quantum Future Lab, дискусійну панель «Чи потрібно нам міністерство майбутнього?» на Форумі в Криниці-Здруй, Польща. На сьогодні вже можна взяти за основу численні напрацювання на тему майбутнього від Сергія Дацюка (1, 2, 3, 4), Анатолія Амеліна, Дениса Семенова,Олексія Жмеренецького, Олексія Толкачова, Ольги Михайлової і автора цього тексту. Усі вони є основою для визначення як підходу до вироблення концепту українського майбутнього, так і конструювання подій у напрямку цього концепту.ВисновокНа сьогодні в нас є майже все для того, щоб розпочати реальний процес організації енергії та ідей громадського консенсусу. Для цього є як ідейно-ціннісна основа, як критерії і вимоги для відбору (і навіть первинний перелік кандидатів), як напрацювання щодо моделі суб’єкта в основі консенсусу і організації його роботи, як напрацювання щодо первинного тактичного плану дій (на 1-2 роки), так і обриси стратегічного плану дій (що виражається у здобутку ідей щодо українського майбутнього). Для того, щоб розпочати роботу, потрібна лише воля, усвідомлення критичності моменту і усвідомлення наслідків, якщо те, про що йшлося в статті, не буде створено. Брак комунікації, довіри, співпраці та консолідації українських інтелектуалів та суспільних авторитетів, а також мовчання цих інтелектуалів та авторитетів з приводу критичної внутрішньої та зовнішньої ситуації, у якій опинилася держава, може стати останнім кілком як для ідеї розподілених, так і для ідеї нерозподілених форм громадського консенсусу та Майдану. Дефіцит співпраці і дефіцит реакції означає капітуляцію громадського консенсусу перед олігархічним та корупційним консенсусами. Дефіцит тиску від громадського консенсусу означає капітуляцію в боротьбі за теперішнє і майбутнє України. Дефіцит означає «смерть» бажаного українського проекту.Отже, скликаймо та створюймо умови для консолідації громадського консенсусу. Усвідомлюймо небезпеку ситуації та відповідальність за наше спільне теперішнє і майбутнє. Інвестуймо енергію, стимулюймо інтелектуалів та суспільних авторитетів. Громадський кулак (розподілений чи нерозподілений) може бути сильніше за владо-олігархію. Не розпорошуймо наш потенціал.Якщо ж зорганізуватись нам не вдається, то це означає, що як нерозподілений, так і розподілений Майдан-організація за сучасних суспільних настроїв є неможливими. А тому прийдеться перейти на тактику «малих груп», що запропонував Вадим Хомаха у матеріалі «Перемога: проста стратегія. Посібник для активістів» і «1) ставити перед собою завдання, які можливо виконати, і які мають конкретний результат, 2) популяризувати свої перемоги, 3) шукати контакти з подібними переможцями для організації спільних дій». - Основания Республики: технологии субъектности. Роман Химич
Обществу необходимо обрести субъектностьЧтобы стать хозяином в своём доме, творцом своей собственной судьбы украинскому обществу необходимо обрести субъектность. Нам всем необходимо стать, наконец, источником власти в собственной стране, наполнить практическим содержанием соответствующие статьи конституций.Завоевать право называться политической нациейДля этого необходимо:
- освоить эффективные, в том числе незатратные с точки зрения необходимых ресурсов методы конфликтования;
- наработать достаточный по объёму ресурс принуждения;
- вступить в борьбу за политическую власть c другими субъектами внутриполитической жизни и утвердить свою волю как основной источник политической власти в стране.
Главным соперником в этой борьбе станет сообщество хищников и паразитов, живущих её ограблением, известное как Система или "паразитический класс". Подавив, а ещё лучше полностью уничтожив Систему, народу Украины придётся установить своё влияние, эффективные надзор и контроль за государственным аппаратом.Решив все эти задачи, установив свою власть внутри страны, мы, украинцы, завоюем право называться политической нацией. Мы получим надёжный, устойчивый, независимый ни от кого фундамент для строительства новой Украины.Каким образом возможно решить эти задачи в текущих условиях? Из каких конкретных, обозримых и наглядных шагов может состоять такой путь?Немного теории- Субъектность определяется наличием успешного опыта – либо своей победы, либо, как минимум, сопротивления внешнему принуждению. Есть успешный опыт – есть субъект. Важным аспектом этого правила является необходимость сколь-нибудь регулярного опыта такого рода, его воспроизводимость. Единичная победа, в общем случае, оставляет вопрос о субъектности актора открытым.
- При этом масштаб субъекта определяется одним фактором – насколько крупный субъект ему противостоял. Это правило второе.
- Третье эмпирическое правило: невозможно быть субъектом в конфликтах большого масштаба и не быть субъектом в малых. Субъектность обретается от малого к большому, в процессе решения конкретных задач, в ходе которых достигаются значимые для актора цели.
Обретение субъектности: шаг за шагомСубъектность и властьИ субъектность, и власть как её высшая форма это очень конкретные, практичные вещи.Властвование есть ваша способность регулярным, предсказуемым, гарантированным образом навязывать свою волю другим людямВласть никогда не является абсолютной. Всякая власть ограничена рамками: границами некоторого пространства, на которое распространяется ваша власть; кругом вопросов, по которым вы можете навязать свою волю окружающим; кругом лиц, над которыми вы имеете власть.Власть даёт право устанавливать обязательные для выполнения правила. В наиболее мягкой форме это выражается как право определять повестку дня: какие вопросы являются важными; какие нет; кто именно и каким образом может участвовать в обсуждении. Иными словами, Власть — это право устанавливать свой Закон. При этом принуждение окружающих к исполнению Закона, правоприменение установленных вами норм целиком и полностью лежит на ваших плечах.Конфликт на лестничной клеткеСосед по лестничной клетке раздражает вас своей привычкой оставлять бычки на полу? Это противоречие.Вы пишете ему записку соответствующего содержания и приклеиваете на дверь его квартиры. Это конфликт на стадии демонстрации.Сосед игнорирует ваши предупреждения и продолжает гадить на общей территории? Вы ищите и находите способ принудить соседа к соблюдению заявленных вами правил общежития.На самом деле эти правила установлены задолго до вас, но именно вы взяли на себя труд стать их гарантом. Поэтому субъект в данном случае именно вы и власть на лестничной площадке по вопросам норм общежития принадлежит именно вам.Получить власть на придомовой территорииСоседи по подъезду имеют скверную привычку парковать машину на детской площадке? Вы пишите соответствующие записки и оставляете на лобовом стекле. Сначала оставляете их под дворниками, затем приклеиваете клеем ПВА. По мере эскалации используете клей "Момент".Автовладельцы — это намного более многочисленная и агрессивная часть вашего локального микрокосма. Вы ищите и находите единомышленников, которые в силу каких-то причин готовы принять участие в кампании по принуждению своих сограждан к соблюдению правил общежития.Вы опробуете разные методы такого принуждения, от демонстративных действий без умысла на причинение ущерба до, возможно, силовых акций с использованием организованного насилия. С того момента, когда ваши оппоненты откажутся от продолжения борьбы и перестанут парковаться там, где вы этого не желаете, ваша власть распространится уже и на придомовую территорию.Научиться боротьсяВы повторяете это вновь и вновь в соседних подъездах, на соседних дворовых площадках, на улицах и площадях. Каждый раз вступая в конфронтацию с новыми и новыми оппонентами, тщательно фиксируйте расход своего времени, сил и других ресурсов. Ваша главная задача состоит в том, чтобы отработать технологии принуждения до такого состояния, когда вы можете с приемлемой точностью предсказать вероятность успеха и необходимые для этого ресурсы. Для этого вы фиксируете все свои успехи и поражения.То, что возникает и накапливается по ходу этих вроде бы ничтожных в масштабах страны конфликтов есть самый ценный ваш ресурс. Это, во-первых, опыт и, во-вторых, ресурс принуждения. Ваш и только ваш, собственный, ни от кого не зависящий.Документальные свидетельства вашей борьбы и её результатов сами по себе есть являются проявление вашей субъектности. В некоторых случаях, таких как столкновение с малоопытным, слабым оппонентом эти свидетельства сами по себе станут источником вашей власти как актора, чья субъектность наглядно зафиксирована и отражена.Вы не ищете возможности самоутвердиться, оскорбляя и унижая своих соотечественников. Смысл вашей борьбы не в том, чтобы утвердить своё эго, потешить своё тщеславие. Смысл вашей борьбы в том, чтобы научиться бороться.Нет иного пути добиться власти в собственной стране в масштабах страны, кроме как научиться брать власть на собственной лестничной клеткеПринципы борьбыИдёт ли речь о настоящей войне с танками, пушками и самолётами или же о столкновении с одним-единственным человеком, можно применять одни и те же принципы:- не раскрывайте свои планы. И переход к борьбе, и отказ от неё, и атака, и уход в глухую защиту должны быть неожиданностью для оппонентов;
- безличное принуждение более эффективно, нежели прямая конфронтация. Столкновение с безымянным противником создаёт ситуацию неопределённости, которая сама по себе может измотать ваших оппонентов и вынудить их отказаться от борьбы;
- делайте всё возможное, чтобы иметь численное и качественное превосходство в случае прямого столкновения. Не оставляйте оппонентом ни одного шанса на успешное сопротивление;
- тщательно планируйте свои действия, включая и демонстративные. Принуждение должно быть быстрым, эффективным и соразмерным. Для того, чтобы произвести впечатление даже на очень уверенного в себе человека редко необходима толпа 10-20 человек. Это просто избыточно и потребует чрезмерных ресурсов. Как правило аналогичного эффекта возможно добиться силами группы из трёх-четырёх человек;
- минимизируйте непосредственное физическое насилие. Атаки на имущество и собственность ничуть не менее эффективны. Люди, как правило, очень привязаны к своему имуществу вплоть до полного с ним отождествления. Разбив зеркало заднего вида на авто своего оппонента, вы добьётесь примерно такого же эффекта, как если сломаете ему палец;
- тщательно избегайте унижений и оскорблений своих оппонентов. Сделайте всё возможное, чтобы удержаться от поступков, которые запускают неконтролируемые эмоциональные реакции. Удерживайте конфликт в рациональных рамках, фиксируя внимание оппонентов на хотя бы теоретически приемлемых для них шагах. Обязательно оставляйте им шанс сохранить своё лицо;
- осуществляйте экспансию, ищите единомышленников, расширяйте границы своей власти как территориально, так и устанавливая всё новые правила во новых сферах жизни;
- без особой необходимости не устанавливайте правила, которые противоречат сложившимся в обществе представлениям и ожиданиям. Вокруг нас более чем достаточно примеров грубого, вызывающего, регулярного нарушения норм и правил, которые в той или иной мере можно считать общепринятыми. Направляя свою волю и энергию в поддержку общепринятых ожиданий и норм, вы автоматически повышаете свою ценность в глазах окружающих. Это усиливает эффективность ваших действий за счёт фактора общественного одобрения и поддержки;
- обязательно находите время ясно и лаконично формулировать свои правила, свой Закон. Ваш Закон есть ваш образ, ДНК вашей власти. Власть, которая не способна его сформулировать, не опирается на заявленный ею Закон, закономерно воспринимается как бессмысленный произвол, подлежащий скорейшей ликвидации. Как только вы сформулируете то, чего хотите, автоматически проявится та часть социума, которая разделяет озвученные взгляды. На поддержку этой части, хотя бы моральную, вы сможете рассчитывать.
Вплоть до вершины локальной пирамиды властиДействуя таким образом, постепенно оттачивая свои навыки властвования и борьбы вы обретёте новое качество. Политическая власть — это всё то же самое, только в сфере политического, то есть относящего к вопросам жизни общества и государства.Вы приучаете ЖЭК отчитываться за выполненные им работы и раскрывать структуру своих затрат. Вы добиваетесь от участкового выполнения им своих непосредственных обязанностей. Вы ставите перед собой всё более сложные задачи, пока внезапно не обнаруживаете себя на вершине локальной пирамиды власти.С этого момента вам не нужно "брать власть в свои руки", теперь она уже ваша и при необходимости вы можете её делегировать своим избранникамГлавная Задача РеволюцииЦелью Революции, без которой у нашей страны нет сколь-нибудь привлекательного будущего, должно быть переучереждение украинского государства, создание Республики как совместного дела благородных людей. Для достижения этой глобальной цели необходимо решить несколько задач.Важнейшей из них является обретение украинским обществом, народом Украины своей политической субъектности. Политической субъектности как способности последовательно навязывать свою волю своим врагам, хотя бы наиболее слабым, и более-менее успешно противостоять попыткам навязать нам чужую волю.Без этого, собственно говоря, бессмысленно говорить про существование отдельной политической нации. Нация, не способная проявить вовне свою волю попросту отсутствует на "радарах" субъектов международной политики.Смысл предварительного этапа, обсуждению которого посвящены настоящие заметки, заключается в подготовке украинского общества к осознанной, целенаправленной, системной попытке решения и этой, и других задач Революции. - От олигархического консенсуса — к Конституционной республике
В канун годовщины Революции Достоинства Украина подошла к наиболее критической точке истории своей государственности. Точнее, к точке, когда старая система полностью исчерпала прогрессивные функции и окончательно вошла в режим токсичности для общества.ПОЧЕМУ НУЖНО МЕНЯТЬ СИСТЕМУ?В Украине установился режим олигархического (клептократического) консенсуса, который определил пределы общественных изменений, таким образом, превратив реформы в симулякры, не влияющие на глубинные процессы в экономике и социальных и политических отношениях. «Точечные» и даже «рішучі» реформы не помогут найти выход из ситуации. Сам политический класс, который должен делать эти «реформы» стал угрозой национальной безопасности.Е-декларации представляют собой визуализацию тупика, в который завела Украину нынешняя система и обслуживающая ее правящая элита. Поддерживать функционирование существующей системы в полном объеме, в режиме business as usual – означает консервировать на долгие годы возможность неправомерного обогащения узкого круга лиц за счет общего ресурса. Что губительно для страны даже при постоянной смене конкретных лиц, в этот узкий круг входящих.Сегодня система направленна на дефрагментацию страны, стабилизацию нищеты, консервацию экономического и технологического отставания Украины.При этой системе у Украины нет будущего.Это не возможно исправить через внеочередные выборы. При сохранении нынешнего институционального дизайна государства и действующего избирательного законодательства, систему изменить не возможно. Произойдет лишь переход на второй круг: «реванш клептократов – новый майдан», с большим количеством крови и жертв.Поэтому, «старый» общественный договор – «мы не спрашиваем, откуда деньги у вас, а вы не спрашиваете, откуда они у нас» — уже приказывает долго жить. Да, он помог сохранить страну в каких-то (пусть эфемерных) государственных формах. Но сейчас он подлежит пересмотру. И новый договор уже не может сложиться сам по себе. Он может быть результатом только сознательной работы по выявлению и согласованию интересов граждан страны.ОТКРЫТОЕ ПРЕДЛОЖЕНИЕ ОБЩЕСТВЕННОГО ДОГОВОРАВ связи с этим и возникла идея открытого предложения (публичной оферты) для консолидации усилий отдельных граждан, сообществ, общественных и политических организаций с целью демонтажа дискредитировавших себя институтов действующей власти и создания Конституционной Республики Украина.Авторы открытого обращения предлагают начать дискуссию вокруг заключения нового общественного договора, где субъектами является не власть и общество, не элиты, не власть – бизнес – грантоеды, а ответственные граждане. То есть те, кто имеют права и еще сознательно берут на себя ответственность соблюдать принципы сосуществования в Республике Украина.Республика — это равенство тех, кому не все равно (Рес и Публика — общее дело). То есть те, кого интересует жизнь в своей стране, должны иметь равные шансы на получение доступа к основным позициям власти. Но кроме прав эти граждане должны готовы взять на себя и ответственность. И если мы говорим, что первый этап революции Достоинства дал нам свободу, то второй должен привести к появлению ответственного гражданства.Новый общественный договор должен стать актом публичного установления нормо-принципов общежития и соуправления в Республике Украина.Кроме того, мы поддерживаем идею Конституанты – разработки новой Конституции Украины Конституционным Учредительным собранием и утверждением ее всенародным референдумом.ПРИНЦИПЫ КОНСТИТУЦИОННОЙ РЕСПУБЛИКИ
- Ответственное гражданство
Граждане не только вправе, но сознательно берут на себя обязанность соблюдать принципы сосуществования в Республике. Моделей ответственного гражданства есть множество и мы не претендуем на истину в конечной инстанции. Важно только то, что участие в подписании нового Общественного договора должно быть сознательным актом гражданина, права которого расширяются, но и он добровольно берет на себя определенные обязательства соблюдать принципы Общественного договора.
- Право законодательной инициативы — для каждого ответственного гражданина
Механизм реализации может состоять в технологии «живой демократии», предварительной плебисцитарности и пр.
- Безусловная регулярная ротация государственных служащих всех рангов и всех ветвей власти
Пребывание чиновника на своей должности ограничивается определенным сроком (каденцией), это является предохранителем от возникновения коррупции, злоупотребления властью и некомпетентности.
- Экономическая многоукладность
Обеспечение свободного и равноправного развития различных экономических моделей и форм собственности. Речь идет об отказе от мономодельной экономики, развитие разные форм хозяйствования: экономики участия, кооперативного сектора, частной и республиканской собственности, пр.Множественность порождает природную дерегуляцию экономического пространства, снижение налогового бремени, создание кластеров экономики технологического прорыва и пр.
- Индекс экологического баланса
Баланс потребления экосистемных услуг и действий по восстановлению и защите природы, является показателем оценки уровня сбалансированности развития.Индекс Экологического Баланса используется как:
- a. Коэффициент корреляции единого базового налога;
- b. Основа новой монетарной системы. В качестве базиса для определения кросс-курса валют во внешнеторговых операциях.
Последствия широкого применения ИЭБ в экономике воссоздает сбалансированное обеспечение национальных валют в международной торговле, сделает невозможным повторение кризисов перепроизводства как товарной, так и денежной массы. - Единый базовый налог
Налог с конечной продажи товаров, активов и услугу скорректированный на Индекс экологического баланса. Отмена всех других центральных налогов.
- Республиканская доля
Ежемесячная пожизненная выплата каждому ответственному гражданину Республики денежного эквивалента равной доли доходов от использования общереспубликанских активов (природных ресурсов, государственного имущества и культурных ценностей).Источником наполнение фонда «республиканской доли» будут: части доходов, полученных в результате полезного использования имущества, являющегося собственностью граждан Республики на основании гражданско-правовых сделок, в том числе доходов от передачи за плату во владение отдельного имущества; части доходов полученных от природной и других видов ренты (аренды) за использование имущества граждан Республики; части доходов полученных в связи с применением санкций при привлечении к ответственности за нарушение антимонопольного законодательства; применение санкций за получение доходов от применения санкций за деяния, относятся к административным правонарушениям и преступлениям, совершенным из корыстных побуждений (коррупционных деяний); части доходов полученных в результате национализации имущества по основаниям определенных законами Республики; части доходов полученных в результате взыскания долговых обязательств по гражданско-правовым сделкам, предметом которых было использование имущества, являющегося объектом собственности граждан Республики, в порядке исполнения судебных решений и пр.Таким образом, деолигархизация бы осуществлялась не в интересах бюрократического государственного аппарата или других олигархов, а в интересах граждан Республики. Каждый бы почувствовал результат деолигархизации в своем кармане.
- Приоритет договорного права над законом в сфере частных взаимоотношений
Сфера приватного права должна формироваться на основании договоров, что делает Республику более сложной чем представительская демократия. Но в то же время, приватное право сокращает регуляцию и вмешательство государства в частную жизнь, сужает сферу применения государственного регулирования – оно есть только там, где речь идет об общем (республиканском).
- Самостоятельность в решении вопросов внутренней жизни для самодостаточных, ответственных общин — при условии соблюдения ими принципов Республики.
- Полное или частичное лишение гражданских прав — за нарушение условий общественного договора
а также публичных лиц, которые управляют общим — за нарушение Кодекса Чести (в дополнение к административной и уголовной ответственности).
«ПОЛИТИЙНОСТЬ» КОНСТИТУЦИОННОЙ РЕСПУБЛИКИ- В условиях Конституционной Республики функция государства — это создание платформы для предоставления услуг гражданами различными субъектами и защита ее от внешних и внутренних посягательств, нарушений Общественного договора.
- Такое государство не концентрирует власть в руках отдельных элитарных групп, а делегирует функции предоставления услуг негосударственным игрокам, децентрализирует полномочия и принятие решений, финансов и ответственности.
- Представительная демократия не покрыла дефицита участия и рациональности правления. С введением всеобщего голосования государство лучше не стало. Наоборот, с развитием информационно-коммуникационных технологий возникла необходимость в меритократических инструментах и в непосредственном участии граждан в принятии управленческих решений. Трансформация, которую ожидает нашу страну предполагает отказ от догматичного мышления, в том числе, и в таких тонких и в одночасье точных сферах, как юстиция.
- Имплементация в республиканское законодательство идеи «рынка прав» и механизма сосуществования различных юрисдикций (в частности — создание правовой рамки для функционирования «трансферных территорий»).
- Распространение идеи гражданской / публичной юстиции. Форма активности граждан (гражданского общества) направлена на развитие навыков быть участниками актов правосудия (суд присяжных). Распространение новейших практик деятельности третейских и мировых судов и тому подобное.
- С целью обеспечения морально-этического и правового контроля за процессом достижения цели этой оферты, мы предлагаем создать Суд Чести для должностных лиц, занимающихся общим.
ПЕРЕХОДПереход к Конституционной Республике не произойдет сам по себе. Это должно быть направленное действие Субъекта, заинтересованного в подобной трансформации.Сегодня очевидно, что ни олигархат, ни существующие политические игроки, ни власть не заинтересованы в смене правил. Их вполне устраивает эта Система.Субъектом, способным стать провайдером изменения Системы, станет одна из политических сил нового типа, с ярко выраженным анти-политическими и анти-истеблишментскими позициями.При этом данный Субъект выстроиться по классической формуле «Идея (И) + Организация (О) + Фигуры (Ф) = Ресурс (Р) = Медиа (М) = Экспансия (Э) = Власть (В)».Она сможет выделить социальный конфликт (размежевание), мобилизировать вокруг него массы пассионариев и, в конечном итоге, получить ресурс для завершения Революции.Революционная сила находится еще в процессе формирования. Она создается в дискуссионных клубах, в волонтерских движениях, гражданских активностях, в окопах на «нулевой» линии размежевания.Есть несколько вариантов проявления этой силы: путем просвещения, добровольного соглашения и Общественного договора или нового этапа революции, через силу и террор.Политическое время ускорилось. Но нужно понимать, что лимит на ошибки уже исчерпан. Мы изменимся или погибнем.ЧТО ДЕЛАТЬ СЕЙЧАС?Стать подписантом «открытого предложения». Это можно сделать как путем личной подписи текста публичной оферты на открытых встречах подписантов, сообщить о своем решении присоединиться к данной инициативе на странице Конституционная Республика Украина.Принять участие в собрании участников инициативы. В дальнейшем встречи будут проходить регулярно и в разных регионах. Дату и место встречи сообщим на странице.Обсуждение:- КОНСТИТУЦИЮ И ОД ВЫРАБАТЫВАТЬ НА МАССОВОМ УРОВНЕ
- конституцию надо вырабатывать на массовом уровне
Интеллектуальная среда не есть средой для конституционного процесса (разработки Конституции). Это слишком эксклюзивный подход для 21 века - нужен инклюзивный. Жаль, что мы не в состоянии договариваться о принципах и организовывать это процесс на массовом уровне. А не навязывать каждый свои смыслыЭто принципиально - дать высказаться всем группам и не только экспертам. В Кении вообще запрещали экспертам говорить до того как скажут люди. В этом логика инклюзивности.Кто такие эти "люди" которые должны высказаться? и сколько нам надо воемени подождать пока они решат что-то сказать?Вот мы как люди и решили высказаться...Если у кого есть все необходимые знания, технологии и возможности создать общую дискуссионную площадку/платформу где все "люди могут высказаться"... я думаю мы это только поддержим..Есть открытая общая дискуссионная площадка на "Простір злагоди" , где происходит формирование и КУ и ОД:
- Инавационная Конституция
- К всенародному написанию новой Конституции
- Конституция, законы
- Общественный Договор (238 участник на 02/05/2023) (1006 веток обсуждения)
- почему другие должны подчинять себя определению блага группой?
Сам терми «республика» предполагает наличие некоего общественного блага, служению которому граждане и должны посвятить свою жизнь. Не трудно заметить, что здесь подразумевается необходимость каждого гражданина в какой-то степени отказаться от своего я—того, что мы называем эго. И тут возникает вопрос: а возможен ли такой отказ?Можно конечно сказать и даже самого себя убедить, что то, что я делаю, я делаю для общего блага, но факт остаётся фактом, что я сам делаю этот выбор и, следовательно, каким бы ни было моё сознательное оправдание моего пожелания, мотив моего выбора остаётся субьективным. А следовательно, неоспоримым остаётся тот простой факт, что я определяю в данном случае, что является общим благом и чему должны подчинять своё я другие. А собственно, почему они должны подчинять себя вашему определению или определению какой-либо группы, а не своему? Ответ на этот простой вопрос Предложение просто обходит.
- Какой смысл в конституционном ограничении общего блага?
Gennady Shkliarevsky Конституционная значит больше чем просто наличие конституции. Оно означает определённое ограничение. Например, конституционная монархия предполагает ограничение власти монарха конституцией.Термин конституционная демократия имеет свою предисторию. Например в Америке отцы основатели хорошо понимали, что американская демократия это фактически демократия для элит. Поэтому они рассматривали конституцию как форму защиты граждан от элит при доминировании последних. Конституционная республика не совсем понятно. Какой смысл в конституционном ограничении общего блага? Вопрос прежде всего к авторам Предложения.Константин Соловьев Как учил Маркс: в отличии от пчелы, архитектор сначала должен представить то, что хочет построить - в голове. Мало кто может включить логику понимания смыслов, скажем Конституцию Украины, где Украина признана (в смысле правовой логики - конституциирована) республикой.Мало кто понимает, что означает вещь, в контексте - республика, где рес во первых вещь, а во вторых дело. Хотя лингвистический это не корректно, но диалектика очень глубокая.Провокация предложения разобраться с этим, намного разумнее критиканства, т.е. критики без оппозиции. Я понимаю трудности выхода не на слова, а на отношения. Но это иной уровень отношений, в том числе поисков решений.
- нельзя написать нормативный проект и по нему жить
Виктор Тодорюк Любая норма есть фиксация существующего. Нет никаких возможностей написать некий нормативный проект и по нему жить. НЕТ.Коммунизм это не идеология а стиль жизни. Также и с конституциями и законами..Сначала что есть...Через намеренность..А потом итерациями...Через аккуратное наращивание позитивных норм и снижения негативных...Все уже есть в любом. Карта не территория.
- конституцию надо вырабатывать на массовом уровне
- СОЗДАВАТЬ СУБЪЕКТНОСТЬ
- такой подход не может конкурировать с профи
Ну это же смешно, пытаться конкурировать с вполне успешными и умелыми командами (те же олигархи, российская мафия и т.п,, которые работают на результат очень технологично), отказываясь от элементарных принципов совместной деятельности. Значит никто из этих людей ничего на самом деле не хочет добиться, хочет просто поболтать с единомышленниками. Куда авторы этой очередной "конституции" сунутся?Как они организуют ШИРОКОЕ обсуждение? Да никак. НЕ их уровень. Я про эти конституции слушал еще полтора года назад в Киеве. Просто ФДД. В то время как методы все это раскрутить существуют, но невозможно их даже обсудить, свести разные подходы с людьми, которые изо всех сил не хотят работать.
- создавать полит. субъектность и выходить на общие смыслы
Podgorna Viktoriya Вопрос не кто? А как? И что делать? Я настаиваю нужно создавать полит субъектность, а потом выходить на общие смыслы. Иначе опять будет украинская гетьманщина - каждый со своей идеей и республикой. И в итоге проигрыш старой системе.Ігор Шаповаленко Это должно быть движение, как субъект полит. поля, не отдельная партия, с узким захватом граждан, а широкое..Podgorna Viktoriya Субъект не значит партия, а широкий гражданский Рух. Протоверсия новой партийной системы! Тут важно найти объединяющиеся идеи и смыслы а не писать каждый своё. В этом самый большой риск. Амбиции борьбы смыслов нужно отложить пока не выполним задачу демонтажа существующей полит системы и клептократии.
- любые отдельные проекты — бесперспективны
Никакого отличия по значимости сценария, допустим, деолигархизации, и этой вот республиканизации - нет. Это блоки одной и той же целостной модели, дополняющие друг друга, и работать они могут только вместе. Причем только на высокотехнологичной платформе (еще один концепт дополняющий, а таких десятки).Но для того, чтобы СОБРАТЬ эту модель всем этим маргингальным группам разработчиков нужно СОБРАТЬСЯ самим, и хотя бы обсудить эту модель, понять весь объем и структуру, как слепым мудрецам, которые воссоздавали образ слона по доступным им деталям, нужно было увидеть слона целиком. Иначе все эти кусочки пазла выглядят совсем уже беспомощно. Это бесконечно будет продолжаться, люди как заколдованные будут рассказывать друг другу свои разрозненные идеи и призывать друг друга реализовывать ИХ идею, дискретную неизбежно, примерную. Которая просто для них стала сверхидеей.
- что может представлять из себя Субъект?
Дмитрий Громаков Что может представлять из себя Субъект? Электронную платформу, клуб, регулярную рабочую группу.. ?Ведь эта инициатива не конкурирует ни с кем.. есть Конституционый конвент куда входят инициаторы этого проекта и масса других площадок на которых можно дискутировать ни кто же от этого не отказывается...
- такой подход не может конкурировать с профи
- ЧЕЛОВЕК И ОБЩЕСТВО
- и интеллектуалы, и демократы — не готовы говорить с обществом
Podgorna Viktoriya Сколько можно конкуренцию смыслов устраивать - кто умнее?! Все умные! Не в этом проблема Украины - нужно создать единый субъект для того чтобы вести дискуссии - не подписи коллекционировать, п процесс нужно запустить - инклюзивный!!! Оказывается не удивительно что у нас нет формата публичной политики - у нас и интеллектуалы не готовы с обществом говорить в широком смысле:(( интеллектуалы а вы демократы?Конституційна Республіка Україна Мы будем говорить. Мы входим в процесс "Народной Конституции" со своим видением. как организованная группа. И намерены также вести популяризаторскую кампаниюМы готовы к диалогу. У нас есть видение, оно уже оформлено. Это ведь не текст (чистовик) новой редакции Конституции. И мы всеми руками за инклюзивность конституционного процесса.
- может быть как первичный бульон для конституции
Nielsen Nisse Karlsson Как первичный бульон из которого будет со временем сварена новая конституция - самое то =))) Надо просто чтобы повара были подкованные, а то идеализмы из одного сложновычисляемого налога - это круто. И полное непонимания роли государства в создании и функционировании рынков.
- конституцию пишут после победы
Вадим Еремейчук Я согласен, что конституцию пишут после победы, а не до, сейчас это больше отвлечение. Реально, нужна мобилизация на антиолигархическую борьбу, и для этого текущая версия Конституции очень даже.Podgorna Viktoriya Для борьбы нужно возвращаться к точке Очищения. Конституцию не стоит вмазывать в борьбу против...Вадим Еремейчук Провозглашать конституцию основной точкой сборки — путь к проиграшу.
- общественный договор — фикция, придуманная Руссо
Второй фикцией Предложения является новый общественный договор. Фикция эта придумана задолго до написания данного Предложения, в далёком 18 веке Жан-Жаком Руссо. Руссо хорошо понимал фиктивный характер такого договора, но ему нужно что-то положить в начало перехода человечества к общественному состоянию и он положил в это начало мифический договор между так называемыми «благородными дикарями»--что то вроде призвания варягов на правление в Повести временных лет.
- противопоставление человека и общества — надумано
Фикцией является и противопоставление индивидуума обществу. Опять таки это противопоставление не ново, а даже очень древнее и совершенно произвольное. Многие из нас считают, что индивидуум противостоит обществу, но далеко не все задают себе вопрос: а собственно на каком основании они противопоставляют индивидуума обществу? Так действительно делают многие без всякого объяснения зачем они это делают? Оправдано ли такое противопоставление? А если не оправдано, то разумно ли его принимать на веру?
- и интеллектуалы, и демократы — не готовы говорить с обществом
- МНОЖЕСТВЕННОСТЬ ПРОЕКТОВ
- аксиоматические допущения не обоснованы
Таким образом данное Предложение содержит в себе целый ряд аксиоматических допущений, которые не обозначены или слабо обозначены, как проблематичные, и которые читатель должен принять слепо и на веру. Эти допущения никак не оправданы, критически не рассмотрены и в силу этого не могут считаться объективными и универсальными, то есть такими, на которых можно основывать политический и общественный порядок в современном обществе как Украины, так и любой другой страны мира. Эти допущения могут разделяться какой-нибудь группой или партией, которые принимают данные аксиомы как самоочевидные истины, но они никак не могут быть обязательными для всеобщего признания.
- что делать с множественностью проектов и лидеров?
Багато різних проектів — багато різних суб’єктів. І що далі?Вадим Еремейчук Победный проект вынесет все остальные, останется 1-2 и маргиналы. Ну как apple/samsung. Капитализм, всё-такиИменно такие ответы и давали лидеры разных проектов за 1,5 года до Майдана. Результат известен. Это повторяется каждый раз — адекватные кандидаты (во множестве) рассеивают голоса — и проходит "дядька с гречкой".
- другие формирования не будут разделять эти положения
В современном обществе господствует огромное колличество самых разных группирований, которые придерживаются самых различных взглядов на политическую и социальную реальность.Есть такие, которые полагают абсолютную ценность индивидуума, а не общественного блага. Есть и другие, которые не считают, что индивидуум по определению противостоит общественному благу и что общественное благо, которое противостоит индивидууму, не может быть действительным общественным благом. Какие же будут последствия принятия данного Положения для таких групп и общественных образований?
- что будет с теми, кто не разделяет этих истин
Прежде всего нужно сказать, что принятие Положения о конституционной республике, имеющего в силу всего вышесказанного субъективный характер, будет означать, что общественное благо будет определяться в соответствии с субьективным пониманием этого блага авторами данного документа.А что же будет с теми, кто не разделяет тех истин, которые авторы считают самоочевидными? Их нужно будет или переубедить и заставить принять субьективную точку зрения авторов Положения; или же их нужно будет исключить и лишить права принимать решения относительного политического и общественного устройства. А следовательно критерием принятия важнейших политических и общественных решений будет не разум и рациональный подход, а насилие и произвол.Я никоим образом не оспариваю право авторов данного Положения выражать и защищать свои взгляды. Я считаю вполне приемлемым если в современном обществе существует группа людей, партия или движение, которые выражают подобные взгляды. В этом отношении хочу привести как положительный пример недавно обнародованныйф Манифест Республиканского движения Украины, который не претендует на универсальность, а обращается ко всем сторонникам, которые разделяют взгляды авторов Манифеста. Однако в силу своего субьективного характера, данное Предложение о политическом и общественном устройстве Украины никак не может считаться универсальным и следовательно не может быть принято как програмный документ для политического и общественного устройства такой современной страны как Украины, так и любой другой.
- аксиоматические допущения не обоснованы
- ЧТО ДЕЛАТЬ
- мы не умеем договариваться
Станислав Шульга Мы и на немассовом уровне не всегда умеем организовываться. Что надо бы ввести в школьных и университетских программах так это обязательные курсы по тому как договариваться с себе подобными.
- не плодить новые силы, а разрушать существующие
Вадим Еремейчук Надо не плодить полит-силы, а захватывать или разрушать (если неспособны) существующие. Детальнее — план "как".Ігор Шаповаленко На творческом разрушении старых и "новых" партий, захватывая в движение людей на ясных, больных, справедливых, честных вопросах, без надувания щёк.
- сбором подписей дела не сделаешь
Вадим Еремейчук Проектна дія створює суб'єкт. Де ваші проекти панове? Хоча б плани проектів? Наша версія проект "Громадянський Аудит". Так створюються справжні рухи, а не сбором підписів.Ігор Шаповаленко Да, к такому проекту можно крепить общ. движение.
- вот если бы подписали представители власти и олигархата...
Виталий Крюков Да, дело хорошее. Подписываю. Но документ приобрел бы бОльшую силу, если бы его также подписали представители власти и олигархата.Конституційна Республіка Україна Ми працюємо над цим. Це процес.
- сортировать граждан — не дело
Serg Yarchuk от блин... очередной приступ идеализма, маниловщины и рука "сортирования граждан по сортам". Причем НИКАКИХ критериев нет...а этот Индекс - это просто бред. Как и Кодекс чести (напомнило моральный кодекс строителя коммунизма).
- ценности в идеях уже нет
Сейчас такой период, когда никакой ценности в самих идеях - УЖЕ НЕТ. Все идеи уже придуманы. Есть ценность в их сведении и реализации. Сначала все эти умники вызывали у публики восхищение, скоро будут вызывать раздражение.
- мы не умеем договариваться
- ФОРМЫ И СОДЕРЖАНИЕ
- Держслужбовці мають бути профі, навчені і з практикою — ЯКА РЕГУЛЯРНА РОТАЦІЯ?
Pavlo Zhovnirenko Держслужбовці мають бути під пресом відповідальності перед законом і поза політикою. Вони мають бути профі, тобто навчені і з практикою. ЯКА РЕГУЛЯРНА РОТАЦІЯ?!)Конституційна Республіка Україна там написано - ротація після визначеного строку (каденції). Ми, наприклад, не вважаємо, що депутатом можна бути понад 2 каденції, чи суддею понад 2 каденції (по 4 роки)
- нельзя протаскивать старые формы, не уточнив содержание
Евгений Юрьев "Безусловная регулярная ротация государственных служащих всех рангов и всех ветвей власти". Какие еще служащие? Что они будут делать, какие у них функции? Как они осуществляют трансакции? НА болокчейне? Или на калькуляторе? То есть это просто штамп. Разве можно протаскивать старые формы, не уточнив содержание деятельности? Служащие просто должны быть, чего то там копошиться, всегда так было, да? Вот и ходят по кругу "разработчики конституций", обсуждая вчерашний день.
- Держслужбовці мають бути профі, навчені і з практикою — ЯКА РЕГУЛЯРНА РОТАЦІЯ?
- Ответственное гражданство
- Чи можливий в Україні суспільний консенсус? Наталі Безмен
Наталі Безмен, для "Хвилі"Чи є інтелектуали в Росії та в УкраїніКілька днів тому на «Хвилі» було опубліковано як завжди вичерпну статтю Сергія Дацюка, де він пропонує не лише гуманістичні критерії для того, щоб мати право належати до інтелігенції, але й затверджує їх як неодмінну умову для майбутнього діалогу між нашими інтелектуалами та російськими інтелігентами.Наприкінці він приходить до досить очікуваного висновку, що наразі такий діалог неможливий — тому що нема з ким його вести. Замало в Росії тих, хто б міг відповідати цим критеріям… Що ж, важко не погодитись.А ще важко не бути солідарним з тезою, що була висловлена на самому початку. Про те, що взагалі мало цікаво, що там в Росії — і у тому числі з інтелігенцією. Набагато ж цікавіше про нас, так?Ось і критерії Сергія Дацюка, перш ніж висувати їх як вимогу до будь-кого, вважаю за варті того, щоб застосувати їх до своїх претендентів на звання «інтелектуал». Це ж буде тільки справедливо — міряти інших тією ж самою мірою, що і себе.Критерії (за Сергієм Дацюком)Дозволю собі коротенько процитувати критерії Сергія Дацюка:
- відмова від права сили в ім‘я сили права та визнання «прав людини» як умов вирішення міжнародних конфліктів (критика «прав людини» неможлива в якості норм актуальної політики);
- відмова від легітимації насильства заради будь-чого іншого крім насильства по відношенню до ворога, що безпосередньо вторгся на територію твоєї країни (насильство в ім‘я захисту єдиновірців або одномовних — неінтелігентна справа);
- відмова від безпосереднього ділового співробітництва з будь-якими формами організованого насильства — державного насильства у вигляді авторитаризму або імперії та корпоративного насильства (реклама);
- відмова від служіння думкою та справою знеособленим формам людської колективності — державі, корпорації, несамоврядним спільнотам;
- відмова від постмодерністської концепції множини істин в її нігілістичній інтерпретації — «всі брешуть, то і нам можна»;
- відмова від егоїстичної справедливості (класа, раси, нації, країни-держави) заради справедливості для всього людства;
- визнання не колективної, але групової відповідальності інтелігентів за злочини, які коїть власна спільнота-держава;
- солідарність з іншими інтелігентами поверх національно-державних, культурних і соціальних відмінностей.
Хто відповідальний — народ чи інтелектуали?А тепер я пропоную ще раз забути про росіян — дійсно, питання налагодження діалогу з ними ще не на часі, нехай і повстане коли-небудь потім — а подивитись на ці критерії, вимоги навіть, виключно під тим кутом зору чи відповідаємо ним ми самі, наші інтелектуали. Особливо якщо взяти до уваги пояснення з тієї ж статті: «народ не може бути відповідальним за злочини, але інтелігенція, яка його направляла, може і повинна бути відповідальною за злочини народу — вона повинна каятися, осмислювати і придумувати як надалі не допустити».Особисто для себе тему провини народу на тому вважаю вичерпаною.Але все ж таки тут пропоную ще раз змістити точку зору — і так само як до того ми залишили в спокої росіян, так само залишимо в спокої злочини народу (тим більше що ми ж про свій, які ж в нього можуть бути злочини!), і поговоримо лише про… помилки. Адже якщо на народ не можна перекладати відповідальність навіть за злочини, то, може, і за його помилки теж відповідальні ті, які його направляли?.. Або не направляли. Або направляли, але не туди. «Дії та бездіяльність», так. Ну, хоча б в якоїсь мірі відповідальні — хто хоче, може подискутувати щодо того, в якій саме, або навіть з цією тезою не погодитись — йдемо далі, стаття не про те.І тут, знову таки за Сергієм Аркадійовичем, росіяни дуже добре влаштувалися. В сенсі їх інтелігенція. Росія така велика, її імперська сутність така стала, що інтелігенція змогла на якомусь етапі відокремитись в прошарок «совісті нації» та навіть зайняти роль мовчазної опозиції до влади. Так, то не призвело ні до чого доброго, і у тому числі зараз під питанням окремість та опозиційність — але ж ми про себе говоримо, то годі відволікатися.Хто змінить відлюстрованих?Україна, українські інтелектуали, не можуть собі того дозволити. Не можуть зайняти красиву позицію на узбіччі і зробити вигляд, що їх не стосується. «То злочинна влада та недолугий народ чверть століття у болоті копирсаються, а інтелектуали… ну, їх мало, їх ніхто не чує та не бажає чути».І навіть не важливо вже чи так було в минулі 25 років — то все вже має хіба що наукову цікавість. Важливо чи можемо ми дозволити, щоб так було і далі. Наразі, коли питання люстрації та зміни правлячого класу (особливо після оприлюднення е-декларацій — зі всіма висновками з того) стоїть дуже гостро. Отих всіх… їх же потрібно на когось замінити, так? А на кого? Знову варягів запросимо? Чи тих самих бабусь, про яких вже стільки написано?І ще більш нагальне питання — а хто ті добродії, хто буде примушувати, люструвати, змінювати одних на інших? Що, теж хто завгодно, аби не інтелектуали? То не їх справа, вони згодні долучитися потім, коли все буде чистенько вже?А ви впевнені, що потім вас буде запрошено? Чи що вас влаштує те, що буде потім?Адже, щоб дати більш-менш позитивні відповіді на всі ті питання, доведеться щось робити вже. Щоб не довелося потім зображати з себе пригноблену «совість нації», під загрозою знищення, включно зі своєю країною.Чи є взагалі громадянський консенсус?…Чому ж досі не вийшло? І зараз не дуже виходить? Наверх викарабкується завжди щось не те, чи то там вже на місці псується, хтозна. А кращі все ніяк не можуть об‘єднатися. Вже 25 років — ніяк… Але залишимо в спокої ті 25 років (чи не термін, до речі), поговоримо лише про останні три. І про зараз і потім. І це буде останнє зміщення кута зору на сьогодні.Нещодавно на «Хвилі» впродовж кількох статей відбулася знакова на мій погляд дискусія щодо громадянського консенсусу. Може здатися, що потім втрутилися е-декларації та зламали такий важливий дискурс — але то не так. Нічого вони не зламали, навпроти — обговорення і їх самих, і наслідків, і причин як ми дійшли до життя такого, і — особливо! — що з тим всім тепер робити, повертає нас на новому витку до дискурсу розділеного громадянського консенсусу.За Сергієм Дацюком є розділення на два табори — громада та олігархічний консенсус. Олексій Роговик вбачає ще один табір — тих, хто відокремився від громадянського консенсусу та почав грати на стороні владно-олігархічного. Далі був диспут і пропозиції щодо переформатування готового розвалитися громадянського консенсусу і дій заради переходу його у наступ. Пропозиції цілком слушні та реальні, тому критики щодо них наразі не буде. А буде питання: чому ж досі того всього не відбулося, хоча б за останні три роки? І — перепрошую, знаю, що не сподобається — а чи є він взагалі той громадянський консенсус? І якщо все ж таки так, то чи не є він розподіленим, як той Майдан у пропозиції Сергія Дацюка?А хіба він працює — якщо є розподіленим? Чи то Майдан, чи то консенсус?Чого бажають українські інтелектуалиЗалишимо в спокої народ, ми ж домовились. Чи є консенсус серед українських інтелектуалів — як таких, що відповідають за те, щоб пропонувати народу те що треба?І якщо ні, чи то є, але «розподілений» — то чому так? Хіба не тому, що, вибачте, каша в мізках наших інтелектуалів? І бажають вони різного… і переважно дивного.Наприклад, зібрати Установчі збори та створити нову Конституцію. А потім вже, за новими правилами будувати та реформувати країну. А чого, гарна ідея.Або, знову ж таки, переформатувати суспільний договір і навіть укласти новий, кращій — але передбачити можливість, що не всі громадяни країни його підпишуть. Більш того — зробити так, що заради того, щоб стати таким підписантом-громадянином, ще й попрацювати довелося. І далі є багато варіантів — як само. Дуже цікава та спокуслива ідея, дуже. Разом знімає всі питання щодо того як же його кудись там вести, той неслухняний народ — все просто, потрібно вести і ні про що не питати… До речі — куди саме вести ще домовитись треба, але то нічого, то по ходу.Ще є версія: суспільство просто десь там застрягло у підлітковому віці, і наразі не того кольору просто; основна мета — то просвіта та умови для його дорослішання. І є різні підходи до виховання, жорсткі або лагідні — мабуть виходячи з того скільки терпіння є у вихователів… Щось у цьому є, так.Націоналізм — ще одна улюблена ідея, яка понад усе, та неодмінно включить якісь глибоко закопані ворогами матриці. Розкопаємо — та відразу! Глобальна Україна, чого. А поки що — нумо всі швиденько перейшли на українську…До того варто ще додати суперечки куди ж нам пристати, хто наш стратегічний союзник — Росію пропонувати якось вже зовсім маргінально, Європа теж дивно поводиться… Можливо — Польща? Давайте всі про Інтермаріум помріємо… Що, там якусь «Волинь» зняли? Та хто її ту «Волинь» піде дивитись… особливо якщо заборонити?.. А взагалі — кращій союзник то, звісно, Штати. Ми у них можемо взяте оте… республіканську ідею! Намалюємо яструба, зброї попросимо… якось воно буде, Америка допоможе.А ще нам конче потрібне економічне зростання. І для цього треба знизити податки. І посунути Державу від втручання в економіку. Далі — безліч варіацій до якого саме ступеню варто посунути і який графік посування.О, ледве не забули про соціальну справедливість. ЇЇ — неодмінно! Але при тому ні-ні, ми не соціалісти, аж ніяк. Ми за ринок. І зниження податків. Справедливість — вона якось сама по собі, то є окрема цінність.Без шариківщини тут!Еклектика спектру ідейНам потрібна сильна держава — щоб захиститися від ворога та розбудувати країну.Нам потрібна децентралізація — щоб держава не пхала носа у справи громад і щоб вони розуміли, за що ж вони голосують на тих виборах… Але не та децентралізація, що намагається впарити нам Росія. І не та, що проштовхує Медведчук… І не той фейк, що пропонує влада.Можна у такому дусі продовжувати і далі, але чи варто? І що з того, цілком нормальні пропозиції, гарні та слушні. Досить непогано передають звичайний спектр політичних вподобань. Як у Європі майже. Чому — «каша у мізках», чому — «бажають дивного»?Та тому що весь той спектр різноманітних ідей та вподобань може зустрічатись у будь-якому поєднанні та в будь-якій пропорції! Одночасно!В нас є республіканці, які сподіваються на допомогу зі Штатів… і в той самий час планують обмежити виборчі права.Є націоналісти, які розкажуть вам, що вони за праву ідею… і майже без переходу почнуть про соціальну справедливість. А потім взагалі зізнаються, що все що потрібно для економіки — є в програмі у Балашова…Лібертаріанці, якщо їх добряче потерти, виявляться противниками ринку землі. А деякі — так прямо відразу, і терти не доведеться!Дещо замасковані анархісти впишуть до своїх програм тези про те, що у громадянина є не тільки права, але й обов‘язки.В одному флаконі поєднають революційні реформи… та сталий розвиток.Еклектика, суцільний сюр. Збовтати, але не змішувати.В реальності консенсусів явно більшеВи, звісно, можете зазначити, що еклектика — то є ознака нашого часу. Постмодернізм такий постмодерністичний… Але: як, яким чином, всі ті люди можуть до чогось домовитись?! Навіть якщо вони інтелектуали… Тим більше якщо вони інтелектуали! Це ж тільки ще більше все заплутує. До каші у голові додаються амбіції. Ніхто ніколи не визнає, що в його теорії щось там не збігається, що є кращі. Ні, скоріше вигадають якусь нову, дуже складну теорію, яка виправдає будь-що.Можна скільки завгодно закликати, що країна на межі, що час вичерпано, що шанси майже закінчились, що навіть натякати на якісь інші консенсуси, ніж консенсус громади проти консенсусу влади та олігархів (чесно, термін «картель» вважаю більш влучним). То все ніяк не змінює реальності, в якої консенсусів тих явно більше ніж два чи навіть три.Це у вас є громада та олігархи, а все інше — вторинне. Ще у когось є громада та чиновницька гідра — а олігархи ті так, поряд проходили, побічний продукт недосконалої держави.Українці та зросійщені українці. «Вата», «вишевата» та ті, які не вата — і красиве найменування «архаїка проти прогресу»… А ще — консенсус етатистський проти консенсусу лібертаріанського (сьогодні саме розповіли).Якщо врахувати поєднання тільки вище зазначених — вже купа варіантів. А тим часом крім того, щоб домовитись проти кого ми об‘єднуємось, непогано було б ще й спільну програму — заради чого та що будемо робити потім. Яка може бути програма на каші? А якщо і добра — хто її підтримує, коли у кожного є своя?Які шляхи до об’єднанняАдже, щоб бодай говорити нарешті про об‘єднання — інтелектуалів перш за все — варто для початку погодитись хто є ворог та проти кого дружити будемо. Це буде перший фільтр.Другий — програма. Можна спробувати включити туди все більш-менш добре, обережно так, щоб нікого не відлякувати, і зазначити, що спірних питань багато і обговорення вітається. А потім основне — розпочати те обговорення, нарешті.І провести його так, щоб результатом стали програма дій та команда, яка згодна її втілювати. Щоб цього досягти потрібен другий фільтр — критерії, яким повинні відповідати пропозиції та люди. Є сенс у тому, щоб домовитись щодо тих критеріїв окремо та заздалегідь — то дасть можливість зберегти і час, і нерви (і обличчя авторів програм).Тут ми повертаємось до того, з чого починали. Чому б такими критеріями не взяти вимоги Сергія Дацюка? Адже мало хто буде заперечувати бажання прагнути до гуманізму. Мало чого варті вимоги до будь-кого, якщо вони не можуть бути універсальними, так?А якщо ми згодні визнати їх як універсальні — то застосуємо! Не гріх і повторити:- Критика «прав людини» неможлива в якості норм актуальної політики.
- Легітимації насильства неможлива заради будь-чого іншого крім насильства по відношенню до ворога, що безпосередньо вторгся на територію країни.
- Неможливе співробітництво заради побудови будь-яких форм організованого насильства — державного насильства у вигляді авторитаризму (або імперії) та корпоративного насильства.
- Неможливе служіння думкою та справою знеособленим формам людської колективності — державі, корпорації, несамоврядним спільнотам.
- Істина — одна, вона варта того, щоб її шукати та відстоювати.
- Пріоритет справедливості для всього людства над егоїстичною справедливістю (класа, раси, нації, країни-держави).
- Інтелектуали готові взяти на себе відповідальність за те, що коїть їх спільнота-держава.
- Інтелектуали солідарні з іншими поверх національно-державних, культурних і соціальних відмінностей.
…Ну як вам? Згодні продовжувати далі діалог на таких засадах? Та ще й у якості підтвердження своєї відмінності від небратів з-за поребрику?.. Чи то є для вас занадто… революційним?А хіба можливо вже — інакше?- нет никакого общества
Из текста вытекает, что
- нет никакого общества. И тем более гражданского. как и прочих сумулякров.
- Есть народ, занятый своими делами.
- Есть инттелектуалы, занятые своими делами - до народа им дела нет - думанья о высоком. Есть псевдоинтелектуалы, думающие о красивых словах и позах.
- есть вечные борцуны - которым как портосам, все равно против кого драться.
- Есть прослойка профи, которых никто не хочет слушать, ибо "критиковать не кошерно".
И если мы отринем эту приятную иллюзию и догму - нам легче станет договариваться и не применять двойные стандарты и не впадать в иллюзииЕсть у нас общество, проблема только в форме, в какой вы ожидаете его увидеть — да, в этой форме нет. А в других формах? а с другой точки зрения? А между ЕСТЬ и НЕТ, что, пустое место?Тяжело найти выход из лабиринта, когда в нем находишься, а если подняться повыше и посмотреть сверху — задача для дошкольников.Общество сегодня намного сильнее, чем было до Майдана — оно битое и опытное ("За одного битого — двух небитых дают"). - нет никакого консенсуса
Nataly Bezmen И у меня получается, что нет никакого консенсуса. Пока что, возможно. В какой-то степени это ответ на "а почему ничего не получается ", один из.Если искать консенсус в привычной форме — то да, нет. А в других формах? а с другой точки зрения? А между ЕСТЬ и НЕТ, что, пустое место?Мы имеем сегодня гораздо большее, чем обгрызенный со всех сторон консенсус — мы умеем сегодня получать ЕДИНСТВО, где не потеряно ничего.
- интеллигенция никогда ничего не может сделать из-за постоянных разновекторных шараханий
Serg Yarchuk Ленин в свое время запустил мем "паршивая интеллигенция", которая все время говорит, колышится - о никогда ничего не может сделать изза постоянных разновекторных шараханий)))
- Республиканская традиция как организационный идеал и инструменты его реализации в современных политических партиях. Тарас Плахтій
Республиканская традиция как организационный идеал и инструменты его реализации в современных политических партиях (Обзорная публикация)Аннотация:В процессе наших исследований, результаты которых представлены в ряде публикаций, мы провели диагностику украинских политических партий; осуществили анализ внешней и внутренней среды; определили предпосылки построения в Украине успешных идеологических политических партий среднего класса в рамках республиканской традиции как организационного идеала; выделили ключевые проблемы, которые препятствуют этому и сформировали собственную концепцию их решения.Это позволило выработать стратегию реструктуризации украинских политических партий, которая включает их видение, сконструированную для них переменную структуру – динамическую сеть и порядок развертывания политических организаций на ее основе, концепцию их деятельности и основы финансирования.Приведенный нами анализ всех четырех компонентов республиканской традиции позволил нам определить условия, при которых они в качестве организационного идеала могут быть в полном объеме реализованы в современных политических партиях.Ключевые слова:политические партии, республиканская традиция, организационный идеал, динамическая сеть.ВведениеВ процессе наших исследований, результаты которых представлены в ряде публикаций, мы провели диагностику украинских политических партий [1, 2, 3]; осуществили анализ внешней и внутренней среды [4, 5, 6, 7, 8, 9]; определили предпосылки построения в Украине успешных идеологических политических партий среднего класса в рамках республиканской традиции как организационного идеала [10, 11, 12, 13]; выделили ключевые проблемы, которые препятствуют этому [14, 15, 16, 18] и сформировали собственную концепцию их решения [18, 19, 20, 21].Это позволило выработать стратегию реструктуризации украинских политических партий [22], которая включает их видение [23], сконструированную для них переменную структуру – динамическую сеть и порядок развертывания политических организаций на ее основе [24, 25, 26], концепцию их деятельности [27 ] и основы финансирования [28].В нашей публикации [10] мы показали, что в современном информационном обществе идеология должна качественно отличаться от своих классических аналогов из прошлых эпох. Новое качество она может получить в результате ее непрерывной динамической реструктуризации. Это сделает идеологию «живой» – способной меняться в соответствии с быстрыми изменениями внешней и внутренней сред. Поэтому традиционный подход к построению идеологических партий: «сначала идеология, а затем – политическая организация», необходимо изменить на противоположный: сначала следует построить «живые» политические организации, основной функцией которых станет создание и развитие в реальном времени полноформатной «живой идеологии» усилиями коллективного интеллекта, который сформируется в результате синхронизации умственной деятельности их членов. Системообразующим компонентом в структуре «живой идеологии» должен стать организационный идеал, как неотъемлемая составляющая общественного идеала. Организационный идеал практически в полной мере должен быть реализован в создаваемых с нуля «живых» политических организациях сразу – путем внедрения инициаторами предварительно выбранной и согласованной организационной структуры.В нашей публикации [12] мы показали, что все четыре выделенные Iseult Honohan в книге «Civic Republicanism» основные компоненты республиканизма в полной мере реализованы в современных успешных бизнес-корпорациях, которые относятся к 5-му и 6-му технологическим укладам, с помощью соответствующих организационных инструментов. Это свидетельствует о принадлежности этих компонентов к организационному идеалу, как системообразующей составляющей социального идеала корпораций, которая структурирует и определяет содержания и смыслы всех его составляющих – видения, миссии, ценностей, целей и стратегий. На основе этого мы предположили, что выделенные Iseult Honohan компоненты республиканской традиции представят собой квинтэссенцию организационного идеала, который должен стать системообразующей составляющей общественного идеала современных политических идеологий. Усилия, которые необходимо приложить для реализации организационного идеала республиканизма в корпорации, являются несопоставимыми по объему и сложности с усилиями, которые следует приложить для его реализации в целом обществе. Однако они вполне сопоставимыми с усилиями, которые необходимо приложить для реализации этого идеала в политических партиях, являющихся, согласно конституции демократических стран, основными институтами, которые на законных основаниях по результатам выборов формируют органы государственной власти.Приведенный нами в [13] детальный анализ всех четырех компонентов республиканской традиции позволил определить условия, при которых они, в качестве организационного идеала, могут быть в полном объеме реализованы в современных политических партиях:Первый компонент республиканизма – особая концепция свободыПервый компонент республиканизма – особая концепция свободы (не пребывать в воле другого), как составляющая политического мифа является идеей, которую невозможно реализовать на практике в рамках естественной групповой динамики в результате системного воспроизводства неволи путем сначала неформального, а позже – формального подчинения участников взаимодействия лидерам малых и больших групп, в которые динамично структурируется все общество. Поэтому основным условием реализации первого компонента республиканизма является изменение течения естественной групповой динамики в организациях «тех, кому не все равно» – то есть в политических организациях элитных групп, с целью предотвращения межличностных и межгрупповых конфликтов, как инструмента ранжирования претендентов на неформальное лидерство на элементарном уровне – в малых и больших группах, динамично появляющихся и исчезающих в таких средах.Второй компонент республиканизма – наличие у граждан гражданской доблестиВторой компонент республиканизма – наличие у граждан гражданской доблести (общие интересы выше личных), как составляющая политического мифа является идеей, которую невозможно реализовать на практике в рамках естественной групповой динамики в результате биологически обусловленной пассивации большинства членов групп после завершения ранжирования; в результате системного избрания участниками республиканской игры стратегий конфронтации в процессе их конкурентного взаимодействия; из-за отсутствия в обществе субъекта, который бы обладал необходимыми качествами, чтобы гарантировать соблюдение правил игры на республиканской арене.Поэтому основным условием реализации в политических организациях второго компонента республиканизма является изменение течения в них естественной групповой динамики способом, который бы исключал внутренние межличностные и межгрупповые конфликты членов этих организаций с целью автоматического смещения их конкурентного взаимодействия в сторону кооперации. Это, с одной стороны, не позволило бы завершить процесс их ранжирования и, соответственно, не допустило бы дальнейшую пассивацию большинства членов партии, а с другой – обусловило бы системный выбор политическими организациями стратегий кооперации в процессе их конкурентного взаимодействия на республиканской арене в рамках представительной демократии.Системный выбор стратегий кооперации участниками взаимодействия приведет, с одной стороны, к длительному сохранению у членов организации гражданской доблести, которая, собственно, больше всего соответствует этим стратегиям, а с другой – к установлению и самовоспроизводству на республиканской арене соответствующих этим стратегиям правил игры, соблюдение которых будет происходить автоматически без внешнего контроля со стороны любых гарантов или арбитров в рамках патернализма.Третий компонент республиканизма – участие граждан в определении общих условий жизниТретий компонент республиканизма – участие граждан в определении общих условий жизни и в соответствующих совместных действиях, как составляющая политического мифа является идеей, которую невозможно реализовать на практике в рамках естественной групповой динамики в результате действия закона «олигархизации» Михельса, обусловленного ее течением; вследствие «трагедии общего», которая проявляется в результате соблазна «безбилетностью» большинства из «тех, кому не все равно»; вследствие лишения граждан влияния на выработку и принятие решений в республике через проявление главного недостатка представительной демократии, заключающегося в автоматическом попадании в зависимость тех, кто делегирует свою властную функцию, к тем, кому она делегирована.Поэтому основным условием реализации в политических организациях третьего компонента республиканизма является изменение течения в них естественной групповой динамики способом, который бы остановил действие закона «олигархизации» Михельса путем предотвращения инициирования, протекания и завершения внутренних межличностных и межгрупповых конфликтов, как инструментов захвата неформального лидерства. Это позволило бы сохранить в течение длительного времени у членов политических организаций мотивацию к взаимодействию, которую формирует потребность в размножении из самого энергоемкого – биологического уровня пирамиды Маслоу. Высокий уровень такой мотивации, в свою очередь, позволил бы им преодолеть соблазн «безбилетности» и, таким образом, нивелировать последствия «трагедии общего» в политических организациях.Четвертый компонент республиканизма – признание обществом ценности индивидуальных вкладовЧетвертый компонент республиканизма – признание обществом значимости и ценности индивидуальных вкладов, как составляющая политического мифа является идеей, которую проблематично реализовать на практике в рамках естественной групповой динамики в результате концентрации в процессе ее течения власти в руках лидеров, что делает их посредниками между гражданином и обществом, регулирующими право каждого на признание; в результате «трагедии общего», которая делает вклад каждого несущественным по сравнению с необходимыми совокупными усилиями, что нивелирует смысл единичного вклада; вследствие склонности республиканской арены признавать только великие деяния, что нивелирует смысл ежедневной рутинной деятельности на благо республики, которую должны осуществлять все граждане. Поэтому основным условием реализации в политических организациях четвертого компонента республиканизма, по нашему мнению, является изменение течения в них естественной групповой динамики способом, который остановил бы концентрацию власти в руках лидеров и, соответственно, лишил их посреднических функций между каждым членом партий и всем партийным сообществом в процессе признания индивидуальных вкладов.Проблема, которую мы рассматривали, имеет междисциплинарный характер. Поэтому параллельно мы проводили исследования, используя подходы других научных дисциплин.В наших публикациях [17, 18, 19] мы показали, что в результате столкновения в конкурентной борьбе за власть нескольких иерархически структурированных политических организаций в результате совокупного действия ряда групповых эффектов и процессов, ход которых охвачен усиливающими обратными связями, автоматически происходит смещение их взаимоотношений в сторону конфронтации, которая обусловливает быструю моральную деградацию этих организаций элитных групп, а следовательно – духовный кризис всего общества, его нравственный и социальный упадок.В работе [20] мы представили разработанную нами универсальную фрактальную модель человеческой психики и ее компонентов в их динамическом взаимодействии между собой и с внешней средой, а также раскрыли архетипные механизмы такого взаимодействия. В рамках предложенной модели было проиллюстрировано механизмы формирования социетальной психики человеческих сообществ, которая в большой степени определяет однотипные поведенческие реакции большинства их членов на одинаковые внешние вызовы.Это дало нам возможность представить политическую организацию как результат развития субъектности большой группы, разработать архетипну модель коллективного субъекта, установить ее ключевые аспекты и определить условия создания успешных субъектных мультиразумних организаций социальной модели в составе больших групп людей [21].В частности, мы показали, что в случае тождества позиций взаимодействия всех участников сообщества, их психическая деятельность синхронизируется на основе одинаковых архетипов, что обусловливает актуализацию одинаковых ценностей, на основе которых они выбирают тождественны поведенческие схемы и стратегии во время пребывания в сообществе. Если же позиции взаимодействия участников отличаются и составляют устойчивую функциональную пару «лидер-подчиненный», то их психическая деятельность синхронизируется на основе антагонистических пар архетипов, обусловливает актуализацию различных ценностей у каждого из участников взаимодействия, на основе которых они выбирают диаметрально противоположные поведенческие схемы и стратегии во время пребывания в базовом сообществе. Это вызывает когнитивный диссонанс в распределенной по участникам психике коллективного субъекта, нарушает в той или иной степени его целостность и адекватность, что, в свою очередь, обусловливает его дисфункцию. Таким образом, межличностные и межгрупповые конфликты, как инструменты ранжирования претендентов на неформальное лидерство, являются основной причиной дисфункции коммуникативной площадки базового сообщества, что приводит к сужению круга носителей (т.е. регрессу) коллективной субъектности, которая возникает в процессе его жизнедеятельности.Это, а также применение системного подхода к анализу социально-психологических эффектов и процессов в малых группах первичных подразделений общественно-политических организаций [18] позволило выявить критическую точку: межличностные и межгрупповые конфликты как место для приложения «рычага» – устранения на системном уровне их возможности с целью длительного удержания взаимодействия участников элитных сред в позициях «равный с равным».На основе разработанной нами модели архетипного управления социальными системами [19] мы сформировали концепцию такого «рычага» – недопущение перехода процесса развития группы в стадию конфликта в результате его длительного удержания на стадии формирования клик путем упорядочения процесса их образования таким образом, чтобы участники на каждом последующем этапе взаимодействовали не как личности, а как представители различных групп, в которых они работали на предыдущем этапе, что позволит блокировать межличностные и межгрупповые конфликты. Неспособность претендентов на неформальное лидерство в малых и больших группах в течении длительного времени инициировать, поддерживать и завершать конфликты приведет к их длительному взаимодействию без определения и укрепления устойчивого неформального лидера, что позволит на достаточно высоком уровне удерживать соответствующие биологические мотивации в участников группы взаимодействовать вновь и вновь для полноценного удовлетворения одной из двух составляющих биологически обусловленной человеческой потребности в размножении – ранжирования с выделением достаточно большого объема социальной энергии, которую можно аккумулировать и направлять на реализацию внешних целей группы.Представленная концепция реструктуризации политических партий позволила сформировать видение мультиразумной (субъектной) политической организации социальной модели [23] и сконструировать необходимую для ее построения переменную структуру – динамическую сеть [24, 25].Особенностью переменной структуры политических организаций – динамической сети является ее способность разбивать участников большой группы на малые группы различного функционального назначения и упорядоченно, по определенному алгоритму, циклически осуществлять реструктуризацию одних групп в другие, удерживая таким образом их способность к критическому мышлению в рациональной плоскости, что является условием приобретения ими субъектности в результате синхронизации психических процессов коллективного сознательного и бессознательного каждой такой группы. Отсутствие межличностных и межгрупповых конфликтов в процессе взаимодействия участников структурированной таким образом большой группы обеспечивает их длительное пребывание в позициях «равный с равным», синхронизирует их психическую деятельность на основе одинаковых архетипов, обусловливает актуализацию тождественных ценностей, обеспечивает выбор одинаковых поведенческих схем и стратегий во время пребывания в сообществе, исключает локализацию субъектности на лидерах, что, соответственно, предотвращает ее дисфункцию и регресс.Наличие множества параллельных каналов передачи информации с одних групп в другие, которые реализуются через упорядоченные алгоритмом работы динамической сети взаимопереходы их участников, обеспечивает целостность коллективного субъекта в составе большой группы, его способность к критическому мышлению и блокирует процессы его преобразования в толпу.Сконструирована нами переменная структура субъектных политических организаций соответствует всем принципам метафоры организации, как голографического мозга, которые определил Gareth Morgan (Images of Organization / Berrett-Koehler Publishers, 1998): она способна отражаться в каждой своей части через соответствующую организационную культуру – аналог ДНК биологических систем; имеет избыточный потенциал по обработке информации и планировании своей деятельности; ее внутренняя сложность соответствует сложности внешней среды – она может эффективно реконструироваться и самовоспроизводиться, адаптируясь к новым вызовам; она предполагает минимум условий и требований к процессу коллективной деятельности; и, главное, она способна к эффективному самообучению и, соответственно, мультипликации собственного интеллекта [21].Список публикаций:
- Т. Плахтій. Життєвий цикл організацій елітних груп соціальних систем.
- Т. Плахтій. Громадянське суспільство у кривому дзеркалі ієрархічних структур.
- Т. Плахтій. Мурашиний «вир смерті» українського політикуму.
- Т. Плахтій. Аналіз зовнішнього і внутрішнього середовищ для українського суспільства.
- Т. Плахтій. Що таке СИСТЕМА і як її результативно змінити.
- Т. Плахтий. Украинский «олигархат»: структура и специфика.
- Т. Плахтій. У кого в Україні реальна влада і як повернути її законному власнику?
- Т. Плахтій. “Два українці – три гетьмани” як запорука успіху українського цивілізаційного проекту.
- Т. Плахтій. 9 травня у Львові у контексті зовнішнього управління.
- Т. Плахтій. Передумови створення в Україні ідеологічних партій.
- Т. Плахтій. Як в Україні збудувати стале суспільство середнього класу?
- Т. Плахтій. Республіканська традиція як організаційний ідеал.
- Т. Плахтій. Республіканська традиція: Перезавантаження.
- Т. Плахтий. “Трагедия общего” как системообразующая цивилизационная проблема и способы ее преодоления.
- Т. Плахтій. Як в Україні збудувати стале суспільство середнього класу?
- Т. Плахтій. Динамічна мережа без керівного ядра у контексті роботи Е. Остром “Керування спільним”.
- Т. Плахтій. Духовна криза і українські вибори.
- Т. Плахтий. Условия выбора организованными элитными группами стратегий сотрудничества в противовес стратегиям конфронтации в процессе их конкурентного взаимодействия.
- Т. Плахтий. Организационные инструменты архетипного управления социальными системами.
- Т. Плахтій. Фрактальна модель психіки та архетипні механізми формування людської поведінки.
- Т. Плахтий. Политическая организация как результат развития субъектности большой группы.
- 22.Т. Плахтій. Концепція і стратегія реструктуризації політичних партій в Україні
- Т. Плахтій. Бачення політичної організації зі змінною структурою – динамічною мережею після того, як вона успішно впровадить обрані стратегії та у повній мірі розгорне свій потенціал.
- Т. Плахтий. Методика групповой работы в двумерной и трехмерной динамических сетях.
- Т. Плахтій. Суспільно-політична структура як динамічна мережа.
- Т. Плахтий. Типичный и оптимальный пути развития политических организаций по методологии Адизеса.
- Т. Плахтий. Концепция деятельности современных политических движений в Украине.
- Т. Плахтій. Права і обов’язки членів та засади фінансування політичної організації зі змінною структурою – динамічною мережею.
- Политические силы
Политические силы ИсточникНарастающее многообразие интересов, ориентации, установок и ценностей, лежащих в основе взаимодействия индивидов и групп, является показателем жизнеспособности и прогресса общества. Усложнение потребностей и интересов людей обусловливает рост разнообразия их деятельности, отношений, социальных групп, образов жизни, индивидуальностей. Между тем возможности отдельно взятого человека представлять и выражать свой индивидуальный интерес в структурах власти ограничены.Общество, благодаря своей способности разделять функции, специализировать и интегрировать людей, обеспечивает целенаправленность и поступательность собственного развития. Для представительства, выражения и согласования разнородных интересов оно создает специальные институты и механизмы. Так, для выражения «общего интереса» было создано государство. Однако «общий интерес», долго скрывавший тайну государства, вовсе не был однородным, а являлся обобщением частных интересов. Индивиды с одинаковыми интересами и ориентациями объединялись для того, чтобы придать им законный характер, представить их в системе власти, защитить от притеснения со стороны других групп.Для отстаивания частных интересов и потребностей в гражданском обществе создаются политические силы. Под политической силой понимается совокупность доктрин, идей, групп, партий и движений, осуществляющих влияние на власть или принимающих участие в ее реализации. Они выступают связующим звеном между государством и гражданским обществом, принадлежа теми или иными аспектами деятельности к обеим сферам.Различают реальные и латентные (скрытые) политические силы. Реальные политические силы борются за власть и открыто действуют на политической сцене. Главные среди них - политические партии. Латентные политические силыскладываются из отдельных граждан или социальных групп и могут при определенных обстоятельствах трансформироваться в активные политические силы. Латентные силы бывают двух типов - структурные (к ним относятся классы, этносы, элиты.Эти партии стали преемниками тех организаций и институтов, которые существовали ранее и действовали на политической сцене, однако не участвовали в выборах.
- Так, профсоюзы и Фабианское общество составили основу лейбористской партии в Великобритании;
- философские общества способствовали созданию либеральных партий в Европе;
- религиозные движения и группы переросли в христианско-демократические партии;
- из крестьянских профсоюзных групп произошли современные аграрные партии в странах Центральной и Северной Европы;
- промышленные и финансовые группировки содействовали созданию широкого спектра правых партий;
- из революционных групп, действовавших в нелегальных условиях, формировались коммунистические партии;
- союзы бывших фронтовиков становились основой фашистских партий в Италии и Германии;
- из клиентел выходили мощные партии «избирателей» (например, из клиентелы Шарля де Голля сформировалась одна из влиятельных партий Франции - Объединение в поддержку Республики).
Партии электорального и парламентского происхождения, как правило, менее централизованы, аморфны в организационном плане. В них большую роль играют парламентарии, входящие в руководство партии. Они являются главными действующими лицами и практически определяют стратегию партии. Партии «внешнего происхождения», при всем различии их политических целей, характеризуются большей централизованностью, высокой групповой сплоченностью, строгой партийной дисциплиной, стремлением подчинить парламентскую фракцию руководящим органам партии, недоверием к парламентской деятельности.Потребности эффективного представительства интересов гражданского общества в структурах власти постоянно изменяли подходы к определению природы партии.В начале XDC в., в период бурных идейных дискуссий, предназначение партии виделось в том, чтобы она выступала носителем идеала, была выразителем доктрины заинтересованных групп. Партия была призвана выражать общность убеждений, идеалов и норм. Б. Констант так сформировал либеральное понимание партии: «Партия - это объединение людей, исповедующих одну и ту же политическую доктрину».Промышленная революция, углубив дифференциацию социальных интересов, существенно обострила классовые антагонизмы. Имущие и неимущие классы для защиты и выражения своих интересов стали создавать собственные партии.Марксизм, рассматривая политическую партию с позиций классового подхода, определяет ее как высшую форму организации класса. Однако если в XIX в. определить социальную базу партий, основываясь на классовом подходе, было достаточно просто, то в настоящее время сделать это практически невозможно.Появление новых видов потребностей (как материальных, так и нематериальных) в постиндустриальных обществах порождало возрастающее разнообразие деятельности людей и усложняло социальную структуру. Процессы дифференциации и интеграции в сфере производства стимулировали активные социальные перемещения, делали границы между социальными группами в известной мере условными. Усложнение социальной структуры влияло на содержание идеологических предпочтений, которые стали значительно более подвижны и плюралистичны.Подобные социальные сдвиги не позволяли объяснить природу партий в рамках либерального и марксистского подходов. Французский политолог М. Дюверже ввел в партологаю социологический подход (хотя в литературе его чаще определяют как «организационный* или «структурный»). В предисловии к работе «Политические партии» М. Дюверже отмечал: «Современные партии определяются в гораздо меньшей степени программой или классовой принадлежностью своих членов, чем характером организации: партия - это объединение, имеющее особую структуру». Он рассматривал партию как институциализированную общность, обладающую внутренней логикой развития.Вступая в партию, индивид не только проявляет готовность разделить соответствующие взгляды и ценности, но и подчиняется партийным нормам, правилам поведения, включается в систему сложившихся властных отношений. В силу этого М.Дюверже сконцентрировал внимание на внутренней структуре партии, системе членства в ней, роли ее центральных руководящих органов и показал, как сложившиеся на их основе формальные институциональные отношения влияют на деятельность партии, на ее связи с общественностью и государственными структурами.Принципиально важным для понимания партии как специфического микрокосма со своими законами, ритуалами, коллективными чувствами является категория «институт». Согласно М. Дюверже, «институты есть известные модели человеческих отношений, с которых копируются конкретные отношения, приобретая таким образом характер стабильных,устойчивых и сплоченных. Они отличаются от отношений, возникающих вне рамок институциональных моделей; последние случайны, эфемерны, шатки». Он вычленил два элемента в понятии института: структурный элемент и коллективные представления, верования. Причем «структуры суть системы отношений», из которых проистекают конкретные отношения.Очевидно, что сведение феномена партии исключительно к структуре игнорирует непосредственное влияние на характер партии таких переменных, как экономическая и социальная структура, культура, исторические традиции, психологические черты этноса и т. д. Поэтому не случайно система М. Дюверже подвергалась критике сторонниками других подходов. Однако, несмотря на критику, организационный подход М. Дюверже признан классическим в анализе партий, поскольку, выявив их структуру, он представил ее как сущностно значимый компонент, определяющий их природу и механизм функционирования. - Понятие «группы интересов»
Определение «группы интересов»Чаще всего в политологии при анализе институционализированных форм политики понятие «заинтересованные группы» или «группы интересов» используется для обозначения добровольных объединений людей в их отношениях с властью и соотносится с понятием «общественная организация».Соответственно группы интересов определяются как добровольные объединения людей, созданные для выражения и удовлетворения их интересов в отношениях с различными политическими институтами, прежде всего с государством.Требования в политической сфере обществаПонятие «группы интересов» указывает на политическое измерение этих групп. Различные общности людей, их объединения проявляют себя как группы интересов тогда, когда их интересы оказываются как конкретные требования в политической сфере общества. Другими словами, группы интересов функционируют как политические объединения тогда, когда они или решают чисто политические задачи, или вступают во взаимодействие с государством.Они имеют политическое измерение, но в большинстве не являются чисто политическими объединениями. От политических партий группы интересов отличаются тем, что не стремятся к политической ответственности, не ставят себе целью овладения государственной властью, а ограничиваются лишь воздействием на нее.Общественных группы и группы давленияГруппы интересов могут иметь разные названия: «клуб», «кружок», «союз», «общество», «совет», «объединение» и др. Понятие «группы интересов» коррелируется с такими однопорядковыми с ним понятиями, как «группы давления», «лобби», «общественные организации», «общественные движения», «латентные политические силы». Рассмотрим содержание каждого из этих понятий.В конкуренции различных общественных групп, которые активно отстаивают свой собственный, прежде всего экономический интерес, значительная часть организованных интересов получает удовольствие по обычным каналам гражданского общества, вне властными структурами, то есть не политическим путем.Когда же удовольствие коллективного интереса участников заинтересованной группы требует принятия властных решений, она превращается в группу давления, которая с помощью различных средств стремится повлиять на решения органов власти в благоприятную для себя сторону.Группа давления или лоббиДругими словами, группа давления - это общественное объединение, которое добивается удовлетворения собственных интересов с помощью целенаправленного воздействия на институты публичной власти.Как феномен политической жизни группы давления известны на протяжении всей истории. Однако наибольшее распространение они приобретают в условиях рынка и зрелого гражданского общества как порождение либеральной хозяйственной и плюралистической общественно-политической структуры. Появление многочисленных групп давления неотделима от образования и развития в качестве основных классов капиталистического общества, так и особенно групп интересов со своими экономическими, социальными, профессиональными и другими запросами, которые политически обеспечивают группы давления. Через тесную связь указанных понятий группы давления нередко отождествляются с группами интересов. Однако если понятие «группы интересов» указывает вообще на политическое измерение этих групп, то понятие «группы давления» отмечает лишь форму их действия, метод воздействия на те или иные политические решения.Термина «группы давления» в политической науке и практике предшествовал термин «лобби», который первоначально возник в США и обозначал специфические структуры для политического представительства организованных интересов. Слово «лобби» (от англ. lobby - крытый, прогулочная площадка, коридор) в середине XVI в. употреблялось для обозначения прогулочной площадки в монастыре. Через века так начали называть помещения для прогулок в Палате Общин парламента Англии. Политического оттенка это слово приобрело еще через два века, причем в США, когда в 1864 г. срок «лобію-ние» стал обозначать покупку за деньги голосов законодателей в коридорах конгресса. В Англии такая политическая практика сначала осуджувалась, и слово «лобби» прижилось в ней лишь в XX ст., а впоследствии распространилось в других странах.Итак, «лобби» как синоним «групп интересов» - слишком узкое понятие, поскольку упор в нем делается на локальный и непосредственное влияние - на парламентское законодательство. Впоследствии содержание этого понятия расширился; им стали обозначать влияние заинтересованных групп вообще на все центры принятия государственных решений, то есть не только на орган законодательной власти, но и на правительственные и судебные структуры. Таким образом, понятие «лобби», как и понятие «группы давления», отмечает прежде всего на методе влияния на политические решения, тогда как понятие «группы интересов» указывает на субъекты этого влияния.Общественные организацииВ отечественной научной и учебной литературе широко употребляется понятие «общественные организации», обозначающего добровольные и организационно оформленные объединения граждан, созданные для выражения и удовлетворения их интересов и потребностей на началах самоуправления.Спектр многообразия общественных организаций огромный. Сюда входят профессиональные союзы, женские, молодежные, ветеранские, детские организации, кооперативы, научные, технические, культурно-просветительские, физкультурно-спортивные и другие добровольные объединения граждан, творческие союзы, землячества, фонды, ассоциации и т.д. Как группы интересов общественные организации выступают тогда, когда выполняют политические функции, взаимодействуют с политическими институтами, прежде всего государством. Политические функции присущие различным общественным организациям неодинаковой степени. В одних случаях, например у профсоюзов, женских, молодежных организаций, они являются достаточно выразительными, в других - например в различных любительских объединений, могут проявиться лишь ситуативно.Общественные движенияГруппами интересов есть и многообразные общественные движения - же-деятельные объединения масс, созданные на основе общности интересов и упорядоченной деятельности.Это антивоенные, экологические, женские, молодежные движения и т.д. Они не являются собственно организациями, потому что, как правило, не имеют устойчивых долгосрочных организационных структур, определенной внутренней иерархии, руководящих центров, программных и уставных документов, фиксированного членства, взносов, что свойственно для организаций.Общественные движения являются объединениями людей, которые отличаются своими идейными принципами и доктринами, целями и способами их достижения, численностью участников и ролью в политической жизни. В одних случаях они выступают как факторы мирового политического пространства, имеют глобальный характер, например, международный рабочее движение, международное коммунистическое движение, международный профсоюзное движение, национально-освободительное движение, социал-демократическое движение, движение неприсоединения (к военно-политических блоков) и т.д. Нередко такие движения являются объединениями политических партий и основываются на принципах морально-политической, иногда - материальной солидарности. Они могут предусматривать создание международных координационных центров, а могут обходиться и без них.В других случаях общественные движения выступают как политическая сила внутри страны, составляющая ее политической системы. Именно в этом смысле общественные движения выступают как группы интересов. Критерием принадлежности общественных движений как структурного элемента в политической системы является их участие в жизнедеятельности государства, формировании и функционировании государственных органов, стремление к выявлению политических интересов и потребностей социальных общностей.Общественные движения и общественные организации не ставят перед собой цель завоевать государственную власть. В отличие от политических партий они никакими своими структурами не входят в государственных институтов, однако, будучи частью политической системы общества, могут оказывать существенное влияние на нее, в частности в случае смены правящих сил и даже характера власти.Общественные организации и общественные движения объединяют людей различной партийной принадлежности, различных идеологических убеждений для достижения определенных целей. В этом заключается еще одно отличие их от политических партий, шо объединяют людей лишь определенной идеологической ориентации и исключают их членство в других партиях.Латентные политические силыБлизким по смыслу к понятию «группы интересов» в политологии есть понятие «латентные политические силы». Латентными (от лат. latens, latentis - скрытый) они называются потому, что в обычных условиях не выступают непосредственными и активными субъектами политики (которыми являются, например, политические партии), но могут внезапно или постепенно, под влиянием определенных обстоятельств, трансформироваться в активные политические силы.Различают структурные и конъюнктурные латентные политические силы. Структурные латентные силы - это элементы структуры гражданского общества, прежде всего различные социальные общности людей - классы, социальные слои и группы, нации, народности, демографические и профессиональные общности, а также традиционные общественные организации и общественные движения, которые выражают их интересы.Конъюнктурные политические силы латентные возникают и действуют только при определенных условиях. Чаще всего ими выступают группы давления, политические клубы, ассоциации, корпоративные объединения, новые альтернативные движения и т.д. Под влиянием общего интереса они декларируют свои требования, высказывают претензии, которые непосредственно или косвенно затрагивают другие сферы общественной жизни. При определенных условиях они способны выйти на поверхность политической жизни уже как реальная политическая сила - партия, политизированный движение.В конъюнктурных политических сил принадлежит также клієн-тэла. Кліентела (от лат. cliens - послушный) - это форма личной зависимости, обусловлена не кровнородинними связями, а неравномерным распределением власти в обществе. Клієнтелістські взаимоотношения является выражением связи двух лиц с неодинаковыми возможностями - патрона и клиента - для оказания взаимной поддержки и взаимного обмена услугами. Эту форму зависимости отличает ее личностный, автономно-вертикальный, договорный характер. Клієнтела формируется и исчезает под влиянием определенных обстоятельств и активно поддерживает лицо (политического деятеля), с которой она связана.Общее в различных группах интересовТаким образом, понятие «группы интересов», «группы давления», «лобби», «общественные организации», «общественные движения», «латентные политические силы» имеют много общего, хотя и не являются тождественными. Они отражают многообразие имеющихся в гражданском обществе интересов, но каждое из них делает это по-своему, особенно относительно взаимодействия этих интересов с государственной властью.Наиболее общим среди них есть понятие «группы интересов», которое охватывает все многообразие имеющихся в обществе социально-политических интересов, отмечает представительстве этих интересов в политической жизни и в то же время указывает на особенности этого представительства по сравнению с представительством сугубо политических организаций - партий.
- Революция множеств. Почему власти больше не смогут управлять по-старому. Денис Семенов
Революция множеств. Почему власти больше не смогут управлять по-старому Денис Семёнов
Фото: АРОт знакомого нам "восстания масс" — к "революции множеств"Вам знакомо чувство, когда стоишь на берегу, а в море поднимается большая волна — не цунами, конечно, но высокая и сильная? Вот примерно такие же ощущения вызывают новости из Беларуси и России. Можно сколько угодно говорить о слабости тамошней оппозиции. О том, является ли Навальный проектом кремлёвских сил, которые хотят убрать Медведева и тем самым повысить рейтинг Путина.Большого значения это не имеет.Главное в том, что мир приходит в движение. Тридцать лет назад это было очевидно только для гениальных провидцев вроде Элвина Тоффлера. Сегодня это можно наблюдать невооружённым глазом. В мире происходит тектонический сдвиг. От знакомого нам "восстания масс" — к "революции множеств".Отличие "множества" от "массы"Разница тут принципиальная. "Массы" — ноу-хау ХХ века. Обезличенная толпа людей, влюблённая в лидера с большой харизмой. Готовая слиться в единое целое навсегда. Именно поэтому массами легко управлять — запугивая или манипулируя. Множество — это нечто другое, до сих пор не вполне изученное. В множество входят личности, причём добровольно. У каждого свой голос. Они не сливаются в "массу", оставаясь личностями. У них нет лидера, которому они бы поклонялись, только идея. В отличие от "массы", они не стремятся к господству и власти. Множество хочет установить принципы — то есть ответить на вопрос, как нам между собой взаимодействовать.Самое замечательное в том, что множеству совсем необязательно выходить на улицы под политическими лозунгами для того, чтобы менять мир. Оно может собирать миллионы по копейке на интересный или важный проект. Может наладить обмен товарами и услугами без помощи любых посредников — в масштабах континента и даже больше. Может игнорировать и обходить любые установленные правила и ограничения.Они больше не смогут управлять по-старомуКак это касается нас? Когда стоишь на берегу и наблюдаешь поднимающуюся в море волну, становятся смешными, наивными и забавными попытки нашей власти заново выстроить административную вертикаль, приструнить антикоррупционеров, навязать свою повестку дня. Ведь волна-то поднимается — независимо от нашего сознания и "хотелок" элиты. Постановлением "о внесении изменений в изменения и дополнения" её не остановишь.На фоне "революции множеств" привычный нам способ управления, когда достаточно узкая группа людей решает за нас абсолютно всё, — начинает давать серьёзные сбои. Ни "стратегическая семёрка" с улицы Банковой, ни Кремль, ни администрация Трампа, ни пресловутое "мировое правительство" (если оно, конечно, существует) уже не могут справиться с вызовами, которые стоят перед обществами, странами и уж тем более — целым миром.Хорошая новость состоит в том, что они больше не смогут управлять по-старому. Плохая — в том, что опять всё придётся делать самим. Нам, то есть людям. - Виктор Левицкий: "Сегодня украинцы должны объединяться вне зависимости от религиозных убеждений либо ценностных ориентаций"
О Викторе ЛевицкомВиктор Левицкий - философ, религиовед, кандидат философских наук. Заслуженный экономист Украины. Директор Украинского института стратегических исследований и глобализации
- Какие ценности могут объединить сегодня украинское общество?
Какие ценности, по Вашему мнению, могут объединить сегодня украинское общество – как верующих, так и неверующих людей, жителей запада, востока, севера, юга? Что может быть для всех объединяющим – что позволит жить вместе?Я бы даже сказал, что сегодня мы в таком положении, что мы вынуждены объединяться вне зависимости от религиозных убеждений либо ценностных ориентаций. Сегодня совершенно очевидны две идеи, которые должны быть консолидирующими, если мы вообще хотим еще на что-то надеяться в будущем: мир и сохранение государственности.Украина, что бы не звучало с высоких трибун, больше не может себе позволить продолжение войны – уже сегодня вся деятельность государственного организма парализована – продолжение военной стратегии ведет к его полному разложению.Второе, сохранение государственности. Нам необходимо отказаться от стратегии саморазрушения, хотя бы просто из прагматических соображений. Даже если человек не разделяет никаких ценностей (что невозможно), в этом случае должен срабатывать хотя бы инстинкт самосохранения.Как убедительно показал (в том числе и на предельных примерах концентрационных лагерей времен Второй Мировой войны) итальянский философов Дж. Агамбен, права гражданина и человека на самом деле сводятся только к правам гражданина. Как только исчезает международный субъект (государство) гарантирования этих прав, сразу абстрактные права человека улетучиваются. Даже исходя просто из такого базового прагматического принципа, мы должны работать над укреплением государственности.
- Мы не должны отказываться от себя, идя в Европу?
Сегодня Украина идет или декларирует, что идет в Европу, в европейское цивилизационное пространство. По каким вопросам ми можем идти на компромисс с тем, что от нас требуют, а по каким обязаны отстаивать свои, возможно, основополагающие ценности?Мы не должны отказываться от себя. Чтобы не предлагалось взамен – отказ от себя равен смерти нации. Даже если это не произойдет мгновенно – выбор такой стратегии неминуемо ведет к летальному исходу. Мы как нация (а соответственно, и ее представители на международной арене) должны иметь свои ценности, свои цели и собственные стратегии реализации этих целей.Потеря субъектности, которую мы сейчас наблюдаем, совершенно не предполагает этого. Например, декоммунизация (кто бы как не относился к советскому наследию) не делает нас более едиными и сильными перед внешними вызовами. Наша огульная декоммунизация просто расчищает ментальное пространство для заполнения его либеральным аналогом, что не дает никакой уникальности в мире глобальной конкуренции, зато забирает нечто, что является исключительно нашим наследием.
- Зачем усилия политиками по созданию единой поместной церкви?
Насколько целесообразны усилия, прилагаемые украинскими политиками для создания единой поместной церкви? Можно ли считать это вмешательством светской власти в религиозные дела?Я против такой политики как по форме, так и по содержанию. У нас светское государство, где церковь отделена от государства: поэтому отдайте кесарю кесарево, а Богу Божье. Все такие вопросы должны решаться каноническим способом. По форме еще больше сложностей. Вопрос поместной церкви для нас – это вопрос политический, а не вопрос спасения душ. Церковь должна объединять, а не разъединять. Те же способы и руки, которыми пытаются это сделать, вызывает стойкую уверенность, что это попытка сделать церковь еще одним инструментом противостояния.
- Что могут предложить интеллектуалы обществу?
Что могут предложить интеллектуалы обществу для нормализации конфликтных ситуаций? В частности, в Украине. Означает ли вызов, который бросают сегодня Западу незападные культуры (осуждая его секулярность, психологию и технологию потребления, либеральные ценности и т. д.), наступление новой эпохи?Интеллектуалы могут предложить собственный пример. В моменты наибольшего предельного накала (очень часто созданного искусственно) интеллектуалы не должны, следуя конъюнктуре, пытаться заработать тридцать серебренников, оправдывая иногда откровенно разрушительную позицию борющихся за власть маргиналов. А в каждый конкретный момент собственным примером показывать приверженность истине, а не выгоде. Когда общество поляризовано и часто просто не способно на диалог, именно ответственностью интеллектуалов является показать возможность такого диалога, где достижением цели можно считать истину, а не победу любой ценой.Думаю, мы всегда живем в меняющуюся эпоху и нельзя говорить в этом отношении о каких-то константах, но очевидно, что мы свидетели новых тенденций и трендов. Очевидно, что оптимизм «конца истории» был весьма преувеличен. И сегодня мы можем говорить о нескольких центрах глобальной конкуренции, имеющих собственное видение будущего и при этом тяготеющих к собственным партикулярным ценностям. Наш институт много работает именно над этой проблематикой, поэтому дабы сэкономить время, только сошлюсь на наш сайт, где можно ознакомиться с этими наработками.
- Существуют ли универсальные этические ценности?
Существуют ли универсальные этические ценности, которые не связаны с партикулярными религиозными и культурными системами? Что это за ценности и как возможно их обоснование?Думаю, таких ценностей нет. Долгое время мы воспринимали (нам преподносили) западные ценности как общечеловеческие, но после деконструкции просвещенческого гранднарратива и в современные времена нового витка глобализации, который как раз и связан с конкуренцией ценностных оснований, становится очевидным, что они не могут претендовать на эту роль.Многие участники глобализационной борьбы сознательно отказывают этим ценностям в универсальности. Но это совершенно не значит, что нужно поделить мир на зоны действия партикулярных ценностей и вернуться в состояние bellum omnium contra omnes.Скорее, сейчас нужно думать (и действовать в этом направлении) о принципиальном диалоге относительно ценностных оснований дальнейшего развития «мир-системы». Понимая и принимая относительность каждой из ценностных парадигм, вступающих в этот диалог, стараться найти конвенцию, в рамках которой никто не будет чувствовать попрания собственной аксиоматики.Кажется, что любой другой путь попыток обосновать (всеми силами доказать) универсальность собственной парадигмы ведет к еще большему напряжению в мире и, скорее всего, обречен на провал, исходя из уязвимости мировоззренческого потенциала такого обоснования в первую очередь.
- Возможна ли рациональная полемика по предельным ценностям и убеждениям?
Возможна ли и на основе какой методологии рациональная полемика (межкультурная) по поводу предельных ценностей и убеждений?Если мы говорим именно о рациональной полемике и при этом учитываем, что разные культуры предполагают разные «языковые игры», опирающиеся на различную аксиоматику, то думаю приемлемой (возможно не единственной) стратегией такого диалога был бы этос идеальной коммуникации. В расчет берется только рациональная аргументация, свободная от любых форм принуждения (давления), преследующая отыскание истины (консенсуса).
- Какими Вы видите будущие отношения Украины и России?
Если попытаться отвлечься от остроты момента, крайностей, которые подсказывают СМИ, каким Вы видите будущие отношения Украины и России?Мне хотелось бы их видеть, как прагматичные добрососедские отношения равных партнеров. Считаю даже сейчас это вполне возможным и история знает множество таких примеров (Франция и Германия научились совместно жить после двух мировых войн, у Австрии нет неразрешимых проблем с Германией даже после аншлюса, а Словакия с Чехией показали пример цивилизованного «развода»).
- Чего не хватает Украине, чтобы стать европейской страной?
Что такое Запад и чего не хватает Украине, чтобы стать действительно европейской страной?Существует мнение, что Запад – это западное христианство (католицизм, протестантизм), плюс римское право плюс капитализм. Также существует мнение, что Запад – это синоним Модерна. Есть и такое мнение, что Запад можно описать при помощи поэтической метафоры: Афины-Иерусалим-Рим или свести его к агоре. Все эти попытки схватить нечто универсальное, наверняка, проясняют какую-то часть проблемы и со всеми из них можно согласиться, хотя бы в какой-то части. Но я предложу измерение, которое, как мне кажется, характеризует Запад, и которого нам не хватает сегодня больше всего.Запад – это Разум. Не в смысле воплощенного царства Разума (Понятия) Гегеля, и без иллюзии, что на Западе все подчиненно разуму и не возможны иррациональные действия и порывы. Нет. Такой мир был бы ледяным миром вечного сегодня, в котором действуют автоматы-сомнамбулы. Но в течение долгого исторического процесса и огромной ценой, Западу удалось выработать рациональную процедурную защиту от безумного волюнтаризма. Воля (политическая в том числе) должна быть вписана в рамки рациональных процедур (в результате чего Воля приобретает легитимность, обоснованную институциями, а процедуры и институции упрочивают свой авторитет, коль даже Воля вынуждена им подчиняться), а не эти процедуры переписываться каждый раз, по велению определенной воли. Простое следование прописанным рациональным процедурам, а не желание обойти их на каждом повороте, уберегло бы нас от многих бед. Руководство Разумом, а не рейтингами в принятии важных политических решений наверняка бы также позволило изменить ситуацию к лучшему.
- Существуют ли сценарии преодоления сегодняшнего кризиса?
Существуют ли сценарии преодоления сегодняшнего кризиса или мы уже не сможем выйти из него без необратимых потерь?Без необратимых последствий выйти уже никак не удастся (начиная от десятков тысяч смертей, разрушенной инфраструктуры, заканчивая сложностью вопроса Крыма), но это вовсе не значит, что сценариев никаких нет. Более того, есть четко прописанный, детализированный и согласованный план по выходу из этой ситуации. Называется он Минские соглашения. Их просто нужно начать выполнять и сразу некоторые (в том числе и самые острые) вопросы отпадут сами собой.Другой вопрос, что такое разрешение конкретной ситуации на Востоке Украины; созданный же медийный (и не только) дискурс делает все более возможным повторение таких ситуаций в других регионах страны. И мы не то, что никак с этим не боремся, а такое чувство, что делаем все возможное, чтобы такие прогнозы стали реальностью.
- К чему готовиться украинскому обществу в связи с глобал?
Глобализация ускорит процессы секуляризации или нас ждет религиозный ренессанс? К чему готовиться украинскому обществу?Украинскому обществу следует готовиться к потрясениям: мы не готовы ни к одному, ни к другому сценарию. А учитывая, что мы взяли курс на окончательное истребление ученых как класса, то совершенно скоро не будет кому даже задаваться такими вопросами, не то, что пытаться спрогнозировать будущее и найти наиболее эффективные способы ответов на его вызовы.История показала, что просвещенческая парадигма во многих отношениях была переоценена, поэтому говорить вслед за интеллектуалами 60-х «чем больше модерности, тем больше секулярности» сегодня не представляется возможным. Человечество оказалось неспособным отказаться от религиозной составляющей (в крайних случаях, заменяя ее сомнительными суррогатами). В связи с этим впереди нас скорее ждут новые формы религиозности, учитывающие глобалистские процессы.
- Какие тенденции будут определять ближайшее будущее?
Какие тенденции будут определять ближайшее будущее: будет ли меняться «полярность» мира? Возможны ли «крены» вправо или влево?Полярность мира меняется и мы все четче видим региональных игроков, которые иногда претендуют и на глобальные роли (см. выступление в Давосе Си Цзиньпина). Что касается правых и левых, то сегодня все больше просматривается «правый крен» политического спектра (от Финляндии и Венгрии до Франции и США). И эта тенденция, вместе с национальной «партикуляризацией» или альтернативной глобализацией, будет только усиливаться, судя по всему. И в этом нет ничего плохого: когда ценностью являются собственные «корни», когда традиция – это не пустой звук, а о национальной памяти вспоминают не только в праздники – от этого нация становится только сильнее.Но также всегда нужно помнить исторические примеры прошлого, демонстрирующие последствия крайне правых идеологий и европейскую максиму, выработанную как прививку от них в виде известного never again. В тоже время в ситуации все большего социального расслоения общества, где богатые становятся еще богаче, а бедные еще беднее, утоньшая средний класс, «новые новые левые» наверняка тоже будут иметь свой шанс. Только и в этом случае нужно помнить об опасностях крайних форм левых идеологий, какими бы они не выглядели привлекательными на первый взгляд. Семидесятилетний эксперимент также весьма иллюстративен.
- Что такое Донбасс? Что делать дальше?
Что такое Донбасс? Можно ли было избежать трагичного сценария развития событий? Что делать дальше? «Спасет» нас Минск, или следует искать другой вариант?До войны это промышленно развитый регион Украины, в сердце которого располагался Донецк – на тот момент один из наиболее европейских городов Украины, со своими традициями, героями, футбольным клубом топ-уровня и такого же качества футбольной ареной.Как известно, история не терпит сослагательного наклонения, однако, кажется, что событий избежать было можно, если бы только узкокорпоративные интересы не превалировали над государственными.Я не знаю, спасет нас в конечном итоге Минск или что-то другое, или вообще уже ничего не спасет. Но что совершенно очевидно – это то, что ничего не спасет, если мы и дальше будем уклоняться от его выполнения. Вопрос ведь не в том, хорош Минск или плох, а в том, что он не выполняется (и чем дальше, тем больше крепнет ощущение, что не выполняется он совершенно сознательно). Нужно понять, что любые разговоры относительно того, нужно выполнять Минск или нет, априори льют воду на мельницу продолжения войны. Если мы подписали этот документ, если он одобрен на высочайшем международном уровне (Совбез ООН), нужно прекратить всякие спекуляции и отважиться начать его выполнять. Мысль чисто прагматическая и даже позитивистская, если нет других утвержденных планов, значит нужно выполнять этот. Точка.
- Какой финал восточноукраинского конфликта наиболее оптимальный?
Какой финал восточноукраинского конфликта станет наиболее оптимальным для Украины? Для Европы? Для России?
- Для Украины – реинтеграция Донбасса, консолидация нации, понимание опасности заигрывания с общественным сознанием, переход на мирные рельсы.
- Для Европы – устранение фактора дестабилизирующего саму Европу. Приобретение урока на чужих ошибках.
- Для России – прекращение несения международных имиджевых рисков, возвращение во все международные институции, прогнозируемый миролюбивый сосед в лице Украины.
- Почему у нас не появился Лидер?
Лина Костенко писала, что у нас нет лидера нации и даже человека, могущего претендовать на такой статус. Почему за 25 лет такой человек так и не появился? Как это исправить и на кого/что опираться?У этой проблемы, как представляется, есть две стороны.
- Во-первых, нация, которая позволяет претендовать, а потом и становиться «лидером нации» людям, которые весьма далеки от этого высокого статуса: никто не заставляет нас каждый раз приводить к власти кандидатуры, за которых часто уже на следующий день становиться стыдно.
- Во-вторых, лидера, который вероятно оказывается не достаточно силен, чтобы пробиться сквозь «бур’ян та полинню» грязи и низости украинской политики.
А опираться нужно только на национальные интересы, не корпоративные, не клановые, не интересы других государств. Как только путеводной звездой станут национальные интересы, по многим вопросам сразу можно будет не думать о рейтингах (в угоду которым так часть и предаются национальные интересы), они сами придут как дополнительный «бонус», вместе с консолидацией нации и усилением государственности.
- Какие ценности могут объединить сегодня украинское общество?
- Сергій Дацюк: Громада має руйнувати олігархічну державу. Іншого виходу немає
АнотаціяФілософ Сергій Дацюк вважає, що Україні загрожує сповзання до авторитаризму, розпад, а можливо і фрагментація. Правляча верхівка працює в інтересах особистого збагачення, тому у неї є спільні інтереси з російським, «ДНР-ЛНРівським» керівництвом, але немає спільного інтересу з українською громадою. Натомість українське суспільство залишається інтелектуально злиденним, воно не здатне генерувати і сприймати новий цивілізаційний проект України. Тому проекція в майбутнє для нас, за Дацюком, є досить песимістичною. Більше того, на обрії вимальовуються контури можливої олігархічної диктатури. Саме про цю небезпеку ми і говоримо з філософом.У нас дуже важко збудувати будь-яку диктатуру– Пане Сергію, Ви пишете, що олігархічна диктатура у нас цілком можлива. А що собою являтиме така диктатура на практиці? І ще цікавий момент: країна в небезпеці, насувається диктатура, а ЗМІ мовчать – щось не помітно широкого обговорення нових реалій, які готують для українців можновладці.– Що стосується олігархічної диктатури в Україні: у нас дуже важко збудувати будь-яку диктатуру. В українській ментальності принципово закладено: українець погано витримує владу над собою, тим більше – владу диктатора чи авторитарної особи. Українці цього не люблять і вдаються до бунтів. Вже давно можна було побудувати диктатуру, але на кожну спробу руху до диктатури громада відповідає певними діями. Уже можна було побудувати фінансову диктатуру, як це намагалася зробити колишній керівник НБУ, – громада постійно цьому заважає. Не тільки громада, але і окремі представники правлячого класу, для яких ці дії становлять загрозу.Диктатура в Україні – це дуже важко, у нас не Росія, де можна вибудувати «вертикаль» і право займатися олігархічною діяльністю залежатиме винятково від президента – усі мають бути лояльними підданими до центральної влади та «не вякати». В Україні це не так, бо, крім свободолюбства, є свобода слова. Настільки потужна, що навіть захоплення олігархами ЗМІ не змінило ситуації. Відбулося захоплення ЗМІ олігархами, тому що гібридні телеканали, які виникли на хвилі Помаранчевої революції (першим був «5-й», а потім за його прототипом з’явились «Еспресо», «Ньюзван») – всі вони заточені на підтримку олігархів. Ще є «112-й» канал, якоюсь мірою «24-й». «112-й» намагається захоплювати повністю експертне поле і запрошувати впливових людей, намагається якось урівноважувати ситуацію. Виходить у них погано, тому що порядок денний все одно контролюється.В Росії нема спроби об’єктивного аналізу– Мені здається, вони працюють в режимі постправди – про це пише Почепцов – у них немає спроби об’єктивного аналізу, в них це замінюється великою кількістю варіантів відповідей, великою кількістю коментарів, які нібито всі мають однакову цінність, мають право на існування.– Це так. Я спостерігав цю ситуацію: реакція на рішення Міжнародного суду в Гаазі, де, з одного боку, була Інна Богословська, Друзенко Геннадій, і включили вони Олексія Гончаренка. Нібито, здається, рівновага була, бо це ніби «розмова експертів». Богословська, як би ми до неї не ставилися, вона експерт з права; Геннадій Друзенко, любимо ми його чи не любимо – це експерт з права, фахівець. На їхньому тлі розмова з Гончаренком, який, ну вибачте мене, в правовій тематиці нічого взагалі сказати не міг, штовхав якісь пропагандистські гасла… Чи є ця розмова фаховою? Чи є це співставне? Чи є це рівновага? Це ж абсолютно незбалансована комунікація! І Друзенко вимушений був піти зі студії – він як фахівець слухати оці недолугі коментарі відмовлявся. Оце є проблема!Суспільство живе в рамках олігархічного дискурсу (1)Олігархи взяли собі в оренду державу і продовжували через політичний вплив утримання монополізованої економіки. Я якось казав, що якби Ілон Маск був в Україні, то він був би Ахметовим. Якби хотів заробляти – то, вочевидь, був би Ахметовим!Фахової дискусії нам, телеглядачам, дати не можуть. Нам пропонують ситуацію, коли завжди хтось має бути поставлений в незбалансовану позицію. Або тебе змушують коментувати погоду, де ти не є експертом, і це виглядає смішно, або змушують реагувати на такого невігласа, який не є фахівцем у галузі права, – але вас ставлять на один рівень і кажуть: «Ну це ж рівновага!». І це є проблема, бо стандарти журналістики, процедури телебачення ніхто не бажає вибудовувати, тим паче не бажають вибудовувати публічно.Ivan Box напрочуд гарно сформульований «діагноз». лаконічно і водночас точно. але постає одненьке питаннячко. якщо цю проблему здатні вирішити лише (виключно) журналісти (журналістський цех), чому питання стандартів «інтелектуальної роботи», процедури її здійснення так само не вибудовуються публічно?в цьому випадку пан філософ вже б міг не лише діагнози ставити, а й поділитись рецептами. хіба інтелектуальний клас країни єдиний хто в цій країні не потребує трансформацій– Суспільство живе в рамках олігархічно-постолігархічного дискурсу?– Всередині олігархічного дискурсу! Постолігархічний дискурс іще не розпочався.– Олігархічні ЗМІ – це такі, які захищають конкретно свого олігарха, у них вся політика спрямована тільки на захист інтересів свого олігарха, а постолігархічні – це постправда, де сотня варіантів і немає об’єктивного аналізу. Так?– «112-й», «Еспресо» – це олігархічні канали?– Це постолігархічні, вони пропонують нам багато варіантів, а те, що Ви називаєте «постолігархічним дискурсом», я вважаю взагалі не олігархічним – це коли буде пропонуватися порядок денний «Україна в масштабах світу», коли буде розуміння, що Україна – це не просто територія, яка має право на суверенітет, а частина світу, який розвивається у дуже складному режимі, про який, до речі, пишете і ви. Оце я вважаю «неолігархічним дискурсом»!– Думаю, що Ваш підхід є правомірним. Я розглядав би його всередині того розмежування, яке я зумисне спрощую. Можливі ще розмежування, більш точна класифікація. Я б тоді ввів ще одне уявлення – про спробу чисто громадянської позиції. От є у нас «Громадське телебачення» і «Громадське радіо», яке так і не стало популярним, не стало мейнстрімом.Бізнес і громадськість мають створити свій канал (1)– Це, так би мовити, агенти західного впливу?– О, «агенти західного впливу»… Тобто виявляється, що у нас громадського, чисто суспільного просто немає! У нас немає телебачення, яке би представляло громаду, українське суспільство як таке, його просто немає. Яке би виклало публічно редакційну політику, запропонувало громаді редагувати цю політику. Не один раз, а постійно.Якщо ми бачимо, що якась процедура дає збій – ми звертаємося до редакційної політики, проводимо обговорення і змінюємо цю норму, тобто редакційна політика, яка є постійно публічною, яку постійно обговорює громада, має на неї вплив. Такого телебачення у нас досі немає, хоча і закон ухвалено, і нібито запит у громади є. Ми його не створили, і навіть, виявляється, ті, хто назвали себе «Громадським телебаченням», – «агенти західного впливу».Ivan Box так. і ще раз так. точнісімо!!! нема. звідки може взятись? – лиш із запропонованого самими журналістами дизайну суспільного (спів)фінансування журналістської діяльності. але й тут одне питання постає – аналітична інституція, що б представляла громаду є? інституція, яка б виклала «…публічно редакційну політику, запропонувало громаді редагувати цю політику…»? не один раз, а постійно? чи знову діагнози без рецептів? – та ніби і відповідь є: «…має бути критична кількість інтелектуалів, і не стільки публічних, скільки справді чесно заточених на інтелектуальну роботу…», але без «дорожньої карти» її досягнення«…не дають оформитися такого типу інтелектуалам…». «бідні» інтелектуали, в них наймасштабніші виклики. не те що в журналістів, політиків чи громадян– Це я таке радянське кліше використав некоректно.– Це образливо для них, бо вони ж із дорогою душею хочуть, а в Україні фінансування не знаходять – знаходять винятково закордонні ґранти, тому що вітчизняний бізнес так і не спромігся на створення телебачення середнього класу. Умовно кажучи, середній клас – це і є громада.– У мене є кілька знайомих бізнесменів, які намагаються думати, вони кажуть: у нас є невеличкий сегмент здорового бізнесу, який намагається в конкурентних умовах жити, по-білому і чесно, працювати в інноваційному напрямку. Кажуть, що такий бізнес є.– Цей клас з’явиться, коли вони скинуться всі і створять свій канал – канал середнього класу, який буде дотримуватися оцих-от публічних норм, який ні за кого не буде грати; і ми зможемо сказати, що є телебачення не олігархічне, не «постправдинське», це не агенти впливу, а, власне, суспільне телебачення як таке.Україна використовує російську економічну модель (1)– Спілкуючись з незалежними економістами, складається враження, що в Україні реалізовується приблизно така схема, що внутрішні ринок знищується.– Внутрішній ринок дрібного і середнього бізнесу.– Так, залишаються тільки монополісти на внутрішньому ринку. Залишається купка дуже багатих і залишаються тільки дуже бідні, які житимуть з бюджету, за рахунок субсидій, а всі здорові, бідні і трішечки «з головою» – нехай тікають. Оце таке бачення складається з їхніх слів.– Але це російська модель.– Дехто каже, що, оскільки Україна перетворюється на аграрно-сировинну країну, то це схоже на плани Третього рейху щодо України.– Ми сподівалися, що олігархи, набравши початковий капітал, зроблять декілька важливих кроків. По перше, відійдуть від сировинної економіки, від металургії, хімії та сільського господарства; створять інноваційні сектори і поступово будуть переливати капітал у ці інноваційні сектори, зменшуючи свій дохід у металургії, хімії та крупному сільгоспвиробництві та віддаючи сільське господарство на відкуп середньому та дрібному власнику, – будуть зосереджені на інноваційних напрямках. Цього не сталося, тому що вони взяли собі в оренду державу і продовжували через політичний вплив утримання монополізованої економіки. Я якось казав, що якби Ілон Маск був в Україні, то він був би Ахметовим. Якби хотів заробляти – то, вочевидь, був би Ахметовим!Побудувати постіндустріальну економіку на Донбасі виявилося неможливим. Винятково індустріальна, винятково олігархічна – все, крапка! Тобто не знищивши цей монополізм, не розукрупнивши олігархів, ми в принципі не зможемо розвиватися.Сенс у тому, що коли є можливість найпростішим способом отримати дуже багато грошей, то буде використано найпростіший спосіб. Ніхто не ускладнюватиме собі життя. Раніше я думав, що можна переконати олігархів, що можна заохотити якимось чином. Дивіться: індустріальна економіка у нас проявилася як Вандея. В Донбасі вона не захотіла бути реформованою ні в економічному, ні в політичному сенсі. Там же в принципі не створювався середній клас, там все було під тиском олігархів, власне, до сьогодні це так і лишається. І побудувати постіндустріальну економіку на Донбасі виявилося неможливим. Винятково індустріальна, винятково олігархічна – все, крапка! Тобто не знищивши цей монополізм, не розукрупнивши олігархів, ми в принципі не зможемо розвиватися. Перед нами важка справа: для того, щоби почалося зростання, ми повинні все це зруйнувати, причому у нас є вибір: або ми це зруйнуємо самі, або це зруйнує війна, або все зруйнує економічна криза. У нас вибір тільки між цими способами.
- последствия ставки на олигархов
Какие были основания предполагать разумные действия олигархов?Сделавши ставку,на разум олигархов,вы попытались их использовать, но проиграли борьбу за средний класс. Он вас не знает. Тот киевский около тусовочный бомонд из средних и мелких предпринимателей который был за Майдана, не есть средний класс страны.И транслируя ему надежду на союз с "нашими олиграхами" вы допустили вторую непростительную ошибку, потерю времени. За это время путинский ставленник порошенко уничтожил не только добровольцев,но и средний класс в регионах. Выехали и вывезли остатки средств даже маленькие люди из наемных работников. Рынок для олигархата зачищен, и наблюдаем окончательную стадию продажи страны через создание латифундий, средства от которых прямиком идут в офшоры. Поздравляю наших филосов и общество с непростительными системными ошибками. Дальше можно просто писать. читать уже некому...Gena Romankov Да, это понимает ограниченный круг, и именно для них я и написал.
Війна та криза суспільства споживання– Або самі, або війна, або криза?– У нас немає такої перспективи, що олігархи залишаються і самі по собі «реформуються». Спочатку я гадав, що такі реформи можливі всередині олігархії. Виводячи гроші в офшори, вони не бажають їх повертати сюди в інноваційні сфери, бо дуже ризиковано. Замкнене коло.– Кого вони бояться? У них є фракції у парламенті, ці фракції вони повністю контролюють, ті ухвалюють закони, які олігархам потрібні, закони створюють оптимальні умови для їхнього збагачення. І в таких умовах вони чогось ще й бояться! Кого – самі себе?– Систему монополізму легше створити, ніж зруйнувати. Коли вона постає, внаслідок цього багато людей стають залежними від системи, цим людям дуже добре в такій системі. Руйнуючи її, ви йдете проти значної кількості людей. Пояснювати їм, що без цього країна не виживе? Вони цього не зрозуміють, тому що персонально їм буде погано.– Ви пишете, що наша правляча верхівка має спільний інтерес із верхівкою Росії, а також керівництвом «ДНР-ЛНР». Україна являє собою таке поле, де панують олігархічні ЗМІ, які задають олігархічний дискурс, а він гламурний. Якщо подивитися на наше ТБ – що там у нас пропагується?– Пропагується лояльність до влади – це не гламур.– Естетика гламуру.– Десь я розумію, що ось ця буржуазність – це є гламур.– У нас програми на ТБ – там всі куховарять, співають та мріють вийти заміж за міліонера.– Це наслідок не зовсім олігархії – це наслідок загальної тенденції світу орієнтуватися на суспільство споживання. Просто вони це використовують.Громада має перейняти на себе функції держави (3)Олігархічна диктатура – це спосіб захистити, законсервувати оцю олігархічну систему як таку. Що кажуть олігархи: ми зрощені з державою, тому держава – це і є ми. Якщо зачепите нас – ви зруйнуєте державу! Вам це вигідно? Ні. То терпіть нас, у вас виходу не лишається.Що би означало використовувати якісь інші цінності? Наприклад, якщо у вас є цінність солідарного суспільства, яке використовує не споживацькі мотивації, а інші – комунікативні, економіку даріння, мотивації експансії за межі планети, мотивації інноваційності винаходів, наукових відкриттів – це інші мотивації, не споживання. Тоді ви спокійно переживаєте ситуацію зниження доходів, тому що вам пояснюють: є план розукрупнення олігархічних бізнесів – це означає певне зниження економічного рівня, але оскільки ви не орієнтовані на споживання, нічого страшного не відбудеться. Ми будемо вкладати кошти в інноваційні ринки, у розвиток винаходів, соціальні інновації… На муніципальному рівні, на рівні міст це інша програма. Але для цього потрібна або партія, яка такі цілі пропонує, або лідер, новий президент, який би вийшов із такою програмою. У нас поки що немає ні того, ні іншого.Олігархічна диктатура – це спосіб захистити, законсервувати оцю олігархічну систему як таку. Що кажуть олігархи: ми зрощені з державою, тому держава – це і є ми. Якщо зачепите нас – ви зруйнуєте державу! Вам це вигідно? Ні. То терпіть нас, у вас виходу не лишається. На Заході не знають, що з цим робити, українські громадяни не знають, що з цим робити…У нас є справжні патріоти лише у середньому бізнесі. Це мільйонери. Ні олігархи, ні дрібний бізнес патріотами не є. Дрібний ні, бо він упосліджений і сподівається на допомогу держави. А крупний – він просто взяв державу в оренду і диктує свою волю. Тому лише середній бізнес є патріотичним і має ресурси для того, щоби змінити ситуацію. На них всі сподівання.Громада має перейняти на себе функції держави і руйнувати олігархічну державу. У нас немає іншого виходу. Це шанс. Шанс на збільшення своїх доходів, на започаткування дрібного і середнього бізнесу всупереч олігархічним тенденціям. У нас є патріоти, справжні патріоти, лише у середньому бізнесі. Це мільйонери. Ні олігархи, ні дрібний бізнес патріотами не є. Дрібний ні, бо він упосліджений і сподівається на допомогу держави. А крупний – він просто взяв державу в оренду і диктує свою волю. Тому лише середній бізнес є патріотичним і має ресурси для того, щоби змінити ситуацію. На них всі сподівання.- де взяти ту громаду (4)
Roma Polonchuk ...і не було...тільки де взяти ту громаду...Igor Popadjuk а хто її збудує? громаду? напівграмотні люди які за 1000 баксів рідну маму продадуть? мають бути освітні проекти - навчання молодих, зміна поколінь і тоді у ас буде примарний шанс на успіх...Зоя Загородня А суспільство - "громада" ніяк не хоче прозрівати й виростати ...
- громада має будувати нову державу-націю (5)
Олександр Тертичний Громада має не руйнувати, а будувати — нову державу-націю... А тоді стара сама помре - за допомоги активістів ))Александр Ярошевский ломать не строить, душа не болит :(Валентин Федорчук Если модели нового мира нет, то и ломать не стоит. А если есть новая модель, то лучше сразу начинать строить. Это конструктивно.Александр Митин Постановка має бути позитивно сформульована, наприклад: - " Громада має будувати реальну демократичну державу. Іншого виходу немає"
(4)
Вадим Дубински Большинство "моделей" Фуллера были изначально утопичными, и не реализуемые в пинципе. Попытки предсказать футурулогически Будущее - провалились. Если бы не его реальные достижения в Архитектуре - геометрические ажурные несущие конструкции - Фуллера никто бы и не вспоминал.Александр Долгов Человек в состоянии создать все что может вообразить.Вадим Дубински Александр Долгов Человек и люди... за всю свою Истрию, нафатазировали и наврали себе и окружающим в миллионы и миллионы раз больше, чем создали чего-то реального.Александр Долгов Фантазировать и воображать очень разные по своей сути процессы. Воображение руководствуется всей базой полученных знаний и жизненным опытом,в отличии от фантазий.- Как можно построить что-то в крепости, которую захватил враг?
Александр Митин Если крепость захвачена, а защитники не все убиты, то сценарий известен веками "уходят в лес и возвращают крепость".Чтобы взять крепость, уходит в лес не надо. Её надо или обложить и взять измором, как делают с Россией или проникнуть внутрь как сделали с Троей, или же начать строить вокруг неё такую альтернативу, чтобы крепость сама открыла свои брамы!
- Если есть болото, его для начала надо или осушить или засыпать, а потом строить.
Руся Русич Олигархическое государство надо разрушать. только не до основания, а качественными изменениями, то есть строительством подсистем в уже сложившейся системе.
- Громада может появиться только в борьбе
Руся Русич У нас нет громады, по факту, к сожалению. Громада может появиться только в борьбе.
- Как можно построить что-то в крепости, которую захватил враг?
- нет готовой программы развития Украины (1)
Руся Русич Решимости нет и желания.Стратегия должна есть и она проста. Если идём демократическим путём - эволюционно, то надо объединятся вокруг одного кандидата на выборах в Президенты, к прим. Игорь Смешко. При этом должна быть готовая программа развития Украины в постолигархических условиях.Если идём революционным путём то, необходим АКТ, который сдвинет с места тяготеющие к стабильности массы. Один большой АКТ или множество мелких, но и в этом случае необходима готовая программа развития Украины в постолигархических условиях.Вопрос заключается не в что мы строим, или как, а вопрос заключён в слое КОГДА?
Які є загрози, внутрішні та зовнішні– Ми ближче до олігархічної диктатури чи до того, що настане час «Ікс» і громада запрацює та почне перебирати на себе функції держави?– Є кілька небезпек і крайнощів, у які ми можемо звалитися. Перша – це олігархічна диктатура. Її побудувати важко, тому що значна частина суспільства – проти. Друга – це націоналістичний авторитаризм, те, що ми сприймаємо як націоналістичний проект, який буде водночас антиолігархічним, але який буде вкрай нещадним до всіляких проявів інакшості, не тільки російської інакшості. Це теж диктатура не менш небезпечна, ніж олігархічна. І вона ближча серцю українців, тому що ніби це українці, нібито це свої, вони ж за праве діло! Але результати будуть приблизно такими самими, з тими ж негативними наслідками. Третя загроза – це загроза війни, загроза експансії, і не тільки російської, але і європейської також.– Ми останнім часом все більше помічаємо серйозні загрози з боку ЄС: «вирубайте ліси, займаєтесь сільським господарством, ніяких вільних економічних зон, інновацій – давайте нам дешеву сировину!».– Трагедія в тому, що найбільш пасіонарними сьогодні є націоналісти, які, по перше, були на Майдані і жодних преференцій не отримали; перші пішли на фронт і отримали лише по зубах, тому що влада – скажемо чесно – познущалася з тих «добробатів», не дала їм ані підтримки, ані політичного визнання, ані суспільного реноме. Нічого не дала, в усіх напрямках блокувала! Тому у нас можлива як олігархічна диктатура так і націоналістичний реванш. І він об’єктивно зумовлений.Громади, інтелектуали та загальнонаціональний проект (3)– Ви кажете, громади. Громади можуть вирішувати питання для своєї території. Ну запрацює громада десь, і що вони можуть вирішувати? Тільки конкретні питання. Може наведуть лад на своїй території – а що далі?– Це свідчить, що загальнонаціонального державного проекту досі немає.– А чи можливий розвиток громад без наднаціонального проекту, без розуміння місця України в нинішньому світі?– Щодо ситуації із цивілізаційним проектом, ми – інтелектуально злиденна країна. Інтелектуальна злиденність проявляється не в тому, що в нас немає таких проектів, зокрема я штовхаю їх. Щоби підтримати такі проекти, у вас має бути критична кількість інтелектуалів, і не стільки публічних, скільки справді чесно заточених на інтелектуальну роботу. Треба, щоб була група або кілька конкурентних груп, які здатні це обговорювати. Для цього багато людей не потрібно, осіб 30 достатньо. Як показує практика, креативний клас не здатен до інтелектуальних зусиль, які виходять на цивілізаційний рівень. Не можна бути інтелектуалом під вечір і на вихідні – свідомість не витримає.Ми – інтелектуально злиденна країна. Найбільш пасіонарні та інтелектуальні люди або пішли у владу, або пішли на фронт, або поїхали з України, або життя кинуло їм такі виклики, що вони просто виживають.Для того, щоби творити цивілізаційні проекти, треба бути інтелектуалом 24 години на добу. І очевидно, олігархи це чудово розуміють, тому що вони не дають оформитися такого типу інтелектуалам. У нас «Київський дискусійний клуб дилетантів» припинив роботу три роки тому, а причина проста – найбільш пасіонарні та інтелектуальні люди або пішли у владу, або пішли на фронт, або поїхали з України, або життя кинуло їм такі виклики, що вони просто виживають. І якщо немає такого інтелектуального середовища, то про цивілізаційний проект не варто говорити.– Критичної маси таких людей навіть у Києві немає, ні в Одесі, ні у Львові. Україні конче не вистачає вільних людей?– Україні не вистачає вільних радикалів-інтелектуалів.– Людей, які самі себе забезпечують, самі думають, самі планують свій час. Це при тому, що вулицями бігають тисячі людей, яким нема чого робити.– За таких умов проекти цивілізаційного рівня виникнути не можуть. Їх немає кому обговорювати, немає кому просувати, і це ситуація, з якої важко вийти.- невозможность решения ГРУППОЙ (1)
"Треба, щоб була група або кілька конкурентних груп, які здатні це обговорювати."1. Такая группа будет представлять только саму себя, и это ничуть не лучше любой из сотен партий.2. Такая группа расколется в течении месяца, а конкурентные группы работают на уничтожение друг друга.3. Обсуждение без итогов и выводов ничего не меняет, это только "сброс пара".
- неумение объединяться и находить компромиссы (1)
Интеллектуалов полно, просто вы не умеете объединяться, а для создания каких-либо проектов не умеете находить компромисс.Сергей Дацюк, у вас же есть передача «Дойти до сути»? Пригласите Алексея Арестовича. Вы говорили о партии? Пригласите к себе Геннадия Балашова, т.к. 5.10 – еще партия сырая, даже скорее движение, и вы еще можете оказать благотворное влияние. Или у Вас есть своя пария? Есть такая партия? С Балашовым у Вас могут быть разные взгляды касательно моратория на землю, вот и явите нам переговорный процесс в эфире.
- коли ми можемо працювати разом (1)
Volodymyr Tkachuk Тут, як не прикро, одна тільки загогуліна, ми можемо працювати разом, якщо визнаємо теорію Норта щодо інститутів. Про це добре написав Стас Кукарека на своїй сторінці на початку травня. І якщо ми будемо триматися за погляд на населення цієї країни як Робінзон до П'ятниці, то ясно, що нвякого толку не буде.
- ограниченность аналитического подхода (3)
Сергей Вирченко Аналітичний підхід не дає можливостей для інших висновків.Сергей Дацюк Проектний підхід програє стратегічному. Для стратегічного немає стратегів і традицій стратегування. А конструктивістський підхід взагалі неможливий, бо тут навіть не те що критична маса інтелектуалів відсутня, але і мінімальна група не може скластися: надто революційний та інноваційний підхід.Это если все это делать группой — то да. А если все это делать обществом (сетью, распределенно), когда люди подключаются на время, но людей много (как в краудсорсинге) — то можно и без минимальной группы. И так это все работает — вот готовый результат такого краудсорсинга: "Як громадському консенсусу набути суб’єктності та перемогти олігархічний"
- для побудови нового підходить і проектний спосіб (7)
Звісно - програє, коли мова йде про боротьбу, війну, ... - за своїх і проти чужих (як Ви раніше казали - "дальніх").А щодо миру, збирання каміння, конструктивізму - "что мы СТРОИМ?", - проектний підхід просто немає конкурентів. Тому програвати нема - чому, чи кому.Інша справа, що проектного - недостатньо.Але без проекту (проектів) - нікуди.Адже - невідомо - куди.Оце, коли вже відомо - куди(?), - тоді можна і про стратегії, програми, плани, ... згадати.Всі гуртом ниють - "проектів немає!". То може варто все ж таки нарешті відволіктись від аналізів і братися за ПРОЕКТУВАННЯ?Бо без проекту і аналіз не має сенсу, і будь-яка стратегія.Варто перейти від боротьби людей (соціальної), до боротьби ідей (проектів - ідеальної). Чим, до речі, ми тут наразі і зайняті.Боротьба ідей та проектів також точиться давно і безрезультатно. Тож краще перейти від БОРОТЬБИ ІДЕЙ до ВЗАЄМОДІЇ ІДЕЙ (що вже 3,5 роки відбувається на "Простір злагоди" )
- чим не підходить Швеція чи Канада?
Руся Русич А чем Швеция не проект или Канада? Есть желание создать новое ? Давайте вернёмся к старому, к триумвирату, а от нового возьмём виртуальное пространство.Сергей Вирченко "А чем Швеция не проект или Канада? "Швеция и Канада - это Швеция и Канада, а не проекты. О проектах, по которым были созданы Швеция и Канада, мы ничего не знаем и не понимаем.Двоечник всегда стремится списать контрольную работу у отличника.Потому что думать не может.Если мы будем поступать - как двоечник, мы будем всегда получать то, что итак давно имеем.Если Вы предлагаете в качестве проекта "старый триумвират", то, как минимум, стоит выяснить - что это такое с точки зрения результата и последствий. А главное - как это возможно осуществить имеющимися у нас здесь и сейчас средствами и кто это будет делать?Если Вы предлагаете в качестве проекта Швецию или Канаду, - то же самое.
- есть площадки типа Общественного совета
Идей полным полно. Нет площадки, типа, Общественного совета, который не только рассмотрит идеи, а и в чьей власти будет эти идеи запустить.В качестве площадки для рассмотрения и выяснения ответов на эти вопросы сейчас я вижу только одну возможность - сеть. Никакие "общественные советы" не могут иметь оответствующей компетенции.Но и для обсуждений в сети много чего необходимо организовать. И для этого нужен соответсствующий проект. Точнее - проекты. Такие частные проекты уже появляются. Они собирают для своей реализации заинтересованных людей.Но пока нет площадки - где бы эти частные проекты были представлены для обсуждений и взаимных согласований и координации. Я думаю, что такой площадки нет потому, что нет людей, заинтересованных и компетентных для такой работы. Это же - работа, требующая соответствующих ресурсов (в том числе - временных).Такая площадка давно есть и ВСЕ проекты, идеи и предложения там представлены — это "Простір злагоди".Наши аналитики не обсуждают частные проектыОни в лучшем случае критикуют чьи-то действия, которые по сути являются уже не проектами (или - вообще не проектами), а реализацией то ли частных проектов, то ли - индивидуальных намерений и хотелок. А в худшем случае они (аналитики) рассказывают - чего у нас нет. (Вот - как я сейчас.)Но для того, чтобы появилось то, чего у нас нет, это нечто кто-то должен спроектировать и реализовать в натуре, в действительности. Тогда появится некая новая реальность (как результат реализации проекта).Такая площадка давно есть и ВСЕ проекты, идеи и предложения там представлены. Она же играет и роль Общественного совета, так как выдает Общие решения по важным вопросам.Да, форма этой площадки и способ принятия решения отличаются от классических, но классические — уже НЕ РАБОТАЮТ (сколько еще надо наступать на грабли, чтобы это понять?)
- Политическая жизнь в стране мертва
Политическая жизнь в стране мертва!Политическая система взращивает трупов. Без изменений в избирательном законодательстве это будет продолжаться очень долго.Тергромады мертвы, у людей никогда не появится ответственность, если они не будут ощущать себя ответственными.В принципе я изложил основы триумвирата. Общественный совет - учёные отвечающие за стратегию, Парламент - управленцы отвечающие за исполнение стратегии, Громада - земля и люди живущие на ней с муниципальной милицией и делегированными органами самоуправления.Триумвират - это баланс сил, в рамках этого триумвирата должны быть и другие. Любая сбалансированная система это триумвират (как на мой взгляд) право-лево-центр, судья(присяжные)-прокурор-адвокат.Для государства я предлагаю баланс УЧЁНЫХ(стратегов)-ПОЛИТИКОВ(управленцев)-ОБЩЕСТВА(граждан) Шаманы выросли до учёных, вожди до политиков, толпа до общества.Пример Канады или Швеции - это прежде всего основа того, что мы желаем увидеть. На данном этапе, это наиболее близкие для понимания нашего населения государственные системы, которые надо брать за основу и строить на этом фундаменте своё с учётом того, что у нас уже есть.Вопросы КТО И КОГДА наиболее важные, ибо человек слаб и каждого индивидуума интересует в первую очередь он сам. Печально то, что очень мало тех, кто реально желает что-то сделать для всех.Без решительных действий говорить о каких-то изменениях в структуре государство не имеет смысла. Люди не изменятся. я имею ввиду население, и система не изменится, ибо те кто туда приходят быстро продаются, так как страх ещё никто не отменял.Только организовываясь вокруг индивидуума мы можем создать лавинообразные условия. Нельзя опираться на одну идею-модель, идея не может быть камнем, идея должна быть водой, но в любом случае необходим тот, кто станет локомотивом изменений. Президентские выборы наиболее удобная точка во времени, когда можно направить будущее в иное русло.При том, что всё это сцементированно виртуальной реальностью системы виртуальное государство.Можно ввести должно Диктатора в его классической форме, (временного служащего по особо важным делам под особо важные задачи), что было бы полезно на начальном этапе. БеЗпокойство о том, что диктатор захватит власть, возникают на пустом месте. Диктатору надо дать ровно столько власти сколько надо, чтоб выполнить конкретную задачу. Например ликвидация коррупции... (выбрать достойного и просто ему не мешать действовать ЛЮБЫМИ методами)
- как происходит взаимодействие идей
См. Метод
- чим не підходить Швеція чи Канада?
Що робити, коли станеться подія "Ікс" (4)У новой власти понимания что делать меньше, чем у старой– Може статися подія «Ікс», яка все змінить? Може, подальша фрагментація України, до якої призведе недолуга економічна політика, так посприяє, що на якійсь території збереться критична кількість інтелектуалів, здатних розробити і запустити цивілізаційний проект для України?– Звичайно, таке може статися. Коли прийде Петлюра і вижене Скоропадського – від цього не стане краще, тому що у Петлюри буде ще менше уявлення про те, що робити з Україною, ніж у Скоропадського. Оце і є драматизм і парадоксальність нинішньої ситуації.Ватники там, где нет публичной дискуссии– А як бути з людьми, яких називають «ватниками», «вишиватниками», «совками», «маргіналами»? Від них взагалі нічого чекати, вони не здатні нічого сприймати? Вони взагалі ні на що не здатні в політичному плані?– «Ватник» з’являється тоді, коли еліта не виконує своїх функцій, перестає бути елітою і перетворюється на правлячий клас, тобто ті, хто має владу і багатство, не працюють на смисли і перспективи, не будують стратегії і програми. Коли вони ділять владу і власність – з’являється «ватник», якому пропонують дуже прості меседжі, дуже прості установки, і всередині цих простих установок він живе. Коли «ватник» не може нічого сказати? Коли є розгорнута публічна дискусія, вона оперує не простими мемами, а складними думковисновками, програмами, стратегіями, тоді «ватнику» немає місця, тому що він дивиться і мало що розуміє. А таких, хто розуміє й вміє складно мислити, – їх достатня кількість, щоби «ватник» сидів тихо і не розкривав рота.– Це ви про епізод «дискусії» між Гончаренком і Друзенком згадували?– Так, і в цей момент з’являється «ватник». Коли інтелектуали упосліджені і не можуть працювати з 9-ї до 6-ї, бо вони працюють «на дядю», а правлячий клас займається діленням влади і багатств.Когда есть стратегия и перспективы роль ватников падает– А якщо з’являться стратегія і перспективи – «ватники» перестануть бути «ватниками»?– Ні, не перестануть. Вони перестануть відігравати таку роль. Вони будуть мовчати. Тому що коли іде «двіжняк», коли реалізують проекти, коли створюються нові робочі місця, «ватника» просто беруть на роботу і кажуть: ти в цьому нічого не петраєш, отут працюй і мовчи! А якщо все в країні зруйновано, «ватник» виходить і каже: я вам зараз розкажу, який має бути в країні порядок…А если установится диктатура?– І останнє запитання. Якщо в Україні встановиться олігархічна диктатура або почнеться розпад України, які ваші плани? Ви тікатимете з України?– Зараз з України можна не тікати. Можна жити на дві різні країни – там побув, тут побув… Сучасний світ дає можливості, навіть не знаючи мови, опанувати її за півроку, викладати десь – і цього буде вистачати, «повикладав у Європі – пожив в Україні», таких можливостей десятки. Хоча я все ще на Україну сподіваюся. Бо якщо я махну рукою – то більшість моїх колег теж махнуть…- Нас надо приучать к дисциплине (5)
На самом деле, эта статья просто еще один шаг к пониманию того, что Гражданское Общество само по себе действовать не может, его функция - просто эмоциональная реакция на те или иные события. Типа "нравится - не нравится".В крови украинцев есть опасный вирус - "два хохла - три гетьмана". И это является предусловием такого опасного заболевания, как полагание во всем на ГО.Поэтому, на данном этапе, ЛЮБАЯ диктатура будет допустима, даже олигархическая. Нас надо приучать к дисциплине.Олигархическая диктатура к дисциплине не ведёт, а наоборот, ведёт к ещё большему хаосу.Александр Левченко Примеры Чили, Южной Кореи и Сингапура опровергают Ваши слова.Руся Русич Разве там были олигархические диктатуры? Разве Ли Куань Ю олигарх и олигарх может высказывать такие мысли? Ли Куан Ю. Золотые рецепты для УкраиныАлександр Левченко В Сингапуре олигархическая диктатура была в лице самого ЛКЮ (то есть олигарх был один). Госсектор экономике был главным локомотивом по развитию страны, а потом уже подтянулись и ТНК.
- без пальбы невозможно (7)
- Без пальбы невозможно
Igor Ferrari Igor воно без "пухкавок", ... тово - неможливо ...Олександр Мартинчук "Громада має руйнувати - Державу" чисто по-українські )(Головний результат негараздів в будь-якому Суспільстві - Економічна Криза. І чим більше "негараздів", та чим більше небажання їх усунути - тим більша та глибша Економічна Криза. А в часи Економічної Кризи Спротив поширюється, стає більш дієвим. І "валить" пануючий політ.клас. Не знищемо (в тому числі - фізично) існуючий політ.клас - змін на краще не буде.
- "або ми - або вони"
Сергій Щокін Все суспільство, і автор також, потроху дозріває до простої, але важко втілюваної ідеї "або ми - або вони". В Україні немає місця і нам (громаді), і їм (крадіям-олігархам). Суспільство свою задачу по розбудові нової держави виконує краще, ніж інтелектуали, які повинні продукувати ідеї для суспільства.Трохи напружив класовий підхід автора для постановки проблеми. Я зрозумів ідею так: суспільство поділене на класи: олігархи, середній бізнес, малий бізнес і... більше автор ніякі класи не згадує. Олігархи і малий бізнес, на думку автора, не змінять устрій України, а середній клас - локомотив прогресу.
- перемога над АМОРАЛЬНИМИ ОЛІГАРХАМИ можлива лише МОРАЛЬНИМИ методами
Якось випала ідея, що суспільство - не просто множина індивідів, а їх МОРАЛЬНА взаємодія. Олігархи - крадії, АМОРАЛЬНІ люди. По визначенню, аморальність руйнує суспільство. Тобто, перемога над АМОРАЛЬНИМИ ОЛІГАРХАМИ можлива лише МОРАЛЬНИМИ методами. Мораль не співпадає з ЗАКОНОМ. Якщо суспільство вирішить, що морально відібрати у олігархів награбоване майно, ця дія буде сприйнята схвально і спокійно. Питання - як морально знищити (не фізично!) олігархів?
- возврат к классическим революционным методам
Микола Миколаєнко ну нарешті) після казок про футурології і картинки майбутнього (вангую, шо скоро секту Інститут майбутнього будуть пиз...ти) повернулись до класичних методів революційної боротьби - ленін, сука, жив)
- экспроприация у олигархов
Украину давно оббирает маниполизированный олигархичный строй с 90-х и это продолжается как украинцы видят и ощущают на своих кошельках до сегодняшнего мая 2017 года!У всех надо экспраприировать все то что они купили за безценок в Украине в 90-е и вернуть в Государство Украины! Те кто стал на престол после великого вора Яныка и его братьев - у всех вот вот уже ожидаются в государстве очередной бой только с танками и автоматами - терпение украинцев уже окончательно лопнуло и в лучшем случае это будут новые выборы и президента и пару депутатов !Всех будут отлавливать либо в Украине либо за границей и кулю в лоб! Другого пути просто нет!Остается только пронаблюдать все прогнозированное для Украины 2017 года!
- Без пальбы невозможно
- Во ВЛАСТЬ НЕ ИГРАЮТСЯ, ВЛАСТЬ БЕРУТ (1)
Надо менять стратегию переходя на нелегальное положение. И открывать и беречь каждого своего бизнесмена, финансирующего или потенциально готового финансировать Движение против монополии воров и уголовников. Давайте их уже называть прямыми словами, не прячась за непонятное "олигарх".Радикально надо менять ЗАКОНОДАТЕЛЬНУЮ ВЕТВЬ, Начиная с Учебных Заведений. которые и есть исполнители заказа бандитов.Любая Юр Академия не только обучает студентов но и готовит Законы, и какие это законы мы уже воочию убедились. Законы беззакония. Или узаконенный беспредел. Поэтому весь Совок должен быть упразднен. И да эту мысль о жизни на две страны, надо отбросить раз и навсегда." Император Юстиниан I во время восстания в отчаянии намеревался бежать из столицы. Однако его супруга императрица Феодора, явившись на заседание императорского совета, заявила, что предпочитает смерть потере власти. «Царская порфира — прекрасный саван», — сказала она. Юстиниан, устыдившись своей трусости, начал наступление на восставших."Во ВЛАСТЬ НЕ ИГРАЮТСЯ, ВЛАСТЬ БЕРУТ
- Межа все ближче (1)
Сергей Криницкий Межа все ближче. Моторошно.
Всі коментарі перенесені в пункти - последствия ставки на олигархов
- От текстов к смыслам: смысловое оружие в действии
Тексты меняют поведение людейCоветский Союз мог удерживать свои смыслы за счет закрытости, цензуры и репрессий, которые хранятся в памяти каждого по сегодняшний день. Существует закономерность, что смыслы, введенные с помощью травмы, могут быть выведены только с помощью другой травмы. Советские смыслы и сегодня действуют.Одна из американских структур в сфере национальной безопасности предложила мониторить интернет в поисках опасных текстов, мотивируя это тем, что и Гитлер, и Ленин начали свой путь к трансформации общества с изданий своих текстов за 10–15 лет до реального прихода к власти.Можно вспомнить и то, как известные книги меняли поведения населения. После «Страданий юного Вертера» Гете поднялась волна самоубийств, как и после «Бедной Лизы» Карамзина. Правда, здесь есть еще один фактор, и сегодня, например, сообщение о самоубийстве знаменитости порождает волну самоубийств в мире, что отражает появление данного факта в поле внимания человека.Что такое просвещение масс?В свое время Россия должна была не только заимствовать европейскую форму романа, но и создать под него издателя, книжные лавки и даже читателя, поскольку ничего этого не было. Образованные читали французские романы, а необразованные ничего такого не знали. Всю эту книжно-романную инфраструктуру создавали в России русские масоны, видевшие свою цель в просвещении масс. Потом Екатерина приостановила их деятельность. Но их роль в истории огромна: восстание декабристов, французская революция, две русские революции 1917 года. Это не только идеи, но идеи плюс оружие.Но что такое просвещение масс? По сути, это внедрение в массовое сознание иной морально-этической модели мира. В данном случае западно-европейской в русские головы. Россия на тот момент явно задерживалась в развитии, и масоны «оседлали» самую мощную на тот момент информационную технологию – книгопечатание.Европа тогда сделала несколько семимильных шагов вперед. Благодаря такой информационной технологии как книгопечатание, были созданы национальные государства и возник феномен патриотизма, появилось понятия факта и объективной науки, церковь была отделена от государства, а Лютер и вовсе подверг сомнению существование католической церкви как института.Но и было еще и следующее — книжные поведенческие модели распространились по всем странам, где распространялись романы. Все это произошло благодаря тиражированию определенных текстов в невиданных на тот момент объемах. Этот результат сравним с воздействием кино, телевидения и сериалов. Последние существуют сегодня вне телевидения с помощью стриминговых платформ типа «Нетфликса».Потребность человека в коллективе и в свободе от коллективаКак и почему это происходит? Читатель погружается в мир книги, ассоциирует себя с героем, перенимая оттуда определенные правила поведения. Самоубийство в «Бедной Лизе» было решением проблемы для человека. Нечто похожее мы видим в феномене «синих китов», даже без знания того, насколько они реальны.Одну из причин мы можем почерпнуть из выступления театрального режиссера Евреинова в масонской ложе в Париже: «Искусство признанных художников, как мы увидим далее, может и вдохновляться и стимулироваться чувствами, весьма далекими от какой бы то ни было эстетики и искусства, в «изящном» значении этого слова. Ближайшим примером (чтоб не искать пока другого) можно взять хотя бы «детективный фильм» или «авантюрный роман», не столько соблазняющие порой героическою борьбою с преступностью, сколько самой этой преступностью, т. е. риском, ловкостью и удачей в нарушении стеснительных, для «вольного духа», законов божеских и человеческих» [Евреинов Н. Н. Тайные пружины искусства // Евреинов Н. Н. Тайные пружины искусства: Статьи по философии искусства, этике и культурологии: 1920–1950 гг. — М., 2004].То есть речь идет о разрыве с нормами, удерживаемыми в реальном мире, более того, о наличии такой потребности у человека. С одной стороны, это потребность быть частью массы: физической — как на демонстрации, информационной — как в чтении СМИ, виртуальной — как в моде. Человек как бы ощущает себя полным, становясь частью человеческого коллектива. С другой стороны, это потребность проявить контркачества, обычно подавляемые коллективом. Отсюда любовь к стрелялкам-видеоиграм, где реализуются запрещенные в норме действия.Люди ощущают себя настоящими участниками, а не зрителямиЧубаров пишет о концепции Евреинова: «Понимание театра (и вообще искусства) как альтернативной жизни, жизни только возможной, а не нашей бытовой, подчиняющейся экономическим и политическим законам. Театр не хуже жизни в таком понимании, и не шире ее, он не является ни ее частью, ни отражением. Он альтернатива, но не общему понятию жизни, в пользу какой-то грезы или утопии. Театр — альтернативная модель социальной жизни, которая сама насквозь театральна, подчиняясь, к сожалению, воле и вкусам бездарных режиссеров от политики» [Чубаров И. От составителя // Там же].В 1920 году Евреинов создает такое массовое действо как повтор взятия Зимнего дворца, что является прообразом современных массовых пиар-технологий [Чубаров И. «Театрализация жизни» как стратегия политизации искусства. Повторное взятие Зимнего дворца под руководством Н.Н. Евреинова (1920 год)]. В таких исторических реконструкциях люди ощущают себя участниками настоящих исторических событий.Шкловский в своей заметке «Драма и массовые представления» тоже акцентирует живой характер такого рода действ. Люди ощущают себя настоящими участниками, а не зрителями: «Народное массовое празднество, смотр сил, радость толпы есть утверждение сегодняшнего дня и его апофеоз. Оно законно тогда, когда на него никто не смотрит из окна или из особой трибуны, иначе оно вырождается в парад, в крепостной балет и в оркестр роговой музыки. И уже поэтому оно не маскарад и не театр».Употребление энергии массового экстазаОткликнулся на массовые действия и Вячеслав Иванов, выступив в 1919 г. с докладом «К вопросу об организации творческих сил народного коллектива в области художественного действа». Массовые действа были для него знакомым объектом после изучения возникновения трагедии во времена Диониса.Гусейнов также говорит об этом выступлении Вячеслава Иванова: «Век, сумевший злоупотребить энергией массового (его называли еще «массовидным») экстаза, всячески сопротивлялся даже появлению книг, раскрывавших историко-психологические и религиозные аспекты «дионисийства». Иванов занимает в этом контексте особую нишу. Выступая в 1919 году перед неведомыми первосоветскими слушателями, он в высшей степени сочувственно рассказывает тем о пользе Ницше для понимания самой природы творчества. Противопоставление дионисийства аполлонизму, ставшее универсальной отмычкой для разгадывания загадок массового человека, культа, растворяющего в себе личность, всего десять за лет до того — в начале ХХ века — приводило Иванова к восторженной проповеди «соборности»». С Вячеславом Ивановым вновь, кстати, возникает оккультная тематика в связи с попыткой посвятить его в розенкрейцеры [Нефедьев Г.В. К истории одного «посвящения»: Вячеслав Иванов и розенкрейцерство // Вячеслав Иванов. Творчество и судьба. — М., 2002].Фантастика и неизвестные угрозыНегативный персонаж Крыма и Донбасса Игорь Гиркин вышел из среды исторических реконструкторов, которых можно определить как создателей ретро-фэнтези. Это еще один вариант альтернативности, который Медведев обозначает как «боевое фэнтези».Однотипно альтернативные миры в виде российско-украинской войны были созданы фантастами задолго до реального воплощения в жизни [см. тут, тут,тут,тут, тут и тут]. Причем обсуждение этого феномена попало даже в США [см.тут и тут]. Но самое удивительное, что нам попался текст 2005 года Литвиненко,где как раз говорилось о том, что харьковские фантасты предрекают войну.Во времена Буша после 11 сентября в парадигме угроз, к которым надо готовиться, появилась «неизвестная». В результате к определению этих неизвестных угроз привлекли даже режиссеров и сценаристов Голливуда [см. тут,тут, тут и тут]. Именно они, по мнению специалистов по национальной безопасности, лучше могут представить себе неизвестную на сегодня угрозу.Новый ландшафт операций влиянияТеперь тексты, даже несущие прямые и скрытые угрозы обществу, получили гораздо более мощные средства распространения, чем это было раньше. Сегодняшний бестселлер читает сразу весь мир, сериал смотрят миллионы, а знаменитость слушают, раскрыв рот, все страны. Люди все сильнее превращаются в толпу, которую может увлечь за собой один человек. К счастью, этот человек пока не приходит.Вальцман объясняет относительную легкость манипуляций сегодня появлением социальных медиа: «Эти технологии породили в результате качественно новый ландшафт операций влияния, убеждения и, говоря более широко, массовых манипуляций. Способность влиять сегодня продуктивно «демократизировалась», поскольку любой индивид или группа может общаться и влиять на большое число других в онлайне. Еще — этот ландшафт сегодня стал существенно более квантифицированным. Данные могут быть использованы для измерения реакции индивидов, а также толпы по степени влиятельности. И последнее — влияние сегодня стало более скрытым. На пользователей можно влиять с помощью информации, предоставленный им анонимными незнакомцами, даже с помощью дизайна интерфейса. В целом интернет и новые медиа предоставили новые способы конструирования реальности для акторов, публики и медиа. Это бросает принципиальный вызов таким традиционным функциям новостных медиа, как фильтра и создателя информационной повестки дня».Одновременно следует подчеркнуть, что речь не о влиянии просто информации, а информации, которую «одели» в форму нарратива, облекли в процесс рассказывания, что позволяет разговаривать на более ярком языке эмоций, а не разума. Язык эмоций автоматичен, он не требует рассуждений в ответ.Эмоции и россиефобияПо этой причине российская пропаганда строится с помощью приемов художественной литературы, чтобы получить автоматическую реакцию. Это «распятый мальчик», за которым сразу возникает куча ассоциаций. Это «фашисты — неонацист — каратели — хунта» со столь же мощным раздражителем для массового сознания. Такая запрограммированность позволяет исследователям предвидеть то, о чем будет говорить пропаганда [см. тут и тут]. В качестве содержания говорят, что Запад будут критиковать за вмешательство во внутренние дела других стран с помощью цветных революций, что русофобия играет доминирующую роль в западных обществах.Российская наука получает гранты на изучение русофобии. Один из таких грантов получил центр Сулакшина [см. тут и тут]. Сам он так объясняет появление уже второго термина «россиефобии» наряду с «русофобией»: «Россиефобия — неспровоцированная боязнь, связанная с Россией». И еще: «Россиефобия — это [про] государство, русофобия — это [про] этнос. Но мало кто это понимает — и пытается свести к национальным, межнациональным вопросам. Это неправильно, это не так».Есть также обобщающий отчет о проделанной для Минкульта работе, где среди выводов есть и такой: «Факторный анализ выявил два класса причин россиефобии. Во-первых, онтологическое противостояние, в основном с Западом. Во-вторых, фактические проявления российского фактора в мире. Не всегда наша страна права, не всегда действует удачно и эффективно. Ряд ее действий объективно вызывает недоверие, недовольство и соответственно агрессию и россиефобию. Анализ с этой точки зрения указывает пути совершенствования внешней и внутренней государственной политики России в целях снижения потенциалов россиефобии, в балансе со сверхзадачей национальных интересов и национальной безопасности страны».Когнитивное оружие и развал СССРВ своих научных работах Сулакшин вместе с Багдасаряном говорят также о когнитивном оружии, которое можно понять как внешнее вторжение в интеллектуальную сферу страны, то есть в теоретический уровень осмысления и интерпретации, что, естественно, отражается на принятии государственных решений. Сам Сулакшин так определяет это понятие: «Когнитивное оружие — это внедрение в интеллектуальную среду страны противника ложных научных теорий, парадигм, концепций, стратегий, влияющих на ее государственное управление в сторону ослабления оборонно-значимых национальных потенциалов».Его поддерживает «Военно-промышленный курьер»:«Понимание причин болезни позволяет предложить конкретные меры по выработке рецепта вакцины против «когнитивного оружия». Формула лекарства довольно проста — развитие науки, получение образования и формирование мировоззрения на основе новейших достижений, умение выявлять и разоблачать псевдонаучные идеи».Багдасарян видит роль когнитивного оружия в развале СССР: «Прежняя советская система — успешная в борьбе с геополитическими противниками была деконструирована и заменена новой, программирующей поражение. Эта система была построена в соответствии с рецептурой западнических теорий. Следовательно, если мы хотим достигнуть победы, надо выстраивать собственную россиецентричную систему, на основании собственных идентичных ценностей. […] К гибели государственности привело не сохранение системы, а напротив, отступление от принципов ее функционирования, обнаруживавшееся в политике перестройки. Когда иносистемные новации превысили критическую массу, произошла парализация управления. К крушению СССР привело не отсутствие преобразований, а само, осуществляемое на ложной идеологической основе, реформирование. Советскому Союзу были нужны другие реформы, направленные на дальнейшее развитие модели государства социальной справедливости в свете изменяющихся мировых вызовов».Самые главные возражения против этого тезиса состоят в том, что, во-первых, сначала произошла не интеллектуальная смена, а человеческая, бытовая, население не хотело жить так, как оно жило в советское время, оно стремилось к принципиальному улучшению жизни, и не после смерти, при коммунизме, а сегодня. По сути, население поддерживало перестройку еще до ее объявления. И, во-вторых, по предлагаемой модели нельзя различить того, что в реальности существует не только «обман», но и конкуренция интеллектуальных подходов, поскольку любое принятие другой модели она заранее объявляет искусственной.Холодные информационные войныНо, в принципе, русофобия-россиефобия важная тема, поскольку она является системным компонентом, удерживающим на себе всю структуру российской пропаганды.Это хорошо работающая модель защиты от окружения врагов, которая работала в советское время. Россия включает ее и сегодня: «Цивилизационная составляющая понятия «россиефобия» не лишена проблем. Хоть Минкульт и поясняет, что «актуально видеть различие антикоммунизма во времена СССР и россиефобии», по сути дела, разделение русо- и россиефобий воспроизводит идеологемы холодной войны, позволявшие сочувственно относиться к простому народу из враждебного лагеря и ненавидеть капиталистическую или советскую систему, угнетающую этот народ. Иными словами, в рамках концепции россиефобии предполагается, что иностранцы борются не с русскими, а с русской системой, а мы соответственно противостоим не «пиндосам», а их дурацкой цивилизации, предлагая взамен свой альтернативный русский мир. В каком-то смысле это даже окультуривает полемику, стремительно нисходившую на уровень площадной этнической брани».На этом фоне уже не выглядят странными рассуждения о наступившей второй холодной войне. Особенно жестко она затрагивает виртуальное пространство, поскольку оно имеет возможность как угодно далеко отдаляться от реальности.Интернет создал серьезную проблему, которую Россия пока решает с помощью того, что можно назвать «тролле-контролем», когда профессионально управляемая индустрия троллей изображает из себя любителей, реагирующих индивидуально. Но нынешние методы позволяют отслеживать подобные информационные волны, доказывая тем самым их индустриальный, а не индивидуальный характер.Социолог Волков не исключает и будущее решение проблемы по китайскому варианту: «Достаточно вспомнить огромное количество троллей, наводнивших несколько лет назад Рунет. Но сейчас у государства меньше денег, и становится сложнее поддерживать прежний уровень. Я думаю, что схема, как контролировать интернет и доминировать в этом пространстве, так и не выработана. Все зависит от того, на что готовы пойти российские элиты и какую цену готовы заплатить. Еще лет пять-шесть назад специалисты говорили, что в России все готово для того, чтобы применить вариант блокировки интернета по китайскому сценарию. Так что если прижмет, не исключено и такое развитие событий». И такое «радостное» развитие событий несомненно ожидает многие страны мира.Фейсбук и «усилители лжи» (1)Фейсбук использует термин «усилители лжи» для описания роли фейков. И это хорошее обозначение, так как без него мы как-то теряем понимание того, почему фейки столь частотны. Такое усиление негативности, создаваемое фейками, вырастает из трех возможных целей:
- продвижение конкретной причины или проблемы, для чего используются дезинформация, мемы и фальшивые новости,
- создание недоверия к политическим институтам, что может реализовываться и вне конкретных проблем,
- распространение беспорядка, примером чего может быть внесение недоверия между разными группами.
Понятно, что возникновение такого сильного усилителя, как Фейсбук, должно было привести не только к позитивному, но и к негативному использованию, например, он стал облегченным вариантом распространения слухов, что было нелегкой задачей в эпоху печатных медиа. Тогда действовала лишь устная форма распространения, а она носит исключительно индивидуальный характер передачи.- фейсбук как смыслогенератор
Фейсбук еще и является колоссальным полем генерации смыслов для смыслоконструирования, которое выполняется в Украине на протяжении последних 5 лет по всему спектру общественно-значимых вопросов на "Простір злагоди"
Смысловые войныВсе это принципиальное столкновение смыслов, а не информации. Отдельная информация играет роль только тогда, когда она соответствует или не соответствует продвигаемым и защищаемым смыслам. За всем этим стоит смысловая война, поскольку информация фейка вступает в противоречие с имеющимся смыслом. В принципе, все воюют при помощи информации, текстов, нарративов. Но их отличает то, что в рамках них создаются и удерживаются смыслы, которые и направлены на поддержку или разрушение имеющейся модели мира. Вспомним, какими жесткими и жестокими были религиозные войны прошлых веков и идеологические войны XX столетия. Именно защита своей идеологии, то есть своих смыслов, создает закрытые тоталитарные государства в довоенный период. После накопления сил они начинают продвигать свою идеологию на чужие территории с помощью танков.Смыслы всегда готовы объединиться хоть с танками, когда хотят перейти к соседям. Это похоже на мнение британских военных о необходимости объединения двух ключевых понятий влияния и маневра в единое целое [Alderson A. Influence, the indirect approach and manoeuvre // RUSI Journal. — 2012. — Vol. 157. —N 1]. А британская модель известна своей практичностью, поскольку она ориентирована на конкретную цель — изменение поведения (см., например, работы тут и тут). Изменение же поведения базируется на хорошем знании своей целевой аудитории, где важны четыре фактора:- точное знание оптимальной целевой аудитории,
- измерение подверженности этой аудитории влиянию,
- определение лучших процессов влияния на аудиторию,
- производство и размещение триггеров для эффективного и измеряемого изменения поведения аудитории.
Выведение смыслов (11)Российская модель имеет в своей основе так называемое рефлексивное управление противником. То есть это многостороннее управление восприятием, что показала аннексия Крыма, когда в первые три дня была возможность помешать действиям России, но политическое и военное руководство не решилось на это.Томас говорит о российской модели, что она является комбинацией пропаганды, обмана и намерения дестабилизировать страны-противники [Thomas T. Russia’s 21st century information war: Working to undermine and destabilize populations // Defence Strategic Communications. — 2015. — Vol. 1. — I. 1]. Следует добавить и то, что на постсоветской аудитории при работе с массовым сознанием населения Россия опирается и на советские смыслы, поскольку они активно там присутствуют.Смыслы нелегко приходят и так же нелегко уходят, когда наступает их время отойти перед в сторону новыми смыслами. Смыслы проявляют особую силу в связке с теми людьми или книгами, которые наиболее ярко их выразили. Каждый великий человек входит в память человечества вместе со своим смыслом, например, Махатма Ганди и ненасильственное сопротивление или Гарриет Бичер-Стоу с «Хижиной дяди Тома» и осуждением рабства.Христианство пришло с новыми смыслами, которые оказались сильнее смыслов языческих. Кстати, в этом случае нельзя сказать, что информация христианства оказалась сильнее, это были именно смыслы. Это еще одно подтверждение отличия войны информационной от войны смысловой. Информация может быть совершенно нейтральной по отношению к чужой модели мира, смыслы —никогда.Cоветский Союз мог удерживать свои смыслы только за счет закрытости, цензуры и прошлых репрессий, которые хранятся в памяти каждого по сегодняшний день. Есть такая закономерность, что смыслы, введенные с помощью травмы, могут быть выведены с только помощью другой травмы.Советские смыслы действуют и сегодня. Гусейнов объясняет это отсутствием десоветизации: «Не было осмысления советского опыта, изучения его как «иностранного», и он остался своим. И оказался питательной средой для новых идеологических эмбрионов, которые оживились — как в «Роковых яйцах» Булгакова. Но нет того мороза, от которого они бы перемерли» (см. также нашу статью о том как строилась денацификация).- травма нанесенная с невозможностью жизни закрепится в генах
Gena Romankov не только хранились,но и хранятся.Это про травмы. Ибо травма нанесенная с невозможностью жизни, будет передаваться из поколения в поколение, и закрепится в гене сильней чем хорошая музыка и релакс. Ибо это несет возможность выживания роду...в отличие положительного опыта. собственно повторение травматического опыта, это физическая попытка переосмыслить и избавиться от травмы.Как быДо тех пока человек или общество,тем или иным путем не переосмыслит травму,она его все время будоражит и отнимает силы для реальной жизни.
- низкокачественные иллюзии нужно "выбивать травмой"
Вадим Дубински Принятие смыслов особой, или группой, или большой группой... можно поощрять. Можно поощрять замену смыслов, переводя от иллюзий низкого качества к более "продвинутым" иллюзиям. А вот, низкокачественные иллюзии из общественного сознания нужно "выбивать травмой" - т.е. насильно.Примеры:
- денацификация гитлеровской Германии победившими США после окончния Второй Мировой Войны;
- деимпериализация Японии победившими США после Второй Мировой Войны.
Замечательно "принудили", до сих пор результат держится и результат положительный. Хотя, на примере Германии, видно, что уход США из Германии 27 лет назад - сразу же вернул ее на позиции нео-империализма и нео-гегемона для Европы. - от теории до узнавания манипуляции — пропасть
Только вот беда, от самой такой прекрасной теории до практического «узнавания» манипуляции, вредоносных дискурсов и прочего – просто пропасть, потому что это очень тонкие комплексные манипуляции, без соц. инженерной тренировки здесь никак не обойтись.Дьявол — в деталях.
- существует психотерапия травмы
Aleksey Grebenev "Хорошая музыка и релакс" + все формы передачи информации через искусство может стимулировать психотерапию травмы через рефлексию эммоций и/или действий. Полученный результат (особенно повторяющийся) в виде положительного опыта или инсайта закрепиться в нейронной сети человека и, при условии дальнейшего развития, может привести к мутации на генном уровне уже в первом поколении (если верить психофизиологии).Если взять традиционные украинские песни, то можно четко отследить рефлексию родовых травм и их последствия. При этом, в них обозначенна не только причинно-следственная связь полученной травмы, но (иногда) и алгоритм поведения в стрессовой ситуации - "Заманили" Джамала.Gena Romankov Aleksey Grebenev релакс накладывается ,а не вытесняет.вытесняет лишь реальное положительное разрешение травмы. Что требует ее нового переживания, в реальной(жизни) или в виртуальной у психолога форме. Для всего народа найти психологов невозможно, потому и повторяются войны и конфликты с соседями, на протяжении тысячелетий.Dmytro Dushkevych Работает только по любви! ))
- существует и нетравматичное смыслоконструирование
Нет такой закономерности, что смыслы, введенные с помощью травмы, могут быть выведены с помощью другой травмы. Иначе нужно признать, что смыслы у индивида или у коллектива устанавливаются надолго как доминирующие и важные исключительно путем эмоционального принуждения, а это не так.У индивида так или иначе существует собственная или используемая со стороны рефлексия. У общества же существуют интеллектуалы, обязанные постоянно осуществлять смысловую реконструкцию и смысловое конструирование для общества. Поэтому хоть смысловой уровень управления общества и является самым скрытым и загадочным, он не обязательно должен быть травматичен.Другое дело, что бывают общества (как вот Россия или даже Украина) привычные к коллективным травмам. Однако я утверждаю, что нетравматичное и в то же время эффективное в социальном плане смыслоконструирование существует.
- качество смыслоконструирования зависит от деталей и метода
Вадим Дубински Качество процесса конструирования и самой конечной конструкции зависит от самих элементарных деталей и применимого к ним метода сборки.Будет Сергей Дацюк читать на англ.языке Европейскую литературу 18-20 в.в. , и на этой основе "конструировть" - в результате получится условное "LEGO". А если и дальше будет пользоваться "великой русской макулатурой" - всегда будет получаться или "сталинский пулемет" , или брежневский "Сделай сам".
- качество смыслоконструирования зависит от деталей и метода
- духовная культура вытесняет травмы
Юрий Макогонюк Не травма порождает новые смыслы, а способность на противостоянии им отражать здоровую рефлексию. Это и есть показатель духовной зрелости личности, позволяющей нам выходить за рамки обыденности и, расширяя возможности своего организма, привносить в этот мир нечто новое.Когда же личность не обладает достаточным опытом болевых ощущений, то все её смыслы будут вращаться только в том водовороте понимания, что привито ей в школе и прочитано в книжках. По крайней мере, мужику без травм, но с образованием до здоровой рефлексии, как до Киева рачки. Тоже относится и к обществу.И не столько раны нас травмируют, сколько неспособность общественных лидеров сформировать на основе своего же духовного опыта уже более зрелую духовную культуру сообщества и обогатить себя новыми знаниями.
- смыслы заимствуются, а когнитивное оружие — нет
Елена Фомина смыслы заимствуются, в то время как когнитивное оружие не является ни средством, ни инструментом заимствования.
- Конструируются только значения, а смыслы - обнаруживаются
Aleksander Pelin Конструируются только значения, а смыслы - обнаруживаются. Помочь увидеть новые смыслы - удел юмористов, а не когнитивистов.Сергей Дацюк Ну это очень старый спор - откуда берутся смыслы. Бенно Хюбнер в книге «Смысл в бес-СМЫСЛЕННОЕ время» проводит различение гетерономных и автономных смыслов.
- Гетерономные смыслы — это внешние для нас смыслы, которые мы выбираем из того культурного богатства, к которому имеем возможность приобщиться.
- Автономные смыслы — это смыслы, которые мы создаем сами, внутри себя как ответ на вопросы, вызовы и проблемы своей жизни.
- в обществе протекают разные процессы
У каждого человека своя степень травмирования и своя возможность разума подниматься над эмоциями и инстинктами.Поэтому утверждение не носит абсолютного характера — в обществе протекают процессы с разной направленностью (в том числе с противоположной) и разной интенсивности.
- наступать в смысловой войне
Почему-то в информационной и смысловой войне мы гораздо больше сил уделяем ЗАЩИТЕ, вот и здесь — главный вопрос о ВЫВЕДЕНИИ вредных смыслов, что крайне трудно.Альтернативой является НАСТУПЛЕНИЕ — вводить свои мощные смыслы и оставить в покое введенные. Так идея мобильной связи НЕ БОРОЛАСЬ со связью проводной — просто выдала продукт БОЛЕЕ ПРИВЛЕКАТЕЛЬНЫЙ.
- травма не касается будущего
Травма действует в повторяющихся ситуациях и мало касается будущего, где ситуации в корне другие.
Роль и аспекты смыслов (1)Смыслы идут впереди действий. Сначала большевики запустили смыслы, за которыми последовала революция 1917 года. Подобная ситуация наблюдается и в случае цветных революций. Новые смыслы всегда опасны для власти, поскольку они не вписываются в имеющеюся модель мира. В результате активное меньшинство может побеждать пассивное большинство. Но это активное меньшинство является производителем новых смыслов, а большинство может только потреблять их (см. об иных аспектах роли меньшинств в статье Талеба, а Талеб присутствует среди авторов списка книг, составленного Бэнноном, главным интеллектуалом Белого дома).Смыслы сильны тем, что легко переводятся в нарративные формы. Литература, кино, искусство являются генераторами смыслов для населения. Смыслы задают цели информационной войны. Война смысловая является стратегической с этой точки зрения, в то время как война информационная носит тактический характер (см. о разных аспектах смысловых войн и их отличиях от войн информационных в наших работах тут, тут, тут, тут, тут, тут, тут, тут, тут и тут).Парадоксальным образом приход новых смыслов меняет не только настоящее и будущее, но даже прошлое, поскольку с их помощью в прошлом мы видим совсем иные фигуры и события, чем те, которые были видны нам с помощью старых смыслов.- Смыслы сильны привязкой к целенаправленным действиям
Юрий Макогонюк :) «Смыслы сильны тем», что они привязаны к целенаправленным действиям, могут противодействовать смыслам иным и способны отражаться на культуре сообщества.А если действия нет, либо по каким-то причинам наши действия проявиться не могут, то все рождаемые нами смыслы пишутся вилами по воде. Вроде и красиво, а проку никакого. В том и слабость нашей философии в сравнении с теми же россиянами, которые, может, не столь и умны, но более пробивные и деятельны. :(
Обсуждение см. в разделах - Проблема не з полiтичною волею. Сергій Дацюк
Проблема не з полiтичною волеюНа що у правлячего класу немає політичної воліПовсюдно усвідомлюється глухий кут, у який потрапила нині Україна. Але в цьому усвідомленні дуже важливо розуміти, з якою саме проблемою всі ми маємо справу.Дуже часто доводиться чути, що наша найбільша проблема то відсутність політичної волі.І коли ми говоримо, що немає політичної волі, то перш за все ми маємо на увазі, що цієї волі немає у політикуму, у політичного класу, у правлячого класу.На що саме немає політичної волі?Немає політичної волі, щоб створити потужну армію і відвоювати Донбас та Крим. Немає політичної волі, щоб вийти з Мінського процесу та ізолювати Донбас, не зважаючи на будь-яку критику Європи, зосередившись на соціально-економічній війні з Росією. Немає політичної волі, щоб довершити люстрацію, зокрема в правових структурах. Немає політичної волі, щоб довести реформи до кінця. Немає політичної волі, щоб здійснити деолігархізацію. Немає політичної волі, щоб запустити конституційну реформу від громади. Немає політичної волі, щоб відважитися на соціальні інновації.На що у правлячего класу є політична воляАле чи означає це, що політичної волі у правлячого класу немає взагалі?Ні, не означає.Уявіть собі, яку політичну волю потрібно мати, щоб каналізувати соціальну енергію двох поспіль революцій з доволі активною громадою. Уявіть, яка політична воля потрібна для того, щоб вже другий раз після чергової революції обернути кругову поруку правлячого класу проти волі громади, щоб ніхто зі знакових представників правлячого класу не зазнав жодного покарання. Тільки спробуйте уявити, яке низьке нахабство і яку мерзотну волю потрібно мати, щоб торгувати на втрачених територіях країни і щоб наживатися на війні. Уявіть собі який вольовий фанатизм потрібно мати, щоб перетворити боротьбу з корупцією на процес її концентрації. Просто лише спробуйте уявити собі, яку сильну волю потрібно мати, щоб вдавати солідарність з власною громадою, войовничість до Росії і при цьому продовжувати плекати власний бізнес і збагачуватися на монополізмі інфраструктурних послуг. Уявіть собі яку залізну волю потрібно мати, щоб іти наперекір недовірі всієї громади і продовжувати чіплятися за владу навіть тоді, коли громада волає "ганьба".Тому не з політичною волею у нас проблема.У нас зараз проблема з волею громадиУ нас зараз проблема з волею громади, яка стомилась від скоропадщини і боїться петлюрівщини. Влада знайшла слабке місце громади – вона лякає її петлюрівщиною.Проблема в тому, що громада все ще не вірить у свою здатність до самоорганізації. Громада не вірить в те, що здійснену нею на Майдані мережеву самоорганізацію вона може розповсюдити по всій країні.Зараз відбувається конкуренція воль – волі правлячого класу і волі громади.Всі медіаресурси, організаційні та навіть ресурси креативного класу правлячий клас спрямовує на те, щоб паралізувати волю громади.Тому у нас проблема не з політичною волею, яка у правлячого класу є, але спрямована не в той бік. У нас проблема з волею громади, яка спрямована у потрібний бік, але слабка, розпорошена і живиться в основному низькою енергією підозри, ненависті та націоналістичного реваншу.Самоорганізовану, позитивну, інтегровану через громадянську ідентичність і спрямовану на перспективу волю громади неможливо розбудити лише раціональним чином. Це можуть зробити публічні інтелектуали, які не захотіли ввійти до креативного класу, щиросердні митці, моральні авторитети та мудрі від народження активні громадяни.Але вони теж в розпачі.Потрібно розбудити побудників, щоб вони розбудили нас. Таке от замкнене коло.
- ще одна складова — жорстока фінансова криза
Вадим Дубински "Це можуть зробити публічні інтелектуали, які не захотіли ввійти до креативного класу, щиросердні митці, моральні авторитети та мудрі від народження активні громадяни". Так, але це лише одна зі складових. Насправді, заміна і знищення примітивного і брутального існуючого політ.класу відбудеться (як завжди) у результаті швидкої та дуже жорстокої фінансової кризи. Бо 10%-15% мешкаючих в Україні справжніх Громадян України здатні усвідомити наслідки "панування" старої "кучмовщини" разом з новою "кучмовщиною". А "населення" , те, що по ціні 2 кіло грЕчки на рило - поки не почне здихати від безгрошів'я - буде дивитися по ТВ виступи порошенка та "гімнастику" порошенчихи.Пане Дацюк, для повалення будь-якого "режиму" - достатньо волі та зусиль 3%-5%.
- ми на порозі фінансової кризи
Вадим Дубински А те , що ми на порозі фінансової кризи - вже відомо. Грошей на розкрадання від США , МВФ, ВБ ... більше нема і не буде. А шоколадна банда переганяє накрадене в готівку. Які ще потрібні ознаки?
- воля політикуму спрямована на збереження системи
Zhanna Levchik Сьогоднішня влада прикладає всю волю та зусилля на дискредитацію Майдану, для того щоб на майбутніх виборах до влади прийшли риги. Їх влаштовувала система і нічого змінювати вони не будуть. Після приходу ригів до влади вони нічого не втрачають, бо нікого не садили, а те що там відібрали-«деолігархізували» так у них так прийнято – хто при владі той гребе. І поки прогресивні сили не візьмуть організацію зламу системи в свої руки, як під час Майдану та на початку війни, дискредитація буде продовжуватись
- популісти грають на питанні ринку землі
Natalia Pfeiffer Давайте розберемо по суті сказане тут. Люди, які працюють і самореалізовуються, хіба не є тією рушійною силою, яка змінює країну? Чи тільки проплачені активісти – рушійна сила. Серед активістів одиниці розумні і дієві люди, всі інші присмоктались до їхньої слави. Оперувань фактами теж немає, тільки голі обвинувачення. Щоб будувати сильну армію і відновлювати економіку потрібні інвестиції, а це вільний ринок землі, легкість ведення бізнесу і енергоефективність. Саме юля і інші ляшки грають на популізмі, начебто землею торгувати ще не час і тд. І кожен раз змінювати щось не час. Всі найближчі країни – Польща, Литва, Латвія, Естонія і навіть Росія має вільний ринок землі. І тільки Білорусь і Україну Росія тримає за хвіст, щоб по-перше більше інвестували в неї, по-друге, щоб ослабляти ці дві країни. Можна хоч мільйон раз звинувачувати владу, але гроші від того не з'являться, бо їх нема з чого брати.Gena Romankov про землю.Скажите куда делись индейцы америки после ее продажи,за бусы?И бусы то были не завезенные а сделанные из ихних материалов.У местных же крестьян(индейцев)изъяли платежные средства и вынудили жить в кредит все 25 лет,не считая те 70 за которые вообще изымали продукт труда без какого либо возмещения.Natalia Pfeiffer Gena Romankov правильно, відсталі народи зникають і ви хочете бути відсталим народом, продовжуйте в тому ж напрямку
- не ту кров пролив Майдан
Zacharij Kopystenśkyj Вся біда в тому, що на Майдані пролилася свята кров Небесної Сотні, а мала б пролитися чорна кров пекельної сотні з правлячого класу. Правлячий клас мав бути паралізованим від жаху і відмовитися від політичної волі до влади і фінансових ресурсів зарадизбереження фізичного життя. Тільки так завжди в історії відбувався злам політичної волі до спротиву правлячої верхівки. Подобається це комусь чи ні, але інакше революція не може досягти успіху. Інакше громадянському суспільству доведеться десятиріччями вести довгу і виснажливу боротьбу за еволюційні зміни, докладати максимум зусилль і жертв задля досягнення мінімальних цілей. Ця кричуща невідповідність громадянських жертв та надзусилль з одного боку та мізерність, косметичність результатів - з іншого, гірша за фізичне знищення громадян, бо сіє зневіру і паралізує волю до змін у країні, унеможливлює фундаментальні реформи в інтересах всього суспільства...
- у активістів брак філософських і соціологічних знань
У вирішенні ТЕОРЕТИЧНИХ питань команди, що напрацювали певні пропозиції, сподіваються продати свої інтелектуальні продукти: як не за грубі гроші, так за посади та преференції в майбутній владі.На жаль, «продавці», внаслідок дефіциту соціологічних знань, не знають, що сьогодні Україна ще НЕ МАЄ відповідного «покупця»: НЕЗАЛЕЖНОЇ координованої масової структури. Відповідно, до своїх Дорожніх карт не включають ініціативу і технологію формування «споживача інтелектуального продукту». Не кажучи про інші методологічні недоліки проектів.Спроби деяких спільнот візіонерів створити масову структуру на основі СВОЇХ концептів (наприклад Нова Країна, Україна – це Я) залишаються не реалізованими. Головна причина в більшості випадків – фактична закритість і непрозорість цих процесів, що свідчить про їхню очевидну безперспективність в країні, яка вражена вірусом НЕДОВІРИ.Усвідомити, що саме недовіра є КЛЮЧОВОЮ проблемою консолідації громадянського суспільства, більшості активістів заважає брак філософських і соціологічних знань. Проваливши один проект, вони знову і знову починають наступні, йдуть по 3-4 колу, наступаючи на ті самі граблі. Можливо, дехто з них просто заробляє засоби існування на безперервному і безплідному творення проектів за принципом: результат – ніщо, головне - процес. Якщо їм багато років хтось платить за цей безглуздий «процес», комусь це очевидно вигідно?Олександр Тертичний Коло замкнене для тих, хто не побачив ЩЕ, як його пропонують розімкнути:https://www.facebook.com/groups/1298823296811280/?ref=bookmarks
- громада не усвідомлює те що відбувається
Oleksandr Dobrovolskyi Повна згода з дописом, проблема ще в тому що громада не усвідомлює те що відбувається і достукатись важко.Gena Romankov перед словом Громада,треба ставити ОБІБРАНА СВОЇМИ Громада,починаючи з ЛазаренкаOleksandr Dobrovolskyi Так і є.
- ВР не проголосувала за санкції проти Януковича
Gena Romankov 18 травня Верховній Раді не вистачило голосів, щоб проголосувати за проект постанови, якою пропонувалося РНБО ввести санкції проти Віктора Януковича та його оточення.
- изолировать Донбас — плохое решение
Александр Шен А какой смысл блокировать 3,5 млн. граждан Украины на Донбассе, если главные предатели все равно сидят в другом месте? Попробуйте заблокировать Киев - больше шансов, что что-то действительно изменится.Olga Zugma И ведь даже автор сам пишет об этом в статье - то есть, вроде бы, понимает суть проблемы - но все равно рвется "изолировать Донбасс".Александр Шен Во-во. Если проблема оккупации Донбасса возникла как прямое следствие качества украинской власти, то это не значит, что верно обратное - будто на качество этой власти можно повлиять, делая гадости населению оккупированных районов.Ольга Магафурова Кто-бы автора изолировал?
- навчатися НЕ БАЖАЮТЬ
Олександр Гнєдаш Так, "розбудити побудників" та навчити вчителів, але не ті не інші ні прокидатися, ні навчатися НЕ БАЖАЮТЬ, бо вони вже давно і "доктори" і "професори" і навіть "академіки" і їм так солодко "почивати на лаврах". А вчитися тож сама важка робота.
- вибудувати підмурки МИНУЛОЇ УКРАЇНИ
Andrii Molchan Вадим Дубински Україна, як держава, це пам'ятник українському етносу, народу, нації. І у нас період національного ренесансу, а не постсовєтського модернізму. Ми маємо вирішувати , паралельно, дуже багато завдань, якісь із них не вписуються в світові тренди, але ми повинні відновити, укріпити, вибудувати підмурки МИНУЛОЇ УКРАЇНИ. Так сталося, це постколоніальний стан речей. Пан Дацюк, демонізуючи націоналістичний реванш, пропонує розбудовувати АМЕРИКУ, а ІНДЄЙЦІ, якось розсмокчуться по резерваціях. Вони ж тупі націоналісти. Він має право будити свій крєатівний клас, але не можна розбудити тих, хто не спить, а чекає, яку шапку вдягти.Вадим Дубински Andrii Molchan Пане, переконувати Вас не маю потреби. Бо Ви самі побачите свої помилки. Останні 400 років для України були історією поневолення, та існування в лапотній "імперії". З короткими періодами повстань. І Ваші знання про Український Націоналізм - хибні. Досить того, що Богдан Зиновій Хмельницький - етнічний пОляк. І якщо Держава Україна - то пам'ятник , а не одна з Країн Світу - то лишилось всім нам померти, та лягти під той "пам'ятник".Andrii Molchan Вадим Дубински Пане, ваші узагальнення та класифікація моїх уявлень про націоналізм мене тривожать. Етнічність українців мене не дуже обходить. Так, ДЕРЖАВА УКРАЇНА, то є пам'ятник українському народові, його прагненням, досягненням. Так, як Франція французького, Британія об'єднаних британців. І перестаньте зваблювати людей своєю могилою, коли туди збираєтеся. Особливо, ваші нікрофільські посили виглядають паскудно на фоні смертей українських синів у Донбасі. Вони, всього навсього, померли за одну із країн світу, по вашому,так сі стало.
- Украину продали
Gena Romankov Украина на месте.Но ее просто продали.За $,как всю историю продавали. И продолжают продавать.Свою же валюту не создать ни удержать не могут.все заглядывают в рот черт его знает кому.ТО амерам,то европе то у россии сапоги лижут.Безбатченки и безхатченки.И таких же сунут во власть.А "дураки" гибнут ни за что.
- замість політичної еліти мародери
Оксана Петренко Валити бандитські режими українці вже добре навчилися, а як змінити олігархичну систему - для цього потрібна політична еліта, а замісь цього ми маємо мародерський правлячий клас.
- нема волі у жлоб-еліти, є воля клептократів
Максим Асгард Тут хоча б зібрати творчий інтелект, об'єднати колективний розум, щоб приборкати збочену волю. Яка воля може бути у жлоб-еліти? Тільки збочена,- в задоволенні надмірних егоїстичних прагнень, в змаганні хизуванням награбованим.Це і є воля клептократів. Чому наші браві демократи у вишиванках ніколи не звертають увагу на історію та наслідки олігархізації, монополізму, утворення неофеодалізму, як на глибинні суспільно-економічні причини трагедії Украіни? Невже ще раз потрібно доводити, що ПРИРОДУ (менталітет) злодіїв, які грабують не можна змінити? У корупціонерів, як і в олігархів, одна мета - вкрав, вивів капітал в офшор,зарубіжні активи, і хизуйся награбованим.Вони отримують "кайф" від глибокого матеріального розшарування людей у суспільстві. Де ж тут "СОЗИДАНИЕ"? Це порочне коло: олігархи та вдада клептократів вкрали та гадають, що в них справедливо можуть відібрати. Так вони ще більше крадуть! Непокаране зло подвоюється. Може ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО прискорить їх очікування? Як ви гадаєте?
- правильный путь — только через экономику
Валентин Федорчук Ну просто обращение Ленина к дореволюционной интеллигенции. Парвус купился. И сделал 1905 год. К власти пришли/остались теже. Тогда Ленин нанял бандитов/титушек напечатал фальшивых денег. Разрушил экономику и финансы, сдал Украину, Россию вверг в голод(21год). И все получилось. Сергей это ошибочный путь.Только через экономику. Только новый тип предприятия #лок_эконПавел Гурник А хто саме повинний то робити ? Може - та сама "позитивно-активна" частина громади,яка і не має на цей час достатньої для того енергії, "політичної волі" ?Валентин Федорчук Предприниматели70% экономики в тени. Активная часть громады смотрит в рот умирающим олигархам
- провести економічну амністію населення
Gena Romankov Необхідно терміново повернутись до приватизації державного майна 1995 року, визнати, що саме після 1994 року почалось зубожіння і грабування України, провести економічну амністію населенню, через списання боргів перед державою(олігархами), які викрали майно держави і утворили свій клуб зі статками більшими, ніж зовнішні і внутрішні борги України! Повернути громадянам іх грошові і майнові заощадженя.
- стараться уменьшить число жертв
Умбро Алекс Не идти на поводу "минутной слабости"... и вместе с тем,одновременно-синхронно, не противиться неизбежному, а предвидеть его, и аккуратно способствовать его наступлению, дабы оно наступило вовремя, а не позже, и тем самым избежать большего количества жертв.Кто сказал? Талейран.
- необхідна креативно-показова організація
Павел Гурник Є "конструкція" громад, є позитивний досвід самоорганізації на Майдані і опісля. Та це - в не дуже великій кількості найбільш активних позитивно.В "широкого ж загалу" громадян України нема не тільки розуміння можливостей розвитку - більше - нема мотивацій навіть до зміни способів "виживання".Дацюк правий - раціональні доводи не діють - необхідна креативно-показова організація. Та хто міг би, повинен би цим займатися ? Ті - які і не мають в більшості "політичної волі" на створення такої мотивації - "позитивно активні". Натомість - "внутрішня еміграція" і / або деградації до патерналізму з патріотичним "окрасом" ...
- интеллектуалам надо идти в громаду
Gena Romankov Вся беда "записных интиликтуалов" в ошибочном представлении,что прийдя к власти,или войдя во власть,они будут действовать иначе.Идите в Громаду,давайте там прикладывайте свои усилия.и дай б...,что бы они там реализовались.А пист@ть не мешки ворочать.
- кто у нас моральные авторитеты
моральные авторитеты) огласите весь список, пжалуйста), и вы, читая коменты, узнаете о них много нового)какие могут быть моральные авторитеты в обществе, в котором целенаправленно убивают мораль? Какое моральное общество стало бы терпеть при власти брехунов и воров?
- що за пробудженням?
Ivan Box "...Самоорганізовану, позитивну, інтегровану через громадянську ідентичність і спрямовану на перспективу волю громади неможливо розбудити лише раціональним чином. Це можуть зробити публічні інтелектуали...". розбудити може й можуть, але далі що? вічне безсоння? пошук пошуків чи то пак "будіння побудників"? хіба крім мети - "пробудження" іншої не видно на горизонті чи за ним? н'ай який цей потенціал величезний аж до невичерпного, але він тьмяніє перед будь-яким мізерним але реалізованим. біда з цими "пошуками", бо вкраїнці настільки монументальна нація, що не погодиться на щось менше чим як на "вічні". припиняю сприймати дописи пана філософа як такі, що направлені на вирішення, а не на заговорювання, доки він не сформулює кроки реалізації власної відповідальності (за пробудження, спання чи біг по колу. байдуже), озвучить коли вона настане та в який спосіб. і головне яким чином кожен з "пересічних" може знайти власний шматок реалізації відповідальності на шляху філософа. можливо таким чином народиться той вплив на який всі "заслуговують"
- Історія успіху Південної Кореї
Максим Асгард Історія успіху Південної Кореї почалася з арешту більшості великих бізнесменів. Ні, у них не віджали бізнес — з ними провели виховну бесіду. Після військового перевороту новий президент і генерал Пак Чан Хі проголосив, що дні «ліберальних аристократів» — кланових капіталістів, котрі купували протекцію в уряду й натомість нічого робили для своєї країни, злічені. Він вимагав від арештованих інвестувати у промисловість своєї країни».Кореєю керували військові, і вони по-своєму говорили з бізнесом.Кому і яким бізнесом займатися, регулювалося видачею ліцензій.У ті часи корпорації, яка зараз називається LG, чиновник із відомства, яке відповідало за розвиток промисловості, запропонував купити в німців технологію виготовлення кабелів (держава давала кредит) і налагодити їх випуск на експорт. Керівник компанії відмовився, посилаючись на те, що не має досвіду в цьому бізнесі. Його посадили на два тижні. Після цього технологію купили і почали експорт кабелів.http://texty.org.ua/.../Chomu_Aziji_vdalosa_knyga_pro_te_jak
- Дацюк валит совкову ідеологію
Вадим Дубински Пане, дарма Ви на Сергія Дацюка. Він, на своєму місці, і на своєму "фронті", майже самітньо, робить важливу справу. Це тільки здається "балачками". Насправді, не без помилок, він "валить" ту совкову та уересерівську ідеологію. Якою досі живе "населення" України.
- Воля громади скута такою ж жагою до збагачення
Воля громади скута такою ж жагою до збагачення, матеріального добробуту як і правляча верхівка.Саме тому високі енергії ідей націоналізму, національного солідаризму не знаходять підтримки у суспільстві.Люди, які думають щодня про виживання або збільшення статків хоч і мають величезну прірву в доходах, але перебувають у полоні матеріалістичного світу. Люципер майже поглинув їх душі. І нема значення це влада з мільйонними статками чи прості люди на межі виживання, або креативний та середній клас.
- Наскільки можливим є перехід до авторитаризму?
Сучасні послідовники Драгоманова, Винниченка, Грушевського, Коцюбинського, Скрипника суттєво відрізняються від послідовників Скоропадського, Петлюри.Петлюра, Скоропадський значно ближчі один до одного ніж соціалісти, комуністи, ліберали.Наскільки можливим є перехід українського суспільства від демократії до авторитаризму?
- расклады в этом обсуждении
Мда, разобрал комментарии:• 40% описывают то, что есть (а то никто не знает);• 40% описывают как было бы хорошо, если бы они решали, что делать;• 20% описывают как хреново не знать, что будет потомПро то, где взять волю громади или интеллектуалов (главный вопрос статьи) — НИЧЕГО.
- ВОЛЯ есть только у ДОБРОВОЛЬЦЕВ
А ВОЛЯ есть только у ДОБРОВОЛЬЦЕВ, которые делают шаг вперед и говорят "Я ГОТОВ" — берусь за дело, причем БЕЗ всяких УСЛОВИЙ (типа, если по-моему все будут делать, или 100 тыс. $ мне заплатят).И где у нас ДОБРОВОЛЬЦЫ?
- створена "Коаліція громадянської довіри "
Dmitry Polishchuk Пане Сергій. Таку організацію вже створено і ведеться робота по об"єднанню. У Гуглі перша строка за пошуком "Коаліція громадянської довіри ".
- ще одна складова — жорстока фінансова криза
- Портрет украинского "прогрессора". Vladimir Shimalsky
(краткий анализ удач и неудач гражданского строительства)Почему "лирики" плохо взаимодействуют с "физиками"? Мы попытаемся высветить одну из важный граней сложного вопроса...
- ХАРАКТЕРИСТИКИ "ПРОГРЕССОРА" СО ЗНАКОМ "+"
ХАРАКТЕРИСТИКИ "ПРОГРЕССОРА" СО ЗНАКОМ "+"
- Восприятие необходимости социально-политических трансформаций в качестве персонального призвания (а не карьерного роста);
- Высокая убежденность и готовность отстаивать свои культурно нравственные ценности перед вызовом враждебной и равнодушной среды;
- Нацеленность на самореализацию и достаточно высокая креативность;
- Способность решать (часто) сложные задачи в экстремальных пограничных условиях (противостояние на Майдане, боевые действия на Востоке)
- (Как правило) наличие высшего (часто технического) образования, позволяющее хорошо структурировать мышление;
- Способность внятно артикулировать свои и (часто) общеколлективные задачи.
- Мы намеренно не определяем характеристики, как "позитивные" или "негативные", с тем чтобы подчеркнуть наличие в любых характеристиках и их обратную сторону, часто невидимую, эдакая dark side of the moon (или продуктивная концепция "тени" у доктора К.Г.Юнга).
- ХАРАКТЕРИСТИКИ "ПРОГРЕССОРА" СО ЗНАКОМ "-"
2. ХАРАКТЕРИСТИКИ "ПРОГРЕССОРА" СО ЗНАКОМ "-"
- Отсутствие тщательно отрефлексированной стратегии. Ориентация на решение тактических задач.
- Способность (как правило) лишь к краткосрочным прорывам и мобилизационным усилиям;
- Отсутствие навыков работы в команде. Неумение (нежелание) перераспределять ответственность; (часто) конфликтный характер (я сам собi голова!) (Здесь есть гендерные различия: женщины проявляют куда больше терпения и толерантности);
- Желанию коллективных действий мешает индивидуализм, и (иногда) радикализация персональных действий;
- Отсутствие опыта управления совместными проектами (как следствие двух предыдущих пунктов);
- Неумение себя "подать", замкнутость на признании узкого круга единомышленников, друзей и коллег.
- Сложность в решении формальных, рутинных ("скучных") вопросов. Потребность быть "творцом", а не рядовым "исполнителем". (Опять гендерные различия имеют место)
Сложность задачПолучается, что на практике, важно не только победить мерзопакостного дракона, но и установить долговременную гармонию и порядок, а эта задача, которая вначале не просматривается во всех деталях - оказывается колоссальной сложности. Задача, требующая от "прогрессоров" совершенно иных качеств - таких, коими большинство революционеров никак не обладает. И проблема, похоже, не только в том, что когда приступаешь к чему-то новому и малоизвестному, это новое вдруг поворачивается к тебе такими неожиданными гранями, о которых ты и не подозревать не мог.Проблема упирается в разные психологические типы, вспомним, для простаты демонстрации, деление по-старинке на "лириков" и "физиков".- ЛИРИКИ
Если мы традиционно отнесем к "лирикам" всех мечтателей, художников, публицистов, блогеров и мыслителей - словом, всех "теоретиков", то получаем огромную армию "прогрессоров", которые отлично знают, что есть "светлое будущее" (да-да, не сомневайтесь, оно точно есть!); но, на практике, они совершенно беспомощны, ибо достижение своего идеала общественного переустройства представляется им процессом магическим, как бы самоконструирующимся... Захватывающая пылкое воображение концепция о том, что "идеи правят миром" - является для них сразу и аксиомой и способом, которые исходят из идеи, как следствия, и, став неотьемлемым приложением последней, должны как бы самм найти и направление, и"свой" правильный ход, на манер "крота истории", который отлично знает где и как ему рыть...Удивительным является факт того, что зачастую это люди с совершенно отличным друг от друга бэкграундом, с разными интересами по жизни, и даже с разными убеждениями, но их идеалы зачастую схожи - так, например, весь Мир, сначала проникся левыми идеями: "призрак бродил" не только Европе, но повсюду; зато теперь Мир видит, вероятно, свое счастье, в безграничном потреблении, но поскольку консьюмеризм практически во всем мире невозможен, некоторым странам, испытывающим "постоянные временные трудности", остается лишь жадно глядеть из кустов на то, как англосаксонские львы ( с германо-японскими львятами-родственниками, благородно вскормленными первыми) уверенно пожирают свою добычу, и, самодовольно рыкая, наслаждаются ее неторопливым перевариванием...Да, вот интересно: люди разные, но мечтают приблизительно об одном и том же.Но сейчас не об этом. А о том, что если мечты устойчивы, и продуцируются долго, то они превращаются в устойчивые мэмы, а мэмы - в цели. Но мэмы, становясь целями (прикладная телеология), автоматически никак не реализуются (см. выше) даже при страстном желании. Это только у детей так: "Что нам стоит дом построить, нарисуем - будем жить!"
- Редкие ФИЗИКИ
Реализация проекта требут чертежей, спецификаций, план-графиков, сметы расходов и множество рабочих рук! Как не вспомнить гениального Макса Вебера, утверждавшего, что капитализм победил предыдущую формацию не только потому, что увеличил обьем производства и создал новые трудовые отношения, но и потому, что впервые в истории он создал такое понятие, как смета расходов, и заложил норму прибыли в любое свое предприятие.Так вот, разбирая причины многих неудач гражданского общества в целенаправленном строительстве, следует отмечать не только бешенное сопротивление правящего класса, вцепившегося "в свое" мертвой хваткой бульдога, но еще и нестройный хор голосов, где много мечтателей-лириков, и гораздо меньше практиков-физиков. Для "лириков" оказываются неподъемными задачи по переходу от мольберта к кульману, к чертежам и сметам, к задачам по закупке стройматериалов для будущего "города Солнца", у которого должны быть не только великолепные дворцы, но еще и санузлы, подвалы и канализация... А если не будет всего этого, то и "крышу" дворцов снесет!Беда в том, что "лирики" ну никак не могут взять и превратиться в практичных и сведущих "физиков" при всем своем желании: это другие психотипы, ментальные барьеры... Есть, конечно, случаи в истории, такие, как чешский Гавел, но это все же редкость.
И что же делать? Да ничего сверхординарного: просто "лирикам" звать на помощь "физиков", делить полномочия и объединяться - одном словом, создавать гражданское общество из разнодумающих прогрессоров, где их свяжет воедино (не побоимся пафоса) высокая цель - строить новое государство, не боящееся вызовов, которые нам ставит современность. - ХАРАКТЕРИСТИКИ "ПРОГРЕССОРА" СО ЗНАКОМ "+"
- Вся история — это борьба элит? Vladimir Shimalsky
Наша "элита" может долго сидеть в "болоте"Гераклит сделал наблюдение, кое, вероятно, стало отправным пунктом развития диалектики: в одну и ту же реку нельзя войти дважды. Но мудрому греку не пришло в голову, что если в реку, и вправду, дважды не войдешь, но зато — МОЖНО СКОЛЬКО УГОДНО ВХОДИТЬ И СИДЕТЬ В БОЛОТЕ… Можно спокойно погружаться, получать теплую целительную грязевую ванну, вылазить, опять залазить — и это без малейшего риска перемен. Беда, правда, в том, что болото может оказаться топким, вдруг затянет? Но нет: когда рядом с тобою такие же «ныряльщики» — тебе ничего не грозит — если что — вытянут!Наша «элита», наше руководство, наш, так называемый, политический «истеблишмент» — может смело давать политикам других стран ценные уроки. Да что там уроки — нет, это должны быть целые курсы в престижных университетах и колледжах западных стран: как решать «свои» вопросы, заставляя работать на себя всю страну; как сказочно богатеть, не беря на себя ни малейшей ответственности за всякие там прожекты и реформы, которые остаются лишь на бумаге и в пламенных спичах — и при этом годами оставаться у власти, с радостью наблюдая за пополнением счетов! Это мастерство, высший пилотаж политика: что западным, что дальневосточным коллегам — только мечтать о таком… Иезуитская Коллегия с ее хитросплетенными приемами воздействия на умы мирян и решением поставленных задач никак до этого уровня не дотягивает: экзамены не сдаст!История как чередование элитОднако, справедливости следует заметить, что если мы заглянем хоть мимоходом в Историю, то, вероятнее всего увидим, что-то или те определения и качества элит, которые им давали очень известные ученые и политики — нашей сегодняшней доморощенной элите подходят лишь отчасти.Так Вильфредо Парето — прославившийся на столетия своим известным законом (20% к 80%, кто случайно не слышал — обязательно ознакомьтесь) — является, вероятно, и родоначальником строгой теории элит. Согласно Парето, помимо высокого индекса особых способностей, которые получают от общества «избранные», элита обладает и такими качествами, как продуктивность, склонность к энергичной деятельности (для себя, но и обществу во благо — ох…как с этим у нас пока туго!)), а также умением убеждать и, если надо, манипулировать эмоциями «масс», и даже, в случае необходимости — применять силу. Сама История, по Парето, это история постоянной смены элит, когда одни возвышаются, другие приходят в упадок, и происходит «классовая циркуляция или круговорот элит, что равносильно революции(ям)». Элита правит и направляет, в то время как остальная часть общества — лишь «приспосабливается к полученным от нее (элиты) стимулам.»«Класс, который правит, и класс которым «правят»Почти современник и соотечественник Парето — Гаэтано Моска (забавно, что по-итальянски это — Москва), продолжает эстафету, и выводит несколько унизительную для народа политическую формулу «некомпетентного большинства» — во все времена возникают только два класса (почти марксизм или неомарксизм)) — «класс, который правит, и класс которым «правят» — при этом «некомпетентное большинство» подчиняется не только и не столько реальной силе избранного меньшинства, сколько абстрактным принципам осуществления Власти». Это, кстати, абсолютная аналогия с одним суфийские учением (7-й — 8-й век нашей эры), согласно которому Мир делится на «овец» и «пастухов» — и если есть третья категория — то это только «сторожевые псы» (о, горе всем нам, мирно пасущимся на пастбищах со сладкой травою!)«Железный Закон Олигархии»Роберт Михельс — ученик Г. Моска и гениального Макса Вебера идет еще дальше: поскольку антидемократические тенденции в эволюции любой социальной системы — как уверен социолог — лежат в самой природе человека, и «человек-масса» не способен участвовать в государственном управлении — то всякая демократическая система почти с неизбежностью трансформируется в олигархическую. Михель выводит в этой связи даже (страшноватый) «Железный Закон Олигархии»…Американский политологи — К. Прюит и А. Стоун подхватывают знамя «элитарного» взгляда на Историю, и декларируют следующее:«…теория элит находится в конфликте с марксовой теорией классовой борьбы. Если «Манифест коммунистической партии» провозглашает, что история до сих пор существовавших обществ была история борьбы классов, то кредо элитистов заключается в том, что эта история была почти исключительно — историей борьбы элит. И не-элиты — лишь пассивные наблюдатели этой борьбы»Противостояние власти и народных массПозвольте перейти теперь к «некомпетентному большинству» — как их легко и без смущения окрестили отцы-основатели «теории элит».Народное недовольство — величина почти постоянная. Редко в истории наблюдалось гармоничное и мироуспокоительное единение народа с Властью. Мы можем лишь гадать о временах Перикла или Карла Великого, когда якобы реализовывался этот ускользающий от свидетельств идеал. Согласно взглядам нашего любимчика — одного из основателей философии истории (не путать с историей философии(!) — Джоанбаттиста Вико (17 век), влияние масс на вождей весьма значимо: народу со временем, путем употребления повторяющихся речевых оборотов, схожих устойчивых фраз и отдельных слов, эдаких вербальных групповых концепций, несущих мощный эмоциональный заряд, то есть, на основе некой репетитивной семантики недовольства — удается навязать свои устремления, свои сознательные или подсознательные импульсы своим вождям.Керманычи же, в свою очередь, вольны в своем выборе — либо, проникаясь этими народными чаяниями, переводят энергию масс в (благотворную конструктивную или регрессивную) трансформацию общества; либо, герметично задраив люки, продолжают гнуть прежнюю добрую линию: да куда они, типа, денутся?! (Есть, понятное дело, и обратный процесс: вожди и лидеры, хоть и манипулируют населением с помощью коммуникативных технологий, но вносят часто «полезные» (или драматические) изменения в мировозрение масс, меняя их картину мира часто до неузнаваемости в нужную для страны (!) сторону — пример Мустафы Кемаля (Ататюрка), но все это — увы, не про наших вождей).Керманычи забывают, что при определенной макроэкономической и политической конъюктуре может возникнуть не просто недовольство (которое всегда тлеет в любых сообществах), а может вырваться лавинообразная агрессивность народных масс, та самая «ярость благородная», коя «вскипает, как волна», — она, и только она генерирует мятежи, восстания, революции.Тогдашняя, четырехгодичной давности элита, во главе со своим венценосцем, счастливо строила в Украине царство уголовного Паханата, и была уверена в своих абсолютных правах на «пользование» страной.Элита ближайшего будущегоК счастью, народное недовольство — это еще и инкубатор, где вызревает социальный слой, способный не просто влиять на ход событий, но и создавать более благоприятные для общества сценарии перехода, обозревать вероятностные горизонты этих переходов, руководствуясь при этом не шкурной выгодой и корыстью, а общим благом. Это — элита ближайшего будущего.«Передовики», идущие в авангарде, эти прогрессоры стали застрельщиками нового на всей СНГшной территории политического феномена — гражданского патриотизма. Мы уже много писали об этом ранее: ни этнического, ни тем более ни националистического, а именно — гражданского, не обусловленного территорией (психо-географическая целостность) и даже не обусловленного единой культурой — а исключительно межличностной гравитацией на базе новых Ценностей. Теперь не важно ни откуда ты, ни на каком языке разговариваешь: важно то, что ты исповедуешь — «новые» ценности, ценности цивилизационные, те, которые тебе важнее всех других, те — за которые ты готов заплатить (а многие уже заплатили… такой страшной ценой!)Истинные лидеры, провоцирующие новые смыслыВероятно, наш национальный гумус — очень специфичен. Он мало плодоносен: у нас нет той элиты, которая способна — простите за банальность — «отвечать вызовам времени»…У нас нет той прослойки, получившей отличное воспитание и высокое по качеству образование, способной управлять государством в столь сложное время, причем делать это умело и эффективно, поскольку оные не просто талантливые и харизматичные профи, но и люди, обладающие главным, на наш взгляд, качеством — благородством намерений (la nobless oblige — фр.благородство обязывает). Сочетание этих качеств вело к «трансценденции и себя и обстоятельств», определяло четкий культурный код сословия, рождало некую особую метафизику ее мировоззрения — с уклоном исключительно в ценностное содержание, а именно: к высокой морали и даже жертвенности. (Один из классиков литературы писал о 19-ом веке:» Когда звучало слово «Честь!», — вокруг накалялся и звенел воздух…»)Эти люди-маяки всегда были в оппозиции к человеческой низости, демонстрировали своим личным примером жесткое сопротивлению обычному, бытовому, «подлому» состоянию своих современников. И надо отдельно заметить, что их роль в обществе — даже помимо управления — невероятно важна. Но в чем она..? Эти «метеоры, сгорающие, чтобы осветить свой век», способны поддерживать слабеющую веру в некие высшие идеалы, пестовать угнетенный дух простого народа; эти аванпосты человечества, куда оно должно еще дотянуться своими обозами — какую, в самом деле, роль они выполняют? Зачем они зовут всех, сидящих в болоте к горным высям? Какой в этом смысл?!Попробуем дать нехитрый ответ: истинные лидеры всегда провоцируют новые смыслы. И если эти смыслы благородны — они заразительны.В самом конце многотрудного сериала «Звездных войн» есть красноречивый эпизод, очерчивающий линию судьбы и спасения человечества: никому неизвестный юноша, почти мальчик, задумчиво-буколически любуется восходом солнца. Автор то ли намекает, то ли дает однозначный посыл — этот бесстрашный герой, который сразится с силами тьмы и победит их — уже рожден. Скоро пробьет его «звездный» час. Ждать не долго.Эпическое настоящее уже здесь, оно настойчиво стучится к нам в двери, нам следует лишь распахнуть их…
- покушение на архетипность элитарного
Эдуард Афонин А как насчёт "покушения на архетипность елитарного"? Могем? :)Vladimir Shimalsky Думаю, что да...надо найти время только замахнуться...
- отсутствует оценка того, что сейчас
Viktor Levchishin Як завжди: інформативно, інтелектуально. Треба відмітити делікатність: оцінка того, що маємо після Паханата, відсутня.
- ждем елитарного месию
Viktor Levchishin Уповання на появу Елітарного месії цікаве.
- в Украине отсутствует средний класс
Viktor Levchishin Давно відомо, що сучасною рушійною силою є Середній клас, а в Україні він відсутній поки що.
- мотивация на замещение элиты
Катерина Храмова Романтично, но, увы, не практично. Считаю бессмысленным апеллировать к элите. Ибо существует она только на базе основного класса. А он, мягко говоря, невзыскателен. Мотиватор он могут быть только амбиции членов основного класса на замещение элиты. Это может стать импульсом к серьезной метаморфозе массы, а как следствие повышение требований к элите, которая защищаясь, не будет иметь выбора, только меняться, реагируя на запрос снизу.Vladimir Shimalsky Апеллировать надо не к сегодняшн. элите, к «элитам», к тем кот. генерируются в процессе и революционных и коэволюциооных трансформаций. И что это за «основной класс» и что у него является «базой»?
- элита как пена над массами
Катерина Храмова Основа-все те, кто не элита) Элита в целом мне видится не как нечто константное, а в виде некой «пены» котороя рождена самой толщей морских вод, собственно, масс. Я так это визуализирую.Апеллировать нужно только к массам, как прародительницам элит
- ошибка Маркса с обобществлением собственности
Маркс прав только в одном: кто присваивает прибавочную стоимость - тот и бог. Но рецепт он дал ошибочный - полностью обобществленная собственность, что на самом деле тождественно государственному монопольному капитализму (который, естественно, гораздо хуже капитализма обыкновенного). Недалекие же "ученые", видя результат в ссср-ах, распространили частную ошибку Карла на всю теорию в целом. И теперь они читают лекции неграмотным студентам, где говорят, что классовой борьбы нет )) А студентам пофиг - у них молодость в голову бьет.
- наши олигархи - это ставленники олигархов мировых
Наша проблема (олигархократия) - это как раз и есть доказательство правоты Маркса, только наши олигархи - это ставленники олигархов мировых, которые в середине прошлого века осуществляли экоцид в Африке и Л.Америке. Теперь дошла очередь и до нас. Серьезно же относится к "ученым", берущим свою идеи о политическом устройстве из передовиц NYT просто смешно.
- откуда возмуться незашоренные пассионарии
Не факт, что в Украине успеет появиться достаточное количество новых пассионариев с новым незашоренным политэкономическим видением.
- покушение на архетипность элитарного
- Старые и новые формы протеста в России: дискуссия в «Сахаровском центре»
Видео
- заимствование из старого опыта
- заблуждения
- цель - смена режима
- вызываются невозможными условиями жизни
- мечта о выходе миллиона
- формы протестного движения
- стирание граней между онлайн и офлайн
- сетевые
- флешмобы
- смена аватарки
- количество просмотров протестного фильма
- это виртуальная толпа
- выход репортажа в топ яндекса
Протесты он-лайн,как уже существующие тренды,меняющие мировые процессы и отношения (я говорю..и.т.д.). - сетевые войны
- дизлайки
- тролли
- противодействие показывает значимость действия
- легализтский протест
- петиции
- жалобы
- обращения в суды
это нас еще ждетвыступление с требованием о своих интересах — запрос на политическое представительствоМассовые судебные иски по отстаиванию конкретных нарушенных прав, судебные процессы по неуплате налогов за имущество олигархов и чиновников.Трудовые протесты с требованием повышения зарплат и защиты трудовых прав, отраслевые забастовки....и т.д.Запросы на справедливое распределение ресурсов,повышение социальных стандартов,сохранение общественных благ -сегодня очень высок.
- потребность в новых формах протеста
Пропаганда пассивности и философия отчаяния, внушаемая властью,нуждается в новых формах сопротивления.Как мы видели из уроков истории вооруженные восстания и даже массовое сжигание покрышек приводят к власти новые лица ,но не приводит к сменен системы.
- публичное присутствие — форма влияния
- имплантировать свою повестку в органы власти
- говорить, что кроме штурма ничего нет — пропаганда пассивности
- мысль о тщетности навязывается
- перспективы в ближайшем будущем
- трудовые протесты
- самые распространенные
- 89% - неорганизованные участники
- они эффективны
- 60% успешны
- новая политическаая волна должна носить социальный характер
- выжимание денег из людей будет в тренде
- налоги
- тарифы
- штрафы
Новая политическая волна должна иметь социально-экономический характер,уверенно и необратимо отбирая участки олигархической суши их мальдивско-сейшельских пляжей. - выжимание денег из людей будет в тренде
- подачки власти
- сочетание кнута и пряника
- трудовые протесты
- факторы успешности
- организация
- наличие правовой поддержки
- публичность
- отвращение к элитам (антиэлитизм) — большой тренд в мире
- есть запросы
- противоэлитный
- левый
- справедливость
- распределение ресурсов
- уровень гос услуг
- социальной защиты
- "плохие бояре — хороший царь" работать перестает
- Вопросы
- как меняется возраст протестующих?
- молодые - на митинги, пожилые - на выборы
- легалистский протест взрослых
- стареющее общество
старше 40
- молодежь ассоциируется с будущим
- ее присутствие усиливает значимость протеста
- в полит пространстве — те кому больше 40 лет
- ходят в суды, пишут жалобы
- репрессии отзываются в обществе
- мемориал "Немцов мост" объединяет оппозицию снизу - как форма протеста
- одна из форм протеста
- есть уникальность формы (могилы героев)
- "карающие дворники"
- как меняется возраст протестующих?
О круглом столе в «Сахаровском центре»В «Сахаровском центре» эксперты поговорили о том, какие формы общественный протест приобретает в то или иное время, и как эти формы — от политических высказываний до неявных посланий — работают на создание «теневой солидарности».Круглый стол содержал три смысловых блока, которые рассказывали о новых способах протеста, исторических практиках и перспективах развития протестной активности.«Протест на улице»Денис Волков, социолог, руководитель отдела развития «Левада-Центра»:— Протестные выступления происходят тогда, когда у людей накопилось некоторое недовольство властью. Вне зависимости от причин протеста, люди устают от власти и считают, что страна идет в тупик. Провалы в рейтинге Путина приходятся на 2005 год, на 2011−2012 и даже на 2013. Это говорит о том, что не протесты роняют рейтинг власти, а, скорее, недовольство и усталость накапливаются и прорываются по тому или иному поводу. На данный момент не наблюдается недовольства людей властью. Динамика отношения людей к ней «запаздывает» по сравнению с их отношением к ситуации в целом. Если в конце 2008 года все ожидания граждан обвалились, то рейтинг власти опускался чуть медленнее. Протесты на сегодняшний день не выливаются во что-то массовое потому, что этот момент еще не настал. Когда общее недовольство властью и ощущение тупика у людей сходятся в одной точке — это «наиболее благоприятное» для протеста время.Павел Гнилорыбов, историк-москвовед, сотрудник центра В. А.Гиляровского:— XIX век именуется веком «железным», но это и то время, когда «ржа железо хорошо проела». Москва была городом, который вписывался в мировую историю под влиянием либеральных реформ и литературы, и где уличные выступления становились значительной частью повседневного пейзажа. «Уединенный пошехонец» (первый в России провинциальный журнал просвещенно-монархических взглядов, издававшийся в Ярославле в конце XVIII в. тиражом около ста экземпляров — прим. ред.) — абсолютный символ эпохи. Вдумчивых читателей на все журналы, газеты было не более 300 человек.
Группа студентов — участников университетских волнений 1861 года в Кронштадских казармах.При Александре I на улицах стало тише, однако, как говорил один исследователь, «в то время активно работал ледокол русский мысли». Протестные формы в 40−50-х годах XIX века принимали формы салонных разговоров, которые смело можно, по аналогии с советской терминологией, назвать «кухонными». Единственая форма протеста, которую можно было на тот момент видеть в Москве, это студенческие «обструкции» (возмущение студентов тем или иным преподавателем и его освистывание — прим.ред.). Например, в 1858 году студенты были возмущены тем, что один из историков, будучи немцем, играл на патриотических чувствах, ущемленных итогами Крымской войны, и изображал «русского медведя» на лекции весьма нелепо. Мятежи, освистывания, «бунт» студентов на тот момент являются атрибутами московских университетов.Александра Архипова, антрополог, старший научный сотрудник ИОН РАНХиГС:— Сегодня протест переходит в интернет-пространство. При этом существуют формы как полностью переместившиеся в область виртуального, так и частично. Считается, что социальные сети «готовят» протест, однако на самом деле протест просто проявляет себя в виртуальном мире.Повседневное восприятие митинга таково, что протест должен обязательно сопровождаться полицейским надзором, должен иметь адресантов и наблюдателей, содержать требования и быть массовым. Такое понимание митинга заключает в себе его восприятие как события, однако существует еще одна форма митинга — митинг как сообщение. Митинг как событие разворачивается в пространстве физического, митинг как сообщение — в пространстве значений. При этом митинг не всегда требует наличия наблюдателей, он может происходить и без них, в таком случае адресанты являются и адресатами требований, которые выдвигаются. Не всегда протестующие ориентируются и на наблюдателей, которые физически присутствуют на митинге. На сегодняшний день протест все чаще проводится с целью распространения идей, требований и самого протеста для так называемых «жителей» интернет-пространства. И все чаще происходят ситуации, когда человек, не присутствовавший на физическом митинге, становится участником митинга как сообщения. Фотографии, посты в социальных сетях, видео даже с тремя минутами участия человека в протестной акции делают его участником «виртуального» митинга.«Выборы и протест в исторической перспективе и в современности»Алексей Макаров, просветительско-правозащитное общество «Мемориал»:— В 60−80-х годах в советской России ярко выражался протест против выборной системы, которая, как всем известно, была фиктивной. Если вы помните референдум «Да. Да. Нет. Да», то в конце советского периода принцип был «Все. Все. Один. Все». Все голосуют, все голосуют «за», есть один кандидат, все участвуют в организации выборов. Диссиденты понимали, что эта система себя изжила и ее необходимо отменить. Так как отмена была невозможна по многим причинам, то многие протестовали против системы выборов: попытки выдвижения своего кандидата, бойкотирование выборов и порча бюллетеней.
Во время несанкционированной акции в рамках «Забастовки избирателей» на Пушкинской площади, 2018 год. Фото: Артем Геодакян /ТАССЮлия Галямина, доцент ВШЭ, муниципальный депутат Тимирязевского района:— На сегодняшний день существует два вида выборов: выборы как протест и выборы как политическое действие. Выборы как политическое действие проявили себя в муниципальной кампании 2017 года, когда поход на выборы и кандидатов, и избирателей перестали быть чем-то безрезультатным и стали способом вхождения во власть. Несмотря на все фальсификации и на кажущуюся предрешенность итогов выборов, граждане стали постепенно проявлять политическую активность. Муниципальная кампания также показала, что выборы для граждан все же остаются формой протеста, однако протест этот не против самих выборов, а против политической ситуации в целом. Если люди не могут повлиять на какие-то глобальные вопросы, то предпринимают попытки изменить политическую картину хотя бы на местном уровне. Насколько выборы 2018 года станут политическим актом, мы поймем только по их результатам. Можно предположить, что президентские выборы нельзя будет рассматривать как политическое действие, так как оно должно нести определенный результат. Разница между протестом и политическим действием в том, что протестовать можно ограниченным количеством человек, без какого-либо результата, просто из-за этического чувства.«Перспективы протестного движения»Григорий Дурново, проект «ОВД-инфо»:— Наша организация анализирует протест через призму противодействия. Статистика задержаний на различных мероприятиях показывает, что, например, в конце 2011 года количество задержаний было таким же, как за 2015−2016 годы. Это хорошо показывает, как тогда бурлил протест. В 2014 году в Москве вдвое увеличилось число задержанных на одиночных пикетах, тогда же был принят очередной пакет поправок, ужесточающих ситуацию со свободой собраний.
Задержание участника одиночного пикета во время торжественной церемонии открытия памятника конструктору-оружейнику Михаилу Калашникову, 2017 год. Фото: Валерий Шарифулин / ТАССПикет стал более заметным и даже легальным способом выражения протеста, но одновременно с этим власть стала эти пикеты ограничивать путем задержаний. Еще одним способом обнаружить протест являются нововведения в законодательстве. На карту протеста может повлиять не столько география, сколько хронология. Во время встреч Навального со своими избирателями в разных городах степень давления увеличилась, после того, как Алексей возобновил поездки, выйдя из 30-дневного заключения. Сегодня, несмотря на давление, которое постоянно оказывается на свободу собраний, очаги протеста все равно продолжают возникать.Екатерина Шульман, политолог, доцент ИОН РАНХиГС:— Наши представления о протесте и протестном движении очень часто искажены целым рядом заимствований из советского опыта, из детской литературы. По этим образцам, как сами протестующие, так и общественность, и те, кто подавляет протест, «воображают» себе, как это должно происходить. Отсюда происходят несколько заблуждений: во-первых, протестное движение направлено на революционное свержение режима; во-вторых, протест является следствием невыносимых условий жизни — следовательно, за экономическими ухудшениями следуют протестные действия. В связи с этим абсолютизируется выход на улицу: пока «миллион» на улицу не вышел — ничего не произойдет. Есть представление, что протестное движение «раздавлено». Это не так.Протест — это форма политической жизни, которая свойственна сложному социуму.На данный момент развиваются такие формы протеста, как: сетевые флешмобы («Я не боюсь сказать»); смена аватарки на выражающую сочувствие тому или иному событию; количество просмотров фильма в интернете как показатель массовости поддержки; вывод репортажей с протеста в топ-яндекса. Это все действительно влияет на ход политического процесса. Масштабность влияния этих форм протеста можно оценить по степени противодействия властей: ставятся «накрученные» дислайки на видео, «тролли» пишут злобные комментарии, деморализующие тех, кто читает тот или иной материал. Если есть противодействие, очевидно, что это воспринимается как серьезная угроза. Эти формы протеста будут нарастать, потому что все больше и больше людей присоединяются к виртуальному пространству. Второй тип протестных действий, который характерен для нашего общества — это «легалистский протест». Это писание петиций, жалоб, обращения в суды. Нам, я думаю, предстоит наблюдать эпоху «великого сутяжничества». Вопросы городской экологии, свалок, застроек, нарушение гражданских прав людей, конечно, волнуют: опыт реновации показал, в какой степени люди готовы организовываться и насколько они эффективны в этой организации. Еще одно заблуждение — это разграничение между «благородным», «правильным» политическим протестом против власти и «верноподданническим» протестом, который направлен на то, чтобы эту власть уже законно о чем-либо попросить. Это превращает любую протестную акцию со своей повесткой в «писание челобитных». Когда вы выступаете с требованием, вы выступаете с просьбой учета ваших интересов, а это базовое политическое требование. В политическом режиме «здорового человека», а не «курильщика», такого рода требования удовлетворяются путем выборов.Идти на протест с целью свержения власти неверно: как и заработная плата на работе, это всего лишь побочный эффект труда. Если заниматься эффективной политической деятельностью, если «имплантировать» свою повестку в органы власти, если влиять на принятие политических решений, то политическая система изменится, а смена режима явится следствием. Это вызывает заблуждение, что пока не начнут принимать какие-то радикальные меры (поджог покрышек, палатки на Красной площади), то никаких перемен не следует ждать. Очевидно, что этого не случится, а если все остальное объявляется тщетным, то это пропаганда пассивности.В поствыборном 2018 году следует ожидать рост трудовых протестов, которые, на сегодняшний день, являются самой массовой формой протестной активности. Они маломедийны, но по численности на первом месте. Это протесты против невыплат зарплат, за повышение зарплаты, за улучшение условий труда, против увольнений, против потенциальных закрытий предприятий и т. д. Восемьдесят девять процентов этих протестов происходит с неорганизованными участниками. Трущобные протесты действительно эффективны: больше 80% случаев заканчиваются хотя бы частичным удовлетворением требований протестующих.В России протест эффективнее, чем принято полагать. Впечатление тщетности наводится, по моему мнению, специально. Чтобы люди не осознавали, что при определенной координации, сплоченности и объединении масс, при наличии юридической помощи и публичности они могут «продавить» ту или иную инициативу. Складывается ощущение, что после «эйфории» 2014 года Россия вернулась к состоянию фрустрации, отчаяния и тщетности конца 2011 года, но с определенными потерями. Новая протестная волна, по всем наблюдениям, будет носить остросоциальный характер.- процессуальный протеств в Украине применяется скудно
Отдельно о "процессуальной машине". Не думаю, что кто-либо напишет, что "у нас меньше процессуальных, в т.ч. судебных возможностей, чем в Россие" - но применяются они у нас очень скудно, только некоторыми (долго, сложно, не понятно). Другие "полезные законы" - и вовсе игнорируются активом (думаю больше из-за "внушённой беспомощности и пропаганды пассивности", а также из-за "ленивой безграмотности"). ))) нам бы было правильно подавать иные примеры собственными действиями (куда можно отнести и в начале комента написанное)
- есть 198 форм протеста
Мария Тановицкая 198 на сьогодні відомих форм спротиву. І список постійно розширюється.
- растет количество запретов протестных действий
Павел Гурник "... збільшення випадків не лише застосування тиску та сили представниками правоохоронних органів щодо учасників та організаторів масових зібрань [7, с. 133–138; 11, с. 54–58], а й зростання рік у рік кількості заборон щодо запланованих мирних заходів. Про небезпечність цієї тенденції для самої влади через критичне підсилення і протестного потенціалу загалом, і його виявів попереджали у своїй Аналітичній доповіді ще в жовтні 2012 року фахівці Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України..." http://veche.kiev.ua/journal/4588/Протестні рухи як сегмент громадянського суспільства й форма прямої демократії: світові тренди та український досвід* - Журнал Віче
- олигархическая власть не всесильна
Dmitriy Grabina Есть некоторые, ;) )) примером доказывают невсесильность олигархической власти в судебной системе.С 2007 года (да,пусть 11 лет), но имеют шансы выиграть свое дело против местного строительного олигарха. Многие люди устали,отказались... Но даже уже самим судьям интересно - как и куда оно выкрутит.))
- Инженерный подход к смене власти в тоталитарной стране. Алексей Крол
Все эти соображения применимы к любой тоталитарной стране:
- Кучка гопников сумела выдавить из страны креативный класс
1. Факт - кучка гопников сумела выдавить из страны или поставила раком несколько миллионов ОЧЕНЬ УМНЫХ РЕСУРСНЫХ людей, часть из которых была вынуждена прогнутся, часть уехала, часть нашла какие-то ниши втихаря. Я не говорю про остальных не очень образованных, немотивированных людей, которые в силу воспитания способны только подчинятся. Я говорю о креативном классе.
- Основной инструмент управления - кнут и пряник
2. Как это гопникам удалось? Easy! Они наняли тех же представителей креативного класса, создали им условия и те придумали, как ВСЕХ ОСТАЛЬНЫХ поставить раком. Основной инструмент управления - кнут и пряник."Убей одного, чтобы тысячи устрашились" (Сун-Цзы "Искусство войны")
- Элиты сейчас менее умные чем креативный класс
3. Однако, текущая ситуация отличается от того, что было 100 и более лет назад. РАНЬШЕ ЭЛИТЫ были более образованными и умными, а основным ресурсом была сила. СЕЙЧАС элиты МЕНЕЕ ОБРАЗОВАННЫЕ, МЕНЕЕ КВАЛИФИЦИРОВАННЫЕ и УМНЫЕ, чем представители креативного класса.
- Нельзя действовать в рамках навязанных элитой правил
4. Почему до сих пор у креативного класса не получалось? Потому, как и все стартапы проваливались.
- а) Креатиный класс действовал в рамках навязанных элитами правил.
- КАКОЙ БЫ ВЫ УМНЫЙ НЕ БЫЛИ - ВЫ НЕ МОЖЕТЕ ВЫИГРАТЬ У ШУЛЕРА. Вы пытаетесь выиграть у того, что придумал правила? Да? Серьезно? А молотком по голове себя ударить не пробовали? Говорят помогает.
- Вы знаете какие стартапы любят в Y-combinator? Те, которые хакнули систему! Все правила, которые созданы - придуманы ТОЛЬКО ДЛЯ ОДНОГО - защита интересов элит и лишь во вторую очередь интересы народа.
- Что такое интересы народа? Easy! Чем больше богатых людей, тем больше можно собирать налогов и тем больше богатые и сытые будут боятся перемен.
- Если вы хотите результата, чтобы ваш стартап взлетел - для начала разберитесь с собой - вы будете действовать по правилам тем, с кем вы собираетесь бороться или обходить эти правила и действовать так как считаете нужным?
- Если вы говорите о необходимости перемен, но при этом готовы подчинятся системе, то вам рановато участвовать в этом стартапе. Я рекомендую немного подождать и понаблюдать, чтобы успеть вскочить в поезд.
- Есть примеры как перевернуть мир без ресурсов
5. Есть сотни кейсов, когда люди начинали действовать без ресурсов, а используя только свою квалификацию и переворачивали весь мир. Свежий пример - блокчейн и ICO. Вы можете относится к этому с недоверием, но....ВЫ НЕ МОЖЕТЕ ИГНОРИРОВАТЬ ЭТОГО ФАКТА!!!Вы можете негодовать, вы можете смеяться, вы можете сомневаться, вы можете ссать кипятком, но...ВЫ, БЛЯДЬ, НЕ МОЖЕТЕ ИГНОРИРОВАТЬ ЭТОГО ФАКТА, и ВЫ НИЧЕГО НЕ МОЖЕТЕ С ЭТИМ СДЕЛАТЬ, ХОТЬ ПАЛЕЦ СЕБЕ ОТКУСИТЕ.
- СОВРЕМЕННОЙ ВЛАСТЬЮ ОБЛАДАЮТ ТОЛЬКО АДМИНЫ СЕРВЕРОВ
6. Уясните, что суть современной власти изменилась. Я объясню вам - что означает современная власть и кто действительно ей обладает.СОВРЕМЕННОЙ ВЛАСТЬЮ ОБЛАДАЮТ ТОЛЬКО АДМИНЫ СЕРВЕРОВ, потому чтоВЛАСТЬ - это организованное, скоординированное синхронное управление большинствомВЛАСТЬ это возможность отдавать только два типа приказов - на совершение действий и на перемещение финансовых ресурсовЭти приказы используют коммуникационную инфраструктуру, таким образом...ВЛАСТЬ - это компьютерная сеть, где нодами являются сервера коммуникативных и финансовых транзакций, и все остальные пользователи.ВЛАСТЬ - это просто определенный уровень доступа к ресурсам. А теперь спросите себя несколько вопросов:1. Кто управляет этим доступом физически, причем может делать все удаленно? (подсказка - доступ уровня root)2. При совершении захватов власти какие были ПЕРВЫЕ ЦЕЛИ? Вспоминайте, троечники! ПОЧТА, ТЕЛЕГРАФ - средства коммуникации. Почему, не думали?Потому, что тот кто управляет коммуникациями, управляет координацией, а тот кто управляет координацией ресурсов и есть ВЛАСТЬ.Таким образом, действующая власть - это просто набор серверов и софта, которая поддерживает связь между ограниченным кругом лиц.Теперь представьте себе супер-дрюпер силового генерала, который внезапно оказался запертым в своем кабинете, с выключенными любыми каналами связи + в таком положении оказались все из определенного круга лиц.Мы же можем помечтать? Мы же можем вообразить.Что для этого нужно? Очень просто - получить нужные доступы, которым обладает примерно в сумме несколько десятков тысяч человек в стране, к примеру, с населением 100 млн.+.Теперь спросим себя - кого легче завербовать - представителя элиты или обычного Айтишника, который работает в соответствующих структурах. Генерала силовика или сотрудника службы безопасности, который вынужден работать, но не одобряет существующего порядка вещей?Я же знаю, что такие люди читают этот текст, даже те, кто работает в соответствующих структурах. Скромные, нормальные люди, которые хотели бы жить в нормальной стране. Просто они пока не знают - чем помочь. Люди, которые много знают и еще больше могут.
- завербовать амдинов не выйдет.
Guest Немножко админзавербовать амдинов не выйдет.В сколь-нидь сложных инфраструктурах роль "рута" распределена минимум на 2-3 человек, причём сам по себе "рут" является "локальным в рамках зоны" (управление доступами, управление данными и т.п.). "Супер-рутов" в больших организациях нет в принципе. Для каких-то глобальных изменений инфраструктуры, требующих наличие "доступа везде" просто собирают целую свору "локальных рутов" в одно место. При этом каждый пук каждого из них контролирует соседом и рядом ещё сидит безопасник, контролирующий, чтоб во всех этих изменениях случаем где "дырка" какая-нидь не влезла.При этом любая попытка что-то "пошевелить" кем-то из локальных админов тут же будет замечена мониторингом как его локальным, так и с других зон. И к нему придут прям сразу-сразу. Ибо это ИНЦИДЕНТ, потенциально рушащий безопасность всей системы.Так что... Админов, я думаю, из проекта надо сразу вычеркнуть. Не обладают они реальной властью.Если в аналогиях - админ умеет очень точно рассчитывать траекторию и наводить пушку. Но каждый выстрел делается с "предварительным" (тестирование) и за наведением наблюдает несколько человек с разных сторон, причём часть за спиной стоит, а часть смотрит "логи самой пушки". Причём для системы управления пушкой есть свои админы, которые тоже под наблюдением (чтоб логи точно правильно писались).Согласен с вами, но вы описали систему.
- Мы НЕ МОЖЕМ говорить о тот, что чего-то не можем.
- Мы сразу должны думать о том как хакнуть систему.
- То, что вы описали относится к небольшой части систем. Мы будем есть слона по частям.
- Завербовать можно всех. Абсолютно всех. Это не вопрос ИХ желания, это вопрос методов. Как правило агенты низшего уровня не знают, что кто-то еще завербован.
- завербовать амдинов не выйдет.
- Кто управляет деньгами в банке
7. Кто управляет деньгами в банке - владелец счета или сотрудник ИТ департамента, который развивает и саппортит банковское ПО?
- Кто управляет новостями новостных агрегаторов
8. Кто управляет новостями новостных агрегаторов типа Яндекса? Чиновник в соответствующем ведомстве или алгоритм у кого есть разработчики и админы?
- Кто управляет связью?
9. Кто управляет связью? Владельцы сотовых операторов и десятков тысяч провайдеров интернета? Или те, кто пишет и поддерживает ПО и структуру дата центров?
- Кто управляет системами безопасности?
10. Кто управляет системами безопасности? Акционеры компаний разработчиков систем безопасности? А может мало кому известные разработчики?
- Кто управляет движениями силовиков
11. Кто управляет диспетчированием составов, которые перевозят ОМОН из Питера, чтобы колбасить людей в Волоколамске?
- Кто управляет бортами
12. Кто управляет бортами, которые доставляют некоторых лиц, чтобы посочувствовать жертвам преступной халатности?
- Кто управляет светофорами?
- Кто управляет электрическими подстанциями, спутниками связи
14. Кто управляет электрическими подстанциями, спутниками связи, наземной инфраструктурой?
ПРОБЛЕМА ВЛАСТИ ГОПНИКОВ в том, что они НИЧЕМ НЕ МОГУТ управлять САМИПРОБЛЕМА ВЛАСТИ ГОПНИКОВ в том, что ни НИЧЕМ НЕ МОГУТ управлять САМИ.Они вынуждены полагаться на людей, которые умнее и квалифицированней их; они вынуждены платить им, создавать льготы.И ОНИ ВЫНУЖДЕНЫ СКРЫВАТЬ ТЕХ, КТО ОБЛАДАЕТ РЕАЛЬНОЙ ВЛАСТЬЮ.Отличительная власть тирании и террора - скрытность. Власть всегда действует ЧУЖИМИ РУКАМИ, все исполнители для нее расходный материал, ИСТИННАЯ ВЛАСТЬ ВСЕГДА В ТЕНИ.ВЛАСТЬ это не правила, не законы, не организации. Это только люди, ТОЛЬКО ЛЮДИ. Потому что ЛЮДИ пишут правила, ЛЮДИ отдают приказы, и ЛЮДИ делают выбор - подчинятся людоедским правилам или нет.ВЛАСТЬ - это конкретная горстка людей, которых как правило не может быть более 500-1000 даже на большую страну. К этой группе принадлежат только те, кто имеет возможность отдавать приказы людям и деньгам. Все остальные - исполнители.ВЛАСТЬ, эта группа - всегда в тени, всегда НЕДОСТУПНАИ ВЛАСТЬ, эта группа - всегда в тени, всегда НЕДОСТУПНА.Но есть кое-кто, кто доступен. Давайте поднесем увеличительное стекло, и что же мы увидим на заднем фоне?1. Рядовых сотрудников службы безопасности.2. Секретарей, помощников, референтов.3. Поваров, уборщиков, челядь.4. Садовников.5. Врачей.6. Учителей многочисленных чад.7. Юристов, консультантов.8. Водителей.9. Остальную свиту.Все эти люди помогают людоедам, и они об этом знают, но они сделали свой выбор. И они чувствуют себя в безопасности. Почему? Потому, что они ТАКЖЕ В ТЕНИ. Все они представляются своим друзьям милыми людьми, которые работают где-то там, в какой-то администрации, в каком-то надзоре.Все, кто подписывал липовые разрешения в Кемерове имеют детей, которые ходят в школы и детские садики. Дети не виноваты.Но что дети уродов почувствуют, когда все ДРУГИЕ дети в ИХ школе, все педагоги в ИХ школе узнают, что ОНИ ДЕТИ ТЕХ САМЫХ?Что почувствует врач, когда всего коллеги и пациенты узнают, что он лечит ТЕХ САМЫХ УПЫРЕЙ?ВЛАСТЬ использует своих убийц для террора. Убийц не бывает много - это как правило офицеры элитных подразделений, квалифицированные бандиты,наемные убийцы, агенты. Все они известны, информация о них засекречена и хранится в специальных базах данных...Перемещения всех людей можно отслеживать, всегда. Это не сложно, особенно когда к этому подключены сотни тысяч анонимных добровольцев, которые получают ясные инструкции.Давайте помечтаем. 1000 человек под подозрением. Как мы можем организовать наблюдение в режиме 24/7. Для этого достаточно человек 10 команды, которая отслеживает и передает данные. Это 10 тыс. человек. Интересно сколько добровольцев наберется, если они поймут, что это безопасно и легко?И так можно отслеживать перемещение всех людей, кто сотрудничает с властью.15. Система уязвима и полна дырок15. Система уязвима и полна дырок. И вы начинаете видеть тысячи слабых мест и уязвимостей если НАЧИНАЕТЕ ИСКАТЬ ИХ И ДУМАТЬ В ЭТОМ НАПРАВЛЕНИИ. Тот, кто ищет - всегда находит.16. Самое важное - вопрос методов, вопрос крови16. Самое важное - вопрос методов, вопрос крови.Есть единственный способ, который без насилия приводит к смене власти в тоталитарной, людоедской системе- это организованный, целенаправленный саботаж - Махатма Ганди вышвырнул из Индии британцев, хотя ДО НЕГО было множество кровавых восстаний. (https://ru.wikipedia.org/…/%D0%A1%D0%B0%D1%82%D1%8C%D1%8F%D…)Я не разделяю позиций Ганди к части призыва к совести тех, у кого ее уже нет. Но Ганди показал эффективность ненасильственного подхода.Это критически важно - осуществлять смену власти без крови и насилия и это возможно. Я напишу чуть позже несколько идей на этот счет.- сменить понятия не получится быстро
Власть, это определенные писанные и неписанные правила, которые определяют правила взаимодействия звеньев в цепочке. К сожалению, борьба с властью идет только на уровне попыток изменения писанных правил. Но, неписанные правила, или по другому - понятия, важнее и и к ним никто не может притронуться. Если, в определенных кругах принято, что к примеру в таких то случаях надо поступать так то, например, дать откат в таком то размере, то хоть пересажай всех чиновников, поменяй их на новых, все повторится. Надо менять саму программу, алгоритм, который сожержит эти правила.Вопрос, как? Кто хозяин этих правил? У кого они находятся? Нет единого центра. Как раз тут мы имеем дело с распределенной системой записей. Сменить в одном месте не получится. Записи везде. Снова все воспроизведется. Сервер с измененной записью система посчитает как испорченный и выключит из цепочки.
- нужна поддержка большинства населения
Guest sirjanielsВсякое безкровное свержение режима невозможно без поддержки большинства населения. Не при активных действиях таковых, а просто при одобрительном согласии. Иначе - гражданская война и вот все вот это... В данный момент большинство населения реально поддерживает режим. Зомбоящик рулит. Новая виртуальная реальность. Даже, если теоретически представить, что завтра можно будет отстранить ОПГ - большинство перейдет на их сторону.Значит, нужно заручиться поддержкой масс, хотя бы пассивной. Телевидение, сми и прочую пропаганду как либо изменить нереально, значит нужно озаботиться альтернативными каналами связи. Показывать, доносить реальные факты, которые люди смогут проверить и убедиться что это не фейки.Нужно использовать те каналы, которыми пользуется большинство - вотсап, вайбер, вк и одноклассники (будут блочить, но можно сражаться). То есть, по сути, это информационная война с правительственной пропагандой. На их стороне - бюджеты и сми, на этой - правда и интернет.Необходимо так же не допускать ошибок так называемой оппозиции (осознанных или нет) и не обращаться только к узкой аудитории, изначально настроенной против власти. Нельзя так же себя дискредитировать связями с другими бандитами от власти, который на данный момент оказались не у стола и разыгрывают оппозицию.
- Для точного понимания и осознания, а уж тем более для постановки диагноза необходимо осмысление текущих реалий. В настоящий момент имеем депрессивную загнивающую бантитскую модель, которая строит, вернее продолжает феодализм. Надо понимать, что при поддержке общества (отдельный вопрос почему оно это поддерживает). То есть если рассматривать Россию как стартап, а население - как ресурс, то невозможно ее изменение без улучшения качества ресурса - а именно образование. Не классическое, не церковно-приходское, а именно актуальное и непредвзятое. Без этого массы так и будут тянуться вниз (тут все по Ленину).
- Массы инертны, поэтому тут не обойтись без радикализма. Особенно понимая давление со стороны правящей ОПГ.
- Уже наговариваю на статью, но без смены згнившей рыбъей головы преобразования невозможны. "Новое дворянство" должны быть не силовики и чинуши, а технари, инженеры, ученые. То есть созидатели, а не "прожиратели". С кэгэбэшником у руля это невозможно.
- Власть не изменится пока люди такие
Россия нуждается в смене парадигмы ответственности. С коллективной безответственности на хотя бы персональную но за свою жизнь, здоровье, благополучие, доходы и далее по списку.Людям комфортно обвинять все вокруг, снимая с себя ответственность.Власть не изменится пока люди такие. Это же простейший сервис-дизайн)). Посты в фб и других сетях, лайки, фото, митинги и даже денежные пожертвования- это способ ничего реально не делать. А что делать про данный случай я подробно писал чуть раньше. С ОТиПБ на производстве работаю много. Везде одинаково - состояние благодушного идиотизма и безответственность, горизонт прогноза не дальше 2х минут.
- вести разоблачение коррупционеров
Guest sirjanielsДалее... основа существующей власти - это коррупция и ложь. Без нее система развалится, сама себя съест. Значит нужно подрывать доверие к власти информацией и бить по коррупции. Во втором случае можно не ограничиваться только освещением тех или иных фактов и вести прямо диверсионную деятельность.Навскидку: по запросу на бланке МВД сотрудники ВК передат переписки и доступы к личным аккаунтам. Почты взламываются. У любой системы есть слабые места - в последний раз это использовал пранкер Вольнов, умело вбросив дезу устами медиков.В идеале, использовать эти слабые точки, чтобы финансово подпитывать организацию. Сдавать зарубежные счета, тех кому их нельзя иметь (SEC платит до 30% вознаграждение), кидать при покупке криптовают, которую теперь чиновники не обязаны декларировать и через которую отмывают/выводят деньги.
- широко освещать эту деятельность
Guest sirjanielsЧасть можно направлять на ведение орг. деятельности, часть на помощь людям так или иначе пострадавших от системы. При этом подобную деятельность надо широко освещать - народ любит Робин Гудов. Нужно понимать, что данная деятельность будет приравнена ко всем смертным грехами и вести ее с территории РФ невозможно. Враг коруупции = враг государства. В случае же, если мы говорим о первоначально нелегальных деньгах, то западного правосудия можно не бояться.
- перетянуть на себя доверие людей
Guest sirjanielsЭто первоначальный, подготовительный этап, цели которой:
- подрыв доверия к министерству правды
- наращивание доверия со стороны людей
Без этого, увы, невозможно не то что смещение ОПГ, но и черевато возвратом их на свое место уже в качестве святых. - открытое обсуждение того, что дальше
Guest sirjanielsДалее, конечно, встанут вопросы "а что вы предлагаете" и прочие но тут уже можно применять открытый исходный код и голосование/обсуждение на блокчейне. Чтобы каждый почувствовал, что он принимает участие в обсуждении будущего (и не дай бог его у него попытаются отнять). Если честно, практически уверен, что большинство выберет социал-демократический путь развития, и хоть я, как правый либертарианец и не поддерживаю данных идей - главное избавиться от паханата.
- системный организатор КР
Если вместо "Россия" в тексте подставить "Украина" - ничего не изменится, те же проблемы, те же задачи. За последние 4 года сформировалась смысловая память социума (вне деления на страны) по всем общественно-значимым вопросам (50 тыс. страниц структурированных текстов), которая вобрала и осмысливает все идеи, смыслы и предложения по ним за последние 4 года. Вырастает социум, способный решать (и решающий) любые вопросы (в том числе и перечисленные) "всем миром".См. Простір злагоди
- форматирование мозгов населения
Максим Петров главный пункт, без которого любая власть будет узурпировать свое положение - это форматирование мозгов населения, прививка свободолюбия и способности мыслить.Без этого - все в итоге будет одно и тоже.
- вариант с вилами и бомбами более реалистичный
Но... Это лишь мысли. Старый добрый вариант с вилами и бомбами мне видится более реалистичным, ибо ресурсная база населения очень быстро истощается и когда истощится в достаточной мере - опять придёт массовый криминал. Но в отличие от 30 лет назад - ресурсов для разворовывания и делёжки уже нет и криминал встанет в реальную оппозицию системе.
- Пугает только «исторический опыт» России
Алексей Комиссаров Пугает только «исторический опыт» России. Сначала просрать все о чем говорят передовые люди, потом все разрушить и построить новый мир.Алексей Крол пугает пока ты один и рядом с тобой нет товарищей по партии
- волевая компенсация дефицита знаний
Алексей Комиссаров У дедушки Ленина кстати есть гениальная фраза - волевая компенсация дефицита знаний
- выборы — слабое место власти
Ситуация с выборами - точка слабости власти. Если бы оказалось, что Путин набрал свои реальные 35-40%, случился бы "Черный лебедь", и власть могла уплыть из рук узурпаторов.Но Навальный не придумал решения, как посчитать своих сторонников, объявил бойкот.КПРФ провела бездарную кампанию за Грудинина, который, судя по его делам и выступлениям, вполне приличный был бы президент.
- слабые места системы
Надо искать слабые места системы, которые проистекают из?1) гибридности власти - она хочет выглядеть демократической и старается соблюдать все ритуалы2) внутренних конфликтов кланов во власти3) уязвимости зарубежных активов членов банды узурпаторов4) и искать новые
- кто управляет коммуникациями, управляет координацией
При совершении захватов власти какие были ПЕРВЫЕ ЦЕЛИ? Вспоминайте, троечники! ПОЧТА, ТЕЛЕГРАФ - средства коммуникации. Почему, не думали?Потому, что тот кто управляет коммуникациями, управляет координацией, а тот кто управляет координацией ресурсов и есть ВЛАСТЬ.Первая тест-задача: перехватить управление центральными каналами минут на 5 в прайм-тайм и вклеить свой поток видео, неотличимый по форме от их передач. И чтобы не отследили.
- ФБ для многих отключат
Talgat Ualikhan Фейсбук вообще инструмент "буржуев", так что его для многих отключат
- еще не все перекрыто
Irina Abarinova режим пока еще не тоталитарный, хотя и движется к нему семимильными шагами. Интернет не закрыт, телеканал Дождь работает, На Эхе Москвы еще можно кое=что послушать, Новая Газета...Да и Навальный еще на свободеSergei Belostotskii Интернет через 2 года должны закрыть (на практике думаю 3 года) - аналог великому китайскому фаерволу. Планы озвучены. Эхо Москвы газпромовское вообще не оппозиция. Дождь как будто специально от всех заблокировался платной подпиской. А Новая.... да. Правда газет мало читают) Особенно НовыхIrina Abarinova После ЧМ по футболу маски будут сброшены. Самое главное - свободу передвижения еще не отменили. Думаю и не отменят. Кому не нравится, пусть валят.Алексей Крол у вас кто-то из знакомых визу в сша не пробует получить? поинтересуйтесьIrina Abarinova Ну так это не вина российских властей...Мы же тоталитарный режим обсуждаем. Кроме Америки есть куда податьсяАнна Вартанова В австралию визы заворачивают только так. Какие-то русские купили билеты на формулу 1 в вип зону за 20000. Не дали визу. Русскоязычных миграционных агентов зажимают и проверяют на повод лишить лицензии. Мы тут скоро начнем притворяться сербско-харватскими выходцами.Таким образом, пар будет выпускатьсяСтанислав Юнис Полное лишение свобод не нужно
- новый мир проще строить с нуля, чем перестраивать
Андрей Федосеев ОПГ правит каждой страной в мире. Если это так, то стартап изменений не по отдельной стране, а в надсистеме - и носит межгосударственный характер. Это значит, что речь идет о иной модели управления миром, нежели чем сегодняшняя. Возможно, что нужно сместить цель на формирование электронного нового государства со своей экономикой, тем более что работы по блок-чейну и криптовалютам решают базовый класс задач. Гипотеза, конечно, но дивный новый мир проще строить с нуля, чем перестраивать имеющееся.Алексей Крол это мы и так делаем, но вообще имеет смысл. проблема в том, что такое государство не может защитить людей от локальных тираний.
- нужна технология для перестройки информационного поля в головах
Станислав Юнис Формы управления все же вторичны. Они зависят от соц.активности, ответственности и интеллектуальной гибкости населения. Плюс, объединяющая идея или даже больше.Россия только объявила о демократизации и дальше этого не пошла. Так, многие корпорации в свое время заявили о внедрении матричной структуры, и до сих пор живут в оголтелой иерархии. Точной копии соц.модели.Европа то же теряет признаки демократии и становится похожа на Россию только правящие элиты там иные.Все инструменты и строй должны принуждать к осознанности и воспитывать. К сожалению, самый быстрый способ для старта - лишить этого. ЭГ будет эффективно только на принципах саморегулирования и независимости от человека. И мы приходим к Дивовской «выбраковке». БЧ заработает в массовых отраслях когда квантовый компьютинг станет внедряемым повсеместно.Сейчас люди условно обьединены соц.сетями. Трансграничны, мобильны, онлайн, доверчивы как младенцы. Информация формирует решения и поступки. Нужна технология built in для формирования информационного поля в головах.
- инерционность системы огромна — решение должно работать системно
Система прогнившая целиком, инерция системы огромна. Как минимум из-за числа вовлечённых в неё людей.Из этого возникает "проблема инерции" - даже замена сколь-нибудь ключевых фигур не решает проблему достаточно кардинально для начала изменений в системе в целом. Это первая проблема.Вторая проблема - даже в случае явного выявления проблем вся "силовая машина" недоступна для воздействия (о чём уже написано).Уже из этих двух проблем следует базовый уровень решения:1. Решение должно работать не "по личностям", а "по системе".2. Решение должно быть построена на методах воздействия помимо "силовой машины" самого государства.
- необходимость распределенности системы
Далее важно понимать, что любое действие вызовет противодействие. Прежде всего той самой "силовой машины". Потому воздействия должны быть максимально деперсонализированы. Существующая система весьма эффективна для "посадить Петрова", но сколь-нидь массовые и распределённые явления для неё - проблема. Что наглядно видно на примере тех же торрентов или крипты.Распределённость решения порождает необходимость наличия платформы, которую сложно должно быть максимально сложно заблокировать технически и которая изолирована по своей логике от текущих технологических решений.
- создать систему накопления данных
Из этого видится решение в целом:1. Необходимо создать платформу распределённого хранения и обмена данными, вырванную из хорошо контролируемого IP/DNS пространства. Аналоги есть - например, Tor Network.2. В рамках этой платформы необходимо создать систему накопления данных о движении ресурсов в рамках государства. Деньги, заказы - отслеживать максимально всё, что можно. Прилагать максимум маркетинга для вербовки инсайдеров в госслужбах. Обеспечить анонимность получаемых данных.3. По накопленным данным насколько возможно строить модель движения ресурсов и выявлять "точки слива". На "точки слива" воздействовать в рамках правового поля, владельцам/бенефициарам точек слива устраивать максимальную травлю в интернетах. Причём массовыми публикациями прежде всего "вне системы" (то есть вне рунета). Формировать списки воров и т.п. с приложением доказательств насколько это возможно.
- возможно начало самоорганизации для прямых воздействий
Если удастся вовлечь достаточное число "адептов" в такую систему - через несколько лет вполне возможно начало самоорганизации граждан для прямых воздействий на уровне "низов". Тоталитарная система имеет минус - низы имеют слабость по "воздействиям от людей". И их проще "запинать". Если это явление вытащить в массовое - сильно лучше "низы" работать не будут, но у них возникнет проблема нехватки ресурсов. При достаточно длительном удержании ситуации - проблема нехватки ресурсов будет идти вверх по вертикалям. Это снизит "доходность на местах", что в свою очередь даст возможность входить в систему людям, которым кормушка и не нужна особо, ибо её не будет на входе. Рост доли таких людей снижает инерцию системы и при достаточном снижении система будет терять устойчивость уже при замене ключевых фигур.
- Формирование альтернативной элиты
Ольга Форись Формирование альтернативной элиты - это путь?Алексей Крол нет
- есть ли инновации для этого стартапа
Anatol Ostrowski Методы, которые компенсируют дефицит применения законов в отношении указанной группы лиц. Очень интересно узнать о методах, в истории их не так много, это перевороты, революции, мирный переход власти и т.д. Есть ли еще какие-то инновации для этого стартапа?Алексей Крол есть
- участие в проекте потенциально опасно для граждан РФ
Михаил Дружный Уточняю задачу. Даже участие в дискуссии может быть вменено участвующему в рамках статей 278 ( лишением свободы на срок от двенадцати до двадцати лет), 280.1( 6-10 лишения свободы), ,282.1 уголовного кодекса РФ , то хотелось бы услышать квалифицированное мнение юриста до того момента, когда кто-либо сдуру не обозначит свой статус в этом Проекте, будучи резидентом РФ или собираясь посетить РФ ,будучи нерезидентомOleg Chirukhin Конституция РФ не подразумевает никаких преступников у власти. Разве мы, как честные граждане, не можем обсуждать нарушение главного закона страны?Гриша Миргородский Довлатов перевёл Нильса Бора:Нильс Бор говорил: «Истины бывают ясные и глубокие. Ясной истине противостоит ложь. Глубокой истине противостоит другая истина, не менее глубокая...»Михаил Дружный Вы отдаете себе отчет, что последствия участия в Проекте для людей , находящихся на территории России и для людей, находящихся на территории Свободного Мира коренным образом отличаются по степени риска?Что все, что будет произнесено в открытом пространстве FB тут же станет достоянием карательных органов РФ?Алексей Крол Разумеется. Сущностная часть проекта - учет этих рисков, чтобы не подставлять людей.
- откажитесь от прямых или косвенных призывов к свержению власти, это подставляет не Вас а тех людей кто настроен на реальные перемены и находится непосредственно в России, надеюсь Вы согласитесь что работать в данном направлении эффективно возможно только с ними.
- работа должна быть направлена не на свержение существующей системы (это возможный результат), а на трансформацию общества. Надеюсь Вы понимаете что революции очень редко дают положительный результат.
- находите то положительное что есть в российском обществе и культивируйте его и здесь "не за подло" хвалить власть
Сергей Хорюков всегда должен быть диалог, а диалог без признания хорошего у противной стороны безсмысленен.
- Нужна ли политическая партия?
Виталий Кузнецов Нужна ли политическая партния для этого стартапа?Алексей Крол если под партией подразумевается организованная группа, действующая скоординированно для достижения целей - даTalgat Ualikhan Предлагаю партию либертарианцев, в США он развита и уже добилась каких то хоть и малых результатов,относительно новое но в то же время с прагматическими целями партия,плюс в том что оно может откалываться и писаться по всяким своим стандартамOleg Chirukhin Партия либертарианцев вряд ли наберёт значительный процент поддержки населения. Для этого нужна просветительская работа. До этого светлого будущего, это будет скорей "рабочая группа"
- учесть ошибки Украины
Александр Загородник Предлагаю учесть ошибки Украины.
- кто делает нечто похожее
Омар Тусупов Примерно такую же работу давно ведёт уважаемый С.Е. Кургинян и его соратники. Что-то похожее делают сторонники КОБ. Тоже самое делает С.Жигинас (см. ниже его комментарий). Ранее многого добились Троцкий и Коминтерн. Жду программу. В ответ, дам свою. И где мы потом проведём учредительское собрание? В Сочи? В Санта-Барбаре? В Берне? Многим пока ещё будет доступна Анталья или Хургада, С Хайнанем сложнее...
- что делать
Что делать? Можно - ничего. Власть будет все больше расслабляться, ситуация - все больше ухудшаться, дальше все рев.пртзнаки. Только долго, отучились люди брать свое. Даже в Европе- тихо сносят интервенцию нахлебников. Уже третья волна.Либо - повсеместно воспитывать ответственность за себя. Как?Те же сообщества, но с реальными программами. Смешны все российские оппозиции, кроме слов ни у кого ни одного значимого масштабного соц.проекта. Автомобилисты России легко могли заставить дептрансы работать в сервис-модели. В ЛС могу рассказать предложенную им схему. А зачем? Произвол ТСЖ - аналогично.Пациентский терроризм в системе здравоохранения из той же оперы. Воспитывать ответственность за свое здоровье - необходимо.Столько нытья про выборы. А те кто ноет с 99% вероятностью на выборы не пошли. И есть благородная мотивация. Надо лишить права голоса всех кто дважды не голосовал. Или вовсе ввести меритократию - право голоса по личной социальной пользе. КТУ.
- «Валить нужно кресло, а не уместившуюся на нем задницу»
Отстранить одних от власти и заменить на других - недостаточно. Даже с целью осуществления реформ.Какая система (структура, инфраструктура) должна быть выстроена на месте снесенной системы власти? Этот вопрос приводит к вопросу об идее которая будет воплощена в новой системе.«Валить нужно кресло, а не уместившуюся на нем задницу»Такая стратегия, на мой взгляд, привлечёт большее количество людей, которые могут сделать что-то стоящее. Такая форма более незаметна и коварна)
- что дальше?
Анатолий Савин Пара вопросов для понимания во что ввязываюсь:1. Каков ожидаемый срок реализации стартапа?2. Каким будет MVP?
- Кучка гопников сумела выдавить из страны креативный класс
- Очерк о пассионарности. Андрей Школьников
Очерк о пассионарности Андрей Школьников ИсточникТема пассионарности не раз затрагивалась в предыдущих статьях по геостратегии, пришла пора сделать сборку по данному вопросу. Если стратегии геополитических игроков формировались с позиции охотника – как лучше подстрелить этого зверя, где его слабые места, то пассионарность интересна с позиции – как управлять этим явлением на благо России
- Рассмотрение пассионарности разделено на две статьи
В первой части затронуты вопросы собственно понятия пассионарности, ее влияние на этнос/нацию/человечество (далее – этническая система), а также вопрос пассионарности отдельного человека. При этом полученные модели в перспективе можно будет довести до описания поиска, отбора, обучения и создания среды формирования пассионариев.Вторая часть будет затрагивать пассионарность этнической системы в целом, перспективы и последствия роста пассионарности, а так же как это все применимо в отношении России.Талантливыми люди рождаются, а вот дальше нужно создать базу, для использования таких людей на благо страны, чтобы они становились теми самыми пассионариями. Исторически традиции в этом плане есть, ведь даже простые ушкуйники, удирали из государства и вдруг понимали, что за ними Русь-матушка, и весело и задорно способствовали ее расширению и усилению, ни мало не заботясь, что об их действиях думают центральные власти.
- Понятие «пассионарности»
Само понятие было введено Л.Н.Гумилевым, как внутренний сложносоставной параметр этнической системы, определяющий динамику ее жизни и являющийся следствием рецессивных генетических мутаций отдельных людей. Авторское определение существует, но оно не менее абстрактно, не практично и слабо масштабируемо, чем приведенная мной суть.Из всех просмотренных подходов к данной теме, мне больше всех понравилась работа С.Б.Переслегина (остальные страдают гуманитарщиной), где он выделяет три типа энергии – энергию материального, информационного и социального миров. Энергия каждого из миров присваивается пассионариями с избытком и преобразуется в аналогичную энергию, но уже своей системы. В существующем виде данная конструкция не видится мне оптимальной.Во-первых, я считаю более верным описывать этнические системы с помощью триады компонент – материя, энергия, информация.Во-вторых, предложенная модель не работает в предельных условиях – описания человечества целиком, описания процессов зарождения социального мира.
- Роль пассионарности в этнической системе
Поэтому я исхожу из следующего:этническую систему следует рассматривать в разрезе трех компонент: энергия (психоисторические смыслы), информация (знания и технологии) и материя (физические объекты, ресурсы и т.д.);этническая система на входе получает внешние ресурсы, будь то энергия солнца, природные ископаемые, чужие психоисторические смыслы, знания и т.д.;в ходе усвоения, большая часть ресурсов идет на поддержание системы, а часть направляется на ее развитие;развитие этнической системы производится пассионариями, чем их больше и значимее, тем больше количественное и качественное развитие системы;если в этнической системе больше вес субпассионариев (антиподы пассионариев – тратят на себя больше, чем получают извне), то этническая система сжимается и упрощается.Таким образом, деятельность пассионариев является сутью всего процесса развития этнической системы, в экономике это можно сравнить с производством средств производства. Одни пассионарии развивают материальную часть системы, присоединяя территории и создавая физические объекты, другие обеспечивают прирост информационной компоненты, развивая науку и изобретая новое, третьи создают/ развивают новые психоисторические смыслы, идеи.
Подробнее остановимся на пассионарности отдельных людей.- Пассионарность человека
Абсолютное большинство попыток изучения пассионарности останавливается на описании неких особенностей поведения и проявлений психики, т.е. идет описание через внешние признаки. В результате такого подхода пассионарность для многих стала синонимом агрессивного поведения. Вспомните, как часто мы слышим про «пассионарную арабскую молодежь» или «высокую пассионарность выходцев с Кавказа». Данный подход в принципе не верен. Пассионарии – это не агрессивные, малообразованные молодые люди, с бурлением тестостерона в крови. Пассионарии – это творцы, энергетические установки этнической системы.Уровень пассионарности у людей различен, и она направлена на развитие своей этнической системы, т.е. изначально продуктивна и конструктивна. Ниже приведена таблица с классификацией пассионариев по направлениям и вкладу в этническую систему (материя, энергия, информация) и рангу (уровню пассионарности). Предлагаемая градация частично пересекается с аналогичной у С.Б. Переслегина, но есть ряд существенных расхождений.
- Классификация пассионариев
Вес рангов условный, т.е. для получения пассионарности системы не нужно производить прямого суммирования рангов всех людей. Значимость/ вес одного человека из пары верхних рангов больше, чем сумма десятков миллионов обывателей. Если и производить вычисление среднего, то нужно брать суммы степенных, а то и экспоненциальных членов, как функции от ранга.Важный момент – речь может идти только о проявленных пассионариях, т.е. раскрывших свой потенциал в этнической системе. Не секрет, что значительная часть пассионариев в условиях стабильного общества маргинализируется, им перекрывают социальные лифты, общество обывателей, мещан и посредственностей старается придавить и ограничить ярких, непонятных, меняющих мир людей. Если в обществе есть человек масштаба Гегеля, который работает дворником, то рассматривать его надо именно как дворника, а этническую систему, как транжиру ресурсов.Следующий вопрос – какие факторы влияют на формирование пассионария? Генетическая предрасположенность (как не воспитывай гуманитария, талантливым математиком его не сделаешь), биохимия (человек минимум должен сформироваться нормально), социальное воспитание. И если на первое повлиять мы никак не можем, второе можем обеспечить путем нормального уровня жизни населения, чтобы никто не голодал и получал нормальное лечение в младенчестве и детстве, то с социальным воспитанием работать можно и нужно.
- Правильное воспитание пассионариев
Вот только для правильного воспитания пассионариев нужно иметь ввиду следующее:появление первых двух рангов («+8» и «+7») – Воля Божья, гениальные люди проявляются вне зависимости, хочет этого этническая система или нет. Наша единственная задача – создать для них лифты и не угробить на ранних этапах;третий уровень («+6») близок к гениальности, но им уже нужна помощь;ранги с «+2» до «+5» могут быть воспитаны, собственно советская система во многом и пыталась выращивать таких людей. Сейчас социальные лифты у нас не работают и вместо продуктивной деятельности эти люди тратят энергию и силы на социальную борьбу. Результат – один-два уровня ниже своего потенциала, в лучшем случае, но это будет подроднее описано во второй части статьи;ранги между «-1» и «+1», это не к изучению пассионарности, там другая проблема;ранги «-2» и «-3» должны вымываться из этнической системы вовне, желательно как можно дальше и глубже, а то вся эта шушера лезет в органы власти и пакостит, но это опять будет во второй статье.Подробнее остановимся на пассионариях рангов с «+2» до «+5».
- Черты и качества пассионария
Как я уже говорил, ключевым для меня является создание модели, на основе которой можно понять, как воспитывать пассионариев. Любая этническая система, в том числе и Россия, нуждаются в таких людях для развития.Обратимся к личным чертам и качествам пассионариев, ничего системного и вразумительного по данному вопросу я не нашел – чаще всего приводится исключительно описание примеров самопожертвования, без раскрытия личности. На выходе получаем упрощенные представления, без понимания механизмов. Из-за этого пришлось делать сборку. Причем в основу легли не столько лубочные биографии великих людей, а описания борьбы людей, попавших в крайне жесткие, трагические условия и не потерявших себя. Именно второй блок позволил выделить то общее, что характерно для пассионариев до «+5» ранга. Как уже говорилось, гении явления настолько штучные, что их рассмотрение и систематизация не имеет смысла.Ниже приведены личностные черты и качества, оптимальные для пассионария. В чем их оптимальность? Все просто, их наличие позволяет человеку избегать внутреннего конфликта, самопожертвование и работа ради этнической системы будут для него естественны и желанны. Пассионарий с указанными личными особенностями не будет тратить силы и энергию на борьбу с самим собой. Имеющий талант и способности от рождения, но мещанский взгляд на жизнь, конечно, будет творить, но как он будет при этом мучиться… В его понимании он будет вынужден работать за бесплатно, страдать и чувствовать себе обиженным.
- Личностные черты и качества пассионариев
В центре личности пассионария, должна быть Цель, Идея, Идеал, то, ради чего он превозмогает себя и внешний мир и часто даже готов умереть. Без этого выше ранга «+2» тяжело подняться, мотивации нет – сытая жизнь получается уже на уровне «+1», когда излишки энергии идут на продвижение себя любимого. В среднем (втором) круге тройка важнейших групп качеств и черт:
- внутренняя свобода и развитая рефлексия;
- воля, любопытство и оптимизм;
- самопожертвование, смелость, преодоление страха смерти/ забвения/ материальных потерь.
Как не удивительно, но именно такой набор качеств позволяет наиболее сильно и мощно преодолевать, как внешние, так и внутриличностные барьеры. Расходовать абсорбируемую избыточную энергию не на наращивание и удовлетворение своих потребностей, а на развитие этнической системы.Внешний контур содержит производные от вышеназванных, менее важных, но желательных черт и качеств. Их может и не быть, но с ними пассионарию много проще жить и работать.Основная польза данной модели – возможность понять образ мысли, образ действий и мотивацию пассионариев, научиться системно их выявлять и готовить. Ведь создавая социальные лифты, необходимо делать фильтры, чтобы всякая нежить и планктон не прорывались наверх под видом пассионариев.Можно ли воспитать талантливого человека этим качествам? Да, это уже конкретная и формализуемая задача для психологов, педагогов, священников и т.д. Можно ли будет собрать это в единую систему воспитания – да, я уже писал про Скрытое основание, вот только преодоление страха смерти значит, что служба в армии и хотя бы минимальное участие в боевых действиях, становится необходимым элементом формирования цвета нации. Ну не так это и плохо…Будет ли результатом этой системы люди с промытыми мозгами? Ну, если дочитав до этого момента, еще есть люди, уверены в этом, то они просто не поняли, что написано. Как может человек с внутренней свободой, развитой рефлексией и волей быть послушной деталью машины?
ЗаключениеНесмотря на широкое использование термина «пассионарность» у абсолютного большинства нет четкого понимания, что за ним скрывается, происходит слияние понятия пассионарности с агрессивностью поведения, что в корне не верно.В действительности деятельность пассионариев лежит в основе развития любой этнической системы, что наиболее точно описывается через компоненты – материя (физические объекты, ресурсы, территории), энергия (психоисторические смыслы), информация (наука, технологии).Пассионариев можно разделить на ранги, при этом абсолютное большинство населения имеет нулевую пассионарность (обыватели, мещане, пользователи). Вот только вклад в развитие этнической системы даже одного гения будет перевешивать всю эту массу. И если появление гениев лишь Воля Свыше, то воспитание из талантливых людей пассионариев, искренне творящих на пользу родному народу, вполне решаемая задача. Ситуация, когда талантливые люди находятся в вечной фронде народу и государству не нормальна. Ну а для людей с отрицательной пассионарностью должны быть открыты все двери на выход из страны и закрыты все двери наверх.Важнейшим элементом в структуре личности пассионария является наличие цели, например – «Величие России». И ради этой цели он должен быть готов на самопожертвование. Вот только пассионарий не является смертником, обязательными для него являются внутренняя свобода, развитая рефлексия, воля, оптимизм и обычное любопытство.Большое количество пассионариев – палка о двух концах, с одной стороны они обеспечивают развитие, с другой плохо управляемы и все время пытаются менять мир под себя. Именно этому вопросу будет посвящена вторая часть статьи. - Рассмотрение пассионарности разделено на две статьи
- «Побудова Вічової організаційної структури управління республіки Україна»
«Побудова Вічової організаційної структури управління республіки Україна»Розбудова громадського суспільстваРозбудова громадського суспільства не потребує об'єднання. Об'єднання - це проектний процес між осередками суспільства для вирішення спільних проблем. Різноманіття осередків в суспільстві - це та природня властивість, яка дає можливість не помилитись в кресленнях та розрахунках конструкції цих осередків на основі природнього відбору.Мета: Розбудова конституційного ладу в УкраїніМета: Розбудова конституційного ладу в УкраїніТобто, побудувати таку систему державного управління, при якій кожна людина, громадянин українського народу, як спів власник всього національного багатства України, як одноосібний власник своєї постійної та невід’ємної влади, буде мати гарантовану можливість розпоряджатись своїми ресурсами шляхом безпосереднього колективного формування завдань відповідним найнятим органам місцевого самоврядування та державного управління, при виконанні своїх конституційних обов’язків.Основні поняття та означення
- Влада – це постійна та невід’ємна властивість кожної людини.
- Безпосереднє управління – це коли кожен громадянин має змогу приймати участь в колективному управлінні своєї публічної власності, приймати колективні рішення по управлінню своїми публічними справами та контролювати виконання колективних рішень, висувати власні пропозиції.
- Заява громадянина в органи управління має починатись з: наказую, надаю до виконання, ставлю завдання, розпорядження…
- Система безпосереднього управління – це ринок управлінських послуг, які кожен осередок може або замовити, або створити власного керованого виконавця цих послуг.
- Осередок – це сукупність людей, які довіряють один одному та вирішили утворити неформальне об’єднання для спільного вирішення своїх громадських справ, взаємодопомоги один одному та захисту своїх спільних та особистих інтересів, на основі владних повноважень громадянина.
- Делегат – це людина:
- якій Ви довіряєте;
- має достатні організаційні та фахові здібності;
- найнята на постійній основі за спільною згодою Вашого осередку по Контракту для виконання певних організаційних функцій за визначену винагороду;
- яка основною своєю функцією має:
- трансляцію завдань учасників свого осередку відповідним органам та отримання відповідей;
- організацію взаємодії між учасниками свого осередку для вирішення їх особистих проблем, отримання колективного рішення по спільним проблемам та їх розвитку.
- Це Ваш особистий секретар, консультант, провідник, який утримується Вашим осередком, як звичайна найнята особа. Розглядаються делегати від осередків та делегати від громад.
- Громада – це сукупність учасників осередків, яка формується за територіальною ознакою місця проживання громадян, які за допомогою створення своїх колективних рішень управляють своїми громадським майном та справами.
- Реєстр членів громади формується як за допомогою списків учасників осередків так і безпосередньо на місцях створення ОСНів, як первинних управляючих органів громади. Управління ОСН відбувається делегатами осередків. Функції носія культури, пам’яті, сталості та розвитку громади має виконувати Рада Старійшин громади.
- Держава – це громада громад. Державне управління справами має відбуватись Радою конституційних територіальних громад.
- Вибори – це постійно діючий процес прийняття рішень відносно управління публічними власністю та справами. Вибори відбуваються лише в осередках. Далі ці рішення лише транслюються у відповідні виконуючи органи. Вибори відбуваються по мірі їх необхідності.
- Для ефективного та якісного прийняття рішень мають бути створені профільні Інститути по розробці проектів рішень, перспективному плануванню, обгрунтуванню таких проектів.
План конкретних дій:- Розробити систему зв’язку між членами осередку та делегатами;
- Зібрати ініціативну групу по організації створення осередків;
- Розробити типову Програму дій по формуванню та функціонуванню осередків, варіанти Договорів взаємодії між учасниками осередку, шаблони Контрактів з делегатом;
- Розпочати формування осередків:
- зібрати контактні данні, у вигляді Переліку - Ім’я, телефон, адреса, статус;
- налагодити зв’язок між учасниками осередку;
- провести збори прямі, чи дистанційні по обранню свого делегата;
- навчити учасників осередків методам взаємодії та налагодити цей процес за допомогою системи зв’язку;
- Розробити план першочергових завдань з формування своєї конституційної територіальної громади: структури управління, Статуту, реєстру власності, реєстру осіб;
- Делегувати свого Делегата на всеукраїнський Конгрес для формування державного управління України. Сформувати Раду конституційних територіальних громад.
- Провести підготовчу роботу з формування кандидатів на посади державного управління України;
- Обрати Гетьмана України, Комітет порятунку держави, Тимчасовий Уряд України;
- При підтримці Гетьмана України втілити план першочергових завдань по створенню органів місцевого самоврядування та перезаснуванню всіх органів державного управління.
- «Чингисхан дал шанс евреям, и они им воспользовались, а Татарстан должен дать шанс себе»
«Чингисхан дал шанс евреям, и они им воспользовались, а Татарстан должен дать шанс себе» ИсточникО статье и авторахТатары и русские — это наследники Великой Империи, они могут стать родоначальниками новой версии экономики. Часть 3-яИгорь Козырев и Владимир Езерский продолжают серию концептуальных статей на сайте «БИЗНЕС Online», посвященных «Стратегии развития татарского народа». Теперь в центре их внимания — цивилизационный аспект вопроса, требующий самой серьезной проработки. У авторов же стратегии, как и у всего татарского народа, есть выбор — самоопределяться цивилизационно или нет.
О СТРАТЕГИИ ТАТАРСКОГО НАРОДАМы продолжаем свои комментарии и предложения к эскизу «Стратегии развития татарского народа», обсуждаемой сейчас в Татарстане (плановый срок принятия — сентябрь 2019 года). В этой части цикла статей будут рассмотрены цивилизационные аспекты стратегии. Сейчас в ней упор сделан на национальное, тогда угрозы и возможности идут со стороны цивилизационной.Есть три понимания стратегии:- военный (греки, стратагемы) — путь достижения успеха/победы, используя ресурсы, время, место и обстоятельства;
- метафизический (латиняне, страты) — путь восхождения, взгляд сверху для захвата и удержания Будущего;
- китайский — бесконечный путь хитрости достижения победы без и до применения силы, когда противная сторона сама совершит необходимые действия.
Сейчас эскиз стратегии греческий, однобокий, отсутствуют латинский и китайский подходы. Причем центральным является латинский — он же фундаментальный, метафизический, цивилизационный, выводящий на Бытие и Будущее. Тогда и хитрость есть на чем строить (3), и ресурсы совсем иные возникают (1).Поэтому для Татарстана необходимы все три наполнения своей стратегии. В том числе и хитростью, коль скоро она свойственна татарам, — например, во взаимоотношениях с Россией. Понуждение России мягкой силой к необходимым действиям в сорезонанс своей стратегии развития и захвата Будущего, к выходу России на те же самые концептуальные высоты взгляда сверху. «Спасись сам, и спасутся многие». Хороший пример — он тоже заразителен.Все последующее изложение будет это иметь в виду, чтобы в конечном итоге пересобрать стратегию (3:1).Часть №3 цикла статей будет «поднята» в два-три приема — не хочется ее пробегать телеграфно. Одновременно это позволит более основательно подготовить переход к будущей прикладной, модельной части цикла.ЦИВИЛИЗАЦИОННЫЙ АСПЕКТПрограмма развития человечестваЦивилизационный аспект в стратегии необходим. Он определяет то высшее качество социума, которое ставится целью достичь в стратегии, и то высшее качество, за счет которого это предполагается достичь.«Вход — выход». На входе имеем социальные качества человека, на выходе — социальные качества общества.Пробег между входом-выходом может быть описан как эйдос (программа) развития человечества: «первочеловек Адам — проточеловек — люден (сейчас) — человек — Коллективный Разум/человечество — максимальное подобие Бога». И цивилизационный аспект решает предельную задачу — не уклониться от этой линии. Текущий этап — это переход от людена к человеку, с захватом этапа формирования Коллективного Разума.Сегодня на входе — принципы либерализма «свобода–равенство–братство» и меркантилизм, «человек экономический» (homo economicus), на выходе — глобализм и подчинение всего экономическому, капитализация как развитие и форма представления о самих себе (капитализируются страна и человек, отсюда и термин «человеческий капитал»). Но необходимость выхода из системного мирового кризиса предполагает переопределить текущие вход и выход, сменить их качества.Уровни цивилизационного аспектаЦивилизационный аспект стратегии имеет четыре уровня:- трансцендентный,
На трансцендентном уровне идет обращение к первоисточникам Бытия, уяснение связи между Ничто и Нечто как базовой паре всех отношений, задаются вопросы «кто мы?», «куда и зачем идем?», «каковы наши ценности/мотивация на стыке человеческого и божественного?», «каков наш образ жизни, нацеленный на перспективу?».
- метафизический,
На метафизическом уровне формируется мировоззрение — представление о законах Бытия, критерии жизнеспособности (по Ю. Забродоцкому), критерии сингулярности-связности (горней физики по Ю. Кулакову), природосовместимых технологиях и происходит осознание своей ментальности и архетипа (например, тюркского), которые тоже суть природоподобные.
- социальный
На социальном уровне формируются Цивилизационный Общественный Договор (сегодня это лозунг либерализма «свобода-равенство-братство», священство частной собственности и др.), модель социального развития (например, модель Татарстана), этика.
- операционный, прикладной.
На операционном уровне формируются практики работы с целым, множественным, гармонией, со-резонансами, саморазвитием и эволюцией. Среди них — фрактальные подходы и техники «само» (самоопределение, самоорганизации, саморазвития и др.). Сегодня они фокусируются вокруг Коллективного Разума как нового вида субъекта и бесконфликтных практик взаимодействия.
Поэтому призван соединить для нации «что вверху, то и внизу».Если обобщить смысл этих четырех уровней, то цивилизационный аспект характеризует способность нации быть сосудом Бытия и гармонизировать с ним, гармонизируя себя. Подобное с подобным.Фрактальные подходыВажно: фрактальные подходы из математики и чисто природного явления начинают переходить в социальную практику. Фракталы тут — это «маленькие Вселенные», самодостаточные целостности. Многомерные кубиты Реальности и со-Бытия в них. Это выводит на совершенно новые управленческие и экономические практики сшивки между собой таких различных мерностей, как человек (4-х мерен), компания (3-х мерна), государство (2-х мерно) и внешний мир для всех них (1-мерно, «явление, внешняя среда»).Исторически и до сего времени троица «человек — компания — государство» всегда существовала как неравновесная — всегда в ней кто-то занимал ведущую силовую позицию. Раньше — государство, теперь — крупные компании, ТНК. Человек же всегда был в проигрыше и задавлен (ресурс, человеческий капитал). Но возникли тенденции «перехода хода» — коллективные объединения людей, вооруженных IT-технологиями (финтех, пиринг, криптовалюта), начинают размывать позиции ТНК и государств. Но это опять неравновесность, конфликт.Идеальным вариантом является сбалансированность этой тройки (схема Уробороса). Привести к ней могут лишь фрактальные подходы — совмещения между собой различных мерностей этих участников (4-3-2-1). Мир сегодня начинает переходить на сетевые фрактальные соцструктуры, работающие на ризомных принципах — «соединения без объединения».Тогда фрактальная целостность человека — это гармония внутренняя (тела-души-разума-воли-архетипа-смысла жизни) и гармония внешняя (включенность в процессы самоорганизации и принадлежность общему большому делу, миссионерскому, пассионарному).Фрактальная целостность компании — это не ее миссия, но пересечение личных проектностей ее сотрудников (истинная система мотивации).Фрактальная целостность государства — это принцип справедливости, принципы жизнеустройства, набор ценностей и образ Будущего.Сказанное означает, что стратегия развития татарского народа в своем воплощении также должна подразумевать фрактальную основу взаимодействия и развития, выразив для себя указанные фракталы человек-компания-государство гармонично.Определение мотива «зачем живем?»Обращаем также внимание: определение мотива «зачем живем?» шире и не сводится к национальному. Национальное тут всплывает как ответ — «Да, это мы, татары, за это беремся в Вечности». В противном случае это не есть цивилизационный подход к самим себе, а уровнем ниже, чисто национальный. Но именно такой подход сейчас заложен в стратегию. Поэтому у ее авторов и татарского народа выбор — самоопределяться цивилизационно или нет?Однако, выбор тут может быть совершен с несколько другой стороны и вместо народа — крупным капиталом Татарстана, а президент поддержит. Если капитал увидит, что новые экономические модели на иных цивилизационных началах окажутся более конкурентоспособными и создадут ситуацию форпоста Татарстана в России, усилят Казань как вторую-третью столицу, в т. ч. на пути хитрости. В этом случае опережающая цивилизационность будет служить охранной грамотой. А федерация цивилизаций — перспективной идеей.Примечание: драйвером и модератором движения на иных цивилизационных началах в Татарстане может быть и Ак Барс Банк. Если перейдет к модели банкинга 3.0. Он наиболее к этому потенциально готов — к цивилизационному инжинирингу, но об этом еще не знает (банку будет посвящена отдельная глава).Если раньше Татарстан (модель «Корпорация Татарстан») защищался активами, выведенными в ТАИФ, офшорами и блокированием пропуска московских банков на свою территорию, то теперь наступает черед защищаться более высоким цивилизационным уровнем. От обороны переходить к цивилизационному прорыву. Опережающий выигрывает.А цена вопроса верно подмечена на круглом столе в «БИЗНЕС Online»: «Если что, то мы будем исчезать совместно с русскими» (Д. Исхаков).Хотя была и другая точка зрения: «Мы можем России помочь?.. Нет, более того, мы максимально должны устраниться от участия в каких-либо делах» (Нияз Игламов).Концептуальность, опирающаяся на цивилизационные высоты– сегодня самое слабое место Москвы, России. И именно это (отсутствие) нам сегодня предлагает законсервировать В. Сурков. Но именно новая цивилизационная концептуальность — для всего мира, тюрок и России — должна возникнуть в Татарстане, чтобы можно было говорить, что хоть в чем-то первенство перешло к Казани. (На круглом столе утверждалось об историческом соперничестве столиц Москвы и Казани и о переходе активности к последней).ЧАСТЬ 3.1. ТАТАРСТАН — МЕСТО ВСТРЕЧИ ИЗМЕНИТЬ НЕЛЬЗЯЦИВИЛИЗАЦИОННЫЙ КОДВызов времени — формирование нового цивилизационного кодаНеобходимо увязать между собой две стратегии и цивилизационный код Татарстана. Это важно. Две стратегии — это стратегия «Татарстан-2030» (принятая в 2015 году) и «Стратегия развития татарского народа».Вызов времени состоит в том, что должно произойти формирование нового цивилизационного кода Татарстана и его заливка в качестве НЕСУЩЕЙ ОПЕРАЦИОННОЙ И МОДЕЛЬНОЙ ОСНОВЫ в «Стратегии-2030» и национального развития.И тогда важно понимать, что есть цивилизационный код и какие операционные основы он предлагает. На круглом столе в «БИЗНЕС Online» также ставился вопрос о коде татарской нации: что это такое? (Ю. Шамильоглу, Г. Габдрахманова)Важные характеристики цивилизационного кодаМы сейчас не будем разворачивать всю теорию цивилизационного кода, но вычленим важные его характеристики:- A. Цивилизационный код определяет национальное, а не наоборот
A. Цивилизационный код определяет национальное, а не наоборот. Национальное привносит сюда лишь свой архетип, ментальность. Человечество едино и все более становится таковым. Поэтому код всех объединяет, давая возможность национальному (нациям) взаимодействовать между собой.
- B. Основан на законах Бытия и вытекающих из них природоподобных практиках
B. Основан на законах Бытия и вытекающих из них природоподобных практиках, в том числе организационных и экономических. Он содержит в себе четыре уровня — трансцендентный, метафизический, социальный и операционный, увязывая их воедино в любой точке их применения.
- C. Это код роста и развития
C. Это код роста и развития. Он по-своему описывает и задает всю цепочку (эйдос) развития человека в терминах «само» — «самоидентификация — утверждение мечты и смысла жизни — свободные коммуникации/социальность/общество — проектная реализация смысла жизни и соучастие в большом деле».
- D. Этому же соответствует оперирование уровнями мышления
- D. Этому же соответствует оперирование уровнями мышления (по В. Езерскому):
- (сология) — мышление целостностью/единством,
- (диология) — мышление выбором/двойственностью, числовым взаимодействием,
- (триология) — мышление возможностями/триединством, речевым взаимодействием,
- (кварталогия) — мышление невозможным/скоростями, временем, связкой «ощущение–состояние–образ–действие»,
- (квинталогия) — мышление явлениями/самоорганизацией, натуральным взаимодействием и цепочкой «слово — ощущение — состояние — образ — действие», взаимодействием на авось («дуракам всегда везЕт»),
- (секстология) — мышление импульсами/сразу, «нЕчто» как импульс»,
- (септалогия) — мышление просторами/существующим и нерожденным, «нИчто как пустота».
- E. Как код роста и развития
E. Как код роста и развития, он содержит практики охвата (линейного расширения, экспансии, «плоский лабиринт») и построения объема целостных отношений (сферические, фрактальные подходы). По совокупности — практики работы с множественностью на принципах «соединения без объединения», ризомных. Здесь остается один шаг до формирования Коллективного Разума на основе цивилизационного кода (как нового субъекта и типа бесконфликтных коммуникаций).
- F. Работает со всеми видами времени
F. Работает со всеми видами времени – хронос, кайрос, циклос. В каждом явлении и задаче сводит их воедино и тем самым гармонизирует процессы, стоящие за этими временами. Упор при этом — всегда на Будущее, т. к. единственно разумная стратегия — это способствовать прорастанию Будущего в настоящем (по П. Друккеру).
- G. Код апеллирует к коллективной Мечте и Образу Будущего
G. Код апеллирует к коллективной Мечте и Образу Будущего и определяет способы их достижения — Цивилизационный Общественный Договор, тип экономических отношений и модели создания стоимости/развития.
- H. Код связан с Эволюцией и ее задает для нации, человечества
H. Код связан с Эволюцией и ее задает для нации, человечества. Он есть не только взгляд назад, в Историю, но еще и императив движения в Будущее. Именно в этом качестве код распадается на свои различные эйдосы — объективные, метафизические программы Бытия для человека и нации. Умение оперировать ими и есть применение кода, его заливка в различные стратегии, программы, проекты и т. п. Название и качество такого применения — цивилизационные инновации, цивилизационный инжиниринг как зонтичные технологии человечества. Нынешний этап их освоения — переход к фрактальным и организмическим (живым) оргструктурам.
- I. Наконец, код тотален
I. Наконец, код тотален — присутствует всегда и во всем. Он как воздух — мы им дышим, но не замечаем. Это высший тип коллективной ментальности и высшая форма самости нации. Переход от неосознанности к осознанному УПРАВЛЕНИЮ СВОИМ ЦИВИЛИЗАЦИОННЫМ КОДОМ и есть цивилизационный инжиниринг.
Правильно выстроенный код увязывает «трансцендентное — абстрактное — конкретное/частное». Пробегает всю эту цепочку, иначе это не код. И эта же цепочка есть сердцевина целостного мировоззрения, о необходимости перехода к которому недавно заявил Римский Клуб.Особенности работы с цивилизационным кодомВ операционном, чисто утилитарном смысле цивилизационный код Татарстана — это совокупность новых образовательных, управленческих и экономических практик, отражающих новые цивилизационные принципы. Главное в них — это оперирование множественностью, схваченной через ФРАКТАЛЬНЫЕ построения, и выход на СОРЕЗОНАНСЫ и АВТОМАТИЗМ процессов развития. Именно социальные фракталы реализуют полностью идеи целостности человека, компании, государства и их сцепку как различных мерностей (4-3-2-1), о которых мы говорили в предыдущей главе. И только через соцфракталы возможно выйти на сорезонансы в отношениях — получить эффекты «бесплатного роста», «бесплатной/гибридной стоимости».Всякое новое — это снятие или отодвигание институциональных и ментальных границ, изменение общества и его институций. Без этого новые практики не нужны и не приживутся. Но именно это создает главную сложность их внедрению — инерция общества. Цивилизационный код — это и есть сдвигание границ, главный символьный актив нации. По сути, он очерчивает — куда границы возможного и допустимого должны сдвинуться.Читатель заметил, что мы не дали прямого определения цивилизационного кода, но указали его функциональные нагрузки и некоторые точки привязки (к законам Бытия, типам мышления и др.). Это сделано осознанно — любое определение будет заведомо неполным. Подобно тому, как любому определению «человека» всегда можно противопоставить вопрос: «А чем вас не устраивают еще 100 альтернативных определений?»Поэтому пойдем дальше. Имея целью показать, что в каждом частном случае капитализируется не проблема и ее решение, а стоящий за этим метод. Чем он универсальнее — тем ценнее. Следовательно, нет ничего дороже самого абстрактного, универсального (метафизического) метода, в т. ч. цивилизационного кода. Это совпадает с известным: нет ничего практичнее хорошей теории.Цивилизационный код — это еще и метод. Но многие его таковым не видят. Поэтому задача Татарстана — начать капитализировать свой цивилизационный код, применяя его в главном, в прорывном, в своем движении к Будущему!О СТРАТЕГИИ "ТАТАРСТАН-2030"В качестве примера-задачи возьмем стратегию «Татарстан-2030». Она по определению нацелена на прорывное и Будущее.«А НЕ ЗАМАХНУТЬСЯ ЛИ СРАЗУ НА ВИЛЬЯМА ШЕКСПИРА?»Сначала напомним про стратегию «Татарстан-2030». Разработчик — Леонтьевский центр, Санкт-Петербург, принята в 2015 году. В ее основе модель глобальной конкуренции и территориального развития «Галактика» (идея компании AV Group). Модель исходит из преимущественно материальных и рыночных факторов, в т. ч. человеческого капитала.Республика в ней есть некий гравитационный центр благодаря лучшим факторам и предложениям всем интересантам. Вокруг них выписан обширный список программных действий. Успех определяется тем, что эти действия из области «лучших», «современных», «создающих привлекательность» и т. п. Формула: «успех = концентрация факторов + раньше всех = (bestpractices + инвестиции) + раньше всех».Мировоззренческая максима тут, очевидно, следующая — мир конкурентен и побеждает тот, у кого лучшие факторы конкуренции. Прирост качества тут — инвестиционный (финансовый, интеллектуальный).Мы не будем обсуждать цели стратегии — они уже данность. Нас будет интересовать — как можно усилить все ее мыслимые эффекты? По затратам, времени (скорости), рискам, конкурентоспособности, капитализации, росту влияния Татарстана и т. д. И какими образом тут может проявиться цивилизационный код?Для этого возьмем одну из структур «Стратегии-2030». Она сотовая, ячейки (с. 222). Ими и займемся.
Понимаем, что ячейки выражают точки приложения усилий стратегии и зоны прорыва республики на глобальном рынке. К ним же привязаны все программы действий. Ячейки образуют общее пространство инвестиций и капитализации Татарстана. Это некая его суммарная доходность в будущем. По каждой ячейке и от синергии между ними.Но возникает тонкий момент. Нет ли тут упущений, незаметных глазу? Есть ли скрытый потенциал стратегии, который не увидели ее разработчики и правительство республики как ее оператор? Ответ: упущения есть, и они значительные, в том числе экономического плана.Упущения связаны с тем, что для стратегии по умолчанию используется классическая модель экономики и бизнеса, из области уходящей индустриальной эпохи. Это неполный подход и упущение части потенциальной прибыли и капитализации. Можно сказать, что данная схема недокапитализирована изначально — по типу примененной к ней моделей создания стоимости (классической).НЕОБХОДИМОСТЬ ГИБРИДНОГО ПОДХОДАТогда как необходим полный, гибридный подход — совмещение классической и постклассической моделей бизнеса, которые соответствуют индустриальной и постиндустриальной эпохам соответственно (1+1).В чем смысл (пост)классических подходов и моделей? Для ответа дадим их сравнительную характеристику по полной развертке — на их операционном, метафизическом и трансцендентном уровнях. Эти три уровня присутствуют в любом экономическом явлении, в бизнесе, но большинство населения знает только об операционном уровне. Образование и бизнес тренинги «под Запад» тому виной.А. Классическая модель бизнеса, инвестиций и создания стоимости в «Стратегии-2030». Ее операционная формула такая:Ячейки Стратегии → Рынок → Капитализация ячеек на рынке/рискиКапитализация возникает на финише, на рынке, потом. Стандартная схема: вложились, развились, вышли на рынок и взяли на нем причитающееся. Есть ячейки и есть рынок. Это две различные данности — по разные стороны баррикад. Время — хронос, линейное, «утром деньги, вечером стулья». И стратегия тут — о развитии (есть еще «свитие»). Суть операционализма — извлечение прибыли из рынка/спроса.На метафизическом уровне эта формула читается так: чтобы пройти по этой цепочке до финиша, нужно правильно выстроить транзакции, регламентирующие разделенности: между компаниями, компаниями и рынком, компаниями и сотрудниками. Способы регламентации — законодательство, контракты, цены труда и товара на рынке.Метафизика тут — в разрушении максимы Бытия «все едино и все одно» и извлечении из этого прибыли. Считайте, что это подход Князя Мира сего, а не Бога. Тем более что Бог изначально указал на пагубность служить мамоне, золотому тельцу.На трансцендентном уровне эта формула читается так: цепочка состоится, если деньги (финансы, кровь экономики) будут конвертировать Пустоту/Ничто в Нечто… Потребность просит товар. Но деньги просят Власть. Самая сильная власть у Источника — у Пустоты. И оперирование с Пустотой является самым эффективным способом делать деньги и прибыль в глобальном масштабе и в долгую, на века.Известны четыре способа такого майнинга денег и прибыли из Пустоты (тут мы солидарны с веждистами, А. Девятов, Москва).- Это кредит (долговая эмиссия денег из ничего), условно Рокфеллеры.
- Это валютные обменные операции, операции с алмазами и наркотиками (условно Ротшильды).
- Это производство смыслов (Ватикан).
- С переходом в постиндустриализм возникает четвертый способ — капитализация времени кайрос как доступа к очереди распределения конечной прибыли и участию в переменах (по обладанию концептуальной силой), условно Барухи, кабалисты и Китай.
Но мы предлагаем Татарстану пятый путь, т. к. все четыре ему и России закрыты. Еще одну трансценденцию — пятую. «Замахнуться на Вильяма, понимаете ли, нашего Шекспира?» По трем принципиальным причинам.- Первая: Ничто, Пустота также многолики, как и Нечто, поэтому не все пути перехвачены.
- Вторая: на дворе мировой системный кризис, следовательно, существующие способы глобального заработка себя исчерпали. Нужен новый способ и также уходящий корнями в трансценденцию.
- Третья: татары (монголы) уже один раз в Истории упустили свой цивилизационный шанс стать родоначальниками современной экономики.
Именно Чингисхан разрешил хазарам (евреям, венецианским купцам) начать официально заниматься ростовщичеством, банковским бизнесом, кредитами. И с этого момента ловушка захлопнулась — евреи, кабалисты вошли на вершину пирамиды Власти, финансовой системы мира (см. на купюру в $1). Мы не говорим, хорошо это или плохо. Это просто факт.Но факт состоит и в том, что именно татары и русские — как прямые наследники Великой Империи Чингисхана, единого государства народов И-Го — опять могут стать родоначальниками НОВОЙ ВЕРСИИ ЭКОНОМИКИ, ЕЕ НОВЫХ ОСНОВАНИЙ И МОДЕЛЕЙ СОЗДАНИЯ СТОИМОСТИ, БИЗНЕСА, ЭКОНОМИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ. Породив один раз, породить и во второй. Но только оставив за собой первенство и его капитализировав. На примере и основе стратегии «Татарстан-2030».В эту сторону нужно смотреть еще и потому, что другие наследники империи Чингисхана — Китай и Казахстан — в эту сторону пока не смотрят никак и не формулируют новую трансценденцию. Так, Казахстан (Н.Назарбаев) предлагает лишь идею акме-капитала (блага) и акметализма, финансового Ноевого Ковчега. Китай — программу Датун, единения народов Нового Шелкового Пути вокруг общего блага, но модель экономики при этом почти та же, хоть и в азиатской версии (2-х контурная финансовая система и проч.). Тем самым свято место пока пусто!ПЯТЫЙ ПОДХОД. ПОСТКЛАССИЧЕСКАЯ МОДЕЛЬСоединение механизма творения и механизма гармонизацииОбщий замысел состоит в том, чтобы перехватить инициативу у кабалистов, глобальных финансистов, пользуясь кризисом их системы и начать самим задавать цивилизационные правила в новой модели экономики и общежития, используя для этого «Стратегию-2030». Если уж конкурировать глобально, так конкурировать во всей бытийной глубине и масштабе. «Если уж жениться, так на королеве». Или, как говорят психологи, трудно и почти невозможно пойти на 99,99%, но легко и просто на все 100%. Преградой являются эти принципиальные доли 0,01%, «последний шаг» — решиться пойти на 100%.Это психологическое ограничение в головах и больше нигде — что отдельного человека, что целой страны, что республики. Никто не идет на 100%. Так и не случаются личные смыслы жизни, личные счастья и счастье республики. Рядом с психологическим ограничением живет и ментальное — преклонение перед Западом, поверхностное знание своей истории, архетипа и т. д. Словом, предательство своей цивилизационной самости. Но манкурты глобально конкурировать не могут.Самая сильная, глобальная и предельная практика — это практика Творения. От малого до великого. Следовательно, ее и нужно брать за основу с тем, что прийти к своему цивилизационному варианту модели общежития и экономики вокруг «Стратегии-2030». Стратегия тут играет роль вектора в Будущее, канала сборки коллективных усилий и, одновременно, матричную, фасеточную основу такому движению. Если угодно, то ячеистая структура «Стратегии-2030» — это фазированная решетка/локатор Татарстана, через которую он смотрит в Будущее. Другого локатора у Татарстана нет.Сейчас же стратегия — пуста, пока не локатор. Это больше расчерченный лист (ячейки), но он не заполнен нужным образом.Концептуальная основа нашего предложения изображена на рис. 4:
Следует выстроить и соединить между собой две базовые цепочки — механизма Творения (0-1-2-3-всё), преломленного на экономические и социальные практики, и механизма гармонизации человека-компании-государства-внешней среды (как различных мерностей 4-3-2-1). Во все это — залить свою собственную концептуальность и цивилизационный код. И дело сделано.Но если кабалисты и англосаксы построили мировую систему на конвертации Ничто в Нечто/товар через «разделяй и властвуй» (уставной капитал, долговая эмиссия и кредит, валютные курсы), то нужна новая система перевода Ничто в Нечто как Целого, чтобы сРАЗу. Принцип такого перевода «соединяй и созидай/твори». Это абсолютно противоположный подход.«Рождение Одного/РАЗа» — «целого», «гармоничного», «самодостаточного, фрактального»Из алгоритма Творения: «Дао рождает одно, одно рождает два, два рождает три, три рождает все множество вещей» кабалисты сразу оседлывают вторую фазу — раздвоения, рождения «два», и лишают всех нас первой фазы — рождения «одного», «Раза», «Целого» (т.к. два, три и более — это уже «Единое»). Всем предлагается капитализировать выход — прибыль на рынке, тогда как сильные мира сего капитализируют вход (правила) и саму Схему. На этом сегодня построено современное мировоззрение и все глобальные практики, в т. ч. экономические. За точное следование им пастве выдаются бонусы — кредитные рейтинги, сертификаты на бизнес тренингах, нобелевские премии, инвестиции. Но эта система пришла к финишу — системному кризису с перезагрузкой.Поэтому концептуальность и цивилизационный код Татарстана должны быть направлены на место в цепочке Творения «Рождение Одного/РАЗа» — «целого», «гармоничного», «самодостаточного, фрактального». Это и есть деятельное приближение к Богу, т. к. мы сдвигаемся к техникам Начала Творения. Это и есть Предельный Кайрос — уметь не только успеть к переменам, но и их порождать фактом создания Целого в любой своей цели и задаче.Целое — это новый источник стоимости и капитализации и форма нового экономического субъекта, агента.В результате на вход в экономическую модель «Стратегии-2030» Татарстан будет подавать иные версии Ничто/Пустоты — Воля свободного человека, Мечты и Смыслы каждого, Коллективная Мечта и Образ Будущего, Дары (разность потенциалов). Это значит, что каждая из этих версий-оснований является входным Ресурсом и Активом Новой Экономики. При условии, что они получат цивилизованную форму перевода из трансцендентной стадии в деятельную. В этом, собственно, и состоит существо новых практик и моделей управления. И мы помним, что они составляют операционное ядро цивилизационного кода, т. к. каждый действует сообразно себе и свой самости.Единственной адекватной формой проявления и реализации этих новых активов являются процессы «САМО» и возможности для них. Самоопределения, самореализации и т. д. Поэтому новые правила игры — это тотально выстроенный вход в «Стратегию-2030» на принципах «само», ризомы.Воля свободного человека как Актив экономикиМы каждую из названных версий Ничто/Пустоты рассмотрим отдельно чуть позже, т. к. на этом этапе наша задача — это показать лишь концептуальное место для возникновения цивилизационных приоритетов у Татарстана, за счет чего можно оказаться впереди многих.Но сейчас для примера прокомментируем Волю свободного человека как Актив экономики. Сейчас она взаимоувязана с лозунгом либералов и масонов «свобода-равенство-братство» и по факту допускается лишь как соответствующая законодательству и иным формам регламентации и регистрации прав человека. Свобода тут — это «свод ободов», ограничений, т. е. она подчинена глобальным правилам игры. Она — вторична по отношению к ним, поэтому является ресурсом и формой предоставления своей рабочей силы как товара или личного капитала/компетенций. Тем самым судьба Свободы и Воли становятся в зависимость от внешнего спроса на них или от корпоративных форм эксплуатации (найма). Поэтому отношение к Свободе и Воле сегодня подчиняется принципу «бизнес и ничего личного». И это — цивилизационная сторона дела. К счастью, это можно поправить.Развернутая схема трансценденции для «Стратегии-2030» представлена на рис. 5:
Повторяем, Татарстан должен по-своему войти в каждую точку на этой схеме — выйти на все этапы механизма Творения и бизнеса без исключения. Главное — перехватить вход. «Кто танцует правила, тот танцует основную прибыль и Будущее».Перехват трансцендентного началаПерехват трансцендентного начала у кабалистов не отменяет их глобальные практики, но позволяет их исправить или резко понизить в статусе. И это логично: если у Татарстана появляются козырные карты, то все остальные автоматически понижаются в статусе и биты. Так:- вместо долгового кредита (потребность в проекте) — проектное финансирование, исламский банкинг, 2-х контурное финансирование (как в Китае и СССР), объединение активов в фондо-ресурсной модели хозяйствования, краудфандинг, ICO и т. п.;
- вместо долговой эмиссии денег — децентрализованная эмиссия криптовалюты;
- вместо регистрационной регламентации и ограничений — blockchain;
- вместо «разделяй и властвуй» и всей институциональной (затратной) инфраструктуры вокруг этого — «соединяй и твори». При этом ясно, что разделение является объективным моментом перехода от «1» к «2» — возникновения противоположностей из РАЗа, что и отражает диалектика. Но точно также, как Антихрист внешне похож на Христа, но все же «анти», т. е. является искаженной сутью при внешнем правдоподобии, точно также «разделение» подменяет «различение». И в природе не столько разделение, сколько «размножение» — множение РАЗа. Живая клетка не делится, но множится;
- вместо централизованной оценочной деятельности (рейтинги, валютные биржи) как внешнего бизнеса — лишь учетная функция денег между участниками проектов, а деньги должны быть едины (тут надо солидаризироваться с президентом Казахстана Н.Назарбаевым и его идеей единой эмисии);
- вместо воли и тела человека как товара (рабочей силы) — свободные проектные отношения на основе складчины личных могуществ, меритократия.
Соединение новых и старых методовВ результате перезаливки входа в «Стратегию-2030» и коррекции старых инструментов (там, где это окажется возможным и разумным) возрастает число точек и видов капитализации стратегии (рис.6). Это дополнительная капитализация от смены моделей бизнеса, от минимизации управленческих затрат по теореме Р. Коуза, от перевода части рынка (без учета конечного потребителя) в кооперационную цепочку стоимости, от перевода части конкуренции в кооперационные стратегии по Дж. Нэшу и Р. Ауманну. Плюс все остальные типовые способы получения доходности.Дополнительными эффектами при реализации «Стратегии-2030» становятся: ускорение всех процессов, минимизация управленческих и бюрократических процедур и затрат, уход из-под санкций минфина США переходом на учетно-депозитарные отношения внутри проектов, минимизация заемных средств и др. Часть их них мы рассмотрим отдельно в других частях цикла статей.Формула новой модели создания стоимости и бизнеса применительно к ячеистой структуре «Стратегии-2030» может быть следующей:
Свитие в ячейке «2030» → Развитие/сорезонансы → Рынок → КапитализацияМодель и сеть отношений «само» как постиндустриальная модель бизнеса должна служить добавочной опцией к уже существующей экономической модели «Стратегии-2030». Нет необходимости что-либо менять в официальных механизмах ее реализации — нужно лишь сводить обе модели воедино. Например, если стоит задача роста числа национальных школ и под это выделяются бюджетные средства, то прежде чем их тратить, есть смысл «выкинуть» на рынок/биржу идей вопрос: «А что есть современная национальная школа в XXI веке с учетом всех вызовов и возможностей? Кто и какие методики может предложить для таких школ? Кто готов войти в долевой пул интеллектуальной, IT и иных составляющих в такие школы? Кто готов инвестировать в такие идеи? И т. д.» В результате такого запроса откликом со всего мира появятся отдельные идеи, методики, цельные проекты и возможности их взаимоувязки, выбора. Выбор же может осуществляться различными способами — через грантовую систему и долевой вклад в ФМХ под национальные школы, где одним из вкладов также будут бюджетные средства.Этот пример показывает, что бюджетным средствам должны усилиться смарт-подходами, навигацией со стороны рынка идей. Это иная логика поведения, чем просто бюрократическая деятельность министерств.И тогда надо будет говорить о расширенной версии всего пространства «Стратегии-2030».
ВСТРЕЧАНапоследок пару слов о механизме свития, благодаря которому и возможны все проявления «само» и этапы Творения в том числе.ВСТРЕЧАВ алгоритме Творения: «Дао рождает одно, одно рождает два, два рождает три, три рождает всё множество вещей» важны промежуточные этапные точки — сами моменты рождения, порождения, возникновения. По сути, Бытие есть бесконечные акты таких рождений.Говорят: «Случается (рождается) то, что встречается». Произошла встреча — вот и событие случилось и со-бытиё в нем началось. Следовательно, каждая фаза Творения (и ее прохождения в экономике, в модели «2030») организуется по механизму ВСТРЕЧИ. Обобщенное метафизическое название этому механизму — СВИТИЕ. Благодаря свитию далее происходит развитие. Как на примере ДНК.Наша задача — запустить специфические механизмы свития для каждой ячейки «Стратегии-2030». Главная цель в них — это выйти на функциональное со-бытиё участников (человека-компании-Татарстана) в каждой ячейки. Новыми механизмами тут являются: фондово-ресурсный механизм хозяйствования, технологии бесконфликтного взаимодействия и образования ризомных субъектов, стимулирующие принципы инвестиций ImpactInvesting или «зеленых облигаций» (Международной ассоциацией рынков капитала, ICMA) и др. Первые два мы будем рассматривать позже, пока же можем рекомендовать предварительно ознакомиться с вводными статьями по ним здесь и здесь.Важно, что со-бытиё понимается не просто как совместное время и место препровождения в реале и виртуале, но как следование Природе и ее базовому разнообразию (функциональности) во всем. В частности различению на мужское и женское, активное и пассивное, на хронос-кайрос-циклос, на универсальное и уникальное, старое-новое, отцы-дети и т. д. Наконец, важно свитие таланта и мечты — как для отдельного человека (самореализация), так и для общества в целом (реализованное общество).Так, например, нельзя просто говорить о Казани отвлеченно, но важно видеть Казань для женщин, для мужчин, для стариков, молодежи и тогда выходить на целостное видение гармоничных вариантов со-бытия всех них в ней.Нужно поставить задачу: «Татарстан — место встречи изменить нельзя». В нем теперь встречаются воля и мечты людей и новые цивилизационные начала мира. И далее отсюда все остальное. Казань должна стать Меккой новой трансцендентности — в довесок к тому, как на карте мира есть места духовности, места элитного образования, технологического прорыва (Кремниевая долина) и т. п. Если Чингисхан дал шанс евреям, и они им воспользовались, то теперь Татарстан должен дать шанс самому себе и им воспользоваться. История тут должна совершить новый виток.На этом концептуальная часть по цивилизационному аспекту стратегий закончена. Далее необходимо рассмотреть более прикладные вещи стратегий во взаимоувязке с цивилизационным аспектом.Продолжение следует.Об авторахКозырев Игорь АлександровичКозырев Игорь Александрович родился 5 февраля 1961 года.Окончил Московский институт управления им. Орджоникидзе (1981–1986).Кандидат экономических наук (1989).1990 — соучредитель и сотрудник АО «Датум» (Казань).1993–1995 — заместитель директора по экономике Казанского НИИ радиоэлектроники (КНИИРЭ).1995–1997 — президент компании «ЭМИГС».1997–1998 — директор департамента ценных бумаг Ак Барс Банка.1998–2000 — начальник лаборатории анализа и регулирования экономических отношений ПЭО «Татэнерго».2000–2001 — начальник отдела информации и анализа департамента управления капиталом РАО «ЕЭС России».2001–2006 — начальник отдела ситуационного анализа УК ВоГЭК (РАО «ЕЭС России»).В настоящее время — сотрудник аналитической группы заказчика строительства Богучанского алюминиевого завода (Красноярск).Член международной группы G-21 («Граф-21»), ориентированной на постиндустриальную проблематику и проекты.Занимается научной и консультационной деятельностью, публикацией статей.Женат, две дочери.Владимир ЕзерскийВладимир Езерский родился 29 октября 1973 года (Ташкент, Узбекистан).Автор и основатель: международный проект #AlfaGravity, международное движение #СооЗ (счастливых открыто осознающих здоровье). Соавтор: международная группа «Граф-21».Образование:— математическая школа (Ташкент, УзССР);— Ташкентский государственный университет (факультет математики);— Университет мировой экономики и дипломатии (факультет политологии и управления, Ташкент, Узбекистан);— Ташкентский государственный экономический университет (факультет международных экономических отношений);— Запорожский национальный технический университет (факультет физического воспитания, Украина).Опыт деятельности (с 1993 года):— создание архитектуры и оргструктуры проектов: а) социальных; б) бизнес; в) научных;— обучение бизнесменов «высшей лиги»;— научно-практические исследования в области эволюции сознания человека.Профессиональные достижения:— международное движение #СооЗ, 36 стран;— автор и соавтор концептуальных трудов по проблематике «Полнота жизни человека» и «Спирально-волновая динамика развития человека»;— создал Лабораторию эволюции сознания человека (работает с 1993 года по настоящее время);— разработка политтехнологий;— разработка модели циркадных циклов управления компанией.Женат, пять дочерей. - Как устроено украинское общество? Арестович
